Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш

The article refers to the identity of the population of sity Visheu de Sus (Romania) in which living representatives of four nationalities: Ukrainian, Hungarians, Germans and Romanians.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Леньо, П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Національні меншини
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43349
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш / П. Леньо // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 70-73. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43349
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-433492025-02-09T13:33:18Z Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш Modern Markers of Identity of the Ukrainians (Based on the Materials of Visheu de Sus City of Maramuresh District) Markeri moderni de identitate a ucrainenilor conform materialelor din oraşul Vişeul de Sus judeţul Maramureş Леньо, П. Національні меншини The article refers to the identity of the population of sity Visheu de Sus (Romania) in which living representatives of four nationalities: Ukrainian, Hungarians, Germans and Romanians. În articol sunt analizate problemele de identitate a populaţiei oraşui Vişeul de Sus (România), ce constă din reprezentanţi a cinci naţionalităţi: români, germani, maghiari, ucraineni şi romi. 2011 Article Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш / П. Леньо // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 70-73. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43349 316.347.001.361(498.41=161.2) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Національні меншини Національні меншини
spellingShingle	Національні меншини Національні меншини Леньо, П. Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш Народна творчість та етнологія
description	The article refers to the identity of the population of sity Visheu de Sus (Romania) in which living representatives of four nationalities: Ukrainian, Hungarians, Germans and Romanians.
format	Article
author	Леньо, П.
author_facet	Леньо, П.
author_sort	Леньо, П.
title	Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш
title_short	Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш
title_full	Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш
title_fullStr	Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш
title_full_unstemmed	Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш
title_sort	сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста вішеу де сус повіту марамуреш
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Національні меншини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43349
citation_txt	Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш / П. Леньо // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 70-73. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT lenʹop sučasnímarkeriídentičnostíukraíncívzamateríalamimístavíšeudesuspovítumaramureš AT lenʹop modernmarkersofidentityoftheukrainiansbasedonthematerialsofvisheudesuscityofmaramureshdistrict AT lenʹop markerimodernideidentitateaucrainenilorconformmaterialelordinorasulviseuldesusjudetulmaramures
first_indexed	2025-11-26T07:28:29Z
last_indexed	2025-11-26T07:28:29Z
_version_	1849837085881532416
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 Упродовж 2002–2009 років було здійснено етногра- фічні експедиції в населені пункти Румунії, що були присвячені вивченню життя місцевих українців. У ході досліджень увагу було зосереджено на етномовних, етнокультурних процесах сучасної Мараморощини. Попередні результати цих студій знайшли відображення в кількох наукових працях [2–9]. У полі нашого зору опинилося населення тринадцяти етнічних українських сіл 1, де українці і сьогодні становлять значну або доміну- ючу частину. Усюди ми спостерігали ідентичну карти- ну – представники старшого покоління (45–50 років і старші) намагаються зберігати рідну мову та підтриму- вати традиції предків (насамперед святкові обряди). Однак реалії життя: державна політика у сфері освіти, діяльність румунських ЗМІ, байдуже ставлення україн- ської держави до культурних потреб українців Румунії тощо – спричиняють поступову асиміляцію цих людей (особливо це стосується молоді). Слід констатувати, що ситуація не видається безнадійною, ще не пізно сприяти розвитку ситуації, за якої жителі українських сіл Румунії є патріотами батьківщини й одночасно залишаються прихильниками своєї етнічної належності. Проте для успішного вирішення цих проблем необхідні домовле- ності на міждержавному рівні. Улітку 2008 року ми відвідали містечко Вішеу де Сус (Vişeu de Sus – «Верхнє Вишово») повіту Марамуреш, яке не належить до етнічних українських земель румун- ської Мараморощини. На відміну від попередніх екс- педицій, цього разу нам випала нагода вивчити особли- вості ідентичності українців населеного пункту, де вони компактно проживають поряд з представниками інших етнічних спільнот – румунами, угорцями, німця- ми. Інструментарієм дослідження слугували відео-, фото-, аудіозасоби фіксації даних, анкетування та осо- бисте спілкування з респондентами. Перша історична згадка про Вішеу де Сус припадає на 1362 рік [11]. За статистичними даними 2004 року, його населення становило 16 930 мешканців. Динаміка демографічного розвитку свідчить, що містечко чітко реагує на зміни політичного та економічно клімату (1956 р. – 13 956 осіб, 1966 р. – 16 601 особа, 1977 р. – 20 205, 1992 р. – 19 167, 2002 р. – 16 879 осіб). Більшість жителів (14 102 особи) за віросповіданням є православ- ними (по-місцевому – ортодоксами). Римо- та греко- католиків відповідно 1884 та 605 вірних. До різних течій протестантів себе відносять приблизно 250 людей. Населення Вішеу де Сус за етнічним складом ділиться на румунів (14 878 осіб); німців (1114 осіб); угорців (530 осіб); українців (274 особи) [12]; ромів (циган) (70 осіб) та інших (14 осіб). Українці (русини), як і німці (шваби, або т. зв. «ціп- цери»), з’явилися тут у ХІХ ст. (прибували цілими сім’ями), займалися вирубкою лісу та переробкою дере- ва. Заселяли присілок (тепер – мікрорайон) Васер (з нім. – «вода»), назва якого походить від однойменної річки, яка там протікає. На початку ХХ ст. в містечку проживала майже тисяча українців. Із часом вони під- далися активній асиміляції (чим відрізняються від нім- ців містечка, які зберегли рідну мову та специфіку тра- диційної культури). Під час останнього державного перепису (2002 рік) у мікрорайоні Васер (населення – 800 осіб) українцями себе назвали трохи більше двох сотень. На відміну від українських сіл Мараморощини (див. прим. 1), у Вішеу де Сус немає школи з україн- ською мовою викладання, а діяльність представників українських політичних та культурницьких організацій (Союз українців Румунії, Демократичний союз україн- ців Румунії) майже непомітна. Упродовж двох неповних днів ми з колегою (автор статті та Михайло Зан) провели спілкування приблиз- но із шістдесятьма респондентами різного віку, біль- шість з яких мали українське походження. Серед опита- них в основному були жінки та діти, оскільки багато дорослих чоловіків виїхали на заробітки до західноєвро- пейських країн – Іспанії, Португалії, Франції, Італії, Греції тощо. Усіх наших співрозмовників можна беззастережно поділити на дві групи: 1) ті, хто позиціонує та маніфестує себе українцями. Їх ідентифікація визначалася мовою та національним походженням, хоча немало з них не знають мови батьків-українців. Це переважно представники старшо- го та середнього поколінь (віком від 40 років) з україн- ськими іменами. Серед них: Євдокія Мандокі (1951 р. н.), Марина Петращук (1936 р. н.), Гафія Сурган (1933 р. н.), Іван Роман (1973 р. н.), Розіка Данчі (1969 р. н.), Ілля Гібуш (1939 р. н.), Іван Микитюк (1937 р. н.), Ірена Микитюк (1941 р. н.) та ін. 2; Павло леньо Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш Pavlo Lenio. Modern Markers of Identity of the Ukrainians (Based on the Materials of Visheu de Sus City of Maramuresh District). The article refers to the identity of the population of sity Visheu de Sus (Romania) in which living representatives of four nationalities: Ukrainian, Hungarians, Germans and Romanians. Pavlo Lenio. Markeri moderni de identitate a ucrainenilor conform materialelor din oraşul Vişeul de Sus judeţul Maramureş. În articol sunt analizate problemele de identitate a populaţiei oraşui Vişeul de Sus (România), ce constă din reprezentanţi a cinci naţionalităţi: români, germani, maghiari, ucraineni şi romi. УДК 316.347.001.361(498.41=161.2) ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 71 2) ті, хто вважає себе румунами (за мовою, вихован- ням, свідомістю), незважаючи на те, що один чи обоє батьків – українці (це переважно молоді люди 18–35 років). До цієї групи, зокрема, належать: Адріан Град (онук згаданих Івана та Ірени Микитюків, 1989 р. н.), Іван Буковскі (1981 р. н.) та ін. 3 Ірена (1941 р. н.) та Іван (1937 р. н.) Микитюки. Одяг на їхній весільній світлині та одяг на Ірені зроблений нею власноруч. 2008 р. Світлина П. леньо Траплялися також інформатори, які не вписувалися в цей поділ. Ідеться про респондентів (українців за походженням), які при переписі населення зазначили себе румунами. Утруднювало розуміння ситуації й те, що багато з них фактично не усвідомлювали різниці між поняттям «етнія» (національність) та громадян- ством, що свідчить про недосконалість переписної анкети 2002 року. Завдяки цьому до представників титульного (румунського) етносу було зараховано знач но більше людей, ніж є насправді. Щоб прояснити ситуацію з етнічною належністю респондентів, нам довелося розбиратися на конкрет- них прикладах, зокрема цікавитися: «Як Вас назива- ють румуни та угорці?» чи «Яка у вас рідна мова?» тощо. І тоді з’ясовувалося, що вони – українці, оскіль- ки так їх ідентифікують і сприймають сусіди. Рідною мовою для них є українська (дехто навіть уміє чита- ти), але оскільки в школі викладали румунською, то легше читати та писати нею. Логічно, що виникла проблема, ким вважати цих людей – румунами чи українцями, адже при переписі вони зазначають одне, але з розмови випливає, що це не зовсім так. Легше було з категорією респондентів, які розуміли різницю між поняттями громадянство та етнічна належність і які, попри українське коріння, усе одно визначали себе румунами. Можна згадати, наприклад, Івана Рознійчука (1960 р. н.), Ралуку Данчі (1991 р. н., онука згаданої Євдокії Мандокі та донька Розіки Данчі) 4. У випадку з останніми це був свідомий вибір націо- нальності, хоча і тут у нас виникали сумніви, чи не є це проявом «архетипу» справжнього українця (казати одне, думати інше, а робити третє) [10, с. 317]. Тим більше, що сусіди-румуни та угорці чи німці не завжди визнавали цих «свідомих румунів» саме румунами, радше українцями. Відповідь на такі запитання зазвичай дають етнічні мар- кери, однак у Васері вони себе відкрито не проявляють. Значна частина населення цього мікрорайону бі-, а то й трилінгви, оскільки володіють на однаковому рівні україн- ською, угорською та румунською мовами (зокрема, згада- ні Іван Микитюк, Іван Рознійчук, Євдокія Мандокі та інші). Звичайно, можна запитати, якою мовою респондент спіл- кувався в дитинстві, однак дорослі у Васері українською користуються хіба що вдома, а от на роботі чи в місті майже завжди говорять румунською чи угорською. Українські традиції та обряди також фактично не підтри- муються. Щодо матеріальної культури, то варто зазначити, що деякі жінки володіють технікою ручної роботи (Євдокія Мандокі, Ірена Микитюк). У їхніх виробах (рушники, фіранки, покривала, вишивані сорочки тощо) проявляєть- ся специфіка українських кольорів, візерунків, але це ремесло поступово занепадає – немає кому передати май- стерність, усе витісняє фабричне виробництво. Православ- на віра не відіграє ролі оберегу української етнічності, оскільки це рідна віра і для румун (у православній церкві мікрорайону службу проводять румунською мовою). Антропологічні відмінності також не завжди вказують на належність людини до певної національності: у Васері нам траплялися блондини-угорці (чоловік Євдокії Мандолі Міклош) і дуже смагляві брюнети-українці (згаданий Іван Рознійчук). Своїх дітей вони називають неслов’янськими іменами, хоча це не показник, оскільки і в Україні останнім часом помітне зростання популярності імен західного або іншого неукраїнського походження, як-от Даніелла, Еріка, Нікіта тощо. Незважаючи на формальні ознаки румунізації, міс- цеві українці відрізняються від інших. У розмові, навіть румунською мовою, відчувалася відмінність цих людей від румунів, угорців чи німців. Це закономірно, якщо враховувати, що люди в повсякденні діють у межах під- свідомого (ментального) автоматизму, коли їхня пове- дінка повністю керується певними поведінковими сте- реотипами, що мають етнічну природу. Навіть свідомо перемінивши етнічну ідентичність, тобто самосвідо- мість, людина не в змозі змінити своє етнічне підсвідо- ме, яке виявляється в особливостях мовлення [1, с. 155], способах реакції на події, ставленні до інших людей та відповідях на їхні дії, різних побутових дріб- ницях, підсвідомих орієнтаціях та симпатіях тощо. Враховуючи це, ми вирішили дослідити специфіку поведінки та реакцію інформаторів на певні подразни- ки, у яких могло проявитися їхнє етнічне підсвідоме. Оскільки етнічні маркери (мова, релігія, традиційна культура) в середовищі українців Васера фактично не відіграють своєї ролі, то перед нами постало завдання – вловити їхню «українськість» (якщо вона існує) за допомогою інших засобів. Застосувавши методику дослідження на основі шкали Е. Богардуса, ми отримали цікаві результати. Попередні підсумки засвідчили, що ті, хто назвали себе румунами (але мають українське коріння), насправді думають і діють, як і їхні земляки – «усвідомлені» укра- Павло Леньо. Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 72 Національні меншини їнці. Це проявилося навіть у випадках, коли респондент не володів українською мовою (мовою батьків), напри- клад, у Ралуки Данчі. Усім шести десяткам опитаних по черзі задавали однакові запитання: «Чи може “угорець”, “німець”, “румун”, “українець”, “циганин” бути для Вас “другом / сусідом / колегою / примарем” (головою міста, села)?». За кількома винятками (ми з’ясували, що тоді були наявні якісь особисті причини нелюбові до німців чи угорців), відповіді були тотожними. Українці толерантні до всіх, окрім циган, та навіть з ними нерідко допускаються всі соціальні зв’язки (дру- жити, бути колегою, сусідом), крім одруження та голо- вування над селом. Коли ж ми ставили такі питання етнічним угорцям чи румунам, німцям, відповіді разю- че відрізнялися. Румун не хоче бачити примарем міста чи села нікого, крім румуна. Угорець, крім угорця, допускає на цій посаді румуна. Так само і німець. При виборі іноетнічних друзів румуни, угорці та німці знач- но вибагливіші та обережніші, ніж українці, однак нерідко допускають останніх до свого кола. Румуни охоче одружуються з українцями, що для угорців та німців трапляється набагато рідше. Цьому, імовірно, сприяє релігійна належність: православні румуни та українці легше сходяться в сімейному житті. Таким чином, спілкування з респондентами пока- зало, що українців у містечку значно більше, ніж про це свідчать результати офіційного перепису населення (фактично кожен другий з опитаних міс- цевих українців при переписі зазначив себе руму- ном). Крім того, результати опитування підтверди- ли таку теорію. Етнічне підсвідоме формується в процесі виховання та соціалізації і є глибинною етнічною суттю як окремої людини, так і спільноти в цілому, у ході соціалізації важливу роль відіграє сигнальна спадковість – первинне навчання дітей у родині, що відбувається на рівні несвідомого [1, с. 156]. Виховання в українській сім’ї сприяло формуванню етнічного підсвідомого українців Васера і в тих випадках, коли дитина не оволоділа мовою батьків. Таким чином, навіть декларуючи себе румуном і прагнучи ототожнитися з титульним етносом, людина залишається представником етно- су своїх предків (чи народу батька або матері в змі- шаних шлюбах). Однак у процесі подальшої соціалі- зації на становлення людини впливає не тільки походження, але й безпосереднє етнічне оточення людини, умови життя в певній державі. Компактне проживання українців у містечку Вішеу де Сус поряд з румунами, німцями та угорцями зумов- лює асимілювання українців, яке не простежується у випадку німців та угорців. Тут важать політичні, соці- альні та економічні чинники: умови життя, освіта, турбота держав про представників свого титульного етносу за межами батьківщини тощо. Німці та угорці містечка Вішеу де Сус навпаки, підкреслюють свою ідентичність та «німецькість» чи «угорськість». Ці етно- си втягнуті в процес консолідації своєї нації, незважаю- чи на те, що вони є громадянами Румунської держави. Отже, можемо констатувати, що сучасне покоління українців Румунії (як і інших країн) поступово асимілю- ється. На прикладі українців Вішеу де Сус можна при- пустити що очікує інші населені українцями села Румунії. Громадянська ідентичність витісняє етнічну на другий план. Незважаючи на те, що елементи етнокультури та етнічне підсвідоме поки що зберігають відмінність укра- їнців від представників титульного етносу, неважко передбачити, що їхні діти й особливо внуки будуть іден- тифікувати себе виключно румунами. 1. Балушок В. Сутність етнічного й етнічні ніші (в контексті сучасних міжетнічних стосунків) // Практична філософія. – 2007. – № 3. – С. 153–162. 2. Зан М. Буття нашої діаспори: українці Сатумарського повіту (Румунія) // Carpatica-Карпатика. – Ужгород : Приватна друкарня Романа Повча, 2002. – Вип. – 14 : Проблеми вітчизняної і зарубіжної історії з найдавніших часів до наших днів. – С. 330–332. 3. Зан М. Етномовні асиміляційні процеси в українській громаді Румунської Мараморощини (за матеріалами польових етнологічних досліджень) // Історичні студії : зб. наук. пр. з проблем давньої і середньовічної історії та етнології. – Ужгород : поліграфцентр «Ліра», 2008. – Вип. 2. – С. 122–144. 4. Зан М. Національна та етнічна ідентичність українців Мараморощини (Румунія): проблеми та перспективи // НТЕ. – 2006. – № 2. – С. 74–78. 5. Зан М., Леньо П. Українці Пряшівщини та Мараморощини на початку XXI ст. (словацька та румунська моделі асиміляційних процесів) // Етнічна історія народів Європи : зб. наук. пр. – К. : УНІСЕРВ, 2007. – Вип. 23. – С. 46–50. 6. Король В. Народна демонологія українців Марамурешського повіту Румунії: перспектива досліджень // Relaţii româno-ucrainene. Istorie şi con- temporaneitate / Румунсько-українські відносини. Історія і сучасність. – Cluj- Napoca : Editura Presa Universitară Clujană ; Editura Muzeului Sătmărean, 2007. – Р. 334–338. 7. Леньо П. Етнокультурні процеси в середовищі українців румунської Мараморощини // НТЕ. – № 3. – 2010. – 36–46. 8. Леньо П. Поліваріантність ідентичності українців повіту Марамуреш (соціально-антрополо- гічні аспекти проблеми) // Relaţii româno-ucrainene. Istorie şi contempo- raneitate / Румунсько-українські відносини. Історія і сучасність. – Cluj- Napoca : Editura Presa Universitară Clujană ; Editura Muzeului Sătmărean, 2007. – S. 296–302. 9. Леньо П. Українці повіту Марамуреш (польові спостереження) // Слобожанське культурне надбання : збірка статей учених з пам’яткоохоронної роботи. – Х. : Курсор, 2009. – Вип. 2. – С. 283–291. 10. Стражный А. Украинский ментали- тет: иллюзии, мифы, реальность. – К. : Издательство Подолина. – 2008. – 384 с. 11. Vişeu de Sus. Istorie [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ro. wikipedia.org/wiki/Vi%C5%9Feu_de_ Sus#Istorie. 12. Vişeu de Sus. Demografie [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ro.wikipedia.org/wiki/ Vi%C5%9Feu_de_Sus#Demografie. Література ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011 73 1 Українські села румунської Мара- морощини: Поляни (Poienile de Sub Munte), Кривий (Repedea), Русково (Ruscova), Верхня Рівна (Rona de Sus), Бистра (Bistra), Красна (Crasna), Ремети (Remeţi), Тиса (Tisa, колишній Миків- Вірішморт), Коштіль (Coştui), Кричунів (Crăciuneşti), Луг над Тисою (Lunca la Tisa), Великий Бичків (Bocicoiu Mare), Вишівська Долина (Valea Vişeului). 2 Польові записи Леньо П. та Зана М. від 28.08.2008 та 29.08.2008. Інформатори: Євдокія Мандокі (1951 р. н.), укр., православ.; Марина Петращук (1936 р. н.), укр., православ.; Гафія Сурган (1933 р. н.), укр., бапт.; Іван Роман (1973 р. н.), укр., православ.; Розіка Данча (1969 р. н.), укр., православ.; Ілля Гібуша (1939 р. н.), укр., греко-катол.; Іван Микитюк (1937 р. н.), укр., православ.; Ірена Микитюк (1941 р. н.), укр., православ. 3 Польові записи Зана М. від 28.08.2008 та 29.08.2008. Інформатори: Іван Буковскі (1981 р. н.), румун, православ.; Адріан Град (1989 р. н.), румун., православ. 4 Польові записи Зана М. від 28.08.2008 та 29.08.2008. Інформатори: Іван Рознійчук (1960 р. н.), румун, православ.; Ралука Данча (1991 р. н.), румунка, православ. Примітки Павло Леньо. Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш

Сучасні маркери ідентичності українців за матеріалами міста Вішеу де Сус повіту Марамуреш

Institution

Ähnliche Einträge