Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні

На основі комплексного аналізу негативних тенденцій раціоналізаторського руху (1995-2003) обґрунтовується перехід від системи раціоналізаторства до систем незалежної реєстрації ідей і пропозицій співробітників підприємств та створення відповідних банків ідей. ---------- На основе комплексного анали...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2005
Main Author:	Галиця, І.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2005
Subjects:	НТП та організація виробництва
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4233
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні / І.О. Галиця // Економіка пром-сті. — 2005. — № 3. — С. 64-70. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-4233
record_format	dspace
spelling	Галиця, І.О. 2009-09-03T07:41:38Z 2009-09-03T07:41:38Z 2005 Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні / І.О. Галиця // Економіка пром-сті. — 2005. — № 3. — С. 64-70. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4233 На основі комплексного аналізу негативних тенденцій раціоналізаторського руху (1995-2003) обґрунтовується перехід від системи раціоналізаторства до систем незалежної реєстрації ідей і пропозицій співробітників підприємств та створення відповідних банків ідей. ---------- На основе комплексного анализа отрицательных тенденций рационализаторского движения (1995-2003) обосновывается переход от системы рационализаторства к системам независимой регистрации идей и предложений сотрудников предприятий и создания соответствующих банков идей. ---------- Based on a comprehensive analysis of negative trends in rationalization movement (1995-2003), the author grounds the change over from the system of rationalization to the systems of independent registration of ideas and proposals of enterprise’s employees and to creation of corresponding banks of ideas. ---------- uk Інститут економіки промисловості НАН України НТП та організація виробництва Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні Основные тенденции развития рационализаторства в Украине A structural and dynamic approach to investigation of ecological and economic systems Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні
spellingShingle	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні Галиця, І.О. НТП та організація виробництва
title_short	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні
title_full	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні
title_fullStr	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні
title_full_unstemmed	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні
title_sort	основні тенденції розвитку раціоналізаторства в україні
author	Галиця, І.О.
author_facet	Галиця, І.О.
topic	НТП та організація виробництва
topic_facet	НТП та організація виробництва
publishDate	2005
language	Ukrainian
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Основные тенденции развития рационализаторства в Украине A structural and dynamic approach to investigation of ecological and economic systems
description	На основі комплексного аналізу негативних тенденцій раціоналізаторського руху (1995-2003) обґрунтовується перехід від системи раціоналізаторства до систем незалежної реєстрації ідей і пропозицій співробітників підприємств та створення відповідних банків ідей. ---------- На основе комплексного анализа отрицательных тенденций рационализаторского движения (1995-2003) обосновывается переход от системы рационализаторства к системам независимой регистрации идей и предложений сотрудников предприятий и создания соответствующих банков идей. ---------- Based on a comprehensive analysis of negative trends in rationalization movement (1995-2003), the author grounds the change over from the system of rationalization to the systems of independent registration of ideas and proposals of enterprise’s employees and to creation of corresponding banks of ideas. ----------
issn	1562-109Х
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4233
citation_txt	Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні / І.О. Галиця // Економіка пром-сті. — 2005. — № 3. — С. 64-70. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT galicâío osnovnítendencíírozvitkuracíonalízatorstvavukraíní AT galicâío osnovnyetendenciirazvitiâracionalizatorstvavukraine AT galicâío astructuralanddynamicapproachtoinvestigationofecologicalandeconomicsystems
first_indexed	2025-11-25T22:18:55Z
last_indexed	2025-11-25T22:18:55Z
_version_	1850562091408162816
fulltext	І.О. Галиця ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РАЦІОНАЛІЗАТОРСТВА В УКРАЇНІ Інноваційний розвиток перетворився на один з основних шляхів забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. В той же час важливою його складовою є раціоналізаторський рух. Тому вкрай необхідно виявити основні магістральні тенденції у функціонуванні раціоналізаторства в останні роки, що є важливим науковим та практичним завданням. Стаття базується на працях А. Вар- гатюка, А. Шидловського, Я. Жаліла, ста- тистичних даних Держкомстату України, аналіз яких подано в процесі викладення матеріалу. Проблеми розвитку раціоналізаторства на вітчизняних підприємствах не раз підіймалися в наукових роботах. Однак комплексно не досліджені основні тенденції у функціонуванні раціоналізаторського руху в 1995-2003рр. Ціллю даної статті якраз і є вивчення комплексу основних тенденцій розвитку раціоналізаторства в зазначений період. У 80-х роках в Україні було більше ніж мільйон винахідників і раціоналізаторів. Щорічно подавалося 32-38 тис. заявок на винаходи (для порівняння – у 2003 р. у Державний департамент інтелектуальної власності України подано 7013 заявок) [1, 42; 2, 4; 3, 272]. Затяжна економічна криза, що відбувалася в 90-х роках, істотно відбилася на розвитку та використанні творчого потенціалу співробітників українських підприємств. Як видно з табл. 1, з 1991 по 1999 р. чисельність винахідників та раціоналізаторів постійно і досить високими темпами зменшувалася: падіння склало понад 85%. В 1999- 2001рр. чисельність винахідників і раціоналізаторів зросла на 6,7%, але вже в 2002-2003 рр. впала нижче рівня 1999р. Причому, якщо в 1999р. вказаний показник складав 14,3% від рівня 1991р., то в 2003р. – 14,2% (див. табл. 1). Таблиця 1. Чисельність та динаміка винахідників і раціоналізаторів в Україні Чисельність винахідників і раціоналізаторів в Україні, тис. осіб Роки 1991 1993 1995 1999 2000 2001 2002 2003 311,9 120,0 64,8 44,6 45,1 47,6 44,4 44,4 Динаміка чисельності винахідників і раціоналізаторів в Україні, % 1995р. до 1991р. 1999р. до 1991р. 2001р. до 1999р. 2002р. до 1999р. 2003р. до 1991р. 2003р. до 1999р. 2003р. до 2001р. 2003р. до 2002р. 20,8 14,3 106,7 99,6 14,2 99,6 93,3 100 Складено та розраховано за даними: [1, 42; 4, 269; 5, 278; 3, 272]. ___________________________ © Галиця Ігор Олександрович – кандидат економічних наук, консультант Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України, докторант Інституту економічного прогнозування НАН України, Київ. ISSN 1562-109X ___________________________ © Галиця Ігор Олександрович – кандидат економічних наук, консультант Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України, Київ. У 2000-2001рр. розпочалося певне пожвавлення інноваційної активності. За даними обстеження Держкомстату України, почала збільшуватися кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації. Якщо в 1999р. впроваджували інновації 1376 підприємств, то в 2002р. – 1506, тобто на 9,4% більше [4, 200; 5, 197]. У 2001- 2003 рр. уперше почала рости кількість патентів на винаходи, отриманих у патентних відомствах зарубіжних країн українськими підприємствами й організаціями. За цей період зростання склало майже 45% [3, 272]. Однак у 2003 р. розпочалося певне призупинення інноваційної активності. Якщо в 2002 р. у країні спостерігалося її пожвавлення, то за підсумками 2003 р. чисельність промислових підприємств, що займаються інноваціями, скоротилася на 18 %, а кількість освоєних нових видів продукції – на 68%. Перша половина 2004 р. теж не внесла перелому в ці тенденції: у порівнянні з першим півріччям 2003 р. чисельність інноваційних промислових підприємств скоротилася на 3%, а кількість освоєної інноваційної продукції – на 49 % [6, 7]. Деякі автори пояснюють призупинення інноваційної активності тим, що бурхливі темпи економічного зростання поки так і не стали основою для переорієнтації економіки на інноваційну модель розвитку, а обнадійлеве зростання інноваційної активності в попередні роки є переважно втіленням залишків науково-техноло- гічної спадщини «командно-адміністра- тивної системи», а також відображенням не справдженої надії на одержання податкових пільг відповідно до Закону «Про інноваційну діяльність» [6, 7]. Наведена аргументація навряд чи є коректною, враховуючи, що від розпаду адміністративно-командної системи минуло понад 10 років. Певне зниження інноваційної активності в 2003 – І півріччі 2004 р. (після зростання в 2001- 2002 рр.) пояснюється , перш за все, тим, що початок інноваційного пожвавлення не супроводжувався формуванням в повному обсязі на мікрорівні відповідного економіко-правового середовища, яке б забезпечувало умови для сприйняття і впровадження підприємствами інновацій. Про вказане середовище мова детально йшла раніше [7, 41-43]. Однак при цьому слід зауважити, що поки не має достатніх підстав вважати призупинення інноваційної активності в 2003 - І півріччі 2004 р. системним та довготривалим. Що стосується раціоналізаторських пропозицій, то тут картина виглядає по- іншому (табл. 2). З 1995 по 2003 р. спостерігається постійне падіння кількості використаних рацпропозицій. Однак щорічні темпи цього падіння є далеко не рівномірними. В 1997 – 1999 рр. вони приблизно складали 9-11%, в 1999-2001 рр. – знизилися до 3%, а в 2001-2003 рр. знову збільшилися до 6- 10%. Таким чином, показники раціоналізаторства (на відміну від інших показників інноваційної діяльності) з 1995р. ніколи не були позитивними, а лише в певні періоди зменшувався темп їх падіння. Якщо розглядати структуру використання раціоналізаторських пропозицій за галузями економіки (див. табл. 3), то основні процеси виглядають наступним чином. Спостерігається зменшення питомої ваги використання раціоналізаторських пропозицій в доіндустріальному та індустріальному (за виключенням транспорту) секторах економіки. В 1995-2003 рр. в сільському господарстві питома вага зменшилася на 2,7 проц. пункта, а в промисловості – на 14,3 проц. пункта. Таблиця 2. Кількість та динаміка використання раціоналізаторських пропозицій в Україні Кількість використаних раціоналізаторських пропозицій Роки 1995 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 66355 48723 43567 39887 38744 37656 35417 31873 Динаміка використання раціоналізаторських пропозицій, % 1999р. до 1995р. 1999р. до 1998р. 2000р. до 1999р. 2001р. до 2000р. 2002р. до 2001р. 2003р. до 1995р. 2003р. до 1999р. 2003р. до 2002р. 60.1 91,6 97,1 97,1 94,1 48,0 79,9 89,9 Складено та розраховано за даними: [4, 269; 5, 295; 3, 272]. Ці тенденції можна було б вважати незагрозливими, якщо б падіння використання рацпропозицій в доіндустріальному та індустріальному секторах супроводжувалося зростанням раціоналізаторства в галузях, що визначають постіндустріальний розвиток. Але насправді цього не відбувається. Так, питома вага використаних рацпропозицій в науці і науковому обслуговуванні, що є основним “двигуном” постіндустріального розвитку, не перевищує 0,5%. Причому з 1995 р. по 2003 р. вона збільшилася усього на 0,1 проц. пункта. Таблиця 3. Структура використання раціоналізаторських пропозицій по галузях економіки, % Роки 1995 1999 2003 Усього 100 100 100 У тому числі: промисловість 63,8 58,0 49,5 у тому числі машинобудування і металообробка 14,6 9,3 9,11 сільське господарство 3,1 0,7 0,42 будівництво 1,7 0,8 0,8 транспорт 15,8 21,2 45,83 наука та наукове обслуговування 0,4 0,3 0,54 Інші галузі економіки 15,2 19,0 3,0 1 Тільки машинобудування. 2 Сільське господарство разом з мисливством і лісовим господарством. 3 Транспорт і зв’язок. 4 Тільки дослідження та розробки. Розраховано за даними: [3, 289; 8, 255]. У цілому галузева структура використання рацпропозицій є несприятливою. Зменшується інноваційне підґрунтя для розвитку індустріального сектора економіки при фактичній його відсутності в постіндустріальних галузях. Це не тільки не може стати основою поступального розвитку економіки, а навіть сприяє її “відкату” назад. Однак при загальній несприятливій галузевій структурі використання рацпропозицій спостерігаються і певні позитивні явища: збільшення питомої ваги використання рацпропозицій в транспортній галузі; значно менше скорочення питомої ваги використання рацпропозицій в найбільш наукомісткій галузі промисловості – машинобудуванні, ніж в цілому по промисловості. Причому питома вага використання рацпропозицій в машинобудуванні в 1999-2003рр. майже не скоротилася. Поряд з вищевикладеним слід відзначити, що питома вага прибутку від використання рацпропозицій в загально- му прибутку від використання промислової власності і рацпропозицій (табл. 4) складала в 1995 р. 75,9%, 2001 р. – 65,4, 2002 р. – 57,9, 2003 р. – 61,8%. Тобто до 2002 р. вона зменшувалася, а в 2003р. почалося її зростання. Зростання питомої ваги прибутків від використання рацпропозицій в 2003 р. – без сумніву позитивне явище. Однак враховуючи, що раціоналізаторство – наймасовіший і один з найприбутковіших видів інноваційної діяльності, питома вага прибутків від нього на рівні 62% не є достатньою. Таблиця 4. Прибутки від використання раціоналізаторських пропозицій та їх питома вага в загальних прибутках Розраховано за даними: [3, 272]. Процеси приватизації, які активно і досить високими темпами проводилися в 90-х роках, не призвели до пожвавлення масової творчості через активізацію раціоналізаторського руху. В той же час у розвинутих країнах найбільша інноваційна активність (у тому числі найбільший рівень раціоналізаторства) спостерігається, зокрема, в приватному секторі. В Україні у 1995-2003 рр. (табл. 5) питома вага приватного сектора складала: у загальній чисельності винахідників і раціоналізаторів – не більше 0,08%; у використаних раціоналізаторських пропозиціях – не більше 0,03%; у прибутках від використання рацпропозицій – не більше 0,002%. Масова приватизація не призвела до суттєвого пожвавлення раціоналізаторського руху в приватному секторі. Більше того, він фактично “завмер” і знаходився на “нульовій Роки 1995 2001 2002 2003 Прибуток від використання об’єктів промислової власності та раціоналіза- торських пропозицій, тис. грн. 110727,9 392853,5 425800,1 431062,1 У тому числі від використання раціоналізаторських пропозицій, тис. грн. 83997,6 256947,2 246686,4 266574,7 Питома вага прибутку від використання раціоналізаторських пропозицій в загальному прибутку від використання промислової власності та раціоналіза- торських пропозицій, % 75,9 65,4 57,9 61,8 відмітці”. Вказана ситуація виникла в результаті особливостей проведення приватизації в Україні, що, як правило, не супроводжувалася створенням систем ефективного менеджменту на приватизованих підприємствах і відпо- відного Таблиця 5. Основні показники раціоналізаторської діяльності в приватному секторі Роки 1995 2001 2002 2003 2003р. до 1995р., % Загальна чисельність винахідників і раціоналізаторів, осіб 64818 47633 44378 44429 68,5 У тому числі в приватному секторі, осіб 10 34 35 23 230 Питома вага винахідників і раціоналізаторів, що працюють у приватному секторі, в загальній чисельності винахідників і раціоналізаторів, % 0,02 0,07 0,08 0,05 Загальна кількість використаних раціоналізаторських пропозицій 66355 37656 35417 31873 48,0 У тому числі в приватному секторі - 11 6 1 - Питома вага використаних раціоналізаторських пропозицій у приватному секторі в загальній кількості використаних раціоналізаторських пропозицій, % - 0,03 0,02 0,003 Загальний прибуток від використання раціоналізаторських пропозицій, тис. грн. 83997,6 256947,2246686,4 266574,7 * У тому числі від використання в приватному секторі, тис. грн. - 1,6 4,0 0,6 - Питома вага прибутку від використання раціоналізаторських пропозицій у приватному секторі в загальному прибутку від використання раціоналізаторських пропозицій, % - 0,0006 0,002 0,0002 “-“ – дані відсутні. “*” – показник не розраховувався, оскільки дані про загальний прибуток від використання раціоналізаторських пропозицій наведені в реальних, а не в співставних цінах. Розраховано за даними: [3, 273, 290, 306]. конкурентного економіко-правового середовища на мікрорівні. В той же час досвід більшості країн навпаки свідчить, що приватизація сама по собі не призводить до підвищення економічної ефективності приватизованих об’єктів і пожвавлення їх інноваційної діяльності. Невиконання наведених вище двох умов може суттєво послабити результати приватизації і навіть перетворити її з явища “зі знаком плюс” на явище “зі знаком мінус” [9, 53]. Таким чином, у сфері використання масової творчої активності через механізми раціоналізаторства ми маємо ряд негативних тенденцій: зменшення чисельності винахідників і раціоналізаторів; падіння кількості використаних раціоналізаторських пропозицій, яке в 2002-2003 рр. посилилося; у цілому несприятливу галузеву структуру використання раціоналіза- торських пропозицій; практично нульові показники раціоналізаторства в приватному секторі. Всі ці тенденції стали прямим наслідком тривалої економічної кризи 90-х років. Рух раціоналізаторів і винахідників у вказаний період в Україні був на багатьох підприємствах практично згорнутий або істотно скорочений. На значній кількості виробництв (в умовах обмеженості фінансових коштів) були ліквідовані спеціальні підрозділи (патентно-ліцензійні відділи), що займалися обслуговуванням винахідників і раціоналізаторів. Керівництво підприємств, вирішуючи в основному складні поточні проблеми (подолання кризи неплатежів, пошуку постачальників і ринків збуту), у зазначений період відсувало на останній план проблеми використання творчого потенціалу співробітників. У тих умовах описана позиція була якщо не виправданою, то, принаймні, вимушеною. У кращому випадку винахідник і раціоналізатор був наданий сам собі: він і винаходив, він і впроваджував. У гіршому випадку творча активність співробітників просто згорталася у силу об'єктивних причин. В умовах економічної кризи використання творчого потенціалу співробітників не сприймалося як найважливіший фактор забезпечення конкурентоздатності. В умовах, коли криза подолана, необхідно докорінно змінити позицію і думати не тільки про сьогоднішній день, а й спробувати випередити конкурентів хоча б на один крок. Адже конкурентоздатність підприємств як на внутрішньому, так і, особливо, на зовнішньому ринку у першу чергу залежить від їх інноваційного потенціалу. Одним з головних факторів його нарощування є творча активність персоналу. Незважаючи на всі втрати 90-х років і негативні тенденції, до яких вони спричинили, інноваційний потенціал у цілому (і, зокрема, раціоналізаторський потенціал) знаходиться в Україні на досить високому рівні. Про це свідчить хоча б той факт, що на 30-й міжнародній виставці винаходів, нових технологій і продукції, яка проходила у виставочному комплексі «Палекспо» у Женеві (травень 2002р.), українські розробки отримали найвищі оцінки. Представники України одержали: Л.Л. Нагорна за винахід “Спосіб термообробки монокристалів вольфрамату кадмію”, який використано при розробці низки приладів для контролю рівня радіоактивного опромінювання, – золоту медаль; Є.О. Осадчий за апарат “Екзоскелетон”, що може використовуватися і як тренажер, і в лікувальних цілях, – срібну медаль; О.М. Ніколаєнко за лікарський препарат “Ербісол”, що є гепатопротектором та імуномодулятором широкого спектру дії, який лікує цілу низку захворювань, у тому числі онкологічних, – бронзову медаль; О.О. Ліщук за принципово новий силовий агрегат для сільськогосподарських машин, що працює на стислому повітрі і тим самим заощаджує паливно-мастильні матеріали, – бронзову медаль. Також деякі українські інноватори нагороджені медалями Всесвітньої організації інтелектуальної власності [10, 68,69]. Крім того, за останні роки в Україні зроблено багато наукових проривів. Серед них можна назвати хоча б декілька: електрозварка в хірургії [11], проба Суслова [12], широко відомий ефект Кухарчука-Радченко-Сірмана, медичні препарати ТОВ “Екомед” та ін. Висновки. У результаті довготривалої економічної кризи 90-х років у раціоналізаторському русі виникла низка негативних тенденцій (падіння чисельності винахідників і раціоналізаторів, падіння кількості використаних рацпропозицій та ін.), які не подолані на тлі загальноекономічного та інноваційного зростання. Попри всі негативні процеси, що відбуваються у раціоналізаторстві, українські суб’єкти господарювання мають потужний творчий потенціал свого персоналу, про що свідчить високе визнання наших розробок за кордоном. Однак для того, щоб значно ефективніше використовувати творчий потенціал, необхідно перейти від систем раціоналізаторства до систем незалежної реєстрації ідей і пропозицій співробітників підприємств та створення відповідних банків ідей. Цим питанням і будуть присвячені подальші дослідження. Література 1. Варгатюк А.П. Стан і тенденції винахідницької діяльності в науці України // Розвиток науки та науково- технічного потенціалу в Україні та за кордоном: Зб. аналіт. матеріалів. – Вип. 3-4. – К.: ЦДНТП та ІН ім. Г.М. Доброва НАН України, 1994. – С. 42-45. 2. Шидловський А. Досвід та проблеми винахідництва і підтримки творчої діяльності в науці // Інтелектуальний капітал. – 2003. - №3. – С. 3-12. 3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2004. – 360 с. 4. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2000. – 317 с. 5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат зб. – К.: Держкомстат України, 2003. – 340 с. 6. Жалило Я. Снова о перспективах инновационной модели // Экономика: тенденции недели. - 2004. – 8 окт. – № 38. – С. 7-9. 7. Галиця І. Деякі аспекти економічної політики на сучасному етапі // Економіка України. – 2000. - №4. – С. 40-43. 8. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2001. – 290 с. 9. Галиця І.О. Особливості відтворення та інноваційного процесу в сучасних умовах // Статистика України. – 2001. - №4. – С.47-53. 10. Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності за 2002 рік. – К.: ДДІВ, 2003. – 89с. 11. Рудник В. Хірургію оновлює зварювання // Президентський вісник. – 2002. – 31 трав. - №44. – С.1,12. 12. Буяло О. Взамен реакции Манту проба Суслова? // Зеркало недели. – 2001. – 24 марта.

Основні тенденції розвитку раціоналізаторства в Україні

Institution

Similar Items