Щоб вивчитись на науковця

У сучасній Україні науково-дослідні установи Національної академії наук відчувають гостру потребу в молодих дослідниках, тоді як кар’єра вітчизняного науковця нинішніх випускників пересічних вищих навчальних закладів уже, на жаль, не приваблює. У статті проаналізовано модель дослідницького університ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник НАН України
Datum:	2012
1. Verfasser:	Распопов, В.Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Schlagworte:	Наука та суспільство
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42698
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Щоб вивчитись на науковця / В.Б. Распопов // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 44-54. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42698
record_format	dspace
spelling	Распопов, В.Б. 2013-03-31T23:07:58Z 2013-03-31T23:07:58Z 2012 Щоб вивчитись на науковця / В.Б. Распопов // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 44-54. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42698 У сучасній Україні науково-дослідні установи Національної академії наук відчувають гостру потребу в молодих дослідниках, тоді як кар’єра вітчизняного науковця нинішніх випускників пересічних вищих навчальних закладів уже, на жаль, не приваблює. У статті проаналізовано модель дослідницького університету, яка, на думку автора, здатна забезпечити неперервність і наступність у вихованні, творчому розвитку і належній освіті майбутніх науковців із числа тих амбітних студентів, які в шкільні роки пройшли школу Малої академії наук (МАН), стали лідерами зовнішнього незалежного оцінювання знань, переможцями шкільних предметних олімпіад, здобули творчі відзнаки в конкурсах-захистах науково-дослідних робіт МАН, з дитинства мріють присвятити себе науці. Пропонована стаття дискусійна. Роздуми автора щодо того, якою має бути неперервна освіта молоді, схильної до наукової діяльності, базуються на тридцятирічному досвіді науково-педагогічного керівництва секцією інформатики Київської МАН «Дослідник», тісній співпраці з педагогами і науковцями Кримської МАН «Шукач», а також спілкуванні із студентами, які в шкільні роки навчалися в наукових гуртках МАН. В современной Украине научно-исследовательские организации Национальной академии наук испытывают острую нужду в молодых исследователях, тогда как карьера отечественного ученого нынешних выпускников обычных вузов уже, к со жалению, не привлекает. В статье обсуждается модель исследовательского университета, которая, по мнению автора, в состоянии обеспечить непрерывность и преемственность воспитания, творческое развитие и необходимый уровень образования будущих ученых из числа тех целеустремленных студентов, которые в юношеские годы прошли школу МАН, стали лидерами рейтингов ЕГЭ, победителями школьных предметных олимпиад, добились творческих успехов на конкурсах-защитах научно-исследовательских работ МАН, с детства мечтают посвятить себя науке. Данная статья является дискуссионной. Размышления автора о том, какой же может быть система непрерывного обучения молодежи, предрасположенной к исследовательской деятельности, основывается на тридцатилетнем опыте научно-педагогического руководства секцией информатики Киевской Малой академии наук «Исследователь», тесном сотрудничестве с педагогами и учеными Крымской Малой академии наук «Искатель», а также — на общении со студентами, которые со школьных лет приобщились к деятельности МАН. The research institutions of the National Academy of Sciences in Ukraine are in need of young researchers, but, unfortunately, only a few college graduates choose the academic career and pursue it domestically. This article proposes the model of the Research University, which, in the author’s opinion, might continuously supply new generation of researchers from the ranks of the graduates of MAN (Minor Academy of Sciences of Ukraine) and from the winners of school Olympiads or the other youth competitions, where person is showing devotion to research activities since childhood. The author’s thoughts expressed in this article are derived from his 30-years experience of working with the Kyiv’s MAN «Doslidnyk» in the position of teaching and research coordinator of informatics, from his cooperation with the teachers and scientists of Crimea’s MAN «Iskatel», as well as from close and extensive interaction with MAN’s students. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наука та суспільство Щоб вивчитись на науковця Выучиться, чтобы стать ученым Learn to be a scientist Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Щоб вивчитись на науковця
spellingShingle	Щоб вивчитись на науковця Распопов, В.Б. Наука та суспільство
title_short	Щоб вивчитись на науковця
title_full	Щоб вивчитись на науковця
title_fullStr	Щоб вивчитись на науковця
title_full_unstemmed	Щоб вивчитись на науковця
title_sort	щоб вивчитись на науковця
author	Распопов, В.Б.
author_facet	Распопов, В.Б.
topic	Наука та суспільство
topic_facet	Наука та суспільство
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Выучиться, чтобы стать ученым Learn to be a scientist
description	У сучасній Україні науково-дослідні установи Національної академії наук відчувають гостру потребу в молодих дослідниках, тоді як кар’єра вітчизняного науковця нинішніх випускників пересічних вищих навчальних закладів уже, на жаль, не приваблює. У статті проаналізовано модель дослідницького університету, яка, на думку автора, здатна забезпечити неперервність і наступність у вихованні, творчому розвитку і належній освіті майбутніх науковців із числа тих амбітних студентів, які в шкільні роки пройшли школу Малої академії наук (МАН), стали лідерами зовнішнього незалежного оцінювання знань, переможцями шкільних предметних олімпіад, здобули творчі відзнаки в конкурсах-захистах науково-дослідних робіт МАН, з дитинства мріють присвятити себе науці. Пропонована стаття дискусійна. Роздуми автора щодо того, якою має бути неперервна освіта молоді, схильної до наукової діяльності, базуються на тридцятирічному досвіді науково-педагогічного керівництва секцією інформатики Київської МАН «Дослідник», тісній співпраці з педагогами і науковцями Кримської МАН «Шукач», а також спілкуванні із студентами, які в шкільні роки навчалися в наукових гуртках МАН. В современной Украине научно-исследовательские организации Национальной академии наук испытывают острую нужду в молодых исследователях, тогда как карьера отечественного ученого нынешних выпускников обычных вузов уже, к со жалению, не привлекает. В статье обсуждается модель исследовательского университета, которая, по мнению автора, в состоянии обеспечить непрерывность и преемственность воспитания, творческое развитие и необходимый уровень образования будущих ученых из числа тех целеустремленных студентов, которые в юношеские годы прошли школу МАН, стали лидерами рейтингов ЕГЭ, победителями школьных предметных олимпиад, добились творческих успехов на конкурсах-защитах научно-исследовательских работ МАН, с детства мечтают посвятить себя науке. Данная статья является дискуссионной. Размышления автора о том, какой же может быть система непрерывного обучения молодежи, предрасположенной к исследовательской деятельности, основывается на тридцатилетнем опыте научно-педагогического руководства секцией информатики Киевской Малой академии наук «Исследователь», тесном сотрудничестве с педагогами и учеными Крымской Малой академии наук «Искатель», а также — на общении со студентами, которые со школьных лет приобщились к деятельности МАН. The research institutions of the National Academy of Sciences in Ukraine are in need of young researchers, but, unfortunately, only a few college graduates choose the academic career and pursue it domestically. This article proposes the model of the Research University, which, in the author’s opinion, might continuously supply new generation of researchers from the ranks of the graduates of MAN (Minor Academy of Sciences of Ukraine) and from the winners of school Olympiads or the other youth competitions, where person is showing devotion to research activities since childhood. The author’s thoughts expressed in this article are derived from his 30-years experience of working with the Kyiv’s MAN «Doslidnyk» in the position of teaching and research coordinator of informatics, from his cooperation with the teachers and scientists of Crimea’s MAN «Iskatel», as well as from close and extensive interaction with MAN’s students.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42698
citation_txt	Щоб вивчитись на науковця / В.Б. Распопов // Вісн. НАН України. — 2012. — № 12. — С. 44-54. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT raspopovvb ŝobvivčitisʹnanaukovcâ AT raspopovvb vyučitʹsâčtobystatʹučenym AT raspopovvb learntobeascientist
first_indexed	2025-11-24T05:31:14Z
last_indexed	2025-11-24T05:31:14Z
_version_	1850842599385989120
fulltext	44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО У сучасній Україні науково-дослідні установи Національної академії наук відчувають гостру потребу в молодих дослідниках, тоді як кар’єра вітчизняного науковця нинішніх випускників пересічних вищих навчальних закладів уже, на жаль, не приваблює. У статті проаналізовано модель дослідницького університету, яка, на думку автора, здатна забезпечити неперервність і наступність у вихованні, творчому розвитку і належній освіті майбутніх на- уковців із числа тих амбітних студентів, які в шкільні роки пройшли школу Малої академії наук (МАН), стали ліде- рами зовнішнього незалежного оцінювання знань, переможцями шкільних предметних олімпіад, здобули творчі від- знаки в конкурсах-захистах науково-дослідних робіт МАН, з дитинства мріють присвятити себе науці. Пропонована стаття дискусійна. Роздуми автора щодо того, якою має бути неперервна освіта молоді, схильної до наукової діяльності, базуються на тридцятирічному досвіді науково-педагогічного керівництва секцією інформа- тики Київської МАН «Дослідник», тісній співпраці з педагогами і науковцями Кримської МАН «Шукач», а також спілкуванні із студентами, які в шкільні роки навчалися в наукових гуртках МАН. Ключові слова: дослідницький університет, Мала академія наук, науково-технічні пріоритети сучасності, особлива роль освіти, талановита молодь. В.Б. РАСПОПОВ Науково-навчальний центр прикладної інформатики Національної академії наук України просп. Академіка Глушкова, 40, Київ, 03680, Україна ЩОБ ВИВЧИТИСЬ НА НАУКОВЦЯ © В.Б. Распопов, 2012 «Необхідно (це найважливіше питання!) залучити до науки добре підготовану наукову молодь. Тому знову потрібно повернутися до ідеї створення в системі Академії наук університету, який би спеціально готував фахівців у цій галузі...» АКАДЕМІК НАН УКРАЇНИ А.П. ШПАК «ВІСНИК НАН УКРАЇНИ», 2008, №2, С. 5 МОДЕЛЬ ДОСЛІДНИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Згадуючи недалеке минуле, аналізуючи виступи та публікації науковців і менедже- рів від науки, можна констатувати, що про- блема залучення молоді у вітчизняну науку стала вже хронічною для України. Цю про- блему, на жаль, не вдалося вирішити за до- помогою численних урядових постанов, ухвалених за всі роки перебудови і незалеж- ності. Нині середній вік науковців, які пра- цюють у науково-дослідних установах На- ціональної академії наук України, неухиль- но наближується до пенсійної позначки. І якщо найближчим часом не вжити рішу- чих заходів — створити сприятливі умови для неперервної творчої освіти і поступово- го входження в науку амбітної молоді — призерів шкільних предметних олімпіад, пе- реможців конкурсів-захистів науково-до- слід них робіт Малої академії наук (МАН), лідерів зовнішнього незалежного оцінюван- ня знань (ЗНО), — то держава може на довгі роки позбутися наявних наукових шкіл. Багато міністерств і відомств на базі ко- лишніх відомчих інститутів підвищення кваліфікації або курсів перекваліфікації створили галузеві вищі навчальні заклади, у яких сьогодні, здебільшого на самоокупній основі, навчають необхідних їм фахівців із числа пересічних випускників середньої 45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО школи. Але їхнім досвідом підготовки про- фесійної зміни навряд чи можна скориста- тися, коли мова йде про відтворення науко- вої еліти, хоча б тому, що не всі випускники шкіл мають необхідні природні здібності для наукової роботи. За останнє десятиріччя діяльність Малої академії наук було реально підтримано на державному рівні [1–4]. Завдяки цьому сьо- годні в Україні успішно діє цілісна система профорієнтаційного відбору і підготовки до наукової роботи творчої шкільної молоді. Предметні олімпіади і конкурси МАН фак- тично проводять серед старшокласників се- лекцію — найталановитіші мають можли- вість після закінчення школи продовжити навчання у виші на бюджетній основі за об- раним фахом. На першому курсі вони зазви- чай додатково отримують вагому доплату до стипендії — від Президента України або від місцевих держадміністрацій. ЗНО, яке що- річно охоплює до півмільйона майбутніх абітурієнтів ВНЗ, також визначає 60–70 найздібніших із найвищим рейтингом. Ана- логічну функцію виконують і шкільні пред- метні олімпіади — від районного рівня до всеукраїнського і міжнародного. На жаль, наявна система моніторингу по- дальших творчих досягнень вихованців МАН, призерів шкільних предметних олім- піад, лідерів ЗНО, які вже стали студентами, «пробуксовує» і не забезпечує належного організаційного та науково-методичного су- проводу тих студентів, які із шкільних років мріяли стати науковцями, про що й свідчить незадовільний кінцевий результат — реаль- ний стан справ із «омолодженням» вітчиз- няної науки. На переконання автора цієї статті, причи- на того, що школярі з неординарними твор- чими здібностями і схильністю до наукової діяльності згодом дуже швидко втрачають інтерес до подальшої кар’єри науковця, по- лягає в тому, що, ставши студентами, вони потрапляють в оточення студентської молоді з рядовими творчими здібностями і зовсім не академічними амбіціями. Адже нинішнє сту- дентство самим життям зорієнтоване пере- важно не на здобуття якісної фундаменталь- ної освіти, не на наполегливе навчання по 12–16 годин на день, а радше — на швидкі за- робітки. Не є таємницею, що сьогодні майже всі студенти починають підпрацьовувати дуже рано, часто вже після першої ж зимової сесії. Причому працюють вони не за майбут- нім фахом, а де і як доведеться, часто-густо пропускаючи заради швидких заробітків важливі для їхньої подальшої професійної кар’єри фахові заняття у вищому навчально- му закладі — лекції, семінари тощо. Звичай- но, що схильні до засвоєння всього нового вихованці МАН, призери шкільних олімпіад і лідери ЗНО не є винятком і не стають біли- ми воронами в такому студентському оточен- ні. Вони дуже швидко адаптуються до реалій сьогодення, піддаються впливу студентів-од- нолітків, які вже спробували смак «кишень- кових грошей». Гонитва за грішми, а не за знаннями, засмоктує юні таланти. Згодом це не може не відбитися на загальній якості їх- ньої академічної освіти, яка, як відомо, для майбутнього науковця в принципі неможли- ва без наполегливої щоденної самопідготов- ки, багатогодинної самостійної роботи над підручниками, у бібліотеці тощо. Так посту- пово, за 2–3 роки навчання, змінюються жит- тєві орієнтири талановитої студентської мо- лоді, на яку держава покладала надію як на майбутню наукову зміну. Вихід із ситуації, що склалася, автор вба- чає в тому, щоб на базі НЦ «МАН України», НБУ ім. В.І. Вернадського, науково-до слід- них інститутів і профільних науково-на- вчаль них центрів, які вже діють у НАН Укра- їни, створити в Україні хоча б один дослід- ницький університет світового рівня, на навчання в який запрошуватимуть абітурі- єнтів із числа призерів шкільних предметних олімпіад, переможців конкурсів-захистів на- уково-дослідних робіт МАН, лідерів ЗНО. При цьому навчання талановитих студентів у дослідницькому університеті має здій- снюватися винятково на бюджетній основі. На етапі становлення, поки буде ви- значено необхідну матеріально-технічну базу, створено базові кафедри, сформовано 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО про фесорсько-викладацький колектив, до- слідницький університет може функціону- вати як громадська інституція при НЦ «МАН України». Принципи неперервності й наступності в освіті елітної наукової мо- лоді будуть забезпечені, якщо студенти I–III курсів матимуть можливість творчо спілку- ватися і один з одним, і з науковцями НАН України в гуртках МАН, продовжуючи науково-дослідну діяльність, до якої вони долучилися, готуючись до конкурсів-за хис- тів науково-дослідних робіт МАН. У сту- дентському середовищі дослідницького уні- верситету має домінувати культ знань, а не майбутніх високих заробітків. ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД СТВОРЕННЯ ЕЛІТНИХ НАУКОВИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МФТІ І МІФІ В основу принципів діяльності дослід- ницького університету може бути покладе- но позитивний історичний досвід функціо- нування таких дослідницьких вишів — Московського фізико-технічного інституту (МФТІ) і Московського інженерно-фізич- ного інституту (МІФІ), які були створені в СРСР у післявоєнні роки з метою швидкого відновлення науково-технічного потенціалу держави [5, 6]. Автор вбачає певну аналогію між ситуацією, яка склалася нині з дефіци- том молодих науковців, у сучасній Україні і в повоєнному СРСР. У перші роки після закінчення війни в СРСР також відчувався дуже гострий дефі- цит молодих наукових кадрів. Адже у воєн- ний період молодь не мала можливості здобу- вати повноцінну якісну середню освіту. На територіях, окупованих загарбниками, школи здебільшого не функціонували, а в тилу учні з 13–14 років були змушені працювати на фа- бриках, заводах, у сільському господарстві, щоб замінити своїх батьків, які пішли на фронт. Значна частина здібної до навчання молоді загинула на війні, а ті, кому пощасти- ло вижити, втратили своє здоров’я, що іноді заважало продовжити навчання у ВНЗ. Уряд СРСР знайшов вихід із цієї ситуації в тому, щоб створити елітні вищі навчальні заклади — МФТІ і МІФІ, які б мали особли- вий статус, порівняно зі звичайними виша- ми тодішнього Радянського Союзу. Москов- ський фізико-технічний інститут розміщу- вався в приміській зоні столиці, ізольовано від спокус великого міста. У безпосередній близькості від навчальних корпусів були розташовані студентські гуртожитки, їдаль- ні, спортивний корпус, кіноконцертний зал. Тобто для студентів МФТІ було створено належну побутову інфраструктуру, подібну до тієї, яку мають ізольовані університетські містечка в США і Великій Британії. У МФТІ за сумісництвом викладали пе- реважно професори і доценти з числа нау- ковців, які за основним місцем роботи ак- тивно працювали в провідних науково-до- слідних установах країни. Працю сумісників оплачували за тарифами, які були вищими, ніж у викладачів звичайних ВНЗ, при цьому педагогічне навантаження було істотно мен- шим, таким, як у закордонних університе- тах. Студенти МФТІ також мали підвищену стипендію, порівняно із студентами пересіч- них вишів. Студентами МФТІ ставали лише найзді- бніші й найамбітніші абітурієнти, які в шкільні роки спромоглися здобути відзнаки на республіканських, всесоюзних або між- народних олімпіадах з фізики, математики, а також успішно склали вступні випробу- вання, пройшли співбесіду. Навчальне навантаження студентів, осо- бливо в перші три роки їхнього навчання, було настільки інтенсивним, що успішні оцінки на заліках та іспитах отримували не всі, а лише особистості з високим ступенем самоорганізованості, здатні зосередитися на щоденному багатогодинному навчанні, май- же без вихідних і, звісно, без витрачання до- рогоцінного часу на якісь сторонні підробіт- ки. Серед життєвих пріоритетів студентів МФТІ першорядним було бажання наполе- гливо вчитися, щоб присвятити себе слу- жінню науці. Адміністрація установи всіля- ко культивувала й підтримувала саме таке спартанське ставлення студентів до майбут- ньої професії науковця. 47ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО Селекція студентів, схильних до науки, здійснювалася неперервно: на I–III курсах після кожної сесії найслабкіші відсіювали- ся. Через академічну неуспішність вони про- сто сходили з дистанції: їх відраховували з інституту, або вони переходили на навчання в інші столичні ВНЗ. Частка відрахувань та- ких студентів із МФТІ в окремі роки дохо- дила до 30–40%! До фінішу діставалися най- наполегливіші в навчанні. У студентському містечку молодь мешка- ла ізольовано й навчалась аж до III курсу включно, здобуваючи фундаментальну фа- хову освіту. Починаючи з IV курсу, студенти МФТІ розподілялися за численними базо- вими кафедрами, які були створені при науково-дослідних установах столиці і в Московській області. Навчання на цих ка- федрах було індивідуальним, заняття про- водили в невеликих групах, по 6–8 осіб. На- укові співробітники установ, де розміщува- лися базові кафедри Інституту, викладали студентам спецкурси і здійснювали наукове керівництво безпосередньо на своєму робо- чому місці, у своїх наукових лабораторіях. При цьому наукові керівники додатково до основної заробітної платні отримували до- плату за те, що у свій робочий час безпосе- редньо керували навчальною практикою прикріплених до них студентів. Студенти-старшокурсники Московського фізико-технічного інституту, як правило, також матеріально заохочувались: на час навчально-виробничої практики в лабора- торіях науково-дослідних установ вони отримували заробітну платню, працюючи за сумісництвом на 0,25–0,5 ставки лаборанта або інженера. З кожним наступним семестром кількість днів на тиждень, які студент МФТІ прово- див у базовому науково-дослідному інсти- туті, поступово збільшувалася: 1–2 дні на тиждень на IV курсі, 3–4 дні на тиждень на V курсі, на завершальному VI курсі навчан- ня студент Інституту проводив усі робочі дні в базовій лабораторії НДІ. Якщо ж науково-дослідний інститут, де проходили науково-виробничу практику сту- денти, був розташований на значній відда- лі від гуртожитків студентського містечка МФТІ, наприклад, якщо час, який витрачав студент на дорогу до НДІ, перевищував 2 го- дини, то йому надавалося місце в гуртожит- ку для аспірантів у безпосередній близькості від базового НДІ. Доречно зазначити, що на виконання ди- пломної роботи студентові-шестикурснику відводився весь навчальний рік. Фактично він працював над своєю дипломною робо- тою в базовій науково-дослідній лабораторії нарівні з іншими штатними науковцями. Тема його дипломної роботи за обсягом і значущістю була прирівняна до планового наукового навантаження штатного дослід- ника лабораторії. Тому не дивно, що після захисту дипломної роботи випускник МФТІ за своєю кваліфікацією не поступався ін- шим молодим науковим співробітникам ла- бораторії, а його дипломна робота зазвичай містила нові наукові результати, які згодом у формі статті публікувалися в наукових журналах. Це був перший власний доробок до майбутньої дисертації. Ті студенти, які за роки навчання в МФТІ виділялися з-поміж інших стабільно висо- кою академічною успішністю і за час на у- ково-дослідної практики в базових НДІ отримували схвальні відгуки наукових ке- рівників, а також ті, хто в студентські роки спромігся опублікувати свої перші наукові статті, одержували рекомендації для продо- вження навчання в аспірантурі МФТІ. За- значимо, що, на відміну від звичайних ви- щих навчальних закладів, де частка випус- кників, які отримували направлення до аспірантури, була в межах кількох відсотків, у МФТІ кожен третій-четвертий випускник ставав аспірантом! Описана вище модель відтворення науко- вого потенціалу на практиці виявилася дуже плідною. Московський фізико-технічний ін- ститут підготував значну кількість високо- кваліфікованих інженерів і науковців, які наприкінці 40-х років забезпечили «ракетний щит» держави, створили радіоелектронну промисловість. 48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО У 50-ті роки за аналогічною схемою почав функціонувати Московський інженерно-фі- зичний інститут (МІФІ), який спеціалізу- вався на підготовці науково-інженерних фа- хівців для ядерної промисловості. У 60-ті роки таку ж ефективну схему під- готовки науковців було покладено в основу під час розбудови всесвітньо відомого ака- деммістечка під Новосибірськом. У 70-х роках на аналогічних засадах, з комплексним вирішенням усіх питань — ка- дрових, фінансових, побутових, — було за- сновано Далекосхідний науковий центр (Владивосток). В Україні в 60–70-х роках також були ство- рені базові кафедри МФТІ: спочатку академік В.М. Глушков очолив київську базову кафедру МФТІ при Інституті кібернетики, а згодом за- працювало київське відділення МФТІ з базо- вими кафедрами в кількох київських НДІ. Численна когорта випускників київського відділення Московського фізико-тех ніч ного інституту, до якої належить і автор цієї статті, і нині успішно працює в наукових установах НАН України, вони є живими носіями цінного досвіду, який буде затребуваний у процесі створення дослідницького університету. Вважаємо, що наведений вище історич- ний досвід не можна не враховувати під час вирішення на загальнодержавному рівні проблеми омолодження вітчизняної науки. Часу для позитивного розв’язання цієї на- гальної проблеми вже майже не залишилось, адже середній вік науковців, кваліфікація яких підкріплена дипломами кандидата, доктора наук або професора, майже пенсій- ний, і тому через декілька років уже не буде кому ділитися з молоддю своїми знаннями і досвідом наукової роботи. РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ Люди старшого покоління ще пам’ятають ті часи, коли пошук місця роботи часто- густо обмежувався лише ареалом їх прожи- вання. Причому для працевлаштування на роботу з пристойною зарплатою диплом про вищу освіту був непотрібний. Якщо робіт- ник працював сумлінно, він міг бути впевне- ним у завтрашньому дні. У ті часи в пошані були трудові династії: діти наслідували про- фесію батьків, ідучи працювати на те саме підприємство. Правила виживання в сучасному мінливо- му світі стали іншими. На очах одного поко- ління нові революційні технології докорінно змінили світ, у якому ми живемо і працюємо. У Західній Європі і США ме талургійні гі- ганти, на яких колись працювали тисячі ро- бітників, були витіснені з ринку автоматизо- ваними металургійними комплексами, на яких ту ж роботу тепер виконує сотня-друга висококваліфікованих інженерів. В Україні технологічна революція збігла- ся в часі з глибокими соціальними перетво- реннями, швидким розшаруванням суспіль- ства. Причому для багатьох вітчизняних фа- брик і заводів час, що настав, виявився катастрофою. Колись стабільні підприєм- ства в перші роки незалежності були зруйно- вані вщент, спеціалісти з багаторічним про- фесійним досвідом роботи опинилися в стані глибокої фрустрації. Сьогодні в Україні побудовано відкрите суспільство. Кожен охочий може без про- блем оформити закордонний паспорт і їхати шукати кращої долі за межі Батьківщини. Далекоглядна амбітна молодь із числа при- зерів конкурсів МАН, переможців олімпіад і лідерів ЗНО, мабуть, так і чинить: спочат- ку здобуває в Україні якісну базову освіту на рівні бакалавра, спеціаліста або магістра, підкріплену дипломом із відзнакою, а потім їде в престижні закордонні наукові центри, щоб там продовжувати наукову діяльність. І жодні адміністративні заборони не в силі стримати цю негативну для нашої країни тенденцію. Водночас держава нині забезпечує найта- лановитішим абітурієнтам можливість навча- тися на бюджетній основі: за власним вибо- ром вони стають студентами в будь-якому з державних вищих навчальних закладів. Зви- чайно, сьогодні всі — і батьки, і абітурієнти — вже розуміють, що для держави бюджетне навчання студента у виші коштує в грошово- му вимірі певну суму. То чому б державі не 49ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО оприлюднити величину того цільового гро- шового гранту, здобувачем якого фактично стає переможець всеукраїнської або міжна- родної олімпіади, конкурсу МАН або лідер ЗНО, який виборов право на бюджетне на- вчання в обраному ним виші. Це створить конкурентне середовище між університета- ми, які зацікавлені в отриманні додаткового бюджетного фінансування за право навчати талановиту молодь, що здобула цільовий освітній грант від держави. Мабуть, можна запропонувати й інші ринкові механізми для того, щоб забезпечити певну конкуренцію між вищими навчальними закладами, а також для того, щоб певні фінансові зобов’язання хоча б на деякий час затримали здібних мо- лодих спеціалістів в Україні. Близьким до порушених тут автором пи- тань — запровадженню в Україні універси- тетських рейтингів як фактора елітного статусу освіти в дослідницьких універси- тетах — присвячені дослідження С.В. Кур- батова, докторанта Інституту вищої освіти НАПН України [7]. Нині у світі між країнами вже склався пев- ний розподіл праці. Кожна з держав, щоб отри- мати конкурентні переваги на світових ринках, спеціалізується на певному виді діяльності. А який вид діяльності конкурентно вигідний для України? Інформаційні технології? Сільське господарство? Генна інженерія? Металургія? Хімічна промисловість? Енергетика? Військо- ва промисловість? Туризм? Важливо ознайо- мити суспільство з державними пріоритетами, щоб якомога раніше зорієнтувати на ці галузі знань найздібнішу молодь, дати їй далекосяж- ну надію, сформувати оптимізм на майбутнє в рідній державі. Звернімося до досвіду економічно успіш- ніших країн світу. Технологічна революція, інформаційні технології та Інтернет доко- рінно змінили саму інфраструктуру світової економіки. У сучасному ком п’ю те ри зо ва но- му світі завдяки можливостям Інтернету підприємці здатні створювати власні мережі електронних магазинів, наймати на роботу фахівців, знаходити постачальників далеко за межами не лише свого міста, а й держави. У Китаї та Індії урядовці, бізнесмени і ме- неджери швидко зрозуміли, що, впроваджу- ючи нові технології, вони зможуть конкуру- вати з країнами Старого світу. Причому тех- нологічне переозброєння ці країни розпочали саме з реформ в освіті. Навчання дітей стало тривалішим, освіта — якіснішою, а вивченню математики і природничих дисциплін сьо- годні приділяється значно більше уваги. Зді- бну молодь відряджали здобувати вищу освіту до технологічно провідних країн світу. Нині Китай та Індія вже відіграють важливу роль у світовій економіці. Їхні «мізки» по- вертаються на батьківщину, якщо не безпо- середньо, то опосередковано, у тому числі й через протекції щодо налагодження вигідних для цих країн ділових контактів, залучення закордонних інвестицій. Отже, чи варто «відтік мізків» уважати ка- тастрофою? Будьмо оптимістами! Теперіш- ня невизначеність з економічною і соціаль- ною перспективою дає Україні історичний шанс. Достатньо, щоб змінилися ми самі й наше ставлення до реалій сьогодення. Ни- нішньому поколінню випало навчитися жити і працювати в умовах швидкоплинних реа- лій високотехнологічного глобального світу, у конкурентних умовах міжнародного роз- поділу праці. Спеціалізація країни може по- лягати і в тому, щоб плекати для міжна- родного співтовариства талановиту молодь, здібних дослідників, які в майбутньому при- множать славу України як держави із ста- більно високим рівнем освіти. СУЧАСНІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ПРІОРИТЕТИ Й ОСОБЛИВА РОЛЬ ОСВІТИ 25 січня 2011 р. Президент США Барак Обама в щорічному посланні до Конгресу окреслив основні інноваційні пріоритети свого уряду на найближчі десятиріччя [8]: біотехнології, інформаційні технології, екологічно чисті технології видобутку і використання енергії. На думку експертів, саме ці напрями розвитку науки і техніки забезпечать Сполученим Штатам Америки світове лідерство в майбутньому. 50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО Президент США пообіцяв науковцям, які створюватимуть енергоощадні технології, що держава щедро виділятиме гранти, а під- приємці, які впроваджуватимуть ці техно- логії в життя, будуть користуватися подат- ковими пільгами. До 2035 р. США має намір виробляти близько 80% екологічно чистої електроенергії (енергія вітру, сонця, води, безпечна ядерна енергія, екологічно чисті вугілля і газ). Барак Обама наголосив на особливій ролі освіти, без радикального реформування якої країна не зможе підготувати наступне поко- ління до життя й роботи в технологічно онов- леному суспільстві майбутнього. При цьому акцентував увагу на важливості оволодіння теперішніми підлітками природничими дис- циплінами, насамперед математикою. Немож- ливо забезпечити світове лідерство країни в наукових дослідженнях і нових технологіях, якщо не будуть створені нові високотехноло- гічні робочі місця, а для цього потрібно здій- снити кардинальні реформи в освіті. Заклики уряду США до технологічної пе- ребудови тією чи іншою мірою стосуються й сучасних викликів щодо майбутнього Украї- ни. Технологічним підґрунтям сьогодення є комплекс усіх комп’ютерних наук — алго- ритміки, системного аналізу, програмування тощо. Опанування їхніх основ може мати стратегічне значення для майбутнього Укра- їни, яка була колискою комп’ютерної техні- ки в повоєнному СРСР: перший у континен- тальній Європі комп’ютер МЕСМ, як відомо, був сконструйований саме в Києві [9]. Спе- ціалізація молоді на інформаційних і енерго- ощадних технологіях, біотехнології зміцнить Україну як незалежну державу, захистить і збереже її довкілля для прийдешніх поко- лінь, стане стимулом для створення в Украї- ні великої кількості сучасних робочих місць. І основну роль тут має відігравати освіта. Після батьків найвпливовішою людиною для дитини є її вчитель. У Південній Кореї вчителів недарма називають «зодчими на- ції». Настав час і в Україні шанобливо по- ставитися до професії вчителя, викладача вищого навчального закладу. Завдання сьогодення — формування нави- чок особистості до самоосвіти протягом усього її життя. Самоосвіта допомагає під- тримувати необхідний рівень знань, щоб від- повідати кваліфікаційним вимогам оновле- них робочих місць. Тому зростає роль дис- танційної освіти, яка неможлива без вільного володіння комп’ютерними й інтернет-тех но- логіями. Саме вони дають шанс кожному здобувати неперервну освіту, починаючи з перших років навчання в школі й аж до пен- сійного віку. Нормою для кожного має стати вільне во- лодіння кількома мовами — державною ук- раїнською, а також мовами тих держав, з якими межує Україна, і, звичайно, англій- ською, яка де-факто вже стала мовою між- народного спілкування науковців, інжене- рів, фахівців багатьох інших професій. ВІД МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК ДО ДОСЛІДНИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ За роки незалежності Україна втратила європейське лідерство в багатьох галузях промисловості, але спромоглася зберегти й організаційно зміцнити цілісну педагогічну систему пошуку, виховання і професійної орієнтації творчої молоді, схильної до ціле- спрямованого продуктивного навчання. Нині в МАН, за підтримки керівництва НАН України, реалізована й ефективно діє систе- ма профорієнтаційного відбору, допрофе- сійної підготовки талановитої шкільної мо- лоді, яка має намір присвятити себе науково- дослідній діяльності. Завдяки дбайливому ставленню ентузіастів олімпіадного і манів- ського руху — численної когорти шкільних учителів, викладачів вищих навчальних за- кладів, науковців НАН України (низький їм уклін і шана за це!) — у нашій державі збере- жено й удосконалено цілісну систему по- етапного проведення предметних шкільних олімпіад і конкурсів МАН. Значний навчально-методичний досвід позашкільної роботи з творчими підлітками, які мріють присвятити себе науці, був на- працьований у позашкільних навчальних закладах — палацах дітей та юнацтва, цен- 51ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО трах технічної творчості, центрах інформа- ційних технологій тощо. На подальше вдо- сконалення цієї роботи педагогів і науковців МАН спрямовує недавній Указ Президента України від 30 вересня 2010 р. № 927/2010 «Про заходи щодо розвитку системи вияв- лення та підтримки обдарованих і таланови- тих дітей та молоді» [1]. Упродовж багатьох років, здійснюючи науково-педагогічне керівництво юними про грамістами Київської МАН «Дослід- ник», ми переконалися, що навчання стає результативнішим і цікавішим для підлітка, якщо воно тісно пов’язане з його особистою практикою викладання вивченого іншим учням, молодшим за віком. Поступово в Центрі інформаційних техно- логій сформувався перспективний напрям творчої діяльності молодих програмістів — розроблення мультимедійних ком п’ю терних програм навчального призначення. Звичай- но, конкретні теми, над якими працювали наші вихованці, з року в рік змінювалися, оновлювалися відповідно до стрімкого роз- витку і оновлення програмного забезпечення сучасних комп’ютерів та Ін тернету. Але в ці- лому тематика манівських робіт завжди ви- ходила далеко за межі програми шкільного курсу інформатики, який має бути консерва- тивним. І це зрозуміло, тому що норматив- ний шкільний курс інформатики спрямова- ний на підготовку саме пересічних користу- вачів найпоширеніших програм. Набутий педагогічний досвід узагальнено і не од но- разово апробовано на фахових вітчизняних і міжнародних науково-методичних форумах із використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі, у школі й вищому навчальному закладі [10–20]. Згаданий Указ Президента України дає змогу на базі регіональних відділень МАН удосконалити в Україні мережу підготовчих відділень для абітурієнтів дослідницького університету. Така система довишівської підготовки фактично забезпечуватиме непе- рервність і наступність творчої освіти моло- дих дослідників із числа школярів-ви хо- ванців МАН, які згодом стануть студентами і продовжать навчання в дослідницькому університеті [21]. Сьогодні статус дослідницького універси- тету, згідно з Постановою КМУ № 163 від 17.02.10 р. «Про затвердження Положення про дослідницький університет» [21], на ви- значений термін надається лише найрей- тинговішим вищим навчальним закладам, тоді як академічного вишу з назвою «До- слідницький університет» бракує. На думку автора, саме назва «Дослідниць- кий університет» стане найпривабливішою для творчої молоді, абітурієнтів, які пройшли школу МАН, здобули нагороди на всеукраїн- ських і міжнародних предметних олім піадах або стали лідерами ЗНО. Очікується, що в такому вищому навчальному закладі рутин- не навчання органічно поєднуватиметься з творчою діяльністю, посильною для студен- тів участю в на уково-дослідних проектах. Наприклад, студентам дослідницького університету, які навчатимуться інформа- ційних технологій, на молодших і середніх курсах можна було б запропонувати творчі завдання з розроблення українськомовних мультимедійних комп’ютерних програм на- вчального призначення. Ці дослідження, як курсові студентські роботи, будуть спрямо- вані на створення, апробацію і подальше впровадження в навчальний процес мульти- медійних програм навчального призначен- ня, а також на розроблення тематичних навчально-довідкових сайтів і розміщення їх у мережі Інтернет. Причому конкретні теми курсових і дипломних робіт уточнюва- тимуть керівники тих наукових відділів і ла- бораторій, до яких прикріплятимуться сту- денти дослідницького університету. Згідно з пунктом 2 Положення [21]: «До- слідницький університет — національний вищий навчальний заклад, який має вагомі наукові здо- бутки, провадить дослідницьку та інноваційну ді- яльність, забезпечує інтеграцію освіти та науки з виробництвом, бере участь у реалізації міжна- родних проектів і програм. Статус надається за- значеному закладу з метою підвищення ролі уні- верситету як центру освіти і науки, підготовки високо ква лі фі ко ва них наукових і науково-педа го- гіч них кадрів, упровадження в практику наукових 52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО досягнень, технічних і технологічних розробок, реалізації разом з іншими вищими навчальними закладами та науковими установами спільних програм за пріоритетними напрямами фунда- ментальних і прикладних наукових досліджень для розв’язання важливих соціально-економічних завдань у різних галузях економіки». Серед критеріїв діяльності (всього їх 31), відповідно до яких цей статус надають або підтверджують, — захист не менше як 300 кандидатських та 50 докторських дисерта- цій, наявність серед штатних працівників не менше ніж 150 докторів і 500 кандидатів наук, вихід не менше ніж 200 монографій та підручників із грифом МОН молодьспорт України, отримання не менше ніж 50 па- тентів і ліцензій — і все це протягом остан- ніх п’яти років. Кількість наукових публі- кацій у виданнях, які входять до міжнарод- них наукометричних баз даних — Web of Science, Scopus та інших, — упродовж ос- танніх п’яти років повинна становити не менше ніж 150 публікацій щорічно. На жаль, у цьому Положенні не визначено, які ж вимоги мають висуватися до майбутніх абітурієнтів, а саме — до стартового рівня їхньої підготовки. Зазначимо, що задовольнити вимоги всіх критеріїв, наведених у Положенні про до- слідницький університет [21], здатні лише ті науково-навчальні комплекси, до складу яких органічно входять профільні науково- на вчаль ні центри, науково-дослідні інсти- тути й установи Національної академії наук України. ВИСНОВКИ Насамкінець ще раз закцентуємо увагу на таких питаннях. На переконання автора, студентами дослідницького університету повинні ставати переважно лідери ЗНО, призери шкільних предметних олімпіад, пе- реможці конкурсів-захистів науково-до слід- них робіт МАН. Причому навчання студен- тів у дослідницькому університеті має здій- снюватися винятково за бюджетні кошти, аби хоча б для цієї відносно нечисленної когорти майбутніх науковців держава забез- печила реальну можливість здобути в Укра- їні університетську освіту, яка відповіда- тиме сучасним міжнародним стандартам щодо організаційного, кадрового, ма те рі- ально-технічного, фінансового забезпечен- ня навчального процесу і побуту студентів у цілому. На державному рівні слід визначити і за- кріпити за призерами олімпіад і конкурсів МАН, лідерами ЗНО цільові бюджетні гран- ти на здобуття ними освіти у тих вищих на- вчальних закладах, які вони обиратимуть самі. Таким чином, між вишами, дослідниць- кими університетами існуватиме необхідна конкуренція за додаткові бюджетні кошти, які вони отримуватимуть, зараховуючи на навчання талановиту молодь, здобувачів цих освітніх грантів. Спираючись на позитивний багаторіч- ний досвід функціонування дослідниць- ких вишів МФТІ та МІФІ, було б доціль- но про аналізувати сучасний підхід до від- творення наукової еліти в успішних у науковому сенсі країнах Заходу, де вже по- будоване відкрите суспільство і панує ринкова економіка, щоб порівняти прин- ципи діяльності закордонних і вітчизня- них дослідницьких університетів, запози- чивши в них найкраще. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Указ Президента України від 30.09.2010 № 927/2010 «Про заходи щодо розвитку системи виявлення та підтримки обдарованих і таланови- тих дітей та молоді». — www.president.gov.ua/ documents/12324.html. 2. Ковбасенко Л.І. Методика виховної діяльності в Ма- лій академії наук України. — К: Інформ. системи, 2008. — 207 с. 3. Верлань А.Ф., Касаткин В.Н., Распопов В.Б. Ма- лая академия наук как эффективный инстру- мент возрождения интеллектуального потенци- ала Украины XXI столетия (на примере секции ИВТ, 1963–1998 гг.) // Комп’ютери у Європі. Минуле, сучасне та майбутнє. — К.: Фенікс, 1998. — С. 394–403. 4. Дбаючи про майбутнє науки (Постанова Президії НАНУ «Про розширення співпраці НАН України з Малою академією наук України») // Вісник НАН України. — 2010. — № 2. — С. 29–33. 53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО 5. Распопов В.Б., Чебан Л.І. Дослідницький університет МАН як громадська інституція // Людиноцентризм як основа гуманітарної політики України: освіта, політика, економіка, культура: матер. Всеукр. конф. (22 лютого 2011, Київ, Україна). — С. 400–411. 6, Распопов В.Б. Історичний досвід: відтворення інте- лектуального потенціалу в повоєнному СРСР // Еліта і обдарованість: точки перетину: матер. міжнар. наук.-практич. конф. (2–23 грудня 2010, Київ, Україна). — С. 258–264. 7. Курбатов С.В. В пошуках ідеї університету, адек- ватного сьогоденню: дослідницький університет + підприємницький університет = університет сві- тового рівня? // Еліта і обдарованість: точки пе- ретину: матер. міжнар. наук.-практич. конф. (2– 23 грудня 2010, Київ, Україна). — С. 39–48. 8. The 2011 State of the Union Address: enhanced ver- sion. — http://www.whitehouse.gov/photos-and-video/ video/2011/01/26/2011-state-union-address-en- hanced-version. 9. Дашевский Л.Н., Шкабара Е.А. Как это начина- лось. — М.: Знание, 1981. 10. Распопов В.Б. Напрямки діяльності Центру інфор- маційних технологій Київського палацу дітей та юнацтва // Комп’ютер у школі та сім’ї. — 2007. — № 5 (61). — С. 43–44. 11. Теорія і практика допрофесійної підготовки юних програмістів МАН: Аналітико-бібліографічний огляд. — К.: НУЦ ПІ НАНУ, 2007. — 64 с. 12. Распопов В.Б. Механізми залучення талановитої молоді в науку. (На прикладі діяльності секції ін- форматики Київської МАН «Дослідник», 1998– 2008 рр.) // Вища освіта України. — 2008. — Т. 4(11). — С. 473–481. 13. Распопов В.Б., Лялько В.І. Мультимедійні на вчаль- но-демонстраційні комп’ютерні програми до під- ручника «Медична і біологічна фізика». — http:// www.raspopov.net/2010WebConfUML/. 14. Чебан Л.И., Лялько В.И., Распопов В.Б. Реализация мультимедийных проектов учебного назначения в школе // Информационные технологии в образова- нии: сб. трудов XVII междунар. конф.-выставки. — М.: БИТ про, 2007. — С. 69–71. 15. Плотников И.Е., Распопов В.Б., Чебан Л.И. Откры- тый конкурс по программированию среди старше- классников Киева // Применение новых техноло- гий в образовании: матер. XIX Междунар. конф. (26–27 июня 2008, Троицк, Россия). — С. 269–271. 16. Распопов В.Б., Чебан Л.И. Разработка мультиме- дийных компьютерных программ учебного назна- чения // Применение новых технологий в образо- вании: матер. XIX Междунар. конф. (26–27 июня 2008, Троицк, Россия). — С. 274–277. 17. Raspopov V.B., Cheban L.I. Mystery of prodigy programmers // Применение новых технологий в образовании: матер. XIX Междунар. конф. (26–27 июня 2008, Троицк, Россия). — С. 233–235. 18. Лялько В.І., Распопов В.Б. Розвиток креативності учнів і студентів на заняттях з інформаційних тех- нологій // Креативність і творчість. — К.: Гносиз, 2009. — С. 187–194. 19. Raspopov V.B., Manzhula A.M. Creative approaches to computer science education // Інформаційні тех- нології в освіті. — 2010. — Вип. 5. — С. 87–96. 20. Манжула А.М., Распопов В.Б. Огляд мультимедій- них проектів членів МАН // Комп’ютер у школі та сім'ї. — 2011. — № 2 (90). — С. 50–53. 21. Про затвердження Положення про дослідницький університет. Постанова КМУ від 17.02.10 № 163. — zakon2.rada.gov.ua/laws/show/163-2010-п. Стаття надійшла 21.09.2012 р. В.Б. Распопов Научно-учебный центр прикладной информатики Национальной академии наук Украины просп. Академика Глушкова, 40, Киев, 03680, Украина ВЫУЧИТЬСЯ, ЧТОБЫ СТАТЬ УЧЕНЫМ В современной Украине научно-ис сле до ва тель- ские организации Национальной академии наук ис- пытывают острую нужду в молодых исследователях, тогда как карьера отечественного ученого нынеш- них выпускников обычных вузов уже, к со жалению, не привлекает. В статье обсуждается модель иссле- довательского университета, которая, по мнению автора, в состоянии обеспечить непрерывность и преемственность воспитания, творческое развитие и необходимый уровень образования будущих уче- ных из числа тех целеустремленных студентов, ко- торые в юношеские годы прошли школу МАН, ста- ли лидерами рейтингов ЕГЭ, победителями школь- ных предметных олимпиад, добились творческих успехов на конкурсах-защитах научно-исс ле до ва- тельских работ МАН, с детства мечтают посвятить себя науке. Данная статья является дискуссионной. Размышления автора о том, какой же может быть система непрерывного обучения молодежи, пред- расположенной к исследовательской деятельности, основывается на тридцатилетнем опыте научно-пе- да гогического руководства секцией информатики Киевской Малой академии наук «Исследователь», тесном сотрудничестве с педагогами и учеными Крымской Малой академии наук «Искатель», а так- же — на общении со студентами, которые со школь- ных лет приобщились к деятельности МАН. Ключевые слова: исследовательский универси- тет, Малая академия наук, научно-технические при- оритеты современности, особая роль образования, талантливая молодежь. 54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 12 НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО V.B. Raspopov Applied Informatics Research and Training Centre under NAS of Ukraine 40 Acad. Glushkov Ave., Kyiv, 03680, Ukraine LEARN TO BE A SCIENTIST The research institutions of the National Academy of Sciences in Ukraine are in need of young researchers, but, unfortunately, only a few college graduates choose the academic career and pursue it domestically. This article proposes the model of the Research University, which, in the author’s opinion, might continuously supply new generation of researchers from the ranks of the graduates of MAN (Minor Academy of Sciences of Ukraine) and from the winners of school Olympiads or the other youth competitions, where person is showing devotion to re- search activities since childhood. The author’s thoughts expressed in this article are derived from his 30-years ex- perience of working with the Kyiv’s MAN «Doslidnyk» in the position of teaching and research coordinator of informatics, from his cooperation with the teachers and scientists of Crimea’s MAN «Iskatel», as well as from close and extensive interaction with MAN’s students. Keywords: the Research University, Minor Academy of Sciences of Ukraine, scientific and research priorities, special role of education, gifted youth.

Щоб вивчитись на науковця

Institution

Ähnliche Einträge