Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання
У статті розглянуто зміни в структурі сучасної української мови, у внутрішній організації її системи. Об’єкт аналізу становить слово як основна одиниця української номінації, здатна змінюватися сама і спричинювати зміни в одиницях вищих і нижчих рівнів системи мови. На матеріалі активно оновлюваних...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Українська мова |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42842 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання / Є. Карпіловська // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 3-18. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859805475407659008 |
|---|---|
| author | Карпіловська, Є. |
| author_facet | Карпіловська, Є. |
| citation_txt | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання / Є. Карпіловська // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 3-18. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | У статті розглянуто зміни в структурі сучасної української мови, у внутрішній організації її системи. Об’єкт аналізу становить слово як основна одиниця української номінації, здатна змінюватися сама і спричинювати зміни в одиницях вищих і нижчих рівнів системи мови. На матеріалі активно оновлюваних розрядів української лексики показано можливості моделювання структурних змін і використання моделей як підґрунтя й інструменту дальшого аналізу мови, прогнозування появи нових її одиниць.
In the article changes in structure of modern Ukrainian language, in the internal organisation of its system are considered. Object of the analysis is the word as basic unit of the Ukrainian nomination, capable to change itself and to promote changes in units of the higher and lowest levels of system of language. On a material of actively updated categories of the Ukrainian lexicon possibilities of modelling of structural changes and use of models as basis and the tool of the further analysis of language, forecasting of occurrence of its new units are shown.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:15:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 3
Дослідження
УДК 808.37083755
Євгенiя Карпiловська (м. Київ)
ЗМIНИ В СТРУКТУРI
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТА МОЖЛИВОСТI ЇХ МОДЕЛЮВАННЯ
© Є.А. КАРПIЛОВСЬКА, 2011
У статті розглянуто зміни в структурі сучасної української мови, у внутрішній органі-
зації її системи. Об’єкт аналізу становить слово як основна одиниця української номі-
нації, здатна змінюватися сама і спричинювати зміни в одиницях вищих і нижчих рівнів
системи мови. На матеріалі активно оновлюваних розрядів української лексики показа-
но можливості моделювання структурних змін і використання моделей як підґрунтя й
інструменту дальшого аналізу мови, прогнозування появи нових її одиниць.
Ключові слова: еволюція мови, структура мови, мовні зміни, інновація, модель мови.
Українська мова сьогодні становить для дослідників мовної динамі-
ки надзвичайно цікавий і важливий об’єкт вивчення. Нові продукти
української мовної практики дають їм змогу заглянути у відкриту мовну
«магму», з’ясувати причини, чинники і наслідки змін у системі україн-
ської мови й у мовній практиці. Можна без перебільшення стверджувати,
що аналіз змін в українській мові зосереджує весь комплекс проблем су-
часної мовознавчої науки. Саме цим спричинена особлива увага до мов-
ної динаміки вчених, які працюють у різних мовознавчих галузях: лекси-
кологів, лексикографів, дериватологів, граматистів, ономастів, стилістів і
фахівців з культури мови. У центрі таких досліджень перебувають пере-
дусім інноваційні процеси в мові як один з найактивніших виявів мовної
динаміки, проблеми мовного нормування, планування, засади й перебіг
формування нового літературного взірця української мови на тлі розма-
їття її сучасних функціональних стилів і комунікативно-прагматичних
різновидів. Яскравим доказом важливості цих проблем і місця аналізу
мовних змін в їх успішному розв’язанні є та планова тематика, яку нині
опрацьовують науковці Інституту української мови НАН України.
Як кожна фундаментальна мовознавча проблема, вивчення зако-
номірностей і особливостей розвитку мови, змін у ній, ба га то аспектна,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 24
Карпiловська Є.А.
а отже, кожен науковий напрямок знаходить у її опрацюванні своє міс-
це. І вивчення проблеми від цього лише виграє, як переконливо дово-
дять здобутки українських мовознавців, які досліджують зміни в укра-
їнській мові кінця ХХ — початку ХХІ сто літ тя. Завдяки постановці
різних теоретичних і практичних завдань, оригінальним методам і про-
цедурам аналізу матеріалу в різних його аспектах дослідники допо-
внюють один одного, а внаслідок цього мовознавча наука і суспільство
одержують надійну модель розвитку сучасної української мови в усій
повноті і розмаїтті властивих їй виявів і функцій. Доказом цього є такі
різні і за об’єктом, і за методами аналізу праці, що побачили світ про-
тягом періоду незалежності, як дослідження І.Р. Вихованця, К.Г. Городен-
ської, Д.Х. Баранника, С.Я. Єрмоленко, А.П. За гнітка, Ю.О. Карпенка,
Н.Ф. Клименко, Ж.В. Колоїз, Т.А. Коць, М.П. Кочергана, Д.В. Мазу-
рик, Л.Т. Масенко, Г.Б. Мінчак, О.Г. Муромцевої, О.Д. Пономарева,
І.А. Самойлової, О.А. Сербенської, Н.М. Сологуб, Л.О. Ставицької,
О.А. Стишова, Л.В. Струганець, Г.М. Сюти, С.Г. Че меркіна, Г.М. Явор-
ської і багатьох інших, хто вніс і вносить свою лепту в осмислення
законо мірностей і особливостей функціонування ук раїн ської мови на-
шого часу. Своє місце в науковому описі й осмисленні динаміки сучасної
української мови знаходять і представники структурної, математичної та
ком п’ю терної лінгвістики, зокрема колектив відділу структурно-мате ма-
тич ної лінгвістики, донедавна — Інституту мовознавства імені О.О. По-
теб ні, а з початку 2011 р. — Інституту української мови НАН України.
Один із предтеч структурного напрямку у мовознавстві — Ф. де Со-
сюр — у своєму «Курсі загальної лінгвістики» слушно зауважував, що
погляд на об’єкт формує сам об’єкт. Крім того, підкреслюючи внутріш-
ню двоїстість мови, виявлену в стійкості, відтворюваності її одиниць, і
водночас їх здатності змінюватися самим й утворювати нові одиниці,
Ф. де Сосюр вважав вкрай важливим вивчення саме способу організації
мови, її структури для розуміння причин і наслідків мовної еволюції.
«Оскільки однією зі своїх сторін, — писав він, — мовна вартість тісно пе-
реплетена з речами та їх природними відношеннями…, то можна до пев-
ної міри простежити за нею в часі, пам’ятаючи, однак, що в кожний да-
ний момент вартість залежить від системи інших вартостей, що з нею
співіснують” [15: 103-104]. Отже, ті, хто в своїх дослідженнях спирається
на аналіз структури мови, чинники й наслідки мовних змін шукають у
характері відношень між мовними одиницями, між системою мови й су-
спільною практикою, між системою мови й мовною свідомістю її носіїв.
Нагадаю, що структуру мови в цілому і будь-якої з її одиниць зо-
крема прийнято розуміти як спосіб організації елементів у складі ці-
лого. Отже, якщо уявити собі систему мови чи її втілення у мовній
практиці як багаторівневе утворення, то його структуру становитиме
сукупність одиниць, упорядкованих у ціле за певними ознаками їх
форми, семантики чи функціонування на різних рівнях його будови.
Вивчення змін у структурі мови набуває особливого значення в періо-
ди її інтенсивного розвитку, а саме такий період українська мова пере-
живає після 1991 р. в новому статусі мови незалежної української дер-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 5
Змiни в структурi сучасної української мови та можливостi їх моделювання
жави. Для збереження мовна система, як і будь-яка інша система, має
підтримувати свою внутрішню рівновагу. Її і забезпечує внут рішня
організація мовної системи, структура мови. Дослідники мовної ево-
люції вже давно звернули увагу на взаємопов’язання процесів розви-
тку мови, виявлених у її поповненні, оновленні, розширенні її функ-
цій зі зміцненням та ускладненням структури мови, її внутрішнього
порядку. О.С. Мельничук так визначив цю закономірність мовного
розвитку: «Найбільш специфічними виявами розвитку системи мови,
в однаковій мірі пов’язаними і з ступенем ефективності мовного функ-
ціонування, і з ступенем внутрішньосистемної єдності мови, є зміни
класів мовних фактів. Результати цих змін прийнято позначати як
зміни і розвиток внутрішньої структури або системи мови» [11: 28].
Розглядаючи в енциклопедії «Українська мова» закономірності ево-
люції мови, О.С. Мельничук зазначав, що всі конкретні зміни мовної
структури, які відбуваються в процесі її розвитку, можна звести до
трьох основних типів: 1) становлення і розвиток нових компонентів
структури; 2) заміна одних компонентів у відповідних функціях на
інші і 3) некомпенсована втрата компонентів структури [12: 173].
У зв’язку з методами вивчення мовних змін у цілому і змін у струк-
турі мови зокрема не можу не звернути увагу читачів на лінгвістичний
парадокс, свідками якого ми є. Уже загальником у мовознавчих працях
за останнє півстоліття стали твердження про те, що структуралізм як
наукова парадигма вичерпав себе, що на заміну йому прийшла нова —
антропоцентрична (а не системоцентрична, як у структуралізмі), когні-
тивна — наукова парадигма, що структурну, математичну, комп’ютерну
лінгвістику (додамо й такі визначення різних дисциплін і ділянок у
межах структурного напряму мовознавчих досліджень, як алгебраїчна,
обчислювальна, інженерна лінгвістика, лінгвістичне конструювання)
нині замінили лінгвістичні технології. Парадокс полягає в тому хоча б,
що сьогодні немає такої сфери лінгвістики, яка б не використовувала
поняттєвий і методико-процедурний апарат структурної лінгвістики:
поняття структури й системи мови, мовного знака, сосюрівську тріаду
мова-мовлення-мовна діяльність, методи структурного аналізу мови —
від опозиційного і компонентного аналізу до формальних граматик
мови. Отже, структурний напрям у мовознавстві (і в цілому в гумані-
тарних науках) аж ніяк не віджив, а відповідно до соціальних потреб,
закономірностей розвитку мов і пов’язаних з ним сучасних завдань
лінгвістики видозмінив, поглибив і поповнив свій концептуальний і
методико-процедурний апарат. Зауважу, що саме в надрах структурної
лінгвістики зародилися перспективні концепції сучасної когнітивісти-
ки, психо- і соціолінгвістики. Яскравим доказом еволюції структураліз-
му слугують праці хоча б такого його видатного представника, як Ноам
Хомський. Неабияку роль у розвитку структурних досліджень зіграла
поява комп’ютерів як нових потужних інструментів опрацювання мов-
ної інформації, технічних засобів, що змусили мовознавців посилити
увагу до вивчення будови мовних одиниць, структури мови, до спосо-
бів мовних перетворень і механізмів мовної комунікації. Адже в основі
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 26
Карпiловська Є.А.
будь-якої формалізації інформації лежить її структурування, детальний
опис її складників і відношень між ними.
Зорієнтування структурного аналізу на виявлення формальної та
змістової будови мовних одиниць різних рівнів уможливлює створення
різних моделей мови. Отже, моделювання мови становить логічний під-
сумок її структурного аналізу. Урахування в таких моделях визначаль-
них ознак того чи іншого мовного об’єкта робить їх адекватними відтво-
рюваному мовному явищу, дає змогу виявляти його приховані від безпо-
середнього споглядання або нереалізовані можливості. Надійна модель
сполучає таку функцію відтворення реального мовного об’єкта з функці-
ями його пояснення та прогнозування його розвитку. Залежно від дослід-
ницького завдання і способу використання моделей вони і виступають то
як відтворювальні (статичні, або такі що подають модельований мовний
об’єкт у стані його спокою, рівноваги, і динамічні, такі, що описують
об’єкт у дії, процесі, пов’язаному з його перетворенням), то як інтерпре-
таційні, такі, що дають змогу формулювати певні правила, пов’язані з
об’єктом у стані спокою або руху, то як прогностичні, що виявляють не-
реалізовані можливості модельованого об’єкта. Останній тип моделей
виокремився з часом в особливий напрямок лінгвістичного моделюван-
ня, що здобув назву лінгвістичного конструювання. Його мета — ство-
рення так званих нових лінг вістичних об’єктів, тобто таких моделей ана-
лізу мови, які давали б змогу дослідникам здобувати нову інформацію
про неї [3: 42]. Засади лінгвістичного моделювання, зокрема теорії та
практики створення й застосування породжувальних моделей, напри-
клад, аплікативної породжувальної моделі С.К. Шаумяна, в українсько-
му мовознавстві ще в 1960-х роках обґрунтували представники україн-
ської школи структурної лінгвістики: В.С. Перебийніс, Ф.О. Нікітіна,
М.М. Пещак, Е.Ф. Скороходько. Ці ідеї для вивчення українських мор-
феміки і словотвору, словозміни, семантичної класифікації лексики,
будови наукового тексту у 1970 — 1980-х роках було розвинуто в ряді
праць відділу струк турно-математичної лінгвістики Інституту мовознав-
ства ім. О.О. Потебні НАН України, нині — Інституту української мови
НАН України: монографії Н.Ф. Клименко «Система афіксального сло-
вотворення сучасної української мови» (1973), колективній монографії
«Морфемна структура слова» (1979) за редакцією М.М. Пещак, колек-
тивних монографіях групи під керівництвом М.М. Пещак, до складу якої
входили Н.Ф. Клименко, І.Ф. Савченко, Г.М. Ярун і Є.А. Карпіловська,
«Формалізовані основи семантичної класифікації лексики» (1982) і
«Лексична семантика в системі «людина-машина» (1986) (обидві ви-
йшли в світ за редакцією М.М. Пещак).
Спроможність створити модель явища доводить його вагу у мові,
адже в поодиноких, випадкових мовних фактах неможливо вирізнити
ознаки релевантні, визначальні для їх будови та функціонування, а отже,
виявити й відтворити у моделі спосіб їх організації, їх структуру. Мож-
ливість моделювання певних змін підтверджує їх вагу у мові, тенденцію
до регулярності їх появи та усталення. При цьому, тенденцію розуміє-
мо як активний і продуктивний спосіб, характер, напрямок змін,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 7
Змiни в структурi сучасної української мови та можливостi їх моделювання
«що відбуваються у формі закріплення інновацій чи усунення застарі-
лих мовних одиниць, конструкцій, норм» [2: 17]. Наприклад, автори мо-
нографії «Словотворення/Номінація», виконаної за редакцією І. Онхай-
зер у рамах міжнародного наукового проекту «Порівняння систем та
функціонування сучасних слов’янських мов» під егідою Міжнародного
комітету славістів, приймають термін тенденція на позначення основно-
го поняття синхронного дослідження мови, поняття, що відображає осо-
бливості її динаміки в певний відрізок часу в окремих слов’янських мо-
вах [20: 19]. Тенденції змін характеризують за часом їх прояву, типом
мовних одиниць, які вони охоплюють, якістю мовних ресурсів, залуче-
них до їх реалізації, а також за наслідками змін для структури мовної
системи. Так, наприклад, чеський дослідник Й. Корженський стосовно
часової осі розвитку мови, передусім її лексикону, пропонує виділяти
зміни 1) сьогочасні, спостережувані в момент аналізу певного мовного
явища, 2) властиві короткому відрізку часу, відмітною ознакою яких є
збереження варіантності певних мовних одиниць та 3) характерні для
тривалого часового відрізка і позначені заміною певних конструкцій, по-
ширенням інновацій на різні стильові сфери та типи текстів, втратою
новизни такої інновації тощо [19: 29]. Зміни, спрямовані на оновлення
лексиконів слов’янських мов, автори вже згаданої монографії «Слово-
творення/Номінація» досліджують у межах загальних взаємозалежних,
але різноспрямованих тенденцій розвитку мов у цілому, а саме: 1) інтер-
націоналізація (глобалізація) — націоналізація (етнізація, автохтоніза-
ція, коренізація), 2) інтелектуалізація (спеціалізація, професіоналізація,
окнижнення) — демократизація (лібералізація, субстандартизація, вуль-
гаризація, орозмовлення), 3) економія мовних засобів, синкретизм се-
мантики одиниць, асиметрія їх форми та змісту — їх прозорість та аналі-
тичність (деталізація), симетрія (=одно-однозначні зв’язки) між формою
та змістом; 4) прагматико-стилістична диференціація мовних засобів —
їхня нейтралізація (усунення диференціації за сферами вжитку, зняття
стильових чи стилістичних обмежень), 5) дотримання усталених мов-
них норм — відхилення від них (девіація). Отже, конкретні класи змі-
нюваних мовних одиниць можна розглядати щодо характеру й міри ви-
явлення у них тих чи тих загальних (системних) і конкретних (властивих
окремим класам і розрядам одиниць) тенденцій змін: часових, структур-
них, формально-семантичних, функціонально-сти ліс тич них і ко му ні ка-
тивно-прагматичних.
З іншого боку, саме моделювання, яке передбачає узагальнення й
упорядкування наявних знань про певний об’єкт, ставить вивчення
мовних змін на надійно організований ґрунт, відкриває перспективу
одержання нового знання про модельовані об’єкти дослідження. Спро-
бую це показати на прикладі різних груп української лексики, що вияв-
ляють нині процеси активних змін у формі, семантиці й характері функ-
ціонування. Разом з тим такі мобільні, оновлювані ділянки українського
лексикону відбивають загальні процеси змін у системі та структурі су-
часної української мови, зокрема її ускладнення, конкурування оди-
ниць [6; 16], що неминуче призводять не лише до поповнення системи
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 28
Карпiловська Є.А.
української мови, а й до її переорганізації. Наслідки цих процесів про-
стежуємо в українських текстах як продуктах реалізації мовної систе-
ми. Ці «сполучені посудини» — система мови і мовна комунікація як
сукупність усних і письмових текстів — доповнюють наші знання про
причини і наслідки мовних змін, зокрема структурних, дають бачення
реальної картини розвитку сучасної української мови.
Поняття мовна зміна вміщує цілу низку конкретних виявів руху
мови, які так чи так укладаються в опозиції: 1) те, що зберігає в мові
свої властивості і функції : те, що набуває нових властивостей і функ-
цій чи втрачає свої властивості і функції повністю або частково і 2) те,
що з’явилося в мові (інновації) : те, що пішло (іде) з мови (одиниці, ар-
хаїзовані, пасивізовані, зокрема блоковані новими мовними нормами й
смаками спільноти). Для української мови стрижнем для вивчення різ-
новидів змін є слово як основна одиниця номінації. Саме в українсько-
му слові сфокусовано зміни на різних рівнях системи мови й тексту: від
фонологічного до семантичного, від правопису до слововживання й по-
будови судження. За об’єкт своїх дальших роздумів я й обрала зміни в
сучасній українській лексиці, які закономірно виводять нас на зміни у
формальній будові слів, а від них — на зміни у морфеміці й словотво-
ренні, граматиці, стилістиці й правописі.
Дослідники мовної динаміки слушно наполягають на тому, що слід
серед нових слів виділяти власне неологізми, які називають нові для но-
сіїв мови поняття, і реалізовані потенційні слова (потенціоналізми), які
вже були закладені у мовній системі, передбачені нею [9]. Л.П. Катлін-
ська, наприклад, вважає, що «необхідною умовою, якій мають відповіда-
ти явища творення власне нових слів у мові, є чинник міни денотата» [9:
18]. Нова українська лексика дає підстави виділяти, принаймні, три різ-
новиди нових слів за ступенем новизни їх формальної та/або змістової
структури: слово може мати 1) повністю нову формальну й змістову
структуру (новозапозичення на зразок інтернет, піар, слоган); 2) частко-
во нову формальну і змістову структуру (новотвори від питомих і давно
запозичених слів на взір податківець, клонувати, фестивальник) і 3) част-
ково нову змістову будову (неосемантизми, нові слова-значення у межах
питомих або давно запозичених слів на кшталт прозорий у значенні «чес-
ний, законний» або рейдер у значенні «нападник, загарбник») [5].
Прикладом активної появи потенціоналізмів у сучасній українській
мові може слугувати розряд двовидових дієслів. Сучасні українські тек-
сти різних стилів і словники нової української лексики беззаперечно за-
свідчують активне творення дієслів як доконаного, так і недоконаного
виду від уже наявних дієслів із синкретичною видовою семантикою і
формування регулярних видових пар на зразок активувати — активову-
вати і активувати — зактивувати. Таке поповнення розряду двовидових
дієслів дає підстави припустити, що в сучасній українській мові просте-
жуємо тенденцію до диференціації засобів вираження видових значень
дієслів у рамах загальної тенденції до деталізації семантики номінації,
симетрії між її формою та семантикою, особливо у професійному лекси-
коні. Разом з тим новий матеріал дає й поживу для роздумів над висно-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 9
Змiни в структурi сучасної української мови та можливостi їх моделювання
вком К.Г. Городенської, що в цілому немає підстав вважати, що цей роз-
ряд слів зникає із системи української мови, що, зокрема, «перфективація
словозмінного типу для двовидових дієслів мало характерна» [1: 232].
Для виявлення дієслів-потенціоналізмів у лексичній системі укра-
їнської мови авторка ще в 1980-х роках [7; 8] запропонувала модель їх
морфологічного, тобто вираженого у змінах форми слів, породження.
Дієслова як об’єкт такого моделювання було обрано з огляду на власти-
ве їм розгалужене внутрішньочастиномовне (префіксальне й суфік-
сальне) словотворення, яке має наслідком послідовне ускладнення
формальної та змістової структури базового дієслова. Мета створення
цієї моделі полягала, по-перше, у систематизації спільнокореневих ді-
єслів, уже засвідчених в українських словниках і текстах, а по-друге, —
в полегшенні пошуку ще не реалізованих, або можливих слів, закладе-
них у потенціалі певного вихідного дієслова, унаявненні й обчисленні
такого словопороджувального потенціалу, ступеня й характеру його ре-
алізації на сучасному етапі функціонування української мови. Підґрун-
тям для розроблення обговорюваної моделі слугували дієслова, засвід-
чені словниками радянської доби. Як такі були відібрані різнотипні
словники-джерела формування генерального реєстру комп’ютерного
морфемно-словотвірного фонду української мови, сформованого і по-
повнюваного у відділі структурно-математичної лінгвістики [Про нього
докладніше див.: 4: 93-102], а саме: “Словник української мови» в 11-ти
томах (К., 1970-1980; далі — СУМ), 2-томний словник-довідник І.Т. Яцен-
ка «Морфемний аналіз» (1980-1981), 2-томний «Частотний словник
сучасної української художньої прози» (1981) за редакцією В.С. Пере-
бийніс, «Словник іншомовних слів» (1974, 1-е видання) за редакцією
О.С. Мельничука та орфографічна частина «Словника-довідника з пра-
вопису та слововживання» С.І. Головащука (1989). За об’єкт моделю-
вання було обрано вихідну (словникову) форму дієслів. У їх складі
було виділено корені (з їх можливими варіантами), префікси і суфікси
(разом з постфіксом -ся). За ознаки, визначальні для побудови фор-
мальної структури українського дієслова, було прийнято: 1) функцію
того чи того афікса в його складі (постійний/змінний складник фор-
мальної структури дієслова з певним коренем); 2) позицію афікса у
слові (з усіх позицій, можливих для суфіксів, було обрано найбільшу
для уможливлення в процесі моделювання дієслівного словотворення
вклинення нових суфіксів у вже наявні структури, для префіксів було
зазначено всі позиції з огляду на можливість редуплікації префіксів у
дієслові); 3) здатність афіксів перебувати в тій самій позиції і 4) їх здат-
ність сполучатися один з одним. За правилами моделі вихідний пункт
її дії становить формальна структура дієслова, що складається з кореня
і афіксів, обов’язкових для сполучення з ним. На кожному наступному
такті роботи моделі до такої вихідної структури додавався лише один з
афіксів, виявлених у префіксальній чи суфіксальній частинах дієслів з
таким коренем. Отже, за принципом дії, відтворення процесу дієслівно-
го словотворення описувану модель можна зарахувати до різновиду
аплікативних породжувальних моделей. Таку модель ще в 1960-х роках
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 210
Карпiловська Є.А.
для російської мови запропонував С.К. Шаумян [18]. Для дослідження
українського афіксального словотворення модель С.К. Шаумяна моди-
фікувала й апробувала Н.Ф. Клименко [10]. Модель морфологічного
породження дієслів програмно реалізовано, а отже, потенціоналізми за
її правилами конструює і подає на суд дослідника-мовознавця ком-
п’ютер. Зауважу принагідно, що, крім потенціоналізмів, комп’ютер за-
лежно від поставленого дослідником завдання може побудувати за та-
кою моделлю дієслова, припустимі за формою, проте неправильні за
своєю змістовою структурою (пор. правильні і формально, і семантич-
но малювати, полювати і семантично неправильні *дзвонювати, *шу-
мовувати, можливі лише в поєднанні з префіксами як вторинні імпер-
фективи, наприклад, видзвонювати, вишумовувати). Модель дає змогу
будувати й дієслова, формальна й семантична структура яких не відпо-
відає правилам української дериваційної граматики. Така функція мо-
делі уможливлює виявлення обмежень на реалізацію словопороджу-
вального потенціалу певного дієслівного кореня, що їх на систему мови
накладає мовна практика, мовна діяльність сучасного суспільства, сьо-
гочасні мовні смаки спільноти. Водночас унаявнення таких «підзабо-
ронних» дієслів дозволяє уточнити й поглибити правила української
дериваційної граматики, а то й сформулювати їх. Спектр і глибина дії
розглядуваної моделі морфологічного породження дієслів залежить від
характеру й обсягу тих фільтрів, крізь які комп’ютер за завданням до-
слідника «просіює» сконструйовані дієслова. Наприклад, усунення
фільт ру перевірки реальної сполучуваності кореня дієслів з певними
су фіксами чи префіксами й дає в руки дослідників такі не можливі для
української мови утворення, як вищезгадані дієслова *дзвонювати,
*шу мовувати або *кричатися, *свистуватися та їм подібні.
Для втілення моделі було вироблено спеціальний запис її складни-
ків та форму їх організації. Ось як виглядає запис такої моделі слово-
породження для 4 дієслів з коренем ліквід-, зареєстрованих у СУМі та
інших словниках радянського часу: [з]←ліквід→ува→ти→[ся], де — в
квадратних дужках подано афікси, необов’язкові для дієслів з таким ко-
ренем, центр моделі становить корінь дієслів, а стрілками вліво та впра-
во від нього зазначено переходи на, відповідно, позиції префіксів і су-
фіксів у формальній структурі дієслів у лінійному їх записі.
Такий буквено-символьний запис уможливлює й обчислення по-
тенціалу породження дієслів з певним коренем, не вдаючися до самого
поетапного творення формальних дієслівних структур за правилами
моделі. В обов’язкових позиціях афіксів може бути стільки структур з
ними, скільки засвідчено окремих префіксів чи суфіксів у такій позиції.
У позиціях афіксів, необов’язкових для формальної будови дієслів,
можливі структури з кожним з них і без них усіх. Отже, формула обра-
хування потенціалу породження дієслів з коренем ліквід- за вищепода-
ним записом моделі має такий вигляд: 2х1х1х1х2=4. За даними словни-
ків радянського часу, за матеріалами яких створено модель, виходило,
що весь свій потенціал для породження дієслів корінь ліквід- вичерпав,
хоча можна цілком припустити, що аналіз текстів істотно змінив би цей
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 11
Змiни в структурi сучасної української мови та можливостi їх моделювання
висновок. Зауважу однак, що в джерелах нашого фонду, як уже зазнача-
лося вище, є 2-томний «Частотний словник сучасної української ху-
дожньої прози», у півмільйонній текстовій вибірці якого, втім, не зу-
стрілося інших дієслів з коренем ліквід-. Отже, є всі підстави твердити,
що таки дійсно корінь цей був малоактивним у сфері дієслова.
Натомість тексти періоду незалежності засвідчили такі нові лексе-
ми з ним, як ліквідовувати, ліквідовуватися, поліквідувати, поліквідову-
вати, доліквідувати, доліквідовувати, зліквідовувати, зліквідовуватися.
Урахування їх формальної будови змусило внести корективи до вже
створеної моделі. Ці корективи й унаочнили структурні зміни в окре-
мих дієсловах з коренем ліквід- і в такому дієслівному гнізді в цілому.
У новому записі модель виглядає так (жирним шрифтом виділено
зміни-новації): [до⊥з⊥по]←ліквід→[ов]→ува→ти→[ся]. Оскільки у
префіксальній позиції в сполученні з коренем можуть уживатися вже
три префікси, то для показу вибору в процесі породження окремого ді-
єслова лише одного з них до запису введено знак диз’юнкції ⊥, тобто
знак логічної процедури або. Поява нових елементів структури дієслів
закономірно спричинила й зростання потенціалу кореня ліквід- у тво-
ренні дієслів: 4х1х2х1х1х2=16. Нереалізованими залишилися дієслова
*поліквідуватися, *полі квідовуватися, *доліквідовуватися, *доліквідува-
тися. Отже, можна зробити й деякі кількісні обрахунки обсягу змін у
цьому гнізді. Словники радянської доби зареєстрували 4 дієслова з ко-
ренем ліквід-. Виявлено в сучасних текстах 8 нових дієслів. Скоригова-
на модель морфологічного словопородження засвідчує можливість у
цілому створення вже не 4, а 16 дієслів з таким коренем, 12 з яких уже
зафіксовані в українських текстах. 4 дієслова ще не реалізовано, але за-
прогнозовано системою сучасної української мови.
Сучасна українська мовна практика беззаперечно доводить, що сло-
вотворення, як внутрішньо-, так і міжчастиномовне, залишається в укра-
їнській мові провідним способом номінації. Дослідники вже звернули
увагу на те, що нові слова, важливі для українських мовців, недовго жи-
вуть у мові «самітниками». Вони здебільшого й входять до мови відразу
цілими словотвірними комплексами: парами, ланцюжками, рядами, па-
радигмами, лексико-словотвірними гніздами й підгніздами. З’являється
нове запозичення-англізм інтернет і за недовгий час обростає гніздом
похідних, простих і складних: інтернетний, неінтернетний, доінтернет-
ний, інтернетівський, інтернетовий; інтернетівець, інтернетник, ін тер-
нет-фан, інтернет(-)залежний; інтернетизація, ін тернет(-)залежність,
інтернетизуватися, інтернет-аукціон, інтер нет-видання, інтернет-ма-
га зин тощо. За даними фонду інновацій, сформованого й поповнюваного
у відділі структурно-математичної лінгвістики, в українських словниках
і текстах на сьогодні вже зареєстровано близько 200 похідних від слова
інтернет. Поява багатьох з них цілком передбачувана, оскільки вони
реа лізують семантичні валентності базового слова за регулярними сло-
вотворчими моделями. З огляду на складність таких лексичних угрупо-
вань, як словотвірні гнізда, складнішими мають бути і моделі для ви-
вчення змін у їх структурі й лексичному наповненні.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 212
Карпiловська Є.А.
Підґрунтям для з’ясування тенденцій структурних змін у слово-
твірних гніздах, як і в будь-якій уже наявній мовній одиниці, стають
так звані моделі організації знань. Завдяки сучасним комп’ютерним
технологіям моделювання мови їх реалізують у вигляді комп’ютерних
баз даних і знань різного типу. Залежно від того, які відношення між
одиницями ми моделюємо, бази даних можуть мати ієрархічну, реля-
ційну, або релятивну і сіткову, або мережну будову. Структура слово-
твірного гнізда поєднує ці три моделі організації даних і знань, а тому й
вихідна база для такої сукупності слів має складну, багатошарову будо-
ву. Що дає досліднику така структурна модель? Продемонструю її мож-
ливості на прикладі моделі словотвірного гнізда від слова Україна.
Словники радянської доби, передусім СУМ, зареєстрували 36 по-
хідних від цього слова. У текстах останнього десятиліття вдалося ви-
явити ще 115 похідних різного типу від нього з повною основою укра-
їн- та її усіченим варіантом-аброморфемою укр-, а також аб ро морфемами
похідних від неї основ на зразок -аїнець/їнець (в чух р-а їнець, суржик-
о-їнець). Отже, на сьогодні за нашими даними це гніздо налічує 151 по-
хідне слово, серед яких наявні прості афіксальні похідні, а також ком-
позити та юкстапозити. Ця цифра, безперечно, далеко не вичерпна.
Зауважу також, що деякі нефіксовані у нормативних словниках лексе-
ми давно відомі українському мовцеві з художньої літератури й пись-
менницького епістолярію, як, приміром, чухраїнці Остапа Вишні чи
українніша з листування Лесі Українки й Ольги Кобилянської. Актив-
но вживані у сучасному мовленні, такі лексеми засвідчують важливість
позначених ними понять для свідомості українців. Структурна модель
гнізда завдяки впорядкуванню в ній похідних за від ношеннями фор-
мального й семантичного виведення з базового слова унаявнює його
активно розбудовувані семантичні властивості, значущі для вербалі-
зації аспекти позначеного ним поняття. Водночас така модель унаяв-
нює ще нереалізовані валентності базового слова, пусті клітинки, що
окреслюють місце в ній певних потенційних слів, ще не засвідчених у
текстах. Нижче подано кілька фрагментів гнізда від слова Україна, які
моделюють ті його ділянки, на яких спостерігаємо найбільшу актив-
ність творення нових похідних. Прямим світлим шрифтом виділено
лексеми, зареєстровані в словниках радянського часу. Новотвори або
лексеми, відомі мовній практиці, проте не фіксовані загальномовними
словниками радянської доби, подано жирним шрифтом. У структурі
гнізда похідні, пов’язані відношеннями паралельного виведення зі
спільного твірного слова, розміщено за тактами словотворення й
об’єднано в парадигми. Похідні, пов’язані відношеннями послідовно-
го виведення, формують словотвірні пари або ланцюжки і з’єднані
стрі лочками. Структурну схему такої моделі можна зобразити й інак-
ше: як сукупність сполучуваних з коренем базового слова формантів,
упорядковану за тактами словотворення, позиціями у слові відносно
його центральної морфеми — кореня, із зазначенням правил їх ком-
біну вання. Слова подано неподільними для уникнення можливої
двознач ності дефісу.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 13
Змiни в структурi сучасної української мови та можливостi їх моделювання
Україна→ українець → українчик
антиукраїнець
квазіукраїнець
надукраїнець
напівукраїнець
(пор. з написанням
на чверть українець)
неукраїнець
недоукраїнець
нібитоукраїнець
ньюукраїнець
півукраїнець
псевдоукраїнець
суперукраїнець
афроукраїнець
суржикоїнець
чухраїнець
український → неукраїнський
афроукраїнський
українськість
по-українськи
по-українському
україномовний → україномовець
українонемовний
українськомовний
українонімий
українописний
україночитний
староукраїнський
мовбиукраїнський
розукраїнити → розукраїнювати
україноборство → україноборець
україновиховання
україножер → україножерка
україножерський
українознавство →
українозневажець
українозорієнтований
українознавець
україноканадець
українолог
українолюб →
українолюбець
україноман
україноненависть →
україноорієнтований
українорозбудова
україносвідомий
україностурбований
українотворення →
українофаг
українофан
україноцентричний →
українолюбка
україноненависник →
українотворчий
україноцентризм
україноненависниц-
тво
українофілія → українофіл → українофілка
українофільство
українофільський
українофобія → українофоб → українофобка
українофобство
українофобський →
україноцид по-українофобськи
україноментальний → україноментальність
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 214
Карпiловська Є.А.
Запропонована модель організації наявних вербалізаторів концеп-
ту Україна дає змогу простежити тенденції оновлення поля його реалі-
зації в сучасній українській мові, виявити його найвагоміші для сучас-
ного мовця когнітивні ознаки, реалізовані у новотворах. Ефективності
такій моделі надає її словникове підґрунтя й підживлення текстами,
фактами живої мовної практики. Саме вона коригує і склад, і структур-
ну схему моделі, і правила її дії для одержання нових відомостей про
зміни у вербалізації концепту Україна. Такі нові слова становлять мате-
ріал для дальшого їх аналізу з погляду відповідності чинним мовним
нормам, доцільності їх усталення у мові. Їх життєздатність і дальшу
долю визначить суспільна мовна практика, професійно осмислювана й
спрямовувана мовознавцями. Саме в такому зв’язку абстрактної систе-
ми мови як узагальнення найістотніших ознак її будови з реальним
функціонуванням мови у суспільній практиці О.С. Мельничук і вбачав
доцільність застосування системно-структурного підходу до вивчення
розвитку мови як реальної системи [12: 24].
Наприклад, закономірно найактивніше оновлюваними у змоде-
льованому гнізді від базового слова з категорійним значенням «краї-
на, держава» є категорії назв особи і ознаки, статичної й динамічної.
Тут бачимо й різні способи реалізації оцінки, вираження ставлення
суб’єкта мовлення до особи за її належністю до України в межах дово-
лі детально нюансованої градуальної опозиції оцінок відповідності/
невідповідності особи тим ознакам, що визнані за норму для громадя-
нина України, представника її корінного населення, а отже, не мають
експресивно-стилістичних конотацій. В умовах сучасного українсько-
го суспільно-політичного життя, його ідеологічного урізноманітнення
вираження таких оцінок і ставлення мовця до особи з тими чи іншими
ознаками її поведінки, діяльності стосовно України як держави набу-
ває, як можемо переконатися з аналізу семантики поданих новотво-
рів, важливого значення для сучасної українськомовної комунікації.
Якщо така оцінна лексика і ввійде до нормативних словників, то вона,
безперечно, потребуватиме спеціального поглибленого ремаркування.
Аналіз вищеподаної моделі і зіставлення її з моделями інших
гнізд дає змогу зробити певні висновки щодо тенденцій утворення по-
хідних з певними категорійними значеннями. Наприклад, відчутна
експресія у назвах малят, недорослих істот українчик, україня, україн-
чук спричинена відсутністю в словотвірній нормі української мови на-
йменувань українців за ознакою віку. Очевидно, з цієї причини такі
демінутиви охоче набувають негативної оцінної конотації як назви
особи, що не відповідає нормі. Пор. хоча б вираз білохатні українчуки
на позначення псевдопатріотів-крикунів [приклад взято з праці Г.Б.
Мінчак: 13]. Водночас такі назви малят цілком нормативні для пред-
ставників інших народів, пор.: татарча/татареня, циганча, китаєня/
китайча, негреня, турченя або приклади з творів Олеся Гончара, які
подала Н.М. Сологуб: арабенята, іноземчата, чешеня, япончата [14].
Водночас спирання на іншу ознаку — соціальну, родинні відношення
— дало змогу найменуванням особи зі значенням «син того, що/хто
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 15
Змiни в структурi сучасної української мови та можливостi їх моделювання
названі твірною основою» закріпитися в українських прізвищах, пор.
Українчук, Україненко. Новотвори-власні назви від слова Україна на
взір Етно-Україна (назва мистецького проекту) чи Попукр (назва
вокально-інструментального гурту) можуть становити, на мою думку,
окрему цікаву тему для дослідників сучасного українського ономас-
тичного словотворення. Як і участь слова Україна в сучасній мовній
грі з її яскравою експресивно-оцінною словотворчістю. Подам лише
один приклад з інтерв’ю українського поета Олега Короташа: …країну
«розкраїнюють». Саме так, не лише «розУкраїнюють», але й «роз-
країнюють» (ord-ua.com, 25.09.2010). Увагу стилістів привертає і
творення нових метафоричних означень до слова Україна, які унаяв-
нюють нові аспекти мовної категоризації цього центрального для мо-
вомислення українців поняття. В одній з недавно виданих книжок
Марії Матіос — жартівливо-ліричних «Кулінарних фіґлях» — органіч-
но на одній сторінці умістилися виражені юкстапозитами протилежні
метафори: усталена давно відома ненька-Україна і нова авторська не-
засватанка діва-Україна: Ви також довго, як наша квітуча незасва-
танка діва–Україна, визначалися: робити свою кулінарну політику од-
новекторною, чи робити її схожою на верблюда — двогорбою, мало не
розкаряченою (М. Матіос. Кулінарні фіґлі. — Л.: Піраміда, 2011. — 2-е
вид. — С.159).
Новій лексиці властиве активне конкурування номінацій на по-
значення спільного об’єкта або поняття. Часто такі конкурентні опози-
ції формують нові запозичення та їх відповідники, створені в україн-
ській мові. Поява таких конкурентних груп зайвий раз доводить
стійкість типологічних рис української номінації, дію захисних меха-
нізмів української мови, яка засвоює нові запозичення, обробляючи їх
за допомогою, зокрема, власних моделей словотворення. Отже, тенден-
ції засвоєння таких нових запозичень дають підстави твердити, що
українська мова цілком дає собі раду зі зливою іншомовної, переважно
англомовної лексики. Спостерігаємо три тенденції розвитку таких
номінацій-«змагунів»:
а) перемога однієї з них і витіснення з активного вжитку (або й з
лексикону взагалі) іншої, пор. блоковані нині прескриптивною нор-
мою слова на зразок мітингуючий, пікетуючий, несучий, піарщик,
комп’ютерщик, датчик і рекомендовані нормативними словниками мі-
тингувальник (також мітингар, пор. ще у М.С. Грушевського в «Історії
української літератури» мітинговець про Дам’яна Наливайка), пікету-
вальник, носійний (також підтримковий, тримальний), піарник (також
піарівець), комп’ютерник, давач (також видавець);
б) словотвірні синоніми співіснують у системі мови і в мовній
практиці, хоча здебільшого з різною активністю або з різним стиліс-
тичним потенціалом, пор. вищеподані мітингувальник-мітингар, ви-
ступальник-виступовець, інтернетник-інтернетівець, мережний-ме-
режевий, інтернет-інет-нет тощо;
в) конкурентні номінації з часом набувають різного функціо-
нального потенціалу, виконують різні номінативні й комунікативні
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 216
Карпiловська Є.А.
завдання, розходяться по різних сферах мовної діяльності суспіль-
ства. Структурне моделювання слів, що перебувають у відношеннях
повної або часткової взаємозаміни, а отже, здатні конкурувати в сис-
темі мови і в мовній практиці, дає змогу з’ясувати тенденції вхо-
дження таких нових запозичень до українського лексикону, ступінь
їх підтримки системою мови, функціональний потенціал і перспек-
тиви побутування в мові. Продемонструю це на прикладі ряду нових
англізмів з кінцевою основою -мейкер та їх відповідників — афік-
сальних похідних, композитів і словосполук. Курсивом подано лек-
семи, що мають інше категорійне словотвірне значення, ніж англій-
ські запозичення з основою -мейкер.
клон клонмейкер виробник
клонів
клонувати клонувальник клонороб
кліп кліпмейкер виробник
кліпів
кліпувати кліпувальник кліпороб
фільм фільммейкер виробник
фільмів,
фільмо-
виробник
фільмувати фільмуваль-
ник
фільмороб
реклама рекламмейкер виробник
рек лами,
фахівець
з ви го тов-
лен ня рек ла-
ми, рекламо-
лог
рекламува ти рекламуваль-
ник, реклам-
ник1 (особа),
рекламник2
(рекламний
тур)
імідж іміджмейкер творець
іміджу,
фахі вець
з імі джу,
імідж(е)олог
іміджувати
фест фестмейкер,
івентор
організатор
корпорати-
вів, профе-
сійних ви до -
вищ
фестувати фестиновець,
фестівець
Деякі з таких неолексем засвідчують повторне входження до
української мови запозичень від уже відомих, але засвоєних в іншій
формі, етимонів. Прикладом може слугувати новий англізм фестмей-
кер з мовної практики сучасної індустрії розваг. Англ. fest (з лат. festīno
— спішити, прискорювати, а також fēstīvus — веселий, витончений, гар-
ний) має значення «захід або подія, присвячені певному різновиду про-
фесійної діяльності, організовані представниками певної професійної
сфери», пор. англ. a fashion fest «показ моди, фешн-показ, фешн-
вечірка». Відповідниками цього запозичення в українській мові слугу-
ють поки що описові сполуки на зразок організатор фестів — корпора-
тивів, вечірок, професійних заходів або інше нове запозичення-англізм
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 17
Змiни в структурi сучасної української мови та можливостi їх моделювання
івентор (від англ. event — подія). Натомість ряд запозичень, що похо-
дять від цього латинського етимона, давно відомі українській мові. На-
приклад, авторки словника львівського койне (львівської гвари) «Лек-
сикон львівський: поважно і на жарт» Наталя Хобзей, Ксеня Сімович,
Тетяна Ястремська і Ганна Дидик-Меуш подають слово фест як при-
кметник зі значенням «міцний, сильний, першокласний» або як при-
слівник (також у сполуці з прийменником на) зі значенням «дуже до-
бре, міцно, дуже сильно». Є в цьому цінному джерелі і слово фестини
(фестин) на позначення свята, урочистості (перев. на свіжому повітрі,
із танцями), а також похідна від нього назва учасника такої події, лю-
бителя такої забави — фестиновець [17: 582], запозичена з польської,
як і згадане вище слово мітинговець (див. пол. festyn з тим же значен-
ням, що й описані вище українські фестин/фестини). Пор. українське
фестиновець з таким прикладом у сучасних польських текстах: Taki z
niego festynowiec, szumu bumu narobić i nic poza tym «Такий з нього фес-
тиновець, шуму-буму наробити і більше нічого» (про посадовця —
www.jasnet.pl/wydarzenia, 25.03.2010). З цього контексту видно, що це
слово у польській мові набуває негативної конотації «штукар, фігляр,
дурисвіт». У сучасній українській мові з’явилися й такі спільнокореневі
новотвори, як фестивальник і фестівець. Проте вони мають значення,
відмінні від вищеподаного фестмейкер. Зокрема, нещодавно засвідче-
ний новотвір фестівець (фестівці) позначає працівників львівської
компанії «!Фест», що володіє мережею ресторанів та інших закладів
харчування і розваг.
Аналіз мовних змін, зокрема змін у структурі, внутрішній органі-
зації мовної системи, має на меті визначення їх ролі в розвитку мови,
тенденцій усталення в ній, ступеня й характеру їх впливу на процеси
номінації та комунікації. До моделювання надаються саме ті зміни, які
виявляють достатній рівень регулярності, відтворюваності в мові. Од-
нак їх структурні моделі становлять для лінгвіста не самоціль, а під-
ґрунтя та інструмент аналізу. Такі моделі, з одного боку, дають йому
змогу організувати, впорядкувати накопичені знання про мову, а з ін-
шого, — слугують засобом для її дальшого поглибленого вивчення.
1. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія сучасної української мови. —
К., 2004. — 400 с.
2. Гутшмидт К. Общие тенденции и специфические формы их представления в совре-
менных славянских языках // Jazykovedný časopis. — 1998. — № 49/1–2. — S.15–26.
3. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка. —
М., 1981. — 366 с.
4. Карпіловська Є.А. Вступ до комп’ютерної лінгвістики. — Донецьк, 2003. — 188 с.
5. Карпіловська Є.А. Динаміка сучасної української мови в словниках нового поколін-
ня (проект серії словників нової української лексики) // Українська мова. — 2004. —
№ 3. — С. 3–29.
6. Карпіловська Є.А. Конкурування варіантних номінацій як вияв тенденцій розвитку
лексикону: регулятори рівноваги // Функціонально-комунікативні аспекти грамати-
ки і тексту. Зб. до 50-річчя проф. А.П.Загнітка, Донецьк, ДонНУ, 2004. — С.122–132.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 218
Карпiловська Є.А.
7. Карпиловская Е.А. Конструирование глагольных зон словообразовательных гнезд
(на материале украинских глаголов звучания): Автореф. дис. …канд. филол. наук. —
Ленинград, 1987. — 19 с.
8. Карпіловська Є.А. Конструювання складних словотворчих одиниць. — К., 1990. —
156 с.
9. Катлинская Л.П. Активные процессы словопроизводства в современном русском
языке. — М., 2009. — 174 с.
10. Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. —
К., 1973. — 186 с.
11. Мельничук О.С. Еволюція мови // Українська мова: Енциклопедія. — 3-є вид. — К.,
2007.– С.172–173.
12. Мельничук О.С. Розвиток мови як реальної системи // Мовознавство. — 1981. —
№ 2. — С. 22–34.
13. Мінчак Г.Б. Конотативна семантика сучасних ідеологічно забарвлених номінативних
одиниць (на матеріалі української преси 90-х років ХХ століття). — Автореф. дис. …
канд. філол. наук. — К., 2003. — 20 с.
14. Сологуб Н.М. Мовний світ Олеся Гончара. — К., 1991. — 140 с.
15. Сосюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. — К., 1998. — 324 с.
16. Таран А.А. Конкурування номінацій у сучасній українській літературній мові: тен-
денції стабілізації нової лексики: Автореф. дис. … канд. філол. наук. — К., 2010. —
20 с.
17. Хобзей Н., Сімович К., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. Лексикон львівський: поважно
і на жарт. — Л., 2009. — 672 с.
18. Шаумян С.К., Соболева П.А. Основания порождающей грамматики русского языка:
Введение в генотипические структуры. — М., 1968. — 372 с.
19. Kořensky J. Metodologické problémy zkoumání promĕn současných slovanských jazyků //
Jazykovedný časopis. — 1998. — № 49/1–2. — S. 27–33.
20. Ohnheiser I. Цель и концепция тома // Słowotwórstwo/Nominacja. — Red. nauk. I. Oh-
nheiser. — Innsbruck: Univ. Innsbruck, Opole: Uniw. Opolski, 2003. — С. 17–26.
Ievgeniia Karpilovska (Kyiv)
CHANGES IN THE STRUCTURE OF MODERN UKRAINIAN LANGUAGE AND
POSSIBILITIES OF THEIR MODELLING
In the article changes in structure of modern Ukrainian language, in the internal organisa-
tion of its system are considered. Object of the analysis is the word as basic unit of the
Ukrainian nomination, capable to change itself and to promote changes in units of the high-
er and lowest levels of system of language. On a material of actively updated categories of
the Ukrainian lexicon possibilities of modelling of structural changes and use of models as
basis and the tool of the further analysis of language, forecasting of occurrence of its new
units are shown.
Keywords: language evolution, language structure, language changes, innovation, language
model.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42842 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:15:43Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Карпіловська, Є. 2013-04-08T16:14:53Z 2013-04-08T16:14:53Z 2011 Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання / Є. Карпіловська // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 3-18. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42842 808.3-083-55 У статті розглянуто зміни в структурі сучасної української мови, у внутрішній організації її системи. Об’єкт аналізу становить слово як основна одиниця української номінації, здатна змінюватися сама і спричинювати зміни в одиницях вищих і нижчих рівнів системи мови. На матеріалі активно оновлюваних розрядів української лексики показано можливості моделювання структурних змін і використання моделей як підґрунтя й інструменту дальшого аналізу мови, прогнозування появи нових її одиниць. In the article changes in structure of modern Ukrainian language, in the internal organisation of its system are considered. Object of the analysis is the word as basic unit of the Ukrainian nomination, capable to change itself and to promote changes in units of the higher and lowest levels of system of language. On a material of actively updated categories of the Ukrainian lexicon possibilities of modelling of structural changes and use of models as basis and the tool of the further analysis of language, forecasting of occurrence of its new units are shown. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання Changes in the structure of modern Ukrainian language and possibilities of their modelling Article published earlier |
| spellingShingle | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання Карпіловська, Є. Дослідження |
| title | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання |
| title_alt | Changes in the structure of modern Ukrainian language and possibilities of their modelling |
| title_full | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання |
| title_fullStr | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання |
| title_full_unstemmed | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання |
| title_short | Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання |
| title_sort | зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моделювання |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42842 |
| work_keys_str_mv | AT karpílovsʹkaê zmínivstrukturísučasnoíukraínsʹkoímovitamožlivostííhmodelûvannâ AT karpílovsʹkaê changesinthestructureofmodernukrainianlanguageandpossibilitiesoftheirmodelling |