Український Вернадський. Роздуми над книгою
Рецензія на книгу «Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського» Том 1. «Володимир Іванович Вернадський і Україна» Книга 1. «Науково-організаційна діяльність (1918–1921)», Київ, 2011 Книга 2. «Вибрані праці», Київ, 2011....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42457 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Український Вернадський. Роздуми над книгою / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 11. — С. 73-81. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42457 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Онопрієнко, В.І. 2013-03-25T12:06:34Z 2013-03-25T12:06:34Z 2012 Український Вернадський. Роздуми над книгою / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 11. — С. 73-81. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42457 Рецензія на книгу «Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського» Том 1. «Володимир Іванович Вернадський і Україна» Книга 1. «Науково-організаційна діяльність (1918–1921)», Київ, 2011 Книга 2. «Вибрані праці», Київ, 2011. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Рецензії Український Вернадський. Роздуми над книгою Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Український Вернадський. Роздуми над книгою |
| spellingShingle |
Український Вернадський. Роздуми над книгою Онопрієнко, В.І. Рецензії |
| title_short |
Український Вернадський. Роздуми над книгою |
| title_full |
Український Вернадський. Роздуми над книгою |
| title_fullStr |
Український Вернадський. Роздуми над книгою |
| title_full_unstemmed |
Український Вернадський. Роздуми над книгою |
| title_sort |
український вернадський. роздуми над книгою |
| author |
Онопрієнко, В.І. |
| author_facet |
Онопрієнко, В.І. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу «Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського» Том 1. «Володимир Іванович Вернадський і Україна» Книга 1. «Науково-організаційна діяльність (1918–1921)», Київ, 2011 Книга 2. «Вибрані праці», Київ, 2011.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42457 |
| citation_txt |
Український Вернадський. Роздуми над книгою / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 11. — С. 73-81. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT onopríênkoví ukraínsʹkiivernadsʹkiirozduminadknigoû |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:56Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:56Z |
| _version_ |
1850606778929119232 |
| fulltext |
73ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
В.І. ОНОПРІЄНКО
УКРАЇНСЬКИЙ ВЕРНАДСЬКИЙ. РОЗДУМИ НАД КНИГОЮ
Рецензія на книгу «Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського»
Том 1. «Володимир Іванович Вернадський і Україна»
Книга 1. «Науково-організаційна діяльність (1918–1921)», Київ, 2011
Книга 2. «Вибрані праці», Київ, 2011
© В.І. Онопрієнко, 2012
Видання є першим томом ювілейної серії
«Вибрані наукові праці академіка В.І. Вер-
надського», ініційованої Національною ака-
демією наук України і присвяченої 150-річчю
від дня народження вченого. Перший том се-
рії — «Володимир Іванович Вернадський і
Україна» представлений у двох книгах: книга
перша — «Володимир Іванович Вернадський
і Україна. Науково-ор га ні за цій на діяльність
(1918–1921)», книга друга — «Володимир Іва-
нович Вернадський і Україна. Вибрані праці».
У СРСР інтерес до творчості В.І. Вернад-
ського завжди стримувався ідеологічними
бар’єрами. Про це пише російський комента-
тор щоденників Вернадського В.П. Волков:
«За десятиліття, що минули після смерті Во-
лодимира Івановича, склався відпрацьований
стереотип: Вернадський — видатний мінералог
і геохімік (праці із загальних питань природо-
знавства залишалися в рукопису до 1975 р.),
після 1917 р. повністю визнав справу Велико-
го Жовтня і, як більшість вітчизняних учених,
зробив свій внесок у соціалістичну рекон-
струкцію науки та народного господарства.
Приблизно так само, як І.П. Павлов, І.В. Мічу-
рін або «депутат Балтики» К.А. Тимірязєв...»1.
1 Волков В.П. Опыт публикации дневников В.И. Вер-
надского: предварительные итоги // Археографический
ежегодник за 2006 г. — М.: Наука, 2011. — С. 104–117.
Цей самий стереотип заважав відтворенню
справжньої історії Академії наук України і
тому навіть основоположні праці Вернад-
ського виходили впродовж десятиліть: «Из-
бранные труды академика В.И. Вернадского»
у 5 томах, 6 книгах (1954–1960), «Химичес-
кое строение биосферы и ее окружения» (так
звана «книга життя», 1965), «Пространство и
время в неживой и живой природе» (1975),
«Научная мысль как планетное явление»
(1977), в 1981 р. опубліковано «Избранные
труды по истории науки» і «Страницы авто-
биографии В.И. Вернадского».
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
Ситуація почала змінюватися в роки пе-
ребудови. У 1985 р. після восьмирічної пе-
рерви за ініціативою віце-президента АН
СРСР академіка О.Л. Яншина було віднов-
лено діяльність Комісії АН СРСР з вивчен-
ня наукової спадщини В.І. Вернадського,
яку О.Л. Яншин і очолив. Велике суспільне
значення мало святкування 125-річного юві-
лею Вернадського, до якого було видано се-
рію праць видатного вченого, одне із засі-
дань було проведено в Києві. Найважливі-
шим заходом Комісії АН СРСР з вивчення
наукової спадщини В.І. Вернадського стала,
починаючи з 1988 р., підготовка до видання
повного зібрання його праць. Ця колосаль-
на робота розтяглася на багато років, і поки
що видання «Бібліотеки праць академіка
В.І. Вернадського» (таку назву дістав цей
проект) не завершено, але результати цієї
діяльності вражають.
За ініціативою академіка К.М. Ситника
24 вересня 1987 р. було створено Комісію
Академії наук України з опрацювання нау-
кової спадщини академіка В.І. Вернадського.
Основним її завданням є наукова організація
та координація всіх робіт, пов’язаних з твор-
чою спадщиною В.І. Вернадського, з розвит-
ком і популяризацією ідей вченого-мис ли теля,
збиранням, збереженням та публікацією його
наукових робіт і документальної спадщини.
Монографія К.М. Ситника, О.М. Апанович,
С.М. Стойка «В.И. Вернадский. Жизнь и де-
ятельность на Украине» (1988) стала першим
доробком Комісії і викликала широкий су-
спільний резонанс. У тяжкі кризові 90-ті
роки Комісії попри всі негаразди вдалося ви-
дати серію праць: «Из эпистолярного насле-
дия В.И. Вернадского. Письма украинским
академикам Н.П. Василенко и А.А. Бого-
мольцу» (1991), «Чтения академика Влади-
мира Ивановича Вернадского» (1994), «Вер-
надский В.И. Переписка с математиками»
(1996), «Из эпистолярного наследия В.И. Вер-
надского. Письма В.И. Липскому» (2002),
О. Мазурок, П. Пеняк, М. Шевера «Володимир
Вернадський про Угорську Русь» (2003),
К.М. Ситник, В.В. Шмигельська «Володимир
Вернадський і Академія» (2006) та деякі інші.
Набули розвитку дослідження діяльності
Вернадського в регіонах України, з якими
пов’язані життя і творчість ученого, переду-
сім на Полтавщині й у Криму: «В.І. Вернад-
ський і Крим: люди, місця, події» (2004),
«В.І. Вернадський і Полтавщина: факти, до-
кументи, бібліографія» (2008).
Національна бібліотека України імені
В.І. Вернадського (НБУВ) видала такі кни-
ги: Л.А. Дубровіна, О.С. Онищенко «Історія
Національної бібліотеки України імені В.І. Вер-
надського» (1998), «Видатні вчені Націо-
нальної академії наук України. Особові
архівні та рукописні фонди академіків і
членів-ко рес пондентів у Національній бібліо-
теці Ук раїни імені В.І. Вернадського» (1998),
«В.І. Вернадський. Вчений. Мислитель. Гро-
мадянин. Праці вченого та література про
нього з фондів Національної бібліотеки Ук-
раїни ім. В.І. Вернадського (бібліографічний
покажчик)» (2003).
Особливо слід наголосити на виданих в
Україні щоденниках В.І. Вернадського 2, цих
унікальних документах, які відразу привер-
нули до себе увагу. Комісія з вивчення спад-
щини Вернадського РАН спочатку не плану-
вала їх видання, і саме видані в Україні що-
денники Вернадського спонукали звернути-
ся до включення їх у багатотомний проект
«Бібліотека праць академіка В.І. Вернадсько-
го». Видані нещодавно у Москві 5 книг що-
денників Вернадського 3 (не виданим зали-
шився ще один том) розцінюють як неви-
2 Вернадский В.И. Дневники 1917–1921. Октябрь
1917 — январь 1920 / Сост. М.Ю. Сорокина, С.Н. Кир-
жаев, А.В. Мемелов, В.С. Неаполитанская. — К.: Наук.
думка, 1994. — 271 с.; Вернадский В.И. Дневники 1917–
1921. Январь 1920 — март 1921 / Сост. М.Ю. Сорокина,
С.Н. Киржаев, А.В. Мемелов, В.С. Неаполитанская. —
К.: Наук. думка, 1997. — 327 с.
3 Вернадский В.И. Дневники. Март 1921 — август
1925 / Сост. и отв. ред. В.П.Волков. — М., 1998; Вер-
надский В.И. Дневники. 1926–1934 / Сост. и отв. ред.
В.П. Волков. — М., 2001; Вернадский В.И. Дневники.
1935–1941: в 2 кн. / Сост. и отв. ред. В.П. Волков. —
М., 2006. — Кн. 1. 1935–1938; Кн. 2. 1939–1941; Вер-
надский В.И. Дневники. 1941–1943 / Сост. и отв. ред.
В.П. Волков. — М., 2010.
75ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
черпне джерело вітчизняної історії і культури
ХХ століття, а працю коментатора щоденни-
ків В.П. Волкова (коментарі становлять по-
над половину тексту) — як справжнє по-
движництво 4.
Академія наук України двічі видавала од-
нотомні вибрані праці Вернадського 5. Все це
свідчить про те, що в Україні були закладені
традиції дослідження творчості Вернадсько-
го. 90-річний ювілей НАН України ще раз
нагадав про необхідність видання в Україні
повноцінного зібрання творів В.І. Вернад-
ського. Тому ініціатива НАН України діста-
ла державну підтримку. І ось перед нами
перший том цього видання у двох книгах.
У першій книзі першого тому «Володи-
мир Іванович Вернадський і Україна. На у-
ково-організаційна діяльність (1918–1921)»
вперше в повному обсязі і з науковими ко-
ментарями публікуються документи, що
розкривають фундаментальну роль ученого
в організації науки й освіти в Україні, а та-
кож праці Вернадського, що висвітлюють
його участь у започаткуванні Академії наук
і вищої школи в Україні, діяльність як очіль-
ника Комісії зі створення Української ака-
демії наук, Тимчасового комітету із засну-
вання Національної бібліотеки України, Ко-
місії у справах вищої школи та наукових
закладів, ініціатора фундації наукових това-
риств і комітетів.
У цій книзі вміщено низку вступних ста-
тей, зокрема вступне слово до серії президен-
та НАН України академіка Б.Є. Патона; ко-
лективну вступну статтю, присвячену внеску
В.І. Вернадського у розвиток різних наукових
напрямів; спеціальний огляд «В.І. Вернад-
ський і Україна»; запропоновано археогра-
фічні принципи підготовки видання. В ній
4 Оноприенко В.И. Подвижнический вклад в верна-
доведение // Наука и науковедение. — 2010. — № 1. —
С. 132–135; Кулиш Е.А., Мочалов И.И., Оноприенко В.И.
И один в поле воин… // Вопросы истории естествозна-
ния и техники. — 2011. — № 3. — С. 186–193.
5 Вернадський В.І. Вибрані праці. — К.: Наук. думка,
1969. — 439 с.; Вернадський В.І. Вибрані праці — К.:
Наук. думка, 2005. — 302 с.
репрезентовано документи, що зберігаються
в бібліотечних, архівних та музейних схови-
щах України, передусім у фондах Інституту
рукопису НБУВ. В Інституті рукопису також
зберігається архів Всеукраїнської академії
наук та архіви її фундаторів — М.П. Василенка,
А.Ю. Кримського, С.О. Єфремова, Д.І. Багалія
та багатьох інших учених, в яких широко
представлено документи про заснування
НАН України та відображено внесок у цей
процес В.І. Вернадського. Частина докумен-
тів, вміщених у томі, зберігається в Архіві
Президії НАН України. Окремі документи
надано Архівом РАН, в якому фонд Вернад-
ського є одним із найбільших.
У першій книзі значне місце посідає
комплекс документів, що відображують ді-
яльність Вернадського у справі заснування
Української академії наук (УАН). Це — жур-
нали Комісії для вироблення законопроек-
ту про заснування Української академії
наук у Києві (9 липня — 17 вересня 1918 р.)
та протоколи Спільного зібрання Академії
(27 листопада 1918 р. — 9 травня 1921 р.).
Перші зберігаються в Інституті рукопису
НБУВ та Архіві Президії НАН України;
другі — в Інституті рукопису НБУВ. Про-
токоли Спільного зібрання УАН і Тимчасо-
вого комітету зі створення Національної
бібліотеки України частково втрачені, що
позначилося на порядку номерів протоко-
лів. Публікація цього комплексу дозволяє
простежити етапи розвитку наукових підхо-
дів і практичні кроки у створенні Академії,
що відбувалися у складній політичній та
економічній ситуації 1918–1919 рр., охопити
всю напружену, масштабну і цілеспрямова-
ну роботу Вернадського та його соратників
щодо реалізації їхніх задумів, розширення,
поглиблення та уточнення ідейних підхо-
дів, а також прийняття конкретних рішень,
зокрема щодо збереження Академії як дер-
жавної установи в періоди су спільно-
політичних змін.
До першої книги входять також важливі
документи, що відображують історію ство-
рення національної науки та освіти і позицію
стосовно цього Вернадського: листу вання
76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
В.І. Вернадського і міністра освіти М.П. Ва-
силенка; промова Вернадського на першому
засіданні Комісії, що репрезентує його кон-
цепцію щодо фундації Академії наук; його
власноручна записка «Про Націо нальний
мінералогічний музей»; записка Вернад-
ського гетьману П. Скоропадському про ді-
яльність комісій для вироблення законопро-
екту про заснування Української академії
наук у Києві та щодо вищої школи й науко-
вих установ України, а також про необхід-
ність виділення приміщень для УАН, Націо-
нальної бібліотеки, Українського народного
університету; наказ гетьмана П. Ско-
ропадського про затвердження В.І. Вернад-
ського Головою-президентом УАН; записку
про необхідність збереження Академії наук
у Києві, яку голова-президент УАН В.І. Вер-
надський подав командувачу Збройними
силами Півдня Росії генералу А.І. Денікіну;
листування з А.Ю. Кримським з приводу
можливості повернення Вернадського до
Києва.
До другого розділу книги увійшли доку-
менти, присвячені створенню Всенародної
бібліотеки України (нині Національна біб-
ліотека України імені В.І. Вернадського):
«Про заснування Національної бібліотеки
Української Держави», протоколи Тимчасо-
вого комітету із заснування Бібліотеки, Ста-
тут Національної бібліотеки.
Вернадський був також головою Комісії у
справах вищої школи та наукових закладів.
Комісія працювала недовго, багато з її почи-
нань так і залишилися нереалізованими,
однак найбільшим внеском цієї інституції у
розвиток національної школи є створення
перших в історії національних державних
університетів. Разом з протоколами цієї ко-
місії до цього блоку включено протоколи за-
сідань підкомісії з наукових товариств, яку
також очолював Вернадський. Документи
про досвід роботи комісії в умовах різних
підходів до суті національної реформи осві-
ти і створення національних університетів
та інститутів, одночасного впровадження
демократичних принципів освіти, які від-
кривали широкий простір для вільної освіти
всіх народів, тісно пов’язані з теоретичним і
практичним внеском у цю справу самого
В.І. Вернадського та міністра освіти М.П. Ва-
силенка, які тісно співпрацювали.
Інтерес читачів і дослідників викликають
мемуари Вернадського про перший рік існу-
вання УАН та реформу вищої освіти, напи-
сані ним у 1943 р., де він згадує цей період
свого перебування в Україні. Публікація
здійснюється за документом, що зберігаєть-
ся в Архіві РАН, однак у ній враховано та-
кож тексти документів з Кабінету-музею
В.І. Вернадського в Інституті геохімії та ана-
літичної хімії ім. В.І. Вернадського РАН та в
архіві його сина Георгія в Колумбійському
університеті.
У першу книгу вміщено також документи,
що висвітлюють перебування В.І. Вернад-
ського на посаді ректора Таврійського уні-
верситету. Це передусім інтерв’ю «Бесіди з
академіком В.І. Вернадським», яке було
частково опубліковане у сімферопольській
газеті «Таврический голос» (№ 338 (488),
1 (14) жовт ня, 1920) і севастопольській газе-
ті «Юг России» (№ 155 (352), 14 (27) жовт-
ня) і досі є бібліографічним раритетом. В ін-
терв’ю фактично викладено концепцію вче-
ного стосовно моделі системи вищої освіти
та принципів діяльності вищих навчальних
закладів. У ньому Вернадський констатував,
що Таврійський університет став єдиним
вільним закладом на всій території Росії,
основними принципами роботи якого є сво-
бода і автономія. Інший зміст має публікація
його доповіді «Про збереження та розвиток
Таврійського університету», написаної в
умовах докорінної реформи університету на
початку 1921 р., що відбулася після приходу
більшовиків, які почали свою діяльність з ка-
дрових чисток та ідеологічної переорієнтації
університету. В ній розкрито принциповий
погляд ученого на університетську освіту, в
якій (у правильній постановці питання) за-
цікавлена будь-яка влада, що має турбувати-
ся про підготовку високопрофесійних кадрів
для економіки та виробничих сил країни, ду-
ховну культуру, науку, піднесення національ-
ного багатства. Цю доповідь було виголошено
77ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
на засіданні Ради університету, вона ж стала
причиною звільнення В.І. Вернадського з по-
сади ректора Таврійського університету за
власним бажанням. Повністю текст доповіді
публікується вперше: його відтворено за ори-
гіналом, що зберігається в Архіві РАН. На
жаль, повноцінної картини науково-ор га ні-
заційної діяльності Вернадського в Криму
встановити не вдалося через втрату архіву
Таврійського університету під час війни з на-
цистською Німеччиною.
Книга друга першого тому «Володимир
Іванович Вернадський і Україна» містить
праці Вернадського, пов’язані з Україною.
Серед них — природничі статті та замітки,
написані в Києві, Полтаві й Криму; праці з
історії та філософії науки; суспільно-по-
літичні й публіцистичні твори, які так чи
інакше стосуються питань, що хвилювали
українське суспільство в 10–20-х роках
ХХ ст. Окремий блок складають статті, від-
гуки, замітки, доповіді про діяльність україн-
ських учених, з якими В.І. Вернадського по-
в’я зу вали роки плідної співпраці. Включено
також окремі маловідомі меморіальні стат-
ті його колег, присвячені науковому внеску
вченого у розвиток природничих наук, які
були написані в найближчі роки після його
кончини й опубліковані в 1945–1947 рр.
Обрані для публікації праці Вернадського
переважно були написані в Україні. Укладачі
не прагнули до широти охоплення праць,
присвячених ґрунтознавчим, мінералогічним,
геохімічним дослідженням України, але прин-
ципово добирали для публікації ті з них, що
висвітлюють тісний науковий і духовний
зв’язок Вернадського з Україною та певною
мірою мають меморіальний характер.
Основний масив таких документів зосе-
реджений в Інституті рукопису НБУВ. Тут
репрезентовано автографи й копії окремих
праць, замітки, начерки, тези, конспекти,
виписки та бібліографічні списки. Усі ці
матеріали пов’язані з роботою Вернадського
в галузі біогеохімії.
Серед матеріалів другої книги є стаття
«Про участь живої речовини в утворенні
ґрунтів», яку було написано в 1918–1919 рр.
Вона має непересічне значення для розумін-
ня генезису ідей біогеохімії у Вернадського.
У ній він на основі експериментальних до-
сліджень, зокрема на Старосільській біоло-
гічній станції під Києвом у 1919 р., зробив
аналіз функціональної ролі і форм впливу
живої речовини на ґрунтоутворювальний
процес, уперше подав розгорнуте визначен-
ня «живої речовини», розкрив значення біо-
геохімічного кругообігу в ґрунтах, розгля-
нув таку фундаментальну проблему сучас-
ного ґрунтознавства, як концентраційна та
розпилювальна функції живої речовини від-
носно хімічних елементів ґрунту. Вернад-
ський висловлює геніальну ідею щодо орга-
ногенного парагенезису, яку він надалі не
повторював у своїх працях.
Інша опублікована праця — рукопис-ав то-
граф, що зберігається в Інституті рукопису
НБУВ, присвячена проблемі геохімічної рів-
новаги в біосфері. Вона має вигляд незавер-
шеної чернетки. Окремі частини тексту уві-
йшли надалі до його книги «Нариси хімії».
Ця праця відображує початок формування у
Вернадського його уявлення про кругообіг
речовини в біосфері та земній корі.
Витоки дослідження щодо живої речови-
ни публікуються під назвою «Замітки про
живу речовину» і зберігаються в чернетці-
ав тографі, де закладено ідеї для дев’яти роз-
ділів майбутньої фундаментальної праці. Їх
було написано в 1916 р. у Шишаках, у най-
більш творчий період його життя в Полтаві,
і продовжено вже в Києві в 1918–1919 рр.
Низка праць із цього видання пов’язана з
роздумами вченого стосовно живої і мертвої
матерії, з проведенням студій, присвячених
живій речовині, в 1919 р. в Києві, програмою
експериментального дослідження біогеохі-
мічної ролі виду і простору як ресурсу, на-
прямом біогеохімічного вивчення розливу
Дніпра під Києвом у тому ж році, а також із
роботами Вернадського на Старосільській
(Дніпровській) біологічній станції. Ця стан-
ція в 1919 р. перейшла у підпорядкування
УАН і мала велике значення для здійснення
Вернадським початкового періоду експери-
ментальних робіт над живою речовиною в
78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
1919 р. та геобіохімічними дослідженнями й
надалі, коли він приїздив сюди в 1928 р. Тут
упродовж двох років працювали співробіт-
ники створеної ним у Москві Біогеохіміч-
ної лабораторії, продовжуючи дослідження,
розпочаті Вернадським.
З огляду на важливу роль полтавського
періоду в житті вченого, його зацікавлення
природничими дослідженнями та діяльніс-
тю Полтавського товариства любителів при-
роди та особливе ставлення до улюбленого
ним Полтавського музею, група документів,
підготовлена тамтешніми до слідниками, ві-
дображує полтавський період життя та ді-
яльності В.І. Вернадського.
Включено також маловідому роботу про
його власну участь у розкопках всесвітньо ві-
домої нині палеолітичної стоянки в селі Гінці
Лубенського повіту, сучасної філії Полтав-
ського краєзнавчого музею, яку надалі дослі-
джували багато відомих археологів. Ця стаття
має велике значення для усвідомлення мето-
дичних засад Вернадського стосовно деталь-
ного, всебічного та прискіпливого наукового
опису об’єкта, що розсуває межі вузького про-
фесійного наукового підходу. Цей підхід Вер-
надського ув’язував археологічні пам’ятки з
контекстом історичного розвитку ґрунтів та
природних особливостей краю.
Певний інтерес становлять документи
щодо створення Полтавського товариства
любителів природи, програмних засад його
діяльності, які розробляв сам Вернадський,
та про його подальшу долю.
Низка природничих праць Вернадського
розкриває унікальний природний феномен
Криму. Вчений розпочав дослідження в
Криму ще в період, коли був професором
Московського університету, зі своїм учнем
С.П. Поповим, який пізніше став професо-
ром Таврійського університету. Це мінера-
логічні дослідження сопок і вулканів, ґрун-
тів, газів, геохімічний аналіз живої речови-
ни. В Криму він пережив глибокі соціальні
зрушення, спричинені громадянською ві-
йною, написав низку публіцистичних праць,
зумовлених переломними політичними по-
діями того часу. Ці праці були опубліковані
багато десятиліть потому й пізніше не пере-
видавалися. Серед природничих праць такі:
«Про необхідність вивчення явищ радіо-
активності південного берега Крима», «Про
вміст бури в продуктах виверження грязе-
вих вулканів Керчі та Тамані», «Єнікальські
грязеві вулкани» (разом із С. Поповим).
Викликає інтерес праця «Про завдання
геохімічного дослідження Азовського моря».
У серпні 1920 р. Вернадський виступив з та-
кою доповіддю на засіданні Кримського то-
вариства дослідників природи. В цій роботі
представлено результати участі Вернадсь-
кого наприкінці 1919 — на початку 1920 р. в
експедиції голови біологічної секції Ради
вивчення і обстеження Кубанського краю
Ф.В. Андерсена.
Суспільно-політична і публіцистична спад-
щина Вернадського, вміщена у видання, відо-
бражує не лише його погляди на актуальні
для України та Росії суспільно-полі тичні
проблеми, а й розуміння вченим перспектив
розвитку українського і російського суспіль-
ства. Ця спадщина, хоча й налічує незначну
кількість праць, проте найбільш повно ви-
світлює особистість Вернадського як дале-
коглядного політика, мислителя, світогляду
якого були притаманні принципи свободи,
рівності та демократії.
У другій книзі надруковано низку статей
Вернадського, в яких він відстоює право
України на власну культуру, науку, освіту, у
діалозі з «білим рухом» обґрунтовує необ-
хідність збереження новостворених науко-
вих установ, передусім УАН та Національ-
ної бібліотеки, що були ліквідовані з прихо-
дом денікінських військ до Києва. Статтю
«Одне із завдань дня» написано 4 (17) ве-
ресня 1919 р. перед від’їздом Вернадського
до Ростова і надруковано в українській газе-
ті «Объединение» 8 (21) вересня 1919 р.;
інша — «[Доля Української Академії наук]
(Бесіди з академіком В.І. Вернадським)»
з’явилася в ростовській газеті «Свободная
речь» 18 вересня (1 жовтня) 1919 р.; «[Лист
академіка В.І. Вернадського редактору газе-
ти «Приазовский край»]» також був надру-
кований в Ростові-на-Дону в газеті «При-
79ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
азовский край» 24 вересня (7 жовтня) 1919 р.
Публікація цих статей, що ніколи не пере-
видавалися за радянських часів, із сучасним
науковим коментарем надає можливість по-
вніше розкрити моральну позицію вченого,
його думки про долю Росії та України, по-
дальші демократичні шляхи їхнього розвит-
ку. Вернадський застерігав про негативні
наслідки опору російської влади україн-
ському національному відродженню.
Під рубрикою «Майбутнє інтелігенції»
публікується низка публіцистичних праць
Вернадського, присвячена питанням май-
бутньої освіти та наукової роботи, впливу її
на подальший культурний, інтелектуаль-
ний, соціальний розвиток держави.
Публіцистична праця Вернадського «Дум-
ки натураліста про організацію сло в’янської
наукової роботи на тлі світової науки» (Бо-
рове, 1942) є оригінальними студіями щодо
стану слов’янських народів під нацистським
гнітом, осмислення майбутнього сло в’ян-
ських країн, територій, держав. Ця стаття че-
рез об’єктивні обставини, зумовлені Великою
Вітчизняною війною, не була опублікована
вченим за життя. Нині вона зберігається в
особистому архівному фонді Вернадського в
Архіві РАН. Вперше її опублікував І.І. Моча-
лов у збірнику доповідей на Міжнародній
конференції «Наукова спадщина В.І. Вер-
надського в контексті глобальних проблем ци-
вілізації», що проходила в Криму 23–25 трав-
ня 2001 р. Стаття перевидається за згодою
автора. Укладачі доповнили її деякими біо-
графічними коментарями, вміщеними у на у-
ково-довід ковому розділі видання.
До другої книги увійшла змістовна до-
бірка статей, відгуків, рецензій, некрологів,
написаних Вернадським та присвячених
ученим — колегам, друзям, знайомим: М.І. Ан-
друсову, Є.С. Бурксеру, В.І. Лучицькому,
В.О. Обручеву, Д.М. Соболєву, П.А. Двой-
ченку, П.А. Тутковському, П.Я. Армашев-
сько му, О.О. Голгофському, Г.Ф. Морозову,
В.М. Нау мовичу, К.А. Тимірязєву. Як дода-
ток опубліковано спомини про Вернадсько-
го, написані після його смерті та видані в
Україні, — А.І. Спасокукоцького, Є.С. Бурк-
сера, С.П. Попова. Укладачі супроводили
текст власними коментарями.
Важливими ознаками видання є послідов-
но проведений добір матеріалів на тему «Вер-
надський і Україна», досконально проведена
археографічна підготовка і обробка матеріа-
лів, оригінальні та змістовні коментарі.
Журнали і протоколи УАН друкуються за
оригіналами з урахуванням чернеток, а та-
кож першої офіційної публікації 1919 р. Інші
документи, що безпосередньо стосуються
діяльності Академії наук, залучено із Архіву
РАН, Інституту рукопису НБУВ, Централь-
ного державного архіву вищих органів вла-
ди України, Державного архіву міста Києва.
Документи, як правило, друкуються без ку-
пюр. Пропущені частини текстів позначено
й оговорюються. Кожний документ прото-
колів супроводжено легендою, в якій зазна-
чено місце зберігання документа (скорочену
назву архіву, бібліотеки, номери фонду, опи-
су, справи, аркушів), вказується автентич-
ність документів (оригінал, завірена копія,
копія, чистовий або чернетковий автограф),
відомості про найякіснішу найбільш ранню
публікацію. Документи та оригінальні тво-
ри В.І. Вернадського публікуються мовою
оригіналів. Згідно з прийнятими укладачами
підходами, тексти максимально відтворю-
ють стилістику, лексику та граматичні осо-
бливості документів з урахуванням відсут-
ності фактичної уніфікації єдиного україн-
ського правопису в першій чверті ХХ ст.
Том має загальний науково-довідковий апа-
рат видання, виділений у додатках. Його зміст
визначається специфікою текстів. Для зведено-
го біографічного довідника, вміщеного в кінці
другої книги, обрано коротку енциклопедичну
форму коментаря з метою розкриття не лише
конкретної прив’язки до тексту та відношення
до Вернадського, а й розуміння особистості в
цілому, її життєвого шляху та внеску в науку і
суспільну діяльність. У зв’язку з тим, що не всі
імена, згадані в текстах, потребували коменту-
вання і не увійшли до зведеного біографічного
довідника, до кожної книги укладено іменний
покажчик. У розділі «Науково-довід ко вий апа-
рат» розміщено й анотований предметний по-
80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
кажчик, де прокоментовано дані стосовно уста-
нов, товариств і організацій, згаданих у текстах.
Виняток було зроблено для установ, що входи-
ли до структури УАН. Відомості про них наве-
дено в коментарях до першої книги.
Особливо слід відзначити коментарі до
розділу «Суспільно-політичні та публіцис-
тичні праці», до якого увійшли рукописи
статей Вернадського за період 1916–1921 рр.,
присвячених роздумам ученого про руйнівні
суспільно-політичні процеси в російському
та українському суспільстві періоду Першої
світової війни, революції, громадянської ві-
йни; національному питанню, зокрема укра-
їнському та пов’язаному з ним польському;
ставленню до різних політичних сил, а також
значенню незалежної науки та демократич-
ної освіти для розвитку держав під час су-
спільних перетворень. Усі ці статті були на-
писані в Україні або опубліковані в україн-
ській періодиці тих часів і тісно пов’язані з
долею України. Ці статті зберігаються у
Держав ному архіві Російської Федерації,
фонді В.І. Вернадського в Архіві РАН, Дер-
жавному архіві Ростовської області, фондах
газетного відділу та Інституту рукопису НБУВ,
Ялтинського державного об’єднаного істо-
ри ко-літературного музею. Хоча більшість
цих студій було опубліковано в 10-х — на по-
чатку 20-х років, вони у подальшому зазви-
чай не оприлюднювалися з огляду на розви-
ток ідеологічної спрямованості радянського
суспільства, лише деякі з них публікувалися
частково. Автори-укладачі першого тому
брали за основу першоджерела та супрово-
джували публікації змістовними коментаря-
ми, які дають змогу зрозуміти морально-
етичний контекст поглядів Вернадського,
його ліберально-демократичні переконання,
а також принципову позицію відносно склад-
них національних і державних питань, що
були загострені в Російській імперії впро-
довж тривалого часу.
У коментарях широко використано що-
денники Вернадського, які, як згадувалося, є
найціннішим джерелом не тільки для тих,
хто займається творчістю й особистістю Вер-
надського, але й корисні для загальної оцін-
ки складних процесів у суспільстві, науці та
культурі ХХ ст. Щоденники Вернадського за
березень–грудень 1918 р., що зберігаються в
Інституті рукопису НБУВ, є надзвичайно
цінним джерелом з історії становлення УАН,
вони розкривають величезну роль Вернад-
ського в організації науки, створенні концеп-
ції Академії, її структури, його безпосередню
участь у започаткуванні низки установ Ака-
демії, залученні широкого кола найкращих
наукових кадрів, розробленні принципів
внутрішнього академічного життя.
Опубліковані в томі документи висвітлю-
ють діяльність, спрямовану на порятунок
наукових колекцій, культурних цінностей,
фондів бібліотек, музеїв, пам’яток природи,
історії та культури, лабораторій, доводять
принциповість, послідовну громадянську
позицію Вернадського у конфронтаційних
проблемах суспільства, поміркованість у ви-
рішенні складних ситуацій, його зусилля
щодо визволення наукових і громадських
діячів, які виявилися незахищеними перед
руйнівною силою суспільно-політичних ре-
алій громадянської війни.
Щодо відбору конкретного документаль-
ного матеріалу вочевидь завжди існувати-
муть різні думки. Підкреслюючи, що цей
відбір здійснено послідовно, на науковій
основі, на мою думку, для дослідників істо-
рії Академії наук України надзвичайно до-
речним став би матеріал, що підтверджує
існування двох концепцій заснування Укра-
їнської академії наук. Якщо концепція Вер-
надського брала за основу тип наукових ака-
демій, що склався в Росії й більшості країн
Заходу, в якому представлено весь комплекс
фундаментальних знань і навіть прикладні
науки, то концепція М.С. Грушевського при-
пускала перетворення на Академію наук
Українського наукового товариства в Києві,
в якому переважала гуманітарна україноз-
навча тематика. Протистояння цих підходів
особливо загострилося за часів Директорії і
навіть вийшло у сферу політики. Матеріали
цієї дискусії також зберігаються в Інституті
рукопису НБУВ, і їх варто було б включити
до тому.
81ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
Історикам природознавства стали б у на-
годі матеріали Першого всеукраїнського
з’їзду дослідників природи, який не відбув-
ся, а замість нього в Києві провели Нараду
дослідників природи України (3–6 серпня
1918 р.). На цю нараду, що проходила в най-
гостріший момент громадянської війни, на-
уковці збиралися, ризикуючи життям. Вер-
надський, відстоюючи державні форми ор-
ганізації фундаментальної науки, надавав
великого значення тому, щоб ці форми коре-
гувалися й урівноважувалися самоорганіза-
цією наукового співтовариства. В томі впер-
ше за оригіналом, що зберігається в Архіві
РАН, публікується стаття «Виправдання на-
уки», яку Вернадський готував як доповідь
на з’їзді-нараді. Інші ж доповіді цієї наради
також слід було опублікувати.
На високу оцінку заслуговують численні
чернетки, невідомі або маловідомі матеріа-
ли, опубліковані в томі, щодо роботи Вер-
надського над «живою речовиною», які по-
казують перші кроки біогеохімії, вивчення
ним геохімічної ролі живих організмів, ево-
люції біосфери.
Видання здійснено Національною бібліо-
текою України імені В.І.Вернадського, Інсти-
тутом історії України НАН України, Комі сією
з наукової спадщини академіка В.І. Вернад-
ського НАН України. Працював великий ко-
лектив: редакційна колегія тому — А.Г. Заго-
родній, О.С. Онищенко (голова), В.А. Смолій,
М.В. Багров, Г.В. Боряк, В.М. Даниленко,
Л.А. Дубровіна (заступник голови), В.Ю. Афі-
ані, В.Ю. Омельчук; автори вступних статей
до серії Б.Є. Патон, А.Г. Загородній, С.В. Вол-
ков, О.С. Онищенко, В.М. Шестопалов; авто-
ри вступної статті до тому — О.С. Онищенко,
В.А. Смолій, Л.А. Дубровіна; автори-ук ла-
дачі — О.С. Онищенко, В.М. Даниленко,
Л.А. Дубровіна, Н.М. Зубкова, С.Л. Кигим,
С.М. Кіржаєв, І.М. Гавриленко, Н.О. Лаас,
В.В. Лавров, І.І. Мочалов, С.В. Старовойт,
Н.М. Хоменко, Л.М. Яременко.
Успіх авторів першого тому серії «Вибра-
ні наукові праці академіка В.І. Вернадсько-
го» зумовлений тим, що вони не наслідува-
ли російських істориків науки, дослідників
творчості Вернадського, досвід яких налічує
кілька десятиліть, і не вступили з ними в
змагання, а здійснили самостійне, змістовне
дослідження, чітко окресливши його пред-
мет і застосувавши сучасний науковий ін-
струментарій, чим і досягли результатів, які
збагачують науку.
Ще одна актуальна проблема виникла пе-
ред дослідниками творчості Вернадського.
Останнім часом спостерігається тенденція
до зловживання деякими ідеями і концепці-
ями Вернадського, передусім поняттям «ноо-
сфера». Численні спекуляції — «ноосферна
освіта», «ноосферна економіка» та інші з’я-
вилися у час, коли суспільства на постра-
дянських теренах ніяк не можуть вийти із
затяжної цивілізаційної кризи. Їх автори ніяк
не бажають врахувати нові інтерпретації
концепції ноосфери: як існуючої ноосферної
реальності 6, як протиріччя між утопією та
реальністю 7, як висхідної гілки сучасної ци-
вілізації і комплексу глобальних проблем 8
тощо. Зберігаючи власне дослідження у
межах послідовного наукового підходу, ав-
тори першого тому всупереч спекулятивним
підходам роблять помітний крок у відстою-
ванні істини щодо розуміння особистості і
творчості Вернадського.
6 Назаров А.Г. Вернадский и ноосферная реальность //
Научное наследие В.И.Вернадского в контексте глобаль-
ных проблем цивилизации. — М.: Ноосфера, 2001. —
С. 29–50.
7 Кутырев В.А. Утопическое и реальное в учение о
ноо сфере // Природа. — 1990. — № 1. — С. 3–10.
8 Булатов М.О., Малєєв К.С., Загороднюк В.П., Солонь-
ко Л.А. Філософія ноосфери. Філософський зміст і су-
часний смисл феномена ноосфери. — К.: Наук. думка,
1995. — 152 с.
|