Там, за горизонтом (паралельні всесвіти)

Мультивсесвіт — гіпотетичне різноманіття всесвітів, що існують реально, включаючи й той, у якому перебуваємо ми. Різні гіпотези дають різні уявлення про природу і структуру Мультивсесвіту, про зв’язки між всесвітами, що входять до його складу. Автор пропонованої статті намагається просто й доступно...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник НАН України
Date:	2012
Main Author:	Жиляєв, Б.Ю.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Subjects:	Грані науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42464
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти) / Б.Ю. Жиляєв // Вісн. НАН України. — 2012. — № 11. — С. 41-46. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42464
record_format	dspace
spelling	Жиляєв, Б.Ю. 2013-03-25T12:14:03Z 2013-03-25T12:14:03Z 2012 Там, за горизонтом (паралельні всесвіти) / Б.Ю. Жиляєв // Вісн. НАН України. — 2012. — № 11. — С. 41-46. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42464 524.83 Мультивсесвіт — гіпотетичне різноманіття всесвітів, що існують реально, включаючи й той, у якому перебуваємо ми. Різні гіпотези дають різні уявлення про природу і структуру Мультивсесвіту, про зв’язки між всесвітами, що входять до його складу. Автор пропонованої статті намагається просто й доступно пояснити читачам сутність множинності всесвітів. Мультивселенная — гипотетическое многообразие существующих реально вселенных, включая и ту, в которой находимся мы. Различные гипотезы дают разные представления о природе и структуре Мультивселенной, о связях между вселенными, входящими в ее состав. Автор предлагаемой статьи пытается просто и доступно объяснить читателям сущность множественности вселенных. The Multiuniverse is a hypothetic variety of really existing universes including the one where we are. Different hypotheses give different ideas about the nature and structure of Multiuniverse, about relations between universes comprising it. The author tries to explain to readers in easy to understand way the essence of multiplicity of universes. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Грані науки Там, за горизонтом (паралельні всесвіти) Там, за горизонтом (параллельные вселенные) There, below the horizon (parallel universes) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти)
spellingShingle	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти) Жиляєв, Б.Ю. Грані науки
title_short	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти)
title_full	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти)
title_fullStr	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти)
title_full_unstemmed	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти)
title_sort	там, за горизонтом (паралельні всесвіти)
author	Жиляєв, Б.Ю.
author_facet	Жиляєв, Б.Ю.
topic	Грані науки
topic_facet	Грані науки
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Там, за горизонтом (параллельные вселенные) There, below the horizon (parallel universes)
description	Мультивсесвіт — гіпотетичне різноманіття всесвітів, що існують реально, включаючи й той, у якому перебуваємо ми. Різні гіпотези дають різні уявлення про природу і структуру Мультивсесвіту, про зв’язки між всесвітами, що входять до його складу. Автор пропонованої статті намагається просто й доступно пояснити читачам сутність множинності всесвітів. Мультивселенная — гипотетическое многообразие существующих реально вселенных, включая и ту, в которой находимся мы. Различные гипотезы дают разные представления о природе и структуре Мультивселенной, о связях между вселенными, входящими в ее состав. Автор предлагаемой статьи пытается просто и доступно объяснить читателям сущность множественности вселенных. The Multiuniverse is a hypothetic variety of really existing universes including the one where we are. Different hypotheses give different ideas about the nature and structure of Multiuniverse, about relations between universes comprising it. The author tries to explain to readers in easy to understand way the essence of multiplicity of universes.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42464
citation_txt	Там, за горизонтом (паралельні всесвіти) / Б.Ю. Жиляєв // Вісн. НАН України. — 2012. — № 11. — С. 41-46. — укр.
work_keys_str_mv	AT žilâêvbû tamzagorizontomparalelʹnívsesvíti AT žilâêvbû tamzagorizontomparallelʹnyevselennye AT žilâêvbû therebelowthehorizonparalleluniverses
first_indexed	2025-11-25T22:45:32Z
last_indexed	2025-11-25T22:45:32Z
_version_	1850571624921694208
fulltext	41ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11 ГРАНІ НАУКИ Мультивсесвіт — гіпотетичне різноманіття всесвітів, що існують реально, включаючи й той, у якому пере- буваємо ми. Різні гіпотези дають різні уявлення про природу і структуру Мультивсесвіту, про зв’язки між всесві- тами, що входять до його складу. Автор пропонованої статті намагається просто й доступно пояснити читачам сутність множинності всесвітів. Ключові слова: Мультивсесвіт, Планківська ера, брани. УДК 524.83 Б.Ю. ЖИЛЯЄВ Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України вул. Академіка Заболотного, 27, Київ, 03680, Україна ТАМ, ЗА ГОРИЗОНТОМ (ПАРАЛЕЛЬНІ ВСЕСВІТИ) © Б.Ю. Жиляєв, 2012 ВСЕ З НІЧОГО Ми не можемо бачити Всесвіт цілком. Тіль- ки ту його частину, яку встигло пробігти світло за час, названий віком Всесвіту, близько 14 млрд років. Те, що знаходиться далі, нам не відоме. Як влаштований Всесвіт у цілому — предмет здогадок, припущень, спекуляцій. Наше знання про Всесвіт нагадує знання про Землю в доколумбову епоху. Давні географи, уклада- ючи карти, малювали їх до відомої їм межі, а на краях писали: «Далі уявляй чудовиська». Ми бачимо не Всесвіт, ми бачимо Метагалак- тику, крихітну частину Всесвіту. За межею видимого нами може бути що завгодно — інша матерія, інші закони, інша метрика, просто- ри з більшим чи меншим числом вимірів, ніж наш, двовимірний час, на відміну від нашого одновимірного. Словом, те, що й не снилося Алісі в Країні чудес, вигаданій математиком Льюїсом Керроллом... Розмірковування на цю тему навели англійського драматурга Джона Бойнтона Прістлі на таку думку: «Все, що створено уявою, має існувати десь у Всесвіті». Оскільки наша уява, на відміну від нас, може подорожувати там, де ми ніколи не були. Відповідно до одного з розв’язків М-теорії, наш Всесвіт — 4-вимірна куля, що плаває в одинадцяти вимірах. В інших семи вимірах можуть плавати інші кулі. Одна з гіпотез стверджує, що найближча до нашого Всесві- ту куля може перебувати на відстані міліме- тра від нас. Тільки цей міліметр треба від- кладати в іншому вимірі. Спочатку спробуємо уявити собі те, що ще не було Всесвітом, ще не сформувалося і ще не мало назви. Цю мить історії назива- ють Планківською ерою, попередником Ве- ликого вибуху. Густина потенційної енергії ~1094 г·см–3, замість звичних у нашому світі одиниць — кілометра й секунди — характер- ні (планківські) масштаби відстані — 10–33 см і часу — 10–43 с. Ще не було звичного нам 4-вимірного простору-часу, рухом субстрату не керували ні закони загальної теорії від- носності (ЗТВ) Ейнштейна, ні закони Нью- тона. У цьому світі тотально панували зако- ни квантової фізики. Було те, що образно назвали просторово-часовою піною. В цій «піні» не було того, що математики й фізи- ки називають метрикою, тобто відстаней і проміжків часу. В такій ситуації виміряти відстань або зафіксувати момент часу було б безнадійною справою через колосальні 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11 ГРАНІ НАУКИ флуктуації показань вимірювальних прила- дів. А це означає, що не можна було сказати, що і де в «піні» знаходиться, коли відбува- ється. У Планківську еру причинний горизонт обмежувався планківським масштабом від- стані 10–33 см. Це означає, що уявний спо- стерігач не міг знати, що знаходиться за горизонтом. Світ (всесвіт) планківського спостерігача обмежувався крихітним ост- рівцем розміром 10–33 см. Все, що перебу- вало за причинним горизонтом, ніяк не впливало на планківського спостерігача. У цьому світі ще не було елементарних час- тинок, якщо врахувати, що радіус електро- на дорівнює ~3·10–13 см, тобто на двадцять порядків більше. У Планківську еру, згідно з М-теорією, з’явилися перші мешканці — струни. Ці утвори мали планківський розмір і складну топологію, описувану десятьма просторови- ми і одним часовим вимірами. Саме власти- вості струн визначили весь спектр елемен- тарних частинок і характер основних фі- зичних взаємодій — гравітаційної, слабкої, сильної та електромагнітної. Кожна планків- ська комірка могла стати зародком майбут- нього всесвіту. Дивовижним чином власти- вості струн і майбутніх всесвітів виявилися поєднаними родинними зв’язками, закладе- ними в них у Планківську еру. Яким бути майбутньому всесвіту, цілковито залежало від властивостей і будови струн. Незважаючи на незбагненну планківську густину (1094 г·см–3), субстрат просторово- часової піни називають вакуумом. Щоправ- да, з обережності про нього часто говорять «псевдовакуум». Відповідно до квантової теорії поля, порожній простір (вакуум) не є порожнім. Він наповнений квантовими флуктуаціями всіх видів фізичних полів, як відомих, так і невідомих, тих, які фізикам ще належить відкрити. Саме з цього суб- страту виокремилися і сформувалися май- бутні фрагменти світів — космічні струни, монополі, текстури та цілі світи різних роз- мірностей і топологій — брани. І серед них наш Всесвіт — 3D-брана. КВАНТОВІ ВСЕСВІТИ ЕВЕРЕТТА Х’ю Еверетт III (Hugh Everett III) — аме- риканський учений, один із засновників кван- тової космології. В середині 50-х років, за ча- сів студентства у Принстонському універ- ситеті, він висунув ідею множинності світів. За Х. Евереттом, Всесвіт — вектор стану Всесвіту — має безліч відгалужень, з яких лише одне може бути пізнане якимось кон- кретним спостерігачем, хоча решта так само реальні. Йому належить афоризм: «Eve- rything that is possible happens» («Все, що можливо, трапляється»). Усі згодні з тим, що в процесі народження Всесвіту панували закони квантової фізи- ки. В самій основі квантової теорії закладе- но ймовірнісний опис. У квантовій механіці рух системи (наприклад, електрона в ато- мі), а точніше, будь-який перехід із одного стану в інший відбувається не з точною ви- значеністю, а лише з деякою ймовірністю. Квантова теорія в принципі не може вказа- ти, в який із можливих станів перейде сис- тема. Все, що вона може, — це оцінити ймо- вірність переходів у той чи інший стан. Од- нак щоб зробити такі оцінки, теорії потрібно знати всі можливі стани системи (базис). Після цього всі розрахунки, пов’язані з сис- темою, стають справою техніки. Прикладом базису є сукупність фігур на шахівниці або карт у колоді. Ясно, що гра буде неможли- вою, якщо не задано базис. Шахова або кар- тярська партія можуть розігруватися лише у своєму базисі. У квантовій теорії кожний квантовий стан описується так званою хвильовою функцією. Хвильова функція в ігровому варіанті є пар- тією, а можливі розклади і ходи — базисом. Щойно народжений, у потенційному ста- ні, як і будь-яка квантова система, Всесвіт міг бути описаний своєю хвильовою функ- цією. При цьому виникає вкрай складне пи- тання про базис. Це питання поставлено, але не вирішено. Інтуїтивно ясно, що число можливих станів, у яких Всесвіт міг перебу- вати і в які міг переходити, має бути вели- ким. Воно може бути зліченним (подібно до 43ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11 ГРАНІ НАУКИ ряду цілих чисел), а може бути неперервним або комбінованим. Зазвичай квантові стани асоціюються з енергією. Наприклад, в атомі енергетичні стани утворюють дискретний спектр. Переходи атома з одного стану в ін- ший супроводжуються випромінюванням або поглинанням енергії в певній спектраль- ній лінії. Набір усіх спектральних ліній ато- ма пов’язаний із квантово-механічним бази- сом атома конкретного хімічного елемента. І в цьому базисі реалізуються хвильові функ- ції атома. Проте є істотна відмінність між атомом і Всесвітом. З атомами можна проводити екс- перименти. Можна висунути гіпотезу, вико- нати розрахунок, порівняти результати з даними експерименту. Зі Всесвітом це, на жаль, зробити неможливо. Хвильова функція Всесвіту — це термін, уведений американським фізиком Х’ю Еве- реттом у його докторській дисертації в Принстонському університеті в 1957 р. Тео- рія хвильової функції Всесвіту є ключовою концепцією в інтерпретації багатьох всесві- тів з позиції квантової фізики. Реальність хвильової функції Всесвіту досі залишається предметом широких де- батів, а саме, чи є вона фундаментальною фізичною властивістю, що відповідає своїй власній природі, чи епіфеноменом невідо- мого нам процесу. Останнім часом її роз- глядають як певну ймовірнісну модель, яку можуть підтвердити майбутні спосте- реження. Сутність інтерпретації хвильової функції Всесвіту, яку дав Х. Еверетт, можна стисло викласти так. У процесі ембріональної ево- люції в епоху Великого вибуху з певною ймовірністю відбувся деякий квантовий пе- рехід, який актуалізував наш Всесвіт. У квантовій фізиці таку подію називають ко- лапсом хвильової функції. Х. Еверетт ствер- джує, що всі інші можливі, але не здійснені варіанти переходів, альтернативні історії і ф’ючерси є не менш реальними. Як і у ви- падку з нашим Всесвітом, кожен із можли- вих переходів також реалізував свій фізич- ний «світ», або «всесвіт». Відповідно до інтерпретації багатьох сві- тів, даної Х. Евереттом, кожний квантовий перехід, пов’язаний з народженням нового світу, є точкою галуження. Решта світів роз- міщені на різних гілках Всесвіту. Всі вони однаково реальні. Вони не можуть взаємо- діяти один з одним. Тому будь-який реаль- ний спостерігач може перебувати тільки в одному з них. Такі світи подібні до зірок, що знаходяться в різних галактиках, — живуть кожний своїм життям, не відаючи про подіб- них до себе, не знаючи ні їхнього числа, ні місця. В оригінальній інтерпретації хвильової функції Всесвіту, яку дав Х. Еверетт, кожний можливий квантовий перехід є реальністю у своєму власному світі, у своїй власній істо- рії. Грубо кажучи, є дуже велика (можливо, нескінченна) кількість всесвітів і все, що мо- гло б потенційно відбутися з нами в нашому минулому, але не відбулося, трапилося в ін- ших всесвітах. Так вважав Х. Еверетт. ВИРОБНИЦТВО ВСЕСВІТІВ У ФРАКТАЛЬНОМУ МУЛЬТИВСЕСВІТІ АНДРІЯ ЛІНДЕ Андрій Лінде — професор фізики в Стен- фордському університеті. Один з авторів теорії інфляційного Мультивсесвіту, в якій припускається, що Всесвіт може складати- ся з багатьох всесвітів з різними властивос- тями. В основі ідеї Мультивсесвіту лежить ін- фляційне поле, заповнене квантовими флук- туаціями. Місце дії — просторово-часова піна. Інфляція в нашому контексті означає «роздування». Ці флуктуації можуть впли- вати одна на одну, створюючи високий рі- вень інфляції в ділянці піків. У ділянках з меншою інтенсивністю флуктуацій можли- ве утворення стабільного всесвіту, який може «вислизнути», виділитися із загального поля в окремий світ. Ділянки з високою ак- тивністю продовжують роздуватися, виробля- ти нову тканину Мультивсесвіту, яка у свою чергу зазнає власних квантових флуктуацій, що й робить Мультивсесвіт нескінченним 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11 ГРАНІ НАУКИ виробником всесвітів. А. Лінде описує це як фрактальний (самоподібний) процес. «Ви- слизнулий» світ можна уподібнити до ново- народженої дитини, що покинула материн- ське лоно. Як і дитина, він втрачає пам’ять про своє ембріональне минуле, свій ембріо- нальний період, йому стають недоступні ви- діння минулого, пов’язаного з «піною». Всю інформацію про це минуле буде зруйновано, оскільки годинника до того моменту прак- тично не було, за його допомогою не можна було вимірювати час, він з’явився лише піс- ля народження. А тепер звернімося до дета- лей цього сценарію. Всі події розгортаються в просторі, де панують стани матерії Планківської ери. Густина енергії близька до планківської ~1094 г·см-3 (густина чорних дір), характер- ні розміри й часи — це планківські масшта- би відстані й часу. Аналіз поведінки флуктуацій показує, що за певних умов, які можуть випадково реалі- зуватися в умовах квантового хаосу, ліній- ний розмір конкретної флуктуації починає експоненційно швидко зростати. Такий про- цес швидкого розширення називають інфля- цією. Розрахунки, виконані Лінде, свідчать про те, що навіть якщо початковий розмір інфляційного всесвіту був дуже малий (по- рядку планківської довжини 10–33 см), після 10–35 секунди інфляції всесвіт сягає веле- тенських розмірів — l ~1010 12 см. Це приво- дить до того, що він стає практично плоским і однорідним на великих масштабах. Інфля- ція не пов’язана з рухом матерії; це гео- метричний ефект, зумовлений розширен- ням простору. Інфляція ділянок, заповнених флуктуаціями вакууму, формує величезні «острови» у первинному хаосі; розмір кож- ного такого «острова» може істотно пере- вищувати розмір спостережуваної частини Всесвіту (l ~1028 см). Цікавою особливістю флуктуацій є те, що властивості вакуумів і пов’язаних з ними фі- зичних полів можуть бути різними в різних флуктуаціях (цей процес називають спон- танним порушенням симетрії); маси елемен- тарних частинок і закони взаємодій в них не будуть однаковими. Це означає, що різні всесвіти або різні частини одного всесвіту можуть складатися з елементарних части- нок з різними властивостями. Андрій Лінде зазначив також, що хаотич- на інфляція може спричинювати локальні зміни числа просторових вимірів; у резуль- таті топологічних флуктуацій можуть утво- рюватися всесвіти різної розмірності, на- приклад з чотирма або більшою кількістю просторових вимірів, на відміну від нашого тривимірного Всесвіту. Інфляційний сценарій допускає експо- ненційне розширення досить великих флуктуацій поля. Малі флуктуації не рос- туть, вони осцилюють і згасають. Проте всередині достатньо сильної флуктуації виникає значна ймовірність утворення ло- кальної ділянки, яка почне самостійно експоненційно розширюватися. Такий про- цес називають фрактальним. Фрактал — це нескінченно самоподібна геометрична фігура, кожний фрагмент якої повторює самого себе. Все світ починає нагадувати фрактальне дерево (див. рис.), що безпе- рервно росте, і ростові цьому не видно ні кінця, ні краю. Мала частина такого всесвіту може бути досить однорідною, подібно до малої ділян- ки листка, що росте на великому дереві. Од- нак якщо поглянути на таке дерево в цілому, то побачимо нескінченний фрактал. Фрактальне дерево Андрія Лінде 45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11 ГРАНІ НАУКИ БРАННІ ВСЕСВІТИ Брана (від мембрана) — багатовимірна гі- перповерхня, що виражається через просто- ровоподібні й часоподібні координати і слугує для модельного опису світів різної розмірнос- ті, у тому числі й нашого Всесвіту. Ідея додаткових вимірів простору-часу була запропонована на початку ХХ ст. Гун- наром Нордстремом (Gunnar Nordström) і на кілька років пізніше Теодором Калуцею (Theo dor Franz Eduard Kaluza) й Оскаром Клейном (Oskar Klein). Т. Калуца та О. Клейн ввели в теорію додатковий четвертий про- сторовий вимір, причому зробили його ком- пактним (згорнутим), набагато меншим за розмір атомного ядра. Пізніші роботи в галузі, пов’язаній з будо- вою елементарних частинок, — теорії струн та її продовженні, М-теорії — запропонува- ли інший підхід до трактування згорнутих просторових вимірів. Згідно з ним, матері- альні частинки й деякі поля розміщуються на гіперповерхні, названій браною (мембра- ною), яка занурена у простір більшої роз- мірності (у найпростіших моделях розгля- дають простори з п’ятьма вимірами). Додат- кові виміри в теоріях бран можуть мати нескінченний розмір. Таким чином, триви- мірна брана плаває в багатовимірному про- сторі, утримуючи у своєму тривимірному просторі звичайну речовину і деякі поля. Важливо, що брана не може утримати граві- тони, кванти гравітаційного поля та деякі частинки зі слабкою взаємодією. Саме ці частинки, як вважають, і можуть стати в майбутньому засобом виявлення та дослі- дження інших бран (всесвітів). Звідси ви- пливає, що 3D-брани, занурені в багатови- мірний простір, взаємодіють одна з одною через гравітацію. Очевидно, слід поставити питання і про походження Всесвіту на брані. Теорії про- понують такий сценарій. Наша 3D-брана спонтанно виникає в порожньому багатови- мірному (п’ятивимірному) просторі, що містить якесь поле зі сталою напруженістю. Надалі на новонародженій брані відбува- ється описаний вище процес інфляції й розігрується стандартний космологічний сценарій. Такий процес спонтанного народження відомий у фізиці як виникнення пар елемен- тарних частинок з вакууму за наявності сильного електричного або магнітного поля. Вважають, що «порожній» фізичний вакуум заповнений віртуальними парами частинок різноманітних видів. Ці пари в результаті квантових флуктуацій спонтанно з’яв ля- ються на короткий час у просторі, а потім знову зникають. Якщо ж у просторі створи- ти досить сильне електричне або магнітне поле, то частинки, що з’явилися, вже не змо- жуть злитися знову і віддаляються одна від одної, рухаючись у полях у різних напрям- ках (наприклад, електрон і позитрон). Зовні це виглядатиме як народження матерії з нічого. Насправді ж енергія поля народжує пари частинок, закон збереження енергії при цьому не порушується. Виникає природне запитання, чи може спостерігач на брані знайти у своєму світі сліди наявності простору більшої розмір- ності, частиною якого є його брана? Це дуже непросте завдання, оскільки воно стосуєть- ся досліджень еволюції гіпотетичного світу, що знаходиться за межами нашого Всесвіту. Сьогодні пошук слідів наявності йде в кіль- кох напрямах. Один із них — пошук джерел темної матерії і темної енергії у Всесвіті. Темна матерія є гіпотетичною формою ма- терії, яка не взаємодіє з електромагнітним випроміненням. За оцінками, її частка в масі нашого Всесвіту становить приблизно 22%. Її наявність можна виявити лише за створю- ваними нею гравітаційними ефектами. Ось яке пояснення дає феномену темної матерії у Всесвіті Мічіо Каку (Michio Kaku), амери- канський фізик, професор теоретичної фізи- ки Міського університету Нью-Йорка (City University of New York), автор книги «Пара- лельні світи». «Брани надають цілком імовірну, хоч і гі- потетичну відповідь на загадку темної речо- вини. Уявімо, що просто над нашим Всесві- том знаходиться паралельний світ. Будь-яка 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 11 ГРАНІ НАУКИ галактика в цьому паралельному всесвіті буде невидимою для нас. Однак гравітаційна взаємодія може існувати між всесвітами. Будь-яка велика галактика в цьому пара- лельному всесвіті притягувалася б через гі- перпростір до галактики в нашому Всесвіті. Отже, вимірявши властивості наших галак- тик, ми б виявили, що їхнє гравітаційне при- тягання набагато більше, ніж очікувалося за законами Ньютона, оскільки на задньому плані ховається інша галактика, що знахо- диться на сусідній брані. Таким чином, існу- вання темної речовини може пояснюватися наявністю паралельного всесвіту». «Легко загубитися в нескінченній множині всесвітів, теорії багатьох світів...» — пише далі Мічіо Каку. Всім відомо, що один Коран не заважає бути заклятими ворогами шиїтам і сунітам, а одна Біблія не об’єд нує католиків і православних. Так і в строгій науці космо- логії можна знайти діаметрально протилежні тлумачення одних і тих самих феноменів. І тут чималу роль відіграє той факт, що зі Всес- вітом не можна проводити експерименти. Старий афоризм «експеримент — критерій істини» тут не спрацьовує. Напевне, менталь- ні міркування про Всесвіт завжди залишати- муться грою чистого розуму. Б.Е. Жиляев Главная астрономическая обсерватория Национальной академии наук Украины ул. Академика Заболотного, 27, Киев, 03680, Украина ТАМ, ЗА ГОРИЗОНТОМ (ПАРАЛЛЕЛЬНЫЕ ВСЕЛЕННЫЕ) Мультивселенная — гипотетическое многообразие су- ществующих реально вселенных, включая и ту, в которой находимся мы. Различные гипотезы дают разные пред- ставления о природе и структуре Мультивселенной, о связях между вселенными, входящими в ее состав. Автор предлагаемой статьи пытается просто и доступно объяс- нить читателям сущность множественности вселенных. Ключевые слова: Мультивселенная, Планковская эра, браны. B.E. Zhilyaev Main Astronomical Observatory of the National Academy of Sciences of Ukraine 27 Akademika Zabolotnoho St., Kyiv, 03680, Ukraine THERE, BELOW THE HORIZON (PARALLEL UNIVERSES) The Multiuniverse is a hypothetic variety of really exist- ing universes including the one where we are. Different hy- potheses give different ideas about the nature and structure of Multiuniverse, about relations between universes com- prising it. The author tries to explain to readers in easy to understand way the essence of multiplicity of universes. Keywords: Multiuniverse, Planck era, brane.

Там, за горизонтом (паралельні всесвіти)

Institution

Similar Items