Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови
У статті простежено вплив граматичної категорії двоїни на становлення морфологічної норми сучасної української літературної мови. The research presents an analysis of grammatical category of plural number with pair meaning. The main trends of morphological norm in literary Ukrainian have been genera...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Українська мова |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42847 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови / Т. Коць // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 68-74. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859673717366325248 |
|---|---|
| author | Коць, Т. |
| author_facet | Коць, Т. |
| citation_txt | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови / Т. Коць // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 68-74. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | У статті простежено вплив граматичної категорії двоїни на становлення морфологічної норми сучасної української літературної мови.
The research presents an analysis of grammatical category of plural number with pair meaning. The main trends of morphological norm in literary Ukrainian have been generalised.
|
| first_indexed | 2025-11-30T15:06:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 268
УДК 81’373.421
Тетяна Коць (м. Київ)
КАТЕГОРIЯ ДВОЇНИ
I СТАНОВЛЕННЯ МОРФОЛОГIЧНОЇ
НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
© Т.А. КОЦЬ, 2011
У статті простежено вплив граматичної категорії двоїни на становлення морфологіч-
ної норми сучасної української літературної мови..
Ключові слова: двоїна, число, множина, літературна мова.
Граматична категорія числа двоїна, яка активно виражалася фор-
мами іменників, займенників, прикметників, дієслів і дієприкмет-
ників в давньоруській мові, була успадкована ще з індоєвропейської
прамови.
У процесі історичного розвитку форми двоїни поступово витісни-
лися формами множини. Першими стали виходити з ужитку ще до по-
яви перших пам’яток слов’янського письменства особові займенники у
називному відмінку вh, ва, які заступилися формами множини мы, вы
[11: 135]. Форми двоїни іменників, прикметників, неособових займен-
ників та дієслів паралельно з формами множини активно вживалися в
староукраїнській літературній мові аж до ХІХ століття [13: 58].
Будь-які зміни в граматичній будові мови відбуваються впродовж
тривалого часу. Двоїна — одне з тих давніх граматичних явищ, які зна-
ходять свій відголосок і сьогодні. Так, можна з впевненістю стверджу-
вати, що за сучасною двочленною категорією числа (одниною і множи-
ною) заховані залишки колишньої двоїни. Це виразно демонструє
лінгводидактична, лексикографічна література і мовна практика.
Граматики української мови початку ХХ ст. (одні з перших коди-
фікаційних джерел сучасної української мови) ще відбивали тенден-
цію до утримання тричленної парадигми категорії числа. С. Смаль-
Стоцький зазначав, що «двійня» ще вживається в мові, але часто
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 69
Категорiя двоїни i становлення морфологiчної норми української мови
заступається формами множини, що можна пояснити дією закону ана-
логії [24: 62].
Багато дослідників констатували наявність явища двоїни в мові,
але не наводили прикладів і зразків відмінювання. М. Грунський та
М. Левицький зазначали, що вона вживається зі словами два, три, чо-
тири [10: 25; 15: 28].
М. Гладкий окреслив функціональні можливості цієї грамеми. Він
стверджував, що двоїна вживалася після назв парних предметів, чис-
лівників два, дві, обидва, обидві, за аналогією також після три, чотири.
Флексії двоїни, на його думку, повністю збереглися в називному, родо-
вому, кличному відмінках іменників жіночого, середнього (-і), частко-
во чоловічого родів (-а, -и) [9: 18].
М. Сулима зазначав, що двоїну вживали: «а) коли мова йшла вза-
галі про дві особи чи речі; б) коли говорили про споконвіку чи органіч-
но споріднені предмети (очі, плечі), при числових назвах два, дві, оби-
два, обидві» [25: 24].
М. Левицький називає іменники, які вживаються лише в формі
двоїни: сани, ворота, вила [15: 58]. У сучасній інтерпретації такі імен-
ники належать до категорії pluralia tantum. А. Штефан, І. Васко нази-
вали у своїй граматиці їх «іменниками без однини» (сходи, окуляри,
граблі, уродини, іменини, ворота) [30: 24].
М. Сулима подає двочленну парадигму числа іменників, але наго-
лошує, що «іменники при числівниках два, дві, обидва, три, чотири, та
іменники чоловічого роду бувають із закінченням назовного (а не ро-
дового): два си ́ни, три бра ́ти, чотири вовки ́, обидва стовпи ́, чотири
вчи ́телі, три го ́луби; іменники жіночого роду можуть мати закінчення
-і (-ї)..: дві кни ́зі, три вербі ́ , дві руці ́ , чотири му ́сі, обидві коро ́ві» [25: 58].
Тут, звичайно, йдеться про збережені форми двоїни (Т. К.). При визна-
ченні нормативності певного явища автори граматик зважали на літе-
ратурну традицію, але часто керувалися власним мовним чуттям. Так,
О. Синявський писав, що для нього «звичайніші» форми (множини —
Т. К.): дві книги, чотири бо ́чки, двоє ві ́дер, три села ́ [23: 58].
Архаїчним раритним явищем називали категорію двоїни Є. Тим-
ченко, В. Мурський, О. Курило, О. Ізюмова, Г. Іваниця, А. Штефан і
тому в своїх граматиках називали двочленну парадигму категорії числа
(однину і множину).
Л.А. Булаховський зазначав, що двоїна іменників досить активно
вживалася в літературній традиції до 30-х років ХХ ст. і наводив при-
клад з художньої літератури: Пісня і праця — великі дві силі... (І. Фран-
ко). Дослідник наголошував, що «нормалізація в сторону повного від-
мовлення від двоїни, власне, випередила в цьому відношенні справжній
стан речей у провідному діалекті та його говірках» [4: 284].
Занепадові форм двоїни сприяла її неповна відмінкова парадигма
в давньоруській мові. Пам’ятки ХІІІ–ХVІ ст. засвідчують поширення
аналізованих форм у називному — знахідному, рідше — в родовому та
орудному відмінках [22: 62].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 270
Коць Т.А.
Не однаковим був і діапазон уживання форм двоїни у межах окре-
мих відмін. Поодинокими були форми двоїни від іменників третьої
відміни, що засвідчено лише в називному і знахідному відмінках.
М.А. Жовтобрюх наголошує також на їх давній прив’язаності до чис-
лівників два–двh, оба — обh, три, четыре. Такі форми були найповні-
ше представлені іменниками зі значенням парності: очі, уші, плечі, руки,
ноги [11: 135]. Давня лексема у ́ши (ву ́ши) витіснилася з ужитку анало-
гійною новішою ву ́ха, що зберегла місце наголосу першої. Усе це й ста-
ло незаперечним свідченням занепаду категорії двоїни в історії україн-
ської мови.
Форми родового і місцевого відмінків двоїни у сучасній україн-
ській мові заявляють про себе лише в діалектних прислівникових утво-
реннях: в ушу ‘у вухах’, ввічу ‘перед очима’, ст. сл. очию, в очию [4: 63].
У «Словарі української мови» Б. Грінченка (Т. ІV. — 1909) зафіксовано
варіант увіччу. СУМ подає слово ввіччю з позначкою «діалектне». Фор-
ма ввіччю потрапила і до реєстру УОС [28: 368]. Різні варіанти цього
слова активно функціонували в художній літературі: Сон не йде йому в
голову. Душно йому, млосно, пече попід боками, а ввіччю — вона та й
вона (Панас Мирний); Ліс обняв тихим шелестом листя, лопотінням
спілих кисличок, зарябіли увіччю мережива тіней (Гр. Тютюнник); Ан-
дрієві раптом потемніло ввіччу від наглого припливу крові (І. Багря-
ний). Порівняймо у П. Тичини: Ой на горах трудно: жовтіє в очу ́...
В ушу не фіксують відомі словники української мови.
Набагато більше залишилося в сучасному вжитку залишків від
колишніх форм орудного відмінка множини -има від іменників із зна-
ченням парності: очи ́ма, плечи ́ма, двери ́ма, гроши ́ма. Форми две ри ́-
ма / гроши ́ма паралельно вживаються з пізнішими множинними фор-
мами дверми ́ / грі ́шми [27: 80] і в сучасній українській літературній
мові, напр.: — Ніжніше, ніжніше, — прошепотів політком Тисилер. Почув-
ши шепіт, Боженко відразу пом’якшав і голос його наблизивсь до фаль-
цету. — Так ось, в розумінні цього кулемета, я й кажу, — чи не можна
позичити у вас мільйонів п’ятдесят, шістдесят грошима, продуктами,
фуражем? (О. Довженко); А то видасться йому, що незабаром або й
зараз-таки мають покликати його до станового. Він сідав тоді на лаві
й чекав. І досить на той час стукнути кому-небудь сінешніми дверима,
щоб серце Семенове зупинилося в грудях, перестало битись, а змарніле
обличчя вмить пополотніло (М. Коцюбин ський).
Ще більше залишків орудного відмінка двоїни іменників на -има,
-ома, -ема, -ма поширені в північних і південно-західних говірках: ба-
ранома, мишима, зубома, пальцома, курима, ягнетома, перстеньцема,
граблєма, грушма [8: 126-127; 14: 52; 17: 65; 5: 119, 122, 127-129].
Найпоказовішим свідченням двоїни в українських говорах і літе-
ратурній мові стали форми називного і знахідного відмінків із закінчен-
ням -і < h іменників жіночого, чоловічого і середнього родів. Вони, як
правило, становлять сталі синтаксичні поєднання з числівниками два,
три, чотири. У художній літературі ХІХ ст. такі форми були частовжи-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 71
Категорiя двоїни i становлення морфологiчної норми української мови
ваними: Два високі зразці для України стрілися в Житомирі. Тишкевич
був уже літній чоловік, підтоптаний, гладкий, випещений в розкошах та
в збитках магнат, які вже тоді були усі польські пани (І. Нечуй-Ле ви-
цький); От іде [Олена] в неділю до церкви. Що вже вивберана, що вже
чічена — очей си ловить! Коло бері легіні позасідали, жартують молодє-
ки, висміюють усіх, свистеть услід. А йде Олена — дві слові лиш скаже
... поведе плечем, усміхнеться, а вже най би загадала легінем у Черемош
скакати — бігме би скакали! (Г. Хоткевич); Обережна Тодозя зирнула на
дві вікні причілка. Маленькі віконечка чорніли на білій сніті, нехоче за-
слонені чорним оксамитом. Ніде не було чути ні найменшого шелесту.
Все в покоях і в оселі спало, неначе вимерло (І. Нечуй-Левицький). У
східнополіських говорах поширені збережені словосполучення: дві вер-
сті, три підводі, дві хаті, три корові [7: 162]; середньополіських — дві
вербі, дві руці, дві жінці [7: 162]; західнополіських — дві копійці, три до-
розі, дві відрі, штири халупі [8: 127]; наддністрянських — дві бабі, три
стодолі [29: 86]; надсянських — дві стіні, дві вербі [5: 48].
Як засвідчує «Атлас української мови» у тих самих говорах збе-
реглися залишки двоїни називного, знахідного відмінків іменників
чоловічого і середнього родів: дві вікні, дві селі, дві слові, три відрі, чо-
тири літі, два цапа, чотири чоловіка, дві відрі [1: 278-379; 2: 368-369;
3: 76-77].
В українській літературній мові активно функціонують форми на-
зивного, знахідного відмінків двоїни від іменників з колишніми основа-
ми на -ǒ-, -jо-: рука́ва, ву́са поряд з менш частотовживаними: рукави ́,
ву́си, напр.: Демид посміхнувся й подивився на Тетяну останнім погля-
дом. Сніжна білизна вкрила його обличчя. Іній, що припорошив бороду,
вуса й грубі пухнасті брови, забілів на повіках (О. Довженко); З почат-
ком достигання ягід у суниць з’являються вуса. Якщо немає необхідно-
сті вирощувати посадковий матеріал, то їх видаляють (З наук.-попул.
літ.); Закасавши рукава, вони [молоде покоління] мерщій хапаються за
якусь ідею — і прощай уся історія батьків! (В. Підмогильний); Василько
загорнув в рукава руки, насунув на очі шапку і схилив голову, щоб хоч
трохи захиститись від холодного вітру та снігу (М. Коцюбинський).
Загальною закономірністю історії літературної мови стало витіс-
нення форм двоїни формами множини при числівниках два, три, чо-
тири.
Л.А. Булаховський зауважує, що такі множинні іменники сходять
не на колишні форми множини як такої, а на форми двоїни колишніх
основ на -ǔ- з флексією -ы (> -и) [4: 285]. Це можна підтвердити тим,
що в конструкціях із відповідними числівниками наголос у багатьох
іменниках падає на корінь (основу), як зрештою і в колишніх формах
двоїни, а не на флексію, як у давніх множинних формах: обидва си́ни
(мн. сини ́), чотири ді́вки (мн. дівки́), два во́зи (мн. вози́). Таке наголошу-
вання властиве і для іменників з наголошеним префіксом: чотири
па́рубки. Усі сучасні орфоепічні та орфографічні словники закріплюють
їх нормативний статус [18; 19; 20; 21; 26; 28]. Ці джерела засвідчують
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 272
Коць Т.А.
також безваріантну нормативність множини іменників чоловічого роду
брат, дядько, дуб, берег у поєднанні з числівниками два, три, чотири:
два, три, чотири бра ́та; два, три, чотири ду ́ба; два, три, чотири
дя ́дька; два, три, чотири бе ́рега та ін. Такі словосполучення (саме з
числівниками два, три, чотири) функціонують у мові, як сталі синтак-
сичні конструкції, на яких позначилася давня категорія числа — двої-
на: Тоді саме в столиці велике діло скоїлось. Старий цар умер, а зостало-
ся два брата (Панас Мирний); Немає парку. Тільки два дуба ще
стоять біля дороги. Стовбури товсті, як жлукта, чорні, як залізом об-
куті (Г. Тютюнник). Слово берег як іменник зі значенням парності у
формі двоїни вживав І. Котляревський: Як пахло сватанням в Латина/
І ждали тільки четверга,/ Аж тут Анхизова дитина/ Припленталась
на берега/ Зо всім своїм Троянським плем’ям. В іменниках з типовим
кінцевим наголосом останній і в конструкціях із числівниками два,
три, чотири не відтягується на корінь: два столи ́ (Н.в. мн. столи ́, Р.в.
одн. стола ́ і т.ін.), два воли ́ (Р.в. одн. вола ́) [4: 285]. В.В. Виноградов за-
значає: «У сполученнях два, обидва, три, чотири з так званим «родо-
вим» відмінком однини правильніше бачити граматичні ідіоми, нероз-
кладні граматичні звороти» [6: 238].
Колишні форми двоїни визначають в сучасній українській літера-
турній мові цілий ряд знахідного відмінка множини та іменників жіно-
чого роду в конструкціях з числівниками два, три, чотири, які функці-
онують у мові як цілісні синтаксичні одиниці (дві, три, чотири печі ́нки;
дві, три, чотири пи ́санки; дві, три, чотири ми ́ски; дві, три, чотири
ла ́стівки) поряд з нормативними формами звичайної множини знахід-
ного відмінка (печіно ́к, печери ́чок, писано ́к, ластіво ́к, мисо ́к тощо).
У сполученнях з числівниками два, три, чотири у сучасній укра-
їнській мові при одній формі іменника можуть вживатися різні відмін-
кові форми означення — називного, знахідного та родового множини,
напр.: У щастя людського два рівних є крила (М. Рильський); Приїхали
звідкись два американські офіцери (О. Довженко). Узгоджене означен-
ня з іменником у числі, роді та відмінку у сполученні з числівниками
два, три, чотири у формі двоїни було притаманне ще давньоруській
мові: то выведеть свободьна моужа два (Руська правда); тии бо два
храбра# Св#тославлича (Слово о полку Ігоревім). Згодом двоїна за-
ступилася формами множини, внаслідок чого об’єднались два типи
відмінювання. Так і сформувалась специфічна причислівникова форма
іменника у сполученні з числівниками два, три, чотири, при яких
означення вживалось у множині. Усі ці процеси і позначилися на узго-
джуваних формах називного — знахідного відмінка означень і в сучас-
ній українській мові.
Двоїна втратила своє значення, яке змінювалось значенням мно-
жинності. Тут і розвинулась нова форма означень при числівниках два,
три, чотири — родового відмінка множини. Як бачимо, ці форми знач-
но пізніші. Їх фіксують пам’ятки з ХV ст.: двh корчми вольныхъ у
Кобрыни (Українські грамоти) [16: 53].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 73
Категорiя двоїни i становлення морфологiчної норми української мови
У сучасній українській літературній мові пізніша форма — родо-
вого відмінка множини означення має обмежені функціональні мож-
ливості. Спостерігається тенденція до її вживання лише у словосполу-
ченнях з іменниками, які мають чітко виражене кількісне значення: В
кожному возі по чотири воли сивих ішло (Марко Вовчок); Очі їх стрі-
лися, як чотири найкращих квітки (М. Коцюбинський). Давня форма
прикметника у називному відмінку виступає там, де переважає якіс-
ний відтінок, який виводиться на перший план у зв’язку з втратою чис-
лівниками колишнього значення парності: З-під колоди шмигнуло дві
перелякані ящірки (І. Нечуй-Левицький); Будинки, як чотири високі
скелі, обступають подвір’я (О. Гончар); Коло хліва два тоненькі моло-
ді соняшники притулились один до одного квітучими головками, смію-
ться тихо (Є. Гуцало).
Вираження точної кількості найбільш притаманне в сучасній ук-
раїнській мові науковому стилю і тому тут переважають конструкції з
родовим відмінком прикметника: два сконструйованих прилади; три
важливих етапи; виставка займає чотири великих зали.
За аналогією до форм колишньої двоїни орудного відмінка чис-
лівників двома, обома в українській мові формувалася словозміна кіль-
кісних числівників: трьома, чотирма, п’ятьма, шістьма, сьома, вісьма,
дев’ятьма, десятьма [27: 84], напр.: Як про права — двома голосував.
Як про обов’язки — ревма галасував (А. Крижанівський).
Зберігають закінчення двоїни в орудному відмінку також пи таль-
но-відносний займенний скількома та означальний займенник всіма,
напр.: Лиш ось тут, мабуть, до кінця й відчуваєш, що перед тобою ди-
тина, створіння маленьке й беззахисне перед всіма тривогами світу, іс-
тота в якої, одначе, є свої проблеми, і не менш серйозні, аніж у дорослих,
є переживання, скрути свої і внутрішні драми... (О. Гончар); Легка тому
робота й сама найважча, хто пестить у серці надію, що немарно вона
йде, що через ту роботу він досягне свого щастя, котре десь далеко-
далеко, що за скількома роками праці, нужди, всякого горя... (Панас
Мирний).
Багато давніх іменників із закінченням парності увійшли за сучас-
ною лінгвістичною інтерпретацією до лексико-семантичної категорії
збірності, наприклад: сани, граблі, ножиці, окуляри, двері тощо.
Занепад категорії двоїни — це один з найважливіших процесів
розвитку всієї граматичної системи української мови. Завдяки зник-
ненню однієї з числових категорій у мові сформувалося чітке проти-
ставлення форм однини і форм множини, а також розвиткові в межах
останніх семантико-граматичної категорії збірності.
1. Атлас української мови. — Т. 1. Полісся, середня наддніпрянщина, суміжні землі. —
К., 1984. — 498 с.
2. Атлас української мови. — Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. —
К., 1988. — 520 с.
3. Атлас української мови. — Нижня наддніпрянщина, причорномор’я і суміжні
землі. — К., 2001.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 274
Коць Т.А.
4. Булаховський Л.А. Морфологічні залишки двоїни // Булаховський Л.А. Вибрані
праці в п’яти томах. — Т. ІІ. — К.: Наук. думка, 1977. — С. 284–299.
5. Верхратський І. Про говір галицький лемків. — Львів, 1902. — 115 с.
6. Виноградов В.В. Русский язык. — М., 1972. — 324 с.
7. Виноградський Ю.С. До діалектології Задесення. Український діалектологічний збір-
ник. — Вип. І. — 1928. — С. 161-164.
8. Гладкий П. Говірка села Блиставиці Гостомельського району на Київщині // Україн-
ський діалектологічний збірник. — Вип. І. — 1928. — С. 124-127.
9. Гладкий М. Практический курс украинского языка: пособие для русских школ на
Украине и для самостоятельного изучения живой украинской речи. — К., 1924. —
153 с.
10. Грунський Н.К. Украинская грамматика. — К., 1918. — 64 с.
11. Жовтобрюх М.А. Двоїна // Українська мова. Енциклопедія. — К., 2007.
12. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ — початок
ХХ ст.). — К., 1970. — 302 с.
13. Історія української мови. Морфологія. — К., 1978. — 540 с.
14. Кобилянський Б.В. Гуцульський говір і його відношення до говору покуття // Україн-
ський діалектологічний збірник. — Вип. І. — 1928. — С. 50-53.
15. Левицький М. Українська граматика для самонавчання. — Катерино слав, 1923. —
197 с.
16. Лиса Г.І. Узгодження означення у сполученнях з числівниками два, три, чотири //
Культура слова.– 1987. — Вип. 32. — С. 53-55.
17. Мельничук О.С. Південнополіська говірка села Писарівки Кодимського району
Одеської області // Діалектологічний бюлетень. — Вип. 3. — 1951.
18. Орфографічний словник української мови / Уклад.: Головащук С.І., Пещак М.М.,
Русанівський В.М. — К.: Довіра, 1994. — 864 с.
19. Орфоепічний словник / Уклад. Погрібний А. — К.: Рад. Школа, 1984. — 629 с.
20. Орфоепічний словник української мови / Уклад.: Пещак М.М. та ін. — Т. І. — К.:
Довіра, 2001. — 957 с.
21. Орфоепічний словник української мови / Уклад.: Пещак М.М. та ін. — Т. ІІ. — К.:
Довіра, 2003. — 920 с.
22. Самійленко С.П. Іменник // Історія української мови. Морфологія. — К.: Наук. дум-
ка, 1978. — С. 10-126.
23. Синявський О. Норми української літературної мови. — Харків, 1931. — 368 с.
24. Смаль-Стоцький С., Ґартнер Ф. Граматика руської мови. — Відень, 1914. — 202 с.
25. Сулима М. Українська фраза. — Харків, 1928. — 96 с.
26. Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник. — К.: Наук. думка,
1973. — 724 с.
27. Український правопис. — К.: Наук. думка, 2003. — 236 с.
28. Український орфографічний словник / За ред. Скляренка В.Г. — К.: Довіра, 2009. —
1012 с.
29. Шимановский В. Звуковые и формальные особенности народных говоров Холм-
ской Руси. — Варшава, 1897. — 104 с.
30. Штефан А., Васко І. Граматика української мови. — Мукачево, 1931. — 64 с.
Tetyana Kots (Kyiv)
THE CATEGORY OF PLURAL NUMBER AND FORMATION
OF MORPHOLOGICAL NORM OF UKRAINIAN LANGUAGE
The research presents an analysis of grammatical category of plural number with pair mean-
ing. The main trends of morphological norm in literary Ukrainian have been generalised.
Keywords: category of plural number, words with pair meaning, literary language.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42847 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T15:06:09Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Коць, Т. 2013-04-08T16:37:18Z 2013-04-08T16:37:18Z 2011 Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови / Т. Коць // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 68-74. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42847 81’373.421 У статті простежено вплив граматичної категорії двоїни на становлення морфологічної норми сучасної української літературної мови. The research presents an analysis of grammatical category of plural number with pair meaning. The main trends of morphological norm in literary Ukrainian have been generalised. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови The category of plural number and formation of morphological norm of Ukrainian language Article published earlier |
| spellingShingle | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови Коць, Т. Дослідження |
| title | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови |
| title_alt | The category of plural number and formation of morphological norm of Ukrainian language |
| title_full | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови |
| title_fullStr | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови |
| title_full_unstemmed | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови |
| title_short | Категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови |
| title_sort | категорія двоїни і становлення морфологічної норми української мови |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42847 |
| work_keys_str_mv | AT kocʹt kategoríâdvoíniístanovlennâmorfologíčnoínormiukraínsʹkoímovi AT kocʹt thecategoryofpluralnumberandformationofmorphologicalnormofukrainianlanguage |