Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання

10–11 листопада 2011року у Ніжинському державному університеты імені Миколи Гоголя відбувся Пленум Наукової ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України на тему “Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання”....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Яценко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут української мови НАН України 2011
Назва видання:	Українська мова
Теми:	Наукова хроніка
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42903
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання / Н. Яценко // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 96-106. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42903
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-429032025-02-23T17:56:08Z Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання A plenum of Scientific advice “Ukrainian language” Ukrainian lexicography and lexicology: problems, task Яценко, Н. Наукова хроніка 10–11 листопада 2011року у Ніжинському державному університеты імені Миколи Гоголя відбувся Пленум Наукової ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України на тему “Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання”. 2011 Article Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання / Н. Яценко // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 96-106. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42903 047.31+811. 161.2 uk Українська мова application/pdf Iнститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукова хроніка Наукова хроніка
spellingShingle	Наукова хроніка Наукова хроніка Яценко, Н. Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання Українська мова
description	10–11 листопада 2011року у Ніжинському державному університеты імені Миколи Гоголя відбувся Пленум Наукової ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України на тему “Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання”.
format	Article
author	Яценко, Н.
author_facet	Яценко, Н.
author_sort	Яценко, Н.
title	Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання
title_short	Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання
title_full	Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання
title_fullStr	Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання
title_full_unstemmed	Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання
title_sort	пленум наукової ради«українська мова» українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання
publisher	Iнститут української мови НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Наукова хроніка
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42903
citation_txt	Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання / Н. Яценко // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 96-106. — укр.
series	Українська мова
work_keys_str_mv	AT âcenkon plenumnaukovoíradiukraínsʹkamovaukraínsʹkaleksikografíâtaleksikologíâproblemizavdannâ AT âcenkon aplenumofscientificadviceukrainianlanguageukrainianlexicographyandlexicologyproblemstask
first_indexed	2025-11-24T05:31:20Z
last_indexed	2025-11-24T05:31:20Z
_version_	1849648512119078912
fulltext	ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 496 УДК 047.31+811. 161.2 ПЛЕНУМ НАУКОВОЇ РАДИ “УКРАЇНСЬКА МОВА” УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФIЯ ТА ЛЕКСИКОЛОГIЯ: ПРОБЛЕМИ, ЗАВДАННЯ © Н.О. ЯЦЕНКО, 2011 10–11 листопада 2011року відбувся Пленум Наукової ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України на тему “Українська лексикографія та лексикологія: проб- леми, завдання”. Місцем проведення Пленуму обрано Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. У засіданні взяли участь члени Наукової ради та завідувачі, професори кафедр україн- ської мови вишів багатьох міст України: Тернополя, Харкова, Івано- Франківська, Львова, Рівного, Кам’янця-Подільського, Луганська, Полтави, Чернівців, Кривого Рогу, Ніжина, Києва. Відкрив зустріч ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя д. політ. наук, проф. О.Д. Бойко, який у вступно- му слові ознайомив присутніх з історією університету, зокрема з його традиціями, що слугують підмурівком цього одного з найкращих і най- древніших вишів України. Поєднавши ці традиції, на думку ректора, з науковими ідеями можна вийти на новий виток державного науково- освітнього розвитку. Розпочав наукову частину засідань Пленуму директор Інституту української мови НАН України, д. ф. н., проф. П.Ю. Гриценко доповід- дю “Словники у контексті сучасного культурного розвитку”. У виступі зосереджено увагу на історико-лінгвальній цінності словників, зокрема на повноті відтворення об’єкта лексикографування, на відповідності словника адресату, адже кожен час вимагає своїх словників. Доповідач також наголосив на мовній нормі, що має значну периферію, на межах нормативності, функціонально-обмежувальних ремарках, які вимагають перегляду, діалектизмах, що проходять свою ате стацію у художньому дискурсі. Чи тільки та лексика, яка вже усталена, має бути в словнику? ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 97 Пленум. Наукової ради “Українська мова”… 10$11 листопада 2011 р. Чи ми повинні думати про розширення лексикону літературної мови? – питання, які потребують свого вирішення вже сьогодні. І роботи в цій царині дуже багато. Новий імпульс, на думку П.Ю. Гриценка, повинна отримати лексикографічна критика. Якщо будемо глухими до тих слов- ників, які виходять зараз, ми будемо показувати їх непотрібність, зокре- ма консервувати ті недоліки, які в них є. Доповідач звернув увагу на до- триманні наукової етики, без якої неможливим є подальший успішний розвиток словникарства і мовознавчої науки. У доповіді к.ф.н., завідувача відділу … І.С. Гнатюк “Російсько-ук- ра їнські словники в світлі сучасної лексикографічної практики” наго- лошено, що в українському мовознавстві першорядне місце з-посеред лексикографічних праць здавна займали перекладні двомовні словни- ки. Значну увагу приділено чотиритомнику “Російсько-українському словнику” — фундаментальній багаторічній праці колективу лексико- графів різних поколінь Інституту української мови НАН України. Пер- ший том цього видання побачив світ у 2011 р. Автори намагалися най- повніше охопити сучасний лексичний склад російської та української мов, врахувавши здобутки кращих лексикографічних видань, істотно оновити й доповнити його та забезпечити відповідність лексико- стилістичним нормам російської та української мов, подати семантично та стилістично адекватні переклади. Виконуючи своє безпосереднє при- значення посібника для перекладу лексико-фра зео логічних засобів ро- сійської мови на українську, Словник паралельно виконуватиме роль надійного довідника з багатьох складних питань слововживання, гра- матики, правопису й акцентології двох мов. Зіставлення російської та української мов у чотиритомнику в усьому їх стилістичному багатома- нітті допоможе глибшому вивченню цих мов і досконалішому володін- ню ними. Отже, зібраний і систематизований у Словнику багатий лек- сикографічний матеріал російської та української мов дасть змогу використовувати цю працю не лише в науково-до слідній та практично- перекладацькій діяльності, а й у навчально-освіт ній роботі, сприятиме збагаченню словникового запасу, виробленню умінь і навичок користу- вання лексикографічними виданнями, слугуватиме солідною базою для створення словників і довідників наукового та практичного призначен- ня. Без сумніву, видання "Російсько-ук раїнського слов ника" у чотирьох томах сприятиме розвиткові на ціональної культури українського наро- ду, розширенню сфери вживання української мови як державної, розви- ткові національного та культурного інформаційного простору. Д.ф.н., проф. К.Г. Городенська у доповіді “Граматичні характе- ристики у словниках української мови” зазначила, що проблема гра- матичного опрацювання реєстрових одиниць (причому в різнотипних словниках) була однією з найдискусійніших і найскладніших. Зокре- ма, досі не розв’язано питання про потребу використання граматичних характеристик слів у тлумачному словнику. сучасній лексикографічній практиці відомий (і вже використовується) новий спосіб подання гра- матичної інформації до словникової статті. Суть його полягає в тому, що в словниковій статті замість переліку граматичних (відмінкових чи ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 498 Яценко Н.О. особових) форм ставлять цифру, яка є номером відповідної парадигми відмінювання або дієвідмінювання, поданої в кінці словника (у формі таблиці). Звертаючись до зразків парадигм відмінювання чи дієвідмі- нювання, користувач докладніше, ширше, глибше освоюватиме грама- тичний аспект української лексики, менше помилятиметься у творенні відмінкових або особових чи способових форм. Безперечно, подання повної інформації про відмінювання та дієвідмінювання словникових одиниць не вичерпає всіх проблем, пов’язаних із їхнім граматичним опрацюванням. Окремої уваги заслуговує аналіз синтаксичних харак- теристик словникових одиниць, які сприяють виразнішому з’ясуванню їхніх значень та особливостей функціонування у мові. Це — граматич- ні позначки у формі питань непрямих відмінків, що вказують на син- таксичну сполучуваність слова, зокрема на особливості його керуван- ня; родові позначки, подані біля іменників, переважно іншомовного походження, з подвійним родом, зі спільним родом, родова належність яких визначається ста ттю позначуваної істоти біля невідмінюваних іменників, кількість яких невпинно зростає. Узагальнюючи аналіз про- блем, що стосуються словозмінного опрацювання словникової одиниці в тлумачному та орфографічному словниках, К.Г. Городенська пропо- нує в обох типах словників розширити обсяг граматичної інформації, пов’язаної з відмінюванням одиниць іменних частин мови та дієвідмі- нюванням дієслів, і подати її у формі повних парадигм, доданих до словників, а у словниковій статті залишити біля лексичної одиниці тільки номер відповідної парадигми. Таке розширення сприятиме на- самперед універсальності інформації словникової статті, що відповідає традиції світової та української лексикографії. Крім цього, у користу- вачів тлумачного словника формуватиметься комплексне сприймання семантичних та граматичних характеристик словникових одиниць, а для користувачів орфографічного словника граматична характеристи- ка слугуватиме основою правильного написання слів. Повнота реаліза- ції параметра граматичної інформації в орфографічних і тлумачних словниках позитивно вплине на якість друкованої продукції. Д.ф.н., проф. Н.В. Гуйванюк (доповідь “Синтаксичний словник української мови”) закцентувала увагу на концепції, структурі та основних лексикографічних параметрах “Словника синтаксем україн- ської мови”. Саме проблеми формалізації й типології явищ синтаксису зумовили потребу створення синтаксичних словників. Граматична лек- сикографія в Україні перебуває на початковому етапі розвитку, проте маємо певні успіхи (“Граматичний словник сполучників” (Катерина Городенська), “Словник прийменників” (колектив авторів на чолі з Анатолієм Загнітком), робота над Словником керування (відділ гра- матики української мови Інституту української мови НАН України). Колектив науковців Чернівецького університету працює над “Словни- ком синтаксем”. Відомості про структуру, семантику та функціональні особ ливості синтаксем тісно пов’язані з питанням про предмет та об’єкт синтаксису. Визначення вихідного поняття, першоелемента різ- них синтаксичних побудов, самостійної мінімальної конструктивної ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 99 Пленум. Наукової ради “Українська мова”… 10$11 листопада 2011 р. (конститутивної) одиниці — одна з основних умов існування синтак- сичної теорії. Концепція словника підказана “Синтаксичним словни- ком” Г. О. Золотової (1988), метою якого було створення репертуару елементарних одиниць синтаксису в російській мові. Проте останні на- працювання в галузі функціонального синтаксису української мови (І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Загнітко, М.І. Степаненко, М.В. Мірченко, Н.В. Гуйванюк, О.В. Кульбабська та ін.) дають підста- ви переглянути цю концепцію, доповнити її та змінити структуру син- таксичного словника, випрацювати дещо інші лексикографічні пара- метри системного опису синтаксем. У доповіді д.ф.н.. проф. Г.М. Вокальчук “Сучасна українська ав- торська неографія” схарактеризовано здобутки й перспективи сучас- ної української індивідуально-авторської неографії, зроблено огляд спеціальних словників авторської неологічної лексики, розглянуто осо- бливості лексикографічного опису авторських інновацій у словниках і словопокажчиках, поданих у додатках до кандидатських дисертацій, наголошено на необхідності здійснення лексикографічної експертизи в процесі формування реєстру авторських новотворів. Було зазначено, що за активної підтримки Інституту української мови НАНУ на Рів- ненщині функціонують 2 неографічні лабораторії — «Острозький нео- граф» Національного університету «Острозька академія» (з 2007 р.) та “NEOLEX-Рівне” Рівненського державного гуманітарного університе- ту (з 2010 р.), одним із основних завдань яких є активне залучення фі- лологічно обдарованого студентства й молодих дослідників до неолого- неографічних студій у галузі письменницької лексикографії. Діяльність лабораторій спрямовано передусім на формування електронного ресур- су «Словника авторських лексичних новотворів в українській поезії XIX — XXI століть», до реєстру якого має увійти не менше 10 000 оди- ниць, а також видання персональних словників українських поетів. Із 2008 року опубліковано 5 випусків збірників наукових праць лексико- графічної серії «Українська індивідуально-авторська неографія», із- поміж яких — Мовотворчість Павла Тичини у дзеркалі третього тисячоліття:[зб. наук. праць]; відп. ред. Г.М. Вокальчук. — Острог : НаУ “Острозька академія”, 2011. — 268 с. (Лексикографічна серія «Україн- ська індивідуально-авторська неографія»; вип. 5). У випуску подано словник новотворів поета, що містить 1097 одиниць (укладач — О. В. Кирилюк, за ред. члена-кор. НАНУ, д. філол. н. С.Я. Єрмоленко, д. філол. н. Г.М. Вокальчук). Д. ф. н., проф. Колоїз Ж. В. виступила з доповіддю “Оказіоналіз- ми в лексикографії”, де репрезентувала історію фіксування регіональ- них утворень у вітчизняному мовознавстві, яке бере свої початки від XIX ст. і пов’язане передусім із так званими “кованими словами” та дискусією навколо них. Ідеться про тогочасну лексикографічну практику, початок помітного упровадження інноваційної лексики, створеної на “народній основі”. Акцентовано на тому, що відсутність в українській мові відповідників до реєстрових іншомовних слів спону- кала авторів словників, здебільшого перекладних, до про ду кування ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4100 Яценко Н.О. інновацій на основі наявних матеріальних ре пре зентантів і словотвір- них потенцій. Проаналізовано здобутки вітчизняної індивідуально- авторської неографії, зокрема результати опрацювання поетичних нео лексем, що значно активізувалися протягом останніх десятиліть. Схарактеризовано основні лексикографічні параметри словникових статей у неографічних доробках. Окреслено проблеми вітчизняної неографії, пов’язані з виробленням єдиних принципів укладання слов- ників новотворів загалом та окремих авторів зокрема, з окресленням шляхів упізнавання оказіональних сем. Доповідь “Мовна динаміка в словниках інтегрального типу”, ав- тори якої чл.-кор. НАНУ, д. ф. н., проф. Н.Ф. Клименко та д. ф. н., проф. Є.А. Карпіловська висвітлили проблеми лексикографічного мо- делювання змін у системі сучасної української мови. Такі зміни вияв- лено як у формі та семантиці окремих мовних одиниць, передусім слів, у їх стилістичному потенціалі, так і у відношеннях між мовними оди- ницями в складі різних лексичних комплексів: тематичних груп, лексико-семантичних полів, словотвірних гнізд і категорій. Розгляд мовних змін, або мовної динаміки в межах таких лексичних об’єднань, дає змогу осмислити тенденції сучасної мовної концептуалізації та ка- тегоризації світу в усьому спектрі їх виявів. Результати комплексного, системно-структурного вивчення мовної динаміки мають подавати словники інтегрального типу: тематичні, ідеографічні, семантичні. На відміну від словників диференційного типу одиницю їх реєстру стано- вить не окрема мовна одиниця, а певний комплекс одиниць, пов’язаних парадигматичними, синтагматичними та епідигматичними відношен- нями. У доповіді концепцію і шляхи створення словників інтегрально- го типу обговорено на прикладі словника концептуальних полів нової української лексики «Активні ресурси сучасної української номінації», роботу над яким завершує колектив співробітників відділу структурно- математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України. У науковій доповіді д. ф. н., проф. В.В. Жайворонка “Українські лінгвокультурологічні словники” порушено питання лексикографіч- ного опису мовних знаків етнокультури. Наголошено, що підготовка словників етнологічного типу (профільних, етносимволів та ін.) вима- гає вмінь комплексного опису етнокультурних концептів рідної мови. Такі словники, поєднуючи лінгвістичні й енциклопедичні, зокрема ет- нокультурні знання, здатні висвітлити етносимволіку багатьох реалій, що оточують людину, а також із більшою чи меншою вірогідністю її ре- конструювати. Словник як такий — це не лише те, що народ знає про світ, але й те, що він знає про самого себе, як він усвідомлює, з одного боку, себе в слові, а з другого, — яким він бачить свій внесок у світову культуру. Глобальні виміри сьогоднішньої цивілізації, доступність за- гальнолюдських культурних надбань аж ніяк не применшують ролі і значення глибинних культурних шарів кожного народу. Навпаки, поро- зумітися можна, лише добре знаючи і поважаючи не лише мову того чи того народу, а й ту чи іншу етнокультуру, відбиту передусім у слові, а, отже, й у словнику. ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 101 Пленум. Наукової ради “Українська мова”… 10$11 листопада 2011 р. К. ф. н., старший наук. співробітник С.О. Вербич у доповіді “Лек- сикографічне опрацювання українського топонімікону: традиції та сучасність” зазначив, що в історії лексикографії виділяють два осно- вні типи словників: мовні (ширше — філологічні), які подають різно- планові відомості про слово (семантика, граматичні характеристики, написання тощо) й енциклопедичні, що пропонують загальну змістову характеристику позначуваного певною лексемою поняття. У системі власних назв розрізняють два основні типи словників — етимологічні й нормативні. основну увагу автора закцентовано на підходах до лек- сикографічного опрацювання українського топонімікону, зокрема сха- рактеризовано українські (історико-етимологічні) словники топонім- ної лексики, які, на думку латвійської дослідниці В.Е. Стаймане, є найважливішими з-поміж решти, оскільки не лише з’ясовують етимо- логію тієї чи іншої власної географічної назви, але й відбивають її ста- новлення в часопросторі, а також нормативні топонімні словники, по- кликані задовольнити запити користувачів щодо написання, деривації, словозміни питомих власних географічних назв або відтворення укра- їнською чужомовних топонімів. С.О. Вербич доходить висновку, що українська топонімічна лексикографія має свої традиції й представле- на різними типами словників як тлумачно-енциклопедичних, так і нормативних, що цілком справедливо закріплює за нею своє окреміш- нє місце в топонімічному словникарстві інших слов’янських країн. У доповіді д. ф. н., проф.. В. В. Ґрещука “Про створення словни- ка «Гуцульська діалектна лексика в українській художній мові” зосере джено увагу на тому, що гуцульська діалектна лексика неодно- разово була предметом лексикографічного опрацювання. Перші ж словники гуцульських діалектних слів зазвичай містили етнографічні праці про гуцулів. Лексикографічне опрацювання гуцульської діалект- ної лексики як лексико-семантичної системи діалекту, що, як зазначив доповідач, триває і має завершитися створенням нового академічного словника гуцульських говірок, не виключає необхідності лексикогра- фічного дослідження окремих аспектів гуцульського діалектного лек- сикону, які випадають із поля зору за традиційної лексикографічної репрезентації діалектної лексики. Словник “Гуцульська діалектна лек- сика в українській художній мові” задумано як лексикографічну пра- цю, де буде зібрано і опрацьовано гуцульську діалектну лексику, вико- ристану в мові української художньої літератури XIX—XX ст. Необхідність і важливість такого Словника визначається кількома чинниками: існує потреба в довідникові, який допоміг би читачеві тво- рів на гуцульську тематику з’ясувати семантику діалектизмів. Потреба зазначеного Словника визначається також значущістю для сучасної україністики відомостей про сегмент гуцульського діалектного лекси- кону, освоєного художньою мовою, про найрепрезентативніші семан- тичні й тематичні групи діалектизмів, про особливості й специфіку ви- користання різними авторами в художніх текстах гуцульської говіркової лексики, про взаємодію української літературної мови і гу- цульського діалекту, про введення діалектизмів у художній текст як ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4102 Яценко Н.О. різновид контакту між діалектною і літературною формами україн- ської мови. Нарешті, планований Словник стане неоціненним джере- лом при створенні повного гуцульського словника. К. ф. н., старший наук. співробітник Н.В. Хобзей (“Українська іс- торична лексикографія”) відзначила, що саме у відділі української мови Інституту українознавства у Львові в кінці 50-х років почалося відродження історичної лексикографії. Тезаурусом, який містить усі засвідчені у вибраному колі пам’яток слова, в тому числі й власні іме- на — географічні й особові назви, став «Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.». Словник видано у 1977 — 1978 рр. у двох томах, і його автори (гол. ред. Лукія Гумецька) були відзначені першою академіч- ною премією ім. І. Франка. Зазначено, що хронологічним його продо- вженням став «Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.», який створють у тому ж відділі під керівництвом головного редактора Дмитра Гринчишина. Крім пам’яток світського характеру, для Словника розписано значну кількість релігійних текстів — Єванге- лія (у тому числі й так звані учительні), повчання, проповіді. Серед цієї літератури трапляється багато перекладів (наприклад, «Пісня Пі- сень», перекладена з чеської), а тому — а також відповідно до змісту творів — у них фіксується багато запозичень. Щоправда, іншомовні слова (переважно латинізми) часто вживають і в юридичних докумен- тах, і в науковій літературі (граматиках, травниках, словниках). Усі пам’ятки, на базі яких побудовано словник (а їх понад 3500 одиниць), зібрані в окремий том («Словник української мови XVI — першої по- ловини XVII ст. Список використаних джерел». Львів, 1994). Такі дже- рельні нотатки до історичних словників мають суттєве значення і для української історіографії, і для загальнослов’янської, особливо для су- міжних народів, історія яких тісно переплетена з українською. А само- го Словника досі опубліковано 13 випусків. Всього ж передбачають 30 випусків Словника. Авторський колектив сподівається, що його праця стане в пригоді всім. У доповіді “Словник термінів міжнародної і національної безпе- ки: етапи формування робочого реєстру” д.ф.н. В.Л. Іващенко про- аналізовано один із етапів словникарської роботи — формування робо- чого реєстру вузькогалузевого словника, який має свої підетапи. Зазначено, що сьогодні в термінографії є актуальною проблема вироб- лення методичних рекомендацій та настанов щодо формування реє- стрів словників різних типів. Запропоновано власну методику та про- ілюстровано її на прикладі укладання базового фрагмента робочого реєстру «Словника термінів міжнародної і національної безпеки». Зак- центовано увагу на тому, що підготовчий етап передбачає з’ясування ієрархічного статусу задекларованих у назві термінопонять. Перший етап — це пошук визначень основного поняття «безпека» за фаховою літературою та їх аналіз. Другий етап — логічний аналіз основного (ба- зового) поняття за процедурами інтерпретації та операціоналізації, що передбачають внесення та пошук центральних і ключових понять до основного (базового) поняття “безпека”, внесення їх до реєстру та роз- ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 103 Пленум. Наукової ради “Українська мова”… 10$11 листопада 2011 р. роблення дефініції аналізованого поняття. Третій етап — аналіз опор- них понять: “захищеність”, “захист” та ключових: “інтереси”, “загроза”, “шкода”, “надзвичайна ситуація”. Четвертий етап передбачає встанов- лення системних відношень основного поняття “безпека” по вертикалі й горизонталі та внесення до реєстру, крім найближчого опорного сино- німічного або родового поняття, супідрядних, суперечливих та підпоряд- кованих (видових) понять основного поняття. П’ятий етап — це пошук основних репрезентантів номенклатурно-термінотворчої (а отже, й системотворчої вартості опорного поняття (опорних понять) та вне- сення їх до реєстру. Зроблено висновок, що така поетапність укладан- ня робочого реєстру «Словника термінів міжнародної і національної безпеки» допомогла сформувати базовий фрагмент, до якого ввійшло 347 реєстрових одиниць. Наголошено, що наступний етап формування робочого реєстру вимагає розпрацювання понять “національна безпе- ка” та “міжнародна безпека”. У доповіді к.ф.н., проф. Л. О. Симоненко “Українська перекладна лексикографія в контексті вимог сьогодення” зроблено короткий ана- ліз розвитку української лексикографії, що уможливило виділити низку невирішених проблем, пов’язаних з укладанням термінологічних слов- ників: розуміння обсягу і меж спеціальної лексики, визначення її основ- них лексичних одиниць (термін, номен, професіоналізм). Лишаються дискусійними питання розрізнення власне термінів та професіоналізмів, уведення останніх до реєстру словників та розроблення термінів- словосполучень, граматична та семантична характеристика термінів та ін. Для вирішення цих проблем потрібно створити методологічну базу та інструкцію до укладання термінологічних словників. Видані за роки незалежності нові й актуалізовані давніше укладені словники попри їх- ній різний обсяг і якість репрезентують великий за обсягом матеріал, демонструючи значні можливості української мови щодо найменування нових понять різних сфер знання, інтелектуальної діяльності. Д.ф.н., проф. Н. М. Сологуб (“Слово Олеся Гончара в лексико- графії”) зазначила, що однією з головних проблем сучасної україн- ської лексикографії є словники мови письменників. Такі словники мають важливе значення як для дослідження творчості окремого пись- менника, так і для дослідження історії української літературної мови, зокрема, мови художньої літератури. Словники мови письменників створюють насамперед на матеріалі творчості провідних письменни- ків. В українській лексикографії найпомітнішим словником мови пись- менника є «Словник мови Т.Г. Шевченка». Назріла потреба підготува- ти і видати словники інших письменників. Доповідачка переконливо довела актуальність підготовки в наш час Словника мови творів Олеся Гончара. Цей письменник поєднав у своїй творчості давнє і сьогочасне. Мова його творів (і художніх, і публіцистичних) — потужний вияв української мови у просторі та часі і водночас вияв епохи, в яку він жив. Словник мови Олеся Гончара збагатив би уявлення про україн- ську літературну мову, зокрема про мову художньої літератури. Н.М. Сологуб також коротко охарактеризувала типи Словників мови ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4104 Яценко Н.О. письменників (повні Словники мови письменників (тлумачні), глоса- рії, індекси, конкорданси) і запропонувала лексикографувати мову художніх творів Олеся Гончара у формі конкордансу. У доповіді М.І. Степаненка “Олесь Гончар — історик і теоретик української лексикографії” наголошено, що без найменших застережень Олеся Гончара можна назвати глибоким знавцем історії української лек- сикографії, який дав об’єктивну оцінку словниковій продукції, репрезен- тованій такими славетними іменами, як Борис Грінченко, Володимир Даль. За сприяння цього письменника належне визнання й підтримку одержав одинадцятитомний Словник української мови, виданий протя- гом 1970—1980 рр., — найповніше зібрання лексики і фразеології україн- ської мови, здійснене в XX ст. Олесь Гончар по праву належав до тих митців, які відчували тонкощі мови й могли передати їх у своїх творах, прагнули збагнути всі мовні секрети, надзвичайно вимогливо ставилися до власної мовотворчості, шліфували кожне своє слово. Досить часто О. Гончар розпоряджається мовними перлами, у яких — профіль та пе- рипетії української духовності, трагізм нашої історії, занепокоєність за- втрашнім днем, наші чесноти, вади, запас людської душі, багатий досвід предків і сучасників. Автор “Щоденників” подеколи вдається до філоло- гічних експериментів, створює оригінальні ін ди ві дуально-авторські сло- ва, вибудовує незвичні звороти. Саме в експериментуванні письменник убачає один із шляхів збагачення й оновлення мови. Говорячи про пись- менницьку майстерність автора “Прапороносців”, “Тронки”, “Собору”, “Твоєї зорі”, “Щоденників”, не можна не згадати того промовистого факту, що він дотримувався двох основних мистецьких правил: не пере- кручував історичних фактів і дбав про високу форму твору, тобто його мову, яка б емоційно впливала на читача, лягала йому на душу, просвіт- лювала його розум і почуття. Цілком природно слід сприймати те, що художній, публіцистичний контекст О. Гончара служить аргументова- ним і переконливим ілюстративним матеріалом для розкриття семної структури слів, їхньої граматичної природи, функціональних можли- востей тощо у власне мовних, або лінгвістичних, словниках. З доповіддю “Проблеми лексикографічної інтерпретації експре- сивної лексики української мови” виступила д. ф. н., проф. Н.І. Бой- ко. Вона зосередила увагу на особливостях лексикографічної інтер- претації експресивної лексики української мови, пов'язаних з її ремаркуванням у словниках, визначенням способів тлумачення екс- пресивних значень, виявленням та встановленням ступеня інформа- тивної достатності відповідного ілюстративного матеріалу. Експресив- на лексика потребує значно більшої кількості ремарок, серед яких мала б бути і експр. (експресивне слово чи лексико-семантичний варіант). Репрезентація семантики експресивних лексичних одиниць у словни- ках передбачає використання різних методів і способів. До найважли- віших належить описовий метод, який потребує використання формул на зразок “про людину, яка...”, “той, хто...”, “дуже...”, “виконувати які- небудь дії з особливою силою...” тощо. Сприяють лексикографічній ін- терпретації синоніми та антоніми, дібрані до експресивних лексем, ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 105 Пленум. Наукової ради “Українська мова”… 10$11 листопада 2011 р. семні конкретизатори експресивного значення, орієнтація на синтаг- матичні зв'язки та наявність/відсутність формальних показників екс- пресивності. Особливо актуальною є проблема ілюстративного матері- алу, який повинен конкретизувати дифузність значення експресивної лексичної одиниці, розкривати її денотативний, конотативний та об- разний семантичні плани. Експресивна семантика лексем, належних до різних лексико-граматичних класів, передбачає як загальні, так і специфічні основи їхньої лексикографічної інтерпретації. Із заключним словом про роботу Пленуму виступив директор Ін- ституту української мови НАН України, д.ф.н., проф. П.Ю. Гриценко, який високо оцінив виголошені доповіді й наголосив на актуальності та перспективах окресленої проблематики. У обговоренні доповідей узяли участь чл.-кор НАН України, д.ф.н., проф. Н.Ф. Клименко, д.ф.н., проф. В.С. Калашник, к.ф.н., проф. Л.О. Симоненко. Підсумовуючи результати своєї роботи, Пленум прийняв ухвалу. Ухвала Пленуму Наукової ради “Українська мова” на тему “Ук раїнська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання” від 10–11 листопада 2011 р. Заслухавши доповіді провідних українських мовознавців, присвячені актуальним питанням сучасної української лексикографії та лексико- логії, учасники Пленуму відзначають, що за останнє десятиріччя поміт- но активізувалося лексикографічне опрацювання апелятивної, онімної, неологічної, діалектної та інших шарів лексики сучасної української мови. Вагомі здобутки має перекладна лексикографія, про що свідчать насамперед численні перекладні галузеві термінологічні словники, до видання яких долучилися українські лексикографи. Непересічною по- дією став вихід у світ першого тому “Російсько-українського слов ника,” укладеного співробітниками відділу лексикології та лексикографії Ін- ституту української мови НАН України. З’явилися нові для української лексикографії типи словників, зокрема граматичні, словник інтеграль- ного типу, лінгвокультурологічні словники, словники ін ди ві ду ально- авторських утворень, вузькогалузеві словники. Учасники Пленуму, узагальнивши спостереження дослідників за укла- данням різнотипних новітніх словників, за спробами переглянути деякі за- сади лексикографічного опрацювання нової лексики, констатують, що українська теоретична лексикографія відстає від потреб сучасної лексико- графічної практики. Очевидні порушення в реалізації багатьох складників, обов’язкових для параметричної системи словникової статті, передусім се- мантичного (добір нової лексики до реєстру), граматичного, стилістичного, ілюстративного та інших. Сьогодні гостро постали питання лексикографіч- ної критики, яка б сприяла поліпшенню якості словникової продукції. Вдумливого, виваженого аналізу потребують стилістичні ремарки, зафіксо- вані насамперед у Тлумачному словнику української мови. Деякі галузі знань досі не мають тлумачних словників або вони укладені за авторськи- ми вподобаннями. Низку проб лем має сучасна термінографія. ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4106 Яценко Н.О. У зв’язку з цим Пленум ухвалює: Науковій раді “Українська мова” скоординувати зусилля фахів- ців Інституту української мови, Інституту мовознавства ім. О.О. По- тебні НАН України, кафедр вищих навчальних закладів України на подальше розпрацювання та вдосконалення теоретичних засад укла- дання новітніх словників. Науковій раді “Українська мова” визначити пріоритетні напрямки лексикографічних досліджень, організувати розгортання цих дослі- джень в Інституті української мови та на кафедрах української мови. Матеріали й узагальнення цих досліджень надрукувати в серії видань “Українська лексикографія”. Розширити використання на кафедрах вишів сучасних технологій опрацювання текстів для конвертування здобутої інформації в лекси- кографічний формат. Звернути увагу завідувачів лінгвістичних кафедр вишів України на потребу розширення лексикологічних досліджень текстів для вияв- лення лексикону, не охопленого словниками, та встановлення динаміч- них процесів у семантиці. Розвивати лексикографічну критику. Дати новий імпульс лекси- кографічній критиці. Активізувати видання лексикографічних праць, зосередивши особ ливу увагу на електронних виданнях серії, фінансово доступних для студентів, аспірантів та широкої громадськості. Провести конкурс між кафедрами української мови вищих на- вчальних закладів на кращу роботу з української лексикографії та лек- сикології. Опрацювати пропозиції щодо укладання нових типів словників, принципів добирання реєстрових одиниць, переглянути аксіологічну норму. Залучити провідних фахівців з кафедр української мови вишів України до проведення Міжнародної наукової конференції, присвяче- ної 90-річчю від дня народження Л.С. Паламарчука. Науковій раді “Українська мова” опублікувати матеріали Плену- му окремим виданням. Секретар Наукової ради “Українська мова” Ніна Яценко Nina Yatsenko (Kyiv) A PLENUM OF SCIENTIFIC ADVICE “UKRAINIAN LANGUAGE” UKRAINIAN LEXICOGRAPHY AND LEXICOLOGY: PROBLEMS, TASK (Nizhyn. 10 — 11 November, 2011.)

Пленум Наукової ради«Українська мова» Українська лексикографія та лексикологія: проблеми, завдання

Репозитарії

Схожі ресурси