Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект)

Стаття є спробою з’ясування джерел та відмінностей у розумінні природи фольклору й фольклорного тексту в українській та американській фольклористиці, Завданням автора є характеристика основних тенденцій в розвитку фольклористики на сучасному етапі. Данная статья посвящена попытке разобраться в источ...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнологія
Дата:	2011
Автор:	Головаха-Хікс, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Теми:	З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43380
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект) / І. Головаха-Хікс // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 32-37. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860192778387980288
author	Головаха-Хікс, І.
author_facet	Головаха-Хікс, І.
citation_txt	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект) / І. Головаха-Хікс // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 32-37. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	Стаття є спробою з’ясування джерел та відмінностей у розумінні природи фольклору й фольклорного тексту в українській та американській фольклористиці, Завданням автора є характеристика основних тенденцій в розвитку фольклористики на сучасному етапі. Данная статья посвящена попытке разобраться в источниках и сущности в понимании природы фольклора и фольклорного текста в украинской и американской фольклористике. Задачей автора также является охарактеризовать основные тенденций в развитии фольклористики на современном этапе. The author of this article concentrates her attention on different approaches toward understanding folk texts and their performers in Ukrainian and N orth American folklore studies in the recent decades. This article is an attempt to explain what are the main differences between two folkloristics are and why did they develop during the second half of the 20th century.
first_indexed	2025-12-07T18:06:41Z
format	Article
fulltext	32 Тематика статей і виступів на наукових кон- ференціях у США та Канаді помітно відріз- няється від тематики вітчизняних публікацій і конференційних секцій. Різниця не лише в методах аналізу матеріалу, але і в усвідомленні вченими того, що є об’єктом, а що предметом дослідження у фольклористиці. Цікавим є міркування, чому так відрізняється розумін- ня природи фольклору й фольклорного тексту в західній і східнослов’янській фольклорис- тиці, що саме впливало на формування стану вітчизняної та північноамериканської науки протягом другої половини ХХ ст. Розглянути ці питання цікаво в ракурсі спостереження над розвитком виконавчого й контекстуального (у сучасній українській фольклористиці О. Бріцина запропонува- ла термін «антропоцентричний») підходів. Саме контекстуальний підхід можна вважа- ти, на наш погляд, «фірмовим брендом» аме- риканської фольклористики 70–80-х років ХХ ст., оскільки до того часу вона розвива- лася за європейською моделлю. Американська фольк лористика у першій половині ХХ ст. розвивалася за двома основними напрямами: фольклористи-антропологи базували власні дослідження на вивченні традицій непись- менних індіанців, а літературні фольклористи вважали, що сферою дослідження мають бути традиції іммігрантів з європейських країн. І ті й інші погоджувалися з необхідністю вивчати фольклорні традиції афро-американців. При цьому літературних фольклористів цікавив текст, а для антропологів-фольклористів текст був лише ключем до розуміння народу, який ці тексти відтворює. Контекстуальний підхід певним чином поєднав ці два напрями: текст перебуває в центрі уваги, але розглядається в контексті комунікативної події. Вивчення виконавства активно відбувалося протягом ХХ ст. і в українській фольклорис- тиці, але з акцентом на постатях казкарів та епічних співців, а також фіксацію їх текстів. О. Бріцина зазначала: «Українські фолькло- ристи традиційно виявляли інтерес до носія, щоправда, спершу він переважно зосере- джувався на зовнішності та оповідній мане- рі виконавця» [1, с. 106]. Ця тенденція була домінантною протягом ХІХ–ХХ ст. і лише наприкінці ХХ ст. змінилася на антропоцен- тричний, комплексний аналіз виконавця, тек- сту та комунікативної ситуації. Світова фольклористика в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. означилася поміт- ною втратою інтересу науковців до загально- теоретичних питань методологічного харак- теру та розвитку методики запису й видання фольклорних текстів. Поряд з активною жи- вою фольклорною традицією побутує міф про її занепад і трансформацію. Цей міф народив- ся ще в ХІХ ст. та поширювався відповідно до кількості зібраного фольклористами матеріалу (що більше було зафіксованих текстів, то на- полегливіше висловлювалася думка про зане- пад фольклору та окремих його жанрів). Па- радоксально, але чим більше виходило з друку Стаття є спробою з’ясування джерел та відмінностей у розумінні природи фольклору й фольклорного тексту в українській та американській фольклористиці, Завданням автора є характеристика основних тенденцій в розвитку фольклористики на сучасному етапі. The author of this article concentrates her attention on different approaches toward understanding folk texts and their performers in Ukrainian and north American folklore studies in the recent decades. This article is an attempt to explain what are the main differences between two folkloristics are and why did they develop during the second half of the 20th century. ОСОБЛИВОСТІ РОзВИТКУ АМЕРИКАНСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ фОЛЬКЛОРИСТИЧНОЇ ТЕОРІЇ НА пОЧАТКУ ххІ СТОЛІТТЯ (порівняльний аспект) інна Головаха-Хікс УДК [398(73)+398(477)]:001.714 З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології фольклорних збірок, тим більше йшлося про зникнення, занепад та трансформацію тра- диційних фольклорних жанрів. На сучасному етапі основне завдання фольклористів – ви- значити ступінь занепаду традиційних фольк- лорних жанрів та віднайти термінологію для новітніх явищ, які уже не вписуються в тради- ційні межі. Кінець ХХ – початок ХХІ сто- ліття у світовій фольклористиці символізу- ється певним розгубленням у середовищі науковців щодо предмета фольклористики та її місця в системі сучасних гуманітарних наук. На світових конгресах і фольклористичних конференціях останнім часом активно обго- ворюються питання про доцільність відмежу- вання фольк лористики від інших гуманітарних і соціальних наук. Водночас живе й активно побутує традиційний фольклор, вивчення й фіксація якого потребують насамперед визна- ння факту його існування та фіксації за допо- могою найсучасніших технічних можливостей. Утворюється своєрідне замкнене коло, у яко- му науковці формують і підтримують міф, що традиційного фольклору вже немає (можливо, тому й не спостерігається інтересу до його сис- тематичної регіональної фіксації та вивчення), а нерозв’язані й досі теоретичні питання (про природу усного тексту, проблему виконавця, жанрову систему, методику запису та сучасної едиційної практики) вважаються несучасними. Проте, незважаючи на загальний песимізм, наука розвивається, й особливої уваги, на наш погляд, заслуговує той факт, що слов’янська (принаймні українська) фольклористика та фольклористика Північної Америки розвива- ються паралельними шляхами й практично не мають нічого спільного. Кожний напрям має як свої плюси, так і мінуси для подальшого розвитку науки. Спробуємо охарактеризувати найбільш значні риси української фольклорис- тики в порівнянні з фольклористикою США. Хотілося б розпочати аналіз із тенденцій, властивих сучасній українській фольклорис- тиці. Однією з найвиразніших тенденцій, на наш погляд, є те, що традиційно у вітчиз няній фольклористиці головним предметом дослідження постають сільські тради ції, а виконавцями вважаються переваж но носії традиційних сільських наративів. У слов’янській фольклористиці бракує посіб- ників з польової роботи в міських та «маргі- нальних, мобільних» осередках. Фіксація й вивчення міського фольклору в українській фольклористиці уповільнені тому, що немає жодних теоретичних засад вивчення специ- фіки міських осередків, а також тимчасових маргінальних осередків, що виникають під впливом змін у суспільстві, значних політич- них, соціальних, культурних, спортивних по- дій. Такі осередки формуються на нетривалий час, з випадкових носіїв, об’єднаних не тери- торіально, а спільним бажанням підтримати або опротестувати когось/щось. Основними їх рисами є тимчасовiсть, маргінальність, мо- більність та відкритість. Вони мають своє- рідну специфіку усної трансмісії, особливості функціонування окремих жанрів і мотивів, за своєю природою вони наближені до міських осередків. Слід також ураховувати, що тек- сти «мобільних осередків» так само швидко виходять з активного побутування, як і наро- джуються та розповсюджуються. Саме тому для фіксації та едиції таких традиційних тестів потрібно мати особливу «програму» запису і своєрідні методи роботи з виконавцем. Коли у 2002 році я почала фіксацію та вивчення київ- ських графіті, то швидко дійшла висновку, що у вітчизняній фольклористиці є лише поодинокі студії, присвячені міському фольклору, а місь- кий фольклор і його виконавці перебувають поза увагою дослідницького інтересу. Міські традиції комплексно не фіксуються й не визна- ються за фольклорні. Український фолькло- рист С. Росо вецький зауважив: «...традицій- но сприймаючи вітчизняний фольклор майже вик лючно як селянський, міську усну тради- цію у нас практично не вивчали. Тож популяр- ні свого часу в Україні розповіді про “життя після смерті”, про НЛО... не сприймаються як об’єкт наукового дослідження» [4, с. 212]. Парадоксально те, що, визначивши цей недо- лік української фольклористики, дослідник у 34 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011 своєму підручникові не характеризує міських форм побутування фольклорної традиції, про- довжуючи таким чином ігнорувати міський фольклор і у ХХІ ст. Отже, першою і найвиразнішою рисою су- часної української фольклористики, порівняно з фольклористикою західною, можна назвати концентрацію дослідницької уваги на сіль ських традиціях та їх носіях. Традиція за- пису, едиції та аналізу сільських наративів має майже двовікову історію і лежить в основі су- часної української науки про народну творчість. Сучасний міський фольклор активно вивчають науковець із Харкова М. Красиков, київська дослідниця Н. Лисюк, також часто розгляда- ють його в рамках локальних конференцій та в роботах студентів і аспірантів. Сучасна київська фольклористка Т. Шевчук зазначає, що міський фольклор активно вивчали українські дослід- ники в 1920-х – на початку 1930-х років, вона згадує прізвища та праці В. Білецької, присвя- чені шахтарським пісням, публікації В. Білого та Н. Дмитрука про фольклор декласованих елементів, словнички «Мова наших школярів». Сама Т. Шевчук протягом багатьох років зби- рає студентський фольклор Києво-Могилян- ської академії. Але окремі публікації та конфе- ренційні виступи не мають значного впливу на основну та незмінну тенденцію – фіксацію, ви дання та дослідження традиційних жанрів сільського фольклору. Іншим суттєвим моментом сучасної вітчиз- няної фольклористики слід вважати доміну- вання «етнографічного» підходу (термін Б. Холбека) до вивчення виконавця та лі тературознавчого підходу під час аналізу текстів. Починаючи із середини ХІХ ст., українські фольклористи й дослідники фольк- лору вбачали своє покликання у фіксації яко- мога більшої кількості фольклорних текстів. Насамперед це було пов’язано з політичною си- туацією та забороною писати й видавати науко- ві коментарі українською мовою та бажанням української інтелігенції зберігати рідну мову, фіксуючи фольклорні тексти. С. Росовецький так висловлювався із цього приводу: «...роз- виток фольклористики в Україні коригувався жорстокою реальністю факту, що більшість учених були підданими Російської імперії, мен- шість – Австро-Угорщини» [4, с. 122]. Крім того, у другій половині ХІХ ст. збирачі «роман- тично» ставилися до народу та його творчості, хотіли бачити в текстах історичне минуле, із чим і був пов’язаний їхній інтерес переважно до дум, історичних пісень та епічних жанрів. Наукові коментарі в таких випадках були лише додат- ком до зафіксованих текстів, а величезні масиви зібраного матеріалу ставали не підґрунтям для розвитку теорії, а архівним скарбом. Навіть у такому фундаментальному теоретичному дос- лідженні, як «Студії над українськими народ- ними піснями» Іван Франко ставив за мету робити все можливе для повнішого розуміння «даної пісні», «не вдаючись ні в які загальні міркування» [6, с. 16]. На початку ХХ ст. тенденція до фікса- ції, паспортизації та опису зібраного мате- ріалу була основою діяльності українських фольк лористів. У 1920–1940-х роках акцент був поставлений на пошуку «майстрів» та фіксації «ідеальних» текстів. В українській фольклористиці піонером був В. Гнатюк, у російській – М. Азадовський, брати Ю. та Б. Соколови. Сучасний український філо- соф М. Попович, характеризуючи цей етап у розвитку гуманітарного знання, зазначав, що вчені того часу під впливом ідей Ф. Ніц- ше культивували образ індивідуального, ідею елітарності, надлюдини [3, с. 507]. Тенденція пошуку майстрів-виконавців і фіксації лише «кращих» текстів частково пов’язана із цим, а частково – з історичними умовами часів куль- ту особистості та використання фольклору як елементу пропаганди. У середині – другій по- ловині ХХ ст. українські фольклористи про- довжили традиції збирачів початку століття, і етнографічний підхід до виконавця поступово став основою їх професійної діяльності. За- писи прозової традиції М. Гиряка, І. Хланти, С. Пушика, П. Лінтура, В. Сенька, актив- на експедиційна діяльність фольклористів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології численні фіксації прозових і пісенних текстів та їх архівація залишили нащадкам (разом із записами ХІХ – початку ХХ ст.) можли- вість проведення повторних записів слідами попередників, здійснення експедицій з метою порівняльного аналізу побутування традиції в часі. Сучасна канадська дослідниця фолькло- ру (яка багато років фіксує та аналізує укра- їнський фольклор в Україні й Канаді) Н. Ко- ноненко зазначила: «Українські фольклористи вивчають фольклор у чистому вигляді, фольк- лор асоціюється із селянством й минулим, вна- слідок чого українці зібрали надзвичайні мате- ріали, може, – найкращі у світі». Водночас слід зазначити, що в українській фольклористиці на початку ХХ ст. існували й інші дослідження, були видані окремі пра- ці, які за інших обставин, могли б покласти початок розвитку вітчизняної науки в руслі тенденцій, що виникли у світовій фолькло- ристиці лише в другій половині ХХ ст. На- самперед слід згадати статтю І. Франка «Bel parlar gentile» [6], яка започаткувала контек- стуальний напрям, оскільки автор розглядає питання фольклорної комунікації, орієнтує фольклористів на фіксацію та дослідження селянського середовища як цілості, у контек- сті життя певного осередку, з урахуванням культурно-історичних особ ливостей епохи та народної психології. Крім того, І. Франко критикував фольклористів за надмірне захо- плення традиційними жанрами та ігноруван- ня «сільської бесіди» [5, с. 8–20]. Акцентування на літературній моделі тек- сту й «етновивченні» виконавця в українській фольклористиці ХХ ст. пов’язане з тим, що внаслідок історичних реалій антропологія, пси- хологія та соціологія не мали часу впливати на розвиток вітчизняної фольклористики. Фран- цузька соціологічна школа, ідеї К. Дюркгейма Усі зауваження щодо розвитку сучасної амери- канської, канадської та української фольклористики, подані зі слів Н. Кононенко, Дж. Рухіє, Дж. МакДа- уела, були зроблені у формі email-інтерв’ю у травні 2010 року на запит авторки статті та перекладені нею з англійської. З питань оригінальних текстів мож- на звернутися до авторки за електронною адресою: innagh@gmail.com. та Л. Леві-Брюля, праці Е. Тейлора мали не- абиякий влив на розвиток української фолькло- ристики наприкінці 1920-х років. О. Бріцина зазначає, що публікація в «Етнографічному ві- снику» (див.: Етнографічний вісник, 1930, кн. 9, с. 2) програмної статті, яка засудила та назва- ла ворожими етнологічні й антропологічні тен- денції в науці, а також «відкинула» буржуазні ідеї К. Дюркгейма та Л. Леві-Брюля, поклала початок тенденції зміни жвавого й бурхливо- го наукового життя в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на докучливу одноманітність його по- дальшого розвитку [2, с. 60]. Американська дослідниця слов’янського фольклору Д. Рухіє так характеризує різницю між американською та слов’янською фольклористикою на сучасному етапі: «Перша й найголовніша відмінність по- лягає в тому, що американська фольк лористика аналізує явища, котрі у слов’янській фолькло- ристиці вважаються фактами етнографії, на- приклад, ритуали, традиції виготовлення їжі тощо. Це можна пояснити тим, що в амери- канській фольклористиці тісніший зв’язок між антропологами й фольклористами. Американ- ська фольклористика активніше використовує антропологічні методи (гендерні досліджен- ня, виконавство, фольклор як дискурс). Крім того, в американській фольклористиці вчені менше уваги приділяють автентичності тра- дицій, унаслідок чого поп-культура, міська культура, сучасні фольклорні форми вважа- ються фольклором, незважаючи на те, чи це зовсім нові традиції, чи адаптовані сучасністю більш традиційні форми». Праці К. Дюрк- гейма, З. Фройда, К. Юнга були силою, яка повернула американську фольклористику від літературної моделі до антропологічної. На наш погляд, суттєвий вплив на сучасний стан американської фольклористики мали також ідеї біхевіористів. У 1980 році в журналі «Westеrn Folklore» було надруковано статтю Р. Джор- джеса «Toward a Resolution of the Text/Context Controversy» («До вирішення проблеми між текстом та контекстом»), який запропонував в основу фольклорного аналізу ставити поведінку виконавця та його аудиторії в момент комуніка- 36 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011 тивної події. Він характеризував фольклорний текст як набір звуків і жестів, а не автономію та предмет і вважав, що аналіз документа на папері – помилка фольклористів, оскільки слід аналізувати явища соціальної поведінки, що співвідносяться з людським досвідом [9, р. 35–37]. Саме цей підхід ліг в основу сучасної американської фольклористики і, на нашу дум- ку, певним чином збігається з концептуальним баченням фольклору в працях сучасних україн- ських фольклористів, які розробляють теорію фольклорного тексту та виконавства згідно з антропоцентричним підходом. Це, зокрема, праці української дослідниці фольклорної про- зи О. Бріциної, яка розробила методику роботи з виконавцем шляхом повторних записів і фік- сації якомога повнішого контексту. О. Бріцина є засновником антропоцентричного підходу до вивчення фольклорної текстології в українській фольклористиці: «У процесі виконання тради- ційно виокремлюють три складові: виконавця, текст і слухача. У реальному функціонуванні фольклорних творів кожна з них зазнає змін, перебуваючи у співдії, тому кожне виконання унікальне і водночас зберігає традиційну спад- коємність... Міра та характер спільності усних текстів різних виконань істотно залежать від комунікативних чинників» [2, с. 66–67]. Н. Кононенко також наполягає на тому, що західні фольклористи аналізують явища, які не вважаються фольклорними в українській фольк- лористиці: «Є багато відмінностей: вивчення ви- конавства на Заході залишилося в минулому. Су- часних фольклористів цікавить reciprocal analysis (рецептивний аналіз), під час якого фольклорист інтерпретує зафіксований текст та з’ясовує у ви- конавця, чи правильна його інтерпретація. Дру- гий істотний напрямок – reflexivity (рефлексія), коли фольклористи вивчають, як їхня присут- ність впливає на виконавську ситуацію та як соці- альний статус виконавця впливає на неї, а також, як самі виконавці оцінюють цей вплив». Тут слід знову повернутися до історії української фольк- лористики, а саме до праць П. Куліша, який у «Записках о Южной Руси» говорив про важли- вість коментарів казкарів та Л. Жемчужникова, який ці казки фіксував; про необхідність контак- ту між виконавцем і збирачем та про вплив цього контакту на процес виконання. С. Росовецький писав, що «загальна культурологічна концепція письменника та власний науковий досвід приво- дять П. Куліша до глибокого і “людиноцентрич- ного” розуміння постаті збирача-фольклориста як повноправного й несвідомо-творчого учасника “фольклористичного контакту”» [4, с. 125]. На наш погляд, така характеристика є тією самою рефлексією, про яку веде мову Н. Кононенко, характеризуючи найсучасніші тенденції західної фольклористики. Інший американський фольклорист, дослід- ник музичного фольклору Джон МакДауел так характеризує сучасні тенденції в американській фольклористиці: «Хоча виконавство й зали- шається популярною темою у фольклористиці, утім формується нова дослідницька парадигма. Акценти зміщуються до комерсалізації, полі- тизації, фольклоризації, таким чином фольклор виривається зі звичного контексту й перено- ситься на новий ґрунт». Тенденцію зміщення дослідницької уваги від пошуків фольклору до пошуків фольклорного дійсно легко поміти- ти в сучасній американській фольклористиці. На перший план виступає тенденція розгляду фольклору в соціополітичному дискурсі: фольк- лор сексуальних, етнічних, расових меншин, фольклор політичних угруповань, охорона здоров’я та фольклор, екологія та фольклор та ін. Фольклор вивчається не з погляду тексту, контексту або виконавства, а в широкому колі соціальної тематики: гендерні відносини, глоба- лізація, ідентичність, фемінізм, комерція. Спостерігаючи за розвитком фольклорис- тики в США та Канаді протягом останніх десятиріч і порівнюючи його з вітчизняною та європейською фольклористикою, ми дійшли висновку, що антропологічний напрям в аме- риканській фольклористиці ХХІ ст. переміг остаточно. Концепції тексту, жанру вже не є актуальними і їх не використовують у своїх працях. Сучасні фольклористи США пере- важно вивчають антропологію побуту та фоль- клорні елементи соціального життя. Фольклор З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології відіграє значну роль у повсякденному житті американців, традиційні фольклорні формули, мотиви, образи є складовою різних сфер жит- тя як населення загалом, так і окремих груп, а вивчення певних соціальних груп та їхніх тра- дицій є не лише сферою інтересів фольклорис- тів, але й шляхом взаємодії вчених різних га- лузей: антропологів, психологів, криміналістів, соціологів тощо. Зазначимо основні тенденції розвитку фольклористики в США впродовж останніх десятиріч: 1. Фольклористи аналізують усі явища по- всякденного життя (соціальні норми, етикет, політику, соціальну поведінку і т. д.) як фольк- лорні традиції. Домінуючим є сприйняття кожного як носія фольклорної традицій (ця тенденція прийшла у фольклористику з праць А. Дандиса і стала основною рисою фолькло- ристики США в ХХІ ст.). 2. Фольклористи аналізують усі явища, одночасно фольклор аналізують представники усіх соціогуманітарних наук: соціологи, антро- пологи, психологи, лінгвісти, політологи і т. д. 3. Знання та вміння інтерпретувати фольк- лорні традиції та символи цінуються не лише в науковій теорії, але й у практичному житті. Цікавим прикладом може бути робота аме- риканських фольклористів та антропологів на сміттєзбірниках в Іраку, щоб краще зрозумі- ти, як ставиться населення певного району до американців. Із цією самою метою аналізують графіті в небезпечних районах США, країнах Латинської Америки, в Іраку. 4. Окремим пунктом у тематиці на конферен- ціях та в періодичних виданнях визначено public folklore – фольклор суспільного сектору. Це пра- ця фольклористів, збирачів, архівістів, учителів або просто небайдужих до народної спадщини з організації фестивалів, виставок, продажу, рек- лами предметів народної творчості, музики, по- буту, організації фольклорного туризму з метою фінансової підтримки окремих районів. Ті, хто займається в секторі public folklore, вважають своєю метою «повернення» фольклору до на- селення шляхом підтримки й реклами народної творчості в будь-якому прояві. Закінчити статтю хочеться висловлю- ванням професора Дж. МакДауела, який так охарактеризував сучасне розуміння при- роди фольклору в США: «Нас не цікавить, чи це – фольклор, нас цікавить, що в цьому явищі – фольклорне». В українській фольк- лористиці вчений, який аналізує фольклор, насамперед порушує питання: а чи фольк лор це? І лише потім починає класифікувати та аналізувати явище. У цьому, на наш по- гляд, і полягає найсуттєвіша різниця між українською та американською фольклорис- тикою. 1. Бріцина О. Українська усна традиційна про- за: питання текстології та виконавства. – К. : ІМФЕ НАН України, 2006. 2. Брицына А. Проблемное поле современной укра- инской фольклористики // От конгресса к конгрес- су: Навстречу Второму Всероссийскому конгрессу фольк лористов. Сб. материалов. – М., 2010. – С. 60–67. 3. Попович М. Нарис історії культури Украї- ни. – К. : АртЕк, 1998. 4. Росовецький С. Український фольклор у те- оретичному висвітленні. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. 5. Франко І. Студії над українськими народни- ми піснями // Франко І. Зібрання творів : у 50 т. – К. : Наук. думка, 1984. – Т. 42. – С. 7–492. 6. Франко І. Bel parlar Gentile // Франко І. Зі- брання творів : у 50 т. – К. : Наук. думка, 1984. – Т. 37. – С. 8–20. 7. Dundes A. Folkloristics in the Twenty-First Century // Journal of American Folklore. – 2005. – N 118. – P. 385–408. 8. Fine E. Folklore Text. From Performance to Print. – Bloomington and Indianapolis : Indiana University Press, 1984. 9. Georges R. Toward a Resolution of the Text/ Context Controversy // Westеrn Folklore. – 1980. – V. XXXIX. – N 1. – P. 34–40.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43380
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:06:41Z
publishDate	2011
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Головаха-Хікс, І. 2013-04-27T07:21:29Z 2013-04-27T07:21:29Z 2011 Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект) / І. Головаха-Хікс // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 32-37. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43380 [398(73)+398(477)]:001.714 Стаття є спробою з’ясування джерел та відмінностей у розумінні природи фольклору й фольклорного тексту в українській та американській фольклористиці, Завданням автора є характеристика основних тенденцій в розвитку фольклористики на сучасному етапі. Данная статья посвящена попытке разобраться в источниках и сущности в понимании природы фольклора и фольклорного текста в украинской и американской фольклористике. Задачей автора также является охарактеризовать основные тенденций в развитии фольклористики на современном этапе. The author of this article concentrates her attention on different approaches toward understanding folk texts and their performers in Ukrainian and N orth American folklore studies in the recent decades. This article is an attempt to explain what are the main differences between two folkloristics are and why did they develop during the second half of the 20th century. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект) Особенности развития американской и украинской фольклористической теорий в начале ХХI века (сравнительный аспект) Development of the Ukrainian and American Folkloristics at the Beginning of the 21st Century (Comparative Aspect) Article published earlier
spellingShingle	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект) Головаха-Хікс, І. З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології
title	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект)
title_alt	Особенности развития американской и украинской фольклористической теорий в начале ХХI века (сравнительный аспект) Development of the Ukrainian and American Folkloristics at the Beginning of the 21st Century (Comparative Aspect)
title_full	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект)
title_fullStr	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект)
title_full_unstemmed	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект)
title_short	Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект)
title_sort	особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ххі століття (порівняльний аспект)
topic	З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології
topic_facet	З історії та теорії вітчизняної і зарубіжної етнології
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43380
work_keys_str_mv	AT golovahahíksí osoblivostírozvitkuamerikansʹkoítaukraínsʹkoífolʹklorističnoíteoríínapočatkuhhístolíttâporívnâlʹniiaspekt AT golovahahíksí osobennostirazvitiâamerikanskoiiukrainskoifolʹklorističeskoiteoriivnačalehhivekasravnitelʹnyiaspekt AT golovahahíksí developmentoftheukrainianandamericanfolkloristicsatthebeginningofthe21stcenturycomparativeaspect

Особливості розвитку американської та української фольклористичної теорії на початку ХХІ століття (порівняльний аспект)

Репозитарії

Схожі ресурси