Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі
The article sums up the results of the first year of operation du quai Braniy. It also sheds light on multicultural image of modern France.
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнографія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43264 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі / О. Таран // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 45-48. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43264 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-432642025-02-05T20:28:49Z Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі Museum Activity of Modern France by the Example of Musée du quai Branly Таран, О. Наука і сучасність The article sums up the results of the first year of operation du quai Braniy. It also sheds light on multicultural image of modern France. 2008 Article Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі / О. Таран // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 45-48. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43264 uk Народна творчість та етнографія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наука і сучасність Наука і сучасність |
| spellingShingle |
Наука і сучасність Наука і сучасність Таран, О. Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі Народна творчість та етнографія |
| description |
The article sums up the results of the first year of operation du quai Braniy. It also sheds light on multicultural image of modern France. |
| format |
Article |
| author |
Таран, О. |
| author_facet |
Таран, О. |
| author_sort |
Таран, О. |
| title |
Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі |
| title_short |
Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі |
| title_full |
Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі |
| title_fullStr |
Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі |
| title_full_unstemmed |
Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі |
| title_sort |
музейна справа сучасної франції на прикладі музею бранлі |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Наука і сучасність |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43264 |
| citation_txt |
Музейна справа сучасної Франції на прикладі музею Бранлі / О. Таран // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 45-48. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT tarano muzejnaspravasučasnoífrancíínaprikladímuzeûbranlí AT tarano museumactivityofmodernfrancebytheexampleofmuseeduquaibranly |
| first_indexed |
2025-11-25T08:44:16Z |
| last_indexed |
2025-11-25T08:44:16Z |
| _version_ |
1849751274635919360 |
| fulltext |
МУЗЕЙНА СПРАВА СУЧАСНОЇ ФРАНЦІЇ
НА ПРИКЛАДІ МУЗЕЮ БРАНЛІ
Олена Т А Р А Н
Проблема колоніального минулого та спри
йняття мультикультурного образу сьогоден
ня Франції, відносин з колишніми колоніями
змусило керівництво країни на чолі з прези
дентом Жаком Шираком (на момент напи
сання статті — чільний голова країни) звер
нутися до популяризації традиційної культури
та побуту народів у минулому пригнічених та
експлуатованих регіонів. Питання французь
кої колоніальної спадщини є все ще відчутним
для суспільства — 2005 року парламент при
йняв закон, згідно з яким у шкільних підруч
никах мала висвітлюватися «позитивна роль»
французького колоніалізму. Так, Ж. Ширак,
поціновувач старожитностей Африки, зро
бив свій внесок у побудову культурної спад
щини — ініціював створення музею, що мав
репрезентувати народне мистецтво колишніх
французьких колоній. Науковці визнають,
що створення музею стало найвизначнішою
подією від часу відкриття Центру Помпіду
(музею сучасного мистецтва). До відкриття
музею в науковому середовищі відбувалися
дебати стосовно його назви. Версія щодо «Му
зею примітивного мистецтва» розглядалася,
але не була затверджена через те, що цей тер
мін свідчив би про певне домінування західної
культури. Популярна назва «Музей первісно
го мистецтва» також була відхилена. Врешті-
решт наймудрішим рішенням виявилася назва,
що відповідає локалізації музею, — на набе
режній Бранлі. Отже, постав новий етногра
фічний музей — Музей на набережній Бран
лі (Musée du quai Branly)\ Про важливість
та актуальність пропаганди неєвропейського
мистецтва у франкофонному середовищі свід
чить присутність на відкритті музею генераль
ного секретаря О О Н Кофі Анана.
Приміщення музею — величезний будинок
на березі Сени в Парижі, створений за дизай
ном французького архітектора Жана Нувеля і
розташований за один квартал від Ейфелевої
вежі, — коштувало французьким платникам
податків 238 млн євро та 11 років очікування.
Музеєм опікуються Міністерство культури,
Міністерство національної освіти та Мініс
терство досліджень.
Мета створення музею проста і водно
час амбітна — презентувати африканське,
американське (індіанське), азійське та оке-
анійське мистецтво з такою ж повагою, як,
скажімо, Лувр це робить стосовно античних
греків, римлян чи мистецтва Відродження, а
Музей д’Орсей — щодо імпресіоністів. Інши
ми словами, це мистецький проект з чудовим
політичним завданням — продемонструвати
французьку відкритість світу: «Не існує ієрар
хії в мистецтві, як і серед людей», — сказав
Ж. Ширак на відкритті. З його слів, цей музей
є втіленням поваги до людей, що зазнали заво
ювань, насилля та приниження, і покликаний
розігнати «хмари необізнаності». Але Музей
Бранлі невід’ємний від політики. Для Ж. Ш и
рака Бранлі є культурною пам’яткою його
12-річного перебування на посаді президен
та так само, як для Ф . Міттерана — скляна
піраміда біля Дувра, «Опера Бастилії», Вели
ка арка району Дефанс та нова Національна
бібліотека, побудовані за часів його президе
йства. Для Ж. Ширака музей є також від
повіддю новому політичному імперативу, який
відкидає етноцентризм.
Музей відчинив свої двері відвідувачам у
п’ятницю, 23 червня 2 0 0 6 р. З метою заохо
чення парижан та гостей міста до знайомства
з неєвропейськими культурами, перші три дні
вхід був повністю безкоштовним. С. Мартен
(5. МаНітг), директор (за французькою тра
дицією — президент) музею, вважає, що із
включенням до програми музею танців, му
зики та театральних вистав музей незабаром
стане частиною культурного життя міста.
Музей має чотири поєднаних будівлі.
Виставковий зал — 180 метрів у довжину.
№
ISSN 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008
Музейиий простір достатній, щоб умістити,
скажімо, тотемний стовп американських ін
діанців заввишки 14 метрів. Музейні потуж
ності — вражаючі: на площі постійної екс
позиції (4750 м2) експонуються 3500 робіт.
Колекцію музею складають 236 509 оди
ниць зберігання, серед яких: американська
колекція — 97 372 предмети; африкансь
ка — 70 205; азійська — 54 041; океанійсь-
ка — 28 911. Музейний візуальний ряд до
повнюють 150 мультимедійних екранів та 20
інтерактивних пристроїв.
Основна частина музейної колекції скла
дається з матеріалів усе ще діючого музею
Мистецтв Африки та Океанії (його старий бу
динок стане Музеєм імміграції) та з експонатів
Музею людини (близько 250 тис. предметів).
Для придбання 8 500 нових експонатів було
витрачено 23 млн євро.
Підкреслюючи позиційну рівність захід
ного та тубільного мистецтва, Ж. Ширак
відкинув існуючу тезу про те, що Лувр є уні
версальним музеєм, та зобов’язав цю устано
ву поступитися своїм Павільйоном Засідань
(Pavillon des Sessions) для 100 шедеврів не-
західного мистецтва. Зібрання Музею Бран
лі — це найповніша у світі колекція етногра
фічного матеріалу та образотворчого мистецтва
народів Африки, Океанії, А зії та обох Аме
рик. Експозицію музею побудовано за гео
графічним принципом, тобто постійні колекції
розподілено на чотири зони: Океанію, Азію,
Африку та Америку. У музеї є своя лекційна
аудиторія, медіатека, бібліотека, сад на терасі.
Співробітники музею (хранителі колекцій)
об’єднані в два наукові департаменти — де
партамент зберігання та колекцій (керівник —
Жан-П’єр Моен) і департамент освіти та до
сліджень (керівник — Анн-Крістін Тейлор).
Музей в науковому плані структурований за
вісьмома тематичними підрозділами: Афри
ка, Океанія, Азія, Америка, колекція тканин
та одягу, музичні інструменти, фотографія та
історичні фонди.
Найбільш вражаючою та повною є афри
канська колекція дерев’яних ідолів та обрядо
вих масок шаманів з Малі, Кот-д’Івуара, Бур-
кіна-Фасо. Американська секція охоплює як
доколумбове мистецтво, так і мистецтво аме
риканських індіанців, в той час як подані не
за історичним, а за географічним принципом
роботи з Азії стосуються побуту народів П ів
денно-Східної А зії (причому, найстародавніші
шедеври азійського мистецтва залишаються в
музеї Гіме по інший бік Сени). Музей не пре
тендує на всеохопне висвітлення тубільного
мистецтва. Значною мірою це зумовлено різ
ним обсягом і характером наявного матеріалу:
велика кількість робіт із Малі — колишньої
французької колонії, і, в той же час, — досить
обмежена колекція з Гаваїв. Відсутні пояс
нення ритуального застосування експонатів,
оскільки вони не завжди з ’ясовані і є предме
том наукових дискусій. Відвідувач, який заці
кавиться поховальним манекеном з південних
островів Тихого океану, зробленим з кісток,
павутиння павука, свинячого зуба та мушель,
може лише здогадуватися про його справжнє
призначення. Виникає запитання: може він був
атрибутом певної процесії? Що саме він сим
волізував? А втім, концепція музею передба
чає, що мистецтво не потребує пояснень, його
краса має говорити сама за себе. С. Мартен
зазначає: «Великою відмінністю між цим му
зеєм та етнологічними музеями є те, що ми не
даємо тут пояснення, інтерпретацію речей. Ми
лише посередники між нами, європейцями, та
незахідним світом». Основна мета — це «діа
лог культур», і музей поєднує різні речі, тому
можна побачити вишиті костюми з В ’єтнаму і
поруч — близькосхідні сережки, інкрустовані
камінням.
Велику цінність для науковців-етноло
гів має так звана «Королівська колекція»
— предмети народного побуту, одяг, сакраль
ні речі X V III ст., які представляють культуру
вампумів, мікмаків, монтаньє-наскапі та іро
кезів, що населяли басейн річки Св. Лаврен-
тія та Країну Великих озер. Майже всі ці речі
були отримані в дар від вождів індіанських
племен або привезені місіонерами та військо
вими експедиціями королям Франції і збері
Ш щ гш Û (щ т ш йт кь
галися в мистецьких колекціях Аувра. Саме
тому колекція отримала назву «королівської».
ІЛоб зберегти речі та документи дореспублі-
зьанського періоду французької історії, їх зо
середили в таких інституціях, як Національна
бібліотека в Парижі або Публічна бібліотека у
Версалі. 1878 р вони були перенесені до музею
Трокадеро — майбутнього Музею людини, а
зже в колекціях Музею Бранлі вони вистав
лені в експозиції «Первісні нації — королівсь-
:с колекції».
Упродовж липня — вересня 2007 р. в
музеї діяла тимчасова експозиція, присвяче
на декоративно-ужитковому мистецтву бер
берів, корінного населення Північної Афри
ки (зокрема — Алжиру). Ареал поширення
берберської кераміки тягнеться із заходу на
гтід від Марокко (Середній Атлас та Ріф)
до Тунісу, зачіпаючи північний Алжир (від
Орану до Ореських гір та Малої Кабілії).
Експозиція виставки фокусується на Кабілії,
колисці берберського мистецтва. Особливу
•загу привертають предмети, виготовленням
яких традиційно займаються жінки2. Це, на
самперед, розписний керамічний посуд. Маг-
рибські сільські жіночі громади були носіями
традиційно-побутової культури. Геометричні
мотиви, які прикрашають керамічні вироби та
орнамент тканин, а також жіночі татуюван
ая мають символічне значення, витоки якого
етнологи простежують ще в неоліті. Мистец
твознавці вказують на чистоту форм, просто
ту7 та спонтанність орнаменту, що надає кера-
чічним виробам специфічної привабливості.
На початку X X I ст. спостерігається тенденція
до зникнення колишніх форм виробництва,
традиційних елементів у побуті берберів че
рез вплив соціально-економічних чинників,
урбаністичних процесів, наслідком яких є зне-
люднення села. Мета виставки — зберегти
для нащадків традиційну берберську культу
ру, представивши для огляду понад 130 експо
натів з багатої алжирської гончарної колекції
Музею Бранлі.
Музей володіє найбільшою колекцією му
зичних народних інструментів у Європі (8 831
одиниця). Понад 8 тис. інструментів він отри
мав у спадок від етнографічного відділу колиш
нього Музею людини, більше 500 — від роз
формованого національного Музею мистецтв
А зії та Океанії; має музей і низку власних
придбань.
У його сховищах зберігаються історичні
документи (щоденники, нотатки мандрівни
ків, місіонерів, бізнесменів, малюнки, гравю
ри, листівки, афіші), які репрезентують побут
та звичаї мешканців французьких колоній
X V II — початку X X ст. Яскравим прикладом
може слугувати експозиція фотографій, зроб
лених Д. Шарнеєм (D ésiré Charnay) у другій
половині X I X ст. в Мексиці, Ж .-Ф . Потто
( Jacques Philippe Potteau) в Алжирі, П .-Е. Mio
(Paul-Em ile Miot) в Океанії та Канаді — на
о-вах Ньюфаундленд, Кейп-Бретон і фран
цузьких островах Сен-П єр та Мікелон, І. ван
Кінсбергеном (Isidore van Kinsbergen) у гол
ландській Індії (сучасна Індонезія).
Основна концепція Музею на набережній
Бранлі полягає в тому, що, по-перше, він має
бути не стільки етнографічним музеєм-цен-
тром, скільки місцем зберігання та експону
вання шедеврів традиційних мистецтв різних
континентів, а по-друге — музей орієнтова
ний на тимчасові міжнародні виставкові про
екти. Через свої тимчасові експозиції Бранлі
має наміри працювати з подібними музеями
світу, головним чином із країн, що представи
ли колекції — музеєм антропології та етног
рафії імені Петра Великого («Кунсткамерою»)
з Санкт-Петербурга, Російської АН ; Архе
ологічним музеєм (м. Ліма, Перу); Музеєм
фундації Зінзу (м. Котону, Бенін); Центром
Жан-Марі-Джібау (Нова Каледонія); Музеєм
Таїті, а також з європейськими та північноаме
риканськими музеями, які мають етнографіч
ні колекції колишніх колоній та підмандатних
територій — Музеєм етнології у Відні (А в
стрія), Берлінським державним етнографічним
музеєм (Ф РН ), Художнім інститутом Чикаго
(СШ А ).
У музеї регулярно відбуваються виступи
різних театральних, часто експериментальних
№
ISS N 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ« 1/2008
театральних труп, презентації танцювального
мистецтва, традиційної музики різних народів
світу. Треба відзначити, що ці постановки не
обмежуються лише інсталяціями традицій
ності, це водночас і осучаснення, чи сучасне
прочитання, представлення, розуміння тра
диційних форм мистецтва. Театральні поста
новки відбуваються у підрозділі музею — Те
атрі Клода Леві-Стросса, великий зал якого
розрахований на 390 місць, кінозал — на 100
місць. Одним з перших був цикл спектаклів,
присвячених «Махабхараті», своєрідній ін
дійській Одіссеї у трьох варіантах (індійській,
японській та італійській постановках); відбу
лися вечори кубинської поетичної пісні та імп
ровізації в рамках латиноамериканських куль
турних заходів.
Музей має приміщення, пристосовані для
проведення мистецько-освітніх заходів, а також
для науковців — 4 зали, розраховані на 250
місць (загальною площею 1 350 м2). Наукова
бібліотека при музеї налічує 25 тис. одиниць у
вільному доступі, 250 тис. журнальних статей
(з яких 2 000 датуються X V II—X V III ст.);
З тис. назв журналів, з яких 300 належать
до електронної періодики; 650 тис. іконогра
фічних документів; 6 тис. колекційних справ,
З тис. носіїв електронної інформації (CD та
D VD ), географічні карти та книжки для дітей.
Для зберігання цих матеріалів існують схови
ща загальною площею 11 тис м2. У медіатеці
читаються цикли лекцій, наприклад, «Історія
мистецтва та антропології» («Histoire de l ’art et
anthropologie»), «Щ о є тіло?» («Qu’est-ce qu’un
corps?»). У Музеї проходять семінари для сту-
дентівуніверситетів (Ecole du Louvre, Université
Paris X —Nanterre, IN A LC O , Université Paris I
Panthéon-Sorbonne, Université Paris III Saint-
Denis, and Université Paris-Sud X I).
На основі матеріалів фондів Музею Бран
лі під керівництвом академіків та професорів
акредитованих університетів готуються сту
дентські та докторантські роботи з антропо
логії (етнології) та історії мистецтв. Музей
планує брати активну участь у складанні ма
гістерських і докторських програм. При цьому
студенти працюватимуть під егідою профе
сора, куратора або дослідника, робота якого
стосується музею. Освітня практика музею
передбачає заохочувати розвиток міжнарод
ної мережі молодих дослідників і дозволити
Відділу наукових досліджень брати участь у
створенні Європейських докторантур у галу
зях антропології і художньої історії.
Реакція громадськості на створення та
діяльність Музею на набережній Бранлі неод
нозначна; деякі вважають музей занадто тем
ним і таким, у якому відсутній загальний, іноді
й певний контекст, у той же час газета «Лє
Монд» визначає імпозантність багатотисячної
музейної колекції. Наразі, за словами С. Мар
тена, музей щодня відвідує близько 13 тис.
людей; за перші півроку існування у ньому по
бували півмільйона відвідувачів. Окрім нау
ковців, студентів та осіб, що мають відношен
ня до мистецтва та етнографії через власний
бізнес, левову частку відвідувачів становлять
французи — діти та нащадки емігрантів з тих
регіонів, культура та побут яких представлені
в музеї Бранлі3.
1 http://w ivw .auaibranlu .fr./
2 Vivier M.~F., et al. Ideqqi: Art de fem m es berbères
(Broché). — Paris: M ediaObs publications, 2007. —
95 p.
3Le Yucatân est ailleurs / Premières nations, collections
royales: L es expositions «dossier». 13 février — 13 mai
2007. — Paris: M ediaObs publications, 2007. —
A 3
of Musée du quai Braniy. It also shedsThe article sums up the results of the first year of operation
light on multicultural image of modern France.
http://wivw.auaibranlu.fr./
Ілюстрації до статті О. Таран «Музейна справа сучасної Ф ранції
на прикладі музею Бранлі»
ти$ёс би циа>Вгапії
і г* соїиспо** і
Обкладинка каталогу виставки, присвяченої культурі берберів
* Фотографії взяті з офіційного сайту музею Бранлі Иіір:/ / www.quaibranlu.fr
http://www.quaibranlu.fr
Інтер’єр експозиції зали африканського мистецтва
Мокасини. Долина ріки Св. Лаврентія або
Схід Великих озер. Середина XVIII ст.
Шкіра оленя. Аплікація перлами та голками
дикобраза. 1 ,22—24 см; Я 12—13 см
Мікмаки. Коробка.
Друна пол. XVIII ст.
Кора берези: плетення.
Вис.8 см., діаметр 16 см.
Головний убір. Схід Великих озер Монтаньє-наскапі. Куртка молодого хлопця,
та рівнини Північного Сходу. Близько Шкіра карібу. Вис. 56 см
1780 р. Ріг бізона, необроблена шкіра,
фарбована шерсть оленя та коня,
голки дикобраза. 50*11 см
Ріг для пороху. Великі озера. Середина XVIII ст. Коров’ячий
ріг, дерево, залізо. Довжина 34,5 см
Розмальована торба
з бахромою. Плем’я ожібва.
Північний Схід Великих озер.
Початок XVIII ст.
Шкіра оленя. 51*21 см.
Модель каное. Алгонкіни або Сх. ожібва. Близько 1820 р. Кора берези. Ь, 25 см
Накидка, розмальована птахами. Долина ріки Св. Ааврентія. XVIII ст.
Шкіра оленя. Пігмент: чорний, червоний, зелений. 105,6*101,9 см
|