Пам’ятне слово

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народна творчість та етнографія
Date:2007
Main Author: Малинська, Н.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43212
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Пам’ятне слово / Н. Малинська // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 121. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43212
record_format dspace
spelling Малинська, Н.
2013-04-21T11:46:01Z
2013-04-21T11:46:01Z
2007
Пам’ятне слово / Н. Малинська // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 121. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43212
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнографія
Ювілеї та пам’ятні дати
Пам’ятне слово
In Remembrance
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Пам’ятне слово
spellingShingle Пам’ятне слово
Малинська, Н.
Ювілеї та пам’ятні дати
title_short Пам’ятне слово
title_full Пам’ятне слово
title_fullStr Пам’ятне слово
title_full_unstemmed Пам’ятне слово
title_sort пам’ятне слово
author Малинська, Н.
author_facet Малинська, Н.
topic Ювілеї та пам’ятні дати
topic_facet Ювілеї та пам’ятні дати
publishDate 2007
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнографія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt In Remembrance
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43212
fulltext 111122221111 ЮЮЮЮ вввв іііі лллл ееее їїїї тттт аааа пппп аааа мммм ’’’’ яяяя тттт нннн іііі дддд аааа тттт ииии ГГалина БОНДАРЕНКОалина БОНДАРЕНКО ×ÎÐÍÎÁÈËÜ: Ó ÂÈ̲в ÏÎÑÒÃÓÌÀͲÇÌÓ ÏÀÌ’ßÒÍÅ ÑËÎÂÎ Цілорічна неприсутня присутність в житті кожного з нас Лідії Францівни сама по собі вже свідчить про те, як багато вона для нас значила. Маю насамперед на увазі покликану до життя її енергією і невситимою жадобою діяти кафедру фольклористики, усі члени якої почулись рік тому залишеними матір’ю діть� ми. Залишеними, зрозуміло, не напризволя� ще, оскільки кожен з нас вже був свідомим свого покликання і згідно з цим покликанням краще чи гірше жив. Але з�перед наших очей щезло безальтернативне краще. Уособлюване Лідією Францівною не лише в якості нашого фахового поводиря, а й на рівні товаришки, викладача, жінки. Кажуть, що першими Бог прибирає тих, з кого багато питав і так само багато навзамін одержав. Щоправда, як саме багато, знає лише Він. І, аби знали й ми, Він так боляче нас ранить. Щоби бодай у горі ми зрозуміли, що мали і що нерозумно розтринькували. На сварки, ду� шевну лінь, усілякі заздрісні затії, без яких ні� бито життя – не життя… Проте як сказати. Кожен з нас оступається, бува й падає… Опісля піднімається, щоб стати на ноги знов. Не обов’язково кращим, ніж був допіру. Про� те згадаймо – чи докоряла нам за це Лідія Францівна? Зауважувала, сварила – так. А от ставити на нас, грішних, довічне тавро винуватців – не ставила. Це, друзі, прекрасна душевна риса – вміти прощати. Не лише нам, а й життю, якому немає кращої дяки, ніж лю� бов. Терпляча, а точніше – многотерпелива. Вона любила казки. Очевидно, з дитинст� ва, хоч ми про цю залюбленість знаємо з уче� них її праць, її збирацтва, зрештою, з її видав� ничих ініціатив. Але чи часто ми замислює� мось над чародійною силою наших захоплень. Скільки раз повні вогню очі нашої товаришки пробігали рядки: “Жила була…”. І ось тепер ця формула долучила її до себе… Жила�була Лідія Францівна. Непосидю� ча, стожильна, яка не шкодувала себе ні в ро� боті, ні в звичайній буденщині. Дружина, ма� ти, бабця, помічник кільком десяткам тих, хто без неї в науку, може, і не прийшов би. Що її до цього спонукало? Гадаю, жага причетності. До якомога більшого числа форм і виявів доб� ра. Яким повниться і річка її долі – народно� пісенний Дунай. Він омивав її душу і, не ви� ключено, й зараз хлюпочеться у цій душі. І ку� ди її несе. Куди? Щасливих тобі небесних доріг, дорога под� руго! Молися за нас, грішних!.. В.о. зав.кафедри фольклористики Інс� титуту філології КНУ д�р філол. н., проф. Н. Малинська Мало хто із шанувальників творчості фан� тастів братів Стругацьких міг передбачити, що вживані ними у романі “Пікнік на узбіччі” сло� ва “сталкер” (англ. stalker – ловчий, мисли� вець, < stalk – підкрадатися) , “зона” – в ро� зумінні – територія, небезпечна для життя, будуть невдовзі позначати реалії українського життя. І що стосуватимуться вони непримітно� го поліського містечка, назва якого походить від назви бур’яну з різким запахом полину� чорнобилю. Сьогоднішній напівмертвий Чор� нобиль – символ епохи суспільних ілюзій, тра� гедії народу, що жив цими ілюзіями, сподіваю� чись на світле майбутнє. Катастрофа на ЧАЕС призвела до розвалу системи соціаліз� му і, перетворивши супердержаву на фантом, назавжди з’єднала поняття “СРСР–Чорно� биль”. Назва міста стала вироком системі, от� руйний дух якої досі відчутний у його просто� рі. Продовжують діяти принципи “недоправ� ди”, напівправди: ніхто не знає, якою є реаль� на ситуація з об’єктом “Укриття”, чи ховають у Чорнобилі відходи виробництва ядерного па� лива з країн Європи?
citation_txt Пам’ятне слово / Н. Малинська // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 121. — укр.
work_keys_str_mv AT malinsʹkan pamâtneslovo
AT malinsʹkan inremembrance
first_indexed 2025-11-27T01:59:59Z
last_indexed 2025-11-27T01:59:59Z
_version_ 1850792499071680512