Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови
У статті проаналізовано кореляцію функціонально-стильових параметрів розмовно-побутової мови. The article analyzes the correlation functional and stylistic parameters of everyday conversational language.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Українська мова |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42895 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови / С. Бибик // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 22-31. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42895 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бибик, С. 2013-04-09T19:11:54Z 2013-04-09T19:11:54Z 2011 Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови / С. Бибик // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 22-31. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42895 8: 81`38 У статті проаналізовано кореляцію функціонально-стильових параметрів розмовно-побутової мови. The article analyzes the correlation functional and stylistic parameters of everyday conversational language. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови Differential characteristics of everyday conversational style of the literary language Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови |
| spellingShingle |
Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови Бибик, С. Дослідження |
| title_short |
Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови |
| title_full |
Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови |
| title_fullStr |
Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови |
| title_full_unstemmed |
Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови |
| title_sort |
диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови |
| author |
Бибик, С. |
| author_facet |
Бибик, С. |
| topic |
Дослідження |
| topic_facet |
Дослідження |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Українська мова |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Differential characteristics of everyday conversational style of the literary language |
| description |
У статті проаналізовано кореляцію функціонально-стильових параметрів розмовно-побутової мови.
The article analyzes the correlation functional and stylistic parameters of everyday conversational language.
|
| issn |
1682-3540 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42895 |
| citation_txt |
Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови / С. Бибик // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 22-31. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bibiks diferencíiníoznakirozmovnopobutovogostilûlíteraturnoímovi AT bibiks differentialcharacteristicsofeverydayconversationalstyleoftheliterarylanguage |
| first_indexed |
2025-11-27T02:48:49Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:48:49Z |
| _version_ |
1850795342463762432 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 422
УДК 8: 81`38
Свiтлана Бибик (м. Київ)
ДИФЕРЕНЦIЙНI ОЗНАКИ РОЗМОВНО0
ПОБУТОВОГО СТИЛЮ ЛIТЕРАТУРНОЇ МОВИ
© C.П. БИБИК, 2011
У статті проаналізовано кореляцію функціонально-стильових параметрів розмовно-
побутової мови.
Ключові слова: усність, розмовність, розмовно-побутовий стиль, стильова норма.
У функціонально-стильовому плані літературно-мовний континуум
не однорідний: він структурований за сферами, умовами, форма-
ми, функціями, структурно-семантичними ознаками засобів комуні-
кації. У ньому лінгвальна модель розмовно-побутового стилю може
бути диференційована за чотирма параметрами: 1) категорійної коре-
ляції; 2) рівневим; 3) соціолінгвальним; 4) комунікативним.
Отже, домінантні категорійні кореляції уможливлюють характе-
ристику формально-змістових, жанрово-ситуативних властивостей
того чи того функціонального об’єкта в конструкті «літературна мова».
Для розмовно-побутового стилю (розмовної літературної мови, розмов-
ного стилю) такими є категорії усність, розмовність, нормативність,
що мають конкретне якісне та кількісне вираження, наповнення.
Усність визначає такі параметри розмовно-побутової сфери спіл-
кування — безпосередня/опосередкована (телефонна мова), невиму-
шена, «вільна», природна, емоційна, імпровізаційна, динамічна, рух-
лива, візуалізована (окрім телефонної мови), інтонаційно та жестово
варійована. Усна форма мови має часово-просторове обмеження реа-
лізації, бо це мова тепер і зараз. Для розмовно-побутового стилю влас-
тиві діалогічні форми усної комунікації, що впливають на синтаксис,
семантику фраз.
У такому прояві усність пов’язана із соціальними параметрами
реалізації, які наповнюють поняття «сфера спілкування» — комуні-
кативний простір й соціально-діяльнісний статус мовців (єдність
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 23
Диференцiйнi ознаки розмовно$побутового стилю лiтературної мови
комунікантів, пов’язаних відношеннями спорідненості, етнічними, со-
ціальними або територіальними відношеннями), змістово-тематичні
обшири їхнього офіційного чи неофіційного спілкування. В усьому
обширі реалізації усної форми мови розмовно-побутова — це лише
важливий сегмент у складному загальному комунікативно-стильовому
конструкті «усна мова» як конкретній реалізації повсякденної мовної
свідомості. Для розмовно-побутового стилю на перший план висува-
ють такі ознаки: щоденне, неофіційне наддіалектне спілкування [19:
522], безпосередні побутові ситуації спілкування [6: 196], «обслугову-
вання» .. щоденних життєвих потреб [12: 292], неофіційну сферу спіл-
кування [16: 320], характеризують її як мову повсякденного вжитку,
мовлення в сім’ї, у невимушеній, «неофіційній» ситуації [20: 12]. Отже,
розмовний стиль літературної мови як повсякденна психофізична ді-
яльність протиставлений іншим стилям літературної мови як таким,
що за їх допомогою мовець здійснює певну соціально-професійну ді-
яльність. Побутова усна літературна мова протиставлена публічній
усній літературній мові. Літературне повсякденне неофіційне спіл-
кування — розмовно-побутовий стиль — це сфера приватних, родин-
них, дружніх, інтимних, неформальних міжособистісних мовних кон-
тактів вдома, на відпочинку, під час занять спортом, відвідування
культурно-мистецьких заходів, на виробництві, в освітніх закладах,
здійснюваних за допомогою різноманітних висловлень, звертань, сте-
реотипних виразів тощо, маркованих у ширшому літературно-мовному
контексті як розмовних. Традиційно організація мовного повсякдення
інтелігенції як носія літературної мови співвіднесена з конкретною
реалізацією розмовно-побутового стилю літературної мови.
Усність корелює з писемною мовною практикою, передумовлює
проекцію звукової мови на графічну літературну, зокрема в художньо-
естетичній трансформації. На нашу думку, слід виходити з того, що
усна розмовна мова — без посередня звукова мова з властивою їй
ритміко-інтонаційною орга нізацією та супроводжуваними мімікою і
жестами, це ціла комунікативно-стильова структура, де належне місце
посідає розмовно-побутовий стиль літературної мови. А писемна ж
форма розмовної мови (стилю) — це не графічна фіксація живої мови в
художній літературі (частково у публіцистиці) у діалогічній чи моно-
логічній розповідній формах з відтворенням ритмомелодики та кіне-
тичних засобів спілкування, а епістолярна утилітарно-побутова прак-
тика та «писемна форма розмовного стилю в її комп’юрному різновиді»
[23: 23].
В опозиції «усне — писемне» народжується інший корелят — роз-
мовність. Це, як вважав А. Едлічка, ознака літературної мови [14: 50],
оскільки її «потребує» усна й писемна комунікація, котра зберігає зв’я-
зок з усною праосновою функціонально-стильового та жанрового різно-
маніття літературної практики. У цьому плані цілком справедливо
Ф.П.Філін свого часу відзначив подвійний характер розмовності, котра,
з одного боку, охоплює усність форми літературної мови (конкретної
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 424
Бибик С.П.
літературно-мовної комунікативної акції), а з другого боку, мовні оди-
ниці розмовно-побутової практики (нейтральної розмовної побутово-
ужиткової мови) [21: 9].
Поняття розмовність застосовують лише до одиниць (структур-
них, семантичних) «нерозмовних», книжних стилів спілкування — ху-
дожнього, публіцистичного, почасти — наукового та офіційно-ділового
щодо характеристики фонетико-орфоепічних та словесно-граматичних
показників розмовної мови в стилях писемної. Такі мовні компоненти
є «функ ціонально-розмовними або потенційно-розмовними» [15: 160],
залишаючись нейтральними в роз мовній мові. Але найвиразніше ви-
являють себе лексичні і синтак сичні показники розмовності — універ-
сальної ознаки функціональної та емоційно-експресивної диференці-
ації мовних знаків одного стильового різновиду літературної мови в
межах іншого, що є наслідком багатогранного та складного процесу
дифузії, інтеграції регістрів розмовності в книжній мовній практиці.
Роз мовність — це стилістичне значення одиниць мови. Зокрема
М.М. Пилинський підкреслив, що ступінь, якість розмовності тієї чи
іншої лексики залежить: а) від рівня усталеності норм сучасних пи-
семних стилів; б) від того, як трансформуються в інших стилях екс-
пресивні властивості розмовних лексем; в) від того, що механічно чи
творчо використовується розмовне слово відповідно до вимог стилю
[15: 39-40]. Розмовність створює й синтаксичний лад висловлення.
С.Я. Єрмоленко наголошувала: «Найзагальніша стилістична класи-
фікація синтаксичних одиниць — речень — передбачає протистав-
лення їх за ознакою нейтральності — книжності і нейтральності —
розмовності [..]. Стилістична диференціація речень на розмовні і
книжні структури пов’язується насамперед із проникненням у літе-
ратурну мову, відображенням у її писемному різновиді уснорозмов-
них конструкцій» [8: 107].
За ознакою розмовності одиниць мови врешті-решт створюється
узагальнена абстрактна модель розмовно-побутового стилю літератур-
ної мови, котрий практично не має текстової фіксованої форми, на від-
міну від інших стильових різновидів сучасної української літературної
мови.
Розмовність — це явище лексико-синтаксичної стильової взаємо-
дії розмовного й публіцистичного, художнього, наукового, офіційно-
ділового стилів та критерій функціонально-стильової нормативності
усного та писемного тексту. Ці сутнісні властивості розмовності поста-
ють через три головні універсальні опозиції: розмовність — поетич-
ність; розмовність — науковість; розмовність — офіційність, котрі ле-
жать в основі процесів стильової дивергенції та міжстильової інтеграції,
колоквіалізації літературно-мовного життя й виражають, на нашу дум-
ку, градацію стандартів літературної писемної мови.
Наукова модель протиставлення «розмовність — поетичність» ви-
никла на рівні усвідомлення способів мовомислення, співвідносних з
реалізацією цих явищ. Розмовність підтримується в ужитково-по бу-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 25
Диференцiйнi ознаки розмовно$побутового стилю лiтературної мови
товій сфері та координується повсякденною мовною свідомістю, вона
засоційована з неофіційністю, буденністю, конкретністю ситуативних
стереотипів, наповнених лексико-фразеологічними та синтаксичними
усталеними конструкціями. Образність в усному спілкуванні спорадич-
на, вона не є визначальним елементом усного побутового спілкування.
Натомість у художній мові поетичність — наскрізна функціональна
ознака, що засвідчена в тропеїчних та фігуральних висловах, у функці-
ях символів, літературно-художніх онімів, у семантизованій звуковій
будові, оскільки поетична мова становить «систему мовно-виражальних
засобів, орієнтованих на досягнення стилістичного ефекту високого,
незвичного для буденного спілкування стилю» [7: 323]. Усна розмовна
мова не позбавлена образності як такої, але вона спрямована на чинник
оцінки, експресії, емоційності, узагальнення, типізації конкретних наці-
онально маркованих етнокультурних ситуацій, що формують систему
усталених порівнянь, фразеологізмів, стертих «метафор, якими ми жи-
вемо», дискурсивних розмовних синтаксичних структур. Поетичність
породжує творчий підхід до мови, конкретно-чуттєве бачення світу та
орієнтацію на його емоційно-естетичне сприйняття й відтворення у
певних писемних текстах. Якщо розмовність відображає узагальнений
національний спосіб комунікації, орієнтований насамперед на переда-
вання інформації, обмін нею, висловлення оцінок щоденного буття в
усній формі, то поетичність освячена авторським началом, має в літера-
турній традиції ідіостильове вираження й здебільшого писемну форму.
Це не значить, що розмовна мова позбавлена поетичності: вона
може бути виражена індивідуально, оскільки поняття «поетичність»
охоплює також і настроєві регістри мови (романтично-сенти мен-
тальний, лірично-інтимний, філософсько-медитаційний тощо), зокре-
ма й індивідуальної, що виявляються залежно від ситуації, теми спіл-
кування. Так само не позбавлена розмовності й поетичність прозового
й віршового тексту, оскільки поетичний словник охоплює назви-
побутовизми, діалектизми в образній функції, слова із формантами,
що сприймаються як елементи розмовного стилю, лексику з регістра-
ми пестливості, жартівливості, іронії, гумору, вульгарності, лайливості
і под., до того ж художня оповідь не може обійтися без стилізації усно-
розмовних діалогів, полілогів, без настанови на поліфонізм оповідного
контексту, у якому зливаються голоси автора, персонажів, природи.
«Низьке», буденне перебуває в колі мовно-естетичного опрацювання,
набуваючи ознак мовних знаків культури.
Визначальність кореляції «розмовність — поетичність», на нашу
думку, у тому, що на цьому протиставленні зросла свого часу нова, по
відношенню до буденної, повсякденної, модель мовомислення — об-
разного художнього, високого, емоційно-естетичного. Завдяки такій
здатності мислити в історії національної мови постала різножанрова
поетична культура. Два способи мовомислення, звичайно ж, не існують
окремо, а тому залежно від комунікативних інтенцій частка тих чи тих
словесно-образних структур з характерним для них функціонально-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 426
Бибик С.П.
си туа тив ним навантаженням використовується чи то в розмовній (ко-
му ні ка тивно-стильовий комплекс «усна мова»), чи то в поетичній
(фольклор, художня мова, частково мова публіцистики) сфері. Отже,
цей тип взаємодії є, так би мовити, паритетним і стосується, у плані ге-
нетичному, онтологічному, певних сегментів у національно-мовній
структурі — нелітературній та літературній. Поетичність «готова» уві-
брати в себе розмовність, але є обмеження функціонального, естетич-
ного та нормативного планів, натомість настанови поетики писемного
тексту на поліфонізм, оповідність, діалогізм, невимушеність неможли-
ві без «присутності» розмовності.
Так само складною й багатогранною є кореляція «розмовність —
науковість», пов’язана з протиставленням розмовне — книжне, усне —
писемне, ненормативне — нормативне. Насамперед відзначаємо важ-
ливість форми мови для реалізації цих явищ: усної — для розмовності,
писемної — для науковості, оскільки для наукового стилю вкрай важ-
ливо зафіксувати здобуте знання у часі та просторі, саме писемна фор-
ма впливає на формування синтаксису мови науки. Науковість вира-
жається у ясності, точності й логічній послідовності, доказовості,
продуманості викладу, висловлення своєї думки, в абстрактності остан-
ньої. Стильове значення науковості пов’язане з характерним лексич-
ним наповненням тексту (термінологія, книжна, абстрактна лексика).
Саме це й складає суть поняття «естетика наукової мови», котра від-
сікає усе ситуативно-конкретне, предметно-зображальне.
Звукова ж форма наукової мови (усна відтворювальна мова) вто-
ринна. Незначне коло й інших розмовних елементів у науковому стилі
— займенників першої і другої особи множини, дієслів наказового спо-
собу, узагальнено-особових та неозначено-особових речень. Взає модія
розмовної та наукової мови найбільше виражена саме у жанрі науково-
популярному, орієнтованому на діалогічну взаємодію між автором та
уявлюваним читачем, коли актуалізуються оцінність, образність, емо-
ційність, експресивність викладу. І це пов’язано не лише з використан-
ням специфічних метафор, порівнянь, але й з тим, що залучаються
складники розмовного образу світу, що допомагають через опертя на
побутову свідомість, конкретно-чуттєві (зорові, слухові, дотикові) об-
рази елементарних ситуацій буття пояснити складне, абстрактне явище
[пор. 10: 31]. По суті, інструментарій розмовно-побутового стилю вико-
нує функцію провідника наукового знання (запитання — відповідь у
науковій прозі; просте речення в науковому тексті; розмовні вставки в
науковому тексті; неповні речення в писемних стилях).
Науковий стиль так само мало індивідуалізований, як і розмов-
ний. Науковість так само, як і розмовність, передбачає використання
символів — замісників інших знаків: у науковому стилі залучають для
пояснення формули, графіки, схеми, а в розмовному — жести, міміку,
інтонацію. Свого часу Х.Р. Курбатов запропонував визначати на у ково-
по пулярний стиль викладу (нейтрально-безособовий, ввіч ливо-на ка-
зовий, псевдо інтимний різновиди) як писемну ужитково-професійну
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 27
Диференцiйнi ознаки розмовно$побутового стилю лiтературної мови
мову, де слово «ужиткова» буде підкреслювати поширеність тих чи
тих професій, ремесел [11: 162 — 167].
Розмовно-побутовий та офіційно-діловий стилі протиставлені на
засадах стильового значення розмовності та офіційності конструктив-
них одиниць, що виникають як наслідок міжстильової інтеграції під
впливом соціальних чинників. Останні ж впливають на вирівнювання
норм розмовного стилю, оскільки щоденна офіційна виробничо-
службова практика мовців зумовлює нормалізацію ужитково-побутової
сфери спілкування, особливо у містах. Також соціальну мотивацію має
використання офіційно-ділових кліше, слів-термінів, словосполучень,
фраз із стилізованої виробничої ситуації, що у прозовій мові набува-
ють ознак розмовності, бо стають знаком-образом усної мови того чи
того соціального типу персонажу або ж засобом іронізування з соці-
альною конотацією [пор. 13: 193].
Для сфери офіційної комунікації характерні як усна (офіційна
пуб лічна та виробничо-службова з жанрово-стильовими різновида-
ми), так і писемна форми мови. Свого часу А.П. Коваль, Д.Х. Баран-
ник сформулювали кілька порад з доопрацювання ділового тексту для
виголошення («засоби і прийоми «урозмовлення»), надання йому
форми «розмова з аудиторією» [зокрема пор. 9: 233-235]. Так, у
жанрово-сти льо вих різновидах усної виробничо-службової мови біль-
ше виражені такі прагматичні компоненти, як непідготовленість, спон-
танність, використання компенсаційних засобів (інтонація, міміка,
жести), надлишковість (повтори слів, словосполучень, змісту, дублю-
вання емоцій), що ще більше споріднює усну ділову мову з розмовно-
побутовою сферою спілкування. За емоційністю/нейтральністю пові-
домлюваного, а також на рівні порядку слів у синтаксичній організації
висловлення розмовно-побутова та офіційно-ділова практика проти-
ставлені.
Взаємодія «розмовність — офіційність» — це також прояв впливу
стихії живої мови на мову газет, офіційних виступів на радіо, телеба-
ченні, у пресі. Зокрема, щодо періоду 90-х років ХХ століття засвідчу-
ють як дифузію субстандартних елементів, стилістично нижчих шарів
мови, так і наявність «загальної стилістичної тональності усної мови у
сфері публіцистичного стилю» [17: 34].
Отже, в офіційній сфері розмовність — риторична експресивна ка-
тегорія, яка охоплює поняття емоційного, живого, невимушеного, до-
ступного для сприйняття спілкування. У такій якості вона репрезенто-
вана у публічних монологічних формах (виступ, лекція, доповідь
тощо). Йдеться про спеціальну підготовку, налаштування мовного ре-
гістру повідомлення, обміну думками, певною інформацією, що харак-
терні для ораторського мистецтва, мови ЗМК, науково-популярного
викладу.
Другий параметр диференціації розмовно-побутової сфери — рів-
невий, тобто окреслення фонетичних, морфологічних, лексичних, син-
таксичних засобів в усних висловленнях носіїв літературної мови. У
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 428
Бибик С.П.
проекції на художньо-естетичну, наукову, публіцистичну сфери по-
всякденного спілкування ці самі одиниці стають виражальними зна-
ками з ознакою розмовності, які зокрема фіксують лексикографічні
джерела з відповідними ремарками, засвідчуючи соціостилістичну ди-
ференціацію літературної мови, територіально-мовну базу формуван-
ня й удосконалення, емоційно-експресивної динаміки, активність не
лише функціональних, а й образно-естетичних процесів у ній. У тако-
му вузькому розумінні розмовності на першому плані постає питання
конкуренції одиниць мови в конкретний синхронний відрізок часу.
Розмовні елементи в писемній літературній мові не слід сприймати як
розхитування стабільності книжних норм, а як елементи, що окреслю-
ють її розвиток та певні тенденції.
Рівневі розмовні одиниці — лінгвальні маркери стилю, складові
стильової норми. Щодо розмовно-побутового стилю літературної мови
база його норми створює прецедент осмисленого засобу повсякденної
мовної комунікації. Дослідники відзначають високий ступінь варіатив-
ності мовної норми в розмовному стилі (Д.Х. Баранник, О.О. Лаптева
та ін.).
Оскільки виникають певні труднощі щодо кодифікації складників
розмовного стилю, тому некодифікованість також визначають як один
із параметрів розмовної норми (О.А. Земська). Субстандартна норма
розмовно-побутового стилю літературної мови передбачає, що на її пе-
риферії перебувають діалектні, сленгові елементи, які допускає літера-
турна норма як така.
У концепції розмовного стилю Д.Х. Баранника — це глобальний
функціональний сегмент мови, «який стосується повсякденної трудо-
вої, побутової, особистісної, ситуативно-контактної, переважно усної
мовленнєвої діяльності» [1: 29]. Залежно від того, яким рівнем мовно-
літературного стандарту оволодів мовець, його розмовно-побутова
практика матиме відповідне співвідношення ненормативних/норма-
тивних мовних елементів, засобів вираження думки та емоцій, переда-
вання ситуативної експресії. Тобто вона буде явищем усної літератур-
ної мови чи явищем з периферійними перехідними елементами, з
тяжінням до конотованої уснорозмовної мови з говірковими, діалект-
ними, інтердіалектними, просторічними фонетичними, лексичними,
граматичними, просодичними, найстійкіши орфоепічними, акцентоло-
гічними елементами, компонентами мелодики, а також із со ціально-
жаргонними нашаруваннями Отже, коли йдеться про роз мовно-
побутовий стиль літературної мови, то застерігають, що він
характеризується специфічними явищами побутової мови при літера-
турній нормативній основі [22: 178].
Розмовно-побутовий стиль літературної мови — це інструмент,
яким на сьогодні, за нинішніх умов поширення освіченості, інтелекту-
алізації мовної свідомості носіїв національної мови, оперує будь-який
представник українського соціуму, оскільки його основи засвоюють з
дитинства. Вони складаються у стильову розмовну норму з відповід-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 29
Диференцiйнi ознаки розмовно$побутового стилю лiтературної мови
ними фонетико-орфоепічними, лексико-номінативними, фразеологіч-
ними, синтаксичними параметрами, сформованими історично та за-
гальноприйнятими відповідно до мети, завдань та змісту побутової
сфери спілкування. До того ж, неправильності в розмовній мові мо-
жуть кваліфікуватися не лише за соціальними чи територіальними
чинниками, а й з позицій моделювання психічних чинників мовної ді-
яльності, двобічної комунікації. Парадигма можливих девіацій також
входить у поняття стильової розмовної норми, оскільки в усній мові,
як підкреслював А.П. Грищенко, довільній і хаотичній на перший по-
гляд, «існує строга упорядкована, незвична, для тих, хто мислить у
межах граматики книжної мови», норма [3: 14]. Існує, врешті-решт,
внутрішньосистемна норма як модель мисленнєвих операції відбору й
організації комунікації.
Для диференційної характеристики розмовно-побутового стилю
не менш важливий соціолінгвальний параметр. Ототожнення розмов-
ності зі спонтанністю, неофіційністю, непублічністю, діалогічністю та
ситуативною конкретністю передумовлює специфіку протиставлення
«книжна мова — розмовний стиль» та взаємодії «книжна мова + роз-
мовний стиль». Названі соціолінгвальні ознаки розмовності — це
функціонально-ситуативні параметри усної розмовно-побутової кому-
нікації.
У кожній конкретній літературно-мовній інтеракції «залежно від
сфери та ситуації спілкування формується диглосія: мовець здійснює
соціальний та нормативний контроль, так би мовити, за рівнем своєї
розмовності, зваженої розкутості» [2: 159], а тому в публічній, офіцій-
ній комунікації буде залучати інший набір засобів розмовності з ура-
хуванням фільтру вищого рівня нормативності. З цих міркувань соціо-
лінгвальні ознаки розмовності слід виявляти й з урахуванням її
вторинних проявів у підготовленій, офіційній, публічній, монологічній
формах літературної мови.
Четвертий параметр диференціації розмовно-побутового стилю
може бути окреслений за допомогою комунікативних чинників. З од-
ного боку, виділяють прагматичні аспекти виражальної якості розмов-
ності, зокрема повідомлення, оцінка, намір, асоціативність, су б’єк-
тивність, емоційність, експресивність тощо [14: 239]. З іншого боку,
вважають, що розмовність забезпечує конкурентність комунікативно-
стильових утворень (зокрема, пригадаймо зміни у співвідношеннях
визначальної ролі художнього та публіцистичного стилів у сфері мов-
ної динаміки), вона стає чинником полюсності у сферах, котрі завойо-
вують книжні (розмовні елементи не допускаються у молитви, пропо-
віді, адміністративний стиль) жанрово-стильові різновиди літературної
мови. Розмовність, колоквіалізація набувають поширення в суспільно-
му обговоренні, там, де є полеміка. Якщо в розмовно-побутовому стилі
це можна передати за допомогою емоційно-експресивних одиниць, то,
наприклад, у науковому ефект діалогізму, орієнтації на слухача, спів-
розмовника досягають за участі синтаксичних прийомів.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 430
Бибик С.П.
Отже, структурована комплексна розмовність є якістю літератур-
ної мови, вона пов’язана з певними сферами, способами функціонуван-
ня літературної мови, соціальним статусом її носіїв. Розмовність — це
така якість у літературній мові, що засвідчує взаємопроникність, ди-
фузність її усної та писемної форм, наявність динамічної функціональ-
ної та психолінгвальної основи дивергенції стильових сфер як стерео-
типних моделей оперування закріпленими за ними мовними знаками.
1. Баранник Д.Х. Народнорозмовний складник лексичної та фразеологічної систем
національної мови: (на захист розмовного стилю) // Мовознавство. — 2008. —
№4–5. — С.18–31.
2. Бояджиев Т. Разговорният език и книжовната нормативност // Български език. —
2009. — Год. LVI. — С.157 — 161.
3. Грищенко А.П. Напрями досліджень з усного мовлення у сучасному мовознавстві //
Мовознавство. — 1968. — №5. — С. 11 — 16.
4. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення.
Просте речення. — К.: Наук. думка, 1973. — 288 с.
5. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. — К.: Видавничий
центр “Академія”, 2005. — 368 с.
6. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний слов-
ник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко, — К.: Либідь, 2001. — 224 с.
7. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (Стилістика та культура мови). —
К.: Довіра, 1999. — 431 с.
8. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. — К.: Наук. думка, 1982. —
204 с.
9. Коваль А.П. Культура ділового мовлення: писемне та усне ділове спілкування. — К.:
Вища шк., 1972. — 223 с.
10. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української мови. — К.: Вид-во КДУ, 1970. —
306 с.
11. Курбатов Х.Р. О стиле письменной обиходно-профессиональной речи // Проблемы
функционирования языка и специфики речевых разновидностей: межвуз. сб. науч.
трудов. — Пермь, 1985. — С. 162 — 167.
12. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: підручник /
За ред. Л.І. Мацько. — К.: Вища шк., 2003. — 462 с.
13. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови /
С.Я. Єрмоленко, Г.М. Колесник , К.В. Ленець та ін.; за ред. В.М. Русанівського. — К.:
Наук. думка, 1977. — 237 с.
14. Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 20: Теория литературного языка в работах
ученых ЧССР / Под ред. Кондрашова Н.А. — М.: Прогресс, 1988. — 319 с.
15. Пилинський М.М. Розмовна лексика в писемних стилях сучасної української літера-
турної мови. // Взаємодія усних і писемних стилів мови. — К.: Наук. думка, 1982. —
С 28-67.
16. Стилистический энциклопедический словарь русского языка / Под ред М.Н. Кожи-
ной; чл. редкол.: Е.А. Баженова, М.П. Котюрова, А.П. Сковородников. — 2-е изд.,
испр. и доп. — М.: Флинта: Наука, 2006. — 696 с.
17. Тараненко О.О. Колоквіалізація, субстандартизація та вульгаризація як характерні
явища стилістики сучасної української мови // Мовознавство. — 2002. — №4–5. —
С. 33 — 39
18. Українська лінгвостилістика ХХ — початку ХХІ ст.: система понять і бібліографічні
джерела / За ред. д-ра філол. наук, проф. С.Я. Єрмоленко. — К.: Грамота, 2007. —
358 с.
19. Українська мова: Енциклопедія / голова редкол. В.М. Русанівський. — [вид. 3-тє, зі
змінами і доп.]. — К.: “Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2007. — 856 с.
20. Усне побутове літературне мовлення. — К.: Наук. думка, 1970. — 204 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 31
Диференцiйнi ознаки розмовно$побутового стилю лiтературної мови
21. Филин Ф.П. О структуре современного русского литературного языка // Вопросы
языкознания. — 1973. — 2. — С. 3 — 12.
22. Франко З.Т. Стилі усного мовлення // Закономірності розвитку українського усного
літературного мовлення. — К.: Наук. думка, 1965. — С. 165 — 190.
23. Чемеркін С.Г. Українська мова в Інтернеті: позамовні та внутрішньоструктурні про-
цеси. — К., 2009. — 240 с.
Svitlana Bybyk (Kyiv)
DIFFERENTIAL CHARACTERISTICS OF EVERYDAY CONVERSATIONAL
STYLE OF THE LITERARY LANGUAGE
The article analyzes the correlation functional and stylistic parameters of everyday
conversational language.
Keywords: oral, kollokvyalyzm, everyday conversational style, the style norm.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ЧИСЛІВНИКИ “НЕ ЗНАЮТЬСЯ” З ТОП-
У пресі з’явилися дивні поєднання, для яких навіть назви немає, бо за таким
зразком в українській мові слів ніколи не утворювали. Це поєднання іншомов-
ної основи топ-, що за значенням відповідає українському “найкращий”, з кіль-
кісним числівником, пор.: Жоден з навчальних закладів України не потрапив
до топ-500 кращих навчальних закладів світу (Україна молода, 12.02.2011); З
Європи до топ-10 [найкращих міст для проживання] потрапили лише Відень та
Гельсінкі (Український тиждень, 25.02–3.02.2011).
Відомо, що кількісні числівники вживаються самостійно, означаючи число
(п’ять плюс десять — п’ятнадцять), та з іменниками, визначаючи кількість
кого-, чого-небудь (дві жінки, чотири столи). Від них можна утворити переваж-
но порядкові прикметники (три — третій, чотири — четвертий), зрідка — імен-
ники (одиниця, сімка, десяток), дієслова (двоїтися, восьмерити) та прислів-
ники (утроє, двічі). Із префіксами українського чи чужомовного походження
кількісні числівники зовсім не поєднуються. Тому поєднання чужомовного топ- із
кількісними числівниками — це безглузде утворення, яким хизуються автори-
невігласи. Замість топ- потрібно вживати прикметники найкращий (найкраща,
найкраще, найкращі). Пор. у згаданих реченнях: Жоден з навчальних закладів
України не потрапив до 500 найкращих навчальних закладів світу; З Європи до
10 [найкращих міст для проживання] потрапили лише Відень та Гельсінкі.
Тож пам’ятаймо, що кількісні числівники “не знаються” з чужомовним топ-.
Катерина Городенська
|