Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України

Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України

У статті автори досліджують життєвий шлях Ісидора Битневського — начальника навчального закладу НКВС–МВС–МДБ–КДБ УРСР. В статье авторы исследуют жизненный путь Исидора Битневского — начальника учебного заведения НКВД–МВД–МГБ–КГБ УССР. The authors investigated the life story of I. Bitnevskiy, the hea...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Datum:2011
Hauptverfasser: Вронська, Т., Лясковська, С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2011
Schlagworte:
Особа у контексті історії
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42330
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України / Т. Вронська, С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 2 (37). — С. 207-235. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42330
record_format dspace
spelling Вронська, Т.
Лясковська, С.
2013-03-19T15:50:01Z
2013-03-19T15:50:01Z
2011
Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України / Т. Вронська, С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 2 (37). — С. 207-235. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
XXXX-0112
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42330
У статті автори досліджують життєвий шлях Ісидора Битневського — начальника навчального закладу НКВС–МВС–МДБ–КДБ УРСР.
В статье авторы исследуют жизненный путь Исидора Битневского — начальника учебного заведения НКВД–МВД–МГБ–КГБ УССР.
The authors investigated the life story of I. Bitnevskiy, the head of educational institution of NKVD–MVD–MGB–KGB of UkSSR.
uk
Інститут історії України НАН України
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Особа у контексті історії
Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України
Карьера И. Битневского в контексте истории спецслужб советской Украины
Isidor Bitnevskyi’s career within the scope of the history of the Soviet secret services of Ukraine
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України
spellingShingle Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України
Вронська, Т.
Лясковська, С.
Особа у контексті історії
title_short Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України
title_full Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України
title_fullStr Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України
title_full_unstemmed Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України
title_sort кар’єра і. битневського в контексті історії спецслужб радянської україни
author Вронська, Т.
Лясковська, С.
author_facet Вронська, Т.
Лясковська, С.
topic Особа у контексті історії
topic_facet Особа у контексті історії
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Карьера И. Битневского в контексте истории спецслужб советской Украины
Isidor Bitnevskyi’s career within the scope of the history of the Soviet secret services of Ukraine
description У статті автори досліджують життєвий шлях Ісидора Битневського — начальника навчального закладу НКВС–МВС–МДБ–КДБ УРСР. В статье авторы исследуют жизненный путь Исидора Битневского — начальника учебного заведения НКВД–МВД–МГБ–КГБ УССР. The authors investigated the life story of I. Bitnevskiy, the head of educational institution of NKVD–MVD–MGB–KGB of UkSSR.
issn XXXX-0112
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42330
citation_txt Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України / Т. Вронська, С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 2 (37). — С. 207-235. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT vronsʹkat karêraíbitnevsʹkogovkontekstíístorííspecslužbradânsʹkoíukraíni
AT lâskovsʹkas karêraíbitnevsʹkogovkontekstíístorííspecslužbradânsʹkoíukraíni
AT vronsʹkat karʹeraibitnevskogovkonteksteistoriispecslužbsovetskoiukrainy
AT lâskovsʹkas karʹeraibitnevskogovkonteksteistoriispecslužbsovetskoiukrainy
AT vronsʹkat isidorbitnevskyiscareerwithinthescopeofthehistoryofthesovietsecretservicesofukraine
AT lâskovsʹkas isidorbitnevskyiscareerwithinthescopeofthehistoryofthesovietsecretservicesofukraine
first_indexed 2025-11-24T03:23:48Z
last_indexed 2025-11-24T03:23:48Z
_version_ 1850839456869777408
fulltext 206 Микола Боровик 207 Тамара ВРОНСЬКА, Світлана ЛЯСКОВСЬКА* Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб радянської України У статті автори досліджують життєвий шлях Ісидора Битневського —  начальника навчального закладу НКВС–МВС–МДБ–КДБ УРСР. Ключові слова: радянські спецслужби, Ісидор Битневський, нав- чальний заклад, тюремний відділ. Ім’я Ісидора Битневського навряд чи знане широкому колу дослідників історії України та науковців, які вивчають органі- заційно-правові аспекти діяльності радянських та вітчизняних спецслужб. Згадана постать більш-менш відома хіба що тим, хто займається проблемою підготовки кадрів для органів дер- жавної  безпеки,  оскільки  І. Битневський  упродовж  1944– 1949 рр. очолював «профільний» навчальний заклад, де готу- вали оперативних  співробітників для  роботи в  різних регіо- нальних підрозділах радянської спецслужби. Чому сталося так, що цей функціонер, як і решта посадовців, причетних  до  формування  кадрового  потенціалу  республі- канських  органів  держбезпеки,  досі  залишався  поза  увагою науковців? Відповідь, мабуть, криється в тому, що він не відзна- чився якимись видатними чи героїчними вчинками. Не поміче- ний  І. Битневський  і  в  репресивних  акціях проти  населення радянської України, які висвітлювалися в наукових та публіцис- тичних розвідках. Утім, він вартий уваги дослідників як типова для радянської спецслужби постать. Його кар’єрне сходження * Вронська Тамара Василівна — доктор історичних наук, старший нау- ковий співробітник Інституту історії України НАН України; Лясковсь- ка Світлана Петрівна — кандидат історичних наук, начальник Галу- зевого державного архіву СБ України. Очевидно, що шкода, заподіяна ним радянській владі, нав- ряд чи була більшою, аніж завдана деякими іншими чільними діячами махновського руху, котрі в різний час потрапляли до рук ЧК, і яким, однак, зберегли життя. П. Рибін опинився в нев- далий час у невдалому місці. Окрім того, і це, мабуть, найголов- ніше  — він  навряд  чи погодився  б на  роль  провокатора  або інформатора у середовищі своїх колишніх соратників, а відтак не становив більше жодного інтересу для режиму, встановлен- ня якого за іронією долі наближав майже все своє свідоме жит- тя.  Доля  Петра  Рибіна  стала  ще  одним  підтвердженням  ві- домого афоризму про революцію, яка пожирає своїх дітей. Боровик Н. Секретарь Совета революционных повстанцев Украины (махновцев) П. Рыбин: портрет анархиста В статье на основе ранее неизвестных архивных документов исследу- ется жизненный путь и общественно-политическая деятельность секретаря высшего политического органа махновского движения в 1920 г. Петра Рыбина. Ключевые  слова:  Пётр  Рыбин,  анархизм,  архивно-уголовное  дело, органы государственной безопасности. Borovyk M. The Secretary of the Council of Revolutionary Insurgents of the Ukraine (Makhnovists) P. Rybin: the portrait of anarchist On the basis of new archival documents the article is studied the biography of Petro Rybin, the secretary of upper political body of the Makhnovists movement in 1920. Key words: Petro Rybin, anarchism, archival criminal case, state security service. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        209208 Тамара Вронська, Світлана Лясковська борчої  кампанії  до  Установчих  Зборів  він  розповсюджував більшовицькі листівки та брав участь у демонстраціях1. Уже навесні 1918 р. після вступу до Харкова німецьких військ, швид- ше за все побоюючись репресій, йому довелося дистанціювати- ся від будь-якої громадсько-політичної діяльності й залишити попереднє місце служби, улаштувавшись звичайним робітни- ком на приватний силікатний завод. Згодом, одразу після приходу у Харків частин Червоної армії, він зголосився на військову службу, утім, з огляду на свій попе- редній досвід канцеляриста, ви- конував переважно чиновниць- ку роботу: спочатку звичайного експедитора,  пізніше  пішов на підвищення,  очоливши  експе- диційний відділ при штабі 2-ї, а згодом  14-ї  армії  Південного фронту.  В  автобіографії  та  по- служному списку не значиться, за які  саме заслуги,  але вже на першому  році  служби  в  армії його приймають до лав РКП(б). Наприкінці  червня  1919 р. основні сили 14-ї армії, ведучи бої з денікінцями, ледве не пот- рапили  в  оточення  під  Катеринославом. Вірогідно,  саме  там штабіст І. Битневський зазнав кульового поранення гомілки. Тоді ж революційна військова рада (РВС) 14-ї армії нагородила його годинником — «за успішну роботу» (яку саме — в особо- вій справі не зазначено — Авт.). Під ударами білих 14-та армія відступала,  її  командування  в  усіх  невдачах  звинувачувало Н. Махна, якого на той час було вже оголошено «зрадником». На початку 1920 р. червоні знову розгорнули наступальні дії, подолавши опір військ Директорії та А. Денікіна. Перебува- ючи у загоні з боротьби проти повстанського руху, котрий вхо- 1 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі — ГДА СБ України), ф. 12, спр. 10874, ч. 2, арк. 2. І. М. Битневський дозволяє зрозуміти багато залаштункових нюансів функціону- вання системи органів внутрішніх справ та державної безпеки у 1920–1940-х рр. До того ж наукова розвідка про одного з ке- рівників профільного спеціального навчального закладу могла б започаткувати серію аналогічних публікацій про невідомі та маловідомі постаті  загальної системи  підготовки кадрів,  як, власне, і про всю цю, досі практично недосліджену, складову функціонування органів держбезпеки радянської України. Ісидор Михайлович Битневський, котрого в більшості офі- ційних  документів  ДПУ–НКВС–НКДБ–МДБ  чомусь  величали Йосипом*, народився у Харкові в останній день дев’ятнадця- того століття — 31 грудня 1899 р. Мабуть, це було символічно, оскільки його доля  тісно переплелася з подіями нового сто- річчя,  сповненого  масштабними  потрясіннями,  кривавими війнами, глобальними соціальними експериментами. Він по- ходив із багатодітної родини. Батько спочатку працював паку- вальником в оптових магазинах міста та в очній клініці профе- сора Фішмана, згодом через погіршення стану здоров’я зароб- ляв на життя приватним візництвом. Мати, аби виховувати й доглядати шістьох дітей — брата Битневського і чотирьох його сестер,  підробляла  пралею.  Упродовж  1907–1913 рр.  Ісидор здобував знання у Харківському міському училищі. Через об’єк- тивні та суб’єктивні обставини ці шість років стали для май- бутнього керівника навчального закладу НКВС єдиною базо- вою очною освітою. Такі ж «університети» пройшли й інші його колеги з органів внутрішніх справ та державної безпеки, які згодом посідали найвищі посади у своїх відомствах. Одразу після закінчення навчання І. Битневський працює конторником  у  Харківській  філії  Санкт-Петербурзького  (з 1914 р.  —  Петроградського)  страхового  товариства.  За  три роки служби юнак виявив неабияку активність і в 1917 р. його було обрано секретарем профспілкової організації конторсь- ких службовців. В одному з послужних листків, заповненому власноручно,  згадується, що  в переджовтневі дні під час  ви- * І. Битневський  в автобіографіях  1930–1940-х рр. власноручно писав своє ім’я — Ісидор. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        211210 Тамара Вронська, Світлана Лясковська послідовно  виконуючи  обов’язки  вповноваженого загальної групи, районного уповноваженого по боротьбі з бандитизмом та інформації. В іншій автобіографії зазначається, що «працював уповноваженим по боротьбі з бандитизмом Хар- ківського політбюро»* тощо. Як би там не було, уся його діяльність в органах ВУНК у цей пері- од пов’язувалася з протидією селянському повстанському рухові. У 1921 р. доля знову закинула І. Битневського до лав Черво- ної армії — уже як комісара батальйону 29-го стрілецького пол- ку 3-ї Кримської дивізії, послідовно дислокованого в містах Керч та Судак. Декілька місяців у 1922 р. він обіймав посаду опер- уповноваженого особливого відділу** згаданої дивізії (м. Керч). Особливі відділи в ті часи, підпорядковуючись ВНК, окрім іншого, займалися виявленням членів підпільних антирадянсь- ких організацій у середовищі командного складу військових ча- стин. На думку російського дослідника історії спецслужб О. Зда- новича, в обстановці громадянської війни, коли події змінюва- лися дуже швидко, важко було встановити межу між «своїми» та «чужими», і часу на проведення «ювелірної роботи» не було. Отже, «особисти», як називали тоді та й пізніше співробітників військової контррозвідки, «широко  практикували  метод  відкритого  придушення “контрреволюційних  елементів”»3. Рішенням колегії ДПУ від 6 травня 1922 р. особливі відділи було реорганізовано. Відтоді однойменні підрозділи, що зали- * У 1920 р. в повітах, як правило, замість повітових надзвичайних комісій створювалися політбюро, до складу яких входили представники місце- вого ревкому, повітового комітету КП(б)У, військкомату (чи командир дислокованого військового підрозділу) та надзвичайної комісії. ** Відповідно до постанови РНК РСФРР, на особливі відділи покладала- ся боротьба з контрреволюцією та шпигунством в армії й на флоті, а загальне керівництво їх діяльністю здійснювала ВНК. 3 Зданович А. Рождение чекистской контрразведки // Тайные операции российских спецслужб с IX по XXI век. – Москва: Гелиос, 2000 – С. 193. див до складу 14-ї армії, І. Битневський брав участь у військо- вих операціях у районі с. Безлюдівка та м. Ізюм Харківської гу- бернії. Проте бойова епопея знову тривала для нього недовго, оскільки він захворів на висипний тиф і впродовж трьох місяців лікувався в госпіталі. Ослабленому  після  хвороби  І. Битневському  не  довелося наздоганяти  свою  військову  частину,  позаяк  його  спочатку відрядили  до  штабу  охорони  Південно-Західної  залізниці,  а згодом — за рекомендацією «Харківського штабу партії» в рам- ках кампанії з набору нових молодих кадрів — для боротьби з селянським  повстанським  рухом  та,  ураховуючи  попередню службу в аналогічних підрозділах, направили до ВУНК. Відтоді й почався відлік його «чекістської» роботи. У ту пору І. Битневському не раз доводилося брати участь в акціях проти селян-повстанців, які в тогочасному діловому мовленні йменувалися «бандитами». Причому він не розпису- вав цей період своєї служби ані в анкетах, ані в автобіографіях. Утім,  для  історії  збереглася одна  з  доповідних  «міліціонера І. Битневського» своєму начальству, датована 5 травня 1920 р.: «Близько  12-ї  години  ночі  у  селі  Непокритому  (нині с. Шестаково  Вовчанського  району  Харківської  області  — Авт.) на загін, що прибув із Харкова за продовольством, не- відомою  бандою  вчинено  збройний  напад.  Зловмисники обстріляли Непокритянське училище, де розташовувалося 120 піших червоноармійців та 15 вершників […]. Напад було відбито […]». Автор статті, де цитується ця доповідна, далі характеризує вій- ськовий підрозділ, який став жертвою «бандитського нападу»: «Кінний загін у 120 шабель належав до "особистої гвар- дії"  Харківського  губвоєнкома  і  в  оперативних  зведеннях іменувався  “каральним”»2 . У харківській надзвичайці І. Битневський пропрацював на різних посадах недовго — менше двох років (1920–1921 рр.), 2 Зуб Э. Для «Пятницы» [Електронний ресурс]: http://5nizza.kharkov.ua/ Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        213212 Тамара Вронська, Світлана Лясковська ну, де обійняв посаду помічника вповноваженого контррозві- дувального відділу губернського відділу ДПУ. Це призначення стало  певним  «злетом»  у  кар’єрі  молодого  чекіста,  оскільки згаданий підрозділ уважався «елітним» у системі радянських органів держбезпеки, куди потрапляли співробітники, які вже мали практичний досвід участі в бойових діях на фронтах гро- мадянської війни, боротьби з бандитизмом тощо. Методи ро- боти співробітників КРВ відрізнялися від решти підрозділів, оскільки  вони  працювали  більш  філігранно,  реалізовуючи складні операції з виявлення «ворогів» радянської влади*. Проте  і  в  контррозвідувальному  відділі  на  Чернігівщині І. Битневський довго не затримався. Уже в 1925 р. його перево- дять на посаду вповноваженого секретного відділу (СВ) Арте- мівського, а з 1927 р. — Білоцерківського окружного відділу ДПУ6, де він пропрацював майже до кінця 1928 р. На відміну від КРВ, секретні відділи мали завдання придушувати дійсну та уявну політичну опозицію у середині країни, відстежувати діяльність  різних  організацій  релігійного  чи  національного спрямування. Мабуть, робота у СВ для І. Битневського була ус- пішнішою, ніж у КРВ, адже 1927 р. Білоцерківський окружний виконком «за ліквідацію націоналістичної повстанської органі- зації» нагородив його золотим годинником7. Наприкінці 1928 р. доля знову внесла корективи в «якість» чекістської діяльності — Ісидора Михайловича, одного з неба- гатьох представників республіканського ДПУ, за рішенням ке- рівництва відряджають для навчання на курси співробітників особливих відділів при Вищій прикордонній школі в Москві, де одночасно здобували профільну освіту всього 60 осіб**, ві- * По суті, лише з появою КРВ спецслужба перейшла власне до контрроз- відувальної діяльності, що більше притаманне органам держбезпеки, аніж  боротьба  з кримінальними  злочинами  —  спекуляцією  чи  бан- дитизмом. 6 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 2. 7 Там само, ч. 1, арк. 2, 5 зв. ** Уже  від  осені  1930 р. набір  на курси  Вищої школи  прикордонників було збільшено до 100 осіб, а термін навчання — до одного року. шилися у військових частинах, як і раніше, займалися бороть- бою з «контрреволюцією» у Червоній армії. На новостворений контррозвідувальний відділ (КРВ) та його відділення на місцях покладалися завдання, які до того часу перебували в компетен- ції особливих відділів: боротьба зі шпигунством, білогвардійсь- кою контрреволюцією і заколотами, бандитизмом, контрабан- дою, незаконним переходом кордону тощо4. Частину співробітників з особливих відділів Червоної армії було переведено на роботу до територіальних органів. Серед них опинився й Ісидор Битневський, якого у серпні 1922 р. при- значили вповноваженим окружного відділу по боротьбі з бан- дитизмом, що входив до складу КРВ у м. Лебедин Сумської гу- бернії. Паралельно з реорганізацією розгорнулася найбільша за час існування ДПУ чистка його лав, пов’язана не лише зі ско- роченням штатів, а й з об’єктивною неможливістю подальшого використання в мирний час деяких співробітників, котрі прий- шли до надзвичайних органів у роки громадянської війни та «червоного терору». Аргументуючи доцільність таких заходів, Ф. Дзержинський зазначав, що однієї «чекістської сміливості  й революційного духу для  роботи в органах ДПУ вже було недостатньо, потрібні були вишкіл та знання справи»5. Імовірно, І. Битневський відповідав вимогам, що пред’явля- лися до співробітників у нових умовах, оскільки після роботи в Лебедині в 1923 р. його відкомандирували на таку ж посаду до окружного відділу ДПУ в Ізюм на Харківщині. За рік до нового призначення, у 1922 р., в особистому житті Ісидора Битневського відбулися зміни. Він одружився з Марією Сергіївною Удовиковою, яка народила йому сина і стала вірною соратницею в подальшому житті. Наприкінці 1924 р. разом із молодою дружиною він переїхав із Харківщини на Чернігівщи- 4 Лубянка, 2. Из истории отечественной контрразведки. – Москва, 1999. – С. 188. 5 Цит. за: Симбирцев И. Спецслужбы первых лет СССР. 1923–1939. На пути к большому террору. – Москва: Центрополиграф, 2008. – С. 12. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        215214 Тамара Вронська, Світлана Лясковська «1.01.1929–21.08.1929.  За  час  навчання  у  Вищій  прикор- донній школі ОДПУ характеризувався позитивно. Навичками самостійної роботи оволодів. Курс навчання засвоїв добре»9. До речі, пізніше сам Ісидор Михайлович власноручно «під- вищував» рівень своєї освіти в анкетах та автобіографіях. «Ниж- ча», «середня», «загальна» — такі записи зустрічаються в його документах різних років. Прикордонне училище  взагалі,  і  за роками навчання там, і за назвою, згадується по-різному. При- міром, в анкеті 1946 р. читаємо: «Освіта — середня, у 1929 р. закінчив вищу школу прикордонників». Там же, указуючи «че- кістську освіту», пише, що закінчив «курси внутрішніх справ НКВС при Вищій прикордонній школі запасу» за спеціальністю «чекіст-оперативник»10. Восени 1929 р. І. Битневський стає оперуповноваженим 23-го Кам’янець-Подільського прикордонного загону11, де в 1930 р. за успішну роботу його нагородили бойовою зброєю. Згодом ви- пускника спеціальних курсів московської Вищої школи прикор- донників призначили на посаду начальника відділення секрет- но-політичного відділу (СПВ) Вінницького оперативного секто- ру ДПУ у Проскурові, незабаром — таке ж місце в аналогічному підрозділі ДПУ у Вінниці, де І. Битневського, удруге за 1930 р., було нагороджено бойовою зброєю. Уже в 1933 р. його втретє заохотили в такий спосіб — цього разу за участь у ліквідації «контрреволюційної організації» нагородний арсенал І. Бит- невського поповнився «Маузером»12. За два роки після отри- мання «профільної» освіти — у 1931 р. — І. Битневський нареш- ті дістався Києва, де очолив четверте відділення* секретно-по- літичного відділу Київського оперативного сектору ДПУ УСРР13. 9 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 15. 10 Там само, арк. 2. 11 Там само, арк. 2–3 зв. 12 Там само, ч. 2, арк. 65. * Четверте відділення  «займалося»  кадетами,  монархістами,  чорносо- тенцями, колишніми жандармами. 13 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 6. дібраних із кандидатів з усіх радянських республік, які мали стаж роботи в особливих відділах не менше року й були члена- ми компартії. Принагідно слід зазначити, що в ту пору спеціальної систе- ми навчання для молодих співробітників згаданих підрозділів практично не існувало. Проблема професійного вишколу, загаль- ноосвітньої підготовки, підвищення кваліфікації в органах держ- безпеки  стояла  надзвичайно  гостро  ще  з  початку  1920-х рр. Єдині курси ОДПУ СРСР, які функціонували в Москві й пришвид- шеними темпами готували співробітників широкого профілю, аж ніяк не могли задовольнити потреб контррозвідки. Керів- ництво армійських особливих відділів та КРВ висловлювало ве- лике занепокоєння таким станом речей. Так, один з учасників I Всеукраїнського з’їзду начальників особливих відділів Держ- політуправління  Воробйов  запропонував створити в Україні спеціальні курси для навчання співробітників нижньої ланки, надаючи пріоритет загальнополітичній підготовці. Щоправда, при цьому він висловив застереження, що відрив від безпосе- редньої роботи на час навчання може негативно позначитися на оперативній діяльності відповідних підрозділів, оскільки їх штати й без того скорочено нижче можливої межі8. Утім, озвучені на відомчому зібранні пропозиції залишили- ся нереалізованими. Певним виходом із ситуації стала підго- товка співробітників особливих відділів ОДПУ СРСР на вже зга- даних восьмимісячних  курсах  Вищої  прикордонної  школи  в Москві, започаткованих у 1924 р. Саме сюди, як уже зазнача- лося, наприкінці 1928 р. й було відряджено Ісидора Битневсь- кого. Цей період у його документах викладено найбільш плу- тано, оскільки раз по раз в анкетах зазначаються різні дати нав- чання. Швидше за все, найбільш вірогідні ті, що згадані в одній із довідок до атестаційного пакету документів: 8 Первый Всеукраинский съезд начальников особых органов Госполит- управления.  2–5  ноября 1922 г.  – Харьков, 1922. –  С. 3; Зданович А.А. Органы государственной безопасности и Красная армия: Деятельность органов ВЧК–ОГПУ по обеспечению безопасности РККА (1921–1934). – Москва, 2008. – С. 203. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        217216 Тамара Вронська, Світлана Лясковська Доля була прихильною до І. Битневського в добу «великого терору». Він не зазнав гонінь чи переслідувань навіть після то- го, як у 1937 р. трійка УНКВС по Харківській області за «контр- революційну агітацію» до 5 років позбавлення волі засудила рідного брата дружини Марії Сергіївни. У всіх без винятку доку- ментах і в матеріалах спецперевірок 1930–1940-х рр. зазнача- лося, що І. Битневський «не мав зв’язків» зі згаданою особою. Уже пізніше, на схилі кар’єри, ця «компрометуюча обставина» опиниться серед обтяжливих факторів при вирішенні його долі зверхниками органів державної безпеки. Після тривалої служби в армійських «чекістських» підрозді- лах Ісидор Михайлович знову опиняється у столиці радянської України. Цього разу він очолює 2-й (секретно-політичний) відділ УДБ НКВС Київської області. На цю посаду його було призначено 9 вересня 1940 р.17, а вже 3 червня 1941 р. за клопотанням зас- тупника наркома державної безпеки УРСР П. Чемисова зарахо- вано до резерву для наступного висунення на керівну посаду18. У перші дні Великої Вітчизняної війни І. Битневського, як і багатьох інших співробітників органів державної безпеки, нап- равили до Червоної армії. Ураховуючи попередній досвід робо- ти в особливих відділах, його призначають заступником началь- ника особливого відділу по роботі з агентурою 37-ї армії Півден- но-Західного фронту (ПЗФ). Разом з іншими бійцями та коман- дирами він долав труднощі перших трагічних місяців війни, заз- нав гіркоти поразок, брав участь в оборонних боях під Києвом. Уже 15 вересня 1941 р. основні сили 5-ї, 21-ї, 26-ї, 37-ї та 40-ї армій опинилися в німецькому оточенні, коли 1-ша та 2-га тан- кові групи вермахту з’єдналися в районі Лохвиці на Полтавщи- ні. Тоді в котел потрапило майже 460 тис. червоноармійців19. З огляду на катастрофічне становище військ Південно-Західно- го фронту Москва нарешті дозволила здати Київ і відвести гар- 17 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 1 зв. 18 Там само, арк. 3, ч. 2, арк. 11. 19 Київ у дні нацистської навали: За документами радянських спецслужб: До 60-річчя визволення України від гітлерівських загарбників: Зб. док. та мат. – К.; Л., 2003. – С. 29. У  кожній  з  атестаційних  характеристик  з  останніх  місць роботи (1929–1933 рр.) серед позитивних рис Ісидора Михай- ловича відзначали, передусім, «сумлінність» і «дисциплінова- ність», зазначаючи, що він «знає агентурно-слідчу роботу» та «вміє  працювати  з  агентурою». Водночас указувалися  і його вади — «непосидючий», «безініціативний»14. Не зупиняючись на постатях авторів цих характеристик, усе ж не можна не зав- важити абсурдність поєднання цих взаємовиключних рис. Уже пізніше, коли в 1935 р., залишивши більш-менш усталене жит- тя у столиці республіки, І. Битневський повернувся на службу до Червоної армії, де впродовж майже чотирьох років очолював особливі відділи різних підрозділів, дислокованих у Житомир- ській та Кам’янець-Подільській областях, знову у характерис- тиках, поряд із звичним набором стандартних позитивних рис, відзначалася його «безініціативність», «недостатня рішучість та повільність при проведенні [оперативних] заходів»15. Під час перебування на посаді начальника особливого від- ділу 2-го кавалерійського корпусу і 5-ї кавалерійської дивізії у січні 1939 р. йому ставилося у провину, що він «не виконав наказ наркома про викриття шпигунських рези- дентур в армії»16. Останній закид можна зарахувати на користь І. Битневсь- кого, позаяк він, вірогідно, усе ж не підходив надто формально до реалізації будь-яких приписів «згори», а, можливо, й усві- домлював безглуздість багатьох із них. З огляду на такі досить неприємні відгуки вищого начальства, дивує, що І. Битневсь- кого продовжували тримати на відповідальних посадах, а його кар’єра йшла по висхідній, так само, як і одержання чергових заохочень і нагород — у лютому 1938 р. його відзначили юві- лейною медаллю «20 років РСЧА». 14 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 15. 15 Там само, арк. 1–1 зв. 16 Там само, арк. 15 зв. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        219218 Тамара Вронська, Світлана Лясковська де дислокувався штаб 21-ї армії. Більшість бійців та командирів змушені були пояснювати, чому потрапили у вороже кільце і як саме виходили з нього. Спеціальна «Облікова картка співро- бітника  НКВС  УРСР,  який  вийшов  з  оточення»  містить  суху інформацію про обставини виходу до своїх І. Битневського. Із відповідей на 12 стандартних питань дізнаємося, що колишній заступник начальника особливого відділу 37-ї армії Південно- Західного  фронту  потрапив  в  оточення  у  середині  вересня 1941 р. під Києвом, а вийшов 5 листопада того ж року в районі с. Олександрівки Корочанського району Курської області. І. Бит- невський уникнув полону, хоча й затримувався двічі німець- кими солдатами, зберіг партквиток, медаль «20 років РСЧА» та посвідчення до неї. Військову форму й особисту зброю, за твердженням колишнього оточенця, довелося заховати. Дещо відмінні й неприємні свідчення щодо обставин виходу з оточення давав начальник 4-го відділення особливого відділу НКВС  37-ї  армії  лейтенант  держбезпеки  Ізраїль  Абрамович Коган, який спільно з І. Битневським та іншими оточенцями (начальником політвідділу 37-ї армії бригадним комісаром Ми- шеневим, льотчиком 52-ї авіадивізії Митрофановим) виходили з котла23. Утім, після ретельного розслідування всіх обставин, чим займалися особливий відділ Південно-Західного фронту та  особлива  інспекція  відділу  кадрів  НКВС  УРСР,  стосовно І. Битневського  було вирішено: «Залишити  на роботі в орга- нах НКВС» із суттєвим застереженням: «Використовувати ви- нятково в тилу». Після такої резолюції колишнього заступника начальника особливого відділу було направлено в розпорядження відділу кадрів НКВС УРСР. Уже у Воронежі він захворів на двостороннє запалення легенів і лікувався у військовому госпіталі до січня 1942 р. Після одужання з 1 квітня 1942 р. його призначили тим- часово виконуючим обов’язки начальника тюремного відділу НКВС (з 1 жовтня 1943 р. — управління) НКВС УРСР24. Це була зовсім нова сфера діяльності для колишнього «особиста». Чим 23 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 2, арк. 41; ч. 3, арк. 161. 24 Там само, ч. 1, арк. 9. нізони укріпрайону на лівий берег Дніпра, але залишила від- критим питання про відступ військ на схід. 17 вересня 1941 р. о 23 год. 40 хв. командуванню фронту від імені Ставки повідо- мив про це маршал Б. Шапошников. Однак на цей час зв’язку з 37-ю армією, яка продовжувала захищати Київ, уже не було. 18 вересня 1941 р. штаб Південно-Західного напрямку, чле- ном  військової  ради  якого  був  перший  секретар  ЦК  КП(б)У М. Хрущов, отримав на ім’я останнього телеграму з Києва від нар- кома внутрішніх справ УРСР В. Сергієнка. У ній повідомлялося, що  виникла  реальна  загроза захоплення столиці  радянської України німцями, противник вийшов на околиці міста. Війська 37-ї армії почали відступ. Її командування вирішило проривати- ся з оточення, але чекало наказу головнокомандуючого Півден- но-Західним напрямком20. Того ж 18 вересня рештки 37-ї армії, а разом із ними й І. Битневський, вирушили в напрямку Пол- тави. Наступного дня німецькі війська ввійшли до Києва. Відступаючи разом із другим ешелоном 37-ї армії, заступ- ник начальника особливого відділу опинився на околиці Бо- рисполя, звідки довелося рятуватися втечею  через стрімкий наступ противника. За таким сценарієм розгорталися події й у Баришівці Київської області. Група командирів, політпрацівни- ків і співробітників контррозвідки дісталася с. Семенівки Бари- шівського району, де під обстрілом розсіялася та опинилася в болотистій місцині21. Незначній кількості червоноармійців усе ж пощастило вийти з оточення. У київському котлі загинуло, пропало безвісти, потрапило в полон понад 400 тис. бійців і ко- мандирів Червоної армії. Загалом втрати військ Південно-За- хідного фронту в Київській оборонній операції з 5 липня до 26 вересня 1941 р. склали понад 700 тис. осіб, у тому числі 627,3 тис. убитими, зниклими безвісти, полоненими22. Група, в якій перебував І. Битневський, пробиралася лісами. 4 листопада 1941 р. вони дісталися м. Короч Курської області, 20 Київ  у  дні  нацистської  навали:  За  документами радянських  спец- служб. – С. 30. 21 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 1. 22 Київ у дні нацистської навали… – С. 30. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        221220 Тамара Вронська, Світлана Лясковська 1943 р., начальника тюремного управління* НКВС СРСР коміса- ра держбезпеки М. Нікольського. Аналогічну депешу отримали також начальники тюремних відділів УНКВС Краснодарського краю, Ростовської, Курської, Орловської, Смоленської, Калінін- ської, Ленінградської областей. Метою обстеження було вияв- лення архівів та копіювання записів на стінах камер із прізви- щами осіб, які там утримувалися, задля встановлення фактів співпраці з окупантами26. У контексті цих заходів  поступово розгорталася робота з обстеження місць примусового  утримання громадян  під  час окупації. Уже на початку вересня перша довідка із записами, скопійованими в найбільшій харківській тюрмі, котра у відом- чих документах іменувалася № 1 (відома як Холодногорська), надійшла до Москви27. Пізніше аналогічні довідки з актами об- стежень та переліками скопійованих написів поступово почали надходити і з інших областей України. У камерах тюрем, на стінах, тумбочках, ліжках і навіть вікон- ному склі фотографувалися або переписувалися написи, зроб- лені гострими предметами (гвіздками, нігтями й т.ін.). Після цього, передруковані друкаркою управління НКВС, вони пере- силалися до відповідних підрозділів, де їх узагальнювали і зво- дили в окремий блок документів. Привертає увагу та обстави- на, що в листопаді–грудні 1943 р. обстеження тюремних при- міщень, копіювання написів та наступну оперативну роботу з ними почали активно  здійснювати  два  відомства  —  органи внутрішніх справ та державної безпеки. Такий паралелізм був ництво  тюрмами  знову  зосереджувалося  в  тюремному  управлінні НКВС  (окрім  пересильних, підпорядкованих  ГУЛАГ).  Услід за черго- вим поділом НКВС на два наркомати — внутрішніх справ і держбезпеки (згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 квітня 1943 р.) — керівництво тюрмами НКДБ покладалося на відділ А цього відомства. Згодом,  27 вересня  1946 р.,  наказом  МДБ  було організовано  тюрем- ний відділ міністерства держбезпеки. 26 Галузевий  державний  архів Міністерства  внутрішніх  справ  України (далі — ГДА МВС України), ф. 7, оп. 1, спр. 62, арк. 21. 27 Там само, арк. 35 зв., 39–39 зв. керувалося керівництво наркомату, роблячи таке призначен- ня, зрозуміти важко. Формальне призначення відбулося згідно з наказом НКВС УРСР № 226 від 12 травня 1942 р. У власноруч- но заповнених документах, інших матеріалах практично нічого не згадується про керівництво підрозділом у системі НКВС УРСР. У  грудні 1942 р.  відділ  кадрів  НКВС  УРСР  дислокувався  у с. Мілове Великобурлуцького району Харківської області. Саме звідти, коли І. Битневський уже очолював тюремне управлін- ня НКВС УРСР, з особливого відділу НКВС Південно-Західного фронту знову надійшла  інформація  про  наслідки  здійсненої перевірки щодо обставин виходу з оточення та можливість ви- користання згаданої особи лише в тилу в регіональних підроз- ділах наркомату внутрішніх справ25. Незважаючи  на  відсутність  відповідних  даних  у  справі І. Битневського, документи, що зберігаються в Галузевому дер- жавному архіві Міністерства внутрішніх справ України, дозво- ляють  реконструювати  зміст діяльності  нового  начальника тюремного відділу  республіканського НКВС.  Передусім,  слід зауважити, щодо виконання своїх обов’язків він фактично при- ступив лише у серпні 1943 р., коли було звільнено перше велике місто України — Харків, де дислокувалися дві тюрми з розгалу- женої  мережі  подібних  закладів. Першочерговими заходами, окрім, власне, відновлення роботи місць позбавлення волі, ста- ло обстеження в’язниць та копіювання написів, залишених у камерах арештантами під час нацистської окупації. Таке зав- дання  було  сформульоване  в  листі,  датованому  26  серпня 25 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 2, арк. 41. * Тюремне управління (ТУ) НКВС СРСР створене після розподілу в люто- му 1941 р. НКВС СРСР на два наркомати — внутрішніх справ і держ- безпеки — замість Головного тюремного управління, якому підляга- ли, окрім тюрем НКВС, ще й в’язниці ГУДБ НКВС. Відтоді частину тю- рем, у тому числі й у Києві на Володимирській, 33, було передано до органів державної безпеки, де керівництво ними здійснював 2-й архів- но-обліковий  відділ.  Після  початку  Великої  Вітчизняної  війни  та об’єднання НКВС і НКДБ в єдиний наркомат внутрішніх справ, відпов- ідно до указу Президії Верховної Ради СРСР від 20 липня 1941 р., керів- Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        223222 Тамара Вронська, Світлана Лясковська «Звільнити [І. Битневського з посади начальника тюрем- ного управління НКВС УРСР] як такого, що не впорався з обо- в’язками»30 — доволі промовисте. Утім, такий неприємний висновок не став на заваді для призначення його  на нову відповідальну поса- ду —  начальника  Всеукраїнської  школи  НКВС  СРСР  у  квітні 1944 р. Навчальний заклад, який очолив І. Битневський, було створено в Києві відповідно до наказу НКВС СРСР № 054 від 24 березня 1944 р. як базовий для підготовки оперативного скла- ду та начальників районних відділків міліції, радистів, перек- ладачів для роботи з військовополоненими, у фільтраційних таборах, а також перепідготовки оперативних кадрів для захід- них областей України, охоплених у той час національно-виз- вольним рухом. Не виключено, що саме таке професійне орієн- тування школи й стало підставою для призначення І. Битневсь- кого,  який  мав  досвід  боротьби  з  селянським  повстанським рухом 1920-х рр. Брак педагогічних навичок, за логікою керівників союзно- го та республіканського наркоматів внутрішніх справ, мав ком- пенсуватися  підтримкою  інших,  більш  досвідчених,  кадрів, призначених  до  цього  навчального  закладу  ще  до  приходу І. Битневського. Так, посаду заступника начальника школи й за сумісництвом керівника навчального відділу обіймав Пет- ро Савелійович Білозьоров (1913 р.н.) — людина освічена,  із бойовим минулим і солідним досвідом роботи у спеціальних навчальних закладах. Уже за вісім місяців після призначення на чергову керівну посаду — у січні 1945 р. — І. Битневський отримав спеціальне звання полковника державної безпеки31. У  Всеукраїнській  школі НКВС  СРСР  активно  розгортався навчальний процес. Порядок її комплектування регламенту- вався наказом НКВС СРСР № 00417 від 12 квітня 1944 р., згідно з яким планувалося організувати роботу двох відділень: підго- товки — зі строком навчання 1 рік і перепідготовки оператив- 30 ГДА МВС України, інформаційна картка. 31 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 20. зумовлений тим, що обидва наркомати об’єднали свої зусилля у  виявленні «зрадників  Батьківщини»,  а  також  тих,  хто  був звільнений і таким чином підозрювався у співпраці з окупан- тами.  Хоча  органам держбезпеки  підпорядковувалося лише кілька в’язниць, дислокованих в УРСР, утім вони мали значно більше досвіду у цій справі. І взагалі це було їх прерогативою, адже йшлося, у першу чергу, не про жертв узагалі, а про «спеці- альний контингент», який розроблявся спецслужбами. Підбиттям підсумків першого, найбільшого, етапу роботи з обстеження тюрем*  І. Битневський уже не опікувався. 4 січня 1944 р. узагальнення й складання відповідної довідки для по- дальшої  «оперативної  роботи»  старшому  вповноваженому відділу «А» НКДБ УРСР передавав уже інший очільник тюрем- ного відомства28. Встановити, чому саме І. Битневський пішов із посади задовго до нового призначення, не видається мож- ливим. Не виключено, що він виявив неквапливість на іншій ділянці роботи — відновлення тюрем для приймання нового контингенту в’язнів (зрадників, пособників тощо). Можливо, прогледів «засміченість» у лавах підпорядкованого йому відом- ства. Такі випадки були непоодинокими. Наприклад, на службу до Холодногірської в’язниці на посаду старшого одного з кор- пусів було зараховано колишнього співробітника цієї ж уста- нови, який не відступив разом із частинами Червоної армії, а залишився в місті й під час окупації працював на німців29. Годі  й  гадати,  але  формулювання,  закарбоване  в  наказі НКВС УРСР № 152 від 12 квітня 1944 р.**: * Робота з обстеження тюрем фінішувала в березні 1945 р. Її підсумки було підбито в наказі НКВС СРСР № 00258 від 31 березня 1945 р. Ро- бота з виявлення осіб, які співпрацювали з окупантами, тривала ще довгі роки по війні. 28 ГДА МВС України, ф. 7, оп. 1, спр. 62, арк. 115. 29 Там само, спр. 61, арк. 79. ** Із 1 жовтня 1943 р. І. Битневський був виконуючим обов’язки началь- ника тюремного управління.  До речі, у власноручно заповненій ан- кеті він також указував, що керівництво цим згаданим управлінням припинилося 1 жовтня 1943 р. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        225224 Тамара Вронська, Світлана Лясковська у тому числі й у Київській офіцерській школі, було здійснено фронтальну перевірку, наслідки якої зафіксовано в наказі цього ж відомства від 22 листопада 1947 р. Серед інших зауважень до  стану навчального  процесу  наголос робився на  низькому рівні викладання спецдисциплін. Незадовільними визнавалися й інші складові організації виховного й освітянського процесу в Київській офіцерській школі, за які відповідав її начальник. Слід зазначити, що дефіцит досвіду, освіченості, а  іноді й інтелекту в керівників нижчої, середньої, зрідка — і вищої лан- ки в повоєнний час, коли гостро бракувало кадрів, був поши- реним явищем. Цей дисбаланс компенсувався організаційни- ми здібностями тієї чи іншої особи. Прогалини ж в освіті на- долужувалися паралельно  з роботою. Приміром,  І. Битневсь- кий  улітку  1948 р.,  після  отримання  диплому  університету марксизму-ленінізму, вирішив вступити на заочне відділення юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка36. Ісидор Михайлович, незважаючи на брак освіти, був амбіт- ною людиною з відчутним потягом до різного роду нагород та відзнак. Окрім арсеналу нагородної вогнепальної зброї, вже в 1943 р. під час перебування на посаді начальника тюремного управління НКВС УРСР  його  було  відзначено орденом  «Знак пошани», медалями «За оборону Сталінграда» і «Партизанові Вітчизняної війни» 2-го ступеня. Якщо до підстав для одержан- ня ордену ще більш-менш вписувалася його діяльність зі «зміц- нення обороноздатності країни», чи, приміром «сміливі та ви- нахідливі дії, учинені під час охорони громадського порядку», то факт отримання двох останніх нагород дивує, адже медаллю «За оборону Сталінграда» нагороджувалися військовослужбов- ці армії, флоту, військ НКВC, а також цивільні особи, які брали безпосередню участь в обороні міста на Волзі протягом 12 лип- ня – 19 листопада 1942 р. 1945-й рік виявився «врожайним» на нагороди для керівни- ка спеціального навчального закладу. 15 січня «за велику ро- боту з організації і відновлення Всеукраїнської школи НКВС» 36 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 34. но-чекістських кадрів із п’ятимісячним терміном32. Уже в пер- ший рік роботи відбувся перший набір курсантів на три потоки. З осені 1945 р., окрім основного оперативного напрямку нав- чання, було організовано додаткові (короткотермінові) курси: радистів — на 100 осіб; перекладачів із німецької мови — на 80 осіб, а також дільничних оперуповноважених для західних об- ластей УРСР. Завдяки інтенсивній, пришвидшеній підготовці 605 осіб оволоділи «профільними» знаннями та навичками для нас- тупної роботи в буремному регіоні УРСР33. Усі ці здобутки було наведено в персональній характеристиці керівника закладу. У 1946 р. І. Битневського, після чергової спецперевірки та переатестації по лінії відділу кадрів МВС СРСР, перезатверди- ли  на  посаді начальника школи,  хоча  у  висновку  помічника начальника відділу кадрів МВС СРСР, серед іншого, зазначало- ся,  що  очільник  спеціалізованого  навчального  закладу  має «нижчу»  освіту.  Не  залишилися  непоміченими  й  деякі  його прорахунки в роботі, вади характеру та поведінки. Серед іншо- го зазначалося: «Приділяє  недостатню  увагу навчально-методичній роботі, підбору  кадрів  школи  та  умовам  роботи  викладацького складу. У поводженні з підлеглими іноді виявляє грубість»34. Уже в пізнішій характеристиці, датованій 1947 р. і підписа- ній міністром внутрішніх справ УРСР Т. Строкачем, зауважува- лося, що «начальник школи більше схильності виявляє до господарсь- ких питань, аніж до навчально-виховного процесу»35. Вірогідно, така не досить приємна ремарка потрапила у ха- рактеристику не випадково. Адже саме у 1947 р. за завданням союзного міністра внутрішніх справ (наказ МВС СРСР № 261 від 16 вересня 1947 р.) у деяких відомчих навчальних закладах, 32 ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, спр. 121, арк. 85–87 зв. 33 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 2, арк. 89. 34 Там само, ч. 1, арк. 21; ч. 2, арк. 109–110 зв. 35 Там само, ч. 1. арк. 23. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        227226 Тамара Вронська, Світлана Лясковська із керівниками УНКДБ  областей України та  іншими особами мав отримати й начальник Всеукраїнської школи НКВС СРСР полковник державної безпеки І. Битневський. Усього різними орденами та медалями було нагороджено 804 співробітника НКВС–НКДБ УРСР39. Нестримний потяг до відзнак у керівника спеціального нав- чального закладу системи НКВС проявлявся й надалі. Чергове представлення його до нагороди — за чотири місяці після отри- мання попередньої — знову підписав нарком внутрішніх справ УРСР В. Рясний. Тепер це був орден Вітчизняної війни І-го сту- пеня, якого удостоювалися «особи рядового та начальницького складу Червоної армії, військово-морського флоту, військ НКВС і партизанських за- гонів,  які  виявили  в  боях  за  радянську  Батьківщину  хо- робрість, стійкість і мужність, а також військовослужбовці, котрі своїми діями сприяли успіху бойових операцій». Вірогідно, лише остання частина могла стосуватися канди- дата на нагороду, хоча у представленні нічого схожого й не заз- началося, указувалося лише: «Після визволення Києва від німецьких загарбників виявив виняткову  енергію  й  ініціативу  у  справі  підготовки  кадрів для органів НКВС. Добре впорався із завданням з відновлення й організації Всеукраїнської школи НКВС СРСР та обладнання класних приміщень необхідним навчальним приладдям. За- безпечив підготовку 146 осіб курсантів першого набору, а також перепідготовку 605 осіб дільничних для західних об- ластей України.  […] Заслуговує представлення до урядової нагороди — ордену Вітчизняної війни І-го ступеня»40. Проте на  представленні  стоїть  штамп про  нагородження його указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1945 р. орденом Червоного Прапора. 39 Сборник документов НКВД–МВД СССР о борьбе с бандитизмом и во- оружённым националистическим подпольем в Западной Украине, За- падной Белоруссии и Прибалтике (1939–1956) /  Сост.  Н. Владимир- цев, А. Кокурин. – Москва, 2008. – 640 с. 40 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 22. І. Битневський  удостоївся  ордена  Червоного  Прапора.  Пред- ставлення на цю відзнаку, підготовлене самим претендентом, підписав нарком внутрішніх справ УРСР комісар державної без- пеки 3-го рангу В. Рясний37. А вже 21 лютого 1945 р., знову ж таки з власної ініціативи, він отримав вищу нагороду СРСР — орден Леніна, який вручали за «видатні здобутки в революційно- му русі, трудовій діяльності, захисті соціалістичної Вітчизни» та інші заслуги перед державою й суспільством. Начальник школи за дев’ять місяців свого керівництва цим закладом уважав дос- татньою підставою для отримання цієї регалії свої «досягнення у зміцненні викладацького й обслуговуючого складу та підви- щення успішності курсантів», а також «організаційні здібності». Саме такі формулювання, викладені ним у представленні, під- писав заступник наркома внутрішніх справ УРСР І. Лобуренко38. Про аргументацію чергового нагородження І. Битневського можна дізнатися з документів його справи, зокрема зі спільного листа наркомів внутрішніх справ та державної безпеки СРСР Л. Берії й В. Меркулова від 6 квітня 1945 р., в якому обґрунтову- валася необхідність відзначення великої групи співробітників цих відомств в УРСР, до якої потрапив і начальник Всеукраїн- ської школи НКВС СРСР:  «Співробітники органів НКВС–НКДБ України з часу виг- нання німецьких загарбників з її території здійснили велику роботу  з  наведення  радянського  порядку й  очищення  Ук- раїни від оунівських банд, німецьких шпигунів, поплічників, зрадників та  іншого антирадянського елементу. Народний комісаріат внутрішніх справ Союзу РСР і народний коміса- ріат державної безпеки клопочуться про нагородження ор- денами та медалями Союзу РСР співробітників НКВС–НКДБ УРСР, які особливо виявили себе в роботі». До клопотання додавався й проект відповідного указу Пре- зидії Верховної  Ради СРСР, заздалегідь підготовлений у над- рах згаданих відомств. Уже 10 квітня 1945 р. М. Калінін підпи- сав документ, відповідно до якого орден Червоної Зірки поряд 37 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 17. 38 Там само, арк. 18 зв. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        229228 Тамара Вронська, Світлана Лясковська порядковано прикордонні війська та міліцію (окрім транспорт- них відділів). Цілком логічно, що і Київська офіцерська школа МВС, яка й до того мала широкий профіль підготовки кадрів, а більшість викладачів належала до когорти фахівців органів дер- жавної безпеки, відповідно до спільного наказу МВС і МДБ СРСР № 00968/00334 від 17 жовтня 1949 р. та директиви МВС та МДБ СРСР від 28 жовтня 1949 р. № 659/5542, зрештою перейшла до структури МДБ, не змінюючи з того часу підпорядкування. Відте- пер навчальний заклад став офіцерською школою МДБ СРСР. Для здійснення належної процедури передачі шкіл-курсів МВС СРСР до міністерства державної безпеки СРСР спільним роз- порядженням обох відомств № 704/61 від 16 листопада 1949 р. було створено відповідні комісії. У столиці УРСР цими справами опікувалися від МВС СРСР — капітан Ливадонов, від МДБ СРСР — полковник Ступницький, майор Зубцов, полковник Гришин, а також начальник закладу — полковник І. Битневський43. У згаданій вище спільній директиві МВС та МДБ СРСР від 28 жовтня 1949 р. особливий наголос робився на необхідності зміцнення Київської офіцерської школи МДБ СРСР кваліфікова- ними викладацькими кадрами зі складу оперативних працівни- ків органів держбезпеки. Незабаром дійсно пройшла ротація більшості з 12 штатних педагогів: призначено нового началь- ника циклу, 4 старших викладачів спецдисциплін, начальника чекістського кабінету (він же викладач-консультант). Началь- ником школи черговий раз став полковник Ісидор Михайлович Битневський.  Серед  тих,  ким  оновили  викладацький  склад, були не лише місцеві кадри, а й з далеких від УРСР Узбекистану, Азербайджану тощо. Улітку  1950 р.  відбувається  чергове  реформування  спе- ціального навчального закладу органів державної безпеки ра- дянської України. Згідно з наказом МДБ СРСР № 00364 від 1 липня  та  відповідного  розпорядження  заступника  міністра державної безпеки УРСР від 4 серпня, Київська офіцерська шко- ла припиняє набір і підготовку нових слухачів. Відтепер вона 42 ГДА СБ України, ф. 9, спр. 87, арк. 182. 43 Там само, арк. 182–191. Отже, протягом лише одного року І. Битневський, перебу- ваючи  на  посаді  начальника школи,  отримав чотири високі урядові нагороди: два ордени Червоного Прапора, ордени Чер- воної Зірки та Леніна. Не кожен фронтовик, навіть бойові офі- цери, що пройшли всю війну, мали стільки орденів, та ще й уп- родовж такого короткого терміну. Можемо припустити, що роз- гадка цього феномена крилася не лише у власних амбіціях І. Бит- невського, а й у посаді, яку він на той час обіймав. Підготовка оперативно-чекістських кадрів для західних областей УРСР — украй складного в «оперативному відношенні» регіону — ува- жалася  надзвичайно важливим  загальнодержавним  завдан- ням. Отже, керівництво наркомату внутрішніх справ залюбки підтримувало таку  жагу  до  нагород  керівника  спеціального навчального закладу. У червні 1948 р. кар’єрні амбіції І. Битневського сягають но- вих висот. Це стає очевидним із його бажання обійняти вищу посаду, тепер — начальника управління МВС Дніпропетровсь- кої області. Заступник міністра внутрішніх справ УРСР А. Бу- лига підписав відповідне клопотання, адресоване секретареві ЦК КП(б)У з кадрової роботи О. Єпішеву. Документ аналогіч- ного змісту направили й до МВС СРСР41. Утім, ці представлення залишились без задоволення. Саме у цей час крісло очільника школи під І. Битневським захиталося. Спочатку відбулася спец- перевірка за фактом побиття ним начальника їдальні закладу, який обвинуватив керівника у зловживанні службовим стано- вищем і використанні продуктів, призначених для слухачів, для власних потреб. Потім — чергове службове розслідування, коли згадали й репресованих родичів дружини, і «туманні» обста- вини виходу з оточення під Києвом. Щоправда, згодом ситуа- ція нормалізувалася і якийсь час у житті І. Битневського пану- вав цілковитий спокій. Поступове перетікання повноважень від МВС до МДБ, яке тривало впродовж попередніх двох років, знайшло своє завер- шення в радикальній переструктуризації цих відомств. У жовтні 1949 р. МДБ, на додачу до вже згаданих підрозділів, було під- 41 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 26; ч. 2, арк. 94. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        231230 Тамара Вронська, Світлана Лясковська ладеного  25  грудня  1950 р.  МДБ  СРСР  ухвалило  рішення звільнити І. М. Битневського з посади»45. В інших документах фігурувала й більш лаконічна підстава, до речі, така сама, як і під час звільнення з посади начальника тюремного управління НКВС УРСР: «[Звільнити  І. Битневського як] такого, що не впорався зі своїми обов’язками» — у діловому мовленні це означає невідповідність посаді. До речі, автора згаданого вище доленосного вердикту само- го невдовзі спіткала ще більш трагічна доля. М. Селивановсь- кий, який у роки війни виконував обов’язки заступника керів- ника СМЕРШ, а в повоєнний час за протекції свого колишнього керівника В. Абакумова став його заступником у МДБ й, окрім цього,  очолював учену  раду  цього  ж  відомства,  уже  у  серпні 1951 р. потрапив в опалу та (слідом за своїм шефом) спочатку його було усунуто з усіх займаних посад, а в листопаді того ж року заарештовано у «справі Абакумова». Уже після смерті Й. Ста- ліна йому вдалося вийти з в’язниці, утім кар’єра у МДБ на цьому завершилася*. Повертаючись до аргументації звільнення, впадає в око, що серед інших, вірогідно, більшою мірою справедливих закидів на адресу керівника, у тому числі й «заохочення  підлабузництва  […],  оточення  близькими  та несамокритичними особами […], жорстке припинення прин- ципової критики й самокритики», йому ставили у провину недостатньою увагу до питань «чисто- ти кадрів», великий відсоток «засміченості» Київської школи МДБ  СРСР  через  недостатньо  ретельну  спецперевірку  абіту- 45 ГДА СБ України, ф. 12. спр. 10874, ч. 1, арк. 17. * У червні 1953 р. М. Селивановського було звільнено у запас «за станом здоров’я», щоправда в листопаді того ж року після завершення справи Л. Берії це формулювання змінили на «за даними, що дискредитують звання особи начальницького складу МВС». Звільненому у віці 52 роки М. Селивановському все ж  удалося  уникнути  гіршої  долі. Він  помер 1997 р. у віці 96 років. концентрується винятково на перепідготовці кадрів «із числа оперативних  працівників  —  від  оперуповноваженого  до  на- чальника відділення органів держбезпеки Української РСР» з числа «перспективних чекістів, найбільш придатних до навчан- ня». Унаслідок таких змін 116 слухачів  першого курсу підго- товки для продовження навчання було відкомандировано до Львівської школи МДБ СРСР, створеної у грудні 1946 р.*  До того ж у наказі МДБ СРСР від 1 липня 1950 р. окремим пунктом укот- ре пролунала вимога, адресована міністрові держбезпеки УРСР М. Ковальчукові, щодо нагальної необхідності зміцнення Київ- ської школи МДБ кваліфікованими лекторами з числа опера- тивних працівників МДБ УРСР44. Заняття першого набору розпочалися 1 вересня 1950 р. А вже за місяць на спеціальний навчальний заклад у столиці УРСР чекали нові перетворення. У зв’язку зі зміною профілю навчан- ня Київська офіцерська школа МДБ СРСР 9 жовтня 1950 р. була реорганізована у школу перепідготовки керівного та оператив- ного складу органів МДБ СРСР із терміном навчання 10,5 міс. У контексті здійснюваного реформування, на думку керівництва органів держбезпеки, наявний начальник школи вже не відпо- відав новим вимогам, хоча в той час він уже здобував вищу ос- віту на заочній формі навчання юридичного факультету Київ- ського державного університету.  І знову для І. Битневського настає тривожний період. Починаються перевірки його діяль- ності, згадуються всі попередні прорахунки. У висновку заступ- ника міністра державної безпеки СРСР М. Селивановського заз- началося: «У нових умовах тов. Битневський, який не має належ- ної освіти та відсталий в оперативному відношенні від нових вимог МДБ СРСР у справі перепідготовки чекістських кадрів, не  може  забезпечувати  кваліфікованого  керівництва  нав- чально-виховною та методичною роботою. На підставі вик- * Львівська школа МДБ СРСР у квітні 1954 р. була передислокована спо- чатку до Могильова, а у серпні 1961 р. — до Мінська. На основі цього спеціального навчального закладу створено академію КДБ Білорусії. 44 ГДА СБ України, ф. 9, спр. 20, арк. 152–152 зв. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        233232 Тамара Вронська, Світлана Лясковська норучно подав рапорт на ім’я заступника міністра державної безпеки СРСР генерал-майора М. Синелупова наступного змісту: «За  бездоганну  та  довголітню  службу  в  органах  ВНК– ОДПУ–НКВС–МДБ  я  своєчасно отримав  (тут  і  далі  курсив наш — Авт.) ордени Червоного прапора та орден Леніна. У зв’язку з тим, що у 1949 р. виповнилося 30 років моєї без- доганної роботи  в  органах, прошу представити мене до чергової нагороди — ордена Червоного прапора»47. Рапорт колишнього начальника школи блукав коридорами МДБ СРСР майже півроку. І нарешті 10 травня 1951 р. вердикт із відмовою у нагородженні за дорученням союзного міністер- ства державної безпеки було сформульовано у відділі кадрів МДБ УРСР48. Є у справі І. Битневського й інші нереалізовані представлен- ня  до  державних  нагород, зокрема ордена  Червоної  Зірки. У цьому документі можна побачити його самооцінку, оскільки подібні папери готувалися власноруч, а їх авторові вже не дове- лося брати участь у бойових діях через відповідний обмежу- вальний припис перевіряльників: «За період Вітчизняної війни, перебуваючи на посаді на- чальника тюремного управління, здійснив велику роботу з відновлення тюремного господарства на території України. Добре виконав завдання з відновлення і організації Україн- ської школи НКВС»49. Саме у цих рядках міститься скупа, але чи не єдина у всій справі  інформація  про  діяльність  І. Битневського  на  посаді очільника тюремного управління НКВС УРСР. Якщо так доб- ре все було, то звідки взялося формулювання «як такий, що не впорався»?! Упадає в око, що відмова в нагородженні прак- тично збіглася у часі з його звільненням у запас (із залишен- 47 ДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 2, арк. 43. 48 Там само, арк. 61. 49 Там само, ч. 1. арк. 18 зв. рієнтів. Останнє якраз варте особливої уваги, позаяк ці докори, на нашу думку, слід віднести до позитивних рис І. Битневського. До лав курсантів ще в 1949 р., коли навчальний заклад фор- мально входив до системи МВС, було зараховано певну кіль- кість осіб, які мали «заплямовану» біографію (перебування ро- дичів на окупованій території, належність до сімей «розкурку- лених», «сумнівне оточення» тощо). Наводячи приклади наяв- ності «скомпрометованих», згадали про те, що, приміром, кур- сант  Гайворонський  разом  зі своїми  сестрами  перебував  на окупованій території. У такий же спосіб «зганьбив» себе і юнак на прізвище Іванюк. Із матеріалів спецперевірки випливало, що не було достеменно з’ясовано, які саме війська звільнили в Ні- меччині сестру дружини курсанта Хорошка. Підлили «масла у вогонь» і деякі підлеглі І. Битневського. Так, кадровики під час перевірки засвідчили, що їхній керівник дав їм вказівку: «не викладати незначущі компрометуючі матеріали»46. На відміну від інших, намагаючись виправдати такий стан речей із великим відсотком «засміченості», старший оперупов- новажений школи з кадрової роботи М. Юдін мотивував це тим, що навчальний заклад готував кадри для системи органів внут- рішніх справ, які були менш вимогливими, ніж МДБ. Маючи сина приблизно такого ж віку, намагаючись не зіпсу- вати майбутнє юнаків — кандидатів на відрахування,  І. Бит- невський у липні 1950 р. посприяв переведенню більшості пер- шокурсників, яким уже не було місця в київському закладі, до Львівської школи МДБ. 35 осіб за його ж допомогою зарахували до органів внутрішніх справ. Щоправда, 15 курсантів відраху- вали, не зважаючи на заступництво очільника школи. Отже, час перебування на посаді начальника навчального закладу  добіг  свого  кінця.  І. Битневського  звільнили.  Утім  і тоді — у нелегкі для себе часи, коли абсолютно точно було відо- мо, що «кар’єрна зірка» закотилася за небосхил, він не охолов до урядових нагород. За дев’ять днів до формального наказу про усунення з посади — 16 грудня 1950 р. Ісидор Михайлович влас- 46 ГДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 3, арк. 22. Кар’єра І. Битневського в контексті історії спецслужб ...        235234 Тамара Вронська, Світлана Лясковська щат убивчого механізму терору, що нищив у 1930–1940-х рр. своїх вірних служителів. Як і більшість співробітників органів внутрішніх справ та державної безпеки, виконував приписи на- чальства, органічно вписуючись у загальне русло. Щоправда, іноді в міру своїх сил і життєвого досвіду намагався коригувати хід подій, як це сталося, приміром, із курсантами очолюваного ним закладу в 1950 р. Такі кроки не були революційним спроти- вом режиму, а лише виявом простих людських почуттів. І. Бит- невський — звичайний продукт своєї епохи. Усе, що відбува- лося з ним, було характерним для того часу. Цьому сприяла ат- мосфера  в  державі,  та  й  у  самих  органах  внутрішніх  справ  і держбезпеки. Вронская Т., Лясковская С. Карьера И. Битневского в контексте истории спецслужб советской Украины В статье авторы исследуют жизненный путь Исидора Битневского — начальника учебного заведения НКВД–МВД–МГБ–КГБ УССР. Ключевые слова:  советские спецслужбы, Исидор Битневский, учеб- ное заведение, тюремный отдел. Vronska T., Lyaskovska S. Isidor Bitnevskyi’s career within the scope of the history of the Soviet secret services of Ukraine The authors investigated the life story of I. Bitnevskiy, the head of educa- tional institution of NKVD–MVD–MGB–KGB of UkSSR. Key words: Soviet secret services, Isidor Bitnevskyi, educational institu- tion, prison department. ням у розпорядженні відділу кадрів МДБ УРСР і правом носи- ти форму та погони командирів запасу. — Авт.), що сталася в березні 1951 р.50 Одним з останніх відчутних здобутків колишнього началь- ника  тюремного  управління  та  керівника  спеціалізованого навчального закладу стало отримання ним у 1952 р. диплому про вищу юридичну освіту51. Навряд чи це втішало 53-річного чоловіка, який, вірогідно, міг би ще працювати. Але доля була невблаганною і залишила його поза активною діяльністю. У квітні 1952 р. рішенням відділу кадрів МДБ УРСР його за- лишили на постійному обліку офіцерів запасу органів держбез- пеки з можливістю «використання його у воєнний час на посаді начальника ад- міністративно-господарського відділу УМДБ області»52. Ця авансована перспектива, мабуть, не дуже втішила Ісидо- ра Михайловича. Утім, дізнатися про це немає змоги, оскільки на цьому його особова справа завершується. Як жив після цього, про що згадував, мріяв, які будував плани на майбутнє офіцер запасу І. Битневський, так і залишилося за лаштунками історії. Досить молодою 24 грудня 1957 р. пішла з життя його дружи- на53. Та й сам Ісидор Михайлович прожив після того недовго. У 1965 р., коли йому не виповнилося ще й 66-ти років, він помер. Доля І. Битневського, котрий 30 років присвятив органам державної безпеки, тісно переплетена з історією країни. Кар’є- ра цієї людини не була винятком, а радше нормою для того часу. Він, як  і багато  інших його  колег, вийшов  із народної товщі. Службове сходження Ісидора Михайловича відбувалося посту- пово — без відчутних злетів чи болючих падінь. Не маючи спе- ціальної профільної підготовки та відповідної освіти, він обій- мав відповідальні посади у відомствах, іноді абсолютно різних за профілем діяльності. На своє щастя, він не потрапив до ле- 50 ДА СБ України, ф. 12, спр. 10874, ч. 1, арк. 5 зв., 31. 51 Там само, ч. 1, арк. 2. 52 Там само, арк. 71. 53 Там само, арк. 13 зв.

Ähnliche Einträge