Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги)
У статті розглянуто становлення ойконімікону Херсонської області; простежено процес заселення її теренів в історичній ретроспективі; охарактеризовано специфіку та найважливіші риси ойконімії зазначеної території....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42894 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) / І. Єфименко // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 9-21. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42894 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-428942025-02-09T20:09:09Z Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) The oiconymy of Kherson district in the historicoetymological facet (generality) Єфименко, І. Дослідження У статті розглянуто становлення ойконімікону Херсонської області; простежено процес заселення її теренів в історичній ретроспективі; охарактеризовано специфіку та найважливіші риси ойконімії зазначеної території. In the article there oiconymicon formation of Kherson district, its territory colonization in the historical retrospective are traced and the specifics and the most important traits of the Kherson oiconymicon are characterized. 2011 Article Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) / І. Єфименко // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 9-21. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42894 811.161.2’373.21 uk Українська мова application/pdf Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Єфименко, І. Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) Українська мова |
| description |
У статті розглянуто становлення ойконімікону Херсонської області; простежено процес заселення її теренів в історичній ретроспективі; охарактеризовано специфіку та найважливіші риси ойконімії зазначеної території. |
| format |
Article |
| author |
Єфименко, І. |
| author_facet |
Єфименко, І. |
| author_sort |
Єфименко, І. |
| title |
Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) |
| title_short |
Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) |
| title_full |
Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) |
| title_fullStr |
Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) |
| title_full_unstemmed |
Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) |
| title_sort |
ойконімія херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42894 |
| citation_txt |
Ойконімія Херсонщини в історико- етимологічному аспекті (загальні уваги) / І. Єфименко // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 9-21. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT êfimenkoí oikonímíâhersonŝinivístorikoetimologíčnomuaspektízagalʹníuvagi AT êfimenkoí theoiconymyofkhersondistrictinthehistoricoetymologicalfacetgenerality |
| first_indexed |
2025-11-30T09:12:12Z |
| last_indexed |
2025-11-30T09:12:12Z |
| _version_ |
1850205990103810048 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 9
УДК 811.161.2’373.21
Iрина Єфименко (м. Київ)
ОЙКОНIМIЯ ХЕРСОНЩИНИ В IСТОРИКО0
ЕТИМОЛОГIЧНОМУ АСПЕКТI (загальнi уваги)
© I.В. ЄФИМЕНКО, 2011
У статті розглянуто становлення ойконімікону Херсонської області; простежено про-
цес заселення її теренів в історичній ретроспективі; охарактеризовано специфіку та
найважливіші риси ойконімії зазначеної території.
Ключові слова: ойконімікон, територія заселення, населений пункт, ойконімна номі-
нація, ойконімна основа, ойконімна модель.
Ойконімна система Херсонської області значно молодша за
ойконімікони інших українських територій. Однак стан її до-
слідження на сьогодні важко назвати задовільним. Хоча назви по-
селень цієї території спорадично привертали увагу дослідників, та
цілісного наукового уявлення про ойконімікон Херсонщини доте-
пер немає.
Перші відомості про населені пункти сучасної Херсонщини уві-
йшли до козацьких літописів і різних подорожніх записок. Історичний
топонімний і, зокрема, ойконімний реєстр Херсонщини почасти пред-
ставлений у дослідженнях запорозької старовини Д.І. Яворницького
[43; 39; 40; 41]. Деякі відомості зафіксовано в історичних та етногра-
фічних працях А. Скальковського [28] та ін. У середині XIX ст. цінні
спостереження під час етнографічної експедиції по Дніпру зробив
О.С. Афанасьєв-Чужбинський [2].
Назви окремих населених пунктів Херсонської області були
об’єктом етимологічних студій (безпосередньо чи опосередковано до
інших онімних розрядів) О.С. Стрижака [32], О.М. Трубачова [34; 35],
В.В. Лободи [20], Л.Т. Масенко [23], О.П. Карпенко [15], В.А. Бушакова
[4], М.П. Янка [44], В.А. Чабаненка [36]. Останнім часом вийшло дру-
ком чимало нарисів місцевих краєзнавців про історію різних населе-
них пунктів, які також корисні для нашого дослідження.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 410
Єфименко I.В.
До історико-етимологічного аналізу нами залучено передусім ті
назви, які ще не розглядали у спеціальній літературі. Натомість окремі
ойконіми, вже вивчені дослідниками, отримали нову інтерпретацію.
Ойконімія Херсонської області, як складова ойконімікону Півден-
ної України, відрізняється від ойконімії північних і західних областей.
Це пов’язано насамперед із географічними та історичними чинниками,
що впливають на формування будь-якої ойконімної системи [32: 11].
З географічного погляду територія Херсонської області відносно
однорідна. Вона розташована в степовій зоні Нижньої Наддніпрянщи-
ни й характеризується рівнинним рельєфом. Дніпро ділить область на
дві нерівні частини: правобережну (меншу) та лівобережну (більшу).
Для рельєфу правобережжя Херсонщини харакетрні балки та яри, у
південній частині трапляються неглибокі низини — поди. На Лівобе-
режжі простягаються великі піщані масиви з горбами (по-місцевому
кучугурами) та глибокими улоговинами між ними, що навесні запов-
нюються водою, — сагами [1: 3].
Слід наголосити, що природне середовище регіону, до якого нале-
жить і досліджувана територія, було штучно спотворене. Частина
(північно-східна) області опинилася під водами Каховського моря, що
призвело до зруйнування традиційного місцевого ландшафту. Зокре-
ма, майже вся історична територія Великого Лугу Запорозького (по-
над 400 км2), за винятком деяких ділянок, залита штучним Кахов-
ським морем. У зв’язку з будівництвом Каховської ГЕС понад 20
населених пунктів Херсонської області, що потрапили до зони будів-
ництва, було перенесено з низовинної місцевості на вищу [14: 66], зо-
крема, сс. Милове (Брс), Василівка (Кхв), Ушкалка (ВР). Каховське
море поглинуло багато гідрооб’єктів, що колись існували, зокрема рі-
чок, островів, проток, балок, ярів, назви яких почасти збереглися в
місцевій ойконімії [5: 4]. Тому дослідження ойконімії Херсонщини
має не лише лінгвістичне, але й історичне значення.
Кліматичні умови, природний степовий ландшафт, родючі землі,
комунікативно-транспортна роль річок (насамперед Дніпра) зумови-
ли історичну роль цього своєрідного краю, який, незважаючи на спри-
ятливі географічні умови, тривалий час уважався неосвоєним і мало-
заселеним притулком кочових народів. Адже багаті південні степи
приваблювали передусім кочівників, які знаходили тут сприятливі
умови для свого способу життя [15: 4-5].
Заселення території сучасної Херсонської області, на якій здавна
співіснували носії різних мов і наріч, почалося ще в епоху пізнього па-
леоліту. У кін. X ст. частина цих земель увійшла до складу Київської
Русі. З утворенням Кримського ханства (сер. XIII ст.) південна части-
на території області ввійшла до його володінь [35, 11 (2): 460].
У I пол. XVI ст. після створення Запорозької Січі козаки стають
зачинателями у справі заселення й освоєння території Нижньої Над-
дніпрянщини [32: 10]. Чимало місць на Херсонщині пов’язано з їхньою
діяльністю, зокрема козацькі переправи та зимівники Гола Пристань,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 11
Ойконiмiя Херсонщини в iсторико$етимологiчному аспектi (загальнi уваги)
Берислав, Бургунка, Дрімайлівка, Давидів Брід, Біла Криниця, Золота
Балка до наших днів зберегли свої первісні назви і переросли в різного
типу населені пункти [14: 15; 5: 29].
Однак іще до середини XVIII ст. територію нинішньої Херсон-
ської області не було заселено такою мірою, як центральні й північні
райони України. Щоправда тут були численні дрібні поселення, проте
не всі вони збереглися до наших днів [18: 108].
Серед основних чинників, під упливом яких формувалися специ-
фічні риси ойконімії Херсонщини, слід відзначити особливості колоні-
зації регіону в XVIII-XIX ст., після його входження 1783 р. до складу
Російської імперії.
Аграрну колонізацію XVIII-XIX ст., що відіграла визначальну
роль у становленні ойконімії Херсонщини, умовно можна поділити на
урядову та народну [38: 5].
Урядова (поміщицька та іноземна) колонізація відбувалася у та-
кий спосіб:
— переселення поміщиками на величезні земельні площі, подарова-
ні царським урядом, своїх кріпаків із різних українських та російських
територій — т. зв. поміщицькі села зі змішаним населенням (55 поселень:
Рибальче, Чорнянка, Понятівка, Осокорівка [14: 17-18]);
— примусове переселення царським урядом учасників селянських
повстань, народних рухів, політичних засланців, каторжан. Так з’я ви-
лися Буркути, Каланчак, Чалбаси, Чаплинка, засновані учасниками
Турбаївського повстання на Полтавщині [14: 17];
— заселення території іноземними колоністами, яким надавалося
багато привілеїв. Так виникла шведська (найперша) колонія Старо-
шведське (сучасне Зміївка Брс); німецькі колонії Розенталь, Нейфельд,
Кронау, Тіге, Альтенау та багато ін. (у XIX ст. налічувалась 41 німець-
ка колонія) [14: 17].
Народна (в основному селянська) колонізація відбувалася шляхом
стихійного заселення «вільних земель» кріпаками-втікачами з різних
місцевостей, які засновували т. зв. казенні села переважно з україн-
ським населенням (69 поселень: Станіслав, Костогризове, Горностаївка
та ін. [14: 17-18]).
Отже, заселення Херсонщини здійснювалося здебільшого за раху-
нок внутрішньої української колонізації козацтва та селянства Лівобе-
режжя, Правобережжя та Слобожанщини. Унаслідок цього процесу на
землях Херсонщини опинилися представники практично всіх україн-
ських земель, однак найбільше з Київської, Полтавської та Чернігів-
ської губерній [14: 18].
Значну кількість переселенців становили вихідці з етнічних росій-
ських територій, переважно прикордонних та центральних губерній.
З Галичини, польських і білоруських губерній переселялися пе-
редусім євреї. На Херсонщині налічувалося 18 єврейських колоній, до
останніх, зокрема, належали Бобровий Кут, Новоберислав, Львове, Ве-
лика та Мала Сейдеминуха.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 412
Єфименко I.В.
Серед іноземних колоністів переважали німці, були також молдава-
ни, болгари, поляки, серби, греки, іспанці, французи, італійці, англійці.
Калейдоскоп історичних подій, що супроводжувалися численни-
ми міграціями населення на цій території, не сприяв формуванню ста-
лих поселень [18: 108].
Нові населені пункти на Херсонщині утворювались здебільшого
замість попередніх, неодноразово знищуваних. У сер. XIX ст. низка по-
селень державних селян з’явилася на місці ногайських аулів, після
того, як ногайці виїхали до Туреччини [5: 13]. Так виникли, зокрема,
поселення: Новогригорівка (Гнч) — на місці колишнього ногайського
аулу Ялнич-Агач; Новотроїцьке (НТ) — на місці колишнього аулу Са-
рабулат; Новопокровка (НТ) — на місці колишнього аулу Джано-
Киргиз та ін.
Для Херсонської області як території пізньої колонізації типове
називання населених пунктів за тією місцевістю, звідки родом були
переселенці. Значну частину ойконімів перенесено сюди вихідцями з
інших українських земель, віддалених, наприклад Київка, Новополтав-
ка, Чернігівка, та суміжних, наприклад Нова Калуга (пор., с. Калуга у
сучасній Миколаївській обл.), Очаківське (пор., м. Очаків у сучасній
Миколаївській обл.), Люблинка (пор. с. Люблине у сучасній Миколаїв-
ській обл.).
Досліджувана територія характеризується не лише зовнішньою, а
й внутрішньою міграцією населення, що також спричинювала ойконі-
мотворення. Йдеться про заснування нових населених пунктів Хер-
сонщини вихідцями зі старих місцевих поселень. Це так звані вторин-
ні назви, що утворювалися від існуючих ойконімів за допомогою
форманта Ново- (усього нараховано 56 назв із цим компонентом), на-
приклад: Нововасилівка (від Василівка), Нововознесенка (від Вознесен-
ка), Новокаїри (від Каїри), Новокам’янка (від Кам’янка), Новонаталів-
ка (від Наталівка).
При утворенні вторинних ойконімів продуктивним також був фор-
мант -ськ-, пор.: Борозенське (від Борозна — сучасне смт Архангельське),
Петрівське (від Петрівка).
Низку вторинних ойконімів утворено за допомогою паралельного
використання основи Ново- та суф. -ськ, пор., наприклад: Новомикола-
ївське (від Миколаївка), Новопетрівське (від Петрівка), Новоолексан-
дрівське (від Олександрівка). Фактично це, за визначенням В.В. Лободи,
тавтологічні утворення [19: 96], в яких і основа, і суфікс вказують на
вторинний характер назви поселення.
На відміну від південноукраїнського гідронімікону, що зберіг чи-
мало найдавніших слов’янських гідронімів, які сягають своїм корінням
періоду формування слов’янських племен [15: 35], місцевий ойконімі-
кон не відзначається слов’янською архаїкою.
Ойконімія Херсонщини формувалася на слов’янській мовній
основі, однак це пізні (або переважно пізні) утворення, які відбива-
ють українську лексику або українсько-російську лексичну взаємодію.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 13
Ойконiмiя Херсонщини в iсторико$етимологiчному аспектi (загальнi уваги)
Утім не всі архаїчні назви пішли в небуття або були замінені нови-
ми. Зокрема, слід літописного нижньонаддніпрянського ойконіма
Олhшь¾ (XI ст.), який зберіг залишки контакту з геродотівським
αύλαίος ‘лісна країна’ й мотивований псл. *olьšьje ‘вільховий ліс’ [42
ХХХІІ: 83], простежується в назві населеного пункту Олешки (кін.
XVIII ст.; від 1928 р. — м. Цюрупинськ). Про історичні трансформації
цієї назви свого часу слушно зауважував О.С. Стрижак: «Через кілька
століть, як сфінкс, знову оживає легендарне Олешшя, щоб згодом нада-
ти тут притулок «козацькій республіці» в часи її лихоліття» [32: 8].
Інший сучасний ойконім Тягинка (Брс), який розглядали у зв’язку
з колишнім автохтонним населенням Північного Надчорномор’я — ін-
доаріями або пізніше прийшлим кочовим етносом — тюрками, на наш
погляд, належить до архаїчних слов’янських суфіксальних утворень на
-инь, збережених переважно у складі онімної лексики, й мотивований
псл. *tęgynь. Припускаємо зв’язок цього ойконіма із давнім слов’янським
містом Тягинь на Дністрі (X ст.), назва якого могла бути перенесена на
Нижню Наддніпрянщину з пізнішим ускладненням суф. -к- [докладні-
ше див. 10: 43-44].
До початку XX ст. ойконімікон Херсонщини, поряд із більшістю
слов’янських назв, містив значний відсоток іншомовних назв поселень
тюркського (зокрема, кримсько-татарські та ногайські) та німецького
походження.
Однак, на сучасній карті Херсонської області іншомовні назви у
чистому вигляді відсутні. Практично вся неслов’янська ойконімія щез-
ла з карти внаслідок цілеспрямованої політики царської та радянської
влади [5: 13]. Зокрема, німецькі назви поселень під час 1-ої та 2-ої сві-
тових війн та після їх закінчення було замінено слов’янськими, напри-
клад: Кронау → Високопілля (1915), Тіге → Кочубеївка (1915), Альте-
нау → Пригір’я (1915), Клостердорф → Костирка (Брс; 1915),
Доренбург → Чкалове (НТ; 1936), Юдіндорф → Чкалове (ВО; 1939),
Розенталь → Благодатівка (1946), Нейфельд → Високе (1946).
Так само було замінено й більшість тюркських назв населених
пунктів Херсонщини. Частину під час заселення цих земель (див. вище
про ногайські аули), а другу — за радянських часів: Джимбулук → Но-
водмитрівка (1923), Кегенлі → Воскресенка (1923), Мустопой → Пе-
трівка (1927), Юзкуї → Фрунзе (Гнч; 1937), Агаймани → Фрунзе (Івн;
1937), Керменчук Другий → Гаврилівка Друга (1947), Келегеї → Гладків-
ка (1946).
Колишню єврейську колонію Велика Сейдеминуха 1927 р. було пе-
рейменовано на Калінінське.
Окремі ойконіми було кальковано спочатку російською, а пізніше
українською мовою, пор.: татарське Юзкуї → Стокопані (1820), німець-
ке Шлагендорф (< Шлянгедорф) → Зміївка (1915).
Нині на території Херсонської області простежуються лише поо-
динокі ойконіми, що відбивають мовно-етнічну взаємодію. Насамперед,
це тюрксько-слов’янські гібридні назви. Наприклад, ойконім Генічеськ
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 414
Єфименко I.В.
утворено від тюркської твірної основи дженіче ‘тонкий’ за допомогою
слов’янського суфікса -ськ [44: 95]; ойконім Кізомис (до 1965 р. — Кізий
мис) утворено поєднанням тюркської основи кіз- (пор., татар. кизү ‘чер-
гувати, стояти на чергуванні’) та слов’янського географічного терміна
мис [20: 95].
Опосередковано до ойконімів тюркського походження можна зараху-
вати й деякі відгідронімні утворення: Каїри, Каїрка, мотивовані тюркським
географічним терміном каїр ‘дрібний пісок, обмілина, мілководдя, берего-
ва коса’ [23: 166-167]; Сірогози (зокрема Верхні | Нижні) — трансформо-
вана тюркська композитна назва на означення протяжного, довгастого
джерела (докладніше про останнє див. [26: 59]).
Прикладом ойконімної взаємодії на ґрунті інших неслов’янських
мов може бути загальновідомий ойконім Асканія Нова, перший компо-
нент якого — Асканія — перенесена назва маєтку засновника селища —
пруського герцога Ангальта-Кеттена [14: 639].
У назві колишніх єврейських колоній Велика Сейдеминуха (сучас-
не Калінінське) та Мала Сейдеминуха компонент Сейдеминуха утворе-
но поєднанням двох основ (або слів) давньоєврейської мови: сейде-
(< саде) ‘поле’ і менуха ‘відпочинок’, тобто ‘поле відпочинку’ або ‘тихе
поле’ [13: 47].
Основи більшості досліджуваних назв поселень слов’янського по-
ходження відзначаються прозорою первісною семантикою й цілком за-
довільно тлумачаться на українському мовному ґрунті.
Проте іноді навіть такі ойконіми приховують у собі небезпеку по-
милкового тлумачення. Недаремно В.А. Никонов попереджав: «Позір-
на ясність — найпідступніша пастка для топоніміста» [25: 18]. Підтвер-
дження достовірності версії походження ойконіма у багатьох випадках
практично неможливе без залучення додаткових джерел, зокрема звер-
тання до різних історичних свідчень та ойконімних легенд. Проте такі
розшуки не завжди допомагають, адже історія мало зафіксувала випад-
ків докладного опису причин і мотивів номінації об’єкта [32: 4]. Тоді
доводиться відновлювати обставини появи населеного пункту та при-
чини його виникнення. І, фактично, замість етимології займатися
етіологією, без якої ономастичне дослідження залишається не повним,
а іноді й помилковим [12: 88].
Отже, однозначно пояснити деякі ойконіми надзвичайно складно,
тому такі назви мають по кілька версій походження, наприклад: дру-
гий компонент ойконімів Велика (Мала) Кардашинка (ГП) може похо-
дити від антропоніма *Кардашин (< Кардаш) або від географічного
терміна *кардашинка (< кардашина), пор., рос. діал. курдашúна ‘яма на
дні ріки або струмка’ [31 ХVI: 116]); ойконім Горностаївка (Грн) — від
прізвиська першопоселенця — козака Горностая; від прізвища генера-
ла Горностаєва або ж може бути перенесеною назвою, пов’язаною з
с. Горностаївка на Чернігівщині; ойконім Качкарівка (Брс) — від прі-
звиська першопоселенця Качкаря або від географічного терміна *кач-
каровий, дооформленого суф. -к-, пор. укр. качкáрь ‘став’ [30: 92].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 15
Ойконiмiя Херсонщини в iсторико$етимологiчному аспектi (загальнi уваги)
Досить часто місцеве населення переосмислювало незрозумілі
назви, через що ойконіми зазнавали суттєвих фонетичних, морфоло-
гічних і семантичних трансформацій аж до невпізнання порівняно з
первісною історичною формою [3: 43]. На досліджуваній території спо-
стерігаємо зближення тюркського ойконіма Мустопой із пізнішим Мос-
тополь (сучасне с. Петрівка Гнч); заміну антропонімної твірної основи
апелятивною: ойконім Заградівка (ВП) — первісно Загрядовка — утво-
рено від прізвища землевласників Загряжських [20: 76].
Іноді сучасні ойконіми зберігають лише звуковий чи графічний
образ, далекий від вихідного, первинного, що, звичайно, впливає на їх
етимологічну інтерпретацію.
Наведемо приклад, як помилкова назва стала офіційною назвою
географічного об’єкта. Йдеться про ойконім Милове (Брс) відгідронім-
ного походження, засвідчений в історичних джерелах із кін. XVII ст.
як зимівник, поселення, село Меловое, «местечко Меловое (Омелове)
при балке Меловой (Омеловой)», «местечко Меловая». Під сучасною
назвою — Милове — цей населений пункт фіксується від 40-х рр. XX ст.
в адміністративно-територіальному довіднику Української РСР. Чому
було трансформовано первісну назву населеного пункту сказати важ-
ко. Уважаємо, що необхідно виправити цю прикру помилку і поверну-
ти населеному пункту його історичну назву (детальніше див. [11]).
Ойконімія — не замкнена сфера, вона взаємодіє з різними онімними
та ін. мовними одиницями [27: 123]. Це яскраво проявляється у назвах на-
селених пунктів Херсонської області. Представимо основні принципи но-
мінації поселень Херсонщини й ті мовні засоби, якими вони виражалися.
Крім згадуваних раніше вторинних відойконімних утворень, надзвичайно
продуктивних на досліджуваній території, ще можна визначити такі на-
прямки творення ойконімів Херсонщини: від антропонімів; від географіч-
них термінів; від гідронімів; від ергонімів, а також перенесені назви.
Херсонський ойконімікон почав формуватися в той період, коли
власницькі відношення були визначальними в соціальному житті су-
спільства, що відбилося в назвах населених пунктів. Саме тому назви
поселень Херсонщини характеризуються підвищеною роллю антропо-
німів як твірних ойконімних основ. Відантропоніміні ойконіми утво-
рюються здебільшого від прізвища або імені землевласника — т. зв. по-
міщицькі населені пункти (пор.: Дар’ївка — від імені власниці Дар’ї
Гур’євої; Іванівка (сучасне смт Білозірка БЗ) — від імені власника Івана
Ганнібала; Перетовка (сучасне с. Дудчани НВ) — від прізвища власника
І. Перетов — чи прізвиська або імені першого поселенця — т. зв. казен-
ні населені пункти (пор.: Бехтери — від прізвиська Бехтер; Британи —
від прізвиська Британ, Іванівка — від імені першопоселенця Івана Гні-
даша; Костогризове – від прізвиська козака Костогриза; Музиківка — від
прізвиська селянина-втікача Музики; Рубанівка — від прізвиська гайда-
маки Рубана).
Відантропонімні ойконіми Херсонської області утворювалися
здебільшого суфіксальним способом за продуктивною моделлю на
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 416
Єфименко I.В.
-івк(а) | -овк(а), характерною для територій пізнього заселення, пор.:
Анатолівка, Біляївка, Василівка, Каховка, Кочубеївка, Музиківка, Олек-
сандрівка та багато інших.
Менш уживані відантропоніміні моделі на -ов(е) | -єв(е): Білогру-
дове, Балашове, Білоусове, Львове, Драгоманове, Маркеєв, Салькове,
Твердомедове, Токареве; -ин(е): Бабине, Дудчине, Ольгине, Потьомкине,
Чайкине; -івськ | -овськ: Скадовськ, -к(а): Арнаутка.
Для періоду приватного землекористування властиві моделі
ойконімів у формі множини [18: 109-110], що первісно позначали на-
йменування сім’ї за її головою, наприклад: Буркути, Кожум’яки, Ко-
хани, Сокирки.
На досліджуваній території зафіксовано також продуктивну мо-
дель відантропонімних ойконімів кін. XVIII — поч. XIX ст. — іменник
чи присвійний прикметник у Р. в., пор: Іщенка, Клапая, Марченка,
Остапенка, Слиненка. У XIX ст. такі форми ойконімів поступово за-
ступаються формами Н. в. і вживаються паралельно з ними: Кос-
тогрызова (1864 р.) і Костогрызово (1887 р.), пізніше сучасне Косто-
гризове.
Використовуючи традиційні словотвірні засоби, пізніше, за радян-
ських часів, утворювалися нові відантропонімні ойконіми (від прізвищ
героїв епохи, політичних, державних діячів, воєноначальників), пор.,
наприклад: Гладківка (< Гладков — прізвище радянського розвідника,
який загинув 1943 р. у боях за визволення села), Кірове, Куйбишеве,
Ленінка, Птахівка (< Птахов — прізвище голови Дніпровського ревко-
му, який загинув у селі 1919 р. під час громадянської війни), Цюру-
пинськ (2), Щорсівка.
Другу значну групу ойконімів Херсонщини утворено від геогра-
фічних термінів (далі — ГТ), пов’язаних із природними умовами краю
та особливостями господарювання. При розгляді ойконімів, мотивова-
них ГТ, обмежимося лише окремими тематичними групами, які ста-
новлять інтерес у зв’язку з природними умовами краю та особливостя-
ми господарювання й відбитими у ландшафтних і гідрологічних ГТ
слов’янського походження. Зокрема, характерним для досліджуваної
території ландшафтним терміном под | під ‘рівнина; низинна місцевість
долина; ніколи не орана місцевість, переважно низина’ [22: 241] моти-
вовано ойконіми Поди, Подівка, Подове. Ландшафтні терміни гірка, до-
лина, поляна, ріг, яр простежуються відповідно у складі двокомпонент-
них назв населених пунктів Генічеська Гірка, Чорна Долина, Ясна
Поляна (4), Кривий Ріг, Червоний Яр (2), Крутий Яр.
Гідрографічними термінами мотивовано ойконіми: Копані, Великі
(Малі) Копані (пор., укр. кóпань ‘рід маленького колодязя без вінця;
викопана сажалка’ [6 ІІ: 280]); Облої (пор., рос. облой ‘заплава, зато-
плювана низина, низовинні луки під водою’ [24 ІІ: 88]); Розлив (пор.,
укр. розлúв ‘прибрежжя при весняному розливі; розгалуження русла
річки’ [30: 177]); Саги (пор., укр. сáгá ‘заглибина з природною водою,
де водиться риба; піщаний берег річки; річкова затока та ін.’ [22: 248]);
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 17
Ойконiмiя Херсонщини в iсторико$етимологiчному аспектi (загальнi уваги)
Солонці (пор., укр. солонцí ‘низьке заболочене місце’ [37: 206]; ‘болото,
грузьке місце’ [30: 183]); Стариця (пор., укр. стáриця ‘старе русло річ-
ки; старе озеро’ [30: 185]).
На Херсонщині простежуються ойконіми, що містять у своєму
складі терміни на позначення земельних ділянок (пор.: клин ‘земельна
ділянка, поле; клин поля’ [30: 93-94] > нп Виноградний Клин, Великий
Клин; óтрýб ‘земельна ділянка в лісі, призначена для розподілу між се-
лянами’ [31 ХХІV: 302-303] > нп Львівські Отруби); терміни на позна-
чення типів поселення (пор.: лáгерь ‘військовий табір, стан, становище’
[8, II: 232] > нп Козачі Лагері; посад ‘населений пункт, торгово-
ремісницький центр’ [29 XVII: 149]’ > нп Посад-Покровське, слобода
‘вільне від повинностей поселення’ [9 V: 305] > нп Архангельська Слобо-
да); терміни господарського призначення (пор.: пристань > нп Гола При-
стань; порт > нп Залізний Порт).
Для досліджуваної території характерні також назви-орієнтири,
утворені від різних ГТ, наприклад: Заозерне, Запоріжжя (2), Підлісне,
Придорожнє, Приморське, Приозерне.
Поява багатьох ойконімів пов’язана з фітономенами, зокрема:
Абрикосівка, Вербове, Вишневе, Грушівка, Дубівка, Калинівка, Комиш,
Лозове, Ромашкове, Тополине, Ковильне.
Ойконіми відгідронімного походження неоднорідні за структу-
рою. Одні з них — семантичні утворення, що дублюють гідронім, на-
приклад: Бережанка, Інгулець, Лепетиха (Велика та Мала), Білозірка,
Рогачик (Верхній та Нижній), Осокорівка, Збур’ївка (Нова та Стара),
Кам’янка, Чаплинка. Інші — дооформлюються суфіксами за різними
ойконімними моделями: р. Козак → нп Козацьке, р. Інгул → нп Інгулів-
ка, оз. Сиваш → нп Сивашівка; треті — плюралізуються: Сірогози (Верх-
ні та Нижні), Торгаї (Верхні та Нижні), Каїри, Кринки, Прогної; четвер-
ті виступають ойконімізованими словосполученнями: Золота Балка,
Широка Балка, Сухий Ставок.
Усього чотирма назвами представлено на території Херсонщини
структурний тип ойконімів на -ани | -яни, що вказують на поселенців
або поселення біля певного об’єкта: Дудчани (розташовано біля Дуд-
чанської Балки), Дніпряни, Комишани, Озеряни. Усе це пізні утворення,
що виникли внаслідок перейменувань радянського періоду.
На території Херсонщини засвідчено факти творення ойконімів
від культового храмового свята: Архангельське, Благовіщенка, Вознесен-
ка, Петропавлівка, Преображенка.
Населені пункти Херсонщини виникали здебільшого стихійно,
тому ойконіми часто дублюються на обмеженій території. Для ойконі-
мікону сучасної Херсонської області характерна велика кількість од-
нойменних назв населених пунктів. Зокрема, 69 ойконімів мають по
кілька (від 1 до 5) ідентичних відповідників: Садове (4), Степне (4),
Ясна Поляна (4), Іванівка (5), Петрівка (5), Федорівка (5), Новодмит-
рівка (5), Миколаївка (6).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 418
Єфименко I.В.
Явище однойменності, на думку дослідників, могло з’явитися вна-
слідок кількох причин: 1) розпаду старого поселення на кілька нових;
2) заснування нового поселення вихідцями з іншого; 3) випадковим
збігом [16: 12-13].
У зв’язку з поширенням однойменності постає питання ідентифі-
кації назв — одне з болючих місць сучасних діахронічних розвідок
ойконімістів, на чому наголошував Ю.О. Карпенко [17: 10]. Адже ве-
лика кількість однойменних назв із відсутньою точною географічною
локалізацією у писемних джерелах суттєво ускладнює їхню ідентифі-
кацію. Це стосується і назв, які розрізняються диференційними озна-
ками. Наприклад, у Голопристанському р-ні засвідчено три населених
пункти, у назвах яких простежується онім Збур’ївка. На березі
Збур’ївського лиману розташовано с. Стара Збур’ївка. Недалеко (на
південний схід від нього) фіксуються сс. Нова Збур’ївка та Збур’ївка.
Поселення Херсонщини відносно молоді, проте значну їх части-
ну було перейменовано (див. вище про іншомовні назви), причому
окремі по кілька разів, пор., наприклад: Каракуї (1816) → Різдвян-
ське (кін. XIX ст.) → Сиваське (1946); Іванівка (1780) → Шкадовка
(п. п. XIX ст.) → Білозерка (кін. XIX ст.); Мала Воронцовка (1828) →
Іванівка (1917) → Миролюбівка (1964).
Часті перейменування на Херсонщині зумовлені зміною статусу
території та її населення. Суттєвим був факт швидкої урбанізації регіо-
ну, особливо за радянських часів: міста поглинали села та хутори.
До лінгвістичних причин перейменувань належить, зокрема, роз-
подібнення ойконімів шляхом:
а) додавання до назв населених пунктів диференційних компонен-
тів старий (Стара Збур’ївка) | новий (Нова Збур’ївка, Нова Кубань,
Нова Маячка); перший (Бабенківка Перша, Новодмитрівка Пер-
ша) | другий (Гаврилівка Друга, Бабенківка Друга); великий (Велика
Лепетиха, Велика Олександрівка, Великі Копані) | малий (Мала Лепе-
тиха, Мала Олександрівка, Малі Копані); верхній (Верхні Сірогози,
Верхні Торгаї, Верхній Рогачик) | нижній (Нижні Сірогози, Нижні Тор-
гаї, Нижній Рогачик);
б) утворення ойконімів-композитів зі складовою частиною Ново-
(див. вище): Нововознесенське, Нововолодимирівка (2), Нововоронцовка,
Нововоскресенське, Новогригорівка, Новоіванівка.
До екстралінгвальних причин перейменувань належать:
а) об’єднання двох (або більше) населених пунктів в один, напри-
клад, Червоноблагодатне ‹ Благодатне та Червоне; Кучерявоволодими-
рівка виникло на місці кількох об’єднаних хуторів;
б) ідеологічні або соціальні чинники, пор., наприклад: Калга →
Дружбівка (1946), Прогної → Геройське (1963), Лиманець → Кірове
(1917), Іванівка → Максима Горького (1917), Величкова Балка → Черво-
нопрапорне (1921), Рикове → Партизани (1930), Рештаки → Першо-
травневе (1957), Різдвянське — Сиваське (1935), Олешки → Цурю-
пинськ (1928), Преображенка → Червоний Чабан (1930).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 19
Ойконiмiя Херсонщини в iсторико$етимологiчному аспектi (загальнi уваги)
На думку дослідників, більша частина перейменувань у системі
топонімів України не виправдана та не аргументована, в її основі ле-
жать переважно ідейно-політичні чи інші суб’єктивні мотиви. Найбіль-
ше зловживають невиправданими перейменуваннями там, де прожива-
ють переважно переселенці, яким байдужі місцеві традиції та історія
[21: 28].
Повертаючись до семантичної вмотивованості ойконімів, зазначи-
мо, що у сучасному херсонському ойконіміконі простежуються т. зв.
«принадні» назви (термін К.І. Першиної) з позитивною семантикою,
що виникли внаслідок називання нових поселень або перейменування
старих. Серед ойконімів цього типу переважають новотвори радян-
ського періоду, пор.: Благодатівка, Веселе, Добропілля, Лазурне, Мирне,
Миролюбівка, Привільне, Роздольне, Хлібодарівка, Ювілейне.
Зупинимося ще на одному способі творення ойконімів, характер-
ному для Херсонщини. Це відергонімні утворення від назв радгоспів
(колгоспів), сільськогосподарських артілей, підприємств, розміщених
у населеному пункті або поблизу нього, наприклад: Велетенське < с-ще
радгоспу «Городній Велетень»; Радянське < с-ще радгоспу «Радянська
земля»; Республіканець < артіль «Республіканець»; Червонопрапорне <
артіль «Червоний Прапор».
Умови заселення території Херсонщини спричинили поширення
українсько-російської ойконімної взаємодії. У херсонському ойконімі-
коні помітні назви, сформовані на російському мовному ґрунті, напри-
клад: Майське, Надеждівка (2), Одрадівка, Первомайське (2) (є Першо-
травневе), Первомаївка, Степне (є Степове).
Здійснене дослідження ойконімії Херсонщини дозволяє констату-
вати, що визначальний уплив на формування місцевого ойконімікону
мали екстралінгвальні чинники, зумовлені характером освоєння тери-
торії. Йдеться про аграрну колонізацію Херсонщини кін. XVIII ст. —
поч. XIX ст., що відбилася на ойконімотворенні, передусім на активіза-
ції називання за особою власника чи засновника поселення, а також
появі бінарних ойконімів. Сучасна ойконімна система Херсонщини
сформувалася на східнослов’янському мовному ґрунті (з незначними
іншомовними вкрапленнями) за спільнослов’янськими топонімними
моделями.
Усі досліджені ойконіми становлять інформативний матеріал для
загальної ойконімної типології на українському регіональному та
загальнослов’янському рівнях.
СКОРОЧЕННЯ НАЗВ РАЙОНІВ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
БЗ — Білозерський
Брс — Бериславський
ВЛ — Великолепетиський
ВО — Великоолександрівський
ВП — Високопільський
ВР — Верхньорогачицький
Гнч — Генічеський
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 420
Єфименко I.В.
ГП — Голопристанський
Грн — Горностаївський
Івн — Іванівський
Кхв — Каховський
НВ — Нововоронцовський
НТ — Новотроїцький
1. Авдальян М.М. Херсонская область. Краткий географический очерк. — Херсон,
1957. — 74 с.
2. Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию. Ч. I: Очерки Днепра. — СПб.,
1861. — 470 c.
3. Бучко Д. Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за дани-
ми реєстру поселень з 1670 р.) // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 41-51.
4. Бушаков В.А. О первоначальном названии Аскания-Нова — «Чапли» // Советская
тюркология. — 1980. — № 1. — С. 50-52.
5. Водотика С.Г., Сінкевич Є.Г. Історія Херсонщини. — Херсон, 2003. — 202 с.
6. Грінченко Б.Д. Словарь української мови. — К., 1958-1959. — Т. І-IV.
7. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. — Луцьк, 1997. —
108 с.
8. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. — М., 1955. — Т. 1-4.
9. Етимологічний словник української мови / За ред. О.С. Мельничука. — К., 1982–
2006. — Т. 1-5.
10. Ефименко И.В. Историческая топонимия Херсонщины // Материалы Междунар.
конф. «Северное Причерноморье: к истокам славянской культуры». V чтения па-
мяти академика О.Н. Трубачева (Алупка, 25-30 сентября 2008 г.). — К.; М., 2008. —
С. 43-47.
11. Єфименко І.В. Історична ойконімія Херсонщини (відгідроніміні утворення) // Вісник
Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника: Філологія. —
Івано-Франківськ, 2011. — Вип. XXIX-XXXI. — С. 129-131.
12. Железняк И.М. Этиология имени собственного // Актуальные вопросы славянской
ономастики: М-лы Междунар. научн. конф. (Гомель, 21-22 ноября 2002 г.) / Отв. ред.
Р.М. Козлова. — Гомель, 2002. — С. 83-89.
13. Заводяний В.Д. Калінінське у літописах і спогадах. — Херсон, 2008. — 343 с.
14. Історія міст і сіл УРСР. Херсонська область / Гол. ред. кол. П.Т. Тронько. — К.,
1972. — 687 с.
15. Карпенко О.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини. — К., 1989. —
189 с.
16. Карпенко Ю.А. О синхронической топонимике // Принципы топонимики. — М.,
1962. — С. 12-14.
17. Карпенко Ю.О. Актуальні проблеми вивчення топонімії Північного Причорномор’я
// Питання ономастики Південної України. Доповіді та повідомл. V Республ.
міжвузів. оном. конференції (Миколаїв, травень 1974 р.) / Відп. ред. К.К. Цілуйко. —
К., 1974. — С. 9-15.
18. Лобода В.В. Вплив антропонімії і гідронімії на творення сучасної ойконімії Північного
Причорномор’я // Питання ономастики Південної України. Доповіді та повідомл.
V Республ. міжвузів. оном. конференції (Миколаїв, травень 1974 р.) / Відп. ред.
К.К. Цілуйко. — К., 1974. — С. 107-112.
19. Лобода В.В. Взаємодія східнослов’янських мов в українській топонімії. — К., 1976. —
107 с.
20. Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя. — К., 1976. — 231 с.
21. Лучик В. Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії
України // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 28–33.
22. Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апелятивов
(названия рельефов) // Полесье. — М., 1968. — С. 206–255.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 21
Ойконiмiя Херсонщини в iсторико$етимологiчному аспектi (загальнi уваги)
23. [Масенко Л.Т.] Тюрксько-українські взаємозв’язки і паралелі // Гідронімія України
в її міжмовних і міждіалектних зв’язках / Відп. ред. О.С. Стрижак. — К., 1981. —
С. 162-180.
24. Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. Изд. вт., перераб. и
доп. — М., 1999. — Т. 1-2.
25. Никонов В.А. Пути топонимического исследования // Принципы топонимики. — М.,
1962. — С. 15-22.
26. Отін Є.С. Гідроніми Східної України. — К.; Донецьк, 1977. — 154 с.
27. Першина К.В. О путях формирования ойконимии Донбасса советского периода //
Питання ономастики Південної України. Доповіді та повідомл. V Республ. міжвузів.
оном. конференції (Миколаїв, травень 1974 р.) / Відп. ред. К.К. Цілуйко. — К., 1974. —
С. 122–124.
28. Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края. Ч. I: Гео-
графия, этнография и народонаселение Новороссийского края. — Одесса, 1850. —
366 с.
29. Словарь русского языка XI-XVII вв. / Гл. ред. Г.А. Богатова. — М., 1975-2002. —
Вып. 1-28.
30. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини / Укл.: Т.В. Громко,
В.В. Лучик, Т.І. Поляруш. — Кіровоград, 1999. — 222 с.
31. Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф.П. Филина и Ф.П. Сороколето-
ва. — Л., 1966-2004. — Вып. 1-38.
32. Стрижак О.С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини. — К., 1967. — 126 с.
33. Трубачев О.Н. Indoarica в Северном Причерноморье. — М., 1999. — 320 с.
34. Трубачев О.Н. Названия рек Правобережной Украины. — М., 1968. — 289 с.
35. Українська радянська енциклопедія: в 12 т. — К., 1977-1985.
36. Чабаненко В.А. Великий Луг Запорозький: Історико-топонімічний словник. —
Запоріжжя, 1999. — 331 с.
37. Черепанова Е.А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского
Полесья. — Сумы, 1984. — 274 с.
38. Шушляннікова Н. Розповіді з історії Херсонського краю. — Херсон, 2003. — 130 с.
39. Эварницкий Д.И. Вольности запорожских козаков. Историко-топографический
очерк. — СПб., 1898. — 405 с.
40. Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. — СПб., 1888. —
Т. 2. — 340 с.
41. Эварницкий Д.И. История села Фалеевки-Садовой Херсонской губернии и уезда. —
СПб., 1892. — 99 с.
42. Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд / Под ред.
О.Н. Трубачёва. — М., 1974-2010. — Вып. 1-36.
43. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. — К., 1990-1993. — Т. 1-3.
44. Янко М.П. Топонімічний словник України. — К., 1998. — 432 с.
Iryna Yefymenko (Kyiv)
THE OICONYMY OF KHERSON DISTRICT IN THE HISTORICO-
ETYMOLOGICAL FACET (GENERALITY)
In the article there oiconymicon formation of Kherson district, its territory colonization in
the historical retrospective are traced and the specifics and the most important traits of
the Kherson oiconymicon are characterized.
Key words: oiconymicon, settlement territory, settlement, oiconymical nomination,
oiconymical stem, oiconymical model.
|