Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.)
У статті досліджується динаміка політичних настроїв селян України на початку радянсько-німецької війни. На основі аналізу архівних документів автор визначив причини зміни ставлення селянства до політики радянського уряду та окупаційної влади. В статье освещается динамика политических настроений крес...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41767 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) / Ю. Ніколаєць // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 131-146. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859909187676405760 |
|---|---|
| author | Ніколаєць, Ю. |
| author_facet | Ніколаєць, Ю. |
| citation_txt | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) / Ю. Ніколаєць // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 131-146. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description | У статті досліджується динаміка політичних настроїв селян України на початку радянсько-німецької війни. На основі аналізу архівних документів автор визначив причини зміни ставлення селянства до політики радянського уряду та окупаційної влади.
В статье освещается динамика политических настроений крестьян Украины в начале советско-германской войны. На основе анализа архивных документов автор определил причины изменения отношения крестьян к политике советского правительства и оккупационных властей.
The article investigated the change of political moods of Ukrainian peasantry at the beginning of German–Soviet War. Based on archival documents, the author identified what caused the change of peasantry attitudes to policy of Soviet government as well as to occupation troops.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:01:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
130 Володимир Окіпнюк
Окипнюк В. Правовое регулирование охраны войсками ГПУ
предприятий сахарной промышленности УССР.
В статье рассматриваются правовые аспекты охраны войсками ГПУ УССР
предприятий сахарной промышленности. Выявлены причины пе-
редачи подразделений охраны из подчинения Главного управле-
ния рабоче-крестьянской милиции в ГПУ УССР, структура и грани-
цы компетенции охранных комендатур, источники материально-
технического обеспечения.
Ключевые слова: войска ГПУ, сахарная промышленность, охрана, ко-
мендатура, сахарный завод.
Okipnyuk V. The legal regulation of guarding of the enterprises
of sugar industry of the UkSSR by GPU troops.
The present article dedicated to legal aspects of guarding of the enterpris-
es of sugar industry by GPU troops of the UkSSR. The reasons of transfer
guard units from the subordination of Chief administration of workers'
and peasants' militia to GPU of the UkSSR were disclosed. The struc-
ture and jurisdiction of guard commandants as well as the sources of
material and technical support were investigated.
Key words: GPU troops, sugar industry, guard, commandant's office, sugar
enterprise.
З ІСТОРІЇ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Юрій Ніколаєць*
Політичні настрої селян України
на початку радянсько-німецької війни
(червень 1941 – липень 1942 рр.)
У статті досліджується динаміка політичних настроїв селян України
на початку радянсько-німецької війни. На основі аналізу архів-
них документів автор визначив причини зміни ставлення се-
лянства до політики радянського уряду та окупаційної влади.
Ключові слова: настрої, селяни, радянсько-німецька війна, вер-
махт, НКВС.
Глобальна катастрофа, якою була Друга світова війна та її
складова — війна СРСР з нацистською Німеччиною, породила
довготривалу надзвичайну ситуацію, що сколихнула суспіль
ство. Швидке просування вермахту на початку бойових дій про
ти СРСР породжувало цілий спектр політичних настроїв, що
були вмотивовані як передвоєнною репресивною політикою
радянської влади, так і обіцянками окупантів, пов’язаними зі
зміною системи господарювання. Настрої українського насе
* Ніколаєць Ю.О. — доктор історичних наук, старший науковий співробіт
ник відділу національних меншин Інституту політичних і етнонаціо
нальних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Політичні настрої селян України ... 1941-1942 рр. 133132 Юрій Ніколаєць
лення, яке пережило голод та існували в умовах постійного
тиску державних органів, не могли відбивати лише «безмежну
відданість» радянській системі, як це намагалася представити
пропагандистська машина СРСР.
Доцільно виділити кілька груп політичних настроїв селян
ства України, динаміку змін яких можна дослідити за історич
ними джерелами. Це настрої, пов’язані зі ставленням до радян
ської влади, нацистської Німеччини та її союзників. Обмеження
щодо їх дослідження виникають унаслідок специфіки докумен
тування настроїв населення та обмеженості проведення соціо
логічних опитувань. Повідомлення органів НКВС СРСР та УРСР
щодо цього питання певною мірою розрізнені й у багатьох ви
падках містять характеристику виключно антирадянських на
строїв. Вони пов’язані з отриманням інформації від конкретних
осіб про інших людей, а також відображають рівень загально
освітньої та професійної підготовки працівників, які їх склада
ли. Співробітники органів держбезпеки СРСР та апарату ЦК
КП(б)У, аналізуючи дані розвідки, особисті враження від зустрі
чей із підпільниками та командирами партизанських загонів,
доповідали вищому керівництву УРСР про окремі прояви наст
роїв населення.
У німецьких документах наявні свідчення очевидців, які
спілкувалися із мешканцями України з приводу певних політич
них подій. Однак вибірка осіб для співбесід проводилася зде
більшого тенденційно, головним критерієм була лояльність до
нової адміністрації. Крім того, у певних документах фіксували
ся особисті враження німецьких військовослужбовців від сто
сунків із місцевим населенням, іноді сучасні враження порівню
валися з ситуацією на українських землях у 1918 р. Такі дані
дозволяють зробити певні висновки щодо змін, які відбулися
в українському суспільстві за роки радянської влади. Це сто
сується ставлення до ідеї проголошення національної держав
ності, можливості та доцільності ведення одноосібного госпо
дарства, а також до соціальноекономічного ладу загалом.
Порівняти інформацію подібних джерел можливо, спираю
чись на дані про висловлювання мешканців певної місцевості
з того чи іншого приводу. Точний кількісний аналіз однотип
них висловлювань провести складно з огляду на відсутність
(або ж недоступність) подібної статистики. Водночас просте
жуються тенденції у динаміці політичних настроїв населення
певної території.
Найбільш важливими чинниками, які визначали зміни се
лянських настроїв, було прагнення захистити свою землю від
загарбників, поразки Червоної армії у ході бойових дій, декла
рування окупаційною владою зміни системи господарювання,
пам’ять про передвоєнні голодомор та репресії. Природне ба
жання людей вижити у складних воєнних умовах визначало
трансформацію впливу цих чинників на поведінку людей.
Керівництво нацистської Німеччини було переконане, що
суспільство, яке перебуває під пресом сталінського державного
терору, не зможе встояти проти удару ззовні. За словами мі
ністра озброєнь і військової промисловості Третього райху
А. Шпеєра, А. Гітлер, будучи переконаним у власній теорії «не
повноцінності слов’янської раси», називав війну з СРСР «за
няттям на ящику з піском»1. Однак серед вищого керівництва
Німеччини були й інші думки щодо війни проти СРСР. Так,
А. Йодль, не розраховуючи особливо на успіх плану «Барба
росса», вірив, що «геній фюрера» допоможе розгромити СРСР2.
Інший керманич вермахту Ґ. фон Рундштедт від самого початку
був проти «авантюри у Росії»3.
Передвоєнна радянська пропаганда переконувала населен
ня у можливості швидкого розгрому сил противника на ворожій
території із мінімальними втратами. Реалії бойових дій підтвер
дили поспішність планів і розрахунків воюючих сторін. Армія
агресора зітнулася з сильнішим опором, аніж очікувала, а на дії
радянських військ впливали нерозпорядливість стратегічно
го й тактичного командування, дезертирство, панічна втеча
військовослужбовців із поля бою та ін.
1 Шпеер А. Воспоминания. – Смоленск: Русич, 1998. – С. 423.
2 Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха».– Смоленск: Ру
сич, 1997. – С. 34.
3 Митчем С. Фельдмаршалы Гитлера и их битвы. – Смоленск: Русич,
1998. – С. 166.
Політичні настрої селян України ... 1941-1942 рр. 135134 Юрій Ніколаєць
Одним із проявів політичних настроїв населення стало його
ставлення до мобілізаційних заходів влади. Уже з перших днів
війни велика кількість колгоспників була мобілізована або доб
ровільно пішла на фронт. Протягом літніх місяців війни мобілі
зація була фактично зірвана на території західноукраїнських
областей і більшменш успішно провадилася у центральних
регіонах УРСР.
Уже по війні ЦК КП(б)У надіслав запити до обласних та цент
ральних архівів про проведення мобілізації в різних регіонах
республіки. Згідно з даними, у деяких областях України через
швидке просування німецьких військ мобілізаційні заходи не
було проведено взагалі4. Наприклад, у Рівненській області —
частково, і не у всіх районах5. На Вінниччині 23 червня 1941 р.
план мобілізації був виконаний на 72%, а наступного дня — на
80%6. У Чернівецькій області мобілізаційні заходи були пов
ністю завершені ще 25 червня 1941 р.7 Кам’янецьПодільська
(нині — Хмельницька) область виконала план мобілізації 23
червня лише на 75%8. Настрої більшості мобілізованих до армії
українських селян у перші тижні війни недоцільно характери
зувати як переважно антирадянські. За даними співробітників
НКВС УРСР, які відстежували це питання, основна маса мобілізо
ваних бійців і командирів непокоїлася через розлуку та подаль
шу долю власних сімей9. В окремих колгоспах у перший день
мобілізації багато хто з селян не вийшов на роботу, проводжаю
чи призовників в армію10.
Поряд із патріотичними настроями на окремих призовних
пунктах відзначалося незадоволення мобілізацією. Обурюва
лися, головним чином, жінки, твердячи, що, начебто, «усі ко
муністи залишилися на своїх місцях», а їхніх синів чи чоловіків
«відправляють на бійню», прирікаючи тих, хто залишається, на
голод11. У перші дні війни спостерігалися масові факти, коли
мешканці центральної та східної частин України непризовного
віку бажали добровільно йти в армію або вступали до народ
ного ополчення. Активну участь селяни брали у спорудженні
укріплень на шляху можливого просування ворога12.
Проведення мобілізації в перші дні війни продемонструвало
чітку різницю ставлення до бойових дій населення різних регіо
нів України. Свідомість більшості мешканців Західної України
не була готова сприйняти радянську модель економіки, безоп
латну працю (в тому числі й на новобудовах військового приз
начення), колективізацію та індустріалізацію. Рівень життя
мешканців західної частини республіки після приєднання до
УРСР значно знизився, люди вже не могли вільно вести госпо
дарство в умовах ринку, руйнувалися усталені традиції та зви
чаї. Особливо постраждали у матеріальному плані ті, хто воло
дів різноманітними приватними підприємствами. Часто місце
ва комуністична влада конфісковувала дрібні заклади, неве
личкі крамниці та майстерні, забираючи навіть будинки. При
чому багато радянських службовців прагнули збагатитися за
рахунок жителів Західної України. Московське керівництво
нехтувало місцевими кадрами та фахівцями. На керівні посади
призначалися особи, що прибували зі східних областей і не були
готові до роботи в новій місцевості. Усе це призводило до чис
ленних конфліктів та ворожого сприйняття радянської влади
більшістю західноукраїнських жителів, які на початку війни з
Німеччиною та її союзниками нерідко проводжали відступаючі
частини РСЧА пострілами13.
Натомість у Центральній і Східній Україні наступ німецьких
військ та їх союзників в основному сприймався як «ворожа на
вала», яка буде швидко відбита. Попри проблеми з організацією
харчування, наданням медичної допомоги, забезпеченням
4 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі –
ЦДАГО України), ф. 57, оп. 4, спр. 11, арк. 21.
5 Там само, спр. 12, арк. 230.
6 Там само, арк. 13.
7 Там само, спр. 11, арк. 24.
8 Там само, спр. 39, арк. 19.
9 Там само, ф. 59, оп. 1, спр. 226, арк. 56.
10 Там само, ф. 57, оп. 4, спр. 39, арк. 13.
11 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 17, арк. 144.
12 Історія українського селянства: Нариси у 2 т. – К., 2006. – Т. 2. – С. 273.
13 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 26, арк. 76.
Політичні настрої селян України ... 1941-1942 рр. 137136 Юрій Ніколаєць
транспортом сільське населення цих регіонів республіки було
загалом готове до боротьби із загарбниками.
Було б помилкою твердити, що відразу ж після нападу гітле
рівців українці отримали надію на створення власної незалеж
ної держави — комуністичний режим за час свого панування
фізично знищив майже всіх українських національних лідерів,
викорінивши будьякі національні прагнення. Така політика
призвела до того, що абсолютна більшість солдатівукраїнців
навіть не намагалася повернути зброю проти радянської влади
для того, щоби створити власну державу. Державницькі праг
нення були розповсюджені, головним чином, серед інтелігенції
західних областей УРСР. У радянських збройних силах панував
«інтернаціоналізм», що невтомно культивувався командирами
й політпрацівниками, а націоналістичні ідеї не знаходили ши
рокої підтримки серед солдатів та офіцерів. Звичайно, бійці пе
реймалися долею власної землі, по якій просувалися загарбни
ки, однак національна самосвідомість більшості українців
військовослужбовців не виходила за межі «радянської українсь
кої державності».
Ситуація поступово змінювалася в умовах поразок радянсь
ких військ. Стрімке просування ворожих частин углиб країни
сприяло зміні політичних настроїв селянства. Потрібно відзна
чити, що особи, які дезертирували з армії, негативно впливали
на моральний стан населення. Їхні розповіді про поразки на
фронтах, за свідченням начальника охорони тилу ПівденноЗа
хідного фронту полковника Рогатіна, підривали готовність бо
ротися з ворогом14. Панічна втеча з позицій окремих військових
з’єднань викликала у цивільного населення зневіру в перемозі.
Величезний вплив на політичні настрої українського сус
пільства справила катастрофа радянських військ під Києвом, де
було втрачено 700 544 особи, з них безповоротні втрати стано
вили 616 304 особи.15 Можна стверджувати, що ця подія стала
переломним моментом у визначенні політичних настроїв ук
раїнців початку війни. Поширення занепадницьких настроїв,
страх перед можливою загибеллю призвели до виникнення у
середовищі українського селянства регіональної ідентичності,
коли особа асоціювала себе, у першу чергу, із певною територією,
а не країною загалом. Інтереси багатьох українців обмежувалися
масштабами окремого села, району. Це відбилося у прагненні
за будьяку ціну повернутися до рідної домівки, як місця, що
забезпечувало більше шансів на виживання. А оскільки значна
частина українських земель опинилася під окупацією, то полі
тика нової влади та перспективи співіснування чи співробіт
ництва з нею стала привертати все більше уваги. Мобілізовані
до радянської армії солдати частіше ставали на шлях дезертир
ства, маючи на меті у першу чергу порятунок власного життя.
Пропаганда окупантів обіцяла українцям ліквідувати колек
тивні господарства, повернути особам, що були розкуркулені
чи вислані більшовиками, конфісковане майно. Гітлерівці нама
галися схилити радянське населення на свій бік, обіцяючи від
новлення права приватної власності на засоби виробництва,
заохочуючи особисту ініціативу. Вони наголошували, що саме
ринкові відносини дадуть можливість українцям плідно працю
вати, а, отже, жити у достатку.
Після катастрофи під Києвом дезертирство з радянської ар
мії набуло загрозливого характеру. Так, із 1 жовтня 1941 р. по
1 лютого 1942 р. бійцями винищувальних батальйонів в райо
нах Ворошиловградської (нині — Луганської) та Харківської об
ластей було затримано 1152 дезертири, 4920 осіб, що ухилялися
від призову до армії16. На 16 жовтня 1941 р. у Ворошиловграді
на призовних пунктах було відзначено вкрай незадовільну явку
військовозобов’язаних: на Артемівський пункт з’явилось лише
10%, а на Климівський — 18%17. Станом на 23 жовтня 1941 р.
по Харківському військовому округу на станції зосередження
прибули лише 65% (43 740 осіб) призваних, або 43% від загаль
ної кількості військовозобов’язаних, які підлягали призову18.14 ЦДАГО України, ф. 62, оп. 8, спр. 57, арк. 44.
15 Гриф секретности снят: Потери вооружённых сил СССР в войнах, бое
вых действиях и военных конфликтах: Статистическое исследование. –
Москва, 1993. – С. 166.
16 ЦДАГО України, ф. 62, оп. 8, спр. 15, арк. 21.
17 Там само, ф. 57, оп. 4, спр. 26, арк. 141.
Політичні настрої селян України ... 1941-1942 рр. 139138 Юрій Ніколаєць
Зі всієї кількості людей, що з’явилися для відправки у військові
частини, було відправлено лише 58%19. Згідно з даними на 25
жовтня 1941 р., по Сталінському (нині — Донецькому) обласно
му військкомату було призвано 61 245 осіб (74% від загальної
кількості чоловіків, які підлягали призову), по Харківському —
34 373 особи (81%), по Ворошиловградському — 66 093 особи
(63%). Загалом по Харківському військовому округу було приз
вано лише 69% військовозобов’язаних. Причому повторно гро
мадян, що не з’явилися до військкоматів, не викликали, і роз
шук осіб, які ухилялися від призову, не провадився20.
На околиці м. Орджонікідзе на початку грудня 1941 р. орга
нами НКВС УРСР було виявлено понад тисячу колишніх черво
ноармійців, які чекали відступу частин регулярної армії, роз
раховуючи пробратися до рідних домівок. Серед них були навіть
організовані групи, які вели активну антирадянську агітацію21.
За даними органів НКВС УРСР, у сільській місцевості групи
селян займалися виготовленням фальшивих документів, за до
помогою яких можна було уникнути призову. За винагороду фаб
рикувалися довідки, що давали право на звільнення від військо
вої служби. Як бачимо, на намагання радянської влади посили
ти боротьбу з дезертирством люди часто відповідали організа
цією груп, які сприяли тим, хто прагнув уникнути призову.
У цей час спостерігалися також численні факти, коли військо
вослужбовці, місця проживання яких ще не були захоплені во
рогом, залишалися у селах на окупованій території, чекаючи мож
ливості після відступу радянських частин повернутися до сімей22.
Наприкінці жовтня 1941 р. спостерігалися випадки масово
го дезертирства по Харківському військовому округу. Так, на
шляху просування колон мобілізованих: дезертирували по Чу
гуївському райвійськкомату — 30%, Сталінському — 35%,
Ізюмському — 45%, Дергачівському — 50% мобілізованих23.
Наприкінці 1941 – на початку 1942 рр. значно почастішали
антирадянські виступи у тилу, ініціаторами яких нерідко висту
пали селяни. У цей період органами НКВС було викрито групи,
що готувалися допомагати ворогові. Вони складалися з осіб, які
ухилялися від військової служби, не вірячи у перемогу радянсь
кої армії, та представників інтелігенції, родичі яких були репре
совані. Такі групи ставили своїм завданням організовано сабо
тувати заходи влади (зокрема, зі знищення шахт та підпри
ємств), а після приходу окупантів іти на співпрацю з ними24.
Політичні настрої українського селянства проявлялися під
час проведення евакуації, засвідчивши поступову зміну став
лення до радянської влади та військ агресора. Певна частина
комуністів під загрозою розправи з боку односельців змушена
була виїжджати з рідних сіл. Порахунки зводилися швидко, і
партійним активістам іноді доводилося робити непростий ви
бір — або негайний виїзд на схід, або смерть чи каліцтво від
рук покривджених ними перед війною земляків25. Це явище бу
ло широко розповсюджене вже наприкінці літа 1941 р. Селяни
республіки не забули, з якою жорстокістю радянська влада про
водила колективізацію, і щойно позиції комуністів похитнули
ся, родичі репресованих, розкуркулених громадян відразу ж
нагадали про себе.
Відступ радянської армії нерідко викликав, з одного боку,
панічну втечу частини цивільного населення, а, з іншого, озлоб
лення тих, хто не міг виїхати. Як свідчили радянські вояки, що
виходили з ворожого оточення, такі люди були переконані, що
їх навмисно кидають напризволяще26. Формуванню антира
дянських настроїв у середовищі українського селянства сприяв
вибірковий принцип проведення евакуації. Стан транспортної
18 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 26, арк. 143 зв.
19 Там само, арк. 142 зв.
20 Там само, ф. 57, оп. 4, спр. 26, арк. 141 зв.
21 Там само, ф. 62, оп. 9, спр. 4, арк. 75.
22 Там само, ф. 1, оп. 22, спр. 117, арк. 33, 88; ф. 62, оп. 9, спр. 3, арк. 36; спр. 4,
арк. 122 зв.; спр. 5, арк. 81; спр. 7, арк. 11; ф. 1, оп. 22, спр. 120, арк. 17,
74, 107; оп. 23, спр. 19, арк. 21; Центральний державний архів вищих
органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 4620,
оп. 3, спр. 157, арк. 144.
23 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 26, арк. 143.
24 Там само, ф. 1, оп. 22, спр. 84, арк. 118.
25 Там само, ф. 62, оп. 8, спр. 58, арк. 43.
26 Там само, ф. 1, оп. 23, спр. 19, арк. 19.
Політичні настрої селян України ... 1941-1942 рр. 141140 Юрій Ніколаєць
системи й об’єктивні труднощі визначали, що абсолютна біль
шість цивільного населення мала залишитися на окупованій
території. Розуміння цього факту диктувало поведінку, спря
мовану на виживання за умов окупації. Ця мета йшла врозріз із
політикою «випаленої землі», яку проводила відступаюча ра
дянська влада. Прагнення людей забезпечити своє існування у
важких умовах війни призводило до незаконного, на думку пар
тійних функціонерів, привласнення суспільного майна під час
відступу частин радянської армії. З огляду на ситуацію на фрон
ті боротися з цим явищем було практично неможливо.
Величезні масштаби привласнення селянами майна колгос
пів і радгоспів зафіксовано у матеріалах про діяльність вини
щувальних батальйонів. 3 серпня 1941 р. бійцями такого під
розділу Покровського району Дніпропетровської області було
відібрано й передано райвоєнкомам та колгоспам 2 автомаши
ни, 1 мотоцикл, 9 коней в осіб, які евакуювалися з прилеглої до
лінії фронту місцевості27. У Запорізькій області під час очищен
ня плавнів від «куркулів, дезертирів та іншого контрреволю
ційного елементу» загонами НКВС було переправлено вглиб
країни близько 4000 голів рогатої худоби, залишеної місцеви
ми колгоспами під час евакуації і привласненої селянами28. За
неповними даними на 1 жовтня 1941 р., бійцями винищуваль
них батальйонів тільки Сумської, Полтавської та Запорізької
областей на місці злочину було затримано 26 мародерів29. У
період з 1 жовтня 1941 по лютий 1942 рр. у районах Вороши
ловградської та Харківської областей у мародерів та цивільно
го населення вилучено незаконно привласнених 860 коней, 516
голів великої рогатої худоби, 105 свиней, 97 возів, 105 саней30.
Окрім цього, співробітники НКВС УРСР заарештували членів
«бандформувань», що грабували евакуйованих із прифронто
вих областей31.
Будучи зацікавленими у привласненні усуспільнених цін
ностей, селяни нерідко намагалися зірвати проведення евакуа
ції. Деякі люди, що залишалися на окупованій території, праг
нули перешкодити знищенню радянськими органами майна,
яке не вдавалося вивезти. Подібні дії зумовлювалися також тим,
що селяни не схвалювали тактику «випаленої землі», коли при
відступі армії знищувалися заводи, майстерні, висаджувалися
у повітря пекарні та інші об’єкти соціальної інфраструктури.
Офіційна позиція радянського уряду, що ці заходи здійснюють
ся, щоби цінне майно «не потрапило в руки ворога», не задо
вольняло пересічних людей. Адже вони змушені були залиша
тися на окупованій території, і їм потрібно було якось жити, а
знищення чи вивезення запасів хліба, пального, різноманітної
техніки й устаткування тощо зменшувало шанси на виживання.
Селяни залишалися без засобів до існування.
Відступ радянських військ породив зневіру. За даними ор
ганів НКВС УРСР, у сільській місцевості вже у листопаді 1941 р.
почали поширюватися чутки про повну поразку та втечу уряду
СРСР тощо32. У Сталінській області значна частина населення
втратила надію на перемогу. Співробітники місцевих структур
НКВС УРСР фіксувалися як типові розмови про «безперспектив
ність повернення радянської влади»33. Багато селян Кам’янець
Подільської та Вінницької областей дотримувалися думки, що
оскільки навіть Червона армія не могла впоратися з ворогом,
то німців з території України вже ніхто не вижене34.
Згідно з даними агітаторів ЦК КП(б)У, ті, чиї родичі служили
в армії, воліли швидшої перемоги над нацистами, щоб їхні
близькі люди змогли повернутися до рідних домівок35 . Водно
час сім’ї, чоловіки з яких залишалися вдома, дезертирувавши з
лав діючої армії, негативно відгукувалися про радянську вла
ду. Звичайно, члени таких родин заявляли, що для них краще
було б, якби СРСР зазнав поразки, адже в іншому випадку їхнім
27 ЦДАГО України, ф. 62, оп. 8, спр. 43, арк. 2.
28 Там само, спр. 50, арк. 13.
29 Там само, спр. 15, арк. 38.
30 Там само, арк. 22.
31 Там само, арк. 39.
32 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 22, спр. 117, арк. 76 зв.
33 Там само, спр. 119, арк. 197.
34 Там само, оп. 23, спр. 19, арк. 16.
35 Там само, ф. 62, оп. 9, спр. 7, арк. 22, 25.
Політичні настрої селян України ... 1941-1942 рр. 143142 Юрій Ніколаєць
чоловікам доведеться тікати разом із німцями36. В очах багатьох
пересічних людей вермахт постав як найсильніша армія світу.
Для них найголовнішим було не те, скільки сил віддано бороть
бі, а те, хто всетаки перемагає у кінцевому підсумку.
Швидкі перемоги німців, прорахунки та помилки вищого пар
тійнодержавного керівництва, які призвели до окупації УРСР,
за визнанням секретаря ЦК КП(б)У Д.Коротченка, викликали у
кінці 1941 – на початку 1942 рр. в абсолютної більшості цивіль
ного населення небажання продовжувати боротьбу проти на
цизму й намагання пристосуватися до нового режиму37. Люди
вважали, що з німцями також можна буде співіснувати, а їхній
«новий порядок» не може бути гіршим, ніж комуністичний ре
жим38. Ще довгий час населення пов’язувало боротьбу проти нім-
ців лише з наступом Червоної армії, віддаючи перевагу спостере-
женню за розвитком подій ніби сторонній спостерігач39.
Можна стверджувати, що в умовах нацистської окупації на
формування політичних настроїв найбільше впливала еконо
мічна політика нової влади та терор проти місцевого населення.
На початку війни схвалення пересічних громадян отримала
обіцянка окупантів ліквідувати колгоспи й відновити приватну
власність. Частина колгоспників у бесідах з агітаторами ЦК
КП(б)У висловлювала думку, що колгоспна система не виправ
дала себе саме тому, що великі податки з колективних селянсь
ких господарств не сприяли їх розвитку. Багато селян, особли
во свого часу розкуркулених і висланих, були не проти ліквіду
вати колгоспи, розподіливши їх майно. Вони та їхні родичі вже
під час відступу радянської армії агітували за найшвидший пе
реділ колгоспної землі і повернення до одноосібних госпо
дарств. Проте, якщо більшість сільських жителів західноукраїн
ських земель категорично висловлювалися за ліквідацію кол
госпів, уважаючи радянську модель економіки неприйнятною
для себе, то східні українці дотримувалися дещо іншої думки.
Вони більше обурювалися тим, що на колгоспи накладалися
великі податки, які робили працю селян невигідною. Загалом
чимало селян центральної та східної частин України вважали,
що в колективних господарствах можна працювати за умови
суттєвого зменшення податкового тиску40. По суті, абсолютна
більшість селян розуміла невигідність колективного способу
господарювання у сталінській інтерпретації, однак більш ради
кально за ліквідацію колгоспів висловлювалися мешканці саме
Західної України.
У донесенні штабу німецької 213ї охоронної дивізії (липень
1941 р.) вказувалося, що при вступі частин вермахту на терито
рію «староросійської області» сільське населення виявляло го
товність до співробітництва. Частина українців чекала, що з
німцями прийде поліпшення життя. Політикою селяни прак
тично не цікавилися, а ідея самостійної України ще не знайшла
відповідного ґрунту41 . Відбудова мирного життя шляхом спів
робітництва з окупантами була вагомим аргументом для пере
січних людей, які ставали на шлях колабораціонізму. Примусо
вий вивіз людей на роботу до Німеччини сприймався більшістю
українського соціуму негативно.
У цьому контексті цікава позиція мешканців щодо діяльнос
ті партизанських загонів. Згідно з матеріалами «особливої пап
ки» ЦК КП(б)У, спочатку цивільне населення України не сприй
мало радянських партизанів усерйоз, мовляв, якщо навіть ар
мія виявилася нездатною протистояти натиску вермахту, то що
можна було чекати від цих розрізнених груп. За інформацією
радянських розвідників, населення допомагало червоним пар
тизанам, постачало їм продовольство через побоювання вбив
ства ними німецьких військовослужбовців — адже у цьому ви
падку окупанти розстрілювали 8–10 осіб з села42. Саме насиль
ницькі дії та масові страти гітлерівцями місцевих жителів пос
тупово ставали причиною формування стійкого неприйняття
загарбників населенням більшої частини України і кристалі
36 ЦДАГО України, ф. 62, оп. 9, спр. 7, арк. 175.
37 Там само, ф.1, оп. 22, спр. 6, арк. 28–29.
38 Там само, ф. 62, оп. 9, спр. 4, арк. 47.
39 Там само, спр. 5, арк. 144.
40 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 22, спр. 118, арк. 80, 133.
41 ЦДАВО України, ф. КМФ8, оп. 2, спр. 156, арк. 204.
42 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 22, спр. 118, арк. 76–77.
Політичні настрої селян України ... 1941-1942 рр. 145144 Юрій Ніколаєць
зації прагнення продовжувати збройну боротьбу із ворогом.
Західні українці значно стриманіше сприймали перспективу
можливого повернення радянської влади. Це підтверджувало
ся доповідними записками НКВС УРСР у ЦК КП(б)У. Навіть у
1944 р. керівники республіки наголошували, що радянська вла
да не має авторитету на західноукраїнських землях43.
Уже 1942 р. незадоволення німцями було значно сильні
шим, ніж у 1941 р. До економічної політики окупантів у галузі
сільського господарства ставлення населення України було
неоднозначним. У 1941 р. багато колгоспників чекали, що земля
господарств буде розподілена. Знаряддя праці з колгоспів ро
зікрали. Але після оголошення земельного закону окупаційної
влади все майно селяни були зобов’язані повернути. Проголо
сивши ліквідацію колгоспного ладу, німці фактично замінили
їх на більшій частині України так званими громадськими гос
подарствами, схожими на радянські колгоспи. За даними ЦК
КП(б)У, наприклад, у Донбасі німецькі аграрні реформи викли
кали велику недовіру, мовляв, «комуністи нам стільки обіцяли,
а так часто нас обманювали, і німці також — тільки обіцяють»44.
У деяких районах Кіровоградської області після налагодження
цивільної влади близько 80% місцевого населення підтримува
ло німців, сподіваючись на справедливий розподіл землі, але вже
на початку 1942 р. лише 40% мешканців довіряли окупантам45.
Наприкінці 1941 – у першій половині 1942 рр. окупаційна
влада розділила населення України на чотири групи. До пер
шої відносилася та частина мешканців (у документі про неї го
вориться як про «досить значну меншість»), яка серйозно була
налаштована співпрацювати з новою владою через ненависть
до попереднього режиму. Представники цієї групи сподівалися
на повернення права приватної власності. До другої групи на
лежала незначна частина населення, яка вела «подвійну гру»,
намагаючись допомагати окупантам і водночас таємно підтри
муючи зв’язок із партизанами. Причому, в даному випадку
йшлося не про радянських підпільників, що добували для
партизанів цінні відомості про сили ворога та його наміри, а
про громадян, які намагалися пристосуватися до будьякої вла
ди. Третю групу становили люди, які відкрито боролися з оку
пантами й поповнювали партизанські загони. І, нарешті, до
останньої групи німецька влада віднесла абсолютну більшість
цивільного населення України, яке підкорялося, але вичікува
ло подальшого розвитку події46.
Німецька пропаганда твердила, що абсолютна більшість ци
вільного населення України прихильно ставиться до приходу
вермахту і виявляє бажання «співпрацювати з німецькою вла
дою». У цей же час радянські офіційні джерела зазначали про
розгортання «масового партизанського руху» на тимчасово
окупованих землях. Однак обидва ці полярні погляди по суті
були прагненням відповідних пропагандистських машин ввес
ти пересічних людей в оману, переконуючи у могутності «своєї»
політичної системи.
При визначенні динаміки політичних настроїв селянства на
початку війни можна виділити кілька періодів, коли оцінки
політики воюючих сторін кардинально відрізнялися. У перші
дні бойових дій більшість селян УРСР не вірила у можливість
захоплення вермахтом усіх українських земель, виявляла ба
жання боротися з ворогом. Поступове просування військ агре
сора вглиб республіки і катастрофічна поразка Червоної армії
під Києвом похитнули віру у перемогу, породивши прагнення
уникнути мобілізації до діючої армії, що асоціювалося із вели
кою вірогідністю загибелі. Поширювалися настрої щодо прис
тосування до життя під новою владою, що часто виражалося у
привласненні майна колгоспів і радгоспів, розправах над місце
вими комуністами та зустріччю частин вермахту із хлібом
сіллю. Якщо на початку війни окупаційна влада проводила пев
ні заходи, які користувалися підтримкою цивільного населення,
то поступово її політика починала викликати все більше не
43 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 664, арк. 38–39.
44 Там само, оп. 22, спр. 115, арк. 2.
45 Там само, ф. 57, оп. 4, спр. 106, арк. 8. 46 ЦДАВО України, ф. КМФ8, оп. 1, спр. 38, арк. 62–65.
146 Юрій Ніколаєць
ОСОБА
У КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ
Володимир Ковальчук, Валерій Огороднік*
Листування керівництва ОУН(Б) і УПА
на українських землях
У покажчику публікуються короткі анотації ділових листів керів-
ників ОУН(Б) та її військового крила в Україні.
Ключові слова: С. Бандера, ОУН(Б), УПА, листування, анотований
покажчик.
До чергової, другої частини (блоку) під назвою «Листування
керівництва ОУН(Б) і УПА на українських землях» анотованого
покажчика «Листування провідників ОУН і командирів УПА»
включено короткі анотації ділових листів керівників бандерів
ської організації та її військового крила в Україні1. Анотування
кожного листа здійснювалося за стандартною процедурою2.
* Ковальчук В.М. (вступна стаття, анотації), Огороднік В.Ю. (анотації) —
кандидати історичніх наук, консультанти Галузевого державного архі
ву Служби безпеки України.
1 У майбутньому планується опублікувати ще декілька блоків покажчика.
Орієнтовно вони називатимуться так: «Листування підпілля на Волині
та Поліссі», «Листування підпілля Закерзонського краю», «Листування
підпілля Львівського краю», «Листування підпілля Карпатського краю»,
«Листування підпілля Подільського краю», «Листування командуван
ня і підрозділів УПАЗахід», «Листування командування і підрозділів
УПАПівніч», «Фальшиві ділові листи», «Приватні листи».
2 Кожний блок анотацій (в нашому випадку — «Листування керівництва
ОУН і УПА на українських землях») складається з кількох «іменних» час
задоволення в українського селянства. Облудливі заяви на
цистів про те, що вони, начебто, звільняють народи, понево
лені більшовиками, дуже скоро втратили свій вплив навіть на
найбільш довірливих людей. Злочини окупантів викликали
ненависть до ворога й поширення руху Опору.
Николаец Ю. Политические настроения
крестьян Украины в начале советско-немецкой войны
(июнь 1941 – июль 1942 гг.).
В статье освещается динамика политических настроений крестьян Ук-
раины в начале советско-германской войны. На основе анализа
архивных документов автор определил причины изменения отно-
шения крестьян к политике советского правительства и оккупаци-
онных властей.
Ключевые слова: настроения, крестьяне, советско-германская война,
вермахт, НКВД.
Nikolayets Yu. Political moods of Ukrainian peasantry at the
beginning of Soviet-German War (June 1941 – July 1942).
The article investigated the change of political moods of Ukrainian peasantry
at the beginning of German–Soviet War. Based on archival documents,
the author identified what caused the change of peasantry attitudes to
policy of Soviet government as well as to occupation troops.
Key words: moods, peasantry, German–Soviet War, Wehrmacht, NKVD.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-41767 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0112 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:01:20Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ніколаєць, Ю. 2013-03-02T18:41:45Z 2013-03-02T18:41:45Z 2010 Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) / Ю. Ніколаєць // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 131-146. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41767 У статті досліджується динаміка політичних настроїв селян України на початку радянсько-німецької війни. На основі аналізу архівних документів автор визначив причини зміни ставлення селянства до політики радянського уряду та окупаційної влади. В статье освещается динамика политических настроений крестьян Украины в начале советско-германской войны. На основе анализа архивных документов автор определил причины изменения отношения крестьян к политике советского правительства и оккупационных властей. The article investigated the change of political moods of Ukrainian peasantry at the beginning of German–Soviet War. Based on archival documents, the author identified what caused the change of peasantry attitudes to policy of Soviet government as well as to occupation troops. uk Інститут історії України НАН України З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ З історії Другої світової війни Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) Политические настроения крестьян Украины в начале советско-немецкой войны (июнь 1941 – июль 1942 гг.) Political moods of Ukrainian peasantry at the beginning of Soviet-German War (June 1941 – July 1942) Article published earlier |
| spellingShingle | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) Ніколаєць, Ю. З історії Другої світової війни |
| title | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) |
| title_alt | Политические настроения крестьян Украины в начале советско-немецкой войны (июнь 1941 – июль 1942 гг.) Political moods of Ukrainian peasantry at the beginning of Soviet-German War (June 1941 – July 1942) |
| title_full | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) |
| title_fullStr | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) |
| title_full_unstemmed | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) |
| title_short | Політичні настрої селян України на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) |
| title_sort | політичні настрої селян україни на початку радянсько-німецької війни (червень 1941 – липень 1942 рр.) |
| topic | З історії Другої світової війни |
| topic_facet | З історії Другої світової війни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/41767 |
| work_keys_str_mv | AT níkolaêcʹû polítičnínastroíselânukraíninapočatkuradânsʹkonímecʹkoívíiničervenʹ1941lipenʹ1942rr AT níkolaêcʹû političeskienastroeniâkrestʹânukrainyvnačalesovetskonemeckoivoinyiûnʹ1941iûlʹ1942gg AT níkolaêcʹû politicalmoodsofukrainianpeasantryatthebeginningofsovietgermanwarjune1941july1942 |