Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії)
Це розповідь не лише про одну зі сторінок життя академіка АН УРСР Олександра Яковича Орлова (1880–1954) — непересічної особистості, першого академіка-астронома Української академії наук (з 1919 р.), який успішно поєднував наукову діяльність з організаційною: очолював Одеську обсерваторію, заснував П...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42693 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) / А.О. Корсунь // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 76-80. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860253482854907904 |
|---|---|
| author | Корсунь, А.О. |
| author_facet | Корсунь, А.О. |
| citation_txt | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) / А.О. Корсунь // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 76-80. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Це розповідь не лише про одну зі сторінок життя академіка АН УРСР Олександра Яковича Орлова (1880–1954) — непересічної особистості, першого академіка-астронома Української академії наук (з 1919 р.), який успішно поєднував наукову діяльність з організаційною: очолював Одеську обсерваторію, заснував Полтавську гравіметричну та Головну астрономічну обсерваторії АН УРСР, був організатором багатьох наукових проектів, основоположником школи з геодинаміки тощо. Це яскравий штрих до портрета вченого, який напередодні свого 60-річчя підтвердив думку, що не паспортні дані, а сила духу визначає вік людини. Вважаємо це також доповненням до ще невідомих сторінок трагічної долі обсерваторії на горі Піп Іван (2028 м) у Карпатах.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:46:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
Це розповідь не лише про одну зі сторінок життя академіка АН УРСР Олександра Яковича Орлова (1880–
1954) — непересічної особистості, першого академіка-астронома Української академії наук (з 1919 р.), який
успішно поєднував наукову діяльність з організаційною: очолював Одеську обсерваторію, заснував Полтав-
ську гравіметричну та Головну астрономічну обсерваторії АН УРСР, був організатором багатьох наукових
проектів, основоположником школи з геодинаміки тощо. Це яскравий штрих до портрета вченого, який на-
передодні свого 60-річчя підтвердив думку, що не паспортні дані, а сила духу визначає вік людини. Вважаємо
це також доповненням до ще невідомих сторінок трагічної долі обсерваторії на горі Піп Іван (2028 м) у Кар-
патах.
А.О. КОРСУНЬ
Головна астрономічна лабораторія Національної академії наук України
вул. Академіка Заболотного, 27, Київ, 03680, Україна
ЗУСТРІЧ НОВОГО 1940 РОКУ
В ОБСЕРВАТОРІЇ НА ГОРІ ПІП ІВАН
(про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії)
© А.О. Корсунь, 2012
Про долю обсерваторії на горі Піп Іван
(2028 м), що знаходиться в Карпатах на межі
Івано-Франківської та Закарпатської облас-
тей, ми вже писали в статті «Чи оживе Білий
слон»? (Вісник НАН України, 1997, № 1–2,
с. 93–94). Упродовж багатьох років у засо-
бах масової інформації не згасає інтерес до
долі обсерваторії, а також до намірів щодо її
відбудови силами України та Польщі. Ко-
ротко нагадаємо деякі факти з історії обсер-
ваторії.
У 1935 р. на кошти Військово-повітряних
сил Польщі було розпочато спорудження
астрономо-метеорологічної обсерваторії на
горі Піп Іван. У липні 1938 р. відбулося уро-
чисте відкриття обсерваторії, яка була під-
порядкована Варшавському університету.
Вже в 1938–1939 рр. її працівники накопи-
чили багатий спостережний матеріал, об-
серваторію відвідали відомі вчені Європи.
Початок Другої світової війни перервав
звичний плин життя на горі Піп Іван. За ві-
домих обставин було змінено кордони, і на-
прикінці вересня 1939 р. обсерваторія пере-
йшла до Радянської України.
Незабаром Президія АН УРСР доручи-
ла академіку Олександру Яковичу Орлову,
який на той час очолював Полтавську гра-
віметричну обсерваторію (ПГО) АН УРСР,
піднятися на гору Піп Іван і з’я сувати, чи
можливо відновити функціонування об-
серваторії. У грудні 1939 р. О.Я. Орлов
вирушив у Карпати, де і зустрів новий
1940 рік.
Збереглися листи Олександра Яковича до
дружини Катерини Олексіївни з різних пунк-
тів подорожі до гори Піп Іван, починаючи зі
Львова, які він просив зберегти, щоб їх мож-
на було потім використати для звіту про по-
дорож. Копії деяких із цих листів передав до
Головної астрономічної обсерваторії НАН
України онук О.Я. Орлова професор з Ново-
сибірська І.Г. Неізвєстний.
77ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
ЛЮДИ НАУКИ
Нижче мовою оригіналу наведено витяг з
одного з листів О.Я. Орлова від 2 січня
1940 р.:
Жабье, 02.01.1940
Дорогая Катюшенька, никогда, конечно, я не
встречал нового года при такой обстановке, как
третьего дня на высоте 2026 метров в роскош-
ном здании и необыкновенно мрачной и в то же
время красивой обстановке. Я чувствовал боль-
шое удовлетворение, что добрался до вершины
горы зимой при глубоком снеге и при таком ветре,
что нас валило с ног. Впрочем, ветер-то нас, по-
жалуй, и выручил. Однако же расскажу все по по-
рядку. <...>
...Мы 31-го отправляемся в составе пяти чело-
век (я, Захаров [завідувач господарської частини
Полтавської гравіметричної обсерваторії —
прим. авт.], два милиционера и хозяин лошади) и
четыре провожатых, знающих дорогу. Вышли
ровно в 10 ч. утра. Дорога сразу пошла вверх.
Снег, пурга, ветер. Идти в очках нельзя; это я
увидел еще вчера и еще вчера спрятал свои очки в
новый футляр. Да и мало бы я увидел, потому
что гора была окутана туманом, а пурга мешала
смотреть. Видно было, однако, что мы очень вы-
соко, потому что внизу в ту и другую сторону
чернели верхушки соседних, более низких гор. Кое-
как мы взобрались на первую горку, с которой
опять с досадой должны были спуститься чуть
ли не больше, чем поднялись, и через полчаса по-
дошли к горке, вид которой меня прямо испугал:
она крутая и высокая; чтобы не сбиться с пути,
на ней через каждые 10 м поставлены вешки. Я
стал колебаться и подумал, уж не вернуться ли;
тем более, что я шубы не взял и останавливать-
ся, да еще на сильном ветре, было нельзя. Я, одна-
ко, останавливался и был очень тронут, когда ко
мне с подветренной стороны подошли мои спут-
ники и стали «стеной», чтобы защитить меня
от ветра. Меня это очень тронуло и я пошел. На
мне было надето две спортивных «футбольных»
фуфайки и мое пальто. При ветре 35 м/с (так
сообщили с обсерватории) стоять было холодно
на морозе; однако у каждой второй вешки я дол-
жен был останавливаться, чтобы отдышаться;
у каждой задерживаться было уже совестно.
Один милиционер мне очень помог. Он был обут
приблизительно так, как я, и мне было удобно
идти за ним. Он оставлял следы, по которым я и
поднимался. Заметив это, мой милиционер еще
более «протаптывал» мне «лестницу» и так кое-
как мы поднялись наверх и очутились на венгер-
ской границе. Здесь место совсем открытое.
Путь идет дальше по границе, которая проходит
как раз по вершине хребта, подходящего к послед-
ней горе «Поп Иван», где уже стоит обсервато-
рия. Ветер дул так, что приходилось напрягать
все силы, чтобы устоять и кое-как двигаться. С
той и другой стороны откосы хребта довольно
круты и обледенелые. Меня предупреждали, что
если свалишься, то прямо не выбраться назад;
придется обходить весь хребет, чтобы вернуть-
ся обратно. Однако же полоса на вершине хребта
была 15 м и до ската все-таки далеко; кроме того,
я следовал за своим милиционером. Хотя путь по
венгерской границе был довольно трудный, но
сначала было из-за ветра очень трудно; снегу
стало меньше, потому что его сдувал ветер; он
оставался лишь как раз на столько, что дорога
все-таки не была ледяная, а снежная. Это созда-
ется благодаря мелким камням, которые задер-
живают мелкий снег и делают зимний путь ров-
ным и довольно удобным. Пришлось бороться
только с ветром. Так шли с полчаса, и я совсем из-
мучился, а тут подошли опять к горке, уже самой
крутой из всех, какие встречались до сих пор. По
счастью, она защитила нас от ветра, и мы могли
постоять минут пять. Вышло солнце; ветер не
мешал, и я мог посмотреть вниз. Венгрию увидел
всю, как на ладони. Видна была, конечно, и наша
сторона прикарпатской Руси. Было очень прият-
но, а красота такая, что и не опишешь. Однако
впереди крутая горка, а на ней закутанная в
дымку обсерватория. Сквозь туман виднеется
уже ее силуэт, но подробностей не было еще вид-
но. Мне стало холодно стоять. Вышли из-за кам-
ней, защищавших нас от ветра, и пошли на подъ-
ем. Тут-то и помог нам ветер. Он дул со страш-
ной силой; на горке он чувствовался еще больше;
но он дул как-то с боку, справа, но так что какая-
то его составляющая гнала нас наверх. Благода-
ря этому самую крутую горку мы одолели с боль-
шей легкостью, чем другие. Правда, видна была
уже цель нашего путешествия. Обсерватория
была уже совсем близко, и я вошел в нее 31.12.1939 г.
в 12 ч. 30 мин. Таким образом, 3,5 километра мы
шли 2,5 часа. Что нашли там, что видели и как
спустились, как Новый год встретил, опишу в
другой раз. Целую.
78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
ЛЮДИ НАУКИ
Академік АН УРСР
Олександр Якович Орлов
шого діаметра, два мікрометри й два хроно-
метри. Ці прилади в листопаді 1939 р. по-
трапили до Будапештської астрономічної
обсерваторії, а під кінець війни — до Відня,
звідки повернулися до Польщі в перші по-
воєнні роки. Змонтований трилінзовий
об’єктив нині перебуває в Шльонському
планетарії. Об’єктив рефрактора служив
кілька років в Островіку для візуального
спостереження слабких змінних зір.
На основі звіту О.Я. Орлова Президія АН
УРСР постановила передати Карпатську аст-
рономічну обсерваторію (таку назву дістала
Обсерваторія на горі Піп Іван) до складу АН
УРСР (Постанова РНК УРСР від 2 січня
1940 р.).
Про те, що було далі, свідчать протоколи
засідань Президії АН УРСР («Історія На-
ціональної академії наук України, 1938–1941.
Документи і матеріали НАН України». — К.,
2003. — 920 с.).
Протокол № 7 засідання Президії АН УРСР
від 25 лютого 1940 р.
«7. Взяли до відома заяву акад. О.Я. Орлова, що
Гідрометеорологічний комітет при РНК СРСР
підніс клопотання перед РНК СРСР про включення
гідрометеорологічної частини Обсерваторії на
горі Піп Іван до відання Комітету та ухвалили по-
На жаль, у нашому архіві це останній лист
із гори Піп Іван від О.Я. Орлова. Проте з
листа Олександра Яковича від 28 грудня
1939 р. зрозуміло, що багато чого з цінного
обладнання обсерваторії втрачено. А з ін-
ших літературних джерел можна дізнатися,
що саме побачив О.Я. Орлов, піднявшись на
гору Піп Іван.
Будівля обсерваторії мала форму дзер-
кального відображення латинської літери
«L», товщина стін будівлі становила 1,5 м.
Над верхнім поверхом була башта з мідним
куполом діаметром 10 м, який відкривався
автоматично. Там розміщувався астрограф
з діаметром об’єктива 33 см, замовлений в
Единбурзі. У будинку було 43 кімнати з
57 вікнами. На першому поверсі розміщува-
лись конференц-зал, квартира керівника й
житлові кімнати. На другому — їдальня, ка-
бінети, готель і приміщення для зв’язку, на
верхньому — зал для метеорологічних ін-
струментів. У підвалі були акумуляторна,
звідки подавали електричний струм, котель-
ня та інші господарські приміщення. Обсер-
ваторія мала власне центральне опалення й
електропроводку.
Як згодом з’ясувалося, працівники обсер-
ваторії евакуювали найцінніше обладнання:
п’ять лінз великого діаметра, дві лінзи мен-
Обсерваторія на горі Піп Іван, 1938 р.
79ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
ЛЮДИ НАУКИ
відомити РНК УРСР, що спільне існування Гідро-
метеорологічної обсерваторії, Гідрометеорологіч-
ного комітету та Астрономічної обсерваторії АН
УРСР на горі Піп Іван цілком можливе і тому АН
УРСР залишає за собою тільки організацію в цій
Обсерваторії астрономічної частини роботи».
Протокол № 12 засідання Президії АН УРСР
від 16 квітня 1940 р.
«5. Вирішили утворити у складі Карпатської
астрономічної обсерваторії теоретичну групу у
складі проф. С.С. Банаха (керівник групи), С.Т. Ма-
зура, Ю.С. Шаудера, Г.Б. Стейнгауса, і М.О. За-
рицького».
Протокол № 15 засідання Президії АН УРСР
від 5 травня 1940 р.
«7. Заслухавши заяву директора Гравіметрич-
ної обсерваторії акад. О.Я. Орлова про вияснення
питання щодо підпорядкування Астрономічної
обсерваторії на горі Піп Іван, констатували, що
астрономічна частина Обсерваторії є філіалом
Полтавської гравіметричної обсерваторії АН УРСР
і підпорядковується директору Гравіметричної
обсерваторії акад. О.Я. Орлову».
Протокол № 27 засідання Президії АН УРСР
від 22 жовтня 1940 р.
«1. Прийняли рішення: а) призначити виконува-
чем обов’язків директора Карпатської астроно-
мічної обсерваторії на горі Піп Іван акад. О.Я. Орло-
ва (за сумісництвом), заступником директора з
наукової та адміністративної частини — М.Б. Ко-
росторенка; б) зберегти Обсерваторію як окрему
науково-дослідну установу в системі АН УРСР,
підпорядковану безпосередньо Академії наук, а
не Полтавській гравіметричній обсерваторії, як
це передбачалося в постанові Президії АН УРСР
від 5 травня 1940 р.; в) доручити дирекції Обсер-
ваторії в найближчий час підібрати відповідні ка-
дри наукових й інших співробітників; г) затверди-
ти попереднє погодження з високогірською геофі-
зичною обсерваторією УУМС про порядок розподілу
і спільне користування приміщеннями, обладнан-
ням й іншим майном на горі Піп Іван; д) просити
Сучасний вигляд обсерваторії
Астрограф обсерваторії на горі Піп Іван
80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12
ЛЮДИ НАУКИ
акад. О.Я. Орлова скласти та подати на засі-
дання Президії АН УРСР тематичний план ро-
біт на 1941 р., а також на найближчий час 1940 р;
ж) відря дити акад. О.Я. Орлова до Ленінграда для
з’я сування можливості замовлення в 1941 р. оптич-
ного обладнання до астрографа Обсерваторії».
Однак на подальшу долю Карпатської об-
серваторії знову вплинули події Другої сві-
тової війни. Наприкінці 1941 р. будинок об-
серваторії зайняли угорські війська, які об-
ладнали тут пункт спостереження. Коли
війська залишили гору, місцеві жителі розі-
брали по домівках усе, що ще можна було
взяти. З того часу ніхто не охороняв будівлю,
і вона поступово перетворилася на руїни.
Настав 1944 рік. Ще йшла війна, але Ака-
демія наук продовжувала піклуватися про
стан астрономічних обсерваторій в Україні.
О.Я. Орлов, як директор Карпатської об-
серваторії, усвідомлював серйозні, майже
непереборні труднощі щодо відновлення її
будівлі і штату співробітників. Водночас,
після звільнення Києва від окупантів у
1943 р., О.Я. Орлов переймається втіленням
у життя своєї давньої мрії — організувати
академічну астрономічну обсерваторію. Цю
мрію вчений плекав ще з 1919 р., коли його
було обрано академіком УАН, але її здійснен-
ню перешкоджало багато обставин, зокрема
війни. І ось нарешті 17 липня 1944 р. Рада
народних комісарів УРСР ухвалила рішен-
ня про будівництво Головної астрономічної
обсерваторії (ГАО) АН УРСР у Києві.
Про загальний стан обсерваторій в Украї-
ні на той час свідчить такий документ:
Протокол № 23 засідання Президії АН УРСР
від 29 грудня 1944 р.
«9. Заслухали повідомлення акад. О.Я. Орлова
про стан в обсерваторіях АН УРСР, а саме: а) в
Карпатах — на горі «Поп Іван» — Обсерваторію
повністю зруйновано в 1941 р. Рештки астрогра-
фа перевезені до Львівської обсерваторії; б) Об-
серваторія Академії в м. Полтава проводить на-
укову роботу в складних умовах (відсутнє скло у
вікнах, приміщення не відремонтоване, немає
світла, транспорту); в) проект будівництва Аст-
рономічної обсерваторії АН УРСР буде поданий
на розгляд Президії на початку лютого 1945 р.
Погодились з пропозицією акад. О.Я. Орлова про
скликання розширеного засідання Президії АН
УРСР в лютому 1945 р. для розгляду проекту Ки-
ївської астрономічної обсерваторії».
Отже, вирок було винесено: Карпатська
обсерваторія повністю зруйнована. Минали
роки, та доля руїн обсерваторії на горі Піп
Іван бентежила думки наукової спільноти і
в Україні, і в Польщі.
Понад 70 років потому. Розмови про не-
обхідність відновлення обсерваторії на горі
Піп Іван давно ведуться серед українських і
польських науковців. Вже на початку 2002 р.
за участю зацікавлених установ з України й
Польщі було створено Наукову раду коор-
динації науково-дослідних робіт обсервато-
рії, проте з різних причин остаточно вирі-
шити питання не вдавалося.
І ось останнє повідомлення з інтернету
від 8 липня 2012 р.
«Прикарпатський національний університет і
Варшавський університет планують наприкінці
липня почати роботи з консервації колишньої аст-
рономо-метеорологічної обсерваторії на горі Піп
Іван у Рахівському районі Закарпатської області.
Про це заявив ректор Прикарпатського націо-
нального університету імені Василя Стефаника
Ігор Цепенда на парламентській асамблеї України
й Польщі в Яремче в суботу, повідомляє «Ін тер-
факс-Україна».
За його словами, під час консервації протягом
року зроблять дах і створять умови для підсушу-
вання об’єкта. На ці роботи Міністерство куль-
тури й національної спадщини Польщі, Варшав-
ський і Прикарпатський університети виділили
$100 тис.
Це перший етап спільного польсько-україн сько го
проекту з відновлення обсерваторії як на у ково-до-
слідного центру для вчених і студентів двох універ-
ситетів і привабливого туристичного об’єк та».
Отже, ще є надія на відродження обсерва-
торії на горі Піп Іван!
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42693 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:46:13Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Корсунь, А.О. 2013-03-31T23:02:38Z 2013-03-31T23:02:38Z 2012 Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) / А.О. Корсунь // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 76-80. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42693 Це розповідь не лише про одну зі сторінок життя академіка АН УРСР Олександра Яковича Орлова (1880–1954) — непересічної особистості, першого академіка-астронома Української академії наук (з 1919 р.), який успішно поєднував наукову діяльність з організаційною: очолював Одеську обсерваторію, заснував Полтавську гравіметричну та Головну астрономічну обсерваторії АН УРСР, був організатором багатьох наукових проектів, основоположником школи з геодинаміки тощо. Це яскравий штрих до портрета вченого, який напередодні свого 60-річчя підтвердив думку, що не паспортні дані, а сила духу визначає вік людини. Вважаємо це також доповненням до ще невідомих сторінок трагічної долі обсерваторії на горі Піп Іван (2028 м) у Карпатах. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) Article published earlier |
| spellingShingle | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) Корсунь, А.О. Люди науки |
| title | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) |
| title_full | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) |
| title_fullStr | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) |
| title_full_unstemmed | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) |
| title_short | Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії) |
| title_sort | зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі піп іван (про мужність академіка о.я. орлова та трагічну долю обсерваторії) |
| topic | Люди науки |
| topic_facet | Люди науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42693 |
| work_keys_str_mv | AT korsunʹao zustríčnovogo1940rokuvobservatoríínagorípípívanpromužnístʹakademíkaoâorlovatatragíčnudolûobservatoríí |