Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року
Saved in:
| Published in: | Наука України у світовому інформаційному просторі |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43332 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року / В.С. Шовкалюк // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 7. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 14-25. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859949945554993152 |
|---|---|
| author | Шовкалюк, В.С. |
| author_facet | Шовкалюк, В.С. |
| citation_txt | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року / В.С. Шовкалюк // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 7. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 14-25. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука України у світовому інформаційному просторі |
| first_indexed | 2025-12-07T16:16:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
14
В.С. Шовкалюк
Директор департаменту інноваційної діяльності та трансферу
технологій Держінформнауки України
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ:
ОСОБЛИВОСТІ 2012 РОКУ
У сучасному світі рівень економічного розвитку країни визнача-
ється не стільки природними ресурсами чи обсягами виробни-
цтва, скільки здатністю суб’єктів господарювання до генеруван-
ня та упровадження нових ідей.
Протягом століть багаті природні ресурси означали стабіль-
ність і процвітання для держави. Однак у ХХ—ХХІ століттях така
закономірність вже не є очевидною. Так, наприклад, Японія
володіє незначними запасами заліза, вугілля, нафти, Швеція,
Франція та Швейцарія або повністю позбавлені цих видів пали-
ва, або забезпечені ними недостатньо; Велика Британія імпортує
боксити, руди кольорових металів, Німеччина — залізну руду,
природний газ, нафту; природні ресурси у Сінгапурі майже від-
сутні, проте всі ці держави займають місця у першій двадцятці
Глобального індексу конкурентоспроможності (ГІК), що склада-
ється Всесвітнім економічним форумом. За даними ГІК, країни,
головним чинником формування валового внутрішнього про-
дукту (ВВП) яких є експорт сировинної бази, посідають місця
у третій–четвертій десятці, у той час як місця у першій–другій
десятках займають країни — експортери високотехнологічного
обладнання та новітніх технологій.
Важливість інновацій незаперечна як для країни в цілому, так
і для окремих її підприємств та громадян. За допомогою новітніх
рішень уряди країн здатні ефективно виконувати свої функції,
пов’язані із захистом національної безпеки та навколишнього
середовища, охороною здоров’я та підвищенням продуктивності
праці. Компаніям інновації створюють стратегічні переваги в
найбільш конкурентних областях, пересічним громадянам —
підвищують рівень та якість життя.
Розвиток країни неможливий без всебічного та постійного
використання нововведень, постійного перетворення наукових
знань у технології та науково-технічні розробки для виробництва.
У Програмі економічних реформ на 2010—2014 роки «За-
можне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефектив-
на держава» метою реформи в інноваційній сфері визначено
15
Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року
активізацію інноваційних процесів, повноцінне використання потенціалу
науки в процесі технологічної модернізації економіки.
Індикаторами досягнення мети в період 2010—2014 років визначено
збільшення частки інноваційно активних промислових підприємств з 10,7
до 25 %, підвищення наукоємності ВВП з 0,95 до 1,5 %.
Розробка та реалізація антикризових заходів, спрямованих на стабілізацію
макроекономічної ситуації, відновлення стабільності у фінансовій сфері, до-
зволили у 2012 році досягти за деякими показниками інноваційного розвитку
докризового рівня. Проте стан інноваційної діяльності залишається складним
і потребує прийняття активних стимулювальних заходів з боку держави.
Однак Україна ще далека від реалізації амбітних планів бути рівною се-
ред інноваційно розвинених країн.
За підіндексом «Інновації» у 2011—2012 рр. Україна посідає лише 74
місце серед 142 країн (таблиця).
У списку найбільш інноваційних країн планети, який був оприлюд-
нений на початку 2013 року агентством Bloomberg, Україна увійшла до 50
кращих країн і посіла 42 місце. При цьому агентство Bloomberg розглянуло
показники понад 200 країн і суверенних регіонів, щоб визначити їхній ін-
новаційний фактор. Остаточний список було скорочено до 96, з якого ви-
брано 50.
Для досягнення визначених у Програмі економічних реформ показни-
ків розвитку необхідно, у першу чергу, удосконалити нормативно-правову
базу регулювання інноваційної діяльності.
Підіндекс «Інновації» та його складові для України
за період 2008—2012 рр.
Категорія
2009—2010 2010—2011 2011—2012
рейтинг з
133 країн
бал
(1—7)
рейтинг з
139 країн
бал
(1—7)
рейтинг з
142 країн
бал
(1—7)
Інновації 62 3,21 63 3,11 74 3,11
Інноваційна спроможність 32 3,7 37 3,5 42 3,4
Якість науково-дослідних
інститутів 56 3,9 68 3,6 72 3,6
Видатки компаній на дослі-
дження і розробки (ДіР) 68 3 69 3 75 3
Взаємозв’язки університетів
з промисловістю у сфері ДіР 64 3,5 72 3,5 70 3,6
Державні закупівлі новітніх
технологій і продукції 85 3,3 112 3,1 112 3,1
Наявність учених та
інженерів 50 4,4 53 4,3 51 4,3
Д ж е р е л о : The Global Competitiveness Report 2011—2012. — [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GCR_Report_2011-12.pdf
16
В.С. ШОВКАЛЮК
З метою концентрації фінансових ресурсів на проривних напрямах ін-
новаційного розвитку Законом України «Про пріоритетні напрями інно-
ваційної діяльності в Україні» визначено стратегічні пріоритетні напрями
інноваційної діяльності.
Для реалізації стратегічних пріоритетів Урядом України затверджено се-
редньострокові пріоритети інноваційної діяльності загальнодержавного та
галузевого рівнів на 2012—2016 роки. Їх визначено за результатами прогноз-
но-аналітичних (форсайтних) досліджень з урахуванням світових техноло-
гічних тенденцій. На Держінформнауки України покладено завдання щодо
забезпечення моніторингу реалізації пріоритетів.
Аналіз даних моніторингу, зокрема обсягів фактичного фінансування
пріоритетних напрямів за видами інноваційної діяльності, надасть мож-
ливість планувати та коригувати їх на наступні роки з максимальною кон-
центрацією ресурсів держави на пріоритетних напрямах науково-технічно-
го оновлення виробництва, що підвищить конкурентоспроможність вітчиз-
няної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
У цьому році Держінформнауки України вперше буде проведено моні-
торинг реалізації нових стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної
діяльності.
Основним механізмом поєднання науково-технічної діяльності з ви-
робничою є трансфер технологій — процес передачі нової ідеї, технології
або розробки у використання. Досить часто помилково замість цього тер-
міну використовується термін «комерціалізація». Принципова різниця між
трансфером і комерціалізацією полягає в обов’язковому отриманні прибут-
ку внаслідок здійснення останньої. Звичайно, отримання прибутку і пов-
ноцінна винагорода науковця та наукової установи — авторів розробки — є
важливим питанням. Однак з точки зору держави найбільш важливим є сам
результат цих дій — упровадження нових знань у реальному секторі еконо-
міки, що дозволяє забезпечити конкурентноздатність вітчизняних товарів
і послуг, їхній успішний продаж і отримання державою коштів у вигляді
податків. Окрім того, не слід забувати про непрямий (тобто виражений
не у грошовій формі) ефект від упровадження інновацій. Наприклад, уп-
ровадження дорожніх знаків зі світловідбивною фарбою, метеорологічних
пунктів на швидкісних трасах чи нових дорожніх матеріалів не приносить
прибутків ані дорожнім службам, ані водіям, однак забезпечує підвищення
безпеки дорожнього руху, зменшення аварійності та смертності на дорогах.
Трансфер технологій може здійснюватися, зокрема, шляхом купівлі/
продажу повністю готової промислової технології (продаж патенту, ноу-хау,
надання ліцензії), спільної реалізації розробок (технічно-промислова ко-
операція, організація спільних підприємств), інжинірингу, створення вен-
чурних фірм, надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнан-
ня, або комерційної концесії (франчайзингу).
Трансфер вітчизняних технологій може здійснюватися на внутрішньо-
му та міжнародному ринках. За відсутності необхідної вітчизняної техноло-
17
Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року
гії вона може бути придбана на міжнародному ринку. Такі країни як Японія,
«азійські тигри» розпочинали саме з міжнародного трансферу. Це забезпе-
чувало швидке впровадження новітніх рішень у промисловість і стрімкий
підйом національної економіки.
Чи варто Україні йти таким шляхом? Адже неконтрольована закупівля
технологій за кордоном може призвести до ліквідації все ще потужної науко-
вої бази. Необхідно зважено оцінювати можливості науково-технологічної
сфери. Напрями, у розробці яких Україна знаходиться на рівні світових ана-
логів, мають підтримуватися державою через прямі та непрямі механізми. У
тих сферах науково-технічної діяльності, де Україна знаходиться далеко по-
заду світових аналогів, необхідно переглянути фінансування, а вивільнені
кошти спрямувати на закупівлю іноземних технологій. Проте такі рішення
слід ухвалювати виважено і обґрунтовано.
Нормативно-правове поле у сфері трансферу технологій в Україні не є
«неораною цілиною». Ще у 2006 році було прийнято Закон України «Про
державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Було за-
тверджено необхідні для реалізації закону підзаконні акти. Однак резуль-
тативність сфери трансферу технологій в Україні все ще залишається не
високою.
За оцінками експертів, обсяг світової торгівлі ліцензіями на об’єкти ін-
телектуальної власності щорічно зростає на 12 %, у той час як темпи зрос-
тання світового виробництва не перевищують 5 % на рік. За прогнозами фа-
хівців, річний обсяг ринку високотехнологічної продукції та послуг зросте
за найближчі 20 років у 5 разів, а обсяг ринку паливно-енергетичних ресур-
сів — усього лише у 2 рази. В Україні ж експорт формується переважно за
рахунок сировинних галузей, частка України на ринку високотехнологічної
продукції становить приблизно 0,1 %. Наукоємність промислового вироб-
ництва в Україні, яка наприкінці 1990-х років складала біля 3 %, зараз не
перевищує 1 %, що у десятки разів менше за світовий рівень.
Основними чинниками, що стримують розвиток системи трансферу
технологій і впровадження результатів науково-технічної діяльності в еко-
номіку України, є, по-перше, недостатня компетентність суб’єктів іннова-
ційної діяльності. Керівники промислових підприємств не усвідомлюють
визначальної ролі інтелектуальної власності в розвитку виробництва. Однак
впровадження новітніх технологій — це ризикований, проте єдиний шлях
виведення підприємств на нові високі рівні технологічного та економічного
розвитку і підвищення їх конкурентоспроможності.
Водночас, науковці здебільшого не спроможні комерціалізувати резуль-
тати своїх досліджень через незнання механізму комерціалізації — техно-
логічного аудиту, методів оцінки вартості та забезпечення охорони прав на
об’єкти інтелектуальної власності, шляхів пошуку потенційних покупців та
передавання розробок споживачам.
По-друге, стримує розвиток трансферу технологій відсутність реальних
стимулів у організацій-розробників технологій для участі у процесі їх ко-
18
В.С. ШОВКАЛЮК
мерціалізації, а суб’єктів підприємницької діяльності — до інвестування в
наукові дослідження.
Інноваційна діяльність відрізняється від звичайної інвестиційної ді-
яльності високим ступенем ризику, тому необхідна державна підтримка у
вигляді прямої фінансової підтримки та податкових стимулів для суб’єктів
інноваційної діяльності, наприклад, технопарків та малих інноваційних під-
приємств. Крім того, наразі в Україні не існує дієвого механізму забезпечен-
ня впровадження завершених науково-технічних розробок і технологій, що
виконуються за рахунок бюджетних коштів, у промислове виробництво.
На виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження
Програми економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство,
конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого
Указом Президента України від 12.03.2012 № 187, Держінформнауки Украї-
ни розроблено та Верховною Радою України в жовтні 2012 року прийнято
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регу-
лювання діяльності у сфері трансферу технологій», спрямований на забез-
печення ефективного використання вітчизняного науково-технічного по-
тенціалу та комерціалізацію результатів науково-технічної діяльності.
Для подальшого розвитку системи трансферу технологій Держінформ-
науки у 2013 році має забезпечити підготовку цілої низки нормативно-
правових актів, необхідних для реалізації положень нової редакції Закону
України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу техно-
логій». Зокрема, це положення щодо порядку передавання майнових прав
на технології, створені у процесі виконання науково-дослідних і дослідно-
конструкторських робіт, що фінансуються за рахунок коштів державного
бюджету, установам, організаціям і підприємствам — виконавцям цих робіт,
порядку та напрямів використання коштів, одержаних у результаті трансфе-
ру зазначених технологій.
Необхідно запровадити систематичні прогнозно-аналітичні та страте-
гічні маркетингові дослідження щодо науково-технологічного та іннова-
ційного розвитку в Україні на основі світових тенденцій. Це дозволить за-
безпечити своєчасне корегування пріоритетних напрямів розвитку науки і
техніки та інноваційної сфери.
Запровадження державної підтримки розвитку кооперації наукових
установ та промислових підприємств у створенні високотехнологічних ви-
робництв сприятиме зростанню участі останніх у фінансуванні розробки
необхідних для цього технологій та інноваційної продукції.
Швидке передавання технологій від розробників до підприємств не
можливе без сформованої ефективної інфраструктури підтримки науковців,
винахідників і підприємств. Розвиток національної мережі трансферу тех-
нологій має забезпечити поширення через мережу та за участю регіональ-
них центрів науки, інновацій та інформатизації інформації про вітчизняні
науково-технічні розробки та технології.
19
Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року
Відповідно до завдань Національного плану дій на 2012 рік Кабінетом
Міністрів України прийнято розпорядження від 10.09.2012 № 691-р «Про
схвалення Концепції реформування державної політики в інноваційній
сфері». Метою його є удосконалення засад державного регулювання в інно-
ваційній сфері, розбудова економічних, структурних і організаційних основ
інноваційної діяльності, забезпечення взаємодії різних інституцій під час
упровадження інновацій, створення системи надання державної підтрим-
ки інноваційному розвитку національної економіки, створення сучасного
ринку інновацій та технологій, визначення механізму оперативного реагу-
вання на зміни в інноваційній сфері.
На виконання пункту 2 цього розпорядження Держінформнауки спіль-
но із зацікавленими центральними органами виконавчої влади, Національ-
ною академією наук України та галузевими Національними академіями
наук підготовили проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про
затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування дер-
жавної політики в інноваційній сфері на період до 2014 року».
Заходи спрямовані на уточнення завдань і функцій органів виконавчої
влади та місцевого самоврядування в інноваційній сфері та надання право-
вих засад створення місцевими державними адміністраціями структурних
підрозділів з питань інноваційного розвитку.
Низку заходів спрямовано на створення сприятливих умов для акти-
візації інноваційної діяльності, упровадження інновацій, функціонування
інноваційної інфраструктури, ринку інновацій та технологій шляхом удо-
сконалення правових засад функціонування технологічних парків, сприян-
ня створенню та забезпечення функціонування технологічних платформ,
спрощення процедур утворення інноваційних кластерів, малих інновацій-
них підприємств.
Для спрощення та уточнення процедури державної реєстрації інновацій-
них проектів постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 № 573
внесено зміни до Порядку державної реєстрації інноваційних проектів, зо-
крема передбачено розгляд інноваційних проектів за принципом «єдиного
вікна» та скорочено терміни проведення їхньої державної реєстрації.
На створення сприятливих прозорих рамкових умов для провадження
інноваційної діяльності та виконання інноваційних проектів спрямовано
розроблений у 2012 році проект Закону України «Про внесення змін до За-
кону України «Про інноваційну діяльність», який схвалено Урядом України
та внесено на розгляд Верховної Ради України.
Без запровадження податкових стимулів для виконавців інноваційних
проектів за відсутності надання фінансової підтримки з держаного бюдже-
ту неможливо розраховувати на значне зростання інноваційної активнос-
ті підприємств. А це потребує внесення відповідних змін до Податкового
кодексу. Такий проект закону розроблено Держінформнауки. Залишається
одне непросте питання: слід переконати інші центральні органи виконавчої
20
В.С. ШОВКАЛЮК
влади в необхідності цих змін, узгодити його та внести на розгляд Кабінету
Міністрів України.
Розбудова інноваційної інфраструктури, спроможної надавати весь комп-
лекс необхідних для винахідників, інноваторів та підприємств послуг, —
від доведення ідеї до інновації та забезпечення впровадження науково-тех-
нічних розробок і винаходів на виробництві — одне із ключових завдань ор-
ганів виконавчої влади та Держінформнауки.
Кабінет Міністрів України ще в 2008 році затвердив Державну цільову
економічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури»
на 2009—2013 роки.
Ця Програма спрямована на створення розгалуженої інфраструктури
сприяння інноваційній діяльності як на загальнодержавному, так і на регіо-
нальному рівнях. Вона охоплює також академічну і вузівську науку, малий
бізнес.
Завдання та заходи Програми спрямовані на:
розвиток інфраструктури підтримки малого інноваційного бізнесу;•
формування інформаційно-консультативної підтримки інноваційної •
діяльності;
створення у вищих навчальних закладах цілісної системи інфраструк-•
турного забезпечення інноваційної діяльності;
створення розгалуженої інноваційної інфраструктури на базі науко-•
вих установ;
створення інфраструктури фінансового забезпечення інноваційної •
діяльності;
створення системи забезпечення інноваційної діяльності на рівні ре-•
гіону із забезпеченням міжрегіональної координації її розвитку;
забезпечення систематичного навчання та підвищення кваліфікації •
кадрів у сфері інтелектуальної власності, трансферу технологій та іннова-
ційної діяльності;
створення нормативно-правової та науково-методичної бази та роз-•
робка механізму підтримки і розвитку різних типів підприємств, організа-
цій інноваційної інфраструктури.
За відсутності в 2012 році фінансування зазначеної Програми з держав-
ного бюджету, реалізація її заходів здійснювалася, головним чином, за раху-
нок коштів місцевих бюджетів та інших залучених фінансових ресурсів.
У регіонах України в ході виконання Програми вже створені та створю-
ються нові бізнес-інкубатори, наукові парки, бізнес-центри для підтримки
малого та середнього підприємництва, центри трансферу технологій, клас-
тери тощо.
Відповідно до Закону України «Про наукові парки», який регулює пра-
вові, економічні, організаційні відносини, пов’язані зі створенням та функ-
ціонуванням наукових парків, і спрямований на інтенсифікацію процесів
розроблення, упровадження, виробництва інноваційних продуктів та ін-
новаційної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, в Україні
21
Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року
створено 7 наукових парків. На жаль, результати їхньої діяльності ще не такі
вагомі, щоб суттєво впливати на розвиток науково-технічної сфери.
В Україні система технологічних парків є позитивним прикладом
діє вості механізму, що забезпечує реалізацію державної інноваційної по-
літики.
Українські технопарки не повною мірою відповідають традиційній аме-
риканській чи європейській моделі, скоріш за все тому, що українська еко-
номіка ще не має тих можливостей, які має економіка США та ЄС.
Відсутність стартової фінансової підтримки унеможливила створення
традиційних (у західному розумінні) технопарків, де всі учасники сконцен-
тровані в єдиному будинку або на загальній території. Тому була започатко-
вана модель так званого «технопарку без стін» на основі договору про спіль-
ну діяльність, що не вимагає значних первинних капіталовкладень.
При цьому використовувалися непрямі методи державної підтримки
технопарків — різні форми податкових та митних стимулів.
З 2000 до 2011 рр. загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції
при виконанні проектів технологічних парків склав близько 13 млрд грн, до
бюджетів та цільових фондів перераховано понад 1 млрд грн. Після закін-
чення спеціального режиму інноваційної діяльності для проектів технопар-
ків до бюджету перераховано ще понад 1 млрд грн.
Обсяги випуску інноваційної продукції технопарків починаючи з 2005
року стрімко знижуються, оскільки державна підтримка проектів, що реа-
лізуються технопарками, неодноразово змінювалася в бік її скорочення і на
сьогодні практично зведена до мінімуму, отже не цікавить підприємства —
потенційних виконавців проектів.
З прийняттям у 2010 році Податкового кодексу України скасовано таку
державну підтримку виконавців проектів технопарків як цільові субсидії у
вигляді податку на прибуток підприємств і податкового векселя з ПДВ.
Проблема на сьогодні полягає не у збільшенні кількості технопарків, а в
активізації їхньої діяльності шляхом запровадження стимулів, у тому числі і
податкових, які довели свою дієвість у 2000—2004 роках.
Держінформнауки розроблено проект Закону України «Про внесення
змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності
технологічних парків».
Проект закону спрямований на активізацію діяльності технологічних
парків, стимулювання реалізації інноваційних проектів, а також чітке ви-
значення механізмів дії окремих положень цього Закону.
Проект акта передбачає:
спрощення порядку реєстрації технопарків;•
визначення підстав щодо встановлення строку дії та порядку запро-•
вадження спеціального режиму інноваційної діяльності технопарків під час
виконання проектів;
зміни механізму державної реєстрації проектів технопарків та підстав •
для скасування державної реєстрації;
22
В.С. ШОВКАЛЮК
посилення контролю та відповідальності за реалізацію проектів тех-•
нологічних парків, а також за використання коштів спеціального рахунку,
що спрямовуються на виконання проектів технопарку;
зміни до термінології, що використовується в Законі.•
Унесення змін до Законів України «Про інноваційну діяльність» та «Про
спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» в комплексі
із унесенням змін до Податкового кодексу в частині запровадження стимулів
для виконавців інноваційних проектів дозволить активізувати інноваційну ді-
яльність підприємств. При цьому бюджет нічого не втрачає, навпаки — збіль-
шаться надходження до державного бюджету та державних цільових фондів
від створених у результаті виконання інноваційних проектів виробництв.
З метою надання фінансової підтримки інноваційній діяльності суб’єк-
там господарювання постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2011
№ 1396 утворено Державну інноваційну небанківську фінансово-кредитну
установу «Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу» та затверджено
її Статут. Фонд має забезпечити на конкурсних засадах підтримку впро-
вадження вітчизняних високотехнологічних наукових, науково-технічних
розробок та винаходів, які відповідають пріоритетам інноваційної діяльнос-
ті та спрямовані, насамперед, на реалізацію інноваційних проектів суб’єктів
малого підприємництва (малого інноваційного бізнесу).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011
№ 1394 в 2012 році утворено публічне акціонерне товариство «Національ-
на акціонерна компанія «Укрсвітлолізинг», діяльність якого спрямована на
впровадження сучасних світлодіодних систем освітлення. За участі компанії
планується здійснювати через механізм лізингу реалізацію проектів із замі-
ни застарілого освітлювального обладнання на світлодіодне у різних галузях
виробництва та побуті. У 2013 році за участі компанії може бути реалізовано
орієнтовано 20 проекта, а також залучено для їх реалізації та започаткуван-
ня нових проектів близько 70 млн грн.
ПАТ «Національна акціонерна компанія «Укрсвітлолізинг» братиме
участь у реалізації пілотних проектів Державної цільової науково-технічної
програми «Розробка і впровадження енергозберігаючих світлодіодних дже-
рел світла та освітлювальних систем на їх основі». Реалізація програми до
2020 року, за умов переходу національної економіки на виключно світло-
діодне освітлення, забезпечить економію електроенергії в обсязі 36,7 млрд
кВт · год на рік, що еквівалентно економії 14,6 млрд грн (при тарифі 40 коп.
за кВт · год), або 29,2 млрд грн (при тарифі 80 коп. за кВт · год). Це створює
потенційну можливість зменшити (вивільнити) встановлені потужності у
розмірі 8,9 млн кВт, що забезпечуються 11 блоками теплових електростан-
цій (або 5 блоками АЕС), а також дозволить зменшити викиди вуглецю у
атмосферу на 5,3 млн тонн на рік.
Завдяки організації виробництва в Україні світлодіодних джерел світла
та освітлювальних систем на їх основі реалізація програми дасть можливість
створити додатково 66 000 робочих місць.
23
Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року
Спільні зусилля НАН України та Держінформнауки у виконанні завдань
і заходів Державної цільової науково-технічної програми «Розробка і впро-
вадження енергозберігаючих світлодіодних джерел світла та освітлювальних
систем на їх основі» дозволили впровадити науково-технічні розробки в ви-
робництво та спричинили реанімацію світлотехнічної галузі України і осво-
єння серійного виробництва широкої номенклатури енергоощадних світло-
діодних освітлювальних пристроїв на таких підприємствах, як «ОСП Корпо-
рація «Ватра», м. Тернопіль (світильники для ЖКГ, бюджетної і промислової
сфер, для об’єктів з підвищеною небезпекою), «Екта-Пром», м. Житомир (ву-
личні світильники для доріг класу А), «Атілос», м. Чернігів (вуличні світиль-
ники для доріг класу Б), «СУ-24», м. Харків (світильники для парків, дворів
і об’єктів ЖКГ), «Газотрон-Люкс», м. Рівне (світлодіодні лампи з цоколями
Е27 та Е14), «Світлодіодні технології Україна», м. Харків (світлодіодні модулі
на гнучкій підкладці для широкої гами освітлювальних приладів).
З метою активізації інноваційних процесів у регіонах України обласни-
ми державними адміністраціями розроблені, затверджені та реалізуються
регіональні інноваційні програми, якими визначено засади формування ін-
новаційної моделі розвитку регіональної економіки, зокрема:
Програма науково-технічного та інноваційного розвитку Кіровоград-•
ської області на 2004—2006 роки та на період до 2015 року;
Програма науково-технічного та інноваційного розвитку Рівненської •
області на 2011—2013 роки;
Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період •
до 2020 року;
Дніпропетровська обласна регіональна програма інноваційного роз-•
витку на період до 2020 року;
Програма розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності Іва-•
но-Франківської області до 2015 року.
Заходи щодо активізації інноваційної діяльності та формування іннова-
ційної інфраструктури включено окремими розділами до Програми еконо-
мічного і соціального розвитку Миколаївської області на 2011—2014 роки
«Миколаївщина—2014», Стратегії економічного і соціального розвитку
Ми колаївської області на період до 2015 року.
З метою надання сприяння у розвитку інноваційної сфери в регіонах
Держінформнауки укладено угоди про співпрацю у сфері інновацій з Хар-
ківською та Донецькою обласними державними адміністраціями. Готують-
ся аналогічні угоди з іншими обласними державними адміністраціями.
Держінформнауки як національний замовник активно працювало над
підготовкою Міждержавної програми інноваційного співробітництва дер-
жав — учасниць СНД на період до 2020 року, яка була схвалена 18 жовтня
2011 року на засіданні Ради Глав Урядів країн СНД (м. Санкт-Петербург).
Програма передбачає створення в рамках Співдружності Незалежних
Держав взаємоприйнятних сприятливих економічних, правових та органі-
заційних умов для суб’єктів інноваційної діяльності.
24
В.С. ШОВКАЛЮК
Комплекс заходів на 2012—2014 роки з реалізації Програми затвердже-
но 28 вересня 2012 року Радою голів Урядів держав — учасниць СНД.
Цей комплекс заходів спрямований на нормативно-правове, ор га ні за-
ційно-технологічне, інформаційне та кадрове забезпечення реалізації Про-
грами, а також на формування системи фінансування програмних заходів та
інноваційних проектів Програми.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 701 засновано
Премію Уряду за розробку та впровадження інноваційних технологій, яка
присуджується за особливі досягнення в розробці та впровадженні іннова-
ційних технологій у виробництво і виведення на ринок вітчизняної іннова-
ційної продукції в рамках реалізації інноваційних проектів. Щорічно п’ять
таких Премій будуть присуджуватися до Дня науки на конкурсних засадах.
Премія стане додатковим стимулом для українських учених, інноваторів та
підприємств.
Модернізація української економіки на засадах інноваційного розвитку
має забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних важелів
економічної політики та запобіганням конфлікту між вирішенням страте-
гічних та поточних завдань. За цих умов інноваційна політика може стати
реальним полем для багатогранної співпраці держави і бізнесу.
Проблем в інноваційній сфері дотепер багато. Рішення щодо рефор-
мування економіки повинні випливати з наявного потенціалу та є резуль-
тативними вже сьогодні. Головне, що зробить розвиток економіки сталим,
а економіку конкурентною — нарощування її інноваційної складової. На
це має бути спрямована інноваційна політика, покликана об’єднувати за-
гальними завданнями науку, техніку, виробництво, споживання, фінансо-
ву систему, освіту. Вона має бути орієнтована на використання інтелекту-
альних ресурсів, розвиток високотехнологічних виробництв і пріоритетів
економіки.
Україна потребує значного покращення інститутів, стимулів та інфор-
мативної інфраструктури економіки знань. Дослідження показують, що до-
датково до рівня витрат, які застосовуються в інноваціях (науково-дослідні
ресурси і людський капітал), інші важливі фактори включають економічні
умови, режим прямого інвестування, обсяг знань у кожній країні (якість до-
слідницьких установ) і взаємодію дослідницьких установ з приватним сек-
тором.
Як уже зазначалось вище, інноваційна діяльність — особливий вид
під приємницької діяльності, достатньо ризиковий, оскільки вірогідність
швидкої трансформації ідеї або винаходу у комерціалізований продукт не
завжди висока. Зате і віддача від таких проектів може бути великою. Тому
інноваційна діяльність потребує особливих механізмів стимулювання та
державної підтримки.
Реалії такі: ставки по кредитах комерційних банків надзвичайно висо-
кі, фінансові інституції (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди)
не ризикують вкладати в інновації, українські венчурні фонди практично
25
Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року
відсутні. І тут держава має впливати на фінансовий сектор, щоб активізува-
ти діяльність інноваторів, підприємств, а також банків, інших фінансових
установ та організацій.
За сучасних умов, коли розвиток науки і техніки досяг виключно вели-
ких масштабів, жодна з держав, навіть США, Японія, Німеччина чи Росія з
їхнім значним науковим і ресурсним потенціалом, не взмозі на однаковому
рівні забезпечити поступ усіх напрямів науково-технічного розвитку. Для
цього необхідно: наявність широких зв’язків із зовнішнім світом, науково-
технічна спеціалізація, участь у світовому розділі праці, ефективне вико-
ристання зарубіжного науково-технічного досвіду.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43332 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0077 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:16:26Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шовкалюк, В.С. 2013-04-25T18:49:55Z 2013-04-25T18:49:55Z 2013 Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року / В.С. Шовкалюк // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 7. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 14-25. — укр. XXXX-0077 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43332 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука України у світовому інформаційному просторі Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року Article published earlier |
| spellingShingle | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року Шовкалюк, В.С. |
| title | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року |
| title_full | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року |
| title_fullStr | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року |
| title_full_unstemmed | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року |
| title_short | Інноваційний розвиток України: особливості 2012 року |
| title_sort | інноваційний розвиток україни: особливості 2012 року |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43332 |
| work_keys_str_mv | AT šovkalûkvs ínnovacíiniirozvitokukraíniosoblivostí2012roku |