Ландшафт і його теоретичні інтерпретації
The article aims to reveal the concept of landscape and its interpretations by the Lithuanian and foreign researchers. Using analytical comparative method, examined are the aspects of landscape studies’ development in the foreign and Lithuanian research works. The author presents theoretical approac...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43370 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації / Л. Мартіненайте // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 91-95. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859843760058269696 |
|---|---|
| author | Мартіненайте, Л. |
| author_facet | Мартіненайте, Л. |
| citation_txt | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації / Л. Мартіненайте // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 91-95. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | The article aims to reveal the concept of landscape and its interpretations by the Lithuanian and foreign researchers. Using analytical comparative method, examined are the aspects of landscape studies’ development in the foreign and Lithuanian research works. The author presents theoretical approach to the characteristics of Lithuanian rural landscape and reveals the new research aspects.
Straipsnyje siekiama atskleisti kraštovaizdžio sampratą ir interpretacijas užsienio ir Lietuvos moksliniuose tyrinėjimuose. Lyginamuoju analitiniu metodu nagrinėjami kraštovaizdžio tyrimų raidos aspektai pasaulio ir Lietuvos mokslininkų darbuose. Autorė pateikia savo teorinį požiūrį į Lietuvos kaimo kraštovaizdžio savitumus, atskleidžia naujus tyrimų aspektus.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:38:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
Ландшафт – це важлива характеристика, яка об’єднує
природну та культурну спадщину. Європейська ландшафт-
на конвенція (2000) підкреслює, що ландшафт – це усві-
домлене людьми місцезнаходження, характер якого визна-
чає фактори взаємодії природи та людини. У зонах природ-
ної дії та/або внаслідок характерної людської діяльності,
притаманної окремим регіонам, ландшафт набуває різних
ознак. При характеристиці краєвиду використовуються
терміни «природний ландшафт» та «культурний ланд-
шафт». Культурний ландшафт – це частина навколишнього
середовища, який суттєво трансформується під впливом
людини. На природничий ландшафт природні процеси
мають визначальний вплив, тоді як людська діяльність не
має таких очевидних наслідків. Культурні особливості
ландшафту формуються під дією окремих факторів
природо користування, землевпорядкування, інженерних
мереж, етнічної та художньої творчості. Це дає можливість
визначити основні функціональні типи культурного ланд-
шафту: сільський (антропогенізований, аграрний) і місь-
кий (антропогенний, урбаністичний).
Мета статті – розкрити теоретичні погляди на ландшафт
в історії литовської та світової науки. Методом порівняль-
ного аналізу висвітлюються розвиток концепції ландшаф-
ту, напрямки досліджень та особливості вивчення ланд-
шафту литовського села. Авторка розглядає квітник як
окремий фактор, що частково вплинув на формування
сільського ландшафту Литви в першій половині XX ст.
Концепція ландшафту
У Литві концепція краєвиду мала багато інтерпрета-
цій. У науковому розвитку вона невід’ємна від розумін-
ня ландшафту, що виникло під час формування науки
ландшафтознавства (landschafskunde) у Німеччині, піз-
ніше її перейняли науковці інших країн [18, p. 20].
У радянський час у Литві поширилася концепція крає-
виду як розуміння виду на ландшафт, яка була запози-
чена з російської мови – «облик ландшафта» – і набула
еквіваленту «литовський краєвид». У російській мові
під словом «ландшафт» мається на увазі загальне
поняття, а краєвид – видимий його образ. Проте термін
«краєвид» досі трактується суперечливо. У литовській
науковій літературі пропонується термін «краєвид»
використовувати як синонім слова «ландшафт», харак-
теризувати ним просторову систему Землі або окресли-
ти видиму сукупність природних та антропогенних
елементів на конкретній території. Деякі науковці
схильні називати краєвидом лише видиму частину
ландшафту, тобто його вид або перероблений людиною
чи змінений його вигляд [3, p. 23].
У «Словнику сучасної литовської мови» краєвид
визначається як вид на місцевість (Dabartinės lietuvių
kalbos žodynas, 1972, p. 323).
«Загальна литовська енциклопедія» подає таке
визначення терміна «краєвид» – «безпосередньо усві-
домлений характер навколишнього середовища
поверхні Землі. Результат взаємодії природних проце-
сів та господарських інтересів колективу, інтегрований
результат творчості природних сил і суспільних нама-
гань» [20, p. 724].
У культурній антропології тривалий час пасивно оці-
нювали потенційність дослідження ландшафту. Щодо
нього існувало два погляди: як на «рельєф» (те, що було
сформовано природою) та як на «землекористування».
Землю при цьому усвідомлювали нейтральною та пасив-
ною. Альтернативні погляди на ландшафт з’явилися в
1980 році, коли вчені почали визнавати, що взаємозв’язок
індивідуального людського світогляду і матеріальних
відносин зумовлений ландшафтом [2, p. 322–323].
Англійська дослідниця Барбара Бендер вважає, що ланд-
шафт ніколи не буває пасивним. Люди змінюють його,
привласнюють, борються за нього. На ньому створю-
ються культурні ідентичності, постають питання стосов-
но них, незалежно від того, чи це індивід, чи група або
держава. Поняття «ландшафт», що студіюється на пере-
тині історії та політики, соціальних відносин та культур-
них концепцій, стає суперечливим. Таким чином ство-
рюється потенціал для позитивної співпраці, що змушує
вийти за межі звичайних дисциплін [2, p. 323]. Межі
звиклого погляду на ландшафт розширюються.
Дослідження ландшафту
У міждисциплінарних дослідженнях ландшафт ана-
лізується як культурний феномен, створений людиною.
Відомо, що ландшафт визначається як історичний,
Ландшафт і його теоретичні інтерпретації
Loreta Martynėnaitė. Landscape and Its Theoretical Interpretations. The article aims to reveal the concept of landscape
and its interpretations by the Lithuanian and foreign researchers. Using analytical comparative method, examined are the
aspects of landscape studies’ development in the foreign and Lithuanian research works. The author presents theoretical
approach to the characteristics of Lithuanian rural landscape and reveals the new research aspects.
Keywords: landscape, Lithuania, rural landscape, space, flower garden.
Loreta Martynėnaitė. Kraštovaizdis ir jo teorinės interpretacijos. Straipsnyje siekiama atskleisti kraštovaizdžio sampratą
ir interpretacijas užsienio ir Lietuvos moksliniuose tyrinėjimuose. Lyginamuoju analitiniu metodu nagrinėjami kraštovaizdžio
tyrimų raidos aspektai pasaulio ir Lietuvos mokslininkų darbuose. Autorė pateikia savo teorinį požiūrį į Lietuvos kaimo
kraštovaizdžio savitumus, atskleidžia naujus tyrimų aspektus.
Raktiniai žodžiai:Kraštovaizdis, Lietuva, kaimo kraštovaizdis, erdvė, gėlių darželis.
Лорета Мартіненайте
УДК [711.437+712](474.5)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
92 Формовияви литовської етнокультури. Міжетнічні зв’язки та паралелі в
народній традиційності
культурний та етнографічний. У наукових текстах
широко обговорюються фактори, що вплинули на
зміну і розвиток ландшафту, його формування та охо-
рону. Аналізується методологічна й теоретична база
культурного ландшафту. Автори заглиблюються в кон-
цепцію охорони інтегрованої спадщини, розглядаючи
ландшафт як результат взаємодії природи та культури
[15; 17; 19; 30].
Американські науковці Томас Грейдер та Лорейн
Гаркович з метою окреслення відносин культурної
групи з природою і довкіллям висувають теорію, що
базується на соціальній перспективі, яка охоплює
аспекти взаємодії феноменології із символами [17,
p. 1–20]. «Ландшафт» автори розглядають як символіч-
не середовище, створене людиною. Обговорюючи сим-
волічну трансформацію середовища, можна зауважити
той факт, що воно відкривається як соціальне середо-
вище. Культурні групи соціально конструюють ланд-
шафт як самостійне власне відображення. У цьому про-
цесі переплітаються соціальне, культурне та природне
середовища, стаючи частиною сфери символічного, з
певним змістом, наданим окремими соціальними гру-
пами. Технологічний розвиток суспільства знижує роль
ландшафту, з’являються нові символи, а значення та
розуміння попередніх починають змінюватися.
Науковий досвід США щодо цього питання відобра-
жує стаття Дональда Гардісті [19]. Позаяк в Америці
«етнографічний краєвид» створювався туземцями (міс-
цевим населенням), а також відносно недавно прибу-
лими емігрантами з Європи, Азії, Африки та з інших
місць. На думку автора статті, їх необхідно трактувати
в контексті всього розмаїття культурних традицій.
«Етнографічний краєвид» представляє «трансформа-
цію природи в культуру» і відображує продовження
процесу «створення світу» [цит. за: 19, р. 12]. Відповідна
трансформація впливає на практику землевпорядку-
вання, на такі компоненти ландшафту, як дороги,
будівлі, рослинність, їхнє розташування в просторі. Як
засвідчують науковці, культура перетворює природу на
самобутній образ, створюючи автентичні «етнографіч-
ні краєвиди». Сам ландшафт може бути одночасно важ-
ливий для людей, які мають різні культурні традиції. На
відміну від «сільського ландшафту», який загалом
окреслює і відображає людську діяльність, що постійно
повторюється, як, наприклад, землеробство, «етногра-
фічні краєвиди» відображують систему знань, ідеоло-
гію, вірування, цінності і світогляд групи людей [цит.
за: 19, p. 184]. Згідно з Дональдом Гардісті, охорона
«етнографічних краєвидів», що зникають, є вельми
важливою справою.
Мішель Еванс, Алекса Робертс та Пеггі Нельсон у стат-
ті «Ethnographic Landscapes» («Етнографічний ланд-
шафт») наголошують, що, кажучи про важливість ланд-
шафту для людей, варто розглядати його не як набір
матеріальних об’єктів, що перебувають у визначеному
географічному просторі, а як соціальні та культурні кон-
струкції, якими користуються люди [15, p. 53]. На думку
авторів, природне середовище та його зміни відкрива-
ють різні рівні їхньої взаємодії із соціальними й культур-
ними символами. «Етнографічні краєвиди» ідентифіку-
ються і окреслюються культурними групами, які тради-
ційно пов’язані зі своєю історією та ідентичністю [цит.
зa: 15, p. 55].
Російський науковець Ю. Веденін вважає, що носія-
ми інформації про ландшафт є місцеві мешканці, тому
більшість інформації зберігається у вигляді традицій,
що передаються від покоління до покоління, з устале-
ними уявленнями про значення матеріальних і немате-
ріальних об’єктів ландшафту на окремих територіях.
Зовнішні носії інформації – це праці науковців, крає-
знавців, дослідників ландшафту та його елементів,
художників, літераторів, журналістів, кінооператорів
тощо. Усі вони формують постійне коло інформації, яке
дає можливість долучити ландшафт до національного
культурного простору [29, c. 73].
Литовська історіографія зазвичай розглядає питан-
ня, які стосуються практичних завдань формування
культурного ландшафту і способів їхнього вирішення.
Багато досліджень окреслюють теоретичні основи
ландшафтного упорядкування, розглядають питання
розвитку культурного ландшафту, його цінності та охо-
рони, а також вивчають актуальні проблеми етнокуль-
турного ландшафту, що склався історично як результат
прояву етнокультурного середовища, проблеми його
успадкування [3; 6; 7; 12; 13; 24]. Науковець
А. Повілайтіс акцентує, що на всіх етапах розвитку сус-
пільства характер використання природних копалин
визначався людськими потребами. Люди надають при-
родним елементам господарського значення, через них
ландшафт постійно змінюється і стає невід’ємною час-
тиною нашої культури. Деякі елементи культурного
ландшафту зберігаються як пам’ятники людської куль-
тури (будівлі, обладнання), інші є невід’ємною части-
ною людського життя й діяльності, тому постійно змі-
нюються [24, p. 4, 62].
Юргіс Бучас вважає, що для належної оцінки систе-
ми цінностей ландшафту, його охорони та упорядку-
вання необхідно знати закони його розвитку, особли-
вості його структури й композиції, розуміти сучасні
проблеми перспективного комплексного впорядкуван-
ня краю [3, p. 10]. З огляду на світові тенденції вчений
пропонує провадити охорону культури та природи
спільними зусиллями [3, p. 61–79]. Він є основним при-
хильником концепції інтегрованої охорони суспільної
спадщини. Дослідник підкреслює, що до переліку
пооди ноких етнографічних пам’яток необхідно долуча-
ти виняткові місця етнокультурного ландшафту, а їхню
охорону здійснювати засобами територіальної охоро-
ни, які збалансують пропорції витрат на охорону і роз-
виток, а також знімуть суперечливість автентичності та
інновацій [цит. зa: 6, p. 40, 41].
У новітніх дослідженнях ландшафту останній набу-
ває дедалі значимішої ролі в контексті проблем іден-
тичності [25]. У концепції ідентичності підкреслюється
важливість взаємодії пам’яті та місця. На думку Нійоле
Стракаускайте, пам’ять і місце через ландшафт дозво-
ляють поєднати в єдине ціле локальні, етнічні та гло-
бальні аспекти [25, p. 11].
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
93Лорета Мартіненайте. Ландшафт і його теоретичні інтерпретації
Отже, ландшафт як результат взаємодії людей і при-
роди можна розглядати відповідно до критеріїв соці-
альних, гуманітарних, технологічних та інших наук.
Тому представники різних наукових галузей, у тому
числі й мистецьких, так чи інакше пов’язані з дослі-
дженнями ландшафту.
Головними аспектами досліджень є соціальні та інте-
лектуальні значення, які формують ландшафт. На від-
міну від позиції науковців США, яка розкриває особли-
вості багатонаціональної культури та аспект соціально-
го ландшафту, погляди російських і литовських дослід-
ників різняться своїм дискурсом місцевих культурних
традицій. Підкреслюється роль ландшафту для ідентич-
ності людей, що жили в певній місцевості.
Дослідження ландшафту литовського села та
його самобутність
Важливими факторами в історії розвитку ландшафту
литовського села, які надають йому специфічних і постій-
но змінних рис, стали земельні реформи, зміна форм
власності, розвиток техніки і технологій землеробства [4,
p. 5–8]. У наукових текстах зазначено шість періодів
послідовного розвитку ландшафту литовського села:
період до створення централізованої феодальної держа-
ви, період до Волочної поміри (реформи), період форму-
вання волочного (надільного) ландшафту, період хуторів,
період колгоспної реформи та період землеволодіння,
землевпорядкування й землекористування незалежної
Литви. На думку А. Повілайтіса, в одних місцевостях про-
цеси розвитку ландшафту можуть продовжуватися сто-
літтями, в інших – вони відбуваються дуже стрімко.
Процеси зміни ландшафту в Європі проходили значно
повільніше, порівняно зі стрімкими змінами литовського
сільського ландшафту [24, p. 62]. Як стверджує Ю. Бучас,
у сьогоднішньому ландшафті литовського села можна
побачити самобутні традиції ландшафтного впорядку-
вання кожного історичного періоду. З іншого боку, крає-
вид литовського села віддзеркалює всі форми матеріаль-
ного й духовного вираження етнічної культури. Сільський
ландшафт охоплює зону поселень і все середовище для
роботи та відпочинку, саме тому йому властиве поєднан-
ня функціональних і естетичних витоків. Завдяки взаємо-
дії з етнокультурними факторами, зокрема традиціями та
звичаями, сільський ландшафт став важливим об’єктом
наукових інтересів і для литовської етнології своїми фік-
сованими етнографічними описами.
У радянський час етнологи Литви разом зі спеціаліста-
ми з інших галузей спиралися на окремі елементи дослі-
джень литовського сільського ландшафту. Дослідники
вивчали значення в ландшафті різних культурних об’єктів,
планування простору в садибах та озеленення [8; 9; 10;
26; 27]. Спектр дослідження охоплював аспекти плану-
вання, об’єму, функціональні та мистецькі вирішення.
Науковці досліджували етнографічні регіони, які сформу-
валися на традиціях самобутньої традиційної архітекту-
ри, вивчали систему землевпорядкування в структурі
литовського села. Широко розглядалися литовські регіо-
нальні способи будівництва і розташування будівель,
структура їхнього планування і мистецькі вирішення.
Етнолог І. Буткявічюс докладно досліджував розвиток
сільських місцевостей, динаміку їхнього утворення, про-
блеми оздоблення, упорядкування садиб та використан-
ня традиційних етнографічних елементів [8; 9; 10].
Коло інтересів етнологічної науки розширювалося,
набувало міждисциплінарного прикладного характеру.
Поставали питання збереження нерухомої етнокультур-
ної спадщини. Як зазначив І. Буткявічюс, етнографічне
дослідження садиб і поселень, окрім теоретичного, має
також практичне значення – надає можливість творчо
використати зафіксовані прогресивні риси елементів тра-
диційних садиб і місцевостей [цит. зa: 10, p. 5]. Подібним
засобом у 1966 році стало заснування визнаного в широ-
ких колах музею народного побуту просто неба.
Побутував також інший науково обґрунтований
погляд, що, зберігаючи на місцях окремі садиби та
характерну забудову сіл, необхідно зберігати не лише
саму архітектуру, але й середовище, настрій епохи,
«архітектурний ландшафт Литви» [цит. зa: 23, p. 10].
Останнім часом увага зосереджується не лише на
компонентних елементах ландшафту, але й на їхній
сукупності зі структурами, кольорами і функціями,
поступово відокремлюючись від «інтродуцентів». На
думку К. Єрінгіса, зараз актуально посилатися на мето-
дологію сукупної екологічної та естетичної оцінки і
використовувати вже накопичені відомості. Надійшли
пропозиції дбайливо охороняти естетичні ресурси
ландшафту, а на територіях, які не мають особливої
цінності, – уважно «етнографічно» нарощувати і збіль-
шувати ці ресурси [цит. зa: 12, p. 1, 8].
Звертає на себе увагу і сучасний погляд на концепцію
озеленення. Можна відзначити зауваження А. Гражуліса
щодо збереження старих насаджень у селах Литви, які
створюють образ литовського сільського ландшафту
[16]. Ю. Бучас запрошує до дискусії на тему, до якого
виду спадщини віднести «зелену спадщину», він загли-
блюється у питання її охорони й місцезнаходження в
системі її обліку та збереження [5].
Вважаємо доцільним розглянути такий елемент сис-
теми озеленення садиби, як квітник. Він представляє
взаємодію культури та природи і може трактуватися як
носій культурних кодів різного часу. Нові дослідження
ландшафту мають розставити акценти на організації та
використанні простору, на естетичному усвідомленні
місця й простору, що надає ландшафту соціально-сим-
волічного значення.
Узагальнюючи, можна стверджувати, що всі перелі-
чені теоретичні роздуми представників гуманітарних,
соціальних, природничих і технологічних наук Литви
формують новий актуальний погляд на самобутній
литовський сільський ландшафт, сприяють його піз-
нанню, збереженню його цінностей і включенню в
загальне соціальне життя країни.
Ландшафт литовського села і квітник
В описах етнографічних садиб термін квітник є зви-
клим. Утім, у квітниках, окрім квітів, вирощували й
інші декоративні рослини. Квітник усвідомлюється як
відокремлене, зазвичай відгороджене, місце й простір
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
94 Формовияви литовської етнокультури. Міжетнічні зв’язки та паралелі в
народній традиційності
садиби, засаджений рослинами, що має планування й
композицію певної традиційної форми (рис.1.) Квітник
був важливим компонентом садиби, результатом твор-
чого використання людиною природних елементів, він
поєднував житловий простір із природним оточенням
[21]. Історичне та культурологічне дослідження цього
явища розкриває культурні цінності творців, відобра-
жає процеси трансформації традицій, зміни світогляду
і світосприйняття суспільства, що формують самобут-
ність ландшафту литовського села.
рис. 1. Квітник. с. Грімздай, р-н Шилалєс. 1961.
IIES**. Світлина р. Баярcкас
Квітник у литовських садибах, безсумнівно, має
історичний зв’язок із садибним озелененням, який був
відомий у різні епохи. Корисні етнографічні відомості
про квітники в литовських садибах у XVII ст. подає
Т. Лапнеріс. У найдавнішій замітці Т. Лапнера зазначе-
но, що «навколо садиб росли великі дерева, сади, біля
житлових будинків були квітники» [цит. зa: 10, p. 8].
Про важливе місце квітника в просторі садиби
литовця свідчать описи з етнографічного нарису
Симонаса Даукантаса «Характер давніх литовців і жму-
дів», виданого в 1845 році. На підставі культурних фак-
тів, спостережених і описаних у жмудському селі,
зазначено, що поміж «хатою та хлівом було розташова-
но чисте подвір’я, відгороджене тином, а в ньому під
вікнами хати дрібним тином був огороджений дівочий
рутовий квітник» [цит. зa: 28, p. 137].
Уважно розглядаючи тексти, що були написані пізні-
ше, можна зауважити, що багато авторів, подаючи
етнографічні відомості про поселення й садиби, виді-
ляють квітники як невід’ємну частину литовського
двору. Найбільш вичерпно квітники досліджувала
Гражина Жумбакене. Багато інформації щодо квітни-
ків, вибору й застосування квітів етнолог подала в
багатотомному виданні до тисячоліття Литви – серії
локальних монографій «Lietuvos valsčiai» («Литовські
волості»), що видається з 1994 року [31]. У Литві у біль-
шості музеїв народного побуту квітник представлено
як етнокультурну спадщину, що показує цілісність
ландшафту литовського села.
* Із зібрання рукописів IIES використано негатив 15367. – Прим.
редактора.
Аналізуючи специфіку планування садиби першої
половини XX ст., помітно, що її план зазвичай визначався
практичними потребами і корегувався природними умо-
вами місцевості. У садибах виділяються функціональні
зони. Квітник як один з найбільш важливих елементів
садиби взаємодіяв із простором житлового будинку, гос-
подарськими будівлями [10, p. 8]. Вибір місця для розта-
шування квітника пов’язується з історично сформовани-
ми видами сіл. На його розташування мав вплив зв’язок
садиби з вулицею, планування подвір’я, його форма і
положення відносно вулиці, а також функціональний та
композиційний зв’язок між будівлями. У цьому контексті
виділяється виняткова естетична функція квітника, яка
моделює естетичну цінність ландшафту.
Дослідження зв’язків культури з природою на при-
кладі квітника виявили певні форми зв‘язку людини з
навколишнім середовищем. Це пояснюється тим, що
люди, взаємодіючи з природою, прагнуть зрозуміти
природні явища, намагаються їх перетворити на куль-
турні об’єкти і оперувати ними на підставах культур-
них понять. У цьому процесі соціальне, культурне та
природне середовище переплітаються і стають для
членів окремих груп спільними символами, яким нада-
ється певне культурне й соціальне значення [21,
p. 137]. Аналізується відношення між знаковою сфе-
рою та людиною, яка її використовує [22]. Тому в пер-
шій половині XX ст. в контексті литовських народних
календарних свят, традицій і обрядів квітник і його
рослини виконували функцію символів, представляли
ідеї, переконання й головні цінності, що в тій чи іншій
формі існують у сільській культурі.
Створення і плекання культурних символів людей є
невід’ємним від бажання самих людей підтримувати
власну етнічну і культурну ідентичність. Ця тенденція
стала очевидною під час аналізу етнографічних текстів,
у яких виявилося, що в першій половині XX ст. квітник
був символом, що виражав національну ідентичність
литовської общини.
Треба визнати, що квітник, як і кожен елемент литов-
ської садиби, так чи інакше взаємодіє із системою, у якій
він міститься, – споріднюється з навколишнім соціальним
середовищем. У першій половині XX ст. в традиційній
аграрній селянській культурі квітник символізував дівчину
(жінку), об’єднуючи таким чином природне й соціальне.
Висновки
Інтерпретуючи ландшафт, як світові науковці, так і
науковці Литви дійшли висновку, що ландшафт – це
важливий фактор утвердження людини в просторі,
який формує символічні образи групи, яка мешкає в
такому просторі. Цей простір є соціально і культурно
змістовний та історично зумовлений.
Науковці Литви сформували концепцію про ланд-
шафт як життєвий простір людей, їхні потреби, значен-
ня, принципи і характери об’єктів культурної і природ-
ної спадщини, що містяться в ньому. Постають акту-
альні питання, яким чином у наш час зберегти само-
бутність литовського сільського ландшафту, який істо-
рично склався і безперечно набув культурної цінності.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011
95Лорета Мартіненайте. Ландшафт і його теоретичні інтерпретації
1. Preserving Cultural Landscape in
America / eds. A. R. Alanen,
R. Z. Melnick. – Baltimore, 2000.
2. Bender B. Landscape // Encyclopedia of
Social and Cultural Anthropology /
eds. A. Barnard, J. Spencer. – London;
New York, 2002. – P. 323–324.
3. Bučas J. Kraštotvarkos pagrindai. –
Kaunas, 2001.
4. Bučas J. Lietuvos kaimo kraštovaizdžio
raida ir istorinės vertybės. – Vilnius, 1988.
5. Bučas J. Žaliojo kultūros paveldo proble-
ma [Електронний ресурс] // Urbanistika
ir architektūra. – Nr 1(XXX). – 2006. –
P. 19–29. – Режим доступу : <http://
www.tpa.vgtu.lt/upload/urban_zur/j_
bucas_3%20str.pdf> [перегляд 15. 09.
2010].
6. Bučas J. Etnokultūrinio kraštovaizdžio
paveldo problema // Kultūros pamin-
klai. – 2004. – Nr 11. – P. 33–43.
7. Budriūnas A. R., Ėringis K. Krašto-
vaizdžio estetinio rekreacinio vertinimo
metodika. – Vilnius, 2000.
8. Butkevičius I. Gyvenvietės ir sodybos.
Valstiečių gyvenamieji namai. Valstiečių
ūkiniai pastatai // Lietuvių etnografijos
bruožai / red. A. Vyšniauskaitė. –Vilnius,
1964. – P. 170–286.
19. Butkevičius I. Lietuvos socialistinio
kaimo gyvenviečių formavimas (1952–
1978). – Vilnius, 1980.
10. Butkevičius I. Lietuvos valstiečių
gyvenvietės ir sodybos. – Vilnius, 1971.
11. Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. –
Vilnius, 1972.
12. Ėringis K. Kraštovaizdžio paveldas ir
aktualijos // Liaudies kultūra. – 1999. –
Nr 1. – P. 1–10.
13. Ėringis K. Kraštovaizdžio estetinio ver-
tinimo teorija, praktika ir perspektyvos
Lietuvoje // Kraštovaizdžio estetinio verti-
nimo patirtis ir problemos / Rainytė R.
(red.). – Vilnius. – 2002. – P. 5.
14. Europos kraštovaizdžio konvencija
[Електронний ресурс]. – 2000. – Режим
доступу : <http://www.am.lt/LSP/files/
krast-konv.pdf> [перегляд 01.03.2011].
15. Evans M. J., Roberts A., Nelson P.
Ethnographic Landscapes [Електронний
ресурс]. – 2001. – Режим доступу : <http://
crm.cr.nps.gov/archive/24-05/24-05-20.
pdf> [перегляд 15. 09.2010].
16. Gražulis A. Istorinių želdynų tvarky-
mas ir apsauga Lietuvoje // Kultūros
barai. – 2008. – Nr 2. – P. 16–25.
17. Greider T., Garkovich L. Landscapes: the
Social Construction of Nature and the
Environment [Електронний ресурс] // Rural
Sociology. – 1994. – Nr 59 (1). – P. 1–24. –
Режим доступу : <http://www.wsl.ch/info/
mitarbeitende/hunziker/teaching/download_
mat/Greider_Garkovitch_1994.pdf>
[перегляд 03.03.2011].
18. Gudelis V. Landšaftas ir kraštovaiz-
dis // Mūsų gamta. – 1973. – Nr 3. – P. 20.
19. Hardesty D. L. Ethnographic Landscapes.
Transforming Nature into Culture //
Preserving Cultural Landscape in America /
eds. A. R. Alanen, R. Z. Melnick. – Baltimore,
2000. – P. 169–185.
20. Kavaliauskas P. Kraštovaizdis, landšaf-
tas // Visuotinė lietuvių enciklopedija. –
Vilnius, 2006. – T. X. – P. 724.
21. Martynėnaitė L. Gamtos sukultūrini-
mas gėlių darželio erdvėje XX a. pirmoje
pusėje // RES HUMANITARIAE. –
Klaipėda, 2010. – T. VIII. – P. 125–141.
22. Merkienė R. Lietuvos augalai XX a. lie-
tuvių pasaulėjautoje: realija simbolių siste-
moje // Augalų ir gyvūnų simboliai. –
Vilnius, 1999.
23. Pilypaitis A. Architektūrinio landšafto
apsauga // Kultūros barai. – 1966. – Nr 5
(17). – P. 8–10.
24. Povilaitis A. Kaimo kraštovaizdžio kaita
ir savitumo požymiai. – Kaunas, 2000.
25. Strakauskaitė N. Kultūros kraštovaiz-
dis prie Kuršių marių. – Klaipėda, 2010.
26. Šešelgis K. Lietuvos urbanistikos istori-
jos bruožai (nuo seniausių laikų iki
1918 m.). – Vilnius, 1996.
27. Šešelgis K., Baršauskas J.,
Čerbulėnas K., Kleinas M. Lietuvių liaudies
architektūra. Kaimo gyvenvietės ir gyve-
namieji namai. – Vilnius, 1965.
28. Vyšniauskaitė A. Lietuviai IX a. – XIX a.
vidurio istorijos šaltiniuose. –Vilnius, 1994.
29. Веденин Ю. А. Информационная
парадигма культурного ландшафта //
Веденин Ю. А., Кулешова М. Культурный
ландшафт как объект наследия. – М.;
С.Пб., 2004. – С. 68–82.
30. Веденин Ю. А., Кулешова М.
Культурный ландшафт как объект
наследия. – М.; С.Пб., 2004.
31. Lietuvos valsčiai. – Vilnius, 1995;
1996; 1997; 1999; 2000; 2001; 2002;
2004; 2005.
Література
IIES – Lietuvos istorijos instituto Etnologijos
skyriaus rankraštynas (зібрання рукописів
відділу етнології Інституту історії Литви).
Джерела
У першій половині XX ст. невід’ємною частиною
литовського сільського ландшафту як частини природ-
ного культурного комплексу був квітник. Він був одним
з культурних символів, що підкреслював литовську
етнічну самобутність та національну ідентичність.
У другій половині XX ст., коли змінювалися литов-
ські села й садиби, разом з ними почали зникати й
традиційні квітники, набуваючи іншого змісту та
вигляду. Тому дослідження цього явища, що набуло
рис етнічної культурної спадщини, є важливим для
плекання самобутності ландшафту литовського
села, його своєрідності, естетичної якості, духовної
та історичної сутності.
Переклад з литовської Беатріче Белявців
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43370 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:38:14Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мартіненайте, Л. 2013-04-26T19:27:17Z 2013-04-26T19:27:17Z 2011 Ландшафт і його теоретичні інтерпретації / Л. Мартіненайте // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 91-95. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43370 [711.437+712](474.5) The article aims to reveal the concept of landscape and its interpretations by the Lithuanian and foreign researchers. Using analytical comparative method, examined are the aspects of landscape studies’ development in the foreign and Lithuanian research works. The author presents theoretical approach to the characteristics of Lithuanian rural landscape and reveals the new research aspects. Straipsnyje siekiama atskleisti kraštovaizdžio sampratą ir interpretacijas užsienio ir Lietuvos moksliniuose tyrinėjimuose. Lyginamuoju analitiniu metodu nagrinėjami kraštovaizdžio tyrimų raidos aspektai pasaulio ir Lietuvos mokslininkų darbuose. Autorė pateikia savo teorinį požiūrį į Lietuvos kaimo kraštovaizdžio savitumus, atskleidžia naujus tyrimų aspektus. Переклад з литовської Беатріче Белявців uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Формовияви литовської етнокультури. Міжетнічні зв’язки та паралелі в народній традиційності Ландшафт і його теоретичні інтерпретації Landscape and Its Theoretical Interpretations Kraštovaizdis ir jo teorinės interpretacijos Article published earlier |
| spellingShingle | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації Мартіненайте, Л. Формовияви литовської етнокультури. Міжетнічні зв’язки та паралелі в народній традиційності |
| title | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації |
| title_alt | Landscape and Its Theoretical Interpretations Kraštovaizdis ir jo teorinės interpretacijos |
| title_full | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації |
| title_fullStr | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації |
| title_full_unstemmed | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації |
| title_short | Ландшафт і його теоретичні інтерпретації |
| title_sort | ландшафт і його теоретичні інтерпретації |
| topic | Формовияви литовської етнокультури. Міжетнічні зв’язки та паралелі в народній традиційності |
| topic_facet | Формовияви литовської етнокультури. Міжетнічні зв’язки та паралелі в народній традиційності |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43370 |
| work_keys_str_mv | AT martínenaitel landšaftíiogoteoretičníínterpretacíí AT martínenaitel landscapeanditstheoreticalinterpretations AT martínenaitel krastovaizdisirjoteorinesinterpretacijos |