Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)

Відійшов у вічність Дмитро Григорович Гринчишин — один із когорти “золотого покоління” львівських мовознавців, із-поміж яких — І. Ковалик, Л. Гумецька, І. Керницький, А. Генсьорський, Д. Бандрівський, Я. Закревська, Л. Полюга, У. Єдлінська, Л. Коць-Григорчук, А. Залеський, М. Ху даш та інші. Проте в...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Українська мова
Дата:2011
Автор: Дидик-Меуш, Г.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Iнститут української мови НАН України 2011
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42830
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010) / Г. Дидик-Меуш // Українська мова. — 2011. — № 1. — С. 144-145. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859776421271961600
author Дидик-Меуш, Г.
author_facet Дидик-Меуш, Г.
citation_txt Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010) / Г. Дидик-Меуш // Українська мова. — 2011. — № 1. — С. 144-145. — укр.
collection DSpace DC
container_title Українська мова
description Відійшов у вічність Дмитро Григорович Гринчишин — один із когорти “золотого покоління” львівських мовознавців, із-поміж яких — І. Ковалик, Л. Гумецька, І. Керницький, А. Генсьорський, Д. Бандрівський, Я. Закревська, Л. Полюга, У. Єдлінська, Л. Коць-Григорчук, А. Залеський, М. Ху даш та інші. Проте він, без перебільшення, за науковим доробком посів вагоме місце в сучасному українському мовознавстві та в славістиці загалом.
first_indexed 2025-12-02T08:55:12Z
format Article
fulltext ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1144 Пам’яті © Г.М. ДИДИК7МЕУШ, 2010 УДК 82784 + 092Гринчишин Д.Г. ДМИТРО ГРИГОРОВИЧ ГРИНЧИШИН (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010) Д.Г. Гринчишин Відійшов у вічність Дмитро Григорович Гринчишин — один із ко- горти “золотого покоління” львівських мовознавців, із-поміж яких — І. Ковалик, Л. Гумецька, І. Керницький, А. Генсьорський, Д. Бандрів- ський, Я. Закревська, Л. Полюга, У. Єдлінська, Л. Коць-Григорчук, А. Залеський, М. Ху даш та інші. Проте він, без перебільшення, за науковим доробком посів вагоме місце в сучасному українському мовознавстві та в славістиці за- галом. Дорога Д.Г. Гринчишина до науки нагадує шлях багатьох учених: університет, аспіранту- ра (1963 р. захистив дисертацію “Субстантивація прикметників української мови” під керівни- цтвом проф. І. Ковалика), ви- кладання у вищій школі. Його наукове життя пов’язане з від- ділом мовознавства Інституту су спільних наук АН УРСР (те пер — відділ української мо- ви Інституту українознавства ім. І. Кри п’якевича НАНУ), де вповні розвинувся хист до істо- рії мови, історичної лексикології та лексикографії і де вчений активно працював майже півстоліття. У колі талановитих лек си ко графів- ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 1 145 Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010) однодумців — укладачів двотомного “Словника української мови XIV– XV ст.” (вийшов 1977–1978 рр. за ред. проф. Л.Л. Гумецької) — сформувалася особистість Д.Г. Гринчишина як доброго фахівця, принципового, послідовного та дисциплінованого працівника. Тож 1975 року цілком закономірно він очолив редколегію унікальної лексикогра- фічної праці — “Словник української мо ви XVI — I половини XVII ст.” (упродовж 1994–2010 рр. опубліковано 14 випусків). Дмитро Григоро- вич пережив зі Словником кожен етап його створення: разом із групою лексикографів він добирав джерела, розписував пам’ятки, формував Картотеку, укладав та редагував словник, вичитував верстки. Це було його дітище, для якого працював самовіддано і, сказати б, навіть само- зречено, що не переставало дивувати колег-науковці — і ближчих, і дальших. Цього вимагав він і від своїх студентів, і від учнів, п’ятеро з яких під його керівництвом успішно захистили кандидатські дисертації з історії мови. Прекрасне лексикографічне чуття дало змогу Д.Г. Грин- чишину (як науковому редакторові) сприяти появі високоякісних лек- сикографічних та бібліографічних праць його колег. У мовознавчих ко- лах до нього дослухалися, на його думку зважали, а поради-рекомендації особливо цінували. Крім історичного словника, Д.Г. Гринчишин підготував у спів- авторстві низку сучасних словників: “Короткий тлумачний словник української мови” (1978, 1988), “Словник паронімів української мови” (1986, 2008), “Словник труднощів української мови” (1989), “Словник-довідник з культури української мови” (1996), “Тлумач- ний словник української мови” (1999). А також десятки статей і роз- відок із проблем історичної лексикології та діалектології, джерело- знавства, лексикографічної практики, мовної політики; деякі з них (зокрема дослідження “Четья — видатна конфесійна пам’ятка укра- їнської мови”, надруковане в ЗНТШ за 1995 рік) могли б, без сумніву, стати окремими монографіями. Людина глибокої віри, проста і скромна, він, будучи найкращим фахівцем у галузі історичної лексикографії, не одержав високих на- город та почестей і міг би, за Т. Шевченком, повторити: “Ми не лука- вили з тобою, Ми просто йшли, — у нас нема Зерна неправди за со- бою…” …На робочому столі Вченого залишилися папки із редагованими матеріалами до наступного випуску історичного словника. Ганна Дидик-Меуш (м. Львів) Hanna Dydyk-Meush (Lviv) DMYTRO HRYHOROVYCH HRYNCHYSHYN (16 oktober — 27 march 2010)
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42830
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1682-3540
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-02T08:55:12Z
publishDate 2011
publisher Iнститут української мови НАН України
record_format dspace
spelling Дидик-Меуш, Г.
2013-04-07T15:01:47Z
2013-04-07T15:01:47Z
2011
Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010) / Г. Дидик-Меуш // Українська мова. — 2011. — № 1. — С. 144-145. — укр.
1682-3540
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42830
82784 + 092Гринчишин Д.Г.
Відійшов у вічність Дмитро Григорович Гринчишин — один із когорти “золотого покоління” львівських мовознавців, із-поміж яких — І. Ковалик, Л. Гумецька, І. Керницький, А. Генсьорський, Д. Бандрівський, Я. Закревська, Л. Полюга, У. Єдлінська, Л. Коць-Григорчук, А. Залеський, М. Ху даш та інші. Проте він, без перебільшення, за науковим доробком посів вагоме місце в сучасному українському мовознавстві та в славістиці загалом.
uk
Iнститут української мови НАН України
Українська мова
Пам’яті
Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
Dmytro Hryhorovych Hrynchyshyn (16 October — 27 March 2010)
Article
published earlier
spellingShingle Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
Дидик-Меуш, Г.
Пам’яті
title Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
title_alt Dmytro Hryhorovych Hrynchyshyn (16 October — 27 March 2010)
title_full Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
title_fullStr Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
title_full_unstemmed Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
title_short Дмитро Григорович Гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
title_sort дмитро григорович гринчишин (16 жовтня 1927 – 27 березня 2010)
topic Пам’яті
topic_facet Пам’яті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42830
work_keys_str_mv AT didikmeušg dmitrogrigorovičgrinčišin16žovtnâ192727bereznâ2010
AT didikmeušg dmytrohryhorovychhrynchyshyn16october27march2010