Нобелівська премія — 2012
Нагородження лауреатів Нобелівської премії в галузі медицини, фізики, хімії, літератури та економіки, а також премії миру традиційно відбувається 10 грудня, в день смерті її засновника Альфреда Нобеля, у Стокгольмському концертному залі. Володарі нагороди отримують з рук короля Швеції Карла XVI Густ...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42689 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нобелівська премія — 2012 // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 89-95. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860133599245762560 |
|---|---|
| citation_txt | Нобелівська премія — 2012 // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 89-95. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Нагородження лауреатів Нобелівської премії в галузі медицини, фізики, хімії, літератури та економіки, а також премії миру традиційно відбувається 10 грудня, в день смерті її засновника Альфреда Нобеля, у Стокгольмському концертному залі. Володарі нагороди отримують з рук короля Швеції Карла XVI Густава диплом, медаль і документ, що підтверджує присуджену грошову суму. Цього року розмір Нобелівської премії зменшився на 20% — з 10 до 8 млн шведських крон (1,5 і 1,1 млн доларів відповідно). Таке рішення було прийнято у червні 2012 р. на нараді ради директорів Нобелівського фонду. На думку керівництва фонду, такий захід зумовлений необхідністю підтримки фінансових резервів і допоможе уникнути скорочення капіталу організації в довгостроковій перспективі.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:45:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
89ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
НОВИНИ НАУКИ
Нагородження лауреатів Нобелівської премії в галузі медицини, фізики, хімії, літератури та економіки, а також
премії миру традиційно відбувається 10 грудня, в день смерті її засновника Альфреда Нобеля, у Стокгольмському
концертному залі. Володарі нагороди отримують з рук короля Швеції Карла XVI Густава диплом, медаль і доку-
мент, що підтверджує присуджену грошову суму. Цього року розмір Нобелівської премії зменшився на 20% — з 10 до
8 млн шведських крон (1,5 і 1,1 млн доларів відповідно). Таке рішення було прийнято у червні 2012 р. на нараді ради
директорів Нобелівського фонду. На думку керівництва фонду, такий захід зумовлений необхідністю підтримки
фінансових резервів і допоможе уникнути скорочення капіталу організації в довгостроковій перспективі.
НОВИНИ НАУКИ
Нобелівська премія — 2012
ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ
ФІЗІОЛОГІЇ І МЕДИЦИНИ
Першими на Нобелівському тижні, 8
жовтня 2012 р., було оголошено лауреатів
премії в галузі медицини і фізіології. Її
отримали Джон Гердон (John B. Gurdon) і
Сінья Яманака (Shinya Yamanaka) за від-
криття можливості перепрограмування зрі-
лих клітин на плюрипотентні («for the dis-
covery that mature cells can be reprogrammed
to become pluripotent»).
Учені змогли експериментально довести,
що генетичну програму соматичних клітин
можна змінити, надавши зрілим клітинам
здатності розвинутися в будь-яку тканину.
Їхні дослідження стали революційними у
розумінні процесів розвитку клітин і орга-
нізмів. Вони також вирішують етичну проб-
лему — тепер для вирощування біологічних
тканин не потрібен ембріональний матері-
ал. Роботи Дж. Гердона і С. Яманаки від-
кривають якнайширші перспективи для
транс плантології, фармакології та медици-
ни в цілому.
Сер Джон Бертран Гердон — британський
біолог, народився 2 жовтня 1933 р., закін-
чив Оксфордський університет (University
of Oxford), де спочатку вивчав антикознав-
ство, але згодом зацікавився зоологією; сту-
пінь доктора здобув 1960 року в Каліфор-
нійському технологічному інституті (Cali-
fornia Institute of Technology). Нині вчений
працює в Гердонівському інституті (Gur don
Institute) в Кембриджі.
Дж. Гердон відомий своїми роботами з
пересадки клітинних ядер. У 1962 р. він
провів експеримент, у ході якого замінив
ядро з яйцеклітини жаби на ядро, взяте з
клітини кишечника. З такої яйцеклітини
розвивалися нормальні пуголовки. Згодом
цей результат було підтверджено в інших
лабораторіях, і дослід Дж. Гердона перей-
шов у розряд класичних. Він показав, що в
геномі вузькоспеціалізованих клітин збері-
гається інформація, достатня для роботи
всіх клітин організму, а їхня спеціалізація
може бути оборотною. Модифікувавши від-
працьовану біологом методику, його колеги
наприкінці ХХ ст. розробили технологію
кло нування ссавців.
Сінья Яманака народився в Осаці 4 верес-
ня 1962 р., у рік виходу основоположної
статті Дж. Гердона. Він закінчив Універси-
тет Кобе і, перш ніж зайнятися фундамен-
тальними дослідженнями, практикував як
хірург-ортопед; докторську дисертацію за-
хистив в Університеті Осаки в 1993 р. Дослі-
дження, удостоєні Нобелівської премії,
С. Яманака провів через 40 років після екс-
периментів Дж. Гердона. У 2006 р. япон-
ський учений опублікував статтю, в якій по-
казав, що, активувавши всього чотири гени
90 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
НОВИНИ НАУКИ
в клітинах сполучної тканини, їх можна пе-
ретворити на стовбурові. Згодом з них мо-
жуть розвиватися будь-які клітини організ-
му. В 2007 р. С. Яманака вперше у світі отри-
мав iPS-клітини (індуковані плюрипотентні
стовбурові клітини) людини. Нині він про-
фесор Інституту передових медичних наук в
Кіото (Institute for Frontier Medical Sciences
at Kyoto University), директор Центру з до-
слідження і застосування iPS клітин (Center
for iPS Cell Research and Application). Як і
Дж. Гердон, С. Яманака вже отримав кілька
престижних нагород, серед яких премія
Бальцана і технологічна премія Millenium.
У 2008 р. журнал «Time» вніс його до списку
100 найвпливовіших людей.
ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ ФІЗИКИ
Нобелівський комітет присудив премію з
фізики французу Сержу Арошу (Serge
Haroche) і американцеві Девіду Вайнленду
(David Wineland), відзначивши розроблені
вченими новаторські експериментальні ме-
тодики, які дали можливість вимірювати
окремі квантові системи та маніпулювати
ними («for ground-breaking experimental
methods that enable measuring and manipula-
tion of individual quantum systems»).
Кар’єри авторитетних фахівців з кванто-
вої оптики С. Ароша і Д. Вайнленда розви-
валися паралельно. Вони обидва народили-
ся в 1944 р. (11 вересня і 24 лютого відпо-
відно), ступінь доктора філософії здобули з
різницею всього в рік (американський фі-
зик — у 1970 р., французький — у 1971 р.).
Цікаво, що мати Сержа Ароша родом з Оде-
си. Нині С. Арош — професор і завідувач
кафедри квантової фізики в Колеж де Франс
(Collège de France), а Д. Вайнленд працює в
Національному інституті стандартів і тех-
нологій (National Institute of Standards and
Technology) та Колорадському університеті
(University of Colorado) в Боулдері.
Відомо, що експериментально підтверди-
ти квантові властивості частинок дуже
складно, оскільки вони втрачають ці свої
«таємничі» властивості у зовнішньому се-
редовищі. Саме тому низку аномальних
явищ, передбачених квантовою фізикою,
ніяк не вдавалося спостерігати безпосеред-
ньо, і дослідникам доводилося винаходити
непрямі експерименти, які давали базове
підтвердження теоретичних прогнозів.
С. Арошу і Д. Вайнленду вдалося винайти
оригінальні методи, що дозволяють вимі-
рювати і контролювати дуже нестійкі кван-
тові стани.
Джон ГЕРДОН
(John B. GURDON)
Сінья ЯМАНАКА
(Shinya YAMANAKA)
91ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
НОВИНИ НАУКИ
Два незалежно розроблених методи ма-
ють багато спільного. Д. Вайнленд поміс-
тив у пастку заряджені іони, керуючи ними
і вимірюючи їхні параметри за допомогою
фотонів. С. Арош пішов зовсім іншим шля-
хом: він вимірював фотони, що опинилися
в пастці у процесі проходження крізь неї
атомів.
В експериментах Д. Вайнленда заряджені
іони поміщали у створену електродами
пастку й ізолювали від навколишнього се-
редовища. Головний секрет експерименту
полягає в керуванні лазерними імпульсами.
Лазер використовують для стримування
руху частинок і переведення їх у найниж-
чий енергетичний стан, після чого за допо-
могою ретельно підібраного імпульсу іон
переводять у стан суперпозиції — одночас-
ного співіснування з однаковою ймовірніс-
тю двох різних станів (наприклад, на двох
різних енергетичних рівнях). Так стало
можливим дослідження стану квантової
суперпозиції.
У лабораторії С. Ароша в Парижі пастка
для фотонів складається з дзеркал, виготов-
лених із надпровідного матеріалу і охоло-
джених до температури, близької до абсо-
лютного нуля. Супервідбивання дзеркал
дає змогу фотонам долати сумарну відстань
в 40 000 км, порівнянну з діаметром земно-
го екватора. Для реєстрації мікрохвильових
фотонів С. Арош використовував так звані
атоми Рідберга, радіус яких у 1000 разів пе-
ревищує радіус типових атомів. Ці гігант-
ські атоми відправляють у пастку один за
одним із ретельно підібраною швидкістю.
Взаємодія з фотонами змінює фазу кванто-
вого стану атома Рідберга. Фазовий зсув
вимірюють, коли атом знаходиться у пастці,
тим самим визначаючи наявність чи відсут-
ність у ній фотонів. Цінність експерименту
в тому, що фотони можна вимірювати фак-
тично без їх руйнування.
Експериментальні роботи з вивчення
квантових властивостей частинок прово-
дять, звичайно, не лише у Франції і США.
Однак саме фундаментальні експеримен-
тальні дослідження С. Ароша і Д. Вайнлен-
да було визнано «проривними» на шляху
до контролю стану квантових частинок.
Без експериментальних методів маніпулю-
вання індивідуальними квантовими систе-
мами неможливо втілити в життя ідею
миттєвого перенесення інформації, яка в
Серж АРОШ
(Serge HAROCHE)
Девід ВАЙНЛЕНД
(David WINELAND)
92 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
НОВИНИ НАУКИ
майбутньому може сприяти створенню
надшвидкісних комп’ютерів. Захоплені в
пастку іони можуть також стати елемента-
ми оптичного годинника, що за точністю
«ходу» значно випередить сучасний цезіє-
вий атомний годинник.
ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ ХІМІЇ
Нобелівської премії з хімії було удостоє-
но американців Роберта Лефковіца (Robert
Lefkowitz) і Брайана Кобилку (Brian Ko-
bilka) за дослідження рецепторів-ГТФаз
(«for studies of G-protein-coupled receptors»,
GPCR).
Роберт Лефковіц народився 15 квітня
1943 р. у Бронксі в родині єврейських емі-
грантів із Польщі, в 1966 р. закінчив Колум-
бійський університет (Columbia University),
здобув звання професора медицини в 1977 р.,
а нині працює в Медичному центрі Універ-
ситету Дьюка (Duke University Medical Cen-
ter) і очолює дослідницьку роботу в Ме-
дичному інституті Говарда Х’юза (Howard
Hughes Medical Institute).
57-річний біохімік Брайан Кобилка закін-
чив Медичну школу Єльського університету
(Yale University), постдокторські досліджен-
ня проводив в Університеті Дьюка під керів-
ництвом Р. Лефковіца. але згодом перейшов
до іншого університету — Стенфордського
(Stanford University), де працює і сьогодні.
Рецептори, докладний опис яких склали
нобелівські лауреати, класифікують як транс-
мембранні, тобто розміщені в плазматичній
мембрані, яка захищає клітину і відокремлює
її вміст від зовнішнього середовища. Оче-
видно, що клітина може нормально функціо-
нувати лише в тому разі, якщо її ізоляція не
буде повною: мають зберігатися деякі кана-
ли сполучення із зовнішнім світом. Дослі-
дження GPCR почалися в 1870-х роках, коли
було ідентифіковано зоровий пігмент родо-
псин. У 1940-х роках Реймонд Альквіст ви-
ділив α- і β-блокатори, що відкрило шлях до
створення β-адреноблокаторів, які відігра-
ють значну роль у сучасній фармакології.
Однак ці відкриття не наблизили біохімі-
ків до розуміння того, як працюють GPCR.
Не було чіткої теорії рецепторів, які активу-
ються лігандами, що давало змогу деяким
науковцям оспорювати навіть факт існуван-
ня рецепторів як особливих молекулярних
об’єктів. Саме в той час Р. Лефковіц розпо-
чав експерименти, які довели, що рецептори
цілком реальні і їх можна знайти у плазма-
Роберт ЛЕФКОВІЦ
(Robert LEFKOWITZ)
Брайан КОБИЛКА
(Brian KOBILKA)
93ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
НОВИНИ НАУКИ
тичній мембрані. Він використав ліганди,
мічені радіоактивним йодом, зв’язування
яких з рецептором спричиняло певні зміни
всередині клітини.
У 1970 р. Р. Лефковіц із колегами опублі-
кував одразу дві статті про маніпуляції з мі-
ченим йодом адренокортикотропним гормо-
ном, після чого перейшов до вивчення α- і
β-адренорецепторів. Приблизно в той самий
час А. Гілман і М. Родбелл відкрили перший
G-білок, за що отримали Нобелівську пре-
мію 1994 року. Це надало завершеного ви-
гляду спрощеній моделі потрійного комп-
лексу, запропонованій Р. Лефковіцем у 1980 р.,
яка характеризує взаємодію агоніста з β-ад-
ренорецептором.
На початку 80-х років до групи Р. Лефко-
віца приєднався Б. Кобилка, долучившись
до нового проекту з виділення гена, що ко-
дує β-адренорецептор. Робота розтяглася на
кілька років, але вченим вдалося клонувати
потрібний ген і «прочитати» його послідов-
ність, яка виявила подібність до послідов-
ності гена, що кодує родопсин. Це навело
американців на думку про існування цілого
сімейства структурно близьких і зв’язаних
із G-білками рецепторів — GPCR.
Згодом Б. Кобилка поставив за мету з’я-
сувати просторову структуру β-адре но ре-
цеп тора. На це знадобилося близько 20 ро-
ків — шукану кристалічну структуру, що дає
можливість зрозуміти, як рецептор «перебу-
довується» в процесі роботи, було знайдено
лише в 2011 р.
Значення робіт Р. Лефковіца і Б. Кобилки
можна схарактеризувати дуже коротко: в
організмі людини близько тисячі генів ко-
дують рецептори сімейства GPCR, які ста-
ють «мішенями» приблизно 40% сучасних
лікарських препаратів.
ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ
Лауреатом Нобелівської премії з літера-
тури цього року став китайський письмен-
ник, доктор філології Мо Янь (Mo Yan).
Його було відзначено за галюциногенний
реалізм, що поєднується з народними казка-
ми, історією та сучасністю («who with hallu-
cinatory realism merges folk tales, history and
the contemporary»).
Письменник народився 17 лютого 1955 р.
у селянській родині в провінції Шаньдун.
Його справжнє ім’я — Гуань Мое, а псевдо-
нім Мо Янь означає «мовчи». Нині він — по-
чесний доктор філології Відкритого універ-
ситету Гонконгу і обіймає посаду заступника
голови Спілки китайських письменників.
Твори Мо Яня за стилістикою споріднені
з романами магічного реалізму. Журі порів-
няло літературні світи Мо Яня з творами
Фолкнера і Маркеса і зазначило, що прозаїк
орієнтується у своїх творах на давню китай-
ську літературу і фольклорну традицію.
ПРЕМІЯ МИРУ
Несподівано премію миру в 2012 р. отри-
мав Європейський Союз. У повідомленні
Нобелівського комітету сказано, що ця орга-
нізація здобула нагороду за значний внесок
упродовж понад шести десятиліть у просу-
вання миру і примирення, демократії та прав
людини в Європі («for over six decades con-
tributed to the advancement of peace and re-
conciliation, democracy and human rights in
Europe»).
Мо ЯНЬ
(Mo YAN)
94 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
НОВИНИ НАУКИ
продемонстрував, як взаємна довіра і спіль-
ні зусилля допомагають історичним воро-
гам ставати близькими партнерами.
ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ ЕКОНОМІКИ
Нобелівську премію з економіки отрима-
ли два американські вчені: Елвін Рот (Alvin
E. Roth) з Гарварду (Harvard University) і
Ллойд Шеплі (Lloyd Shapley) з університе-
ту Каліфорнії (University of California). Пре-
мію присуджено за теорію стабільного роз-
поділу і практику моделювання ринків («for
the theory of stable allocations and the prac-
tice of market design»).
У Нобелівському комітеті підкреслили,
що хоча вчені працювали незалежно один
від одного, дослідження Е. Рота дуже вдало
доповнили теорію Л. Шеплі. Їхні праці на-
звано «видатним прикладом економічної ін-
женерії».
Лауреати досліджували одну з фундамен-
тальних проблем економіки — ефективне і
оптимальне зведення різних економічних
агентів один з одним. Л. Шеплі використо-
вував так звану теорію ігор для вивчення і
порівняння теоретичних методів, придатних
для двох агентів. Він розробив «вектор Ше-
плі» — принцип оптимальності розподілу
виграшу між гравцями, а також алгоритм
Гейла — Шеплі, який гарантує реалізацію
принципу стабільної відповідності. Шеплі
зміг показати, як один і той самий специфіч-
ний метод може приносити вигоду для всіх
учасників ринку.
Е. Рот скористався результатами теоре-
тичних досліджень Л. Шеплі у вивченні
практичного функціонування найважливі-
ших ринків, які не використовують ціни для
створення відповідності між попитом і про-
позицією. Він застосував математичні алго-
ритми для таких проблем, як розподіл учнів
по школах у Нью-Йорку і зведення донорів
нирок з реципієнтами.
За проблему вибору шкіл нью-йоркськими
старшокласниками Е. Рот взявся в 2003 р.
Він застосував метод, що дозволяє старшо-
класнику обрати школу, яка підходить йому
найкраще, а школі — отримати максималь-
Елвін РОТ
(Alvin E. ROTH)
Ллойд ШЕПЛІ
(Lloyd SHAPLEY)
Голова Нобелівського комітету з прису-
дження премії миру, колишній прем’єр-мі-
ністр Норвегії Турб’єрн Ягланд, який є та-
кож Генеральним секретарем Ради Європи,
повідомив, що премію присуджено за робо-
ту з об’єднання Європи та перетворення її з
«континенту війни в континент миру». При-
клад Франції й Німеччини, за його словами,
95ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
НОВИНИ НАУКИ
но відповідного учня. Для цього було вико-
ристано так званий «алгоритм відкладеного
схвалення». Школа та її потенційний учень
зближуються в міру спадання вподобань.
Це триває, доки жоден зі школярів не зали-
шиться без позитивної відповіді з якоїсь
школи.
Такий самий принцип Е. Рот використав
під час створення системи зведення несу-
місних донорських пар і одиночних донорів
з іншими донорами та реципієнтами. У
США листок очікування для хворих, що по-
требують трансплантації нирок, налічує до
85 тис. осіб, щороку через брак органів по-
мирає 4 тис. пацієнтів. У 2003 р. Рот почав
працювати над системою, яка дозволила б
тим, хто хоче, але не може стати донором
для своїх близьких через несумісність типів
крові, обмінюватися органами з іншими,
так само несумісними парами донорів.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42689 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:45:46Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2013-03-31T22:59:01Z 2013-03-31T22:59:01Z 2012 Нобелівська премія — 2012 // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 89-95. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42689 Нагородження лауреатів Нобелівської премії в галузі медицини, фізики, хімії, літератури та економіки, а також премії миру традиційно відбувається 10 грудня, в день смерті її засновника Альфреда Нобеля, у Стокгольмському концертному залі. Володарі нагороди отримують з рук короля Швеції Карла XVI Густава диплом, медаль і документ, що підтверджує присуджену грошову суму. Цього року розмір Нобелівської премії зменшився на 20% — з 10 до 8 млн шведських крон (1,5 і 1,1 млн доларів відповідно). Таке рішення було прийнято у червні 2012 р. на нараді ради директорів Нобелівського фонду. На думку керівництва фонду, такий захід зумовлений необхідністю підтримки фінансових резервів і допоможе уникнути скорочення капіталу організації в довгостроковій перспективі. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Новини науки Нобелівська премія — 2012 Article published earlier |
| spellingShingle | Нобелівська премія — 2012 Новини науки |
| title | Нобелівська премія — 2012 |
| title_full | Нобелівська премія — 2012 |
| title_fullStr | Нобелівська премія — 2012 |
| title_full_unstemmed | Нобелівська премія — 2012 |
| title_short | Нобелівська премія — 2012 |
| title_sort | нобелівська премія — 2012 |
| topic | Новини науки |
| topic_facet | Новини науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42689 |