Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості

У статті у результаті опрацьованого масиву джерел церковного походження здійснено спробу класифікації, аналізу, внутрішньої та зовнішньої критики документів. Особлива увага акцентується на висвітленні основних аспектів інформаційного потенціалу зазначеного корпусу джерел....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Author:	Лось, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського 2007
Subjects:	Загальні питання
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/416
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості / В. Лось // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 11-16. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860125862834208768
author	Лось, В.
author_facet	Лось, В.
citation_txt	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості / В. Лось // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 11-16. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	У статті у результаті опрацьованого масиву джерел церковного походження здійснено спробу класифікації, аналізу, внутрішньої та зовнішньої критики документів. Особлива увага акцентується на висвітленні основних аспектів інформаційного потенціалу зазначеного корпусу джерел.
first_indexed	2025-12-07T17:42:08Z
format	Article
fulltext	ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6 11 ацікавленість історією Греко-уніатської церкви, що є відмітною рисою сучасних історико-джерелознавчих студій, спричи- нила до значного пожвавлення евристичної архівної роботи. Загалом, увага до джерел з історії Церкви є цілком зрозумілою, зважаючи на ту роль, яку відігравала Церква як у середньовічному, так і в модерному суспільстві. Так, ґрунтовне дослідження документальної спадщини уніатської церкви на теренах Львівщини було здійснене львівським істориком І. Скочилясом 1. Не залишилися поза увагою дослідників й тере- ни Правобережної України, хоча з цієї тематики нема спеціальних монографічних праць українсь- ких істориків (більших успіхів досягла сучасна польська історіографія, зокрема, слід згадати мо- нографічні дослідження та публікацію джерел кс. М. Радвана) 2. Натомість ряд статей характери- зує лише ту чи іншу частину документальної спад- щини уніатської Церкви 3. Архівознавчій та джере- лознавчій церковній тематиці присвячено статті дослідників О.П. Крижанівського 4, М. Довбищен- ка 5, Р. Кондратюка 6. Тобто на сьогодні відбувається не тільки кількісне збагачення джерельної бази, а й її тема- тичне розширення. Проте не всі джерела з історії Церкви висвітлені. Саме тому особлива увага в нашій публікації приділяється комплексному аналізові церковних джерел та їх інформаційному потенціалу. Пояснюється це ще й тим, що у зв’яз- ку з відсутністю в Україні спеціалізованих архівів церковних документів (частина знищена, а решта влилася до державних сховищ) наразі досить складно вибудувати структуру цих джерел та оцінити рівень їх збереженості в архівах та бібліотечних і музейних зібраннях. Корпус церковних джерел, який є предметом на- шого дослідження, представлений широкою палітрою документів, що потребують групування. За приклад ми беремо концепцію, запропоновану польським професором С. Лібровським, згідно з якою церковні архіви поділяються на монастирські та єпархіальні. Останні, своєю чергою, поділяють- ся на консисторські (найбільш репрезентативні та інформативні), благочинні та парафіяльні (які най- менш збереглися на сьогодні) 7. Крім того, врахову- ючи той аспект, що Уніатська церква в досліджува- ний період перебувала в залежності як від Римо-ка- толицької, так і Православної церков, ми ділимо даний блок джерел за конфесійним походженням: документи, що походять з Православних, Римо-Ка- толицьких та Уніатських церковних архівів. Відмітимо, що різноконфесійне походження доку- ментів сприяє їх взаємодоповненню та взаємопе- ревірці. Крім того, джерельну базу Уніатської церк- ви слід поділити на документи білого та чорного (ченців) духовенства. Але монастирські матеріали в даній публікації ми не висвітлюємо. Виходячи із постулату, що будь-яка класифікація є відносною, для більш повного висвітлення інформаційного потенціалу джерельної бази все- редині зазначеного блоку ми будемо розглядати джерела також за видами та змістом. Приступаючи до розгляду комплексу доку- ментів, які зосереджені у церковних фондах, на- самперед слід відмітити, що Церква у своєму зовнішньому прояві є досить складною структу- рою та складається з кількох рівнів управлінсько- Валентина ЛОСЬ, мол. наук. співробітник НБУВ Êîðïóñ öåðêîâíèõ äæåðåë ç ³ñòîð³¿ Ãðåêî-óí³àòñüêî¿ öåðêâè íà Ïðàâîáåðåæí³é Óêðà¿í³ ê³íöÿ XVIII – ïåðøî¿ ïîëîâèíè ÕIÕ ñò.: êëàñèô³êàö³ÿ òà ³íôîðìàö³éí³ ìîæëèâîñò³ У статті у результаті опрацьованого масиву джерел церковного походження здійснено спробу класифікації, аналізу, внутрішньої та зовнішньої критики документів. Особлива увага акцентується на висвітленні основних аспектів інформаційно- го потенціалу зазначеного корпусу джерел. К л ю ч о в і с л о в а: церковні джерела, Греко-уніатська церква, класифікація, архівні фонди Православних та Уніатських консисторій. З ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6 Â. Ëîñü 12 го апарату. Особливо це стосується Православної церкви, рівень одержавленості якої був найбіль- шим. Тому ми розглянемо документи вищих ор- ганів церковної влади, а саме Св. Синоду, і доку- менти єпархіальних органів влади. Значний інтерес для вивчення історії Греко- уніатської церкви ХІХ ст. становлять синодальні архівні документи РДІА СПб (Російський держав- ний історичний архів у Санкт-Петербурзі). Спра- ви, які тією чи іншою мірою стосуються станови- ща Уніатської церкви в Російській імперії, зосе- реджені в кількох фондах Св. Синоду: Канцелярії Синоду (ф. 796), Канцелярії обер-прокурора Сино- ду (ф. 797), Рукописах Синоду (ф. 834), Госпо- дарському управлінні Синоду (ф. 799). У зазначених фондах зосереджена найрізно- манітніша звітна інформація про стан греко- уніатського духовенства та церков Правобережних губерній. Найбільш повно представлена інфор- мація про кількість приєднаних уніатів, опір духо- венства та населення приєднанню та заходи уряду щодо цього. Є тут документи про створення Таємного комітету по греко-уніатських справах, а також інструкції з питання про приєднання уніатів, значна кількість справ про ліквідацію уніатських церков та передачу їх до православно- го відомства, репресивні заходи щодо неблаго- надійних уніатів. Слід зауважити, що часто у фон- дах Синоду можна знайти справи, які дублюють аналогічні документи, що зберігаються у фондах світських губернських канцелярій. Це дублювання інформації є досить вигідним для сучасного дослідника, оскільки збереженість фондів місце- вих архівів є меншою, ніж столичного. Значний масив справ стосується не тільки білого духовенства, а й чорного. Так, є відомості про ва- силіанські монастирі, їх ліквідацію та міри пока- рання «затятим» монахам. Значну увагу приділено участі василіанських монахів у польському повс- танні та мірах їх покарання. Власне, саме доку- менти Св. Синоду ілюструють процес поступової ліквідації Греко-уніатської церкви на законодавчо- му рівні, а як це здійснювалося на місцях – висвітлюють документи місцевого рівня. До того ж, фонди Синоду містять й офіційне та приватне листування уніатських митрополитів і православ- них єпископів між собою та з обер-прокурором, що є необхідною інформацією для дослідження міжконфесійних відносин духовенства. У фондах можна виокремити групу документів про освітню діяльність Уніатської церкви, зокрема, про стано- вище училищ василіанських монастирів, монас- тирських бібліотек тощо. Ці документи дають можливість прослідкувати заходи, які здійснюва- лися для поступової русифікації освітніх духовних закладів Уніатської церкви. Внутрішнє життя самої Церкви представлено де- що менше. Тому неабияку цінність становлять де- тальні звіти з усіх Правобережних єпархій, так звані візитації, за 1817–1820 рр. про біле та чорне духовенство, огляди єпархій уніатськими єписко- пами, відомості про число народжених та помер- лих в греко-уніатських єпархіях на 1834–35 рр. та інші документи. Загалом, уніатські документи фондів Синоду да- ють можливість прослідкувати еволюцію поглядів на Уніатську церкву в державних колах Російської імперії. Найбільше уніатських матеріалів серед правос- лавних єпархіальних органів управління знахо- диться в Київській та Волинській духовних кон- систоріях Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (далі ЦДІАК України) – ф. 127, Державного обласного архіву Житомирсь- кої області (далі ДАЖО ) – ф. 1. Консисторські документи, особливо Волинські, містять необхідну для даного дослідження інфор- мацію про процес приєднання уніатського насе- лення на місцевому рівні. В них простежується не тільки констатація фактів, а й емоційне ставлення як приєднувачів, так і приєднаних. Важливість консисторських справ полягає ще і в тому, що в них нерідко трапляються імператорські та синодальні розпорядження, котрі своїм змістом стосувалися суто єпархіального життя і тому не публікувалися в загальноімперських збірниках. Крім того, у справах знаходяться і різноманітні розпорядження як архієреїв, так і представників світської місцевої влади щодо церковних питань. Слід відзначити і певні відмінності в уніатських документах Київської та Волинської консисторій, що стосуються нашого дослідження. Київська духовна консисторія (ф. 127, ЦДІАК Ук- раїни) була заснована в 1700 р. і проіснувала до 1919 р. Волинська консисторія (ф. 1, ДАЖО) – з 1795 по 1921 рр. Попри те, що фонд Київської кон- систорії містить значно більшу кількість справ, тут менше одиниць зберігання, які стосуються Уніатсь- кої церкви. Уніатські справи представлені дуже фрагментарно і розпорошені по багатьох описах. Тому для їх виявлення були наскрізно переглянуті усі описи. Найбільша кількість уніатських справ да- тується кінцем XVIII – першими роками ХІХ ст., тобто часом приєднання уніатів до православ’я. У ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6 Êîðïóñ öåðêîâíèõ äæåðåë ç ³ñòîð³¿ Ãðåêî-óí³àòñüêî¿ öåðêâè íà Ïðàâîáåðåæí³é Óêðà¿í³ ê³íöÿ XVIII – ïåðøî¿ ïîëîâèíè ÕIÕ ñò.: êëàñèô³êàö³ÿ òà ³íôîðìàö³éí³ ìîæëèâîñò³ 13 подальшому згадки про уніатів трапляються досить рідко. Що теж цілком зрозуміло, адже кількість уніатів на теренах Київщини в першій третині ХІХ ст. була незначною. За своїм змістом ці справи можна поділити на ті, що стосуються приєднання уніатів до православ’я, та ті, що висвітлюють реакцію різних верств населення на ці події. На відміну від Київської консисторії, у фонді Во- линської консисторії уніатські матеріали представ- лені цілісним комплексом, особливо це стосується опису 1, який охоплює 1795–1798 рр. – роки найбільш активного приєднання. Адже саме Волинь, твердиня унії, чинила найбільш опір насильницько- му впровадженню православ’я. Всі ці справи відтво- рюють становище тогочасного суспільства і його ре- акцію на зміни в Церкві. Тут можна прослідкувати як особливості підготовки та процес реалізації царської релігійної політики на місцях, так і злам та розкол, що відбувався в тодішньому суспільстві. Також є тут цілий пласт документів, які висвітлюють і майновий стан уніатського та православного духовенства через призму їх не завжди мирних стосунків. Якщо в Київській консисторії міститься значна кількість прохань греко-уніатських священиків про приєднання, то у справах Волинської консис- торії відсоток цих прохань незначний. Тут перева- жають справи, які висвітлюють протидію греко- уніатів, а також майнові конфлікти духовенства обох обрядів. Таким чином, сам характер справ є ще одним свідченням відмінностей у процесі приєднання на території Київщини та Волині, де унія стала традиційною релігією. Отже, консисторські справи, особливо першого десятиліття перебування Греко-уніатської церкви у складі Російської імперії, є джерелами не тільки для висвітлення процесу приєднання, а й внутріш- нього життя Церкви в зазначений період, що прос- тежується на прикладі взаємовідносин православ- ного та уніатського духовенства. Щодо рівня вірогідності та об’єктивності зазна- ченого пласту консисторських документів, то до нього, як і до будь-якого іншого комплексу джерел, слід ставитися дуже обережно. Адже суб’єктивний фактор завжди накладав відбиток на писемну спадщину. Вірогідність джерела можна встанови- ти тільки при порівнянні з джерелами іншого ха- рактеру, а також з даними про культурну традицію досліджуваного періоду, яка безперечно накладає свій відбиток на світосприйняття автора. Слід наголосити, що комплекс уніатських доку- ментів у фондах Православної церкви не дає нам можливості розкриття внутрішнього становища Церкви. Для цього необхідно залучити джерела, які містяться у фондах Римо-католицької церкви. На- явність у них уніатських документів пояснюється як самою юрисдикційною близькістю обох вірос- повідань, так і особливостями релігійної політики російських імператорів. Адже в роки правління Павла І і, частково, Олександра І Греко-уніатська церква перебувала у відомчому підпорядкуванні Римо-католицької церкви. Тому й не дивно, що час- тина її документів осіла у католицьких фондах. Си- туація ускладнилася і тим, що вже в радянські часи під час переформування фондів та складання описів саме через близькість назв та слабку орієнтацію в церковних справах працівників знач- ний обсяг уніатських матеріалів був вилучений із своїх фондів. Відповідно, ці документи розкрива- ють внутрішній бік функціонування Церкви. Зокрема, великий пласт уніатських матеріалів зосереджено у ДАЖО, у фонді 178, опис 53 Луць- ко-Житомирської римо-католицької духовної кон- систорії, до якого потрапили документи з внутрішньої історії Уніатської церкви, а саме акти візитацій, які проводилися наприкінці XVIII ст., метричні книги Овруцького повіту початку ХІХ ст. Подібна ситуація спостерігається і в Київських архівах. Зокрема, у фонді ф. 1040 Радомишльсько- го деканату ЦДІАК України серед документів Мо- гильовської Римо-католицької духовної консис- торії за 1749–1926 рр. є пласт надзвичайно важли- вих для історії Греко-уніатської церкви матеріалів. Зокрема це актуальні для нашого дослідження описи візитацій греко-уніатських церков Радо- мишльського повіту за 1830 р., які ми охарактери- зуємо дещо пізніше. Загалом, слід відзначити, що крім уніатських до- кументів, які випадково потрапили до римо-като- лицьких фондів, значний інтерес становлять і самі католицькі справи, що містять інформацію про взаємні стосунки та конфлікти між уніатським та католицьким духовенством. Однак найбільш повну інформацію дають нам матеріали власне уніатського походження. Крім вищерозглянутих архівних матеріалів Св. Синоду, частина документів Уніатської церкви зосередже- на у ф. 821 Департаменту духовних справ інозем- них сповідань МВС (РДІА СПб), де висвітлюється не тільки позиція держави щодо Уніатської церкви та статистичні дані про кількість приєднаних, а й малодосліджений комплекс документів із канце- лярії митрополита С. Сестренцевича. Для дослідження внутрішніх відносин уніатської та католицької ієрархії найбільший інтерес стано- ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6 Â. Ëîñü 14 вить епістолярна спадщина, зокрема, листи греко- уніатських єпископів до римсько-католицьких митрополитів. Втім найбільший масив документів міститься у ф. 824 «Білорусько-Литовська духовна колегія» і у ф. 823 «Канцелярія митрополитів греко-уніатських церков Росії». Власне самі документи уніатських митрополитів зберігаються у фонді 823, який має три описи. У третьому описі фонду, що є найменш дослідженим, зустрічаються документи XVII–ХІХ ст. Цей опис багатий на детальні відомості про уніатські єпархії, а саме: дані про стан парафіяль- них церков і фундушів Правобережних губерній, відомості про біле та чорне духовенство, звіти про візитації монастирів та церков, рапорти Луцького єпископа про різні сфери життя своєї єпархії. До- кументи цього фонду цінні вже й тим, що походять від самих представників Уніатської церкви, хоча стверджувати їх абсолютну об’єктивність не слід. Не менш цінними є матеріали, які знаходяться у фонді Білорусько-Литовської колегії. У ній є бага- то важливих документів статистичного характеру та справ про майнові спори як греко-уніатських священиків поміж собою, так і з православним та католицьким духовенством. Важливо, що чимало документів цих фондів, що розкривають надзви- чайно важливі аспекти внутрішнього та зовнішньо- го життя Греко-католицької церкви, залишаються до цього часу маловідомими. Не менш цінними є документи уніатських кон- систорій. Нами було опрацьовано більшість доку- ментів ф. 972 «Білоруська греко-уніатська духовна консисторія» (1751–1840, 254 од. зб.), в ЦДІАК Ук- раїни, частину документів ф. 420 «Литовська гре- ко-уніатська духовна консисторія» (1825–1836 рр., 49 од. зб.) в ДАЖО та ф. 382 «Луцька уніатська ге- неральна духовна консисторія» (1732–1841, 3 опи- си) в Державному архіві Волинської області (далі ДАВО). Частина уніатських документів досліджу- ваної території потрапила й до фонду 95 «Холмсь- ка греко-уніатська консисторія» (1229 од. зб., 1525–1875/1905 рр.) в Люблінському державному архіві. Документи цих уніатських консисторій, більшість яких належить до внутрішніх церковних джерел, зберігають найрізноманітнішу інформацію як про міжцерковні відносини, так і про внутрішнє життя Церкви. Кожна із консисторій висвітлює різні аспекти становища та діяльності управлінсь- кої системи й духовенства уніатської єпархії. Найбільшим висвітленням характеризується фонд Луцької консисторії, оскільки більшість до- кументів нашого періоду дослідження потрапляли саме до цієї консисторії. Фонди Білоруської та Ли- товської консисторій містять значно менший обсяг документів. Так, фонд Литовської консисторії містить, в основному, метричні книги за 1825– 1836 рр., а Білоруської – охоплює матеріали в ос- новному 30-х років ХІХ ст., що пояснюється при- пиненням функціонування Луцької консисторії ра- зом із ліквідацією Луцької єпархії. Документи Луцької консисторії можна умовно поділити за тематичним принципом на кілька груп: 1) офіційні документи нормативного та вико- навчого характеру: витяги з імператорських указів, укази консисторії, рапорти деканів та настоятелів монастирів; 2) метричні книги з 1802 по 1836 рр., сповідні розписи та звіти про кількість церков та священиків того чи іншого повіту; 3) документи наративного характеру, що висвітлюють пастирсь- ку діяльність Греко-уніатської церкви, до яких входять, перш за все, візитні описи церков, повідомлення про появу чудотворних ікон, а також справи освітнього характеру матеріали про будівництво шкіл та різноманітні рапорти з цього приводу; 4) справи про вирішення конфліктів між духовенством та парафіянами; 5) пласт доку- ментів, присвячених економічному боку діяль- ності Церкви: прибутково-витратні відомості, ра- порти про церковні фундуші; 6) незначна кількість матеріалів, з яких можна прослідкувати доброчин- ну діяльність Уніатської церкви XVIII–XIX ст. Цінність останніх посилюється й тим, що на сьо- годні ця діяльність Церкви найменше висвітлена, що пояснюється як слабким розвитком цієї сфери діяльності, так і фрагментарністю відомостей, що збереглися в архівних джерелах. Слід наголосити і на тому, що специфіка консисторських документів не сприяла відкладенню в них матеріалів такого типу. Адже у своїй переважній більшості добро- чинна діяльність Церкви не могла входити до сфе- ри компетенції такого судово-управлінського орга- на, як консисторія. Знайдені нами в Луцькій кон- систорії фрагментарні дані пояснюються тим, що благочинні отримали наказ подати відомості про наявність шпиталів при церквах. Крім того, у фонді є і джерела епістолярні – лис- тування єпископів з деканами, а також з представ- никами православної та католицької ієрархії. В цілому матеріали Луцької консисторії потребують ретельного опрацювання науковцями, оскільки це допоможе з’ясувати малодосліджені аспекти внутрішнього життя Церкви зазначеного періоду. До того ж, їх вивчення допомогло б висвітлити і ду- ховну сферу життя Уніатської церкви – наприклад, ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6 Êîðïóñ öåðêîâíèõ äæåðåë ç ³ñòîð³¿ Ãðåêî-óí³àòñüêî¿ öåðêâè íà Ïðàâîáåðåæí³é Óêðà¿í³ ê³íöÿ XVIII – ïåðøî¿ ïîëîâèíè ÕIÕ ñò.: êëàñèô³êàö³ÿ òà ³íôîðìàö³éí³ ìîæëèâîñò³ 15 особливості вияву самоідентифікації уніатського населення (на прикладі появи чудотворних ікон са- ме в досліджуваний період, що є предметом для подальшого дослідження зв’язку народної побож- ності і антиуніатської політики російського уряду). Документи Білоруської консисторії репрезенту- ють життя церкви в період посилення адміністра- тивного тиску (1820–1830-ті роки ХІХ ст.) Як і в інших консисторіях, тут міститься масив указів духовної колегії, метричних книг, сповідних роз- писів, рапортів деканів по стан церков та їх візи- тації. Втім, більша частина матеріалу висвітлює реакцію населення та духовенства на зміни, які відбувалися в Греко-уніатській церкві в результаті урядової політики 30-х років ХІХ ст. (заборона висвячувати священиків до римсько-католицьких каплиць, впровадження православної обрядовості, закриття монастирів тощо). Таким чином, документи Білоруської консис- торії є логічним продовженням матеріалів Луцької консисторії. Частину уніатських документів, що стосуються територіальних меж нашого дослідження, можна відшукати й у фонді 95 «Холмська греко-католиць- ка консисторія». Так, в одній із справ фонду знахо- дяться документи, що висвітлюють процес підго- товки до ліквідації унії на теренах Правобережної України в кінці XVIII ст., а також її остаточної ліквідації 1839 р. 8, копії документів Греко-уніатсь- кого колегіуму за 1834 р. тощо 9. Слід відзначити, що в документах Холмської консисторії було віднайдено документ, який сто- сується історії Овруцького монастиря та фунду- шові документи Ратненської церкви на Волині, да- товані 1629, 1653, 1751 та 1761 рр. 10, що є свідчен- ням раннього поширення унії на теренах Волині. Наявність волинських матеріалів у фонді Холмсь- кої консисторії пояснюється тим, що до поділів Речі Посполитої частина деканатів, що знаходили- ся на теренах Волині, входили до складу Холмсь- ко-Белзької єпархії. Після переходу Волині до складу Російської імперії ці деканати увійшли до Луцької єпархії. У цілому масив уніатських консисторських до- кументів висвітлює різні аспекти внутрішнього життя Греко-уніатської церкви від організаційної структури до особливостей відносин вірних та пастирів. Серед матеріалів, продукованих Уніатської церк- вою, особливий інтерес становить і такий вид внутрішньоцерковних джерел, як візитації, або описи церков, які є одними з найбільш інформа- тивних та об’єктивних джерел з історії Церкви. Візитаційна документація є комплексним масовим джерелом з історії та культури України, яка роз- криває різні аспекти функціонування Церкви. Цінність цього виду джерел посилюється й тим, що протягом тривалого часу їх вивчення було епізодичним та поверховим, через що, за слушним зауваженням історика церкви І. Скочиляса, прак- тичне використання протоколів візитацій у науко- вих дослідженнях було неспівмірним з їх інфор- маційним потенціалом 11. Значний масив цих візитаційних документів зберігається у фондах ДАЖО, ДАВО, ЦДІАК Ук- раїни, Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ) та ін. Зауважимо, що в Люблінському державному архіві нами було знайдено матеріали генеральної візитації Ратненського деканату 1793 р., який на той час входив до складу Холмської єпархії. Загалом, цінність візитації посилюється й тим, що на сьо- годні не має публікацій візитацій Уніатської церкви Волині напередодні її входження до складу Росії. Однак, впродовж першої половини ХІХ ст., в но- вих суспільно-політичних умовах візитаційні ма- теріали поступово вийшли з ужитку. Їх замінили рапорти як самого духовенства, так і деканів до консисторій та духовних правлінь. Тобто і в цій сфері діяльності Церкви запанувала російська сис- тема діловодства. Втім, візитації не відразу зник- ли, певний час вони існували паралельно зі звітною інформацією. Так, слід наголосити, що для хронологічних меж нашого дослідження важ- ливими є, як ми вже відмічали, візитації, збере- жені у ф. 1040 Радомишльського деканату (ЦДІАК України) серед документів Могильовської Римо- католицької духовної консисторії за 1749–1926 рр. Тут є описи візитацій греко-уніатських церков Ра- домишльського повіту за 1830 р., які створюють загальну картину функціонування Церкви на місцях, а також висвітлюють відносини свяще- ників з парафіянами та церковними братствами за кілька років до остаточної ліквідації унії. Візитні описи церков є і серед матеріалів ф. 382 Луцької уніатської духовної консисторії в ДАВО. Це опис церков Кашегрудського деканату за 1800 р., а та- кож опис церков всієї Луцької єпархії за 1799 р. Цінність візитаційної документації посилюється й тим, що в ній цитуються фундаційні документи – ерекції, презенти, які є на сьогодні дуже рідкісним видом актових джерел. Ці документи закріплювали право конкретного священика на користування церковними угіддями, надане поміщиком. Заува- ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6 Â. Ëîñü 16 жимо, що ерекції та презенти є не лише юридично- правовим документом, а й унікальним джерелом з історичного та географічного краєзнавства, оскіль- ки містять інформацію про земельні володіння з детальними топографічними описами місцевості. Саме ці документи, які закладали правову осно- ву майнового існування будь-якої парафії, спричи- няли часті конфлікти між уніатським та право- славним духовенством. Наприкінці слід відмітити, що значний пласт дже- рел церковного походження міститься у ко- лекційних бібліотечних та музейних зібраннях. Зокрема, у фондах ІР НБУВ є понад два десятки візитаційних справ уніатських деканатів, переваж- но Київського та Брацлавського воєводств від 1746 до 1793 рр. 12, зберігається тут і колекційна збірка та архів митрополита Андрея Шептицького, в якій є і документи, що стосуються теренів нашого дослідження 13. Освітню діяльність Василіанського ордену репрезентують рукописні матеріали музею князів Чарторийських у Кракові 14. У відділі руко- писів Російської національної бібліотеки у Санкт- Петербурзі також зберігається масив джерел з історії Греко-уніатської церкви. Серед них найбіль- шу нашу увагу привертає рукопис «Записки єписко- па Є. Булгариса» про способи приєднання уніатів 15. Значний інтерес становить колекція П. Доброхото- ва, що знаходиться в Архіві Санкт-Петербурзького Інституту історії РАН тощо. Багатою на різнопла- нові матеріали з історії Церкви є збірка рукописів, пожертвуваних католицьким священиком Б. Усса- сом університетській бібліотеці Люблінського Ка- толицького університету 16. Збірка стосується історії Уніатської та Римо-католицької церков на території України та Білорусі в XVII – ХІХ ст. Таким чином, церковні документальні джерела містять найбільш повну інформацію про станови- ще Греко-уніатської церкви в досліджуваний період. Їх цінність полягає у тому, що попри пев- ний суб’єктивізм, що є невід’ємною складовою будь-якого історичного джерела, вони розкрива- ють сутність церковної інституції зсередини. Саме цей масив джерел дає нам можливість створити найбільш повний та цілісний образ діяльності церкви на досліджуваних теренах. Примітки 1 Скочиляс І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII–XVIII ст. Львівсько-Галицько- Кам’янецька єпархія. Т. 2: Протоколи генеральних візи- тацій. – Львів: Видавництво УКУ, 2004. – ccviiii + 512 с. 2 Radwan M. Kosciol greckokatolicki w zaborze rosyjskim okolo 1803 roku. Lublin, 2003. 185 s.;. Wizytacje generalne parafii unickich w wojewodztwie Kijowskim i Braclawskim po 1782 roku. Lublin: TN KUL, 2004. 912 s.; Sociografia Kosciola greckokatolickiego na Braclawszczyznie i Kijowszczyznie w 1782 roku. Lublin, 2004. – 175 s. 3 Зінченко А. Л. Церковне землеволодіння в політиці царизму на Правобережній Україні наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст. – К., 1997. 423 с.; Архівні до- кументи з історії аграрних відносин на Правобережній Україні наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. // Архіви України. – 1986. – № 3. – С. 63–65. Акти візи- тацій монастирів і костьолів XVIII – у першій половині ХІХ ст. як історичне джерело // Подільська старовина: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. А. Косаківський. – Вінни- ця,1993. – С. 205–213. 4 Крижанівський О. П. Джерела до соціально-еко- номічної історії Церкви на Правобережній Україні (XVIII – перша половина ХІХ ст.) // Архіви України. – 1993. – № 1–3. – С. 73–79; Архівні документи про історію Церкви на Правобережній Україні XVIII – пер- шої половини ХІХ ст. // Студії з архівної справи та до- кументознавства. – 2001. – Т. 7. – С. 56–59. 5 Довбищенко М. Українські церковні архіви Литовсь- ко-Польської доби: історична доля та перспективи ре- конструкції // Архіви України. – 2001. – № 6. – С. 11–23; Документи державного архіву Волинської області до історії Луцької Уніатської єпархії у XVIII ст. // Архіви України. – 2005. – № 4. – С. 147–149. 6 Кондратюк Р. Джерела з історії Уніатської Церкви Південно-Східної Волині другої половини XVIII // Архіви України. – 2001. – № 4–5. – С. 99–110; Джерела з історії Уніатської Церкви Південно-Східної Волині // Острогіана в Україні і Європі. Староконстянтинів. – 2001. – С. 352–358. 7 Ks. S. Librowski. Zrodla do wewnetrznych dziejow kos- ciola w Polsce w rеkopismiennych zbiorach koscielnych // Archiwa, bibilioteki i muzea koscielne. T. 7. – Lublin, 1963. – S. 77–94. 8 Tamze. – Z. 95, sygn. 1225. 9 Tamze. – Z. 95, sygn.1226. 10 Tamze. – Sygn. 690, 447. 11 Скочиляс І. Зазначена праця. – С. xviii. 12 ІР НБУВ.– Ф. І, № 2461–2482. 13 ІР НБУВ. – Ф. XVIII, № 310, 315, 318, 321, 323. 14 Biblioteka i muzeum ksiеzat Czartoryskich w Krakowie. 15Отдел рукописей Российской национальной библи- отеки им. Салтыкова-Щедрина. – Ф. 574. Собрание Санкт-Петербургской Духовной Академии, д. 623. За- писки архиепископа Евгения Булгариса об униатах. ХІХ в., 79 л. 16 Otdzial rеkopisow Biblioteki Uniwersyteckiej KUL. – Zbior rеkopisow ks. B. Ussasa.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-416
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1029-7200
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:42:08Z
publishDate	2007
publisher	Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
record_format	dspace
spelling	Лось, В. 2008-04-21T14:05:55Z 2008-04-21T14:05:55Z 2007 Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості / В. Лось // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 11-16. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/416 У статті у результаті опрацьованого масиву джерел церковного походження здійснено спробу класифікації, аналізу, внутрішньої та зовнішньої критики документів. Особлива увага акцентується на висвітленні основних аспектів інформаційного потенціалу зазначеного корпусу джерел. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Загальні питання Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості Article published earlier
spellingShingle	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості Лось, В. Загальні питання
title	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості
title_full	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості
title_fullStr	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості
title_full_unstemmed	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості
title_short	Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості
title_sort	корпус церковних джерел з історії греко-уніатської церкви на правобережній україні кінця xviii – першої половини xix ст.: класифікація та інформаційні можливості
topic	Загальні питання
topic_facet	Загальні питання
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/416
work_keys_str_mv	AT losʹv korpuscerkovnihdžerelzístoríígrekouníatsʹkoícerkvinapravoberežníiukraíníkíncâxviiiperšoípolovinixixstklasifíkacíâtaínformacíinímožlivostí

Корпус церковних джерел з історії Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII – першої половини XIX ст.: класифікація та інформаційні можливості

Institution

Similar Items