Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.

Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.

Визначені принципи призначення покарання за Статутами Великого князівства Литовського і встановлене їх походження. На підставі аналізу матеріалів судової практики показані особливості реалізації цих принципів при правозастосуванні. Определены принципы назначения наказания по Ста...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Держава і право
Datum:2011
1. Verfasser: Єпур, М.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2011
Schlagworte:
Історія держави і права
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41760
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. / М.В. Єпур // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 158-163. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-41760
record_format dspace
spelling Єпур, М.В.
2013-03-02T17:40:22Z
2013-03-02T17:40:22Z
2011
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. / М.В. Єпур // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 158-163. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
1563-3349
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41760
Визначені принципи призначення покарання за Статутами Великого князівства Литовського і встановлене їх походження. На підставі аналізу матеріалів судової практики показані особливості реалізації цих принципів при правозастосуванні.
Определены принципы назначения наказания по Статутам Великого княжества Литовского и установлено их происхождение. На основе анализа материалов судебной практики показаны особенности реализации этих принципов при правоприменении.
In this article are determinate the general principles of punishment according to Statutes of Great Princedom of Lithuania and there origin. Based on the judicial practice materials the author shows the peculiarities of this principles’ practical realization.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Держава і право
Історія держави і права
Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
spellingShingle Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
Єпур, М.В.
Історія держави і права
title_short Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
title_full Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
title_fullStr Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
title_full_unstemmed Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст.
title_sort загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві xvi ст.
author Єпур, М.В.
author_facet Єпур, М.В.
topic Історія держави і права
topic_facet Історія держави і права
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Держава і право
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format Article
description Визначені принципи призначення покарання за Статутами Великого князівства Литовського і встановлене їх походження. На підставі аналізу матеріалів судової практики показані особливості реалізації цих принципів при правозастосуванні. Определены принципы назначения наказания по Статутам Великого княжества Литовского и установлено их происхождение. На основе анализа материалов судебной практики показаны особенности реализации этих принципов при правоприменении. In this article are determinate the general principles of punishment according to Statutes of Great Princedom of Lithuania and there origin. Based on the judicial practice materials the author shows the peculiarities of this principles’ practical realization.
issn 1563-3349
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41760
citation_txt Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. / М.В. Єпур // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 158-163. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT êpurmv zagalʹníprincipipriznačennâpokarannâupisanomulitovsʹkorusʹkomupravíxvist
first_indexed 2025-11-26T02:44:52Z
last_indexed 2025-11-26T02:44:52Z
_version_ 1850606763354619904
fulltext М. В. ЄПУР. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ У ПИСАНОМУ ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОМУ ПРАВІ XVI СТ. Виз на чені прин ци пи при зна чен ня по ка ран ня за Ста ту та ми Ве ли ко го князівства Ли товсь ко го і вста нов ле не їх по хо д жен ня. На підставі аналізу ма теріалів су до вої прак ти ки по ка зані особ ли вості ре алізації цих прин ципів при пра во за с то су ванні. Клю­чові­сло­ва:­Ста ту ти Ве ли ко го князівства Ли товсь ко го, прин ци пи по ка ран ня, індивіду алізація по ка ран ня, невідво ротність по ка ран ня, ли товсь ко-русь ке пра во. Оп ре де ле ны прин ци пы на зна че ния на ка за ния по Ста ту там Ве ли ко го кня же ст ва Ли тов ско го и ус та нов ле но их про ис хож де ние. На ос но ве ана ли за ма те ри а лов су деб ной прак ти ки по ка за ны осо бен но с ти ре а ли за ции этих прин ци пов при пра во при ме не нии. Клю­че­вые­ сло­ва:­Ста ту ты Ве ли ко го кня же ст ва Ли тов ско го, прин ци пы на ка за- ния, ин ди ви ду а ли за ция на ка за ния, не из беж ность на ка за ния, ли тов ско-рус ское пра во. In this article are determinate the general principles of punishment according to Statutes of Great Princedom of Lithuania and there origin. Based on the judicial practice materials the author shows the peculiarities of this principles’ practical realization. Key­words: the Statutes of Great Princedom of Lithuania, principles of punishment, indi- vidual punishment, inevitability of punishment, Lithuanian-Russian law. Об­ран­ня­Ук­раїною­євро­пейсь­ко­го­век­то­ру­роз­вит­ку­не­мог­ло­не­по­зна­чи­ти­ся­ на­ зро­с­танні­ ролі­ євро­пейсь­ких­цінно­с­тей­ в­ ук­раїнсько­му­ суспільстві.­Най­важ- ливішою­соціаль­ною­цінністю­в­нашій­дер­жаві­про­го­ло­ше­на­лю­ди­на,­ її­пра­ва­ і­ сво­бо­ди.­Од­нак­ре­алізація­прав­ і­ сво­бод­ гро­ма­дян­не­мож­ли­ва­без­ за­без­пе­чен­ня­ за­кон­ності­ і­пра­во­по­ряд­ку­в­країні.­В­Ук­раїні­на­дер­жав­но­му­рівні­про­во­дять­ся­ за­хо­ди­по­пра­вовій­просвіті­на­се­лен­ня,­що­ма­ють­на­меті­підви­щен­ня­рівня­пра- восвідо­мості­і­пра­во­вої­куль­ту­ри­гро­ма­дян,­знач­на­ува­га­приділяється­профілак- тиці­ пра­во­по­ру­шень,­ а­ та­кож­ соціалізації­ пра­во­по­руш­ників.­У­ цьо­му­ кон­тексті­ важ­ко­пе­ре­оціни­ти­роль­оп­тимізації­си­с­те­ми­по­ка­рань,­яка­б­спри­я­ла­зве­ден­ню­до­ мініму­му­зло­чинність­у­дер­жаві.­З­цією­ме­тою­доцільним­є­звер­нен­ня­до­на­бу­то- го­істо­рич­но­го­досвіду­у­сфері­вста­нов­лен­ня­і­за­сто­су­ван­ня­по­ка­ран­ня.­Особ­ли- вий­ інте­рес­для­аналізу­пред­став­ля­ють­ті­періоди,­ко­ли­ ­роз­ви­ток­вітчиз­ня­но­го­ пра­ва­відбу­ва­ли­ся­на­тлі­бурх­ли­вих­соціаль­но-еко­номічних­та­іде­о­логічних­змін.­ Од­ним­із­та­ких­періодів­є­XVI­ст.,­ко­ли­більшість­ук­раїнських­зе­мель­пе­ре­бу­ва­ла­ у­складі­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го.­Прин­ци­пи­пра­ва,­які­закріплю­ва­ли­ся­у­ ви­да­них­про­тя­гом­вка­за­но­го­періоду­Ста­ту­тах­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го,­ відо­б­ра­жа­ли­ідеї,­що­ви­ник­ли­у­Європі­під­впли­вом­Ре­не­сан­су­і­Ре­фор­мації,­тож­ мож­на­го­во­ри­ти­про­те,­що­у­XVI­ст.­інсти­ту­ти­вітчиз­ня­но­го­пра­ва­фор­му­ва­ли­ся­ як­євро­пейські­за­ду­хом­і­тен­денціями­роз­вит­ку.­Ска­за­не­сто­сується­й­інсти­ту­ту­ по­ка­ран­ня.­Зо­к­ре­ма,­вив­чен­ня­прин­ципів­йо­го­за­сто­су­ван­ня­у­ли­товсь­ко-русь­ко- му­праві­XVI­ст.­ма­ти­ме­на­уко­ву,­пізна­валь­ну­і­прак­тич­ну­цінність. Інсти­тут­ по­ка­ран­ня­ у­ праві­ Ве­ли­ко­го­ князівства­ Ли­товсь­ко­го­ вив­ча­ли­ такі­ на­уковці,­як­Г.­Дем­чен­ко,­Т.­До­внар,­С.­Ко­ва­ль­о­ва,­П.­Му­зи­чен­ко,­І.­Ста­ростіна,­ І.­Юхо1­ та­ інші.­У­пра­цях­цих­ вче­них­роз­гля­да­ли­ся­ такі­ ас­пек­ти­по­ка­ран­ня,­ як­ підста­ви­за­сто­су­ван­ня,­об­тя­жу­ючі­та­пом’як­шу­ючі­по­ка­ран­ня­об­ста­ви­ни,­особ­ли- вості­ ви­ко­нан­ня­ по­ка­ран­ня­ то­що;­ прин­ци­пи­ по­ка­ран­ня­ не­ при­вер­та­ли­ ува­ги­ дослідників.­ Ме­тою­ да­ної­ статті­ є­ вста­нов­лен­ня­ цих­ прин­ципів­ на­ підставі­ аналізу­ пра­во­вих­ норм­ Ста­тутів­ Ве­ли­ко­го­ князівства­ Ли­товсь­ко­го,­ а­ та­кож­ ма­теріалів­су­до­вої­прак­ти­ки­XVI­ст.­­­­­ 158 Держава і право • Випуск 53 ©­ЄПУР Мак сим Вiкто ро вич­–­аси­с­тент­ка­фе­д­ри­фінансів­Одесь­ко­го­дер­жав­но­го­ аг­рар­но­го­універ­си­те­ту Ста­ту­ти­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го­закріплю­ва­ли­ті­прин­ци­пи­при­зна- чен­ня­по­ка­ран­ня,­які­впро­довж­XV­ст.­бу­ли­сфор­му­ль­о­вані­в­об­лас­них­і­земсь­ких­ привіле­ях.­На­відміну­від­по­пе­ред­нь­о­го­періоду­роз­вит­ку­інсти­ту­ту­по­ка­ран­ня,­у­ пи­са­но­му­праві­XVI­ст.­пря­мо­вка­зу­ва­ло­ся,­що­дія­цих­прин­ципів­роз­ши­ри­ла­ся­у­ про­сторі­і­за­ко­лом­осіб.­Ста­ту­ти­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го­по­до­ла­ли­пра- во­вий­ пар­ти­ку­ля­ризм­ і­ бу­ли­ чин­ни­ми­ на­ всій­ те­ри­торії­ дер­жа­ви.­ У­ Ста­туті­ 1529­ро­ку2­пря­мо­вка­зу­ва­ло­ся:­«...­вси­под­да­ные­на­ши,­так­убо­гие,­яко­и­бо­га­тые,­ ко­то­ро­го­ро­ду­коль­ве­або­ста­ну­бы­ли­бы,­ров­но­а­од­но­стай­но­тым­пи­са­ным­пра- вом­ ма­ют­ су­жо­ны­ бы­тии»­ (розд.­ І,­ арт.­ 9).­ Ста­тут­ 1566­ ро­ку3,­ підтвер­див­ши­ за­галь­но­обов’яз­ковість­норм­пи­са­но­го­пра­ва,­по­ши­рив­йо­го­дію­і­на­«чу­жо­зем­цев­ и­за­гра­нич­ни­ков»,­тоб­то­на­пред­став­ників­ет­но­релігійних­груп­та­підда­них­інших­ дер­жав,­що­ пе­ре­бу­ва­ли­ на­ те­ри­торії­ Ве­ли­ко­го­ князівства­Ли­товсь­ко­го­ (розд.­ 1,­ арт.­17).­ Ста­тут­1529­ро­ку­закріплю­вав­в­якості­прин­ци­пу­вже­відо­му­ли­товсь­ко-русь- ко­му­пра­ву­з­XV­ст.­не­до­пу­с­тимість­по­ка­ран­ня­за­за­оч­ним­зви­ну­ва­чен­ням­(розд.­ І,­арт.­1).­Згідно­із­І­Ста­ту­том,­по­ка­ран­ня­мог­ло­на­кла­да­ти­ся­ли­ше­за­ви­ро­ком­су­ду,­ ви­не­се­ним­на­підставі­чин­них­пра­во­вих­норм­в­осо­бистій­при­сут­ності­підо­зрю- ва­но­го.­Ця­нор­ма­по­ши­рю­ва­ла­ся­на­ду­хо­вен­ст­во,­маг­натів,­шлях­ту,­міщан,­тоб­то­ під­її­дію­підпа­да­ло­осо­би­с­то­вільне­на­се­лен­ня.­Ок­ре­мо­га­ран­ту­ва­ло­ся,­що­вря­ди­ не­бу­дуть­відби­ра­ти­ся­у­шлях­ти­без­до­ве­де­ної­ви­ни­(розд.­3,­арт.­5).­Ста­тут­1566­ ро­ку­уточ­нив­і­до­пов­нив­вка­за­ний­прин­цип,­вста­но­вив­ши,­що­по­ка­ран­ня­не­бу­де­ на­кла­да­ти­ся­ за­«осо­че­нь­ем»­ані­ яв­ним,­ ані­ таємним,­ а­ та­кож­за­підо­зрою.­Була­ підтвер­д­же­на­нор­ма,­згідно­з­якою­вла­да­зо­бов’язу­ва­ла­ся­«без­пра­ва­на­за­оч­ное­ по­ве­да­нье­…­ни­в­ко­го­вря­див­бра­ти,­ани­з­них­ру­ша­ти»­(розд.­3,­арт.­11).­Про­го- ло­шу­ва­ла­ся­ не­до­тор­канність­ осо­би­ шля­хетсь­ко­го­ ста­ну,­ як­що­ її­ ви­на­ не­ бу­де­ до­ве­де­на­су­дом:­«…кож­дый­шлях­тич­осе­лый­под­ле­пра­ва­поз­ва­ный,­не­по­ко­на­ный­ пра­вом,­от­нас,­Гос­по­да­ря,­и­от­кож­до­го­вря­ду­иман­и­в­ве­зе­нье­са­жон­бы­ти­не­ ма­еть»­(розд.­3,­арт.­7).­­ Не­зва­жа­ю­чи­на­за­ко­но­дав­че­закріплен­ня­прин­ци­пу­не­до­пу­с­ти­мості­на­кла­дан- ня­по­ка­ран­ня­без­до­ве­де­ної­ ви­ни,­на­прак­тиці­цей­прин­цип­ча­с­то­по­ру­шу­вав­ся­ фе­о­да­ла­ми,­ яким­ бу­ло­ на­да­не­ пра­во­ су­ду­ над­ за­леж­ним­на­се­лен­ням.­У­ 1573­ р.­ гродсь­кий­ суд­ роз­гля­дав­ спра­ву­ по­ зви­ну­ва­чен­ню­Ми­хай­ла­ Ла­с­ка­ у­ свавільній­ роз­праві­ із­бо­я­ри­ном­Юхи­мом,­впійма­ним­на­злодійстві.­«И­пан­Ми­ха­ил­Ла­с­ко­ от­ве­чал:­ хто­ без­вин­но­ ве­лел­ умерт­вить­ бо­я­ри­на­ Ев­хи­ма,­ той­ за­ не­го­ хо­ро­шо­ за­пла­тить,­а­ве­лел­я­его­по­ве­сить­по­то­му,­што­он­был­в­то­вре­мя­мо­им­кре­с­ть­я­ни- ном…»4.­ У­ се­ре­до­вищі­ круп­них­ фе­о­далів­ свавілля­ по­ відно­шен­ню­ до­ пред­став­ників­ не­привілей­о­ва­них­верств­на­се­лен­ня,­навіть­тих,­хто­без­по­се­ред­ньо­не­за­ле­жав­від­ них,­бу­ло­по­ши­ре­ним­яви­щем.­Князь­Андрій­Курбсь­кий,­який­втік­до­Ве­ли­ко­го­ князівства­Ли­товсь­ко­го­ з­Мос­ковсь­кої­ Русі,­ от­ри­мав­ від­Сигізмун­да­ ІІ­Ав­гу­с­та­ місто­Ко­вель,­яко­му­де-юре­бу­ло­на­да­не­маг­де­бурзь­ке­пра­во,­от­же,­Курбсь­кий­не­ мав­су­ди­ти­і­ка­ра­ти­ко­вельсь­ких­міщан.­Од­нак­за­на­ка­зом­Курбсь­ко­го­йо­го­уряд- ник­ Іван­ Ка­ли­мет­ вки­нув­ у­ по­мий­ну­ яму,­ ку­ди­ пе­ред­ тим­ на­пу­с­ти­ли­ п’явок,­ декількох­ко­вельсь­ких­євреїв,­звелівши­за­кри­ти­їхні­крам­нич­ки­і­пив­ниці.­По­ка- ран­ня­Курбсь­кий­вмо­ти­ву­вав­тим,­що­євреї­не­відда­ли­борг­у­500­зло­тих­яко­мусь­ Лавріну­ Пе­ре­кре­щен­цю.­ Воз­но­го,­ який­ приїхав­ розсліду­ва­ти­ спра­ву,­ не­ бу­ло­ до­пу­ще­но­у­ за­мок.­Ка­ли­мет­вий­шов­за­во­ро­та­ і­відповів:­«Хіба­пан­не­вільний­ ка­ра­ти­ своїх­ підда­них­ не­ тільки­ тюр­мою­ чи­ іншим­ по­ка­ран­ням,­ а­ і­ смер­тю?»­ Уряд­ник­по­слав­ся­на­те,­що­Курбсь­кий­–­гос­по­дар­маєтку,­тож­ве­ли­кий­князь­не­ мо­же­втру­ча­ти­ся­у­йо­го­спра­ви.­Тільки­після­то­го,­як­євреї­відпра­ви­ли­де­пу­тацію­ 159Юридичні і політичні науки на­ Люблінський­ сейм­ і­ Сигізмунд­ ІІ­ Ав­густ­ осо­би­с­то­ на­ка­зав­ Курбсь­ко­му­ звільни­ти­ув’яз­не­них,­князь­відпу­с­тив­євреїв5.­ Зро­с­тан­ня­ соціаль­ної­ нерівності­ при­зво­ди­ло­ до­ без­кар­ності­ для­ пред­став- ників­привілей­о­ва­них­станів,­які­по­ру­шу­ва­ли­за­ко­но­дав­чо­закріпле­ний­прин­цип­ не­до­пу­с­ти­мості­ за­сто­су­ван­ня­ по­карн­ня­ без­ до­ве­ден­ня­ ви­ни­ су­дом.­ Кня­ги­ня­ На­ста­ся­Ко­зе­чи­на­на­пи­тан­ня­гродсь­ко­го­су­ду­(1568­р.)­про­без­вин­не­ка­ту­ван­ня­ нею­під­час­тор­тур­се­ля­ни­на­кня­зя­Ро­ма­на­Сан­гуш­ка­цинічно­відповіла:­«Я­ево­ ка­за­ла­зму­чи­ти,­я­ж­ево­и­за­пла­чу...»6. Та­ка­ прак­ти­ка­ по­яс­ню­ва­ла­ся­ низь­ким­ рівнем­ пра­во­вої­ куль­ту­ри­ і­ пра­во­вої­ свідо­мості­ суспільної­ еліти,­ па­ну­ван­ням­ на­ прак­тиці­ «ку­лач­но­го­ пра­ва».­ Тож­ зу­сил­ля­за­ко­но­дав­ця,­спря­мо­вані­на­ви­хо­ван­ня­у­ли­товсь­ко-русь­ко­му­суспільстві­ по­ва­ги­до­пра­ва,­бу­ли­своєча­сни­ми.­Підви­щен­ню­рівня­пра­во­вої­свідо­мості­і­пра- во­вої­куль­ту­ри­ма­ли­спри­я­ти­і­про­го­ло­шені­у­Ста­ту­тах­прин­ци­пи­по­ка­ран­ня. На­ступ­ний­закріпле­ний­у­Ста­ту­тах­прин­цип­про­го­ло­шу­вав,­що­тяжкість­по­ка- ран­ня­ за­ле­жа­ти­ме­ від­ тяж­кості­ зло­чи­ну­ (Ста­тут­ 1529­ ро­ку,­ розд.­ 1,­ арт.­ 1).­ У­ по­даль­ших­ ар­ти­ку­лах­ за­ко­но­да­вець­ на­ма­гав­ся­ до­три­му­ва­тись­ цьо­го­ прин­ци­пу­ при­при­зна­ченні­по­ка­ран­ня.­Так,­Ста­тут­1529­ро­ку­вста­но­вив,­що­ за­розбійний­ на­пад­на­до­розі­ви­ну­ва­тий­ка­рається­на­смерть,­як­що­вб’є­або­по­ра­нить­ко­го-не- будь;­ як­що­ж­у­до­розі­між­людь­ми­ста­ла­ся­ свар­ка,­під­час­ якої­один­ з­них­був­ по­ра­не­ний,­ ви­ну­ва­тий­ ка­рається­ не­ смер­тю,­ а­ ли­ше­ нав’яз­кою­ –­ штра­фом­ за­ тілесні­уш­ко­д­жен­ня­–­на­ко­ристь­по­терпіло­го­(розд.­7,­арт.­21).­За­Ста­ту­том­1566­ ро­ку,­ на­не­сен­ня­ під­ час­ бійки­ ра­ни­ з­ по­ру­шен­ням­ цілісності­ кості­ ка­ра­ло­ся­ нав’яз­кою­ у­ 30­ коп­ гро­шей,­ а­ у­ ви­пад­ку,­ ко­ли­ та­ка­ ра­на­ при­зво­ди­ла­ до­ втра­ти­ мо­ви,­нав’яз­ка­збільшу­ва­ла­ся­до­100­коп­гро­шей­(тоб­то­до­розміру­го­лов­щиз­ни),­ крім­то­го,­ви­ну­ва­тий­мав­відсидіти­в­ув’яз­ненні­1­рік­і­6­тижнів­(Ста­тут­1566­ро­ку,­ розд.­11,­арт.­13). Од­нак­у­соціаль­но­не­од­норідно­му­суспільстві­прин­цип­за­леж­ності­су­во­рості­ по­ка­ран­ня­ від­ тяж­кості­ зло­чи­ну­ не­ми­ну­че­ мав­ по­ру­шу­ва­ти­ся.­ Вже­ у­ Ста­туті­ 1529­ро­ку­по­ка­ран­ня­на­бу­ває­помітно­го­ста­но­во­го­за­барв­лен­ня:­за­то­тож­не­діян­ня­ вста­нов­лю­ва­ло­ся­різне­по­ка­ран­ня­для­шлях­ти­ча­ і­для­по­спо­ли­то­го.­Так,­на­при- клад,­шлях­тич,­впер­ше­зви­ну­ва­че­ний­у­злодійстві,­за­відсут­ності­ре­чо­вих­до­казів­ міг­до­ве­с­ти­свою­не­ви­ну­ватість­при­ся­гою;­зви­ну­ва­че­ний­вдру­ге­міг­до­ве­с­ти­свою­ не­ви­ну­ватість­ при­ся­гою­ своєю­ і­ двох­ шлях­тичів­ (Ста­тут­ 1529­ ро­ку,­ розд.­ 13,­ арт.­7,­8).­Зви­ну­ва­че­ний­вдру­ге­се­ля­нин­за­відсут­ності­ре­чо­вих­до­казів­ви­да­вав­ся­ на­тор­ту­ри­(Ста­тут­1529­ро­ку,­розд.­13,­арт.­13).­Ста­тут­1566­ро­ку­по­гли­бив­ста- новість­ по­ка­ран­ня,­ впро­ва­див­ши,­ що­ тяжкість­ по­ка­ран­ня­ ста­ла­ за­ле­жа­ти­ і­ від­ то­го,­ до­ якої­ суспільної­ гру­пи­ на­ле­жав­ по­терпілий.­ Так,­ розмір­ нав’яз­ки­ для­ шлях­ти­і­по­спо­ли­тих­знач­но­різни­ли­ся;­різна­су­ма­нав’яз­ки­спла­чу­ва­ла­ся­хри­с­ти- я­нам­ й­ іновірцям.­На­решті,­ тяжкість­ по­ка­ран­ня­ вар’їру­ва­ла­ся­ у­ за­леж­ності­ від­ то­го,­ в­ яко­му­ соціаль­но­му­ се­ре­до­вищі­ був­ скоєний­ зло­чин.­ За­ «кґвалт»­ (оз­б- роєний­ на­пад­ на­ бу­ди­нок),­ вчи­не­ний­шлях­ти­чем­ по­ відно­шен­ню­ до­шлях­ти­ча,­ ви­ну­ва­тий­ка­рав­ся­ смер­тю,­ а­ з­йо­го­май­на­ спла­чу­ва­ла­ся­ го­лов­щиз­на­ і­ нав’яз­ки­ (Ста­тут­ 1529­ ро­ку,­ розд.­ VII,­ арт.­ 1).­ «Кґвалт­ по­спо­ли­тый­ со­сед­ский»­ ка­рав­ся­ ли­ше­штра­фом­–­12­рублів­гро­шей­спла­чу­ва­ло­ся­по­терпіло­му­як­ком­пен­сація­за­ збит­ки,­та­ка­ж­су­ма­ви­ни­йшла­на­ко­ристь­мо­нар­ха­(Ста­тут­1529­ро­ку,­розд.­VII,­ арт.­20).­Та­ка­різни­ця,­на­на­шу­дум­ку,­по­яс­нюється­тим,­що­дер­жа­ва­бу­ла­зацікав- ле­на­у­при­пи­ненні­наїздів­на­домівки,­що,­як­і­раніше,­бу­ли­по­ши­ре­ни­ми­у­шля- хетсь­ко­му­ се­ре­до­вищі,­ тож­ вста­нов­лю­ва­ла­ тяж­ке­ по­ка­ран­ня­ для­ зло­чинців,­що­ ма­ло­на­меті­ за­ля­ка­ти­по­тенційних­пра­во­по­руш­ників.­У­се­лянсь­ко­му­ж­се­ре­до- вищі­на­па­ди­на­домівки­не­бу­ли­ча­с­ти­ми;­крім­то­го,­стра­та­се­лян­при­зво­ди­ла­до­ 160 Держава і право • Випуск 53 ско­ро­чен­ня­ро­бо­чої­си­ли­у­дер­жаві,­що­бу­ло­не­вигідним­як­для­вла­ди,­так­і­для­ зем­ле­влас­ників.­ От­же,­ закріпле­ний­у­Ста­ту­тах­прин­цип­ за­леж­ності­ су­во­рості­по­ка­ран­ня­ від­ тяж­кості­ зло­чи­ну­ діяв­ у­ ви­пад­ках,­ ко­ли­ і­ по­терпілий,­ і­ зло­чи­нець­ на­ле­жа­ли­ до­ од­но­го­ста­ну. Ста­тут­ 1529­ ро­ку­ закріпив­ сфор­мо­ва­ний­ у­ ли­товсь­ко-русь­ко­му­ праві­ ще­ у­ XV­ст.­прин­цип­індивіду­алізації­по­ка­ран­ня:­«…­не­ма­еть­бы­ти­ка­ран…­ани­жо­на­ за­вы­ступ­му­жа­сво­е­го,­ани­отец­за­вы­ступ­сы­на,­ани­сын­за­от­ца,­и­ни­жад­ный­ при­ро­жо­ный,­ ани­слу­га­ за­па­на»­ (Ста­тут­1529­ро­ку,­розд.­1,­ арт.­7).­У­цьо­му­ж­ арти­кулі­вста­нов­лю­ва­ло­ся,­що­по­ка­ран­ня­на­кла­да­ти­меть­ся­ли­ше­на­то­го,­хто­буде­ ви­ну­ва­тий.­ У­ на­ступ­них­ ар­ти­ку­лах­ вка­зу­ва­ло­ся,­ що­ жінка­ на­ відповідає­ своїм­ май­ном­за­зло­чин­чо­ловіка­(розд.­5,­арт.­10).­Од­нак­цій­за­гальній­нормі­су­пе­ре­чи- ла­спеціаль­на­нор­ма,­згідно­з­якою­діти­зем­ле­влас­ни­ка­(маг­на­та­або­шлях­ти­ча),­ який­втік­за­кор­дон­«до­зем­ли­не­при­ятель­ское»­втра­ча­ють­пра­во­на­маєток,­який­ відхо­дить­ве­ли­ко­му­кня­зю­(Ста­тут­1529­ро­ку,­розд.­1,­арт.­4).­Ця­спеціаль­на­нор­ма­ по­вто­рю­ва­ла­дав­ню­нор­му­так­зва­но­го­кня­жо­го­пра­ва.­На­га­даємо,­що­ще­ве­ли­кий­ князь­Ка­зи­мир­Ягай­ло­вич­відмо­вив­ся­відда­ти­Київське­князівство­Се­ме­ну­Олель- ко­ви­чу­і­Ми­хай­лу­Олель­ко­ви­чу,­за­кон­ним­на­щад­кам­київських­князів,­за­явив­ши,­ що­ їхній­ дід­Во­ло­ди­мир­ «бігав­ на­Моск­ву­ і­ тим­пробігав­ свою­вот­чи­ну»7.­ Тут­ про­сте­жу­ють­ся­за­лиш­ки­дав­нь­о­го­пра­во­во­го­пра­ви­ла:­суб’єктом­пра­ва­бу­ла­сім’я,­ рід,­а­не­ок­ре­ма­осо­ба;­виз­нан­ня­суб’єктом­пра­ва­осо­би­ще­не­встиг­ло­повністю­ вко­ре­ни­ти­ся­у­ли­товсь­ко-русь­ко­му­праві.­Ста­тут­1566­ро­ку,­закріпив­ши,­що­«кож- дый­сам­за­свой­вы­ступ­ма­еть­тер­пе­ти­и­ка­ран­бы­тии»­(розд.­1,­арт.­14),­за­ли­шив­ вка­за­ну­спеціаль­ну­нор­му­без­змін­(розд.­1,­арт.­11).­Вод­но­час­Ста­ту­ти­звільня­ли­ від­ конфіскації­ маєтків­ тих­ синів­ втіка­ча,­ які­ бу­ли­ «відділені»,­ тоб­то­ за­ жит­тя­ бать­ка­от­ри­ма­ли­свою­ча­ст­ку­землі­і­ста­ли­са­мостійни­ми­вот­чин­ни­ка­ми.­Май­но­ве­ по­ка­ран­ня­ не­ сто­су­ва­ло­ся­ і­ тих­ до­чок,­ які­ от­ри­ма­ли­ від­ бать­ка­ зем­лю­ у­ по­саг.­ Втім­ дітям­ зло­чин­ця­ тре­ба­ бу­ло­ до­ве­с­ти­ під­ при­ся­гою,­ що­ во­ни­ не­ зна­ли­ про­ намір­бать­ка­втек­ти­до­не­при­яте­ля­(Ста­тут­1566­ро­ку,­розд.­1,­арт.­11).­Кваліфіку- ю­чим­мо­мен­том­тут­бу­ло­те,­що­діти­не­про­жи­ва­ли­з­бать­ком­однією­сім’єю,­тож­ не­мог­ли­бу­ти­співу­час­ни­ка­ми­зло­чи­ну. Прин­цип­ індивіду­алізації­ по­ка­ран­ня­ по­ши­рю­вав­ся­ і­ на­ се­лян,­ у­ то­му­ числі­ за­леж­них.­Так,­на­при­клад,­Ста­ту­ти­закріпи­ли­нор­му­Су­деб­ни­ка­1468­ро­ку­що­до­­ звільнен­ня­від­по­ка­ран­ня­жінки­і­дітей­злодія,­які­не­зна­ли­про­зло­чин­чо­ловіка­і­ бать­ка­ і­не­спо­жи­ва­ли­кра­де­но­го­ (Ста­тут­1566­ро­ку,­розд.­14,­арт.­13).­Ще­од­на­ спеціаль­на­нор­ма,­яка­су­пе­ре­чи­ла­прин­ци­пу­індивіду­алізації­по­ка­ран­ня­і­прин­ци- пу­ на­кла­дан­ня­ по­ка­ран­ня­ ли­ше­ за­ на­явністю­ ви­ни,­ сто­су­ва­ла­ся­ ко­лек­тив­ної­ відповідаль­ності­се­ла,­се­лянсь­кої­об­щи­ни,­у­ви­пад­ку­крадіжки,­ко­ли­злодій­був­ невідо­мий.­Се­ля­ни­спла­чу­ва­ли­по­терпіло­му­шко­ду­ (вартість­вкра­де­но­го)­ і­ма­ли­ са­мостійно­відшу­ку­ва­ти­злодія,­щоб­по­вер­ну­ти­собі­спла­че­не­(Ста­тут­1566­ро­ку,­ розд.­14,­арт.­1).­Ця­нор­ма­збе­ре­гла­ся­з­часів­Русь­кої­Прав­ди.­Од­нак­фор­му­лю­ван- ня­прин­ци­пу­індивіду­алізації­по­ка­ран­ня­у­Ста­ту­тах­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь- ко­го­ порівня­но­ із­ привіле­я­ми­ відби­ває­ більш­ до­с­ко­на­лий­ рівень­ юри­дич­ної­ техніки­і­більш­складні­та­роз­ви­нені­суспільні­відно­си­ни.­ На­ступ­ним­прин­ци­пом,­закріпле­ним­у­Ста­ту­тах,­був­прин­цип­невідво­рот­ності­ по­ка­ран­ня.­Йо­го­зна­чен­ня­в­ево­люції­ли­товсь­ко-русь­ко­го­пра­ва­важ­ко­пе­ре­оціни- ти.­З’явив­шись­у­пи­са­но­му­праві­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го­у­другій­по­ло- вині­XV­ст.,­він­зна­ме­ну­вав­со­бою­фор­му­ван­ня­но­вих­цілей­по­ка­ран­ня­і­но­во­го­ зна­чен­ня­ цьо­го­ пра­во­во­го­ інсти­ту­ту­ у­ ре­гу­лю­ванні­ суспільних­ відно­син.­ Як­що­ пра­во­часів­Київської­Русі,­а­відтак­і­зви­чаєве­пра­во­до­пу­с­ка­ло,­що­зло­чи­нець­і­ 161Юридичні і політичні науки по­терпілий­(або­йо­го­ро­дичі)­мо­жуть­до­мо­ви­ти­ся­між­со­бою­про­спла­ту­гро­шо­вої­ ком­пен­сації­за­спри­чи­не­ну­шко­ду,­то­у­ли­товсь­ко-русь­ко­му­праві­та­ка­прак­ти­ка­ бу­ла­за­бо­ро­не­на.­Зви­ну­ва­че­ний­мав­от­ри­ма­ти­по­ка­ран­ня­згідно­із­су­до­вим­ви­ро- ком.­Близь­ким­до­цьо­го­прин­ци­пу­був­прин­цип­обов’яз­ко­вості­ви­ко­нан­ня­ви­ро­ку.­ Ста­тут­ 1566­ ро­ку­ вста­но­вив,­ що­ за­пе­ре­чен­ня­ гос­по­дарсь­ко­го­ ви­ро­ку­ ка­рається­ ув’яз­нен­ням­на­6­тижнів­у­ве­ли­ко­князівсько­му­зам­ку­(спеціаль­но­му­приміщенні­ на­су­до­во­му­дворі­гос­по­да­ря),­при­чо­му­підкрес­лю­ва­ло­ся,­що­«то­ни­ко­му­не­ма­еть­ бы­ти­от­пу­що­но»­(розд.­1,­арт.­27). Як­що­всі­ви­ще­пе­релічені­прин­ци­пи­за­сто­су­ван­ня­по­ка­ран­ня­тією­чи­іншою­ мірою­бу­ли­відомі­ли­товсь­ко-русь­ко­му­праві­і­до­ви­дан­ня­Ста­тутів,­то­на­ступ­ний­ прин­цип­був­но­вим.­Згідно­з­ним,­«…­суд­по­до­бен­ст­ва­вся­кие­на­до­б­рой­бач­но­с­ти­ ма­ють­ ме­ти,­ и­ в­ ре­чах­ вонтпли­вых­ склон­ней­ший­ ма­еть­ бы­тии­ ку­ воз­ве­де­нию­ ниж­ли­ку­ка­ра­нью»­(Ста­тут­1566­ро­ку,­розд.­14,­арт.­2).­Вне­сен­ня­подібної­нор­ми- прин­ци­пу­до­за­галь­но­дер­жав­но­го­ко­дек­су­свідчи­ло­про­ви­со­кий­рівень­пра­во­вої­ куль­ту­ри­і­гу­манізм­прав­ників,­які­скла­да­ли­Ста­тут. У­ІІ­Ста­туті­вста­нов­лю­вав­ся­прин­цип­по­вер­нен­ня­зви­ну­ва­чен­ня:­той,­хто­не­ довів­своє­зви­ну­ва­чен­ня,­вва­жав­ся­на­клеп­ни­ком­і­ка­рав­ся­так­са­мо,­як­мав­бу­ти­ по­ка­ра­ний­той,­ко­го­він­зви­ну­ва­тив­(розд.­1,­арт.­2).­Ок­ре­ма­нор­ма­вста­нов­лю­ва­ла­ по­вер­нен­ня­зви­ну­ва­чен­ня­у­ви­пад­ку­на­кле­пу­в­об­разі­«маєста­ту­гос­по­дарсь­ко­го»,­ тоб­то­до­стоїнства­ве­ли­ко­го­кня­зя­(розд.­1,­арт.­5).­Од­нак­Ста­тут­1566­ро­ку­вста- но­вив,­ що­ зви­ну­ва­чен­ня­ у­ вбивстві,­ зроб­лені­ близь­ки­ми­ ро­ди­ча­ми­ за­гиб­лих­ у­ стані­ силь­но­го­ ду­шев­но­го­ хви­лю­ван­ня,­ «з­ ве­ли­ко­го­ а­ знач­но­го­ жа­лю»,­ навіть­ як­що­ не­ бу­дуть­ до­ве­дені,­ не­ вва­жа­ти­муть­ся­ підста­вою­ для­ по­ка­ран­ня­ тих,­ хто­ зви­ну­ва­чу­вав­ «за­ обо­лжи­во­с­тю­ з­ жа­лю».­ Ве­ли­ке­ емоційне­ на­ван­та­жен­ня­ не­се­ обґрун­ту­ван­ня­санкції­цієї­нор­ми­(яка­су­пе­ре­чить­прин­ци­пу­по­вер­нен­ня­зви­ну­ва- чен­ня):­ «а­ то­ для­ то­го,­ бы­ ся­ ити­жаль­ по­жа­лю­ не­ дво­ил»­ (розд.­ 14,­ арт.­ 30).­ Ми­ло­сер­дя,­ щи­ре­ співчут­тя­ до­ го­ря­ ро­дичів­ вби­тих­ для­ ав­торів­ Ста­ту­ту­ бу­ло­ ви­щим­над­при­пи­си­пра­ва. Мож­на­ по­го­ди­тись­ із­ С.­ Ко­ва­ль­о­вою,­ яка­ вва­жає,­ що­ низ­ка­ прин­ципів­ ли­товсь­ко-русь­ко­го­пра­ва,­у­то­му­числі­і­тих,­що­сто­су­ва­ли­ся­за­сто­су­ван­ня­по­ка- ран­ня,­ бу­ла­ за­по­зи­че­на­ із­ римсь­ко­го­ пра­ва.­ Се­ред­ них­ дослідни­ця­ на­зи­ває­ на­ступні:­nullum­patris­delictum­innocenti­filio­poenae­est­(без­вин­но­го­си­на­не­мож- на­ка­ра­ти­за­зло­чин­бать­ка),­­nemo­delictis­exuitor­(ніко­го­не­мож­на­звільни­ти­від­ відповідаль­ності­ за­пра­во­по­ру­шен­ня),­maleficia­non­debens­ remanere­ impunita­ et­ impunitas­continuum­affectum­tribuit­delinquendi­(по­гані­вчин­ки­не­по­винні­за­ли­ша- ти­ся­без­кар­ни­ми,­бо­без­карність­є­постійним­за­охо­чен­ням­зло­чинців),­multiplicita­ transgressione­ crescat­ poenae­ inflictio­ (за­сто­су­ван­ня­по­ка­ран­ня­по­вин­но­ зро­ста­ти­ ра­зом­із­по­вто­рен­ням­зло­чи­ну).­На­дум­ку­вче­ної,­ок­ремі­прин­ци­пи­за­по­зи­чу­ва­ли- ся­ без­по­се­ред­ньо­ із­ римсь­кої­ пра­во­вої­ спад­щи­ни,­ а­ де­які­ ре­ци­пу­ва­ли­ся­ че­рез­ польсь­ке­пра­во8.­­­ Вихідці­ з­ Ли­товсь­ко-Русь­кої­ дер­жа­ви­ на­вча­ли­ся­ в­ ба­га­ть­ох­ універ­си­те­тах­ Євро­пи.­ У­ 1387­ р.­ у­ Празь­ко­му­ універ­си­теті­ бу­ла­ навіть­ ство­ре­на­ Ли­товсь­ка­ колегія­ –­ Collegium­ Lithuanicum9.­ Вив­чен­ня­ римсь­кої­ спад­щи­ни­ на­бу­ва­ло­ для­ литовсь­кої­ суспільної­верхівки­особ­ли­во­го­ зна­чен­ня:­ще­ з­кінця­XIV­–­по­чат­ку­ XV­ст.­ се­ред­ли­товсь­кої­ соціаль­ної­ еліти­ ста­ла­по­пу­ляр­ною­ле­ген­да­про­по­хо­д- жен­ня­ли­товсь­ко­го­на­ро­ду­від­рим­лян,­які­прий­ш­ли­у­І­ст.­до­Лит­ви­із­ва­таж­ком­ Па­ле­мо­ном,­ ро­ди­чем­ імпе­ра­то­ра­Не­ро­на10.­ Як­ вка­зує­П.­Му­зи­чен­ко,­ до­ скла­ду­ ко­дифікаційної­комісії,­яка­пра­цю­ва­ла­над­Ста­ту­том­1566­ро­ку,­вхо­ди­ли­не­тільки­ юри­с­ти-прак­ти­ки,­але­й­відомі­вчені,­«док­то­ри­чу­жо­зем­них­мов»­Ав­гу­с­тин­Ро­тун- дус­ і­ Пе­т­ро­ Роїзій,­ які­ здо­бу­ли­ юри­дич­ну­ освіту­ і­ на­укові­ сту­пені­ у­ відо­мих­ 162 Держава і право • Випуск 53 західноєвро­пейсь­ких­ універ­си­те­тах.­ До­ скла­ду­ комісії­ вхо­ди­ли­ й­ інші­ ви­со­ко- освічені­осо­би,­на­при­клад,­до­б­ре­обізна­ний­у­праві­Станіслав­Нар­кусь­кий,­яко­му­ на­ле­жа­ла­од­на­з­найбільших­у­дер­жаві­при­ват­на­бібліоте­ка11.­Тож­ши­ро­ке­за­по­зи- чен­ня­римсь­ких­пра­во­вих­прин­ципів­не­бу­ло­ви­пад­ко­вим.­Од­нак­не­мож­на­вва­жа- ти,­що­нор­ми­римсь­ко­го­пра­ва­сліпо­копіюва­ли­ся­ли­товсь­ко-русь­ки­ми­юри­с­та­ми.­ Оби­ра­ли­ся­і­закріплю­ва­ли­ся­ли­ше­ті­з­них,­які­мог­ли­оп­ти­маль­но­вре­гу­ль­о­ву­ва­ти­ ті­нові­суспільні­відно­си­ни,­які­фор­му­ва­ли­ся­у­дер­жаві.­ Закріплені­ у­ Ста­ту­тах­ прин­ци­пи­ за­сто­су­ван­ня­ по­ка­ран­ня­ скла­да­ли­ся­ і­ під­ по­туж­ним­впли­вом­ідей­Ре­не­сан­су­та­Ре­фор­мації.­За­твер­д­жен­ням­П.­Му­зи­чен­ка,­ знач­ну­роль­у­ко­дифікаційно­му­про­цесі­в­другій­по­ло­вині­XVI­ст.­по­ча­ла­відігра- ва­ти­на­ука­пра­ва.­З’яви­ло­ся­чи­ма­ло­дер­жав­них­діячів,­свя­ще­ників,­вза­галі­освіче- них­лю­дей­у­га­лузі­пра­ва.­Ба­га­то­дер­жав­них­діячів,­на­вча­ю­чись­у­євро­пейсь­ких­ універ­си­те­тах,­увібра­ли­в­се­бе­ідеї­Ре­фор­мації­і­зго­дом­ви­с­ту­пи­ли­з­різкою­кри- ти­кою­цер­ков­ної­ор­то­доксії­і­схо­ла­с­ти­ки;­їхніми­зу­сил­ля­ми­вда­ло­ся­відо­кре­ми­ти­ світське­пра­во­від­цер­ков­но­го12.­Ідеї­гу­манізму,­що­ста­ли­ба­зо­ви­ми­для­філо­софії­ і­світо­с­прий­нят­тя­Ре­не­сан­су,­відо­б­ра­зи­ли­ся­у­прин­ци­пах­за­сто­су­ван­ня­по­ка­ран­ня­ в­ли­товсь­ко-русь­ко­му­праві.­Все­це­зу­мо­ви­ло­роз­ви­ток­ли­товсь­ко-русь­ко­го­пра­ва­ як­невід’ємної­ча­с­ти­ни­тодішньої­євро­пейсь­кої­пра­во­вої­куль­ту­ри. Не­зва­жа­ю­чи­на­те,­що­у­по­всяк­денній­ре­аль­ності­про­гре­сивні­пра­вові­прин- ци­пи,­що­місти­ли­ся­у­Ста­ту­тах­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го,­не­завжди­зна- хо­ди­ли­прак­тич­не­втілен­ня,­їхнє­за­ко­но­дав­че­закріплен­ня­бу­ло­по­туж­ним­кро­ком­ впе­ред­ на­ шля­ху­ ви­хо­ван­ня­ пра­восвідо­мості­ на­се­лен­ня­ і­ фор­му­ван­ня­ за­родків­ гро­ма­дянсь­ко­го­суспільства­на­ук­раїнських­зем­лях. 1.­Дем чен ко Г.­На­ка­за­ние­по­Ли­тов­ско­му­Ста­ту­ту­в­его­трёх­ре­дак­ци­ях­(1529,­1566­ и­1588­ гг.).­ –­К.:­Ти­по­гра­фия­Им­пе­ра­тор­ско­го­уни­вер­си­те­та­ свя­то­го­Вла­ди­ми­ра­ (В.И.­ За­ва­дов­ско­го),­ 1894;­ Доўнар Т.І.­ Развіццё­ ас­наўных­ інсты­ту­таў­ гра­мад­зян­ска­га­ і­ крыміна­ль­на­га­ пра­ва­ Бе­ла­русі­ ў­ XV­ –­ XVI­ ста­годдзях.­ –­ Мінск:­ «Про­пи­леи»,­ 2000;­ Ко ва ль о ва С.Г.­Су­деб­ник­ве­ли­ко­го­кня­зя­Ка­зи­ми­ра­Ягай­ло­ви­ча­1468­ро­ку.­–­Ми­ко­лаїв:­ Вид-во­ЧДУ­ім.­Пе­т­ра­Мо­ги­ли,­2009;­Му зи чен ко П., Ста ро сти на И.­Су­деб­ник­Ка­зи­ми- ра­1468­г.­о­лич­ной­и­се­мей­ной­от­вет­ст­вен­но­с­ти­при­уго­лов­ных­пре­ступ­ле­ни­ях­//­Вос- точ­ная­Ев­ро­па­в­древ­но­с­ти­и­сред­не­ве­ко­вье.­Сб.­ста­тей.­–­М.:­На­ука,­1978.­–­С.­253–254;­ Юхо И.А. Пра­во­вое­по­ло­же­ние­на­се­ле­ния­Бе­ло­рус­сии­в­XVI­ве­ке.­–­Мн.:­Изд-во­БГУ­ им.­В.И.­Ле­ни­на,­1978.­2.­Ста ту ти Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го:­У­3­т.­–­Т.­І:­Ста- тут­Ве­ли­ко­го­ князівства­Ли­товсь­ко­го­ 1529­ ро­ку­ /­ За­ ред.­С.­Ківа­ло­ва,­П.­Му­зи­чен­ка,­ А.­Пань­ко­ва.­–­Оде­са,­2002.­3. Ста ту ти Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го:­У­3­т.­–­Т.­2:­ Ста­тут­Ве­ли­ко­го­князівства­Ли­товсь­ко­го­1566­ро­ку­/­За­ред.­С.­Ківа­ло­ва,­П.­Му­зи­чен­ка,­­ А.­Пань­ко­ва.­–­Оде­са,­2003.­4. Ива ни шев.­О­древ­них­сель­ских­об­щи­нах­в­Юго-За­пад­ной­ Рос­сии.­–­С.­31.­5. Гор ский С.­Жизнь­и­ис­то­ри­че­с­кое­зна­че­ние­кня­зя­Ан­д­рея­Ми­хай­ло- ви­ча­Курб­ско­го.­–­Ка­зань,­1858.­–­С.­158–159.­6. Ива ни шев.­Цит.­ра­бо­та.­–­С.­65.­7. Кле- пат ский П.Г.­Очер­ки­ по­ ис­то­рии­Ки­ев­ской­ зем­ли.­Ли­тов­ский­ пе­ри­од.­ –­ Біла­Церк­ва:­ Ви­да­вець­Олек­сандр­Пшонківський,­2007.­–­С.­78.­8. Ко ва ль о ва С.Г.­Су­деб­ник­ве­ли­ко­го­ кня­зя­Ка­зи­ми­ра­Ягай­ло­ви­ча.­–­Ми­ко­лаїв:­Ви­дав­ництво­ЧДУ­ ім.­Пе­т­ра­Мо­ги­ли,­2009.­ 9. Плеч кай тис Р.­За­рож­де­ние­фи­ло­соф­ско­го­об­ра­зо­ва­ния­в­Ве­ли­ком­кня­же­ст­ве­Ли­тов- ском­//­То­пос.­–­2004.­–­№­2­(9).­–­С.­110.­10. Ру мян цев ская­ле­то­пись­//­Пол­ное­со­бра­ние­ рус­ских­ле­то­пи­сей.­–­Т.­35:­Ле­то­пи­си­бе­ло­рус­ско-ли­тов­ские.­–­М.:­На­ука,­1980.­–­С.­27.­ 11. Му зи чен ко П.­Цит.­ра­бо­та.­­–­С.­5.­12.­Там­же. 163Юридичні і політичні науки Розділ 2. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА М. В. Єпур. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ У ПИСАНОМУ ЛИТОВСЬКО-РУСЬКОМУ ПРАВІ XVI СТ.

Ähnliche Einträge