Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/429 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка / С. Кулешов // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 58-62. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860269681996201984 |
|---|---|
| author | Кулешов, С. |
| author_facet | Кулешов, С. |
| citation_txt | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка / С. Кулешов // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 58-62. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T19:05:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 658
олюбляю критичні рецензії. Особливо
щодо своїх опусів. Вони показують, де ти
помилився, де недопрацював, де логічно
схибив. Вони є стимулом для розмірковувань і,
власне, дають змогу з іншої точки зору поглянути
на результати своєї праці. У цілому ж критика в
науці є рушійною силою, поштовхом для побудови
нових концепцій і руйнації старих. Все це я кажу
про конструктивну критику, що ґрунтується на
певних концептуальних засадах, логіці, а якщо
йдеться про галузі знань, спрямовані на практичну
діяльність – то ще й на досвіді цієї діяльності.
Слід відзначити, що рецензію М. Васильченка
«Термінологія, термінологія...», опубліковану в
«Бібліотечному віснику» (№ 5 за 2007 р.), як і його
попередню «Посібники, посібники...» (див.
«Бібліотечний вісник» № 6 за 2006 рік) я прочитав
із цікавістю. Але друга надала мені більше задово-
лення, ніж перша. І не тому, що в першій критику-
вався мій посібник*, а через наявність у ній низки
неоднозначних положень, які не дають мені можли-
вості враховувати ці критичні зауваження. Відзна-
чимо також, що деякі з них поєднані з певними мен-
торськими настановами, висловленими не дуже ко-
ректно з точки зору етики наукової дискусії.
Розглянемо критичну статтю з самого початку.
Автор (дозвольте мені так називати шановного
М. Васильченка) говорить про виникнення на сти-
ку різних наук нових, зокрема космічної біології,
соціальної педагогіки і соціальної психології. Він
вважає, що до такого роду наук можна віднести уп-
равлінське документознавство, яке, на його думку,
виникає на початку ХХІ століття і навіть увійшло
до навчальних планів ВНЗ культури. Автор не за-
перечує необхідність включення нових, сучасних,
перспективних дисциплін у навчальні програми,
особливо, як він підкреслює, із загальної теорії уп-
равління та галузевого управління. Оці перші ав-
торські тези, що управлінське документознавство
виникає у ХХІ столітті, що воно формується на
стику наук (я так розумію, що це документознав-
ство та теорія управління), що воно певним чином
дотичне до загальної теорії управління та галузево-
го управління, свідчать про незнання чи неро-
зуміння Автором історії та сучасної структури до-
кументознавства. Це також підтверджують і по-
дальші його розмірковування.
Управлінське документознавство за своєю струк-
турою не є новою дисципліною – як науковою, так
і навчальною. Власне, це той розділ або напрям до-
кументознавства, який домінував у розробках го-
ловних наукових інституцій з цієї дисципліни ще за
радянських часів – Всесоюзного (тепер Всеросійсь-
кого) науково-дослідного інституту документознав-
ства і архівної справи та Московського державного
історико-архівного інституту. І спрямований він був
саме на дослідження управлінської документації, а
серед її класів – переважно організаційно-розпо-
рядчої. Інші типи документації чи документів – на-
уково-технічна, картографічна документація,
аудіовізуальні документи та інші – вивчалися знач-
но менше. Така ситуація зберігається і нині. За на-
явності нової версії документознавства, яку можна
назвати загальним документознавством (дехто про-
понує назвати його документологією), напрями, які
досліджують різні типи документації або доку-
ментів, формують спеціальне документознавство.
Саме за назвою об’єкта дослідження запропонова-
но і назви цих напрямів: управлінське документо-
знавство, аудіовізуальне документознавство *, кар-
тографічне, електронне. Називаючи навчальний
Сергій КУЛЕШОВ,
завідувач відділу документознавства
Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства,
д-р іст. наук, професор
Êðèòèêà, êðèòèêà…
àáî äåÿê³ çàóâàãè äî ðåöåí糿 Ì. Âàñèëü÷åíêà
ОГЛЯДИ. РЕЦЕНЗІЇ
* Тут йдеться якраз про типи документів, оскільки,
на думку фахівців Центрального державного кінофото-
фоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, кінофотофо-
нодокументи не можуть охоплюватися поняттям «доку-
ментація».
П
* Кулешов С. Г. Управлінське документознавство:
Навч. посібник. – К., 2003. – 57 с.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
Îãëÿäè. Ðåöåí糿
59
предмет «Управлінське документознавство», я все
ж таки мав на увазі відповідність його певному на-
уковому напряму спеціального документознавства.
Автор акцентував увагу читача на моїх словах, що
«поряд із загальним документознавством існує
спеціальне документознавство, і його єдиним конс-
титуйованим представником на сьогодні є тра-
диційне документознавство, яке зважаючи на ха-
рактер дослідницької проблематики слід назвати
управлінським». Так воно і є. Досить незначною на
сьогодні є частка досліджень науково-технічної,
картографічної, інших типів документації,
аудіовізуальних документів. На перший погляд,
солідним є потік публікацій з електронного доку-
ментознавства, однак у них переважно розглядають
питання техніко-технологічного, програмного чи
лінгвістичного забезпечення електронного доку-
ментообігу, а не документознавчі аспекти створен-
ня та функціонування електронної документації,
електронних документів. Переважна більшість
досліджень традиційного документознавства спря-
мована на вивчення управлінської документації, а у
підсумку – на створення нормативного, методично-
го та наукового забезпечення діловодства. Про це
свідчить проблематика замовлень Державного
комітету архівів України Українському науково-
дослідному інституту архівної справи та докумен-
тознавства та ініціативних планових тем зазначено-
го інституту за 12 років його фактичного існування.
Ось що малося на увазі у посібнику, коли гово-
рилося про «характер дослідницької проблемати-
ки». Його специфіка порівняно з іншими напряма-
ми спеціального документознавства саме і полягає
у дослідженні управлінської документації – голов-
ного об’єкта управлінського документознавства.
Тому немає нічого дивного, що більшість завдань
управлінського документознавства пов’язана саме
з управлінською документацією.
Втім, зупинимося на одному завданні, яке не спря-
мовано, на думку Автора, на дослідження уп-
равлінської документації, а є профільним для уп-
равлінського документознавства, однак трактовано
Автором, м’яко кажучи, досить дивно. Йдеться про
завдання уніфікації термінології управлінського до-
кументознавства. Єдиним виявом такого завдання,
на думку Автора, є уніфікація терміна «управлінсь-
ке документознавство» самого з собою (?). У Авто-
ра виникають питання: з ким і з чим слід уніфікува-
ти термінологію управлінського документознав-
ства? Для мене зміст цих питань є незрозумілим.
Адже уніфікація термінології є нагальним завдан-
ням для багатьох наукових дисциплін або сфер
практичної діяльності, особливо з розвиненим по-
няттєвим апаратом і наявністю полісемічних,
омонімічних, синонімічних термінів чи значної
кількості сленгів. Вирішується це завдання за допо-
могою створення термінологічних (тлумачних)
словників або термінологічних стандартів (стандар-
тизація вважається одним із напрямів уніфікації), де
термінологія уніфікована, тобто унормовано склад
термінів, якими слід послуговуватися у професійній
практичній та науковій діяльності (у тому числі під час
створення проектів нормативно-правових актів, нор-
мативних документів, практичних посібників), та їхні
визначення. Процедура створення термінологічних
стандартів в Україні зафіксована в ДСТУ 3966-2000
«Термінологія. Засади і правила розроблення стан-
дартів та визначення понять».
Аналізуючи формулювання предмета управлінсь-
кого документознавства у посібнику, Автор заува-
жує, що перша його частина (дослідження еволюції
і сучасного змісту характеристик управлінської до-
кументації) є предметом вивчення документознав-
ства, а друга (дослідження процесів створення уп-
равлінської документації та її функціонування у ди-
намічному стані) – діловодства. Причому аргумен-
том слугує таке визначення поняття «діловодство»
в ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа.
Терміни та визначення понять»: «сукупність про-
цесів, що забезпечують документування уп-
равлінської інформації та організування роботи зі
службовими документами». По-перше, треба зазна-
чити, що діловодство – це сфера практичної діяль-
ності, а документознавство – це наука. Діловодство,
на відміну від документознавства, нічого не
досліджує, і тому воно не має ні об’єкта, ні предме-
та дослідження 1. По-друге, ще раз зауважимо, що
діловодство завжди вважалося сферою практичної
діяльності, де мають впроваджуватися наукові ре-
зультати, здобуті традиційним документознавством
(переважно – управлінським). Тому і не дивно, як
каже Автор, «з якого боку не підходь до «уп-
равлінського документознавства», видно то діловод-
ство, то документознавство, а управління проглядає
тільки в управлінській документації» 2.
До речі, Автор не зовсім точно розуміє поняття
«діловодство», оскільки функціонування управлін-
ської документації у динамічному стані не є органі-
зування роботи зі службовими документами. По-
перше, управлінська документація становить лише
одну частину сукупності службових документів в
установі; інша частина – це так звана профільна до-
кументація, яку створює установа відповідно до
свого профілю. Значна подібність обох частин мож-
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
Îãëÿäè. Ðåöåí糿
60
лива тільки для державних органів або органів міс-
цевого самоврядування, профільною документаці-
єю для яких є також управлінська. По-друге, сам
Автор перераховує відповідно до зазначеного тер-
мінологічного стандарту такі процеси діловодства,
що організуються в межах технології організації
роботи зі службовими документами, а саме: органі-
зування документообігу, формування справ, збері-
гання службових документів та користування ними
у поточній діяльності установи. Невже формування
справ чи зберігання документів можна віднести до
їх функціонування? Значною мірою це належить до
організування документообігу та користування до-
кументами. Автор наводить і визначення докумен-
тообігу за стандартом: рух службових документів в
установі від дати їх створення чи одержання до да-
ти завершення виконання або надсилання. Однак
рух документів не є функціонуванням документів.
Функціонування управлінського документа – це
дія, яку виконують відповідно до змісту документа
або резолюції на документі і яка може мати різні ви-
яви (будь-які фізичні дії, врахування показників під
час створення інших документів «взяття до відома»
тощо). Коли Автор акцентує увагу на моїй ремарці,
що «управлінське документознавство вивчає обіг в
установі управлінських документів тільки як дина-
мічних об’єктів, тобто у тому оперативному стані,
коли вони виконують функцію, заради реалізації
якої були створені», то тут йдеться не тільки про до-
кументообіг, як це вбачається Автору. Мається на
увазі саме функціонування у процесі такого обігу,
причому як динамічних об’єктів відповідно до фун-
кції, закладеної в їх характеристики під час ство-
рення, оскільки після завершення такого функціо-
нування і у разі передання їх до архівного підрозді-
лу вони вже значною мірою виконують функції ар-
хівного, тобто статичного, документа (що не вик-
лючає можливості виконання ними і певною мірою
оперативних функцій, зокрема пов’язаних з юри-
дичною силою). У подальшому Автор під час ілюс-
трації функцій управління сам частково розкриває
зміст основних функцій деяких номіналів управлін-
ських документів (не зрозуміло тільки, чому основ-
ною функцією для актів, довідок та розпоряджень
названа контрольна).
Я хотів би звернути увагу Автора на слово «ор-
ганізування» * у визначенні терміна «діловодство».
Організування – це не тільки реалізація діловодних
процесів; це також певна керівна діяльність щодо
такої реалізації 3. Тому, коли Автор наголошує, що
зазначеними процесами необхідно управляти, і саме
в управлінському документознавстві це мало стати
одним з двох ключових складників. Цілком зро-
зумілий висновок, оскільки із самого початку Автор
стверджує, що управлінське документознавство –
дисципліна, яка утворилася шляхом поєднання те-
орії управління та документознавства. Нині керу-
вання діловодними процесами, тобто керування
діловодством, його організування є прерогативою
самої практичної сфери. Адже, за Законом України
«Про Національний архівний фонд та архівні уста-
нови» діловодство й архівна справа – це єдина сфе-
ра, якою керує спеціально уповноважений централь-
ний орган виконавчої влади у сфері архівної справи
та діловодства, тобто Державний комітет архівів Ук-
раїни. Що ж до змісту навчання, то процеси уп-
равління в кожній із цих сфер доцільно викладати у
відповідних дисциплінах – «Діловодство» та
«Архівознавство» (в різних навчальних планах ці
назви можуть бути іншими). Думаю, що організація
керування бібліотечною чи музейною справою або
науково-інформаційною діяльністю має викладати-
ся у відповідних навчальних курсах «Бібліотекозна-
вство», «Музеєзнавство» і «Організація науково-
інформаційною діяльності» або, за необхідності, ви-
окремлюватися у самостійні спецкурси (коли я нав-
чався на бібліотечному факультеті Київського дер-
жавного інституту культури на ІV курсі – це був 1971
рік, – нам читали спецкурс «Управління бібліотеч-
ною справою»). Навряд чи доцільно, як пропонує
Автор, поєднувати в одному курсі всі напрями так
званого галузевого керування. Але про це далі.
Здавалося б, з ідеями Автора солідаризується зміст
такої поширеної у світі галузі наукових і практичних
знань, як «records management» – у вітчизняній інтер-
претації «керування документаційними процесами».
За міжнародним стандартом ІSО 15489, присвяче-
ним унормуванню основних положень та настанов
щодо організування документаційних процесів, її
визначено як «галузь керування, яка відповідає за
ефективний та систематичний контроль за створен-
ням, прийманням, зберіганням, використанням, пе-
редаванням до архіву та вилученням для знищення
службових документів, охоплюючи процеси відби-
рання та зберігання в документальній формі свід-
чень та інформації про ділову діяльність». Можна
було б очікувати, що у зазначеному стандарті 4 буде
розкрито зміст керування цими процесами та їх кон-
тролювання, однак у цілому в ньому викладено ос-
новні теоретичні засади та належні норми реалізації
документаційних процесів.
* За «Новим тлумачним словником української мови»
(К.:Аконіт, 2000. – Т. 3. – С. 130) у значенні 4. – Чітко
налагоджувати що-небудь.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
Îãëÿäè. Ðåöåí糿
61
Проводячи думку щодо розгляду в управлінсько-
му документознавстві керування діловодними
процесами, Автор окреслює основні функції уп-
равління і, як вже зазначалося, роль деяких номі-
налів документів у їх реалізації. Однак найбільш
цікавою виявився подальший розгляд конкретних
або спеціальних функцій, які, на думку Автора,
можна «виділити» у «документно-комунікаційних
структурах». Дозволю собі їх навести:
• формування документного фонду;
• облік документів;
• ведення, тобто підтримання в достовірному
стані, оптимальному стані;
• зберігання;
• обслуговування споживачів;
• виключення документів.
По-перше, виникає питання щодо «документно-
комунікаційних структур». Автор пояснює, що це
«бібліотеки, архіви, музеї, страхові фонди і т.п.». У
зв’язку з тим, що Автор досить жорстко попереджає
(мабуть це стосується більшою мірою мене), що
«до термінології необхідно підходити виваженіше,
уважніше, конкретніше», хочу його запитати: де, в
якому нормативному документі зафіксовано термін
«документно-комунікаційні структури»? Чи можна
взагалі відносити музеї до таких структур? Яка там
комунікація: відвідувача музею з документом – му-
зейним предметом? Хто (або що) з ким «ко-
мунікує»? * Що таке взагалі структура в даному
разі? Що таке «документний фонд»? У діловодстві
є поняття «документаційний (документальний)
фонд», а в архівній справі є поняття «архівний
фонд». Чи правомірне поняття ведення фонду або
документів (куди їх ведуть?) і що таке підтриман-
ня фонду (чи документа?) в достовірному (?!) або
оптимальному (?!) стані. У діловодстві й архівній
справі є термін «забезпечення збереженості доку-
ментів» (див. ДСТУ 2732:2004). І що таке «виклю-
чення документів»? (У діловодстві та архівній
справі є термін «вилучення документів», наприклад
для знищення). Так і напрошується аналогія виклю-
чення монітора комп’ютера із зображенням інфор-
мації документа. Або що таке «страховий фонд»? В
архівній справі «страховий фонд архівних доку-
ментів» – це «сукупність страхових копій архівних
документів» (страхова копія архівного документа
копія архівного документа, виготовлена для дублю-
вання і зберігання документної інформації оригіна-
лу у разі його втрати чи пошкодження). А може це
«страховий фонд документації», формуванням яко-
го опікується Державний департамент страхового
фонду документації Міністерства України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту насе-
лення від наслідків Чорнобильської катастрофи?
Але справа не тільки в термінології. Поняття «до-
кументально-комунікаційні структури» спирається
на певні концепції загального документознавства
(документології), які оперують досить широким за
змістом поняттям «документ». У цілому я прихиль-
но ставлюсь до такого роду концепцій як теоретич-
них конструкцій. Однак, коли ці ідеї починають
впроваджуватися в практику у вигляді популяри-
зації різних синтетичних навчальних курсів на
кшталт «Документографія» або «Фондознавство»,
де читаються узагальнені методики описування ви-
дань, архівних документів та музейних предметів,
їх класифікування або організації їх фондів, то це
не може не викликати заперечення (давайте не буде-
мо забувати, чим закінчилося впровадження десят-
кової класифікації у практику роботи служб діловод-
ства та архівів у 1920–1930-і роки) 5. Палкі прихиль-
ники ідей Поля Отле у намаганні об’єднати в єди-
ному блоці всі науки так званого документально-ко-
мунікаційного циклу запропонували на державно-
му рівні створити нову наукову галузь «соціальні
комунікації», куди мала б увійти і спеціальність
«документознавство, архівознавство» 6. Я можу зро-
зуміти бібліотекознавців, бібліографознавців і кни-
гознавців, які крім історичної проблематики роз-
робляють також сучасні дослідницькі напрями, що
не відповідають ні історичним, ні педагогічним на-
укам. Пошук місця цих напрямів у системі наук
цілком виправданий. Але коли у контексті цього
завдання професор Ю. М. Столяров починає поши-
рювати ідею включення до соціологічних наук (ра-
зом з бібліотекознавством, бібліографознавством,
книгознавством, журналістикою, музеєзнавством й
іншими науками) також й традиційного докумен-
тознавства та архівознавства 7, то це свідчить про
нерозуміння ним самої сутності зазначених науко-
вих дисциплін, які вважаються спеціальними галу-
зями історичної науки. На жаль, зміст пропонова-
них у межах галузі науки «соціальні комунікації»
паспортів спеціальності «документознавство,
архівознавство» 8 показує, що це притаманно і
провідникам ідей шановного професора в Україні
(втім, чинний паспорт спеціальності також потре-
бує перероблення). Тому, власне, і обґрунтування
* Це, до речі, стосується і до будь-якого архівного
офіційного (у тому числі й службового) документа,
який був орієнтований на конкретного його виконавця.
Жодної комунікації автора такого документа із сучас-
ним споживачем його інформації (архівістом, дослід-
ником), безперечно, немає.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
Îãëÿäè. Ðåöåí糿
62
віднесення окремих наукових напрямів спеціаль-
ності «документознавство, архівознавство» до цик-
лу соціологічних наук відсутнє у декларації її
ініціаторів нової спеціальності 9.
На нашу думку, узагальнювальне поняття «доку-
ментно-комунікаційні структури» разом із пропоно-
ваною Автором синтетичною навчальною дис-
ципліною «Управління документно-інформаційни-
ми структурами (системами)» не є, як він нас пере-
конує, «життєвою реальністю як у теорії, так і на
практиці». І теорія, наприклад, архівознавства або
бібліотекознавства, і практика архівної чи бібліотеч-
ної справи свідчать, що вони концептуально і техно-
логічно є різними, хоча і оперують начебто ідентич-
ними або близькими термінами. Однак, ці «майже
однакові» терміни позначають зовсім різні поняття.
Тому і об’єднання в одному курсі розділів «Уп-
равління архівною справою» та «Управління
бібліотечною справою» є недоцільним і штучним.
Втім, це зауваження не має стосунку до навчаль-
ного курсу «Управлінське документознавство»,
оскільки, ще раз наголошую, його не утворено на
стику теорії управління та документознавства.
Цей курс не має на меті вивчення управлінських
процесів, а відображає зміст напряму спеціально-
го документознавства, що досліджує управлінську
документацію. І не треба, як вважає Автор, шука-
ти іншу дефініцію (мабуть назву?), оскільки ро-
зуміння назви все ж залежить від розуміння
змісту. Інакше можна було б як доповнення до
«Соціальної педагогіки» (тобто педагогіка соціуму
чи в соціумі), на яку двічі посилається Автор, за-
пропонувати дисципліну «Тваринна педагогіка».
Проте, у пропозиціях Автора є і певний сенс. Нав-
чальний посібник, який він критикує, не містить всіх
можливих аспектів розгляду управлінського доку-
ментознавства 10. Так, перспективним є розділ, у яко-
му б розглядалися різні номінали класів управлінсь-
кої документації та їхні функції у процесі керування
установою, функційні зв’язки номіналів, взаємоуз-
годженість показників тощо (правда, це інколи вик-
ладається в курсі діловодства). Але треба зважити на
те, що об’єктом уваги Автора є навчальний посібник,
який за жанром може містити навчальний матеріал
тільки з частини курсу. Мені приємно було прочита-
ти, що мій посібник вніс лепту в розвиток діловод-
ства (правда, чому саме діловодства?).
Вважаю, що коли критика буде спиратися на
ґрунтовне розуміння об’єкта критики, то це внесе
у розвиток як цього об’єкта, так і суб’єкта, який
причетний до створення об’єкта, не тільки лепту, а
цілу драхму.
Примітки
1 Хоча є намагання обґрунтувати теорію діловодства,
яка однак складається з теоретичних положень управ-
лінського документознавства, архівознавства, історич-
ного джерелознавства, інформаційного менеджменту та
ін. Див.: Загорецька О. Теорія діловодства як галузь на-
укових знань // Студії з архівної справи та документо-
знавства. – 2002. – Т. 8. – С. 139–141.
2 Хотілося б зауважити, що витоки управлінського доку-
ментознавства і справді походять із праць другої полови-
ни ХІХ та першої третини ХХ століть, що стосувалися
раціоналізації діловодства та роботи канцелярій. Зверне-
мо увагу, що діловодство у ті часи позначалося терміном
«адміністративна документація». Так, фундатор одного
напряму документознавства – Поль Отле – видає у Брюс-
селі в 1923 р. «Керівництво з адміністративної докумен-
тації» («Manuel de la documentation administrative»), а
фундатор іншого напряму документознавства – Костян-
тин Мітяєв – ще у 1968 р. називає свій посібник (у співав-
торстві з О. Мітяєвою) «Административная документа-
ция (делопроизводство) в советских учреждениях».
3 Див., наприклад: Палеха Ю. І. Культура діловодства
в сучасних установах України: становлення, техноло-
гія, організація керування: Автореф. дис. ... канд. іст.
наук / Держкомархів України; УНДІАСД. – К., 2005. –
18 с. На це вказує і зміст нормативно-правового акта –
Концепція проекту Закону «Про справочинство», схва-
лена розпорядженням Кабінету Міністрів України від
26 липня 2006 р. № 426-р.
4 Українським науково-дослідним інститутом архівної
справи та документознавства підготовлено вітчизняний
аналог цього стандарту, затвердженого і виданого
Держспоживстандартом України: ДСТУ 4423-1:2005
«Керування документаційними процесами. Частина 1.
Основні положення» (ISO 15489-1:2001, MOD). – К. :
Держспоживстандарт України, 2007. – 28 с.; ДСТУ
4423-2:2005 «Керування документаційними процесами.
Частина 2. Настанови» (ISO 15489-2:2001, MOD). – К. :
Держспоживстандарт України, 2007. – 44 с.
5 Деякі міркування з цього приводу я висловив у стат-
ті «Документологія як навчальний курс та наукова дис-
ципліна» (Студії з архівної справи та документознав-
ства. – 2006. – Т. 14. – С. 58–61).
6 Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. –
2007. – № 2. – С. 12–17.
7 Столяров Ю.Н. Практические следствия из фунда-
ментального теоретического постулата // Бібліотеко-
знавство. Документознавство. Інформологія. – 2006. –
№ 2. – С. 47–53.
8 Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. –
2007. – № 2. – С. 12–17.
9 Шейко В., Каністратенко М., Кушнаренко Н. Кон-
цептуальні засади підготовки наукових кадрів у галузі
культурології та соціальних комунікацій в Україні //
Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 2. – С. 43–44.
10 Наприклад, можливості розширення історичної час-
тини курсу показано в навчальному посібнику: Без-
драбко В. В. Управлінське документознавство : Навч.
посіб. – К., 2006. – 208 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-429 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1029-7200 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:05:18Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| record_format | dspace |
| spelling | Кулешов, С. 2008-04-21T14:31:13Z 2008-04-21T14:31:13Z 2007 Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка / С. Кулешов // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 58-62. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/429 uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Рецензії Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка Article published earlier |
| spellingShingle | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка Кулешов, С. Рецензії |
| title | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка |
| title_full | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка |
| title_fullStr | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка |
| title_full_unstemmed | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка |
| title_short | Критика, критика... або деякі зауваги до рецензії М. Васильченка |
| title_sort | критика, критика... або деякі зауваги до рецензії м. васильченка |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/429 |
| work_keys_str_mv | AT kulešovs kritikakritikaabodeâkízauvagidorecenzíímvasilʹčenka |