Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз
У статті здійснено соціально-статистичний аналіз керівного складу НКВС УРСР в умовах «великого терору» (1936–1938 рр.). Доводиться, що чекістським кадрам був притаманний неоднорідний соціальний склад, низький освітній рівень, неукраїнське походження, причетність до партійних порушень та кримінальних...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41463 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз / В. Золотарьов // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 86-115. — Бібліогр.: 136 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-41463 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Золотарьов, В. 2013-02-26T20:39:29Z 2013-02-26T20:39:29Z 2009 Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз / В. Золотарьов // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 86-115. — Бібліогр.: 136 назв. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41463 У статті здійснено соціально-статистичний аналіз керівного складу НКВС УРСР в умовах «великого терору» (1936–1938 рр.). Доводиться, що чекістським кадрам був притаманний неоднорідний соціальний склад, низький освітній рівень, неукраїнське походження, причетність до партійних порушень та кримінальних злочинів. В статье проведён социально-статистический анализ руководящего состава НКВД УССР в условиях «большого террора». Автор утверждает, что чекистские кадры характеризовались неоднородным социальным составом, низким образовательным уровнем, преимущественно неукраинским происхождением. The present article dedicated to social and statistical analysis of leading staff of NKVD of Soviet Ukraine under conditions of «the Great terror ». It was proved that diverse social origin, low level of education, non-Ukrainian origin as well as the breach of party discipline and accomplishment to criminal offences was the distinctive features of security personnel. uk Інститут історії України НАН України З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ З історії спецслужб Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз Руководящий состав НКВД УССР во время «большого террора» (1936–1938 гг.): социально-статистический анализ. Leading staff of NKVD of Soviet Ukraine during «the Great terror» (1936-1938): social and statistical analysis. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз |
| spellingShingle |
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз Золотарьов, В. З історії спецслужб |
| title_short |
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз |
| title_full |
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз |
| title_fullStr |
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз |
| title_full_unstemmed |
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз |
| title_sort |
керівний склад нквс урср під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз |
| author |
Золотарьов, В. |
| author_facet |
Золотарьов, В. |
| topic |
З історії спецслужб |
| topic_facet |
З історії спецслужб |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Руководящий состав НКВД УССР во время «большого террора» (1936–1938 гг.): социально-статистический анализ. Leading staff of NKVD of Soviet Ukraine during «the Great terror» (1936-1938): social and statistical analysis. |
| description |
У статті здійснено соціально-статистичний аналіз керівного складу НКВС УРСР в умовах «великого терору» (1936–1938 рр.). Доводиться, що чекістським кадрам був притаманний неоднорідний соціальний склад, низький освітній рівень, неукраїнське походження, причетність до партійних порушень та кримінальних злочинів.
В статье проведён социально-статистический анализ руководящего состава НКВД УССР в условиях «большого террора». Автор утверждает, что чекистские кадры характеризовались неоднородным социальным составом, низким образовательным уровнем, преимущественно неукраинским происхождением.
The present article dedicated to social and statistical analysis of leading staff of NKVD of Soviet Ukraine under conditions of «the Great terror ». It was proved that diverse social origin, low level of education, non-Ukrainian origin as well as the breach of party discipline and accomplishment to criminal offences was the distinctive features of security personnel.
|
| issn |
XXXX-0112 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41463 |
| citation_txt |
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально-статистичний аналіз / В. Золотарьов // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 86-115. — Бібліогр.: 136 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zolotarʹovv kerívniiskladnkvsursrpídčasvelikogoteroru19361938rrsocíalʹnostatističniianalíz AT zolotarʹovv rukovodâŝiisostavnkvdussrvovremâbolʹšogoterrora19361938ggsocialʹnostatističeskiianaliz AT zolotarʹovv leadingstaffofnkvdofsovietukraineduringthegreatterror19361938socialandstatisticalanalysis |
| first_indexed |
2025-11-24T21:03:12Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:03:12Z |
| _version_ |
1850494220235702272 |
| fulltext |
Вадим Золотарьов*
(Харків)
Керівний склад НКВС УРСР
під час «великого терору» (1936–1938 рр.):
соціально-статистичний аналіз
У статті здійснено соціально-статистичний аналіз керівного скла-
ду НКВС УРСР в умовах «великого терору» (1936–1938 рр.).
Доводиться, що чекістським кадрам був притаманний неодно-
рідний соціальний склад, низький освітній рівень, неукраїнське
походження, причетність до партійних порушень та криміналь-
них злочинів.
Ключові слова: ДПУ, НКВС, «єжовщина», «баличани», «леплевці»,
«успенці», політичні репресії, статистичний аналіз.
Метою даної статті є аналіз керівного складу НКВС УРСР
під час керівництва союзним наркоматом М. І. Єжова (з 26
вересня 1936 р. по 25 листопада 1938 р.) у соціально-статис-
тичному аспекті. Певна робота у цьому напрямку вже прово-
* Золотарьов В.А. — кандидат технічних наук, доцент Харківсько-
го національного університету радіоелектроніки.
З ІСТОРІЇ СПЕЦСЛУЖБ
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 87
диться. Ретельний аналіз соціологічного портрета керівного
складу керівництва НКВС СРСР у 1934–1941 рр. провели
Н. В. Петров і К. В. Скоркін1, а центрального апарату НКВС
СРСР у 1934–1937 рр. — В. Ю. Воронов и А. І. Шишкин2.
Спробу аналізу кадрової політики та соціологічного портрета
керівництва НКВС СРСР у 1936–1938 рр. зробив Л. А. Нау-
мов3. Однак власних даних у роботі він зовсім не використову-
вав, а лише ретельно обробляв дослідження Н. В. Петрова
та К. В. Скоркіна.
Автор також неодноразово торкався питань як кадрової
політики в ДПУ-НКВС УРСР4, так і соціально-статистичного
аналізу складу керівних працівників державної безпеки рес-
публіки5.
1 Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД. 1934–1941: Спра-
вочник. – Москва: Звенья, 1999. – С. 491–502.
2 Воронов В.Ю., Шишкин А.И. НКВД СССР: Структура, руководящий
состав, форма одежды, знаки различия 1934–1937 гг. – Москва:
ООО Издательский дом «Русская разведка», 2005. – С. 27–36.
3 Наумов Л.А. Сталин и НКВД. – Москва: Яуза; Эксмо, 2007. – 544 с.
4 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в
Україні: особи, факти, документи. – К.: Абрис, 1997. – 608 с.; Ша-
повал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час, ото-
чення. – К.: Стилос, 2002. – 468 с.; Його ж. ЧК–ДПУ–НКВС на Хар-
ківщині: люди та долі. 1919–1941. – Харків: Фоліо, 2003. – 477 с.;
Його ж. Олександр Успенський: особа, час, оточення. – Харків: Фоліо,
2004. – 366 с.; Його ж. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: спра-
ви та люди. – Харків: Фоліо, 2007. – 319 с.
5 Золотарьов В.А. Начальницький склад НКВС УСРР у середині
30-х рр. // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2001. – № 2. – С. 326–
342; Золотарёв В.А. Руководящий состав государственной безопас-
ности Харьковской области в 1919–1941 годах // Эпоха. Культуры.
Люди (история повседневности и культурная история Германии и
Советского Союза. 1920–1955-е годы). Матер. межд. науч. конф.
(Харьков, сентябрь 2003 г.). – Харьков: Харьк. нац. ун-т им. В. Н. Ка-
разина, Вост.-регион. центр гуман.-образов. инициатив, 2004. –
С. 112–125; Золотарьов В.А., Рущенко І.П. Початок і фінал кар’єри
першої хвилі чекістської верхівки України: соціально-статистич-
ний аналіз // Наукові записки Харківського економіко-правового
ун-ту. – 2004. – № 1. – С. 158–170.
88 Вадим Золотарьов
Особливість застосованого методу полягає в тому, що ка-
р’єра керівних працівників НКВС розглядалася не крізь ана-
ліз біографій окремих персон, а у соціально-статистичному
аспекті. Соціологічний підхід, на погляд автора, може вияви-
ти певні закономірності та підтвердити валідність відповідних
тенденцій засобами соціальної статистики. Для реалізації
обраного методу виконано такі процедури:
1) сформовано вихідний масив у вигляді біографічних да-
них співробітників;
2) визначено коло формалізованих соціальних показників,
які є об’єктом статистичного спостереження;
3) зроблено належні підрахунки в абсолютних числах і
відсоткових частках, емпіричну інформацію подано у
табличній формі для подальшого якісного аналізу.
Пояснимо принцип формування вихідного масиву. До
категорії «керівного складу» автор відніс 125 співробітників,
які у жовтні 1936 – листопаді 1938 рр. обіймали посади:
1) наркома;
2) заступника наркома;
3) начальників відділів Управління державної безпеки
(УДБ) НКВС УРСР (реорганізоване у серпні 1938 р.):
– економічного (розформований у грудні 1936 р.),
– іноземного (розформований у грудні 1936 р.),
– 1-го (охорони),
– 2-го (оперативного),
– 3-го (контррозвідувального),
– 4-го (секретно-політичного),
– 5-го (особливого),
– 6-го (транспортного, розформований у серпні 1937 р.),
– 8-го (обліково-статистичного, реорганізований у серпні
1938 р.),
– 11-го (водного, розформований у серпні 1938 р.),
– 12-го (оперативної техніки, розформований у серпні
1938 р.);
4) начальників відділів 1-го управління (держбезпеки) НКВС
УРСР (утворене у серпні 1938 р.):
– 1-го (охорони),
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 89
– 2-го (оперативного),
– 3-го (контррозвідувального),
– 4-го (секретно-політичного),
– 5-го (іноземного),
– 6-го (чекістське спостереження за воєнізованими органі-
заціями, міліцією та прикордонними військами),
– 7-го (чекістське спостереження за оборонною промисло-
вістю),
– 8-го (чекістське спостереження за всією промисловістю),
– 9-го (чекістське спостереження за торгівлею, заготівлями
та сільським господарством);
5) начальників 1-го, 2-го та 3-го спецвідділів НКВС УРСР;
6) начальників відділу кадрів НКВС УРСР;
7) начальників секретаріату НКВС УРСР;
8) особливоуповноваженого НКВС УРСР;
9) начальників управління місць ув’язнення НКВС УРСР;
10) начальників адміністративно-господарського управлін-
ня НКВС УРСР;
11) начальників управління робітничо-селянської міліції
НКВС УРСР;
12) начальників управління прикордонної та внутрішньої
охорони НКВС УРСР;
13) начальників управління шосейних доріг НКВС УРСР;
14) начальників обласних управлінь НКВС (УНКВС) тощо.
Основною рисою кадрової політики НКВС УРСР доби
«єжовщини» була постійна ротація керівних співробітників.
За цей час на посаді наркома внутрішніх справ побувало 5
осіб (зазначено фактичний час перебування на посаді):
– комісар державної безпеки (ДБ) 1-го рангу В. А. Балиць-
кий — з 10 липня 1934 р. по 17 травня 1937 р.;
– комісар ДБ 3-го рангу В. Т. Іванов — з 17 травня по 15
червня 1937 р.;
– комісар ДБ 2-го рангу І. М. Леплевський — з 15 червня
1937 р. по 27 січня 1938 р.;
– комісар ДБ 3-го рангу О. І. Успенський — з 27 січня по
14 листопада 1938 р.;
90 Вадим Золотарьов
– комдив В. В. Осокін — з листопада по 14 грудня 1938 р.
При кожному з них у керівному складі НКВС УРСР відбу-
валися істотні зміни, але оскільки В. Т. Іванов і В. В. Осокін
наказами НКВС СРСР на посаду т.в.о. наркома не признача-
лися та очолювали наркомат менше місяця, то ми проаналі-
зуємо кадрові зміни, які відбулися лише при В. А. Балицько-
му, І. М. Леплевському та О. І. Успенському. До кожної з
трьох підгруп віднесені співробітники, які висувалися на
одну з названих вище посад одним із трьох наркомів. Якщо
ж хтось із висуванців одного очільника відомства переводився
на іншу керівну посаду наступним наркомом, то він при
підрахунках так само вважався представником попередньої
групи.
За 1936–1938 рр. в Україні змінилися (включаючи осіб,
які виконували обов’язки):
— 11 заступників наркома внутрішніх справ УРСР (комі-
сар ДБ 2-го рангу З. Б. Кацнельсон, комісар ДБ 2-го ран-
гу К. М. Карлсон, комісар ДБ 3-го рангу В. Т. Іванов, ди-
ректор міліції М. С. Бачинський, старший майор ДБ
М. А. Степанов, старший майор ДБ О. І. Радзивиловсь-
кий, майор ДБ А. М. Хатаневер, майор ДБ Д. Д. Гречухін,
капітан ДБ І. А. Шапіро, капітан ДБ О. О. Яралянц, ка-
пітан ДБ М. Д. Яхонтов);
— 4 начальника відділу охорони УДБ / 1-го управління
НКВС УРСР (капітан ДБ М. Ю. Аміров-Пієвський, капі-
тан ДБ О. Г. Мірошниченко, лейтенант ДБ О. Р. Долгу-
шев, старший лейтенант ДБ М. П. Дальський-Білоус);
— 5 начальників оперативного відділу УДБ / 1-го управління
НКВС УРСР (майор ДБ П. Г. Шостак-Соколов, капітан
ДБ М. Г. Джавахов, капітан ДБ І. Д. Морозов, старший
лейтенант ДБ Д. І. Джирін, капітан ДБ М. Д. Яхонтов);
— 12 начальників контррозвідувального відділу УДБ / 1-го
управління НКВС УРСР (старший майор ДБ М. К. Алек-
сандровський, старший майор ДБ Д. М. Соколинський,
майор ДБ М. Г. Чердак, комісар ДБ 3-го рангу В. А. Стир-
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 91
не, майор ДБ С. І. Самойлов-Бесидський, капітан ДБ
С. М. Деноткін, майор ДБ Л. Й. Рейхман, капітан ДБ
В. Л. Писарєв-Фукс, капітан ДБ М. Б. Спектор, капітан
ДБ А. М. Ратинський-Футер, старший лейтенант ДБ
О. Н. Троїцький, лейтенант ДБ О. М. Запутряєв);
— 8 начальників секретно-політичного відділу УДБ / 1-го
управління НКВС УРСР (майор ДБ П. М. Рахліс, старший
майор ДБ О. Й. Абугов, старший лейтенант ДБ М. М. Гер-
зон, старший лейтенант ДБ Д. А. Перцов, майор ДБ
А. М. Хатаневер, капітан ДБ С. І. Гольдман, капітан ДБ
О. О. Яралянц, старший майор ДБ Л. М. Павличев);
— 7 начальників особливого відділу УДБ НКВС УРСР (стар-
ший майор ДБ М. К. Александровский, майор ДБ
І. Ю. Купчик, капітан ДБ А. М. Ратинський, майор ДБ
В. М. Блюман, майор ДБ М. О. Листенгурт, капітан ДБ
В. Л. Писарєв, майор ДБ Д. Д. Гречухін);
— 2 начальника транспортного відділу УДБ НКВС УРСР (май-
ор ДБ Я. В. Письменний, капітан ДБ С. І. Заславський);
— 3 начальника обліково-реєстраційного відділу УДБ НКВС
УРСР (лейтенант ДБ І. А. Умов, лейтенант ДБ Л. Г. Мун-
вез, старший лейтенант ДБ А. Г. Назаренко);
— 4 начальника водного відділу УДБ НКВС УРСР (старший
лейтенант ДБ П. П. Кисельов, старший лейтенант ДБ
А. І. Душник, лейтенант ДБ О. І. Лупан, лейтенант ДБ
М. Г. Шевченко);
— 3 начальника відділу оперативної техніки УДБ НКВС
УРСР (старший лейтенант ДБ М. І. Бриль, старший лейте-
нант ДБ П. П. Кисельов, лейтенант ДБ В. С. Машлятин);
— 2 начальника 5-го відділу 1-го управління НКВС УРСР
(старший лейтенант ДБ М. Л. Тимошенко, лейтенант ДБ
Є. Ф. Громовенко);
— 3 начальника 6-го відділу 1-го управління НКВС УРСР
(старший лейтенант ДБ В. Р. Грабар, лейтенант ДБ
М. Г. Шевченко, старший лейтенант ДБ О. Г. Майський);
92 Вадим Золотарьов
— 2 начальника 7-го відділу 1-го управління НКВС УРСР
(старший лейтенант РСЧА О. М. Злобінський, старший
лейтенант ДБ А. Г. Назаренко);
— 1 начальник 8-го відділу 1-го управління НКВС УРСР
(капітан ДБ С. І. Гольдман);
— 1 начальник 9-го відділу 1-го управління НКВС УРСР
(старший лейтенант ДБ В. П. Калюжний);
— 2 начальника 1-го спецвідділу НКВС УРСР (старший лей-
тенант ДБ А. Г. Назаренко, лейтенант ДБ А. Д. Славін);
— 1 начальник 2-го спецвідділу НКВС УРСР (старший лейте-
нант ДБ В. С. Машлятин);
— 2 начальника 3-го спецвідділу НКВС УРСР (старший
лейтенант ДБ М. І. Бриль, лейтенант ДБ А. М. Рижов);
— 8 особливоуповноважених НКВС УРСР (капітан ДБ Н. -
Л. Рубінштейн, полковий комісар Л. І. Стрижевський,
капітан ДБ В. М. Блюман, молодший лейтенант ДБ
Ф. Т. Овчинников, капітан ДБ М. Д. Яхонтов, старший
лейтенант ДБ М. Є. Федоров, старший лейтенант ДБ
А. Г. Назаренко, лейтенант ДБ О. М. Твердохлебенко);
— 5 начальників секретаріату НКВС УРСР (капітан ДБ
О. І. Євгеньєв, капітан ДБ Е. О. Інсаров-Поляк, капітан
ДБ М. Д. Яхонтов, старший лейтенант ДБ М. І. Бриль,
кандидат на спеціальне звання М. Ф. Захаров);
— 6 начальників відділу кадрів НКВС УРСР (полковник
Р. А. Чирський, капітан ДБ Я. І. Райхштейн, старший
лейтенант ДБ М. С. Северин, старший лейтенант ДБ
Г. М. Кобизєв, лейтенант ДБ М. П. Малишев, старший
лейтенант ДБ Р. В. Крутов);
— 6 начальників адміністративно-господарського управлін-
ня НКВС УРСР (майор ДБ С. М. Цикліс, старший лейте-
нант ДБ О. І. Марусинов-Бернштейн, капітан ДБ О. Г. Шаш-
ков, лейтенант ДБ Г. Л. Нікельберг, старший лейтенант
ДБ І. Мілаєв, старший лейтенант ДБ П. Ф. Фролов);
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 93
— 4 начальника управління місць ув’язнення НКВС УРСР
(майор ДБ Я. К. Краукліс, А. І. Вольфсон, капітан ДБ
Н. Ш. Новаковський, капітан ДБ М. С. Здуніс);
— 5 начальників управління робітничо-селянської міліції
НКВС УРСР (директор міліції М. С. Бачинський, майор
ДБ Я. З. Камінський, капітан ДБ Ф. П. Фокін, старший
майор ДБ А. І. Клочков, старший лейтенант ДБ І. А. Ша-
рабурин);
— 3 начальника управління прикордонної та внутрішньої
охорони НКВС УРСР (комдив А. Г. Лепін, комдив М. К. Кру-
чинкин, комдив В. В. Осокін);
— 4 начальника управління шосейних доріг (старший майор ДБ
Й. М. Островський, капітан ДБ Б. Б. Каган, старший лей-
тенант ДБ О. І. Міцул, капітан ДБ Г. Т. Донець);
— 5 начальників УНКВС по Вінницькій області (майор ДБ
Д. М. Соколинський, старший майор ДБ М. М. Тимофєєв,
капітан ДБ Г. А. Гришин-Клювгант, майор ДБ І. Д. Мо-
розов, майор ДБ І. М. Корабльов);
— 2 начальника УНКВС по Ворошиловградській області
(старший лейтенант ДБ О. Д. Баличев, капітан ДБ Г. І. Кор-
кунов);
— 4 начальника УНКВС по Дніпропетровській області (стар-
ший майор ДБ С. М. Миронов, старший майор ДБ Д. М. Со-
колинський, старший майор ДБ Ю. Ф. Кривець, майор
ДБ П. А. Коркін);
— 3 начальника УНКВС по Донецькій області (старший
майор ДБ В. Т. Іванов, старший майор ДБ Д. М. Соко-
линський, майор ДБ П. В. Чистов);
— 3 начальника УНКВС по Житомирській області (капі-
тан ДБ Л. Т. Якушев, майор ДБ Г. М. В’яткін, старший
лейтенант ДБ І. А. Дараган);
— 3 начальника УНКВС по Кам’янець-Подільській області
(капітан ДБ М. Т. Приходько, майор ДБ І. А. Жабрєв,
молодший лейтенант ДБ О. Я. Єкимов);
94 Вадим Золотарьов
— 5 начальників УНКВС по Київській області (старший
майор ДБ М. Д. Шаров, майор ДБ І. Я. Бабич, комбриг
М. М. Федоров, капітан ДБ І. А. Шапіро, капітан ДБ
Р. А. Долгушев);
— 2 начальника УНКВС по Миколаївській області (капітан
ДБ І. Б. Фішер, капітан ДБ П. В. Карамишев);
— 5 начальників УНКВС по Одеській області (старший май-
ор ДБ О. Б. Розанов, капітан ДБ Г. А. Гришин-Клювгант,
комбриг М. М. Федоров, капітан ДБ П. П. Кисельов, мо-
лодший лейтенант ДБ С. І. Гапонов);
— 2 начальника УНКВС по Полтавській області (капітан
міліції А. О. Петерс, майор ДБ О. О. Волков);
— 7 начальників УНКВС по Харківській області (комісар
ДБ 2-го рангу К. М. Карлсон, комісар ДБ 3-го рангуС. С. Ма-
зо, полковник І. Б. Шумський, майор ДБ Л. Й. Рейхман,
капітан ДБ Г. Г. Телешев, старший лейтенант ДБ Д. А. Пер-
цов, капітан ДБ Г. М. Кобизєв);
— 7 начальників УНКВС по Чернігівській області (старший
майор ДБ М. М. Тимофєєв, старший майор ДБ Ю. Ф. Кри-
вець, майор ДБ П. Г. Шостак-Соколов, капітан ДБ С. І. Са-
мовський, майор ДБ М. Б. Корнєв, майор ДБ А. І. Єгоров,
Я. Н. Синицин).
Слід відзначити, що велика група осіб офіційно наказами
НКВС СРСР і НКВС УРСР на керівні посади не призначалися,
але оскільки вони практично керували відділами та управлін-
нями, автор зарахував їх до категорії керівного складу (у
посиланнях подається джерело біографічних відомостей).
До першої підгрупи керівників, умовно названою «бали-
чанами», віднесено 33 чекіста, висунутих на керівні посади
наркомом Балицьким: сам Балицький6, Іванов7, Абугов8,
6 Центральний державний архів вищих органів влади та управління
України (далі – ЦДАВО України), ф. 1, оп. 11, спр. 2881, арк. 1–4;
Державний архів Харківської області (далі – ДАХО), ф. Р-845, оп. 2,
спр. 583, арк. 161.
7 ДАХО, ф. Р-845, оп. 4, спр. 210.
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 95
Александровський9, Аміров10, Бачинський11, Джавахов12,
Євгеньєв13, Каган14, Карін-Даниленко15, Карлсон16, Кацнель-
сон17, Краукліс18, Кривець19, Купчик20, Лепін21, Мазо22, Ми-
ронов23, Морозов24, Островський25, Письменний26, Райхш-
тейн27, Рахліс28, Розанов29, Рубінштейн30 , Стрижевський31,
8 Российский государственный архив социально-политической исто-
рии (далі – РГАСПИ,) регистрационный бланк члена ВКП(б)
№ 0336060.
9 ЦДАВО України, ф. 288, оп.7, спр. 20, арк. 1–5.
10 ГДА СБ України, Київ, спр. 2551.
11 Центральний державний архів громадських об’єднань України
(далі – ЦДАГО України), ф. 1, оп. 6, спр. 225, арк. 227.
12 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 410, арк. 1–5; РГАСПИ, реєст-
раційний бланк члена ВКП(б) № 0751769; Центральный архив по-
граничной службы Российской Федерации, ф. 41, оп. 269, д. 1363.
13 ГДА СБ України, Київ, спр. 3167.
14 ДАХО, ф. 99, оп. 3, спр. 354, арк. 306.
15 Там само, ф. 15, оп. 2, спр. 27, арк. 17.
16 Архив управления Федеральной службы безопасности Российской
Федерации по Омской области, д. 193674, л. 1–56.
17 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 343, арк. 27.
18 ЦДАВО України, ф. 1, оп. 11, спр. 1226, арк. 1–4; ф. 288, оп. 7,
спр. 810, арк. 1–7.
19 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 818, арк. 1–7; РГАСПИ, регис-
трационный бланк члена ВКП(б) № 1650031.
20 ГДА СБУ, Київ, спр. 2251.
21 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в
Україні: особи, факти, документи. – С. 500–501.
22 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 924, арк. 1–13.
23 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 325; Архив внешней политики
Российской Федерации, ф. 051б, оп. 55, д. 445.
24 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в
Україні: особи, факти, документи. – С. 519–520.
25 Там само. – С. 527–528.
26 ГДА СБ України, Київ, спр. 2328.
27 РГАСПИ, ф. 17, оп. 100, спр. 12173.
28 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1368, арк. 1–7.
29 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 1690839; ЦДАВО
України, ф. 1, оп. 11, спр. 2105, арк. 1–4.
30 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1434, арк. 3; ГДА СБУ, Київ,
спр. 1306; РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 1050018.
31 ДАХО, ф. 99, оп. 3, спр. 364, арк. 7.
96 Вадим Золотарьов
Соколинський32, Тимофєєв33, Цикліс34, Чердак35, Чирський36 ,
Шаров37, Шостак-Соколов38.
До другої підгрупи («леплевці») зараховано 32 особи, що
були висунуті на посади І. М. Леплевським: сам Леплевсь-
кий39, Бабич40, Блюман41, Бриль42, Вольфсон43, Герзон44, Гри-
шин-Клювгант45, Джирин46, Заславський47, Інсаров48, Камін-
ський49, Кисельов50, Корнєв51, Марусинов52, Мірошниченко53,
32 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 1, спр. 1570, арк. 1–7; РГАСПИ, реє-
страційний бланк члена ВКП(б) № 1660394.
33 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1661, арк. 1–4; ф. 1, оп. 11,
спр. 2475, арк. 1–4; ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 343, арк. 29.
34 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1820, арк. 1–7.
35 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена КПСС № 04840478.
36 ДАХО, ф. 99, оп. 3, спр. 364, арк. 8; ГДА СБУ, Київ, спр. 44414-ФП.
37 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 385, арк. 122; РГАСПИ, реєстра-
ційний бланк члена ВКП(б) № 0147146.
38 ЦДАВО України, ф. 1, оп. 11, спр. 2774, арк. 1–4; ф. 288, оп. 7,
спр. 1910, арк. 1–7; РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б)
№ 1650017.
39 ГДА СБ України, Київ, спр. 1309.
40 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в
Україні: особи, факти, документи. – С. 434–435.
41 ГДА СБ України, Київ, спр. 2590.
42 ДАХО, ф. 99, оп. 3, спр. 364, арк. 246.
43 Золотарьов В.А. Олександр Успенський: особа, час, оточення. –
С. 280.
44 ГДА СБ України, Київ, спр. 15282.
45 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 1650011.
46 ГДА СБ України, Київ, спр. 1309.
47 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 567, арк. 1–9.
48 Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час,
оточення. – С. 393.
49 ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1, спр. 33032-фп, т. 19, арк. 260–266;
РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 1672238; ЦДАВО
України, ф. 1, оп. 11, спр. 958, арк. 1–4; ф. 288, оп. 7, спр. 666,
арк. 1–11.
50 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 559, арк. 102.
51 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 762, арк. 1–5.
52 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 0716762.
53 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1027, арк. 1–5.
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 97
Мунвез54, Новаковський55, Овчинников56, Петерс57, Приходь-
ко58, Рейхман59 , Самовський60, Самойлов61, Северин62, Сте-
панов63, Стирне64, М. М. Федоров65, Фішер66, Фокін67, Хата-
невер68, Шумський69, Якушев70.
До третьої групи («успенці») віднесено 60 осіб, які обій-
няли посади при наркомі О. І. Успенському: сам Успенсь-
кий71, Баличев72, Волков73, В’яткін74, Гольдман, Грабар75,
Гречухін76, Громовенко77, Дальський78, Деноткін79, Долгу-
54 ГДА СБ України, Київ, службова картка Мунвеза Л.Г.
55 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 1650029.
56 ГДА СБ України, Київ, спр. 47838-фп, арк. 458–459.
57 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 570, арк. 1–4.
58 Там само, спр. 1323, арк. 1–18.
59 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 0731850.
60 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1470, арк. 1–14.
61 ГДА СБ України, Київ, спр. 3123.
62 ЦДАГО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1492, арк. 1–4; ГДА СБУ, Київ,
спр. 2553.
63 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в
Україні: особи, факти, документи. – С. 553–554.
64 ГДА СБ України, Київ, спр. 2234.
65 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 0630242.
66 ГДА СБ України, Одеса, спр. 689 о.с.
67 Золотарьов В.А. Олександр Успенський: особа, час, оточення. –
С. 343.
68 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в
Україні: особи, факти, документи. – С. 567.
69 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 14876087.
70 Там само, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 1675598.
71 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 561, арк. 98.
72 Золотарьов В.А. Олександр Успенський: особа, час, оточення. –
С. 272.
73 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 558, арк. 109.
74 Там само, арк. 124.
75 ГДА СБ України, ф. 64, спр. 3061.
76 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 558, арк. 160.
77 ГДА СБ України, Київ, ф. 64, спр. 21544.
78 Там само, спр. 2734.
79 Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934–1941: Спра-
вочник. – С. 172.
98 Вадим Золотарьов
шев80, Донець81 , Душник82, Єгоров83, Запутряєв84, Захаров,
Здуніс85, Злобінський86, Жабрєв87, Калюжний88, Карамишев89,
Клочков90 , Кобизєв91, Корабльов92, Коркін93 , Коркунов94,
Крутов95 , Кручинкін96, Листенгурт97 , Лупан, Майський98,
Малишев, Машлятин99, Мілаєв, Мицул100, Назаренко101,
Нікельберг102, Осокін103, Павличев104, Перцов105, Писарєв106,
80 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 558, арк. 197; ГДА СБУ, Київ,
спр. 2999.
81 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена КПСС № 5221516; ЦДАВО
України, ф. 288, оп. 7, спр. 457, арк. 1–7.
82 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 525, арк. 125–127; РГАСПИ, реє-
страційний бланк члена ВКП(б) № 1815860.
83 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 559, арк. 8.
84 Золотарьов В.А. Олександр Успенський... – С. 295.
85 Там само.
86 Там само. – С. 296.
87 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 559, арк. 27.
88 Там само, арк. 81; оп. 6, спр. 532, арк. 52–53; ГДА СБ України,
Київ, спр. 3080.
89 ГДА СБ України, Миколаїв, спр. 4445; ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1,
спр. 559, арк. 90.
90 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 559, арк. 112.
91 Там само, арк. 117; ГДА СБУ, Харків, спр. 8201; РГАСПИ, реєст-
раційний бланк члена ВКП(б) № 1256370.
92 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 559, арк. 150.
93 Там само, арк. 152.
94 ГДА СБ України, Київ, спр. 47838-фп, арк. 423–428; ГДА СБУ,
Луганськ, спр. 6737-р, арк. 13.
95 Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД... – С. 252–253.
96 Там же. – С. 253–254.
97 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. Вказ. праця. – С. 504.
98 ГДА СБ України, ф. 64, особова справа № 3126.
99 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 525, арк. 46–47; РГАСПИ, реєст-
раційний бланк члена ВКП(б) № 1653687.
100 Золотарьов В.А. Олександр Успенський... – С. 317–318.
101 ГДА СБ України, ф. 64, спр. № 2744.
102 ЦДАВО України, ф. 1, оп. 11, спр. 1737, арк. 1–5.
103 Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД... – С. 326–327.
104 Золотарьов В.А. Олександр Успенський... – С. 322–323.
105 ГДА СБ України, Харків, спр. 9919; РГАСПИ, реєстраційний бланк
члена ВКП(б) № 2323823.
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 99
Радзивиловський107, Ратинський108, Рижов109, Синицин110,
Славін111, Спектор112, Твердохлебенко113, Телешев114, Тимо-
шенко115, Троїцький116, М. Є. Федоров117, Фролов, Чистов118,
Шапіро119, Шарабурин120, Шашков121, Шевченко122, Яра-
лянц123, Яхонтов124.
Коло соціальних показників автор був змушений обмежи-
ти тими формальними даними, які зберігаються у джерелах
інформації: особових справах, партійних документах, службо-
вих формулярах і т. п. До них належать вік, місце народжен-
ня, соціальне походження і стан (цивільна професія), освіта,
партійність. На жаль, не за всіма показниками є вичерпні
106 ГДА СБ України, Київ, спр. 3203.
107 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в
Україні: особи, факти, документи. – С. 534–535.
108 ГДА СБ України, Київ, спр. 3123, арк. 23–27.
109 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 525, арк. 43–45; РГАСПИ, реєст-
раційний бланк члена ВКП(б) № 0385935.
110 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 549, арк. 81–82; РГАСПИ, реєст-
раційний бланк члена ВКП(б) № 0746748.
111 Золотарьов В.А. Олександр Успенський... – С. 334.
112 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. Вказ. праця. –
С. 552–553.
113 Петров Н.В. Первый председатель КГБ Иван Серов. – Москва:
Материк, 2005. – С. 399.
114 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. Вказ. праця. –
С. 555–556.
115 ГДА СБ України, Київ, спр. 3898.
116 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. Вказ. праця. –
С. 559–560.
117 Золотарьов В.А. Олександр Успенський... – С. 342.
118 Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. Вказ. праця. –
С. 570–572.
119 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 05173674.
120 ГДА СБ України, Київ, ф. 16, оп. 31, спр. 69, арк. 215.
121 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 635, арк. 124–125; РГАСПИ, реє-
страційний бланк члена ВКП(б) № 2320736.
122 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 525, арк. 50–51; РГАСПИ, реєст-
раційний бланк члена ВКП(б) № 1756688.
123 Золотарьов В.А. Олександр Успенський... – С. 353.
124 РГАСПИ, реєстраційний бланк члена ВКП(б) № 1815755.
100 Вадим Золотарьов
дані, в окремих випадках до 20 % біографічних відомостей
мають «білі плями», але це не впливає на точність статис-
тичного методу.
У таблиці 1 наведено вікові дані співробітників НКВС
УРСР.
Таблиця 1
Середній вік «баличан» становив 40,54 роки, «леплев-
ців» — 42,5 роки, «успенців» — 34,87. Як Балицький, так і
Леплевський працювали приблизно з однаковим континген-
том співробітників, які вже мали великий життєвий досвід
і стаж. Незважаючи на більш високий середній вік своїх
висуванців, Леплевський призначав на відповідальні поса-
ди молодих, але достатньо досвідчених чекістів. Так, провід-
ним секретно-політичним відділом керував 31-річний Герзон,
обласними УНКВС — 34-річні Гришин-Клювгант та Якушев.
За Успенського відбулося різке омолодження керівного скла-
ду, пов’язане, у першу чергу, з тотальною чисткою керівного
складу. Наймолодший висуванець Успенського — 27-річний
Громовенко — керував іноземним відділом 1-го управління
НКВС УРСР, 29-річні Павличев і Грабар очолювали секретно-
політичний і «воєнізований» відділ цього ж управління. Мо-
лоді співробітники не завжди мали авторитет серед підлеглих.
Так, про Є. Ф. Громовенка говорили, що «крім того, як підпи-
Вік «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
27–30 — — 5 (8,33 %) 5 (4 %)
31–35 2 (6,06 %) 9 (28,24 %) 28 (43,33 %) 39 (31,2 %)
36–40 15 (45,46 %) 13 (40,39 %) 21 (33,33 %) 49 (39,2 %)
41–45 12 (36,36 %) 9 (28,24 %) 3 (5 %) 24 (19,2 %)
46–49 4 (12,12 %) 1 (3,13 %) 1 (1,67 %) 6 (4,8 %)
Немає
відомостей — — 2 (3,07 %) 2 (1,6 %)
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 101
сувати папірці, він нічого не вміє»125. Утім, керівництво
цілком влаштовувала його робота.
Уважний погляд на вік чекістів відкрив певну особливість,
пов’язану з порядком проходження служби і посадовим зрос-
танням. Найвищим чекістським чинам до завершення кар’є-
ри та виходу на заслужений відпочинок потрібно було ще
10–20 років. Тобто, у НКВС на керівних посадах не було
службовців пенсійного та передпенсійного віку. А як же кар’єр-
ний ріст для молодших чинів? Ось тут і була суперечність,
яку добре розумів та вміло використовував Сталін.
У таблиці 2 зазначено місце народження чекістів за су-
часним адміністративно-територіальним розподілом.
Таблиця 2
Як видно з таблиці 2, Балицький та Леплевський робили
ставку в основному на вихідців з України, добре відомих їм
за спільною роботою. Більша половина висуванців Успенсь-
кого була родом із Росії.
125 ГДА СБ України, ф. 16, оп. 31, спр. 37, арк. 29.
Країна «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
Україна 22 (66,67 %) 19 (59,36 %) 21 (35, %) 62 (49,6 %)
Росія 4 (12,12 %) 5 (15,63 %) 33 (55 %) 42 (33,6 %)
Латвия 3 (9,09 %) — — 3 (2,4 %)
Білорусь 3 (9,09 %) 4 (12,5 %) 1 (1,67 %) 8 (6,4 %)
Грузія — — 1 (1,67 %) 1 (0,8 %)
Польща — 1 (3,13 %) — 1 (0,8 %)
Немає
відомостей 1 (3,03 %) 3 (9,38 %) 4 (6,66 %) 8 (6,4 %)
102 Вадим Золотарьов
У таблиці 3 наведене соціальне походження, а в таблиці
4 — цивільні фах та рід діяльності керівників НКВС УРСР.
Таблиця 3
Таблиця 4
Апріорі можна було б висунути гіпотезу, що органи ко-
муністичної держбезпеки формувалися суто за класовим
Батьки «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
Робітники 6 (18,18 %) 5 (15,63 %) 11 (18,33 %) 22 (17,6 %)
Ремісники 4 (12,12 %) 11 (34,36 %) 7 (11,67 %) 22 (17,6 %)
Селяни 3 (9,09 %) 4 (12,5 %) 12 (20 %) 17 (13,6 %)
Службовці 9 (27,27 %) 6 (18,75 %) 9 (15 %) 24 (19,2 %)
Міщани 2 (6,06 %) 2 (6,25 %) 1 (1,67 %) 5 (4 %)
Торговці 8 (23,25 %) 1 (3,13 %) 1 (1,67 %) 10 (8 %)
Не встановлено 1 (3,03 %) 3 (9,38 %) 19 (31,66 %) 23 (18,4 %)
Цивільні фах,
рід діяльності «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
Спеціалісти,
студенти,
гімназисти
7 (21,22 %) 3 (9,39 %) 5 (8,33 %) 15 (12 %)
Службовці 13 (39,39 %) 12 (37,5 %) 23 (38,35 %) 48 (38,4 %)
Ремісники — 1 (3,13 %) 3 (5 %) 4 (3,2 %)
Селяни — — — —
Робітники 10 (30,3 %) 11 (34,35 %) 16 (26,66 %) 37 (29,6 %)
Особи без
спеціальності 1 (3,03 %) 1 (3,13 %) — 2 (1,6 %)
Немає даних 2 (6,06 %) 4 (12,5 %) 13 (21,66 %) 19 (7,2 %)
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 103
принципом, оскільки їм відводилася роль «меча й щита дик-
татури пролетаріату». Отже, мали б домінувати вихідці з
пролетарських родин. Не викликає сумнівів, що у своїх анке-
тах чекісти поліпшували особисті соціальні показники у бік
пролетаризації, але структура їх лав залишалася доволі
дрібнобуржуазною. Привертає увагу й те, що серед чекістів
практично не було хліборобів, що становило разючий конт-
раст із соціальною структурою України.
У таблиці 5 наведено дані щодо національного складу.
Таблиця 5
Гр
уп
и
У
кр
аї
н
ц
і
Р
ос
ія
н
и
Єв
р
еї
Л
ат
и
ш
і
Б
іл
ор
ус
и
В
ір
м
ен
и
М
ол
д
ов
ан
и
Н
ев
ід
ом
о
«Б
ал
и
ч
ан
и
»
4
(12,12 %)
4
(12,12 %)
21
(63,64 %)
3
(9,09 %)
1
(3,03 %) — — —
«Л
еп
л
ев
ц
і»
3
(9,39 %)
6
(15,59 %)
21
(65,59 %)
1
(3,13 %)
2
(6,30 %) — — —
«У
сп
ен
ц
і»
10
(16,66 %)
32
(53,33 %)
12
(20 %) — — 1
(1,17 %)
1
(1,17 %)
4
(6,66 %)
Р
аз
ом 17
(13,6 %)
42
(33,6 %)
54
(43,2 %)
4
(3,2 %)
2
(1,6 %)
1
(0,8 %)
1
(0,8 %)
4
(3,2 %)
104 Вадим Золотарьов
Нагадаємо, що у 1926 р. в УСРР проживало 75,4 % україн-
ців, 8,1 % росіян, 6,5 % євреїв, 5,0 % поляків, 1,5 % німців,
1,1 % молдован і румунів, 0,5 % болгар, 0,5 % татар і тюрків,
0,3 % угорців, 0,3 % греків, 0,2 % білорусів, 0,07 % вірмен,
0,5 % людей інших національностей126. Низькій рівень ук-
раїнців серед керівного складу НКВС УСРР, на нашу думку,
можна пояснити лише прихованою антиукраїнською полі-
тикою тодішнього радянського керівництва. Хоча українців
у НКВС УСРР служило чимало, займали вони, в основному,
низові посади.
У таблиці 6 наведено освітній рівень чекістів.
Таблиця 6
Як бачимо, керівництво НКВС, як і загалом партійна та
радянська номенклатура, не відзначалися високим освітнім
рівенем. Цікаво, що обидва самоуки, тобто особи, які ніко-
ли й ніде не навчалися, піднялися на найвищі щаблі кар’єри.
126 Енциклопедія українознавства, т. 5, с. 1733.
Освіта «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
Вища 2 (6,06 %) 2 (6,66 %) 3 (5 %) 7 (5,6 %)
Незакінчена
вища 2 (6,06 %) — 5 (8,33 %) 7 (5,6 %)
Середня 12 (36,36 %) 4 (12,5 %) 8 (13,33 %) 24 (19,2 %)
Незакінчена
середня — 4 (12,5%) 2 (3,33%) 7 (5,6 %)
Початкова 16 (48,49%) 19 (58,35%) 26 (43,35%) 61 (48,8 %)
Самоучки 1 (3,03 %) 1 (3,33 %) — 2 (1,6 %)
Не
встановлено — 2 (6,66 %) 16 (26,66 %) 18 (14,4 %)
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 105
Це — нарком І. М. Леплевський та М. К. Александровський,
який у 1937 р. півроку працював заступником начальника
розвідувального управління РСЧА. Фахових юристів із ви-
щою освітою було троє — З. Б. Кацнельсон, Я. В. Письменний
та А. М. Хатаневер, незакінчену вищу юридичну освіту мав
В. А. Балицький. Утім, знання законів не заважало систе-
матично їх порушувати.
У таблиці 7 показано роботу до служби в органах ВЧК–
ДПУ–НКВС.
Таблиця 7
Цікаво, що А. С. Макаренко, який у 1935–1936 рр. працю-
вав помічником начальника відділу трудових колоній НКВС
УСРР, свого часу перейнявся ідеєю написати книжку про
чекістів як консультант самого наркома внутрішніх справ.
У записнику уславлений педагог відзначив, що В. А. Балиць-
кий «вирізняє кілька типів походження (чекістів — В. З.):
«Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
З армії та
флоту
16
(48,39 %)
16
(50 %)
20
33,33 %)
52
(41,6 %)
Із силових
структур
(трибунали,
суди, міліція)
5
(15,15 %)
4
(12,5 %)
6
(10 %)
15
(12 %)
З партійної
або
радянської
роботи
4
(12,12 %)
3
(9,375 %)
7
(11,67 %)
14
(11,2 %)
Із цивільних
структур
6
(18,28 %)
6
(18,75 %)
10
(16,67 %)
22
(17,6 %)
Після
навчання — — 2
(3,33 %)
2
(1,6 %)
Не з’ясовано 2
(6,06 %)
3
(9,375 %)
15
(25 %)
20
(16 %)
106 Вадим Золотарьов
«гімназисти», «містечкові», «військові». Останні з трудом
розуміють характер дисципліни «ч» (чекістів — В. З.)»127.
У таблиці 8 наведено дані щодо чекістського стажу.
Таблиця 8
Важливо підкреслити, що 44,8% осіб вступили до ЧК
під час громадянської війни. Ще 25,6 % розпочали кар’єру
у 1921 р., коли Україна ще палала у вогні повстань. Відтак
щонайменше 70,4 % мали досвід військових і каральних
акцій.
Стосовно ж стрімкого злету осіб призову 1936–1938 рр.,
то були вони з «єжовської партійної мобілізації», головною
метою якої визначалося латання кадрових дірок. Професій-
ний партійний працівник Г. М. Кобизєв (чекістський стаж
127 Абаринов А., Хиллиг Г. Испытание властью. Киевский период
жизни Макаренко (1935–1937 гг.). – Марбург, 2000. – С. 184.
Рік вступу
на службу «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
1918 5 (15,15 %) 4 (12,5 %) 2 (3,33 %) 11 (8,8 %)
1919 8 (24,25 %) 4 (12,5 %) 2 (3,33 %) 12 (9,6 %)
1920 7 (21,21 %) 5 (15,63 %) 11 (18,33 %) 33 (26,4 %)
1921 10 (30, 3 %) 11 (34,39 %) 11 (18,33 %) 32 (25,6 %)
1922–1925 1 (3,03 %) 2 (6,25 %) 9 (15 %) 12 (9,6 %)
1925–1930 1 (3,03 %) 3 (9,36 %) 10 (16,68 %) 14 (11,2 %)
1931–1936 — 1 (3,12 %) 6 (10 %) 7 (5,6 %)
1937–1938 — — 2 (3,33 %) 2 (1,6 %)
Немає даних 1 (3,03 %) 2 (6,25 %) 7 (11,67 %) 10 (8 %)
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 107
із 1937 р.) очолював відділ кадрів НКВС УРСР і УНКВС по
Харківській області. Г. М. Кретов, який прибув із ЦК КП(б)У
1 квітня 1938 р., відразу був призначений помічником відділу
кадрів НКВС УРСР128. Начальник політвідділу Волочиської
МТС М. П. Захаров був мобілізований до НКВС навесні
1938 р. і за три місяці зробив кар’єру від референта до началь-
ника секретаріату НКВС УРСР. Лише за три дні, з 29 берез-
ня по 1 квітня 1938 р., у НКВС УРСР було зараховано рівно
100 осіб, «прибулих з ЦК КП(б)У». Більшість з них була
призначена помічниками начальників відділків відділів УДБ,
а 6 осіб навіть очолили відділки.
У таблиці 9 зазначено вік вступу на службу.
Таблиця 9
66,8 % керівників вступили на службу в молодому (до
25 років), а 25,6 % розпочали кар’єру взагалі в юнацькому
(до 20 років) віці. Отже їх становлення як особистості відбу-
валося в атмосфері постійної боротьби із «замаскованими
ворогами», що не могло не відбитися на психології.
Для приблизної класифікації досвіду та оперативних зас-
луг керівних співробітників НКВС УРСР було проаналізова-
128 Наказ НКВС УРСР по особовому складу № 113 від 01.04.1938 р.
Вікові
групи «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
16–20 2 (6,06 % ) 13 (40,64 % ) 17 (28,34 % ) 32 (25,6 % )
21–25 19 (57,58 % ) 10 (31,25 % ) 20 (33,33 % ) 39 (31,2 % )
26–30 11 (33,33 % ) 5 (15,63 % ) 8 (13,33 % ) 24 (19,2 % )
30–35 — 1 (3,12 % ) 1 (1,67 % ) 2 (1,6 % )
36–40 — 1 (3,12 % ) — 1 (0,8 % )
Немає
даних 1 (3,03 % ) 2 (6,24 % ) 14 (23,33 % ) 17 (13,6 % )
108 Вадим Золотарьов
но їх військові звання в момент призначення на посаду
(табл. 10). При цьому не враховувалися особи, які мали за-
гальновійськові або міліцейські звання. Виняток становив
лише старший майор міліції І. Ю. Купчик, який, пересівши
з крісла заступника начальника УРСМ НКВС УРСР у крісло
начальника особливого відділу УДБ НКВС УРСР, майже
відразу отримав звання майора держбезпеки.
Таблиця 10
Відразу кидається у вічі, що якщо всі висуванці В. А. Ба-
лицького були в ранзі не нижче капітана ДБ (відповідало
загальноармійському званню полковника до 1939 р.), то
І. М. Леплевський почав призначати на керівні посади стар-
ших лейтенантів ДБ (Мірошниченко, Джирін, Герзон, Ки-
сельов, Фішер), а Петерс був капітаном міліції. Успенський
же взагалі призначав на посади не тільки молодших лейте-
нантів ДБ (Долгушев, Машлятин) та загальноармійського
старшого лейтенанта (Злобінський), але й осіб без спеціаль-
ного звання (Захаров). Якщо ж ми надамо кожному званню
Спецзвання «Баличани» «Леплевці» «Успенці»
Комісар ДБ 1-го рангу 1 — —
Комісар ДБ 2-го рангу 2 1 —
Комісар ДБ 3-го рангу 1 1 1
Старший майор ДБ 8 1 1
Майор ДБ 6 4 4
Капітан ДБ 10 12 17
Старший лейтенант ДБ — 10 19
Лейтенант ДБ — — 9
Молодший лейтенант ДБ — — 2
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 109
відповідний бал (комісар ДБ 1-го рангу — 9 балів, а молод-
ший лейтенант ДБ — 1 бал), підсумуємо за кожною групою
та поділимо на кількість учасників групи, яким було надане
спеціальне звання, то отримаємо «середній бал»: «балича-
ни» — 5,36, «леплевці» — 3,41, «успенці» — 3,35.
У таблиці 11 наведено дані щодо партійного стажу співро-
бітників.
Таблиця 11
Більшість чекістів (51,2 %) вступили в партію до 1921 р.
і мали певний авторитет не лише серед чекістського, але і
серед партійно-радянського апарату.
В. А. Балицький, за словами начальника фінансового
відділу НКВС Л. Г. Словинського, спирався
«на певну групу осіб, особисто йому відомих і здатних беззапе-
речно виконувати будь-які його вказівки та розпорядження».
Балицький оберігав їх, просував на відповідальні керівні
посади в ДПУ–НКВС. Для збереження цих людей Балиць-
Час вступу
в партію «Баличани» «Леплевці» «Успенці» Разом
1905–1916 5 (15,15 %) — — 5 (4 %)
1917 6 (18,28 %) 1 (3,33 %) 1 (1,67 %) 8 (6,4 %)
1918–1920 14 (42,33 %) 18 (58,77 %) 19 (31,66 %) 51 (40,8 %)
1921–1924 1 (3,03 %) 1 (3,33 %) 5 (8,33 %) 7 (5,6 %)
1925–1928 5 (15,15 %) 5 (15,62 %) 13 (21,67 %) 23 (18,4 %)
1929–1932 2 (6,06 %) 5 (15,62 %) 12 (20 %) 19 (15,2 %)
Кандидат — 1 (3,33 %) — 1 (0,8 %)
Немає даних — 1 (3,33 %) 10 (16,66 %) 11 (8,8 %)
110 Вадим Золотарьов
кий використовував власний партійний вплив, усіляко за-
хищаючи їх проступки»129. За свідченням начальника ук-
раїнської міліції М. С. Бачинського,
«щодо НКВС Союзу у Балицького завжди були “ми та вони”.
Це не змінилося і після приходу в НКВС Єжова»130.
Упродовж всієї роботи в Україні Балицький проводив
цілком незалежну кадрову політику і майже завжди працю-
вав лише з тими людьми, яких добре знав і яким довіряв.
Співробітники, що потрапляли в немилість до всесильного
наркома, під будь-яким приводом відкомандировувалися з
України. Недаремно ж на лютнево-березневому пленумі ЦК
ВКП(б) М. І. Єжов назвав В. А. Балицького «феодальним
князьком», що «живе, як забажає»131.
І. М. Леплевський, який працював в Україні у 1920–
1931 рр. і у 1933 р., також мав великі зв’язки серед україн-
ських чекістів, але такою свободою у кадрових питаннях,
як його «заклятий ворог» В. А. Балицький, не користувався.
Як кадрову підтримку він отримав цілу групу маловідомих
йому чекістів, які в Україні ніколи не працювали (М. А. Сте-
панов, В. А. Стирне, А. М. Хатаневер, Ф. П. Фокін, М. М. Фе-
доров). Водночас далеко не всі кадрові пропозиції Леплевсь-
кого знайшли підтримку в Москві. Так, наприклад, не був
затверджений начальником особливого відділу НКВС УРСР
А. М. Ратинський, а на його місце у терміновому порядку
був призначений В. М. Блюман, який ніколи в особливих
відділах не працював132. Після арешту В. А. Стирне контр-
розвідкою майже чотири місяці керував С. І. Самойлов, який
офіційно так і залишався заступником начальника відділу.
І. Д. Морозов і Л. Й. Рейхман майже дев’ять місяців очолю-
вали УНКВС Вінницької та Харківської областей, вважаю-
чись заступниками начальника УНКВС.
129 ГДА СБ України, Київ, спр. 43787-фп, арк. 41–42.
130 Там само, спр. 50045-фп, т. 1, арк. 32.
131 Материалы февральско-мартовского пленума ЦК ВКП(б) 1937 года
// Вопросы истории. – 1994. – № 10. – С. 20.
132 ГДА СБ України, Київ, спр. 67032-фп, арк. 245.
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 111
На відміну від попередників, О. І. Успенський користував-
ся цілковитою довірою М. І. Єжова. Упродовж тижня двома
наказами НКВС СРСР від 26 лютого133 та 3 березня134 1938 р.
в Україні змінили всіх 11 начальників обласних УНКВС.
Територіальні органи держбезпеки республіки очолили спів-
робітники, які не мали жодного досвіду роботи в УРСР.
М. М. Федоров, щоправда, працював тут із червня 1937 р., а
О. О. Волков — із жовтня 1936 р., але назвати їх кадровими
українськими чекістами не можна. Крім того, у лютому–бе-
резні 1938 р. з НКВС УРСР було відкомандировано 188 спів-
робітників, переважна більшість з яких втратила «політичну
довіру» та була направлена на роботу в ГУТАБ135.
Про тотальну чистку керівних кадрів НКВС УРСР свід-
чить і колишній заступник начальника УНКВС по Черні-
гівській області капітан ДБ А. Й. Геплер. У своїй скарзі він
писав, що після арешту у березні 1938 р. московські чекісти
його били, примовляючи:
«Скінчилася ваша українська лавочка, всіх єврейчиків та ук-
раїнців розженемо»136.
Цікаво простежити подальші долі згаданих тут осіб. Із
33-х «баличан» було розстріляно 27 (подається посада перед
арештом): начальник УНКВС по Далекосхідному краю Ба-
лицький, пенсіонер Абугов, заступник начальника розвіду-
вального управління РСЧА Александровський, пенсіонер
Аміров, заступник наркома внутрішніх справ УРСР Бачинсь-
кий, начальник Запорізького міськвідділу НКВС Джавахов,
начальник секретаріату УНКВС по Далекосхідному краю
Євгеньєв, заступник наркома внутрішніх справ УРСР Іва-
нов, начальник Томськ-Асинського табору НКВС Карлсон,
заступник начальника ГУТАБ НКВС СРСР Кацнельсон,
133 Наказ НКВС СРСР по особовому складу № 485 від 26.02.1938 р.
134 Наказ НКВС СРСР по особовому складу № 501 від 03.03.1938 р.
135 Накази НКВС СРСР по особовому складу за 1938 р.: № 612 від
17.03; № 614 від 17.03; № 770 від 31.03; № 771 от 31.03; № 774
від 31.03; № 789 від 04.04; № 794 від 04.04.
136 ГДА СБ України, Київ, спр. 38153, т. 4, арк. 91.
112 Вадим Золотарьов
начальник Кулойського табору НКВС Краукліс, начальник
УНКВС по Орджонікідзевському краю Кривець, начальник
особливого відділу НКВС УРСР Купчик, пенсіонер Лепін,
завідувач 2-м східним відділом наркомату іноземних справ
Миронов, помічник начальника слідчої частини НКВС СРСР
Морозов, начальник АГУ НКВС УРСР Островський, началь-
ник транспортного відділу НКВС УРСР Письменний, началь-
ник контррозвідувального відділу НКВС Узбецької РСР
Рахліс, начальник УНКВС по Воронезькій області Розанов,
співробітник резерву НКВС УРСР Рубінштейн, начальник
центрального управління нафтоналивного флоту Соколинсь-
кий, заступник начальника секретаріату НКВС УРСР Стри-
жевський, начальник адмінвідділу Івдельського табору НКВС
Цикліс, начальник УНКВС Чернігівської області Шостак-
Соколов. Начальник УНКВС по Харківській області Мазо
застрелився. Начальник відділу пожежної охорони НКВС
УРСР Карін-Даниленко та помічник начальника управління
шосейних доріг НКВС УРСР Каган були заарештовані, але у
1939 р. звільнені. Тимофєєв та Чердак уникли репресій, а
долю Райхштена з’ясувати не вдалося.
Із 32 «леплевців» було розстріляно 19 осіб (59,38 %):
начальник 3-го (транспортного) управління НКВС СРСР
Леплевський, заступник наркома внутрішніх справ УРСР
Степанов, начальник відділу кадрів НКВС УРСР Северин,
начальник контррозвідувального відділу НКВС УРСР Стирне,
начальник УНКВС по Вінницькій області Гришин-Клювгант,
начальник УНКВС по Одеській області Кисельов, начальник
управління місць ув’язнення НКВС УРСР Новаковський,
заступник начальника управління місць ув’язнення НКВС
УРСР Вольфсон, начальник особливого відділу НКВС СРСР
М. М. Федоров, начальник відділу головного економічного
управління НКВС СРСР Рейхман, начальник відділку секрет-
но-політичного відділу НКВС СРСР Герзон, заступник началь-
ника УНКВС по Ленінградській області Хатаневер, помічник
наркома внутрішніх справ Білоруської РСР Корнєв, началь-
ник відділу фельдзв’язку НКВС УРСР Мунвез, начальник
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 113
відділку оперативного відділу НКВС СРСР Джирин, заступ-
ник начальника дорожньо-транспортного відділу НКВС Ле-
нінської залізниці Інсаров, співробітники резерву НКВС СРСР
Блюман і Самойлов, начальник Ґутаро-Туґульської експе-
диції НКВС Марусинов. 2 чекіста (Камінський та Овчинни-
ков) були засуджені до різних термінів та відбували пока-
рання у таборах. Були заарештовані, засуджені до позбав-
лення волі, відбували покарання, але достроково звільнені 4
особи: начальник Онезького табору НКВС Мірошниченко,
нарком внутрішніх справ Кримської АРСР Якушев, началь-
ник пароплавства «Рейдертанкер» Приходько, начальник
міліції УНКВС по Ростовській області Фокін. Був заарешто-
ваний, але звільнений начальник УНКВС по Полтавській
області Петерс. Репресій не зазнали 4 особи (Бабич, Само-
вський, Шумський, Фішер). Долю Заславського та Бриля
з’ясувати не вдалося.
Із 60 «успенців» було розстріляно 22 особи (36,66 %):
нарком внутрішніх справ УРСР Успенський, співробітник
резерву НКВС СРСР Волков, начальник УНКВС по Жито-
мирській області В’яткін, співробітник ГУТАБ НКВС СРСР
Гольдман, заступник начальника особливого відділу Київсь-
кого військового округу Грабар, начальник УНКВС по Рос-
товській області Гречухін, начальник відділу охорони НКВС
УРСР Дальський, помічник начальника контррозвідуваль-
ного відділу НКВС СРСР Деноткін, начальник УНКВС по
Чернігівській області Єгоров, начальник УНКВС по Кам’я-
нець-Подільській області Жабрєв, співробітник резерву НКВС
СРСР Карамишев, начальник УНКВС по Дніпропетровській
області Коркін, співробітник резерву НКВС СРСР Корку-
нов, співробітник резерву НКВС СРСР Кручинкін, заступ-
ник начальника контррозвідувального відділу НКВС СРСР
Листенгурт, заступник наркома внутрішніх справ Молдавсь-
кої АРСР Малишев, заступник начальника особливого відділу
НКВС УРСР Писарєв, начальник відділу транспортного уп-
равління НКВС СРСР Радзивиловський, начальник контр-
розвідувального відділу НКВС УРСР Ратинський, заступ-
114 Вадим Золотарьов
ник начальника УНКВС по Київській області Троїцький,
начальник контррозвідувального відділу УНКВС по Жито-
мирській області М. Є. Федоров, заступник наркома НКВС
УРСР Яралянц. За неперевіреними даними, був розстріля-
ний співробітник Дальбуду НКВС Яхонтов. До страти засу-
дили начальника 9-го відділу 1-го управління НКВС УРСР
Калюжного, але є підстави вважати, що вищу міру пока-
рання йому замінили таборами.
До тривалих термінів ув’язнення було засуджено 7 осіб:
співробітник резерву НКВС СРСР Долгушев, старший інспек-
тор ленінградського Кіровського заводу Запутряєв, началь-
ник секретаріату НКВС УРСР, начальник УНКВС по
Харківській області Кобизєв (помер у таборі), заступник на-
чальника Архангельського табору НКВС Корабльов, началь-
ник 7-го відділу 1-го управління НКВС УРСР Назаренко,
начальник Чорноморського морського відділу НКВС Перцов
(загинув у таборі), шкільний учитель Славін.
Були засуджені до позбавлення волі, але замість таборів
відправлені на фронт Баличев і начальник мобілізаційного
відділу управління шосейних доріг НКВС УРСР Павличев.
А от заарештованих начальників АГУ НКВС УРСР Нікель-
берга та іноземного відділу 1-го управління НКВС УРСР
Тимошенка звільнили через брак доказів. Не вдалося з’ясува-
ти долю репресованого начальника міліції НКВС УРСР Клоч-
кова та ще 4 осіб: Лупана, Мілаєва, Рижова, Шарабурина.
Репресій не зазнали 19 осіб: Громовенко, Донець, Душник,
Здуніс, Злобинський, Крутов, Майський, Машлятин, Міцул,
Осокін, Синицин, Спектор, Твердохлебенко, Телешев, Фро-
лов, Чистов, Шапіро, Шашков, Шевченко.
На нашу думку, керівний кадровий склад НКВС УСРР у
тій чи іншій мірі відбивав класову, соціальну й національну
структуру та освітній рівень радянського державного апарата
в Україні. Чекістські кадри характеризувалися неоднорід-
ним соціальним складом, низьким освітнім рівнем, здебіль-
шого неукраїнським походженням тощо. З одного боку, це
дозволяло радянським владним структурам маніпулювати
чекістами та примушувати їх виконувати будь-які злочинні
Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору»... 115
накази, а, з іншого, стало підставою для фізичного знищен-
ня більшості з них.
Вадим Золотарёв. Руководящий состав НКВД УССР
во время «большого террора» (1936–1938 гг.):
социально-статистический анализ.
В статье проведён социально-статистический анализ руководящего
состава НКВД УССР в условиях «большого террора». Автор утвер-
ждает, что чекистские кадры характеризовались неоднородным
социальным составом, низким образовательным уровнем, преиму-
щественно неукраинским происхождением.
Ключевые слова: ГПУ, НКВД, «ежовщина», «баличане», «леплевцы»,
«успенцы», политические репрессии, статистический анализ.
Vadim Zolotarev. Leading staff of NKVD of Soviet Ukraine
during «the Great terror» (1936-1938):
social and statistical analysis.
The present article dedicated to social and statistical analysis of leading
staff of NKVD of Soviet Ukraine under conditions of «the Great ter-
ror». It was proved that diverse social origin, low level of education,
non-Ukrainian origin as well as the breach of party discipline and
accomplishment to criminal offences was the distinctive features of
security personnel.
Key words: GPU, NKVD, «ezhovshchina», «uspentsy», political repres-
sions, statistical analysis.
|