Документування шлюбів в ОУН і УПА
Науково-популярний виклад цього матеріалу див.: Ковальчук В. Шлюб по-бандерівськи // Історична правда. – 2010. – 18 жовтня // Інтернет-адреса: http://www.istpravda.com.ua/articles/4cbc39efd9edf/ (7.02.2010)...
Saved in:
| Published in: | Український археографічний щорічник |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40940 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Документування шлюбів в ОУН і УПА / В. Ковальчук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 692-697. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859824297635217408 |
|---|---|
| author | Ковальчук, В. |
| author_facet | Ковальчук, В. |
| citation_txt | Документування шлюбів в ОУН і УПА / В. Ковальчук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 692-697. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український археографічний щорічник |
| description | Науково-популярний виклад цього матеріалу див.: Ковальчук В. Шлюб по-бандерівськи // Історична правда. – 2010. – 18 жовтня // Інтернет-адреса: http://www.istpravda.com.ua/articles/4cbc39efd9edf/ (7.02.2010)
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:27:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
692
MISCELLANEA
Також все ще чекають на залучення до наукового обігу листи з ГДА СБУ, заві-
рені іншими псевдонімами Миколи Козака – “Вівчар”, “Кучма”, “Лука”, “Л”, “Оче-
рет”, “Сергій Хортиця”, “С-к”, “Смок”, “Чор-енко”, “555”, “715”. За нашими підра-
хунками, їх налічується щонайменше 20.
Таким чином, хоч як це парадоксально звучить, незнання специфіки того чи
іншого джерельного комплексу (у випадку з документами ОУН і УПА – псевдонімів
авторів, криптонімів, шифрів) істотно загальмовує його розширення. У нашому
випадку незнання псевда “Мамай”, а також нерозуміння різниці між співзвучними
псевдонімами “Чупринко” і “Чупринка” призвело до того, що залишилося “у тіні”
багато важливих ділових листів двох центральних суб’єктів українського визвольного
руху середини ХХ ст. – головного командира УПА Романа Шухевича і референта
СБ, провідника ОУН(б) на Волині та Поліссі Миколи Козака.
Володимир Ковальчук (Київ)
ДОКУМЕНТУВАННЯ ШЛЮБІВ В ОУН І УПА*
Серед досі не актуалізованих джерел з історії Організації українських націо-
налістів-бандерівців і Української повстанської армії трапляються й такі, що стосу-
ються шлюбно-сімейних відносин повстанців. Щоб унормувати цю розладнану у
воєнні та повоєнні роки ділянку свого життя, підпільники робили відчайдушні кро-
ки, аж до підробки чи самочинного виготовлення необхідних документів. Однак,
зважаючи на безправний статус підпільників у радянському (чи польському)
суспільстві, а саме – перебування на нелегальному становищі, це вдавалося не всім.
Ясна річ, що впевненіше почувався той, хто у перші роки відновлення радян-
ської влади в Україні (1944–1947) зумів виробити необхідні документи і розпочати
“нове життя” – під іншими іменем та прізвищем1. Інколи такі “народжені вдруге”
навіть не те що не виїжджали за межі України, а й влаштовувалися на роботу до
радянських установ (командир куреня УПА Степан Коваль-“Рубашенко”)2. Неодру-
* Науково-популярний виклад цього матеріалу див.: Ковальчук В. Шлюб по-бан-
дерівськи // Історична правда. – 2010. – 18 жовтня // Інтернет-адреса: http://
www.istpravda.com.ua/articles/4cbc39efd9edf/ (7.02.2010)
1 Так, Д. Куп’як, що в роки Другої світової війни очолював боївку СБ при Крайо-
вому проводі ОУН(б) на Західноукраїнських землях, виїхав до Польщі за фальшивими
документами на ім’я Бродзяка Владислава, а звідти у травні 1946 р. через ФРН дістався
Канади. Член ОУН(б) “Олекса”, котрий співпрацював з провідником Турійського райо-
ну на Волині, 1946 р. “з фальшивими документами” поїхав жити до Молдавії. (Коваль-
чук В. Використання підроблених документів, печаток і військових нагород у діяль-
ності структур ОУН і УПА (неопублікована стаття)).
2 У 1946 р. цей колишній командир куреня УПА “Котловина” роздобув собі у
Зубкові Радехівського району посвідчення переселенця (якраз ішло переселення україн-
ців з Польщі) на ім’я Литвина Дмитра Петровича і влаштувався регентом церковного
хору в с. Долматів. У 1949–1954 рр., вже як повноправний громадянин УРСР, працював
художнім керівником Івано-Франківського будинку культури. (Ковальчук В., Стеценко С.
Степан Коваль (“Рубашенко”) – командир загону УПА “Котловина” на Волині // Військо-
во-історичний альманах. – 2009. – № 1. – С. 41–47).
693
MISCELLANEA
жені з цієї категорії з часом мали всі шанси знайти “другу половинку”, якщо її бра-
кувало, і цілком легально зареєструвати-задокументувати свої сімейні відносини.
Гірше доводилося повстанцям у Закерзонні. Відірвані від своїх дружин та дітей,
котрі переїхали під час операції “Вісла” на проживання до Західної Польщі, вони
мусили підробляти цілу низку документів, аби поєднатися з ними знову3.
Важко доводилося жінкам підпільників, котрі чекали на народження дитини.
Матері-одиначки у 1940-ві рр. засуджувалися громадою. Тому ті, хто чекав на дити-
ну, щоб уникнути зайвого поголосу, укладали фіктивні шлюби. Коли у 1947 р. “пере-
селена” з Ярославського повіту Ольга Ільків-“Оля”-“Звіробій” (дружина провідни-
ка Стрийського надрайону ОУН(б) Володимира Лика-“Данила”, зв’язкова коман-
дира УПА Романа Шухевича) народила дитину в с. Княгиничі (нині – Рогатинський
район Івано-Франківської області), виникла проблема, “на кого покликатися бать-
ком”. За порадою Шухевича, було вирішено фіктивно побрати Ольгу Ільків з його
охоронцем Любомиром Полюгою-“Богданом”. Останньому виробили документи
фельдшера с. Княгиничі, і “родина” зажила розміреним життям молодого подружжя4.
Утім, такий прагматичний підхід панував не скрізь. Свідоцтво про одруження,
яке збереглося у фондах Управління Служби безпеки у Волинській області, “узако-
нило” справжній, не вигаданий шлюб двох членів ОУН(б) на Волині – 29-річного
Сарчука Василя і 27-річної Зубрицької Ліди. Молода надрукувала цю посвідку сама.
Скористалася друкарською машинкою, адже була машиністкою провідника Луць-
кої округи ОУН(б) Олександра Савири-“Зарічного”.
Свідоцтво (дивно, чому воно не зашифроване, як це практикувалося в підпіллі)
датоване 1951-им роком, тобто вже було 6 років як закінчилася радянсько-німецька
війна. “Ще до вступу у шлюб з «Яковом» я на своїй машинці заготовила бланк
свідоцтва про одруження, а після весілля «Зарічний» сам заповнив це свідоцтво,
завірив своїм підписом. Розписалися ми з «Яковом» у присутності свідків – оунівців
«Лукаша», «Левка» і «Арсена»5, – розповіла про появу цього документа6 Зубрицька.
Кими були головні дійові особи вищезгаданої справи?
Лідію Зубрицьку знали у підпіллі за псевдами “Оля”, “Зіна”, “Тамара”. Мала,
як на ті часи, пристойну освіту – 7 класів. Закінчила Луцьку семирічку 1939 р. Того
3 У вересні 1947 р. особам, що належали до 27-го Тактичного відтинку УПА “Да-
нилів” і перебували на Закерзонні, їхнє керівництво надало підроблені польські доку-
менти для переїзду до своїх сімей, виселених під час операції “Вісла” до Західної Польщі.
“Чисті оригінальні бланки паспортів, печатка ґмінного уряду в Белзі справляли вражен-
ня автентичних”, – згадував повстанець Микола Кухарчук-“Буревій” (Ковальчук В. Ви-
користання підроблених документів, печаток і військових нагород...).
4 Іщук О. Доля та спогади охоронця Романа Шухевича – Михайла Зайця-“Зенка”. –
К., 2007. – С. 17.
5 Управління Служби безпеки України (далі – УСБУ) у Волинській обл. –
Спр. 17863-ос. – Арк. 54.
6 Документ є другим з відомих на сьогодні джерел такого штибу. Перший – “акт
вінчання” двох невідомих бандерівців від 6 липня 1950 року – працівник львівського
Центру досліджень визвольного руху Руслан Забілий нещодавно опублікував у книзі
“Українська повстанська армія. Історія нескорених”. Цей “акт...” має недолік – текст і
підписи молодят зашифровані, відчитуються тільки дата документа і присяга молодят.
(Українська повстанська армія. Історія нескорених / Упор. В. В’ятрович. – Львів, 2007.
– С. 142).
694
MISCELLANEA
саме року Поліна Стельмащук-“Калина”, яка керувала осередком Юнацтва ОУН у
с. Боголюби, призначила дівчину станичною цього села. Далі, до 1941-го, вона на-
вчалася в акушерській школі у Львові. Там брала участь у діяльності осередку
Юнацтва ОУН(б), яким керував уродженець с. Боголюби Григорій Максимчук-“Кай-
даш”. У 1941-му батьки Лідії були виселені у “віддалені області СРСР”. У 1942 р.
Ліда Зубрицька стала референткою жіноцтва Луцького району. Далі підпорядкову-
валася референтці УЧХ військової округи УПА “Турів” Василині Демчинській-
“Циганці”. У лютому 1944 р., незадовго до встановлення радянської влади, вона
пішла до загону УПА під командуванням Степана Коваля-“Рубашенка” і два місяці
пропрацювала медсестрою. Квітень–грудень 1944 р. – працівниця повстанського
шпиталю у Деражненському районі на Рівненщині. Наприкінці 1944-го очолила
осередки Українського Червоного Хреста того саме району. У той час, коли на Во-
лині відбувалася реорганізація мережі ОУН(б) і змінювалися методи роботи, Лідія
Зубрицька хворіла. Одужавши, працювала машиністкою референта Служби безпе-
ки (далі – СБ) Степана Янишевського-“Далекого”. Водночас, з осені 1945 р. до січня
1947 р., перебувала на контррозвідувальній роботі – здійснювала пошук радянських
агентів серед прибічників “Далекого”. Як відомо, останній у грудні 1945 р. не пого-
дився з масовими чистками, запровадженими у підпіллі ОУН(б) на Волині провідни-
ком Миколою Козаком-“Смоком”, заявив про те, що не виконуватиме вказівок Мико-
ли Козака, а буде підпорядковуватися тільки головному проводові ОУН(б) на україн-
ських землях, тому “Смок” підозрював його (невиправдано!) у співпраці з радян-
ською владою. Далі пані Зубрицька була друкаркою у Валерія Бондарчука-“Стеми-
да”, “Варнака” і “Сизого”. З 1950 року тиражувала націоналістичну літературу для
керівника Луцької округи Олександра Савири. Для конспірації постійно перебува-
ла на одному місці, у тодішньому Берестечківському районі Волинської області.
Там знайшла свою долю – ставного красеня Василя Сарчука, провідника району7.
Про нареченого Зубрицької, провідника Берестечківського району Луцької окру-
ги Василя Сарчука-“Якова”, посутніх біографічних даних відшукати не вдалося.
Знаємо лише, що очолив район після смерті свого попередника “Дмитра”, котрий
загинув8.
Зате віхи життя та діяльності особи, котра була керівником Сарчука і фактично
благословила його на шлюб зі Зубрицькою – провідника Луцької округи Олександ-
ра Савири – маємо можливість відтворити. Олександр Феодосійович Савира у
підпіллі мав дуже багато псевдонімів. Серед них – “Адам”, “Аркадій”, “А. Заріч-
ний”, “Арсен”, “Білас”, “Блакит”, “Гордій”, “Зарічний”, “Івась”, “Лаврів”, “Лаврін”,
“Олег”, “Осика”, “Назар”, “Ярий”, “Ярош”. Також у документації проходив під чис-
лами “201”, “320”, “333”, “888”, “1920”, “2548”, “3443”, “5226”, “8776”. Прожив
недовго – з 1922 до 1953 рр. Знаємо, що станом на 1942 р. уже перебував у підпіллі
ОУН(б). У 1944-му (до осені) перебував на Грубешівщині і підлягав Василю Галасі.
Того саме року перейшов кордон і очолив Володимир-Волинське націоналістичне
підпілля. За радянськими даними, певний час був референтом пропаганди Північно-
західного краю “Москва”, перебував у терені “Крим” (Луцький район), який входив
до цього краю. У 1949-му був призначений референтом СБ Луцької округи. Далі –
референт СБ Луцького надрайону. Станом на 1950–1951 рр. – провідник Луцької
округи. Вирізнявся жорстокістю у ставленні до радянської влади, партійного акти-
7 УСБУ у Волинській обл. – Спр. 17863-ос. – Арк. 1–6, 15–17, 19–23, 35–36.
8 Там само. – Арк. 49.
695
MISCELLANEA
ву. Так, у 1950-му організував в с. Галичани викрадення живим вахтера Берестечків-
ського райвідділу МДБ Зінчковського Петра, якого потім (за його вказівкою?) замучи-
ли до смерті. Працівники МДБ дуже довго не могли відшукати Олександра Савиру,
адже очолюване ним підпілля на Луччині було справжнім більмом на оці, протри-
мавшись аж до початку 1950-х. 16 липня 1949 р. “Грац”, котрий співпрацював з
радянською владою, доповів, що убив “Яроша”. Але виявилося, що зробив помил-
ку – порішив не того9. 1951-го чекісти захопили низку листів та документів, що
йшли від “істинного” Олександра Савири до Василя Кука-“Т.”, Івана Литвинчука-
“2122”, Василя Бея-“ППС”, “Бориса” та “Дем’яна”10 . А відтак, спробували дешифру-
вати окремі з них, скопіювали зразки почерку відправника11. Зрештою, чекісти таки
вбили цього чоловіка 14 травня 1953 р. біля с. Підгайці Теремнівського району (нині –
Луцький район) Волинської області12.
Олександр Савира в урочистій обста-
новці власноруч заповнив свідоцтво про
шлюб Василя Сарчука і Ліди Зубрицької.
Як бачимо, Зубрицька взяла прізвище
чоловіка. Весілля влаштували у селі Ново-
Зборишів Луцького району (зараз – с. Но-
вий Зборишів Горохівського району). У
тому ж році у пари з’явився первісток. На-
звали Василем.
Але весільні радощі швидко заступи-
ло горе. 30 серпня 1951 року радянські
чекісти вбили Сарчука. А 4 грудня у Ло-
бачівці Берестечківського району (зараз –
Горохівський) опергрупа затримала його
дружину Ліду. Саме тоді при жінці вияви-
ли саморобне свідоцтво про одруження.
У момент затримання Ліда мала при собі
пістолет. Тому термін покарання виявив-
ся великим. Військовий трибунал МДБ
Волинської області засудив жінку за стат-
тею 54-1 “а” до 25 років виправно-трудо-
вих таборів. На суді жінка пояснила про-
курору, що пішла “в банду ОУН добро-
вільно, за власними переконаннями”13.
Згодом, через малу дитину, її “пожаліли”.
Комісія Верховного суду СРСР скоротила
строк до 10-ти років14.
9 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ). – Ф. 2. –
Оп. 60 (1953 р.). – Спр. 6. – Т. 1. – Арк. 80 (конверт).
10 Там само. – Оп. 61 (1951 р.). – Спр. 5. – Т. 1. – Арк. 136–153; Ф. 65. –
Спр. С-9108. – Т. 9. – Арк. 189 (конверт).
11 Там само. – Ф. 2. – Оп. 60 (1953 р.). – Спр. 6. – Т. 1. – Арк. 80 (конверт).
12 Там само. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 19–21.
13 УСБУ у Волинській обл. – Спр. 17863-ос. – Арк. 112.
14 Там само. – Арк. 143.
Світлина молодят Василя і Ліди
696
MISCELLANEA
Саморобне свідоцтво про одруження В. Сарчука та Л. Зубрицької, 1951 р. (фраґмент)
697
MISCELLANEA
Відбувала покарання у Мордовській АРСР. Із сином Василем її розлучили. Від
його імені 26 лютого 1952 року написала листа прокуророві (цитата дослівно): “Дядя
Прокурор! ... Прошу Вас очень, одпустите мне дамой мою маму Зубрицьку Лидию
Михайловну. Дядя Прокурор! ... Я своїй мамы совсем не помню. У всех есть мама,
которая их ласкает. А я живу возле чужих людей и не знаю маминой ласки”15. Але
“дядя”-прокурор ніяк не відреагував.
На наше переконання, дослідникам треба звертати більше уваги на такі доку-
менти, як це свідоцтво про одруження. Адже інформація про чиєсь особисте близь-
ка широкому загалові. Відтак шляхом популяризації документів про особисте жит-
тя повстанців цілком реально заохотити обивателя до історичної науки.
Володимир Ковальчук (Київ)
15 Там само. – Арк. 144.
ВИДАННЯ “СПОМИНІВ” М. ГРУШЕВСЬКОГО:
ІСТОРІЯ РУКОПИСУ ТА ВИДАННЯ
З прикрістю пропоную до друку це повідомлення. Автор кілька разів виголосив
його в різних варіаціях, уперше – десь наприкінці 1980-х – на початку 1990-х р. у Педа-
гогічному музеї, де привертав увагу присутніх Любомир Винар. На цьому засіданні я
запропонував офіційно звернутись до колеги – “грушевськознавця” Пристайка у справі
другої частини десятого тому “Історії України-Руси”. Цього листа, здається, до КґБ таки
надіслали, де звернення, розуміється, й зависло. Останнього разу я виступив з цією при-
близно темою 19 березня 2008 р. на круглому столі “Уряди Української Центральної
Ради” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, історичний факуль-
тет, кафедра новітньої історії України). На жаль, склалося так, що в жодному збірнику
матеріалів моєї статті нема. Останнього разу не вийшов і сам збірник. Усе-таки хоч раз
треба цю статтю надрукувати.
Головна проблема цієї студії – ідеологічна боротьба в УРСР наприкінці її існу-
вання. Досить закономірно, що її учасники, роблячи добру кар’єру, уникали її висвіт-
лювати, тож вивчено її вкрай недостатньо. Все ж таки, якщо простежити діяльність
її учасників на протилежних бігунах, виявиться, що вона була доволі активна й го-
стра. Правдоподібно, ширше розкриватиметься вона, коли зміняться покоління й не
стане тих перешкод, що гальмують роботу сьогодні.
Історія зберігання рукописних джерел до історії нашого минулого досі вивчалася
частково, лише за державними архівосховищами. Певного часу вони перебували у
структурі НКВД, тому їхня історія складалась не раз досить драматично; системно
й докладно її досі не простудійовано. Тим більше не простежено історії приватного
зберігання паперів, хоча всі партикулярні фонди починаються з приватних архівів.
Тут головне завдання – щонайповніше зібрати відповідну фактографію.
Наприкінці 1960 р. у моїх руках опинилась рукописна книга – машинопис спо-
гадів Михайла Грушевського про Центральну Раду. Надруковані на цигарковому
папері, спогади були оправлені у просту голубувату тканину, а навскоси через увесь
форзац виразно прочитувався власницький підпис – “Ів. Світличний”. Машинопис
мав дві паґінації – 287 і 62 аркуші. Передрукувала спомини, як я потім довідався, –
Надійка Світлична. Знаю інші примірники того передруку – В’ячеслава Чорновола
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40940 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0011 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:27:52Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковальчук, В. 2013-01-29T21:05:05Z 2013-01-29T21:05:05Z 2010 Документування шлюбів в ОУН і УПА / В. Ковальчук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 692-697. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40940 Науково-популярний виклад цього матеріалу див.: Ковальчук В. Шлюб по-бандерівськи // Історична правда. – 2010. – 18 жовтня // Інтернет-адреса: http://www.istpravda.com.ua/articles/4cbc39efd9edf/ (7.02.2010) uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Miscellanea Документування шлюбів в ОУН і УПА Article published earlier |
| spellingShingle | Документування шлюбів в ОУН і УПА Ковальчук, В. Miscellanea |
| title | Документування шлюбів в ОУН і УПА |
| title_full | Документування шлюбів в ОУН і УПА |
| title_fullStr | Документування шлюбів в ОУН і УПА |
| title_full_unstemmed | Документування шлюбів в ОУН і УПА |
| title_short | Документування шлюбів в ОУН і УПА |
| title_sort | документування шлюбів в оун і упа |
| topic | Miscellanea |
| topic_facet | Miscellanea |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40940 |
| work_keys_str_mv | AT kovalʹčukv dokumentuvannâšlûbívvouníupa |