Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі
This article opens a series of lectures of the history, ethnology, anthropology and archeology of Sergiy Segeda.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43272 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі / С. Сегеда // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 107-113. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859638419799408640 |
|---|---|
| author | Сегеда, С. |
| author_facet | Сегеда, С. |
| citation_txt | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі / С. Сегеда // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 107-113. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | This article opens a series of lectures of the history, ethnology, anthropology and archeology of Sergiy Segeda.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:18:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ш т щ Ш т т М xciiwimmmih
У червні минулого року головний науковий співробітник Центру етнологічних досл ід -
жень ІМ Ф Е ім. М. Т. Рильського Н А Н У Сергій Сегеда прочитав у Європейському колегіумі
польських і українських університетів (м. Люблін, Польщ а), де навчаються в аспірантурі
громадяни Польщі, України та інших країн, цикл лекцій з історії, етнології, антропології та
археології Ц ент рально-Східної Європи. Згодом вони були опубліковані польською, українсь
кою та англійською мовами в окремому виданні під назвою «Wspolne korzenie cywilizacyjne
Polski і Ukrainy (historia, etnologia, arheologia)» (Lublin, 2 0 0 7 ). Книга вийшла невеликим тира
жем і практично недоступна широкому загалу. У зв ’язку з цим редколегія часопису «Н арод
на творчість та етнографія» ухвалила опублікувати її розділи у вигляді циклу статей,
тематично пов’язаних між собою. В текст внесено незначні зміни.
ПЕРВІСНЕ ЗАСЕЛЕННЯ ЄВРОПИ. НАЙДАВНІША
ЛЮДНІСТЬ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ
Сергій С Е Ґ Е Д А
Первісне заселення теренів сучасної Ук
раїни та Польщі тісно пов’язане з процесом
антропогенезу — виникнення і формування
людини. Нині достеменно відомо: біологіч
на історія людства розпочалась близько двох
з половиною мільйонів років тому. На думку
більшості вчених, найвірогіднішою прабатьків
щиною роду «Ношо», який включає викопних
та сучасних людей, була Африка, а точніше —
область Східноафриканського рифту — гі
гантського гірського розлому, що тягнеться
з півночі на південь континенту впродовж
декількох тисяч кілометрів. Саме цей регіон
входив до ареалу австралопітеків — людино
подібних мавп кінця третинного — початку
четвертинного геологічних періодів, які вва
жаються безпосередніми попередниками лю
дей; тут виявлено кісткові рештки найдавнішої
людини — «Homo habilis» (людини вмілої) і
виготовлені нею знаряддя праці, які належали
до першої в світі археологічної культури — ол-
дувайської або олдованської1. Згодом в Олду-
вайській ущелині в Танзанії визначний англій
ський палеоантрополог Льюїс Лікі знайшов
також кісткові рештки архантропів — перших
«справжніх» людей, які належали до біологіч
ного виду Homo erektus («людина прямоходя-
ча»). З Африканського континенту бере вито
ки і людина сучасного фізичного типу2.
Удосконалення фізичного типу далеких
пращурів сучасних людей відбувалося в умо-
вах різких змін клімату. Внаслідок загального
похолодання, яке настало ще в кінці третин
ного геологічного періоду, в середніх широтах
північної півкулі утворилися гігантські льо
довики, які періодично наступали і відступа
ли. У період найбільшої активності льодовика
(250—100 тис. років тому) потужний шар кри
ги скував понад ЗО % поверхні Євразії, обій
маючи північну і середню смуги теренів Поль
щі й України. В прилеглих до льодовика зонах
утворювалися заболочені рівнини і тундри, а
на південь від них -— холодні ліси і лісостепи,
де з ’явились арктичні тварини, а саме: мамон
ти, шерстисті носороги, північні олені, печерні
ведмеді тощо3. Наступи льодовиків супровод
жувались зниженням рівня світового океану,
що сприяло міграціям із Африки в Євразію
первісних людських колективів — представ
ників виду Ното егеШиз.
З а даними археології, перші люди на тере
нах Європи з ’явилися близько двох мільйонів
років тому. Про це свідчать нечисленні стоянки
з примітивними знаряддями праці, виявлені в
деяких районах Південної та Центральної Є в
ропи (наприклад, у гроті Валоне поблизу Ніц
ци, у Приморських Альпах). Проте відвідини
людьми Європи в той час мали епізодичний
характер. Справжнє заселення континенту
відбулося пізніше — близько мільйона років
тому, за так званої ашельської археологічної
культури, або доби раннього палеоліту (від
ISS N 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008
містечка Сент-Ашель у Франції, де вперше
виявлено камяні вироби цієї історичної епохи),
яка датується 1,5 мли. — 150 тис. років тому.
Творцями цієї культури, характерною рисою
якої було широке розповсюдження кам’яного
рубила — масивного знаряддя мигдалеподіб
ної форми з двобічною обробкою — були ар
хантропи і т. зв. «архаїчні сапієнси», які 5 0 0 —
200 тис. років тому загалом освоїли Південь,
Центр і Схід континенту, включаючи терени
сучасної України і Польщі. Найбільш відомі
пам’ятки ашельської культури в Україні зна
ходять біля селища Королеве у Закарпатті;
с. Лука Врублевецька у Подністров’ї; м. Жи
томира в Правобережному Поліссі; м. Амв-
росіївки в Донбасі, в Криму тощо4. Що ж до
Польщі, то найдавніші свідчення життєдіяль
ності першолюдей, які датуються близько
5 0 0 -3 7 0 тис. років тому, виявлені в околицях
с.Тжебніци і с.Руско поблизу м. Стжегом у
передгір’ї Судетів\
Щ е донедавна вважалося, що витоки най
давніших міграцій первісних людей на терени
Європи слід шукати на південному сході, зок
рема в Кавказькому регіоні. Однак дослід
ження ранньопалеолітичної стоянки поблизу
селища Королеве в Закарпатті, найнижчий
шар якої датується близько 1 млн. років тому,
змусили докорінно змінити ці уявлення. Весь
комплекс даних, отриманих під час розкопок
цієї унікальної багатошарової пам’ятки під
керівництвом київського археолога В. Гладилі-
на, переконливо свідчить про те, що заселення
теренів України та Польщі відбувалося з Цен
тральної Європи та Балкан6.
Кісткові рештки людини ашельської
доби — велика рідкість, кожна така знахідка
стає справжньою науковою сенсацією. На те
ренах України і Польщі їх поки що не виявлено.
Однак фізичні риси «праєвропейців», які за
лишили тут найдавніші археологічні пам’ятки,
можна реконструювати на підставі знахідок в
інших країнах Європи, а саме: нижньої щеле
пи людини, яка жила близько 500 тис. років
тому (місцезнаходження біля м. Гейдельберг в
Німеччині); черепа двадцятирічного мисливця,
вбитого десь 400 тис. років тому (печера Ара-
го в Східних І Ііренеях у Франції); фрагмента
потиличної кістки, яка датується цим же часом
(стоянка біля с. Вертешселлеш в Угорщині);
гарної збереженості кістяк чоловіка, який помер
близько 300 тис. років тому (печера Петралона
біля м. Салоніки в Греції) тощо. (Рис. 1, 2).
Усі ці розрізнені знахідки мають одну спіль
ну рису: мозаїчне переплетіння дуже архаїчних
і більш сучасних ознак морфологічної будови,
. ■ і rjf
\ >1 \;щ 1
т / /j f тік ✓//
' v. .-А
Рис. 1. «Архаїчний сапієнс»
із Араго (скульптурна
реконструкція Г. Лебединської)
Рис. 2 . Реконструкція посмертної пози «архаїчного
сапієнса» із Петралони (за А . Пуляносом)
Ш ж щ 0 Ш т Ш ^ІП Ш О М О Щ І і
що й дало підстави для виокремлення «архаїч
них сапієнсів». Згідно із сучасними уявлення
ми, вони належали до біологічного виду Ното
ЬеїНеїЬег^ («гейдельберзька людини»), який
сформувався на теренах сучасної Африки
близько 8 0 0 —9 0 0 тис років тому7. Саме він,
на думку багатьох вчених, був найдавнішим
різновидом людини сучасного фізичного типу.
З а даними археології, основу життєдіяль
ності «гейдельберзької людини» складало
загінне полювання на великих тварин, ефек
тивність якого забезпечувалась багатьма чин
никами, а саме: спільними узгодженими діями
членів первісних колективів, наявністю доско
налих знарядь, використанням вогню. У пошу
ках здобичі колективи «архаїчних сапієнсів»
постійно переміщались із місця на місце, пос
тупово розвідуючи регіони з помірним, прохо
лодним кліматом. Рятуючись від холоду, вони
активно освоювали печери і навчились будува
ти штучні житлові конструкції.
Приблизно 150 тисяч років тому під час ос
таннього міжльодовикового періоду на теренах
Європи і в деяких інших регіонах Старого світу
з ’явилися пам’ятки мустьєрської культури (від
назви гроту Ле Мустьє у Франції), творцями
якої були люди, названі палеоантропами, або
неандертальцями. Судячи з географії основних
знахідок, більшість європейських неандерталь
ців мешкала в прильодовиковій зоні. В їхній
зовнішності було багато рис, пов’язаних з адап
тацією до суворих кліматичних умов. (Рис. 3).
Неандертальці досягли значних успіхів у
найрізноманітніших сферах життєдіяльності.
Вони виготовляли і застосовували різноманітні
кам’яні, кістяні та дерев’яні знаряддя й успіш
но полювали на великого звіра — мамутів,
носорогів, бізонів, ведмедів тощо. Ці першо-
люди остаточно оволоділи вогнем і навчились
не лише використовувати природні укриття, а
й будувати житло. Залишки одного з них ви
явив львівський археолог О. Черниш8 на висо
кому схилі правого берега Дністра неподалік
від села Молодово в Північній Буковині. З а
виробничими навичками та рівнем інтелекту
неандертальці залишили далеко позаду своїх
Рис. 3. Неандерталець із
Л я Шапель~о>Сен (скульптурна
реконструкція М . Герасимова)
попередників. Вони замислювались над сут
ністю буття, створивши в своїй уяві абстрактну
картину дійсності, що їх оточувала. Неандер
тальців хвилювала смерть одноплемінників:
саме в добу мустьє з’явилися перші поховання9.
З розвитком абстрактних уявлень пов’язаний і
властивий їм культ печерного ведмедя, зафік
сований на багатьох мустьєрських стоянках
Європи. З мустьєрською добою пов’язані і най
давніші витоки мистецтва. Одним із його зраз
ків є профіль тварини, прокреслений крем’яним
ножем на променевій кістці бізона, виявленій
львівським археологом О. Ситником під час
розкопок стоянки Пронятин поблизу Терно
поля. Тварина зображена на повний зріст з
прямими ногами, запалим животом і вигнутою
спиною. Якість зображення свідчить про висо-
« 10 ку художню майстерність первісного митця .
У різних регіонах України сьогодні налі
чується понад 50 неандертальських стоянок.
ISSN 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ» 1/2008
Найбільше їх у Криму, де в гроті Киїк-Коба
поблизу Сімферополя відкрито також похо
вання жінки і немовляти. Неандертальці ос
воїли і Південь Польщі: найдавніші знаряддя,
виготовлені ними, виявлено на стоянках Раці-
буж-Студзенна і Кроводза. Добре відома та
кож стоянка мустьєрської доби в печері Темній
в с.Ойцовє поблизу Кракова, яку нині мають
змогу відвідувати туристи. У печері Рай біля
м. Кельце збереглися знаряддя, подібні до тих,
які знаходять на неандертальських стоянках
середнього Дунаю. Тут же під час розкопок
знайдено близько 300 рогів оленів, розташу
вання яких нагадувало оборонну лінію, при
значену для захисту входу до печери11.
Приблизно 40~ 35 тис. років тому розпо
чалася доба верхнього палеоліту, коли земну
кулю населили неоантропи («нові люди»), або
кроманьйонці (від назви гроту Кро-Маньйон
у Франції), так звані Homo sapiens sapiens,
до яких належать всі сучасні люди. Згідно з
гіпотезою американського генетика А. Уілсо-
на (у фаховій літературі вона має кілька назв:
«африканської Єви», «мітохондріальної Єви»
або «Ноєвого ковчега»), все сучасне людство
походить від однієї жінки, яка жила на Афри
канському континенті на Південь від Сахари
100—200 тис. років тому12. Близько 100 тис.
років тому перші колективи неоантропів
з ’явилися в Передній Азії, де вони співісну
вали з неандертальцями понад 60 тис. років.
Згодом у їхньому середовищі відбувся різкий
демографічний сплеск, що спричинився до
масових міграцій в різні кінці Старого Світу.
Під час цих міграцій колективи неоантропів
зустрілися з неандертальцями, які, на думку
багатьох сучасних вчених, не витримали кон
куренції з ними і незабаром вимерли. Все ж
між прийшлими популяціями і «старожилами»
Європи могла мати місце метисація13. (Рис. 4).
Доба верхнього палеоліту характеризуєть
ся значними досягненнями в розвитку ма
теріальної та духовної культури первісних лю
дей. У цей час з ’явилися нові технічні прийоми
обробки кременю, значно різноманітнішим
став кам’яний інвентар, який включав до 100
типів знарядь. Дедалі ширше для виготовлен
ня знарядь використовувались кістка, ріг, би
вень мамута. Поширились складені знаряддя,
перші механізми — списометалки, що значно
збільшували відстань, на якій мисливець міг
уразити ціль. Справжньою науковою сенсацією
стало відкриття в печері Облазовій поблизу м.
Новий Тарг найдавнішого в світі бумеранга, ви
готовленого близько ЗО тис. років тому.
Життєдіяльність європейських неоант
ропів, основу якої складало полювання на
великого звіря, проходила в умовах суворого
клімату прильодовикової зони. У зв’язку з цим
вони часто жили в печерах та гротах і споруд
жували штучні житла, які розрізнялись роз
мірами, формою, конструкцією. Переважали
округлі споруди діаметром 5 —6 м, що зовні на
гадують яранги сучасних мешканців полярної
зони. «Фундаментом» таких споруд слугува
ли присипані землею черепи, лопатки і щелепи;
Рис. 4. Мисливець із гроту
Кро-Маньйон (скульптурна реконструкція
М . Герасимова)
каркасом — бивні мамутів та товсті жердини,
вкриті шкурами тварин. Чимало таких жител
виявлено на теренах України (поселення Мізин
на р. Десна, Межиріч на р. Рось, Добраничів-
ка в басейні р. Супонь, Радомишль на р. Те
терев тощо)14. Пересічна верхньопалеолітична
стоянка налічувала 4 —6 жител, де мешало
близько 50 осіб15. Багато верхньопалеолітич-
них пам’яток досліджено і на теренах Польщі.
Найдавніші з них виявлено в с. Джержислав’ю
поблизу м. Глубчице, Кракові-Звежиньцу,
Мамонтовій Пещері в Вежхов’є, печері Локет-
ка в с. Ойцув, печері Облазовій біля м.Новий
Тарг (ці пам’ятки датуються 4 0 —35 тис. років
тому). 18—12 тис. років тому люди вже досить
густо заселили передгір’я Судет і Карпат, де в
печері Машицкій біля м. Олькуш (Верхня Си-
лезія) знайдено кам’яні предмети специфічної
форми, які, на думку вчених, використовува
лись під час церемоній, пов’язаних з магічними
діями16. Там же було виявлено кісткові рештки
16 осіб: чоловіків, жінок, дітей.
Верхній палеоліт — епоха розквіту первіс
ного мистецтва: печерного живопису, скульпту
ри, гравіювання, які вражають своєю майстер
ністю, емоційним забарвленням, виразністю та
динамізмом. Основу сюжетів складали зобра
ження звірів, рідше — людей (частіше — жі
нок). Близько 20 фігурок «Венер» завбільшки
переважно 5 —10 см було виявлено під час роз
копок Мізинського поселення17. В 1954-1961
роках при розкопках найбільшого житла-яран-
ги, яке оригінальністю конструкції, міцністю і
пропорційністю помітно вирізнялося серед
інших штучних споруд цієї пам’ятки, було
знайдено кістки мамута, розмальовані вох
рою — фарбою природного походження, що
широко використовувалась первісними людь
ми в печерному малярстві, магічних обрядах і
чаклунських церемоніях. На думку вчених, ці
кісти є найдавнішими в світі ритмо-ударними
18музичними інструментами .
Приблизно 12—10 тис. років тому на земній
кулі відбулися глибокі кліматично-географіч-
ні зміни, спричинені загальним потеплінням.
Льодовий панцир, що тисячоліттями скову
вав Європу, повільно відповз на північ і через
деякий час звільнив береги глибокого прісно
водного озера на місці сучасного Балтійського
моря. Це величезне водоймище, рівнем значно
вище від Світового океану, було відгороджене
від Атлантики гігантською крижаною греб
лею. Після прориву льодової перемички біля
гори Білінген у Центральній Швеції рівень
цього холодного прильодовикового озера впав
на 30 м, і воно заповнилося теплими солоними
водами Атлантичного океану, що викликало
різке потепління й зволоження клімату. На те
ренах України і Польщі, як і скрізь у Північній
півкулі, поступово склалася сучасна гідрофі
зична мережа й виникли ландшафтні структу
ри помірної зони: ліс, лісостеп і степ. Настала
нова геологічна епоха — голоцен, яка триває
й нині.
Початок голоцену збігся з початком нової
історичної доби — мезоліту, або середнього
кам’яного віку. В нових кліматично-географіч
них умовах первісні громади освоїли й нові
форми господарювання. Зникли мамонти та
інші великі тварини прильодовикової зони,
а з ними й колективне загінне полювання.
Мисливці мезолітичної доби були змушені
перейти до індивідуального пошуку здобичі
й винайшли лук — далекобійну дистанційну
зброю19. Людина вперше приручила собаку,
що стала її вірним помічником.
На теренах України сьогодні відомо понад
300 мезолітичних пам’яток. Серед них — і
довгочасні поселення із залишками жител, де
могли мешкати від 5 0 —60 до 100—150 осіб, і
короткотривалі стоянки, і поодинокі похован
ня, і колективні родові некрополі20. Зібрані під
час розкопок цих пам’яток остеологічні колек
ції не мають собі рівних у світі. З а підсумками
краніологічних досліджень з’ясовано, що за
мезолітичної доби на теренах України мешка
ли носії різних антропологічних варіантів, що
мали як північне (могильники Василівка І, II),
так і південне походження (могильник Волось
ке)21. (Рис. 5).
Багато мезолітичних стоянок виявлено і на
теренах Польщі, значну частину яких фахів
ISSN 0130-6936 • НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008
Рис. 5 .1 ) Чоловік із мезолітичного могильника Василівка III
(скульптурна реконструкція Г. Лебединської);
2) Чоловік із мезолітичного могильника поблизу с. Волоське
(скульптурна реконструкція Т . Сурніної)
ці-археологи відносять до культури Комор-
ниця. Типологічно вона близька до культури
Кудлаївка, пам’ятки якої локалізуються на
Українському Поліссі. Обидви культури, межі
між якими дуже умовні, належать до однієї і
тієї ж історико-культурної СПІЛЬНОТИ --- Дю-
венсі22.
У добу мезоліту значно зростає чисельність
населення Європи, що спричинило розви
ток нових форм господарства. Значні зміни в
життєдіяльності людей мали місце в наступну
історичну епоху — добу неоліту.
1Leakej L ., Tobias P., Napier /. A new species
o f the genus Homo from Olduvai Gorge I I
Nature, 1964. — V. 202. — № 4927.
2 Детальніше про це: Сегеда С. Антрополо
гія. — K., 2001. — C. 177.
3 Природа и древний человек (Основные
этапы развития природы, палеолитичес
кого человека и его культуры на террито
рии С ССР в плейстоцене) / Л азуков Г.,
Гвоздовер М., Рогинский Я. и др. — М.,
1981. — С. 4 2 -5 3 .
4Давня історія України: В 3 х т. — К.,
1997. — Т. 1. Первісне суспільство. —
C. 28, 29, 32.
5 Kaczanowski P., Kozlowski /. Najdawniejsze
dzieje ziem polskich // Wielka historia
Polski. — Krakow , 1998. — Т. 1.
6 Гладилин В., Ситливый В. Ашель Цент
ральной Европы. — К., 1990. — С. 2 5 -3 8 .
7 Зубов А. Палеоантропологическая ро
дословная человечества. — М., 2004. —
С. 211, 227.
8Елинек Я. Большой иллюстрированный
атлас первобытного человека. — Прага,
1982. — С. 237.
9Зубов А. Неандертальцы: что известно о
них современной науке // Этнографическое
обозрение. — 1999. — № 3. — С. 67—73.
Л Ь щ $ 0 к т ® ІЇ
10 Ситник О. Деякі аспекти походження
первісного мистецтва у світлі нових фак
тів // Народознавчі зошити (двомісяч
ник). — 1966. — Зошит 1 (7). — Січень-
лютий. — С. 20.
11 http ://p iw ikiped ia .org/w iki/P reh istoria _
ziem _ polskich
12Wilson А., Сапп R . The recent African
genesis o f humans // Scientific American,
1992. — К 266. — № 4. — 6 8 -7 3 .
13Детально про це див.: Зубов А. Палеоант
ропологическая родословная . . . — С. 323-
336.
14Пидопличко И. Позднепалеолитические
жилища из костей мамонта на Украине. —
К., 1976.
15 Етнічна історія давньої України. — К.,
2000 . — С. 12.
http: //p l.w ikiped ia.org/w iki/P reh istoria—
ziem _ polskich
17 Давня історія України (в трьох томах). —
Т. 1 — Первісне . . . — С 98.
18 Бибиков С. Древнейший музыкальный
комплекс из костей мамонта. — К., 1981.
19 Станко В., Гладких М., Сегеда С. Історія
первісного суспільства. — K., 1 9 9 9 .—
C. 13.
20 Давня історія України. — Т. 1 — Первіс
не . . . — C. 119.
21Гохман И. Население Украины в эпоху
мезолита и неолита (Антропологический
очерк). — М., 1966.
22З алізняк Л. Біля витоків етнічного поді
лу людства // Етнічна та етнокультурна
історія України. — K., 2005. — Кн. 2. —
Т. 1. — C. 11.
This article opens a series of lectures of the history, ethnology, anthropology and archeology of
Sergiy Segeda.
IIP ОБ Л EM И E THOK УЛЬ ТУРНОЇ І ДЕН ТИ ЧИ О С TI
УКРАЇНСЬКОЇ МЕНШИНИ СУЧАВСЬКОГО
ПОВІТУ РУМ УНІЇ
Антоніи М О И С Е И --------------------------------------------------------------------
У процесі еволюційного розвитку етносів ОД
НИМ з найважливіших чинників є національна
ідентифікація. Якщо на території становлення
етносу людина від народження засвоює мову,
культуру, традиції рідного їй етнічного сере
довища, то на територіях, відмежованих від
основного національного масиву, цей процес
ускладнюється, що веде або до появи етнічної
самосвідомості, або до асиміляції іншим наро
дом. Розглядаючи проблеми етнокультурної
ідентичності української меншини Сучавсько-
го повіту Румунії, слід підкреслити той факт,
що здавна територія Буковини (Чернівецька
область України та Сучавський повіт Румунії)
з її змішаним україно-румунсько-молдавським
населенням була етнічним рубежем між східно-
романською та східнослов’янською культура
ми. У результаті зміни державних кордонів на
сучасному етапі частина українського населен
ня компактно проживає у її південній частині.
Більшість цих українських сіл знаходилися на
території, яка з 1774 до 1918 р. була підпоряд
кована Австрії (Австро-Угорщині), а з 1918 до
наших днів належить до складу Румунії.
Територія Буковини була відзначена «уні
кальним фольклорним заповідником» (О. Ку-
рочкін) [8, 9 9 —103], ареалом «слов’янсько-
неслов’янської мовної інтерференції», що
належать до так званих архаїчних зон (М . Тол-
стой) [17, 56]. Щодо збереження традиційної
культури українського населення південної
частини Буковини І. Ребошагіка, відомий ру
мунський фольклорист українського поход
ження, вважає карпатську зону з гуцульським
населенням однією з найбільш консервативних
на території Румунії [13, 6 —10].
Проблематика розвитку української мен
шини на території Румунії (у тому числі на
http://piwikipedia.org/wiki/Prehistoria
Стоянка муетьерської доби в печері Темна біля є. Ойцове (Польща)
Ілюстрації до статті С . Сегеди «Первісне заселення Європи.
Найдавніша людність на теренах України та Польщі
і*
Реконструкція мустьерського житла в Молодово (за О. Чернишем)
Мамонтова печера поблизу с. Веж хов є (Польща)
Загальний вигляд Мізинеького верхньопалеолітичного поселення
Реконструкція зовнішнього вигляду
дівчинки з однієї з найдавніших
мустьєрських стоянок Лагар Вільхо
(Португалія, 2 4 ,5 тис. років тому),
в зовнішності якої поєдуються
риси неандертальської та
кроманьйонської людини
Знаряддя із гальки зі стоянки
Королеве (Україна). 8 0 0 тис. рок. тому
Зображення звіра на кістці з
мустьерського шару стоянки Пронятин
(за О. Ситником)
Музичний інструмент (? ) із Мамонтової
печери. Свисток (?)
Мізинський музичний комплекс із кісток мамонта
Найдавніший у світі бумеранг
(близько ЗО тис. років тому).
Печера Облазова (Польщ а)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43272 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:18:34Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сегеда, С. 2013-04-23T13:03:54Z 2013-04-23T13:03:54Z 2008 Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі / С. Сегеда // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 107-113. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43272 This article opens a series of lectures of the history, ethnology, anthropology and archeology of Sergiy Segeda. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Із зарубіжної етнології Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі Primitive European settlement. Oldest humanity on the territory of Ukraine and Poland Article published earlier |
| spellingShingle | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі Сегеда, С. Із зарубіжної етнології |
| title | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі |
| title_alt | Primitive European settlement. Oldest humanity on the territory of Ukraine and Poland |
| title_full | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі |
| title_fullStr | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі |
| title_full_unstemmed | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі |
| title_short | Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі |
| title_sort | первісне заселення європи. найдавніша людність на теренах україни та польщі |
| topic | Із зарубіжної етнології |
| topic_facet | Із зарубіжної етнології |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43272 |
| work_keys_str_mv | AT segedas pervísnezaselennâêvropinaidavníšalûdnístʹnaterenahukraínitapolʹŝí AT segedas primitiveeuropeansettlementoldesthumanityontheterritoryofukraineandpoland |