Етнічна належність у наукових теоріях
The paper deals with the rise of an ethnicity notion in the history of ethnological and anthropological sciences. It discusses the main theoretical approaches to ethnicity in the contemporary Lithuanian ethnology and current anthropological researches. The aim of the paper – to analyze how a constru...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43359 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Етнічна належність у наукових теоріях / В. Савонякайте // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 25-29. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859612378619969536 |
|---|---|
| author | Савонякайте, В. |
| author_facet | Савонякайте, В. |
| citation_txt | Етнічна належність у наукових теоріях / В. Савонякайте // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 25-29. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | The paper deals with the rise of an ethnicity notion in the history of ethnological and anthropological sciences. It discusses the main theoretical approaches to ethnicity in the contemporary Lithuanian ethnology and current anthropological researches. The aim of the paper – to analyze how a constructive notion of ethnicity functions in the Lithuanian ethnological and anthropological researches and how an ethnicity is dependent on the specific everyday situations among the contemporary Lithuanian groups and marginal ethnic Lithuanian groups.
Straipsnyje nagrinėsime, kaip apibrėžiama etniškumo samprata etnologijos ir antropologijos mokslo istorijoje, kokie pagrindiniai teoriniai požiūriai į etniškumą, kokios teorinės aktualijos šiuolaikiniame Lietuvos moksle. Tikslas – atskleisti etniškumo sampratą Lietuvos etnologijos ir antropologijos moksle, konstruktyvus etniškumo sampratas ir priklausomybę nuo gyvenimiškų situacijų Lietuvoje bei Lietuvos pasienyje.
|
| first_indexed | 2025-11-28T12:39:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
Етнічна ідентичність як класифікаційна категорія вка-
зує на належність спільноти, детерміновану культурними
смислами та самовизначенням. Слово «етнічний» похо-
дить від грецького «ethnos», що означає тотожність, спіль-
не походження та спільну солідарність. Словник литов-
ської мови розрізняє два прикметники, що відповідають
поняттю «етнічний» в інших мовах: «etninis» – той, що
співвідноситься з належністю до певної національності
(його синонімом є слово «національний»), та «etniškas» –
«етнічний», тобто притаманний певній національності та
її культурі [18, p. 152]. Етнічність означає соціальні та
культурні особ ливості людини. Поняття «етнічна належ-
ність» стосується як малих етнічних груп, так і великих
[15, р. 16, 19; 26, р. 17]. У цьому сенсі воно ширше за
поняття «етнічна група» і пов’язане з поняттями «раса» та
«націо нальність», якщо межі «расової» групи визначені,
адже є багато різновидів певної раси. Так само є відмін-
ності й усередині однієї національності. Тож етнічну
належність характеризує генетика.
Поняттю «етнічна належність» близьке поняття
«національна належність», яке означає співвіднесе-
ність із певною національністю. Термін «національ-
ність» в одних випадках може означати етнічну групу, в
інших – націю [6, р. 168], тому нелегко уникнути плута-
нини. У науковій літературі поняття «етнічна належ-
ність» та «ідентичність» також тотожні. У литовській
історіографії широко використовується поняття «етніч-
на ідентичність» («тотожність», «тожсамість»). У євро-
пейських етнологічних теоріях етнічна належність
тісно пов’язана з тотожністю, ідентичністю. Для
Вольфганга Кашуби етнічна тотожність – конструкція,
визначена соціальним порядком: «Так є / Так з’явилися,
так хочемо себе записати» [16, p. 132–142]. Поняття
«етнічна належність» використовують ширше через
появу нових наукових реалій та нової проблематики,
що виникли останнім часом.
У цій статті розглянемо розвиток терміна «етнічна
належність» у наукових теоріях і, зокрема, в литовській
етнології. Мета дослідження – розкрити розуміння кон-
цепції етнічної належності в литовських етнологічних
студіях. Також авторка коротко огляне основні теоре-
тичні положення власних досліджень про литовців
Латвії й Польщі та поділиться висновками.
Поняття в історії науки
1930 року американські антропологи, ведучи мову
про акультурацію малих спільнот і культурні зв’язки,
почали піддавати сумніву значення поняття «етнічна
група» в усій його повноті. Едмундо Рональдо Леачо,
інші науковці та члени Товариства етнологів Америки,
обговорюючи проблеми племен, показали, що потрі-
бен новий теоретичний підхід, який би унаочнював
культурні прояви та зв’язки мови й політичної організа-
ції. Поняття «етнічна група» вже не відповідало новим
соціальним і культурним характеристикам. Під етніч-
ними групами малися на увазі національні й державні
меншини. У другій половині ХХ ст. після Другої світової
війни на зміну поняттям «плем’я» й «раса» (що вико-
ристовувалися в Англії) прийшли нові – «етнічна
належність», «етнічність». Американський соціолог
Девід Райсман почав застосовувати термін «етнічна
належність» 1953 року [див.: 9].
В антропології це поняття включало нові підходи
[17, р. 152] після появи передмови Фредерика Барта до
його праці «Етнічні групи та їхня межа». Учений запе-
речував ідею, що етнічні групи можуть бути визначені
тільки за історичними й культурними рисами. Межі
етнічної групи створюють інтерпретації самих індиві-
дів, їхній вибір культурного коду. У Бартовому дискурсі
відчувався вплив поглядів англійських антропологів і
структурного функціоналізму. У конкретних ситуаціях
культурні інтереси були пов’язані з економічними
інтересами [3]. Англійські теоретики наголошують на
неабиякому впливі англійської школи. Томас Еріксен,
Елізабет Тонкін, Маріон Мак-Дональд і Малькольм
Чапман розкрили цю проблематику й зміни значення
термінів «етнічний» та «етнічна спільнота» разом з реа-
ліями суспільства [див.: 11]. Та в кінці ХХ ст. цей підхід
до етнічної належності став недостатнім, щоб осягнути
етнічні конфлікти й суперечки.
1933 року в пресі з’явилися статті про риси литовсько-
го характеру: Йонас Айстіс писав про жемайтів і литов-
Етнічна належність у наукових теоріях
Vida Savoniakaitė. Theoretical approaches to ethnicity in Lithuanian ethnology. The paper deals with the rise of an
ethnicity notion in the history of ethnological and anthropological sciences. It discusses the main theoretical approaches to
ethnicity in the contemporary Lithuanian ethnology and current anthropological researches. The aim of the paper – to analyze how
a constructive notion of ethnicity functions in the Lithuanian ethnological and anthropological researches and how an ethnicity is
dependent on the specific everyday situations among the contemporary Lithuanian groups and marginal ethnic Lithuanian groups.
Keywords: culture, ethnic group, ethnicity, ethnic identity, ethnic assimilation, nationality.
Vida Savoniakaitė. etniškumas mokslo teorijose. Straipsnyje nagrinėsime, kaip apibrėžiama etniškumo samprata etnologijos
ir antropologijos mokslo istorijoje, kokie pagrindiniai teoriniai požiūriai į etniškumą, kokios teorinės aktualijos šiuolaikiniame
Lietuvos moksle. Tikslas – atskleisti etniškumo sampratą Lietuvos etnologijos ir antropologijos moksle, konstruktyvus etniškumo
sampratas ir priklausomybę nuo gyvenimiškų situacijų Lietuvoje bei Lietuvos pasienyje.
Raktiniai žodžiai: kultūra, etniškumas, etninės grupės, etninis tapatumas, etninė asimiliacija, tautybė.
Віда Савонякайте
УДК [316.347+572.9+159.922.4](474.5)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
26 З історії і теорії литовської етнології. Історіографічні студії. Предметна сфера та
понятійний апарат сучасної науки
ський характер, Вітовтас Багданавічюс, Йонас Баліс,
Юозас Бразайтіс, Й. Чепєнас, Юозас Гірнюс, Владас
Якубєнас, Албертас Юшка, Юозас Лінгіс, Юозас Тумас
Вейжгантас, а також Петрас Кальнюс, Вітовтас Каволіс і
Йонас Мардоса – про характер литовської нації, етнічну
ситуацію, етнодемографію, самоусвідомлення. За радян-
ських часів досліджували етнічну історію балтійських
народів, їхню етнографію та антропологічні особливості
[про це див.: 21, р. 147–151], актуальними були дослі-
дження етногенезу та етнокультурних процесів. Литовські
дослідники широко використовували поняття «етнічні
групи» і по-різному аналізували форми їхньої культури.
А разом з науковими реаліями незалежної Литви ширше
почали використовувати термін «етнічна належність».
Теорії про етнічну належність
Відомі три підходи щодо етнічної належності. За пер-
шим – примордіальним – підходом, етнічну належність
вважали фундаментальним і перманентним аспектом
людської тотожності, єдиним або ж пов’язаним з інши-
ми. Цей підхід перебував під впливом еволюціонізму.
Таку концепцію етнічної належності підтримувала біо-
логія, її (концепцію) визначали генетичні та географіч-
ні чинники.
Кліффорд Ґеерц (1963) виявив переваги первинної
етнічної ідентичності. Етнічна належність була обґрун-
тована як істотна чи дана людська відмінність. Макс
Вебер (1968) стверджував, що коріння етнічної іден-
тичності переходить із покоління до покоління, бо є
основою спільних інтересів, презумпцією. Інші теоре-
тики це твердження вважають наслідком певної куль-
турної практики [17, р. 153]. Спільні риси етнічної
ідентифікації в переказах про народження, міграцію,
пісні, фольклор, історичні події, біографії чи всім відомі
історії – тобто, за висловлюванням П’єра Бурдьє, габі-
тус, те, що формує людські нахили, – успадковані від
предків. Етнічна належність виражена в соціальних
зв’язках, коли щоденна життєва політика загострює
культурні відмінності [17, р. 153].
П’єр ван дер Берг (1981) дотримується соціобіологіч-
ного підходу, вважаючи, що він укорінений у генетиці –
це називається «непотизм». Етнічну належність він
визначав як форму природного відбору й споріднені
зв’язки. У російській та радянській антропології під
впливом цього напряму було сформульовано Гердерову
неоромантичну концепцію національності як єдності
крові та душі. 1923 року Сергій Широкогоров визначив
«етнос» як людську групу, що розмовляє однією мовою,
має однаковий характер, стиль життя, звичаї та захисну
традицію, що вирізняє її з-поміж інших. Такі погляди
пізніше висловлював Юліан Бромлей, який 1981 року
дав таке саме визначення етносу. Етнічна належність –
це міцний осередок, еластичний, діалектичний, збере-
жений у поколіннях як розмаїття соціальних форм;
«етнічні культури недоречно змішувати із сукупною
культурою етносу» [5, р. 111, 123]; етнокультурна інфор-
мація перетікає несвідомо й свідомо. Пізніше Лев
Гумільов (1989) визначив етнос як «біосоціальний орга-
нізм». Він досліджував етногенез як географічно детер-
мінований процес [про це див.: 27, р. 191], що залежить
від космічної енергії та ландшафту.
За другим – інструменталістським – підходом, етніч-
на належність є результатом своєрідних історичних і
соціально-економічних обставин. До 1970 року пересіч-
на етнічна належність була визначена структурно-куль-
турними особливостями – мовою, релігією й расовими
характеристиками, які представлені як первинно одер-
жані чи створені на основі етнічної належності. Згідно з
положеннями Ентоні Сміта (1969), культурні погляди на
етнічну належність визначає об’єктивна структура куль-
тури суспільства. Культурне коріння інструменталізму
міститься в соціологічних діях. Етнічна належність – це
продукт політичних міфів, які виробляються в боротьбі
еліти етнічних груп за владу [27, р. 191]. Етнічна належ-
ність може бути перейнята чи обрана. В обох випадках
вона пов’язана з етнографічним суб’єктом, особистістю
чи особистостями, які вивчають антропологи й соціо-
логи. Первинна етнічна належність може перебувати чи
формуватися в серці людей, а інструментальна етнічна
належність – в їхніх головах. Згідно з Ентоні Коеном,
етнічна належність є інструментальною й залежить від
економічних, політичних обставин, меншою мірою – від
психологічних. Це залишок доіндустріального (тради-
ційного) суспільного порядку. Термін «етнічна належ-
ність» використовують по-різному, його визначення
може бути тільки умовним, а аргументи проти такого
визначення – просто безплідні. Етнічну належність
визначає первинна основа й соціальні характеристики.
Вона вважається соціальною ідентичністю, об’єднаною
фіктивною спорідненістю. Відрізняють «політичну
етнічну належність», яка означає належність як страте-
гію для спільних дій [про це див.: 1, р. 5, 31–33], а не
форму тотожності.
За третім – конструктивістським – поглядом, який
об’єднує два попередні, етнічна належність – це аналі-
тичний академічний дискурс [1, р. 185–186], що вивчає
людські дії та почуття. На думку Марка Бенкса, етнічна
належність – це збір «очевидних формулювань про межі,
відмінності, цілі й досягнення, присутність та ідентич-
ність, походження й класифікацію, що їх сконструювали
антропологи та їхні суб’єкти» [1, p. 5]. Фредерик Барт
наголосив на важливості соціальних чинників для
визначення етнічної належності; він уважав, що етнічна
група є сконструйованою (суб’єкт, що діє під тиском
оточення), а сутність такої групи – визначена «культу-
рою» й особистими складом – немає «апріорі» екзистен-
ції чи стабільності. Фізична та ідеологічна сутності
групи мають вивчатися не ізольовано одна від іншої. На
думку Ф. Барта, по-перше, межі групи зберігаються,
незважаючи на особистісний склад та інформаційний
потік; по-друге, такі групи можуть існувати не в ізоляції,
а лише контрастуючи з іншими подібними групами. Їх
підтримують соціальні зв’язки [3, р. 9–11].
Це передбачало переломний момент, зміцнілі обме-
жені зв’язки, групові межі. Ф. Барт не ігнорував куль-
турного змісту груп [3, р. 12–19]. Він його поділив на
діакритичні знаки (одяг, мова) та «систему цінностей»
(моральність, інші соціальні норми). Він критикував
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
27
усі намагання типологізувати групи й спирався на
знаки їх культурного змісту. Етнічні межі, а не культур-
ний матеріал, відокремлюють групи. Для Ф. Барта
етнічна ідентичність є «імператив, що не може бути
проігнорований і тимчасово відділений іншими ситуа-
тивними визначеннями». Це називається «ситуативна
етнічна належність».
У радянській системі, де панували теорії ленінізму й
сталінізму, народності, за законом, були розділені кор-
донами. У ХХ ст. соціологи створили теорії, згідно з
якими етнічні групи були асимільовані домінуючою
культурою в Сполучених Штатах Америки. Багатьом
народам-переселенцям не давали громадянства. Тому
етнічну належність для визначення державних кордо-
нів уважають проблематичною [17, р. 154]. У сучасно-
му світі зв’язки між народами-етносами й народами-
націями ускладнюються, оскільки люди, мандруючи й
спілкуючись, перетинають кордони.
Етнічна тотожність у своєму формуванні є важливим
суспільним утворенням та елітним впливом. Визначаючи
етнічну групу, передусім помічають культурні риси, які
чітко вирізняють етнічну належність людей – мову,
територію, релігію, їжу, одяг тощо. Цими рисами визна-
чити межі групи важко, якщо ми не знаємо самоусвідом-
лення людей. Ми маємо знати, як група людей, порівню-
ючи себе з іншими групами, визначає свої межі. У склад-
них спільнотах визначення «меж» залежить від більшої
кількості чинників. Етнічна належність стає етнічною
ідентичністю за відчуттям чи по суті. Розрізнення етніч-
ної групи залежить від політичного контексту, освіти,
індивідуальних дій, національної належності. Етнічні
групи в конкретних випадках перетворюються на спіль-
ноту, що сама визначає власну національну ідентич-
ність. Відбувається культурна обставинна й людська
трансформація сприйняття. Етнічна й національна
належності можуть бути тотожними. Визначаючи етніч-
ні відмінності, ми заглиблюємося не лише в етнічну
групу, але й у спільноту. У процесах створення спільноти
асимілюються різні діалекти мови, релігійні практики,
стилі одягу й історичні символи – вони стають доступни-
ми для всіх [4, р. 85–89]. Етнічна самосвідомість змага-
ється з авторитетами й цілями еліт – в історії виникають
самобутні ситуації.
Етнічна належність мігруючих спільнот сприймаєть-
ся інакше, ніж в осілих групах. Відрізняються й міждис-
циплінарні підходи. Соціологи й політологи в минуло-
му вивчали суспільства «вдома» [1, р. 184], антрополо-
ги проводять дослідження «вдома» й на чужині, де спо-
сіб життя радикально відрізняється від їхнього власно-
го. У визначенні етнічної належності та її дослідженнях
часто діє відома теорія раціонального вибору індивіда.
Людина раціонально обирає ті соціальні структури, які
для неї прийнятні. Раціональний вибір протиставля-
ється відомим нормативним і структурним теоріям,
згідно з якими, він може залежати від індивідуальних
чи колективних групових цілей. Такий вибір залежить
від ринку праці, торгівлі, суттєвих структурних змін у
співтоваристві, спільних чинників, цілей, у яких інди-
від прагне мати користь [10, р. 90–96]. Існує теоретич-
ний підхід, заснований не на аналізі етнічної групи чи
національних витоків, а на соціалізації індивіда та
можливості обирати більше однієї соціальної групи [2,
р. 98].
Етнічна належність означає артефакт, який створю-
ють індивіди й групи, що прагнуть об’єднати людей у
групи для реалізації спільних цілей [1, р. 39]. Е. Коен
стверджує, що етнічна належність – це знаряддя й при-
чини, які стимулюють групу підтримувати етнічну
ідентичність. Найважливішим у студіях етнічної належ-
ності вважають контекст і підтримку кордонів – «ситуа-
ціоналізм», тобто «не одна ідентичність, а радше низка
ідентичностей, залежно від ситуації» [цит. за: 1,
р. 27–33]. На думку Альгірдаса Гейжутіса, «Інший не
буває абсолютно Іншим» [12, р. 9–11]. Багато авторів,
серед яких і представники манчестерської школи,
зокрема Макс Глюкман, підкреслювали важливість
ситуації, за якої характеризується етнічна належність.
К. Мітчелл, А.-Л. Епстайн пояснювали, як мігруючі
спільноти обирають ідентичність, співвіднесену зі спо-
рідненими чи дружніми зв’язками. У теоретичних під-
ходах з’являється дедалі більше плюралізму.
Приклади в литовській історіографії
Термін «етнічна належність» до мов Східної Європи
потрапив із хвилею студій націоналізму – після розпаду
Радянського Союзу та комуністичного блоку. У деяких
випадках «етнічна належність» у литовській, росій-
ській та більшості мов східноєвропейських країн є
поняттям національності в переписах, статистиці,
дослідженнях складу населення [15, р. 16]. У литов-
ській етнологічній і соціально-антропологічній історіо-
графії більше використовується поняття «етнічна
група», ніж «етнічна належність». Наприклад, Ваціс
Мілюс пояснює, до якого етносу належали власники
млинів [20, р. 15]; Яніна Моркунене аналізувала націо-
нальність литовських кушнірів, їхню соціальну й еко-
номічну ситуацію [22, р. 111]; Ірма Шідішкене вивча-
ла, як етнічні групи ідентифікують себе через носіння
народного строю [28, р. 211]. Було досліджено й особ-
ливості культури етнічних груп.
Культура етнічних меншин неминуче перебуває під
впливом культури більшості та їх соціальних процесів. За
твердженням Вітіса Чюбрінскаса, вплив литовської
школи, змішаних шлюбів, наслідки модернізації, а також
іще в радянський період особливо яскраво виражені урба-
нізація, секуляризація, інтернаціоналізація, масове спо-
живання та стандартизація, фатально відобразилися на
архаїчному ладі старообрядців і їхньому способі життя [7,
р. 94–95]. У литовській історіографії знаходимо примор-
діальні (принаймні в останній час), інструменталістські й
конструктивістські теоретичні підходи до визначення
етнічної належності. Останні два за часом доповнюють
один одного.
На думку Петраса Кальнюса, у питаннях етнічної
належності всіх етнічних спільнот у Литві ми мали б
виокремити дві групи. Багато литовців, поляків, росіян
і білорусів переконані, що питання міжетнічних відно-
син не варто розглядати надто детально. Інша частина
Віда Савонякайте. Етнічна належність у наукових теоріях
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
28 З історії і теорії литовської етнології. Історіографічні студії. Предметна сфера та
понятійний апарат сучасної науки
в тих самих спільнотах у Південно-Східній Литві бачить
цілу низку проблем [13, р. 13], адже етнічні спільноти
там є закритими.
Ми маємо враховувати і географічні чинники.
П. Кальнюс вважає, що закритість жителів литовського
пограниччя є більшою, порівняно з іншими жителями
країни. В етнографічному сенсі в Литві було більшість
литовців. Жодна етнічна громада, яка живе в Литві, не
уникла демографічного та культурного впливу, зокре-
ма мовної й етнічної асиміляції. Значення демографіч-
них чинників було менше, аніж культурних. Незахищені
природними перешкодами східні литовські землі були
відкритими для проникнення на них інших представ-
ників популяцій. Географічна ситуація східної частини
Литви в усі часи була пов’язана зі змінами у підвладних
регіонах та їх соціальним і культурним значенням. Це
впливало на характер етнічних процесів на сході Литви
як у далекому минулому, так і в ХХ ст. [13, р. 31–35].
Етнічну групу вирізняє етнічна культура, її самобут-
ність. Регіна Мяркене етнокультурною тотожністю вва-
жає тяглість, спадкоємність форм національної культу-
ри [19, р. 209]. Ця тяглість не є механічним повторен-
ням культури минулого. Це радше трансформовані
форми культурних знань або ж нові їх види, між яких
щоразу вклинюються новації. Вони можуть мати вель-
ми давнє походження, проте недавно з’явилися в Литві,
хоча тут можуть трапитися й зовсім нові речі в різно-
манітних і навіть не сполучених між собою краях.
Зрештою, дедалі частіше учені приділяють увагу соці-
альним питанням.
З погляду індивідуалізованої етнокультурної та
психо логічної ідентичності була вивчена ситуація
сучасної громади литовців у Латвії [29, p. 119]. У дослі-
дженнях литовської етнічної культури важливе місце
посідає історичність, особливості культурних явищ
конкретного періоду у визначеному просторі.
На думку Ауксуолє Чепайтьєне, у деяких випадках
поняття «етнічний» і «національний» є синонімами.
Поняття національної належності є зрозумілішим,
тому воно й прийняте в щоденному вжитку [6]. Етнічна
належність, етнічна тотожність і її соціальне функціо-
нування залежать від конкретних ситуацій – індивіду-
ального самовизначення й інституційного впливу,
політичних, громадських, місцевих та інших чинників.
Часто проводяться дослідження на тему, чи етнічна
належність у Литві сконструйована як природний і біо-
логічно значущий людський досвід. Дарюс Даукшас
виявляє культурні елементи, які формують етнічну
належність. Він вважає, що етнічна належність – це не
лише об’єктивне явище, але й подвійне класифікаційне
явище та принцип [8, p. 81–101]. На його думку, яка є
близькою до поглядів Еріксона й інших науковців,
етнічна належність є класифікацією людей і груп.
Широкодосліджувані нині також міграція та права
етнічних меншин [14].
З теоретичного погляду, доцільним є конструктив-
ний аналіз етнічної належності мігруючих народів,
тобто залежних від ситуації. Етнічна належність
мігрантів у Литві має багато спільного з процесами, що
відбуваються в Європі. У кінці ХХ ст. дослідження, при-
свячені литовцям Латвії, показали, що конструктивна
етнічна належність проявляється не як етнічні конф-
лікти, а як соціальні визначення, економічна та куль-
турна діяльність [23]. Литовці на латвійському погра-
ниччі не залишили в Латвії поточних економічних і
політичних реалій, у їхньому самовизначенні можна
побачити раціональні дії. Їх можемо оцінювати за зга-
даною [10] теорією раціонального вибору, коли люди
роблять ту роботу, яка їм вигідна [24]. Таким шляхом
ішли й литовські жінки в Латвії, коли ткали сувеніри за
латиською традицією. Вони славилися своєю працьо-
витістю, винахідливістю, не забували литовської мови,
проте влилися в процеси економічного розвитку Латвії,
створюючи матеріальний добробут своїми національ-
ними сувенірами й продуктами.
У більшості випадків культурні елементи етнічної
належності залежать від життєвої ситуації, змушуючи
представників етносу пристосовуватися до них. Люди
різної національної належності збираються гуртом для
проведення вільного часу й створюють нові литовські
культурні ознаки на латвійському пограниччі. Їх
об’єднує історична пам’ять про дитячі роки в Литві
[23], про свою батьківщину й рідний дім – культурні
ознаки етнічної належності перебувають під впливом
надзвичайно сильної ідеї рідного дому та батьківщини.
Дослідження авторки цієї статті показали, що в
інших ситуаціях погляди литовців Латвії та литовців
польського пограниччя на власну культуру пов’язують
їх з етнічним корінням, етнічною культурою та батьків-
щиною. Більшість людей, з якими довелося спілкувати-
ся, у розповідях про своє етнічне коріння, національну
належність підкреслювали важливу роль рідної мови
своїх батьків та звичаїв, що їх дотримувалися в родинах
[24; 25]. У змішаних родинах берегинями звичаєвих та
культурних особливостей, напрклад традиційної їжі,
зазвичай залишаються жінки. У спільній пам’яті трива-
лий час живе уявлення про батьківщину своїх пращу-
рів, яку часто ідеалізують, малюючи в уяві найгарніші
куточки світу. Це, безсумнівно, найсильніші риси
етнічної належності, що відображають культурні особ-
ливості, збережені серед литовських переселенців та
їхніх нащадків. Саме ці риси плекають литовські гро-
мади та окремі особистості.
Висновки
Термін «етнічна належність» почали широко вико-
ристовувати в сучасній литовській етнології. Він
пов’язаний з національною належністю, національною
ідентичністю, як і в найактуальніших світових етноло-
гічних та антропологічних дискурсах. У сучасних дис-
курсах ведуться пошуки того, яка – природна, інстру-
менталістська чи конструктивістська – концепція етніч-
ної належності є найближчою для литовців. У Литві піз-
ніше почали аналізувати й використовувати концепцію
етнічної межі Ф. Барта. Це було спричинено новими
культурними реаліями, що з’явилися зі спалахами мігра-
цій, глобальними культурними завоюваннями та пото-
ками інформації. Зміни етнічних груп, адаптація та
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
29
інтеграція зумовили необхідність нових досліджень.
Методологія литовської наукової етнології перейняла
міждисциплінарні методи. Було сприйнято наукові тео-
рії М. Бенкса, Р. Бартеса, П.-Р. Брасса, Е. Коена,
В. Чюбрінскаса, Т.-Н. Еріксена, А. Гейжутіса, К. Геерца,
П. Кальнюса, В. Кашуби, І. Мяркене, А. Сміта, а також
багато інших новітніх теорій, обговорюваних у сучасній
науці.
Поле литовських досліджень етнічної культури роз-
ширилося. Від культурних особливостей, регіональних,
історичних культурних рис у часі й просторі, аналізу й
етногенезу досліджень учені переходять до досліджень
самоусвідомлення, культурних пріоритетів, способу
життя. Важливим стало визначення тотожності. Та ще
важливіше було розкрити причину, вирішальну при
визначенні й виборі людьми власної ідентичності.
Ситуації, у яких опинилися литовські переселенці,
у більшості випадків подібні до світових, але водночас
багато в чому вони відрізняються самобутністю влас-
них зв’язків з етнічною належністю, культурним
корінням і з рідною землею. У дослідженнях методо-
логічного напряму найбільше аналізується міграція,
транснаціоналізм, етнічна й громадянська ідентич-
ності. Оцінюються новітні наукові теорії про етнічну
належність і розкривається особливість литовської
ситуації.
На рубежі ХХ–ХХІ ст. наші дослідження про латвій-
ське й польське пограниччя засвідчили, що слід розгля-
дати вибір населенням цих теренів власної етнічної
належності як конструктивний, часто раціональний.
Однією теорією не охопити самоусвідомлення людей, а
також різноманітності окреслених «меж». Ввжаємо, що
етнічну належність сучасних переселенців визначити
важко. Потрібно толерантно звернути увагу на біль-
шість «ситуацій», які залежать від можливості вибору
людей на роботі, у товаристві, сім’ї. Вибір людини є
вільним, проте люди не забувають етнічних культур-
них ознак. Люди по-різному обирають ближчі й дорож-
чі для себе культурні ознаки і, таким чином, відрізня-
ються в очах «інших».
1. Banks M. Etnicity: Anthropological
Constructions. – London; New York, 1999.
2. Banton M. The Actor‘s Model of Ethnic
Relations // Ethnicity / ed. J. Hutchinston,
D.-A. Smith. – Oxford; New York, 1996. –
P. 98–104.
3. Barth F. Introduction // Ethnic Groups
and Boundaries: The Social Organization
of Culture Difference / ed. F. Barth. –
Bergen; Oslo, 1969. – P. 9–38.
4. Brass P.-R. Ethnic Groups and Ethnic
Identity Formation // Ethnicity /
ed. J. Hutchinston, D.-A. Smith. – Oxford;
New York, 1996. – P. 85–90.
5. Бромлей Ю. В. Очерки теории
этноса. – М., 1983.
6. Čepaitienė A. Atgaivinant etninį
tapatumą: individas, simbolis, vieta //
Lietuvos etnologija: socialinės antropo-
logijos ir etnologijos studijos. – 2001. –
Nr 1 (10). – P. 167–199.
7. Čiubrinskas V. Lietuvos sentikių-rusų
etnografija: tyrinėjimo patirtis, problemos
ir perspektyvos // Lietuvos Sentikiai.
Duomenys ir tyrimai 1996–1997 /
red. V. Čiubrinskas. – Vilnius, 1998. –
P. 92–100.
8. Daukšas D. Etniškumo konstravimas
Lietuvoje: genetika, pilietybė ir kultūra //
Socialinė antropologija, etnografija ir bio-
technologija / sud. A. Čepaitienė. –
Vilnius, 2010. – P. 83–104.
9. Eriksen T.-H. Ethnicity and Nationalism:
Anthropological Perspectives. – London,
2002.
10. Hechter M. Ethnicity and Rational
Choise Theory // Ethnicity /
ed. J. Hutchinston, D.-A. Smith. – Oxford;
New York, 1996. – P. 90–98.
11. Ethnicity // ed. J. Hutchinston,
D.-A. Smith – Oxford; New York, 1996.
12. Gaižutis A. Kultūrinis reliatyvizmas ir
etnocentrizmas // Etninės kultūros pavel-
das ir dabarties kultūra /
sud. R. Merkienė. – Vilnius, 1999. –
P. 7–10.
13. Kalnius P. Etniniai procesai Pietryčių
Lietuvoje XX a. antrojoje pusėje //
Lietuvos etnologija. – 1998. – Nr 5.
14. Kasatkina N., Beresnevičiūtė V. Ethnic
Structure, Inequality and Governance of
the Public Sector in Lithuania //
Etniškumo studijos. – 2010. – Nr 1–2. –
P. 7–25.
15. Kasatkina N., Leončikas T. Lietuvių
etninių grupių adaptacija: kontekstas ir
eiga. – Vilnius, 2003.
16. Kaschuba W. Einfürung in die
Europäische Ethnologie. – München,
2002.
17. Keyes C. Ethnic groups, ethnicity //
The Dictionary of Anthropology /
ed. Th. Barfield. – Oxford, 1997. – P. 152–
154.
18. Lietuvių kalbos žodynas. – Vilnius,
1972.
19. Merkienė I.-R. Atmosferos «valdymo»
būdai Lietuvoje XX a. pirmojoje pusėje.
Etnokultūrinio tapatumo savybės //
Etninė kultūra ir tapatumo išraiška.
Etnologiniai tyrinėjimai Lietuvoje 1992,
1993, 1995 / sud. I.-R. Merkienė,
V. Savoniakaitė. – Vilnius, 1999. – P. 208–
222.
20. Milius V. Žemaitijos vandens
malūnai // Amatas ir kūryba / Milius V.,
Morkūnienė J., Šidiškienė I. – Vilnius,
1997. – P. 10–106.
21. Milius V. Lietuvių etnologijos biblio-
grafija. – Vilnius, 2001.
22. Morkūnienė J. Kailių iðdirbimas
Lietuvoje XIX a. antrojoje – XX a. pirmo-
joje pusėje // Amatas ir kūryba / Milius V.,
Morkūnienė J., Šidiškienė I. – Vilnius,
1997. – P. 107–206.
23. Savoniakaitė V. Etniškumas. Lietuviai
Latvijos pasienyje // Lietuvos etnologija:
socialinės antropologijos ir etnologijos
studijos. – 2001. – Nr 1 (10). – P. 217–230.
24. Savoniakaitė V. Traditional Textiles
and Economic Development: Lithuanian
Groups in Latvia’s Border Regions //
Culture and Economy: Contemporary
Perspectives / ed. U. Kockel. – Aldershot;
Burlington, 2002. – P. 110–124.
25. Savoniakaitė V. Lietuviškosios
tapatybės ženklai: etnografinis tyrimas
Punske ir Seinuose // Punsko ir Seinų
krašto lietuviai: etninis ir kultūrinis tapa-
tumas / sud. P. Kalnius. – Punskas,
2006. – P. 64–76.
26. Smith A.-D. Etnic cores and dominant
ethnies // Rethinking Ethnicity. Magority
groups and dominant minorities /
ed. E.-P. Kaufmann. – London; New York,
2004. – P. 17–30.
27. Sokolovskii S., Tishkov V. Ethicity //
Encyclopedia of Social and Cultural
Anthropology / eds. A. Barnard,
J. Spencer. – London; New York, 2002. –
P. 191–193.
28. Šidiškienė I. Tautiniai drabužiai
Lietuvių kultūroje (XIX a. pab. –
XX a. 4 dešimtm) // Amatas ir kūryba /
Milius V., Morkūnienė J., Šidiškienė I. –
Vilnius, 1997. – P. 206–315.
29. Merkiene I.-R. Latvijos Lietuviai
etninėje ir kultūrinėje konvergencijoje //
Lituanistica. – 2001. – Nr 4 (48). –
P. 99–121.
Література
Переклад з литовської Владислава Журби
Віда Савонякайте. Етнічна належність у наукових теоріях
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43359 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T12:39:22Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Савонякайте, В. 2013-04-26T18:50:39Z 2013-04-26T18:50:39Z 2011 Етнічна належність у наукових теоріях / В. Савонякайте // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 25-29. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43359 [316.347+572.9+159.922.4](474.5) The paper deals with the rise of an ethnicity notion in the history of ethnological and anthropological sciences. It discusses the main theoretical approaches to ethnicity in the contemporary Lithuanian ethnology and current anthropological researches. The aim of the paper – to analyze how a constructive notion of ethnicity functions in the Lithuanian ethnological and anthropological researches and how an ethnicity is dependent on the specific everyday situations among the contemporary Lithuanian groups and marginal ethnic Lithuanian groups. Straipsnyje nagrinėsime, kaip apibrėžiama etniškumo samprata etnologijos ir antropologijos mokslo istorijoje, kokie pagrindiniai teoriniai požiūriai į etniškumą, kokios teorinės aktualijos šiuolaikiniame Lietuvos moksle. Tikslas – atskleisti etniškumo sampratą Lietuvos etnologijos ir antropologijos moksle, konstruktyvus etniškumo sampratas ir priklausomybę nuo gyvenimiškų situacijų Lietuvoje bei Lietuvos pasienyje. Переклад з литовської Владислава Журби uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії і теорії литовської етнології. Історіографічні студії. Предметна сфера та понятійний апарат сучасної науки Етнічна належність у наукових теоріях Theoretical Approaches to Ethnicity in Lithuanian Ethnology Etniškumas mokslo teorijose Article published earlier |
| spellingShingle | Етнічна належність у наукових теоріях Савонякайте, В. З історії і теорії литовської етнології. Історіографічні студії. Предметна сфера та понятійний апарат сучасної науки |
| title | Етнічна належність у наукових теоріях |
| title_alt | Theoretical Approaches to Ethnicity in Lithuanian Ethnology Etniškumas mokslo teorijose |
| title_full | Етнічна належність у наукових теоріях |
| title_fullStr | Етнічна належність у наукових теоріях |
| title_full_unstemmed | Етнічна належність у наукових теоріях |
| title_short | Етнічна належність у наукових теоріях |
| title_sort | етнічна належність у наукових теоріях |
| topic | З історії і теорії литовської етнології. Історіографічні студії. Предметна сфера та понятійний апарат сучасної науки |
| topic_facet | З історії і теорії литовської етнології. Історіографічні студії. Предметна сфера та понятійний апарат сучасної науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43359 |
| work_keys_str_mv | AT savonâkaitev etníčnanaležnístʹunaukovihteoríâh AT savonâkaitev theoreticalapproachestoethnicityinlithuanianethnology AT savonâkaitev etniskumasmoksloteorijose |