Народна релігійність Північної Литви
The article deals with the popular devotion to Blessed Virgin Mary and God Servant Barbora from Žagarė in the 20th –21st centuries. The author analyses the forms of popular devotion in Lithuanian family customs and the festival of Mary. Straipsnyje nagrinėjamas liaudies pamaldumas Šiaurės Lietuvoje...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43366 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Народна релігійність Північної Литви / Р. Рачюнайте-Паужуолене // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 64-68. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860093612399788032 |
|---|---|
| author | Рачюнайте-Паужуолене, Р. |
| author_facet | Рачюнайте-Паужуолене, Р. |
| citation_txt | Народна релігійність Північної Литви / Р. Рачюнайте-Паужуолене // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 64-68. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | The article deals with the popular devotion to Blessed Virgin Mary and God Servant Barbora from Žagarė in the 20th –21st centuries. The author analyses the forms of popular devotion in Lithuanian family customs and the festival of Mary.
Straipsnyje nagrinėjamas liaudies pamaldumas Šiaurės Lietuvoje XX a.– XXI a. pr. Aptariamas Mergelės Marijos bei Dievo tarnaitės Barboros Žagarietės kultas, liaudies pamaldumo formos šeimos papročiuose bei atlaiduose.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:24:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
Життя людини, родини і народу – невід’ємне від релі-
гії, яка санкціонує моральність, визначає мотивацію,
обґрунтування, ціль і сенс поглядів та поведінки [3,
p. 21]. Релігійність народу, безперечно, зосереджує цін-
ності, якими християнська мудрість відповідає на най-
головніші життєві питання.
За останнє десятиліття з’явилося чимало праць, що
досліджують прояви народної побожності католиків у
Литві. Один з них – культ Діви Марії, який вивчають у
різних аспектах. У працях Й. Вайшнора [26],
Р. Скрінскаса [24], А. Мотузаса [13], М. Пуйдокаса [16],
Й. Мардоса [12], В. Квасайте [6], В. Лілейкене [8],
Р. Скінкайтіса [23], Д. Лютікаса [9; 10], Р. Рачюнайте-
Паужуолене [17; 20], А. Кайрайтіте [4; 5] розглянуті
способи вшанування Богородиці в аспекті літургійного
часу (під час церковних свят) та в місцях паломництва.
А. Кайрайтіте аналізує образ Діви Марії в литовському
фольклорі, у якому відображені її зовнішність, діяль-
ність, явлення, функції: вона і звичайна жінка, і водно-
час божественна особа. У праці Й. Вайшнора «Marijos
garbinimas Lietuvoje» («Поклоніння Марії в Литві») у
діахронічний спосіб досліджено історію поширення в
країні культу Марії, порушено питання суспільних і
літургійних форм культу; проявів народної побожності,
іконографії Пресвятої Богородиці в народному мисте-
цтві, чудотворних образів та святині Марії в Литві й на
етнічних литовських землях. У книзі Р. Скрінскаса
«Piligrimo vadovas po stebuklingas Marijos vietas»
(«Путівник пілігрима по чудотворним місцям Марії»)
розповідається про з’явлення Пречистої Діви, історію
пожертвувань Литви Богоматері, улюблені народам
об’єкти культу Богородиці (образи, джерела, культові
камені, лурди 1, сакральні стовпи). Стаття Р. Скінкайтіса
«Marijos kulto problematika Europos krikščioniškoje
crdvėje» («Проблематика культу Марії в європейському
хрестиянському просторі») представляє прояви культу
Марії в Європі очима сучасної людини. Автор подав три
інтерпретації культу Марії: міфологічну, психологічну
й соціологічну. Р. Скінкайтіс дійшов висновку, що в
сучасній католицькій церкві «культ Марії інкорпорова-
ний у христологічний цикл літургійного року, а народ-
на побожність погоджується з настановами офіціальної
літургії й теології» [23, p. 89]. Про народне поклоніння
Марії в родинних звичаях писали С. Іла [3],
Р. Рачюнайте-Паужуо лене [17; 18; 20].
Феномен святості служниці Бога Барбори
Жагарянки 2 та форми народної релігійності у своїх
працях обговорювали Р. Рачюнайте-Паужуолене [21,
22], А. Мотузас [14; 15], А. Васіляускене [28],
С. Шимайтіс [25], М. Дигліс [1].
Об’єктом дослідження статті є культ Пречистої
Діви Марії та народне поклоніння служниці Бога –
Барборі Жагарянці. Мета статті полягає в обгово-
ренні форм народного поклоніння Пречистій і
Барборі Жагарянці у ХХ – на початку ХХІ ст. Завдання:
1) на підставі праць учених та за допомогою емпі-
ричних досліджень автора статті визначити народні
прояви культу Марії і Барбори Жагарянки; 2) розгля-
нути форми народної релігійності в сучасній
Північній Литві. Головне джерело праці – виконані
автором емпіричні дослідження в 1993–2008 роках в
окресленому регіоні. У праці застосовано історично-
порівняльний метод.
Витоки культу Марії
Культ Марії, з прийняттям християнства, «прийшов
до Литви із Західної Європи вже усталеним як з погляду
догматики, так і літургії. Різноманітні свята, побожні
практики в Литві прижилися [...] такі, які були в
Західній Церкві» [26, p. 11]. Вищезгаданий культ посту-
пово набув прийнятних для народу форм місцевої куль-
тури. Поклоніння Марії розвивалося надзвичайно
швидко й набуло звичних у християнському світі проя-
вів.
Із ХVII ст. в Литві почалося відродження католиць-
кої віри й культу Марії, центрами поширення якого в
різних формах були монастирі. Кожна монастирська
громада робила значний внесок у вшанування Діви
Марії. Об’єднання в братства «Святого Розарія» в
Литві ХVI ст. підтверджує факт, що приблизно в той
час уже практикували практику молитви на Святому
Розарії, що було однією з форм поклоніння Марії 3.
Виняткове право поширювати цю молитву мали домі-
ніканці, тому що церковна традиція авторство молит-
ви приписує св. Домінікові Гусману (близько 1170 –
1221) [27, p. 162]. Домініканці поширювали молитву
Народна релігійність Північної Литви
Rasa Račiūnaitė-Paužuolienė. Northern Lithuanian Popular Devotion. The article deals with the popular devotion to Blessed
Virgin Mary and God Servant Barbora from Žagarė in the 20th –21st centuries. The author analyses the forms of popular devotion
in Lithuanian family customs and the festival of Mary.
Keywords: cult of Blessed Virgin Mary, God Servant Barbora Umiastauskaitė from Žagarė, popular devotion.
Rasa Račiūnaitė-Paužuolienė. Liaudies pamaldumas Šiaurės Lietuvoje. Straipsnyje nagrinėjamas liaudies pamaldumas
Šiaurės Lietuvoje XX a.– XXI a. pr. Aptariamas Mergelės Marijos bei Dievo tarnaitės Barboros Žagarietės kultas, liaudies pamal-
dumo formos šeimos papročiuose bei atlaiduose.
Raktiniai žodžiai: Švč. Mergelė Marijos kultas, Dievo tarnaitė Barbora (Umiastauskaitė) Žagarietė, liaudies pamaldumas.
раса рачюнайте-Паужуолене
УДК [394+249+232.931](474.5)“19/20”
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
65
на Святому Розарії, створювали братства
«Святого Розарія» серед духовенства та мирян, про-
славляли культ Марії через поклоніння її образам.
Францисканці в Литві розповсюджували вінок Радощів
і скорбот Марії, засновували братства «Святої Анни»,
«З’явлення Марії» та «Непорочного Зачаття». По субо-
тах у своїх храмах вони проводили процесії на честь
Богородиці, під час яких виконували літанію Марії.
Кармеліти опікувалися братствами «Святого
Параману» 4, які поширювали шкапліри 5 Кармелю як
знаки релігійності католиків. Єзуїти організовували
содаліції 6 Марії, Години Непорочного Зачаття, які піз-
ніше звучали в багатьох костелах Литви. Метою засно-
ваних у ХVIII ст. «Маріїнців» було вшанування
Непорочно Зачатої та поширення поклоніння Діві
Марії між людьми. «Маріїнці» при своїх храмах засно-
вували братства «Непорочного Зачаття», проводили
урочисті свята та богослужіння Пречистій Діві, навча-
ли людей виконувати пісні Марії, перекладені з поль-
ської мови [26, p. 31–32]. Згадувані форми поклонін-
ня Богородиці шляхом соціалізації передавалися
мирянам, котрі поширювали їх у своїх родинах.
ХVII і XVIII ст. – це період процвітання культу
Богоматері в Литві. Після чотирьох тижнів Адвенту
розпочиналися ранішні богослужіння Роротів, уводи-
лися Години Марії, проводилися «співи віночка»
(карунка) й Ангела Господнього [2, p. 131]. У цей пері-
од милістю прославилися безліч зображень і святи-
лищ Марії, з яких найвідоміші – Тракайське,
Остробрамське (Аушрос Вартай), у Шілуві й Жемайчю
Калварії [26, p. 165]. Згадані святилища Богородиці
відвідували натовпи паломників не лише з Литви, але
й із Пруссії, Польщі, Білорусі, Росії.
Більшість проявів поклоніння Марії впровадили за
ініціативою окремих чернечих громад, а пізніше їх роз-
вивали й передавали з покоління в покоління в роди-
нах. Поклоніння народу Матері Божій відображається й
у сімейних звичаях, які охоплюють усе життя людини –
від зачаття до смерті. У звичаях литовської родини
воно часто набуває нових, самобутньо трансформова-
них форм народної релігійності.
Народне поклоніння Богородиці в родинних
звичаях
Сім’я є одним з найголовніших чинників соціаліза-
ції, у ній вирішуються проблеми збереження, тяглості
та змін форм народної релігійності, традицій та звича-
їв. У народній литовський культурі життя людини
сприймається як найвищий прояв Божої ласки, тому
до її зачаття готувалися відповідально. У період вагіт-
ності й підготовки до народження дитини в народі
трактувалися різні форми поклоніння Богоматері.
У традиційній культурі литовського села продов-
ження роду – один з найголовніших критеріїв розви-
тку сім’ї, тому наприкінці ХІХ – упродовж ХХ ст. в
Північній Литві жінки, бажаючи мати дітей, звертали-
ся із цим проханням до Діви Марії, жертвували стріч-
ки (вервиці), які прив’язували до христів, давали обіт-
ниці здійснити паломництва у святі місця – у Шілуву,
Жемайчю Калварію, Остру Браму, Крекенаву. Перед
пологами жемайтки особливо молилися Марії – дава-
ли обітниці в парафіяльному костелі або їздили на
храмові свята в Жемайчю Калварію, Шілуву, Кретінгу,
бажаючи полегшити пологи. Нерідко жінки звертали-
ся до набожних жінок, які жили при костелі, або мона-
хинь Третього ордену францисканців, щоб вони помо-
лилися за успішне народження немовляти. Вагітна
жінка віддавала себе під опіку Діви Марії, молилася,
особливо під час травневих молитов, щоб Усевишній
«швидше відділив», замовляли меси, щоби немовля
народилося здорове та було щасливе. У разі великих
нещасть жительки Північної Литви зверталися до
Барбори Жагарянки. Наприклад, у радянські часи в
однієї вагітної жінки із Жагаре виявили пухлину
матки. Медики вирішили витягнути плід операційним
шляхом, проте жінка наполягла на природніх пологах.
Вона несамовито молилася біля труни Барбори
Жагарянки. За словами свідка, коли прийшов час
народжувати, жінка вдало народила здорову дівчинку,
а пухлина зникла [BŽBBE. – 32 a] 7.
Самобутні форми народної побожності простежу-
ються також в обряді введення 8. У традиційній литов-
ській культурі жінки після дітонародження проходили
релігійні обряди введення, з якими пов’язані чимало
народних вірувань. Після офіційних релігійних обрядів
введення через шість тижнів після пологів мати зазви-
чай жертвувала немовля Причистій Діві Марії біля її
олтаря. Таїнство введення означало перший вхід жінки
в храм після народження дитини, урочисту її зустріч,
вшанування та воцерковлення дитини [3, p. 159].
Прийшовши до костелу, молода мати ставала навко-
лішки в передпокої храму, у бабинці, та чекала, поки
ксьондз урочисто введе її в храм. Він подавав матері
запалену свічку, окроплював святою водою і читав 23-й
псалом про Боже благословення. Потім священик про-
тягував їй свою столу (нашийну стрічку), тримаючись
за яку, жінка урочисто входила в храм. Під час уведення
ксьондз промовляв такі слова: «Увійди в храм Божий,
славі Сина благословенної Діви Марії, який дав тобі
плодючість для народження дитини». Біля олтаря свя-
щеник молився за щойно введену жінку і просив благо-
даті Божої та заступництва Марії [3, p. 159]. Наприкінці
релігійних обрядів ксьондз ім’ям Святої Трійці благо-
словляв жінку та ще раз окроплював святою водою.
Подібний обряд уведення жінки в новий соціальний
статус існував і після вінчання. У повоєнні роки згадані
обряди введення в практиці Литовської католицької
церкви зникли. До того часу ці обряди народ сприймав
як релігійну традицію. У день уведення матері нерідко
давали обітниці, посвячували новонародженого для
певного покликання, вимолювали йому особливі
милості. Інші жінки привозили до храму й саме немов-
ля, якого присвячували Богові або Марії. Особливу
увагу матері звертали на Богоматір.
Подібні обряди проводили і в Аукштайтії. У міжвоєн-
ні роки в Панявежіському краї деякі матері новонаро-
джену доньку несли в храм до Богоматері, вірячи, що її
опіка дівчинку супроводжуватиме все життя [18, p. 75].
Раса Рачюнайте-Паужуолене. Народна релігійність Північної Литви
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
66 Народна релігійність: історичні витоки та сучасні вияви
У Жемайтії після обряду хрещення немовля підносили
до олтаря Діви Марії, прохаючи заступництва та
здоров’я дитині.
У звичаях щодо молодої матері і в пізніших етапах
соціалізації дитини простежуються особливі стосунки
матері й доньки. Бажаючи вийти заміж за хорошого
чоловіка, панянки, навчені матерями, молилися
Пресвятій Богородиці; давали обітниці піти у святі
місця: аукштайтки – у Крекенаву чи Шілуву, жемайт-
ки – найчастіше в Жемайчю Калварію. Вірили, що
молитва та віра в опіку Богоматері допоможе зустріти
судженого. Аналогії трапляються й у формах народної
релігійності, пов’язаних з культом служниці Бога
Барбори Жагарянки. Жительки Жагаре, навчені стар-
шими жінками, молилися і обходили навколішки
навколо труни Барбори Жагарянки з проханням сприя-
ти у виборі подружньої пари. У 2007 році, під час екс-
педиції в Жагаре, одна жінка розповіла, що свого чоло-
віка вимолила в Барбори Жагарянки [BŽBBE. – 24 a] 9.
Отже, у звичаях народження дитини славлення Марії
проявлялося в таких формах народної релігійності:
обіт ниці, молитви, офірування немовляти Богородиці,
співи, паломництва до святинь, релігійні обряди воцер-
ковлення. Культ Барбори Жагарянки включав молитви,
індивідуальні обітниці, відвідування та обходи навко-
лішки навколо труни Барбори в крипті Барбори
Жагарянки, що в Старому костелі Жагаре.
Релігійне виховання дітей у родині
У сім’ї дитина навчається та переймає традиції своїх
батьків, звичаї, форми народної побожності, релігій-
ний світогляд. Процес засвоєння культури, що переда-
ється як у вербальний спосіб, так і невербальний, нази-
вається окультурювання. Це механізм, який установ-
лює прийняті норми поведінки для кожного індивідуу-
ма та визначає санкції при їхньому порушенні.
Окультурювання починається з раннього дитинства та
поступово формує систему цінностей під час дорослі-
шання людини. Важливу роль у цьому процесі виконує
християнська народна свідомість.
Прояви релігійності можна спостерігати в народній
педагогіці та соціалізації дитини. Релігійним вихован-
ням дітей у селянських литовських родинах найчастіше
опікувалася мати. Вона навчала дітей змалку Закону
Божому, привчала щоранку й щовечора читати молит-
ви з усією родиною перед зображеннями серця Ісуса і
Діви Марії. У разі біди вся родина зверталася до
Причистої Діви Марії. Спільна вранішня молитва чи
перед сном, щоденна сімейна молитва за столом, святі
образи й хрест, що висіли в домівках, були важливими
засобами в релігійному вихованні. Отже, перший етап
релігійного виховання починався в сім’ї. Діти, спостері-
гаючи за поведінкою батьків і спілкуючись із ними,
поступово отримували знання, навички та культурні
установки, необхідні для подальшого життя. Вечорами,
зібравшись усім селом в одній домівці, односельці спі-
вали Травневих молитов, а поряд з ними молилися
діти. Однак релігійне виховання дітей не обмежувало-
ся домашнім сімейним простором. Старовинні пісні,
присвячені Марії, які співали в храмі, літургійні обря-
ди, образи Богоматері й святих виконували функцію
релігійного й естетичного виховання дітей. У Північній
Литві учні зверталися до Барбори Жагарянки, ішли
навколішки навколо її труни, особливо перед екзаме-
нами. Барбору Жагарянку вважали заступницею учнів,
тому гімназисти неодноразово до неї зверталися по
допомогу. Отже, народна релігійність як у родинному
середовищі, так і в середовищі сільської громади вихо-
вувала та формувала християнський світогляд молодої
людини.
У середині ХХ ст. щоденна спільна молитва в колі сім’ї
почала зникати. Хоча старше покоління ще молилося
спільно, молоді було надано право свободи вибору.
У радянські часи побутували такі форми народної побож-
ності, як Травневі й Жовтневі молитви, що об’єднували
релігійну громаду села для спільної молитви.
Сьогодні, під впливом урбанізації та модернізації,
спільна молитва в сім’ї є рідкісним явищем, що існує
лише в поодиноких католицьких родинах. Релігійність
дітей і сім’ї отримує все нові форми, які виникають і
розвиваються в заходах релігійного характеру, у като-
лицьких молодіжних зібраннях, у групах молитов,
паломницьких подорожах по святих Маріїнських міс-
цях, до Гори хрестів*
*.
У вересні 2007 року, під час Днів католицької
молоді, що проходили в Шілуві, довелося зафіксувати
молитовні наміри дітей та молоді, які відображають
християнські цінності сучасної молодої людини,
форми поклоніння Богоматері. У згаданих інтенціях
простежуються вади сучасного суспільства – емігра-
ція, алкоголізм, суперечки в родинах, проблеми зі
здоров’ям, разом із цим – надії та прагнення молоді
стати добрими людьми, набути належної спеціаль-
ності, знайти своє покликання, молитися за інших
[20, p. 148].
Народна релігійність у весільних звичаях
Форми поклоніння Діві Марії та служниці Бога
Барборі Жагарянці виявляються й у весільних звичаях.
На весіллі поєднуються культурний і релігійний спадок
двох сімей та родів, проявляються і форми народної
релігійності різних етнографічних регіонів.
Особливі прояви культу Марії спостерігаємо в обря-
дах благословення молодят перед таїнством шлюбу.
Наприклад, до другого десятиріччя ХХ ст. в Бартніках
молодята, збираючись до костелу, ставали на коліна
перед батьками, цілували хрестик, який тримав батько,
і просили благословення. Батьки благословляли їх хрес-
ним знаменням та словами: «Як батьки нас благослови-
ли ім’ям Божим, так і вас благословляє Господь і Божа
Матір. Як Пресвята Богородиця була заручена зі святим
Йосипом, так і ви живіть у Божій благодаті!» [3, p. 71].
Благословення батьків та їхнє схвалення шлюбу в
традиційній культурі села було дуже важливим, бо при-
рівнювалося до гарантії вдалого життя. Наприкінці
* гора хрестів – католицька святиня в Литві, місце па-
ломництва [прим. перекладача].
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
67Раса Рачюнайте-Паужуолене. Народна релігійність Північної Литви
ХІХ ст. навіть ксьондз не вінчав у храмі без благосло-
вення батьків. На весіллях у Лазунайському краї відомі
такі обряди прощання нареченої: «Від’їжджаючи з дому
[на весілля. – Р. Р-П.], молода прощалася з домочадця-
ми, цілувала руки батькам і лики святих, що висіли на
стінах» [11, p. 42].
Прояви поклоніння Марії спостерігаємо також в обря-
дах зустрічі молодят. Коли наречені після таїнства
шлюбу прибували в дім чоловіка, біля дверей їх зустріча-
ли батьки з хлібом-сіллю та склянкою води. У Жемайтії
інколи свекруха просила молоду показати привезений з
дому хрест, так звану муку Господа [19], а в Дзукії – образ
Діви Марії. Мета цього звичаю – пересвідчитися в релі-
гійності невістки та одночасно й майбутніх нащадків
родини. Згаданий звичай привезення образу Діви Марії
в дім чоловіка характерний і для звичаїв слов’ян, тому,
напевно, дзуки перейняли його в слов’янських народів.
Ще одна форма поклоніння Богоматері – це спільна
молитва молодят біля образа чи олтаря Марії після
шлюбного таїнства. У Сувалкії та Аукштайтії відомий
звичай, за яким після шлюбного сакраменту молодята
йдуть помолитися біля олтаря Марії [3, p. 73], довірити
майбутню родину опіці Богоматері. Аналогічний зви-
чай є і в обрядах уведення, коли мати з немовлям
молиться біля олтаря Марії. У Північній Литві навіть у
радянські часи зберігся звичай відвідувати труну
Барбори Жагарянки. Ці обряди виконувалися таємно,
завчасно домовившись зі служками храму. Біля труни
Барбори молодята молилися за своє майбутнє життя і в
пожертву запалювали свічки.
На межі ХІХ–ХХ ст. в традиційних обрядах роздаван-
ня невісткою подарунків також простежуються прояви
народної релігійності. Прибувши в дім молодого, поса-
джена мати від нареченої в найпочеснішому місці
хати – у куті крікштасуоліса***, де висіли образи Ісуса і
Марії, – чіпляла рушник. Цим обрядом молода прагну-
ла вшанувати релігійність дому та посісти місце невіст-
ки в новій родині. Подарунок мав і символічне значен-
ня – прагнення нареченої здобути прихильність роди-
чів чоловіка та громади його села.
Народна релігійність під час храмового свята
Причистої Діви Марії
Потрібно згадати ще одне дуже важливе явище
вияву культу Марії – відвідування святих місць Марії
разом з родиною під час храмових свят. У Жемайтії
найпопулярніше святилище Марії – Жемайчю
Калварія, до якого сім’ї здійснюють паломництво 2–10
липня під час свята Відвідин Причистої Діви Марії.
Групи богомольців декілька днів проводять на цьому
храмовому святі, де слідом за півчими звертають хрес-
ну ходу. Співи жемайтів та їхня манера виконання під
супровід барабанів, горнів, канклесів***
** збирають на
свято багато прочан.
* Крікштасуоліс – місце, куди приходили обдумати
свої духовні потреби [прим. перекладача].
** Канклес – литовський струнний щипковий народ-
ний інструмент [прим. перекладача].
Одне з найшанованіших святих місць Діви Марії в
Північній та Середній Литві – парафіяльний костел
Вознесіння Присвятої Богородиці в Крекенаві, який
славиться чудотворним образом Богоматері та святом
Жолінес****
***. За свідченням респондентів, наприкінці
ХІХ – у середині ХХ ст. населення Паневезького краю на
храмові свята до Крекенави вирушали як на конях, так
і пішки. Вони зверталися до Марії з різними інтенція-
ми – найчастіше з обіцянкою прийти пішки на храмове
свято [VDU ER. – F. 1, b. 2-1, p. 28] 10. До сьогодні зберег-
лася в Крекенаві традиція під час Жолінес зустрічатися
з родичами та організовувати зустрічі всієї родини.
Шілува – найвідоміше святе місце в Литві, яке знане як
місце з’явлення Діви Марії. У радянські часи сюди під час
Шілінес********* католицькі родини або окремі активні католи-
ки, яких організовували товариства Євхаристії, здійснюва-
ли паломництва [7]. Шілува в різні часи окупації Литви
виконувала дуже важливу функцію зосередження та єднан-
ня народу. Це святе місце притягувало людей, спонукало до
релігійних почуттів, а також розвивало національну само-
свідомість і єдність литовців. У часи окупації тисячі вірую-
чих навколішки обходили костел, вимолюючи в Бога сво-
боду Литві. У радянські часи сюди йшли пішки, тому що
подорожі автобусом під час Шілінес влада заборонила
через «різні хвороби тварин: чуму свиней, хвороби рила,
кігтів». Хоча поклоніння Діві Марії номенклатура того часу
в різний спосіб пригнічувала (учителів та учнів, які брали
участь у Шілувських процесіях, виключали зі шкіл, молоді
«перекривали» шлях до вищої освіти), проте воно залиши-
лося як своєрідний прояв спротиву католицької громад-
ськості Литви. Згадана традиція поклоніння Марії не пере-
рвалася протягом усього радянського періоду і збереглася
до наших днів. Віруючі, після відновлення незалежності
Литви, під час Шілінес щороку процесіями йдуть до
Тітувенай, Расяйняй, Гори хрестів. Сьогодні кожний день
богослужіння присвячують окремій темі. Святкують дні
армії, поліції, медиків, служителів Храму, сім’ї, молоді; від-
значають Дні самотніх, хворих, навколишнього середови-
ща. Сходження віруючих відбуваються не лише під час
Шілінес, але й щомісяця 13 числа – у День Діви Марії, коли
особливо моляться за Литву.
Висновки
У релігійності литовської родини засоби вшануван-
ня Марії, поширені серед окремих чернечих громад,
поступово набули нових форм вияву.
У звичаях народження дитини вшанування Діви
Марії в Північній Литві проявлялося в таких формах
народної релігійності, як обітниці, молитви перед
народженням немовляти, після його народження та
хрещення, офірування дитини Богоматері, пісні,
паломництво до святих місць Марії, релігійні обряди
введення.
*** Жолінес – храмове свято, яке відзначають
15 серпня на честь Вознесіння Пресвятої Богородиці
[прим. перекладача].
**** Шілінес – храмове свято Народження Пречистої
Діви Марії [прим. перекладача].
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
68 Народна релігійність: історичні витоки та сучасні вияви
Аналіз весільних звичаїв розкрив самобутні форми
поклоніння Причистій Діві Марії в обрядах благосло-
вення та зустрічі молодят, у молитві наречених біля
олтаря Марії після таїнства шлюбу, в обрядах роздаван-
ня подарунків невісткою в домі чоловіка. Поклоніння
Барборі Жагарянці проявлялося у відвідинах крипти
Барбори, спільній молитві молодят і жертвуванні біля
труни служниці Бога.
Важливе явище культу Марії – відвідування роди-
нами святих місць Богоматері під час храмових свят.
Поклоніння Шілувській Марії в часи окупації зберег-
лося як самобутній прояв литовської родини, а разом
з тим і спротив католицької громади та єдність
литовців. Сьогодні народна релігійність набуває
нових форм.
1 Місця з’явлення Богородиці (від
м. Лурд, де вона з’являлася 14 разів).
2 Історична постать шляхтянки Барбори
Умястаускайте Жагарянки (1628–1648)
репрезентує католицьку культуру
Північної Литви ХVІІ ст. Побожне життя
Барбори, смерть під час захисту цноти,
події, що підтверджують її святість після
смерті, духовна благодать, яку люди
отримують сторіччями, дивовижні
одужання від фізичних і духовних хвороб
сформували культ святої Барбори
Жагарянки, що існує до сьогодні.
3 Роза́рій (від лат. «rosarium» – вінок із
троянд) – традиційні католицькі чотки,
а також молитва, яку читають на цих
чотках.
4 Парама́н (грец. «παραμανδύας» –
доповнення до мантії) – належність
облачення монаха малої схими –
невелика чотирикутна хустина з
тканини із зображенням
восьмираменного православного
хреста на підніжку, знарядь страстей
Христових і черепа Адама. За
християнським ученням, – особливий
оберіг (талісман), який засвідчує опіку
Діви Марії.
5 Шкаплір – кармелітський одяг Божої
Матері й символ Її опіки над людиною,
яка приймає Діву Марію у своє життя.
6 Содаліція – гурток, братство
(переважно релігійного характеру).
7 Записала 2006 року Р. Рачюнайте-
Паужуолене від Д., 1956 р. н., у Жагаре.
8 Обряд, який відповідає українському
обряду вводин.
9 Записала 2007 року Р. Рачюнайте-
Паужуолене від В., 1936 р. н., у
Радвілішкіському окрузі.
10 Записала 2008 року Р. Рачюнайте-
Паужуолене від Д. Грітенайте,
1937 р. н ., у с. Межішкяй Панявезького
округу.
Примітки
1. Dyglys M. Dievo Tarnaitės Barboros
Žagarietės gerbimo istorija Žiemgaloje:
Telšių vysk. V. Borisevičiaus kunigų semi-
narijos magistro darbas. –Telšiai, 2008.
2. Gidžiūnas V. Katalikų bažnyčia
Lietuvoje // Lietuva. Lietuvių enciklope-
dija. – Vilnius, 1990. – T. XV. – P. 131–141.
3. Yla S. Lietuvių šeimos tradicijos: Šeimos
kūrimo vyksmai. – Chicago, 1985.
4. Kairaitytė A. Švč. Mergelės Marijos
išvaizdos ypatumai folklore // Liaudies
kultūra. – 2006. – Nr 1. – P. 10–12.
5. Kairaitytė A. Švč. Dievo Motionos ir
krikščionių šventųjų paveikslai tradicin-
iame lietuvių folklore: VDU daktaro dis-
ertacija. – Kaunas, 2010.
6. Kvasaitė V. Adventinių «Marijos
valandų» maldų bei giesmių atlikimo
tradicijos XIX a. – XX a pirmojoje pusėje //
LKMA suvažiavimo darbai. – Vilnius,
2005. – T. XIX. – Kn. 2. – P. 673–685.
7. Labanauskas R. Eucharistijos bičiulių
sąjūdžio ištakos ir raida 1969–1973 m. //
Genocidas ir rezistencija. – Vilnius,
2003. – Nr 1 (13). – P. 93–113.
8. Lileikienė V. Lietuvos lurdai XIX a. pab. –
XXI a. pr.: nuo inovacijos iki tradicijos :
daktaro disertacija. – Kaunas, 2006.
9. Liutikas D. Aušros Vartai kaip Rytų
Lietuvos piligrimystės centras // Rytų
Lietuva: visuomenės ir socialinių grupių
raiška bei sąveika. – Vilnius, 2002. –
P. 331–344.
10. Liutikas D. Piligrimystė. Vertybių ir
tapatumo išraiškos kelionėse. – Vilnius,
2009.
11. Maceika J. Lazūnai. – Vilnius, 1998.
12. Mardosa J. Pivašiūnų Žolinės atlaidai:
2001 metų etnologinio tyrimo duomeni-
mis // Istorija. – 2004. – Nr LIX–LX. –
P. 93–112.
13. Motuzas A. Marijos kultas Kalvarijos
kryžiaus kalnuose // SOTER. – 2002. –
Nr 7 (35). – P. 19–56.
14. Motuzas A. Dėl Barboros Žagarietės
šventumo // LKMA metraštis. – Vilnius,
2000. – T. 16. – P. 79–116.
15. Motuzas A. Barbora Umiastauskaitė-
Žagarietė – Žiemgalos krašto paliminto-
ji // Žiemgala. – 2007. – Nr 1. – P. 10–14.
16. Puidokas M. Švenčiausios mergelės
Marijos liturginės šventės ir jų reforma //
SOTER. – 2000. – Nr 4 (32). – P. 133–
143.
17. Račiūnaitė R. Krikščioniškos vertybės
lietuvių šeimos papročiuose // SOTER. –
2004. – Nr 13 (41). – P. 209–226.
18. Račiūnaitė R. Moteris tradicinėje
lietuvių kultūroje: gyvenimo ciklo
papročiai (XIX a. pabaiga – XX a.
vidurys). – Kaunas, 2002.
19. Račiūnaitė-Paužuolienė R. XIX a. pabai-
gos –XXI a. pradžios gyvenimo ciklo
papročiai // Papilė. Lietuvos valsčiai. –
Vilnius, 2006. – Kn. 11. – D. 2– 3. – P. 164–
182.
20. Račiūnaitė-Paužuolienė R. Švč. Merge-
lės Marijos kultas lietuvių šeimos
papročiuose // SOTER. – 2009. – Nr 29
(57). – P. 141–156.
21. Račiūnaitė-Paužuolienė R. Dievo
tarnaitės Barboros Žagarietės
Umiastauskaitės šventumo fenomenas (I
dalis) // SOTER. – 2008. – Nr 26 (54). –
P. 137–154.
22. Račiūnaitė-Paužuolienė R. Dievo
tarnaitės Barboros Žagarietės
Umiastauskaitės šventumo fenomenas (II
dalis) // SOTER. – 2008. – Nr 27 (55). –
P. 143–164.
23. Skinkaitis R. Marijos kulto problema-
tika Europos krikščioniškoje erdvėje //
SOTER. – 2008. – Nr 27 (55). – P. 81–91.
24. Skrinskas R. G. Piligrimo vadovas po
stebuklingas Marijos vietas. – Kaunas,
1999.
25. Šimaitis S. Barboros žagarietės
Umiastasuskaitės atvaizdo paieška //
Logos. – 2007. – Nr 52. – P. 145–162.
26. Vaišnora J. Marijos garbinimas
Lietuvoje. – Roma, 1958.
27. Vasiliauskienė A. Rožinio Mergelės
Marijos ikonografija Lietuvos Didžiosios
kunigaikštystės Baroko dailėje // Logos. –
2006. – Nr 49. – P. 161–171.
28. Василяускєне А. Барбора Жагарянка
в народній побожності: огляд
відомостей (1990–2009) // Історія
релігій в Україні. Науковий щорічник. –
Л., 2009. – Кн. 1. – С. 231–241.
Література
Переклад з литовської Джулії Федіркене
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43366 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:24:47Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рачюнайте-Паужуолене, Р. 2013-04-26T19:15:16Z 2013-04-26T19:15:16Z 2011 Народна релігійність Північної Литви / Р. Рачюнайте-Паужуолене // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 64-68. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43366 [394+249+232.931](474.5)“19/20” The article deals with the popular devotion to Blessed Virgin Mary and God Servant Barbora from Žagarė in the 20th –21st centuries. The author analyses the forms of popular devotion in Lithuanian family customs and the festival of Mary. Straipsnyje nagrinėjamas liaudies pamaldumas Šiaurės Lietuvoje XX a.– XXI a. pr. Aptariamas Mergelės Marijos bei Dievo tarnaitės Barboros Žagarietės kultas, liaudies pamaldumo formos šeimos papročiuose bei atlaiduose. Переклад з литовської Джулії Федіркене uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Народна релігійність: історичні витоки та сучасні вияви Народна релігійність Північної Литви Northern Lithuanian Popular Devotion Liaudies pamaldumas Šiaurės Lietuvoje Article published earlier |
| spellingShingle | Народна релігійність Північної Литви Рачюнайте-Паужуолене, Р. Народна релігійність: історичні витоки та сучасні вияви |
| title | Народна релігійність Північної Литви |
| title_alt | Northern Lithuanian Popular Devotion Liaudies pamaldumas Šiaurės Lietuvoje |
| title_full | Народна релігійність Північної Литви |
| title_fullStr | Народна релігійність Північної Литви |
| title_full_unstemmed | Народна релігійність Північної Литви |
| title_short | Народна релігійність Північної Литви |
| title_sort | народна релігійність північної литви |
| topic | Народна релігійність: історичні витоки та сучасні вияви |
| topic_facet | Народна релігійність: історичні витоки та сучасні вияви |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43366 |
| work_keys_str_mv | AT račûnaitepaužuolener narodnarelígíinístʹpívníčnoílitvi AT račûnaitepaužuolener northernlithuanianpopulardevotion AT račûnaitepaužuolener liaudiespamaldumassiaureslietuvoje |