Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть
Рецензія на книгу: Г. Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. – Львів, 2008. – 400 с. Book review on: G. Dydyk-Meush. Ukrayins’ka medytsyna. Istoria nazv. — Lviv, 2008. — 400 s. (Ukrainian medicine. The history of termes).
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Українська мова |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42824 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть / В. Титаренко // Українська мова. — 2011. — № 1. — С. 119-124. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860225751482105856 |
|---|---|
| author | Титаренко, В. |
| author_facet | Титаренко, В. |
| citation_txt | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть / В. Титаренко // Українська мова. — 2011. — № 1. — С. 119-124. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | Рецензія на книгу: Г. Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. – Львів, 2008. – 400 с.
Book review on: G. Dydyk-Meush. Ukrayins’ka medytsyna. Istoria nazv. — Lviv, 2008. — 400 s. (Ukrainian medicine. The history of termes).
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:19:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1 119
© В.М. ТИТАРЕНКО, 2011
УДК 811.161.2’276.6:61
РЕКОНСТРУКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
МЕДИЧНОЇ ЛЕКСИКИ XVI–XVIII СТОЛІТЬ
Г. Дидик)Меуш. Українська медицина. Iсторiя назв. — Львiв,
2008. – 400 с.
За останні десятиліття значно розширилися напрацювання в царині
історії української мови. Зокрема опубліковано низку па м’яток, що
містять новий багатий мовний матеріал (Євсевієве Євангеліє 1283 року
/ Підгот. до вид Г. Арполенко, З. Козирєва, Г. Лиса, В. Німчук та ін. —
К., 2001; Пересопницьке Євангеліє 1556–1561. Дослідження. Трансліте-
рований текст. Словопокажчик / Підгот. І. П. Чепіга за участю Л. А. Гна-
тенко — К., 2001. — 669 с.; Гисторія… Г. Граб’янки / Упорядник
В.М. Мойсієнко. Житомир, 2001. — 280 с.; Актова книга Житомир-
ського гродського уряду 1611 року / Підгот. до вид.: А.М. Мат вієнко,
В.М. Мойсієнко. — Житомир, 2002. — 392 с.; Акти Жи то мирського грод-
ського уряду: 1590 рік, 1635 рік / Підгот. до вид. В.М. Мойсієнко. — Жи-
томир, 2004. — 251 с.; Литовська метрика. Книга 561. Ревізії україн-
ських замків 1545 року / Підгот. В. Кравченко. — К., 2005.; Смотрицький
Герасим. Ключ царства небесного / Підгот. до вид. В. М. Мойсієнко,
В.В. Німчук. — Житомир, 2005. — 123 с.; Документи Брацлавського во-
єводства 1566–1606 років / упорядники М. Крикун, О.П. Піддубняк. —
Львів, 2008 тощо), видруковано монографії, у яких аналізовано різні
системи української мови (Мойсієнко В. М. Фонетична система україн-
ських поліських говорів у XVI — XVII ст. — Житомир, 2006. — 446 с.;
Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворен-
ня (суфікс -ина). — Запоріжжя; Ялта; Київ, 2009. 252 с.; Мякишев В.
Язык литовского статута 1588 года. — Kraków, 2008. — 718 с. та ін.),
з’явилися праці, що незаангажовано відображають функціонування
української мови в певні періоди (Мозер М. Причинки до історії укра-
їнської мови. — Харків, 2008. — 832 с.; Гнатюк Л.П. Мовний феномен
Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції. —
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1120
Титаренко В.М.
К., 2010. — 446 с.), цінну інформацію отримали науковці з опублікуван-
ням історичних словників (Тимченко Є. Матеріали до словника писем-
ної та книжної української мови XV — XVIII ст. У 2-х книгах / Підг. до
видання В.В. Німчук та Г.І. Лиса. — Київ-Нью-Йорк. — 2003.; Словник
української мови XVI — I половини XVII ст. — Вип. 1–14. — Львів,
1994–2010 тощо). Серед цих праць чільне місце посідає монографія
Ганни Дидик-Меуш “Українська медицина. Історія назв”, яка не ви-
падково була написана у львівському науковому осередку справжніх
поціновувачів і збирачів діалектних та історичних скарбів нашої мови.
Повноту й глибину рецензованої праці забезпечило використан-
ня понад 230 джерел. Важливо, що авторка не обмежилася вибіркою
фактажу лише зі спеціальних джерел — травників та лікарських по-
радників. Як засвідчує робота, дослідниця ретельно простудіювала
пам’ятки різних стилів та жанрів — об’єктом опису була ділова, по-
лемічна, конфесійна, наукова література, яка походить із різних тери-
торій, що дозволило дослідниці розширити склад аналізованої групи
лексики. Цінним у роботі є й те, що Г. Дидик-Меуш залучила рукопис-
ні пам’ятки та стародруки (Кролевецька ратушна книга, Лhкарство на
ωспалый оумыслъ чоловhчый…, Перло многωцhнноє та інші), мате-
ріали картотек, які зберігаються у відділі української мови Інститу-
ту українознавства НАН України (м. Львів): картотеки “Історичного
словника українського язика” за ред. Є. Тимченка і фундаментальної
картотеки “Словника української мови XVI — I половини XVII ст.”
Важливою базою монографії стали лексикографічні праці, діалекто-
логічні студії.
Часові рамки опису дослідниця обрала XVI–XVIII ст. У цей
період плідно розвиваються окремі стилі й жанри староукраїнської
мови, урізноманітнюються вже наявні, з’являються травники й лікар-
ські порадники, у яких зафіксовано значну кількість медичних назв.
Рецензуючи роботу, можемо сказати, що обрані століття є для автор-
ки лише відправним пунктом, оскільки хронологічні межі роботи на-
багато ширші: дослідження починається від пам’яток Київської Русі
й закінчується аналізом лексем в сучасній українській мові. Авторка
“перелопатила” величезну кількість діалектних та медичних словни-
ків. Зауважимо, що іноді нові джерела дають можливість внести пев-
ні поправки щодо хронології деяких найменувань медичної лексики.
Зокрема, за нашими спостереженнями, лексема шпиталь функціону-
вала на декілька років раніше (1545 р.)1, ніж їх виявила дослідниця:
(1552 р.) (с. 24). Латинізм докторъ зі значенням ‘(учений ступінь)
доктор’ уживався в північноукраїнських текстах, зокрема овруцьких,
із другої половини XV ст.2
1 Ревізія Луцького замку // Литовська метрика. Книга 561. Ревізії українських замків
1545 року / Підгот. В. Кравченко. — К., 2005. — С. 179.
2 Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. У 2 тт. — К., 1977–1978. — Т. І. — C. 314.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1 121
Реконструкцiя української медичної лексики XVI–XVIII столiть (рецензiя)
Робота складається з передмови, чотирьох розділів, умовних ско-
рочень, списку джерел, літератури та індексу використаних у моно-
графії слів.
У першому розділі — “Українська медицина XVI— XVIIІ століть” —
описано види медицини, поширені на українських землях у XVI—
XVIIІ століттях: народна, монастирська, братська, військова, придво-
рна, дипломована, цехова (це відображено в схемі (с. 43)). Дослідниця
коротко зупинилась на характеристиці кожного виду. Зокрема, зазна-
чила, що найважливіше місце в лікуванні людей посідала народна ме-
дицина — “невід’ємна частина української традиційно-побутової куль-
тури, у якій відображено світогляд народу, акумульовано його досвід і
значення (у вужчому значенні — це комплекс рецептів і прийомів лі-
кування, що склався в народному середовищі і передавався усно від
покоління до покоління)” (с. 10).
Назви закладів, де лікували хворих, зважаючи на невелику кіль-
кість (больниця й шпиталь), доцільно проаналізовано в цьому ж роз-
ділі.
Дослідниця на основі інтралінгвальних факторів поділила медич-
ну лексику на три лексико-семантичні групи (назви осіб, які лікують
хворих; загальні назви хвороби; назви конкретних хвороб) — вони й
стали предметом трьох наступних розділів.
У другому розділі — “Назви осіб, які лікують хворих” — просте-
жено функціонування в XVI–XVIII ст. найменувань аналізованої
лексико-семантичної групи. Проведене дослідження засвідчило, що в
XVI–XVII ст. функціонувала чимала кількість назв на позначення лю-
дей, які надавали медичну допомогу хворим: баба, баиля, волхвъ //
влъхвъ, вhщокъ, волшєбникъ, волшєбница, чародhй, чародhйникъ, ча ров-
никъ, чаровница, ворожка, ворожhля, ворожбитъ, вражбитъ, во ро-
жєбникъ, шєпотница; цhлитєль, врачъ // врачь, лhкаръ, лhкарка, док-
торъ, докторка, докторчикъ, мєдикъ, цhруликъ // цєлурикъ, цє лю рїкъ,
барвєръ // балбєръ // балвєръ // балбhръ // балвhръ // барвhръ //
бал виръ, майстєръ // майсторъ, мистръ. Як зазначає дослідниця, в
основі цих найменувань лежить семантична опозиція ‘науковий’ —
‘народний’, ‘традиційний’ — ‘нетрадиційний’, ‘визнаний’ — ‘забороне-
ний’, ‘фаховий’ — ‘аматорський’ (с. 45).
Лексеми, які, за словами авторки, позначають “умовно-уза галь-
нене поняття “фізичного недомагання, погане самопочуття” (с. 99),
проаналізовано в третьому розділі — “Загальні назви хвороби”. До-
слідниця відзначила, що ця група є “досить чисельною. Лексеми, які її
формують, мають спільне джерело походження — праслов’янську
мову — і тривалу історію в писемній мові — загалом від XI ст. (окрім
мадяризму бєтєгъ // бєтюгъ)” (с. 133). Простеживши подальшу істо-
рію виявлених лексем цієї групи, дослідниця відзначила, що “лексико-
семантична група “Загальні назви хвороби” за період свого становлен-
ня зазнала значних змін”: частина лексем зберігається лише в
діалектах, частина перейшла до розряду розмовних; лексеми, які ста-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1122
Титаренко В.М.
новили ядро системи, перемістилися на периферію (болезнь), а ті, які
в досліджуваних пам’ятках уживалися спорадично, нині перебувають
в активному вжитку (хвороба) (с. 135). Розділ супроводжують розлогі
аргументовані висновки (с. 133–135).
Основу четвертого розділу — “Загальні назви хвороб”, — найбіль-
шого за обсягом (с. 138–340), — становить лексико-семантична група
“загальні назви хвороб”, яка включає низку лексико-семантичних під-
груп: назви шкірних хвороб, назви венеричних хвороб, назви інфек-
ційних хвороб, назви внутрішніх хвороб, назви хірургічних хвороб,
назви нервово-психічних хвороб. На нашу думку, для кращого орієн-
тування ці підрозділи варто було б відобразити й у змісті книги.
Розділи ІІ—ІV побудовані однотипно: кожна лексема проаналізо-
вана окремо, у межах лексико-семантичної групи (підгрупи) слова
розташовані за алфавітом. До всіх назв додано ілюстративний матері-
ал, який підтверджує виділене авторкою значення лексеми. Часто ци-
тати наявні з різних стилів і жанрів та з пам’яток, що походять з різ-
них територій. Текстові репрезентації матеріалу чітко паспортизовано.
Майже до всіх лексем послідовно застосовано єдиний принцип аналі-
зу. Щоправда, не зрозуміло, чому назви нємочь, нємощъ про аналізовані
разом, а нємоцъ — окремо. Адже всі три найменування виступали на
позначення загальної назви хвороби й мали спільний лексико-
семантичний варіант ’хвороба’, усі сягають одного й того ж
праслов’янського етимона, але різними шляхами потрапили до старо-
українських текстів: перше питоме, інші — відповідно — походять зі
старослов’янської та польської (← чеської) мов. Натомість подібні
за походженням бородавка // брадавка // бродавка, короста // крас-
та // кроста проаналізовано вже як форми в одній статті (с. 210–
2214; 224–228). Зауважимо, що на подібні труднощі ми також натра-
пляли, коли аналізували запозичення в північноукраїнських текстах:
чи такі випадки вважати лексичним запозиченням і аналізувати як
лексему чи фонетичним запозиченням і розглядати як фонетичний
варіант (форму) 3.
Монографія насичена цікавим аналізом фактичного матеріалу,
авторка ґрунтовно проаналізувала кожне слово в усіх його можли-
вих фонетичних, семантичних варіантах та словоформах. Простуді-
ювавши велику кількість джерел, дослідниця до більшості аналізо-
ваних слів подала перші писемні згадки в пам’ятках, відзначила
активність уживання лексем в аналізований період, виявила, у яких
стилях та на якій території були поширені ті чи ті медичні назви. До
того ж, Ганна Дидик-Меуш простежила подальшу долю найменувань
досліджуваної тематичної групи, її роль у розвитку сучасної сис-
3 Титаренко В. Польський вплив на фонетичну систему ділової мови XVI–XVII ст.
(На матеріалі актових книг північноукраїнського ареалу) // Лінгвістичні студії:
Зб. наук. пр. / Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. — Черкаси: Брама-Україна,
2006. — С. 134–139.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1 123
Реконструкцiя української медичної лексики XVI–XVIII столiть (рецензiя)
теми медичної номенклатури. Зокрема в роботі до кожної лексеми
відзначено, функціонує номен в українській мові (діалектах, літера-
турній) чи вийшов з активного вжитку й коли. Цінним матеріалом у
цьому плані були словники З. Кузелі та Я. Рудницького, П. Бі ле ць-
кого-Носенка, Є. Желехівського та С. Недільського, Б. Грінченка,
І. Срезневського, сучасні медичні словники тощо. Дослідниця, ха-
рактеризуючи лексеми, наводить спільнослов’янські паралелі, діа-
лектні відповідники.
Важливо, що в роботі подано різні фонетичні, орфографічні варі-
анти найменувань (барвєръ // балбєръ // балвєръ // балбhръ //
балвhръ // барвhръ // балвиръ, джума // дзума, пархи // парши тощо),
на всі виявлені форми наведено ілюстративний матеріал.
Найглибше й найскрупульозніше проаналізовано виявлені назви
на лексико-семантичному рівні. Ілюстративний матеріал чітко розпо-
ділено за групами. Дослідниці вдалося виявити найтонші семантичні
відтінки лексем. Авторка в роботі відзначила, що частина виявлених
слів була багатозначною. Кожне значення підкріплено надійним ілю-
стративним матеріалом, часто з різних джерел. Дослідниця подала
схему, за якою, на її думку, розвивалася значеннєва структура біль-
шості загальних назв (с. 134). В окремих словах вдалося простежити
час розширення їх полісемічної структури (с. 117, 124). Такий матері-
ал є цінним, оскільки висвітлює семантичну розгалуженість слова,
граматичну форму, нові словотвірні та орфографічні варіанти.
Ганна Дидик-Меуш, проаналізувавши парадигматичні відношен-
ня досліджуваної лексики, виявила синонімічні та родо-видові зв’язки,
паронімію, антонімічні пари, стійкі вислови (фразеологізми), до скла-
ду яких входять медичні назви тощо. Гіперо-гіпонімічні відношення,
наявні в обраній тематичній групі, дали підстави дослідниці зробити
висновок про те, що “загальні назви хвороби є родовими щодо лексем
ЛСГ “Назви конкретних захворювань”, які виступають їхніми видови-
ми корелятами” (с. 135).
У багатьох випадках прокоментовано фонетичні процеси, проана-
лізовано словотвірні особливості обраної групи слів, зокрема автор-
ка зазначає, якого походження та чи та лексема (девербативного, від
прикметників…), чи має вона похідні утворення, подано словотвірні
варіанти тощо.
У роботі об’єктивно викладено матеріал, свідченням є вказівки на
джерела повідомлення, іноді навіть не одне. Якщо з чимось дослідни-
ця не погоджується або має власний погляд, то в роботі про це корек-
тно, не нав’язливо зазначається (на нашу думку, на наш погляд…).
У текст монографії органічно вплетено екстралінгвістичну інфор-
мацію: про побудову й утримання шпиталів (с. 25–26), про історію по-
яви цехів (с. 28), виникнення братств (с. 32–33), різноманітні етно-
графічні матеріали (с. 10, 12, 46, 64) тощо.
Окремий матеріал узагальнено в схемах і таблицях: “Формули-
словосполучення на позначення антонімічних понять” (с. 136–137),
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1124
Титаренко В.М.
“Найпродуктивніші словотвірні моделі українських медичних назв”
(с. 338–339). У таблиці (с. 100) схематично відображено лексико-
семантичні групи та ряди, які виділила дослідниця в медичній групі
лексики.
Для кращої орієнтації читача доцільно укладено покажчик ви-
явлених слів із зазначенням сторінок, на яких здійснено їх аналіз
(с. 385–398). Важливо, що авторка в ньому подала всі студійовані в
монографії назви та їх варіанти (графічні, фонетичні, словотвірні).
Робота написана доступною науковою мовою, думки викладені
логічно, висновки аргументовані, текст монографії ретельно вичита-
ний. Список літератури налічує більше 220 позицій. Цінну інформа-
цію дослідниця знаходила в працях не лише вітчизняних науковців, а
й зарубіжних.
Отже, Ганна Дидик-Меуш, як засвідчила аналізована праця, у мо-
вознавчий обіг увела новий фактологічний матеріал, науково його ін-
терпретувала, показала особливості формування системи наукової
медичної термінології в українській мові. Рецензована монографія,
безсумнівно, є актуальною для мовознавства, а зібраний фактаж та
результати роботи можуть бути використані не лише в лінгвістиці та
методиці мови (викладання спецкурсів, укладання словників, напи-
сання монографій тощо), а й у медичній галузі та зацікавити широке
коло читачів.
Валентина Титаренко (м. Житомир)
Valentina Titarenko (Zhytomyr)
RECONSTRUCTION OF UKRAINIAN MEDICAL VOCABULARY XVI — XVIII
CENTURIES
Book review on: G. Dydyk-Meush. Ukrayins’ka medytsyna. Istoria nazv. — Lviv, 2008. —
400 s. (Ukrainian medicine. The history of termes).
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42824 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:19:40Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Титаренко, В. 2013-04-07T13:48:26Z 2013-04-07T13:48:26Z 2011 Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть / В. Титаренко // Українська мова. — 2011. — № 1. — С. 119-124. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42824 811.161.2’276.6:61 Рецензія на книгу: Г. Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. – Львів, 2008. – 400 с. Book review on: G. Dydyk-Meush. Ukrayins’ka medytsyna. Istoria nazv. — Lviv, 2008. — 400 s. (Ukrainian medicine. The history of termes). uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Рецензії та огляди Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть Reconstruction of ukrainian medical vocabulary XVI — XVIII centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть Титаренко, В. Рецензії та огляди |
| title | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть |
| title_alt | Reconstruction of ukrainian medical vocabulary XVI — XVIII centuries |
| title_full | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть |
| title_fullStr | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть |
| title_full_unstemmed | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть |
| title_short | Реконструкція української медичної лексики XVI – XVIII століть |
| title_sort | реконструкція української медичної лексики xvi – xviii століть |
| topic | Рецензії та огляди |
| topic_facet | Рецензії та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42824 |
| work_keys_str_mv | AT titarenkov rekonstrukcíâukraínsʹkoímedičnoíleksikixvixviiistolítʹ AT titarenkov reconstructionofukrainianmedicalvocabularyxvixviiicenturies |