Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)

Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)

Епістолярні контакти фольклориста, етнографа, громадського й культурного діяча Г. Купчанка з Є. Ярошинською та її батьком – І. Ярошинським – уперше інтерпретуються в аспекті їх життєдіяльності та історії національно-культурного відродження Буковини....

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2011
Main Author: Ковалець, Л.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Series:Народна творчість та етнологія
Subjects:
З архівних та музейних колекцій
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43384
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації) / Л. Ковалець // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 60-68. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43384
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-433842025-02-10T00:06:39Z Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації) Письма Григория Купчанко к Ивану и Евгении Ярошинским как приложения к портретам автора и адресата (попытка презентации) Letters of Hryhorii Kupchanko to Ivan Yaroshynskyi and His Spouse Yevheniya Yaroshynska as a Complement of the Kupchanko and Yaroshynska Portraits (An Endeavour of Presentation) Ковалець, Л. З архівних та музейних колекцій Епістолярні контакти фольклориста, етнографа, громадського й культурного діяча Г. Купчанка з Є. Ярошинською та її батьком – І. Ярошинським – уперше інтерпретуються в аспекті їх життєдіяльності та історії національно-культурного відродження Буковини. Эпистолярные контакты фольклориста, этнографа, общественного и культурного деятеля Г. Купчанко с Е. Ярошинской и ее отцом – И. Ярошинским – впервые интерпретируются в аспекте их жизнедеятельности и истории национально-культурного возрождения Буковины. The epistolary contacts of the specialist in folklore, ethnographer, public-cultural figure H . K upchanko with J. Jaroshyn’s’ka and her father, I. Jakoshyn’s’ki, are interpreted the first time in the aspect of their life, activity and the history of Bukovyna’s national and cultural revival. Присвячую Ростиславові Ярославовичу Пилипчуку. Цьому відомому українському мистецтвознавцеві, який тісно пов’язаний з Буковиною та буковинцями, виповнилося 75 літ. 2011 Article Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації) / Л. Ковалець // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 60-68. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43384 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З архівних та музейних колекцій
З архівних та музейних колекцій
spellingShingle З архівних та музейних колекцій
З архівних та музейних колекцій
Ковалець, Л.
Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)
Народна творчість та етнологія
description Епістолярні контакти фольклориста, етнографа, громадського й культурного діяча Г. Купчанка з Є. Ярошинською та її батьком – І. Ярошинським – уперше інтерпретуються в аспекті їх життєдіяльності та історії національно-культурного відродження Буковини.
format Article
author Ковалець, Л.
author_facet Ковалець, Л.
author_sort Ковалець, Л.
title Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)
title_short Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)
title_full Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)
title_fullStr Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)
title_full_unstemmed Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)
title_sort листи григорія купчанка до івана та євгенії ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації)
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2011
topic_facet З архівних та музейних колекцій
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43384
citation_txt Листи Григорія Купчанка до Івана та Євгенії Ярошинських як причинки до портретів автора й адресатки (спроба презентації) / Л. Ковалець // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 60-68. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT kovalecʹl listigrigoríâkupčankadoívanataêvgenííârošinsʹkihâkpričinkidoportretívavtoraiadresatkisprobaprezentacíí
AT kovalecʹl pisʹmagrigoriâkupčankokivanuievgeniiârošinskimkakpriloženiâkportretamavtoraiadresatapopytkaprezentacii
AT kovalecʹl lettersofhryhoriikupchankotoivanyaroshynskyiandhisspouseyevheniyayaroshynskaasacomplementofthekupchankoandyaroshynskaportraitsanendeavourofpresentation
first_indexed 2025-12-02T00:41:57Z
last_indexed 2025-12-02T00:41:57Z
_version_ 1850355083931287552
fulltext 60 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011 ви етнографічної комісії з 1929 року) вийшов у 1929 році: Матеріали до етнології й антрополо- гії / упорядкував М. Колесса. – Л., 1929. – Том XXI–XXII. Ч. 1. 55 Такий лист був надісланий з Києва у Львів- ський обком партії. Одній з вулиць (бічній Копер- ника) присвоєно ім’я Ф. Колесси. 56 Див.: Слов’янське літературознавство і фольк лористика. – 1973. – Вип. 8. – С. 110–122. 57 «Вулиця» – цикл хорових обробок народних пісень Ф. Колесси. 58 Сімович Ігор Романович – диригент, син композитора Р. Сімовича. 59 Майданська Софія (07.09.1948) – україн- ська письменниця, заслужений діяч мистецтв, закінчила Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка. 60 Франц Йосиф – диригент, професор Національ- ної музичної академії України ім. П. Чайковського. 61 Гамкало Іван (01.05.1939) – диригент, педа- гог, народний артист України, музикознавець, професор, чл.-кор. Академії мистецтв України, учень Ф. М. Колесси 62 Дорожківський Руслан (24.03.1942) – дири- гент, педагог, заслужений діяч мистецтв, закінчив Львівську державну консерваторію ім. М. Лисен- ка по класу Ф. Колесси. 63 Поліські пісні, записані Ф. Колессою у 1932 році на середньому Поліссі разом з поль- ським етнографом і лінгвістом К. Мошинським, вийшли друком у 1995 році. Див.: Музичний фольклор з Полісся у записах Ф. Колесси та К. Мошинського / упорядкув. вступ. ст. та прим., пер. з польс. С. Й. Грица. –К., 1995. Музична Україна. – 413 с. 64 Загайкевич Марія Петрівна (31.10.1926) – доктор наук, професор, закінчила Львівську дер- жавну консерваторію ім. М. Лисенка. Ідеться про її статтю «Народні перлини в гідній оправі» (На здобуття Державної премії Української РСР ім. Т. Шевченка») у журналі «Культура і життя» від 13.02.1983 р., № 7. ЛИСТИ ГРИГОРІЯ КУпЧАНКА ДО ІВАНА ТА ЄВГЕНІЇ ЯРОШИНСЬКИх ЯК пРИЧИНКИ ДО пОРТРЕТІВ АВТОРА Й АДРЕСАТКИ (спроба презентації) Лідія Ковалець УДК Епістолярні контакти фольклориста, етнографа, громадського й культурного діяча Г. Купчанка з Є. Ярошин- ською та її батьком – І. Ярошинським – уперше інтерпретуються в аспекті їх життєдіяльності та історії національ- но-культурного відродження Буковини. Ключові слова: Г. Купчанко, Є. Ярошинська, москвофільство, листування, першопублікація. The epistolary contacts of the specialist in folklore, ethnographer, public-cultural figure h. kupchanko with J. Jaroshyn’s’ka  and her father, I. Jakoshyn’s’ki, are interpreted the first time in the aspect of their life, activity and the history of Bukovyna’s  national and cultural revival. Keywords: h. kupchanko, J. Jaroshyn’s’ka, moskvofil’stvo, correspondence, first publication. Присвячую Ростиславові Ярославовичу Пилипчуку.   Цьому відомому українському мистецтвознавцеві,   який тісно пов’язаний з Буковиною та буковинцями,   виповнилося 75 літ.   З роси і води! З архівних та музейних колекцій Питання про зв’язки Євгенії Ярошинської  (1868–1904) з Григорієм Купчанком (1849– 1902)  ще  не  ставало  предметом  спеціального  наукового розгляду, куди вигідніше було інтер- претувати  відомості  про  стосунки  цієї  знаної  буковинської письменниці, фольклориста й ет- нографа, скажімо, з її видатним чеським коле- гою Фр. Ржегоржем, аніж матеріал складний,  неоднозначний, хоч і питомий. Дискредитува- ло Г. Купчанка, а значить, робило невигідним  контактування  з ним, його політичне реноме:  за спостереженням сучасного історика, той за- початкував  москвофільство  на  Буковині,  був  його «ідейним натхненником» і навіть «шпигу- вав одночасно на користь Росії, Австро-Угор- щини і Болгарії» [2, с. 220]. Негація законо- мірно  поширилася  на  інші  сфери  діяльності  Г. Купчанка, зосібна ті, що стосувалися науки,  письменства і, схоже, були для нього улюбле- ними,  до  якоїсь  міри  врівноважували  дух,  –  фольклористику,  етнографію  та  власну  літе- ратурну  творчість.  Навіть  видрукувана  1966  року  й  примітна  неупередженістю  невелика  стаття чернівецького науковця Г. Сінченка [5]  не інспірувала переорієнтації зусиль дослідни- ків,  їхньої зацікавленості науково-художньою  спадщиною буковинця. Репрезентуючи раннє,  старше, «тверде» москвофільство як мовно-лі- тературну течію, Г. Купчанко та його галицькі  й закарпатські колеги розцінювали фонетичне  письмо як нехтування давниною, «невибачли- вий  гріх  проти  віри»,  намагалися  витворити  мову  особливу,  зрозумілу  і  своїм  краянам,  і  московитам,  адже  саме  в  етимології  вбача- ли  «той  ланцюг,  що  національно  з’єдинював  українців  із росіянами» [1,  c. 207]. Так готу- вався  ґрунт  під  виступ  молодшого,  реакцій- нішого покоління москвофілів, яке прямувало  вже  до  цілковитого  національного  винародо- влення.  Їхні ж попередники не йшли супроти  народу, а навпаки – з вірою у свою вищу місію  доволі  активно  допомагали  його  освітньому  розвиткові й «жили de facto українським куль- турним життєм» [7, с. 402]. Задокументована  в епістолярії підтримка Г. Купчанком Є. Яро- шинської  (як  і  підтримка  Ю.  Федьковича  –  дебютанта  в  духовному  житті  рідного  наро- ду – з боку провідника галицьких «твердих»  русинів  Б.  Дідицького)  засвідчує,  що  певні  форми  співпраці  творчої  москвофільської  ін- телігенції з талановитими молодими сучасни- ками мали передовсім культурницьке, а отже,  позитивне спрямування і були по суті формою  меценатства. Отож,  в  умовах  підготовки  нової  концеп- ції  історії  науки,  її  деідеологізації  важливо  повернутися  до  кожної  з  раніше  тенденційно  заперечуваних постатей, у тому числі й до по- статі Григорія Купчанка. Наразі в аспекті його  зв’язків  з  Є.  Ярошинською,  точніше,  презен- тації документальних свідчень – листів до неї  та її батька, І. Ярошинського – як передумо- ви  глибшого  дослідження  персональних  здо- бутків у царині фольклористики та етнографії  адресанта й адресатки, і як певного причинку  до  історії  налагоджування  на  Буковині  куль- турної  комунікації,  котра  також  була  показ- ником  консолідування,  а  отже,  національно- культурного відродження. Після  закінчення  шестикласної  школи  вправ у Чернівцях, мешкаючи в селі і законо- мірно  звідуючи  брак  живого  спілкування  як  найбільшої  розкоші  («нема  тут  з  ким  навіть  розговоритись» [8, с. 379], – читаємо в листі  до М. Павлика від 1 червня 1889 р.), Є. Яро- шинська  підтримувала  епістолярні  зносини  з  багатьма особами, географія її адресатів, роз- просторюючись  із  Буковини  в  Галичину,  су- сідню  Румунію,  сягала  Санкт-Петербурга,  Праги, Відня й навіть Америки. Саме 1886– 1889 роки – час листування з Г. Купчанком –  були періодом визначення творчих і громадян- ських орієнтирів Є. Ярошинської: захоплення  рідним фольклором, а згодом перші проби пера  руською,  тобто  українською,  мовою,  поєдну- валися з першопублікацією власної німецько- мовної прози у віденській та чернівецькій пресі,  співпрацею з модними віденськими жіночими  журналами,  яким  поставляла  власноруч  зма- льовувані з вишитих речей побуту зразки бу- ковинських візерунків, за словами Є. Ярошин- ської, цю «етно графічну достопам’ятність щодо  62 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011 народного розвитку в пластиці і орнаментиці».  Листи Г. Купчанка до І. Ярошинського (вони  датовані  1882–1887  рр.),  як  і  листи  безпо- середньо  Є.  Ярошинській  (1886–1889),  від- гомонюють  неабияким  зацікавленням  автора  інтелектуальним, художнім розвитком дівчини  та її перспективою. Власне тут, як і з непитомої  мови листів, починалися суперечності, прогля- дала велика драма талановитої людини. Г. Купчанко народився на Вижниччині в  с.  Берегомет-над-Дністром  у  сім’ї  радника  староства. І. Ярошинський згодом так напи- ше про цього свого давнього приятеля: «Він  був  мій  шкільний  колєга  в  народній  школі  в Бергометі,  я мешкав у єго батька 2 роки,  тому ми яко діти добре пізнались» *. Однак  якщо мемуарист залишився на буковинсько- му  терені,  став  сільським  учителем,  потім  директором школи в с. Раранче Чернівець- кого  повіту,  то,  за  І.  Франком,  «рухливий»  Г. Купчанко після закінчення гімназії в Чер- нівцях  поїде  до  Відня  на  університетські  студії,  навчатиметься  спочатку  на  юридич- ному факультеті, потім на філософському; у  час  російсько-турецької  війни  працюватиме  в  лондонській  та  віденській  пресі;  згодом  розгорне  самостійну  журналістську  прак- тику  у  Відні:  видаватиме  й  редагуватиме  спершу  часопис  «Русская  Правда»,  потім  «Просвещение»  –  обидва,  підкреслимо,  буковинської тематики; принагідно виступа- тиме  з  віршами  й  прозою,  за  свою  активну  фольклористичну й етнографічну діяльність  удостоїться членства в Імператорському ро- сійському географічному товаристві в Петер- бурзі. Проте проживе він зовсім мало – 53  роки – й у Відні, себто на чужині, спочине  відомий,  проте  неприйнятий,  незрозумілий  багатьма.  Одна  з  поетичних  добірок  буко- винця, поданих львівським журналом «Учи- тель», навіть іменуванням усіх творів відпо- відала ностальгійному настрою автора: «До  Прута», «ЛѢта молодыи», «На чужинѢ».  * Лист І. Ярошинського до М. Павлика (у листі – спогади про Є. Ярошинську) від 8.ІІ.1906 р. [зберігається у Відділі ру- кописів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевчен- ка (далі – ВР), ф. 101 (М. Павлика), № 381]. Захоплення  фольклором  та  етнографією,  очевидно, прийшло до Г. Купчанка ще в гімна- зії: у восьмому (останньому) класі він публікує  в  «журналі  неполитическому,  посвященному  науцѢ  и  розвеселенію»  «Буковинская  Зоря»  низку матеріалів під заголовком «Из сборни- ка  Буковинскихъ  простонародныхъ  пѢсенъ,  сказокъ,  повѢстей,  пословицъ,  суеверій,  і  пр.».  Етимологія  виявилася  накинута/вихо- вана  ніким  іншим,  як  гімназійним  учителем  і  редактором  часопису  І.  Глібовицьким:  саме  в  такій  деморалізуючій  і  руйнуючій  науці,  за  С.  Смаль-Стоцьким,  слід  шукати  пояснення,  чому  «загал  рускої  інтелліґенциї,  що  вийшла  з-під руки Глібовицкого, або зовсім байдужний  до народних справ, до рускої мови і єї літера- тури, або навіть ворожо відноситься до всяких  народних  змагань  і,  ідучи  за  своїм  учителем,  проповідує єдиньство культурне і літературне  Руси-України з Москвою» [6, с. 77].  Постать Г. Купчанка не зовсім уписувала- ся  в  реєстр,  проповідуючи  «єдиньство  куль- турне  і  літературне  з  Москвою»,  ба  навіть  у  спеціальній  брошурі  (чи  не  з  меркантильних  інте ресів  –  цієї  ахіллесової  п’яти  багатьох  малоімущих  інтелектуалів),  запевняючи  своїх  читачів, що «мы всѢ Русскû такъ въ Австро- Венгріи,  якъ  и  въ  Россіи  принадлежимъ  до  одного  роду  /…/,  составляем  яко  такû  одну  велику  родину,  одинъ,  русскій  нарôдъ»  [3,  с.  26],  буковинець,  сказати  б,  теоретизував.  На  практиці  його  особисті  уподобання  най- більше  стосувалися  Буковини,  і  це  засвідчу- ють  публіцистичні  статті,  вірші,  оповідання,  фольклорно-етнографічні  студії,  друковані  окремо  у  Відні  та  Петербурзі,  а  також  у  га- лицько-буковинській  та  віденській  пресі.  За- мість  специфічного  аристократизму  пізніших  москвофілів  Г.  Купчанко  виявляв  співчуття  до скривдженої верстви, її бодай елементарну  освіту  («азбуку»)  вважав  «драбиною  до  му- дрості».  Основні  праці  вченого  («Некоторые  историко-этнографические сведения о Букови- не»  і «Сборник песен буковинского народа»),  на  думку  Г.  Сінченка,  «характерні  демокра- тичними  тенденціями  і  ознаками»  [5,  с.  145].  З архівних та музейних колекцій А були ж іще такі дослідження, як своє рідна  історико-етнографічна трилогія «Буковина и еи  русские жители», «Галичина и еи русские жи- тели»  і «Угорска Русь и еи русские жители»,  крім того, «Народныи звычаи и обряды буко- винско-русского  народа»,  «Сельское  весѢлье  на БуковинѢ», «Русские люди в образкахъ» та  ін. Про своєрідність методів Г. Купчанка свід- чить хоча б те, що матеріал аналізувався ним з  погляду різних аспектів: мови, духовної і мате- ріальної  культури,  статистики,  антропологіч- них характеристик, менталітету, зіставлення з  іншими етнографічними групами тощо. Суспільно-політична  позиція  Г.  Купчанка  була наслідком не так суб’єктивних, індивіду- альних чинників, як загальніших, об’єктивних.  Узагалі,  у  країнах  із  припізненим  розвитком,  за  спостереженнями  вченого,  інтелігенції  як  «чомусь  новому  і  незвичному  /…/  важко  з’ясувати собі свої шляхи, вийти зі стану бро- діння і заґрунтуватися на міцному базисі різ- номанітної  і  плодотворної  культурної  праці,  на  яку  був  би  попит»  [4,  с.  121].  Сприймати  толерантніше  інтенсивне,  по-своєму  резуль- тативне,  хай  і  небезпомилкове  змагання  оди- ниць, ставитися до них як до живих індивіду- альностей зі своїми житейськими негараздами  (а Г. Купчанко, як відомо, рано став удівцем,  через зайнятість залучив до виховання мало- літнього  сина  свою  родичку,  якій  залишив  у  спадщину третину майна) – це, на нашу дум- ку, й означає деідео логізовувати матеріал про  історично значущу постать.  Епістолярій,  можливо,  більше,  ніж  інші  документи,  здатен  витворювати  реальні  об- рази індивідів – мовця й адресата мовленого,  з’ясовувати  ті  питання  в  їхніх  біографіях,  ко- трі  здаються  дискусійними.  Скажімо,  листи  Г. Купчанка до Є. Ярошинської та її батька ви- дають не так проросійські, панславістичні його  захоплення, як суперечливість позиції та наці- ональних почуттів автора: тексти, розраховані  на сприйняття конкретними (далекими від мо- сквофільства)  індивідами,  «самозвільняють- ся»  від  обтяжливості  етимологічної  графіки  і  в них чимраз упевненіше проступають власне  українські  форми  й  слова;  часто  ототожню- ється  етнічна  самоназва  українців  «руські»,  «русини» (і похідні від них) з поняттям «рус- ские»  як  росіяни.  Москвофіл  Г.  Купчанко  без  будь-яких  застережень  схвалює  те,  що  Є. Ярошинська захопилася вивченням рідно- го фольклорно-етнографічного матеріалу й по- чала писати своєю, тобто русько-українською,  мовою. Важливим є й те, що адресант, запри- мітивши хист Є. Ярошинської і виступивши в  іпостасі її уважного, оптимістично налаштова- ного наставника, чітко вказав на потребу по- всякчасної  школи,  себто  навчання  й  праці  як  єдиної запоруки успіху, а саме – через уваж- не  засвоєння  масиву  уснопоетичної  творчос- ті,  його  збирання  та  студіювання;  пізнання  художньої  класики  (правда,  лишень  велико- руської); через підготовку перекладів і, звісно,  наполегливі  самостійні  проби  пера.  Водночас  Г.  Купчанко  фактично  давав  зрозуміти,  на- скільки посутнім є для Є. Ярошинської  (як  і  для  будь-якого  митця)  в  умовах  національно  підневільних  залишатися  собою,  шанобливо  плекати  власну  творчу  індивідуальність,  зі  свого боку намагаючись дбайливо протегувати  її у світі (через публікацію матеріалів про неї в  часопису «Русская Правда» і, напевно що, по- середництво  між  Імператорським  російським  географічним  товариством,  якому  буковинка  надіслала  свою  збірку  «Пісні  буковинсько- руського люду з-над Дністра»; до неї ввійшло  450 пісень).  Старання  адресанта  не  пропали  даремно,  а разом із зусиллями чернівчан О. Поповича,  Ю. Федьковича, львів’янина М. Павлика та,  головне, самої Є. Ярошинської дали результат:  вона стала першою на Буковині жінкою-пись- менницею,  її  фольклористичні  й  етнографічні  інтереси, значною мірою саме завдяки Г. Куп- чанкові, виявилися розвиненими, реалізовани- ми, згадане товариство відзначило їх великою  срібною медаллю.  Зрозуміло,  що  наша  реставрація  контактів  цих двох неординарних діячів на ниві культурно- го відродження Буковини через відсутність лис- тів Є. Ярошинської є неповною: дослідивши ві- 64 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011 денські архіви на предмет документів, пов’язаних  із Г. Купчанком, може, й удалося б знайти її по- слання  до  нього  (вони  б  мусили  бути  сповнені  вдячності й поваги), не кажучи вже про те, що в  разі наявності таких збережень, а ще виявлення  й вивчення всіх дуже розпорошених друкованих  матеріалів,  заслуги  цього  українського  громад- сько-культурного діяча й сама його доля поста- ли, вірогідно, в іншому, ніж дотепер, світлі. Що  ж до різкуватих реплік Є. Ярошинської на адре- су Г. Купчанка і його «Русской Правды» (поди- буємо такі в статті «Ще про руську інтелігенцію  та про нарід на Буковині» і в окремих листах до  інших адресатів 1890 р.), то вони принагідні, си- туативні та спричинені кандидуванням (до того  ж безуспішним) критикованого до Австрійської  палати послів від Вижницького округу, точніше,  риторикою  пропаганди,  що,  мабуть,  таки  мала  місце і без якої, власне, не обходиться пропаган- да. Представлені нижче епістолярні матеріали  (більшість – в уривках) подаються за хроно- логією,  примітки  –  наприкінці  того  тексту,  якого  стосуються.  Лексику  й  фонетику  ори- гіналів  збережено,  синтаксис  підпорядковано  сучасним  нормам.  Публікація  здійснюється  вперше  за  автографами,  що  зберігаються  у  Відділі  рукописів  та  текстології  Інституту лі- тератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.  Лист * Григорія Купчанка до івана ярошинського [фрагмент] (Лондон, 9.V.1882) <…>  А  Вашой  четырнадцатилетней  ми- лой дочцѢ, которой я счастливой и радостной  будущости желаю, буду посылаты в дар свою  «ЗвѢзду»  1  и  покорно  ею  прошу  прислати  мені,  где  которые  розвязки  загадок,  задач  и  т. д. <…> 1 Мова йде про ілюстрований щомісячник, що вихо- див у Лондоні з квітня 1882 року, редактором-видав- цем якого був Г. Купчанко. Крім художніх матеріалів,  перекладів,  часопис  уміщував  також  розраховані  на  юного читача математичні, шахові задачі, ребуси, ша- ради тощо. * Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 649]. Лист ** Григорія Купчанка до івана ярошинського [фрагмент] (Лондон, 20.V (1.Vі) 1882) <....> Не менее благодарен я и милень- кой  Вашей  дочери  за  ея  столь  любезное  внимание  ко  мне,  старому  другу  ее  добра- го отца. Дай Бог, чтобы она в благородном  своем научном стремленіи достигла самыхъ  большихъ  и  лучшихъ  успѢховъ,  чтобы  ея  народно-литературная  и  общественная  де- ятельность  принесла  пользу  и  славу  ей  и  чтобы  патриотическая  ея  деятельность  была в благо того бедного и несчастного, но  доброго и славного народа – народа русско- го – из которого она произошла и который  ожидает  от  своих  молодых  патриотичес- ких  и  благородных  сынов  и  дочерей,  как  она,  помочи,  защиты,  спасения!  Дай  Бог,  чтобы труд ея и любовь ея къ родному на- роду увенчаны были венцемъ славы и бла- га  народа.  Ея  прекрасное  русское  письмо,  ее  славный  почерк  письма  доказываютъ,  что в ней кроются большой талант и слав- ная,  полная  энергии  будущность.  Молю  Вас,  дражайший  друг  и  брат,  не  мучте  ее,  молоденькую  дочь  Вашу,  науками  и  ве- щами  не  посильными  и  для  общаго  блага  бесполезными: немецкую литературу и язык  она может изучить прекрасно, но, извините  меня, до совершенства она никогда не дове- дет; кроме того, немцы никак не нуждают- ся  в  хороших  факторах1  литературы  и  пр.,  так как таких у них бездна. Пусть она луч- ше образуется и действует на своем родном  литературном поле, на котором она достиг- нет скорее и лучших результатов, чем на чу- жой ниве, и на котором она приобретет ско- рее материальную пользу и большую славу.  У  нее  есть  великий  дар  к  писанию,  она  владеет  отлично  русским  языком2  и  знает,  как редко кто-нибудь в Буковине, особенно  среди женского пола, русское правописаніє.  Пусть она пишет исключительно по-русски  и пусть будет уверена, что если она потру- дится  так  год-два,  то  после  того  все  наши  ** Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 650]. З архівних та музейних колекцій и даже заграничные редакции будут с удо- вольствием помещать въ своих журналах и  пр. ея духовные произведения. Прежде все- го  пусть  она  начнет  собирать  и  списывать  народные русские песни из Ваших окрест- ностей:  но  пусть  она  так  записывает,  т.  е.  так  точно  и  верно,  как  народ  произносит  или  говорит.  Когда  у  нее  будет  несколько  сот таких песен, то я Вам сообщу адрес од- ного  ученого  общества3,  которое  заплатит  за те песни блистательный гонорар и, кроме  того,  напечатает  все  песни  в  особом  изда- нии. При записывании песен, сказок, зага- док, пословиц, молитв, примовок и пр. нуж- но записывать имена лиц и местностей,  от  которых и  где записаны те песни. Хорошо  было  бы  собрать  их  зо  всех  сел  (буковин- ских) над Днестром и т. д. такия народные  русские  песни,  сказки,  повести,  рассказы  и  пр.,  чем  Ваша  дочь  прославилась  бы  на  целый  образованный  русский  и  славян- ский  мир,  познала  бы  народный  русский  дух и принесла бы большую пользу нашей  русской литературе. Я готов давать Вашей  почтенной  дочери  в  этом  отношении  все  желаемые указания, советы и пр. Извините  великодушно,  что  я  так  много  расписался,  это я сделал потому, что познал из почерка  и правописания, ровно как из энергических  и  умных  черт  лица  любезной  Вашей  доче- ри,  что  она  способна  к  чему-то  высшему,  благородному,  прекрасному,  общеполезно- му, славному. Дай Бог, чтобы она была всю  свою жизнь довольною и счастливою. Я, по  крайней мере, вещую ей очень славную бу- дущность и в том твердо уверен, что она не  будет обыкновенною женщиною. <…> 1 Тут – виконавець приватних доручень. 2 Мовиться про руською, тобто українську, мовою.  3  Ідеться  про  Імператорське  російське  географічне  товариство в Петербурзі. Лист * Григорія Купчанка до Євгенії ярошинської [фрагмент] (відень, 7(19).іХ.1886) Многоуважаемая  госпожа  Ярошинская,  дражайшая соплеменница. Любезнейшее  Ваше  письмо  чрезвычайно  обрадовало меня, тем более, что оно так пре- красно писано по-русски. Что Вы жива и здо- рова, об этом я знал, так как я не переставал  спрашивать  о  Вас  и  о  почтеннейших  Ваших  родителях  у  своих  многочисленных  друзей  и  знакомых  в  родной  нашей  Буковине.  Но  что  Вы так хорошо владеете русским языком (сло- гом и правописанием), об этом я узнал только  из драгоценных Ваших строк, которыми я не  могу довольно налюбоваться. Не менее радуюсь, что Вы удостоили мой  ответ  своего  внимания  и  занимались  собира- нием русских народных песен и пр. Этим Вы  приобрели себе самую лучшую и вечную сла- ву  у  русского  и  вообще  славянского  народа.  <….>  Собранные  Вами  песни  и  пр.  я  готов  предложить  Императорскому  Русскому  Гео- графическому Обществу с просьбою издать их  особными книжками и послать Вам 100 кни- жок  вместо  гонорара  за  Ваш  труд.  Сборник  Ваш народных песен и пр. будет носить Вашее  почтенное имя. Вы спрашиваете меня, по какому пути Вы  должны  впредь  следовать  касательно  лите- ратурного Вашего стремления. На это я могу  ответить Вам только одно: поступайте в этом  отношении  и  впредь  так,  как  Вы  до  сих  пор  поступали,  и  все будет  хорошо. Пишите,  как  до  сих  пор,  русские  народные  песни,  сказки,  пословицы, загадки, заклинания (примівки) и  пр.  и  пр.,  присылайте  тот  Ваш  материал  мне  или  посылайте  его  прямо  Импер[аторскому]  Русскому  Геогр[афическому]  Обществу  в  Санкт-Петербурге,  читайте  и  изучайте  на- шую русскую отечественную историю, читай- те  самые  лучшие  русские  сочинения,  именно:  Тургенева, Льва Толстого, Пушкина, Гоголя,  Лермонтова, Ломоносова, Гончарова и пр. Де- * Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 507]. 66 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011 лайте  переводы  из  чужих  языков  на  русский  язык  и  вообще  пишите  возможно  много  по- русски. Если Вы так будете поступать, то Вы  приобретете очень скоро все необходимые для  Вас знания и сделаетесь со временем хорошою  русскою  писательницею,  так  как  у  Вас  есть  писательский  дар  и,  что  главное,  страстная  любовь к своей литературе. Я  так  предвижу,  что  Вы  когда-то  будете  славная  женщина  среди  нашего  несчастного  русского народа в Буковине. Только пусть это  не делает Вас надменною, иначе Вы не успеете  достигнуть необходимого совершенства. Будь- те, как до сих пор, тихи и скромны, не величай- тесь Вашими способностями и трудами, а рабо- тайте тихо и мирно, вдали от шумного мира. Льщу себя приятною надеждою, что не раз  гневаетесь на меня за сии мои «наставления».  Это не наставления, а искренние мои убежде- ния относительно Вас и Вашей будущности. Дай  Бог,  чтобы  Ваша  будущность  была  счастливая  и  блистательная  и  чтобы  патрио- тическая Ваша деятельность принесла самую  лучшую пользу бедному нашему народу и во- обще славянскому делу. Покорнейше  прошу  Вас,  Дражайшая  се- стрица,  поклонитесь  от  меня  милейшим  Ва- шим  родителям  и  родственникам  и  скажите  им, что я не перестаю о них думать и желать  им всякого благополучия. Приложенную  при  сем  мою  брошюрку  о  «Гайдамаках»1 извольте передать Вашему до- рогому отцу, моему старому товарищу и другу. Вам я пошлю в особой посылке несколько  русских  изданий.  За  сим  кланяюсь  Вам  ни- зенько и целую Вас сердечно. Ваш искренно Вам преданный брат, земляк  и слуга Григорій Купчанко. 1 Про яку працю Г. Купчанка йдеться, встановити  не вдалося. Лист * Григорія Купчанка до івана ярошинського [фрагмент] (відень, 3(15).іХ.1887) <…>  Если  бы  Ваша  дочь  Євгения  при- слала была мне свои песни, я давно издал бы  был их особою книжкою. Может быть, у неe  есть  копіи  собранных  ею  песенъ?  Если  есть,  то я покорно прошу ея прислать мне их, и я по- пробую издать их вместе со своими песнями.  Приложенная при сем вырезка содержит часть  собранных  и  изданных  мною  сатирических  и  танцовальных песен. Я прилагаю их для того,  чтобы Ваша дочь знала, каким правописанием  она должна писать народные песни. <….> візитова картка ** Григорія Купчанка із запискою до Євгенії ярошинської (відень, 3(15).іХ.1887) Многоуважаемая Евгенія Ивановна! Примите  искреннейшую  мою  благодар- ность  за драгоценный Ваш портрет:  он  оста- нется  для  меня  на  всю  мою  жизнь  одним  из  самых дорогих для меня предметов. Желаю Вам от души всего хорошего и кла- няюсь Вам сердечно. Вена, 3(15).ІХ.1887 г.                 Григорій Купчанко. Лист *** Григорія Купчанка до Євгенії ярошинської (відень, 16(28) січня 1889) Вена, 16 (28) января 1889 г. Многоуважаемая  Сестрица  Евгения  Ива- новна! Як  я  уже  увидомил  Вас  телеграммою,  Императорское  Русское  Географическое  Общество  в  Санкт-Петербурге  присудило  Вам в своем годовом собрании 11(23) с. м.  за Ваш этнографический труд, т. е. за Ваш  сборник  песен  русского  народа  в  Букови- не, великую серебрянную медаль. То дуже  высокое отличие, тым больше высокое, що  * Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 651]. ** Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 508]. *** Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 509]. З архівних та музейних колекцій разом  с  Вами  отмечены  названным  Об- ществом  только  немногие  русские  ученые,  мужчины.  Вы  представляете  первую  рус- скую  женщину  в  целой  Австро-Венгрии,  получившую  такое  высокое  отличие  за  научный  труд,  и  сие  отличие  тим  больше,  що  Вы  еще  дивчына  и  к  тому  иностран- ка  (Ruslanderin)  в  отношении  к  Санкт- Петербургскому  Импер[аторскому]  Рус- скому  Географическому  Обществу.  Сие  отличение  Вас  медалью  поставило  Вас  в  ряды  русских  писателей  и  ученых  и  Вы  отныне имеете полное право называть себя  писательницею  в  полном  смысле  слова  и  членом-корреспондентом Импер[аторского]  Русск[ого]  Геораф[ического]  Общества  в  Санкт-Петербурге. Искренне радуюсь, що Вы достигли та- кой славы, и радуюсь тем больше, що сла- ва  Ваша  вполне  заслуженная.  Вы  состав- ляете славу Вашей дорогой родины и славу  всего  русского  народа  в  Буковине.  Для  того  я  постановил  поместити  во  2-м  н-ре  «Русской  Правды»  почтенный  Ваш  пор- трет, описание драгоценной Вашей жизни  и писательской деятельности1. Потому по- корнейше прошу Вас немедленно прислати  мне данные о Вашей драгоц[енной] жизни  и писат[ельской] деятельности и, если воз- можно,  также  новейшую  Вашу  фотогра- фическую  карточку.  В  русском  народном  собрании  в  Чернивцях  31  января  Вы  не- пременно должны участвовать и говорити. Сердечно кланяюсь Вам и дорогим Вашим  родителям.  Искренно Ваш преданный друг и брат Гри- горій Купчанко. 1  Статтю  Г.  Купчанка  про  Є.  Ярошинську  було  надруковано  в  газеті  «Русская  Правда»  15  червня  1889 року (№ 9–10). візитова картка * Григорія Купчанка із запискою до Євгенії ярошинської (відень, 3.ііі.1889) Дорога моя сестрице! Я не гніваюсь на Вас,  бо  не  маю  до  того  ни  наименьшой  причины.  Причиною  моего  непростимо  долгого  молча- ния  в  отношению  до  Вас  есть  действительно  дуже велике занятие различными делами при  газете. Для того умильно прошу Вас простить  мое провинение перед Вами. Мене дуже диву- єть, що Вы еще не дістали Вашой серебряной  медали, о которой санкт-петербургские газеты  писали еще тогди, коли я Вам написал. Но по- терпить еще кілька дней, Вы, наверно, доста- нете Ваше заслужене отличіе разом с дипломом  и  с  Вашим  сборником  песенъ.  Может  бути,  що я приеду на Великдень в Буковину, тогды  наверно посищу почтенный Ваш дом. Коли я  достану дорогоценну вашу фотографію?.. Вас,  дорогих Ваших родителей и любезных ваших  сестер1 сердечно целует Григорій Купчанко. 1 Є. Ярошинська мала сестру і двох братів. Лист ** Григорія Купчанка до Євгенії ярошинської [фрагмент] (відень, 22.Vі.1889) <…>  Вашу  повесть1  я  читал  сей  час,  як  только  достал,  с  великим  інтересом  и  поста- новил печатать ее в «Русской Правде», що и  сделаю. Не отвечал я Вам для того, що дуже,  дуже занят в редакцыи. <…> 1 У 1889 році Є. Ярошинська написала з народно- го  життя  кілька  оповідань  моралізаторського  змісту  («Навернений  скупець»,  «Нетверезий  начальник»  та  ін.). Про який твір молодої авторки йде мова, невідомо.   * Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 511]. ** Зберігається у ВР [ф. 101 (М. Павлика), № 512]. 68 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011 1. Андрусяк М. До чого змагав Богдан Дідиць- кий / Микола Андрусяк // Життя і знання. – 1934. – Чис. 7/8. – С. 207–208. 2. Добржанський О. Національний рух укра- їнців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. : монографія / О. Добржанський. – Чернів- ці : Золоті литаври, 1999. – 574 с. 3. Купчанко Г. Русский народ / Григорий Куп- чанко. – Вена: Книгопечатня Фридриха Ясперса в Вене. – 27 с. 4. Овсянико­Куликовский Д. Н. Введение к «Истории русской интеллигенции» // Осьма- ков Н. В. Психологическое направление в русском литературоведении. Д. Н. Овсяни- ко-Куликовский. – М.: Просвещение, 1981. – С. 109–121. 5. Сінченко Г. І. Купчанко як фольклорист і етнограф (1849–1902) / Г. І. Сінченко // Тези до- повідей ХХІІ наукової сесії Чернівецького уні- верситету. Секція філологічних наук. – Чернівці, 1966. – С. 143–145. 6. Смаль­Стоцький С. Буковинська Русь: культурно-історичний образок / Степан Смаль- Стоцький // Зелена Буковина. – Чернівці, 1996. – № 3–4; 1997. – № 1. 7. Цегельський Л. З австрійської України. Га- лицьке москвофільство в останній його фазі / Льонгин Цегельський // Літературно-науковий віс ник. – 1910. – Т. L. – Кн. V. – С. 389–406. 8. Ярошинська Є. Лист до Михайла Павлика [1. VІ.1889] / Євгенія Ярошинська / Ярошинська Є. Вибрані твори. – К. : ДВХЛ, 1958. – С. 379–380.

Similar Items