Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою
Рецензія на монографію: Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 135 с. Book review on: Masenko L. T. Surzhyk: between the Ukrainian and Russian languages. — Kyiv, 2011. — 135 p....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Українська мова |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42907 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою / О. Руда // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 124-131. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859805484865814528 |
|---|---|
| author | Руда, О. |
| author_facet | Руда, О. |
| citation_txt | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою / О. Руда // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 124-131. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | Рецензія на монографію: Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 135 с.
Book review on: Masenko L. T. Surzhyk: between the Ukrainian and Russian languages. — Kyiv, 2011. — 135 p.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:16:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4124
© О.Г. РУДА, 2011
УДК 049.32+811.161.2+811.161.1’27
ПЕРШЕ В УКРАЇНІ МОНОГРАФІЧНЕ
ДОСЛІДЖЕННЯ СУРЖИКУ: МІЖ КОМОЮ
І КРАПКОЮ
Масенко Л.Т. Суржик: мiж мовою i язиком. – К.: Видавничий
дiм «Києво0Могилянська академiя», 2011. – 135 с.
Уже в роки незалежності Україна придивилася до свого мовного
обличчя і «здивувалася» своїй багатоликості. З телеекранів, по
радіо, з виступів високопосадовців і в розмовах пересічних мовців
вона почула себе — і жахнулася, наскільки очевидними стали проце-
си марґіналізації мовного життя народу, наслідки політики “вільного
розвитку національних мов”. Суржикізація суспільства завершила
зміни, яких зазнала українська мова внаслідок потужного однобіч-
ного впливу російської впродовж тривалого періоду “гармонійної”
двомовності.
“Кровозмісне дитя білінгвізму”, як влучно назвав суржик пись-
менник Юрій Андрухович, заполонило всі сфери мовного життя — по-
чинаючи від побутового спілкування й закінчуючи художніми текста-
ми. Аналіз сучасного стану мови не обходиться без того, щоб не сказали
щось про суржик. Його називають гримучою сумішшю, мовним безла-
дом, шельменкоденщицьким мовленням, мовою-калікою, імперським
діалектом, колоніальним гібридом, “мічурінським гібридом”, інвалід-
ним покручем, полтавським російським. Переважно потрактовують
його як хворобливий стан мови.
Якщо спочатку суржик намагалися не помічати, згодом почали
використовувати з педагогічною метою, піднімаючи, як це заведено
було говорити, рівень мовної культури, то сьогодні — це предмет на-
укових зацікавлень. У літературі про українсько-російське мішане
мовлення можна натрапити на різні підходи до його вивчення: соціо-
лінгвістичний, психологічний, лінгвістичний, педагогічний, естетич-
ний. Є всі підстави вирізняти ще й політичний аспект.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 125
Перше в Українi монографiчне дослiдження суржику: … (рецензiя)
У вивченні цього явища нашої лінгвальної дійсності накреслився
новий етап. Його знаменує поява першої в Україні монографії, в якій
висвітлено історію виникнення, поширення і сучасного побутування
суржику. Її авторка — знаний в Україні соціолінгвіст, доктор філоло-
гічних наук, професор Національного університету “Києво-Мо ги-
лянська академія” Лариса Терентіївна Масенко — понад десять років
досліджує мовне буття українців у незалежній Україні.
Праця зацікавила широке коло читачів, що засвідчують численні
обговорення монографії в громадських колах і різноманітних інфор-
маційних ресурсах. 3 лютого цього року в рамках Днів науки відбувся
круглий стіл, на якому авторка презентувала результати свого дослі-
дження. Захід зібрав науковців як з України, так і з-за кордону. Жва-
вість обговорень порушених питань якнайкраще свідчить, наскільки
ця проблема справді болить не лише фахівцям, а й широкому загалу.
Від першого практичного посібника з реєстрами ненормативних
зросійщених словоформ “Антисуржик” (1994) і до першого моногра-
фічного дослідження суржику, яке з’явилося за межами України, —
“Surżyk Historia i teraźniejszość” (“Суржик. Історія і сучасність”) (2010)
Артура Брацкі минуло чимало часу, позначеного більш чи менш вда-
лими спробами теоретичних досліджень змішаної субмови; проведено
кілька міжнародних симпозіумів, присвячених структурним і соціаль-
ним аспектам опису цього мовного явища; енциклопедія “Українська
мова” приросла відповідною статтею авторства Олександра Таранен-
ка. Водночас очевидним було те, що завдання, які стояли перед до-
слідниками українсько-російського різновиду мовлення, а саме: ви-
значення його місця в системі усних форм побутування української
мови, критеріїв такого визначення, чіткого розмежування інтерферо-
ваних і мішаних форм мовлення, встановлення інтерференційного по-
рогу, за яким можна говорити про конвергенцію двох мов, а також ролі
психолінгвальних та соціальних настанов мовців, залишалися не
розв’язаними.
Справді, попри поступове накопичення наукових розвідок, при-
свячених суржикові, оформлених головно як наукові статті, в Україні
досі не було ґрунтовних праць, які б досліджували це мовне явище.
Перед лінгвістами стояло завдання, спираючись на ретельне опрацю-
вання наукових джерел та солідну базу зразків мішаного мовлення,
узагальнити напрацювання в цій царині, проаналізувати дефініції цьо-
го різновиду мовлення, науково аргументувати його місце в мовній
системі, визначити соціальну й психологічну природу мовного гібри-
да, а насамперед — його лінгвістичні характеристики.
Якщо не весь масив окреслених питань, то принаймні більша час-
тина актуальних, навіть злободенних проблем знайшла відображення
в монографії Лариси Масенко.
Праця вміщує дев’ять розділів, у яких феномен суржику розгля-
нуто не тільки в мовознавчому, а й в соціокультурному та психолінг-
вістичному аспектах. Окрім проблеми термінологічного визначення
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4126
Руда О.Г.
мовного явища, науковець аналізує дефінування суржику в масовій
свідомості й публіцистичному дискурсі, використання мовного гібри-
да з маніпулятивною метою в радянській і пострадянській масовій
культурі, як стилістичного ресурсу та мовного засобу саморозкриття
персонажів у творах класичної та сучасної художньої літератури.
“Суржик: між мовою та язиком”, без сумніву, є результатом бага-
торічного ретельного опрацювання класичних зарубіжних наукових і
науково-публіцистичних праць з лінгвістики, історії, соціології й но-
вітніх вітчизняних джерел. Авторка будує своє дослідження на най-
сучасніших методах соціолінгвістики, при цьому праця не позбавлена
певної мозаїчності й строкатості, «ліричних відступів», притаманних
постмодерним дослідженням, які вже традиційно здійснюються на
межі різних наукових дисциплін.
І хоча дослідженню бракує лінгвістичних описів зразків відповід-
ного мовлення, які б спиралися на великий масив польових записів, це
в монографії компенсовано результатами соціолінгвістичних опиту-
вань, досліджень у фокус-групах, проведених студентами українських
вишів. Для ілюстрації наукових тез і поточних висновків Лариса Те-
рентіївна з легкістю оперує даними польових досліджень, отриманими
в межах різноманітних проектів. Ґрунтовність дослідження засвідчує
обізнаність авторки з результатами соціологічних, демографічних і
психологічних досліджень, здійснених в Україні в різні роки.
На початку викладу матеріалу Лариса Масенко порушує питання
термінологізації слова “суржик”. Багато дослідників цього явища вва-
жають, що через небажану оцінну конотацію лексеми її взагалі не слід
термінологізувати. Натомість мовне явище обростає епітетами, номі-
націями, які відображають екзистенційні переживання, мають негатив-
ну конотацію. Авторка не береться розв’язати цю емоційно забарвлену
дискусію, що її породив науковий і публіцистичний дискурс, зауважу-
ючи лише, що лексема суржик має вживатися для позначення специ-
фічно українського явища мовної комунікації. Суржик — не унікальна
субмова змішаного типу, а українська специфіка терміновжитку, заува-
жує науковець.
Справді, мішані різновиди мовлення — піджини і креоли, лінгва
Франка — характерні для соціолінгвальних ситуацій у колоніальних і
постколоніальних країнах. А суржик за своїми структурними й функ-
ціональними ознаками відповідає піджину. Лариса Терентіївна розгля-
дає аргументи, висунуті за і проти ототожнення суржику з піджинами,
які в наступних поколіннях мовців формуються в креольські мови, але
не робить остаточного висновку, залишаючи питання відкритим. Нато-
мість вона цитує відомого науковця Юрія Шевельова: “… українська
мова на Україні виробила інше своєрідне явище, що дістало там і свою
назву — суржик…” (с. 7).
Авторка намагається розкрити соціальну природу суржику й
окреслити психоемоційні процеси, які супроводжують його форму-
вання і використання. Помічено, зазначає вона, що в словниковому,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 127
Перше в Українi монографiчне дослiдження суржику: … (рецензiя)
метафоричному, значенні лексеми суржик закладена суттєва ознака —
пониження якості утвореного внаслідок змішування продукту. На під-
твердження послідовності сприйняття суспільством цього мовного
феномена дослідниця наводить означення суржику, зібрані методом
опитування респондентів, а також інші емоційно забарвлені дефіну-
вання в публіцистичних і науково-публіцистичних працях, акцентує
престижність української мови на противагу зневазі до суржику, по-
ширеній в експертній оцінці й масовій свідомості.
Особливо наголошено в роботі, що твердження, яке трапляється,
не тільки в публіцистичному, а й в науковому дискурсі, про абсолютне
переважання суржику в побутовому спілкуванні української людності
не тільки некоректне, а й позбавлене наукової аргументації.
Дискусійним у фахових колах залишається питання, чи є суржик
новою мовою, побудованою на уламках двох мовних систем. Проана-
лізувавши аргументи, висунуті колегами, відома соціолінгвістка пере-
конує, що суржик є безсистемним, хаотичним поєднанням елементів
двох мов, субкодом, позбавленим навіть на рівні ідіолекту стабільного
узусу. Суржик — сукупність таких ідіолектів.
У своїй монографії Лариса Терентіївна Масенко робить, варто ска-
зати, вдалу спробу розібратися у плутанині з ідентифікацією суржику.
Зокрема, авторка докладно зупиняється на питанні місця суржику в
системі усних форм побутування української мови. Проаналізувавши
дефініції суржику і просторіччя в українській та російській лінгвісти-
ці, вона доходить висновку, що суржик правомірно співвідносити у
функціональному плані тільки з нелітературним типом російського
просторіччя. Але наполягає, що інші характеристики російського про-
стомовного мововжитку не відповідають специфіці формування й по-
ширення мішаного типу мовлення. “Російське просторіччя належить
до внутрішньомовних явищ, тоді як суржик — до міжмовних” (с. 57).
У книжці висвітлено історію виникнення й поширення суржику.
Цікавим і новаторським є спостереження того, як змінювалися групи
суржикомовців. Якщо у XVIII ст. літературні твори фіксують пародій-
не макаронічне мовлення персонажів — сільської й містечкової адміні-
страції, асимільованої через російськомовну освіту, або джерелом поя-
ви суржику була солдатчина (ідіолекти селян, зросійщених під час
військової служби), то через кілька століть, на початку XX ст., це вже
інша соціальна група. Причиною суржикізації сільського населення,
зауважує Лариса Терентіївна, було демографічне зростання міського
населення й інтенсифікація контактів між українським селом і зросій-
щеним містом. Передусім важливого значення набули соціально нерів-
ноправні стосунки між носіями російської й української мов.
Охоплення різних аспектів побутування суржику, а також квалі-
фікацію цього специфічного мовного феномена неможливо здійснити
без глибокого вивчення явищ білінгвізму, інтерференції, змішування
мов. У відповідному розділі праці авторка, подаючи визначення і від-
мінності між зазначеними мовними процесами, наголошує, що потріб-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4128
Руда О.Г.
но розрізняти явища інтерференції й конвергенції. “Серед розмаїтих
розмовних форм побутування української мови значно ширше пред-
ставлені типи інтерферованого мовлення, яке позначене більшим чи
меншим впливом російської мови, але яке не можна вважати міша-
ним” (с. 38-39). Дослідниця порушує проблему визначення інтер-
ференційного порогу, за яким починається процес мовної міксації.
Причиною складності цього завдання, як зазначає Лариса Масенко, є
відсутність наукових засад для такого розрізнення через мовну полі-
тику радянського періоду, коли дослідження обґрунтовували “гармо-
нійність” національно-російської двомовності. Не дивно, що над до-
слідженням білінгвізму в Україні тяжіли ідеологічні догми, а тому
зразки мовлення, в якому змішувалися два мовних коди, ігнорували-
ся. І пізніше, в пострадянський період, специфіка процесів змішуван-
ня в суржику компонентів двох мов не була предметом лінгвістичного
аналізу.
Глибоко проаналізувавши класичні праці дослідників білінгвізму
й конвергенції мов, зокрема А. Росетті, а також дослідження змішуван-
ня в білоруській трасянці елементів російської та білоруської мов на
морфологічному рівні, Лариса Терентіївна робить висновок, що вна-
слідок значної кількості спільних для української та російської мов
граматичних форм критерій морфологічної гібридизації не може бути
достатнім для кваліфікації мовлення як змішаного. На її думку, не
менш важливим є лексичний і фонетичний критерії. “Попри присут-
ність в українському мовленні білінгвів порушення мовних норм у різ-
них пропорціях, зумовлених такими факторами, як культурно-освітній
рівень мовця, частота вживання ним української, сферами її вживання
тощо, в інтерферованому ідіолекті граматична і словотвірна структура
висловлювань і переважна частина лексики належать українській мові”
(с. 64). Неповне збереження в мовленні носія суржику української
основи, зокрема на фонетичному й морфологічному рівнях, поясню-
ється недостатнім володінням мовця російською мовою, до якої він
прагне наблизити своє мовлення. Словом, елементи російської мови,
що потрапляють у мовлення багатьох білінгвів і роблять його інтерфе-
рованим, носять спорадичний характер і не розхитують базові струк-
тури української мови. “Суттєва відмінність між білінгвом і суржико-
мовцем полягає в тому, що мовну поведінку двомовця регулює механізм
перемикання коду, який не дозволяє йому змішувати мови, натомість у
носія суржику цей механізм зламано”, — узагальнює свої судження ав-
торка (с. 68).
Відштовхуючись від наведеної вище тези, Лариса Масенко запере-
чує тим дослідникам, які констатують, що мовлення російськомовних
громадян, які мають потребу в оволодінні державною мовою, форму-
ється як російсько-українська суміш, аналогічна суржикові. Також
вона не погоджується з поглядами так званих «захисників» суржику,
які вітають його посередницьку роль у процесі оволодіння україн-
ською мовою.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 129
Перше в Українi монографiчне дослiдження суржику: … (рецензiя)
Ця фахова й громадянська позиція дослідниці випливає з твердо-
го переконання, що поширення мовлення, в якому зруйнована діалек-
тна або загальнонародна основа української мови, створює сприятли-
вий ґрунт для подальшої експансії російської мови. І справді,
нечисленні вітчизняні дослідження, що проводилися в Україні в серед-
овищах носіїв суржику, засвідчують, що діти суржикомовців — етніч-
них українців у подальшому переходять на російську мову.
“Мовне пристосуванство”, “втрата ціннісних орієнтацій”, “непова-
га до рідної мови”, “обмежене сприйняття української мови в одній її
функції — спілкування” — ось, на переконання авторки, основні моти-
вації мовної поведінки носіїв суржику. Лариса Терентіївна припускає,
що українсько-російський мовний гібрид формує таку ж, але вже ко-
лективну, “проміжну” свідомість. Змаргіналізованість і культурна їхня
креолізованість найбільше бентежать дослідників-психолінгвістів. Ла-
риса Масенко вслід за багатьма вченими наголошує на такому рівні
акультурації носіїв суржику, який межує з культурною асиміляцією,
що призводить до втрати самоідентифікації та відмови від своєї куль-
тури. Більше того, поверхневе ознайомлення з російською культурою
робить цих особистостей просто знекультуреними, що загрожує су-
цільною люмпенізацією населення.
Авторка на сторінках “Суржику…” неодноразово висловлює при-
крість з приводу того, що звульгаризовану українсько-російську мов-
ну суміш експлуатують і популяризують окремі представники масової
культури, відповідно сприяючи її поширенню серед молоді. Ця прак-
тика, як виявляється, має давню традицію. У монографії детального
аналізу здобула радянська масова культура, за посередництвом якої
реалізовувався ретельно спланований проект маніпулювання свідо-
містю. Через використання сміхових жанрів популярної культури
впроваджувалося сприйняття російської мови як норми спілкування,
а української — як її порушення. Проаналізовані загальновідомий ра-
дянський проект — дует Тарапуньки і Штепселя, перший з яких гово-
рив суржиком і грав недоумкуватого неосвіченого провінціала; коме-
дія за п’єсою О. Корнійчука “В степах України”, в якій суржикомовні
персонажі формують простацький, малограмотний колективний образ
селянства.
У роки незалежної України через нездатність влади захистити свій
інформаційно-культурний простір російська продукція залишилася
панівною в усіх сферах масової культури. Крім того, продовжується
радянська практика маніпулятивного «спростачення» української
мови. Саме з цією метою в російськомовних телепрограмах широко ви-
користовується суржик (варто лише згадати “СВ-шоу” (Вєрка Сердюч-
ка), “Довгоносики”, “Кролики”) як недолуга мова на тлі повноцінної
російської.
Розгляду в праці отримало відображення процесів акультурації й
зросійщення українських міст, а відтак експансії гібридних форм мов-
лення в села, у творах художньої літератури (запропоновано соціально-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4130
Руда О.Г.
культурні характеристики персонажів Григора Тютюнника, Валерія
Шевчука, Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Ірини Марченко,
Олександра Ірванця тощо). Образи в розглянутих творах відтворюють
психологічну атмосферу національної та соціальної змаргіналізованос-
ті, пристосуванства, поведінкову амбівалентність, обмежений світо-
гляд і низький культурний рівень суржикомовців.
Незважаючи на яскраво змальовану загрозу суржику для розви-
тку української мови в державі та всього буття нації, авторка рецензо-
ваної монографії сповнена оптимізму — в перспективі, за умови впро-
вадження послідовного мовного планування, зокрема українізації
системи освіти та інформаційно-культурного простору, переконана
вона, мішана субмова звузить ареал побутування, поступившись міс-
цем українській літературній мові та координативному білінгвізмові.
Лариса Масенко не має сумнівів у тому, що побутування суржику в
майбутньому не має перспектив. Хоча зауважує, що напрям розвитку
суржику цілком залежить від державної мовної політики.
Здавалося б, ця без перебільшення новаторська розвідка охоплює
всі аспекти побутування суржику в мовному просторі України. Та поза
межами дослідження залишилися окремі аспекти, які, зрештою, заува-
жують респонденти в обговореннях монографії на читацьких інтернет-
форумах. Йдеться про навмисне, демонстративне вживання суржику,
нехтування офіційними нормами правопису, що підкреслює особливий
неформальний характер віртуального мережевого спілкування, норми
та звичаї якого є більш вільними та ексцентричними порівняно із спіл-
куванням у реальному житті. Варто зауважити, що використання сур-
жику може бути комунікативною стратегією білінгва, який чудово во-
лодіє як українською, так і російською мовою, але навмисне «ламає»
механізм перемикання кодів у спілкуванні в родинному колі, із суржи-
комовними друзями, сусідами, колегами з метою створення умов для
психологічно комфортного спілкування.
Також поза увагою дослідниці залишився такий мотиваційний
чинник використання суржикового мовлення, як несформованість
власне українського міського сленгу в українськомовному середовищі,
що змушує молодь залучати до свого лексикону одиниці російського
сленгу у відповідному фонетичному й граматичному оформленні, при-
чому без намагання наблизити своє мовлення до російської мови.
Подаючи окремі зразки суржикового мовлення, записаного в
межах різноманітних проектів та індивідуальних досліджень, Лариса
Терентіївна Масенко зауважує брак масиву польових записів, на яких
би ґрунтувалися серйозні лінгвістичні описи суржику. Безперечно,
праця, яка міститиме мовознавчий аналіз значного обсягу дослідниць-
ких матеріалів, мовне портретування респондентів з відповідною со-
ціокультурною паспортизацією, дасть відповіді на питання, які досі
залишаються відкритими: який відсоток інтерферем перетворює мову
на суржик? якого саме типу ці інтерфереми? чи зберігають вони свою
стійкість? які різновиди суржику можна вирізнити? та інші.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 131
Перше в Українi монографiчне дослiдження суржику: … (рецензiя)
Книжка написана цікаво, не обтяжена занадто термінологічним
масивом, структурована, що робить науковий виклад доступним для
осмислення широким колом читачів. Разом із тим фахівці з соціо- та
психолінгвістики знайдуть у цій науково виваженій праці поживу для
роздумів, стимули до особистих наукових пошуків, а може, й до науко-
вого опонування.
Олена Руда (Київ)
Olena Ruda (Kyiv)
THE FIRST MONOGRAPHIC RESEARCH OF SURZHYK IN UKRAINE:
BETWEEN A COMMA AND POINT
Book review on: Masenko L. T. Surzhyk: between the Ukrainian and Russian languages. —
Kyiv, 2011. — 135 p.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-42907 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:16:06Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Руда, О. 2013-04-09T19:44:30Z 2013-04-09T19:44:30Z 2011 Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою / О. Руда // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 124-131. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42907 049.32+811.161.2+811.161.1’27 Рецензія на монографію: Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 135 с. Book review on: Masenko L. T. Surzhyk: between the Ukrainian and Russian languages. — Kyiv, 2011. — 135 p. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Рецензії та огляди Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою The first monographic research of surzhyk in Ukraine: between a comma and point Article published earlier |
| spellingShingle | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою Руда, О. Рецензії та огляди |
| title | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою |
| title_alt | The first monographic research of surzhyk in Ukraine: between a comma and point |
| title_full | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою |
| title_fullStr | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою |
| title_full_unstemmed | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою |
| title_short | Перше в Україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою |
| title_sort | перше в україні монографічне дослідження суржику: між комою і крапкою |
| topic | Рецензії та огляди |
| topic_facet | Рецензії та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/42907 |
| work_keys_str_mv | AT rudao perševukraínímonografíčnedoslídžennâsuržikumížkomoûíkrapkoû AT rudao thefirstmonographicresearchofsurzhykinukrainebetweenacommaandpoint |