Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар
This paper is based on the field material recorded by the author between 2002 and 2009 in several Vlach villages of North-Eastern Serbia. The respondents narrate about the three Fates which visit the house of the newborn three nights after birth, both in the first person singular, from their own exp...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43352 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар / А.-М. Сорєску-Марінкович // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 93-98. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860042832853598208 |
|---|---|
| author | Сорєску-Марінкович, А.-М. |
| author_facet | Сорєску-Марінкович, А.-М. |
| citation_txt | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар / А.-М. Сорєску-Марінкович // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 93-98. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | This paper is based on the field material recorded by the author between 2002 and 2009 in several Vlach villages of North-Eastern Serbia. The respondents narrate about the three Fates which visit the house of the newborn three nights after birth, both in the first person singular, from their own experience, and in the third person, reproducing the already existing texts which circulate within the community for generations. Analyzing all these texts, we try to answer the question whether the individual creations of the specialized interlocutor can also be transferred, sooner or later, to the community collective repertoire, whether the specialized interlocutors can act as factors of change in the community’s repertoire.
Articolul se bazează pe materialele de teren înregistrate de autor între 2002 şi 2009 în câteva sate vlahe din nord-estul Serbiei. Respondenţii povestesc despre cele trei ursitoare care vizitează casa nou-născutului în cele trei nopţi de la naştere, atât la persoana I, din propria experienţă, cât şi la persoana a III-a, reproducând texte deja existente care circulă în interiorul comunităţii de generaţii. Analizând toate aceste texte, încercăm să răspundem la întrebarea dacă anumite creaţii individuale ale unui interlocutor specializat pot fi transferate, mai devreme sau mai târziu, în repertoriul colectiv al comunităţii, dacă interlocutori specializaţi pot acţiona în calitate de factori de schimb ai repertoriului comunităţii.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:56:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
Тімокська міфологія – система на межі двох культур
Якщо сприймати міфологію лише як ретельно конс-
титуйовану систему з визначеною концепцією світо-
сприйняття і темами, запозиченими літературою і
мистецтвом відповідної культури (як, наприклад, у
Єгипті, Шумері, Китаї, Давній Греції, Скандинавії та
ін.), у ролі тем первинної реальності, тоді й мови не
може бути про румунську міфологію і тим паче, про
тімокську автономну систему. Але не всі міфології
переходять із часом у міфографію (як, скажімо, кельт-
ська, слов’янська), багато з них збереглися тільки в
усній фольклорній традиції. З цього погляду можна
було б вести мову про існування автономної румунсь-
кої міфології, у рамках якої тімокський міфологічний
репертуар має специфічну структуру, з міцним, але
неоднозначним історичним синкретизмом. Румунська
міфологія, однак, не має ані чітко визначеної географії
міфів, ані етнічного або хоча б територіального сим-
волізму навколо тотемічного центру великої первинної
події, об’єднаної пантеоном або єдиним божеством. Її
сакральний простір збігається з «нашим світом», маючи
кордон з «іншим світом», а іноді з іншими зонами кон-
такту.
Окреслюючи межі демонічного світу румунів Тімоку,
можна дійти висновку, що він складається з нашару-
вань та дотичних до нього варіантів, вільних та окульт-
них просторів, точок дотику, повторів і надлишків,
створюючи дифузну й нестійку картину. Тому вважає-
мо недоцільним вести мову про «міфологію» в цілому,
тож розглядатимемо лише сукупність міфологічних
текстів, що походять від різних оповідачів.
Що стосується значення румунського субстрату та
слов’янських впливів на тімокську міфологічну систе-
му, то насамперед простежується, що впродовж трива-
лого часу склалося багато схожих рис, генетично або
типологічно споріднених міфологем румунського та
сербського фольклору. Деякі з них були відзначені
свого часу румунськими фольклористами (Б.-П. Хаждеу,
Л. Шеїняну, С.-Ф. Маріан, Т. Памфіле, І.-А. Кандря,
П. Караман та ін.), сербськими етнологами, але, на
жаль, ні в румунській фольклористиці, ні в сербській
етнології не існує узагальнюючих праць, присвячених
культурним взаєминам між цими сусідніми народами.
Слід наголосити, що в дослідженнях, присвячених
порівняльній міфології, увага авторів зосереджена
здебільшого на пантеоні божеств першої величини і на
теонімах, які становлять ядро чітко окреслених і
систематизованих міфологій та релігій, що не стосується
ані румунської, ані сербської міфології. І. Євсєєв
підсумував, що «основу румунської міфології становлять
не божества першої величини, а сукупність демонічних
істот (“добрих” і “злих” духів), на яких завжди лежить
відбиток двозначності. Ці духи в цілому не є шкідливи-
ми, як і на сто відсотків не є корисними. Основою
румунської міфології та ритуалістики є вшанування
предків» 1. Це твердження стосується значною мірою і
сербської міфології, принаймні так це розуміють авто-
ри «Довідника сербської міфології», які цитують
В. Чайкановича: «Без перебільшення можна сказати,
що сербська релігія переважно зводиться до культу
предків» 2. Однак це не означає, що поганські божества
й міфічні персонажі повністю відсутні або зовсім не
Анна-Марія Сорєску-Марінкович
Віщунки в румунів Тімоку *: колективний
та індивідуальний фольклорний репертуар
annaMaria SorescuMarincovici. The Soothsayers of the Romanians of Timoc: Collective and Individual Folk
Repertoire. This paper is based on the field material recorded by the author between 2002 and 2009 in several Vlach villages
of North-Eastern Serbia. The respondents narrate about the three Fates which visit the house of the newborn three nights after
birth, both in the first person singular, from their own experience, and in the third person, reproducing the already existing texts
which circulate within the community for generations. Analyzing all these texts, we try to answer the question whether the
individual creations of the specialized interlocutor can also be transferred, sooner or later, to the community collective
repertoire, whether the specialized interlocutors can act as factors of change in the community’s repertoire.
annaMaria SorescuMarincovici. Ursitoarele la românii din Timoc: repertoriu folcloric colectiv şi individual. Articolul
se bazează pe materialele de teren înregistrate de autor între 2002 şi 2009 în câteva sate vlahe din nord-estul Serbiei.
Respondenţii povestesc despre cele trei ursitoare care vizitează casa nou-născutului în cele trei nopţi de la naştere, atât la
persoana I, din propria experienţă, cât şi la persoana a III-a, reproducând texte deja existente care circulă în interiorul comunităţii
de generaţii. Analizând toate aceste texte, încercăm să răspundem la întrebarea dacă anumite creaţii individuale ale unui
interlocutor specializat pot fi transferate, mai devreme sau mai târziu, în repertoriul colectiv al comunităţii, dacă interlocutori
specializaţi pot acţiona în calitate de factori de schimb ai repertoriului comunităţii.
УДК 398.21:291.32(498)
* Тімок (лат. Timacus) – ріка, права притока Дунаю, що є природним кордоном між Сербією та Болгарією. Басейн річки й особливо місцевість в районі
її гирла в середні віки стали місцем перетину трьох культур (сербської, болгарської та волоської / румунської) і в історію Балканського регіону ввійшли
під назвою Тімокська долина. – Ред.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
94 Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації
трапляються у функціональному, наративному чи риту-
альному планах.
Міфологічні персонажі у румунів Тімоку
Ми згідні з твердженням Іона Шеуляну, яке пролунало
більше ніж десятиріччя тому, про те, що доки етногра-
фічно-фольклорна реальність не буде досліджена в кож-
ній окремо взятій зоні, доти наше уявлення про народну
культуру буде неповним. Доки не буде зібрано повну
колекцію «текстів», що існують у фольклорному обігу,
ми «будемо зобов’язані переглянути деякі висновки, сут-
тєво відкорегувати недостатньо чітке й усталене уявлен-
ня, через надто малу кількість польових документів» 3.
Більш поглиблені польові дослідження, тим паче, на
майже недослідженій території, якою є Тімокська доли-
на, можуть привести до нових відкриттів, а подекуди й
спростувати те, що вважалося абсолютно достовірним.
Отже, пошук і введення до наукового обігу нових значу-
щих варіантів суттєво збільшить корпус текстів, а фунда-
ментальні проблеми, як, наприклад, ті, що стосуються
генези, датування, поширення, смислового навантажен-
ня, денотативного й конотативного рівнів, постануть в
іншому світлі 4. До того ж порівняння зі слов’янським
середовищем, у якому ця культура розвивалася останнім
часом, може стати ефективним для демонстрації можли-
вих моделей взаємопроникнення цих двох культур, двох
типів сприйняття реального та уявного світів, рівня про-
никності чи стійкості румунського субстрату щодо зов-
нішніх впливів.
У демонологічних уявленнях тімокських румунів є
міфічні персонажі, відомі як у Румунії, так і в
слов’янському середовищі, у якому ця спільнота розви-
валася впродовж двох останніх століть 5. Три демонічні
істоти, згадки про яких трапляються в усіх зонах Тімоку,
де проживають румуни (як і в Румунії, Сербії та всьому
балканському просторі), і про яких розповідає кожен
респондент, – віщунки (ursitoarele), змій (zmău,
zburătoru) і морой (moroi), – пов’язані з трьома важли-
вими періодами життя людини: народженням, дорос-
лим життям (еротичний аспект) та смертю. Крім того,
існує низка інших демонічних персонажів, які не нале-
жать до так званої «вищої міфології», а, найімовірніше,
тяжіють до маргінесу тімокської міфологічної системи,
однак відіграють важливу роль в окресленні лімітроф-
ної специфіки цієї румунської фольклорної області, яка
розташована поза межами країни. З них згадаємо:
«ала» (ala), «синтоадерій-коні св.Тоадера» (sântoaderii-
caii lui Sântoader), «жоймеріка» (joimărica), «м’язанопцій»
(miazanopţi), «шойманєлє» (şoimanele), матір лісу
(muma pădurii), «самодіва» (samodiva), «вилва» (vâlva),
Баба Марта (Baba Marta), чорт (dracul), «пріколіч»
(pricolici), Свята П’ятниця (Sfânta Vineri), вітри
(vânturilе), «вирколак» (vârcolacul), феї (zânele).
Віщунки в балканській та тімокській міфології
Віщунки є жіночими міфічними персонажами, відо-
мими в усьому Балканському регіоні та за його межа-
ми. Згідно з румунськими віруваннями, вони постають
в образі трьох, семи або дев’яти жінок і визначають
долю дитини в третю ніч після її народження. Батьки
новонародженого готують для віщунок найкращий
прийом: прибирають хату та обійстя, прив’язують
собак. Спеціально накривають для віщунок стіл, що
виконує роль вівтаря із жертвоприношеннями, серед
яких – хліб, сіль і вино. Віщунки з’являються завжди
разом, переважно вбрані в біле. Старші з-поміж них
добродушні, натомість наймолодша або та, у якої одна
нога коротша, є злою, саме за нею останнє слово і вона
може змінити долю дитини, провіщену старшими
супутницями. Віщунки визначають здібності новона-
родженого, буде він багатим чи бідним, щасливим чи
нещасним, з ким одружиться і навіть коли і як помре.
Вірять, що ці пророцтва не може змінити навіть Бог
(ідея долі, вірування в приреченість знайшли своє
відображення у свідомості та розмовній мові: «така моя
доля», «так мені заспівала віщунка при народженні»,
«так мені дано» тощо). У багатьох фольклорних текстах
віщунки передбачають ранню смерть новонародженої
дитини, а саме: смерть через утоплення у 18 років,
утоплення в колодязі, смерть під час власного весілля,
від зміїного укусу, під час підстригання овець або від
блискавки. Серед найгірших пророцтв було вбивство
батька й одруження на своїй матері 6.
Дійовою особою, що виконує роль посередниці під
час «зустрічі» сакрального з профанним, віщунок з
дитиною, є повитуха (moaşa), яка не тільки «бабить»,
але й здійснює перше купання немовляти та породіллі,
підмітає та прибирає в хаті, на третю ніч готує стіл для
віщунок. Про результати пророцтва дізнаються опосе-
редковано, зазвичай через тлумачення снів породіллі
чи повитухи. Інколи повитуха розтлумачує добрі чи
погані звістки за змінами, що відбулися зі стравами,
залишеними на ритуальному столі 7.
У віруваннях слов’янських народів віщунки також є
жіночими міфологічними персонажами, які визнача-
ють долю дитини, як правило, передрікаючи їм ранню
смерть. У Східній та Південній Сербії, а також у сербсь-
кому Банаті, вони є жіночої статі (suđenice, sudelnice,
sudije, sudbine, prisudnjače, orisnice, udurisnice, samovile),
натомість на заході країни їх переважно уявляють істо-
тами чоловічої статі: usud 8. Уявлення про віщунок у
сербських віруваннях накладаються здебільшого на
румунські, з тією відмінністю, що старша віщунка
перед рікає дитині смерть, середня – фізичні вади, а
менша (чиї передбачення збуваються) є найбільш поб-
лажливою, вона визначає, скільки років дитина прожи-
ве, коли одружиться і яке в неї буде життя. У Сербії
також вірять, що передбачену віщунками долю немож-
ливо змінити 9.
Щодо тімокської міфології, то всі без винятку дослід-
ники відзначили факт наявності в ній віщунок. Так,
Паун Дурліч писав, що ідентичні відомості про трьох
віщунок містяться як у сербському, так і в загальнобал-
канському фольклорі. Коли мова йде про визначення
долі, тімокці вживають ряд термінів, етимологічно
пов’язаних як з латинською спадщиною, так і зі
слов’янською: «урса» (ursa), «фата» (fata), «скріса»
(skrisa), «судіна» (suđinа), «дачіна» (daćina) 10.
Етнолог Слободан Зечевич також згадує трьох
«фей долі», які провіщують кожній людській істоті її
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
95АннаМарія СорєскуМарінкович. Віщунки в румунів Тімоку: колективний та
індивідуальний фольклорний репертуар
долю під час народження та які є предметом добре
збережених сучасних вірувань на сході Сербії, як у
тімокських румунів, так і в сербів. Згідно з вірування-
ми, жодна божественна сила не може змінити те, що
провістили віщунки, яких уявляють в образі трьох
молодих і гарних дівчат-сестер, убраних у біле або в
народні костюми, з розпущеним волоссям. Вони
з’являються в перші три ночі після народження дити-
ни; матір і дитина повинні спати на підлозі, у хаті
має бути прибрано, а на підготовленому повитухою
для віщунок столі мають бути три намащені медом
калачі, три склянки вина, три склянки води, три
шматки цукру та один дукат. Після появи віщунок
калачі з’їдають три чоловіки, якщо дитина чоловічої
статі, або три жінки, якщо народилася дівчинка, а
дукат залишається дитині. Також вірять, що віщунки
заходять до хати вночі через комин, і якщо не знахо-
дять на столі призначених для них наїдків, сердяться
і віщують дитині трагічну долю. Першою говорить
найстарша з них, але долю, врешті-решт, визначає
наймолодша. С. Зечевич звертав увагу на низку
фольк лорних текстів, у яких віщунки передбачили
ранню смерть новонародженої дитини, а Бог, який
заховався в хаті під час віщування, спробував зміни-
ти долю дитини, але йому це не вдалося 11.
Результати проведених польових досліджень
Матеріал, на якому ґрунтується дослідження, уза-
гальнює серію з дев’яти текстів різної структури та
об’єму, зібраних упродовж 2003–2006 років у чотирьох
населених пунктах Тімокської долини (Сербія), де про-
живає румунське населення. Тексти було отримано під
час анкетування на міфологічну тематику, зокрема,
стосовно віщунок, обставин їх появи та їхньої характе-
ристики. Відомості, які містяться в цьому матеріалі,
вказують на існування оповідань про віщунок у двох
різних контекстах. З одного боку, ще зберігається риту-
ал готування столу для віщунок, що підживлює віруван-
ня в існування цих міфічних істот; з другого боку, про
віщунок ідеться в оповіданнях, що містять відомі фольк-
лорні мотиви про передчасну смерть людини, долю
якої було передбачено.
Сьогодні в деяких селах Тімокської долини, якщо
навіть народження дитини відбувається в пологовому
будинку, а матір і немовля не перебувають удома в
перші дні після народження, ще побутує вірування, що
стіл для віщунок обов’язково має бути підготовлений
увечері на третій день, адже вони (віщунки) з’являються
незалежно від того, чи присутній новонароджений.
Якщо дитини в хаті немає, вони гніваються і йдуть
геть. Для прикладу наведемо фрагменти польових
записів. Так, на запитання: «Чи вірять у цих місцях в
існування віщунок?», респондент відповів:
– Так, вірять. З’являються третього дня після наро-
дження дитини. Добре, старшого сина [моя донька]
народила тут, а меншого там [в Австрії]. І приходять
віщунки, готують стіл, щоб меншому віщували, як і
всім, знаємо що робити. Я про старшу доньку бачила
сон. Мене повчають баби, знаєш, не добре і все слухати,
бо її я народила в лікарні, але нас не відпустили додому
ввечері на третій день. На третю ніч. І я вдома нічого
не роблю, бо завтра прийде, на четвертий день, веземо
її разом зі свахою, готуємо стіл, кладемо на ньому паля-
ниці для віщунок. Готуємо їх звечора для віщунок, щоб їх
знайшли. Я нічого не роблю, чекаю віщунок. І вночі, на
третій день після народження, бо вона народилася
рано-вранці, у Неготині, я нічого не роблю. Раптом, що
ти гадаєш, сняться мені три жінки, щоб ти знала, те,
що той казав у фільмі, вірно, Бог існує. Так і у нас, щось
існує. Сняться мені три дівчини. Прийшла перша, пог-
лянула на ту кімнату, де мала прийти донька, ту кім-
нату, у якій вона спала з Мікі. І скривилася, тобто:
немає нікого тут. Прийшла і друга. І вона скривилась.
Прийшла найменша й каже: «Йдемо звідси» (записано в
с. Уровіка 2006 р.).
Зазвичай на столі, підготовленому для віщунок, клали
три калачі, три шматочки цукру і три склянки води:
– Тоді віщункам кладуть. […] Кладеш три калачі і
три шматочки цукру. Коли народиш дитину, напри-
клад, кладеш на третю ніч три калачики, ось так, і
три шматочки, якщо під час посту, три шматочки
цукру, якщо маєш щось солодке, ставиш щось солодке
для них. І кладеш три склянки води. Тут, біля голови
дитинки, яка народилась. […] Так, так, і три шматоч-
ки цукру, це важливо. Три шматочки цукру. Це найваж-
ливіше покласти. І скляночки з водою. Так. На третю
ніч після народження дитини кладуть біля її голови. Бо
вони, кажуть, коли приходять вночі, вони пророкують
долю дитини і повинні мати і воду, і цукор, і калач – і
все. Ось так. Ось це ми знаємо. Що кладуть (записано в
с. Болжетін 2003 р.).
В інших населених пунктах пригощання варіювало-
ся залежно від пори року, постів чи м’ясоїду, що випада-
ли на час народження дитини:
– [Для віщунок] готуєш паляницю («погачє»)… Корж,
«погачє», ми так кажемо. І якщо м’ясоїд, знаєш, якщо
не піст, ставиш бринзу, м’ясо, що маєш і … перець, ква-
шену городину, капусту, що бажаєш. […] Кладеш за
здоров’я дитини, яка народилась, і віщункам. І, звичай-
но, молишся, хрестишся, просиш віщунок пророкувати
дитині щастя. Ось так. І, мабуть, їдять, але не знаю
точно, чи їдять, чи тільки матір дитини. Взагалі, не
виносять з хати, знаєш, аби, кажуть, дитина не стала
злодієм, щоб не крала. Так розповідали старі люди
(записано в с. Болжетін 2003 р.).
Водночас інші респонденти стверджують, що зі змі-
ною місця, де народилася дитина, у випадку коли матір
народжує в лікарні, віщунки уві сні вже не
з’являються:
– Про віщунок, деякі жінки вірять, а ми ні… Ось, ці
діти народились, а нам нічого не наснилося, не знаємо,
ні. Але знали, бачиш, давно, говорили. Раніше це, тому
що жінки народжували вдома. Наприклад, моя дружи-
на народила вдома. Але зараз вже не так. Зараз, як
тільки відчуває, що народить, відводять до лікарні і
повертається вона додому звідти через три-чотири
дні, тиждень після пологів. Але казали раніше, коли
жінки народжували вдома. Слухаєш віщунок… (записа-
но в с. Малі Ізвор 2005 р.).
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
96 Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації
Як засвідчують інші фольклорні тексти (і в Румунії, і
в Сербії), віщунки пророкують смерть новонароджено-
го, у тому числі вказують день наглої смерті (зокрема,
на власному весіллі), причину її настання (через утоп-
лення). До того ж провіщена доля є невблаганною, її
ніхто не може змінити, і в указаний час їй належить
здійснитися:
– Значить, розповідають, що одна жінка пішла до
млину змолоти, і так сталося, що вона народила там.
І слухала, про що розмовляли віщунки. Коли змужніє,
буде парубком, одружиться і помре у день свого весілля
[над водою. – Ред.]. Але не було поблизу жодної води,
окрім криниці. Вони пішли і засипали криницю. Але він
пішов, залишив весілля і ліг на криницю зверху і помер.
Ось, і йому передрікали, що помре, бачиш. Помер на
криниці. Тобто, не зміг втопитись, а вмер зверху.
Тобто, умер над водою (записано в с. Малі Ізвор
2005 р.).
Інший мотив, що побутує в Тімоку в оповіданнях про
віщунок, стосується чоловіка, який у гніві на дружину, що
народжує йому лише дівчат, лягає на третій день на поріг,
аби почути пророцтва віщунок, і з жахом дізнається – у
тому, що в нього не народжується син, він винен сам:
– Усе, матінко, було у свій час. А зараз вже немає того
часу, який був. Дитина народжується в лікарні. Роблять
щось йому віщунки, як кажуть, вже не роблять… Але
один… (лише про це ти не пиши), хочу розказати це
тільки тобі, бо це соромно [сміється]. В одного народи-
лось вісім доньок, сім доньок [сміємося]. Сім доньок.
І коли народилося, матінко, сім доньок, захотів зроби-
ти і восьму, бо хотів хлопчика. І коли народилася вось-
ма, знов дівчинка. Тоді він ліг на поріг хати, ззовні.
Підслуховувати, що скажуть віщунки. А віщунки немов:
«Тііі, йди, мей, звідси, чого розлігся тут біля дверей, що
не можемо пройти, з яйцями повними дівчат!» [сміє-
мося]. Я казав, що буде смішно. Коли він почув це, що він
винний… І не захотів дивитись на ту доньку, хотів
вигнати дружину разом з дівчинкою. Вигнати. Бо йому
не потрібні дівчата, дівчата, дівчата, але він був вин-
ний. І: «Жінко, знаєш, я винний, не ти винна. Ось що
мені сказали віщунки» [сміємося] (записано в
с. Міхайловак 2006 р.).
Окрім вірувань у те, що віщунки приходять на третій
вечір після народження дитини, у Тімокській долині
існує вірування, що вони являються людині у час смер-
ті, приходять, щоб «перенести» її на той світ, саме в той
момент, який і був провіщений при народженні:
– Мій тесть пішов служити до війська. І тяжко там
захворів. І тоді давали гроші солдатам, аби мали за що
їх хоронити, якщо захворіють і помруть. Але якщо
виживе, аби мав на що жити. І він був настільки хво-
рим, що випало все волосся з голови. Він помирав.
Прийшли баби стерегти його, поки буде помирати. Усі
вони заснули, а він побачив, як до нього підходять
віщунки. Ті, що мали його забрати. І каже одна:
«Відкрила книгу?» Тобто, давай заберемо його. Сказала
найстарша з них. Але середня каже: «Дай і мені подиви-
тись цю книгу. Побачити, як воно є. Гмм, звідки він є?»
Найменша: «Принеси мені!» Він на них дивиться, бачить
їх, але більше їх ніхто не бачить, ті жінки, ті баби, що
за ним спостерігали. Найменша каже: «Це не він. Він
проживе сімдесят і три роки». Так, так. Сімдесят три
роки. Так, матінко, як він і прожив. Точно. Тоді йдемо,
каже, до Слатіни, заберемо іншого… Дімітрія Добріча.
Нашого діда звали Дімітрієм Дімітрашковичем.
Забрати Дімітрія Добріча, бо він на черзі. А він став і
пішов крутити собі цигарку. Тоді проснулися і баби:
«А, ти що, ме Митре, ти за нами спостерігаєш, чи ми
за тобою?» – «Прокидайтесь, щоб я вам розповів, що я
бачив. Ось так, і так, і так». Добре. Він мав сестру
тут, у нас в селі. Наступного дня чує її, як вона оплакує
померлого чоловіка на горі, у Слатіні. І хоронить його.
Да. І багато, матінко, існують давніх оповідань, але
зараз про це ніхто не говорить (записано в с. Міхайловак
2006 р.).
У Тімоку побутування текстів про віщунок, які
з’являються у мить смерті індивідуума, менш пошире-
не, ніж оповідань, у яких ідеться, що ці міфологічні
істоти приходять до новонародженої дитини. Зазвичай
у них наголошується на помилці, яку віщунки можуть
допустити і завчасно відібрати життя в того, хто, на
біду, лише має схоже ім’я з іншою людиною. Найменша
віщунка першою розуміє помилку і в останню мить
встигає її виправити.
Респондент пересічний –
респондент спеціалізований
Багато текстів, зібраних у Тімоку, було отримано від
пересічних респондентів, які не спеціалізуються в жод-
ній галузі традиційної культури. Народна проза перед-
бачає талановитого респондента, з об’ємним репертуа-
ром, але авторка цієї статті не мала можливості ґрун-
товного відбору респондентів, часто траплялися ситуа-
ції, коли інформація була отримана від не дуже жвавих
співрозмовників, що призводило іноді до запису досить
коротких та схематичних текстів. Водночас у 2006 році
трапилася нагода записати в с. Міхайловак, що на
березі Дунаю, декілька годин розмови від людини, яку
ми називаємо спеціалізованим респондентом, а точні-
ше, із сільською знахаркою («З» – у наведених нижче
текстах), якій виповнилося 84 роки. Після запису 13-ти
заклинань [любовного, відворотного, великого закли-
нання, від маленького сліду ноги, від великого сліду
ноги, від «мороя» (рум. moroi – різновид упиря в
румунській міфології. – Ред.), щоб худоба телилася та
ін.], знахарку опитали за запитальником про міфоло-
гічних істот, що його використовували також при опи-
туванні інших респондентів. Під час розмови був при-
сутній її 78-річний чоловік («Ч» – у наведених нижче
текстах), який доповнював у разі потреби розповідь,
подекуди активно дискутуючи.
Від цих двох респондентів я записала два тексти, що
стосувалися віщунок. Перший текст, з певними худож-
німи перевагами, детальний, великий за обсягом, від
чоловіка знахарки, який розповів таке: Бог, що був при-
сутній у хаті в момент приходу віщунок, почув їхні
пророцтва стосовно новонародженого – утоплення в
день власного весілля. Прийшовши на весілля, він
покарав найменшу віщунку, зобов’язавши змінити
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
97АннаМарія СорєскуМарінкович. Віщунки в румунів Тімоку: колективний та
індивідуальний фольклорний репертуар
юнакові передбачену ними долю. Віщунка погодилася,
з умовою, щоб хтось передав йому свої дні життя. Бог
просить дні від батьків юнака, але вони не хочуть їх
віддати; зрештою, тільки молода погоджується віддати
йому дні зі свого життя, і, таким чином, віщунка повер-
тає його до життя 12:
З: Еее, тут віщунки.
Ч: Е, віщунки, щоб вони були прокляті …
З: Мовчи, ти, бо ти…
Ч: Одним передбачають занадто добре, але бага-
тьом занадто погано. Є і таке, якщо про це говорити,
є багато казок, знаєш. Про те, як Бог під виглядом ста-
рої людини ходив по землі. Народила дружина одного
чоловіка, і на третій день мали зробити для віщунок.
Але він попросився заночувати у хаті. «Бре, не можу, бо
дружина народила, і немає де». – «Та де-небудь, ме, хоч і
на ватрі. Не має значення, я ляжу хоч на ватрі, там у
кімнаті». І він залишився, і прийшли віщунки пророку-
вати долю дитині, як кажуть. Найстарша щось там
каже, щоб йому було так і так... Не порозуміються
вони поміж собою. Щось каже середня, знов ні. А най-
менша …
З: Лише найменша віщує.
Ч: А менша що каже? Щоб хлопчик виріс і одружився, і
взяв собі дружину з іншого берега. Але якщо хоч крапель-
ка води його торкнеться, він помре на місці. І ось як було.
Виріс хлопчик, пора одружитися. Ходить він до дівчат,
але жодна не подобається йому. Потім все-таки знай-
шов… Він тут, а Румунія на тому березі. І знайшов там
дівчину і хоче на ній одружитися. І ввечері пішов її заби-
рати. І йде разом зі всіма учасниками весілля. Але той
старий, що був у хаті під час віщування, чув, що йому
пророкували віщунки. І сказав господареві, коли мав іти,
що він Бог. «Чоловіче, коли зросте дитина, коли настане
час одруження, і будете готуватись до весілля, щоб ви і
мене запросили на весілля». – «Е, дідусю, звідки я дізнаю-
ся, де ти живеш, як тебе покликати, не знаю, з якого ти
села». – «Ви тільки про це подумайте: “Де той дідусь,
щоб він завітав на весілля моєї дитини”. І я прийду».
Виріс він і взяв дівчину з Румунії і підготувався до весілля,
разом з музи́ками готовий був іти по неї. Піти до дівчи-
ни. Еее, дружина, матір дитини: «А, ме чоловіче, –
каже, – а та людина, той дідусь, що казав запросити
його на весілля сина. Нехай прийде і він, де він є». І в цю
мить дідусь з’являється біля воріт. Еее, ось і дід прий-
шов. Ідемо всі… до човнів, бо не було кораблів, як зараз,
тільки човни. І вирушило сім човнів, усі люди посідали в
човни і попливли. Пішли, пішли до дівчини, взяли дівчи-
ну, завернули її, забрали її переправити до хлопця, у його
село. Сіли в човни, попливли, і посеред Дунаю як здійнявся
сильний вітер, ме, тітонько, Боже, хвилі у висоту з буди-
нок, готові перевернути човни. Усі мали загинути. Але
дід сказав: «Ви не потонете, доки я тут з вами. Доки я
тут, ніхто не потоне». І попливли, доки не дісталися до
берега. І зійшли на берег і… Коли він вийшов з нареченою,
наречена вийшла з човна, і він вийшов з човна. Але їх
попередили взяти ковдри і загорнути його в них, щоб на
нього не впала жодна краплинка дощу, бо помре. Сказав
той дід. І так його накрили і все, сіли в човен і попливли.
Коли зійшли на берег і перейшли на цей бік. […] Вода з
весла впала на нього, він впав і помер. Помирає. «А-а-а-
а-у», – кричить натовп, його матір, молода, кричать,
бре, як воли, за ним. «Добре, ме, будьте ви прокляті, не
могли передректи йому смерть до або після весілля?
Невже під час самого весілля». І все-е-е. Що робити Богу?
Немає що робити. Він – Бог, але вони так передрекли. Що
робить Бог? Кличе їх і приводить їх сюди. Усіх трьох.
«Скажіть мені, хто з вас йому пророкував померти саме
в день весілля? Не могли передректи смерть на день-два
до весілля або день-два після нього? Чому саме під час
весілля, чому робите стільки гріхів? Не бачите, що голо-
сять від жалю і матір, і молода, і всі?» Спершу запитав
найстаршу: «Ти передрекла?» Каже: «Не я». Питає серед-
ню: «І не я». – «І ти не знаєш. А тоді хто? Молодша сест-
ра. Ти передрекла?» Каже: «Я». – «Е, йди сюди». Взяв її, і
взяв сокиру, розрубавши дерево. Розділив на дві частини
дерево і сунув її руки в щілину, і витяг сокиру. І щілина
зімкнулась. Тисне, тітонько, вона підстрибує від болю, а
очі аж на лоба вискакують. «Е, як тобі боляче, так і всім
боляче. Оживи його». – «Я можу його оживити, але в
нього закінчились дні. Закінчились дні, – каже, – але ожи-
вити його можу. Зараз я його оживлю, але немає більше
днів. Якщо знайдеться той, хто дасть йому свої дні, я
його оживлю». Питає його батька. «О, чому я маю дати
йому днів від себе, якщо Бог їх йому не надав?» Не захотів
дати йому днів. Питає його матір: «Бре, може ти йому
даси? Даси йому днів від себе, бо його оживлять, але
закінчились дні». – «Якщо Бог їх йому не надав, звідки я
йому надам?» Не захотіла й матір. Питає молоду: «Ти
даси твоєму нареченому від себе днів? Бо вона його ожи-
вить, але в нього закінчились дні». – «Дам йому, якщо
треба, все. Даю половину і ще один день, щоб прожив
довше від мене». І дала, і оживила його. А Бог так сказав:
«Коли одружується хлопець або дівчина виходить заміж,
аби не жаліли більше своїх батьків. Батька і матір. Але
щоб жаліла чоловіка. І чоловік аби не жалів свого батька
і матір, а тільки свою дружину». Ось так (записано в
с. Міхайловак 2006 р.).
У продовженні цього тексту знахарка розповіла про
те, як вона уві сні побачила віщунок перед операцією,
яку їй робили в лікарні, після того, як вона просила
Бога сповістити їй – чи буде вона жити, чи ні. Ті три
віщунки з’явились їй в образі трьох жінок у хустках, які
допомогли їй вийти з ями (цей жест моя співрозмовни-
ця сприйняла як знак, що операція пройде успішно):
З: Я побачила уві сні віщунок. […] Уві сні… Бо в мене
боліло ось тут, боки. І пішла, оперувала стегна. […]
І що мені наснилося? Того вечора я вклонилась Богові і
сказала: «Боже, скажи, чи ще буду я жити, чи ні? Якщо
помру, скажи мені». Коли я лягла спати вночі, наснилося,
що йду я до Дунаю. А на березі Дунаю… У нас в долині є
високий берег, знаєш. […] Високий берег. І коли я підійш-
ла – провалилась ось до сюди. Туди в те провалля. […]
І коли ноги туди потрапили, знаєш, у те провалля, до
сих пір, а тут – дорога. Тоді… прийшов вуйко Міліо, один
наш. […] Моя сім’я. «А-а-а-у, вуйко Міліо, прийди, вуйко
Міліо, і витягни мене звідси, прийди і витягни мене!» –
«Не можу, бо поспішаю». І йде своєю дорогою. «Нехай
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
98 Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації
тебе витягнуть ось ті жінки». Раптом несподівано під-
ходять три жінки. Дві в жовтих хустках, одна із
зав’язаною під підборіддям вовняною хусткою кавового
кольору. Найменша. Коли підійшли до мене. І: «А-а-а-у, фа
жінко, аби ваш рот мав, що їсти, фа, витягни мене звід-
си, фа, витягніть мене звідси». Подивилися вони так
одна на одну. Роздивилися на всі боки. Найстарша їй
каже: «Фа, ми йдемо далі, а ти витягни її звідси». […]
А найменша: «Добре, ви йдіть далі, бо я її витягну звід-
си». І підійшла, фа, ось так, і поклала два цвяхи ось так,
там в тій ущелині. Поклала два цвяхи, а тут ланцюг.
І каже вона мені: «Поклади ногу на цей ланцюг». І покла-
ла я ногу на цей ланцюг, але не можу, бо високо, не можу
піднятись угору. І вона тягне мене за руки. А я кажу: «Е-е-
е-е, лиши мене, кажу, поки я відштовхнусь коліном». І я
вперлася коліном, і вона потягнула мене за руку, потяг-
ла вгору і… поклала мене на дорогу. Ти бачиш, а ті жінки
(дивлюсь їм услід) дійшли вже до нашого села. Хустки
жовті зав’язані. Дивись, мене витягли. Я йду, щоб наздог-
нати їх у селі. Іди зараз, кажу, добре, що мене витягли,
аби ваш рот мав, що їсти, кажу, добре, що мене витяг-
ли. І вона пішла, швиденько їх наздогнала, я дивилась їй
услід, доки вона не наздогнала їх, до села (записано в
с. Міхайловак 2006 р.).
Багато дослідників звернули увагу на особливий зв’язок,
що існує між знахаркою як магічним агентом і надприрод-
ним. Практика знахарства в сільських регіонах Румунії
переважно визначається дослідниками як явище, коли з
покоління в покоління «жінки (здебільшого похилого віку,
безграмотні чи малограмотні) передають свої знання, від-
творюючи магічні формули та жести» 13. Водночас у
Південній та Східній Сербії, як і в Македонії та Болгарії,
багато знахарок стверджують, що цей дар вони отримали
не від якогось попередника, знахаря, але від надприродної
істоти, зазвичай, феї або святого, у молодості чи дитинстві
або під час хвороби, як і у випадку з нашою співрозмовни-
цею. Інші знахарки зустрічаються з надприродним уві сні,
таким чином, що «вони сприймають сон як реальність і
діють згідно з отриманими наказами» 14. З огляду на цей
факт, вищенаведений текст може бути витлумачений як
продовження або підтримання особливого зв’язку, що його
знахарки цієї зони мають з потойбічним світом, з надпри-
родним, яке може з’явитись і в образі віщунок.
Якщо перші тексти про віщунок належать до колектив-
ного фольклорного репертуару громади, то останній є,
безсумнівно, особистою оповіддю знахарки. Однак пос-
тавимо перед собою запитання, якою є доля цих текстів,
отриманих від спеціалізованих респондентів або від
магічних агентів. Не будучи колективними творами,
вони мають змогу стати в певний момент надбанням
колективу, проникаючи в репертуар громади. Лінгвіст
Марія Іліч, аналізуючи фольклорний різновид анекдотів,
відзначала, що в певному колі слухачів автобіографічні
спогади, що за своєю природою є індивідуальними, під
час розповіді можуть стати колективними, переходячи у
сферу оповідань чи колективних спогадів 15. Індивідуальні
твори магічних агентів, тим паче ті, що належать до міфо-
логічних уявлень, мають більше шансів бути включеними
в певний момент до колективного репертуару.
Спонукальним мотивом цього «трансферу» може бути
авторитет, який має знахарка у сфері магії і який може
«перенестись» на інші частини фольклорного репертуару.
Отже, спеціалізовані респонденти можуть стати важли-
вим фактором змін та відновлень фольклорного реперту-
ару громади, з якої вони походять.
Підсумовуючи, можемо додати, що респонденти з
Тімоку мають різні варіанти сюжетів щодо дійових осіб,
про яких вони розповідають, і щодо самих випадків. Мова
йде про вибір, що стоїть перед кожною з конкретних опи-
таних осіб, які постають у ролі простих оповідачів. Кожний
респондент, який виступає в ролі простого оповідача, є
продовжувачем певної усної традиції. Її, насправді, можна
порівняти з уявним театром, у якому є свої глядачі 16. Інша
річ, що останні є також активними збирачами, які фіксу-
ють традицію, але значною мірою, залежно від своїх
зацікавлень, вкладають у неї своє розуміння.
1 Evseev I. Dicţionar de magie, demonologie
şi mitologie românească. – Timişoara :
Editura Amarcord, 1997. – P. 8.
2 Кулишић Ш., Петровић П., Пантелић Н.
Српски митолошки речник. – Београд :
Етнографски институт САНУ, 1998. – С. XIV.
3 Şeuleanu I. Dincoace de sacru, dincolo de
profan. – Târgu-Mureş : Editura Tipomur,
1995. – P. 21.
4 Там само. – P. 21.
5 Відзначимо сучасний тематичний кор-
пус текстів з міфологічної тематики,
зібраний авторкою цієї статті впродовж
2002–2009 років та включений в досі не
опубліковану докторську дисертацію
«Демонічні істоти у румунів Тімоку
(Сербія)», захищену 2010 року на філо-
логічному факультеті Клуж-
Напокського університету.
6 Taloş I. Gândirea magico-religioasă la
români: Dicţionar. – Bucureşti : Editura
Enciclopedică, 2001. – P. 178–179.
7 Pamfile T. Mitologia poporului român. –
Bucureşti : Vestala, 2006. – P. 492–493.
8 Словенска митологија – енциклопедијски
речник / ур. Светлана М. Толстој, Ljубинко
Раденковић. – Београд : Zepter Book World,
2001. – С. 518.
9 Кулишић Ш., Петровић П., Пантелић Н.
Српски митолошки речник. – С. 428.
10 Дурлић П. Култ мртвих као основа за
одређење религије Влаха // Етно-
културолошки зборник 1. – Сврљиг,
1995. – С. 239.
11 Зечевић С. Митска бића народних
веровања североисточне Србије //
Гласник Етнографског музеја у Београду. –
Београд, 1969. – № 31–32. – С. 347–348.
12 Т. Памфіле згадав схожу легенду, у якій
двоє святих просять Бога змінити пророку-
вання віщунок, але, оскільки батьки помер-
лого не згодні передати йому дні зі свого
життя, Бог не повертає його до життя
(Pamfile T. Mitologia poporului român. –
Bucureşti : Vestala, 2006. – P. 498).
13 Golopenţia S. Limba descântecelor
româneşti. – Bucureşti : Editura Academiei
Române, 2007. – P. 38.
14 Раденковић Љ. Народна бајања код Јужних
Словена. – Београд : Просвета, Балкано-
лошки институт САНУ, 1996. – С. 20.
15 Илић М. Фолклорна анегдота: између
индивидуалног и колективног – терен-
ска истраживања Срба у Медини
(Мађарска) // Гласник Етнографског
института ЛВ (И). – Београд, 2007. –
С. 231.
16 Hedeşan O. Pentru o mitologie difuză. –
Timişoara : Editura Marineasa, 2000. –
P. 22.
Переклад з румунської Антонія Мойсея
Примітки
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43352 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:56:33Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сорєску-Марінкович, А.-М. 2013-04-25T20:04:06Z 2013-04-25T20:04:06Z 2011 Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар / А.-М. Сорєску-Марінкович // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 93-98. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43352 398.21:291.32(498) This paper is based on the field material recorded by the author between 2002 and 2009 in several Vlach villages of North-Eastern Serbia. The respondents narrate about the three Fates which visit the house of the newborn three nights after birth, both in the first person singular, from their own experience, and in the third person, reproducing the already existing texts which circulate within the community for generations. Analyzing all these texts, we try to answer the question whether the individual creations of the specialized interlocutor can also be transferred, sooner or later, to the community collective repertoire, whether the specialized interlocutors can act as factors of change in the community’s repertoire. Articolul se bazează pe materialele de teren înregistrate de autor între 2002 şi 2009 în câteva sate vlahe din nord-estul Serbiei. Respondenţii povestesc despre cele trei ursitoare care vizitează casa nou-născutului în cele trei nopţi de la naştere, atât la persoana I, din propria experienţă, cât şi la persoana a III-a, reproducând texte deja existente care circulă în interiorul comunităţii de generaţii. Analizând toate aceste texte, încercăm să răspundem la întrebarea dacă anumite creaţii individuale ale unui interlocutor specializat pot fi transferate, mai devreme sau mai târziu, în repertoriul colectiv al comunităţii, dacă interlocutori specializaţi pot acţiona în calitate de factori de schimb ai repertoriului comunităţii. Переклад з румунської Антонія Мойсея uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар The Soothsayers of the Romanians of Timoc: Collective and Individual Folk Repertoire Ursitoarele la românii din Timoc: repertoriu folcloric colectiv şi individual Article published earlier |
| spellingShingle | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар Сорєску-Марінкович, А.-М. Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації |
| title | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар |
| title_alt | The Soothsayers of the Romanians of Timoc: Collective and Individual Folk Repertoire Ursitoarele la românii din Timoc: repertoriu folcloric colectiv şi individual |
| title_full | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар |
| title_fullStr | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар |
| title_full_unstemmed | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар |
| title_short | Віщунки в румунів Тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар |
| title_sort | віщунки в румунів тімоку: колективний та індивідуальний фольклорний репертуар |
| topic | Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації |
| topic_facet | Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43352 |
| work_keys_str_mv | AT sorêskumarínkovičam víŝunkivrumunívtímokukolektivniitaíndivídualʹniifolʹklorniirepertuar AT sorêskumarínkovičam thesoothsayersoftheromaniansoftimoccollectiveandindividualfolkrepertoire AT sorêskumarínkovičam ursitoarelelaromaniidintimocrepertoriufolcloriccolectivsiindividual |