«Енциклопедія українознавства»
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Енциклопедичний вісник України |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
2009
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42708 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Енциклопедія українознавства» / А. Жуковський // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 14-22. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860031559237632000 |
|---|---|
| author | Жуковський, А. |
| author_facet | Жуковський, А. |
| citation_txt | «Енциклопедія українознавства» / А. Жуковський // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 14-22. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Енциклопедичний вісник України |
| first_indexed | 2025-12-07T16:52:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
14
Аркадій Жуковський
УДК 031:908(477)
Аркадій Жуковський
Почесний Голова НТШ у Європі, іноземний член НАН України
«Енциклопедія українознавства»
І. Перші енциклопедичні видання про Україну.
Від самого початку систематичних українознавчих студій виникла ідея створи-
ти загальний довідник про Україну, який згодом буде названо енциклопедією, –
науково-довідкове видання, яке містить найістотнішу інформацію з усіх або окре-
мих галузей знань, у нашому випадку – синтез знань про Україну. Енциклопедія ві-
дображає рівень науки і культури своєї епохи, тому її слід періодично перевидавати,
узгоджувати з новими даними, подіями, дослідженнями. Своєю енциклопедією
укладачі намагалися дати правдиву інформацію про Україну, бо часто через незна-
ння, чи навіть навмисне, змішували українців з сусідами, перекручували, або замов-
чували минуле українського народу. Перші енциклопедичні україно знавчі довідки
з’явилися у російськомовних енциклопедіях: Брокгауза і Ефрона (1890 – 1907), де
авторами статей були І. Франко, М. Сумцов, М. Василенко, Д. Баглій, А. Кримський,
П. Житецький та ін., та в «Енциклопедическом словаре» Ґраната (1910 – 1948).
Енциклопедичні українознавчі розвідки знаходимо у двотомному збірнику
«Украинский народ в его прошлом й настоящем», що вийшов з ініціативи М. Гру-
шевського у 1914 – 1916 рр. у Петербурзі.
Першою енциклопедією українською мовою була «Українська загальна енци-
клопедія», що з’явилася у 1930 – 1935 рр. у трьох томах за редакцією Івана Раков-
ського. Серед членів редакції були Володимир Дорошенко, Михайло Рудницький,
Василь Сімович (був також редактором відділу «Україна», що охоплював біль-
шість третього тому).
Рівночасно з появою «Української загальної енциклопедії», Микола Скрип-
ник виступив з проектом великої «Української радянської енциклопедії», роботу
над якою розпочато у Харкові у 1930-х рр., але після самогубства М. Скрипника у
1933 року і репресій, що їх зазнали українські вчені, у листопаді 1934 року редак-
цію ліквідовано, а зібраний матеріал знищено.
II. «Енциклопедія українознавства» – загальнопредметна частина (ЕУ1).
Після закінчення Другої світової війни у Західній Європі, переважно в Бава-
рії, перебувала більшість дійсних членів і членів управи довоєнного львівського
15
Аркадій Жуковський
Енциклопедичний вісник України. Випуск 1, 2009.
Наукового товариства ім. Шевченка (далі – НТШ), які у червні 1947 року на за-
гальних зборах у Мюнхені відновили діяльність НТШ. Тоді ж розпочали роботу
три традиційні секції, деякі комісії, було створено нові комісії й інститути, зокре-
ма й Інститут енциклопедії українознавства. Творці відновленого НТШ від самого
початку звернули увагу на ті ділянки науки, які мали служити потребам україн-
ської спільноти, підготувати солідну документацію про Україну. Один із творців
відновленого НТШ писав: «У сьогоднішніх трагічних для нашої нації часах укра-
їнський вчений повинен в першу чергу займатися не цими проблемами, які йому
особисто любі і милі, а цими, які сьогодні зв’язані з потребами нації. Серед соток
проблем повинен український вчений присвятити свій труд в першу чергу цим, на
розв’язку яких жде нація й сучасне життя» [1].
У повоєнні часи відчувався брак синтетичних праць з різних ділянок знань
про Україну, підручників з українознавства. І так виринула ідея заснувати Інсти-
тут енциклопедії українознавства і розпочати видання «Енциклопедії україно-
знавства» (далі – ЕУ), для якої було визначено такі завдання:
1) це мав бути підставовий довідник українознавства для двомільйонної маси
українців та осіб українського походження, які живуть у різних країнах світу поза
межами СРСР та його сателітів;
2) це мало бути джерело знань про Україну й український народ для чужин-
ців, зокрема, цю ролю мали виконувати іншомовні видання «Енциклопедії украї-
нознавства»;
3) і, можливо, найважливіше, «Енциклопедія українознавства» мала бути
джерелом правдивих інформацій про минуле й сучасне України для українців на
рідних землях, де часто промовчувалося або фальшувалося те, що становить суть
українства [2].
Дотримуючись об’єктивності й наукових метод у трактуванні найрізноманіт-
ніших ділянок українознавства, водночас редакція й автори цієї важливої праці
заступали український погляд на своє минуле, суспільні процеси, культуру тощо.
Таке наставлення стосується антиукраїнських поглядів частини чужинецьких іс-
ториків. Якщо йдеться про ідейний напрям, покладений в основу «Енциклопедії
українознавства», Головна редакція так формулює своє кредо: «Енциклопедія
Українознавства спирається на ті вічні ідеали, які лягли в основу нашого світо-
гляду й нашої культури, підхід її базується на ідеалістично-христи янських засадах
і державницьких традиціях, і тому має саме науковий, об’єктивно цінний харак-
тер, подаючи найважливіші відомості з різних ділянок українознавства» [3].
«Енциклопедія українознавства» охоплює тільки українознавчий матеріал, на
відміну від таких видань, як «Українська загальна енциклопедія» і «Українська
радянська енциклопедія», які є загальними енциклопедіями. «Енциклопедія укра-
їнознавства» складається з двох частин: загально-предметної – своєрідного під-
ручника з українознавства (ЕУ1) і словникової (ЕУ2).
16
Аркадій Жуковський
Працю над ЕУ1 розпочато навесні 1948 року у Мюнхені, і тривала вона до
червня 1952 року, коли закінчено редагування трьох томів. Зміни, які сталися у
1940-х рр. (виїзд членів НТШ з Німеччини, фінансові труднощі, брак відповідного
приміщення), змусили провід НТШ перенести свій осередок у більш сприятливе
місце. Заходами єпископа Івана Бучка було закуплено будинок у Сарселі непода-
лік від Парижа, куди влітку 1952 року і переїхав центр НТШ у Західній Європі.
До співпраці над Енциклопедією було залучено багатьох українських вчених
і фахівців окремих галузей, число авторів статей перевищувало 120 осіб.
Головну редакцію очолювали Володимир Кубійович і Зенон Кузеля. Ініціато-
ром, укладачем програми, організатором редакційної колегії, бюро та колективу
авторів був В. Кубійович, який разом з управою НТШ дбав про фінансову базу
Енциклопедії.
Перша частина «Енциклопедії українознавства» у трьох томах налічує 1230
сторінок, серед яких 1197 займає основний текст та 33 сторінки – різні додатки.
Матеріал довідника поділений на 20 розділів і присвячений окремим галузям
українознавства. Подаємо назви розділів і, відповідно, кількість сторінок:
Спочатку був передбачений і 21 розділ, присвячений еміграції, але його пере-
несено до другої словникової частини. До ЕУ2 перенесено також розділи «Техні-
ка», «Геральдика», «Нумізматика», «Філателія», «Місцеве господарство».
Робота над Енциклопедією ускладнювалася тим, що у повоєнний час браку-
вало найконечніших довідників, документів; не було доступу до потрібних архівів
та джерел, до користування спеціалізованими бібліотеками, майже цілковита від-
сутність інформації про новини в Україні, бракувало статистичних даних про
кількість і склад населення, про народне господарство та культуру. Тому відомос-
ті, наведені в ЕУ1, дещо застаріли і потребують оновлення та доповнення, що
частково було зроблено в англомовному виданні Енциклопедії. Працювати над
першою частиною Енциклопедії було не надто складно, більшу відповідальність
покладено на редакторів відділів, а готові матеріали авторів, добрих спеціалістів,
не потребували великих змін. Більшість співробітників перебували у невіддале-
11. Просторове мистецтво – 40
12. Театр, музика, танок – 46
13. Кіно, фото, радіо – 10
14. Наука, освіта, виховання – 67
15. Видавництво, преса – 38
16. Бібліотеки, архіви, музеї – 21
17. Народне господарство – 103
18. Суспільство – 23
19. Народне здоров’я, фізична культура – 20
20. Військо – 30
1. Загальна частина – 23
2. Фізична географія – 94
3. Людність – 59
4. Етнографія – 136
5. Мова – 47
6. Археографія, історія – 221
7. Церква – 30
8. Право – 67
9. Культура – 23
10. Література – 64
17
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Аркадій Жуковський
них скупченнях Баварії, тому три томи – 1230 сторінок сконденсованого енцикло-
педичного матеріалу – вдалося підготувати за відносно короткий час.
ІІІ. «Енциклопедія українознавства» – словникова частина (ЕУ2).
Від самого початку праці над загально-предметною Енциклопедією передба-
чалося підготувати її другу частину – словникову, над якою почали активно пра-
цювати одразу після закінчення першої частини, тобто в середині 1952 року Друга
частина ЕУ у формі енциклопедичного словника доповнює і поглиблює зміст пер-
шої частини. До неї увійшли численні замітки, статті, присвячені українським
діячам – відомим постатям в історії, громадсько-політичному, науковому, літера-
турному, мистецькому, церковному житті, а також українським містам та значні-
шим населеним пунктам, навчальним і спеціялізованим закладам, театрам, па-
м’ятникам культури, пресі. Якщо у першій частині Енциклопедії українознавчі
матеріали подано до всієї території України, то при укладанні другої частини за-
стосовано регіональний підхід: наведено географічні, історичні, етнографічні,
культурні, економічні відомості про окремі історичні, природно-географічні краї
(Буковина, Волинь, Галичина, Гуцульщина, Закарпаття, Полісся, Полтавщина,
Чернігівщина). З огляду на те, що Енциклопедія з’явилася на еміграції, подано
докладну інформацію про українську еміграцію, про українську діяспору та про
зв’язки різних народів і країн з Україною.
Словникова або гаслова частина ЕУ вийшла у 10 томах, що охоплюють 4014
сторінок. Праця над нею тривала 37 років – від 1952 року до 1989 року. Появу Ен-
циклопедії вважають найбільшим досягненням української еміграції після Другої
світової війни. Ініціатором і головним редактором словникової частини ЕУ2 був
В. Кубійович, який зорганізував багатьох співробітників, науковців різних дылянок
українознавства, фахівців з найрізноманітніших галузей знань. Коло співробітни-
ків ЕУ2 охоплювало найкращі наукові сили української діаспори, розсіяної по від-
далених країнах, але об’єднаних спільною метою і конкретною роботою з сарсель-
ським редакційним осередком. Вони створили своєрідний україно знавчий інсти-
тут, який діяв без статутів і офіційних зборів, на засадах конкретної праці.
Іноді порушувалося питання про те, чи є ЕУ науковою працею, і хоча ніхто зі
співробітників Енциклопедії на це не претендував, проте при написанні статей для
ЕУ часто доводилося працювати майже на незораному полі, написання багатьох
гасел було складнішим, а продукт ціннішим від багатьох наукових досліджень.
Часто редакція ЕУ наражалася на критику з боку тих, хто волів ідеалізувати в па-
тріотичному сенсі українську дійсність, але відповідальні за долю книги про Укра-
їну на такі концесії не могли йти, бо це знизило б науково-об’єктивний рівень
твору. Більшість українців поділяли і боронили позиції, відстоювані редакцією ЕУ.
Слід назвати тих осіб, хто зробив вагомий внесок для ЕУ2, без кого Енцикло-
педія не стала б поважним довідником у ділянці українознавства. До редакційної
колегії у різний час входили: Микола Глобенко-Оглоблин, Всеволод Голубничий,
18
Аркадій Жуковський
Євген Ґоловінський, Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець, Богдан Кравців, Ва-
силь Маркусь, Олександр Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Матвій Ста-
хів, Атанас Фіголь, Микола Чубатий, Юрій Шевельов, Софія Янів. З 14 редакто-
рів, що у різний час були членами редакційної колегії, нині в живих залишилося
лише троє. В опрацюванні матеріалів до окремих розділів брали участь:
1. Археологія: Н. Кордиш-Головко, М. Міллер, Я. Пастернак;
2. Біологія: Е. Жарських, І. Розгін;
3. Географія: І. Вакуленко, Д. Дражевська, Е. Жарський, Г. Колодій, В. Кубійо-
вич, Г.Махів, Ю.Полянський, І. Стебельський, І. Тесля;
4. Етнографія, фольклор: Л. Бурачинська, Б. Кравців, З. Кузеля, П. Одарченко,
Я. Пастернак, В. Січинський;
5. Історія: І. Борщак, Б. Будурович, Л. Винар, І. Витанович, П. Грицак,
М. Ждан, А. Жуковський, І. Каменецький, Р. Климкевич, В. Косик, Б. Кравців,
Б. Крупницький, В. Кубійович, І. Лисяк-Рудницький, В. Маркусь, Т. Мацьків,
М. Міллер, І. Мірчук, О. Оглоблин, Л. Окіншевич, В. Омельченко, Я. Пеленський,
Н. Полонська-Василенко, О. Пріцак, Л. Соневицький, М. Стахів, В. Шугаєвський,
О. Шульгин, В. Янів;
6. Історія війська: О. Горбач, М. Курах, В. С. Петров, С. Ріпецький, З. Стефа-
нів, М. Стечишин, Л. Шанковський, М. Штендера;
7. Країни, оселі: О. Борушенко, М. Горникевич, Д. Горняткевич, М. Добрян-
ський, А. Жуковський, В. Іванис, Г. Колодій, О. Краснянський-Зілинський, В. Кубі-
йович, В. Маркусь, І. Мірчук, В. Нота, Т. Олексіюк, Г. Прокопчук, І. Світ, А. Фіголь;
8. Культура: Б. Кравців, В. Павловський, А. Штефан, С. Янів;
9. Літературознавство: М. Антохій, Ю. Бойко, М. Глобенко, С. Гординський,
В. Державин, І. Качуровський, І. Коровицький, І. Кошелівець, Б. Кравців, Ю. Лав-
ріненко, Ю. Луцький, П. Одарченко, П. Петренко, В. Радзикевич, Д. Чижевський;
10. Медичні науки: Т. Лапичак, Р. Осінчук, В. Плющ, Н. Шульц;
11. Мистецтво: Я. Гніздовський, С. Гординський, В. Січинський, С. Янів;
12. Мовознавство: О. Горбач, В. Свобода, В. Стецюк, Б. Струмінський, Ю. Ше-
вельов;
13. Музика: В. Витвицький, З. Лисько, А. Рудницький, Р. Савицький;
14. Народне господарство: О. Архімович, М. Боровський, І. Вакуленко, Б. Ви-
нар, І. Витанович, В. Голубничий, Є. Гловінська, А. Качор, І. Коропецький, В. Ку-
бійович, М. Лебідь, Г. Махів, А. Поплюйко, С. Процюк;
15. Наука: І. Бакало, О. Біланюк, І. Витанович, Б. Кравців, В. Кубійович,
О. Пріцак, Т. Рябокінь, Б. Струмінський, С. Трофименко, К. Туркало, А. Фіголь;
16. Освіта: І. Бакало, М. Глобенко, А. Маркусь, П. Поліщук, С. Сірополко,
Б. Струмінський;
17. Політичні науки: В. Бандера, А. Білинський, І. Витанович, Б. Галайчук,
В. Голубничий, М. Добрянський, О. Зінкевич, Б. Левицький, І. Лисяк-Рудницький,
19
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Аркадій Жуковський
І. Майстренко, В. Маркусь, В. Мудрий, С. Олійник, К. Паньківський, М. Прокоп,
С. Ріпецький, о. І. Сохоцький, Ю. Старосольський, Б. Цюцюра, В. Янів;
18. Право: А. Білинський, К. Кононенко, В. Маркусь, Я. Падох, Ю. Старо-
сольський, М. Стахів, Ю. Фединський, Б. Цюцюра, М. Чубатий, О. Юрченко,
А. Яковлів;
19. Преса: Л. Бурачинська, Б. Гошовський, В. Дорошенко, А. Жук, О. Залізня-
кова, І. Кедрин-Рудницький, В. Павловський, Р. Шпорлюк, С. Янів;
20. Рослинний і тваринний світ: о. О. Архімович, М. Боровський, Е. Жар-
ський, В. Кубійович, Б. Лучаковський, Н. Осадча-Яната, І. Розгін;
21. Соціологія: І. Витанович, Ф. Гаєнко, В. Голубничий, І. Лисяк-Рудницький,
В. Маркусь, О. Симиренко, М. Стахів, М. Шлемкевич, А. Яковлів;
22. Спорт: Е. Жарський, О. Зінкевич;
23. Театр: В. Гаєвський, Й. Гірняк, М. Пастернакова, В. Ревуцький;
24. Техніка: А. Жуковський, С. Процюк;
25. Філософія: Є. Лащик, В. Маркусь, І. Мірчук, Д. Чижевський, В. Янів;
26. Церква: В. Боровський, Б. Боцюрків, о. М. Ваврик, о. А. Г. Великий, І. Вла-
совський, о. І. Гриньох, А. Жуковський, П. Ісаїв, Б. Казимира, І. Коровицький,
о. В. Лаба, В. Ленцик, В. Маркусь, о. І. Назарко, о. І. Патрило, о. А. Пекар, М. Чу-
батий;
27. Картографія: А. Жуковський, Г. Колодій.
Великою втратою для авторського колективу «Енциклопедії українознав-
ства» стала смерть її головного редактора, ініціятора і керівника В. Кубійовича,
що настала 2 листопада 1985 року. Хоча хвороба тривала довгі роки, головний
редактор працював над Енциклопедією до останніх днів свого життя. Йому вда-
лося закінчити редакцію 47-го зошита (до статті «Чорне море»), а деякі матеріа-
ли з ділянок, які йому безпосередньо підлягали, написати, інші переглянути чи
відредагувати.
Нова редакція на чолі з А. Жуковським за відносно короткий час (1986–88) за-
кінчила підготовку останніх трьох зошитів – 48, 49, 50 (частина літери «Ч» та лі-
тери «Ш», «Щ», «Ю», «Я») і видрукувала 10 том ЕУ2, чим завершила велику пра-
цю вчених української діаспори з видання «Енциклопедії українознавства».
У процесі роботи над ЕУ2 доводилося розширювати первісно накреслений
плян. Праця над словниковою частиною ׂ «Енциклопедії українознавства» почала-
ся 1952 року, після завершення тритомової монографічної частини, коли бракува-
ло найконечніших довідників, а до джерел та архівів не було доступу. Згодом із
збільшенням кількості доступних джерел, особливо починаючи з літери «Л», було
доцільно дещо доповнити наведені дані, подавати при головніших статтях потріб-
ну бібліографію.
У «Передньому слові» до 1-го тому Головна редакція у серпні 1955 року зау-
важила, що «словникова частина Енциклопедії Українознавства містить на 1600
20
Аркадій Жуковський
сторінках близько до 20 тисяч гасел, себто різного об’єму заміток і статей», але
насправді ЕУ2 розширено до 4000 сторінок з 18217 гаслами. Для ознайомлення
подаємо число гасел відповідно до літер та посилань:
Літера Число
гасел
Число
посилань Літера Число
гасел
Число
посилань
А 488 45 Н 607 41
Б 1223 69 О 540 50
В 915 93 П 1553 90
Г 930 74 Р 821 51
Г 119 12 С 1900 127
Д 736 71 Т 727 43
Е 92 15 У 526 43
Є 97 8 Ф 226 7
Ж 108 15 Х 315 8
З 585 59 Ц 119 8
І 293 22 Ч 375 16
Ї 6 0 Ш 504 5
Й 30 6 Щ 98 4
К 1820 164 Ю 123 7
Л 843 58 Я 376 19
М 1128 69 Разом 18223 1299
IV. 11-ий том «Енциклопедії українознавства».
У «Післяслові» до десятитомника словникової частини «Енциклопедії украї-
нознавства», датованому 22 січня 1989 року, повідомлено про додатковий том, до
якого мали увійти нові статті, виправлення до всіх 10 томів, доповнені біографічні
дані. У цьому томі вміщено тільки ті гасла, які упродовж 37-річної праці над деся-
титомником були заявлені, але з різних причин не були написані, тобто гасла з
позначкою див. Доповнення у назві з відповідним посиланням у тексті.
Праця над одинадцятим томом ускладнювалася різними причинами. Насам-
перед тим, що до цього тому увійшли найскладніші гасла, для яких свого часу не
могли знайти авторів. Щоб вийти з цієї ситуації, потрібно було звернутися до фа-
хівців в Україні. У спілкуванні з авторами з України нам допомагав Комітет з на-
уки і культури (КНК) при Академії наук України для зв’язків з українцями за кор-
доном під проводом академіка Ярослава Яцківа та його секретаря Миколи Желез-
няка.
21
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Аркадій Жуковський
З постанням української держави потрібно було узгляднити цей факт в ЕУ2,
змінити та доповнити дані про сучасну Україну. Редакція намагалася впровадити
нові назви: Україна замість УРСР, АНУ – АН УРСР, Луганське – Ворошиловград,
Маріюпіль – Жданов. Однак перетворення УРСР в Україну ще не були завершені,
у діяспорі про них було мало даних, до того ж неперевірених.
Одинадцятий том ЕУ2 складається з трьох частин. У ньому вміщено 178 но-
вих гасел, з яких 40 є тільки посиланнями. З-поміж нових гасел важливим є «Істо-
рія України», де у стислій формі подано події на українських землях від найдавні-
ших часів до сьогодення. Воно поділене на 10 розділів-періодів, характерних для
буття українського народу. У третьому томі було посилання на ЕУ1 (с. 406–591) і
додано синхроністично-хронологічну таблицю до 1954 року, яку доповнено у
9-му томі хронологією історичних подій за 1917–1989 рр. Однак багато перед-
платників ЕУ2 не мають ЕУ2, а саму історію доведено до 1940-х рр., а, отже не
охоплено останнє півсторіччя. У нашому енциклопедичному нарисі історії 20-му
століттю приділено особливу увагу, зокрема другій його половині.
До інших історичних гасел належать: «Гетьманський рух», «Погроми», «Світо-
ві війни», «Чернігівсько-Сіверська земля«, з ділянки країв-осель: «Донецьке»,
«Єрусалим», «Надволжя», «Північна Слобожанщина», «Москва», «Німеччина»; з
соціології: «Нація», «Родина», «Селянство», «Службовці», «Соціялізм»; з економі-
ки: «Електроенергія», «Оренда», «Фінанси», «Хліборобство»; наскрізні гасла:
«Українці», «Українознавство», «Українсько-російські культурні взаємини» і бага-
то інших.
Друга частина одинадцятого тому це – «Виправлення» (errata) і «Доповне-
ння». У цій частині подано перелік виявлених у 10 томах Енциклопедії помилок,
а також доповнено (там, де їх не було) дату і місце народження і смерти у біогра-
фіях осіб, виправлено і доповнено бібліографічні дані репресованих більшовиць-
ким режимом осіб, про долю яких не було відомо до 1990 року, а тепер поступово
знаходяться перевірені відомості.
Під редакцією А. Жуковського в опрацюванні цієї частини взяли участь І. Ко-
шелівець, С. Янів, Н. Ясинчук, В. Коптілов. Було використано нові, уточнені дані з
«Encyklopedia of Ukraine» (Vol. I–V, 1984–1993), з нових довідників, що з’явилися
у сучасній Україні: «Українська літературна енциклопедія» (Т. 1–2, 1989–1990),
«Географічна енциклопедія України» (Т. 1–2, 1989–1990), «З порога смерті. Пись-
менники України – жертви сталінських репресій» (1991) та ін.
До одинадцятого тому, як і до шостого та десятого томів, додано список фун-
даторів «Енциклопедії українознавства» за абеткою, опрацьований Іваном Керес-
тілем.
Усі фундації за 1954–1991 рр., зібрані українцями в діаспорі на словникову
частину ЕУ, – це найкраще свідчення високої оцінки цієї праці з боку української
громади. Організатором фондів на так звану «Акцію С» (Сарсель) був довголітній
22
Аркадій Жуковський
фінансовий референт і член Управи НТШ у Європі Атанас Фіголь.
Залучення до роботи наукових установ і поодиноких учених з України допо-
могло на належному рівні й у визначені терміни завершити тривалу працю над ЕУ.
Своєрідним доповненням та продовженням «Енциклопедії українознавства»
стали англомовна «Encyklopedia of Ukraine» та «Енциклопедія Сучасної України»,
але про них будуть окремі статті.
ЛІТЕРАТУРА
1. Сьогочасне й минуле, ч. 1. – Мюнхен – Нью-Йорк, 1948. – С. 9.
2. Кубійович В. Мені 85. – Париж – Мюнхен, 1985. – С. 246.
3. Переднє слово // Енциклопедія Українознавства. – Мюнхен – Нью-Йорк,
1949. – С. 5.
4. Кубійович В., Маркусь В. Дві українські енциклопедії. – Нью-Йорк, 1961.
5. Кубійович В. Напередодні появи четвертого тому ЕУ1 // Вісті з Сарселю.
1965. Ч. 4.
6. Жуковський А. Діяльність Інституту Енциклопедії Українознавства при
НТШ // Наукове Товариство ім. Шевченка і українське національне відроджен-
ня. – Л., 1992.
7. Жуковський А. Діяльність Володимира Кубійовича на відтинку «Енцикло-
педії українознавства» (ЕУ) // Український історик. 1998. Ч. 91-92.
8. Жуковський А. Вклад Олександра Оглоблина в «Енциклопедію україно-
знавства» // Український історик. 1995. Ч. 124-127.
9. Жуковський А. Володимир Кубійович – людина і енциклопедист // О. Ша-
блій. Володимир Кубійович. – Л. – Париж, 1996.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42708 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0117 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:52:21Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Жуковський, А. 2013-04-03T16:22:16Z 2013-04-03T16:22:16Z 2009 «Енциклопедія українознавства» / А. Жуковський // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 14-22. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0117 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42708 031:908(477) uk Інститут енциклопедичних досліджень НАН України Енциклопедичний вісник України «Енциклопедія українознавства» Article published earlier |
| spellingShingle | «Енциклопедія українознавства» Жуковський, А. |
| title | «Енциклопедія українознавства» |
| title_full | «Енциклопедія українознавства» |
| title_fullStr | «Енциклопедія українознавства» |
| title_full_unstemmed | «Енциклопедія українознавства» |
| title_short | «Енциклопедія українознавства» |
| title_sort | «енциклопедія українознавства» |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42708 |
| work_keys_str_mv | AT žukovsʹkiia enciklopedíâukraínoznavstva |