Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу
The article reviews the possible historicalethnographical realities of existence of universal folklore motif – «conquest of castle» and its symbolical meaning on the materials of poetry to honor and greet someone. În articol sunt evidenţiate posibile realii istorico-etnologice de constituire a motiv...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43353 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу / І. Ребошапка // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 99-102. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859554463876907008 |
|---|---|
| author | Ребошапка І. |
| author_facet | Ребошапка І. |
| citation_txt | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу / І. Ребошапка // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 99-102. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | The article reviews the possible historicalethnographical realities of existence of universal folklore motif – «conquest of castle» and its symbolical meaning on the materials of poetry to honor and greet someone.
În articol sunt evidenţiate posibile realii istorico-etnologice de constituire a motivului universal cucerirea cetăţii, trecut, cu valoare simbolică, în poezia de urare si felicitare ca mesaj actualizat.
|
| first_indexed | 2025-11-26T11:11:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
У статті «Народження символу. Аспекти взаємодії
обряду та обрядової поезії» обґрунтовано теоретичні
положення гіпотези про постання і розвиток колядок
дівчині та молодцеві на основі окремих конструктів
весільної обрядовості, зокрема символічної конотації
переходу ними ритуального порога (= їхнього
одруження) 1.
Як зазначено в багатьох етнологічних джерелах,
зокрема тих, у яких йдеться про ранні етапи побуту
народів Кавказу, Малої та Центральної Азії, Індії та
інших 2, здобуття дружини здійснювалося реальним
воєнним нападом, умиканням або купівлею. Поряд з
такими формами шлюбу, на думку етнологів, уже з
неоліту починають виникати і симульовані (театра-
лізовані) його форми, які згодом набули загального
поширення як символічні коди чи знаки, завдяки
яким доносилася основна ідея шлюбу. З таких симво-
лічних конструктів невідомо коли постала давня
форма весілля як алегорично-символічна драма-
вистава 3, відтворити яку пробували Г. Гірт (праарій-
ська драма) 4, Л. Шредер 5, Л. Нідерле (слов’янська,
яка, на думку останнього, наприкінці язичницького
періоду вже була оформленою і лише доповнювалося
протягом часу драматизованими (чи симульовани-
ми) ремінісценціями колишніх реальних подій, що
супроводжувалися відповідними піснями) 6. Мотиви
(словесні символи) цих пісень, їхні первинні поетич-
ні «блоки» і дискурси частково або повністю також
пов’язані з темою одруження. Міфічні та біблійні
мотиви, а також мотиви з античної та древньоіндій-
ської літератур перейшли в колядки, виконуючи в
них функцію актуалізованого побажання (одружен-
ня) як уже здійсненого (у момент виконання колядок
дівчині чи хлопцеві).
У запропонованій статті теоретичні положення нашої
гіпотези продемонструємо аналізом мотиву тематично
багатого і поетично чітко виструнченого сюжету україн-
ських колядок, відомого під назвою «Облога міста».
Схожий сюжет трапляється в болгарських і в дещо видо-
змінених румунських, польських та інших колядах, у
яких момент весільного «сценарію» передано через при-
буття «князя» (молодого) зі своїм «військом» до нарече-
ної і «завоювання» її «фортеці» (= вступ на батьківське
подвір’я).
Цей мотив належить до категорії найбільш обгово-
рюваних. Ще Дж. Макленнан відзначав наявність у вар-
варських та цивілізованих народів звичаю, за яким
молодий (= «князь», «цар», «імператор») зі своїми това-
ришами (= «військом») мав здобувати (насправді чи
символічно) наречену в її батьків. Звичай він визнавав
«залишком» (як згодом оцінюватиме й А. ван Геннеп)
первісних форм шлюбу 7, якими цікавилися такі етноло-
ги, як Р. Латгам 8, Дж. Леббок 9, А. Жіро-Толон 10 та ін.
Ф. Волков уважав «військову» церемонію весілля відго-
моном давніх міжплемінних стосунків 11. У книзі про
білоруське весілля І. Нікольський стверджував, що мотив
«облоги міста» походить із далекого історичного мину-
лого східних слов’ян, коли вони жили в укріплених вала-
ми місцевостях на кшталт городищ 12.
У «Літопису руському» наведені цікаві легендарно-
історичні реалії, які можна вважати «підґрунтям» коляд
із сюжетом «облоги міста». Наприклад, зазначається,
що 907 року Олег «пішов на Царгород [= співвідносне з
“колядковою” воєнною облогою. – І. Р.]. Греки згодили-
ся дати данину і винесли йому їжі, вина, та він не взяв їх,
бо вони були приготовані з отрутою» [= співвідносне з
«колядковою» спробою міщан відкупитися подарунка-
ми + відмова молодця від подарунків. – І. Р.]. Не зніма-
ючи облоги, Олег удруге зажадав десять кораблів і по 40
мужів у кожному [= співвідносне з другим нападом +
другою спробою міщан відкупитися. – І. Р.]. Потім “почав
мир ладнати”» 13 [реалія, співвідносна з «примиренням»
молодця після належного його обдарування].
Інша літописна розповідь (реальна чи вигадана?) –
наче структурно-поетична «матриця» колядок з моти-
вом «облоги», оскільки в ній ідеться про здобуття дружи-
ни шляхом воєнної облоги міста: 988 року, як повідом-
ляє «Літопис руський», – «пішов Володимир
[Святославич. – І. Р.] із військом на Корсунь, город
грецький. (...), став… з одного боку города [ця сама лек-
сема – і в колядках. – І. Р.] в гавані, на віддалі одного
польоту стріли од города [= «колядкова» облога. – І. Р.],
і боролися кріпко городяни [у колядках – міщани, кра-
ковщани тощо. – І. Р.] з ними. (...). І ввійшов Володимир
у город, і дружина його. І послав Володимир [послів. –
І. Р.] до цесаря Василія і Костянтина, говорячи так: “Ось
город ваш славний я взяв. Та чую я, що сестру маєте,
дівчину. Тож якщо її не оддасте за мене, то вчиню вашо-
Іван Ребошапка
Фольклорний «Ахілл» здобуває війною
Брісеїду – дівчину з народу
Ion Reboşapcă. Folkloric «achilles» Conquers Briseis – a GirlCommoner. The article reviews the possible historical-
ethnographical realities of existence of universal folklore motif – «conquest of castle» and its symbolical meaning on the
materials of poetry to honor and greet someone.
Ion Reboşapcă. Folcloricul «ahile» cucereşte prin luptă pe Briseida – fată din popor. În articol sunt evidenţiate posibile
realii istorico-etnologice de constituire a motivului universal cucerirea cetăţii, trecut, cu valoare simbolică, în poezia de urare și
felicitare ca mesaj actualizat.
УДК 398:82–193.5
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
100 Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації
му городу [те], що й сьому вчинив” 14 [= «колядкове»
незняття облоги з міста, поки молодця не нагороджено
найціннішим дарунком – дівчиною].
З-поміж творчості усіх народів південно-східної євро-
пейської зони мотив «облоги» міста найбільше пред-
ставлений в українських колядках, у яких згадуються
міста Самбір, Білгород, Хотин, Дзвонів, Звенигород,
Кам’янець, Київ, Саврон, Бендери, Чернігів, Галич,
Краків та ін. Серед інших найчастіше згадується Львів,
може тому, що, як стверджував Ж. Паулі, в основу захід-
ноукраїнських, переважно гуцульських, варіантів цих
колядок лягла легенда про облогу Львова Богданом
Хмельницьким у 1648 році, від якої львів’яни викупили-
ся за 80 000 талярів. В інших джерелах мовиться, що сума
становила 100 000 талярів, чи 1200 гривень, або 17 000
золотих, а «Хроніка львівська» наводить суму 100 000
золотих, додаючи, що народна поезія не обмежилася
«сухими» даними, а прикрасила зображення події при-
таманними їй засобами 15.
Наскільки поетично прикрашені в колядках відгомо-
ни подій Хмельниччини, часів Київської Русі чи ще рані-
ших періодів історії (як це згодом покажемо), свідчить
український варіант колядки юнакові, дискурс якої
побудований на варіації «класичної» структурної стере-
отипії – протагоніст не нападає тричі на те саме місто, а
почергово – на три різні міста, добиваючись аж до сто-
личного Києва:
Що у Вельбові на оболоні,
Ой там Іванко конем іграє,
Конем іграє, військо збирає.
Зібрав він військо, аж землі важко,
1. Та й повів військо під Краків-город.
Вийшли до нього всі краковщане.
1а. Винесли йому миску червінців.
Він теє прийняв, шапочки не зняв,
Шапочки не зняв, не подякував,
Не поклонився, не покорився.
2. Повів він військо під Ніжин-город.
Вийшли до нього всі ніжинщане.
2б. Вивели йому коня в наряді.
Він теє прийняв, шапочки не зняв,
Шапочки не зняв, не подякував,
Не поклонився, не покорився.
3. Повів він військо під Київ-город,
Вийшли до його всі київляне,
3в. Вивели йому красную панну.
Він її прийняв, шапочку ізняв,
Шапочку ізняв ще й подякував 16.
Зі всього південно-східного європейського колядко-
вого репертуару найближчими до українських колядок
є болгарські. Болгарська колядка (як і румунська) почи-
нається заперечною метафорою у презентації юнака
(молодця), який намагається спалити Будин-град
полум’ям, що видихає його кінь:
Припаднъла й темна мъгла,
То ни било темна мъгла,
Най е било добър юнак,
Добър юнак з дубра коня,
Сири (разигриват) коня, збуди коня,
Кон издъша син-бял пламък,
Да си пали Будън града.
Далі, так само як і в українському варіанті, щоб уря-
туватися: 1) будинградські старці («будънгръждански
стари хора») дарують йому «Добра къло житу» (добру
мірку жита), але юнак не приймає («Ни прихая дубър
юнак»); 2) після другого наступу молоді дівчата («млади
булки») дарують йому пару рукавів (загальнопошире-
ний болгарський і румунський символічний весільний
подарунок), юнак теж не приймає; 3) після третього
наступу матері́ дівчат обдаровують юнака «добрим
подарунком – молодою дівчиною» («Дубра дарбъ, малка
мума»), той дарунок він приймає, пришпорює коня,
який сильним видихом сірого вогкого туману гасить
пожежу в місті 17.
Стосовно генези колядок для молоді зазначимо, що
поетизація дійсності відбувається методом героїзації.
Можна провести аналогію з героїчною атмосферою
Гомерових поем, складених у ІХ–VІІІ ст. до н. е. на осно-
ві історичних реалій, чи вже на базі їх фольклорного
відтворення, оскільки ці твори, як висловився їх румун-
ський знавець і перекладач Джордже Мурну, – це храм
всесвітньої літературної культури, конгломерат, басейн,
у який влилося чимало довколишніх потоків.
Співвідносність Гомерових поем (розлогих епіко-
героїчних «полотен») і вищецитованих колядок (мініа-
тюрних «картин» із героїчним забарвленням) слід роз-
глядати лише в плані спільності теми та поетичних
конструктів-стереотипій. Спільна мета облоги міста-
фортеці (града) як «колядковими» молодцями
(Володимиром Святославичем), так і гомерівськими
героями – здобуття дівчини, яку останні вважали найви-
щою воєнною нагородою 18 (Нестор, який після завою-
вання фортеці Аркіноя «одержав у дар [= та сама гоме-
рівська «колядкова» лексема. – І. Р.] його дочку
Гекамеду») 19. Прудконогий Ахілл, який «Гнівом палаю-
чи за Брісеїду струнку й / Бранку, що вивів її по трудах
бойових із Лернеса, пишнооку, / Весь зруйнувавши
Лернес і стіни розбивши фіванські», потім «здобуту спи-
сом» (Брісеїду) «покохав душею» 20. З метою посилення
бойової завзятості Нестор, наприклад, за здобуття Трої
обіцяє подарувати ахейцям по одній троянській жоні.
Як колядкові, так і гомерівські герої тричі нападають на
фортецю: «По тричі-бо [Патрокл] поривався на високо-
го муру (“високобрамної Трої”), / По тричі відтіль
Аполлон відкидав запального Патрокла» 21. Оточені
нападником, «колядкові» міщани тричі радяться, як і
троянці, які, дізнавшись, що «Ахілл прудконогий (...)
з’явився перед Троєю, обняті страхом, на пораду зійшли-
ся (...), стоячи, раду радили...» [вираз, тотожний з
«колядковим». – І. Р.] 22. Як колядковий герой не бере
подарунки, так і Аґамемнон «не схотів (...) коштовного
взяти викупу, дуже бо (хотів) надалі ту дівчину в себе
дома мати» 23. У Гомера спостерігаємо і стереотипізова-
ну модель, властиву деяким польським і суміжним укра-
їнським колядкам, обдаровування героя різними дара-
ми і, врешті-решт, – дівчиною. Ахілла, наприклад, обда-
ровано такими «білими дарами» (епітет, поширений у
болгар, румунів та закарпатських українців): «Сім при-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
101Іван Ребошапка. Фольклорний «Ахілл» здобуває війною
Брісеїду – дівчину з народу
несли з намету триногів, потім / Двадцять сяйних каза-
нів, узяли до них коней дванадцять. / Сім привели ще
жінок, обізнаних добре в чудових / Виробах, восьма же
по них Брісеїда була яснолиця» 24.
Сказане вище не означає ототожнення аналізованих
колядок з Гомеровими поемами, а лише наведення на
думку, що, виконуючи обрядову функцію актуалізова-
ного побажання одруження, такий тип колядок міг
«запозичити» з «гомерівського басейну» цей мотив,
який, як зазначав П. Мазон 25, символізував непорочну
діву в серпанку. Отже, завоювання фортеці, чи «зриван-
ня з чола Трої святої оздоби», вважається символом
завоювання діви. Цей символічний конструкт П. Мазон
уважає типово гомерівським, уживаним автором і в
інших його творах.
У румунських колядках трапляється саме гомерівське
символічне значення фортеці та її завоювання. Чимало
колядок для дівчини під промовистою назвою «Cetatea
fetei» 26 («Дівоча фортеця») має власні моделі поетичних
дискурсів. В одній із них ідеться про те, що «Понад
морем велика хмара пилу знялася – звідти-бо численна
зграя бояр наближається»; перед веде вершник-
молодець, сповіщаючи своє товариство, що недалеко
дівчина споруджує фортецю, яку ніхто не може завою-
вати; разом з товариством він «нападає, / Палашем
мури руйнує, / Списами башні звалює». Дівчина тоді з
фортеці волає: «Молодче, фортецю мою не руйнуй, до
воріт наближайся по-боярському, злізай з коня
по-господарському, – оволодієш фортецею, а я стану
твоєю господинею, батькам твоїм невісткою, братам –
свояченицею» 27. Між колядками цього типу і весільним
ритуальним моментом «завоювання фортеці» (театра-
лізованим вступом молодого з «військом» на подвір’я
нареченої) абсолютна символічна ідентичність, як це
засвідчує опис Й. Попа-Ретеґану: «Відкриваються воро-
та, і на подвір’я вступає військо жениха, вихваляючись,
що “завоювали фортецю”: стяги мають, музики вигра-
вають, рушниці гримлять, коні стукотять копитами,
лунають сильні переможні вигуки» 28.
Отже, у румунських колядках цього типу спільним в
українських і болгарських колядках, Гомеровому епосі
та літописних оповіданнях (чи реаліях?) Київської Русі є
тільки ключовий мотив завоювання фортеці + нагоро-
дження молодця дівчиною. Проте в них немає ні три-
кратного наступу молодця, ні трикратних спроб міщан
викупитися. Така стереотипна поетична модель-
універсалія трапляється в ардяльських колядках молод-
цеві («Colinde de june»), тільки маритальна конотація в
одній частині прихована: юнаки колядують багатому
господарю за гроші, але він по черзі дарує їм «дві-три
телички», «два-три бички», «коня в наряді», і вони
почергово відмовляються від цих подарунків, поки вчет-
верте він не обдарує їх «талярами, крейцарями», які
колядники приймають 29.
В інших варіантах з Ардялу міститься своєрідний
натяк на шлюбну конотацію: молодців-колядників обда-
ровують: 1) грошима, 2) «натягнутим луком»; 3) конем,
якого «потрібно осідлати, вулицею вигравати, вулицею
матусі, гей на чудо свекрусі» 30. У третій категорії варіан-
тів маритальна конотація зрозуміла. Починаються
колядки приспівом-присвятою одному тільки молодцеві
«Junelui, junelui, bunu» («Молодцеві, молодцеві хорошо-
му») та запитанням «А чим же ми його обдаруєм?»
Перші два прийняті ним подарунки – як і в усіх коляд-
ках – «кінь у наряді» та «натягнутий лук». Третій подару-
нок (символ дівчини) – «дев’ять перснів золотих, його
тещею дарованих» 31. У збірці колядок з Ардялу також
подано цікавий діалог, у якому молодця названо жени-
хом (mirel), який підковує коней, а мати (як і в україн-
ців) запитує, «яку гадку він гадає?». Молодець: «Поїхати
до дівчини з фортеці». Мати: «Хай Бог помагає, але я не
думаю, що тобі дадуть дівчину», бо в неї «дев’ять братів
у дев’яти краях!» Але жених «Кіньми полем виграває,
дорогою до фортеці ся наближає, / І на міст фортеці
ступає, / Ланцюги воріт розриває». Символічне значен-
ня колядкової «оповіді» надто зрозуміле в несимволіч-
ному прямому побажанні з поколяди: «І буде, жени-
шеньку, дівчина твоєю» 32.
Своєрідність польських колядок полягає в тому, що
вони (завдяки інтертекстуальності) перегукуються з
колядками сусідніх народів. В окремих колядках події
відбуваються поблизу Львова чи Кракова 33, тільки поль-
ський молодець Ясенько не облягає «війною» ці міста, а,
як і в румунських колядках, довкола них своїм конем
гуляє-гарцює, що, напевно, слід ототожнювати з обло-
гою, і йому почергово пропонують три різні подарунки,
останній з яких – молода дівчина. В іншій частині поль-
ських колядок дія гуляння молодця локалізована на
подвір’ї нареченої (подвір’я = фортеця = дівчина), у
чому проявляються його шлюбні наміри: «Tam na dvorże,
na podworże». Ясенько конем гарцює + йому (як і
молодцеві з Ардялу) дарують «дві-три телички», «два-
три бички», «стадо коней», «череду корів», гусей 34, а
також хустинки, черевики тощо 35, нарешті, – дівчину.
Підтвердженням маритального значення цього типу
польських колядок може бути болгарська весільна пісня,
яку виконують під час готування обрядового короваю:
«орлові», що влетів на дівоче подвір’я дарують гроно
винограду, потім гілку з фруктами, але він не відлітає,
аж поки не обдарують його зарученою дівчиною 36.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
102 Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації
1 Див.: Ребошапка І. Народження
символу. Аспекти взаємодії обряду та
обрядової поезії. – Бухарест : Критеріон,
1975; Rebosapcă I. Poezia colindelor.
I. Constructe simbolice şi stereotipii cul-
turale în repertoriul tinerilor. – Ploieşti :
Editura LVS Crepuscul, 2006.
2 Gennep A. Van. Riturile de trecere.
Traducere de Lucia Berdan şi Nora
Vasilescu. Studiu introductiv de Nicolae
Constantinescu. – Iaşi : Polirom, 1996
(Les rites de passage, Paris, 1909). – P. 92,
127.
3 Волков Ф. Свадбарските обреди на
славянските народи // Сборник за
народни умотворения. – София, 1891. –
Т. 5. – С. 216.
4 Hirt H. Die Indogermanen, ihre
Verbreitung, ihre Urheimat und ihre
Kultur. – Strassburg, 1905–1907. – T. I–II.
5 Schrőder L. Die Hochzeitsbrauche des
Esten und einiger ant. finn. Agr. Vőlker in
Vergleichung mit denen der indg //
Vőlker. – Berlin,1888.
6 Нидерле Л. Быт и культура древних
славян. – Прага, 1924. – С. 33.
7 MacLennan J. F. Studies in Ancient
History, comprising a reprint of «Primitive
Marriage». – London, 1886.
8 Latham R. G. Descriptive etnologie. –
London, 1859. – T. I–II.
9 Lubbock J. The origin of civilization and
the primitive condition of man. – London,
1870.
10 Giraud-Teulon A. Les origines de la
famille. – Paris, 1874.
11 Волков Ф. Свадбарските обреди на
славянските народи // Сборник за
народни умотворения. – София, 1891. –
Т. 4. – С. 199.
12 Никольский И. М. Происхождение и
история белорусской свадебной
обрядности. – Минск, 1956. – С. 61.
13 Літопис руський / пер. з давньорус.
Л. Махновця ; відп. ред. О. Мишанич. –
К. : Дніпро, 1989. – С. 61–62.
14 Там само. – С. 61–63.
15 Żegota P. Pieśni ludu Polskiego w
Galicyi. – Lwów, 1839. – S. 318–322; Eust.
Dulski, Kolędy podolskie // Biblioteka
warszawska. – 1858. – Т. 3. – S. 318.
16 НАФРФ ІМФЕ, фонд Етнографічної
комісії. – Ч. 176.
17 Сборник за народни умотворения. –
София, 1891. – Т. 5. Коледни песни. –
Ч. 37. – С. 262.
18 Гомер. Іліада / пер. зі старогрец.
Б. Тен. – К. : Дніпро, 1978. – Пісня друга,
681–683.
19 Іліада. – Пісня дев’ята, 625–627.
20 Іліада. – Перша пісня, 110–111.
21 Іліада. – Шістнадцята пісня, 700–704.
22 Іліада. – Пісня вісімнадцята, 245–248.
23 Іліада. – Пісня перша, 110–111.
24 Іліада. – Пісня дев’ятнадцята, 243–246.
25 Introduction a l’Iliade. – Paris, 1959. –
P. 103–104.
26 Brătulescu M. Colinda românească. The
Romanian Colinda (Winter-Solstice
Songs). – Bucureşti : Editura Minerva,
1981. – Tipul 8. Cetatea fetei.
27 Viciu Al. Colinde din Ardeal. – Bucureşti,
1914. – Nо XX. – P. 121.
28 Цит. за: Densusianu Ov. Graiul din Ţara
Haţegului (din ms. lui I. Pop-Reteganul). –
Bucureşti, 1915. – P. 237.
29 1484 colinde cu text şi melodie /
сoordonator : conf. univ. Ioan Bocşa //
Fundaţia culturală TerrArmonia. – Alba-
Iulia, 1999. – Nо 138. – P. 40–41.
30 Там само. – Nо 139. – P. 41.
31 Там само. – Nо 141. – С. 41–42.
32 Там само. – Nо 519. – С. 214–215.
33 Kotula F. Hej, leluja czyli o wygasaja-
cych starodawnych piesniach koledniczy-
ch w Rzeszowskiem. – Warszawa, 1970. –
Nо 145.
34 Там само. – Nо 83.
35 Там само. – Nо 145.
36 Свадбарски обичаи и песни //
Сборник за народни умотворения. –
Т. 4. – С. 36.
Примітки
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43353 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T11:11:06Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ребошапка І. 2013-04-25T20:06:20Z 2013-04-25T20:06:20Z 2011 Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу / І. Ребошапка // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 99-102. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43353 398:82–193.5 The article reviews the possible historicalethnographical realities of existence of universal folklore motif – «conquest of castle» and its symbolical meaning on the materials of poetry to honor and greet someone. În articol sunt evidenţiate posibile realii istorico-etnologice de constituire a motivului universal cucerirea cetăţii, trecut, cu valoare simbolică, în poezia de urare si felicitare ca mesaj actualizat. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу «Achilles» Conquers Briseis – Girl-Commoner Folcloricul «Ahile» cucereşte prin luptă pe Briseida – fată din popor Article published earlier |
| spellingShingle | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу Ребошапка І. Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації |
| title | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу |
| title_alt | «Achilles» Conquers Briseis – Girl-Commoner Folcloricul «Ahile» cucereşte prin luptă pe Briseida – fată din popor |
| title_full | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу |
| title_fullStr | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу |
| title_full_unstemmed | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу |
| title_short | Фольклорний «Ахілл» здобуває війною Брісеїду – дівчину з народу |
| title_sort | фольклорний «ахілл» здобуває війною брісеїду – дівчину з народу |
| topic | Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації |
| topic_facet | Сучасні фольклорні тексти: символіка, традиції та трансформації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43353 |
| work_keys_str_mv | AT rebošapkaí folʹklorniiahíllzdobuvaêvíinoûbríseídudívčinuznarodu AT rebošapkaí achillesconquersbriseisgirlcommoner AT rebošapkaí folcloriculahilecuceresteprinluptapebriseidafatadinpopor |