Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких
У статті висвітлено роль поезії Тараса Шевченка у вокально-симфонічній і хоровій творчості композитора Левка Ревуцького та мистецтвознавчому доробку вченого-фольклориста Дмитра Ревуцького. Проаналізовано зв’язки родини Ревуцьких з поетом. В статье отмечена роль поэзии Тараса Шевченко в вокально-симф...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43378 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких / В. Кузик // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 20-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860202223312568320 |
|---|---|
| author | Кузик, В. |
| author_facet | Кузик, В. |
| citation_txt | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких / В. Кузик // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 20-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті висвітлено роль поезії Тараса Шевченка у вокально-симфонічній і хоровій творчості композитора Левка Ревуцького та мистецтвознавчому доробку вченого-фольклориста Дмитра Ревуцького. Проаналізовано зв’язки родини Ревуцьких з поетом.
В статье отмечена роль поэзии Тараса Шевченко в вокально-симфоническом и хоровом творчестве композитора Льва Ревуцкого и искусствоведческом наследии учёного-фольклориста Дмитрия Ревуцкого. Проанализированы связи семьи Ревуцких с поэтом.
In the article there are role poetry by Taras Shevchenko in vocal and symphonic creative by composer L evko Revutsky and art a work by folk-sainted Dmitro Revutsky. Light up bundle Revutsky’s family with poet.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:10:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
20
Ця історична розвідка почнеться прологом,
у якому йтиметься про часи, що майже на пів-
століття сягають углиб від років народження
видатних діячів української культури – уче-
ного-лисенкознавця й фольклориста Дмитра
Ревуцького (1881–1941) та його молодшого
брата, знаного композитора-класика Левка
Ревуцького (1889–1977), а саме: у рік 1843,
день 24 травня за старим календарем (6 черв-
ня за новим стилем). Тоді в невеличке с. Іржа-
вець на храмове свято Чудотворної іржавець-
кої ікони Богоматері 1 на запрошення Андрія
Стороженка 2 – знаного колекціонера україн-
ських старожитностей – приїхав уклонитися
давній національній святині Тарас Шевченко.
Там він почув дивовижну історію ікони й під
її враженням написав драматичну поему «Ір-
жавець» 3. Щоправда, вона одразу потрапила
до списку забороненої літератури. І хоча часи
царату в ХХ ст. змінила радянська доба, цен-
зорський присуд залишився незмінним. Лише
наприкінці 1980-х років поему було надруко-
вано. З рядків Т. Шевченка дізнаємося, що
ікона була під Полтавою в часи сумнозвісної
шведсько-російської битви 1709 року, разом
із запорожцями емігрувала до Криму, а від
1716 року перебувала в с. Іржавець (колиш-
ня Полтавщина, тепер – південь Чернігів-
ської обл.) у родовому гнізді Стороженків.
На храмове свято в маленькому Іржавці, де
відбувалась урочиста літургія з хорами, виносом
ікони, збиралися представники багатьох шанова-
них українських родин. Службу правив тогочас-
ний священик храму Святої Трійці Гаврило Ре-
вуцький. Тієї весни, коли Т. Шевченко відвідав
Іржавець, у сім’ї Г. Ревуцького народився син
Микола, який згодом також став священиком ір-
жавецького храму. Уже в 1890-х роках у нього з
дружиною Олександрою Канєвською (по матері
з родини Стороженків) народяться двоє синів –
Дмитро та Левко. Сам же М. Ревуцький так пи-
У статті висвітлено роль поезії Тараса Шевченка у вокально-симфонічній і хоровій творчості композитора Лев-
ка Ревуцького та мистецтвознавчому доробку вченого-фольклориста Дмитра Ревуцького. Проаналізовано зв’язки
родини Ревуцьких з поетом.
Ключові слова: поезія, поема «Іржавець», чудотворна ікона, українське музичне мистецтво, кантата «Хусти-
на», українська фольклористика, народна пісня, жанри народної пісні.
In the article there are role poetry by Taras Shevchenko in vocal and symphonic creative by composer levko Revutsky and
art a work by folk-sainted dmitro Revutsky. light up bundle Revutsky’s family with poet.
Keywords: poetry, poem «Irzhavets», Ukrainian musical art, cantata «hustyna», ukrainian folkloristic, folk song, her genre.
пОЕзІЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА У ТВОРЧОСТІ БРАТІВ
ДМИТРА ТА ЛЕВКА РЕВУЦЬКИх
валентина Кузик
УДК 821.161.2Шевченко-1:78.071.1 Ревуцькі
Присвячується 130-річчю від дня
народження дм. ревуцького
Левко ревуцький. 1930
21
розвідки й матеріали
сав про храмове свято: «Ще за тиждень до цього
дня можна було бачити натовпи богомольців, що
йшли з усіх сторон, а в саме свято їх буває так
багато, що порівняно невеликий храм Ржавський
не вміщував у себе й десятої частки їх» 4. Що-
річні Храмові дні знаменувалися паломництвом
прихожан не тільки з ближніх околиць, але й з
усієї України. Вклонялися чудотворній іконі, слу-
хали розповіді про полтавський розгром і поневі-
ряння козацької святині:
Розказали кобзарі нам
Про війни і чвари,
Про тяжкеє лихоліття...
Про лютії кари,
Що ляхи нам завдавали –
Про все розказали.
Що ж діялось по шведчині!
То й вони злякались!
Оніміли з переляку,
Сліпі небораки.
Отак тії воєводи,
Петрові собаки,
Рвали, гризли...
Навколо іржавецької ікони гуртувалися
найвідоміші роди української козацької стар-
шини: Стороженки, Лисенки, Тарновські, Ти-
таренки, Капністи, Раковичі, Канєвські, Сі-
корські та ін. Образ Пречистої благословляв
і родину Ревуцьких: точно відомо, що, почи-
наючи з ХVІІІ ст., з найперших років богослу-
жіння в новозбудованому Свято-Троїцькому
храмі, представники п’яти поколінь роду –
Андрій, Григорій, Роман, Гаврило й останній
Микола Ревуцькі – були там священиками,
яких можна назвати лицарями-охоронцями
козацької святині *. В іржавецькій церкві хрес-
тили Дмитра та Левка Ревуцьких, там вінчав-
ся Левко із Софією та хрестив свого сина Єв-
гена. У записах іржавецької сільської громади
1890–1900-х років читаємо, що благо устрій,
порядок та чистота дороги до храму Чудот-
* За сімейними переказами, вони принципово
відмовилися читати анафему Івану Мазепі.
ворної ікони Богоматері «на попеченіі» родини
Ревуцьких.
Т. Шевченко був знаковою постаттю для ро-
дини Ревуцьких. Вагому роль у цьому відігра-
ло не тільки епізодичне знайомство о. Гаврила
Ревуцького з поетом, але й триваліше знайом-
ство його старшого сина Олександра з Тарасом
Григоровичем. Коли відбувалося перепохован-
ня поета, Олександр з хором українців супро-
воджував сумний повіз із труною до останніх
застав Санкт-Петербургу 5. А на першому зіб-
ранні української громади Петербургу, при-
свяченому пам’яті Кобзаря (27 квітня 1861 р.),
О. Ревуцький навіть співав дві пісні, які любив
слухати поет, – «Ой не шуми, луже» та «Ой
ходив чумак молоденький сім рік по Дону».
«Кобзар» Т. Шевченка, як і книжки М. Го-
голя та О. Стороженка (дядька О. Канєвської)
були в родині Ревуцьких настільними. То ж не
дивно, що й сини М. Ревуцького змалку зростали
у великій пошані до Тарасового слова, яка з часом
переросла в щиру закоханість шевченківською
поезією, що вилилось у бажання присвятити їй
власну науково-фольклористичну, як у Дмитра,
та композиторську, як у Левка, творчість.
Символічно, що в 1908 році, коли Л. Ре-
вуцький займався в М. Лисенка, одним з
перших завдань з гармонії було опрацювання
народної пісні на слова Т. Шевченка «Думи
мої». З часом Левко Миколайович напише
два монументальних опуси на поезії Т. Шев-
ченка – кантату «Хустина» (1922) та хор «На
ріках, круг Вавілона» («Псалми Давидові.
СХХХVI», 1923), зробить обробки «Запові-
ту» для хору (1924, 1942).
В образності кантати «Хустина» майже зо-
рово простежується зміна різних картин чу-
мацької долі – прощання з коханою, довга до-
рога валки, хвороба й смерть молодого чумака,
горе та розпач дівчини-сиротини. Л. Ревуцький
свідомо відбирає національно вияскравлений
музичний матеріал, як сам зазначав – «по-
силену українізацію» мелодичного тематизму,
ґрунтуючись на творчих засадах свого першо-
го вчителя М. Лисенка. Громадськість одразу
визнала кантату як етапний твір у розвитку на-
22
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011
ціонального мистецтва, що яскраво позначив
тенденцію продовження Лисенкових традицій в
українській музиці. Уперше він прозвучав у ви-
конанні аматорського хору з м. Прилук під про-
водом О. Фарби. За роялем був автор (зі сцени
його оголосили «Наш рояліст Левко Ревуць-
кий») – він на той час очолював Прилуцький
осередок Всеукраїнського музичного товари-
ства ім. М. Леонтовича. Рік по тому відбулася
й прем’єра хору «На ріках, круг Вавілона», який
був замислений автором з розмахом на велике
симфонічно-хорове полотно, на зразок мону-
ментальних частин ораторій Г.-Ф. Генделя.
Багато хористів і сам диригент у сумнозвісних
1930-х роках зазнали репресій, дехто загинув у
таборах ГУЛАГу, а їхні імена були вилучені ра-
дянськими цензорами з історичного контексту.
Однак уже в повоєнний час (1944) Л. Ревуць-
кий зробив оркестрову версію кантати й відтоді
вона ввійшла до репертуару всіх провідних хоро-
вих колективів України, а також студентських та
аматорських хорів, зазвучала в ефірі та на теле-
баченні. З масштабним хором «На ріках, круг
Вавілона» справа була складніша: його виконали
хор та оркестр Національної радіокомпанії Укра-
їни лише наприкінці 1990-х років (інструментов-
ку здійснив сучасний видатний майстер оркестру,
композитор Л. Колодуб).
В архіві композитора зберігається машино-
пис статті «Шевченко і музика», у якій митець
тонко позначив ті риси творчого обдаруван-
ня поета, які були найбільше йому суголосні:
«Шевченко – музикант по природі. Крім того,
що він, за свідченням сучасників, був надзви-
чайно талановитим виконавцем-співаком, що
він був, очевидно, першим автором музики до
своїх творів, крім цього всього, його літератур-
ній творчості властива органічна музикаль-
ність. Співучість його мови, спільність дра-
матургії його поезії з принципами музичної
драматургії була причиною появи сотен творів
музичних на шевченківські тексти від пісні до
опери, кантати, симфонії.
Шевченко виріс, змужнів і сформувався
під великим впливом української пісні. Ритмі-
ка українських пісенних і танцювальних жан-
рів лежить в основі поетичної ритміки. Разом
з ритмікою від народної пісні влилась у Шев-
ченкову поезію закладена в них динамічність,
емоційність та епічність. По “Кобзареві” мож-
на вивчати ритміку української пісні в її доско-
налому художньому втіленні.
Це було можливим тому, що Шевченко знав
дуже багато сучасних йому і давніх пісень, запи-
сував на Україні невідомі для себе тексти. В час
арешту у Шевченка було забрано два зошити
з записами народних пісень, які були прийняті
за його власні. Таку помилку допустив колись і
великий знавець як народної української пісні,
так і творчості Шевченка І. Франко, вмістивши
в “Кобзарі” кілька народних пісень» 6.
Глибокому розумінню месіанської ролі
Шевченкової поезії в усвідомленні на-
ціональної самоідентифікації сприяла й
мистецтво знавчо-фольклористична діяль-
ність Дм. Ревуцького. Його аналіз вокальних
творів М. Лисенка з музикою до «Кобзаря»
Т. Шевченка й сьогодні не втратив значен-
ня одного з найґрунтовніших досліджень
цієї тематики. І це при тому, що публікація
відбулася 1932 року й автор змушений був
орієнтуватися на тогочасну пролеткультів-
ську ідеологію. Однак після процесів СВУ
М. Лисенка оголосили представником «бур-
жуазного націоналізму» і взагалі припини-
ли видання його композиторського доробку
(Дм. Ревуцький був літературним редакто-
ром видання, а Л. Ревуцький – музичним).
Лише через 7 років учений зміг подати
до публікації свою нову працю – «Шев-
ченко і народна пісня», яка вийшла друком
у Києві 1939 року. Дмитро Миколайович,
якого запросили на посаду старшого науко-
вого співробітника до Інституту фолькло-
ру УАН (попередника нинішнього ІМФЕ
ім. М. Т. Рильського), ретельно опрацював
альбоми поета (що й нині зберігаються в архі-
ві Інституту літератури НАН України). Там
були записані Тарасом Григоровичем пісенні
зразки з Київської, Кам’янець-Подільської
та Волинської губерній (переважно 1840-
х років). Водночас Дм. Ревуцький визна-
23
розвідки й матеріали
чив і цитовані в поезіях фольклорно-пісенні
зразки. Весь матеріал було систематизова-
но, поділено на групи: а) соціальні: кріпаць-
кі (3), бурлацькі й батрацькі (3), козацька
голота (2), рекрутські (3), чумацькі (10);
б) родинне життя: вдова (2), колискова (1);
в) балади (4); г) псальми (2); д) обрядо-
ві пісні (3); е) історичні (20); є) думи (6);
ж) любовні (19); з) сатиричні, жартівли-
ві (17); і) пісні змішаних жанрів (25).
Звісно, на праці позначилися реалії доби
кінця 1930-х років, пов’язані зі сталінським
тоталітаризмом (інакше б нічого не вдалося
надрукувати!), однак фольклорист знайшов
відповідну «нуту» для свого аналізу. «Які ж
народні пісні любив Шевченко, чого він шукав
у народній творчості? – писав Дмитро Мико-
лайович. – […] Шевченко любив народну піс-
ню, сповнену могутнього обурення і ненависті
проти гнобительського ладу, сповнену палкого
гніву і бажання помсти. Він шукав пісень з за-
гостреним соціальним змістом, які відобража-
ють класову боротьбу.
Поета цікавили пісні про кріпаччину, про
сільську і козацьку голоту, батрацько-бур-
лацькі, побутові і т. п., особливо пісні про се-
лянські повстання, гайдамаччину і Коліївщи-
ну, про Булавіна, Разіна і Кармелюка. Саме в
них Шевченко бачив правильне відображення
народного минулого…» 7.
Тарас Григорович цікавився також і фольк-
лором інших народів, зокрема росіян, серед
яких йому довелося довго жити і в Санкт-
Петербурзі, і на засланні. Маючи дзвінкий чи-
стого тембру тенор, поет дуже любив співати
власне українські пісні, які, мов крила, несли
його думки в рідну Україну.
Ретельно зібравши дрібні зауваги-інкрус-
тації з усіляких спогадів Шевченкових друзів,
щоденника та автобіографії поета, Дм. Ре-
вуцький у своїй книзі написав такі чудові, як
на мій погляд, рядки: «Шевченко не міг жити
без того, щоб не співати своїх улюблених пі-
сень. Так, він співає в панській прихожій (“По
врожденной мне продерзости характера, я на-
рушал барский наказ, напевая чуть слышным
голосом гайдамацкие унылые песни”); співає,
живучи в Седневі у Лизогубів, під супровід
Іллі Івановича Лизогуба; співає, коли його
везуть до фортеці; співає, сидячи у фортеці
(“Шевченко був одягнений в білий костюм,
стояв сумний і стиха наспівував якусь сумну
українську пісню”); співає, граючись з дітьми
коменданта Ново-Петровського форту (Ната-
лочці Усковій Шевченко “співав пісні, то сумні,
що змушували стискуватись її дитяче сердень-
ко і проливати сльози, то веселі…”); співає в
Ново-Петровському форті в хорі, який “дуже
й дуже непогано співав пісень і російських, і
українських…”; “любить іноді вдома, або на
просьбу в товаристві співати “Віють вітри”;
співає, блукаючи вночі в засланні; співає на-
віть у снах своїх”» 8.
Книга «Т. Шевченко і народна пісня»
1939 року була останньою окремою публікаці-
єю вченого. Наступну, присвячену 100-річчю
М. Лисенка, він не встиг дописати. Дмитра
Миколайовича було вбито за його робочим
столом ранком 29 грудня 1941 року, а рукопис
майбутньої книги зник 9.
На завершення – щось на зразок епілогу.
Усі, хто бував у Севастополі, знають, що там
дмитро ревуцький
24
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011
1 Детальніше про історію ікони див.: Кузик В.
Про неї писав великий Кобзар (про ікону Іржав-
ської Богоматері) // Вітчизна. – 1999. – № 1/2. –
С. 146–149.
2 Андрій Стороженко (1790–1858) – один з
найвизначніших представників роду в ХІХ ст.,
герой війни 1812 року, учасник боїв за визво-
лення Болгарії, таємний радник, сенатор Цар-
ства Польського, головний директор внутріш-
ніх і духовних справ і голова Слідчої комісії в
Польщі, віце-губернатор Варшави, нагородже-
ний масою орденів різних країн. До того ж ви-
знаний колекціонер живопису, історичних ма-
нускриптів та українських старожитностей. Він
зберіг для історії знаменитий «Реєстр войська
запорозького 1649 року» (додам, що мати його
Дарія Тарновська походить з родини, відомої
своїми художніми колекціями й зібранням іс-
торичних раритетів). Він був глибоко відданий
українській національній ідеї, яку живило зна-
ння історичної правди не тільки за переказами,
але й за документами, чудово знався на історії
України та, як видно з послужного списку, міг
вільно користуватися тими джерелами інфор-
мації, що не були доступні для багатьох, навіть
сановитих людей.
3 Шевченко Т. Г. Іржавець // Кобзар. – К., 1994. –
С. 353–356.
Поема за радянських часів «не рекомендува-
лась» ні для друку (аж до 1980-х років), ні для
читання з естради. Перше концертне виконання
здійснив видатний читець поезій Т. Г. Шевчен-
ка, народний артист України Павло Громовен-
ко 28 лютого 1994 року в Будинку композиторів
Спілки композиторів України на вечорі, присвя-
ченому 105 роковинам від дня народження Л. Ре-
вуцького.
4 Ревуцкий Н. Село Ржавец (Прилукскаго уез-
да) // Полтавские епархиальные ведомости. –
1867. – № 5. – С. 179–191.
М. Ревуцький (1843–1906) народився в сім’ї
іржавецького священика, закінчив Полтавську
духовну семінарію, до 1880 року був священиком
храму Святої Трійці в Іржавці. За духовну, бла-
годійно-доброчинну та просвітницьку діяльність
він був удостоєний почесного звання «Іменитий
громадянин». Священицький сан полишив у
зв’язку з одруженням (вдруге) з О. Канєвською.
Старшого брата Миколи Гавриловича – Олексан-
дра (1841–1879) 1851 року було прийнято до При-
дворної співочої капели, а з 1866 року він співав
у хорі Італійської опери в Санкт-Петербурзі. Був
знайомий з Т. Шевченком, з його голосу перейняв
слова й мелодію пісні «Ой сидить пугач в степу
на могилі» (див.: Ревуцький Д. Т. Шевченко і на-
родна пісня. – К. : Мистецтво, 1939. – С. 30).
5 Ревуцький Д. Т. Шевченко і народна пісня. –
С. 30.
6 Ревуцький Л. Шевченко і музика / Л. Ревуць-
кий // Ревуцький Л. Повне зібрання творів : в 11 т. –
К., 1988. – Т. 11. Літературна спадщина. – C. 31.
7 Там само. – C. 13.
8 Ревуцький Д. Т. Шевченко і народна пісня. –
С. 53.
9 Детальніше див.: Кузик В. Дмитро Ревуцький:
1881–1941 (Біографічно-культурологічний нарис) //
Вісник Львівського університету. – 2002. – Вип. 2. –
(Серія «Мистецтвознавство».) – С. 212–235.
існує окремий меморіальний цвинтар, де похо-
вані учасники Кримської війни 1854–1855 ро-
ків. Право на таке поховання визначала спеці-
альна комісія і підписував особисто цар. Так-от
серед сотень надгробків з викарбуваними (ро-
сійськими літерами) іменами, чинами, епітафі-
ями, на яких досить-таки помітно позначився
час, бачимо чимало українських прізвищ, се-
ред яких, – і Ревуцькі. Це троюрідна гілка від
іржавецького гнізда: підпоручик Петро (заги-
нув від ран) та капітан Іван – сини Якова Ре-
вуцького. На їхній могилі українською мовою
написано святі Тарасові слова: «Наша дума,
наша пісня не вмре, не загине».
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43378 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:10:50Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кузик, В. 2013-04-27T07:11:46Z 2013-04-27T07:11:46Z 2011 Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких / В. Кузик // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 20-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43378 821.161.2Шевченко-1:78.071.1 Ревуцькі У статті висвітлено роль поезії Тараса Шевченка у вокально-симфонічній і хоровій творчості композитора Левка Ревуцького та мистецтвознавчому доробку вченого-фольклориста Дмитра Ревуцького. Проаналізовано зв’язки родини Ревуцьких з поетом. В статье отмечена роль поэзии Тараса Шевченко в вокально-симфоническом и хоровом творчестве композитора Льва Ревуцкого и искусствоведческом наследии учёного-фольклориста Дмитрия Ревуцкого. Проанализированы связи семьи Ревуцких с поэтом. In the article there are role poetry by Taras Shevchenko in vocal and symphonic creative by composer L evko Revutsky and art a work by folk-sainted Dmitro Revutsky. Light up bundle Revutsky’s family with poet. Присвячується 130-річчю від дня народження Дм. Ревуцького uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки і матеріали Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких Поезия Т. Г. Шевченка в творчестве братьев Дмитрия и Левка Ревуцких Taras Shevchenko’s Poetry in the Creation of Brothers Dmytro and Levko Revutskyi Article published earlier |
| spellingShingle | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких Кузик, В. Розвідки і матеріали |
| title | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких |
| title_alt | Поезия Т. Г. Шевченка в творчестве братьев Дмитрия и Левка Ревуцких Taras Shevchenko’s Poetry in the Creation of Brothers Dmytro and Levko Revutskyi |
| title_full | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких |
| title_fullStr | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких |
| title_full_unstemmed | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких |
| title_short | Поезія Тараса Шевченка у творчості братів Дмитра та Левка Ревуцьких |
| title_sort | поезія тараса шевченка у творчості братів дмитра та левка ревуцьких |
| topic | Розвідки і матеріали |
| topic_facet | Розвідки і матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43378 |
| work_keys_str_mv | AT kuzikv poezíâtarasaševčenkautvorčostíbratívdmitratalevkarevucʹkih AT kuzikv poeziâtgševčenkavtvorčestvebratʹevdmitriâilevkarevuckih AT kuzikv tarasshevchenkospoetryinthecreationofbrothersdmytroandlevkorevutskyi |