Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу
У статті окреслено основні вимоги до термінологічної дефініції, вироблено рекомендації щодо узгодження авторських дефініцій багатозначних лінгвістичних термінів із уже кодифікованими в лексикографічних джерелах. Запропоновано робочу статтю цитатного словника лінгвістичних термінів на матеріалі лекси...
Saved in:
| Published in: | Українська мова |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42871 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу / Н. Ляшук // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 57-66. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860089771149230080 |
|---|---|
| author | Ляшук, Н. |
| author_facet | Ляшук, Н. |
| citation_txt | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу / Н. Ляшук // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 57-66. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | У статті окреслено основні вимоги до термінологічної дефініції, вироблено рекомендації щодо узгодження авторських дефініцій багатозначних лінгвістичних термінів із уже кодифікованими в лексикографічних джерелах. Запропоновано робочу статтю цитатного словника лінгвістичних термінів на матеріалі лексикографічних праць та сегментів метамови вітчизняних і зарубіжних лінгвістів.
The article describes the basic requirements for terminology definitions, harmonization recommendations of polysemous linguistic term’s definitions with the already codified in the lexicographical sources. An article of the quote vocabulary of terms based on linguistic lexicographical works and segments of native and foreign linguists was proposed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:22:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 57
УДК 161.2.8Г373.46:81'23
Наталiя Ляшук (м. Сiмферополь)
КОДИФIКАЦIЯ БАГАТОЗНАЧНИХ
ЛIНГВIСТИЧНИХ ТЕРМIНIВ У СЛОВНИКАХ
ЦИТАТНОГО ТИПУ
© Н. А. ЛЯШУК, 2011
У статті окреслено основні вимоги до термінологічної дефініції, вироблено рекомендації
щодо узгодження авторських дефініцій багатозначних лінгвістичних термінів із уже
кодифікованими в лексикографічних джерелах. Запропоновано робочу статтю цитат-
ного словника лінгвістичних термінів на матеріалі лексикографічних праць та сегмен-
тів метамови вітчизняних і зарубіжних лінгвістів.
Ключові слова: словник цитатного типу, багатозначний термін, сегмент метамови,
дефініція.
Наука живе й розвивається постійно, саме тому існування різно-
манітних концептуальних інтерпретацій того самого наукового
поняття, і як наслідок кількох його визначень, є нормою. Вибір ви-
значення для лексикографічного представлення вимагає послідов-
них та об'єктивних критеріїв його аналізу. Хоча вимоги до дефініцій
терміна в сучасній науці вже розроблялися, однак не всі мовознавці
та власне лексикографи у своїх визначеннях їх дотримуються. У під-
ручнику з логіки зазначено, що «від наявності більш-менш чітких,
зрозумілих визначень термінів у тому чи тому викладі матеріалу за-
лежить зрозумілість та точність цього викладу» 1 [4: 204]. Коди-
фікуючи терміни в галузевих словниках, лінгвісти-термінологи не
повинні просто калькувати лексикографічні дефініції з попередніх
словників, а вибудовувати дефініції на основі реального терміно-
вживання у мовознавчому дискурсі (це стосується й інших галузе-
вих термінологій), адже лише на основі метамови лінгвістів із дотри-
муванням вимог логічної побудови дефініцій термінопонять можна
1 Тут і далі цитати подано у нашому перекладі — Н.Л.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 358
Ляшук H.A.
розробити гармонійно структуроване й чітке визначення лінгвістич-
ного терміна.
Мета нашої статті — окреслити основні вимоги до дефініції тер-
міна, виробити рекомендації щодо узгодження авторських дефініцій
багатозначних лінгвістичних термінів із кодифікованими в лексико-
графічних джерелах. Розробити робочу (з коментарями) лек си ко гра-
фічну статтю словника багатозначних лінгвістичних термінів цитат-
ного типу.
Мовознавці по-різному визначають сукупність вимог до терміно-
логічної дефініції. Порівняймо основні принципи побудови словнико-
вих визначень терміна, розроблені в працях П.Н. Денисова, С.Д. Ше-
лова, І.С. Куликової, Д.В. Салміної. Підкреслимо, що тут правила
побудови дефініцій виокремлені з урахуванням специфіки лінгвістич-
ної термінології, що є особливо актуальним для нашого дослідження.
Розпочнемо з уривка «Навчального словника лінгвістичних тер-
мінів» (2009) І.С. Куликової, Д.В. Салміної, де зазначено, що визначен-
ня повинно бути:
• повним, тобто включати необхідний мінімум ознак термінованого
поняття, який дозволив би відмежувати той чи той термін від ін-
ших, суміжних із ним;
• логічно суворим, побудованим за родо-видовим принципом через
співвіднесення з найближчим родовим поняттям;
• структурно однотипним для однорідних понять;
• зрозумілим, тобто складатися тільки вже з відомих термінів;
• за можливості коротким, доступним для запам'ятовування й по-
дальшого відтворення;
• синтаксично цілісним, що має форму речення, підметом якого є
термін, який визначається, а групою присудка (предикативною
частиною) -саме визначення (дефініція) [VI: 23-24].
На думку цих дослідників, у визначеннях не припускається:
• заміна визначення поясненням-описом явища, що визначається;
• відсутність родового поняття родо-видової дефініції;
• тавтологія (лексичне дублювання терміна визначальної частини);
• плеоназм (змістове дублювання в дефініції тієї чи тієї ознаки);
• метафоричний спосіб дефініції;
• логічна нечіткість;
• логіко-синтаксична аморфність (порушення тричленної логічної
структури «термін + зв'язка + визначення»);
• розчленованість на кілька речень [Там само].
Ці вимоги були вже давно розроблені та описані логікою ще в пра-
цях Аристотеля, оскільки дефініювання поняття — одна з найважливі-
ших операцій формальної логіки. З покликанням на праці логіків схо-
жий список правил пропонує і С.Д. Шелов, додаючи «правило ясності
та зрозумілості всіх термінів, що входять до дефініції», «заборону ви-
користання алегоричних та метафоричних зворотів», «заборону вико-
ристання багатозначних слів у дефініції» [17: 113]. Останні вимоги, як
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 59
Кодифiкацiя багатозначних лiнгвiстичних термiнiв у словниках...
підкреслює С.Д. Шелов, є не стільки логічними, скільки лінгвістични-
ми, що стосуються мовного оформлення логічно правильної структу-
ри. Лінгвістичні вимоги словникових визначень терміна пропонує та-
кож П.Н. Денисов [7: 32 — 33]. Наприклад, вимоги відносності та
простоти, пов'язані з орієнтацією дефініції словникової статті на пев-
ний тип адресата — на досвідченого мовознавця чи студента-філолога;
економності й стандартності, що зумовлено необхідною одноманітніс-
тю визначень співвідносних термінів для забезпечення системності в
межах словника.
Одним із шляхів вирішення проблеми логічних та лінгвістичних
помилок у дефініціях терміноодиниць, зокрема багатозначних, вважа-
ємо фіксацію термінів у словниках цитатного типу. «Розробляючи де-
фініцію терміна, — пише Н.З. Котелова, — необхідно спиратися на його
наукове визначення. Оскільки існує не один варіант його розуміння...,
треба здійснити вибір одного варіанта, поєднуючи екстралінгвістичні
критерії (авторитетність джерел, загальна визначеність щодо розумін-
ня) з лінгвістичним (місце терміна в мовній системі, вживання в мов-
ленні, реєстроване за матеріалами)» [12: 36].
Отже, обов'язково треба включати до словникових статей уривки
(або сегменти) метамовлення, що ілюструють концептуальне вживан-
ня того чи того терміна.
На думку В.О. Іцковича, в словниках нової лінгвістичної терміно-
логії дефініції повинні бути «документовані цитатою» [9: 43]. Напри-
клад, цитатний спосіб використовується для пояснення термінів-
понять у предметних покажчиках до монографій В. Гумбольдта і Ф.
Соссюра, що зумовлено великим значенням їх теоретичних міркувань
в історії лінгвістики XX ст. [14: 69]. Але природний для словників ме-
таідіолектів чи метадіалектів (власне, яким і є термінологічний слов-
ник) спосіб кодифікації термінів лексикографи-термінологи сьогодні
оминають, тому що він вимагає ґрунтовного опрацювання терміноло-
гічного матеріалу, а не поверхневого переписування термінів та їх де-
фініцій із одного словника в інший. З огляду на це в 1999 р. російський
мовознавець В.А. Шаймієв уклав «Короткий словник-довідник сучас-
них лінгвістичних термінів в цитатах» [XIII]. Він складається з 413
термінів, які активно використовуються в сучасній лінгвістичній літе-
ратурі, таких як, концепт, дискурс, дейксис, прагматика, референція,
пресупозиція та інші, що, на думку автора, є своєрідною «хрестоматією
дефініцій». У багатьох випадках визначення терміна включене в по-
яснювально-описовий контекст, тобто словник-довідник має елементи
енциклопедизму [14: 70]. На нашу думку, цитатний лінгвістичний
словник має велике значення та може активно використовуватися з
науково-дослідною й навчальною метою особливо там, де науковці й
студенти-філологи не завжди мають змогу ознайомитися з новими до-
слідженнями в галузі лінгвістики.
На жаль, в українському мовознавстві немає жодного цитатного
лінгвістичного словника (так само, як немає його в інших галузях
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 360
Ляшук H.A.
знань). Здебільшого словникові дефініції належать авторам того чи
того словника або ж запозичуються авторами з інших словників
лінгвістичних термінів. Таку наступність у своїй праці підкреслює і
О.С. Ахманова [І: 18 — 20]. Ж. Марузо, дослідивши відомі праці з лінг-
вістичної термінології, наголошує на тому, що словник термінології
«може набути завершеного вигляду лише за співпраці тих, хто ним ко-
ристується» [VII: 18].
Спробуємо змоделювати робочу лексикографічну статтю словни-
ка концептуально-багатозначних лінгвістичних термінів на матеріалі
терміна словотвору корінь. Чимало визначень цього терміна, навіть у
лексикографічних джерелах мають логічні помилки, оскільки не зо-
всім вдало сформульовані (див. табл.).
Аналізуючи дефініції терміна корінь у 14 словниках (див. визна-
чення в лексикографічних джерелах ліворуч у таблиці), помічаємо, що
найближчими родовими поняттями, за допомогою яких лексикографи
розкривають зміст цього терміна, є: “частина слова”, “компонент сло-
ва”, “центр слова”, “елемент слова”, “форма слова”, “основа”, “морфе-
ма”, “база”.
Тепер розглянемо, до яких родових понять апелюють відомі мо-
вознавці, формулюючи визначення терміна корінь у своїх працях (див.
сегменти метамовлення вчених-лінгвістів праворуч у таблиці): “части-
на слова”, “ядро слова”, “база”, “носій [лексичного] значення”, “опора
лексичного значення”, “морфема”, “одиниця”, “основа”.
Таке розмаїття лексикографованих та контекстуально вживаних у
наукових концепціях родових ознак засвідчує концептуальну неодно-
рідність дефініцій терміна корінь, а отже, невизначеність як лексико-
графів, так і мовознавців щодо статусу позначуваного ним мовного
об’єкта, що, власне, й ускладнює його кодифікацію.
Порівнюючи лексикографічну та контекстуальну абстракції ро-
дових понять (про моделювання пірамід абстракцій див. В.Л. Іва-
щенко [10: 103, 242–250, 258–266]), помічаємо, що в лексикографіч-
ній практиці та власне в наукових працях мовознавці, визначаючи
термін корінь, здебільшого апелюють до родових понять “частина
слова”, “база”, “основа”, “морфема”. Це означає, що одне з цих понять
претендує на архіпоняття, на основі якого розроблятиметься дефіні-
ція. З-поміж перерахованих родових понять, на нашу думку, найо-
птимальнішим і таким, що якнайкраще та вмотивовано розкриває
зміст терміна корінь, є поняття “основа” та “морфема” (конкретизо-
вані диференційними ознаками ‘нетвірна’ — для основа та ‘основна /
головна’, ‘єдина’, ‘стрижнева’, ‘частина споріднених слів’ — для мор-
фема), оскільки це термінопоняття, а визначення видових терміно-
понять повинні обов’язково опиратися на найближчі родові тер-
мі нопоняття досліджуваної галузі знання (у нашому випадку — це
лінг вістика). Підведення під поняття “частина слова” і “база” в цьо-
му контексті не виправдовує себе, оскільки ці поняття не є власне
термінологічними.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 61
Кодифiкацiя багатозначних лiнгвiстичних термiнiв у словниках...
Корінь (термін словотвору)
Лексикографічні
джерела
Сегменти метамовлення
вчених-лінгвістів
О.С. Кубрякова, Ю.Г. Панкранц: “носій ...
лексичного значення слова, центральна
його частина, що залишається незмінною
у процесах морфологічної деривації: ви-
ражає ідею тотожності слова самому собі;
корелює з поняттям лексеми; проста або
нетвірна основа слова, що залишається
після усунення всіх словотвірних і / або
словозмінних елементів” [II: 242] — пору-
шено операцію підведення під найближче
родове поняття; дефініція неспівмірна,
переобтяжена; неточність у формулюван-
ні (носієм лексичного значення слова є
саме слово, а не його частина)
В.О. Горпинич: “до обов’язкових (ос нов-
них) морфем належить корінь слова —
носій денотативного, предметного, лек-
сичного значення слова, центральна,
постійна його частина, яка виражає ідею
тотожності слова самому собі” [6: 24] —
непряме описове підведення під най-
ближче родове поняття через прина-
лежність; порушено тричленну логічну
структуру (термін + зв’язка + визна-
чення)
Г.А. Нечаєв: “нетвірна основа, основна
частина слова, що не поділяється на зна-
чущі частини й виражає його речовинне
значення” [VIII: 98] — прушено опера-
цію підведення під найближче родове
поняття, є надлишкова родова ознака як
результат переліку родових понять
І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська: “корінь і
афікс, на противагу слову, виступають міні-
мальними (нечленованими далі) зна чу щи-
ми одиницями, мінімальними дво біч ними
оди ницями, у яких за певним експонентом
закріплений той чи той елемент змісту” [3:
10] — дистанційне визначення
Н.В. Васильєва та ін.: “морфологічний
компонент слова, що має основне зна-
чення” [IV: 83] — порушено операцію
підведення під найближче родове понят-
тя; дефініція збігається з визначенням
терміна основа (корінь має здатність ви-
ражати лексичне значення тільки тоді,
коли збігаєтся з нетвірною основою)
О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк: “основ-
на стрижнева морфема, що виражає
загальне (поняттєве) лексичне значен-
ня слова” [XI: 197] — неточне визна-
чення: нагромадження диференційних
ознак ‘загальний’, ‘поняттєвий’, ‘лек-
сичний’ (лексичне значення слова —
це його індивідуальне значення, а не
загальне / поняттєве); носієм лексич-
ного значення слова є саме слово, а не
його частина
М.П. Кочерган: “основна, єдина обо в’яз-
кова для кожного слова морфема, що є
носієм його лексичного значення, повто-
рюється в усіх граматичних формах і
споріднених словах” [13: 427] — неточне
визначення: не всі слова мають корені
(пор. службові слова); носієм лексично-
го значення слова є саме слово, а не його
частина
И.С. Куликова, Д.В. Салмина: “семантич-
ний та структурний центр слова” [VI:
70] — порушено операцію підведення під
найближче родове поняття; неповне ви-
значення, оскільки немає достатнього
мінімуму диференційних ознак
С.В. Семчинський: “кореневі морфеми
(чи морфеми-корені) є опорою лексич-
ного значення, що проявляється в окре-
мо взятому слові” [16: 178] — порушено
тричленну логічну структуру (термін +
зв’язка + визначення); неточне визна-
чення із акцентуванням диференційної
ознаки, а не родової
Термін корінь у лексикографічних джерелах та наукових працях
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 362
Ляшук H.A.
О.С. Ахманова: “нетвірна (або проста)
основа, що не включає в себе жодних
афіксів і виділяється а) за відношенням
до стану мови — морфологічний ко рінь,
або коренева основа, і б) за відношенням
до періодів його розвитку — етимологіч-
ний корінь, власне корінь чи етимон” [I:
208] — порушено операцію підведення під
найближче родове поняття; визначення,
переобтяжене зайвою деталізацією (не-
суттєвими диференційними ознаками)
М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик: “спільна
частина споріднених слів, яка виражає їх
основне лексичне значення” [8: 200] —
порушено операцію підведення під най-
ближче родове поняття; неточне визна-
чення: носієм лексичного значення слова
є саме слово, а не його частина
Д.І. Ганич, І.С. Олійник: “головна морфе-
ма, яка є носієм основного лексичного
значення окремого слова та всіх спорід-
нених за звуковим складом і значенням
слів” [V: 184] — неточне визначення: но-
сієм лексичного значення слова є саме
слово, а не його частина
О.О. Реформатський: “носій речовин-
ного значення (протилежного реляцій-
ному і дериваційному)” [15: 250–251]
— неповне визначення, оскільки взага-
лі відсутнє родове поняття
Д.Э. Розенталь, М.А. Теленкова: “нетвірна
основа, що є носієм мовленнєвого значен-
ня слова” [IX: 112] — порушено операцію
підведення під найближче родове понят-
тя; неточне визначення: носієм мовленнє-
вого значення слова є контекстуальне
вживання самого слова, а не його частини
Л.І. Бараннікова: “основна частина слова,
носій речовинного значення” [1: 178] —
порушено операцію підведення під най-
ближче родове поняття; дублювання
тричленної логічної структури (термін
+ зв’язка + визначення)
О.О. Селіванова: “головна, обов’язкова для
кожного слова морфема, що повторює-
ться в споріднених словах чи граматич-
них формах і виражає фрагмент інтенсіо-
нального значення слова” [X: 309] — не-
точне визначення: не всі слова мають
корені (пор. службові слова)
В.І. Кодухов: “загальна частина всіх спо-
ріднених слів, що утворюють словотвір-
не гніздо” [11: 212] — порушено опера-
цію підведення під найближче родове
поняття; неповне визначення: немає
необхідного мінімуму диференційних
ознак
Н.Ф. Клименко: “основна, єдина обо в’яз-
кова для кожного слова морфема, що є но-
сієм його лексичного значення, повторюєть-
ся у всіх граматичних формах і споріднених
словах” [XII: 275] — неточне визна чення:
не всі слова мають корені (пор. службові
слова); носієм лексичного значення слова
є саме слово, а не його частина
Р.А. Будагов: “основна змістова частина
слова без афіксів” [2: 246] — порушено
операцію підведення під найближче ро-
дове поняття; неповне визначення,
оскільки немає достатнього мінімуму
диференційних ознак
Л.О. Вакарюк, С.Є. Панцьо: “морфема,
яка виявляє себе, як спільна частина спо-
ріднених слів, є носієм лексичного зна-
чення слова і здатна приєднувати до себе
справа або зліва афіксальні морфеми”
[III: 71–72] — неточне визначення: носі-
єм лексичного значення слова є саме
слово, а не його частина
Б.Н. Головін: “первинна нетвірна основа,
тобто та його частина, з якої починається
ріст слова, ускладнення його основи” [5:
124] — порушено операцію підведення
під найближче родове поняття; є фраг-
мент метафоризації (‘ріст слова’); неточ-
не визначення: немає достатнього міні-
муму диференційних ознак
Корінь (термін словотвору)
Лексикографічні
джерела
Сегменти метамовлення
вчених-лінгвістів
Продовження таблиці
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 63
Кодифiкацiя багатозначних лiнгвiстичних термiнiв у словниках...
То яке ж поняття є найближчим родовим до видового “корінь”?
На нашу думку, все ж таки поняття “морфема”, оскільки термінопонят-
тя “корінь” перебуває в когіпонімічних зв’язках із термінопоняттями
“суфікс”, “префікс”, “афікс”, “флексія” тощо, які також визначаються
через найближче родове поняття “морфема”. Це підтверджує і статис-
тична вибірка. Так, у зазначених лексикографічних та контекстуаль-
них дефініціях фахівці здебільшого відсилають до родового поняття
“морфема” (9 випадків), ніж до поняття “основа” (5 випадків).
Далі потрібно віднайти найсуттєвіші диференційні ознаки, що
відрізняють кореневу морфему від інших морфем. За наведеними
Корінь (термін словотвору)
Лексикографічні
джерела
Сегменти метамовлення
вчених-лінгвістів
H. Bussmann: “1. У діахронічному аспекті —
історична основна форма слова, яка ре-
конструюється у зіставленні з відпо -
від ними мовами й притаманними їй
зву ковими законами, що не може члену-
ватися на дрібніші елементи, фонетично
й семантично є основою; 2. Синонім ‘віль-
ної’ морфеми або основи [XV: 1103] — у
визначенні (1) порушено операцію під-
ведення видового поняття до найближ-
чого родового, є зайві диференційні озна-
ки; визначення (2) є неповним, оскільки
немає достатнього мінімуму диференцій-
них ознак; визначення через синонім
Бенджамін Лі Ворф: “мова проводить роз-
різнення між коренями та твірними
утвореннями (основами, базами, тема-
ми). У цьому випадку мінімальна не зве-
дена до більш дрібних одиниць база на-
зивається коренем” [XVII: 132] — пору-
шено тричленну логічну структуру
(термін + зв’язка + визначення); визна-
чення описово вводить додаткову дифе-
ренційну ознаку ‘нетвірний’
D. Crystal: “один з елементів, що функціо-
нують у структурі слова; корінь — це ба-
зова форма слова, що не може стати пред-
метом подальшого аналізу без повної
втрати ідентичності” [XVI: 419] — пору-
шено операцію підведення під найближ-
че родове поняття; переобтяжене дублю-
ванням тричленної логічної структури
(термін + зв’язка + визначення)
L. Bloomfield: “частина первинного сло-
ва, що залишилася після відрахування
первинного афікса” [XIV: 240] — пору-
шено операцію підведення під найближ-
че родове поняття; неповне визначення:
немає достатнього мінімуму диферен-
ційних ознак
J.Richards, R. Schmid: “морфема, що є
основною частиною слова й у багатьох
мовах може функціонувати самостійно”
[XIX: 461] — неповне визначення, ос-
кільки немає достатнього мінімуму ди-
ференційних ознак
Е.А. Nida: “корeні утворюють ядра (сер-
цевини) всіх слів” [XVIII: 82] — поруше-
но операцію підведення під найближче
родове поняття; порушено тричленну
логічну структуру (термін + зв’язка +
визначення)
Корінь — спільна для споріднених слів основна морфема, що збігається з нетвірною
основою, за якою закріплено той чи той елемент змісту
Закінчення таблиці
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 364
Ляшук H.A.
визначеннями до таких ознак зараховують переважно ознаки ‘осно-
вний’ (10 випадків із 27), ‘носій / виразник лексичного значення’
(11 випадків із 27), ‘спільна частина споріднених слів’ (7 випадків
із 27).
Ураховуючи логічні помилки, засвідчені в 27 дефініціях лінгвіс-
тичного терміна корінь, дамо визначення цього терміна, що як таке, на
нашу думку, відповідає основним вимогам до логічного формулювання
дефініцій: “корінь – спільна для споріднених слів основна морфема, що
збігається з нетвірною основою, за якою закріплено той чи той елемент
змісту”.
Отже, в результаті проведеного логіко-поняттєвого аналізу може-
мо зробити висновок, що практика логічно вмотивованого формулю-
вання дефініцій наукових понять відстає від теоретичних напрацювань
у цьому напрямі. Сьогодні однією з проблем у термінографії, на яку
необхідно звернути особливу увагу, є проблема кодифікації не лише
згармонізованої національно-мовної форми подання терміна, а й влас-
не його інтернаціонального логіко-поняттєвого змісту.
Якщо концептуальна багатозначність наукового терміна відо-
бражає відмінності в ідеологічних, методологічних, пізнавальних на-
становах авторів, різне бачення того самого позначуваного ним
об’єкта пізнання, відмінності в розчленовуванні семантичного мета-
простору науки, то укладання термінологічних словників цитатного
типу допоможе інвентаризувати як лексикографовані, так і функціо-
нально засвідчені в наукових працях концептуальні значення того
самого терміна. Це сприятиме виробленню логічно вмотивованої на-
уковими концепціями провідних учених-мовознавців реальної дефі-
ніції наукового поняття, а не просто переписаної з попередніх слов-
ників.
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
І. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. — М.: Советская Энцикло-
педия, 1966. — 606 с.
П. Большой энциклопедический словарь: Языкознание / Гл. ред. В.Н. Ярцева. — 2-е
изд. –М: Больш. росс, энц., 1998. — 685 с.
III. ВакарюкЛ. О., Панцьо С. Є. Український словотвір у термінах. Словник-до від-
ник. — Тернопіль: Джура, 2007. — 260 с.
IV. Васильєва Н. В., Виноградов В. А., Шахнарович А. М. Краткий словарь лингвисти-
ческих терминов. — М.: Русский язык, 1995. — 175 с.
V. Ганич Д. І., Олійник I. С. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985. —
360 с.
VI. Куликова И. С, Салмина Д. В. Обучающий словарь лингвистических терминов. —
СПб.; М: «САГА», «ФОРУМ», 2009. — 144 с.
VII. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. — М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. —
436 с.
VIII. Нечаев Г. А. Краткий лингвистический словарь. — Ростов: Изд. Ростов, ун-та,
1976. —184 с.
IX. Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник линг вистических тер минов:
Пособие для учителя. — 3-е изд., испр. и доп. — М: Просвещение, 1985. — 399 с.
X. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. — Полтава: Довкілля, 2010. — 844 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 65
Кодифiкацiя багатозначних лiнгвiстичних термiнiв у словниках...
XI. Скопненко О. I., Цимбалюк Т. В. Мала філологічна енциклопедія. — К.: Довіра,
2007. — 478 с.
XII. Українська мова. Енциклопедія. — К.: Вид-во «Українська енц. ім. М.П.Бажана»,
2000. –752 с.
XIII. Шаймиев В. А. Краткий словарь-справочник современных лингвистических тер-
минов в цитатах. — Спб: Изд. РГПУ им. А. И. Герцена, 1999. — 160 с.
XIV. Bloomfield L. Language. — New York: Henry Holt, 1933. — 564 p.
XV. Bussmann К. Routledge Dictionary of Language and Linguistics. — London: Routledge,
2006. — 1304 p.
XVI. Crystal D. A Dictionary of Linguistics and Phonetics. — 6th ed. — Oxford: Blackwell,
2003. — 556 p.
XVII. Language, Thought, and Reality: Selected Writings of Benjamin Lee Whorf. — Cam-
bridge; Massachusetts: MIT Press, 1956. — 289 p.
XVIII. Nida E.A. The Descriptive Analysis of Words: Morphology. — Ami Arbor: University of
Michigan Press, 1949. — 342 p.
XIX. Richards J., Schmid R. Longman Dictionary of Language Teaching and Applied Lin-
guistics. — London: Pearson Education Limited, 2002. — 606 p.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Баранникова Л. И. Введение в языкознание. — Саратов: Изд-во Саратовського ун-та,
1973. — 384 с.
2. Будагов Р. А. Введение в науку о языке. — Изд . 2-е, перераб. и доп. — М.: Просвеще-
ние, 1965. — 492 с.
3. Вихованець I. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови:
Академічна граматика української мови / За ред. І. Вихованця. — К.: Унів. вид-во
«Пульсари», 2004. — 400 с.
4. Войшвилло Е. К , Дегтярев М. Г. Логика с элементами эпистомологии и научной ме-
тодологии: Учебник. — М.: Интерпракс, 1994. — 448 с.
5. Головин Б. Н. Введение в языкознание. — М.: Высшая школа, 1977. — 331 с.
6. Горпинич В. О. Українська словотвірна дериватологія. — Дніпропетровськ: ДДУ,
1998. –189 с.
7. Денисов П. Н. Практика, история и теория лексикографии в их единстве и взаимо-
обусловленности // Проблемы учебной лексикографии и обучения лексике. — М.:
Русский язык, 1978. — С. 25–33.
8. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Части-
на І. — К. : Радянська школа, 1965. — 423 с.
9. Ицкович В. П. О словаре новой лингвистической терминологии // Лингвистическая
терминология и прикладная топономастика. — М.: Наука, 1964. — С. 38–52.
10. Іващенко В. Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мис-
тецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології):
Монографія. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. — 328 с.
11. Кодухов В. И. Введение в языкознание. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — М.: Просвеще-
ние, 1987. –288 с.
12. Котелова К.З. Семантическая характеристика терминов в словарях // Проблематика
определений терминов в словарях разных типов. — М.: Наука, 1976. — С. 30–45.
13. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник. — К.: Видавничий центр «Ака-
демія», 2003. — 464 с.
14. Куликова И. С., Салмина Д. В. Введение в металингвистику. — СПб: САГА, 2002. —
352 с.
15. Реформатский А. А. Введение в языковедение. — Изд. 4-е. — М.: Просвещение,
1967. — 542 с.
16. Семчинський С. В. Загальне мовознавство. — К: «Вища школа», 1988. — 328 с.
17. Шелов С. Д. Логическое и лингвистическое определение терминов (Об одном син-
таксическом правиле определения) // Известия АН СССР: Сер. литературы и
языка. — М: Наука, 1987. — Т. 64. — № 2. — С. 105–116.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 366
Ляшук H.A.
Nataliya Liashuk (Simpheropol)
THE CODIFICATIONS OF POLYSEMOUS
LINGUISTIC TERM DICTIONARY OF QUOTE TYPE
The article describes the basic requirements for terminology definitions, harmonization re-
commendations of polysemous linguistic term’s definitions with the already codified in the
lexicographical sources. An article of the quote vocabulary of terms based on linguistic lexi-
cographical works and segments of native and foreign linguists was proposed.
Key words: the dictionary of quote type, polysemous terms, the segment of metalanguage,
definition.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ЇДЕМО З НОВÓЇ КАХОВКИ ДО АСКАНІЇ-НОВÓЇ
В Україні чимало населених пунктів, у назвах яких ужито форму прикметни-
ка новий, що вказує на їхнє пізніше заснування, пор.: Новий Байрак, Новий
Биків, Новий Бобрик, Новий Буг, Новий Гай, Новий Солотвин, Нова Каховка,
Нова Диканька, Нова Балта, Нові Безрадичі, Нові Млини, Нові Петрівці та ін.
У цих назвах відмінюють обоє слів: перше – як прикметник, друге – як імен-
ник, пор.: Новий Байрак, Нового Байраку, Новому Байраку, Новим Байраком,
(у) Новому Байраці; Нова Диканька, Нової Диканьки, Новій Диканьці, Новою
Диканькою, (у) Новій Диканьці; Нові Петрівці, Нових Петрівців, Новим Петрів-
цям, Новими Петрівцями, (у) Нових Петрівцях і т. д.
Значно частіше в назвах населених пунктів пізнішого заснування викорис-
товували прикметникову основу ново-, унаслідок чого утворилися однослівні,
складні за будовою топоніми: Новобогданівка, Новоіванівка, Новокалинівка, Но-
вомихайлівка, Нововолинськ, Новокостянтинів, Новомиргород, Новокалинове,
Новокленове, Новоіванківці. В українській мові їх пишуть разом і відмінюють у
них тільки другу частину, пор.: Новобогданівка, Новобогданівки, Новобогданів-
ці, Новобогданівкою, (у) Новобогданівці; Нововолинськ, Нововолинська, Ново-
волинську, Нововолинськом, (у) Нововолинську; Новоіванківці, Новоіванківців,
Новоіванківцям, Новоіванківцями, (у) Новоіванківцях.
І лише одна назва такого походження відрізняється за своєю будовою від
уже згаданих, бо в ній означальний прикметник у формі жіночого роду Нова
вжито після основної іменникової назви і поєднано за допомогою дефіса. Це
– Асканія-Нова. В орфографічних словниках української мови та довідкових
виданнях запропоновано три зразки її відмінювання, причому в усіх наголо-
шують перший склад прикметника Нóва: 1) першу частину відмінюють як
іменник, другу – ні: Асканії-Нóва; 2) відмінюють обидві частини як іменники з
відповідними закінченнями: Асканії-Нóви, Асканії-Нóві, Асканією-Нóвою, (в)
Асканії-Нóві; 3) першу частину відмінюють як іменник, другу – як прикметник:
Асканії-Нóвої, Асканії-Нóвій, Асканією-Нóвою, (в) Асканії-Нóвій. Третій зразок
відмінювання цієї назви відповідає правилові чинного “Українського право-
пису” про відмінювання в обох частинах географічних назв, що складають-
ся з іменника та прикметника (§ 112, п.4, б), пор. Переяслав-Хмельницький,
Переяслава-Хмельницького, Переяславу-Хмельницькому і т.д.; Новоград-
Волинський, Новограда-Волин ського, Новограду-Волинському і т.д. Але не-
має підстав перетягувати наголос на перший склад у прикметника Нова, бо
це суперечить нормі наголошування його в українській літературній мові.
Отже, українською мовою правильно вживати: Їдемо з Нової Каховки до
Асканії-Новóї; Відвідати Асканію-Новý; Зупинитися перед Асканією-Новóю;
Побувати в Асканії-Новíй.
Катерина Городенська
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42871 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:22:21Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ляшук, Н. 2013-04-09T14:53:47Z 2013-04-09T14:53:47Z 2011 Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу / Н. Ляшук // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 57-66. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42871 161.2.8Г373.46:81'23 У статті окреслено основні вимоги до термінологічної дефініції, вироблено рекомендації щодо узгодження авторських дефініцій багатозначних лінгвістичних термінів із уже кодифікованими в лексикографічних джерелах. Запропоновано робочу статтю цитатного словника лінгвістичних термінів на матеріалі лексикографічних праць та сегментів метамови вітчизняних і зарубіжних лінгвістів. The article describes the basic requirements for terminology definitions, harmonization recommendations of polysemous linguistic term’s definitions with the already codified in the lexicographical sources. An article of the quote vocabulary of terms based on linguistic lexicographical works and segments of native and foreign linguists was proposed. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу The codifications of polysemous linguistic term dictionary of quote type Article published earlier |
| spellingShingle | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу Ляшук, Н. Дослідження |
| title | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу |
| title_alt | The codifications of polysemous linguistic term dictionary of quote type |
| title_full | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу |
| title_fullStr | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу |
| title_full_unstemmed | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу |
| title_short | Кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу |
| title_sort | кодифікація багатозначних лінгвістичних термінів у словниках цитатного типу |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42871 |
| work_keys_str_mv | AT lâšukn kodifíkacíâbagatoznačnihlíngvístičnihtermínívuslovnikahcitatnogotipu AT lâšukn thecodificationsofpolysemouslinguistictermdictionaryofquotetype |