Поетика і прагматика південнослов’янських плачів
Рецензія на книгу: Микитенко О . Балканослов’янський текст поховального оплакування: прагматика, семантика, етнопоетика. – К. : ІМФЕ НАН України, 2010. – 424 с.
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Series: | Народна творчість та етнологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43388 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Поетика і прагматика південнослов’янських плачів / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 79-81. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43388 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-433882025-02-23T20:12:07Z Поетика і прагматика південнослов’янських плачів Poetics and Pragmatics of the South Slavic Lamentations Коваль-Фучило, І. Рецензії Рецензія на книгу: Микитенко О . Балканослов’янський текст поховального оплакування: прагматика, семантика, етнопоетика. – К. : ІМФЕ НАН України, 2010. – 424 с. 2011 Article Поетика і прагматика південнослов’янських плачів / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 79-81. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43388 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Коваль-Фучило, І. Поетика і прагматика південнослов’янських плачів Народна творчість та етнологія |
| description |
Рецензія на книгу: Микитенко О . Балканослов’янський текст поховального оплакування: прагматика, семантика, етнопоетика. – К. : ІМФЕ НАН України, 2010. – 424 с. |
| format |
Article |
| author |
Коваль-Фучило, І. |
| author_facet |
Коваль-Фучило, І. |
| author_sort |
Коваль-Фучило, І. |
| title |
Поетика і прагматика південнослов’янських плачів |
| title_short |
Поетика і прагматика південнослов’янських плачів |
| title_full |
Поетика і прагматика південнослов’янських плачів |
| title_fullStr |
Поетика і прагматика південнослов’янських плачів |
| title_full_unstemmed |
Поетика і прагматика південнослов’янських плачів |
| title_sort |
поетика і прагматика південнослов’янських плачів |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43388 |
| citation_txt |
Поетика і прагматика південнослов’янських плачів / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 79-81. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹfučiloí poetikaípragmatikapívdennoslovânsʹkihplačív AT kovalʹfučiloí poeticsandpragmaticsofthesouthslaviclamentations |
| first_indexed |
2025-11-25T00:41:07Z |
| last_indexed |
2025-11-25T00:41:07Z |
| _version_ |
1849720850740150272 |
| fulltext |
ірина Коваль-Фучило
пОЕТИК А І пРА ГМ АТИК А
пІВДЕННОС ЛОВ’ЯНСЬК И х п Л АЧІВ
Наукова діяльність відомої української
фольклористки, перекладача із сербської та
македонської мов Оксани Олегівни Мики-
тенко добре знана не лише на Батьківщині,
а й за межами України. Її дослідження були
опубліковані в наукових виданнях України,
Білорусі, Болгарії, Голландії, Греції, Лит-
ви, Македонії, Польщі, Росії, Сербії, Сло-
ваччини та Угорщини. Оксана Микитенко
досліджує українсько-південнослов’янські
етнокультурні зв’язки, обрядовий фольклор
слов’ян. Її цікавлять проблеми трансформа-
ції народної культури, літературно-фоль-
клорні взаємовпливи.
Спеціальним об’єктом багатолітніх студій
Оксани Олегівни є поховальна обрядовість,
а саме, традиційне оплакування померлих.
1992 року в Києві побачила світ її праця про
сербські голосіння «Сербські голосіння: по-
етичний та історико-географічний аналіз».
Відтоді дослідниця розширила й поглиби-
ла ареал вивчення народного оплакування,
про що свідчить її монографія, присвячена
балканослов’янському оплакуванню.
«Балканослов’янський текст поховаль-
ного оплакування» – це аналіз семантич-
ної структури, поетичної системи і функ-
ціонального навантаження фольклорних
текстів, здійснений за допомогою сучасних
підходів до граматики усної словесності, які
розрізняють глибинну структуру, текстур-
ний рівень стильового виразу та контексту-
альний рівень, на якому враховують кореля-
цію тексту і традиційної культури загалом.
Для з’ясування особливостей плачів авторка
виділяє такі три рівні тексту:
І. Зовнішній рівень композиційно-
структур ної реалізації, де модель тексту існує
латентно, тобто це ідеальна, умовна, модель,
певний інваріант, набір композиційно-важли-
вих прийомів та стилістичних особливостей
тексту (звертання, риторичні запитання, діа-
логічна та монологічна форми викладу, форму-
ли початку і кінця тощо);
ІІ. Середній рівень, у межах якого відбува-
ється взаємозв’язок цих прийомів, що формує
жанрову структуру тексту;
ІІІ. Вербально-демонстраційний рівень –
текстуальна константа експлікується безпосе-
редньо в тексті як показник поетичної системи
фольклорного жанру (с. 13).
Саме з’ясування максимальної інварі-
антної моделі, на думку авторки моногра-
фії, дає змогу вирішити проблему динаміки
вираження та жанрової специфіки тексту в
певній фольклорній традиції. Остання ви-
значає структуру, побутування різних жан-
рових форм, які різняться за функціональ-
но-прагматичними, сюжетно-тематичними,
формально-стилістич ними показниками.
Такий підхід до предмета дослідження ви-
магав від авторки фахового володіння не
лише фольклорним, а й етнографічним мате-
ріалом, адже для коментування конкретного
тексту і для реконструкції умовної повної
моделі оплакування необхідно враховувати
контекст його побутування.
Рецензована книга містить два основні
розділи: власне дослідження болгарської,
македонської, сербської і чорногорської
традицій оплакування і «Покажчик етно-
поетичних констант поховальних плачів».
Аналіз кожної зазначеної традиції вміщує
огляд вивчення теми, термінологію оплаку-
вання та особливості побутування, розгляд
етнопоетичних констант плачів болгарської
та македонської традицій, сербських і чор-
ногорських тужбалиць.
Микитенко о. Балканослов’янський текст поховального оплакування: прагматика,
семантика, етнопоетика. – К. : іМФе НаН України, 2010. – 424 с.
80
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011
Українського дослідника усної народної
словесності особливо зацікавить четвертий
розділ монографії Оксани Олегівни «По-
етичні особливості балканослов’янського та
українського тексту поховального оплаку-
вання». Він містить підрозділи, присвячені
колористичному кодові поховальних плачів,
аналіз паралелей українського «сумного
весілля» і балканослов’янських паралелей,
розгляд поетичних особливостей плачів за
дітьми, а також порівняння динаміки кон-
стантного вираження балканослов’янського
та українського поховального плачу – від
фольклорної імпровізації до письмового тек-
сту. Тут слушним спостереженням авторки
є твердження, що «південнослов’янський
текст значно скромніший за яскравістю
барв, і в ньому майже не зустрічається чер-
воний колір» (с. 161).
Оксана Микитенко наводить цікаві роз-
думи болгарських дослідників про сучасні
трансформації поховального обряду, зо-
крема про надгробне слово, яке в нових
комунікативно- інформаційних умовах вико-
нує комунікативно-функціональну роль по-
ховального оплакування, певною мірою ком-
пенсуючи розпад традиції в містах (с. 28).
В Україні, за нашими польовими спостере-
женнями, в селянських похоронах тради-
ційний жанр голосіння часто витісняють по-
хоронні пісні. Так відбувається на західних
теренах. Водночас на Поліссі, зокрема на
Чернігівщині, голосіння й похоронні пісні іс-
нують паралельно. У таких змінах активізу-
ється гендерний аспект виконання, оскільки
надгробне слово виконують чоловіки, а похо-
ронні пісні – жінки.
Українську та балканослов’янську тради-
цію поховального оплакування споріднюють
обрядова регламентація виконання голосін-
ня (коли можна і коли не можна голосити),
набір основних мотивів оплакування, поми-
нальна обрядова практика (поминають на
3-й, 9-й, 20-й, 40-й дні, півроку, один рік,
2 та 3 роки). Болгарські музикознавці від-
значають циклічність виконання плачів як
у поховальному, так і в післяпоховальному
обрядах, коли голосильниця в новий текст
вплітає більші чи менші фрагменти й бло-
ки попереднього плачу, тобто вводить свої
попередні плачі до новіших. Порівняйте з
українською традицією: на Чернігівщині
жінка голосила за сусідом, який був одно-
класником її раніше померлого сина, і, опла-
куючи померлого, передавала привіт синові,
розповідаючи, як тужить за ним:
«Передай мойому синочку
І твойому товаришу Гриші,
Ви там ізийдитеся
І будете балакать,
Передайте від матери,
Розкажіть, як вона горує за тобою!
Я так трошечки проплакала, так мені хоті-
лося» (записала І. Коваль-Фучило від Новак
Людмили, 1936 р. н., у с. Велика Кошелівка).
Цей випадок типологічний із македонською
традицією, де «інші жінки, які прийшли навіть
із третіх сіл, голосять, якщо мають свого не-
давно померлого» (с. 71).
Вищеназвана поховальна традиція харак-
теризується численними архаїчними рисами.
У ній детально опрацьовано систему обря-
дових учасників. Традиція зберегла назву
«водарка-полеварка» – так називали жінку,
яка впродовж 40 днів поливала щодня моги-
лу. Водночас на Чернігівщині 40 днів на під-
віконні в домі, де хтось помер, стояла вода.
Її щодня міняли на свіжу: «Воду ставлять,
40 днів щоб стояла /…/ Міняють кажний
день /…/ Хто не поставив, забув, – так
сниться людям» (записала І. Коваль-Фучи-
ло на Чернігівщині в 2010 році). Цікаво, що
тут добре розвинена й збережена номінація
персонажного ряду учасників похорону: є
радильниці (порядкують тіло), читальниця
(читає Псалтир), гробатері (гробарі, роблять
труну, копають могилу).
Македонська традиція зберегла ієрар-
хію в оплакуванні померлого: «Дочки по-
мерлого мають першість від сестер /…/
якщо немає дочок, то тоді сестри займають
їхнє місце» (с. 71). В українській традиції
рецензії
також «зачинає голосити, приміром, за до-
чкою мати, старша, опісля молодша сестра
покійної. Наколи близша рідня вимерла,
тоді плачуть дальші своячки або перша ліп-
ша жінка» (Свєнціцький І. Передмова //
Свєнціцький І. Похоронні голосіння //
Етнографічний збірник. – Львів, 1912. –
Т. 31. – С. 25). Македонську та українську
поховальні традиції споріднюють: певна за-
борона чи незаохочення оплакувати помер-
лих у старому віці, а також зовсім маленьких
дітей (с. 73) (така регламентація пов’язана
з уявленнями про надто довгий і невижитий
вік, що трактували як порушення норми);
заборона батькам бути учасниками похоро-
ну першої дитини (македонська традиція,
с. 74) і заборона матері йти на цвинтар у
день похорону, якщо вона хоронить першу
дитину-немовля (українська); рекомендації
стерегти викопану могилу (с. 76) [«зверху
ями, тільки викопали, зразу дві лозинки
навхрест укладується /…/ щоб чорт не за-
скочив туда» (записала І. Коваль-Фучило
від Сидорця Юрія, 1957 р. н., у с. Велика
Кошівка)].
Наукова цінність рецензованої ро-
боти полягає не лише в запропонова-
ній авторкою новій концепції бачення
балканослов’янського оплакування, а й у
тому, що вона вводить в український фоль-
клористичний дискурс тексти інших тради-
цій, що дає змогу дослідникам українсько-
го фольклорно-етнографічного матеріалу,
зокрема родинно-побутової обрядовості,
робити висновки про свій матеріал на під-
ставі порівняльних зіставлень. Це посилює
рельєфність студій над вітчизняним мате-
ріалом, уможливлює його глибше бачення.
Інтерес до жанру голосінь засвідчив
Другий всеросійський з’їзд фольклористів,
що відбувся в Москві у лютому 2010 року.
Тут цьому жанрові присвятили спеціальне
засідання «Причитания», і вже звичною
стала для дослідників таких текстів назва
«причитаньеведы». Тому є підстави тверди-
ти, що монографія пані Оксани знайде сво-
го зацікавленого читача-спеціаліста. Мені
як фольклористу, який багато років присвя-
тив українським похоронним голосінням,
дуже бракує перекладу особливо цікавого
«Покажчика етнопоетичних констант по-
ховальних плачів». А ще хотілося б, щоб
Оксана Олегівна взялася за доволі склад-
не завдання перекласти й видати збірник
балканослов’янських плачів.
Монографія Оксани Микитенко «Балкано-
слов’янський текст поховального оплакування:
прагматика, семантика, етнопоетика» – це
цілісне наукове дослідження, виконане на ви-
сокому науковому рівні, оснащене відповідним
науковим апаратом, зокрема переліком
наукової літератури і джерел, примітками.
Ця робота – вагомий внесок у дослідження
духовної культури слов’ян.
|