Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії

«Українське питання» у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому — це питання про умови і механізм возз’єднання українських земель та створення соборної незалежної України. У статті на основі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Дата:	2009
Автор:	Мандрик, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Теми:	До 70-річчя Карпатської України
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41462
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії / М. Мандрик // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 22-85. — Бібліогр.: 89 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-41462
record_format	dspace
spelling	Мандрик, М. 2013-02-26T20:37:46Z 2013-02-26T20:37:46Z 2009 Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії / М. Мандрик // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 22-85. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41462 «Українське питання» у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому — це питання про умови і механізм возз’єднання українських земель та створення соборної незалежної України. У статті на основі неопублікованих матеріалів із зарубіжних та вітчизняних архівосховищ проаналізовано стратегічне значення Карпатської України у системі міжнародних відносин наприкінці 1930-х рр. «Украинский вопрос» в узком понимании — это вопрос о месте и роли украинского фактора во внутренней жизни государств, в состав которых входили украинские земли, в широком — это вопросы об условиях и механизмах объединения украинских земель и создания соборной, независимой Украины. В статье на основе раннее неопубликованных материалов из отечественных и зарубежных архивохранилищ проанализировано стратегическое значение Карпатской Украины в системе международных отношений в конце 1930-х гг. Рассмотрены попытки привлечения внимания правящих кругов иностранных государств к решению политической судьбы края. The Ukrainian question in a narrow sense is a question on a place and a role of the Ukrainian factor in an internal life of the states into which structure entered Ukrainian territories, in wide understanding is a problem, as to conditions and the mechanism of reunion of the Ukrainian grounds and creation of independent Ukraine. In clause on the basis of use earlier not published archival materials from foreign and Ukrainian storehouses strategic value of the Carpathian Ukraine in system of the international relations in the end 1930 is analysed. Attempts of the reference of attention to the decision of political destiny of this region from leaders of national-liberation movement, the Ukrainian politicians, representatives of the centers of emigres are considered. uk Інститут історії України НАН України З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ До 70-річчя Карпатської України Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії Карпатский геополитический фактор 1938–1939 гг. в системе международной дипломатии The Carpathian geopolitical factor 1938–1939 in the system of international diplomacy Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії
spellingShingle	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії Мандрик, М. До 70-річчя Карпатської України
title_short	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії
title_full	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії
title_fullStr	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії
title_full_unstemmed	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії
title_sort	карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії
author	Мандрик, М.
author_facet	Мандрик, М.
topic	До 70-річчя Карпатської України
topic_facet	До 70-річчя Карпатської України
publishDate	2009
language	Ukrainian
container_title	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Карпатский геополитический фактор 1938–1939 гг. в системе международной дипломатии The Carpathian geopolitical factor 1938–1939 in the system of international diplomacy
description	«Українське питання» у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому — це питання про умови і механізм возз’єднання українських земель та створення соборної незалежної України. У статті на основі неопублікованих матеріалів із зарубіжних та вітчизняних архівосховищ проаналізовано стратегічне значення Карпатської України у системі міжнародних відносин наприкінці 1930-х рр. «Украинский вопрос» в узком понимании — это вопрос о месте и роли украинского фактора во внутренней жизни государств, в состав которых входили украинские земли, в широком — это вопросы об условиях и механизмах объединения украинских земель и создания соборной, независимой Украины. В статье на основе раннее неопубликованных материалов из отечественных и зарубежных архивохранилищ проанализировано стратегическое значение Карпатской Украины в системе международных отношений в конце 1930-х гг. Рассмотрены попытки привлечения внимания правящих кругов иностранных государств к решению политической судьбы края. The Ukrainian question in a narrow sense is a question on a place and a role of the Ukrainian factor in an internal life of the states into which structure entered Ukrainian territories, in wide understanding is a problem, as to conditions and the mechanism of reunion of the Ukrainian grounds and creation of independent Ukraine. In clause on the basis of use earlier not published archival materials from foreign and Ukrainian storehouses strategic value of the Carpathian Ukraine in system of the international relations in the end 1930 is analysed. Attempts of the reference of attention to the decision of political destiny of this region from leaders of national-liberation movement, the Ukrainian politicians, representatives of the centers of emigres are considered.
issn	XXXX-0112
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41462
citation_txt	Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії / М. Мандрик // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 22-85. — Бібліогр.: 89 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT mandrikm karpatsʹkiigeopolítičniičinnik19381939rrusistemímížnarodnoídiplomatíí AT mandrikm karpatskiigeopolitičeskiifaktor19381939ggvsistememeždunarodnoidiplomatii AT mandrikm thecarpathiangeopoliticalfactor19381939inthesystemofinternationaldiplomacy
first_indexed	2025-11-26T00:17:29Z
last_indexed	2025-11-26T00:17:29Z
_version_	1850597544186347520
fulltext	ДО 70-річчя КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ Марія Мандрик* (Київ) Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії «Малі й середні народи можуть вдержатися на поверхні життя тільки особливими моральними вартостями і здібні до самостійної культурної творчості». Томаш Масарик «Українське питання» у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому — це питання про умови і механізм возз’єднання українських земель та ство- рення соборної незалежної України. У статті на основі неопублі- кованих матеріалів із зарубіжних та вітчизняних архівосховищ проаналізовано стратегічне значення Карпатської України у сис- темі міжнародних відносин наприкінці 1930-х рр. Ключові слова: Карпатська Україна, Закарпаття, Авґустин Воло- шин, українська дипломатія, еміграція, політичні репресії. * Мандрик М.В. — докторант кафедри української історії та етно- політики Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 23 Українське питання, тобто політична доля розчленованих українських земель, стала особливо актуальним у середині 1930-х рр. Події 1938–1939 рр. засвідчили ключове значення України у зовнішньополітичних планах не тільки Німеччини, але й інших країн Центральної та Західної Європи — Польщі, Угорщини, Румунії, Великобританії, Франції, а також СРСР. 1938 рік відіграв ключове значення для Підкарпатської Русі у контексті змін у системі міжнародних відносин, що позначені чехословацькою кризою та наслідками домовле- ностей у Мюнхені. Ця проблематика знайшла різнобічне вис- вітлення у працях наукового, науково-публіцистичного та мемуарного характеру з історії міжнародних відносин, все- світньої історії, менше — з історії України. Слід згадати низку дослідників, які так чи інакше вивчали місце і роль карпатського чинника у ситуації, що склалася в Європі нап- рикінці 1930-х рр. Логічно, що вперше ця проблематика була відображена в радянській історіографії, головним чином в узагальнюючих працях з історії окремих країн та регіонів, а також дипломатії. Якщо спочатку переважали роботи, при- свячені діяльності комуністичної крайової організації, то згодом дослідження проблеми велося в контексті міжнарод- них відносин у Східній Європі напередодні світової війни. Українська діаспорна література становить важливий внесок у розробку вказаної проблеми. Зокрема, ідеться про започат- кування аналізу архівних джерел, що зберігалися у зарубіж- них сховищах. Серед провідних дослідників потрібно віддати належне працям П. Стерчо, О. Корчака-Городинського, О. Ру- сина, О. Барана, В. Маркуся, П. Маґочія, А. Жуковського, П. Мірчука, Ю. Химинця, З. Книша та ін. Із сучасних дослід- ників згадаємо низку ґрунтовних розвідок Ю. Сливки, С. Від- нянського, М. Вегеша, А. Пушкаша, М. Швагуляка, дисер- таційні дослідження О. Богіва та М. Токаря. Наприкінці 1990-х рр. з’явилася низка фундаментальних праць російсь- ких фахівців у галузі воєнної та дипломатичної історії — А. Проніна, М. Семиряґи, С. Безименського. Якщо провести короткий історичний екскурс, то Закар- паття стало предметом геополітичних інтересів ще задовго 24 Марія Мандрик до 1930-х рр. Проблема українців цього регіону почала загост- рюватися особливо після 1867 р., коли терен опинився у складі відновленого Угорського королівства. Політика угорсь- кого етноцентризму була спрямована на остаточну націо- нальну асиміляцію корінного населення краю. Українські терени, що перебували у складі Австро-Угорської імперії, стали предметом геополітичних зазіхань із боку Російської імперії. У цьому контексті територія Закарпаття могла перет- воритися на дуже зручний місток до Балкан та забезпечити можливість посилення впливу російської зовнішньої полі- тики у словацькому, чеському та лужицькому напрямках. Ясність у суперечливе становище цих українських територій могли внести лише зміни в міжнародній політиці, а саме загострення конфлікту між Австро-Угорською та Російською імперіями. Однак наслідки Першої світової війни для Австро- Угорщини лише засвідчили глибоку кризу суспільства та, відповідно, активізацію національно-визвольних рухів. Та- ким чином, Закарпаття було втягнуте у загальноімперські кризові процеси, які відбувалися під впливом Антанти, що і стало каталізатором втрати угорського контролю над краєм. Проголошення американським президентом В. Вільсоном незадовго до завершення Першої світової війни відомих 14-ти пунктів ще більше активізували національно-визвольні рухи за право народів на самовизначення. Рішення Паризької мирної конференції, з одного боку, стали політичним ударом по колишній могутності Будапешта, Відня, Берліна, а, з іншо- го, почала зростати реальна загроза поширення більшовиць- кого впливу у Центрально-Східній Європі. Щоб попередити такий розвиток подій, країни Антанти у квітні 1919 р. вво- дять чехословацькі військові формування на чолі з генера- лом Енноком у західну частину Закарпаття. Угорщина, своєю чергою, прагнула зберегти за собою цю територію і по завер- шенні світової війни, що, зокрема, проявилося в подіях у Ясінях, а також у постійній підтримці проугорських тенден- цій, застосуванні подвійних стандартів у задоволенні націо- нальних потреб української меншини. Відомо, що наприкінці 1918 р. Угорщина проголосила надання краю адміністратив- Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 25 но-територіальної автономії з незрозумілою назвою «Руська крайна». Однак ці заходи вже виявилися невчасними, а, радше, запізнілими, оскільки завадою на шляху до їх здійснення стала активізація українського спротиву та пози- ція країн Антанти. Такий розвиток подій складався на ко- ристь прагненню Закарпаття вийти з-під впливу Угорщини. Крім Угорщини, свої плани щодо Закарпаття, або ж окре- мих його частин, мали Росія та Румунія. Так, для Росії пере- хід Закарпаття в її сферу впливу означав би отримання мож- ливості послабити позиції Австрії та Угорщини у Центральній та Південно-Східній Європі. Паралельно з такими намірами Румунія мала свої плани щодо Марморощини. Закарпаття також входило до чеських геополітичних планів, що передба- чали ідею створення чехословацької держави під російською протекцією. Так, серед чехів популярною була москвофільська налаш- тованість, що брала початки ще з Празького конгресу 1848 р. Цієї ж лінії дотримувався і Т. Масарик, який, як зазначав один з активних діячів національно-визвольного руху в Кар- патській Україні Ю. Химинець, ще в 1915 р. надіслав росій- ському імператорові ноту, де майбутній президент ЧСР чітко наголосив, що чеський народ є цілком москвофільським. У 1920 р. він заявив заступникові голови Міжнародного Черво- ного Хреста М. Гілберсону, що Закарпаття він вважає «тимча- совим депозитом Росії, який будемо намагатися повернути Росії при найближчій нагоді»1. Уже після відставки з посади прем’єра ЧСР К. Крамарж у 1925 р. заявив, що його країна в майбутньому підтримуватиме лише Росію, яка може вико- ристовувати Чехословаччину як форпост у проникненні на Захід2. Він убачав у більшовицькій Росії запоруку самостійно- го існування ЧСР. Згадуючи про підписання Версальського мирного договору, під час якого К. Крамарж та Е. Бенеш представляли ЧСР, перший заявив, що на мирній конферен- 1 Химинець Ю. Мої спостереження із Закарпаття. – Нью-Йорк: Накл. Карпатського союзу, 1984. – С. 39. 2 Там само. – С. 40. 26 Марія Мандрик ції вони разом із міністром закордонних справ захищали одночасно і чеські, і російські інтереси. Саме в інтересах «великої Росії» вони тоді наполягли на включенні до ЧСР Підкарпатської Русі. Більше того, К. Крамарж запевнив, що у разі, якщо Росія почне вимагати ці землі, ЧСР поверне їй Підкарпатську Русь. 8 травня 1919 р. делегати Руської народної ради поїхали до Праги і звернулися до уряду Чехословаччини з прохан- ням прийняти Закарпаття на правах автономії. Ще 30 серпня 1918 р. угодою словацьких емігрантів з Т. Масариком у м. Пітсбурґ (США) словакам було обіцяно широку національ- ну автономію з власним парламентом, судочинством, само- управлінням та державною словацькою мовою. Закарпатсь- ких українців прилучено до ЧСР на підставі голосування делегатів з’їзду Руської народної ради 19 вересня 1918 р. у Скрентоні (США). У листопаді 1918 р. новоутворена Рада русинів у США провела плебісцит, за результатами якого дві третини численної закарпатської еміграції проголосува- ли за входження до Чехословаччини на правах автономії, до якої ввійшли б «усі рутенські землі», зокрема Спіш, Пряшів і Марморощина. 10 вересня 1919 р. право Праги на Закар- паття затвердив Сен-Жерменський мирний договір. Відтоді Закарпаття майже 20 років перебувало у складі Чехосло- ваччини, а місцеві українці почувалися дещо краще, ніж у Польщі, Румунії чи СРСР. Згідно з приписами Версальських та Сен-Жерменських домовленостей, території, розташовані на південь від Карпат і заселені українцями, увійшли у стату- сі автономії до складу ЧСР. Договір про захист національ- них меншин між ЧСР та державами Антанти від 10 вересня 1919 р. (Сен-Жермен) у статтях 10–13 визначав правове ста- новище Закарпатської України як автономної одиниці у скла- ді ЧСР. Однак в угоді відсутня чітка назва цих територій, на відміну від використання в Конституції ЧСР назви «Підкарпатська Русь»3. Увійшовши до складу ЧСР, остання 3 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ України), ф. 13: Коллекция печатных изданий (в 86 т.), спр. 376: Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 27 втратила свій міжнародно-правовий статус і на два десятиліт- тя перестала бути суб’єктом міжнародних відносин. Половин- часті кроки у реформуванні життя нацменшин та переважно декларативний характер автономного статусу Закарпаття роз- хитували підвалини чехословацької державності. Поза межа- ми Підкарпатської Русі залишилися понад 100 тис. українців, які проживали на словацькій території. Управління цим кра- єм було далеким від того, щоб бути справжнім представни- ком інтересів місцевого населення. Переважання чиновників чеського походження лише стверджувало дискримінаційну політику стосовно українців Підкарпатської Русі. Закарпаття для ЧСР фактично мало той самий статус, що і Північна Буковина для Румунії. Тож поширення націо- налістичних настроїв серед місцевого українського населення не було випадковим. Ще наприкінці 1929 р. тут виник осере- док ОУН під проводом С. Новаківської, яка діяла як філія Української військової організації. Однак після політичних репресій, яких зазнав цей зародок націоналізму у краї внаслі- док замаху на москвофіла Є. Сабова, фактично ця спроба не мала логічного продовження. Розподіливши діяльність ОУН на два сектора — пропаган- дистський (Р. Росоха) та підпільний (Ю. Химинець), було розгорнуто роботу у напрямку морально-етичного та військо- вого вишколу студіюючої й гімназійної молоді. Головним завданням проголошувалося здійснення у свідомості україн- ців змін ментального характеру. Водночас, не можна зводити розв’язання українського питання лише до мовних проблем (національно-культурна, політична автономія з правом на власний шлях розвитку). Підмогою у цьому стало новозасно- ване друковане видання «Пробоєм», над яким тоді працювали Сб. док. о структуре и характере антисоветской деятельности Органи- зации украинских националистов — ОУН и Украинской повстанчес- кой армии — УПА, о методах и приёмах агентурно-оперативной работы органов государственной безопасности Украины по ликвида- ции организованного подполья ОУН и вооружённых банд УПА на территории республики в период 1943–1954 гг., т. 11, арк. 373–374. 28 Марія Мандрик І. Гірна, В. Івановчик, Є. Кузьмівна, І. Колос і, безумовно, С. Росоха. Навколо ідеологічної та організаційної роботи ОУН зосередилися І. Кардашинець, О. Блистів, П. Стерчо, Д. Бан- дусяк, М. Габода, Д. Галай, М. Вайда, В. Кузьмик. Нап- рикінці 1933 р. різко змінюється ставлення керівництва ЧСР до того, що значна кількість закордонного ПУН зосередила- ся у Празі. Чехословацький міністр закордонних справ Е. Бе- неш, головуючи в Лізі Націй, відверто лобіював інтереси СРСР та Польщі. Результатом цього стало негайне згортан- ня діяльності окремих членів ПУН. Крім того, підписання німецько-польського пакту 1934 р. ускладнило подальші контакти керівництва ОУН з лідерами ІІІ райху. Протягом наступних кількох років почали спостерігатися певні позитивні зміни у становищі Підкарпатської Русі. За губернаторства К. Грабаря (1935–1938 рр.) було вжито пер- ших заходів щодо розширення автономії краю шляхом ство- рення губернської ради, яка одержала певні повноваження восени 1938 р. під час реорганізації ЧСР. Українці намагали- ся привернути увагу керівництва країни до свого становища, особливо щодо порушень міжнародних договорів та взятих зобов’язань. Забігаючи наперед, зауважимо, що лише після проведення конференції Української центральної народної ради 14 вересня 1938 р., яка ухвалила постанову, згідно з якою уряд мав запропонувати проект практичного втілення автономії краю. У відповідь на це керівництво ЧСР погодило- ся на проведення виборів до сойму автономної Підкарпатсь- кої Русі. Проблема Закарпаття обговорювалася на різних рівнях і з тими політичними чинниками, у тому числі міжнародними, які могли вплинути на її розв’язання. Вона стала предметом полеміки, що розгорнулася на початку 1930-х рр. на шпаль- тах іноземної преси. Нерідко ці питання порушувалися між політичними опонентами, якими, скажімо, було Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) та ОУН. Так, член УНДО й Української парламентської репрезентації в польському сеймі Мілена Рудницька на початку лютого 1933 р. відбула у відрядження до Риму на зустріч з Б. Муссо- Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 29 ліні та директором відділу Східної Європи у МЗС Італії П. Квароні. Обговорюючи проблеми українців Східної Гали- чини, вона згадала і про долю Закарпаття у контексті ревізіо- ністських тенденцій в Європі і польських міжнародних зобо- в’язань4. Італійський дипломат тоді заявив про недостатню популяризацію (культурним, науковим, освітнім, літератур- ним шляхом) української проблеми на міжнародному рівні, непоінформованість лідерів і політикуму зарубіжних країн, від яких залежить розв’язання цього питання. П. Квароні підкреслив, що Італія підтримає прагнення українців, однак у слушний для цього історичний момент. 6 лютого 1933 р. Є. Онацький мав телефонну розмову з німецьким журналістом, членом Асоціації закордонних журналістів д-ром Віллісом. Останній повідомив про перебу- вання в Римі угорського газетяра Байї, який був добре обіз- наний з українською проблематикою. Він також зустрічався з М. Рудницькою, цікавився українськими справами і дотри- мувався погляду, що українцям та угорцям «по дорозі», ос- кільки вони (угорці) хочуть незначної частини Закарпаття. «Ці жадання не доходять навіть Ужгорода. Ужгород має залишитися вже по той бік наших кордонів, та і тому українсь- кому населенню, що опинилося б у наших кордонах, ми могли б забезпечити повну культурну автономію», — сказав він в одній зі своїх приватних розмов з Віллісом. Є. Онацький на це відповів, що у Закарпатті угорці не йдуть по лінії українофільства, а по лінії москвофільства. Далі він порадив Віллісу підтримувати контакти з угорським журна- лістом, зважаючи на ті зв’язки, що їх мають угорці в Італії. Важливо було знати, чи справді угорці проявляють таке мізерне зацікавлення Карпатською Руссю5. 5 березня 1933 р. в газеті «Del popolo di Roma» під заголовком «Болі і надії українського народу» з’явилося інтерв’ю з М. Рудницькою, в якому вона чітко сформулювала прагнення українців: 4 Онацький Є. У вічному міста: записки українського журналіста (1933 рік). – Торонто: Новий шлях, 1989. – С. 55–56. 5 Там само. – С. 59. 30 Марія Мандрик «Незалежна держава, яка б охопила більш-менш всі тери- торії з більшістю українського населення, що тепер поділені між СРСР (650 кв. км і 33 млн українців), Польщею (135 кв. км і майже 7 млн українців) і Чехословаччиною (Карпатська Україна, 600 тис. українців). Отже, наш ідеал — об’єднання всіх україн- ських земель в одну національну державу»6. Проблема Закарпаття досить активно обговорювалася серед політичних кіл Великобританії та на шпальтах англій- ських видань. Протягом січня–липня 1935 р. у британських часописах було надруковано 410 статей і матеріалів. Полі- тичні осередки української громади у цій країні вживали заходи для привернення уваги до проблеми Підкарпатської Русі. Як повідомляло Українське пресове бюро у Лондоні, 27 лютого 1935 р. у столиці Великобританії було засновано Англо-український комітет, до складу якого ввійшли член палати лордів Діккінсон, колишній делегат британського уря- ду при Лізі Націй у Женеві пані Даґдейл, історик, співре- дактор видань Кембриджського університету «The history of British diplomacy», місячника «Contemporary revue» професор Дж. П. Ґуч, журналіст Л. Лотон, учений, автор ґрунтовних праць із проблем національних меншин С. А. Маккартні, член палати громад Дж. М. Мендер, лорд Ноел-Бакстон, профе- сор Р. В. Сітон-Вотсон та ін.7 Того ж дня зазначені особи поставили підписи під спільним комюніке, яке стосувалося становища української меншини в Польщі, ЧСР та Румунії. Ішлося про те, що, на думку авторів, українське питання стає дедалі складнішим через постійне нехтування ним з боку міжнародної громадськості. Така ситуація, говорилося далі, вірогідніше всього призведе до серйозного конфлікту, у вир якого буде втягнуто всю Європу8. Українська проблема- тика, у тому числі й становище Підкарпатської Русі, обгово- 6 Онацький Є. Вказ. праця. – С. 91. 7 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 3575: «Українське пресове бюро в Берліні 1919–1943 рр.», оп. 1, спр. 42: «Бюлетені Українсь- кого пресового агентства в Лондоні 1939», арк. 16–20. 8 Там само, арк. 14. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 31 рювалися на одному з прийомів, влаштованому 16 квітня 1935 р. для членів комітету у лондонському готелі «Савой» за присутності представників світових телеграфних агентств «Reuter», «British United Press», «Exchange Telegraph», пар- ламентарів і членів палати лордів. Наголошувалося, що доля українських земель пов’язана з договорами, які раніше підпи- сала Великобританія, від позитивного вирішення цієї про- блеми залежить мир в Європі і це врешті-решт зачіпає британ- ські інтереси на Близькому і Середньому Сході9. За сприяння Англо-українського комітету 22 травня в палаті лордів було заслухано доповідь знаного публіциста і науковця Л. Лоттона «Українське питання і його значення для Великобританії» з широким її обговоренням на засіданні парламенту. Л. Лоттон вважався знавцем української проблематики, мав низку пуб- лікацій на цю тему, був головним редактором наукових праць, що видавалися слов’янським факультетом Лондонсь- кого університету. Подібне зацікавлення диктувалося вигідним геополітич- ним розташуванням ЧСР, на території якої було зосереджено значні поклади руд, золота, свинцю, радію, урану, об’єкти важкої металургії, оборонної промисловості, машинобудуван- ня («Шкода», «Плзно», «Татра»). Значними були французькі та німецькі інвестиції у чехословацьку промисловість. Не останню роль відігравала можливість використання водних шляхів сполучень (по Ельбі і Дунаю). Проте географічна ви- довженість території ЧСР ускладнювала створення ефектив- ної системи безпеки країни. До того ж, залишалося невиріше- ним національне питання — найбільш делікатне і вибухоне- безпечне. Відверте ігнорування пунктами Сен-Жерменського договору стосовно нацменшин робило цю державу вразливою щодо претензій з боку Угорщини, Німеччини, Польщі. Гітлерівський райх розглядав Чехословаччину як плац- дарм Франції і Англії проти Німеччини. Німецьким планам підігрувала Угорщина, домагаючись південних районів Сло- 9 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 42, арк. 16, 18. 32 Марія Мандрик ваччини і Закарпатської України. Багаторічний міністр за- кордонних справ ЧСР Е. Бенеш у зовнішній політиці дотри- мувався орієнтації на Францію. Країна стала головним поста- чальником зброї для союзників Франції — Польщі, Румунії та Югославії. У 1936 р. чіткіше окреслився план британського прем’єра А. Н. Чемберлена щодо провокування війни між СРСР та ІІІ райхом. Щоб скерувати А. Гітлера на Схід, потрібно було унеможливити загрозу з боку країн, розташованих між Ра- дянським Союзом та Німеччиною. Також потрібно було вжи- ти всіх можливих заходів, щоб Франція не змогла підтримати ЧСР у разі конфлікту. Дві головні дійові особи британської політики — А. Н. Чемберлен і лорд Галіфакс — повинні були знайти виправдання для такого плану, переконавши співвітчизників у необхідності підтримання німецьких тери- торіальних претензій в Європі. Однак Великобританія — при- хильниця дипломатичних методів розв’язання проблем, чи, принаймні, вона створювала собі такий імідж, вважала, що проблему Судетів, аншлюсу Австрії та «повернення» окремих польських територій до Німеччини можна розв’язати шляхом домовленостей, а не військових конфліктів. Тодішнього міністра закордонних справ Великобританії Ентоні Ідена (перша каденція: 1935–1938 рр.) важко було переконати піти на компроміс. У 1938 р. через незгоду з політикою А. Н. Чем- берлена Е. Іден подав у відставку — на посаді його замінив лорд Галіфакс. Згодом, у 1940 р., Е. Іден повернувся в уряд як міністр у справах домініонів, також він очолює оборонне відомство у кабінеті У. Черчилля й того ж року (вдруге, до 1945 р.) стає міністром закордонних справ. За внесок у полі- тику мирного врегулювання конфліктів після війни буде удос- тоєний звання кавалера ордена Підв’язки. Образ «країни-дипломата» Великобританія формувала на шпальтах своїх провідних часописів, які рясніли геополітич- ною тематикою, відображаючи вміння англійського зовніш- ньополітичного відомства лавірувати між проблемами, що спліталися у дедалі тугіший вузол. Так, у січневому випуску 1938 р. лондонського «Contemporary Review» вийшла стаття Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 33 Ґ. Шахера «Закарпаття на дорозі до автономії»10, де автор зазначав, що Закарпаття — це територія, яка займає 12600 кв. км, що трохи менше десятої частина всієї Чехосло- ваччини. Згідно з результатами останнього перепису населен- ня, тут нараховувалося 727 тис. населення. Автор визначив Підкарпатську Русь однією з найбільш цікавих проблем Південно-Східної Європи. «Закарпаття важливе не тільки через своє стратегічне станови- ще, — писав Ґ. Шахер, — воно є мостом між набагато вище культурно розвиненими провінціями Чехословаччини та її союз- ницею Румунією; але також цікаве тим, що становить точку, де сходяться східна і західна культури». Ця територія була передана Чехословаччині на підставі рішень мирної конференції з чітким застереженням, що влада цієї країни має підняти культурний та економічний рівень населення, надавши найширшу автономію, яку тільки мож- на допустити в межах Чехословацької Республіки (щоправ- да, тоді, коли населення буде до неї готове). Автор статті мав можливість узяти інтерв’ю у президента Е. Бенеша, який зауважив, що, мовляв, чехословацькій державі вистачає німецької та угорської меншини: «Не бачу в тому жодної цілі, щоби на Чехословаччину наклада- ти ще один тягар, руську меншину, уже хоча б з цієї причини не повинен ніхто сумніватися, що Прага мала б якийсь намір стри- мувати Закарпаття в його розвиткові до автономії»11. У 1930-х рр. актуалізувалася судетська проблема. У берез- ні 1938 р. А. Гітлер об’єднав Австрію і Німеччину в єдину державу, відтак стало зрозуміло, що на черзі — Судетська область ЧСР, де проживали понад 2,5 млн етнічних німців. Судетські німці (термін з’явився 1902 р. завдяки письменни- кові Францу Ессеру) здавна проживали у цьому регіоні, який оточував утворену у 1919 р. чехословацьку державу з півночі та заходу. Крім того, чимало німців проживало власне на 10 Shahar G. Zakarpathia by the way to autonomy // Contemporary Re- view (London). – 1938. – № 1 (January). 11 Ibid. 34 Марія Мандрик чеських етнічних землях (століття австрійського панування не могли пройти безслідно). Уже після розпаду Австро-Угорсь- кої імперії області компактного проживання німців почали вимагати самовизначення, однак безрезультатно. Максимум, на що могли претендувати сотні тисяч людей, які звикли вважати себе титульною нацією — це місце однієї з національ- них меншин. Чехословацька влада проводила щодо них до- сить ліберальну політику, однак це не розв’язувало пробле- ми етнічних німців. Ситуація змінилася з приходом до влади А. Гітлера, коли Німеччина почала активно підтримувати рухи пронацистсь- кої спрямованості. Усвідомлюючи наслідки втрати цього важливого регіону, керівництво ЧСР у середині 1930-х рр. забороняє подібну діяльність. На противагу цьому виникає Судетсько-німецький вітчизняний фронт (СНФВ), лідером якого став прихильник фюрера Конрад Генлейн (Генлайн). Ще у 1931 р. він очолив Німецьку гімнастичну асоціацію у ЧСР, а 1 жовтня 1933 р. створив партію Німецький патріотич- ний фронт, яка вимагала автономії для Судетської області. К. Генлейн запропонував план створення федерації на взірець швейцарських кантонів із максимальною незалежністю етніч- них меншин, не створюючи при цьому загрози цілісності держави. Спочатку його прихильники вимагали автономії в рамках ЧСР, а потім — приєднання до Німеччини. У 1935 р. Німецький патріотичний фронт змінив назву на Судетська німецька партія (СНП), яка з 1936 р. відігравала роль «п’ятої колони» у Чехословаччині, отримуючи фінансову підтримку з боку райху. Генлейнівці розгорнули активну агітацію за надання незалежності Судетам. На виборах 1935 р. СНП отри- мала 60 % місць від німецькомовного населення ЧСР. 20 лютого 1938 р. А. Гітлер прямо заявив про свої претензії щодо Судет. 18 березня 1938 р. уряд ЧСР прийняв програму на- ціональної політики, де судетським німцям була обіцяна автономія. Усі судетські партії схвалили цю програму, але СНП її не сприйняла. У березні 1938 р., вже після аншлюсу Австрії, К. Генлейна викликав А. Гітлер, давши прямі вка- зівки вимагати у Праги визнання суверенітету Судет. 24 Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 35 квітня того року у Карлсбаді К. Генлейн оприлюднив вісім вимог, зміст яких зводився до надання повної автономії Су- детській області. Навіть після згоди уряду ЧСР піти на значні поступки, генлейнівці відкинули співробітництво. Для ЧСР було важливо не втратити Судети, адже саме у цьому регіоні зосереджувалися стратегічно важливі об’єкти оборонної промисловості. У травні 1938 р. чехословацький уряд оголосив часткову мобілізацію, а німці перейшли до репресій щодо своїх опонентів. За таких обставин до ЧСР вирушив лорд У. Рансімен для вивчення реального стану речей. Заяви А. Гітлера щодо початку наступу проти ЧСР 1 жовтня 1938 р. не дозволяли гаяти час. У. Рансімен відіграв роль посередника у налагодженні контактів між К. Генлей- ном та керівництвом ЧСР. Проте, звітуючи про своє відряд- ження, він зауважив, що вимоги судетських німців мають під собою підґрунтя. 2 вересня він, намагаючись перешкодити німецьким планам, надіслав А. Гітлерові листа, в якому стверджував, що доля Судет буде вирішена до 15 вересня. Намірам фюрера захопити частину Чехословаччини намага- лася зашкодити й опозиція в його оточенні, яку очолював шеф генерального штабу сухопутних військ ІІІ райху гене- рал-фельдмаршал Л. Бек. Засилаючи своїх емісарів до Лон- дона та Парижа, змовники мали намір заручитися підтрим- кою Великобританії, Франції й заарештувати А. Гітлера, як- що він віддасть наказ про наступ. Однак змову було викрито. 15 вересня на зустрічі з А. Н. Чемберленом у Берхтесґадені фюрер наполягав на самовизначенні Судетської області за результатами плебісциту, який треба провести негайно. Він заявив про свою готовність розпочати бойові дії, якщо його не підтримає Великобританія і Франція. 18 вересня відбулися прелімінарні франко-англійські перемовини у цій справі. Е. Даладьє висунув такі умови: 1) попереднє обговорення з ЧСР цього плану; 2) гарантом цілісності нових кордонів ЧСР має стати також і Великобританія. Другий пункт А. Н. Чем- берлен відкинув. Наступного дня Е. Бенеша було поставле- но перед фактом — якщо він не прийме умови ультиматуму до 1400 28 вересня, то німецькі війська окупують територію 36 Марія Мандрик ЧСР. Під тиском Великобританії Чехословаччина прийняла умови райху. А. Гітлер вирішив скористатися ситуацією, адже саме існування ЧСР становило загрозу відродження ідеї «східного пакту», запропонованої у 1934 р. Францією. Фюрер планував використати сепаратистський рух судетських німців — це мав бути удар зсередини проти ЧСР, який би підсилив про- тест українського населення Підкарпатської Русі (65 % меш- канців краю). Отже за таких обставин А. Гітлер змінив став- лення до Організації українських націоналістів, про що у вересні 1937 р. були повідомлені Є. Коновалець та Р. Ярий. У своїх планах щодо Судет та Австрії фюрер мав намір ско- ристатися зацікавленням ОУН у вирішенні політичної долі Закарпаття. Так, провідник організації Є. Коновалець зуст- річався з керівником абверу (служба військової розвідки та контррозвідки) адміралом В. Ф. Канарисом. Було досягнуто домовленості — німці надають необхідні кошти, а українці проводять відповідну роботу. Українська сторона заявила про готовність виконувати ці умови, однак лише у відповід- ності з власними політичними переконаннями. Є. Конова- лець погодився на розвал Чехословаччини, але лише у тому разі, якщо на уламках цієї держави постане зародок україн- ської державності. Під кінець 1930-х рр. позиція СРСР щодо Закарпаття кар- динально змінилася — тепер ідея А. Гітлера щодо розвалу ЧСР була прийнятною для Й. Сталіна, оскільки таким чином зіштовхнуться Німеччина і колишня Антанта. Але задум Є. Коновальця створити Підкарпатську Україну був занадто небезпечним, бо саме вона могла стати початком творення незалежної України, тобто процес міг перекинутися на УРСР. Саме тому навесні 1938 р. Є. Коновалець починає заважати вже не тільки А. Гітлеру, але і Й. Сталіну. Риторичне питан- ня — чому радянське керівництво зберігало спокій і чому російські історики намагаються подати розчленування ЧСР як змову лише західних країн, без участі у цьому СРСР?.. Як свідчать матеріали розсекречених дипломатичних архівів, зокрема донесення румунських розвідцентрів в Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 37 Європі, ще задовго до цих подій, а саме після так званої «ночі довгих ножів» 30 червня 1934 р. Й. Сталін визнав у А. Гітлері справжнього диктатора, а, отже, почав рахувати- ся з імовірністю виклику з боку Німеччини — тому-то він і намагався будь-якою ціною досягти взаєморозуміння із на- цистським режимом. У 1935 р. до Берліна як торгівельний представник СРСР вирушив Давид Канделакі, перед яким стояло надсекретне завдання — налагодити політичні відноси- ни. Із метою демонстрації доброї волі з боку Москви керівни- кові радянської розвідмережі Вальтеру Кривицькому у грудні 1936 р. було наказано призупинити активні операції в Німеч- чині. Д. Канделакі, попри свою офіційну місію, виконував насамперед особисті завдання лідера ВКП(б). 15 липня 1935 р. він віч-на-віч зустрічався з одним із найвпливовіших людей ІІІ райху банкіром Ялмаром Шахтом12 — ішлося про кредиту- вання СРСР. Також радянський повпред зустрічався з А. Гіт- лером і Г. Ґерінґом (1 березня 1935 р. призначений головноко- мандувачем військово-повітряних сил Німеччини). У березні 1937 р. Д. Канделакі привіз результати перемовин до Моск- ви, а вже у квітні його було звільнено з посади і постановою президії ЦВК СРСР затверджено заступником наркома зов- нішньої торгівлі СРСР. Під час своєї секретної місії спецпосла- нець СРСР зробив Німеччині вигідну пропозицію: Й. Сталін не заважатиме А. Гітлерові у справі ЧСР, якщо не йтиметься про створення на її уламках (Закарпаття) незалежної Украї- ни. Спроби налагодження двостороннього радянсько-нацист- ського співробітництва ціною певних гарантій у розв’язанні політичних питань тривали й упродовж 1938–1939 рр. 9–11 січня 1939 р. на закритій частині пленуму ЦК ВКП(б) Й. Ста- лін дав зрозуміти, що важелі контролю за зовнішньою полі- тикою він бере у власні руки, призначивши згодом наркомом закордонних справ замість М. Литвинова В. Молотова. Протя- гом наступних місяців відбулися радикальні кадрові зміни. 4 вересня 1939 р. у німецькій пресі з’явилося повідомлення 12 Hitler removes Schacht as Reichsbank president: suspends refugee talks // New York Times. – 1939. – 21 January. 38 Марія Мандрик про те, що напередодні А. Гітлер у присутності Й. фон Ріб- бентропа прийняв нового повноважного представника СРСР у Берліні А. Шкварцева та військового аташе М. Пуркаєва. Висуваючи щодо ЧСР територіальні претензії під гаслами захисту «пригніченої» німецької національної меншини у Судетах, А. Гітлер долучив до цих домагань також «турбо- ту» про долю угорського та українського населення у Чехосло- вацькій державі. Після того, як 28 вересня А. Н. Чемберлену вдалося переконати ЧСР прийняти план фюрера, він терміно- во у письмовій формі подав А. Гітлеру ідею скликання міжна- родної конференції. Ще за кілька днів до початку перемовин у Мюнхені Українське пресове бюро в Лондоні направило у міністерство закордонних справ Великобританії на ім’я мі- ністра, лорда Галіфакса, листа та спільний меморандум щодо справи українського Закарпаття: «Нам припоручено, щоби у зв’язку з теперішнім положенням у Чехословаччині звернутися до Вас, пане лорде, з проханням, щоби під час нарад, коли прийде під дискусію також і справа Підкарпатської Русі, узяти під увагу бажання її населення, зас- тупленого її політичним проводом»13. Відповідь на це звернення надійшла вже після мюнхенсь- кої угоди, 30 вересня: «Віце-міністр закордонних справ на припоручення міністра посвідчує одержання вашого листа і повідомляє, що візьме його під увагу». Зміст меморандуму також стосувався чехословацької, а разом із тим української проблеми. Так, 20 вересня 1938 р., ішлося у тексті, перша Українська національна рада в Ужго- роді ухвалила резолюції щодо визнання прав самовизначен- ня для населення краю. Далі говорилося, що Підкарпатська Русь прилучилася до Чехословацької Республіки за умови, сформульованої у § 10 Сен-Жерменського договору, тобто Чехословаччина зобов’язувалася створити з українських зе- мель на південному схилі Карпат, у кордонах, встановлених союзними і дружніми країнами, окрему автономну одиницю, 13 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 42, арк. 129. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 39 надавши їй якнайширше самоуправління та без порушення цілісності ЧСР. Відповідно, ніхто не мав би зараз без її бажан- ня вирішувати і змінювати її долю. Тому українська громада у Великобританії звертається до країн-гарантів Сен-Жермен- ського договору захистити права українців. Під меморанду- мом поставили свої підписи 100 осіб14. Як відомо, у Мюнхені західні держави пішли на значні поступки німцям, погодившись на відторгнення Судет від Чехословаччини, що поклало початок розчленуванню й повній ліквідації цієї держави у центрі Європи. Місце і зна- чення мюнхенських домовленостей досі залишаються предме- том суперечок і дискусій. Уже 6 жовтня 1938 р. президент ЧСР Е. Бенеш пішов у відставку, а на спільній конференції у м. Жиліна (Словаччи- на) словаки й українці вирішили вимагати від центральної влади автономію. Прага пішла на поступки і того ж дня задовольнила претензії Словаччини. Що стосується Карпатсь- кої України, то безпосереднє вирішення її долі почалося дещо пізніше. Після мюнхенських домовленостей ЧСР змінила свою політику щодо національних меншин. Замість словаць- кої й української автономій було створено три рівноправні одиниці — Чехію, Словаччину та Карпатську Україну. Однак ці важливі та довгоочікувані зміни сталися не внаслідок внутрішньої еволюції, а в результаті зовнішньополітичного втручання — це й було головною причиною завершення «іди- лії» у 1939 р. Фактично за участі британського та французького прем’є- рів відбулася політична зрада союзницьких відносин. Західні історики схиляються до думки, що Великобританія та Фран- ція явно переоцінили військову потугу Німеччини, тож вва- жали марною справою стояти на заваді об’єднанню німець- ких етнічних територій. При цьому вони занизили сили СРСР. Коли в п’ятницю 30 вересня прем’єр А. Н. Чембер- лен повернувся з Мюнхена до Лондона, він назвав досягнуті домовленості найбільшим тріумфом і заявив: 14 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 42, арк. 129. 40 Марія Мандрик «Хочу врешті сказати, що залагодження чехословацької проб- леми, яке ми саме довершили, це, на мій погляд, є тільки прелюдія до дальших рішень, які повинні остаточно принести Європі сталий мир»15. Однак, пізніше стала очевидною помилковість його вис- ловлювань. Із часом проголошення автономії Підкарпатської Русі, після того, як її уряд очолив Авґустин Волошин, дослідники пов’язують започаткування другого, найважливішого, етапу використання української карти керівниками Німеччини та інших держав Європи. Найбільш ґрунтовно місце Підкар- патської Русі в міжнародній політиці описав М. Колодзінсь- кий у розвідці «Воєнне значення і стратегічне положення Закарпаття», опублікованій у виданні «Війна і техніка», що редагувалося М. Капустянським: «Чехословаччина має служити для своїх союзників стратегіч- ним тереном для причалення їх повітряних фльот… Найбільш чутливі центри Німеччини: Ляйпциґ, Бреслау, Мюнхен і шлесь- кий індустріальний басейн — віддалені від чехословацьких ле- тищ на 100–300 км. Відень — на 50–60 км. Це не фантазія, що 1000 большевицьких бомбовозів за кілька годин може прибути з України до Чехословаччини й по хвилевім відпочинку повезти на Берлін бомби»16. Значний резонанс серед населення Західної України та Північної Буковини, а також української діаспори, виклика- ний становленням державності в Карпатській Україні, засвід- чив рішучу готовність українства змагатись за незалежність. З іншого боку, певні кола західноєвропейських держав, зокре- ма, відомство А. Розенберґа (у 1933–1945 рр. очолював зов- нішньополітичне управління НСДАП) розгорнуло широку пропагандистську діяльність навколо карпатоукраїнської дер- жавності. З’ясувалося, що факт виникнення автономної Карпатської України, а надто пов’язані з цим перспективи 15 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 42, арк. 129. 16 Капустянський М. Військова підготовка ОУН // Організація україн- ських націоналістів 1929–1954: Зб. ст. у 25-ліття ОУН. – На чужи- ні, 1955. – С. 130–131. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 41 дальшого розвитку українського питання, зокрема мож- ливість відновлення соборної України, — стали індикатором прояву суперечливих інтересів держав Європи щодо україн- ських теренів. Водночас в урядових колах Німеччини більш конкретно визначали роль українського питання в остаточ- ному розчленуванні ЧСР та підпорядкуванні своєму впли- вові Угорщини, Польщі, Румунії, інтереси яких безпосеред- ньо зачіпало існування карпатської української держави. Восени 1938 р. напруга в міжнародних відносинах ще більше зросла. Німеччина та Італія шукали шляхів у справі вирішення територіальних претензій Угорщини до земель, втрачених у 1920 р. за умовами Тріанонського договору. Польща й Угорщина значно активніше почали формулювати свої зазіхання на Закарпаття. Відразу після завершення пере- мовин між урядом ЧСР та делегатами від Карпатської Ук- раїни у Празі проголошено автономний уряд краю. Із приводу цієї важливої події англійська «Yorkshire Post» 12 жовтня 1938 р. висловила сподівання, що угорська пропозиція про- ведення плебісциту вже втратила свою актуальність. Серед празького політикуму, зауважувало видання, точаться розмо- ви, що Угорщину більше цікавить територіальне розширення, аніж розв’язання етнічних проблем угорців у Словаччині17, а також питання встановлення спільного кордону з Польщею (ще 11 жовтня 1938 р. у Празі отримали угорську ноту протес- ту щодо «зволікання» з чеської сторони із розв’язанням цього питання). Українська громада в Польщі виступила перед польським урядом із меморандумом, заявивши, що «підтримання плану створення спільного польсько-угорського кордону через прилучення Карпатської України до Угорщини противиться засадам самовизначення»18. За таких обставин Великобританія, як один із гарантів цілісності чехословацького кордону, в особі міністра з коор- динації оборонних заходів Т. Інскіпа 11 жовтня зробила офі- 17 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 42, арк. 135. 18 Там само, арк. 135. 42 Марія Мандрик ційну заяву, яка з’явилася на першій шпальті «Times». Ішло- ся про те, що країна дотримується мюнхенських домовленос- тей і справді виступає в ролі гаранта. Великобританія «прихильно ставиться до етнографічних домагань, але зовсім по-іншому дивиться на домагання, базовані на політичних або стратегічних принципах»19. «Manchester Guardian» 27 жовтня 1938 р. писала, що Угорщина пропонує проведення плебісциту щодо спірних із ЧСР територій. У тому разі, якщо б остання відмовилася, Угорщина наполягає на посередництві третіх країн, щоб майбутнє Словаччини і Підкарпатської Русі вирішували дві комісії або арбітражні трибунали — у справах Словаччини мав би складатися з представників Німеччини, Угорщини, Італії та Чехословаччини, а у справах Підкарпатської Русі — посланців Німеччини, Італії, ЧСР та Польщі20. Як не парадок- сально, але русинська громада у США, об’єднана у Народну раду карпаторосів, вислала до Б. Імреді (протягом травня 1938 – лютого 1939 рр. обіймав посаду прем’єр-міністра Угор- щини) телеграму, в якій містилося прохання до угорського уряду вжити заходів для втілення «злуки русинів з Угорщиною, краєм, до якого вони належали протягом тисячі літ і в якому вони сподіваються осягнути спов- нення своїх побажань, вільного розвитку і самоуправління»21. Ця заява викликала бурхливу реакцію серед українства в різних країнах. Мюнхенські домовленості частково задовольнили прагнен- ня німців стосовно території ЧСР, віддавши їм регіон ком- пактного проживання німців — Судети. Тим можна поясни- ти позицію очільника закордонного відомства ІІІ райху. Й. фон Ріббентроп під час Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р., який виступив проти прагнень Угорщини та Польщі, на чиєму боці була Італія, щодо передачу Карпатської Русі 19 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 42, арк. 135. 20 Там само, арк. 138. 21 Там само, арк. 139–140. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 43 та Словаччини Угорщині. Граф Ґ. Чиано, міністр закордонних справ Італії, переконав німецького представника визнати за Угорщиною право на частину Словаччини та спірні міста Карпатської Русі. 1 листопада до Відня прибули А. Волошин, М. Долинай, І. Рогач, Ю. Бращайко для того, щоби вплину- ти на рішення арбітражу щодо кордонів між Угорщиною та Карпатською Україною. Для спілкування з іноземними жур- налістами А. Волошин скористався послугами Л. Гузара, який володів французькою, англійською, німецькою, італій- ською та румунською мовами. Однак українську делегацію фактично не допустили до перемовин і вона була змушена змиритися зі значними територіальними втратами Закарпат- тя. А. Волошин висловив протест проти порушення етногра- фічного принципу. Таким чином, за результатами мюнхенських домовлено- стей Закарпаття отримало 8 жовтня 1938 р. автономію, а згідно з рішенням першого Віденського арбітражу Німеччи- ни та Італії від 2 листопада 1938 р., Угорщині відійшли пів- денна частина Словаччини та частина Карпатської Русі — 11.927 кв. км із населенням 869.299 осіб (Карпатська Русь втратила 12,1 % території, на якій мешкало 23,3 % її насе- лення), у тому числі головні міста краю Ужгород, Мукачеве та Берегове дісталися Угорщині. У результаті зустрічі четвірки у Мюнхені Підкарпатська Русь отримала змогу презентувати себе на зовнішньополітич- ному терені, розбудовувати свій автономний устрій та систему управління краєм. Відразу по завершенні Мюнхенської кон- ференції Карпатська Україна постала перед необхідністю репрезентації себе на міжнародній арені та поінформування про розвиток подій у краю. Так, уже у перші дні жовтня було створене представництво — закордонна делегація Кар- патської України, яку очолив Ю. Химинець, а до складу входили референт Організації державного відродження Украї- ни (у США; ОДВУ) та одночасно редактор журналу «Націона- ліст», очільник Української пресової служби в Нью-Йорку Є. Скоцко, віце-голова організації Українська націоналістич- на молодь (у США, Детройт) Ю. Габовда, член проводу Комі- 44 Марія Мандрик тету оборони Закарпаття М. Беньо, представник Українсь- кої національної оборони І. Рогач. Головний офіс делегації містився в апартаментах одного з найрозкішніших віденсь- ких готелів «Kummer», у самому центрі міста. В Англії пра- цював представник Об’єднання українських організацій в Америці, редактор «Свободи» Л. Мишуга та дипломат С. Да- видович. При цьому представництві було створено прес-служ- бу, яка мала інформувати міжнародну громадськість про події у Закарпатті. Після рішень Віденського арбітражу закор- донна делегація Карпатської України припинила своє існу- вання. Ю. Химинець, як уповноважений прем’єра А. Воло- шина, залишався за кордоном до середини грудня 1938 р. Офіційним визнанням карпатської державності стало відкриття іноземних представництв. Так, 23 січня 1939 р. легаційний секретар румунського МЗС А. Скрадяну був при- значений генеральним консулом у Хусті22. 1 лютого 1939 р. влада Німеччини вирішила відкрити консульство у Хусті. 2 лютого на адресу очільника королівського міністерства закордонних справ Румунії надійшла депеша стосовно пере- мовин між генеральним секретарем А. Креціану та уповно- важеним у справах Франції Спітануллером про Карпатську Україну. Зазначалося, що німецьким консулом у Хусті при- значено Евальда Клейста, знавця української проблемати- ки, найближчого соратника генерала Ейхгорна у часи німець- кої окупації України 1918 р., який розмовляє українською мовою. Ішлося про офіцера генерального штабу, що брав активну участь у подіях Першої світової війни на Східному та Західному фронтах. Свого часу Е. Клейст займав командні пости в армії, також працював радником (спеціальним ре- дактором з української проблеми) німецького закордонного відомства. Він не лише збирав та аналізував матеріали й документи, що стосувалися України, складав тексти мемо- рандумів і консультував, але й виконував спеціальні дору- чення закордонного відомства, зустрічаючись з У. Черчиллем, Д. Ллойд Джорджем, радниками МЗС різних країн. Не див- 22 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 46, арк. 40. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 45 но, що з ним підтримував тісні контакти уряд Карпатської України та ОУН, очолювана А. Мельником. У лютому 1939 р. у столиці Карпатської України примі- щення січового готолю стало постійною резиденцією німець- кого консульства, очолюваного консулом Шплетштессером та віце-консулами П. Древсом і П. Фелькелем. 9 березня но- вим консулом став Г. Гофман23. Як свідчать архівні матеріа- ли, саме через німецького представника президент А. Воло- шин підтримував відносини з німцями. Розв’язання питання Карпатської України центри полі- тичної еміграції бачили по-різному. Оточення колишнього гетьмана П. Скоропадського поводилися у цьому сенсі досить обережно, особливо з огляду на укладену 1929 р. домовленість між П. Скоропадським та П. Телекі (каденції його пре- м’єрства припадають на 1920–1921 та 1939–1941 рр.). Центр УНР дотримувався принципу невтручання, уважаючи спра- ву Закарпаття внутрішньополітичною проблемою ЧСР. Ще з початку 1934 р. ці політичні кола за відповідними розпо- рядженнями свого керівництва у Варшаві брали до уваги підписаний між Німеччиною та Польщею пакт, відповідно до якого українське питання обмежувалося трикутником Бер- лін—Варшава—Київ із виразним демонструванням політи- ки незацікавлення Закарпаттям. Дорадником УНР у німець- ких справах був О. Севрюк. За такої ситуації напівофіційну роль представництва інтересів Карпатської України за кордо- ном взяла на себе Українська пресова служба в Берліні, яка діяла протягом 1919–1943 рр. і була акредитована у МЗС та міністерстві пропаганди ІІІ райху. Очільником представницт- ва та пресової служби був В. Стахів. Такий вихід із ситуації, що склалася, був погоджений із ПУН та А. Волошиним. Не останню роль у заснуванні та розгортанні діяльності цього представництва відіграв Ю. Химинець, який за дорученням крайової екзекутиви з осені 1938 р. перебував у Берліні і був радником ПУН у справах Закарпаття. Серед співробітників Української пресової служби в Берліні були І. Габрусевич, 23 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 46, арк. 58, 101. 46 Марія Мандрик який відав політичною проблематикою, Б. Кордюк — еконо- мічною, О. Чемеринський — питаннями націоналістичної преси та А. Луців — проблемами видання та кольпортажу загальної української преси та інформації. Ще за кілька місяців до укладення мюнхенських домов- леностей від імені Української пресової служби в Берліні було видано «Платформу Закарпаття», авторство якої припи- сується О. Чемеринському24. Її головний зміст зводився до того, що від розв’язання питання політичної долі цього краю залежала побудова незалежної України. Закарпаття мало ввійти у загальний план боротьби за соборну державу, адже розвиток подій на міжнародній арені свідчив про великі зміни у становищі ЧСР. Тож цим моментом треба скористатися в інтересах української справи. Наголошувалося на необхіднос- ті рішучих кроків, інакше Закарпаття могло стати жертвою угорських та польських зазіхань. Зазначалося, що справа Судет, як би на це не дивилася Прага, уже на шляху розв’я- зання, а, отже, саме тоді, коли у ній буде поставлено остаточ- ну крапку, має бути вирішено і долю Закарпаття — замість ЧСР постануть самостійні Чехія, Словаччина та Закарпатська Україна, яка виступатиме «зав’язком української державнос- ті». Щодо задоволення польських претензій, то це можливо лише за умови прилучення Галичини, Волині, Полісся, Холм- щини, Підляшшя до Закарпаття25. 7 жовтня 1938 р. міністерство закордонних справ Німеччи- ни розіслало розпорядження всім дипломатичним представ- ництвам з указівкою підтримувати дружні відносини з Пра- гою, підживлювати територіальні домагання Угорщини та задовольняти їх дипломатичним шляхом, підтримувати вис- ловлені у Жиліні словацькі вимоги і практикувати подвійні стандарти, мовляв, ми не хочемо спільного угорсько-поль- ського кордону, але відкрито не можемо протистояти поль- сько-угорським домаганням. 24 Химинець Ю. Вказ. праця. – С. 62. 25 Там само, С. 62–64. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 47 9 жовтня 1938 р. виникла реальна загроза угорської окупа- ції Закарпаття. Негайною реакцією делегації стало надіслан- ня телеграми до представників Англії, Франції, Німеччини, Італії і ЧСР, де зазначалося про подальше ігнорування Пра- гою інтересів Карпатської України щодо здійснення права на самовизначення26. Щоб уникнути подальшого просування угорських військ в українську частину краю, пропонувалося втручання міжнародних чинників, які б змогли гарантувати здійснення цього права українського населення. Щодо розвитку внутрішньополітичних подій у Карпат- ській Україні, то вже 11 жовтня 1938 р. було сформовано уряд на чолі з русофілом Андрієм Бродієм. Він також відав справами шкільництва Підкарпатської Русі, Є. Бачинський опікувався внутрішніми справами, С. Фенцик — господарсь- кими проблемами, І. Пещак — юстицією, Ю. Ревай — транс- портом та шляхами сполучень, А. Волошин отримав порт- фель міністра соціального забезпечення. Ще до цього при- значення А. Бродій став ініціатором досягнення компромісу з лідерами партій українського напряму і створення на по- чатку жовтня Національної ради Підкарпатської Русі, яка і вела боротьбу за автономію. Шляхом такого консенсусу націо- нально свідома частина закарпатського українського політи- куму намагалася зашкодити перетворенню русо- та мадяро- філів на своєрідну «п’яту колону», яка б підтримувала угор- ські домагання. 21 жовтня перша Українська народна рада, яку очолював А. Волошин, сформулювала 20 вимог від імені українців краю до уряду А. Бродія і подала їх у вигляді маніфесту27. Посада прем’єра для останнього не була несподі- ванкою, особливо зважаючи на його активну діяльність як політика, депутата парламенту. Однак невдовзі підтвердилися підозри щодо співпраці цього діяча з угорською розвідкою та отримання ним значних коштів на просування ідеї плебіс- циту серед населення краю з метою приєднання до Угорщи- 26 Химинець Ю. Вказ. праця. – С. 65. 27 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 71684 ФП: «Уголовное дело по обвине- нию Волошина Августина Ивановича», арк. 27–29. 48 Марія Мандрик ни. 26 жовтня А. Бродія за підозрою у державній зраді було заарештовано28. 27 жовтня 1938 р. новим прем’єром став Авґустин Воло- шин, який сформував проукраїнський уряд. На нього також покладалися обов’язки керівника фінансовим відомством. Ю. Ревай обійняв посаду міністра громадських робіт, І. Пе- щак — юстиції, С. Фенцик — господарства, Е. Бачинський — міністра внутрішніх справ. Призначення в уряд 16 січня 1939 р. чеським президентом Е. Гахою генерала Л. Прхали лише загострило і так непрості українсько-чеські відносини. Опинившись після арбітражу у складній ситуації, уряд Карпатської України залишив Ужгород та перебрався до нової столиці — Хусту. 22 листопада чехословацький парламент затвердив автономію Карпатської України й автономію Сло- ваччини. А. Волошин надіслав керівникові III райху телегра- му, в якій висловив подяку німецькій стороні за надану допо- могу та підтримку. Саме це згодом стане чи не основним «доказом» для радянських органів держбезпеки, які звинува- тять А. Волошина в «колабораціонізмі». Позиція закарпат- ського прем’єра почала особливо турбувати після того, як він відвідав німецьку дипломатичну місію у Празі, де А. Воло- шин зробив досить «дивну», на думку німецьких дипломатів, заяву — він запевнив, що його уряд виступає проти «велико- української пропаганди» і всіх, хто намагатиметься її нав’язу- вати, буде покарано. Формально ця заява спиралася на пунк- ти Мюнхенської угоди, згідно з якою слід було запобігати конфліктам та сепаратистським рухам, зберігаючи мир. На цьому наполягала і Німеччина. Через кілька днів А. Воло- шин надіслав А. Гітлеру меморандум: «Щоб не надати можливості будь-яким із сусідніх країн спро- вокувати конфлікти, Карпатська Україна може перейти під міжна- родну опіку 4-х держав — учасниць Мюнхенської угоди. Ми пропонуємо цим державам надіслати військові міжнародні контингенти, які охоронятимуть її кордони та внутрішній спокій». 28 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 17-19. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 49 Якщо перефразувати, то це означало, що А. Гітлер мав захи- щати Карпатську Україну від самого себе. Фюрер збагнув розуміти, що має справу з розумним супротивником. Зі свого боку, А. Волошин міркував, що Великобританія і Франція вірять у плани А. Гітлера щодо України, тому підтримува- тимуть Карпатську Україну, і він не зможе діяти відкрито та не окупує Закарпаття. На цьому А. Волошин не зупинився. 8 січня 1939 р. до Берліна, за особистим дорученням тодіш- нього прем’єра Карпатської України, прибув Ю. Химинець, який мав домовитися про зустріч А. Волошина з А. Гітлером. Знову йшлося про отримання німецьких гарантій щодо закар- патських кордонів. Однак і ця спроба була марною, оскільки, як відомо, уже у січні позиція фюрера кардинально змінилася на користь остаточного зближення з Угорщиною. Мюнхенські домовленості та Віденський арбітраж зміни- ли і назву краю. Саме 2 листопада А. Волошин у зверненні до українських емігрантів у США вперше вжив назву «Кар- патська Україна». Урядовий вісник Карпатської України від 30 грудня 1938 р. опублікував розпорядження № 36, яким дозволялося вживання назви «Карпатська Україна»29. Однак це було поки що формально, оскільки рішення вимагало затвердження на засіданні сойму. Із перших днів прем’єрства А. Волошин займався питан- ням формування військових загонів січовиків на основі рані- ше створеного спортивно-гімнастичного товариства. Ще на початку 1930-х рр. І. Роман (працював службовцем Підкар- патського українського банку в Ужгороді, закінчив торгі- вельне училище в Мукачевому) та М. Рогач (уродженець міста Велико-Березне, випускник Львівської духовної семінарії, професор теології, організаційний секретар народно-христи- янської партії, яку тоді очолював А. Волошин) розгорнули діяльність товариства «Січ», що сповідувало націоналістичну ідеологію30. Примітно, що перший у Закарпатті осередок був 29 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 46: Українська пресова служба в Римі (1940 р.), арк. 13. 30 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 62. 50 Марія Мандрик заснований у містечку Ясені С. Клочуряком та Д. Климпу- шем — лідерами Гуцульської Республіки, проголошеної 10 січня 1919 р. (зокрема, С. Клочуряка було обрано її президен- том). 21 січня того року у Хусті на Всекарпатському конгре- сі делегати Гуцульської Республіки задекларували своє приєд- нання до соборної України. Тому не дивно, що ці два політики у 1938–1939 рр. активно включилися в політичне життя Карпатської України. Згадані формування передбачалося перетворити на державну охорону Карпатської України. Частина загонів несла поліційну, а також прикордонну служ- бу на встановленій демаркаційній лінії між Угорщиною та Карпатською Україною. Організація українських націоналістів не стояла осторонь цих процесів. Ба більше, починаючи з листопада 1937 р. Є. Коновалець розсилав відділам ОУН інструкції, з яких було зрозуміло, що він вів цілком відмінну від А. Гітлера тактику, при цьому використовуючи останнього у власних інтересах. Німеччина, не даючи жодних обіцянок і не беручи жодних зобов’язань щодо Підкарпатської Русі, грала у власну гру, яку українські сили мали використати. Незважаючи на це, А. Гітлер продовжував робити ставку на ОУН, адже він мав довести до завершення чехословацьку справу, а потім непо- ступливого полковника Є. Коновальця можна буде усунути зі шляху. У листопаді Є. Коновалець скликав термінову нара- ду щодо Закарпаття. Саме тоді він висунув ідею створення окремого штабу ПУН. Так, за кордоном виникли два штаби, які мали займатися закарпатськими справами. Один сформу- вали члени проводу ОУН М. Сціборський, Р. Ярий, О. Сеник- Грибівський та Р. Барановський — він мав займатися опра- цюванням питань політичного характеру, а другий розробляв суто військові аспекти, до його складу входили кадрові офіце- ри генерал М. Капустянський, полковники В. Колодзінський, Р. Сушко, а також В. Курманович та Колосовський. Крім того, із другим штабом співпрацювали генерали В. Петрів, М. Омелянович-Павленко, В. Сальський, О. Удовиченко. Полковник Є. Коновалець спрямовував у Закарпаття відповідні кадри, які згодом становитимуть найближче ото- Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 51 чення А. Волошина. Саме їх заходами буде створено воєнно- революційний комітет, який 4 вересня 1938 р. видасть мобі- лізаційну відозву до населення, після чого буде засновано напіввійськове формування — Українську національну оборо- ну (УНО)31. Після Мюнхенської конференції УНО видасть ві- дозву, що розповсюджуватиметься не лише у Закарпатті, але й у Північній Буковині та в Галичині. Один примірник доку- мента потрапив до рук агента румунської служби безпеки: «Від хати до хати! Від рук — до рук! Український народе! Ук- раїнські націоналісти! Під сучасний момент переживає Україна найтяжчі хвилини поневолення! На всіх просторах українських земель горять гекатомби жертв! На наше українське Закарпаття простягають свої лапи мадяри, поляки і циганська банда руму- нів. У відповідь ми кажемо: геть свої брудні лапи, бо Закарпаття було, є й буде українське! Залежно від того, як тепер поставимо- ся, така буде майбутність. Тому кидаємо заклик: під сучасний момент кожний клаптик української землі, то фортеця українст- ва. Тому українські землі під Польщею, а також Буковина й Бес- сарабія мусять дати зі свого боку всі свої сили для підготування хвилі, великого зриву цілого українського народу! Геть з москов- ським окупантом, геть з польським дикунством та румунським постолом! Хай живе соборна Україна! Хай живе українська націо- нальна революція! Ужгород ХХІ року української національної революції»32. Однак до узгоджених дій обох штабів справа не дійшла, оскільки вбивство радянським агентом у 1938 р. Є. Коноваль- ця, якому вдавалося тривалий час стримувати відцентрові тенденції в ОУН, виявило серйозні суперечності в організа- ції, а, отже, і у ставленні обох відгалужень ОУН до справи Карпатської України. Уже восени 1938 р. виникли розбіжнос- ті між проводом та членами організації щодо оцінки самого 31 Кандиба О. Вояки-будівничі // На зов Києва: Український націо- налізм у ІІ світовій війні: Зб. ст., спог. і док. – Торонто; Нью-Йорк: Новий шлях, 1985. – С. 39. 32 Державний архів Чернівецької області (далі – ДАЧО), ф. 26: Guvernatorul Regal, judeul Suceava, Cernăuţi (Королівський намісник Сучавського повіту, м. Чернівці), оп. 1, спр. 1267: Рапорти інспек- торату поліції і префектури Чернівецького повіту про настрої насе- лення, арк. 60. 52 Марія Мандрик розвитку подій та участі в них ОУН. Таким чином, сформу- валися два протилежні бачення — не йти всупереч інтере- сам Німеччини, тобто не опиратися наступу угорців на За- карпаття, а використовувати час для військово-політичного вишколу та пропаганди. Крайовики (майбутнє бандерівське відгалуження ОУН) були переконані в необхідності негай- ного переходу до активних дій. Подібна ситуація виглядала досить дивно, адже ОУН, витоки якої сягали Української військової організацій, різних спілок і товариств початку 1920-х рр., що виразно стояли на засадах націоналізму, за- раз, коли сформувався потрібний розклад сил і можна було втілювати план побудови незалежної України, не викорис- товувала такого шансу. Після Віденського арбітражу Українську національну оборону було перейменовано на Організацію національної оборони «Карпатська Січ» (ОНОКС). Її перші установчі збо- ри відбулися у Хусті 9 листопада 1938 р. Керівництво січо- вими відділами здійснювала головна команда. Комендантом став Д. Климпуш, заступником — І. Рогач, а зв’язковим між урядом та ОНОКС було призначено редактора місцевої газе- ти націоналістичного спрямування «Наступ» С. Росоху. Військовий штаб ОНОКС, який спочатку очолював полков- ник М. Аркас, дислокувався у Хусті. За пропозицією військо- вого референта ПУН генерала М. Капустянського і шефа військового штабу ОУН генерала В. Курмановича 19 січня 1939 р. полковник М. Колодзінський («Кум», «Генерал», «Гузар») прибув до Хуста й очолив генеральний штаб «Кар- патської Січі». Крім того, до штабу ввійшли І. Роман, пол- ковник Г. Стефанів, поручники З. Коссак та Р. Шухевич. Бійці ОНОКС несли поліційну та прикордонну службу на демаркаційній лінії, визначеній після окупації Угорщиною частини Закарпаття33. Створення загонів ОНОКС не пройшло повз увагу румунсь- ких спецслужб. У таємній депеші, адресованій міністрові закордонних справ Румунії від 2 лютого 1939 р. щодо зустрічі 33 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 62. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 53 генерального секретаря А. Креціану та уповноваженого у справах Франції Спітануллера містилася інформація про українське питання. Повідомлялося, що центр українсько- го руху — місто Хуст, прем’єр-міністр уряду Карпатської України має тісні зв’язки з ОУН і за підтримки очільника ОУН А. Мельника спрямовує агітацію «на користь Великої України». Також за сприяння останнього у Хусті створено спеціальні загони під назвою «Січові стільці» (малося на увазі ОНОКС), які перебувають під опікою генерала М. Ка- пустянського, що користується підтримкою з боку німець- ких військових34. На початку 1939 р. А. Гітлер узявся до безпосередньої реалізації плану остаточної ліквідації чехословацької дер- жави. Карпатській Україні у цьому процесі відводилася под- війна роль. З одного боку вона, як і Словаччина, повинна була стати збудником національно-політичного неспокою й у такий спосіб спричинити та виправдати втручання Німеч- чини у справи ЧСР для «наведення ладу», а, з іншого — послужити винагородою Угорщині за її згоду приєднатися до країн фашистської коаліції. Як відомо, вона ввійшла до блоку цих держав 13 січня 1939 р., а вже 16 січня А. Гітлер пообіцяв угорському міністрові закордонних справ графу І. Чакі, що в березні з чехословацьким питанням буде по- кінчено і територіальні домагання Угорщини можна буде задовольнити. Багато важливих аспектів розвитку подій на початку 1939 р. стали відомі завдяки документам із румунських дип- ломатичних архівів (агентурні донесення, конфіденційне листування між королівськими легатами, дипломатичними місіями, консульствами Румунії, Німеччини, Італії, особис- те листування перших осіб держав, міністрів закордонних справ із грифом «Strict confidenial» та «Strict secret»). На окрему увагу заслуговують інформативні відомості про діяль- ність дипломатів, які здебільшого окрім своїх прямих обов’яз- 34 Ministeriul Afacerilor Externe. Serviciul Arhivei (далі – MAER), f. 71: Romînia, vol. 6, р. 35-36. 54 Марія Мандрик ків співпрацювали зі спецслужбами — своїми та, нерідко, іноземними. У ноті, поданій на ім’я очільника румунського МЗС А. Калінеску, була викладена конфіденційна інформа- ція щодо перемовин віч-на-віч, які відбулися 23 січня 1939 р. між генеральним секретарем Румунії А. Креціану та послан- цем ЧСР у Бухаресті Ф. Веверкою (у 1920-х рр. — надзвичай- ний і повноважний міністр Чехословацької Республіки в Бу- харесті)35. Чеського дипломата у приміщення румунського закордонного відомства запросили для звернення його уваги на те, що Румунія не має свого посланця у Празі, а, отже, не знає, чи її представництво зможе належним чином оператив- но й повно отримувати та обробляти інформацію щодо зуст- річі, яку мав пан Ф. Хвалковський (у новому уряді Р. Берама, створеному 1 грудня 1938 р., отримав портфель міністра за- кордонних справ ЧСР) у Берліні. А. Креціану сказав, що румунська сторона зацікавлена знати, чи висуває німецький уряд політичні умови досягнення домовленостей із Прагою. «Отже, ми зацікавлені знати, чи вимагалося від чехословаць- кого уряду приєднання до Антикомінтернівського пакту, чи вимагалося вийти з Ліги Націй, чи ставилася умова визнання уряду генерал Франко»36. Ф. Веверка заявив, що повідомить про це Прагу, але, на його думку, там деталі не обговорювалися. Однак було конк- ретизовано відносини між Німеччини та ЧСР. Така необхідність виникла протягом трьох останніх тижнів, коли стався різкий перелом у свідомості населення ЧСР стосовно ІІІ райху, особливо після мюнхенських домов- леностей. Ішлося про зустріч Ф. Хвалковського з Й. фон Ріб- бентропом у Берліні 23 січня 1939 р., під час якої ЧСР напо- лягала на конкретизації питання гарантій своїх кордонів. Німеччина це проігнорувала, оскільки в її зовнішньополітич- них планах, зокрема тих, що стосувалися ЧСР, відбулися суттєві зміни, і не на користь останньої. Ф. Веверка також зауважив, що водночас стався перелом і у справі відносин із 35 MAER, f. 71, vol. 6, р. 58. 36 Ibid., р. 36. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 55 Карпатською Україною. Влада ЧСР дійшла висновку щодо недієздатності уряду А. Волошина і для ефективного управ- ління краєм призначила до його складу чехословацького ге- нерала, командира Братиславського військового округу Л. Прхалу (ішлося про призначення (перше) на посаду міністра внутрішніх справ та фінансів; до Л. Прхали цю поса- ду обіймав у період прем’єрства А. Бродія Е. Бачинський, у 1938–1939 рр. — Ю. Ревай). Не останню роль у призначенні генерала відіграла його чітка пронімецька орієнтація. Це рішення чехословацького уряду суперечило конституційним нормам, адже міністрів Карпатської України призначав пре- зидент ЧСР, але за поданням прем’єра автономії. Призна- чення Л. Прхали спричинило масові протести, у результаті чого його було відкликано до Праги. 23 лютого до Берліна виїхав міністр Ю. Ревай, де 1 березня він мав узяти участь у конференції фінансових і промислових кіл Німеччини у справі налагодження економічних зв’язків між Карпатською Україною та ІІІ райхом37. Однак несподівано саме у ці дні уряд ЧСР вирішив усунути з посади міністра Ю. Ревая, що унеможливило тоді довести перемовини з так званим «Колом друзів райхсфюрера СС». Ідеться про одну з найвпливовіших фігур у ІІІ райху Вільгельма Кепплера — відомого промис- ловця, творця «Групи Кепплера», перетворену у «Коло друзів райхсфюрера СС», що об’єднала великих промисловців та банкірів Флека, Шмица, Штейнбринка. Обійнявши в 1933 р. посаду уповноваженого А. Гітлера з економіки, В. Кепплер відіграв головну роль в організації виробництва синтетичного каучуку, волокна, дизпалива для військової промисловості. Саме В. Кепплер був одним із керівників чотирирічного плану Г. Ґерінґа (тут його інтереси зіштовхнулися з позицією Я. Шахта). В. Кепплер головував у кількох фондах та під- приємствах, підконтрольних СС, і мав один із найвищих рангів у цій організації — обергруппенфюрера, що дорівню- вав генеральському званню. У Нюрнберґу його було засуд- 37 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 18: Вісті «Карпатська Січ» (1939), арк. 45. 56 Марія Мандрик жено до 10 років ув’язнення, проте впливові фінансові кола США сприяли скороченню терміну у 5 разів. Розуміючи по- літичну вагу цієї особи, можна уявити значення перемовин між В. Кепплером та Ю. Реваєм. Однак в останній момент плани лідерів Карпатської України укласти вигідні еконо- мічні контакти зірвалися. 6 березня генерал Л. Прхала був удруге призначений міністром карпатського уряду з повноваженнями контролю фінансів, комунікацій та внутрішньої політики автономії. Українські урядовці не хотіли миритися з цими обставинами і надалі вважали Ю. Ревая міністром без портфеля. А. Воло- шин відверто заявив про власне ставлення до чехословацького генерала, що призвело до звуження його повноважень до відання питаннями транспорту і шляхів сполучень. Саме друге призначення Л. Прхали стало останньою краплею, яка спонукала уряд до прискорення проведення виборів в україн- ський сойм Карпатської України. За день до призначення нового прем’єра, а саме 25 жовт- ня, празький уряд прийняв рішення про розпуск політичних партій, однак вони продовжували діяти в Підкарпатській Русі нелегально. Як свідчив на допитах у в’язниці НКВС А. Волошин, уже восени замість заборонених партій на основі злиття християнсько-народної, соціал-демократичної та ук- раїнської секції аграрної партії виникло Українське народне об’єднання (УНО; інші свідки по цій справі твердили про існування назви Українське національне об’єднання)38. На- справді офіційно УНО було створене наприкінці січня 1939 р. після ліквідації партій, які виникли до появи розпоряджен- ня чехословацького уряду. 24 січня провід УНО очолив Ю. Ре- вай. 6 лютого 1939 р. прем’єр призначив головою УНО Ф. Ре- вая, а 1 лютого 1939 р. генеральним секретарем став ко- лишній особистий секретар міністра Ю. Ревая — А. Ворон39 . Ця посада для нього не стала випадковою — ще в 1920-х рр. 38 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 20, 21, 24–26, 41. 39 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 46: Українська пресова служ- ба в Римі (1940 р.), арк. 53. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 57 останній активно займався журналістикою, редагуючи газету «Русин», публікуючись на шпальтах «Руської ниви», «Нового часу», «Свободи», «Нової свободи», «Науки», «Літературного вістника». Із січня 1937 р. по жовтень 1938 р. працював ре- дактором україномовного журналу «Учительський голос»40. Наприкінці лютого 1939 р. УНО очолив Ю. Перевузник — юрист, доктор права, випускник юрфаку Празького універси- тету, працював суддею в Ужгороді, потім у Хусті, належав до українського крила Чехословацької аграрної партії, з 1938 р. перебував у лавах УНО41. Організаційним секретарем УНО став М. Рогач, в обов’язки якого входили адміністратив- ні справи та проведення публічних зборів у периферійних організаціях. Друкованим органом УНО стала газета «Нова свобода», яку в різний час редагували Ф. Ревай та поет, пись- менник, видавець суспільно-політичного місячника «Наша земля» В. Ґренджа-Донський. Згідно з матеріалами, якими оперувало слідство у справі колишнього президента Карпатсь- кої України, до президії об’єднання входили випускник Буда- пештського університету, особистий секретар А. Волошина — С. Клочуряк, правник В. Комаринський, адвокат і публіцист М. Бращайко, священик, лікар М. Долинай, юрист, колишній суддя в Кошице та Хусті А. Дутка, учитель В. Лацанич, ко- лишній відповідальний редактор соціал-демократичної газети «Вперед» Д. Німчук та А. Штефан42. Чи не найбільш набли- женим до А. Волошина став член президії С. Клочуряк. УНО чітко визнало ідеологію українського націоналізму, разом з ОНОКС узявши на себе основний тягар із підготовки ви- борів до сойму43. Згодом, коли колишній президент Карпатської України потрапив у лабети НКВС, під значним психологічним тиском та прогресуючим погіршенням здоров’я він характеризував УНО як антирадянську націоналістичну організацію, у зав- 40 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 39. 41 Там само, арк. 54. 42 Там само, арк. 65–69. 43 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 18, арк. 39–41. 58 Марія Мандрик дання якої входило створення в кінцевому підсумку собор- ної самостійної держави шляхом об’єднання всіх українсь- ких земель, включно з УРСР44. Ця партія фактично підготу- вала і провела вибори до першого карпатоукраїнського сой- му. Чи можна довіряти протоколам допитів А. Волошина у в’язниці НКВС? Саме у червні 1945 р. він стверджував, що дуже шкодує про причетність до УНО, сприяння її діяльнос- ті, про те, що допустив організацію та створення «банд січови- ків, прийняття закону в націоналістичному дусі під час засі- дання сойму 15 березня 1939 р. й «обрання до складу сформованого мною уряду Карпатської Ук- раїни націоналістів — як прем’єр-міністра Ю. Ревая та міністра А. Штефана». У лютому 1939 р. А. Волошин усунув із посади І. Рогача, який працював у секретаріаті уряду Карпатської України, оскільки дізнався, що той був агентом і мав стежити за прези- дентом. Крім того, А. Волошин зізнався в тому, що всіляко намагався протистояти міністрові Л. Прхалі. Уже 30 січня 1939 р. члени ОНОКС роз’їхалися по населе- них пунктах краю для здійснення передвиборчої агітації на основі виданої головною командою організації інструкції у справі виборів до сойму: «1. Ідемо до виборів і голосуємо на листу Батька Волошина; 2. Вибраний нами сойм мав ґрунтувати основи під справжню самостійність Карпатської України; 3. Вибори мають розторощити впливи чехів, як теж зломити мадярсько-московську агітацію; 4. Вони перші у вільній Карпатській Україні. Мають вони скріпити організованість народних мас, як теж стануть вони виявом їхньої національно-політичної свідомості; 5. Вибори мають дати першу законодатну владу Карпатської України, що удогіднюватиме розвій нашого суспільно- господарського життя. Законодатна влада Карпатської Ук- раїни мусить бути у руках українців!!!; 6. Мусить організувати місцевих громадян до безпосередньої активної участі у виборах, та віддати їм справу контролі лист управнених до голосування; 44 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 26. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 59 7. До голосування є управнені усі громадяни, що покінчили 21 літ життя; 8. Обов’язком всіх громадян є голосувати за кандидаткою Батька Волошина; 9. Усі громадяни, що не будуть голосувати за цею кандидаткою, заявляються як вороги народу»45. Звісно, що найактивніше агітація проходила у Хусті. Зок- рема, 6 лютого перед п’ятитисячним зібранням було наголо- шено, що Мюнхен відкрив можливість для Підкарпатської Русі творити власне державне життя. Виступаючий січовик заявив, що своїми діями українці втілили в реалії цей шанс: «Ми, українці, за нашим українським урядом чи проти, бо всі ми будемо боронити до останньої краплі крови нашої неза- лежності. Вашого слова, ваших голосів у дні 12 лютого будемо потребувати, як документу вашої національно-громадської зрілості»46. Лунали тоді й більш радикальні гасла: «Молоде, перед тобою отпирається світ. Іди правильним шля- хом. Українська жінко, годуй дітей для України. Ви, чужинці, чехи і жиди, коли хочете жити на нашій землі, ідіть з нами, кожен ваш крок проти нас буде кроком виходу з нашої землі»47. Саме з кінця грудня–січня відбувається переоцінка ролі українського жіноцтва у лавах ОНОКС. Визначальним прин- ципом стала ґендерність, тобто коли якість виконання функцій розвідниці, зв’язкової, ідеологічного референта оці- нювалася незалежно від статевої належності. На жінок покла- дався основний тягар пропагандистської роботи, пов’язаної з підготовкою до виборів 12 лютого. Упродовж січня та пер- ших тижнів лютого 1939 р. було створено жіночі відділи ОНОКС із філіями у Перечині, Сваляві, Малому та Велико- му Бичкові тощо. Ще 15 січня 1939 р. було започатковано вишкільні курси для інструкторів жіночих відділів «Карпат- ської Січі» з метою підготовки провідниць та інструкторів. 45 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 18, арк. 30. 46 Там само, спр. 18, арк. 34. 47 Там само. 60 Марія Мандрик Жінки, які проходили військово-політичне навчання, крім того ще й набували необхідних навичок для виконання функцій розвідниць, референтів, медсестер, зв’язкових48. До важливих напрямків діяльності жіночих формацій належала культурно-просвітницька та ідеологічна робота. Під час курсів розглядалися питання українознавства, проблеми освіти, дис- кутувалася національно-політична тематика. Січовички про- водили різні святкові заходи, щоб охопити українською про- пагандою якнайбільше населення та зібрати добровільні по- жертви на розбудову державності. Так, у звіті про діяльність жіночого відділу ОНОКС у Великому Бичкові вказано, що станом на 9 січня створено три рої (гуртки) січовичок за- гальною чисельністю 45 жінок і дівчат. Серед найбільш ак- тивних згадувалися А. Сурупова, О. Каперльос, О. Христо- фор, А. Ткачук, М. Підмалівська. У Малому Бичкові виникли два жіночі рої (16 осіб), у Кобилецькій Поляні налічувалося 35 січовичок49. Це була інтенсивна робота, що вимагала значних фізичних і моральних зусиль, обізнаності, самопожертви. Так, у «Віс- тях з Карпатської України» від 25 лютого 1939 р. описано своєрідний розклад, чи то режим, якого мали дотримуватися дівчата. До жіночих відділів залучалися як одружені, так і неодружені жінки та зовсім юні дівчата, для яких вишкіл починався о шостій ранку. О восьмій і протягом наступних чотирьох годин тривали курси з картографії, географії, історії України, української літератури, анатомії та фізіології люди- ни. Січовичок навчали навичкам надання першої медичної допомоги, орієнтуванню на місцевості, умінню рятувати людей при отруєнні газами. Із 1200 по 1400 — відпочинок, після якого до 1800 тривало навчання. Вільний час використо- вувався для самоосвіти — читання преси, підготовки рефера- тів. Кожен день закінчувався вечерею о 1915, спільною молит- вою та сном. Щоденно чергові курсантки звітували перед команданткою у вигляді протоколів, де фіксувалися всі за- 48 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 18, арк. 30, 34, 46. 49 Там само, спр. 18, арк. 46. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 61 ходи, а також побажання чи упущення. Опрацьовані звіти- протоколи свідчать про те, що січовички прагнули не ба- нального зрівняння з чоловіками, а задоволення їхніх на- ціональних прав — «курсантки дають запоруку та певність, що українське жіноцтво піде рам’я об рам’я з чоловіками в бій за святі ідеали Україн- ської Держави»50. Подібне ставлення до ролі жінок у визвольній боротьбі знайшло відображення і в одній із резолюцій II крайового з’їзду ОНОКС, що відбувся у Хусті після виборів до сойму. Ішлося про посилення організаційної праці серед жіноцтва Карпатської України, що повинно гуртуватися у жіночих відділах «Карпатської Січі» та належним чином здійснювати в них військово-політичний і санітарний вишкіл51. У лютому 1939 р. виникло Українсько-німецьке культурне товариство, яке очолив брат Юліана Ревая — Федір52. 6 люто- го у Хусті за великої участі громадян відбулися його установчі збори. Метою було визначено «зближення та взаємне пізнання двох народів та нав’язання культурних взаємовідносин». До почесної президії входили А. Волошин, міністр Ю. Ре- вай та державний секретар для справ німецької національної меншини інженер Ф. Кармазін. Заступниками голови това- риства Ф. Ревая стали державний німецький підсекретар, інженер А. Олдофредігс та колишній директор Державної торгівельної академії, очільник міністерства шкільництва А. Штефан. Секретарями призначено А. Бергера та референта пропаганди Карпатської України, адвоката д-ра В. Комарин- ського53. У день заснування товариства за підписом Ф. Ревая було відправлено вітальну телеграму А. Гітлеру. 9 лютого 1939 р. виникло Товариство боротьби з комуніз- мом, головою якого став Ю. Перевузник, заступником — 50 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 18, арк. 50. 51 Там само, арк. 39–41. 52 Там само, арк. 58. 53 Там само, спр. 46, арк. 58. 62 Марія Мандрик М. Долинай, секретарем Ю. Химинець, а до складу управи ввійшли І. Каперльос, Я. Кузьмик, І. Гриць54. Метою була визнана «планова і безпощадна боротьба з комунізмом та всіма його видами». Із приводу заснування товариства були надіслані кілька телеграм. Одна з них адресувалася німець- кому канцлеру: «Український нарід спільно з німецьким тяжко потерпів від комунізму. Сподівається спільно з ним покласти кінець цьому найбільшому ворогові цивілізації». Текст для Б. Муссоліні був такого змісту: «Установчі збори товариства […] пересилають вождеві Італій- ської імперії свій гарячий привіт і висловлюють певність, що наша боротьба проти спільного ворога скінчиться його повним знищенням»55. Вітальні телеграми щодо створення Товариства боротьби з комунізмом надійшли від О. Ольжича, У. Самчука, С. Тисов- ської. Його базовою ідеологією визначався український націо- налізм як противага інтернаціоналізмові. Товариство підтри- мувало контакти з антикомуністичними організаціями в Німеччині, Італії, Іспанії та Японії. Крім «фактору Л. Прхали», у прискоренні виборів до ук- раїнського сойму свою роль відіграла й активна діяльність угорської «п’ятої колони». Протягом осені–зими 1938– 1939 рр. Угорщина неодноразово намагалася розпочати оку- пацію Карпатської України. Кульмінація подій була при- значена на 12 лютого, тобто на день виборів. Угорські війська сконцентрувалися на кордоні з Карпатською Україною під приводом «можливих заворушень» серед тієї частини насе- лення, яка не підтримує владу А. Волошина. Однак Німеч- чина виступила проти, аргументуючи це несвоєчасністю. За результатами перепису населення краю 1930 р., у Кар- патській Україні проживало: українців — 413481 (75,90 %), євреїв — 65828 (12,80 %), угорців — 25894 (4,75 %), чехів і 54 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 18, арк. 35. 55 Там само, арк. 38. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 63 словаків — 17495 (3,21 %), німців — 8715 (1,60 %). Усього населення було 544759 осіб. На території, яка відійшла до Угорщини, мешкали українці (33435), євреї (25425), угорці (83578), чехи і словаки (26476). У столиці Карпатської Ук- раїни — місті Хуст — проживало понад 9000 українців (52.25 %), більше 1500 чехів і словаків (8,36 %), 1300 угорців (7,76 %)56. Голосувало на виборах 281355 громадян, «за» свої голоси віддали 243557, «проти» — 19645. Таким чином, за уряд А. Волошина проголосувало 92,8 %. В оголошенні голо- ви крайової виборчої комісії було подано результати виборів до сойму: «На основі § 50 виборчого закону ч. 126/127 зб. з. по про- віренні висліду про вибори до першого сойму Карпатської Ук- раїни, переведені 12 лютого 1939 р., оголошую вислід: усіх голо- сів, відданих при виборах […] було 265002, з того припало: на кандидатну листу Українського національного об’єднання і на- родностевих груп голосів 244922, узнано за неважні (недійс- ні — М. М.) 2328, знайдено порожні конверти 17752»57. Таким чином, послами до першого сойму Карпатської України обрано 32 особи, серед яких А. Волошин, Ю. Ревай, М. Бращайко, І. Грига, Ю. Бращайко, Ю. Пазуханич, А. Дов- бак, І. Ігнатко, В. Шобей, М. Тулик, М. Долинай, В. Клем- пуш, С. Клочуряк, Ф. Ревай, С. Росоха, І. Перевузник. Відразу після оголошення результатів виборів 19 лютого 1939 р. у Хусті пройшов другий крайовий з’їзд ОНОКС, на якому було прийняте рішення, що «Карпатська Січ» дома- гатиметься негайної передачі всієї служби безпеки краю — жандармерії та охорони — в руки українців, створивши, таким чином, єдину державну службу безпеки. Також вирі- шено негайно домагатися усунення з посад усіх чеських уря- довців, нотаріусів та заміни їх українськими кадрами. Процеси державотворення в Карпатській Україні потребу- вали чималих коштів. Значна частина підтримки надходила з боку українських еміграційних центрів, особливо з-за океа- 56 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 46, арк. 8. 57 Там само, арк. 76. 64 Марія Мандрик ну. В одній із резолюцій ІІ з’їзду ОНОКС висловлювалося вітання заокеанській еміграції, зокрема Організації держав- ного визволення України (ОДВУ) у США та Українському національному об’єднанню (УНО) в Канаді, а також Україн- ському народному союзу у Франції та Українському націо- нальному об’єднанню в Німеччині, що надали фінансову підтримку процесам державотворення у Закарпатті. Україн- ська стрілецька громада міста Саскатун зібрала для ОНОКС 5200 доларів (майже 1/ 4 млн крон)58. 17 лютого, після перемо- ги на виборах, прем’єр-міністр А. Волошин звернувся до гро- мадян краю й українців у всьому світі зі спеціальною відоз- вою, просячи сплатити «всенародний національний даток, котрий би був рівний 1/ 2 від відсоткового річного заробітку кожного та був би виплачений негайно»59. Уже після окупації угорцями Карпатської України від імені сойму, прем’єра та кабінету міністрів було видано відоз- ву, в якій ішлося, що кожен українець, незалежно від країни проживання, має сплатити на Український національний фонд всенародний національний податок у розмірі 1/ 2 відсотку річного заробітку. Збір коштів відбувався в Німеччині за адресою Українського національного об’єднання, у Чехії, Мо- равії, Словаччині. Якщо раніше такий податок сплачувався на рахунок Фонду розбудови Карпатської України, то зараз ішлося про Український національний фонд. Коли в інтерв’ю від 20 лютого 1939 р. генерала В. Курма- новича запитали, як сприйняла українська еміграція новину про постання Карпатської України, він відповів: «Мов той вулкан зірвався весь український народ на звістку, що Карпатська Україна стала господарем своєї землі». Він наголосив, що українці, яких доля закинула далеко від рідного дому, неймовірно зраділи цій події і з нетерпінням очікують моменту повернення. Генерал ствердно відповів про 58 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 46, арк. 80; спр. 18, арк. 41. 59 Там само, спр. 46, арк. 104. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 65 надання Закарпаттю значних матеріальних ресурсів украї- нськими емігрантськими центрами в Північній та Південній Америці, Європі60. 25 лютого 1939 р. у Хусті відбулася конференція під про- водом А. Волошина та Ю. Ревая у справі відкриття першого сойму Карпатської України. Того ж дня була утворена комі- сія, яка мала виробити план відкриття першого засідання. В її роботі взяли участь представники уряду, УНО та ОНОКС. Першочергово сойму належало розв’язати такі питання: 1) забезпечити самостійність Карпатської України в межах федерації; 2) затвердити державну назву «Карпатська Україна»; 3) провести земельну реформу та реформу лісового господарства; 4) упорядкувати систему використання природних ре- сурсів краю тощо61. Німецька адміністрація протягом лютого–березня робила все для того, щоби на ґрунті національних взаємин роздму- хати конфлікти у Словаччині та Закарпатті й, таким чином, прискорити зовнішню інтервенцію. Саме у зв’язку з цим А. Гітлер увесь час інтенсивно провокував словацьке і закар- патське керівництво на виступ за остаточний вихід із чехосло- вацької федерації. 9 березня 1939 р. у Берліні відбулася зустріч Ю. Химинця з головою Українського пресового бюро в Берліні В. Стахо- вим, який перед цим зустрічався з Куртом Ґрубером. Ким був цей «сірий кардинал» німецької політики, який лобію- вав перед А. Гітлером українські інтереси? Саме К. Ґрубер відігравав роль посередника між ПУН та німецькими військо- вими колами. Відомий ще з 1920-х рр. як перший голова «Гітлерюнґа» (HJ; 1926–1931 рр.), згодом став творцем Ве- ликого німецького руху молоді, який особливо розгорнув діяльність після звільнення А. Гітлера з в’язниці Ландсберґ. Після нетривалої боротьби за владу з «Шилльюґенд» (моло- 60 ЦДАВО України, ф. 3575, оп. 1, спр. 18, арк.43. 61 Там само, ф. 3575, оп. 1, спр. 46, арк. 52, 59. 66 Марія Мандрик діжне угруповання, засноване соратником А. Гітлера — Ґер- гардом Росбахом) К. Ґрубер створив Ліґу німецької робітни- чої молоді. У жовтні 1931 р. він перейшов у партійне керів- ництво гітлерівської партії, а в 1939 р. став ґауляйтером Саксонії і дослужився до чину штандартенфюрера СС. У березні В. Стахів отримав від К. Ґрубера інформацію про зміни, що плануються незабаром у ЧСР. 12 березня А. Гіт- лер прийняв угорського посла в Берліні Д. Стойю. Фюрер відверто заявив про настання довгоочікуваного для угорців моменту. Амбасадор повинен був якнайскоріше виїхати до Будапешта і повідомити диктатора М. Горті про початок роз- валу ЧСР і готовність Німеччини визнати незалежність Сло- ваччини. Що стосується долі Карпатської України, то А. Гіт- лер розв’язував руки Угорщині. Про це рішення він зразу ж повідомив Б. Муссоліні. Після телефонної розмови А. Гітлера з угорським керівництвом М. Горті вирішив розпочати військові дії. Для керівництва III райху необхідно було спро- вокувати такий розвиток подій, щоби все збіглося у часі — угорська окупація Закарпаття і проголошення незалежності Словаччини під німецькою протекцією. Таким чином, загнана у глухий кут ЧСР не опиратиметься «рятівній» місії Німеччи- ни щодо судетських співвітчизників. Варіант розпаду ЧСР для словаків був більш прийнят- ним, оскільки це була нагода для творення власної держав- ності. Яким чином? Угорщина намагалася поглинути Слова- ччину, а, отже, мала з’явитися третя сторона, яка б стримува- ла зазіхання угорців. Нею і стала Німеччина. Подальший розвиток подій відбувався дуже стрімко. 12 березня А. Гітлер вислав до Братислави В. Кепплера з кількома довіреними особами, аби змусити словацького прем’єра К. Сидора (при- хильника федерації з Чехією) проголосити незалежність Сло- ваччини. Однак К. Сидор на поступки не пішов. 13 березня 1939 р. до Берліна був викликаний його соратник Йозеф Тісо, перед яким фюрер висунув умову оголосити декларацію про незалежність Словаччини. Як засіб психологічного тиску було використано повідомлення про концентрацію угорських військ на кордоні. Таким чином, за підтримки III райху 14 Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 67 березня 1939 р. було утворено Словацьку Республіку на чолі з президентом Йозефом Тісо. Платою стало рішення Віденсь- кого арбітражу про передачу третини словацької території Угорщині. 14 березня на 1600 до Берліна запросили президента ЧСР Е. Гаху і міністра закордонних справ Ф. Хвалковського. Од- нак вони прибули значно пізніше і розмова з фюрером відбу- валася вже опівночі. Скориставшись значним погіршенням здоров’я Е. Гахи, німці змусили його погодитися на окупа- цію Чехії і Моравії. О 400 ранку 15 березня А. Гітлер заявив, що за дві години розпочнеться наступ німецьких військ на Прагу. Місто було зайняте о 1700. Проголошення Словацької Республіки стало поштовхом до активізації закарпатців. 14 березня сойм проголосив самос- тійність Карпатської України. Шляхом таємного голосування президентом став А. Волошин, який сповістивши про це рі- шення МЗС Німеччини, передавши через консула Г. Гофмана телеграму в Берлін. Було сформовано новий уряд на чолі з прем’єром Ю. Реваєм у складі С. Клочуряка (міністр оборони), Ю. Перевузника (міністр внутрішніх справ), М. Долиная (міністр охорони здоров’я та соціальної опіки), А. Штефана (міністр культу, шкільництва і народної освіти), Ю. Бращайка (міністр фінансів, промислу і торгівлі; із жовтня 1938 р. біль- шу частину часу перебував у Будапешті, оскільки працював у делімітаційній чехословацько-угорській комісії, у лютому 1939 р. висунутий кандидатом до сойму від УНО)62. Однак уряд не встиг розгорнути повноцінної діяльності. Ніч із 14 на 15 березня 1939 р. стала фатальною для закарпатської державності. Сутички між карпатськими січовиками та чеським війсь- ком збіглися із вторгненням угорської армії ввечері 14 берез- ня. Генерал Л. Прхала відіграв свою негативну роль у цій спланованій акції, оскільки саме чеська армія була зобов’яза- на захищати закарпатську автономію. Однак війська отри- 62 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 50. 68 Марія Мандрик мали наказ не чинити спротиву угорцям. Відповідно, ОНОКС не міг сподіватися на військову підтримку чехів. Залишалася надія на отримання зброї від чехів, проте Л. Прхала, навпаки, почав вимагати роззброєння ОНОКС. Січовики заявили про боротьбу до кінця. Останнім шансом було використання оз- броєння зі складів жандармерії. Нагадаємо, ще у лютому 1939 р. А. Волошин призначив полковника В. Ваку, чеха за походженням і свого далекого родича, земським начальником жандармерії, який під час подій 14–15 березня 1939 р. брав участь у роззброєнні січовиків. Призначення цієї людини тоді викликало значне невдоволення ПУН. Після неадекват- них кроків В. Ваки та наказу відкрити вогонь по січовиках зброю все-таки було видано. Після кількагодинних кривавих сутичок між чехами та січовиками, страт і ув’язнень українців бійці ОНОКС отрима- ли урядову інформацію про те, що угорці вже на кордонах Карпатської України. Січовики погодилися скласти зброю, однак чехи не дотримали обіцянки і продовжили репресії проти них (під цю хвилю навіть потрапили відомі політики Є. Стахів, Ф. Ревай та Ю. Химинець). 15 березня о 1900 А. Во- лошин від імені уряду Карпатської України проголосив не- залежність краю. Спочатку засідання крайового сойму було призначене на 21 березня (у свідченнях А. Волошин вказує дату 22.03) 1939 р., однак перше засідання було перенесене на 1600 15 березня. Це сталося вимушено під впливом проголо- шення 14 березня незалежності Словаччини та угорської не- безпеки. А. Волошин розумів нагальність ухвалення парла- ментом рішення про незалежність Карпатської України. Будь-яке зволікання сприяло б захопленню території Закар- паття угорськими військами, адже вони вже восени 1938 р., після рішення першого Віденського арбітражу, були скон- центровані на кордоні. Розпочавши роботу, сойм устиг провести сім засідань. Було сформовано п’ять комісій — конституційно-правову, соціально-медичну, фінансову, культурно-освітню та комісію для захисту карпатської державності. Під час кількох сесій прийнято документи, що регулювали державний устрій, ста- Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 69 тус, символіку. Було затверджено офіційний гімн — «Ще не вмерла Україна»63. З іншого боку, без відома А. Волошина почався антидер- жавний переворот унаслідок існування таємних домовленос- тей проводу ОУН із німецьким командуванням не залишати теренів Галичини і Волині, де незабаром знову мала бути розіграна українська карта. У середовищі дослідників побутує думка, що А. Волошин неодноразово заявляв письмово фюре- рові про те, що він не підтримує «великоукраїнських тенден- цій». Але це лише половина правди — після загибелі карпато- української державності А. Волошин у своїх деклараціях виразно підтвердив прагнення бачити Закарпаття у складі соборної української держави. Чеське військове командування перед евакуацією з те- ренів Карпатської України повинно було військове споряд- ження і зброю залишити легальній, тобто українській, владі. Однак Л. Прхала, коли чеське військо переходило на тери- торію Румунії, передав усе угорським терористичним заго- нам. Січовики, зрозумівши, що чеські військові сили не йдуть на перемовини, почали роззброювати їх самі. Увечері 15 березня президенту А. Волошину було передано угорський ультиматум, згідно з яким до 2000 він мав передати владу угорцям. Ще 13 (14) березня карпатський уряд надіс- лав А. Гітлеру телеграму, відповідь на яку була отримана лише після угорського вторгнення. Німеччина відмовлялася надати підтримку Карпатській Україні у ситуації, що склала- ся, оскільки справа зайшла занадто далеко й угорців уже не зупинити. Ця інформація надійшла через консула Г. Гофма- на, який від себе додав, що за таких обставин єдиним пра- вильним виходом буде капітуляція. Нерівність сил угорців і січовиків призвели до жертв із українського боку і втрати протягом 15–16 березня Сваляви, Перечина, Хуста, Тячева, Бичкова, Рахова. Серед керівників ОНОКС виникла ідея перевести січовиків на румунські терени, сподіваючись на 63 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 19. 70 Марія Мандрик обіцянку уряду цієї країни надати притулок усім емігран- там із Карпатської України. Однак це виявилося черговою пасткою. Чеська пропаганда про ОНОКС як про «терорис- тичні банди» зробила свою справу. Тільки-но січовики пе- ретнули румунський кордон, як влада Румунії передала їх у руки угорців. За даними Ю. Химинця, таким чином в угорсь- кий полон потрапило 273 січовика64. Промовистою у цій ситуації була позиція Румунії, яка пропустила через свою територію угорські військові форму- вання, більше того, сприяла сконцентруванню цих частин біля власних кордонів. Це могло стати для Румунії паст- кою, створеною нею самою. Офіційне пояснення знаходимо у виступі голови уряду цієї країни А. Калінеску від 27 березня 1939 р. перед членами надзвичайної ради Фронту національ- ного відродження (ФНВ)65. Прем’єр не вперше торкався пи- тання долі Карпатської України, однак вважав за необхідне оприлюднити офіційну позицію уряду перед членами ФНВ — єдиної легітимної політичної організації Румунії, до якої ввійшли представники всіх регіонів країни і національних меншин. Майже через два тижні після подій 14–15 березня в Карпатській Україні він констатував погіршення міжна- родної ситуації через потрясіння у Чехословаччині та зовнішнє військове втручання. Що стосується Румунії, заявив керівник румунського уряду, то її цікавило питання мобілі- зації угорської армії та входження окремих частин цієї армії в Карпатську Україну з метою анексії. Румунія не вважала зайвим кожного разу заявляти, що у березні вона діяла відпо- відно до своїх зобов’язань як союзника. Однак подальший розвиток подій, пов’язаний із розгортанням відцентрових процесів у ЧСР, на думку А. Калінеску, змусив сусідні держа- ви відмовити у наданні будь-якої підтримки. З іншого боку, якщо існувало єдине клопотання у період кризи, зауважив він, то це було звернення президента Карпатської України А. Волошина, в якому той клопотався про приєднання краю 64 Химинець Ю. Мої спостереження із Закарпаття. – С. 111. 65 MAER, f. 71, vol. 6, р. 195–197. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 71 до румунської держави. Результатом такого політичного ходу мала стати відмова Карпатської України від незалежності. «Зрозуміло, — резюмував А. Калінеску, — що Румунія не мала жодного інтересу захопити територію, населену іншою націо- нальністю, а тому не зупинила свою увагу на ідеї відповісти на прохання»66. Отже, Угорщина не зустріла перешкод щодо входження її військ та окупації Карпатського регіону. Уряд у Будапеш- ті здійснив приєднання певних територій, заселених іноетніч- ним елементом. Як сказано у виступі, шляхом цієї анексії угорська держава змінила власний національний аспект. Румунський прем’єр обмежився лише констатацією фактів. У будь-якому випадку уряд у Будапешті не міг не бачити навколо цього справу сусідського нейтралітету з боку Руму- нії. Єдиним заходом, який ми вжили, зазначив А. Калінеску, було надіслання до кордону в Марморощині кількох військо- вих частин, переважно миротворчого характеру, із метою захисту національної території від можливих втручань ззовні. Румунська сторона дотримувалася раніше взятих на себе зо- бов’язань, відповідно, вона не чинила протидії тому, що 14 березня п’ять корпусів угорської армії було зосереджено просто на кордоні Румунії по правий бік Сомеша. З іншого боку, саме ці процеси, агресивність угорських намірів, неа- декватне висвітлення подій в угорській пресі та радіо, кон- центрація значних військ почали лякати Румунію, змушуючи вдатися до негайних превентивних заходів. Розуміючи загро- зу, яку Угорщина становить для безпеки румунської держа- ви, уряд останньої зробив заяву щодо готовності захищати власні кордони: «Для цілісності її території Румунія буде боротися проти будь- кого, з усіма своїми силами без зважування результатів бо- ротьби. Ми маємо лише одне святе надбання, яке створили наші попередники, ми зобов’язані зберегти його ціною будь- яких жертв»67. 66 MAER, f. 71, vol. 6, р. 195–197. 67 Ibid., р. 197. 72 Марія Мандрик Влада Румунії оголосила мобілізацію і збільшила контин- гент резервістів, комплектуючи таким чином сили, необхідні для безпеки кордонів. Новосформовані військові частини були зосереджені на відстані одноденного пішого переходу від кордону у превентивній зоні. Вони мали вступити в дію лише при реальній загрозі цілісності румунських кордонів. Спробуємо подати кілька версій щодо причин саме такого розгортання подій довкола Карпатської України. Зокрема, у падінні закарпатської державності звинувачували генерала Л. Прхалу, який, замість захисту Карпатської України, міністром якої він був і в обов’язки якого входила оборона інтересів держави, протягом першої половини березня 1939 р. допомагав угорським терористичним елементам якнайшвид- ше захопити край. З іншого боку, причина крилася також у різному розуміння ситуації в Карпатській Україні та подаль- шого розгортання подій членами проводу ОУН та «крайовика- ми», що згодом відокремилися в організацію під проводом С. Бандери. Існування двох штабів мало б ефективно охопи- ти всі ділянки роботи — вишкіл, підготовку військовиків ОНОКС та боротьбу з угорською експансією. Однак тріщина з’явилася вже під кінець 1938 р., коли Я. Барановський, як зв’язковий із крайовою екзекутивою ОУН на західноукраїн- ських землях (ОУН на ЗУЗ), передав останній наказ проводу про заборону членам ОУН у Галичині й на Волині переходити у Закарпаття, а ті, що вже перебували тут, були зобов’язані покинути край. Аргументація зводилася до того, що Польща готується разом з Угорщиною напасти на Закарпаття і виявле- на присутність у «Карпатській Січі» галичан та волинян — громадян Польщі — дасть останній підстави для виправдання інтервенції. Існує й інша версія, прихильником якої є згаду- ваний учасник тих подій Ю. Химинець. Він, зокрема, стверд- жував, що крайовий провідник ОУН на ЗУЗ Л. Ребет передав цей наказ ПУН у низові осередки. Це спричинило розгубле- ність і призвело до масового переходу членів ОУН із Галичини у Закарпаття, а ті, ще знехтували наказом, змушені були взяти псевдо — Косак став «Тарнавським», Ю. Лопатинсь- Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 73 кий — «поручиком Калиною», Р. Шухевич — «чотарем Щу- кою». ПУН цим не задовольнився і прислав свого представни- ка О. Ольжича до Ужгорода, який передав наказ Колодзін- ському, Шухевичу та Коссаку негайно залишити Закарпаття. Наказ мав бути доведений до всіх галичан, що перебували в лавах «Карпатської Січі». Однак вони порушили субордина- цію і не підкорилися розпорядженню ПУН. Це поставило «Карпатську Січ» у подвійне нелегальне становище — ЧСР заборонила її діяльність і ПУН на чолі з А. Мельником також. Уже у січні 1939 р. до Хуста знову прибув О. Ольжич і передав невдоволення від ПУН. Я. Барановський переказав урядові Карпатської України, що українська справа залежить від волі фюрера, отже, не треба протистояти його планам — Закарпаття він уже пообіцяв угорцям і заради майбутньої України треба ним пожертвувати. Дещо іншої думки дотримувався М. Капустянський, який захищав позицію про проведення ПУН значної роботи як у підготовці кадрів, так і в обороні державності Карпатської України. Він зазначав, що у січні 1939 р. у Відні було зосеред- жено військовий штаб ПУН у складі генерала В. Курманови- ча, полковника Р. Сушка, генштабу підполковника В. Коло- совського та інженера М. Мелешка. Окрім них у Відні вже перебували М. Сціборський, О. Сеник-Грибівський і Я. Бара- новський. Заходами штабу у Закарпаття було залучено військові кадри ОУН. У них був план порозумітися з урядом ЧСР у справі здобуття зброї для українських військових фор- мувань, однак його зірвав Р. Ярий. Німці зробили все, щоби М. Капустянський та Р. Сушко не змогли виїхати до Хуста. Документи румунських спецслужб, агенти яких прис- кіпливо відстежували розвиток подій у Карпатській Україні, доповнюють загальну картину березневих днів та вплив заги- белі карпатоукраїнської державності на подальший хід історії. Відповідно українська пропаганда на Буковині свідчи- ла про певне потепління в українсько-румунських відноси- нах у краї та поширювала інформацію про те, що, симпати- зуючи Румунії, український народ іде пліч-о-пліч із румунсь- 74 Марія Мандрик ким на випадок війни68. Із цього приводу В. Залозецький, як прихильник українсько-румунського політичного поро- зуміння щодо Північної Буковини, застерігав від ілюзій щодо реального зацікавлення А. Гітлера українським питанням. В. Залозецький був відомою персоною у політичних колах. Маючи можливість безперешкодно перетинати кордони, у 1930-х рр. він став надійним і безпечним каналом, яким ОУН пересилала кошти, заборонену літературу, конфіденційне ли- стування між осередками, провідниками на західних тере- нах України та в еміграції, розвідувальними центрами. Од- нак цей бік своєї діяльності В. Залозецький намагався не афішувати, залишаючись прихильником дипломатичного шляху розв’язання питань. Наприкінці серпня 1938 р. він, як лідер українського національного руху на Буковині, брав участь у конгресі меншин у Стокгольмі, де обговорювалася українська проблематика та були вироблені подальші кроки щодо її розв’язання69. Із донесень румунської агентурної мережі за кордоном стало відомо, що у січні 1939 р. В. Залозецький, прибувши до Німеччини за дипломатичним паспортом (до речі, поход- ження цього документа не змогли встановити у поліційному управлінні Чернівців), де мав безпосередню зустріч із фюре- ром у Берліні щодо політичної долі Північної Буковини. Тоді він привіз до Чернівців суперечливу інформацію — українці запропонували А. Гітлеру, щоб він підтримав ідею відрод- ження української держави, визнаючи зі свого боку сувере- нітет Німеччини протягом 25 років. Також В. Залозецькому після низки аудієнцій за кордоном стало відомо, що полякам було поставлено умову — протягом шести місяців зважити- ся на відмову від території, на яку претендували українці. Румунія погоджувалася віддати новоствореній у майбутньо- му Україні Буковину до р. Прут — демаркаційна лінія мала проходити по населених пунктах Заставна, Вижниця, Хотин, 68 ДАЧО, ф. 26, оп. 1, спр. 1267, арк. 57 зв. 69 Там само, спр. 1267, арк. 4 зв. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 75 Кіцмань. Українців це не влаштовувало, тому вимагали лінію по р. Серет70 . Із загибеллю карпатоукраїнської державності всі найвищі урядовці на чолі з президентом змушені були емігрувати. Так, М. Долинай у березні подався до Праги, де також знай- шов притулок особистий секретар А. Волошина С. Клочуряк. У цьому ж місті осів колишній депутат сойму Ю. Перевуз- ник. Ю. Химинець залишався у Хусті до 4.00 ранку 16 берез- ня, коли угорці вже зайняли передмістя. У складі групи з 22 цивільних осіб (інженер Є. Кульчицький із дружиною, О. Кандиба (Ольжич), Ґалаґан, М. Чирський та ін.) він зали- шив Хуст і пішки попрямував на Тячів, у бік румунського кордону. Однак цей населений пункт був в угорських руках, тому його треба було оминути. Уже 17 березня о 600 ранку поблизу Тересви всі потрапили в полон. Їх перевезли до Тяче- ва, замкнули у в’язниці. Тут вони зустрілися з У. Самчуком. Після чотирьох днів перебування без їжі почалися допити. За два дні Ю. Химинця несподівано відпустили і він виїхав до Берегова. Потім напівлегально перетнув угорський кордон і подався до Будапешта. Доля решти співробітників з оточення А. Волошина після окупації Карпатської України складалася по-різному. Так, А. Ворон був заарештований угорцями й утримувався під вартою з 17 березня 1939 р. Він перебував у тюрмах Хуста, Севможа, а з 13–14 квітня опинився у концтаборі Варого- Лакош (Угорщина), після звільнення з якого і до 14 вересня перебував у Хусті. Потім, до 1 жовтня 1940 р., учителював у с. Киреш неподалік від Хуста, а з жовтня 1940 р. по 29 квітня 1941 р. — у передмісті Будапешта Пештержебет. Тоді ж А. Ворон отримав пропозицію працювати на німецьку розвідку. Так, на початку зими 1940 р. у Будапешті він зуст- рівся з німцем доктором Пухером. Останній представився співробітником німецьких спецслужб і заявив, що його цікав- 70 ДАЧО, ф. 38, оп. 1, спр. 11499: Справа по стеженню за діяльністю українських націоналістів на території діяльності квестури поліції, арк. 1, 8, 26. 76 Марія Мандрик лять настрої угорців щодо радянської влади, оскільки Німеч- чина, безсумнівно, буде у стані війни з СРСР і має з’ясувати, наскільки можна розраховувати на антирадянські настрої угорців. Після кількох зустрічей А. Ворон дав підписку про співробітництво під псевдо «Чорний». Зібрану інформацію з написом «Справи доктора Пухера» він мав заносити в німець- ке консульство у Будапешті71. Навесні 1941 р. «Чорний» відвідав диппредставництво. Його шеф, власник адвокатської контори у Хусті доктор М. Бондусьян доручив йому поїхати у с. Сокирниця, неподалік від Хуста, до лікаря А. Лупіні, забрати у нього пакунок і відвезти до Будапешта в німецьке консульство. Пакунок призначався особисто для Г. Гофмана. Однак довелося залишити передачу одному зі співробітників консульства, оскільки до дипломата його не пустили. Органам НКВС «Ворон» свідчив про те, що адвокат М. Бондусьян також співпрацював із німецькою розвідкою. Крім того, він неодноразово писав листи Ю. Реваю, які передавав через чехословацьку дипломатичну місію в Будапешті. А. Ворон заявив слідчому, що йому нерідко доводилося читати їх — у листуванні йшлося про репресії угорців стосовно українського населення72. У конторі М. Бондусьяна він працював до 1 серп- ня 1942 р. Згодом був мобілізований до угорської армії, а 27 серпня 1942 р. заарештований за причетність до бандерів- ської ОУН. 22 грудня того ж року звільнений за недоведеністю фактів. Щодо Ю. Бращайка, то після втрати автономії краю він отримав угорське громадянство і займався адвокатською практикою. Ю. Ревай, за версією радянської розвідки, ще на початку березня поїхав у справах до ЧСР, а через події на Закарпатті додому не повернувся. У травні 1944 р. він написав своєму братові з с. Пещани у Словаччині, де Юлій тоді пра- цював директором при курортному управлінні73. Ф. Ревай за часів угорської окупації працював у власній типографії, у 71 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 43. 72 Там само, арк. 44–45. 73 Там само, арк. 54. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 77 Хусті востаннє його бачили у жовтні 1944 р. Д. Німчук утік до Румунії. М. Долинай, В. Ґренджа-Донський та Ю. Перевуз- ник у березні 1939 р. перебралися до Праги, а В. Комаринсь- кий переїхав до Словаччини. У зв’язку з окупацією Закарпаття угорськими військами, А. Волошин виїхав з Хуста до міста Клуж у Румунії, потім до Тимішоари. Потім зупинився на чотири дні в Белграді, протягом наступних семи днів — у Заґребі. Звідти маршрут проліг до курортного югославського містечка Цирквениця, де він пробув одинадцять днів. Відтак А. Волошин повернувся до Заґреба, а звідти через Відень виїхав у Берлін, де провів більше півтора місяця. У травні він прибув до Праги, тут отримав посаду професора та завідувача кафедри педагогіки Українського вільного університету74. З огляду на вимушену еміграцію А. Волошин та міністри уряду Карпатської України не припинили своєї активної по- літичної діяльності. Спроби відновити державність, уже не- дипломатичним шляхом, тривали. У квітні 1939 р. у берлін- ському готелі «Мольтке» колишній президент Карпатської України конфіденційно зустрівся з колишнім гетьманом П. Скоропадським. Після годинної розмови, коли А. Воло- шин описав недавній хід подій у Закарпатті, присутній при зустрічі Мурашко резюмував, що угорська окупація та втрата державності свідчать про необхідність дотримуватися дещо іншої позиції, а саме приєднати Карпатську Україну до решти українських земель для створення єдиної, соборної держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським75. А. Волошин сприй- мав ці пропозиції з великою настороженістю. Через кілька днів його відвідав голова Українського національного об’єд- нання в Німеччині Омельченко, який передав вітання від А. Мельника та побажання щодо негайної зустрічі. Колишній президент дав згоду. Під час розмови А. Мельник запитав А. Волошина про плани на майбутнє. На що почув, що його 74 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 15–16. 75 Там само, арк. 20. 78 Марія Мандрик наміри зводяться до прагнення автономії Карпатської Ук- раїни та виведення угорців з її території. Наприкінці серпня — на початку вересня у його празь- кому помешканні А. Волошина відвідав колишній прем’єр Ю. Ревай та керівник пропаганди в уряді В. Комаринський, які переказали запрошення від А. Мельника прибути на зустріч, що мала відбутися в околицях Венеції, предмет роз- мови — подальша доля Карпатської України. Отримавши від німецької адміністрації у Празі «durchlasschein» (доку- мент на право перетину кордону та перебування в Італії), А. Волошин з Ю. Реваєм та А. Штефаном прибули на пере- мовини в готелі на острові Лідо поблизу Венеції. Там їх очі- кували А. Мельник, уже в ролі офіційного голови ПУН (де- юре обраний на II Великому зборі ОУН у Римі 27 серпня 1939 р), Р. Барановський та Є. Онацький76. Голова проводу ОУН запропонував підтримати ідею боротьби за побудову соборної України, включаючи і терени Закарпаття. А. Мель- ник додав, що ця мета буде досягнута з допомогою українців, які населяють всі землі і вони допоможуть звільнити Кар- патську Україну від угорців. На це А. Волошин відповів, що він прагне звільнення краю та збереження автономії77. Про що насправді вони тоді домовилися достеменно невідомо, оскільки про це колишній президент зізнався під час до- питів, тож свідчення могли бути дані під тиском. Уже у Празі А. Волошин став членом місцевої філії УНО. Під час допитів органами НКВС 9 червня 1945 р. він пояс- нив свій крок тим, що за існуючими у Празі порядками повинен був вступити в якусь із дозволених німецькою вла- дою організацій. В іншому разі він би не отримав посвідку від місцевої влади на право постійного мешкання. У 1940 р. він вийшов із лав цієї організації. У вересні 1939 р. А. Волошин у черговий раз зустрівся з Ю. Реваєм та В. Комаринським, референтом пропаганди УНО, які повідомили про результати перемовин зі словацьким 76 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 30–34. 77 Там само, спр. 71684 ФП, арк. 33. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 79 керівництвом щодо приєднання Карпатської України до Сло- ваччини. Була створена редакційна комісія у складі членів колишнього уряду А. Штефана, Ю. Перевузника, Ю. Ревая та С. Клочуряка. 30 листопада комісія склала проект мемо- рандуму українською мовою, адресований Й. фон Ріббент- ропу. Документ із відповідними підписами українських уря- довців був перекладений німецькою мовою та надісланий поштою до Німеччини. У тексті наводилися факти антиугор- ських масових демонстрацій та поширення руху за об’єднан- ня Карпатської України з СРСР. Свідченням цього, стверд- жували автори, є безперервне дезертирство солдат української національності з угорської армії, кількість яких перевищило 50 % призваних до війська. Крім того, почастішали випадки виїзду української інтелігенції з краю до СРСР. Помічено, що на одній з ділянок кордону між Карпатською Україною та територією, зайнятою радянськими військами, навіть було знято прикордонний знак. У зв’язку з такою ситуацією угор- ська влада посилила військовий контингент, збільшила чи- сельність жандармерії й таємної поліції у районах проживан- ня українського населення78. Репресивна політика окупаційної влади проявилася в роз- пуску всіх українських культурних організацій, товариств, спілок, закритті понад 300 хат-читалень товариства «Прос- віта», українських видавництв, переслідуванні української мови, руйнації національного шкільництва. Така ситуація остаточно дискредитувала угорську владу, а, отже, сприяла поширенню серед населення Карпатської України прора- дянських тенденцій, що могло врешті-решт призвести до інтервенції з боку СРСР під приводом «звільнення братнього народу». Геополітичне розташування Карпатської України є ключовим, оскільки володіння південними схилами Карпат для країни, розташованої на півночі, створило б для неї домі- нуюче становище в Дунайському басейні. Такий перебіг подій міг спричинити низку політичних переворотів у ряді країн, оскільки з радянською окупацією Карпатської України у 78 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 83. 80 Марія Мандрик сферу впливу СРСР ввійшли б разом з Угорщиною всі бал- канські держави. З огляду на це, у меморандумі із застере- женням ішлося про необхідність відокремлення Карпатсь- кої України від Угорщини з метою запобігання ланцюговій реакції. Як найоптимальніший варіант пропонувалося приєд- нання її до слов’янської держави — Словаччини, звісно не без добровільної згоди останньої та «підтримки і поширення надійного захисту […] з боку великої німецької імперії»79. Серед головних переваг реалізації цього плану називалися, по-перше, Карпатська Україна припинить бути предметом зазіхань із боку СРСР; по-друге, у Німеччини зникнуть побо- ювання щодо стратегічних позицій Москви у Центральній Європі; по-третє, Німеччина отримає можливість прямого сполучення з румунськими джерелами сировини. Якщо гово- рити стосовно переваг для Угорщини, то вона таким чином позбувалася проблемного регіону, населення якого ані в істо- ричному, ані в расовому, ані в культурному розумінні не мало нічого спільного з угорцями. Також країна могла почу- ватися досить упевнено, не маючи спільного кордону з СРСР80. До такого плану вирішення проблеми Карпатської Ук- раїни позитивно поставилася б Румунія, кордони якої були значно скорочені через претензії Угорщини. Серед головних втрат для Угорщини називалася територіальна. Який про- понувався механізм реалізації цього задуму? Оскільки оку- пація Карпатської України ще не була де-юре визнана ані Німеччиною, ані СРСР, ані Італією, отже, немає юридичних перешкод для зміни статусу цієї території. Допоки це не відбудеться, пропонувалося зайняти вказану територію ні- мецькій армії. Законодавче визначення майбутнього краю має відбутися шляхом плебісциту. На нашу думку, меморан- дум містив певну суперечність, оскільки, з одного боку, ішло- ся про безумовне відторгнення Карпатської України від Угор- щини, а, з іншого, усе-таки про легітимний шлях визначен- 79 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 86. 80 Там само, арк. 87–88. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 81 ня її долі — чи буде вона складовою угорської держави, чи ввійде до Словаччини81. Таким чином, Німеччині відводи- лася роль арбітра, Карпатська Україна мала перейти під протекторат ІІІ райху. На цьому спроби А. Волошина вплинути на вирішення політичної долі Закарпаття не припинилися. Так, 27 травня 1940 р. він листом повідомив фюрера про небезпеку з боку СРСР, який, за отриманими розвідданими, змовляється з Великобританією. Колишній президент Карпатської України, презентуючи себе як прихильника мирного врегулювання будь-яких міжнародних конфліктів і недопущення війни, говорив про можливість паралізувати англо-радянські пла- ни. Якщо б удалося зашкодити цим намірам, то Німеччина могла б досягти швидшої перемоги над Англією, що й могло підірвати могутність СРСР. А. Волошин пропонував Е. Бене- шу об’єднатися з німцями, відмовитися від Версальської сис- теми і надати Україні автономію. Колишній президент Кар- патської України прагнув автономії для свого краю. Ішлося про перетворення ЧСР на федеративну державу. Однак трива- ле ігнорування цих пропозицій закінчилося розпадом країни82. 15 жовтня 1940 р. А. Волошин вирішив ще раз викласти бачення можливого варіанту розгортання подій, однак безре- зультатно. 12 березня 1941 р. він написав листа Отто Ернсту (ідеться про Отто Ернста Шюденкорфа [1912–1984 рр.] — німецького історика, публіциста, журналіста, який у 1938 р. отримав вчений ступінь доктора і почав працювати у закор- донній інформаційній службі Головного управління імперсь- кої безпеки у званні оберштурмфюрера СС), де колишній президент Карпатської України вкотре акцентував увагу на нагальному вирішенні питання з автономією краю, адже, мотивував він, за кілька місяців про це буде запізно говори- ти83. Ситуація змінилася — Румунія вела боротьбу за Північну Буковину та Бессарабію, а Угорщина намагалася 81 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 89. 82 Там само, арк. 100. 83 Там само, спр. 71684 ФП, арк. 101. 82 Марія Мандрик зберегти за собою Карпатську Україну. А. Волошин вважав, що такий розвиток подій не сприятиме інтересам Німеччини і взагалі підриває плани побудови «нової Європи». Щоб зашкодити таким негативним тенденціям, а голов- не — їх наслідкам, 11 липня 1941 р. А. Волошин надіслав А. Гітлерові листа. Перед імперським урядом ставилася вимо- га усунення угорської влади із Закарпаття, оголошення його частиною України і сприяння поверненню законного уряду А. Волошина. Саме тут, у Карпатській Україні, може розпоча- тися концентрація національно свідомого українства, а, отже, саме цей терен української землі може стати зав’язком самос- тійної держави. Захоплені частини України можуть поступово приєднуватися до Карпатської України84. Таким чином, мож- на було б сподіватися на швидкий плин бойових дій на Сході. За умови звільнення німцями території Карпатської України А. Волошин обнадіював німецького канцлера у максималь- ному сприянні: «Я запевняю, що такий уряд (тобто, карпатоукраїнський — М. М.) спроможний зробити більше, ніж Угорщина та Румунія разом узяті»85. Це б стало одним із кроків до незалежної України. А. Во- лошин виклав комплекс заходів, які б забезпечили неза- лежність. Серед них: 1) після усунення радянського режиму повинна бути оголошена українська державність; 2) першим президентом міг би бути призначений А. Воло- шин; 3) президент України скликає послів від народу і пропо- нує, щоб Україна стала монархією; 4) для української монархії буде призначений кронпринц великої німецької імперії; 5) німецький кронпринц буде запрошений на трон князів Володимира та Ярослава Мудрого, отримає українське ім’я і стане грецьким католиком; 84 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 102. 85 Там само, арк. 103. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 83 6) Бессарабія, Буковина і Карпатська Україна будуть при- єднані до України; 7) ліквідувати давньоруську церкву і замість неї заснува- ти як загальнодержавну — греко-католицьку церкву на підставі Берестейської унії, якою ми пов’язані зі свя- щенною римською церквою; 8) українська держава буде державою без зовнішніх га- рантій і гарантуватиме себе сама. Як свідчать матеріали справи А. Волошина № 0447047, заведеної Головним управлінням контррозвідки «Смерш» НКО СРСР, колишнього президента Карпатської України було схоплено 15 травня 1945 р. у Празі. У протоколі затри- мання співробітник військової частини (польова пошта 43850) капітан Ґутайлов у присутності сержанта Суворова затрима- ли громадянина Волошина, який проживав у місті Прага по вул. Під Липками, № 1286. При затриманні та обшуку було вилучено і докладно описано кожну річ (особистий годинник, хрестик, іконки, ланцюжок, кашне, канцелярське приладдя та ін.). Найголовнішим трофеєм стало вилучення у А. Воло- шина круглої печатки з написом «Президія уряду Підкар- патської Русі». 3 червня 1945 р. начальником Головного управління кон- тррозвідки «Смерш» В. Абакумовим та військовим прокуро- ром Червоної армії полковником юстиції Чейцевим було ви- дано санкцію на арешт А. Волошина87. У постанові про арешт слідчий слідвідділу Головного управління контррозвідки майор Вайндорф вказав, що А. Волошин «був українським націоналістом, здійснював ворожу діяльність проти СРСР, перебував у тісних зв’язках з ІІІ райхом, прагнув створення української держави під протекторатом німців. […] після угорської окупації навесні 1939 р. він разом зі своїм ото- ченням утік до Німеччини, а потім і до ЧСР, де продовжив свою антирадянську діяльність». 86 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 10. 87 Там само, арк. 4. 84 Марія Мандрик Таким чином, він обвинувачувався у здійсненні злочинів, передбачених ст. 58-4, 58-11 КК РРФСР, а беручи до уваги можливість його ухилення від слідства та керуючись ст. 146, 158 КПК РРФСР, вирішено утримувати його під вартою. 5 червня було підписано постанову про обрання запобіжного заходу. Того ж дня Головне управління контррозвідки «Смерш» видало ордер № 749 на арешт А. Волошина88. Через погіршення самопочуття і на підставі висновку начальника санчастини тюрми НКДБ СРСР у Лефортовому майора медич- ної служби Яншина він був переведений у Бутирську в’язни- цю. Помер Авґустин Волошин 19 липня 1945 р. о 1520 від паралічу серця. Судмедексперт Семеновський підписав висно- вок про анатомічний діагноз померлого: «Атеросклероз, артеріокардіосклероз, артеріолосклеротичний нефроцироз. Розширення порожнини серця. Загальне ожи- ріння. Міодегенерація серця. Емфізема легень. Жовчокам’яна хвороба»89. 9 серпня 1945 р. кримінальну справу у зв’язку зі смертю звинуваченого закрито. Таким чином, як свідчать документи і матеріали вітчизня- них та зарубіжних архівосховищ, міра зацікавленості україн- ським питанням залежала від ролі, яку відігравав Карпатсь- кий регіон у подальшому перегляді Версальської системи на користь Німеччини, Угорщини та Румунії. Мария Мандрык. Карпатский геополитический фактор 1938–1939 гг. в системе международной дипломатии «Украинский вопрос» в узком понимании — это вопрос о месте и роли украинского фактора во внутренней жизни государств, в состав которых входили украинские земли, в широком — это вопросы об 88 ГДА СБ України, спр. 71684 ФП, арк. 10. 89 Там само, арк. 113. Див. також: Йосипенко В. Зимові сутінки чер- вневих днів: Деякі подробиці перебування Августина Волошина в Лефортово // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1994. – № 1 . – С. 140–147. Карпатський геополітичний чинник 1938-1939 рр. ... 85 условиях и механизмах объединения украинских земель и созда- ния соборной, независимой Украины. В статье на основе раннее неопубликованных материалов из отечественных и зарубежных архивохранилищ проанализировано стратегическое значение Кар- патской Украины в системе международных отношений в конце 1930-х гг. Рассмотрены попытки привлечения внимания правящих кругов иностранных государств к решению политической судьбы края. Ключевые слова: Карпатская Украина, Закарпатье, Августин Волошин, украинская дипломатия, эмиграция, политические репрессии. Mariya Mandryk. The Carpathian geopolitical factor 1938–1939 in the system of international diplomacy The Ukrainian question in a narrow sense is a question on a place and a role of the Ukrainian factor in an internal life of the states into which structure entered Ukrainian territories, in wide understanding is a problem, as to conditions and the mechanism of reunion of the Ukrai- nian grounds and creation of independent Ukraine. In clause on the basis of use earlier not published archival materials from foreign and Ukrainian storehouses strategic value of the Carpathian Ukraine in system of the international relations in the end 1930 is analysed. Attempts of the reference of attention to the decision of political des- tiny of this region from leaders of national-liberation movement, the Ukrainian politicians, representatives of the centers of emigres are considered. Key words: Carpathian Ukraine, Trans-Carpathian, Avhustyn Voloshyn, Ukrainian diplomacy, émigré, political repressions.

Карпатський геополітичний чинник 1938–1939 рр. у системі міжнародної дипломатії

Репозитарії

Схожі ресурси