Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
Визначені принципи призначення покарання за Статутами Великого князівства Литовського і встановлене їх походження. На підставі аналізу матеріалів судової практики показані особливості реалізації цих принципів при правозастосуванні. Определены принципы назначения наказания по Ста...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Держава і право |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41760 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. / М.В. Єпур // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 158-163. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-41760 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Єпур, М.В. 2013-03-02T17:40:22Z 2013-03-02T17:40:22Z 2011 Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. / М.В. Єпур // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 158-163. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41760 Визначені принципи призначення покарання за Статутами Великого князівства Литовського і встановлене їх походження. На підставі аналізу матеріалів судової практики показані особливості реалізації цих принципів при правозастосуванні. Определены принципы назначения наказания по Статутам Великого княжества Литовского и установлено их происхождение. На основе анализа материалов судебной практики показаны особенности реализации этих принципов при правоприменении. In this article are determinate the general principles of punishment according to Statutes of Great Princedom of Lithuania and there origin. Based on the judicial practice materials the author shows the peculiarities of this principles’ practical realization. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Історія держави і права Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. |
| spellingShingle |
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. Єпур, М.В. Історія держави і права |
| title_short |
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. |
| title_full |
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. |
| title_fullStr |
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. |
| title_full_unstemmed |
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. |
| title_sort |
загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві xvi ст. |
| author |
Єпур, М.В. |
| author_facet |
Єпур, М.В. |
| topic |
Історія держави і права |
| topic_facet |
Історія держави і права |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Держава і право |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| description |
Визначені
принципи
призначення
покарання
за Статутами
Великого
князівства
Литовського
і встановлене
їх походження.
На підставі аналізу матеріалів
судової
практики
показані
особливості
реалізації
цих принципів
при правозастосуванні.
Определены
принципы
назначения
наказания
по Статутам
Великого
княжества
Литовского
и установлено
их происхождение.
На основе
анализа
материалов
судебной
практики
показаны
особенности
реализации
этих принципов
при правоприменении.
In this article are determinate the general principles of punishment according to Statutes
of Great Princedom of Lithuania and there origin. Based on the judicial practice materials the
author shows the peculiarities of this principles’ practical realization.
|
| issn |
1563-3349 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41760 |
| citation_txt |
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. / М.В. Єпур // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 158-163. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT êpurmv zagalʹníprincipipriznačennâpokarannâupisanomulitovsʹkorusʹkomupravíxvist |
| first_indexed |
2025-11-26T02:44:52Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:44:52Z |
| _version_ |
1850606763354619904 |
| fulltext |
М. В. ЄПУР. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ У
ПИСАНОМУ ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОМУ ПРАВІ XVI СТ.
Виз на чені прин ци пи при зна чен ня по ка ран ня за Ста ту та ми Ве ли ко го князівства
Ли товсь ко го і вста нов ле не їх по хо д жен ня. На підставі аналізу ма теріалів су до вої
прак ти ки по ка зані особ ли вості ре алізації цих прин ципів при пра во за с то су ванні.
Ключовіслова:Ста ту ти Ве ли ко го князівства Ли товсь ко го, прин ци пи по ка ран ня,
індивіду алізація по ка ран ня, невідво ротність по ка ран ня, ли товсь ко-русь ке пра во.
Оп ре де ле ны прин ци пы на зна че ния на ка за ния по Ста ту там Ве ли ко го кня же ст ва
Ли тов ско го и ус та нов ле но их про ис хож де ние. На ос но ве ана ли за ма те ри а лов су деб ной
прак ти ки по ка за ны осо бен но с ти ре а ли за ции этих прин ци пов при пра во при ме не нии.
Ключевые слова:Ста ту ты Ве ли ко го кня же ст ва Ли тов ско го, прин ци пы на ка за-
ния, ин ди ви ду а ли за ция на ка за ния, не из беж ность на ка за ния, ли тов ско-рус ское пра во.
In this article are determinate the general principles of punishment according to Statutes
of Great Princedom of Lithuania and there origin. Based on the judicial practice materials the
author shows the peculiarities of this principles’ practical realization.
Keywords: the Statutes of Great Princedom of Lithuania, principles of punishment, indi-
vidual punishment, inevitability of punishment, Lithuanian-Russian law.
ОбранняУкраїноюєвропейськоговекторурозвиткунемоглонепозначитися
на зростанні ролі європейськихцінностей в українському суспільстві.Найваж-
ливішоюсоціальноюцінністювнашійдержавіпроголошеналюдина, їїправа і
свободи.Однакреалізаціяправ і свобод громадяннеможливабез забезпечення
законності іправопорядкувкраїні.ВУкраїнінадержавномурівніпроводяться
заходипоправовійпросвітінаселення,щомаютьнаметіпідвищеннярівняпра-
восвідомостііправовоїкультуригромадян,значнаувагаприділяєтьсяпрофілак-
тиці правопорушень, а також соціалізації правопорушників.У цьому контексті
важкопереоцінитирольоптимізаціїсистемипокарань,якабсприялазведеннюдо
мінімумузлочинністьудержаві.Зцієюметоюдоцільнимєзверненнядонабуто-
гоісторичногодосвідуусферівстановленняізастосуванняпокарання.Особли-
вий інтересдляаналізупредставляютьтіперіоди,коли розвитоквітчизняного
прававідбувалисянатлібурхливихсоціально-економічнихтаідеологічнихзмін.
ОднимізтакихперіодівєXVIст.,колибільшістьукраїнськихземельперебувала
ускладіВеликогокнязівстваЛитовського.Принципиправа,якізакріплювалисяу
виданихпротягомвказаногоперіодуСтатутахВеликогокнязівстваЛитовського,
відображалиідеї,щовиниклиуЄвропіпідвпливомРенесансуіРеформації,тож
можнаговоритипроте,щоуXVIст.інститутивітчизняногоправаформувалися
якєвропейськізадухомітенденціямирозвитку.Сказанестосуєтьсяйінституту
покарання.Зокрема,вивченняпринципівйогозастосуванняулитовсько-русько-
муправіXVIст.матименаукову,пізнавальнуіпрактичнуцінність.
Інститут покарання у праві Великого князівства Литовського вивчали такі
науковці,якГ.Демченко,Т.Довнар,С.Ковальова,П.Музиченко,І.Старостіна,
І.Юхо1 та інші.Упрацяхцих вченихрозглядалися такі аспектипокарання, як
підставизастосування,обтяжуючітапом’якшуючіпокаранняобставини,особли-
вості виконання покарання тощо; принципи покарання не привертали уваги
дослідників. Метою даної статті є встановлення цих принципів на підставі
аналізу правових норм Статутів Великого князівства Литовського, а також
матеріалівсудовоїпрактикиXVIст.
158 Держава і право • Випуск 53
©ЄПУР Мак сим Вiкто ро вич–асистенткафедрифінансівОдеськогодержавного
аграрногоуніверситету
СтатутиВеликогокнязівстваЛитовськогозакріплювалитіпринципипризна-
ченняпокарання,яківпродовжXVст.булисформульованівобласнихіземських
привілеях.Навідмінувідпопередньогоперіодурозвиткуінститутупокарання,у
писаномуправіXVIст.прямовказувалося,щодіяцихпринципіврозшириласяу
просторіізаколомосіб.СтатутиВеликогокнязівстваЛитовськогоподолалипра-
вовий партикуляризм і були чинними на всій території держави. У Статуті
1529року2прямовказувалося:«...всиподданыенаши,такубогие,якоибогатые,
которогородукольвеабостанубылибы,ровноаодностайнотымписанымпра-
вом мают сужоны бытии» (розд. І, арт. 9). Статут 1566 року3, підтвердивши
загальнообов’язковістьнормписаногоправа,поширивйогодіюіна«чужоземцев
изаграничников»,тобтонапредставниківетнорелігійнихгруптапідданихінших
держав,що перебували на території Великого князівстваЛитовського (розд. 1,
арт.17).
Статут1529рокузакріплюваввякостіпринципувжевідомулитовсько-русь-
комуправузXVст.недопустимістьпокараннязазаочнимзвинуваченням(розд.
І,арт.1).ЗгідноізІСтатутом,покараннямоглонакладатисялишезавирокомсуду,
винесенимнапідставічиннихправовихнормвособистійприсутностіпідозрю-
ваного.Цянормапоширюваласянадуховенство,магнатів,шляхту,міщан,тобто
підїїдіюпідпадалоособистовільненаселення.Окремогарантувалося,щовряди
небудутьвідбиратисяушляхтибездоведеноївини(розд.3,арт.5).Статут1566
рокууточнивідоповниввказанийпринцип,встановивши,щопокараннянебуде
накладатися за«осоченьем»ані явним, ані таємним, а такожзапідозрою.Була
підтвердженанорма,згіднозякоювладазобов’язувалася«безправаназаочное
поведанье…нивкоговрядивбрати,анизнихрушати»(розд.3,арт.11).Прого-
лошувалася недоторканність особи шляхетського стану, якщо її вина не буде
доведенасудом:«…кождыйшляхтичоселыйподлеправапозваный,непоконаный
правом,отнас,Господаря,иоткождоговрядуиманиввезеньесажонбытине
маеть»(розд.3,арт.7).
Незважаючиназаконодавчезакріпленняпринципунедопустимостінакладан-
няпокараннябездоведеної вини,напрактиціцейпринципчастопорушувався
феодалами, яким було надане право суду над залежнимнаселенням.У 1573 р.
гродський суд розглядав справу по звинуваченнюМихайла Ласка у свавільній
розправі ізбояриномЮхимом,впійманимназлодійстві.«ИпанМихаилЛаско
отвечал: хто безвинно велел умертвить боярина Евхима, той за него хорошо
заплатить,авелеляегоповеситьпотому,штоонбылвтовремямоимкрестьяни-
ном…»4.
У середовищі крупних феодалів свавілля по відношенню до представників
непривілейованихверствнаселення,навітьтих,хтобезпосередньонезалежаввід
них,булопоширенимявищем.КнязьАндрійКурбський,якийвтікдоВеликого
князівстваЛитовського зМосковської Русі, отримав відСигізмунда ІІАвгуста
містоКовель,якомуде-юребулонаданемагдебурзькеправо,отже,Курбськийне
мавсудитиікаратиковельськихміщан.ОднакзанаказомКурбськогойогоуряд-
ник Іван Калимет вкинув у помийну яму, куди перед тим напустили п’явок,
декількохковельськихєвреїв,звелівшизакритиїхнікрамничкиіпивниці.Пока-
ранняКурбськийвмотивувавтим,щоєвреїневіддалиборгу500злотихякомусь
Лавріну Перекрещенцю. Возного, який приїхав розслідувати справу, не було
допущеноу замок.Калиметвийшовзаворота івідповів:«Хібапанневільний
карати своїх підданих не тільки тюрмою чи іншим покаранням, а і смертю?»
Урядникпославсянате,щоКурбський–господармаєтку,тожвеликийкнязьне
можевтручатисяуйогосправи.Тількипіслятого,якєвреївідправилидепутацію
159Юридичні і політичні науки
на Люблінський сейм і Сигізмунд ІІ Август особисто наказав Курбському
звільнитиув’язнених,князьвідпустивєвреїв5.
Зростання соціальної нерівності призводило до безкарності для представ-
никівпривілейованихстанів,якіпорушувализаконодавчозакріпленийпринцип
недопустимості застосування покарння без доведення вини судом. Княгиня
НастасяКозечинанапитаннягродськогосуду(1568р.)пробезвиннекатування
неюпідчастортурселянинакнязяРоманаСангушкацинічновідповіла:«Яево
казалазмучити,яжевоизаплачу...»6.
Така практика пояснювалася низьким рівнем правової культури і правової
свідомості суспільної еліти, пануванням на практиці «кулачного права». Тож
зусиллязаконодавця,спрямованінавихованняулитовсько-руськомусуспільстві
повагидоправа,булисвоєчасними.Підвищеннюрівняправовоїсвідомостііпра-
вовоїкультурималисприятиіпроголошеніуСтатутахпринципипокарання.
НаступнийзакріпленийуСтатутахпринциппроголошував,щотяжкістьпока-
рання залежатиме від тяжкості злочину (Статут 1529 року, розд. 1, арт. 1). У
подальших артикулах законодавець намагався дотримуватись цього принципу
припризначенніпокарання.Так,Статут1529рокувстановив,що зарозбійний
нападнадорозівинуватийкараєтьсянасмерть,якщовб’єабопоранитького-не-
будь; якщожудорозіміжлюдьмисталася сварка,підчас якоїодин знихбув
поранений, винуватий карається не смертю, а лише нав’язкою – штрафом за
тілесніушкодження–накористьпотерпілого(розд.7,арт.21).ЗаСтатутом1566
року, нанесення під час бійки рани з порушенням цілісності кості каралося
нав’язкою у 30 коп грошей, а у випадку, коли така рана призводила до втрати
мови,нав’язказбільшуваласядо100копгрошей(тобтодорозміруголовщизни),
крімтого,винуватиймаввідсидітивув’язненні1рікі6тижнів(Статут1566року,
розд.11,арт.13).
Однакусоціальнонеоднорідномусуспільствіпринципзалежностісуворості
покарання від тяжкості злочину неминуче мав порушуватися. Вже у Статуті
1529рокупокараннянабуваєпомітногостановогозабарвлення:затотожнедіяння
встановлювалосярізнепокараннядляшляхтича ідляпосполитого.Так,напри-
клад,шляхтич,впершезвинуваченийузлодійстві,завідсутностіречовихдоказів
мігдовестисвоюневинуватістьприсягою;звинуваченийвдругемігдовестисвою
невинуватість присягою своєю і двох шляхтичів (Статут 1529 року, розд. 13,
арт.7,8).Звинуваченийвдругеселянинзавідсутностіречовихдоказіввидавався
натортури(Статут1529року,розд.13,арт.13).Статут1566рокупоглибивста-
новість покарання, впровадивши, що тяжкість покарання стала залежати і від
того, до якої суспільної групи належав потерпілий. Так, розмір нав’язки для
шляхтиіпосполитихзначнорізнилися;різнасуманав’язкисплачуваласяхристи-
янам й іновірцям.Нарешті, тяжкість покарання вар’їрувалася у залежності від
того, в якому соціальному середовищі був скоєний злочин. За «кґвалт» (озб-
роєний напад на будинок), вчиненийшляхтичем по відношенню дошляхтича,
винуватийкарався смертю, а зйогомайна сплачувалася головщизна і нав’язки
(Статут 1529 року, розд. VII, арт. 1). «Кґвалт посполитый соседский» карався
лишештрафом–12рублівгрошейсплачувалосяпотерпіломуяккомпенсаціяза
збитки,такажсумавинийшланакористьмонарха(Статут1529року,розд.VII,
арт.20).Такарізниця,нанашудумку,пояснюєтьсятим,щодержавабулазацікав-
ленауприпиненнінаїздівнадомівки,що,якіраніше,булипоширенимиушля-
хетському середовищі, тож встановлювала тяжке покарання для злочинців,що
малонаметі залякатипотенційнихправопорушників.Уселянськомужсередо-
вищінападинадомівкинебуличастими;крімтого,стратаселянпризводиладо
160 Держава і право • Випуск 53
скороченняробочоїсилиудержаві,щобулоневигіднимякдлявлади,такідля
землевласників.
Отже, закріпленийуСтатутахпринцип залежності суворостіпокарання від
тяжкості злочину діяв у випадках, коли і потерпілий, і злочинець належали до
одногостану.
Статут 1529 року закріпив сформований у литовсько-руському праві ще у
XVст.принципіндивідуалізаціїпокарання:«…немаетьбытикаран…анижона
завыступмужасвоего,аниотецзавыступсына,анисынзаотца,инижадный
прирожоный, анислуга запана» (Статут1529року,розд.1, арт.7).Уцьомуж
артикулівстановлювалося,щопокараннянакладатиметьсялишенатого,хтобуде
винуватий. У наступних артикулах вказувалося, що жінка на відповідає своїм
майномзазлочинчоловіка(розд.5,арт.10).Однакційзагальнійнормісуперечи-
ласпеціальнанорма,згіднозякоюдітиземлевласника(магнатаабошляхтича),
якийвтікзакордон«доземлинеприятельское»втрачаютьправонамаєток,який
відходитьвеликомукнязю(Статут1529року,розд.1,арт.4).Цяспеціальнанорма
повторюваладавнюнормутакзваногокняжогоправа.Нагадаємо,щощевеликий
князьКазимирЯгайловичвідмовивсявіддатиКиївськекнязівствоСеменуОлель-
ковичуіМихайлуОлельковичу,законнимнащадкамкиївськихкнязів,заявивши,
що їхній дідВолодимир «бігав наМоскву і тимпробігав своювотчину»7. Тут
простежуютьсязалишкидавньогоправовогоправила:суб’єктомправабуласім’я,
рід,анеокремаособа;визнаннясуб’єктомправаособищеневстиглоповністю
вкоренитисяулитовсько-руськомуправі.Статут1566року,закріпивши,що«кож-
дыйсамзасвойвыступмаетьтерпетиикаранбытии»(розд.1,арт.14),залишив
вказануспеціальнунормубеззмін(розд.1,арт.11).ВодночасСтатутизвільняли
від конфіскації маєтків тих синів втікача, які були «відділені», тобто за життя
батькаотрималисвоючасткуземліісталисамостійнимивотчинниками.Майнове
покарання не стосувалося і тих дочок, які отримали від батька землю у посаг.
Втім дітям злочинця треба було довести під присягою, що вони не знали про
намірбатькавтектидонеприятеля(Статут1566року,розд.1,арт.11).Кваліфіку-
ючиммоментомтутбулоте,щодітинепроживализбатькомоднієюсім’єю,тож
немоглибутиспівучасникамизлочину.
Принцип індивідуалізації покарання поширювався і на селян, у тому числі
залежних.Так,наприклад,СтатутизакріпилинормуСудебника1468рокущодо
звільненнявідпокаранняжінкиідітейзлодія,якінезналипрозлочинчоловікаі
батька інеспоживаликраденого (Статут1566року,розд.14,арт.13).Щеодна
спеціальнанорма,якасуперечилапринципуіндивідуалізаціїпокаранняіпринци-
пу накладання покарання лише за наявністю вини, стосувалася колективної
відповідальностісела,селянськоїобщини,увипадкукрадіжки,колизлодійбув
невідомий.Селянисплачувалипотерпіломушкоду (вартістьвкраденого) імали
самостійновідшукуватизлодія,щобповернутисобісплачене(Статут1566року,
розд.14,арт.1).ЦянормазберегласязчасівРуськоїПравди.Однакформулюван-
няпринципуіндивідуалізаціїпокаранняуСтатутахВеликогокнязівстваЛитовсь-
кого порівняно із привілеями відбиває більш досконалий рівень юридичної
технікиібільшскладнітарозвиненісуспільнівідносини.
Наступнимпринципом,закріпленимуСтатутах,бувпринципневідворотності
покарання.Йогозначеннявеволюціїлитовсько-руськогоправаважкопереоціни-
ти.З’явившисьуписаномуправіВеликогокнязівстваЛитовськогоудругійполо-
виніXVст.,вінзнаменувавсобоюформуванняновихцілейпокаранняінового
значення цього правового інституту у регулюванні суспільних відносин. Якщо
правочасівКиївськоїРусі,авідтакізвичаєвеправодопускало,щозлочинецьі
161Юридичні і політичні науки
потерпілий(абойогородичі)можутьдомовитисяміжсобоюпросплатугрошової
компенсаціїзаспричиненушкоду,тоулитовсько-руськомуправітакапрактика
булазаборонена.Звинувачениймавотриматипокараннязгідноізсудовимвиро-
ком.Близькимдоцьогопринципубувпринципобов’язковостівиконаннявироку.
Статут 1566 року встановив, що заперечення господарського вироку карається
ув’язненнямна6тижнівувеликокнязівськомузамку(спеціальномуприміщенні
насудовомудворігосподаря),причомупідкреслювалося,що«тоникомунемаеть
бытиотпущоно»(розд.1,арт.27).
Якщовсівищепереліченіпринципизастосуванняпокараннятієючиіншою
міроюбуливідомілитовсько-руськомуправіідовиданняСтатутів,тонаступний
принципбувновим.Згіднозним,«…судподобенствавсякиенадобройбачности
мають мети, и в речах вонтпливых склоннейший маеть бытии ку возведению
нижликукаранью»(Статут1566року,розд.14,арт.2).Внесенняподібноїнорми-
принципудозагальнодержавногокодексусвідчилопровисокийрівеньправової
культуриігуманізмправників,якіскладалиСтатут.
УІІСтатутівстановлювавсяпринципповерненнязвинувачення:той,хтоне
довівсвоєзвинувачення,вважавсянаклепникомікаравсятаксамо,якмавбути
покаранийтой,коговінзвинуватив(розд.1,арт.2).Окреманормавстановлювала
поверненнязвинуваченняувипадкунаклепувобразі«маєстатугосподарського»,
тобтодостоїнствавеликогокнязя(розд.1,арт.5).ОднакСтатут1566рокувста-
новив, що звинувачення у вбивстві, зроблені близькими родичами загиблих у
стані сильного душевного хвилювання, «з великого а значного жалю», навіть
якщо не будуть доведені, не вважатимуться підставою для покарання тих, хто
звинувачував «за оболживостю з жалю». Велике емоційне навантаження несе
обґрунтуваннясанкціїцієїнорми(якасуперечитьпринципуповерненнязвинува-
чення): «а то для того, бы ся итижаль пожалю не двоил» (розд. 14, арт. 30).
Милосердя, щире співчуття до горя родичів вбитих для авторів Статуту було
вищимнадприписиправа.
Можна погодитись із С. Ковальовою, яка вважає, що низка принципів
литовсько-руськогоправа,утомучисліітих,щостосувалисязастосуванняпока-
рання, була запозичена із римського права. Серед них дослідниця називає
наступні:nullumpatrisdelictuminnocentifiliopoenaeest(безвинногосинанемож-
накаратизазлочинбатька),nemodelictisexuitor(нікогонеможназвільнитивід
відповідальності заправопорушення),maleficianondebens remanere impunita et
impunitascontinuumaffectumtribuitdelinquendi(поганівчинкинеповиннізалиша-
тисябезкарними,бобезкарністьєпостійнимзаохоченнямзлочинців),multiplicita
transgressione crescat poenae inflictio (застосуванняпокаранняповинно зростати
разомізповтореннямзлочину).Надумкувченої,окреміпринципизапозичували-
ся безпосередньо із римської правової спадщини, а деякі реципувалися через
польськеправо8.
Вихідці з Литовсько-Руської держави навчалися в багатьох університетах
Європи. У 1387 р. у Празькому університеті була навіть створена Литовська
колегія – Collegium Lithuanicum9. Вивчення римської спадщини набувало для
литовської суспільноїверхівкиособливого значення:ще зкінцяXIV–початку
XVст. середлитовської соціальної еліти сталапопулярноюлегендапропоход-
женнялитовськогонародувідримлян,якіприйшлиуІст.доЛитвиізватажком
Палемоном, родичем імператораНерона10. Як вказуєП.Музиченко, до складу
кодифікаційноїкомісії,якапрацюваланадСтатутом1566року,входилинетільки
юристи-практики,алейвідомівчені,«докторичужоземнихмов»АвгустинРотун-
дус і Петро Роїзій, які здобули юридичну освіту і наукові ступені у відомих
162 Держава і право • Випуск 53
західноєвропейських університетах. До складу комісії входили й інші високо-
освіченіособи,наприклад,добреобізнанийуправіСтаніславНаркуський,якому
належалаодназнайбільшихудержавіприватнабібліотека11.Тожширокезапози-
ченняримськихправовихпринципівнебуловипадковим.Однакнеможнавважа-
ти,щонормиримськогоправасліпокопіювалисялитовсько-руськимиюристами.
Обиралисяізакріплювалисялишетізних,якімоглиоптимальноврегульовувати
тіновісуспільнівідносини,якіформувалисяудержаві.
Закріплені у Статутах принципи застосування покарання складалися і під
потужнимвпливомідейРенесансутаРеформації.ЗатвердженнямП.Музиченка,
значнурольукодифікаційномупроцесівдругійполовиніXVIст.почалавідігра-
ватинаукаправа.З’явилосячималодержавнихдіячів,священиків,взагаліосвіче-
нихлюдейугалузіправа.Багатодержавнихдіячів,навчаючисьуєвропейських
університетах,увібраливсебеідеїРеформаціїізгодомвиступилизрізкоюкри-
тикоюцерковноїортодоксіїісхоластики;їхнімизусиллямивдалосявідокремити
світськеправовідцерковного12.Ідеїгуманізму,щосталибазовимидляфілософії
ісвітосприйняттяРенесансу,відобразилисяупринципахзастосуванняпокарання
влитовсько-руськомуправі.Всецезумовилорозвитоклитовсько-руськогоправа
якневід’ємноїчастинитодішньоїєвропейськоїправовоїкультури.
Незважаючинате,щоуповсякденнійреальностіпрогресивніправовіприн-
ципи,щомістилисяуСтатутахВеликогокнязівстваЛитовського,незавждизна-
ходилипрактичневтілення,їхнєзаконодавчезакріпленнябулопотужнимкроком
вперед на шляху виховання правосвідомості населення і формування зародків
громадянськогосуспільстванаукраїнськихземлях.
1.Дем чен ко Г.НаказаниепоЛитовскомуСтатутувеготрёхредакциях(1529,1566
и1588 гг.). –К.:ТипографияИмператорскогоуниверситета святогоВладимира (В.И.
Завадовского), 1894; Доўнар Т.І. Развіццё аснаўных інстытутаў грамадзянскага і
крымінальнага права Беларусі ў XV – XVI стагоддзях. – Мінск: «Пропилеи», 2000;
Ко ва ль о ва С.Г.СудебниквеликогокнязяКазимираЯгайловича1468року.–Миколаїв:
Вид-воЧДУім.ПетраМогили,2009;Му зи чен ко П., Ста ро сти на И.СудебникКазими-
ра1468г.оличнойисемейнойответственностиприуголовныхпреступлениях//Вос-
точнаяЕвропавдревностиисредневековье.Сб.статей.–М.:Наука,1978.–С.253–254;
Юхо И.А. ПравовоеположениенаселенияБелоруссиивXVIвеке.–Мн.:Изд-воБГУ
им.В.И.Ленина,1978.2.Ста ту ти ВеликогокнязівстваЛитовського:У3т.–Т.І:Ста-
тутВеликого князівстваЛитовського 1529 року / За ред.С.Ківалова,П.Музиченка,
А.Панькова.–Одеса,2002.3. Ста ту ти ВеликогокнязівстваЛитовського:У3т.–Т.2:
СтатутВеликогокнязівстваЛитовського1566року/Заред.С.Ківалова,П.Музиченка,
А.Панькова.–Одеса,2003.4. Ива ни шев.ОдревнихсельскихобщинахвЮго-Западной
России.–С.31.5. Гор ский С.ЖизньиисторическоезначениекнязяАндреяМихайло-
вичаКурбского.–Казань,1858.–С.158–159.6. Ива ни шев.Цит.работа.–С.65.7. Кле-
пат ский П.Г.Очерки по историиКиевской земли.Литовский период. – БілаЦерква:
ВидавецьОлександрПшонківський,2007.–С.78.8. Ко ва ль о ва С.Г.Судебниквеликого
князяКазимираЯгайловича.–Миколаїв:ВидавництвоЧДУ ім.ПетраМогили,2009.
9. Плеч кай тис Р.ЗарождениефилософскогообразованиявВеликомкняжествеЛитов-
ском//Топос.–2004.–№2(9).–С.110.10. Ру мян цев скаялетопись//Полноесобрание
русскихлетописей.–Т.35:Летописибелорусско-литовские.–М.:Наука,1980.–С.27.
11. Му зи чен ко П.Цит.работа.–С.5.12.Тамже.
163Юридичні і політичні науки
Розділ 2. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
М. В. Єпур. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ У ПИСАНОМУ ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОМУ ПРАВІ XVI СТ.
|