Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни
У статті автор досліджує пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни.
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Series: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41474 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни / В. Шайкан // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 455-469. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-41474 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-414742025-02-23T17:58:09Z Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни Пропагандистские акции украинских самостийницких формирований на завершающем этапе Второй мировой войны The Propagandistic actions of Ukrainian independent formations in the closing stages of World War II Шайкан, В. З історії Другої світової війни У статті автор досліджує пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни. Автор исследует пропагандистские акции, проводившиеся украинскими самостийницкими формированиями на завершающем этапе Второй мировой войны. The article deals with the means of ideological fight used by Ukrainian nationalists at the end of World War II. 2009 Article Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни / В. Шайкан // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 455-469. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41474 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії Другої світової війни З історії Другої світової війни |
| spellingShingle |
З історії Другої світової війни З історії Другої світової війни Шайкан, В. Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
У статті автор досліджує пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни. |
| format |
Article |
| author |
Шайкан, В. |
| author_facet |
Шайкан, В. |
| author_sort |
Шайкан, В. |
| title |
Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни |
| title_short |
Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни |
| title_full |
Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни |
| title_fullStr |
Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни |
| title_full_unstemmed |
Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни |
| title_sort |
пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі другої світової війни |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
З історії Другої світової війни |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41474 |
| citation_txt |
Пропагандистські акції українських самостійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової війни / В. Шайкан // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 455-469. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT šajkanv propagandistsʹkíakcííukraínsʹkihsamostíjnicʹkihformuvanʹnazaveršalʹnomuetapídrugoísvítovoívíjni AT šajkanv propagandistskieakciiukrainskihsamostijnickihformirovanijnazaveršaûŝemétapevtorojmirovojvojny AT šajkanv thepropagandisticactionsofukrainianindependentformationsintheclosingstagesofworldwarii |
| first_indexed |
2025-11-24T05:30:35Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:30:35Z |
| _version_ |
1849648465482612736 |
| fulltext |
З ІСТОРІЇ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Валерій Шайкан*
(Кривий Pіг)
Пропагандистські акції
українських самостійницьких формувань
на завершальному етапі Другої світової війни
У статті автор досліджує пропагандистські акції українських самос-
тійницьких формувань на завершальному етапі Другої світової
війни.
Ключові слова: ОУН, УПА, Друга світова війна, пропаганда,
агітація.
Визволення України від гітлерівських окупантів протягом
1943–1944 рр. призвело до серйозних змін у розстановці полі-
тичних сил, що не могло не позначитися й на зміні тактики
боротьби українських самостійницьких формувань. Розумін-
ня того факту, що Німеччина та її союзники самотужки не
* Шайкан В.О. — кандидат історичних наук, доцент Криворізького
економічного інституту ДВНЗ «Київський національний еконо-
мічний університет ім. Вадима Гетьмана».
456 Валерій Шайкан
зможуть перемогти СРСР і повалити сталінсько-більшовиць-
кий режим, штовхало керівників самостійницького руху на
пошук нових форм боротьби, не відмовляючись від стратегіч-
ної мети — відновлення української державності.
Документи, опубліковані українськими вченими В. Дзьо-
баком, В. Сергійчуком, С. Кокіним, архівні матеріали, а та-
кож дослідження В. Гриневича, Л. Гриневич, Б. Якимовича1
свідчать, що на завершальному етапі війни ідея відродження
самостійності української держави не втратила актуальності
в націоналістичному середовищі. Ще наприкінці 1943 р. один
із лідерів самостійників Т. Бульба-Боровець звернувся з лис-
том до німецького уряду, в якому закликав змінити ставлення
до українського народу і дати йому можливість включитися
у спільну боротьбу проти більшовизму. При цьому Т. Боро-
вець висував декілька умов, виконання яких, на його думку,
надало б можливість українцям стати повноправними союзни-
ками Німеччини. Однією з найважливіших було:
«Визнати українську самостійну державу із законним урядом
Української Народної Республіки, як спадщину сл. п.Симона Пет-
люри. Уряд УНР має бути доповнений представниками всіх дію-
чих в Україні політичних угруповань»2.
У листі Т. Боровець намагався демонструвати єдність са-
мостійницьких сил. Він вимагав
1 Гриневич В., Гриневич Л., Якимович Б. Історія українського війська
(1917–1995) / Упор. Я. Дашкевич. – Львів: Світ, 1996; Дзьобак В.
Тарас Бульба-Боровець і його військові підрозділи в українському
русі опору (1941–1944). – К.: Ін-т історії України НАН України,
2002; Кокін С.А. Анотований покажчик документів з історії ОУН і
УПА у фондах Державного архіву СБУ. – К., 2000. – Вип. 1;
Сергійчук В. Боротьба за волю, а не коляборація // Визвольний
шлях. – 2001. – Кн. 4. – Квітень. – С. 44–45; Його ж. Український
здвиг: Наддніпрянщина: 1941–1955. – К.: Укр. видав спілка, 2005;
Його ж. Український здвиг: Поділля: 1939–1955. – К.: Українська
видавнича спілка, 2005; Його ж. Український здвиг: Прикарпаття:
1939–1955. – К.: Укр. видав. спілка, 2005.
2 Дзьобак В. Тарас Бульба-Боровець і його військові підрозділи в
українському русі опору (1941–1944). – С. 242.
Пропагандистські акції укр. самостійницьких формувань ... 457
«звільнити з в’язниці українського революціонера Степана Бан-
деру та всіх політичних в’язнів і репресованих»3.
При позитивному ставленні німецького уряду, Т. Боро-
вець пропонував негайно організувати зустріч його представ-
ників з А. Лівицьким, А. Мельником, С. Бандерою, М. Велич-
ківським, Омеляновичем-Павленком (старшим) і митрополи-
том Андрієм Шептицьким4 . Таке широке представництво
мало переконати гітлерівців у серйозності намірів українсь-
ких національно-визвольних сил.
Усвідомлювали складність боротьби з більшовизмом влас-
ними силами і провідники бандерівського крила ОУН. Зад-
ля демонстрації масовості антибільшовицького руху у СРСР
і здобуття у майбутньому підтримки міжнародної спільноти
вони 20–21 листопада 1943 р. скликали на підконтрольній
території I конференцію поневолених народів Сходу Європи
й Азії. В її роботі взяло участь 39 осіб, які представляли 13
народів і народностей СРСР:
українців — 5,
білорусів — 2,
грузинів — 6,
вірменів — 4,
казахів — 1,
азербайджанців — 6,
узбеків — 5
башкирів — 1,
кабардинців — 1,
осетин — 2,
татар — 4,
чувашів — 1.
Неофіційно брав участь у конференції Тарас Чупринка
(Р. Шухевич)5. Попри зусилля ОУН(б) цей захід так і зали-
шився пропагандистським кроком. Намагання бандерівців
надати антибільшовицькому рухові інтернаціонального ха-
рактеру зазнало невдачі.
3 Дзьобак В. Вказ. праця.
4 Там само. – С. 243.
5 Гриневич В., Гриневич Л., Якимович Б. Історія українського війська
(1917–1995). – С. 541.
458 Валерій Шайкан
Таким чином, на межі 1943–1944 рр. в агітаційній ро-
боті самостійницького руху відбувалося поступове зміщен-
ня уваги від антинімецької в бік антибільшовицької пропа-
ганди. До такої ж думки схиляється С. Кокін, наводячи
документ, укладений Т. Боровцем у Берліні 8 лютого 1944 р.,
в якому той пропонував об’єднати зусилля всіх поневолених
більшовизмом народів задля утворення суверенних держав6.
У грудні 1943 р. Головне командування УПА зробило
спробу втілити у життя ідею спільної боротьби народів СРСР
проти радянської влади, активізувавши антирадянський рух
за межами України. Так з’явилася листівка-звернення
«Білоруський народе!»,
в якій ототожнювали більшовицький режим з імперською Ро-
сією, закликаючи білорусів до утворення власної армії і боротьби
за самостійну державу. Документ завершувався словами:
«Хай живе самостійна білоруська держава! Хай живе само-
стійна українська держава! Хай живуть самостійні національні
держави поневолених народів!»7.
Подібна листівка-звернення, датована груднем 1943 р.,
була адресована і українцям — бійцям та командирам Чер-
воної армії. Тут також наводилися приклади численних зло-
діянь радянської влади проти українського народу, а кому-
ністичний режим ототожнювався з німецьким окупаційним
правлінням. Така паралель мала вселяти ненависть і бажання
знищити більшовицький лад. Адресність листівки підсилю-
валася апелюванням до національної належності бійців, що
мало дати більший пропагандистський ефект. Наголошува-
лося, що
«у своїй боротьбі український народ іде разом з усіма поне-
воленими народами Європи й Азії»8 .
6 Кокін С.А. Вказ. праця. – С. 177.
7 Звернення Головного командування УПА до білоруського народу //
Молодь України. – 1992. – 17 вересня.
8 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина: 1941–1955. –
С. 343–344.
Пропагандистські акції укр. самостійницьких формувань ... 459
Ухил самостійників до антибільшовицької пропаганди
сприяв поширенню гітлерівцями чуток про співпрацю з ними
націоналістів, що вводило в оману населення і підривало
авторитет ОУН. Тому навесні 1944 р. крайовий провід органі-
зації змушений був виступити з роз’ясненням своєї позиції
перед членами ОУН і населенням:
«Німці і тепер є окупантами частини західноукраїнських зе-
мель і застосовують на цих територіях усі методи збанкрутілої
колонізаторської політики […] Німецькі чутки про спілку і співро-
бітництво […] мають своєю метою притупити серед народу
пильність […]»9.
Відчуття неминучого зіткнення з радянською армією ви-
магало нових підходів у пропагандистській роботі, кращого
знання й осмислення історії. Цим питанням присвячувалася
крайова конференція референтів пропаганди ОУН, яка відбу-
лася в Галичині 14–18 червня 1944 р. Заслуговує на увагу допо-
відь А. Смиліва «Історичний шлях російського імперіалізму»,
яка була віддрукована і поширена серед пропагандистів. Ав-
тор убачав в СРСР продовження 400-річної історії «білого
російського імперіалізму». Водночас А. Смилів не ототожню-
вав російський народ із Російською імперією та «сталінсь-
ко-більшовицьким імперіалізмом», підкреслюючи, що на-
род Росії здатен на «революційний підйом» і у цьому сенсі
може бути союзником України у боротьбі проти сталінізму10.
Пропагандистським кроком самостійників на завершаль-
ному етапі війни була й спроба відмежуватися від контактів
ОУН та УПА з німцями, які були доволі частими. Так, у
доповідній записці шефу ґестапо Г. Мюллеру, датованій
квітнем 1944 р., читаємо:
«[…] Досягнуто угоди: УПА не буде нападати на німецькі час-
тини. УПА буде постійно посилати своїх розвідників, переваж-
9 Сергійчук В. Боротьба за волю, а не коляборація. – С. 44–45.
10 Бутко С.В. Політика ОУН і УПА восени 1943–1944 рр.: російський
фактор // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. / НАН
України. Ін-т історії України. – К., 2005. – Вип. 9. – Ч. 2. – С.417–
418.
460 Валерій Шайкан
но дівчат, у зайняті противником райони і буде доповідати ре-
зультати розвідки у відділи розвідки (1с) бойових частин […]».
І далі ще більш конкретно:
«Задля запобігання перешкод у цій важливій для нас співпраці
наказано: 1. Агенти УПА, які мають на руках посвідчення, підпи-
сані “капітан ФЕЛІКС”, або особи, що перебувають на службі в
УПА, затриманню не підлягають, їх належить пропускати разом
зі зброєю. На вимогу агенти повинні найкоротшим шляхом тер-
міново доправлятися у відділи 1с бойової групи»11.
Навіть родичі одного з провідників ОУН — М. Лебедя,
які були заарештовані гітлерівцями й утримувалися в концта-
борі Равенсбрюк, мали певні пільги. Зокрема, його дружині,
з дозволу німців, передавалася білизна і гроші12.
Звичайно, це компрометувало лідерів ОУН, і тому, як
свідчив на допиті один із провідників ОУН(б) М. Степаняк,
у червні 1944 р. було скликано конференцію, на якій виріше-
но утворити нову структуру — Народно-визвольну революцій-
ну організацію (НВРО), котра мала замінити попередню абре-
віатуру — ОУН13. Нова назва не змінювала внутрішнього
змісту організації, але свідчила про усвідомлення певними
колами керівництва ОУН уразливості своїх позицій. Цей
крок знову загострив внутрішні, і без того напружені, супе-
речності у проводі ОУН(б). Зі свідчень на допиті члена ОУН
О. Луцького випливає, що Р. Шухевич заперечував проти
перейменування. За подібні «ініціативи» він навіть хотів
віддати під суд «революційного трибуналу» деяких провідних
діячів ОУН — «Галину» (Я. Бусел), «Клима Савура» (Д. Кляч-
ківський), «Леміша» (В. Кук), «Сергія» (М. Степаняк)14.
Не припинялася конфронтація і між бандерівцями та
мельниківцями. Із радянських донесень за квітень 1944 р.
відомо, що
11 Центральний державний архів вищих органів влади та управління
України (далі – ЦДАВО України), ф. 4628, оп. 1, спр. 11, арк. 128.
12 Там само, арк. 123.
13 Кокін С.А. Вказ. праця. – С.19.
14 Там само. – С. 86.
Пропагандистські акції укр. самостійницьких формувань ... 461
«мельниківці діють за одне з німцями, ведуть боротьбу з бан-
дерівцями. Мельниківці і німці захищають поляків. Не пуска-
ють бандерівців на “акцію” проти поляків. […] 13 квітня 1944 р.
їх не пустили на правий берег Бугу. В результаті бою бан-
дерівці втратили 150 осіб»15.
Очевидно, у такий спосіб ОУН(м) намагалася зіграти роль
миротворця в українсько-польських відносинах і здобути по-
літичну підтримку польської сторони. Визнавали бандерівців
своїми ворогами і німці. В одному з донесень вони оцінюва-
ли сили УПА в Україні у 80 тис. бійців і підкреслювали, що
головним ворогом у Галичині самі бандерівці вважають
німецьку адміністрацію й поляків16.
Важливим елементом пропагандистської роботи серед
бійців УПА і населення керівництво ОУН(б) вважало пресу.
Так, у листопаді 1944 р. замість журналу «До зброї!» почав
видаватися журнал «Повстанець». Відомо 6 його номерів
(виходив по травень 1945 р.). Зміст підкреслював пропаган-
дистський характер видання. Головна ідея всіх публікацій —
боротьба за самостійну українську державу. У першому числі
повідомлялося про утворення Української головної визволь-
ної ради, як спільного керівного органу різних самостійниць-
ких сил, і було вміщено присягу вояка УПА, затверджену
УГВР17. Спільною для всіх випусків була рубрика «На фронті
боротьби поневолених народів з імперіалістами», яка свід-
чить, що намагання надати національно-визвольній боротьбі
видимості інтернаціональної було важливим пропагандист-
ським кроком18. Рубрика «Б’ємо загарбників» цілковито
присвячувалася хронології бойових дій підрозділів УПА. По
15 Центральний державний архів громадських об’єднань України,
ф. 62, оп. 1, спр. 1641, арк. 27.
16 Див.: Літературна газета. – 1991. – 19 грудня.
17 Видання Головного командування УПА. Літопис УПА: Нова серія
/ НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського; Вид-во «Літопис УПА»; Гол. архів. управ.
при КМ Міністрів України. – Т. 1. – К.; Торонто, 1995. – С. 127, 133.
18 Видання Головного командування УПА. Літопис УПА: Нова серія. –
Т. 1. – С. 142–143, 169–170, 188, 235–236.
462 Валерій Шайкан
суті — це стисла форма звіту. Так, за підрахунками автора,
з 28 липня 1944 р. по 28 лютого 1945 р. УПА провела 146
бойових операцій, з яких тільки 2 — проти гітлерівців, а
решта — бої з частинами НКВС і Червоної армії. Антирадян-
ська спрямованість дій УПА простежується у всіх випусках
журналу, наводяться дані про кількісні втрати противника,
причому вони завжди набагато перевищують власні. За дани-
ми «Повстанця», лише протягом вказаного періоду бійці УПА
знищили близько 6,5 тис. солдатів та офіцерів НКВС і ще
більше зазнали поранень. Власні ж втрати обчислювалися у
межах кількох десятків осіб19. Навряд чи керівництво ОУН
не розуміло, що дрібними сутичками досягти перемоги над
радянською армією неможливо. Збройні акції мали радше
пропагандистський характер, і проводилися з метою привер-
нути до України увагу світової спільноти, зробивши її союзни-
цею й одним із важелів тиску на керівництво СРСР. Досить
тенденційно виглядає у журналі й аналіз міжнародних подій
та висновки про неминучий розвал антигітлерівської коаліції
і близьку війну СРСР із його колишніми союзниками.
Продовжував видаватися журнал «Український перець»,
в якому вміщувалися карикатури та сатиричні малюнки ідео-
логічної спрямованості на теми міжнародних і внутріполітич-
них подій. Головними персонажами виступали Гітлер, Сталін
та їх оточення. У віршах, піснях, оповіданнях висміювалися
пиха й самовпевненість окупантів. Усе це мало піднімати
моральний дух повстанців. Отже, метою цих видань було
посіяти серед населення України сумнів щодо переможного
для СРСР кінця війни та зміцнити віру повстанців у власні
сили й можливості відновлення самостійної держави.
Великого поширення на завершальному етапі війни набу-
ли звернення і заклики самостійників до різних верств насе-
лення. Так, в одному з них (січень 1944 р.) подавався корот-
кий підсумок міжнародних подій і робився висновок про те,
що гітлерівська Німеччина та її союзники наближаються до
19 Видання Головного командування УПА. Літопис УПА: Нова серія. –
Т. 1. – С. 140–142, 161–164, 188–200, 225–228, 255–259.
Пропагандистські акції укр. самостійницьких формувань ... 463
неминучої катастрофи. Проте на зміну німецькій іде більшо-
вицька окупація, з якою ОУН має намір боротися. У звернен-
ні містився заклик міцніше згуртовуватися навколо ОУН,
вступати в лави УПА, здобувати зброю і готуватися до «все-
народної революції»20. До подібної пропагандистської акції
вдалися й представники проводу ОУН(м). Але на відміну від
бандерівців, котрі зверталися до українського народу, мельни-
ківці вважали за потрібне залучити до боротьби широкі кола
української еміграції, завданням якої мала бути популяри-
зація ідеї українського національного визволення в Європі,
викриття злочинної природи більшовизму, що загрожує не
тільки українському, але й іншим народам21.
У липні 1944 р. з’явилося звернення Революційного ко-
мітету поневолених народів, адресоване кубанському козацт-
ву. Уже у заголовку автори документа апелювали до спільної
долі кубанців та українців («Кубанці! Славні правнуки за-
порозьких козаків!»), а в історичному екскурсі акцентувалося
на утисках козацтва, що їх чинили російська та більшовицька
влади. Також висловлювалася впевненість у тому, що Україна
здобуде незалежність і стане самостійною державою. Відмін-
ність цього документа від подібних полягала в тому, що тут
не було закликів до спільної боротьби, до повалення вла-
ди22 — його пропагандистська мета полягала в доведенні праг-
нень українців до незалежності і віри у неминучу перемогу.
У зверненні «До української молоді Східної України»
наводилися приклади збиткувань більшовицької влади з
українського населення (насильницька колективізація, інду-
стріалізація), зверталася увага на одурманення комуністич-
ною ідеологією, яка вимагала неймовірних зусиль при будів-
ництві нового суспільства, закриваючи доступ до наукових,
20 Звернення Головного командування УПА до білоруського народу
// Молодь України. – 1992. – 17 вересня.
21 Мельник А. Спогади та документи. – К.: Фундація ім. О. Ольжича,
1995. – С. 320–322.
22 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина: 1941–1955. –
С. 411–417.
464 Валерій Шайкан
літературних, мистецьких надбань більшої частини людства.
Наголошувалося на тому, що боротьба триває, до неї долу-
чилися кращі представники різних верств населення і містив-
ся заклик до молоді зривати більшовицькі плани, бойкотува-
ти заходи радянської влади, включатися у боротьбу на боці
ОУН та УПА23.
Не забували самостійники у своїх зверненнях і тих, хто
вірив у комуністичне майбутнє України. Таких зазвичай
називали «зрадниками», «донощиками» тощо. Прикладами
можуть слугувати відповідь на звернення до повстанців
більшовицької влади Прикарпаття «Усім слоням, куцам,
ослам, цапам і всій менажерії Станіславівської області» (жов-
тень 1944 р.) та звернення українських повстанців «Донощи-
ки!» (без дати, не раніше 1945 р.). Перший документ просяк-
нутий ненавистю до Сталіна, НКВС і радянської влади. Кате-
горичне «Ні!» повстанців на пропозиції влади означало про-
довження безкомпромісної боротьби. Подібні інтонації прита-
манні і другому документові, де наголошувалося на підступ-
ності більшовицького режиму, який силою і терором заганяв
цілі народи в ярмо. У зверненні лунав заклик схаменутися,
покинути службу комуністам і переходити до лав повстанців,
спокутуючи таким чином гріхи перед Батьківщиною24.
До листопада 1944 р. Червона армія завершила звільнення
України від гітлерівських окупантів та перейшла на терито-
рії сусідніх держав, що призвело до ізоляції повстанських
сил, ускладнило здобуття зброї й боєприпасів. Безперервні
сутички з підрозділами НКВС і регулярної армії призводили
до значних втрат. Дошкуляли самостійникам і широкомасш-
табні провокації радянських спецслужб. Колишній боєць
УПА Д. Лавренюк згадував:
«Це були часи, коли агенти КГБ стали проникати в підпільну
організацію і спокійно виловлювати всіх кращих людей і ще під
23 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина: 1941–1955. –
С. 555–562.
24 Там само. – С. 572–575. Його ж. Український здвиг: Прикарпаття:
1939–1955. – С. 218–219.
Пропагандистські акції укр. самостійницьких формувань ... 465
маркою повстанців із тризубами на шапках убивали цілі сім’ї та
кидали у криниці, а потім казали, що це бандерівці робили»25.
Ситуація, що склалася, вимагала активізації пропаган-
дистської роботи у стані противника. Тому серед документів
УПА у цей період важливе місце відводилося зверненням до
червоноармійців, солдатів військ НКВС, винищувальних за-
гонів і т. п. Поширеною у західних областях була летючка
«Українці — “Стрибки”», в якій ішлося про те, що завер-
шення війни збіглося зі спалахом визвольної боротьби поне-
волених народів за самостійні національні держави, але
більшовицький режим намагається придушити визвольну
боротьбу, формуючи з місцевого населення винищувальні
батальйони. Людей закликали не вступати до таких підрозді-
лів, або повернути зброю проти ворогів свого народу26. У
зверненні «Бійці так званих внутрішніх військ МВД!» роз’яс-
нювався справедливий характер боротьби українського наро-
ду і наголошувалося на неминучості кари, що спіткає «біль-
шовицьких злочинців»27.
На завершальному етапі війни в Європі, 2 травня 1945 р.,
один із лідерів ОУН А. Мельник надіслав телеграму на адресу
держсекретаря США Е. Стеттініуса — учасника конференції
у Сан-Франциско, де було затверджено статут ООН, — щодо
участі у цьому заході делегата від радянської України. Цей
зовнішньополітичний крок мав на меті привернути увагу
світової спільноти до українського питання, адже представ-
ник радянської влади не може висловлюватися від імені всієї
української нації, яка перебуває під більшовицьким пану-
ванням28. Тоді ж, у травні 1945 р., головний командир УПА
Р. Шухевич, який представляв бандерівське крило ОУН,
25 Спогади учасника УПА Д. Л. Лавренюка (архів автора).
26 Сергійчук В. Український здвиг: Поділля: 1939–1955. – С. 135–137.
27 Державний архів Тернопільської області, ф. Р.3432, оп. 1, спр. 166,
арк. 1.
28 На зов Києва: Український націоналізм у Другій світовій війні: Зб.
ст., спог. і док. / Зредагував К. Мельник, О. Лащенко, В. Верига. –
К.: Дніпро, 1994. – С. 480–481.
466 Валерій Шайкан
виступив зі зверненням до своїх бійців у зв’язку із завершен-
ням війни з Німеччиною. У ньому, зокрема, ішлося про вели-
кий внесок повстанців у боротьбу проти гітлерівців та наголо-
шувалося на необхідності продовження протиборства з новим
«наїзником» — більшовицькою Росією. Акцентувалося на
необхідності використання методів боротьби, адаптованих
до нових реалій29.
Ще одним пропагандистським документом, що вийшов у
липні 1945 р., було звернення УГВР і Головної команди УПА
«До всіх насильно вивезених з України, і тих, що мусили по-
кинути рідні землі — братів і сестер наших, до всіх українців на
чужині».
Як і попередні, цей документ містив нагадування про
злидні, утиски і жертви, що їх зазнав український народ;
констатувався факт, що на території України не вщухає
визвольна боротьба проти більшовицького режиму; заклика-
лося віддати всі сили на службу рідному краєві, повертатися
і вступати до повстанських загонів. Але головним завданням,
що простежується у всьому тексті, на нашу думку, була де-
монстрація єдності самостійницьких сил, очолюваних УГВР.
Документ випромінював упевненість у тому, що й інші народи
Східної Європи та Азії незабаром піднімуться на боротьбу
проти більшовицького поневолення30.
Іноді звернення у вигляді листівок мали не тільки адрес-
ний, але й предметний характер та були спрямовані на зрив
конкретних заходів радянської влади. Так, листівка «Бать-
ки і матері» закликала населення не дозволяти своїм дітям
вступати в піонерські організації, в яких виховуються «зрад-
ники свого народу»31. У зверненні до вчителів-українців наго-
лошувалося на їх великій відповідальності перед народом за
29 Звернення головного командира УПА Т. Чупринки (Ю. Шухевича)
до бійців і командирів у зв’язку із закінченням другої світової
війни // Укр. істор. журн. – 1995. – № 3. – С. 116–117.
30 http://oun-upa.org.ua/documents/tk_listowka2.html
31 Сергійчук В. Український здвиг: Поділля: 1939–1955. – С. 202–205.
Пропагандистські акції укр. самостійницьких формувань ... 467
плекання духовно і фізично здорового покоління, давалося
роз’яснення, чого вимагає радянська влада від учителів, і
містився заклик не підтримувати її ідеологічних заходів32.
Подібні пропагандистські акції були характерними для
таємних організацій ОУН, що утворилися на зайнятій Чер-
воною армією території України. Так, підпільна організація
«Нескорений сокіл» розповсюджувала адресовані українській
молоді рукописні листівки-звернення («Юнаки і дівчата»,
«Комсомольці») із закликами не вступати в комсомольські
організації та з нагадуванням про неминучу розплату за зраду33.
Превалювання на завершальному етапі війни саме руко-
писних листівок свідчило про слабкість матеріально-техніч-
ної бази, нестачу засобів для виготовлення пропагандистсь-
ких матеріалів, котрі виявлялися і знищувалися у ході опера-
тивних заходів НКВС34. Це красномовно підтверджує листу-
вання оунівських активістів наприкінці 1944 р.:
«Друже Шумний! Згідно наказу 7-ХІ маємо зі всім активом СБ
проробити політичну акцію дня 15.ХІ по всьому терені. Внаслідок
чого Ви зобов’язані зробити наступне: 1. Приготовити фарби
(олія з крейдою) (олія з сажою переварити) (олія з смолою).
2. Приготовити щітки для писання. 3. Порозумітись з Михай-
лом Голубом і разом прибути на вечір (захід сонця) 15.ХІ на
Головничину […]»35.
Отже, можна стверджувати, що пропагандистська робота
самостійницьких формувань у цей період переживала нелегкі
часи. Водночас вона ставала одним із головних засобів бороть-
би в нових умовах. В інструкції крайовим референтам про-
паганди від 20 серпня 1945 р. містилися чергові завдання на
найближчий час:
«Сьогодні перед нашою політичною організацією, в першу
чергу, стоять великі завдання по пропагандивній роботі, оскільки
інші форми боротьби не мають можливостей свого всебічного
32 Сергійчук В. Український здвиг: Поділля: 1939–1955. – С. 228–231.
33 Там само. – С. 205.
34 Там само. – С. 140–141.
35 Державний архів Рівненської області. ф. Р-30, оп. 2, спр. 24, арк. 30.
468 Валерій Шайкан
вияву. Членські кадри мусять якнайшвидше зрозуміти нове ста-
новище й переставити себе на нові революційні завдання, що
ними є, в першу чергу, пропаганда […]»36.
Передбачалися основні її напрями: пропаганда в місті,
армії, «лозунгова» пропаганда, робота серед мас і членів ОУН.
Головним засобом визнавалося поширення листівок, гасел,
підпільної літератури та преси з широким залученням до
такої роботи жінок і шкільної молоді37.
Визначалися й конкретні завдання. Так, належало серед
мас
«роз’яснювати сьогоднішнє міжнародне становище, вказуючи
на всі існуючі непорозуміння, вогнища нових конфліктів між
союзниками»,
«[…] не помагати большевикам переконувати маси, що по-
чався період мирного розвитку»,
наголошувалося на необхідності провести на західноукраї-
нських землях широку акцію проти переходу населення у
православ’я38. У додатку до інструкції наводилося 16 загаль-
нополітичних гасел, 29 гасел для міст, 9 — для червоно-
армійців і 10 — для поширення серед селянства.
Підсумовуючи аналіз документів, можна стверджувати,
що на завершальному етапі Другої світової війни акції самос-
тійницьких формувань в Україні мали, здебільшого, пропа-
гандистський характер. Увага поступово зміщувалася до
антибільшовицької пропаганди, що відкривало перед кому-
ністичними ідеологами широкі перспективи контрпропаган-
дистської роботи, ототожнюючи націоналістичну ідеологію
з нацистською. В умовах беззаперечної перемоги Червоної
армії, яка була головним чинником вигнання з території
України гітлерівських окупантів, подібна тактика не надто
сприяла зміцненню віри в необхідність утворення незалеж-
36 ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 62, арк. 21.
37 Там само.
38 Там само, арк. 23.
Пропагандистські акції укр. самостійницьких формувань ... 469
ної української держави. Спроби лідерів самостійницьких
формувань привернути до українського питання увагу світової
спільноти не мали будь-яких політичних наслідків.
Валерий Шайкан. Пропагандистские акции украинских
самостийницких формирований на завершающем
этапе Второй мировой войны
Автор исследует пропагандистские акции, проводившиеся украинс-
кими самостийницкими формированиями на завершающем этапе
Второй мировой войны.
Ключевые слова: ОУН, УПА, Вторая мировая война, пропаганда,
агитация.
Valerii Shaikan. The Propagandistic actions
of Ukrainian independent formations
in the closing stages of World War II
The article deals with the means of ideological fight used by Ukrainian
nationalists at the end of World War II.
Key word: OUN, UPA, World War II, propaganda, agitation.
|