Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст.
Розкрито один з аспектів науково-теоретичної та практичної діяльності Одеського товариства історії та старожитностей, а саме виявлення, збереження й дослідження книжкових пам'яток на території Південної України у другій половині XIX ст. Проаналізовано методику та завданння цієї діяльності, висв...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/410 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. / Н. Шалашна // Бібл. вісн. — 2007. — N 5. — С. 37-41. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859518657887993856 |
|---|---|
| author | Шалашна, Н. |
| author_facet | Шалашна, Н. |
| citation_txt | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. / Н. Шалашна // Бібл. вісн. — 2007. — N 5. — С. 37-41. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Розкрито один з аспектів науково-теоретичної та практичної діяльності Одеського товариства історії та старожитностей, а саме виявлення, збереження й дослідження книжкових пам'яток на території Південної України у другій половині XIX ст. Проаналізовано методику та завданння цієї діяльності, висвітлено кращі здобутки Одеського товариства в цій галузі. Проаналізовано місце науковців Одеси у початковому етапі формування української історії книги як самостійної науки.
|
| first_indexed | 2025-11-25T20:53:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 5 37
оява в суспільстві писемності й книги
засвідчує перехід цього суспільства на
новий етап розвитку, перетворення куль-
тури на цивілізацію. Тому історія книги як духов-
ного феномена завжди була для науковців однією з
найцікавіших тем. Для української культури це
особливо актуально, оскільки в умовах бездержав-
ності книга поряд з усною народною творчістю
виступала одним із головних чинників збереження
національної самосвідомості. Закономірно, що
історія книги як самостійна галузь наукових
досліджень починає свій розвиток у добу
національно-культурного відродження кінця
XVIII–ХІХ ст. Становлення історичного книгозна-
вства протягом цього часу має свої внутрішні зако-
номірності й етапи розвитку, вивчення яких дає
можливість повніше зрозуміти загальне явище
відродження національної культури України. Інте-
рес становить будь-яка організація, наукова уста-
нова, особистість, які зверталися до дослідження
історії вітчизняної книги протягом зазначеного
періоду. Однією з таких організацій було Одеське
товариство історії та старожитностей.
Історія цього товариства є взагалі дуже цікавою,
і вивчення її розпочалося ще з ХІХ ст. [1], однак
один із важливих аспектів плідної роботи товари-
ства – діяльність в галузі опису, збереження,
дослідження й публікації вітчизняних книжкових
пам’яток – є ще не опрацьованим. Дана стаття є
продовженням висвітлення цього аспекту діяль-
ності товариства [2] і стосується особливостей йо-
го роботи у другій половині ХІХ ст.
У контексті завершального етапу процесу
національно-культурного відродження українське
історичне книгознавство в другій половині ХІХ ст.
отримує важливий стимул до розвитку і поступо-
во оформлюється в окрему наукову сферу. Однією
з найхарактерніших ознак розвитку історії книги
як науки протягом другої половини ХІХ ст. і пер-
шого десятиріччя ХХ ст. була співпраця діяльності
наукових установ та організацій із широким колом
аматорів, яких спонукала до праці цікавість до
культури власного народу й патріотичні почуття.
Поступово більшість таких дослідників долучала-
ся до роботи наукових товариств вже на система-
тичних засадах. Завдяки цьому в українській науці
ХІХ ст. (утім, як і майже в усіх країнах Європи
цього часу) поряд із фаховими працями важливе
значення у накопиченні наукового матеріалу ма-
ють роботи аматорські. Співвідношення між
кількістю фахових та аматорських наукових
публікацій в окремих регіонах України у цей час
залежало від кількості наукових центрів з устале-
ною дослідницькою традицією та чисельності ви-
сокоосвічених людей. Висвітлюючи діяльність
Одеського товариства історії та старожитностей,
цей чинник слід враховувати, адже Південна та
Південно-Східна Україна в ХІХ ст. були нещодав-
но заселеними регіонами.
Робота Одеського товариства історії та старо-
житностей із фіксації, вивчення та збереження
вітчизняних книжкових пам’яток розпочалася ще
з 30-х років ХІХ ст. До середини століття було
сформовано в загальних рисах програму цієї робо-
ти та її основні завдання. Слід відзначити, що
більшістю членів товариства завдання організації
у цьому напрямі розумілися значно ширше, ніж
краєзнавчі дослідження, що були основною метою.
Наталія ШАЛАШНА,
доцент Слов’янського державного педагогічного університету,
канд. іст. наук
²ñòîðèêî-êíèãîçíàâ÷à òåìàòèêà â ä³ÿëüíîñò³
Îäåñüêîãî òîâàðèñòâà ³ñòî𳿠òà ñòàðîæèòíîñòåé
ó äðóã³é ïîëîâèí³ ÕIÕ ñò.
Статтю присвячено одному з аспектів науково-теоретичної та практичної діяльності Одеського товариства історії та старо-
житностей, а саме плідній праці членів цієї організації в галузі виявлення, збереження й дослідження книжкових пам’яток на
території Південної України у другій половині ХІХ ст. Аналізується методика й завдання цієї діяльності, визначаються най-
значніші здобутки Одеського товариства в цій галузі. Визначається місце науковців Одеси у початковому етапі формування ук-
раїнської історії книги як самостійної науки.
К л ю ч о в і с л о в а: книгознавство, історія книги, Одеське товариство історії та старожитностей, книжкові пам’ятки.
П
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 5
гê óêðà¿íñüêî¿ êíèãè
38
Безумовно, насамперед ставилося завдання вияв-
лення, опису і, за можливістю, придбання для Му-
зею товариства пам’яток книжності, які зберегли-
ся на території Новоросійського краю. Однак по-
дальше використання зібраного матеріалу ро-
зумілося як частина загальноукраїнських історич-
них досліджень.
Протягом 30–50-х років ХІХ ст. товариством бу-
ло достатньо чітко сформульовано мету й завдан-
ня історико-книгознавчої роботи. Передбачалося
планомірно дослідитити всі наявні в краї архіви,
зібрання документів, які належали офіційним ус-
тановам та приватним особам, і виявити важливі з
історичної точки зору документи, в тому числі ру-
кописи та стародруки. Критеріями відбору було
визначено: важливість цих пам’яток як свідчень
старовини, як історичних реліквій; значення їх з
філологічної точки зору як писаних слов’янськими
мовами певного періоду; цінність для історії краю
тих відомостей, які містяться у документах [3].
Далі планувалося якомога швидше вилучити
знайдені пам’ятки з тих архівів або зібрань, де во-
ни знаходилися, і передати їх для зберігання до
Одеського історичного архіву. Відібрані докумен-
ти передбачалося публікувати в друкованому ор-
гані товариства – «Записках Одесского общества
истории и древностей», так само як і результати їх
дослідження. Цю роботу було розпочато з 1835–
1836 рр., й результати постійно обговорювалися
на засіданнях товариства.
У другій половині ХІХ ст. товариство продовжує
свою діяльність із вивчення й збереження руко-
писів та стародруків, однак в основних характе-
ристиках цієї роботи можна побачити деякі зміни
порівняно з її початковим періодом. Зберігається
увага до книги як пам’ятки культури в цілому, од-
нак інтерес науковців до книги стає більш
спеціалізованим, насамперед філологічним та цер-
ковно-історичним. Поряд зі збільшенням обсягу
публікацій спостерігається зменшення їх кількості
(якщо за перші п’ятнадцять років роботи Одесько-
го товариства опубліковано десять розвідок з істо-
рико-книгознавчої тематики, то протягом наступ-
них п’ятдесяти років – приблизно стільки ж). Ува-
гу науковців привертають, як правило, вже не
щойно знайдені рукописи та стародруки, але ті,
що зберігались у фондах товариства досить давно,
проте не були ще досліджені. І, нарешті, слід
відзначити те, що в масиві публікацій зникає сис-
тематичність, вони відображають вже не цілеспря-
мовану роботу, скоординовану товариством, а ре-
зультати окремих дослідників.
Таким чином, можна говорити про певні зміни в
напрямах роботи Одеського товариства історії та
старожитностей у галузі історичного книгознав-
ства у другій половині ХІХ ст. Це має свої причи-
ни і відбувалося на тлі тогочасного загального
піднесення історичного книгознавства в Україні.
У працях Одеського товариства історії та старо-
житностей розуміння книги як пам’ятки культури,
а не лише матеріального носія тексту, було дуже
чітко сформованим. Причиною цього, мабуть, слід
вважати відносно невелику кількість слов’яномов-
них рукописів та стародруків на теренах Півдня
України і, натомість, велику спадщину єврейсь-
ких, грецьких та арабських манускриптів в Криму
та Причорномор’ї.
На основі аналізу публікацій історико-книго-
знавчої тематики в «Записках Одеського товарист-
ва історії та старожитностей» можна виявити
певні особливості підходу до книги та її історії на
Півдні України. По-перше, впадає в око
відсутність будь-якого виняткового ставлення до
православної книжності. По-друге, історичне кни-
гознавство в працях членів товариства є невідділь-
ним від вивчення історії краю. По-третє, поряд із
дослідженнями, в яких можна побачити лише ок-
ремі історико-книгознавчі відомості, публікують-
ся перші цілісні наукові праці, що мають предме-
том вивчення чітко сформульовані проблеми
історії книги.
Книга уважно досліджувалась і цінувалась як
пам’ятка культури, незважаючи на її мову, зміст,
художні якості чи інші ознаки. Головним кри-
терієм, що визначав зацікавлення науковців, є ста-
ровинність книги, її давнє походження, а отже,
причетність до історії краю. Цю тенденцію можна
простежити в усіх публікаціях з історії книжності
Новоросійського краю, незалежно від того, хто
був їх авторами – науковці-філологи, історики,
релігієзнавці чи просто аматори.
Такими є статті архімандрита Антоніна [4],
А. Ристенка [5], Ф. Терновського [6], М. Палеолога
[7], Б. Ляпунова [8], С. Серафимовича [9]. М. Пале-
олог, наприклад, повідомляючи про Євангеліє, от-
римане Музеєм Одеського товариства від свяще-
ника М. Кафафова, має на меті зробити висновок,
чи гідна вказана книга посісти місце у Музеї.
Дослідник прямо зазначає, що жодних визначних
особливостей щодо змісту, художніх якостей тощо
книга не має [7], проте, незважаючи на свою орди-
нарність, має залишитись у Музеї як пам’ятка ста-
ровини.
Так само перш за все старовинність привертає
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 5
²ñòîðèêî-êíèãîçíàâ÷à òåìàòèêà â ä³ÿëüíîñò³ Îäåñüêîãî òîâàðèñòâà ³ñòî𳿠òà ñòàðîæèòíîñòåé ó äðóã³é ïîëîâèí³ ÕIÕ ñò.
39
увагу автора в Євангелії, описаному Б. Ляпуновим
[8]. Мета дослідження автором визначається як
встановлення часу створення книги та вивчення її
історії. Джерелом відомостей є палеографічні
особливості тексту та історичні, вкладні та інші
записи на книзі: «Написанная, как это ясно из пра-
вописания, первоначально где-то в области южно-
русских говоров ХІІ столетия, рукопись попала в
руки какого-то книжника XVI века, болгарина или
вообще хорошо знакомого со средне-болгарской
письменностью, а в ХІХ веке, прежде чем попасть
в библиотеку Общества, также находилась в руках
болгарина, м.б. из Тарнова, хотя и была одно вре-
мя (в 1837 или 1851 году) в области сербской (Но-
вом Саде)» [8].
Так само насамперед зацікавлення давниною ру-
копису простежується в публікації архімандрита
Антоніна [4]. Наводячи відомості про склад Єван-
гелія, його збереженість, мову й письмо, відзнача-
ючи наявність ініціалів, докладно описуючи кож-
ну мініатюру, автор все ж насамперед цікавиться
історичними записами на берегах тексту, які дово-
дять давність книги, а також містять багато відо-
мостей для історії міста Судака та його христи-
янської общини.
Дещо ширшими за тематикою і більш фаховими
з точки зору історичного книгознавства є статті
С. Серафимовича та Ф. Терновського, де друга є
доповненням до першої. Аналізуючи вивезений з
Єгипту в 1830 р. грецький манускрипт, обидва ав-
тори приділяють увагу його художнім якостям,
докладно описуючи дві збережені мініатюри та
ініціали. Власне, предметом статті С. Серафимо-
вича [9] є порівняння тексту старовинного Єван-
гелія з сучасними редакціями для потреб історії
церкви. Водночас сама книга виступає пам’яткою
книжкового мистецтва і описується з цієї точки зо-
ру. Ф. Терновський робить доповнення стосовно
часу створення пам’ятки, відзначаючи, що згадані
в приписці монети «романіати», за які було купле-
но книгу, могли бути у вжитку лише за часів
правління у Візантії імператора Романа, і це у
співставленні з іншими ознаками дає дату 1028–
1034 рр. [9].
Певний матеріал до історії друкарства в Ново-
російському краї містить стаття Я. Грахова [10].
Єдина відома на території Півдня України друкар-
ня князя Потьомкіна привертала увагу вже одного
з перших українських істориків книги і одного із
засновників Одеського товариства історії та старо-
житностей М. Мурзакевича [11]. У 1848 р. в «За-
писках» товариства було опубліковано його досить
докладне дослідження історії цієї друкарні. Я. Гра-
хов повертається до цієї тематики з метою уточ-
нення її долі після смерті князя. Стаття містить ко-
ротку хронологію діяльності друкарні, перелік її
працівників, вагу й вартість замовлених додатково
у 1807 р. шрифтів. Як підсумок щодо роботи цьо-
го першого видавничого осередку у Південній Ук-
раїні вказується, що «известий о дальнейшей судь-
бе походной типографии не найдено, вероятно она
поступила совершенно в ведение губернского
правлении и послужила основанием нынешней
типографии при оном» [10]. Власне, дослідник
мав на меті не стільки вивчити діяльність друкарні
князя і її подальшу долю, скільки опублікувати
знайдені ним в архіві губернського правління Ка-
теринослава документи, що мали стосунок до
історії заселення й духовного розвитку краю.
Найбільш фаховою книгознавчою роботою із
тих, що виходили в Записках Одеського товарист-
ва історії та старожитностей у другій половині
ХІХ ст. – на початку ХХ ст., можна назвати роботу
А. Ристенка [5]. Рукописи описуються ним з вико-
ристанням вже сформованої на той час методики:
подаються відомості про назву, склад, стан збере-
женості, матеріал, палеографічні особливості
тексту, характер оформлення. Робляться припу-
щення стосовно датування й авторства рукопису,
якщо це прямо не зазначено в тексті. Відзначено
наявність приписок, у тому числі навіть незначущі
проби пера власників, деякі приписки наводяться
повністю. Науковий характер роботи над зібран-
ням рукописів і над кожною окремою книгою
підтверджується тим, що автор мав на меті не ли-
ше повідомити наукову громадськість про на-
явність тих чи інших книг у Одеського наукового
товариства, а зробити якомога легшим подальше
їх наукове використання. З цією метою відзна-
чається, наскільки відомим є той чи інший текст
дослідникам, повністю наводяться уривки, які
раніше не фігурували як предмет філологічного,
історичного й палеографічного вивчення, даються
короткі довідки про монастирі, церкви та особис-
тості, які згадуються в приписках. Опис супрово-
джується іменним, географічним та предметним
покажчиками.
Історичне книгознавство в другій половині ХІХ ст.
зазнало змін у тематиці не лише в публікаціях
Одеського товариства історії та старожитностей,
але й в цілому по Україні. Причини цього поляга-
ють у тому, що різноманітні краєзнавчі товариства,
гуртки любителів старовини, окремі діячі висту-
пали в першій половині ХІХ ст. майже єдиними
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 5
гê óêðà¿íñüêî¿ êíèãè
40
суб’єктами розвитку історичної науки, натомість з
появою професійних наукових установ та ор-
ганізацій історичного напряму потреба у такій ши-
рокій тематиці діяльності краєзнавчих організацій
відпадає, і вони переважно концентрують свою
увагу на локальних історичних дослідженнях, у
яких все більше спеціалізуються і досягають знач-
них здобутків. На доказ того, що в цей час історич-
не книгознавство розвивалось в Одесі і поза межами
товариства, можна навести яскраві роботи, здійснені
того часу одеськими вченими: «Дослідження
російської журналістики XVIII–ХІХ ст.» В. Ла-
зурського [12] та «Нарис історії книги» А. Кирпич-
никова [13].
Робота В. Лазурського відрізняється великою
кількістю фактографічних відомостей і система-
тичним підходом до їх висвітлення. Розуміючи
предмет вивчення як історію журналістської спра-
ви, історик включає до розгляду не лише власне
відомості про той чи інший періодичний орган, а й
про його засновників, видавців, редакторів, робить
висновки стосовно тематики й змісту журналів,
порівнює видання на території Російської держави
із сучасними їм зарубіжними. Особливо відзна-
чається істориком значення літературно-художніх
журналів початкового періоду щодо знайомства
вітчизняного читача з кращими творами євро-
пейської літератури (окремо докладно ви-
світлюється перекладацька діяльність М. Пермсь-
кого) та роль сатиричних журналів у викоріненні
вад і недоліків суспільного життя. Журналістика
не відділяється від просвіти, а тому окремою те-
мою виділено діяльність М. І. Новикова як народ-
ного просвітителя. Таким чином, історія жур-
налістики у розгляді В. Лазурського перетво-
рюється на історію літератури й навіть культури в
цілому.
Подібні ж риси (увага до просвітницької ролі
книги в суспільстві; розуміння тісного
взаємозв’язку між розвитком книжності й культу-
рою в цілому; відзначення окремих видатних
діячів книжкової культури тощо) можна простежи-
ти і в праці А. Кирпичникова, хоча вона й мала де-
що інше призначення. Якщо робота В. Лазурсько-
го планувалась як ґрунтовне наукове дослідження,
то «Очерки истории книги» А. Кирпичникова – це
дві публічні лекції, призначені для широкого зага-
лу, й мав на меті подати найважливіші відомості
про історію книжкової справи. Перша лекція прис-
вячувалась історії рукописної книги, а друга
висвітлювала питання історії книги друкованої.
Розгляд автор починає ще з ассірійських клино-
писних табличок, бажаючи ввести читача в кон-
текст світової історії писемності й книги. Але го-
ловну увагу приділено, звичайно, книжковій куль-
турі Русі. Так само, як і у В. Лазурського, книга
розглядається як одне з явищ культури поряд з
іншими одночасними і рівнозначними феномена-
ми. Окрім відомостей власне про книгу й книж-
ників розповідається про складання літописів, до-
сягнення у зображувальному мистецтві, в освіті
тощо. Найкращі книжкові пам’ятки, які зберегли-
ся від того часу, розглядаються окремо.
Обидві вказані праці, безумовно, були відомі
членам Одеського товариства історії та старожит-
ностей, однак значно відрізняються тематикою від
його публікацій. Отже, у другій половині ХІХ ст.
можна говорити про початок свідомої наукової
спеціалізації Одеського товариства на вивченні
книги саме як пам’ятки місцевої історії. Звідси
формувалося й специфічне ставлення до книги – її
розглядали як свідчення старовини в контексті
інших феноменів культури краю, специфічне ж
ставлення до книги походило із розуміння її
подвійної природи – як феномена мистецтва і як
носія тексту.
Протягом другої половини XIX ст. до висвітлен-
ня історико-книгознавчих питань звертались й
інші аналогічні за напрямом роботи організації та
товариства, наприклад, Харківське історико-філо-
логічне товариство, Ніжинське історико-філо-
логічне товариство, Історичне товариство імені
Нестора-Літописця при Київському університеті,
Київське товариство старовини й мистецтв, гу-
бернські вчені архівні комісії у Чернігові, Катери-
нославі, Полтаві тощо. У їх діяльності можна
простежити ту саму тенденцію, що і в роботі
Одеського товариства – одночасно із появою сис-
тематичних наукових праць високого рівня, де
предметом дослідження виступає історія книги як
суспільного феномена, публікуються досліджен-
ня, у яких книга описується як пам’ятка старови-
ни, що має значення для історії краю. Прикладів
можна навести багато.
Так, членами Харківського історико-філо-
логічного товариства протягом другої половини
ХІХ ст. було опубліковано ряд статей історико-кни-
гознавчої тематики (Д. Багалій [15; 16], М. Сумцов
[17], О. Русов [18], А. Лєбєдєв [19] та ін.), де поряд
із описом книги як пам’ятки старовини наявні
важливі узагальнення й сформований науковий
підхід (особливо це стосується праць Д. Багалія та
М. Сумцова). Проте так само наявна еволюція в
бік «краєзнавчого» розуміння книжкової пам’ятки,
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 5
²ñòîðèêî-êíèãîçíàâ÷à òåìàòèêà â ä³ÿëüíîñò³ Îäåñüêîãî òîâàðèñòâà ³ñòî𳿠òà ñòàðîæèòíîñòåé ó äðóã³é ïîëîâèí³ ÕIÕ ñò.
41
що чітко сформульовано в інструкції Харківського
товариства «Про збирання історико-етногра-
фічних матеріалів» [14].
Такі самі тенденції простежуються в діяльності
членів вчених архівних комісій [20], Київського
товариства старовини та мистецтв. На засіданнях
останнього, наприклад, доволі часто обговорюва-
лись доповіді його членів про ті чи інші видатні
книжкові пам’ятки, що були придбані або подаро-
вані для музею товариства, проте завжди йшлося
лише про пам’ятки історії та мистецтва, а не ок-
ремі прояви загального розвитку культури [21].
Опубліковані праці членів Ніжинського істори-
ко-філологічного товариства підтверджують цю
тенденцію. Дослідження збірки рукописів товари-
ства, здійснені Є. Пєтуховим [22] та М. Сперансь-
ким [23], відзначаються високим науковим рівнем,
хоча в цілому напрям діяльності товариства був
майже виключно краєзнавчим.
Отже, насамкінець, слід зауважити, що історико-
книгознавча діяльність Одеського товариства
історії та старожитностей відбувалась відповідно
до загального розвитку історичного книгознавства
в Україні й може бути визнана вагомим внеском у
процес формування вітчизняного історичного
книгознавства як самостійної науки.
Література
1. Браун Ф. К. Одесское общество истории и древнос-
тей, его записки и археологические собрания. – Одесса,
1870.
2. Шалашна Н. М. Діяльність Одеського товариства
історії та старожитностей у галузі вивчення і збережен-
ня книжкових пам’яток (перша половина ХІХ ст.) //
Схід. – 2006. – № 5. – С. 57–61.
3. Записки Одесского общества истории и древнос-
тей. – 1850. – Т. 2. – Отд. 2, 3. – С. 562–568.
4. Антонин, архимандрит. Заметки XII–XVI века, от-
носящиеся к Крымскому городу Сугдее (Судаку), при-
писанные на греческом Синаксаре // Записки Одесского
общества истории и древностей. – 1863. – Т. V. –
С. 595–628.
5. Рыстенко А. В. Рукописи, принадлежащие библио-
теке Императорского Одесского Общества истории и
древностей // Записки Одесского общества истории и
древностей. – 1910. – Т. XXVIII. – С. 35–120.
6. Терновский Ф. Древнее греческое рукописное Еван-
гелие (апракос) Одесского музея // Записки Одесского
общества истории и древностей. – 1877. – Т. Х. –
С. 175–176.
7. Палеолог М. О Евангелии, писанном на пергаменте
и принадлежащем Александропольской церкви // За-
писки Одесского общества истории и древностей. –
1858. – Т. IV. – С. 464–465.
8. Ляпунов Б. М. Несколько слов о рукописи еван-
гельских чтений, хранящейся в библиотеке Император-
ского Одесского общества истории и древностей // За-
писки Одесского общества истории и древностей. –
1907. – T. XXVII. – С. 76–95.
9. Серафимович С. Манускрипт греческого древнего
Евангелия // Записки Одесского общества истории и
древностей. – 1867. – Т. VI. – С. 507–513.
10. Грахов Я. О походной типографии князя Потемки-
на-Таврического // Записки Одесского общества исто-
рии и древностей. – 1858. – Т. IV. – С. 472–472.
11. Мурзакевич Н. Начало книгопечатания в Новорос-
сийском крае // Записки Одесского общества истории и
древностей. – 1848. – Т. ІІ. – Отд. І. – С. 211–219.
12. Лазурский В. Ф. Исследования русской журналис-
тики XVIII–XIX вв.: ІР НБУВ. – Ф. 244. – № 6. – 26 арк.
13. Кирпичников А. И. Очерк истории книги: Две пуб-
личные лекции, читанные в Одесе. – СПб.: Изд. жур.
«Пантеон лит.», 1888. – 72 с.
14. О собирании историко-этнографических материа-
лов // Сборник Харьковского историко-филологическо-
го общества. – 1899. – Т. 11. – С. ХІІ–ХІІІ.
15. Багалей Д. Заметка о новых материалах для исто-
рии Слободской Украины // Сборник Харьковского ис-
торико-филологического общества. – 1893. – Т. 5. –
С. 167.
16. Багалей Д. О рукописном сборнике сатирический
статей XVIII в. // Сборник Харьковского историко-фи-
лологического общества. – 1894. – Т. 6. – С. III–IV.
17. Сумцов Н. Заметка о старопечатных книгах Харь-
ковской духовной семинарии // Киевская старина. –
1888. – Т. XXІ. – № 6. – С. 89–90.
18. Русов А. Некоторые документы, касающиеся Гус-
тинского и Мгарского монастырей // Сборник Харьков-
ского историко-филологического общества. – 1892. –
Т. 4. – С. 90–112.
19. Лебедев А. Вотчинный быт монастырей (по архив-
ным документам) // Сборник Харьковского историко-
филологического общества. – 1892. – Т. 4. – С. 113–238.
20. Симоненко І. М. Вчені архівної комісії в Україні:
історія, діяльність, здобутки: Дис. ... канд. іст. наук. –
К., 2001. – 343 с.
21. Протоколи засідань правління Київського товари-
ства старовини та мистецтв: ІР НБУВ. – Ф. 241. – № 1.
– Арк. 86, 137, 138.
22. Петухов Е. Б. Заметки о некоторых рукописях,
хранящихся в библиотеке историко-филологического
института князя Безбородько // Известия Историко-фи-
лологического института кн. Безбородько. – Т. ХV. –
Нежин, 1895. – С. 1–56.
23. Сперанский М. Н. Описание рукописей библиоте-
ки Историко-фолологического Института кн. Безбо-
родько // Известия Историко-филологического ин-та
кн. Безбородько в Нежине. – Т. ХVIII. – Нежин, 1900. –
VI, 143 с.; Т. ХIХ. – Нежин, 1901. – VIII, 39 с.; Т. ХХI. –
Нежин, 1903. – 28 с.; Т. ХХII. – Нежин, 1905. – 40 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-410 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1029-7200 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T20:53:03Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| record_format | dspace |
| spelling | Шалашна, Н. 2008-04-21T11:54:15Z 2008-04-21T11:54:15Z 2007 Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. / Н. Шалашна // Бібл. вісн. — 2007. — N 5. — С. 37-41. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/410 Odesa Association of History and Antiquities was one of the organizations which contributed to the development of Ukrainian historical book knowledge as independent science. This association’s activity began in the 30s of the 19th century but to the end of the century its trends underwent considerable changes. The main conception peculiarities of Book History in Odesa Association’s works lie in the following: firstly, the striking fact is the lack of any exceptional attitude to orthodox bookishness. Secondly, along with researches, where only separate historical book knowledge information can be found, there appeared first integral scientific works which subject study was clearly Stated Book History problems. The main contribution to the study of Home Book History of Odesa Association was made by such scholars as A. Rystenko, F. Ternovski, M. Paleolog, В. Lyapunov, S. Serafimovich, Y. Grakhov. Besides one should mark the activity of such Odesa scientists who were not the members of the association – В. Lazurski, A. Kirpichnikov. Odesa Association’s activity in the field of History Book Study has the analogy in the subject matter and methodology with the work of other scientific organizations in Kharkiv, Kyiv, Poltava, Nizhyn, Chernihiv and others of that time and can be considered as a significant part of the general process of the development of Ukrainian historical book knowledge. Розкрито один з аспектів науково-теоретичної та практичної діяльності Одеського товариства історії та старожитностей, а саме виявлення, збереження й дослідження книжкових пам'яток на території Південної України у другій половині XIX ст. Проаналізовано методику та завданння цієї діяльності, висвітлено кращі здобутки Одеського товариства в цій галузі. Проаналізовано місце науковців Одеси у початковому етапі формування української історії книги як самостійної науки. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Рік української книги Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. Historical and book source topic in the activity of Odessa society of history and antiquities in the 2nd half of 19 century Article published earlier |
| spellingShingle | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. Шалашна, Н. Рік української книги |
| title | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. |
| title_alt | Historical and book source topic in the activity of Odessa society of history and antiquities in the 2nd half of 19 century |
| title_full | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. |
| title_fullStr | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. |
| title_full_unstemmed | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. |
| title_short | Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині XIX ст. |
| title_sort | історико-книгознавча тематика в діяльності одеського товариства історії та старожитностей у другій половині xix ст. |
| topic | Рік української книги |
| topic_facet | Рік української книги |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/410 |
| work_keys_str_mv | AT šalašnan ístorikoknigoznavčatematikavdíâlʹnostíodesʹkogotovaristvaístoríítastarožitnosteiudrugíipoloviníxixst AT šalašnan historicalandbooksourcetopicintheactivityofodessasocietyofhistoryandantiquitiesinthe2ndhalfof19century |