Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)

The author investigates the changes of the number of Russian-speaking Ukrainians on the eve and in the first decade of the Ukrainian independence on the analysis of 1989–2001 census. Taking into account the regional differences of the directions of these changes on the background of the numeral dyna...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Скляр, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Розвідки і матеріали
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43217
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.) / В. Скляр // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 14-28. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43217
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-432172025-02-23T18:55:45Z Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.) Number Changes of the Russian speaking Ukrainians in Ukraine (on basis of 1989–2001 census) Скляр, В. Розвідки і матеріали The author investigates the changes of the number of Russian-speaking Ukrainians on the eve and in the first decade of the Ukrainian independence on the analysis of 1989–2001 census. Taking into account the regional differences of the directions of these changes on the background of the numeral dynamics of all population, ethnic Ukrainians and ethnic Russians are determined. 2007 Article Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.) / В. Скляр // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 14-28. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43217 uk Народна творчість та етнографія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки і матеріали Розвідки і матеріали
spellingShingle	Розвідки і матеріали Розвідки і матеріали Скляр, В. Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.) Народна творчість та етнографія
description	The author investigates the changes of the number of Russian-speaking Ukrainians on the eve and in the first decade of the Ukrainian independence on the analysis of 1989–2001 census. Taking into account the regional differences of the directions of these changes on the background of the numeral dynamics of all population, ethnic Ukrainians and ethnic Russians are determined.
format	Article
author	Скляр, В.
author_facet	Скляр, В.
author_sort	Скляр, В.
title	Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)
title_short	Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)
title_full	Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)
title_fullStr	Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)
title_full_unstemmed	Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)
title_sort	зміни чисельності російськомовних українців в україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Розвідки і матеріали
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43217
citation_txt	Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.) / В. Скляр // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 14-28. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT sklârv zmíničiselʹnostírosíjsʹkomovnihukraíncívvukraínízamateríalamiperepisívnaselennâ19892001rr AT sklârv numberchangesoftherussianspeakingukrainiansinukraineonbasisof19892001census
first_indexed	2025-11-24T13:29:45Z
last_indexed	2025-11-24T13:29:45Z
_version_	1849678611304415232
fulltext	1111 4444 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 Важливим напрямком наукових досліджень в сучасній Україні стало вивчення етнонаціо� нальних проблем. Зростання уваги до цієї нау� кової проблематики було викликане тим, що за радянських часів дослідження проводилася з точки зору так званої теорії створення “єдино� го радянського народу”. На жаль, стереотипи радянської пропаганди виявилися досить жи� вучими. Актуальність досліджень підсилюєть� ся також і безпосереднім взаємозв’язком етно� мовних процесів з одного боку та соціально�� політичних – з іншого. Тому не випадково, на всіх виборчих кампаніях в Україні доби Неза� лежності постає питання, значною мірою до� сить штучно, про перегляд статусу мов у сус� пільстві. Зокрема, це стосується надання мові однієї з етнічних меншин – росіян, всупереч Конституції України, статусу державної чи “офіційної”. Тобто, окремі політичні сили на� магаються зберегти статус цієї мови, якого во� на набула фактично за радянських часів, шля� хом витіснення української мови. Тому дослід� ження мовного простору України доби Неза� лежності має важливе наукове значення. Це стосується аналізу мовного середовища укра� їнців у контексті дослідження асиміляційних процесів (російщення). Значний внесок в дослідження етнічного складу населення України належить етнологу В. Наулку 1. Аналіз чисельності українців за результатами Всеукраїнського перепису насе� лення 2001 року був одним із напрямків до� робку В. Євтуха, В. Зінича, В. Котигоренка, В. Крисаченка, І. Кураса, О. Чиркова 2. Вив� чення мовної компетенції населення України, в тому числі й українців, на основі опрацювання матеріалів переписів радянських часів була присвячена монографія етносоціолога Т. Руд� ницької 3. Мовне середовище сучасної Украї� ни, в тому числі і процеси мовного зросійщен� ня українців стали предметом дослідження мо� вознавця Л. Масенко 4. Але незважаючи на значний доробок українських науковців у вив� ченні етнонаціональних процесів в Україні, спеціальної роботи, присвяченої дослідженню реґіональних відмінностей змін чисельності ро� сійськомовних українців на тлі динаміки етніч� них українців, етнічних росіян, російськомов� ного та всього населення поки що не існує. Джерельною базою для проведення такого дослідження стали матеріали переписів насе� лення України 1989 та 2001 рр. 5 Зокрема, пе� репис населення 1989 року дав можливість встановити наслідки політики російщення Ук� раїни, яка безпосередньо відбилася на мовному середовищі українства. Всеукраїнський пере� пис населення 2001 року зафіксував зміни чи� сельності зросійщених за мовою українців у перше десятиліття Незалежності України. На основі аналізу статистичних матеріалів цих пе� реписів були підготовлені таблиці. Аналіз змін чисельності зросійщених за мо� вою українців проводився як у цілому в Украї� ні, так за всіма її реґіонами та областями. Зок� рема, порівняльний аналіз динаміки чисель� ності асимільованих за мовою українців прово� дився окремо в Західному, Центральному, Південному та Східному реґіонах, що дало можливість встановити територіальні відмін� ності цих змін. Дослідження динаміки чисель� ності російськомовних українців за 1989–2001 рр. проводилося з урахуванням змін чисельності етнічних українців, етнічних росіян, російськомовного та всього населення. Такий порівняльний аналіз дозволив встанови� ти особливості змін чисельності російськомов� них українців у контексті етномовних процесів в Україні за часів, напередодні та в перше де� сятиліття Незалежності. У змінах чисельності російськомовних укра� їнців за 1989–2001 рр. Спостерігалися значні територіальні відмінності. Діаметрально проти� лежні напрямки цих змін чітко поділяли Україну на дві частини, що свідчить про різноспрямова� ність асиміляційних процесів в українському мовному середовищі. В західних та центральних областях, у результаті призупинення штучного за своєю сутністю мовного зросійщення, відбу� Володимир СКЛЯР ÇÌ²ÍÈ ×ÈÑÅËÜÍÎÑÒ² ÐÎÑ²ÉÑÜÊÎÌÎÂÍÈÕ ÓÊÐÀ¯ÍÖ²Â Â ÓÊÐÀ¯Í² (çà ìàòåð³àëàìè ïåðåïèñ³â íàñåëåííÿ 1989–2001 ðð.) 1111 5555 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии лося суттєве скорочення чисельності російсько� мовних українців. І, навпаки, продовження про� цесів мовної асиміляції в східних та південних областях призвело до збільшення чисельності зросійщених за мовою українців. Захід. Хоча в західних областях чисель� ність російськомовних українців і так була суттєво меншою, ніж в інших реґіонах, але найбільш відчутного скорочення вони зазнали якраз у Західній Україні. Найвищі темпи з м е н ш е н н я ч и с л а р о с і й с ь к о м о в н и х у к р а ї н ц і в с п о с т ер і г а л и с я в І в а н о � Франк івськ ій та Льв івськ ій облас� тях, в ідпов ідно, 70,51 % (5,5 тис. осіб) та 60,74 % (16,4 тис. осіб) [Таблиця 3]. Їхня чисельність за цей час зменшилася на Івано� Франківщині більше ніж утричі – з 7,8 тис. осіб у 1989 році до 2,3 тис. осіб у 2001 році, а на Львівщині майже втричі – з 27,0 тис. осіб до 10,6 тис. осіб [Таблиці 1, 2]. 1111 6666 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 За 1989–2001 рр. удвічі знизилася чи� сельність зросійщених за мовою українців ще в трьох західних областях: Волинській – на 50,79 % (3,2 тис. осіб), з 6,3 тис. осіб до 3,1 тис. осіб, Рівненській – на 50,54 % (4,7 тис. осіб), з 9,3 тис. осіб до 4,6 тис. осіб та Тернопільській – на 50,00 % (1,4 тис. осіб) [Таблиці 1, 2, 3]. Дещо менші темпи ско� рочення їхньої чисельності спостерігалися ще в двох областях: Чернівецькій – 46,86 % (8,2 тис. осіб), з 17,5 тис. осіб до 9,3 тис. осіб та Закарпатській – 43,01 % (4,0 тис. осіб), з 9,3 тис. осіб до 5,3 тис. осіб [Там само]. У цілому в Західній Україні за 1989–2001 рр. чисельність російськомовних українців зменшилася з 80,0 тис. осіб до 36,6 тис. осіб, тобто, на 43,4 тис. осіб (54,25 %) [Там само]. Суттєве скорочення 1111 7777 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии Аналогічне співвідношення в динаміці чи� сельності зросійщених за мовою українців (ско� рочення) та етнічних українців (приріст) за 1989–2001 рр. спостерігалося в усіх областях Західної України, за винятком Тернопільської. На Тернопільщині зменшення чисельності етніч� них українців відбувалося значно нижчими тем� пами, ніж російськомовних українців, відповідно, 1,15 % та 50,00 % [Там само]. Частка останніх серед загального скорочення чисельності етніч� них українців у цій області за 1989–2001 рр. становила 10,85 % [Таблиця 4]. числа асимільованих за мовою українців у За� хідному реґіоні відбувалося на тлі хоча й до� сить незначного зростання чисельності етніч� них українців (139,4 тис. осіб, 1,61 %), за ра� хунок збільшення числа українськомовних ук� раїнців [Таблиця 3]. 1111 8888 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 Масштаби скорочення чисельності зросій� щених за мовою українців у Західному реґіо� ні за цей час були навіть дещо більшими, ніж власне етнічних росіян, відповідно, 54,25 % та 47,99 % [Таблиця 3]. Але в абсолютних показниках зменшення чисельності перевага була за етнічними росіянами, відповідно, 236,0 тис. осіб та 43,4 тис. осіб [Там само]. Така ж ситуація у динаміці чисельності зро� сійщених за мовою українців та етнічних росі� ян склалася в кожній із семи західних облас� тей [Там само]. 1111 9999 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии Внаслідок зменшення чисельності росій� ськомовних українців у Західній Україні знач� ною мірою зазнала скорочення і загальна чи� сельність російськомовного населення в цьому реґіоні – на 337,3 тис. осіб (54, 62 %) [Там само]. При цьому, темпи скорочення чисель� ності російськомовного населення були навіть дещо вищими, ніж зросійщених за мовою укра� їнців. Серед загального скорочення чисельнос� ті російськомовного населення в Західному ре� ґіоні за 1989–2001 рр. частка російськомовних українців складала 12,87 % [Таблиця 4]. У Волинській, Рівненській, Тернопіль� ській та Чернівецькій областях, як і в Захід� ному реґіоні в цілому, чисельність російсько� мовного населення скорочувалася швидше, ніж зросійщених за мовою українців [Табли� ця 3]. У Закарпатській, Івано�Франківській та Львівській областях перевага в темпах ско� рочення чисельності була на боці російсько� мовних українців [Там само]. Рівень частки російськомовних українців серед скорочення чисельності російського населення коливався в окремих західних областях від 8,86 % у Тернопільській, до 16,27 % – у Чернівець� кій [Таблиця 4]. Ще більш суттєві відмінності між темпами скорочення чисельності російськомовних укра� їнців та всього населення в Західній Україні. Зокрема, загальна чисельність населення реґі� ону зменшилася лише на 1,66 %, а російсько� мовних українців – на 54,25 % [Таблиця 3]. Тому і частка останніх серед скорочення за� гальної чисельності населення Західного реґіо� ну за 1989–2001 рр. була досить значною – 26,99 %, тобто, 43,4 тис. осіб з 160,8 тис. осіб [Таблиці 3, 4]. Співвідношення в динаміці чисельності ро� сійськомовних українців та всього населення розрізнилося за окремими західними областя� ми. Зокрема, в Івано�Франківській, Львів� ській, Тернопільській та Чернівецькій областях це співвідношення було таким, як і в цілому в Західному реґіоні. У Волинській області мас� штаб скорочення чисельності зросійщених за мовою українців переважав все населення не лише у відносних, але й в абсолютних показни� ках. Лише в Закарпатській та Рівненській об� ластях чисельність російськомовних українців зменшувалася на тлі зростання загальної чи� сельності населення [Таблиця 3]. Отже, за 1989–2001 рр. у Західній Украї� ні спостерігалося інтенсивне скорочення чи� сельності російськомовних українців, як і всьо� го російськомовного населення. Навпаки, чи� сельність етнічних українців у цьому реґіоні зросла за рахунок тих з них, які зберігали влас� ну національну мову як рідну. Досить незнач� не зменшення загальної чисельності населення Західної України відбулося значною мірою завдяки зросійщеним за мовою українцям, а головним чином за рахунок скорочення чи� сельності етнічних росіян. Тобто, етнічні та мовні процеси в західних областях мали при� родну сутність, а внаслідок цього відбувалися синхронно. І тому, зміни етнічного складу та мовної структури населення в Західній Україні відбувалися на користь етнічних українців та української мови. Центр. Як і в Західному реґіоні, в Цен8 тральній Україні спостерігалася тенденція до зменшення чисельності російськомовних укра8 їнців за 1989–2001 рр., але темпи цього ско8 рочення були суттєво нижчими. Найбільш ін8 тенсивно скорочувалася їхня чисельність на Поділлі: у Хмельницькій області на 49,57 % (11,4 тис. осіб), з 23,0 тис. осіб до 11,6 тис. осіб та Вінницькій – на 38,24 % (12,2 тис. осіб), з 31,9 тис. осіб до 19,7 тис. осіб [Табли8 ці 1, 2, 3]. Суттєве скорочення відбулося та8 кож і в Житомирській області – на 35,61 % (15,1 тис. осіб), з 42,4 тис. осіб до 27,3 тис. осіб [Там само]. Приблизно на четверть зменшилася їхня чисельність у переважній більшості областей Центрального реґіону, а також у столиці Укра� їни. Зокрема, в Черкаській – на 27,65 % (8,1 тис. осіб), 29,3 тис. осіб до 21,2 тис. осіб, у Київський – на 25,50 % (8,9 тис. осіб), з 34,9 тис. осіб до 26,0 тис. осіб, у Чернігів� ській – на 24,51 % (21,1 тис. осіб), з 86,1 тис. осіб до 65,0 тис. осіб, а також у Сумській – на 22,72 % (25,6 тис. осіб), з 112,7 тис. осіб до 87,1 тис. осіб [Там само]. Найбільшого скорочення чисельності в аб� солютних показниках зазнали зросійщені за мовою українці в Києві – на 96,5 тис. осіб (24,40 %), з 395,5 тис. осіб у 1989 році до 299,0 тис. осіб у 2001 році [Там само]. Лише у двох областях Центральної України темпи зменшення їхньої чисельності були досить нез� начними. Зокрема, в Кіровоградській – 2222 0000 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 9,89 % (3,7 тис. осіб), з 37,4 тис. осіб до 33,7 тис. осіб та Полтавській – 5,33 % (2,4 тис. осіб), з 45,0 тис. осіб до 42,6 тис. осіб [Там само]. Уцілому в Центральній Україні за 1989–2001 рр. чисельність російськомовних українців знизилася майже на четверть – 24,46 % (205,0 тис. осіб), з 838,2 тис. осіб до 633,2 тис. осіб [Там само]. При цьому, якщо за темпами скорочення чисельності зросійще� них за мовою українців Центральний реґіон поступався вдвічі перед Західним, то в абсо� лютних показниках переважав майже вп’ятеро. Така територіальна невідповідність у віднос� них та абсолютних показниках була викликана тим, що в Центральній Україні чисельність ро� сійськомовних українців у 1989 році була на порядок вищою, ніж у Західній, відповідно, 838,2 тис. осіб та 80,0 тис. осіб [Таблиця 1]. Суттєві територіальні відмінності в динаміці змін чисельності зросійщених за мовою укра� їнців за 1989–2001 рр. призвели до того, що в 2001 році Центральний реґіон переважав За� хідний за абсолютними показниками чисель� ності цієї мовної групи українців уже більше, ніж у 17 разів, відповідно, 633,2 тис. осіб та 36,6 тис. осіб [Таблиця 2]. Крім того, різнилося також за реґіонами і співвідношення в динаміці чисельності за 1989–2001 рр. російськомовних та етнічних українців. У Центральній Україні скорочення чисельності зросійщених за мовою українців супроводжувалося зменшенням загальної чи� сельності етнічних українців, але темпи цього скорочення були досить різними, відповідно, 24,46 % та 2,35 % [Таблиця 3]. Ці відмінності були викликані зменшенням чисельності украї� номовних українців, але значно нижчими темпа� ми, ніж російськомовних. Натомість у Західно� му реґіоні скорочення чисельності російсько� мовних українців відбувалося в умовах зростан� ня загальної чисельності етнічних українців, як� раз завдяки приросту числа україномовних. Із загального скорочення чисельності етніч� них українців за 1989–2001 рр. у Централь� ному реґіоні – 341,4 тис. осіб, на зросійщених за мовою українців припадало 205,0 тис. осіб (60,05 %) [Таблиці 3,4]. Тобто, за цей час за� гальна чисельність етнічних українців у Цен� тральній Україні зменшилася переважно за ра� хунок асимільованих за мовою. У всіх без ви� нятку областях реґіону спостерігалося анало� гічне співвідношення в темпах скорочення чи� сельності російськомовних українців та етніч� них українців. Зовсім інша ситуація склалася в Києві. У столиці України зменшення числа зросійще� них за мовою українців відбувалося на тлі збільшення загальної чисельності етнічних ук� раїнців – 13,26 % (247,1 тис. осіб) [Таблиця 3]. Це зростання було забезпечене зростанням чисельності україномовних українців. Тобто, в Києві динаміка чисельності зросійщених за мовою українців та етнічних українців за нап� рямками була такою ж, як і в Західній Україні. Мовні процеси в столиці безпосередньо вплинули на ситуацію в Центральній Україні в цілому, тому що в жодній з областей реґіону частка зросійщених за мовою українців не до� сягала навіть половини загального скорочення чисельності етнічних українців за 1989– 2001 рр. Найменшим рівень цієї частки був у Полтавській області – 4,32 %, а найвищим у Сумській та Хмельницькій, відповідно, 37,37 % та 32,11 % [Таблиця 4]. Тобто, в кожній з дев’яти областей Центрального реґі� ону скорочення загальної чисельності етнічних українців за 1989–2001 рр. відбулося не зав� дяки російськомовним, а за рахунок зменшен� ня числа україномовних українців. На відміну від Західної України, де темпи скорочення чисельності зросійщених за мовою українців були вищі за темпи зменшення числа етнічних росіян, у Центральній Україні спів� відношення було протилежним. Перевага у відносних показниках скорочення чисельності була за етнічними росіянами, відповідно, 24,46 % та 37,78 % [Таблиця 3]. Подібна си� туація склалася в Києві та всіх областях Цен� трального реґіону, за винятком Хмельницької, де чисельність російськомовних українців, як і в Західній Україні, скорочувалася швидше, ніж етнічних росіян, відповідно, 49,57 % та 42,39 % [Там само]. В абсолютних показни� ках скорочення чисельності етнічні росіяни пе� реважали російськомовних українців у всіх без винятку областях реґіону, а також у столиці України [Там само]. У результаті того, що чисельність етнічних росіян у Центральному реґіоні за 1989–2001 рр. скорочувалася швидше, ніж зросійщених за мовою українців, темпи змен� 2222 1111 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии шення числа останніх виявилися також суттєво нижчими, порівняно зі скороченням усього ро� сійськомовного населення, відповідно, 24,46 % та 39,55 % [Там само]. Незважаючи на ці відмінності, скорочення чисельності аси� мільованих за мовою українців безпосередньо вплинуло на зменшення чисельності російсько� мовного населення в Центральній Україні. Частка зросійщених за мовою українців се� ред скорочення загальної чисельності росій� ськомовного населення реґіону за 1989–2001 рр. становила 18,44 %, тобто, 205,0 тис. осіб з 1 млн. 111,8 тис. осіб [Табли� ці 3, 4]. Рівень цієї частки суттєво різнився за окремими областями: від 3,10 % у Полтав� ській до 32,51 % у Чернігівській [Таблиця 4]. Не менш суттєві відмінності існували також і в скороченні чисельності російськомовних ук� раїнців та всього населення в Центральній Ук� раїні за 1989–2001 рр., відповідно, 24,46 % та 7, 04 % [Таблиця 3]. Тобто, чисельність перших зменшувалася вчетверо швидше, ніж чисельність других. Частка зросійщених за мовою українців серед скорочення загальної чисельності населення реґіону за 1989–2001 рр. була досить високою і склада� ла 17,30 %, 205,0 тис. осіб з 1 млн. 185,0 тис. осіб [Таблиці 3, 4]. Таке ж співвідношення у змінах чисельності російськомовних українців та всього населення спостерігалося в усіх об� ластях реґіону, за винятком Полтавської. Тем� пи скорочення загальної чисельності населення Полтавщини за цей час були дещо вищими, ніж зросійщених за мовою українців, відповід� но, 7,81 % та 5,33 % [Таблиця 3]. Територі� альні відмінності мав також і рівень частки ро� сійськомовних українців серед скорочення за� гальної чисельності населення: від 1,88 % у Полтавській області до 19,59 % у Сум� ській [Таблиця 4]. Дещо інша ситуація склалася в столиці Ук� раїни. У Києві скорочення чисельності зросій� щених за мовою українців навіть в абсолютних показниках було вагомішим за зменшення за� гальної чисельності населення майже в 20 ра� зів, відповідно, 96,5 тис. осіб та 5,2 тис. осіб [Таблиця 3]. Суттєві відмінності спостері� галися також і у відносних показниках, відпо� відно, 24,40 % та 0,20 % [Там само]. Таким чином, за 1989–2001 рр. у Цен� тральній Україні відбувалося скорочення чи� сельності російськомовних українців, до того ж значно вищими темпами, ніж етнічних укра� їнців та всього населення. З іншого боку, тем� пи зменшення числа зросійщених за мовою ук� раїнців були суттєво нижчими за темпи скоро� чення чисельності етнічних росіян та росій� ськомовного населення в цілому. Скорочення чисельності російськомовних українців безпо� середньо вплинуло на зменшення чисельності етнічних українців, російськомовного та всього населення Центрального реґіону за 1989–2001 рр. Південь. Зовсім в іншому напрямку відбу8 валися зміни чисельності зросійщених за мовою українців у південних областях. За 1989–2001 рр. у кожній з них спостерігалося інтенсивне збільшення числа асимільованих за мовою українців. Найвищими темпами прирос8 ту чисельності відрізнялася Запорізька об8 ласть – 40,49 % (121,5 тис. осіб) [Таблиця 3]. Чисельність російськомовних українців у цій області збільшилася з 300,1 тис. осіб у 1989 ро8 ці до 421,6 тис. осіб у 2001 році [Таблиці 1, 2]. Приблизно на одному рівні темпи приросту числа зросійщених за мовою українців були в Ав� тономній Республіці Крим та Севастополі, а та� кож в Одеській та Дніпропетровській областях. Зокрема, в АР Крим та Севастополі приріст складав 18,75 % (55,6 тис. осіб), їхня чисель� ність зросла з 296,5 тис. осіб у 1989 році до 352,1 тис. осіб у 2001 році, в Одеській – 18,13 % (66,9 тис. осіб), відповідно, з 368,9 тис. осіб до 435,8 тис. осіб, у Дніпропетровській – 16,29 % (68,7 тис. осіб), з 421,8 тис. осіб до 490,5 тис. осіб [Таблиці 1, 2, 3]. Дещо нижчі темпи зростання числа зросій� щених за мовою українців за цей час були в Миколаївській та Херсонській областях, від� повідно, 10,81 % (17,7 тис. осіб) та 8,61 % (9,9 тис. осіб) [Таблиця 3]. За 1989–2001 рр. на Миколаївщині їхня чисель� ність збільшилася з 163,8 до 181,5 тис. осіб, на Херсонщині – з 115,0 тис. осіб до 124,9 тис. осіб [Таблиці 1, 2]. У цілому ж, на Півдні України чисельність зросійщених за мовою українців зросла до� сить�таки суттєво – з 1 млн. 666,1 тис. осіб у 1989 році до 2 млн. 006,4 тис. осіб у 2001 ро� ці [Там само]. За 12 років приріст складав 340,3 тис. осіб (20,42 %) [Таблиця 3]. Зміни етнічного складу та мовної структури 2222 2222 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 населення Південного реґіону за 1989–2001 рр. мали значні відмінності. Зок� рема, за темпами приросту чисельності росій� ськомовні українці переважали етнічних укра� їнців у відносних показниках більше ніж усе� меро, відповідно, 20,42 % та 2,82 % [Там са� мо]. До того ж, як це не дивно на перший пог� ляд, перевага була навіть в абсолютних показ� никах, відповідно, 340,3 тис. осіб та 228,1 тис. осіб [Там само]. Така невідповідність стала прямим наслідком інтенсивного скорочення чисельності україномовних українців на Півдні України за 1989–2001 рр. Подібне співвідношення в динаміці чисель� ності російськомовних та етнічних українців було в усіх областях Південного реґіону. Але рівень частки зросійщених за мовою українців серед загального приросту чисельності етніч� них українців за 1989–2001 рр. досить суттє� во відрізнявся за окремими областями. Зокре� ма, в Запорізькій та Дніпропетровській облас� тях зростання чисельності етнічних українців відбулося виключно за рахунок зросійщених за мовою. В Одеській, Миколаївській та Хер� сонській збільшувалася чисельність як росій� ськомовних, так і україномовних українців, але темпи приросту перших суттєво переважали зростання числа других. Тому російськомовні українці становили більшість серед загального приросту чисельності етнічних українців у Ми� колаївській та Одеській областях, відповідно, 61,04 % та 57,28 % [Таблиця 4]. У Херсон� ській області рівень цієї частки був порівняно меншим – 40,24 % [Там само]. Дещо інша ситуація виявилася в АР Крим та Севастополі, де приріст чисельності зросій� щених за мовою українців супроводжувався зменшенням загальної чисельності етнічних українців на 7,88 % (49,3 тис. осіб) [Таблиця 3]. Ці суперечливі зміни були спричинені знач� ним скороченням числа україномовних україн� ців, яке не могло бути навіть компенсоване зростанням числа зросійщених за мовою. Сут� тєве зменшення числа україномовних українців безпосередньо вплинуло на скорочення загаль� ної чисельності етнічних українців на Крим� ському півострові за 1989–2001 рр. Тобто, процеси мовної асиміляції українців в АР Крим та Севастополі призвели і до їхньої ет� нічної асиміляції, і як результат цих процесів – зменшення загальної чисельності етнічних ук� раїнців. Отже, навіть в умовах Незалежності України продовжуються процеси деукраїніза� ції Кримського півострова. Характерною ознакою суперечливих змін етнічного та мовного складу населення Пів� денної України за 1989–2001 рр. стало зрос� тання чисельності російськомовних україн� ців – на 20,42 % (340,3 тис. осіб) на тлі ін� тенсивного скорочення числа етнічних росі� ян – на 23,56 % (1 млн. 050,0 тис. осіб) [Там само]. Така ж різноспрямованість змін чисель� ності зросійщених за мовою українців та етніч� них росіян за цей час спостерігалася в усіх об� ластях реґіону, а також в АР Крим та Севас� тополі [Там само]. До того ж, на тлі значного збільшення чи� сельності російськомовних українців у Півден� ному реґіоні відбувалося зменшення загальної чисельності російськомовного населення – на 13,41 % (874,4 тис. осіб) [Там само]. Такі ж тенденції були характерні для кожної області реґіону, включаючи і Крим [Там само]. Тобто, якби не було суттєвого приросту чисельності зросійщених за мовою українців, то загальна чисельність російськомовного населення Пів� денної України скоротилася б ще інтенсивніше. Незважаючи на зростання чисельності ро� сійськомовних українців на Півдні України, загальна чисельність населення реґіону за 1989–2001 рр. скоротилася на 5,78 % (783,4 тис. осіб) [Там само]. Аналогічне спів� відношення в змінах чисельності зросійщених за мовою українців та всього населення спос� терігалося у всіх областях Південного реґіо� ну [Там само]. Таким чином, у Південній Україні за 1989–2001 рр. відбувалося доволі інтенсивне збільшення чисельності російськомовних укра� їнців. Але це зростання не призвело до суттє� вого приросту числа етнічних українців. Ха� рактерними ознаками змін етнічного та мовно� го складу населення Південного реґіону стало суттєве зменшення числа етнічних росіян при дещо нижчих темпах скорочення чисельності російськомовного та всього населення. Схід. Як і в Південному реґіоні, у східних областях спостерігалося інтенсивне зростання чисельності зросійщених за мовою українців. Найбільше їх зосереджувалося в Донецькій області. Лише в одній цій області українців зросійщених за мовою у 1989 році нараховува8 2222 3333 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии лося майже на 200 тис. осіб більше, ніж у всіх західних і центральних областях України разом взятих, відповідно, 1 млн. 087,5 тис. осіб та 918,2 тис. осіб [Таблиця 1]. А в 2001 році пе8 ревага в чисельності складала майже 1 млн. осіб, відповідно, 1 млн. 612,2 тис. осіб та 669,8 тис. осіб [Таблиця 2]. Серед усіх облас8 тей України на Донеччині був також і макси8 мальний приріст чисельності російськомовних українців, як у відносних, так і в абсолютних показниках за 1989–2001 рр. – 48,25 % (524,7 тис. осіб) [Таблиця 3]. У Луганській області чисельність російськомовних українців також зросла досить суттєво – на 45,77 % (228,4 тис. осіб), з 499,0 тис. осіб у 1989 ро8 ці до 727,4 тис. осіб у 2001 році [Таблиці 1, 2, 3]. Значно меншими темпами збільшувалася їхня чисельність у Харківській області – на 29,76 % (121,3 тис. осіб), відповідно, з 407,6 тис. осіб до 528,9 тис. осіб [Там само]. У цілому на Сході України чисельність зросійщених за мовою українців збільшилася з 1 млн. 994,1 тис. осіб у 1989 році до 2 млн. 868,5 тис. осіб у 2001 році [Таблиці 1, 2]. За 1989–2001 рр. приріст складав 874,4 тис. осіб (43,85 %) [Таблиця 3]. Отже, за досить короткий термін, лише 12 років, чисельність російськомовних українців зросла у Східному реґіоні майже в півтора рази. До того ж, із за� гального приросту їхньої чисельності в цілому в Україні частка цього реґіону становила 90 %, тобто, 874,4 тис. осіб з 966,3 тис. осіб [Там само]. У результаті цих змін у 2001 році в трьох східних областях зосереджувало� ся більше зросійщених за мовою українців, ніж у всіх інших областях України разом взя� тих, включаючи також АР Крим та Севасто� поль, відповідно, 2 млн. 868,5 тис. осіб та 2 млн. 676,2 тис. осіб [Таблиця 2]. Величезний приріст чисельності зросійще� них за мовою українців на Сході України за 1989–2001 рр. відбувався в умовах досить незначного збільшення числа етнічних україн� ців у цьому реґіоні – лише на 96,6 тис. осіб (1,57 %) [Таблиця 3]. Тобто, перевага була за російськомовними українцями не лише у від� носних, але навіть і в абсолютних показниках. Такі відмінності були викликані суттєвим зменшенням чисельності україномовних укра� їнців у східних областях, насамперед у Донба� сі. Тому, і загальна чисельність етнічних укра� їнців на Сході України за цей час збільшилася виключно за рахунок російськомовних. Співвідношення темпів приросту чисель� ності російськомовних українців та етнічних українців за 1989–2001 рр. у Донецькій та Харківській областях таким же, як і в Східно� му реґіоні в цілому. Виняток складала Луган� ська область, де збільшення чисельності зро� сійщених за мовою українців відбувалося на тлі зменшення загальної чисельності українців, хоча й досить незначного – 9,8 тис. осіб (0,66 %) [Там само]. Тобто, на Луганщині суттєве зростання чисельності російськомов� них українців не компенсувало ще більш мас� штабне скорочення чисельності україномовних українців. Крім того, інтенсивне збільшення чисель� ності зросійщених за мовою українців у всіх трьох східних областях за 1989–2001 рр. суп� роводжувалося досить суттєвим зменшенням числа етнічних росіян як у відносних, так і в абсолютних показниках. У цих областях вия� вилася така закономірність: чим вищими були темпи приросту числа російськомовних україн� ців, тим меншими темпами скорочувалася чи� сельність етнічних росіян. Зокрема, на Донеч� чині були найвищі темпи зростання чисельнос� ті зросійщених за мовою українців і найнижчі темпи скорочення числа етнічних росіян, по� рівняно з іншими східними областями, відпо� відно, 48,25 % та 20,37 %, на Луганщині – 45,77 % та 22,46 % [Там само]. У Харків� ській області ситуація була іншою. У цій облас� ті темпи зростання чисельності зросійщених за мовою українців були фактично такими ж, як і темпи скорочення чисельності етнічних росіян, відповідно, 29,76 % та 29,61 % [Там само]. У цілому в Східній Україні темпи зростання чисельності російськомовних українців вияви� лися майже вдвічі вищими за темпи скорочен� ня чисельності етнічних росіян за 1989–2001 рр., відповідно, 43,85 % та 23,04 % [Там само]. Не менш суттєві відмін� ності були і в абсолютних показниках, приріст числа перших складав 874,4 тис. осіб, а скоро� чення числа других – 1 млн. 071,1 тис. осіб [Там само]. Отже, порівняльний аналіз динаміки чи� сельності зросійщених за мовою українців та етнічних росіян на Сході України дозволив ви� явити досить суттєві відмінності у напрямках 2222 4444 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 змін етнічного складу та мовної структури на� селення цього реґіону за 1989–2001 рр. З од� ного боку, кардинально змінилася етнічна структура населення реґіону на користь укра� їнців за рахунок зменшення числа росіян. І, навпаки, з іншого боку, зміни в мовному сере� довищі українців у Східному реґіоні відбували� ся не на користь української, а на користь ро� сійської мови. Зростання чисельності росій� ськомовних українців на Сході свідчить про продовження і в добу Незалежності України процесів штучної за своєю сутністю мовної асиміляції, як і за радянських часів. Цілком протилежні напрямки змін чисель� ності російськомовних українців та етнічних ро� сіян, абсолютна більшість яких зберігали власну національну мову, призвели до досить незнач� ного скорочення загальної чисельності росій� ськомовного населення на Сході України за 1989–2001 рр. – лише на 4,34 % (301,2 тис. осіб) [Там само]. Якби українці в цьому реґіоні не зазнавали процесів мовної асиміляції, то за� гальна чисельність російськомовного населення скоротилася ще б масштабніше. При чому в кожній з трьох східних облас� тей ситуація досить відрізнялась. Зокрема, на Донеччині, до речі, в єдиній області України за 1989–2001 рр. спостерігалося збільшення за� гальної чисельності російськомовного населен� ня на 21,7 тис. осіб (0,60 %) [Там само]. Це зростання відбулося якраз завдяки приросту чисельності російськомовних українців на 524,7 тис. осіб, що компенсувало інтенсивне скорочення у цій області чисельності росіян (471,7 тис. осіб) та зросійщених за мовою ін� ших етнічних меншин [Там само]. Тобто, в найбільшій в Україні за чисельніс� тю населення Донецькій області зміни мовної структури відбувалися на користь російсько� моґвних, і не за рахунок етнічних росіян, а як� раз завдяки зростанню числа зросійщених за мовою українців. Отже, незважаючи на те, що на Донеччині за 1989–2001 рр. спостерігалися позитивні зміни для етнічних українців, мовна структура всього населення, і навіть мовне се� редовище українців цієї східної області України змінювалися не на користь української мови, а на користь мови однієї з етнічних меншин, тоб� то російської. Такі зміни мовного середовища українців переконливо засвідчують, що і за ча� сів Незалежності України продовжуються про� цеси штучної за своєю природою мовної асимі� ляції – зросійщення українців. У Луганській та Харківській областях, як і в цілому в Східному реґіоні, за 1989–2001 рр. скоротилася загальна чисельність російсько� мовного населення на тлі зростання числа ро� сійськомовних українців. Так, на Луганщині чисельність населення, яке визнавало рідною російську мову зменшилася на 77,1 тис. осіб (4,22 %) [Там само]. На Харківщині скоро� чення було суттєвішим – 245,8 тис. осіб (16,08 %) [Там само]. У цілому на Сході Ук� раїни зменшення загальної чисельності росій� ськомовного населення становило 301,2 тис. осіб (4,34 %) на тлі значного зростання чи� сельності зросійщених за мовою українців – 874,4 тис. осіб (43,85 %) [Там само]. У Східному реґіоні за 1989–2001 рр. спос� терігалися цілковито протилежні напрямки змін чисельності російськомовних українців та всього населення. На Сході України за цей час темпи скорочення загальної чисельності насе� лення були найвищими, порівняно з іншими реґіонами – 9,54 % (1 млн. 081,9 тис. осіб) [Там само]. З іншого боку, в цьому реґі� оні були вищими темпи приросту чисельності зросійщених за мовою українців (43,85 %), порівняно з Півднем (20,42 %), до того ж на тлі зменшення їхньої чисельності на Заході та в Центрі України, відповідно, 54,25 % та 24,46 % [Там само]. Аналогічним було співвідношення в динамі� ці чисельності російськомовних українців та всього населення в кожній з трьох східних об� ластей. Особливо значні відмінності в цих по� казниках існували в Донбасі. Зокрема, в До� нецькій області збільшення чисельності зросій� щених за мовою українців на 48,25 % супро� воджувалося зменшенням загальної чисель� ності населення на 9,15 %, у Луганській, від� повідно, 45,77 % та 11,09 % [Там само]. Таким чином, аналіз статистичних матеріа� лів переписів 1989–2001 рр. засвідчив, що в Східній Україні відбувалося досить інтенсивне зростання чисельності зросійщених за мовою українців, за рахунок цього приросту збільшу� валася і загальна чисельність етнічних україн� ців, але досить незначними темпами, бо чи� сельність україномовних українців за цей час зазнала суттєвого скорочення. Тобто, мовне зросійщення українців у Східному реґіоні Ук� 2222 5555 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии раїни продовжувалося і за часів Незалежності. До того ж, активне збільшення числа росій� ськомовних українців у цьому реґіоні відбува� лося на тлі скорочення чисельності як росій� ськомовного, так і всього населення. Центрально8Західна та Південно8Схід8 на Україна. Важливе значення для розуміння сутності етномовних процесів в Україні в прос8 торовому вимірі дає порівняння динаміки чи8 сельності російськомовних українців у Цен8 тральній і Західній Україні з одного боку, та Південній і Східній Україні з іншого. За нап8 рямками змін чисельності зросійщених за мо8 вою українців територія України чітко поділя8 лася на дві частини. В Західному та Цен8 тральному реґіонах за 1989–2001 рр. відбу8 лося суттєве скорочення їхньої чисельності – на 27,05 % (248,4 тис. осіб) [Там само]. І навпаки, в Південно�Східній Україні чисель8 ність російськомовних українців за цей час збільшилася майже на третину – 33,19 % (1 млн. 214,7 тис. осіб) [Там само]. У результаті протилежних напрямків динамі� ки чисельності зросійщених за мовою українців у двох частинах України, змінювалося також і співвідношення в їхньому територіальному роз� міщенні. Так, якщо в 1989 році це співвідно� шення між Західним та Центральним реґіонами з одного боку і Південним та Східним реґіона� ми з іншого боку становило як 1 до 4, відповід� но, 918,2 тис. осіб та 3 млн. 660,2 тис. осіб, то в 2001 році вже як 1 до 7, тобто, 664,8 тис. осіб та 4 млн. 874,9 тис. осіб [Таблиці 1, 2]. Інтенсивне зростання чисельності росій� ськомовних українців за 1989–2001 рр. у Південно�Східній Україні компенсувало змен� шення їхньої чисельності в Західному та Цен� тральному реґіонах. Тому, в цілому в Україні за цей час чисельність російськомовних українців суттєво збільшилася – з 4 млн. 578,4 тис. осіб до 5 млн. 544,7 тис. осіб [Там само]. Тобто, за досить короткий термін, усього лише за 12 ро� ків, їхня чисельність зросла на 966,3 тис. осіб (21,11 %) [Таблиця 3]. Існували також і значні територіальні від� мінності в динаміці чисельності зросійщених за мовою українців, порівняно з етнічними укра� їнцями. Так, разом у Західному та Централь� ному реґіонах за рахунок зменшення чисель� ності російськомовних українців скоротилася і загальна чисельність етнічних українців – на 202,0 тис. осіб (0,87 %) [Там само]. До того ж, темпи скорочення чисельності асимільова� них за мовою українців були значно вищими, порівняно з етнічними українцями не лише у відносних, а навіть і в абсолютних показниках, відповідно, 27,05 % (248,4 тис. осіб) [Там са� мо]. Зменшення чисельності етнічних україн� ців у цій частині України сталося виключно завдяки центральним областям, де відбувалося зменшення числа не лише російськомовних, але й україномовних українців. У Південно�Східній Україні склалася зов� сім інша ситуація. За 1989–2001 рр. у цій частині України спостерігалося інтенсивне збільшення чисельності зросійщених за мовою українців і завдяки цьому зросла і загальна чи� сельність етнічних українців – на 324,7 тис. осіб (2,28 %) [Там само]. До того ж, темпи приросту чисельності російськомовних україн� ців виявилися значно більшими як у відносних (33,19 %), так і в абсолютних показниках (1 млн. 214,7 тис. осіб), порівняно зі змінами чисельності етнічних українців за цей час [Там само]. Така невідповідність стала результатом інтенсивного скорочення чисельності україно� мовних українців на Півдні та на Сході Украї� ни, особливо в Донбасі та в Криму. У цілому в Україні за 1989–2001 рр. від� булося досить незначне зростання чисельнос� ті етнічних українців – лише на 122,7 тис. осіб (0,33 %) на тлі досить високих темпів приросту чисельності зросійщених за мовою українців – 966,3 тис. осіб (21,11 %) [Там само]. Тобто, в цілому в Україні приріст чи� сельності етнічних українців за цей час від� бувся виключно за рахунок російськомовних українців, натомість чисельність україномов� них українців суттєво скоротилася – на 854,7 тис. осіб (2,60 %) 6. Таким чином, аналіз статистичних матеріалів засвідчив, що в цілому в Україні за 1989–2001 рр. чисельність етнічних українців майже не змінилася, але їхнє мовне середовище зазнало суттєвих змін. Фактично відбувся пе� рерозподіл чисельності на користь зросійщених за мовою українців якраз за рахунок зменшення числа українців, які зберігали власну національ� ну мову. Тобто, російщення мовного середовища українства продовжувалося і в добу Незалеж� ності, але не на всій території України, а пере� важно в її східних та південних областях. 2222 6666 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 Отже, за напрямками змін етнічні та мовні процеси суттєво різнилися між собою. З одно� го боку, зростала чисельність етнічних україн� ців, але одночасно ще більше активізувалися процеси їхньої мовної асиміляції (зросійщен� ня). Тобто, етнічний склад населення за 1989–2001 рр. змінювався на користь етніч� них українців, а їхнє мовне середовище, як прояв рецидиву радянських часів, змінювалося на користь російської, а не української мови. Таким чином, етномовні процеси в Україні за часів напередодні та в перше десятиліття Не� залежності мали досить суперечливі наслідки і в просторовому вимірі, особливо в контексті відмінностей між Західним і Центральним ре� ґіонами з одного боку та Південним і Східним реґіонами з іншого боку. Не менш важливою ознакою суперечливих наслідків етномовних процесів в Україні за 1989–2001 рр. були відмінності в динаміці чи� сельності зросійщених за мовою українців та етнічних росіян. Зокрема, в Західному та Центральному реґіонах напрямки змін чисель� ності як перших, так і других були аналогічни� ми – скорочення. До того ж, чисельність ет� нічних росіян зменшувалася навіть швидше, ніж чисельність російськомовних українців, відповідно, 40,01 % та 27,05 % [Таблиця 3]. У Південно�Східній Україні скорочення чи� сельності зазнали лише етнічні росіяни (23,56 %), і то не такого суттєвого як на За� ході та в Центрі [Там само]. На тлі цього ско� рочення на Півдні та Сході України інтенсивно зростала чисельність зросійщених за мовою українців – 33,19 % [Там само]. За рахунок південних та східних областей в цілому в Україні зменшення чисельності етніч� них росіян супроводжувалося інтенсивним зростанням чисельності росіян за мовою укра� їнського етнічного походження. Так, чисель� ність перших за 1989–2001 рр. скоротилася на 3 млн. 021,5 тис. осіб (26,61 %), а чисель� ність других, навпаки, збільшилася на 966,3 тис. осіб (21,11 %) [Там само]. Тобто, на прикладі порівняння динаміки чисельності етнічних росіян та зросійщених за мовою укра� їнців наочно видно суперечливість етномовних процесів в Україні часів Незалежності. З од� ного боку, в змінах етнічного складу населення вперше за декілька століть виявилася тенден� ція деросійщення України. З іншого боку, про� довжувалася штучна за своєю сутністю мовна асиміляція українців на власних етнічних зем� лях, яка виникла ще за часів Російської імперії і особливо активно розгорнулася за радянських часів. Отже, в змінах етнічного складу насе� лення з’явилися принципово нові тенденції, а в змінах мовного середовища домінували старі. Інтенсивне скорочення чисельності етнічних росіян в Україні за 1989–2001 рр. було спри� чинене не лише депопуляційними процесами і зовсім не завдяки їхньому масовому повернен� ню на свою історичну Батьківщину, як це ста� лося з росіянами в країнах Середньої Азії чи Закавказзя. В Україні за часів Незалежності значна частина росіян, які походили з екзогам� них українсько�російських родин змінили влас� ну національну самоідентифікацію і визнали се� бе українцями, зберігши при цьому російську мову як рідну. Внаслідок цих змін збільшилася і чисельність російськомовних українців у пів� денних та східних областях України. Суперечності в змінах мовного простору України за 1989–2001 рр. виявляються також і при порівнянні динаміки чисельності зросій� щених за мовою українців та всього російсько� мовного населення. В Західному та Централь� ному реґіонах напрямки змін чисельності обох цих груп збігалися. Крім того, чисельність ро� сійськомовного населення скорочувалася знач� но інтенсивніше, ніж російськомовних україн� ців, відповідно, на 42,26 % та 27,05 % [Там само]. Частка зросійщених за мовою українців серед загального скорочення чисельності ро� сійськомовного населення за 1989–2001 рр. на Заході та в Центрі України складала лише 17,14 %, тобто, 248,4 тис. осіб з 1 млн. 449,1 тис. осіб [Таблиці 3, 4]. Загальна чи� сельність російськомовного населення в цих двох реґіонах зменшилася переважно за раху� нок етнічних росіян, переважна більшість яких зберігала власну національну мову. Протилежні напрямки змін чисельності зросійщених за мовою українців та всього ро� сійськомовного населення за цей час спостері� галися в Південно�Східній Україні. Скорочен� ня загальної чисельності російськомовного на� селення в цій частині України було суттєво меншим, порівняно з Центром і Заходом, не лише у відносних, відповідно, 8,73 % та 42,26 %, але навіть і в абсолютних показни� ках – 1 млн. 175,6 тис. осіб та 1 млн. 2222 7777 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии 449,1 тис. осіб [Таблиця 3]. Це скорочення супроводжувалося інтенсивним зростанням чисельності зросійщених за мовою українців – на 1 млн. 214,7 тис. осіб (33,19 %) [Там само]. Без цього приросту чисельності асимільованих за мовою українців скорочення загальної чи� сельності російськомовного населення було б ще більшим. Тому зменшення загальної чи� сельності російськомовного населення в Пів� денно�Східній Україні відбулося виключно за рахунок етнічних росіян. Завдяки Півдню та Сходу, в цілому в Ук� раїні за 1989–2001 рр. зростання чисельнос� ті зросійщених за мовою українців – 966,3 тис. осіб (21,11 %) супроводжувалося зменшенням загальної чисельності російсько� мовного населення – 2 млн. 624,7 тис. осіб (15,53 %) [Там само]. Тобто, в змінах мовно� го простору України за часів напередодні та в перше десятиліття Незалежності виявилися дві цілком протилежні тенденції, з одного бо� ку російськомовне середовище в цілому заз� нало скорочення, а з іншого – посилилися процеси мовного зросійщення українців. Зміни чисельності російськомовних україн� ців також мали суттєві відмінності, порівняно з динамікою чисельності всього населення за 1989–2001 рр. Зокрема, в Західному та Цен� тральному реґіонах ці відмінності полягали ли� ше в темпах скорочення чисельності, відповід� но, 27,05 % та 5,07 % [Там само]. Тому і час� тка зросійщених за мовою українців серед за� гального скорочення чисельності населення цих двох реґіонів була досить значною – 18,46 %, тобто, 248, 4 тис. осіб з 1 млн. 345,8 тис. осіб [Таблиці 3, 4]. У Південно�Східній Україні напрямки змін чисельності російськомовних українців та всього населення були цілком протилежними. На Півдні та на Сході, незважаючи на інтен� сивний приріст чисельності зросійщених за мо� вою українців – 1 млн. 214,7 тис. осіб (33,19 %), загальна чисельність населення зазнала ще більш суттєвого скорочення, порів� няно з Центром і Заходом, як в абсолютних – 1 млн. 865,3 тис. осіб, так і у відносних показ� никах – 7,49 % [Там само]. Аналогічне співвідношення в динаміці чи� сельності зросійщених за мовою українців та всього населення за 1989–2001 рр. склалося в цілому в Україні. На тлі зростання чисельності російськомовних українців на 966,3 тис. осіб (21,11 %), загальна чисельність населення зменшилася на 3 млн. 211,1 тис. осіб (6,24 %) [Там само]. Таким чином, в динаміці чисельності росій� ськомовних українців за 1989–2001 рр. існували суттєві просторові відмінності. Фактично за нап� рямками цих змін Україна розділилася навпіл. На Заході та в Центрі України спостерігалося інтен� сивне скорочення їхньої чисельності, і навпаки – на Півдні, а особливо на Сході відбувся суттєвий приріст їхнього числа. Етномовні процеси безпо� середньо взаємопов’язані з соціально�економіч� ними та політичними процесами. Не випадково, якщо порівняти напрямки змін чисельності зросійщених за мовою укра� їнців за 1989–2001 рр. і результати виборів Президента України 2004 року за окремими областями, то вони повністю збігаються. На Заході та в Центрі України, де чисельність ро� сійськомовних українців скорочувалася, пере� міг В. Ющенко, а на Півдні та на Сході Укра� їни, де чисельність російськомовних українців, навпаки, зростала, перевагу в кількості пода� них за нього голосів отримав В. Янукович. Ви� бори до Верховної Ради України 26 березня 2006 року цілковито підтвердили ці територі� альні відмінності. Блоки Юлії Тимошенко та “Наша Україна” отримали перевагу в голосах виборців у центральних та західних областях, а Партія реґіонів – у східних та південних. Аналіз статистичних матеріалів переписів засвідчив також і суттєві територіальні відмін� ності в динаміці чисельності зросійщених за мовою українців на тлі змін чисельності етніч� них українців, етнічних росіян, російськомов� ного та всього населення. Дослідження асимі� ляційних процесів у мовному середовищі укра� їнців за 1989–2001 рр. у контексті змін етніч� ного та мовного складу населення сприяє розу� мінню сутності етномовних процесів в Україні доби Незалежності. 1 Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. – К., 1998; Наулко В. Динаміка етнічного складу населення України в ХХ ст. // Етнонаціональні процеси в Україні: історія і сучасність. – К., 2001. – С. 46–69; Наул� ко В. Етнічний склад населення Української РСР: Ста� тистико�картографічне дослідження. – К., 1965; Кабу� зан В., Наулко В., Чорна Н. Динаміка чисельності // Українці: історико�етнографічна монографія. – Опішне, 1999. – С. 145–160. 2222 8888 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 2 Євтух В. Етносуспільні процеси в Україні: можли� вості наукових інтерпретацій. – К., 2004; Євнух В. Проблеми етнонаціонального розвитку: український і світовий контексти. – К., 2001; Євнух В., Трощин� ський В., Аза Л. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті. – К., 2003; Єв� тух В., Трощинський В., Галушко К., Чернова К. Ет� нонаціональна структура українського суспільства: до� відник. – К., 2004; Зінич В. Сучасні етнодемографічні процеси в Україні. – К., 2004; Котигоренко В. Етніч� ні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологіч� ний концепт. – К., 2004; Котигоренко В. Тенденції в етнічній та етномовній динаміці населення України у 1959–2001 рр. (За матеріалами переписів) // Людина і політика. – 2003. – № 2. – С. 12–24; Крисаченко В. Динаміка населення: популяційні, етнічні та глобальні виміри. – К., 2005; Український соціум / Власюк О., Крисаченко В., Степико М. та ін. / За ред. В. Криса� ченка. – К., 2005; Курас І. Етнополітологія. Перші кроки становлення. – К., 2004; Чирков О. Головні ри� си розвитку етнічної будови української нації від кінця ХІХ до ХХІ ст. // Україна і світ: етнічні, науково�інте� лектуальні та освітні виміри. Зб. наук. праць / За заг. ред. В. Сергійчука. – К., 2004. – С. 231–239; Чир� ков О. Зміни питомої ваги українців у населенні Украї� ни (в сучасних кордонах) від кінця ХІХ ст. до початку ХХІ ст. // Матеріали до української етнології. – 2004. – Вип. 4 (7). – С. 155–160; Чирков О. Прог� ноз розвитку етнічної структури населення України про� тягом 1999–2019 років // Вісник інституту досліджень діаспори. – 1999. – Ч. 4 (6). – С. 9–10; Чирков О. Розвиток етнічної структури населення України впро� довж останнього десятиліття (1989–1998 рр.) // Істо� рія України. – 1999. – № 42 (154). – С. 6–8; Чир� ков О., Винниченко І. Етнодемографічний розвиток України: Історія, сучасність, перспективи // Сучас� ність. – 2000. – № 7. – С. 118–122; Перший Всеук� раїнський перепис населення: історичні, методологічні, соціальні, економічні, етнічні аспекти (офіційне видан� ня) / Власенко Н., Ліанова Е., Осауленко О. та ін.; на� ук. ред.: акад. Кураса І., акад. Пирожкова С. – К., 2004. 3 Рудницька Т. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін. – К., 1998. 4 Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – К., 2004. 5 Национальный состав населения СССР. По дан� ным Всесоюзной переписи населения 1989 г. – М., 1991. – С. 78–86; Національний склад населення Ук� раїни та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. – К., 2003. – С. 23, 180–210. 6 Підрахунки автора за матеріалами переписів насе� лення 1989 р. – С. 78 та 2001 р. – С. 23. The author investigates the changes of the number of Russian8speaking Ukrainians on the eve and in the first decade of the Ukrainian independence on the analysis of 1989–2001 census. Taking into account the regional differences of the directions of these changes on the background of the numeral dynamics of all population, ethnic Ukrainians and ethnic Russians are determined.

Зміни чисельності російськомовних українців в Україні (за матеріалами переписів населення 1989–2001 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси