Комори українського Полісся та Наддніпрянщини
Genetic evolution of komora (pantry) as the bearer of preservation one can trace in two aspects: forming of functional adaptation and forming of the specific type of the construction. Initially it was a household pit, which later became a separate construction and gained branched and functional form...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43274 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Комори українського Полісся та Наддніпрянщини / М. Верговська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 121-130. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43274 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Верговська М. 2013-04-23T13:08:12Z 2013-04-23T13:08:12Z 2008 Комори українського Полісся та Наддніпрянщини / М. Верговська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 121-130. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43274 Genetic evolution of komora (pantry) as the bearer of preservation one can trace in two aspects: forming of functional adaptation and forming of the specific type of the construction. Initially it was a household pit, which later became a separate construction and gained branched and functional forms. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Сторінка молодого дослідника Комори українського Полісся та Наддніпрянщини Komory in Ukrainian Poiissya and Naddmpryanschina Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Комори українського Полісся та Наддніпрянщини |
| spellingShingle |
Комори українського Полісся та Наддніпрянщини Верговська М. Сторінка молодого дослідника |
| title_short |
Комори українського Полісся та Наддніпрянщини |
| title_full |
Комори українського Полісся та Наддніпрянщини |
| title_fullStr |
Комори українського Полісся та Наддніпрянщини |
| title_full_unstemmed |
Комори українського Полісся та Наддніпрянщини |
| title_sort |
комори українського полісся та наддніпрянщини |
| author |
Верговська М. |
| author_facet |
Верговська М. |
| topic |
Сторінка молодого дослідника |
| topic_facet |
Сторінка молодого дослідника |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Komory in Ukrainian Poiissya and Naddmpryanschina |
| description |
Genetic evolution of komora (pantry) as the bearer of preservation one can trace in two aspects: forming of functional adaptation and forming of the specific type of the construction. Initially it was a household pit, which later became a separate construction and gained branched and functional forms.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43274 |
| citation_txt |
Комори українського Полісся та Наддніпрянщини / М. Верговська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 121-130. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vergovsʹkam komoriukraínsʹkogopolíssâtanaddníprânŝini AT vergovsʹkam komoryinukrainianpoiissyaandnaddmpryanschina |
| first_indexed |
2025-11-25T13:47:06Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:47:06Z |
| _version_ |
1850516024049270784 |
| fulltext |
КОМОРИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ
М арія В Е Р Г О В С Ь К А
В історії будівельної культури довгий час
єдиним багатофункціональним типом будів
лі було житло. Функціонально універсаль
не, воно потребувало певних приміщень для
зберігання продуктів харчування. Це функції
комори.
Археологічні знахідки жител середньо-
стогівської культури періоду енеоліту засвідчу
ють існування господарських ям у різних кін
цях житла’. Традиція хатніх ям зберігалась і в
житлі Лівобережного Полісся. Зокрема, у хаті
з с. Мамекине Новгород-Сіверського р-ну Чер
нігівської області (ілюстр. 1), що експонується
в Музеї народної архітектури та побуту Украї
ни Н А Н У (далі Музей), перед полом була за
фіксована яма з лядою для зберігання овочів2.
Яму з сошним дахом польський дослідник К.
Мошинський ідентифікує як первісну форму
шпихіра для зберігання продуктів та інших за
пасів3. На Наддніпрянщині подібні ями-погре-
би з лядою влаштовувалися поза житлом під
окремим накриттям. Катрага, що зводиться
над погребом, є найпростішою формою комо
ри як окремої будівлі. Первісною конструкцією
була будівля без стін. Така катрага-омшаник з
с. Яснозір’я Черкаського р-ну Черкаської об
ласті експонується в Музеї (ілюстр. 2; фото
3). Це крокви, встановлені на землі, зв’язані у
шатро та криті соломою по латах.
Із с. Яснозір’я експонується ще одна катра
га. Замість стін, тут лише обв’язка з брусів, на
якій встановлені крокви. Дах трисхилий, кри
тий солом’яними парками.
Відомі катраги зі стінами в закидку по
шулах, як, зокрема, катрага з с. Моринці
Звенигородського р-ну Черкаської області
(ілюстр. З)4. Вона стоїть над ямою на чотири
печери. По ощепинах тут зведено чотирисхи
лий дах на кроквах і крито по латах соломою.
Як релікт багатофункціонального первіс
ного житла, на Волинському та Рівненському
Поліссі довгий час існувала традиція одноділь-
ТА НАДДНІПРЯНЩИНИ
ного житла. До нашого часу збереглась одно-
дільна хата 1587 р. з села Самари Ратнівсь-
кого р-ну Волинської області (експонується в
Музеї). В обладнані хати є пристосування для
господарських потреб: система гряд для просу
шування дров, прядива та мокрого одягу. Все
хатнє начиня, знаряддя тут концентрується в
нижній зоні: під лавами та на лавах, у підпіччі,
на полу.
У процесі розвитку будівництва певні госпо
дарські функції виносились за межі хати. Так,
ззовні до хати приставлялись ножні ступи, би-
тельні і терниці, а згодом і жердки з укриттям.
Утворювалось приміщення з різноманітними
функціями: від утримання худоби (овечок) до
зберігання городини. Такі приміщення вико
ристовуються й нині. їх називають халатами
чи притулами.
Зразком згаданої прибудови є хата поч.
X X ст. з с. Тур Ратнівського р-ну Волинсь
кої області (фото 1), яка має сіни халашем без
стін. Хата невелика, зведена у зруб з сосново
го брусся, дах двосхилий, на кроквах, критий
дошками і соломою. Причілки даху відкриті.
Стеля-повал з товстих сосонових плах. Над
хатніми дверима до випусків повалу пристав
лено дошки. їх укрито вишієм (болотяною пе~
рестояною травою), зверху притиснено жерд
ками, які розташовані віялом, закриваючи
отвір з напільного боку. З чола прилаштова
но примітивні двері. У такий спосіб створено
захищений від негоди простір перед хатніми
дверима, своєрідні сіни, які і взяли на себе всі
господарські функції, зокрема і функції комо
ри, якої у власниці не було. З розвитком такі
притули отримали невисокі стіни і стали час
тиною будівлі5.
Про поширені на Поліссі сіни, у вигляді
шалаша, що укладені з жердок, які спирають
ся на вхідну стіну, пише К. Мошинський6.
Першою повноцінною господарською бу
дівлею були сіни — універсальне приміщення,
ISSN 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008
яке перебрало на себе всі складські функції
хати. Протилежний від хатніх дверей простір
використовувався для зберігання продуктових
запасів та побутових речей. Прикладом цьо
го є зрубна дводільна хата X I X ст. в Музеї з
с. Дударків Бориспільського р-ну Київської
області з великими просторими сіньми, що ви
конують і функції комори.
Виділення комірної частини у сінях сприяло
їх розвитку. Сіни за розмірами вже дорівню
вали хаті. Наступним кроком стало утворен
ня перегородки у сінях і виділення комори як
окремого приміщення. Це один із генетичних
варіантів тридільної хати. Етапи цієї генези
фіксує традиційне будівництво, зокрема Пра
вобережного та Лівобережного Полісся.
Подібним дводільним житлом, представле
ним у Музеї, є хата X V III ст. із с. Гажин Наро-
влянського р-ну Гомельської області (колишній
Овруцький повіт, тепер республіка Білорусь).
Зрубний тристінок сіней, приставлений до
хати, має розміри, що дорівнюють розмірам
хати. У сінях збереглися сліди первісного об
лаштування та змін, які відбувались на різних
етапах. У кутку з чола були облаштовані лави
підкосами, їх періодично піднімали як підгни
вали підвалини. У напільному кутку — слі
ди врізок брусків «полат». Уздовж причіл
ка сіней, над лавою, у зруб врубано жердку.
Очевидно, це первісні елементи обладнання зі
спальним місцем на літо і робочою зоною біля
лав, а також жердкою для зберігання зимово
го одягу. Але згодом господарські потреби все
ж вимагали облаштування комори. Для цього
у причілковій частині сіней, замість полу-«по
лат» вигородили засіки, заклавши дошки у
ґари, видовбані у стінах. Такі засіки для зерна
виконували функцію комори на збіжжя. Про
те й цей варіант обладнання сіней вирішили
вдосконалити. При капітальному ремонті у
сінях вигородили комору, поставивши дошки
сторчма. Тут настелили підлогу по лагах, ук
ладених просто на грунт. А на поперечну жерд
ку при причілковій стіні і перегородку уклали
стелю з колотих дощок. Виходила комора.
Внаслідок переділу великих сіней утворювали
ся дуже вузькі і незручні приміщення. Та коли
хати цього типу робили одразу тридільними,
а не пристосовували дводільні, то і сіни, і ко
мора ставали ширшими. При цьому, хоч вони
і входили складовими у тристінок, але він був
довший за клітку хати.
Такою є хата X I X ст, з с. Полиці Камінь-
Каширського р-ну Волинської області (експо
нується в Музеї), у якій при порівняно вузькій
коморі чималі просторі сіни (ілюстр. 4; фото 4).
До цієї первісної тридільної частини почали
прибудовувати приміщення, і тут бачимо чи
не всі відомі варіанти прибудов. З причілка до
хати прибудовано ще одну холодну комору. З
напільного боку облаштовано тридільну вузь
ку прибудову у «прибоку». Її сіни, розташовані
проти хатніх сіней, теж прохідні і мають назву
«двірець». Проти хати облаштовано теплу ко
мору — «комирку», якій хатня піч забезпечує
додаткове тепло у морози. А проти первісної
хатньої комори — свининець з підлогою, зі
стінами на стоянах. До комори з причілка був
ще прибудований сілник зі стінами на шулах,
але він не зберігся. Таким чином, тут пред
ставлено майже всі відомі варіанти традицій
них прибудов до хати.
Особливе місце серед прибудов займає ко
мора, яка через високий рівень грунтових вод
Правобережного Полісся є наземною утепле
ною будівлею. У хаті з с. Полиці така комора у
притулі з напільного боку. Вона має утеплену
стелю з плах, як у хаті, кладені на «клоччя»
вінці стін і глинобитну долівку. Комора про
грівається теплою стіною хати проти печі, а у
сильні морози вносять жар і висипають у ямку
долівки.
Такі ж прибудови роблять і з причілка хати.
Вони мають назву «покліт» або «підкліт».
Іноді теплі комори стоять і окремо від хати,
як у пам’яті з с. Мульчиці Володимирецько-
го р-ну Рівненської області (ілюстр. 5). Але
це вже інший тип генези тридільного житла,
пов’язаний з об’єднанням хати і комори як ок
ремої самостійної будівлі, а не притули.
Подібний тип житла на Поліссі фіксуєть
ся на всіх етапах розвитку. Найархаїчнішим є
варіант, коли біля однодільної хати на відстані
кількох метрів ставлять комору таким чином,
щоб її двері, для зручності, були проти хатніх.
Етапом розвитку такого стійкого утворення
з двох самостійних будівель стали більш чи
менш організовані навіси над простором цих
протосіней між хатою і коморою, на що вказує
К. Мошинський .
Цей варіант зафіксовано у с. Залав’є Ро-
китнівського р-ну Рівненської області: двери
ма до дверей однодільної хати розміщено кліть,
дах якої продовжено до стіни хати. І Іри цьому
з напільного боку поставлено стіну взакидку
жердками по кілках, а з чола залишено відкри
тий простір. Планування хати з кліттю і про-
тосіньми з однією напільною стіною в експози
ції Музею представлене хатою початку X I X ст.
з с. Серники Зарічненського району Рівнен
ської області і клітттю кінця X V III століття
із с. Дроздинь Рокитнівського району Рівнен
ської області (ілюстр. 6; фото 5)8.
Прибудови до хати в один ряд тристінками
чи клітями у чотири кути, поширені на Пра
вобережному Поліссі, формували так званий
погонний двір. Такі двори були зручні для сіл з
вуличною забудовою і набули розповсюджен
ня після земельної реформи X V I ст.9
Традиція прихатніх комор поширена і на
Наддніпрянщині. Щоправда, такого функціо
нального розмаїття, як на Поліссі, не спостері
гається. Адже тут відсутні наземні утеплені
комори, а всі овочі зберігають у льохах.
У зрубних хатах комори зазвичай виділя
ють, перегородивши сіни, або зводять кліткою,
заклавши сіни по шулах. А в сошних хатах
вписують у відповідну структуру сох. У хатах
на дві половини форму.ть невеликі комори в
глибині сіней, а також влаштовують допоміж
ні приміщення у халашах при хаті. У зрубних
будівлях стіни комори, як правило, не мащені.
А в сошних їх мастять і білять, як і стіни хати.
Зрубні прихатні та надвірні комори встановлю
ють на стоянах або великих каменях. Такі комо
ри мають стелю й підлогу, настелені з дощок.
Традиційні прихатні комори широко пред
ставлені в експозиції Музею. Так, у сошній
хаті з с. Шевченкове Звенигородського р-ну
Черкаської області вузька комора виділена в
сінях на всю ширину хати. А в зрубній хаті
кінця X I X ст. із с. Яснозір’я Черкаського
р-ну Черкаської області приміщення проти хати
через сіни переділене на хатину-майстерню і
комірчину. У зрубній хаті X V II ст. із с. Хре-
щатик Черкаського р-ну Черкаської області
та хаті кінця X I X ст. з с. Бзів Баришівського
р-ну Київської області велику комору виділе
но у сінях. Велика зрубна комора зведена ок
ремою кліткою і при сошній валькованій хаті
з с. Солониця Лубенського р-ну Полтавської
області.
Подальшим розвитком господарської фун
кції хати є комора як окрема споруда. Вона іс
нує в різних формах і конструктивних варіантах
і пов’язана з генезою універсальної однока
мерної будівлі, наповненої сакральним зміс
том. Комора — таке ж приміщення, що і хата,
але позбавлене житлової функції. Щоправда,
пам’ять про неї залишилась у ритуалах. Саме у
коморі, як окремій самодостатній будівлі, про
ходить весільний обряд «комора».
Комора, як і житло, зафіксувала всі ета
пи будівельного розвитку: будівлі з сошними
стінами і дахами на кроквах, будівлі зі зруб
ними стінами і дахами на кроквах, будівлі зі
зрубними стінами і дахами на сохах, будівлі зі
зрубними стінами і зрубними накотними даха
ми. Комори мають функціональні різновиди,
що ділять їх на утеплені (стебки, борщівники,
сирниці, пивниці тощо) і холодні (шпихіри,
кліті, комори, амбари тощо), а також громад
ські комори на хліб — гамазеї, магазини.
У Музеї експонується шпихір X V II ст. з
с. Самари Ратнівського р-ну Волинської об
ласті (фото 6). Зрубна клітка стоїть на ма
сивних дубових лежнях-окоренках, укладених
просто на землю. Комора має дощату підло
гу з плах, покладених упоперек на підвалини
і середню поздовжню лагу. Плахи зрубу стін
в’язані замками, а посередині — круглими
(квадратними) тиблями, битими по круглих,
свердлених отворах. На стелі плахи ідуть уз
довж по зрубу і поперечному сволоку. Випуски
ISS N 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008
плах стелі закриті дармовисами, врізаними у
випуски верхніх поздовжніх вінців стін. Вітря
ки вивершуються орнітоморфними формами,
крайні крокви зашиті дошками, які утворюють
з брусом дармовиса одну площину, названу
щитом чи фіціятом. У щиті над дверима врі
зано невеликі дверцята (які, як і основні двері
шпихіра, мають конструкцію з бігуном) для
доступу на горище.
Ряд особливостей має кліть X V III ст. з
с. Березове Рокитнівського р-ну Рівненської
області (експонується в Музеї) (Ілюстр. 8).
Зруб з нетовстого кругляка, вязаного круг
лими врубками з випусками стоїть на високих
стоянах. Дощата підлога покладена на лагах, на
причілкових випусках яких влаштовано підлогу
піддашка перед дверима. Стеля відсутня, зруб
стін переходить у зруб накотного двосхилого
даху. Випуски вінців на причілок утворюють
піддашок. Обладнання обмежується трьома
жердками, врубаними у причілки попід стіна
ми, там, де починається дах, і уздовж гребеня
даху. Кліть крита коленими дошками, укладе
ними на схили накоту і спертими у закрилини,
підтримувані спеціальної форми крючинами,
врізаними у верхній вінець поздовжніх стін і
підведеними під перший прогон накоту.
Цікава конструкція стебки X I X ст. з с.
Познань Рокитнівського р-ну Рівненської об
ласті (експонується в Музеї) (фото 7). Оскіль
ки це утеплена комора на городину, то зруб, що
стоїть на таких же стоянах, осаджений до по
верхні грунту. Стіни із соснового брусся, зве
дені у зруб, у «просте вугло» з випуском. Вінці
укладені на мох. Стеля дощата, поздовжня, з
тонких колених дощок, утеплена піском. Дах
двосхилий, влаштований по «запісочниках»
зрубу і по гребеню даху «вільчику», спертому
на короткі підсошки-«дідки», врубані у верх
зрубу посередині причілків. Дах критий ко
леною дошкою, укладеною на зруб і вільчик, і
спертою у закрилини, влаштовані на випусках
ключів.
Стебка з с. Мединівка Коростенського р-ну
Житомирської області (експонується в Музеї),
має чималий піддашок на стовпцях, в’язана на
дубових підвалинах у зруб, з вільхових плах,
укладених на мох. Долівка земляна, стеля з
колених дощок, утеплена піском. Над стебкою
і піддашком виведений суцільний чотирисхи
лий дах на кроквах, критий соломою.
На Лівобережному Поліссі давні зрубні
кліті подібні до поширених на Рівненщині, як
наприклад, кліть с. Машеве Ссменівського
р-ну Чернігівської області (фото 2) подібна до
наведеної кліті з с. Березове, проте вхід тут
не з причілка, а посеред поздовжньої стіни10.
Така традиція розповсюджена на Сіверщині.
В Музеї також експонується амбар з Ліво
бережного Полісся — с. Бегоща Рильського
р-ну Курської області (тепер Російська Феде
рація) (ілюстр. 7). Це холодна комора на хат
нє начиння, одяг, продукти харчування, що не
бояться морозу (зерно, сало тощо). Двері на
причілку. Двосхилий дах не має водостоку, а
невеликий випуск низького «горбатого» даху
захищає двері від дощів. При цьому випуски
ощепин за стіну утримують «закрилини», в які
спираються кругляки стелі даху.
На Київщині та Черкащині збереглась тра
диція надвірних комор. Вона набула особливо
го поширення з виділенням другого житлового
приміщення в тридільному житлі11. Це зрубна
комора з піддашком на випусках поздовжніх
вінців чи на стовпцях. Саме такі комори пред
ставлені в експозиції Музею з с. Молодець
ке Маньківського р-ну Черкаської області
(ілюстр. 9), с. Моринці Звенигородського р-ну
Черкаської області (ілюстр. 10) та з с. Сухини
Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської
області (фото 8).
Поряд із зрубними коморами поширені та
кож комори зі стінами в закидку по стовпах,
як наприклад, сошна комора з с. Хижинці
Лисянського р-ну Черкаської області (екс
понується в Музеї). Зведена вона з різаних
дощок на дубових підвалинах, покладених на
камені. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий
соломою. Перед дверима є піддашок на двох
стовпцях.
Наведені матеріали засвідчують, що процес
розвитку комори доволі складний. Зародив
шись у формі господарської ями, вона пройшла
всі етапи будівельного розвитку аж до доско
налої самостійної будівлі і набула розгалуженої
функціональної диференціації.
1 Археологія Української PCP. У 3 томах. —
К., 1971. — Т. 1. — С. 225.
1 Архівні матеріали Д У Музею народної ар
хітектури та побуту України НАНУ. Арх.
№ 291-2.
3 Moszynski К. Kultura ludowa Siowian . —
Warszawa, 1967. — Cz. 1. Kultura material-
na. — S. 540.
43 експедиційних матеріалів. 2 0 0 6 p.
3 3 експедиційних матеріалів Верговського С.
1970 р.
ьМо$гутЫ К. Киїіига ludowa Біошіап. —
5. 550.
7 Там само. — 566.
8Архівні матеріали . . . Арх. № 202.
9 Якімовіч Ю . Драулянае дойлідства Бела-
рускага Палесся Х У І І - Х І Х ст. — Мінск,
1978. — С. 35.
10 3 експедиційних матеріалів Верговського
С. 1973 Р.
11Самойлович И. Народное архитектур
ное творчество Украины. — К., 1989. —
С. 10.
Genetic evolution of komora (pantry) as the bearer of preservation one can trace in two aspects:
forming of functional adaptation and forming of the specific type of the construction. Initially it was
a household pit, which later became a separate construction and gained branched and functional
forms.
ISS N 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ• 1/2008
Ілюстрації: 1. Хата с. Мамекине. 2. Катрага-омшаникс. Яснозір’я. 3. Катрагас. Моринці.
4. Хата с. Полиці. 5. Хата с. Мульчиці. 6. Хата с. Серпики. 7 Амбар с.Бсгоща.
8. Кліть с. Березове. 9. Комора с. Молодецьке. 10. Комора с. Моринці.
Ф от о 1. Х а та с. Тур Ратнівського р-ну Волинської області.
Ф ото С . Верговського
Ф от о 2 . Кліть с. М ашеве Семенівського р-ну Чернігівської області.
Ф ото С . Верговського
ISS N 0130-6936 • НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008
Ф от о 3 . Катрага-омшаник с.Я сн озіря Черкаського р-ну Черкаської області.
Музей народної архітектури та побуту України Н А Н У
Ф от о 4. Х ата с. Полиці Камінь-Каширського р-ну Волинської області.
Музей народної архітектури та побуту України Н А Н У
Ф от о 5. Х ата с. Серники Зарічненського р-ну Рівненської області.
Музей народної архітектури та побуту України Н А Н У
ISS N 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008
Ф от о 7. Стебка с. Познань Рокитнівського р~ну Рівненської області.
Музей народної архітектури та побуту України Н А Н У
Ф от о 8. Комора с. Сухини Корсунь-Ш евченківського р-ну Черкаської області.
Музей народної архітектури та побуту України Н А Н У
ш
|