Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект
У статті досліджується процес становлення реєстрацій та обліків «політично неблагонадійного елементу» в системі органів державної безпеки з 1918 по 1934 рр.; основні принципи, що були покладені в основу формування оперативних обліків щодо певних категорій осіб. В статье рассматривается процесс стано...
Saved in:
| Published in: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41764 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект / С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 22-52. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859731396095901696 |
|---|---|
| author | Лясковська, С. |
| author_facet | Лясковська, С. |
| citation_txt | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект / С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 22-52. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description | У статті досліджується процес становлення реєстрацій та обліків «політично неблагонадійного елементу» в системі органів державної безпеки з 1918 по 1934 рр.; основні принципи, що були покладені в основу формування оперативних обліків щодо певних категорій осіб.
В статье рассматривается процесс становления регистраций и учётов «политически неблагонадёжного элемента» в системе органов государственной безопасности с 1918 по 1934 гг.; основные принципы, положенные в основу формирования оперативных учётов некоторых категорий населения.
The article is devoted to the process of registrations and counts «politically unreliable element» in the system of state security organs from the yeans 1918 to 1934; basic principles which were fixed as a basis of operative counts forming concerning certain population categories.
|
| first_indexed | 2025-12-01T13:44:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 23
ліки поділялися на відкриті (гласні) та таємні (негласні), здійс
нювалися за різними ознаками — соціальним походженням,
майновим станом, партійною належністю, освітою, фахом тощо.
На відміну від державних реєстрацій, метою оперативних
обліків було накопичення, систематизація й аналіз даних про
організації, окремих осіб для здійснення профілактичних за
ходів запобігання злочинності. Стосовно конкретних осіб спра
ви оперативного обліку, як правило, заводилися за наявності
підстав кримінального характеру; при цьому взяття на опера
тивний облік не повинно було залежати від громадянства, на
ціональності, соціального, посадового, майнового стану, належ
ності до певних політичних партій чи громадських організацій,
ставлення до релігії тощо. Основні принципи, на яких будува
лася контррозвідувальна робота органів державної безпеки та,
у тому числі, формувалися оперативні обліки, багато у чому
залежали від типології державного управління, зовнішньої й
внутрішньої політики.
Проблема дослідження державних обліків і реєстрацій насе
лення в останній час привертала неабиякий інтерес дослідни
ків. Так, на думку С. Білоконя, за допомогою анкетування, пас
портизації та переписів населення було створено всеохоплю
ючу управлінську систему, яка займала певне місце в державній
політиці масового терору1. Паспортна система СРСР як елемент
регламентації життя населення, виявлення осіб, що становили
небезпеку для існуючого режиму розглядалася у статті Т. Врон
ської і С. Кульчицького2. У цих працях згадано й оперативні
обліки, проте недостатньою мірою виписано процес їх створен
ня та принципи формування.
1 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917–
1941 рр.): Джерелознавче дослідження. Т. 1. – К.: Київ. наук. тво ім. Пет
ра Могили, 1999. – 448 с.; Його ж. Система обліків, анкетування й паспор
тизації населення як інформаційна основа державної політики масового
терору. Частина перша // Матеріали Всеукр. конф. сумної пам’яті вели
кого терору 1937 року «Злочин без кари» 3–4 листопада 1997 р. – К.:
Стилос, 1998. – С. 42–73.
2 Вронська Т.В., Кульчицький С.В. Радянська паспортна система // Укр.
істор. журн. – 1993. – № 3. – С. 33–43; № 4. – С. 3–15.
Світлана Лясковська*
Обліки «політично неблагонадійного
елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ:
історичний аспект
У статті досліджується процес становлення реєстрацій та обліків
«політично неблагонадійного елементу» в системі органів дер-
жавної безпеки з 1918 по 1934 рр.; основні принципи, що були
покладені в основу формування оперативних обліків щодо пев-
них категорій осіб.
Ключові слова: реєстрація, оперативний облік, політично небла-
гонадійний елемент, загрози, реєстраційно-статистичний відділ.
Одним з атрибутів держави, важливим елементом її впливу
на суспільство є правоохоронні органи, в тому числі органи дер
жавної безпеки. У сфері протидії злочинності вони, у межах своєї
компетенції, виступали своєрідними провідниками державної
політики. Правоохоронним органам, що здійснювали оператив
норозшукову діяльність, притаманні специфічні методи та
способи добування інформації, серед яких виділяються опера
тивні обліки. Радянський державний апарат широко викорис
товував обліки та реєстрації різних категорій населення. Об
* Лясковська С.П. — кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії
та історії держави і права Національної академії Служби безпеки Ук
раїни.
З ІСТОРІЇ СПЕЦСЛУЖБ
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 2524 Світлана Лясковська
Від початку в широкому вжитку для визначення подібних
категорій населення використовували означення «ворог наро
ду», «контрреволюціонер» тощо. У проекті плану роботи ВНК
на 1921 р. зустрічаємо термін «радянсько благонадійний». За
логікою, приблизно у цей час з’являється й термін «політично
неблагонадійний». У звіті про діяльність Київського губернсь
кого відділу ДПУ за 1923 р. у питанні щодо обліків уже викорис
товували визначення «шкідницький елемент» (коли йшлося
про обліки економічного відділу ДПУ) та «неблагонадійні» (ре
єстраційностатистичне відділення)5 . Ураховуючи, що внаслі
док більшовицького перевороту від влади та засобів виробниц
тва було відсторонено цілі соціальні групи, саме вони повинні
були стати «внутрішнім ворогом». Навіть у містах, де більшови
кам не чинився збройний опір, заарештовувалися поліцейські,
службовці попередньої адміністрації, офіцери, «саботажники»,
«спекулянти» тощо.
Перші обліки та реєстрації не були схожі на класичні опера
тивні обліки, характерні для органів, що займалися оператив
норозшуковою діяльністю. На те були свої, як об’єктивні, так і
суб’єктивні, причини. По-перше, більшість тогочасних керів
ників ВНК, як і сам Ф. Дзержинський, не відразу дійшли розумін
ня щодо необхідності використання в діяльності новостворе
них надзвичайних комісій традиційних оперативнорозшуко
вих методів колишньої царської жандармерії, застосовуваних
у боротьбі з політичними опонентами. Лише на I Всеросійській
конференції надзвичайних комісій у червні 1918 р., розглядаю
чи проблему протидії спекуляції, було ухвалено резолюцію, в
якій наголошувалося на тому, що «кожен метод боротьби»,
яким би непристойним він не був для соціалістів, «може бути
використаний».
Саме у 1918 р. у чекістських підрозділах уперше намагалися
організувати реєстрацію «антирадянського контрреволюцій
ного елементу». Наказом ВНК № 65, виданим улітку 1918 р. за
5 Звітдоповідь про діяльність Київського губернського відділу ДПУ за
1929 рік // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1998. – № 1/2 (6/7). –
С. 328–329.
Проблема оперативних обліків органів ДПУ УСРР вивчала
ся у монографії В. Окіпнюка. Автор розглядав діяльність спец
служби з реєстрації лише двох категорій населення, які підля
гали обов’язковому оперативному обліку — так званих «про
вокаторів» (колишніх працівників каральних органів самодер
жавства й Української Народної Республіки) та «білих офі
церів»3 . Аналізуючи інформаційноаналітичну діяльність спец
служби в 1920х рр., складовою якої було виявлення і реєстра
ція негативних явищ у політичному й економічному житті краї
ни, Р. Подкур теж означив проблему обліків політично небла
гонадійного елементу4 .
Зважаючи на стан наукової розробки метою статті є визна
чення місця оперативних (негласних) обліків більшовицької
спецслужби серед інших державних (гласних) обліків і реєст
рацій населення, їх ролі у системі державного управління та
впливу політичних чинників на їх формування й використання.
Це дасть можливість повніше розкрити механізм державної
маніпуляції суспільством загалом та його окремими верствами.
Дослідження основних принципів, покладених в основу визна
чення «політично неблагонадійних» осіб, що стало одним із за
собів формування тоталітарної системи, має важливе значення
для сучасного державотворення як фактор недопущення вико
ристання спецслужби в «політичних іграх».
Перші обліки були пов’язані з трудовими мобілізаціями пе
ріоду воєнного комунізму за професійною ознакою, а також
мобілізацією до лав Червоної армії. При їх складанні для більшо
вицької спецслужби визначальними були не підстави кримі
нального характеру, а соціальне походження осіб, що їх реєстру
вали як «політично неблагонадійний елемент». Реєстрації в ор
ганах держбезпеки підлягали окремі категорії населення, які
потенційно становили загрозу (небезпеку) для існуючого полі
тичного режиму.
3 Окіпнюк В.Т. Державне політичне управління УСРР (1922–1934): істори
коюридичний аналіз. – К.: Нац. акад. СБ України, 2002. – 290 с.
4 Подкур Р.Ю. Інформаційноаналітична робота як один з напрямків діяль
ності спецслужб в 20–30х роках // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. –
1998. – № 1/2 (6/7). – С. 342–356.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 2726 Світлана Лясковська
Отже, «ворожі радянській владі елементи» вперше були за
реєстровані влітку–восени 1918 р. Списки складалися з пред
ставників «експлуататорських класів», незалежно від їх став
лення до нової влади та її політики. Визначаючи суть червоного
терору, в опублікованій 1 листопада 1918 р. у журналі «Красный
террор» статті М. Лацис писав:
«Ми не боремося проти окремих особистостей, ми зни-
щуємо буржуазію як клас […]. Не шукайте у справі звину-
вачувальних доказів про те, як він повстав проти Ради –
зброєю чи словом. Передусім ви повинні його спитати, до
якого класу він належить, якого він походження, яка в нього
освіта і яка професія. Ось ці питання повинні вирішити
долю обвинуваченого»8.
1 грудня 1918 р. було затверджено інструкцію надзвичай
ним комісіям на місцях. У параграфі 16 серед обов’язків повіто
вих комісій визначалося спостереження за місцевою буржуа
зією, встановлення нагляду
«за неблагонадійними контрреволюційними елементами,
куркулями, спекулянтами та іншими ворогами радянської
влади».
У документі не йшлося про обов’язковий облік зазначеного кон
тингенту, хоча в параграфі про канцелярію в переліку докумен
тів із діловодства визначалися реєстраційні книги секретно
оперативної частини губернських надзвичайних комісій9.
Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК) була створена
лише 3 грудня 1918 р. декретом українського Тимчасового ро
бітничоселянського уряду. Її діяльність не відрізнялася від
ВНК, адже основні напрями й методи роботи формувалися за
лежно від військовополітичних обставин і директив Москви.
Відкрита реєстрація політичних опонентів розпочалася
згідно з декретом Раднаркому РСФРР від 23 вересня 1919 р. «Про
обов’язкову реєстрацію колишніх поміщиків, капіталістів та
осіб, які займали відповідальні посади при царському й буржу
8 Цит. за: Линдер И.Б., Чуркин С.А. Спецслужбы России за 1000 лет. Мате
риалы секретных фондов. – Москва: РИПОЛклассик, 2006. – С. 532.
9 ВЧК–ГПУ. Документы и материалы. – С. 83.
підписами «за голову комісії» Я. Петерса, завідуючого іногород
нім відділом В. Фоміна та начальника штабу корпусу військ при
ВНК К. Волобуєва, місцевим органам у межах кампанії з роззбро
єння населення у селах та повітових містах доручалося
«скласти точні списки всіх сільських куркулів, узявши їх на
облік»6.
Можливо, саме подібні списки стали прообразом перших опе
ративних обліків радянських спецслужб. По-друге, в умовах гро
мадянської війни складно було на достатньому рівні налаго
дити агентурну роботу. По-третє, самі чекісти, у більшості ко
лишні робітники й селяни, були неспроможні відразу оволодіти
необхідними навичками та зрозуміти специфіку оперативної
роботи. Часто подібні списки складалися на підставі особистої
неприязні, зведення порахунків тощо. По-четверте, на обліки
більшовицьких спецслужб ставилися, в основному, особи з мір
кувань їх політичної нелояльності, а соціальна база незадоволе
них більшовицьким ладом була надзвичайно широкою.
Червоний терор як державна політика від вересня 1918 р.
передбачав використання методів безпосередньої розправи:
масові арешти, обшуки, облави, розстріли тощо. Тоді ж з’явився
й інститут заручництва, що функціонував на основі підготовле
них місцевими чекістами списків заручників зі складу «експлуа
таторських класів». Про це свідчать, зокрема, телеграми більшо
вицьких лідерів В. Леніна й Ф. Дзержинського, адресовані місце
вим органам НК і партійним комітетам із вимогами вжити «про
філактичних заходів» для запобігання спробам повстань. Із цих
заходів, пояснював Ф. Дзержинський, найбільш дієвий —
«узяття заручників серед буржуазії, виходячи зі списків,
складених […] для стягнення покладеної на буржуазію конт-
рибуції»7.
6 ВЧК–ГПУ. Документы и материалы / Ред.сост. Ю.Г. Фельштинский. –
Москва: Издво гуманит. лры, 1995. – С. 27.
7 Куртуа С., Верт Н., Панне Ж.-Л., Пачковский А., Бартошек К., Марголен Ж.-Л.
Чёрная книга коммунизма. Преступления, террор, репрессии. – Моск
ва: Три века истории, 1999. – С. 95.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 2928 Світлана Лясковська
був наркомом внутрішніх справ РСФРР, на місцях часто функції
реєстрації покладалися на надзвичайні комісії. У циркулярно
му листі ВНК від 17 грудня 1919 р. місцевим підрозділам роз’яс
нювалося, кого саме й чому треба брати у заручники:
«За якогось сільського вчителя, лісника, мірошника чи
дрібного крамаря, до того ж ще єврея, противник не засту-
питься й нічого не дасть. Вони чим дорожать […]? Високо-
поставленими сановними особами, великими поміщиками,
фабрикантами, видатними працівниками, вченими, знат-
ними родичами»12.
У циркулярі ВНК майже дослівно перелічувалися категорії
населення, які потрібно було взяти на облік згідно з декретом
РНК РСФРР. Хоча ВНК вимагала реєструвати «всё буржуазное
население, могущее служить заложниками», і в директиві не
йшлося про оперативні обліки, гадаємо, що саме ці поіменні
списки стали прототипами реєстрацій «антирадянського еле
менту», що широко використовуватимуться в наступні роки.
Правила, за якими безвинних людей записували у потен
ційно небезпечних, були виписані й в інших нормативних до
кументах каральних органів. Інструкція юридичного відділу
ВНК від 1919 р. декларувала необхідність превентивних заходів
щодо ймовірних злочинців:
«[…] Наше завдання — морально вплинути й, тим самим,
запобігти повторенню вже вчинених злочинів. Нам не пот-
рібні докази винуватості проти експлуататора чи контррево-
люціонера. Достатньо з’ясувати його соціальне забезпечення
або політичну фізіономію, щоби застосувати до нього адмі-
ністративні заходи як до класового ворога пролетаріату й
комунізму»13.
У 1919–1920 рр. списки буржуазії використовувалися також
губернськими військовими комітетами. Передбачалася мобілі
12 Леонов В. Государственная безопасность Советской республики в пору
Октябрьской революции и гражданской войны (1917–1922 гг.) // Госу-
дарственная безопасность России: история и современность. – Москва:
РОССПЭН, 2004. – 815 с. (режим доступу: http://chekist.ru/article/1942).
13 ВЧК–ГПУ. Документы и материалы. – С. 77.
азному устрої». Причини таких дій більшовицької влади пояс
нювалися спробою
«колишніх експлуататорів, що залишилися в межах радянсь-
кої Росії […], допомогти Денікіну, Юденичу та іншим царсь-
ким генералам» відновити «владу поміщиків і капіталістів»,
шляхом «захоплення фабрик і заводів, що належать трудя-
щим». При цьому «колишні поміщики під виглядом радян-
ських співробітників улаштовуються в радянських госпо-
дарствах» і підбурюють «місцевих селян проти радянської
влади», «кадетські домовласники, барони й колишні князі
влаштовують заколоти в самому центрі радянської Росії»10.
Як бачимо, у документі не називалися конкретні заколоти
чи контрреволюційні організації, спрямовані проти існуючого
режиму, проте були визначені ймовірні загрози.
Завдання з реєстрації покладалися на НКВС РСФРР, який
додатково 26 вересня 1919 р. видав постанову з інструкцією
щодо порядку реєстрації осіб, зазначених у декреті РНК РСФРР
від 23 вересня 1919 р.11 На відміну від декрету, в інструкції було
більш детально виписано контингент, який підлягав обов’язко
вій реєстрації: царські офіцери та цивільні посадовці, колишні
власники підприємств, земельних наділів, голови й члени акціо
нерних товариств із чітко визначеними розмірами доходів або
кількістю робітників чи десятин землі.
Кожен, кого брали на облік, повинен був надати детальну
інформацію про склад сім’ї, де вказувалися біографічні дані,
колишні й теперішні заняття, адреса. При цьому членами сім’ї
вважалися не лише батьки, подружжя, рідні та прийомні діти,
а й рідні брати та сестри. Навіть у тих випадках, коли родичі
проживали окремо один від одного, необхідно було надати пов
ну інформацію за вказаною вище схемою. Таким чином, заруч
никами лояльного ставлення до радянської влади з боку «ко
лишніх» ставали найдорожчі для них люди.
Ураховуючи важливість цієї акції, а також той факт, що з
березня 1919 р. Ф. Дзержинський, залишаючись головою ВНК,
10 Собрание узаконений РСФСР (далі – СУ РСФСР). – 1919. – Ст. 458. – С. 500.
11 Там же. – Ст. 459. – С. 500–501.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 3130 Світлана Лясковська
протягом громадянської війни до 76%18. За діяльністю цих
людей наглядало управління військового контролю (створене
у січні 1918 р. при оперативному штабі наркомату військових
справ) та його органи на місцях19.
Із виникненням інституту заручництва протягом літа–осені
1918 р. обліковувалися не лише офіцери, які служили в РСЧА, а
всі колишні офіцери царської армії та члени їх сімей, які, у ви
падку зради, ставали заручниками. Наявність подібних обліків
ускладнювала вербовку офіцерів у білі армії, що було пошире
ним явищем протягом 1918–1919 рр. Реєстрації використову
валися також і репресування офіцерів.
Паралельно з військовим відомством нагляд за колишніми
офіцерами провадили органи держбезпеки. Комуністична фрак
ція I Всеросійської конференції ВНК ще у червні 1918 р. ухва
лила рішення
«взяти на облік та встановити спостереження за генералами
й офіцерами»20.
9 грудня 1918 р. при ВНК було створено військовий відділ,
у структурі якого військовореєстраційне бюро займалося об
ліком командного складу РСЧА, якому підлягали всі команди
ри незалежно від соціального походження, партійної належ
ності чи діяльності в минулому. Створити відділи з аналогіч
ними функціями пропонувалося всім губернським надзвичай
ним комісіям21.
Із 1 січня 1919 р. відповідні контрольні функції наркомату
військових справ та ВНК об’єднав особливий відділ ВНК22, зі
18 Реввоенсовет Республики (6 сентября 1918 г. – 28 августа 1923 г.). –
Москва, 1991. – С. 28.
19 Зданович А.А. Как Л.Д. Троцкий и Реввоенсовет Республики «потеряли»
контрразведку // Военноисторический журнал. – 1996. – № 3. – С. 65.
20 Леонов В. Государственная безопасность Советской республики в пору
Октябрьской революции и гражданской войны (1917–1922 гг.) (режим
доступу: http://chekist.ru/article/1942).
21 Образование и деятельность местных чрезвычайных комиссий 1917–
1921 гг.: Сб. док. и мат. – Москва, 1961. – С. 334–336.
22 Кокурин А., Петров Н. ВЧК (1917–1922). – С. 106.
зація цих категорій населення для тилового ополчення, або
зараховування їх до особливих робочих батальйонів14. На те
риторії України реєстрація буржуазії проводилася мляво, особ
ливо незадовільним був облік сільських багатіїв. Пояснювало
ся це небажанням селян надавати подібні дані, мовляв, «у нас
буржуїв немає»15.
Обліку підлягали також усі «антирадянські», «шпигунські»
й інші ворожі елементи. Спочатку обліки проводилися окремо
кожним центральним оперативним відділом та надзвичайни
ми комісіями на місцях. Хоча ще 1 вересня 1918 р. у структурі
ВНК було створено реєстраційний (реєстраційнодовідковий)
відділ, який повинен був централізувати оперативні обліки, що
їх на той час уже склали місцеві надзвичайні комісії16, проте
єдиних вимог щодо подібних реєстрацій у ВНК не існувало.
Однак, уже робилися перші спроби створити єдину базу даних
стосовно осіб, зареєстрованих як «політично неблагонадійний
елемент». В уже згаданій інструкції НКВС від 26 вересня 1919 р.
вказувалося, що всі особи, які підлягали реєстрації у відповід
ності до декрету РНК РСФРР від 23 вересня 1919 р., повинні
були подати заяви у двох примірниках — один залишався у
місцевому виконавчому комітеті, а другий поштою або з нароч
ним направлявся до НКВС РСФРР. Додатково список зареєст
рованих передавався губернському виконкому17.
Крім представників буржуазії, загрозу для існуючого полі
тичного режиму могло представляти офіцерство царської армії.
Реєстрація цієї категорії осіб була особливо прискіпливою й
централізованою. Паралельно більшовики намагалися залуча
ти колишніх офіцерів старої армії до своїх збройних сил. Їх час
тка серед адміністративнокомандного апарату РСЧА зросла
14 Центральний державний архів громадських організацій України (далі –
ЦДАГО України), ф. 1, оп. 20, спр. 21, арк. 60; спр. 51, арк. 4.
15 Там само, спр. 21, арк. 60.
16 Кокурин А., Петров Н. ВЧК (1917–1922) // Свободная мысль. – 1998. –
№ 6. – С. 105.
17 СУ РСФСР. – 1919. – Ст. 459. – С. 500–501.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 3332 Світлана Лясковська
тво, збільшилося безробіття, у транспортній галузі панувала
розруха, на селі запроваджувалася продовольча розкладка. Ре
зультатом стали антибільшовицькі виступи робітників та се
лянські повстання. Паралельно зростав авторитет есерів і мен
шовиків, які виступали з критикою економічної політики біль
шовицького керівництва. Відтак, було взято курс на ізоляцію
цих партій. Уже у квітні 1918 р. надзвичайні комісії розпочали
масові арешти й роззброєння анархістів, у травні Малий Раднар
ком РСФРР оголосив поза законом керівний склад кадетської
партії, а меншовиків та есерів — «ворогами народу». У червні
ВЦВК РСФРР звинуватив поміркованих соціалістів в організації
збройної боротьби проти радянської влади, і прийняв декрет
про виключення меншовиків та есерів із рад робітничих, сол
датських і селянських депутатів. Кульмінацією стало створення
24 лютого 1919 р. у структурі ВНК секретного відділу, який по
винен був займатися виявленням, наглядом і придушенням ан
тирадянських партій, духівництва й сектантства25.
Навесні 1919 р. унаслідок наступів Колчака та Денікіна
військове становище РСФРР стало критичним. Ситуація усклад
нювалася масовими виступами селян, для боротьби з якими ре
жим використовував не лише надзвичайні комісії та воєнізова
ну охорону, а також міліцію, регулярні війська, частини особли
вого призначення. До масового повстанського руху селян дода
лися демонстрації й страйки робітників. Керівниками селянсь
ких повстань, як правило, були есери, робітничих виступів —
меншовики. ЦК РКП(б) 25 березня 1919 р. вимагав посилити
боротьбу з «контрреволюційними елементами», установивши
контроль над поміркованими соціалістами. У березні 1919 р.
Ф. Дзержинський оголосив, що
«віднині ВНК не буде робити різниці між білогвардійцями
по типу Краснова та білогвардійцями з соціалістичного
табору», а «заарештовані есери й меншовики розглядати-
муться як заручники, і їх доля залежатиме від політичної
поведінки їх партії»26.
25 Кокурин А., Петров Н. ВЧК (1917–1922). – С. 106.
26 Леонов В. Указ. соч. // Режим доступу: http://chekist.ru/article/1942.
створенням котрого в діяльності особливих відділів фронтів і
військових частин оперативним облікам почали приділяти ще
більше уваги. Такі запобіжні заходи режиму були актуальни
ми, оскільки саме наприкінці 1918 – на початку 1919 рр. з роз
гортанням білого руху почастішали випадки переходу офіцерів
до лав супротивника. Лише протягом перших двох місяців
1919 р. із 500 офіцерів командного складу 3ої армії зрадили
100 (50 із них відкрито перейшли на бік білогвардійців)23.
І все ж на початку 1920х рр. у лавах більшовицької армії
перебувало понад 100 тис. колишніх офіцерів, генералів і війсь
кових спеціалістів. Кожен третій командир РСЧА був «воєнспе
цом» старої армії24. Колишні білі офіцери, що перебували на
службі в РСЧА, були обліковані у реєстраційних відділеннях
відповідних особливих відділів військових частин, а ті, хто слу
жив у відомстві народного комісаріату шляхів сполучення
(НКШС) — у транспортних органах ДПУ. Решта білих офіцерів
перебували на обліку реєстраційностатистичних частин губер
нських надзвичайних комісій, із 1922 р. — у відділі централь
ної реєстратури (ВЦР) ДПУ УСРР. При цьому бази даних повинні
були бути доступними для всіх підрозділів особливих відділів,
адже передбачався обмін указаними відомостями. Реєстрація
здійснювалася на основі:
1) агентурних (донесення агентів, матеріали спеціальних роз
робок);
2) слідчих (протоколи, постанови у справах);
3) розшукових (списки зареєстрованих осіб, дані про розшук);
4) інформаційних (зведення, повідомлення інформаторів, ма
теріали періодичної преси) матеріалів.
Узимку–навесні 1918 р. соціальноекономічне становище
радянської Росії погіршилося — впало промислове виробниц
23 Стенограмма заседаний военной секции VIII съезда РКП(б) 20 и 21
марта 1919 года // Известия ЦК КПСС. – 1989. – № 9. – С. 148.
24 Плеханов А.М. ВЧК–ОГПУ в годы новой экономической политики. 1921–
1928. – Москва: Кучково поле, 2006. – С. 86.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 3534 Світлана Лясковська
політичних партій — максималістів, анархістів, меншовиків,
правих соціалістівреволюціонерів і сіоністів29. У доповідних
записках представників місцевої надзвичайної комісії за 1921 р.
ішлося про взяття на облік членів Української комуністичної
партії (укапістів)30.
1921 р. відзначився не лише проголошенням нової еконо
мічної політики та боротьбою з лівими партіями, а й внутріш
ньополітичним протистоянням у самій більшовицькій партії,
що проявилося у формі партійних дискусій. Налякані «робітни
чою опозицією», лідери РКП(б) розпочали чистку партії, до якої
активно залучалися надзвичайні комісії. У результаті протягом
1921–1922 рр. з її лав було виключено понад 160 тис. членів.
Окремі комуністи виходили з партії за власним бажанням, почи
наючи ще з середини 1920 р. Причини цього кроку вони пояс
нювали сімейними обставинами, хворобами, непосильною ро
ботою тощо. Серед тих, хто добровільно вийшов з партії, були
й такі, що в лавах РКП(б) з’явилися не з ідейних, а меркантиль
них та кон’юнктурних міркувань. Усі ті, хто залишив більшо
вицьку партію за власним бажанням або внаслідок партійних
чисток, на думку партійних вождів, також могли становити заг
розу режимові, а, отже, були потенційними ворогами.
Саме цим можна пояснити появу постанови політбюро ЦК
РКП(б) від 14 жовтня 1921 р., в якій наголошувалося, що всі осо
би, виключені з партії, повинні перебувати на обліку ВНК31.
Зняття з подібного обліку вимагало спеціального дозволу. Пра
вилом стало при розгляді персональних справ комуністів роби
ти запити щодо наявності компрометуючих даних у місцевих
підрозділах ВНК. Місцеві парткоми повинні були представляти
чекістам відповідні матеріали, а також інформувати про настрої
серед комуністів, роботу партійних і комсомольських осередків
тощо. Подібна інформація ставала підставою постановки на
оперативний облік тих комуністів чи співчуваючих, які вислов
лювали незгоду з політикою більшовицького уряду.
29 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 166, арк. 97–98.
30 Там само, спр. 425, арк. 27.
31 Леонов В. Указ. соч. // Режим доступу: http://chekist.ru/article/1942.
Після завершення громадянської війни реєстрація неблаго
надійного контингенту продовжувала залишатися першочер
говим завданням органів держбезпеки. У наказі ВНК від 8 січня
1921 р. Ф. Дзержинський уперше чітко сформулював нову стра
тегічну лінію в роботі чекістського апарату, стрижнем якої по
винна була стати ефективна інформаційна система:
«Гігантська інформаційна робота […] повинна виступити
на перший план».
Він зазначав:
«Усіх підозрілих, котрі можуть узяти участь в активній
роботі, безпартійних офіцерів або осіб правоесерівського,
махновського чи т.п. толку треба тримати на обліку, з’ясо-
вувати, перевіряти»27.
У листі до В. Менжинського щодо посилення боротьби з пра
вими есерами (квітень 1921 р.) Ф. Дзержинський пропонував
«скласти картки на всіх осіб (прізвище, ім’я та по батькові),
що згадувалися у протоколах і листуванні ЦК партії соці-
алістів-революціонерів (ПСР) із визначенням, що про них
говориться і з приводу чого».
Це потрібно було для того, щоби
«знати, хто з них сидить, кого треба шукати й т.п.»28
Протягом 1919–1921 рр. періодично здійснювалися арешти
представників політичних партій, не згодних із політикою біль
шовиків на селі. Паралельно почалася реєстрація всіх членів лі
вих антибільшовицьких партій. Відповідно до наказу ВНК № 150,
реєстрації підлягали всі виявлені на той час учасники антира
дянських «дрібнобуржуазних» партій і організацій (есери, мен
шовики, бундівці, народні соціалісти, сіоністи, анархісти).
Так, у зведенні про політичну обстановку в Таганрозькому
повіті від 15 червня 1920 р. голова місцевої надзвичайної комісії
повідомляв про певну кількість узятих на облік представників
27 Наказ Ф. Дзержинського «Про каральну політику органів ЧК» // З
архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1995. – № 1/2. – С. 87.
28 Плеханов А.М. ВЧК–ОГПУ в годы новой экономической политики. 1921–
1928. – С. 557.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 3736 Світлана Лясковська
До співробітництва з органами державної безпеки стосовно
виявлення «політично неблагонадійного елементу» широко
залучалися дійсні члени партії. Українське партійне керівницт
во вважало, що місцеві парторгани, особливо в повітах, краще
за ДПУ обізнані щодо «антирадянського елементу», і тому по
винні були допомогти спецслужбам виявити й узяти на облік
усі контрреволюційні угруповання36.
У 1921 р. розглядалося питання щодо взяття на оператив
ний облік спеціалістів. Ще з 1918 р. стосовно них упроваджува
лася обов’язкова реєстрація у відповідних державних устано
вах. Проводилася вона в рамках загальної трудової повинності.
З переходом до нової економічної політики й скасуванням тру
дової повинності спеціалістів і службовців старої генерації на
оперативні обліки почали ставити органи державної безпеки.
Частина промислових підприємств Російської імперії нале
жала іноземним фірмам, тож інженери вже націоналізованих
підприємств, на думку чекістів, могли підтримувати «злочин
ний зв’язок» із колишніми власниками. Обліку підлягали всі
технічні спеціалісти та директори, які до націоналізації працю
вали на підприємствах, що належали іноземним синдикатам,
трестам та іншим капіталістичним об’єднанням. Від них могла
виходити небезпека здійснення посадових та економічних зло
чинів. Про це, зокрема, ішлося у листі Ф. Дзержинського до
С. Уралова (Кислякова) від 6 квітня 1921 р. З тексту листа зро
зуміло, що саме останній запропонував провести у ВНК реєст
рацію всіх відповідальних радянських службовців — «дабы бо
роться с проникающим жульём».
Оргбюро РКП(б) погодилося з цією пропозицією і доручило
ВНК у триденний термін розробити проект декрету Раднарко
му. Ф. Дзержинський також запропонував заводити особові
справи на всіх службовців, «починаючи із завідуючих відділа
ми, усяких уповноважених» тощо.
Ініціативу він пропонував узгодити з реєстраційним від
ділом ВНК, а також:
36 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1091, арк. 99.
За підписом секретаря ЦК КП(б)У Д. Лебедя губернським
партійним комітетам радянської України і ВУНК було надісла
но циркулярний лист про реалізацію постанови ЦК РКП(б) від
14 жовтня 1921 р. Контроль над колишніми однопартійцями
пояснювався тим, що вони
«не лише відходять від революції, але стають активними
ворогами партії й робітничого руху», «вони користувалися
певним впливом серед безпартійних мас»32 .
Це було головною підставою для взяття їх органами держ
безпеки на оперативний облік органів. Цілком вірогідно, що се
ред колишніх членів РКП(б) були особи, незгодні з генеральною
лінією партії. У 1921 р. у м. Радомишлі Київської губернії виник
ла організація, що називала себе «Новою робітничою партією Ук
раїни». Виключені члени партії об’єднувалися у трійки33.
Для обліку осіб, які вибули з лав РКП(б), місцевим партійним
органам пропонувалося заповнювати бланки форм № 19 (на тих,
хто вибув за власним бажанням) і № 20 (на виключених). Ці дві
форми майже не відрізнялися. Обов’язковим було визначення:
«1) № п/п; 2) прізвища, ім’я та по-батькові; 3) № партійного
квитка; 4) причини вибуття; 5) року народження; 6) професії
й основного заняття до 1917 року; 7) соціального поло-
ження; 8) освіти; 9) часу вступу до РКП (рік і місяць); 10) чи
перебував в інших партіях (якщо так, то в яких і коли);
11) остання робота; 12) час вибуття; 13) з якої організації».
На виключених додатково вказувалася інформація щодо
підстав виключення, номер протоколу та яка організація ухва
лила відповідне рішення34. Колишні комуністи перебували під
ретельним наглядом секретного відділу ВУНК і підрозділів на
місцях. Облік їх входив до компетенції спецслужб і в наступні
роки. Наприклад, на підставі наказу ОДПУ СРСР № 00313 від 9
вересня 1933 р., було організовано персональний облік усіх
виключених із ВКП(б) під час партійної чистки35.
32 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 404, арк. 95.
33 Там само.
34 Там само, спр. 1091, арк. 117.
35 Кокурин А., Петров Н. ОГПУ (1929–1934) // Свободная мысль. – 1998. –
№ 8. – С. 108.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 3938 Світлана Лясковська
Усі, кого було взято на облік, перевірялися щодо: а) суди
мості; б) перебування у розшуку НК; в) даних самої анкети
відповідального співробітника.
На основі перевірок виділялися чотири категорії службовців
(так звані групи «А», «Б», «В» і «Г»), які могли бути позбавлені
права обіймати певні посади протягом встановленого часу40.
Основні ідеї С. Уралова були прийняті, і у структурі централь
ного апарату ВНК та його територіальних органів виникла реє
страційна служба, що здійснювала контроль над державним
апаратом усіх радянських установ і підприємств.
17 липня 1921 р. ВНК розповсюдила спеціальну інструкцію
щодо роботи зі з’ясування «щонайменших змін настроїв у різних
верствах населення», а також необхідності «мати всі відомості
про склад радянських установ, фабрик, військових частин»41.
Таким чином, у період червоного терору основна мета облі
ку певних категорій осіб полягала, насамперед, у створенні по
іменних списків заручників. Поступово кількість різних катего
рій населення, що підлягало обов’язковій реєстрації в органах
державної безпеки, збільшувалася. Крім представників буржуа
зії, офіцерства, «спеців» реєструвалися колишні товариші по
революційній боротьбі — члени лівих партій. Інформація щодо
соціального походження чи партійної належності здобувалася
гласними (відкритими) чи негласними (специфічними, харак
терними для спецслужби) методами.
30 червня 1921 р. ВНК поставила перед місцевими апарата
ми завдання не просто налагодити роботу, а «насадити осві
домлення» на заводах, у радгоспах, кооперативах, лісових гос
подарствах, селах тощо42. Із 14 січня 1921 р. у структурі секрет
нооперативного управління ВНК почало діяти реєстраційно
статистичне відділення, яке займалося веденням оперативного
40 Плеханов А.М. ВЧК–ОГПУ в годы новой экономической политики. 1921–
1928. – С. 291–292.
41 Рассказов Л.П. Карательные органы в процессе формирования и функ
ционирования административнокомандной системы в Советском го
сударстве (1917–1941 гг.). – Уфа, 1994. – С. 67.
42 Там же.
«зобов’язати всі судові органи надсилати […] копії своїх пос-
танов і наказів у справах про радянських службовців»37.
Цей лист становить інтерес і з погляду взаємин між радянсь
кими органами та спецслужбами. Як правило, накази органів
держбезпеки щодо взяття на облік певних категорій осіб хроно
логічно йшли за декретами та постановами уряду з цього при
воду. Саме в урядових документах ішлося про причини реєст
рації відповідних категорій населення й ті загрози, які могли
від них виходити. У даному випадку ВНК виступила ініціатором
подібного декрету. Справа в тому, що органи державної безпеки
у своїй практичній роботі вже здійснювали реєстрацію «всіх
радянських службовців» і «по всіх установах вербувалися дові
дувачі». Робилося це для «оздоровлення і налагодження роботи
радянських установ» та виявлення «непридатного елементу»38.
Уже на початку 1921 р. інформаційноінструкторський під
відділ відділу управління НКВС республіки у зведенні по губер
ніях повідомляв про «перереєстрацію радянських службовців і
чистку установ від контрреволюційного елементу» в м. Ізюмі
на Харківщині39. Таким чином, на початку 1920х рр. спецслуж
би не лише впроваджували у життя більшовицьку каральну
політику, але й мали можливість впливати на її формування.
С. Уралов виконав партійне доручення, розробивши проект
декрету про організацію обліку й реєстрації відповідальних
службовців радянських, кооперативних і громадських установ,
організацій та підприємств в органах ВНК. Подібний облік пояс
нювався необхідністю «боротьби з кримінальними елемента
ми, котрі займаються крадіжками, хабарництвом, спекуляцією
і т.п.». Пропонувалося встановити подвійний контроль:
1) в усіх установах запровадити «систему особових справ»;
2) у місцевих надзвичайних комісіях створити особливу кар
тотеку на відповідальних службовців.
37 Плеханов А.М. ВЧК–ОГПУ в годы новой экономической политики. 1921–
1928. – С. 556.
38 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 166, арк. 100 зв.
39 Там само, спр. 652, арк. 3.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 4140 Світлана Лясковська
з виявлення есерів, кадетів і монархістів на транспорті, підприєм
ствах, в установах, розкриття есерівських організацій і встанов
лення контролю за іноземцями, що перебували на території
країни45. Відтепер іноземці також підлягали оперативному обліку.
Нова економічна політика з погляду керівників ОДПУ СРСР,
породжувала нові загрози режиму, перш за все в економічній
сфері. Знову постало питання щодо «буржуазії», яка розрахову
вала на поступове послаблення й, урештірешт, втрату політич
них позицій більшовиками. У нових умовах розширилася соці
альна база «капіталістичних елементів». Користуючись браком
досвіду в адміністративногосподарському апараті, законодав
чими колізіями, коли одні нормативноправові акти вступали
у суперечність з іншими, з’явилося чимало «ділків», що бажали
скористатися ситуацією. Розвиток вільної торгівлі призводив
до спекуляції, посилення хабарництва, розтрат та інших госпо
дарських і посадових злочинів.
Водночас, із НЕПом змінилася не лише економічна, а й ка
ральна політика радянської держави. Партійнодержавне ке
рівництво відмовилося від червоного терору. Проте напрацю
вання спецслужби щодо методів і засобів оперативнорозшу
кової діяльності залишилися. Так, 22 вересня 1922 р. у місцеві
апарати ДПУ було розіслане циркулярне розпорядження про
складання таємних списків новітніх капіталістів — непманів,
якот багатіїв, підприємців, посередників, торговців тощо. Усі,
хто підлягав узяттю на оперативний облік, розподілялися на
категорії:
1. Члени і відвідувачі фондової біржі (як легальної, так і неле
гальної), перекупники й продавці валюти, золота, платини,
коштовностей, а також особи, які сприяли їх вивозу за кор
дон, власники та співвласники приватних кредитних уста
нов, лихварі.
45 Колпакиди А.И. Щит и меч: руководители органов государственной бе
зопасности Московской Руси, Российской империи, Советского Союза
и Российской Федерации: Энциклоп. справ. – Москва: ОЛМАПресс;
С.Петербург: Нева, 2007. – С. 340.
обліку по матеріалах підрозділів центрального апарату ВНК. На
місцях оперативний облік здійснювали реєстраційностатис
тичні відділення, що входили до складу секретнооперативних
частин губернських надзвичайних комісій. Отже, система полі
тичного контролю надзвичайних комісій за населенням, основи
якої було закладено в роки громадянської війни, у мирний час
дедалі набирала обертів. При цьому, попри організаційну робо
ту, в органах державної безпеки ще не існувало централізовано
го обліку, не було розроблено єдиних вимог щодо певних опе
ративних обліків.
Реорганізована 1922 р. у ДПУ комуністична спецслужба у
своїй діяльності не відмовилася від оперативних обліків «полі
тично неблагонадійного елементу». У «Положенні про Держав
не політичне управління» від 6 лютого 1922 р. реєстрацію було
названо одним із засобів здійснення покладених на органи держ
безпеки завдань, що використовувався паралельно з іншими,
специфічними для спецслужби, методами збору інформації —
освідомленням, розшуком, спостереженням, арештом, вилучен
ням, обшуком, дізнанням, попереднім слідством тощо.
Положенням про ДПУ РСФРР передбачалася реєстрація як
осіб, що були звинувачені або підозрювані у скоєнні злочинів,
так і справ, котрі проти таких порушувалися. Окремо реєструва
лися «ненормальні явища життя РСФРР з метою виявлення їх
причин та наслідків»43. Реєстрації в органах ДПУ підлягали рані
ше засуджені (або підозрювані у скоєнні злочину), «політично
неблагонадійний» адміністративний та управлінський персо
нал державних установ, промислових підприємств, а також осо
би із середовища командного й адміністративногосподарсь
кого складу РСЧА44.
10 березня 1922 р. колегія ДПУ РСФРР видала наказ «Про по-
точний момент і завдання органів ДПУ щодо боротьби з контр
революцією», яким зобов’язувала посилити оперативну роботу
43 Лубянка. Сталин и ВЧК–ГПУ–ОГПУ–НКВД. Архив Сталина. Документы
высших органов партийной и государственной власти. Январь 1922 –
декабрь 1936. – Москва: МФД, 2003. – С. 16.
44 Там же. – С. 17.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 4342 Світлана Лясковська
ний апарат розглядав НЕП як антагоністичне явище, а непма
ни визначалися «внутрішнім ворогом».
Подібні висновки ґрунтувалися на конкретних фактах. За
даними торгівельного перепису 1923 р., у Харкові з 1844 тор
говців відповідну діяльність після переходу до нової економіч
ної політики, без попередньої практики, розпочали 71,3%, а їх
життєвий шлях певною мірою був пов’язаний із криміналом.
Так, відомий харківський непман Б. Майзнер починав як валют
ний спекулянт. Зібравши початковий капітал, він вклав кошти
у виробництво — відкрив майстерню з виготовлення капелю
хів, які успішно продавав. Інший відомий підприємець — А. Под
копай — неодноразово був заарештований за спекуляцію, від
бував покарання в ДОПРі48. У середині 1920х рр. не було жодно
го багатого непмана, який би не притягувався до кримінальної
відповідальності за крадіжку чи хабарництво. Саме ці особи як
«економнеблагонадійний елемент» стояли на обліках еконо
мічних підрозділів органів ДПУ.
Організаційна структура та функціональні завдання секрет
ного відділу секретнооперативного управління в 1923 р. виз
начали контингент осіб, які бралися на оперативний облік. Від
діл поділявся на відділення:
«1-ше відділення — займалося анархістами, 2-ге — меншо-
виками, 3-тє — правими есерами, 4-те — кадетами, мо-
нархістами, чорносотенцями, колишніми жандармами,
5-те — лівими есерами, 6-те — церковниками, «тихонівця-
ми», «живою» та «давньоапостольською» церквами, 7-ме —
іншими політичними партіями, що не ввійшли до компе-
тенції 1–5 відділень, 9-те — антирадянськими елементами
в кооперації, 10-те — єврейськими націоналістичними уг-
рупованнями, 11-те — антирадянськими елементами на
транспорті, 12-те — антирадянськими елементами у сфері
літератури, преси й театрів, 14-те — антирадянськими еле-
ментами у вишах і «казенним освідомленням» (по держав-
них установах)»49.
48 Онацкий М. Нэпманы Харькова в сфере торговли (1921–1924 гг.) (режим
доступу: http://wwwhistory.univer.kharkov.ua/book/Onatskij_M.pdf).
49 Кокурин А., Петров Н. ОГПУ (1929–1934). – С. 116.
2. Члени й відвідувачі товарної біржі та оптові торговці, влас
ники або співвласники великих торгівельних закладів. Вони
також розподілялися на групи залежно від роду торгівлі:
мануфактурники, хлібофуражники, бакалійники та ін.
3. Приватні промисловці: підприємці, орендарі, власники про
мислових підприємств. Ця категорія розподілялася на гру
пи за галузями виробництва: металургія, машинобудуван
ня та ін.46
На кожну з указаних вище осіб заводилася літерна справа,
складалася анкета, що містила такі питання:
«1. Прізвище, ім’я, по батькові. 2. Адреса. 3. Місцевий або
приїжджий, звідки приїхав і коли. 4. Який мав капітал, коли
і чим займався до революції. 5. Який має капітал у тепе-
рішній час. 6. Що становить його капітал (гроші, рухоме
майно, підприємства, цінності). 7. Які у нього підприємст-
ва, їх адреса. 8. Де зберігає гроші, цінності (вдома, у банках,
яких — російських чи закордонних). 9. На чому нажив ка-
пітал. 10. Користується кредитами, має позички, борги»47.
Дані збиралися від офіційних господарських органів неглас
но, а також з використанням секретної агентури та інформа
торів. Із цією метою на облік і під нагляд бралися всі легальні й
нелегальні клуби, гральні заклади та будинки побачень, кабаре,
нічні кафе тощо, де виявляли й брали на облік усіх, хто витрачав
значні суми на бенкети, карти та ін. На кожну особу заводилася
літерна справа. Щомісяця до ЕКУ ДПУ УСРР направлялися дані
про взятих на облік, агентурним шляхом перевірялися їх фінан
сові джерела.
Уважалося, що ті, хто без належних заощаджень увійшов в
економічне життя країни, змогли заробити капітали не стільки
використанням ринкової кон’юнктури, скільки шляхом посадо
вих та економічних злочинів — казнокрадства, підкупу, хабар
ництва, ухиляння від податків та ін. Узагалі партійнодержав
46 Плеханов А.М. ВЧК–ОГПУ в годы новой экономической политики. 1921–
1928. – С. 591.
47 Там же. – С. 592.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 4544 Світлана Лясковська
та інших злочинах, колишніх білих офіцерів; збором і система
тизацією даних про розшукуваних52.
Реєстрації в органах державної безпеки також підлягали
особи, що поверталися зза кордону. Репатріація біженців та
емігрантів до радянських республік розпочалася стихійно й
дещо несподівано для більшовиків. Перша група з Туреччини
прибула до Новоросійська наприкінці 1920 р. на пароплаві «Ре
шидпаша». Пізніше повернення військовополонених та інтер
нованих проходило в межах двосторонніх мирних договорів і
угод щодо репатріації. До цієї роботи підключилися й органи
ВНК–ДПУ–ОДПУ СРСР, в обов’язки яких входило виявлення
«благонадійних» чи «політично небезпечних» осіб.
У середині квітня 1921 р. органам НКВС «за згодою з ВНК»
було дано розпорядження щодо обладнання пунктів політично
го карантину. До їх організації та функціонування залучалися
Центревак, наркомат транспорту, митниця, наркомат зовніш
ньої торгівлі (Зовнішторг). НКВС і ВНК розробили пропозиції
до ухваленої 9 травня 1921 р. постанови Ради праці й оборони
(РПО) РСФРР про створення «системи політичної карантизації
всіх контингентів, що в’їжджають до Росії й України». Під час
цієї процедури проходила повна перевірка та облік біженців і
репатріантів. У серпні 1923 р. контрольнопропускним і каран
тинним пунктам губернських та обласних відділів ДПУ було
видано інструкцію щодо прийому, відправки, обліку й реєстра
ції осіб, котрі поверталися зза кордону за амністією або рішен
ням РНК СРСР. Мета полягала у виявленні ймовірних агентів
іноземних розвідок та шпигунів53.
Однак попри значну роботу, проведену оперативними під
розділами щодо обліків і реєстрацій, протягом 1920х рр. так і
не було створено централізованого обліку «ворожих агентів»,
«антирадянських елементів».
Важливу інформацію щодо визначення різних категорій осіб
і «забарвлень», за якими вони перебували на обліках спецслужб,
52 Колпакиди А.И. Указ. соч. – С. 357.
53 Плеханов А.М. ВЧК–ОГПУ в годы новой экономической политики. 1921–
1928. – С. 289, 290.
У структурі відділу 16 березня 1928 р. було створене відділен
ня боротьби з «троцькістською опозицією»50.
Особливий відділ здійснював самостійний облік і видавав
спеціальні реєстраційні збірники обліків. Із метою «належної
постановки керівництва роботою апаратів реєстраційної служ
би органів ДПУ» наказом управління справами (УС) ДПУ № 25
від 30 березня 1922 р. реєстраційностатистичне відділення
оперативного відділу було реорганізоване у відділ центральної
реєстратури (ВЦР) у складі секретнооперативного управлін
ня. Наказом УС ДПУ № 78 від 6 червня запроваджувався новий
штат ВЦР у складі 93 осіб на чолі з А. Шаніним51. Відділ поді
лявся на реєстраційне відділення, бюро статистики, розшуку,
іноземної реєстратури, довідок, облікове відділення, камеру
схову, центральні картотеку й архів. Відбувався процес подаль
шого вдосконалення специфічних для спецслужб обліків. На
ВЦР покладалися завдання:
1) розробка єдиних принципів обліку в усіх місцевих реєстра
ційних апаратах;
2) керівництво їх роботою;
3) облік персональних даних про осіб, звинувачених або підоз
рюваних у скоєнні злочинів;
4) виявлення додаткових компрометуючих матеріалів на осіб,
що розроблялися за агентурними справами.
Велике значення у справі налагодження у системі органів
державної безпеки централізованого оперативного обліку мало
«Положення про реєстраційну службу в органах ДПУ» від 24
травня 1922 р. Реєстраційні апарати місцевих апаратів ДПУ–
ОДПУ СРСР займалися обліком слідчих та архівних справ, а та
кож заарештованих; реєстрацією й обліком політично неблаго-
надійного елементу; обліком осіб, підозрюваних у шпигунстві
50 Колпакиди А.И. Щит и меч: руководители органов государственной бе
зопасности Московской Руси, Российской империи, Советского Союза
и Российской Федерации. – С. 346.
51 Кокурин А., Петров Н. ОГПУ (1929–1934). – С. 110.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 4746 Світлана Лясковська
ліві сіоністи; праві сіоністи; ЕКРП і ЕКРСМ (рос. абревіатури);
кадети і трудовики; дашнаки; троцькісти й децисти; духівниц
тво та сектантство; колишня царська адміністрація; колишні
поміщики; провокатори; бузотери; українська контрреволюція;
українська контрреволюційна громадськість; біла контррево
люція; російська контрреволюційна громадськість; сільська
контрреволюція; шпигунство польське; шпигунство румунсь
ке; шпигунство різне; іноземні колонії; диверсія; політбанди
тизм; кримінальний бандитизм; нелегальний перехід кордону;
економічна контрреволюція; аварії; службовопосадові злочи
ни; спекуляція й ажіотаж; фальшивомонетники; спекуляція ва
лютою; контрабанда; військові злочини; крадіжки державно
го майна; порушення правил ведення мобілізаційного діловод
ства тощо54.
Усі особи, що стояли на обліку (рос. «подъучётники»), поді
лялися на дві категорії — активних (або «актив») і пасивних.
До активу потрапляли особи, які були «соціально небезпечни
ми», тобто проявляли «наявну ворожість» до існуючого полі
тичного режиму. Проте більшість із тих, хто стояв на обліку, не
проявляли відкритої ворожості до радянської влади. Більше
того, навіть керівники органів ДПУ УСРР вважали, що вони не
становлять небезпеки для держави.
«Антирадянський елемент, наданий самому собі, зазви-
чай ніякої організації не створює, тобто активно проти ра-
дянської влади не виступає, а обмежується лише буркотін-
ням, і з часом навіть примиряється з існуючим станом», —
підкреслював у березні 1925 р. на Всеукраїнській нараді робіт
ників контррозвідувальних відділів помічник начальника КРВ
Є. Кривець55.
Пасивність «політично неблагонадійних осіб» не служила
підставою зняття з оперативного обліку. Політика суцільної
колективізації сільського господарства початку 1930х рр. для
органів державної безпеки означала виявлення «контрреволю
54 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ
України), ф. 42, спр. 4, арк. 9.
55 Там само, ф. 13, спр. 225, арк. 21.
містять статистичні звіти органів ДПУ УСРР за 1929 р. На місцях
кожен оперативний підрозділ вів власний облік «політично
неблагонадійного елементу» за лініями секретного, контрроз
відувального відділів, економічного та адміністративноопера
тивного управлінь, відділу політичного контролю, спеціально
го відділення, управління прикордонної охорони, а також
транспортними органами й Українським військовим округом
(УВО) — їх статистичні дані подавалися окремо. В основу класи
фікації осіб, що стояли на обліку, було покладено різні принципи.
Наприклад, по лінії секретного відділу секретнооператив
ного управління (СОУ) взяттю на облік або реєстрації підляга
ли виявлені на той час учасники антирадянських дрібнобур
жуазних партій та організацій (есери, меншовики, бундівці, на
родні соціалісти, сіоністи, анархісти, боротьбисти), виключені
або ті, хто добровільно залишив лави РКП(б), «колишні» (офіце
ри, власники підприємств, земельних наділів, голови й члени
акціонерних товариств тощо). Усі «політично неблагонадійні»
визначалися за 13 «забарвленнями». Отже, на обліку стояли
особи за ознакою партійної належності чи соціального поло
ження, хоча й з позначкою «колишні».
По лінії економічного управління на обліку стояли особи за
ознакою видів злочинів: економічна контрреволюція, службо
вопосадові злочини та інші, тобто за «забарвленнями», яких
усього визначено 6. Лише опосередковано, знаючи, які саме
категорії населення підлягали обов’язковій реєстрації в органах
державної безпеки, можемо припустити, хто саме стояв на облі
ку як «економічно неблагонадійний елемент». По лінії контр
розвідувального відділу особи, що стояли на обліку, класифі
кувалися за політичними вподобаннями (українська або біла
«контрреволюція»), соціальним походженням (сільська «контр
революція»), національною ознакою (польське, румунське та
інші «шпигунства», іноземні колонії), за видами злочинів (ди
версії, нелегальний перехід кордону, політичний бандитизм)
тощо — усього 11 «забарвлень».
Загалом за звітами проходять 38 «забарвлень» обліку «полі
тично неблагонадійного елементу»: меншовики; анархісти; ліві
соціалістиреволюціонери; праві соціалістиреволюціонери;
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 4948 Світлана Лясковська
На облік по літеру «А» ставилися особи, що займалися актив
ною антирадянською діяльністю (за попередньою класифіка
цією — «актив»). На окремих осіб («одинаків») заводилися спра
виформуляри; на партії, організації, угруповання — агентурні
справи. На обліку по літеру «Б» стояли особи, стосовно яких дані
про їх контрреволюційну діяльність були отримані вперше й
потребували додаткової перевірки та уточнення. На них заво
дилися картки, де зазначався зміст контрреволюційної діяль
ності, отриманий агентурним шляхом. Під час перевірки наве
дених фактів ці картки перебували в робочих справах секрет
них співробітників, від яких надійшла інформація. Якщо факти
контрреволюційної діяльності осіб підтверджувалися, їх пере
водили до основного списку — по літеру «А». Робітники, бідня
ки, середняки й колгоспники, що перебували на обліку по літе
ру «Б», які протягом року не проявили активності, знімалися з
оперативного обліку. В інструкції наводилися й інші причини
зняття з обліку «політично неблагонадійного» контингенту по
літерам «А» і «Б»: у випадку їх вербовки органами держбезпе
ки; за повного непідтвердження даних щодо контрреволюцій
ної діяльності, які були причиною постановки на облік; засуд
ження; смерть, важка форма інвалідності, постійне перебуван
ня в лікувальних установах.
Подібні обліки велися всіма місцевими органами держав
ної безпеки за лініями роботи. Особи, узяті на оперативний об
лік спецслужб, постійно перебували під пильним наглядом, їх
лояльність перевірялася через агентурну мережу. Без дозволу
органів держбезпеки людина не могла отримати дозвіл улаш
туватися на роботу, виїхати за кордон, змінити прізвище тощо.
Унаслідок проведення різноманітних державних кампаній (бо
ротьба з аваріями на залізницях, хлібозаготівлі, реалізація пос
танов пленуму ЦК РКП(б)–ВКП(б) з тваринництва, боротьба з
обважуванням, обмірюванням споживачів тощо) «політнебла
гонадійні» в першу чергу могли бути відсторонені від певних
(навіть не відповідальних) посад на визначених підприємствах.
Під час перевірки у червні 1920 р. особового складу порохо
вих, динамітних, артилерійських арсеналів та складів паливних
речовин, що розташовувалися на території України й належа
ційного елементу» на селі, який чинив опір насильницькому
втягненню селянства до колгоспів. «Політично неблагонадій
ним елементом» ставали всі селяни, визначені як «куркулі» та
«підкуркульники», а також громадяни, незадоволені економіч
ною політикою більшовицького режиму.
На початку 1930х рр. відбулася певна реорганізація опера
тивних підрозділів органів держбезпеки, у тому числі розробля
лися єдині принципи й форми оперативних обліків. Відповідно
до рішення колегії ОДПУ від 4 грудня 1930 р., було видано наказ
ОДПУ № 117/ос від 10 лютого 1932 р., згідно з яким ВЦР реорга
нізовувався в обліковостатистичний відділ (ОСВ), що складався
з номерних відділень: 1ше відділення (облікове); 2ге відділен
ня (судове); 3тє відділення (оперативнодовідкове); 4те від
ділення (статистичне); 5те відділення (архів). У червні 1932 р.
було створено 6те відділення (судовослідчого контролю).
Надзвичайно важливою для організації оперативного облі
ку «політично неблагонадійного елементу» стала «Інструкція
з обліку й агентурної розробки антирадянських і контррево
люційних елементів по лінії секретнополітичного відділу»
(1931 р.). До об’єктів оперативного обліку, порівняно з поперед
німи часами, додавалися
«учасники куркульсько-повстанських і куркульсько-теро-
ристичних контрреволюційних організацій та угруповань,
а також сільські терористи-одинаки, антирадянський і кон-
трреволюційний елемент в індивідуальному й соціалістич-
ному секторі села».
Обліку також підлягали куркулі — як уже заслані та пересе
лені, так і ще не розкуркулені56. Запроваджувалися єдині фор
ми справ оперативного обліку — агентурна, справаформуляр
та облікова картка.
Увесь контингент, що підлягав обліку та оперативній роз
робці як «антирадянський і контрреволюційний елемент», по
лінії секретнополітичного відділу поділявся на дві категорії:
— по літеру «А» (основний облік),
— по літеру «Б» (попередній допоміжний облік).
56 Колпакиди А.И. Указ. соч. – С. 357.
Обліки «політично неблагонадійного елементу» ... 5150 Світлана Лясковська
лок и пр.), выявив и отстранив от этих работ весь классово
враждебный, политически неблагонадёжный и уголовный
элемент»58.
У липні 1934 р. відбулася кампанія з перевірки «складу ро
бітників, що обслуговують тваринні ферми», метою якої було
усунення «класово ворожих і політично неблагонадійних осіб»59.
На червень–серпень того ж року припала боротьба з аваріями
та хуліганством на залізницях, із протизаконним перемолом і
розкраданням мірчука, порушеннями роздрібних цін у торгівлі,
відбувалася перевірка осіб, що працювали на військових заво
дах тощо60. Унаслідок усіх цих кампаній місцеві органи держав
ної безпеки повинні були за оперативними обліками перевіри
ти зайнятих у вказаних сферах, усунувши від роботи «подъучёт
ников». Подібні кампанії проводилися регулярно й охоплюва
ли різні галузі народного господарства та державний апарат.
Звичайно, що за таких обставин перебування на оперативному
обліку неабияк заважало знайти будьяку, навіть некваліфіко
вану, роботу.
Отже, на оперативний облік у радянських органах держав
ної безпеки з самого початку існування потрапляли особи за
ознаками їх імовірного неприйняття нового ладу (а не, наприк
лад, кримінального характеру), які потенційно могли станови
ти небезпеку для радянської держави. При визначенні «полі
тично неблагонадійних» осіб більшовики керувалися, насам
перед, їх соціальним походженням, суспільним і професійним
статусом часів Російської імперії й громадянської війни, а також
партійною належністю.
Беручи до уваги, що при укладанні подібних обліків досить
значним був елемент суб’єктивізму, на який безпосередньо
впливала державна каральна політика, у поле зору радянської
спецслужби потрапляли не лише лідери чи активні діячі інших
політичних партій, білого руху, нових національних урядів,
ли військовому й морському відомству, окружні комісії з пред
ставників окрвійськкоматів, губкомів РКП(б) та губернських
надзвичайних комісій усіх «неблагонадійних» віднесли до кіль
кох категорій. Зокрема, до першої потрапили визначені
«як поляк, як шкідник, підсудний, як син московського
буржуа, як буржуазний спекулянт і ледар, що ухиляється
від трудової мобілізації, як анархіст-синдикаліст, як контр-
революціонер із духовного середовища, що жив у Чорно-
морській губернії з денікінцями, як білий, як контррево-
люціонер і буржуа — технічний спеціаліст, як народний
соціаліст, як особа, що служила в державній охороні, як
офіцер, що втік від червоної мобілізації, або служив у Дені-
кіна, як дезертир з 1919 р. від червоної мобілізації, як особа,
що надає про себе суперечливі анкетні відомості, і залиша-
лася у Харкові при Денікіні, як саботажник, авантюрист і
шантажист, як лівий есер, як правий есдек, як саботажник
і п’яниця, як колишній власник винокурного заводу».
До другої категорії потрапили визначені
«як комуніст, що сидів у НК за нездачу звітності, як непри-
датний для систематичної роботи, як ледар, як кар’єрист,
як зовсім незнайомий з артилерійською справою, як не-
з’ясована особа»57.
У квітні 1929 р. після т.зв. «Шахтинської справи» пленум ЦК
ВКП(б) ухвалив рішення про перевірку особового складу про
мисловості й транспорту. Інколи перестрахування щодо обій
мання певних посад «політично неблагонадійним елементом»
доходило до абсурду. Наприклад, у циркулярному листі ДПУ
УСРР від 27 червня 1934 р. з приводу забезпечення збиральної
кампанії, від місцевих органів вимагалося (цитуємо мовою ори
гіналу з метою уникнення неточностей у визначенні посад,
контингент яких перевірявся за оперативними обліками — С. Л.):
«В целях профилактики, в кратчайший срок проверить
состав лиц, близко соприкасающихся с урожаем и учётом
его (кладовщиков, счетоводов, весовщиков, сторожей, груз-
чиков, возчиков, приёмщиков, лиц, работающих у молоти-
57 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 326, арк. 10 зв., 60.
58 ГДА СБ України, ф. 9, спр. 667, арк. 207 зв.
59 Там само, арк. 209.
60 Там само, арк. 205–206, 210, 214–215.
52 Світлана Лясковська 53
Юрій Шаповал, Вадим Золотарьов*
Євреї в керівництві органів
ДПУ–НКВС УСРР–УРСР у 1920–1930-х рр.
Автори аналізують національний склад керівних органів ДПУ–НКВС
УСРР–УРСР у вказаний період, доводячи, що високий відсоток
євреїв в органах державної безпеки республіки не може бути
однозначним доказом існування «єврейської змови».
Ключові слова: органи державної безпеки, ДПУ, НКВС, євреї.
Батькові Лева Троцького приписують слова про те, що «ре
волюцію починають Троцькі, а розплачуються Бронштейни».
Тут доречно додати цитату з Фелікса Дзержинського, яку до
1996 р. не друкували повністю. Отже, 26 червня 1920 р. він пи
сав із Харкова Володимиру Леніну про ситуацію в Україні:
«Положение здесь внутреннее в общем идёт в гору […].
Каждый честный наш работник, посылаемый в провинцию,
находит почву, и видны уже результаты. Только работников
этих страшно мало. Местные коммунисты какие-то недо-
носки, живут мелкими интересами […]. В области моей
специальности здесь обильный урожай. Вся, можно ска-
зать, интеллигенция средняя здесь — это петлюровцы. Гро-
мадной помехой в борьбе [является] отсутствие чекистов-
украинцев»1.
Отже, необхідністю стежити за «недоносками» та «петлю
рівцями» в першу чергу і можна пояснити таку значну кількість
неукраїнців серед чекістів. І йдеться не лише про євреїв, а й,
скажімо, про росіян, поляків, латишів та ін.
Коли світ побачила книжка Олександра Солженіцина «200
лет вместе», в якій ішлося й про участь євреїв у більшовицькій
революції та радянських чистках, вона викликала велику диску
сію. Професор Роберт Сервіс (Robert Service) з Оксфордського
* Шаповал Ю.І. — доктор історичних наук , професор, завідуючий відділом
Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса
НАН України; Золотарьов В.А. — кандидат технічних наук, доцент Хар
ківського національного університету радіоелектроніки.
1 Большевистское руководство. Переписка. 1912–1927: Сб. док. – Москва:
РОССПЭН, 1996. – С. 137–138.
різноманітні особи з багатьох сфер соціальної діяльності. Не
рідко об’єктами контролю внаслідок тих чи інших обставин
ставали звичайні громадяни, навіть із «класово близьких про
шарків». Лише в 1920х рр. на облік почали ставити осіб, підоз
рюваних у скоєнні суто кримінальних злочинів. Таким чином,
створювалася всеохоплююча система, що дозволяла вищому
партійнодержавному керівництву тримати під контролем
значну кількість людей, а при необхідності — маніпулювати
суспільством.
Лясковская С. Учёты «политически неблагонадёжного
элемента» органами ВЧК–ГПУ–ОГПУ: исторический аспект.
В статье рассматривается процесс становления регистраций и учётов
«политически неблагонадёжного элемента» в системе органов го-
сударственной безопасности с 1918 по 1934 гг.; основные принци-
пы, положенные в основу формирования оперативных учётов не-
которых категорий населения.
Ключевые слова: регистрация, оперативный учёт, политически неблаго-
надёжный элемент, угрозы, регистрационно-статистический отдел.
Lyaskovska S. «Politically unreliable element» accounts of the
VCHK–DPU–ODPU organs: historical aspect.
The article is devoted to the process of registrations and counts «politically
unreliable element» in the system of state security organs from the
yeans 1918 to 1934; basic principles which were fixed as a basis of
operative counts forming concerning certain population categories.
Keywords: registration, operative account, politically unreliable element,
threats, registration-statistical department.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-41764 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0112 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T13:44:30Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лясковська, С. 2013-03-02T18:25:28Z 2013-03-02T18:25:28Z 2010 Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект / С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 22-52. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41764 У статті досліджується процес становлення реєстрацій та обліків «політично неблагонадійного елементу» в системі органів державної безпеки з 1918 по 1934 рр.; основні принципи, що були покладені в основу формування оперативних обліків щодо певних категорій осіб. В статье рассматривается процесс становления регистраций и учётов «политически неблагонадёжного элемента» в системе органов государственной безопасности с 1918 по 1934 гг.; основные принципы, положенные в основу формирования оперативных учётов некоторых категорий населения. The article is devoted to the process of registrations and counts «politically unreliable element» in the system of state security organs from the yeans 1918 to 1934; basic principles which were fixed as a basis of operative counts forming concerning certain population categories. uk Інститут історії України НАН України З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ З історії спецслужб Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект Учёты «политически неблагонадёжного элемента» органами ВЧК–ГПУ–ОГПУ: исторический аспект «Politically unreliable element» accounts of the VCHK–DPU–ODPU organs: historical aspect Article published earlier |
| spellingShingle | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект Лясковська, С. З історії спецслужб |
| title | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект |
| title_alt | Учёты «политически неблагонадёжного элемента» органами ВЧК–ГПУ–ОГПУ: исторический аспект «Politically unreliable element» accounts of the VCHK–DPU–ODPU organs: historical aspect |
| title_full | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект |
| title_fullStr | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект |
| title_full_unstemmed | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект |
| title_short | Обліки «політично неблагонадійного елементу» органами ВНК–ДПУ–ОДПУ: історичний аспект |
| title_sort | обліки «політично неблагонадійного елементу» органами внк–дпу–одпу: історичний аспект |
| topic | З історії спецслужб |
| topic_facet | З історії спецслужб |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41764 |
| work_keys_str_mv | AT lâskovsʹkas oblíkipolítičnoneblagonadíinogoelementuorganamivnkdpuodpuístoričniiaspekt AT lâskovsʹkas učetypolitičeskineblagonadežnogoélementaorganamivčkgpuogpuistoričeskiiaspekt AT lâskovsʹkas politicallyunreliableelementaccountsofthevchkdpuodpuorganshistoricalaspect |