Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики
У статті проаналізовано сучасні праці теоретичної лексикографії, розглянуто погляди науковців на дефініцію терміна “лексикографія”. The article gives the analysis of contemporary works on theoretical lexicography and rewiews the approaches of different scientists to the term “lexicography”....
Saved in:
| Published in: | Українська мова |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42872 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики / Н. Гордієнко // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 67-73. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859820440089788416 |
|---|---|
| author | Гордієнко, Н. |
| author_facet | Гордієнко, Н. |
| citation_txt | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики / Н. Гордієнко // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 67-73. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | У статті проаналізовано сучасні праці теоретичної лексикографії, розглянуто погляди науковців на дефініцію терміна “лексикографія”.
The article gives the analysis of contemporary works on theoretical lexicography and rewiews the approaches of different scientists to the term “lexicography”.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:25:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 67
УДК 81’374
Наталiя Гордiєнко (м. Київ)
СУЧАСНА ЛЕКСИКОГРАФIЯ
ЯК ОБ’ЄКТ ЛIНГВIСТИКИ
© Н.Г. ГОРДIЄНКО, 2011
У статті проаналізовано сучасні праці теоретичної лексикографії, розглянуто погляди
науковців на дефініцію терміна “лексикографія”.
Ключові слова: лексикографія, словник, макроструктура, мікроструктура.
Сучасна українська лексикографія стрімко розвивається та на-
буває нових рис. До 90-х рр. ХХ ст. найголовнішими лексико-
графічними центрами видання словників були: Київ, Львів і Харків.
Нині географічні межі значно розширилися, словникову продукцію
видають у Дніпропетровську, Донецьку, Дрогобичі, Ірпені, Кіро-
вограді, Сімферополі, Чернівцях, Ужгороді, Умані та інших містах
України. Про популярність та актуальність досліджень із сучасної
української лексикографії свідчить значна кількість конференцій,
круглих столів, координаційних рад, де найчастіше виокремлюють
проблеми тлумачної, орфографічної, фразеологічної, діалектної, оно-
мастичної, жаргонної лексикографії.
Вітчизняна лексикографія нині має такі підрозділи, як металекси-
кографія, що вивчає методологічні, дидактичні питання теорії лексико-
графії, термінографія, фразеографія, комп’ютерна лексикографія, на-
вчальна лексикографія і наймолодша галузь словникарства — наукова
лексикографічна критика, яку започатковано у першій половині ХХ ст.
Основні завдання лексикографічної критики полягають в оцінці, аналі-
зі словникової продукції, розробленні теоретичних засад укладання
словників тощо. Це і є ті лексикографічні питаня, що потребують осмис-
лення та розв’язання на сучасному етапі розвитку металексикографії та
словникарства (практики укладання словників).
Для сучасної теоретичної лексикографії вагоме значення мають
напрацювання вітчизняних дослідників, зорієнтовані на узагальнення
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 368
Гордiєнко Н.Г.
здобутків лексикографії попередніх періодів розвитку. Це, зокрема,
праці таких учених, як А.А. Москаленка “Нарис історії української лек-
сикографії” (К., 1961), П.Й. Горецького “Історія української лексикогра-
фії” (К., 1963), С.І. Головащука “Перекладні словники і принципи їх укла-
дання” (К., 1976), Л.С. Паламарчука “Українська радянська лексикографія:
Питання історії, теорії та практики” (К., 1978), В.В. Німчука “Староукра-
їнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською” (К.,
1980), О.І. Нечитайло “Синоніми в лексикографії” (К., 1987), В.М. Бі-
лоноженко, І.С. Гнатюк “Функціонування та лексико графічна розробка
українських фразеологізмів” (К., 1989), О.О. Тараненка “Новий словник
української мови: Концепція і принципи укладання словника” (К.;
Кам’янець-Подільський, 1996) та ін.
Протягом другої половини ХХ ст. теоретичним питанням вітчиз-
няної лексикографії присвятили свої монографії, критичні огляди,
окремі статті такі вчені, як І.А. Ващенко, І.Р. Вихованець, П.Ю. Гри-
ценко, Ю.О. Карпенко, Є.А. Карпіловська, Н.М. Неровня, М.М. Пещак,
Л.М. Полюга, Ю.Ф. Прадід, Л.О. Ставицька, Н.В. Хобзей та ін.
Розгляньмо теоретичні праці авторів, у яких репрезентовано
розвиток сучасної лексикографії та їхні погляди на термін “лексико-
графія”.
У сучасній науці розроблення теоретичних проектів з лексикогра-
фії та проспектів словників здійснив В.В. Дубічинський. Предметом
низки його праць стали основні поняття та принципи укладання слов-
ників. В історії лексикографії автор виділяє історію теорії та історію
словників. За визначенням автора, “лексикографія — це наука про
укладання, вивчення та використання словників” 1[3: 9]. Крім власне
лінгвістичних явищ у лексикографії дослідник дає оцінку лексикогра-
фічній науці через призму позалінгвальних чинників: ідеології су-
спільства, реалізації словникової продукції в комерційній мережі, “зло-
чинним” діям у словникарстві, соціології словникового використання,
підготовці фахових лексикографів тощо. На думку В.В. Дубічинського,
словник — це не лише продукт, “а і вектор ідеології суспільства. Вибір
дефініції, форми, сфери та ін., використання мовних одиниць залежить
від ідеологічних та культурних настанов соціуму. У словнику — дзер-
калі культури — відображено суспільні відношення в усьому своєму
розмаїтті” [3: 19]. Автор виокремлює на макроструктурному рівні за-
гальні вимоги з погляду потреб користувачів. На переконання дослід-
ника, словник повинен містити інформацію про кількість лексичних
одиниць, дефініцій, ілюстрацій тощо; кількість і вид інформації, наяв-
ної у словнику (тлумачення, етимологія, приклади, схеми тощо); наяв-
ність/відсутність енциклопедичної, довідкової інформації. Значну
роль має бути відведено зовнішній організації словника (художнє
оформлення, обсяг, формат, якість паперу, обкладинка тощо). Законо-
1 Тут і далі цитати наведено у нашому перекладі — Н.Г.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 69
Сучасна лексикографiя як об’єкт лiнгвiстики
мірним постає висновок, що конкуренція з-поміж значної кількості
словникової продукції сприяє виданню кращих, удосконалених праць.
Крім загальних тенденцій розвитку лексикографії, В.В. Дубічин-
ський [3] акцентує увагу на таких неправомірних процесах, як розпо-
всюдження одного й того самого словника під двома різними назвами;
фальсифікація кількості реєстрових одиниць, джерельної бази того чи
того словника тощо.
Зазначимо, що соціологія використання словників передбачає
орієнтування на антропоцентричний підхід під час укладання праці та
зосереджує увагу на відношенні “словник-користувач”. На думку до-
слідника, для ефективного користування лексикографічним джере-
лом потрібно вміти обирати відповідний тип словника для адекватно-
го задоволення користувацьких потреб, знати основні складники на
мак ро- й мікроструктурному рівнях, легко знаходити потрібну реє-
строву одиницю, адекватно сприймати інформацію про мовну одини-
цю в словнику [Там само].
Дискусії про розмежування теоретичної (металексикографії) та
практичної (словникарства) лексикографії були в полі зору лінгвістів
ще минулого століття. Однак це питання та пов’язане з ним визначен-
ня дефініції терміна “лексикографія” триває й нині. Зокрема, Н.О. Зу-
бець доводить, що “на сучасному етапі розвитку мовознавства лекси-
кографія стала інтердисциплінарною галуззю, яка перебуває на межі
кількох наук, насамперед різних розділів мовознавства, семіотики та
інформатики” [4: 7]. Авторка висвітлює актуальні питання та найголов-
ніші поняття сучасного словникарства, аналізує новітні словники, зо-
середжує увагу на розвиткові лексикографічної роботи у м. Запоріжжі.
Дослідниця дотримується класичного погляду на лексикографію, а
саме: “лексикографія [...] — це наука (розділ мовознавства), яка займа-
ється вивченням способів і методів укладання словників” [Там само].
Н.О. Зубець трактує лексикографію як науку із сукупністю словників
певної мови або галузі знань.
У праці О. Кровицької [8] приділено увагу історичній та навчаль-
ній лексикографії. Дослідження містить матеріали до словника ком-
пліментів, сучасного молодіжного сленгу та рецензії на словники. На
думку авторки, “у сучасному дискурсі лексикографія — це розділ мово-
знавства, що визначає теоретичні принципи укладання словників, ви-
вчає типи словників; це також процес збирання слів певної мови, їх
упорядкування, опис словникового матеріалу; а також сукупність
словників певної мови і наукових праць із цієї галузі” [8: 4].
О.М. Демська [2] розмежовує поняття теоретичної та практичної
лексикографії, визначає їхній статус, інформує про основні компонен-
ти словника та інновації у цій галузі. Авторка приділяє увагу розви-
ткові та статусу теоретичної лексикографії, а також визначенню голов-
них лексикографічних понять. Дослідниця наголошує на повній
автономності лексикографії і вважає її “лінгвістичною дисципліною,
тобто самостійною галуззю лінгвістики, і не творячи суперечності, —
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 370
Гордiєнко Н.Г.
окремим розділом мовознавства, предметом якого є словник, а об’єктом —
мовна одиниця різного рівня, статусу, типу, характеру і, навіть шир-
ше, мова як така, коли йдеться про інтегровану словникову систему,
чи інтегрований словник [2: 33–34]. О.М. Демська репрезентує в хро-
нологічній послідовності процеси розмежування понять теорії і прак-
тики лексикографії.
Для російської лексикографії також усталеною є думка про до-
цільність розмежування теоретичної і практичної лексикографії. “Лек-
сикографія вивчає практику й теорію укладання словників, є тим роз-
ділом мовознавства, для якого характерна найточніша спрямованість
на широкого користувача лінгвістичної інформації” [5: 5]. В.А. Козирєв
та В.Д. Черняк поряд із визначенням загального терміна подають де-
фініції понять теоретичної та практичної лексикографії. Монографія
репрезентує розвиток лексикографії на основі аналітичного огляду різ-
них типів словників.
В.В. Морковкін також поділяє лексикографію на теоретичну та
практичну. До складу теоретичної лексикографії учений зараховує її іс-
торію. Він систематизує основні напрями лексикографічної діяльності
і подає в ієрархічній послідовності її компоненти. Отже, теоретична
лексикографія є “безпосереднім вираженням теорії лексикографії, яка
передбачає своїм завданням визначення змісту і структури цього по-
няття, до якого належить словникова лексикологія; вчення про типи
словників; їх параметри та елементи; основи лексикографічного кон-
струювання; учення про картотеки; учення про планування й організа-
цію словникової роботи. Історія лексикографії вивчає історію словни-
ків та вирішення типових лексикографічних проблем” [10: 41].
Поєднуючи теоретичний та практичний аспекти науки, В.В. Мор-
ковкін формулює дефініцію терміна “лексикографія, як “галузь філо-
логічної та інженерно-філологічної діяльності, що укладає словники
та інші твори словникового типу, та осмислює усі проблеми, що цього
стосуються” [Там само]. Також словникарство передбачає укладання
словників і праць словникового типу та накопичення і збереження
словникових матеріалів.
Розрізняючи теорію і практику в лексикографії, Ю.Д. Апресян
називає лексикографію системною, “що трактує лексику мови як до-
сить вдало організовану систему, тобто як велику кількість класів оди-
ниць із визначеними для кожного класу діями чи правилами” [1 ІІ:
435]. На думку автора, до основних понять словникарства належать
лексема з її інтегральним лексикографічним уявленням, лексикогра-
фічний тип, поняття системосформованого сенсу. Для розуміння си-
стемності лексикографії неодмінно мають бути уяв лення про семан-
тичну метамову та лексику як класифікаційну та операційну систему.
Також дослідник наголошує на важливості відповіді на запитання про
будову мови та способи побудови лінгвістичного опису [1 ІІ: 33–34].
Варто зазначити, що розвідки з лексикографії присвячено пере-
важно теоретичному аспектові, тоді як сучасна наука потребує розро-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 71
Сучасна лексикографiя як об’єкт лiнгвiстики
блення матеріалів, спрямованих на розвиток практичної лексикографії.
Це можуть бути інструкції чи рекомендації із укладання того чи того
типів словників. На сьогодні заповнити таку лакуну вдалося О.О. Та-
раненкові [11]. Працю укладено в форматі інструкції для тлумачного
словника, в якій виокремлено концепцію та основні принципи лекси-
кографування, що ґрунтуються навколо семантичного, граматичного,
стилістичного аспектів української лексики. Видання такого типу
теоретико-прак тичної літератури сприятиме кодифікації вже наявних
принципів укладання словникової продукції та розробленню новітніх
підходів у практичній лексикографії.
Розроблення комп’ютерних лексикографічних систем ґрунтовно
подано в монографії В.А. Широкова [12]. У праці окреслено теорію ін-
телектуальних мовно-інформаційних систем та комплекс лінгвістич-
них технологій. Запропоновано нову концепцію та комп’ютерну техно-
логію лексикографічної діяльності. Автор трактує лексикографію,
дотримуючись класичних поглядів, що ґрунтуються на системному ба-
ченні “теорії й методології лексикографування, власне процесу лекси-
кографування та сукупності лексикографічних праць” [12: 12].
У сучасній лексикографії практикується створення довідника,
невеликого за обсягом, що репрезентує аналіз словникової продукції,
зокрема словників фразеологізмів, на макро- та мікрорівнях [7]. На
основі чітко визначених критеріїв — типологічної характеристики,
реєст рового складу, будови словника та словникової статті — подано
лаконічну інформацію про фразеографію.
Аналіз словникової продукції, коригування діяльності лексико-
графів здійснюється також за допомою написання рецензій. Напри-
клад, Ю.О. Карпенко на “Орфоепічний словник української мови в 2-х
тт”, М.П. Кочерган на “Російсько-український словник” (за ред.
В.В. Жайворонка), П.Ю. Гриценко на “Словник буковинських говірок”
(за ред. Н.В. Гуйванюк), Є.А. Карпіловська на “Короткий словник жар-
ґонної лексики української мови” (укл. Л.О. Ставицька) та багато ін.
Теоретичні положення та досвід укладання словникових праць ви-
світлено на сторінках збірника наукових праць “Лексикографічний
бюлетень”. У полі зору його авторів — питання історії лексикографії,
методики та технології укладання словників різних типів, вивчення
українського й зарубіжного словникарства, лексикології, фразеології,
структурного, семасіологічного, комунікативного аналізу мовного ма-
теріалу як передумови його кодифікації та параметризації.
Укладання бібліографічних джерел має свої традиції в лекси ко-
графічній науці. Виданий у 70-х рр. ХХ ст. бібліографічний покажчик
А.А. Москаленка “Лексика. Лексикологія. Лексикографія. (Бібліогра-
фічний покажчик, матеріали на допомогу науковій та навчальній робо-
ті)” містив зібрання окремих праць та рецензій, а також перелік слов-
ників за типами опису мовних одиниць. Однак хронологічний
проміжок зазначеного покажчика був невеликий. Розширити та дета-
лізувати розпочату роботу вдалося Т.Ю. Кульчицькій [9], яка уклала
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 372
Гордiєнко Н.Г.
реєстр словників та окремих праць з лексикографії від найдавніших
до 1998 р. включно. Специфіка цього покажчика полягає в комплекс-
ному підході, оскільки реєстр словників класифіковано не лише за ти-
пами, а й відповідно до хронологічних меж у кожному типі та всіх лек-
сиконів у загальній хронологічній послідовності. Т.Ю. Кульчицька
наводить також іменний та кількісний покажчики, які містять перелік
місць видань словників. Поданий докладний аналіз дозволив авторці
визначити лексикографію, як “галузь мовознавства, його складову
важливу частину, що відбиває не лише історію мови, а й історію наро-
ду” [9: 5]. На кінець ХХ — початок ХХІ ст. виходять бібліографічні по-
кажчики окремих типів словників. Це такі, як “Українські терміноло-
гічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова”
(укл. О.Д. Кочерга, В.М. Кулик, К., 1993), “Джерельна біб ліографія до
опрацювання термінології словників хемії та хемічної технології” (укл.
М.Й. Ганіткевич та ін., К., 1993). Зокрема, у покажчику М.В. Комової
[6], подібно до праці Т.Ю. Кульчицької, у хронологічному порядку від
1948 р. до 2002 р. подано реєстр термінологічних словників. Новацією
покажчика є наведення інформації у формі таблиць про рік і місце
термінографічних праць та перекладних термінологічних словників.
Помітно, що створені лексикографічні покажчики не дублюють один
одного, а навпаки, кожна наступна праця є ґрунтовним доповненням
до попередньої, оскільки в тій чи тій праці легко віднайти не зафіксо-
ваного раніше словника. Укладання покажчиків є незаперечною цін-
ністю для лексикографії, оскільки за їх допомогою можемо простежи-
ти розвиток практичної лексикографії в цілому і кожного типу
словників зокрема.
Підсумовуючи дефініції терміна “лексикографія”, можемо ви ок-
ремити домінантні критерії у сучасній науці: а) розділ мовознавства,
що визначає теоретичні принципи укладання словників, вивчає типи
словників; б) процес збирання слів певної мови, упорядкування слов-
никового матеріалу; в) сукупність словників певної мови і наукових
праць з цієї галузі.
Як бачимо, в українській лінгвістиці створено праці, орієнтовані
на висвітлення загальних понять теорії та практики лексикографії,
аналіз позалінгвальних чинників словникарства, систематизування
укладання словникової продукції. Однак для адекватного відображен-
ня історії вітчизняної лексикографічної науки потрібні праці, що спри-
ятимуть стандартизації параметричної системи словників та робіт у
жанрі лексикографічної критики.
1. Апресян Ю. Д. Избранные труды: в 2 тт. — 2 изд., испр. и доп. — М.: Школа “Языки
рус. культуры”, 1995. — Т. 2. — 767 с.
2. Демська О. М. Вступ до лексикографії. — К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська
академія”, 2010. — 266 с.
3. Дубичинский В. В. Теоретическая и практическая лексикография. — Вена-Харьков:
Харьковское лексикографическое общество, 1998. — 147 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 73
Сучасна лексикографiя як об’єкт лiнгвiстики
4. Зубець Н. О. Українська лексикографія другої половини ХХ століття: навч. посіб-
ник. — Запоріжжя: ЗНУ, 2008. — 124 с.
5. Козырев В. А., Черняк В. Д. Русская лексикография: [учеб. пособие для студентов
вузов, обучающихся по направлению 540300]. — М.: Дрофа, 2004. — 285 с.
6. Комова М. В. Українська термінографія 1948–2002. : Бібліографічний покажчик. —
Л.: Ліга-Прес, 2003. — 110 с.
7. Краснобаєва-Чорна Ж., Боровик А. Сучасна українська фразеографія: Довідник. —
Донецьк: ДонНУ, 2011. — 93 с.
8. Кровицька О. Українська лексикографія: теорія і практика. — Львів, 2005. — 174 с.
9. Кульчицька Т. Ю. Українська лексикографія ХІІІ–ХХ ст. : Бібліографічний покаж-
чик. — Львів, 1999. — 359 с.
10. Морковкин В. В. Об объеме и содержании понятия “теоретическая лексикогра-
фия” // Вопросы языкознания. — 1987. — № 6. — С. 33–42.
11. Тараненко О. О. Новий словник української мови : Концепція і принципи укладання
словника. — К.; Кам’янець-Подільський, 1996. — 172 с.
12. Широков В. А. Елементи лексикографії. — К.: Довіра, 2005. — 304 с.
Natalija Gordienko (Kyiv)
MODERN LEXICOGRAPHY AS A LINGUISTIC OBJECT
The article gives the analysis of contemporary works on theoretical lexicography and re-
wiews the approaches of different scientists to the term “lexicography”.
Key words: lexicography, dictionary, macrostructure, microstructure.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
КУБКА І КУБКУ
У спорті Кубок (Суперкубок) – це приз (ваза з коштовного матеріалу) і самі
змагання, ігри, у яких його виборюють, напр.: Вони [волейболісти] вп’яте… за-
воювали Кубок європейських чемпіонів (Робітнича газета, 11.03.1975); Мюн-
хенська “Баварія”, з якою динамівці Києва проведуть дві зустрічі за Суперку-
бок, є одним з найвідоміших і найсильніших футбольних клубів європейського
континенту (Вечірній Київ, 16.08.1975); Президента УЄФА турбує, що останнім
часом для футболістів престижніше виграти клубну Лігу чемпіонів, ніж Кубок
світу, який здавна вважався вершиною успіху (Країна, 08.04.2011); А Леве-
нець… нагадував тренера футбольної команди, яка програла суперкубок
(П. Загребельний).
Тлумачні та орфографічні словники української мови чомусь не розмежову-
ють цих двох значень слів Кубок, Суперкубок і в родовому відмінку однини по-
дають для них закінчення -а. Воно стало єдиним у спортивному вжитку, напр.:
Якщо для повернення значення Кубка світу треба буде пожертвувати Лігою
чемпіонів, ми це зробимо (Країна, 08.04.20011); Не на користь Кубка світу й
активна натуралізація гравців та надмірна комерціалізація футболу (Країна,
08.04.2011). Проте це суперечить правилові чинного “Українського правопису”,
згідно з яким іменники, що означають “змагання, ігри”, в згаданому відмінку
мають закінченням -у (§ 48, п. 2 и).
Отже, слова Кубок, Суперкубок зі значенням “приз” у родовому відмінку
однини потрібно вживати із закінченням -а (Футболісти не вибороли Кубка
(Суперкубка), а зі значенням “спортивні змагання, ігри” – із закінченням -у
(1/8 фіналу Кубку світу з футболу).
Катерина Городенська
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42872 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:25:06Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гордієнко, Н. 2013-04-09T14:55:49Z 2013-04-09T14:55:49Z 2011 Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики / Н. Гордієнко // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 67-73. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42872 81’374 У статті проаналізовано сучасні праці теоретичної лексикографії, розглянуто погляди науковців на дефініцію терміна “лексикографія”. The article gives the analysis of contemporary works on theoretical lexicography and rewiews the approaches of different scientists to the term “lexicography”. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики Modern lexicography as a linguistic object Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики Гордієнко, Н. Дослідження |
| title | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики |
| title_alt | Modern lexicography as a linguistic object |
| title_full | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики |
| title_fullStr | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики |
| title_full_unstemmed | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики |
| title_short | Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики |
| title_sort | сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42872 |
| work_keys_str_mv | AT gordíênkon sučasnaleksikografíââkobêktlíngvístiki AT gordíênkon modernlexicographyasalinguisticobject |