Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку
The plot of the Mediterranean ballad in the Romance tradition, known under the title of Noble pastora (the Noble Shepherdess), is analysed in this paper, largely on the examples of Castillian and Dalmatian variants. It is emphasised that this ballad is one in which philological criticism has identif...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43405 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку / С. Делич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 51-56. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859733417519742976 |
|---|---|
| author | Делич, С. |
| author_facet | Делич, С. |
| citation_txt | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку / С. Делич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 51-56. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | The plot of the Mediterranean ballad in the Romance tradition, known under the title of Noble pastora (the Noble Shepherdess), is analysed in this paper, largely on the examples of Castillian and Dalmatian variants. It is emphasised that this ballad is one in which philological criticism has identified the existence of genetic affinity between Greek, Albanian, Croatian, Italian, French and Hispanic ballads.
U članku autor istražuje mediteranske balade priču o plemenitih pastira, kao i tekst, što aktsentualizuyetsya semantički aspekt slike žena u smislu seljačkog mentaliteta nasuprot mentalitetu plemenite elite. Glavni ženski lik ove balade smatra se u pogledu obiteljskih i društvenih odnosa.
|
| first_indexed | 2025-12-01T14:32:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
Представники інтерпретативної етнографії часто
зауважують, що предмет їхнього дослідження етноло-
гами і фольклористами ґрунтовно розглянуто. Ідеться,
зокрема, про «приборкання» селянина, якому в науко-
вих дискурсах, а також упорядники антологій припису-
ють певні погляди і переконання або навіть тверджен-
ня, що нібито є автентично селянськими. Разом з тим
увагу переважно зосереджено на тому, що та ж таки
традиція відображає, хоча й несвідомо, елітарну куль-
туру, відтворюючи цінності, які можна охарактеризува-
ти поняттям «погляд зверху» на певні реалії повсякден-
ного життя або на інституції, котрі відрізняються від
тих, яких уважають традиційно народними. У моногра-
фії про шотландську баладу Д. Бухан зауважив, що
виконавці традиційних пісенних жанрів, які переважно
походять із селянського середовища, передають у тво-
рах захоплення світом аристократів. Напівпрофесійні
співаки й анонімні виконавці рідко переказують історії
саме про селян. Навпаки, лише королі, принцеси і
графи стали їхніми улюбленими героями. Щось подіб-
не спостерігаємо і в іспанських баладах (романсеро), і в
старих хорватських баладах (бугарштицях), проте
середньовічні феодально-аристократичні ідеологеми
наявні й тоді, коли хорватську традицію піддають сум-
ніву – як у десятистопних баладах, так і в епічних пое-
мах про родинне життя, датованих ХІХ–ХХ ст., які більш
адаптовані до селянського середовища.
Хоча оповідачі, які розповідають про себе, ховаючись
за масками нараторів і персонажів різного соціаль ного
статусу, ідентифікують себе з останніми, у фольклорі ж
простежуємо зацікавлення світом аристократів, запози-
ченого в селянське середовище, вихідцями з якого є
виконавці балад. Однак поява королів, графів і принцес
у баладах і ліричних піснях, які часто діють разом з
пажами, прислугою і пастухами, і ознайомлення з ними –
це не просто «нейтральні» процеси, що лише «змішу-
ють» реальність різних соціальних прошарків, це
модальність двозначної локалізації, у якій зіштовхують-
ся та переплітаються різні погляди на світ. Ця локаліза-
ція вказує на руйнування меж між звичайними наратив-
ними категоріями, такими, як персонаж/наратор або
наратор/оповідач. Іншими словами, коли «шляхетні
люди» в баладі діють або розмовляють, ми знаємо, що
їхні вчинки і слова «фільтрує» наратор, наділений силою
красномовства, оскільки він – оповідач. Залишки цієї
подвійної локалізації є і в сучасній традиції (відповідно
до того, що відомо про контекст виконання іспанських
ліричних пісень у середньовіччі і на початку Нового
часу), що зазнала змін як у способі передачі, так і в
сприйнятті слухачами. Аналогічна ситуація і з хорват-
ською традицією, де існують докази того, що публіку
репрезентували різні соціальні прошарки. Коли кон-
текст, що дає життя баладі, зникає, текст «відкриваєть-
ся» і «адаптується» до нового контексту, який знову
можна використовувати як основу для баладного сюже-
ту: різниця між «шляхетною людиною» і «селянином»
трансформується в опозицію з багатьма протиставлен-
нями (місто і село, воїн і селянин, багатий і бідний).
Класичний сюжет балади про знущання лихої свекру-
хи з невістки, коли син від’їздить на війну, відомий на
території Середземноморського регіону та за його межа-
ми: в іспанській, єврейській, французькій, фламанд-
ській, італійській, хорватській, албанській, грецькій
традиціях. Баладу було надруковано в збірках ліричних
пісень Середземномор’я ХVІІІ–ХІХ ст. під назвами «The
Noble Shepherdess» («Шляхетна пастушка») або «The
Noble Swineherd» («Шляхетна свинарка»); вона є при-
кладом спостереження за двома соціально різними,
проте історично більш-менш близькими сегментами
традиційного суспільства, елітарної і масової культури, а
також нерозривного переплетення різних голосів –
«низького» і «високого» – при формуванні сюжету бала-
ди. Інтерпретація цього твору зазвичай ускладнена вна-
слідок втручання філолога і фольклориста, які досліджу-
ють балади і ліричні пісні, намагаючись уявити серед-
ньовічне суспільство й аристократичну феодальну
Селянське і шляхетне, селянське і міське:
взаємозв’язок народної та елітарної культури в
середземноморській баладі про шляхетну пастушку
The plot of the Mediterranean ballad in the Romance tradition, known under the title of Noble pastora (the Noble
Shepherdess), is analysed in this paper, largely on the examples of Castillian and Dalmatian variants. It is emphasised that this
ballad is one in which philological criticism has identified the existence of genetic affinity between Greek, Albanian, Croatian,
Italian, French and Hispanic ballads.
Keywords: high culture, Mediterranean ballad, low culture, plot «The Noble Shepherdess», noble culture.
U članku autor istražuje mediteranske balade priču o plemenitih pastira, kao i tekst, što aktsentualizuyetsya semantički
aspekt slike žena u smislu seljačkog mentaliteta nasuprot mentalitetu plemenite elite. Glavni ženski lik ove balade smatra se u
pogledu obiteljskih i društvenih odnosa.
Ključne riječi: elitnа kulturа, mediteranska balada, seljačka kultura, na parceli od «Noble pastirice», plemenita kultura.
Симона Делич
УДК 398.87:316.72
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
52 Біля витоків хорватської фольклористики
матрицю, яких традиційно вважають контекстом,
прив’язаним до цінностей матеріального й морального
світу в баладі. Сюжети балад і усних поем, що є предме-
том нашого дослідження, можна розглядати як приклад
переходу від наратора, оповідача і слухача, а також як
зв’язкову ланку між фольклористом, філологом, тради-
ційним сюжетом, між дослідниками балад і, власне,
нараторами. Їх охарактеризовано не однозначно, так
само наратори визначали і соціальні відносини, про які
йдеться в баладі під назвами «The Noble Shepherdess»
або «The Lady Shepherdess» («Леді-пастушка»),
об’єднуючи, таким чином, різнорідні со ціальні прошар-
ки в новотворі, що загалом є типовим для фольклору.
Нарешті, вивчення цієї балади в компаративному аспек-
ті додає ваги поняттю «елітарна культура», хоча й ця
інтерпретація має контраргумент, утілений у почутті
«місцевого космополітизму», яке постійно виражається
або відчувається, і саме його активно вивчають у сучас-
них антропологічних дослідженнях середньовічного
су спільства, що у свою чергу може слугувати основою
для компаративної етнографії.
Сюжет твору, зафіксованого не лише французькою,
але й відтвореного романськими мовами, а також хор-
ватською і грецькою, як зауважили Донсьє, Нігра і
Стейн (Stein), закорінений у французькій традиції
(«Shepherdess» («Свинарка»)) і, подолавши мовні кор-
дони, поширився до Італії і на Балкани, а також до
Іспанії. Головний герой балади, якого забирають на
війну, уже на початку розповіді є узагальненим обра-
зом феодального воїна (принц Марк у багатьох хорват-
ських сюжетах). Незважаючи на те що ліро-епічні пісні
не зафіксовані серед романсеро ХVІ ст., можливо, через
ігнорування укладачами збірок на користь пісень з
епічно-сімейної тематики, у сучасній іспанській тради-
ції романсеро зараховують до групи «лицарських
пісень», оскільки вони містять показові феодальні ідео-
логеми. Зокрема, O. Делорко, протиставляючи хорват-
ську баладу і жанри ліричних пісень епічним десяти-
стопним текстам, які до середини ХХ ст. домінували в
хорватській культурі, і розуміючи під терміном «ліро-
епічні пісні» жанр коротких епічних творів зі щасливим
фіналом, так само, як і жанр сімейних епічних поем,
акцентував на феодально-аристократичній матриці,
що простежується в іспанських ліричних піснях.
Висловлювання персонажів-чоловіків – ключовий
аргумент на користь того, що в баладі «The Noble
Shepherdess» підданий сумніву «перехід культурних
цінностей до нижчої культури». Наявність головного
героя балади – один з найбільш сталих елементів сюже-
ту. Однак в компаративних дослідженнях з проблем
походження балади безіменні жіночі персонажі, що
належать до обох статусів, хоча і подані в заголовках
антологій, однак залишені поза увагою. Феодальна
матриця, що використовується для поширення балади
в регіоні Середземномор’я і для ідентифікації сюжету в
численних середземноморських традиціях, зберігаєть-
ся, проте залишається загадкою, як і в багатьох інших
прикладах. Відтак постає питання: як балада пошири-
лася на такій значній території, зберігши при цьому
переважну кількість незначних подробиць сюжету? На
думку Ж. Донсьє, уперше балада з’явилася у Франції, на
що вказує чоловіче ім’я головного персонажа – Гійом де
Бевуї, яке побутує в багатьох французьких варіантах
балади і про яке відомо, що Гійом був, імовірно, відо-
мою історичною особою ХІІІ ст. Окрім того, Ж. Донсьє
припустив, що саме цей персонаж – «один з найвпливо-
віших баронів у французькому районі Дофін», і йому
належали землі в місцевостях Бовуар-де-Марк і В’єнно.
Він брав участь у хрестових походах, його ім’я згадано
в баладах Каталонії і П’ємонта (це пояснюємо подібніс-
тю між історичними особами і героями балад, а також
тим, що протагоніст балади, як і учасники хрестових
походів, змушений був подорожувати «на іншу сторону
моря» у складі свити Його Величності). Ж. Донсьє
також стверджував, що балада здолала мовні і культур-
ні кордони від Франції до Іспанії, подорожувала з Італії
до Східного Середземномор’я. Зважаючи не те що вона
збереглася в культурі боснійських євреїв, можемо при-
пустити, що ліро-епічні пісні були частиною репертуа-
ру євреїв навіть до розселення діаспори наприкінці
ХV ст. З огляду на цей факт, проникнення балади з
Франції до Піренейського півострова датуємо пізнім
середньовіччям. Сучасну баладу записано десятистоп-
ним віршем, а за стилем і структурою вона подібна до
епічних балад островів і центральної частини Далмації,
у яких навіть згадано про часи перебування хрестонос-
ців на Адріатичному узбережжі протягом ХІІІ ст.
Водночас у хорватських варіантах усної поеми закцен-
товано на селянській матриці, а її герої більш реаліс-
тичні, аніж ті, що з’являються, наприклад, у текстах
Східного Середземномор’я, про що згадано в інших
популярних творах. Ведучи мову про багату грецьку
традицію балад про леді-пастушку, Е. Аєнса-Пратт
погодився з Бау-Бові в тому, що сумнівним є питання її
«імпорту» з французької і провансальської традицій,
адже найбільш складні сюжети записані на о. Кіпр, де
не було впливу французького роду Лузиньянів упро-
довж майже трьох століть (з 1191 до 1489 р.).
Інтенсивний розвиток скотарства слугує контек-
стуальним тлом для середземноморського сюжету
балади, хоча вона і є прикладом стилізованої пасто-
ральної теми, до якої так часто звертаються в літерату-
рі й фольклорі. Зла свекруха змушує невістку самостій-
но пасти свиней у французькій, італійській, каталон-
ській традиціях; пасти овець, корів або кіз у кастиль-
ській, єврейській, албанській, грецькій, хорватській
традиціях; наказує їй виконати таке завдання, яке не
відповідає соціальному статусу невістки. Загалом у
середньовічному суспільстві для жінки-селянки було
нехарактерно перебувати далеко від дому тривалий
час, оскільки це шкодило честі її чоловіка та було гань-
бою для неї самої. Ще кілька типових мотивів також
характерні для різних традицій і мають чітке розріз-
нення відповідно до західного і східного середземно-
морського типу. Якщо розглядати характерний для
романської традиції мотив «дивовижної пісні» в сцені,
коли чоловік і дружина впізнають один одного, то хор-
ватські балади й епічні поеми є перехідними формами
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
53Симона Делич. Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народ-
ної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку
між західно- і східносередземноморськими баладами, а
деякі культурологічні ознаки західного середземномор-
ського ареалу наявні також у єврейських баладах
Боснії. Компаративний аналіз уможливлює виявлення
значних макрорегіональних відмінностей, а наявну на
рівні поетики в межах окремих макрорегіонів (висо-
кий рівень варіативності притаманний, наприклад,
хорватській традиції) варіативність можна звести до
загального знаменника під назвою «баладний тип».
Сцена, коли чоловік і дружина впізнають один одного,
відбувається в романських варіантах поеми в примі-
щенні, у хорватському і грецькому – у горах. Щасливою
розв’язкою завершуються всі варіанти балади – віднов-
ленням честі невістки і її повторним уведенням у сім’ю
чоловіка як рівноправного члена.
Разом з тим порівняння східно- і західносередземно-
морських типів балад – ми відносимо хорватську баладу
до перехідних форм у зв’язку з тим, що вона ввібрала
певні мотиви з романських традицій (наприклад, мотив
дивовижної пісні, у якій чоловік упізнає свою дружину,
перебуваючи високо в горах) – ставить під сумнів похо-
дження балади з елітарної культури або виключно із
цього джерела, з огляду на неможливість доведення
походження балади з інтерпретації феодально-аристо-
кратичної матриці. Неможливо на основі сучасних запи-
сів стверджувати, що процес надання сюжету селянсько-
го антуражу є результатом трансформації традиції,
«приземлення» сюжету. Чи він спочатку виник в елітар-
них колах, чи був скомпільований кочовими поетами-
комедіантами, чи, цілком можливо, що все було якраз
навпаки? Феодальні ідеологеми, які чітко помітні в
романських традиціях, могли бути результатом послі-
довного входження, двозначної локалізації теми, яка,
можливо, увійшла до народної культури, що перебувала
здебільшого на відстані від вищих соціальних класів, у
той час як елітарна і народна культура почали відокрем-
люватися одна від одної. Окрім того, сюжет міг отрима-
ти новий стимул і самотужки потрапити до сучасної
фольклорної і філологічної практики шляхом запису
текстів балад у польових умовах, коли філологи і фольк-
лористи почасти усвідомили роль елітарної публіки.
Два протилежні життєві шляхи продемонстровано і в
одязі, їжі, у стилі життя пастушки і леді, вони постійно
протиставлені в іспанській і хорватській традиціях бала-
ди. Два різні стилі життя протиставлені навіть тоді, коли
це впливає на послідовність розгортання сюжету та на
характеристику основних персонажів. Саме в зачині
балади, коли чоловік, вирушаючи на війну, довіряє своїй
матері наглядати за дружиною, протиставлені дві
модальності життя – селянська й аристократична, – і ці
життєві стандарти пов’язані з двома можливими стату-
сами молодої дружини в її новій сім’ї. Однак поради
шляхетного воїна своїй матері щодо поводження з дру-
жиною за його відсутності можна розглядати як несуміс-
ні з тематичним аспектом (шляхетність), що є ознакою
лицаря. Виявляється, шляхетний герой висловлює
селянські побажання. Наприклад, у каталонській тради-
ції, як і в інших середземноморських романських тради-
ціях, син благає матір не змушувати його дружину
виймати хліб з печі, прати білизну, одначе їй дозволено
шити і вишивати. У болгарських варіантах син також
просить матір, щоб його дружині, яка походить із «чес-
них людей» (gent honrada), не загадували роботи, яка їй
не відома; лише як виняток нехай їй дадуть срібний
глечик для води, коли вона питиме вранці шоколад.
У кастильській традиції в чоловіка немає інших поба-
жань, окрім тих, які мають на меті захистити його дру-
жину, зробити їй щось приємне: нехай його мати і
сестра виходять разом з його нареченою в люди і навча-
ють її вишивати. Шиття і вишивання – це ті справи,
яким жінка може присвятити себе у єврейських варіан-
тах, що були записані Манрике де Лара в мароккансько-
му м. Танжер 1915 року. У міських єврейських версіях із
Сараєво (Боснія і Герцеговина) свекруха наглядає за
невісткою, як за власною донькою, і бере її із собою на
прогулянки та на прийоми. Однак у всіх цих сюжетах не
зазначено, що інші члени родини вдаються до виконан-
ня завдань челяді або пастуха, тому такі вказівки щодо
поводження з невісткою за відсутності сина можуть бути
ідентифіковані як несправедливі і такі, що виявляють
ознаки порушення статусу. У будь-якому випадку, визна-
чення соціальної позиції молодої жінки оповідачем і
наратором та її наступне приниження – ось два факти,
які чітко простежуються. Герой з Далмації може заборо-
нити своїй матері відправляти його дружину пасти
овець, приносити воду або виконувати таку роботу, до
якої вона ще не звикла, але інколи він може лише ради-
ти своїй матері не відпускати її саму по воду або не йти
в поле «без капелюшка і шовкового шалика», щоб її
шкіра не «потемніла», коли вона ходитиме під сонцем.
В інших варіантах герой повністю усуває свою дружину
від домашньої роботи, до якої вона не звикла, хоча з
тексту зрозуміло, що пасти худобу – це звичайне заняття
для решти жінок. У деяких випадках відбувається
повторна інтерпретація соціального статусу: у хорват-
ських баладах, у яких певні герої мають арабські імена,
вищим соціальним статусом наділена саме жінка, а не
чоловік. Однак у сюжетах, при ознайомленні з аристо-
кратичним світом, збережено риси соціальної опозиції,
які в хорватських варіантах ХІХ–ХХ ст. інколи трансфор-
мовані в конфліктні ситуації між містом і селом, між
різними етнічними групами, між волохами і мешканця-
ми прибережних районів Середземномор’я, з їхніми різ-
ними способами життя і засобами для існування. При
дослідженні протиставлень, створених у зв’язку з кла-
сичним записом поем, варто пам’ятати про обидві опо-
зиції – наратор/філолог і наратор/фольклорист.
І в хорватських, і в іспанських баладах наявне поєднан-
ня сімейного та класового аспектів, коли свекруха не
дотримується даної сину обіцянки, тому вимушено пору-
шуються правила носіння одягу через її наказ невістці
зняти шовкові шати і одягнути вбрання пастушки. Окрім
того, вишукана гра впізнавання один одного чоловіком і
дружиною відіграє вагому роль і є неоднозначною дією,
яка може піддати сумніву відносини, описані в баладі. Дія
впізнавання героями один одного трапляється у фолькло-
рі досить часто й означає, згідно з Аристотелем, «перехід
від незнання до знання» і є нагородою доброчесній дру-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
54 Біля витоків хорватської фольклористики
жині та покаранням тим, хто вчиняв стосовно неї зло.
У середньовічних роботах також висвітлено, як Господня
воля керує людськими вчинками. Разом з тим розтягнен-
ня в часі впізнавання фокусує увагу на «точці», через яку
відбувається це подовжене впізнавання. Штучне подо-
вження впізнавання, при якому відтворюється зростаю-
чий сумнів, майже завжди супроводжується підтверджен-
ням певного тематичного контексту, який міститься на
іншому боці запропонованого змісту. У кастильській тра-
диції впізнавання також відсунуте в часі, навіть після
того, як чоловік упізнав свою дружину: ця затримка дає
йому змогу перевірити честь своєї дружини, а їй виграти
час, щоб поскаржитися на знущання своєї свекрухи ніби-
то незнайомому адресатові.
У всіх традиціях цієї середземноморської балади випа-
санню худоби в процесі взаємного впізнавання чоловіка і
дружини відведена вагома роль: так, ніби жінка повинна
бути пастушкою, щоб увійти в нову сім’ю. Однак випасан-
ня худоби – це передусім локус ідентифікації, зміна одягу,
що ускладнює впізнавання. Пастухи поводяться як арис-
тократи, у той час як лицарі є гіршими, аніж пастухи. Два
різні способи життя, відтворені в одязі, їжі, способі життя
пастушки й леді, постійно протиставлені: у світі масок і
запізнілого впізнавання, де випасання худоби створює
сценарій, заготовлений заздалегідь, і де зовнішність є
оманливою, чи ж можемо ми, нарешті, запитати, чи
«справжнє життя» вирує під маскою? Чи ті маски певним
чином пов’язані з духом балади? Невже жінці потрібно
було стати пастушкою лише тому, що балада розповідає
історію із життя шляхетних?
Дискусії про ознаки балади в сучасній традиції зазви-
чай звучать не дуже переконливо, особливо, якщо роз-
глядати баладу про шляхетну пастушку, походження
якої і нині невідоме. Є багато прикладів із середньовіч-
ної літератури, у яких історія про злу свекруху введена
до сюжету, де наявні герої-аристократи (наприклад,
легенда про лицаря-лебедя, агіографічна оповідь про
св. Годольєва). Окрім того, ірраціональна ненависть све-
крухи в цій літературі зазвичай пов’язана з екзогамним
шлюбом, а також із класом, до якого належить нарече-
на, оскільки їй надають вищий або принаймні відмін-
ний від сім’ї її чоловіка статус. Більш правдоподібний
той факт, що усна форма вже існувала в популярній
традиції, як це завжди траплялося, адже саме так пере-
давалися романні й агіографічні розповіді. До того ж
сюжет про знущання, які шляхетна пастушка повинна
витримати, з’явився в традиційній європейській баладі,
тоді як екзогамія також не дуже засуджується в сюжетах
цих балад, які, імовірно, походять від середньовічної
німецької епічної поеми «Kudrun» («Кудрун»).
Дискусії про те, чи потрібно віддавати першість у
питанні визначення походження фольклору або літера-
тури подібні до питання, що було раніше – курка чи
яйце. Тому ми не маємо на меті розпочинати цікавий,
однак складний диспут про те, чи риси селянської куль-
тури, які ми виокремили в «The Noble Shepherdess», є
оригінальними, чи це результат формування народної
традиції в баладі, що не був власне селянським. У всіх
цих розповідях, як фольклорних, так і лицарсько-агіо-
графічних і епічних, утрата честі і приниження дружини
пов’язані з екзогамним шлюбом або з вимушеною від-
сутністю дружини в її домі. До того ж в утвердженні
шлюбного союзу, який ґрунтується на взаємному кохан-
ні, убачаємо певні церковні ідеологеми, які стають
поширеними у зв’язку зі змінами, котрі пережили серед-
ньовічні аристократичні родини. Можливо, наратори
знайомилися зі шляхетними людьми, оперуючи фольк-
лорними матрицями, які були наявні в інших баладах, і
трансформуючи при цьому аристократичну жінку в
пастушку та ідентифікуючи героїню з нею. Напевно,
єдиний шлях відкрито утвердити екзогамію і розповісти
«казку» зі щасливим кінцем – це створити баладу, у якій
головними героями були б аристократи.
Імовірно, що процес ознайомлення не був «нейтраль-
ною» процедурою. Шляхетні герої і публіка могли дізна-
тися більше про справжнє життя пастушки, яке було
описано в літературі, як щось ідеальне. Дещо з досвіду
життя пастуха або прислуги можна змінити: чоловіки не
йдуть на війну; скупість, жадібність і моральні гріхи
зникають; людська істота стає такою, якою вона є
насправді. Різноманітні способи життя пастушки і леді
викликали інтерес нараторів, утомлених від пояснень
ірраціональної, з їхнього погляду, ненависті свекрухи до
невістки. У деяких хорватських варіантах пастушка роз-
повідає про своє нещасливе життя герою, якого вона не
впізнає як свого чоловіка, і згадує, як вона була дівчи-
ною-наймичкою в палаці короля, коли принц Марко їй
освідчився і одружився з нею. Таким чином, не в остан-
ню чергу балада присвячена проблемі екзогамії, у ній
докладніше продемонстрована уявна екзогамія між різ-
ними соціальними верствами.
Ким є наша шляхетна пастушка? Вона більш аристо-
кратка, аніж пастушка? Чи ця різниця взагалі неважли-
ва, а важливим є те, що сама різниця не відіграє такої
суттєвої ролі, як видається? Історичний зріз сюжету,
який відомий виключно з балад, записаних у ХІХ–ХХ ст.,
зберігає риси, що недвозначно вказують на походження
сюжету з популярної або елітарної культур. Адже, як ми
можемо визначити із сюжету, – який сформував фео-
дально-аристократичну матрицю, проте ввійшов до
селянської традиції як органічна складова (чи це «оселя-
нення» було результатом залучення сюжету до традиції,
що, наприклад, може походити з елітарної культури, чи
простежується абсолютно протилежне, і аристократич-
но-феодальні ідеологеми були, власне, результатом
послідовного введення, локалізації предмета обговорен-
ня), – це явище могло мати коріння в популярній культу-
рі. У баладах є ознаки, які нам сьогодні видаються від-
даленими і незнайомими. Навіть у випадку, коли ми
можемо визначити ймовірне джерело, з якого запозиче-
но початковий варіант, ці балади звільняються від свого
початкового контексту, і правила їхньої «нараторської
гри» не збігаються з правилами, дійсними для уявного
«оригінального сюжету». Створюється враження, що
жінка все-таки була пастушкою і водночас аристократ-
кою: формула, яка врівноважує шляхетний статус жінки
з наявністю як її чеснот, так і честі, з почуттям власної
гідності діє, тому можливі контамінації з інших балад та
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
55Симона Делич. Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народ-
ної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку
історій про класові конфлікти. Імовірно, походження
балади пов’язане зі спільною традиційною спадщиною,
що вміщувала й «високу» літературу та фольклор.
Подібна контамінація продовжила своє існування навіть
після формування балади як жанру. Якщо припустити,
що балада походить з народного середовища і не містить
жодних феодально-лицарських ідеологем, з якими були
більшою чи меншою мірою безпосередньо ознайомлені
оповідачі, то при усній передачі в далматському середо-
вищі (або можливо пізніше), протягом її тривалого тра-
диційного життя, вона потребує додаткового досліджен-
ня і адаптації до культурного коду її нового оточення. За
М. Бошкович-Стуллі, «теми і формальні ознаки, навіть
якщо вони передані від іноземних виконавців, не повин-
ні належати “високій” літературі, навіть того народу, від
якого запозичені, навіть якщо це була “низька” родинна
спільнота, яка трансформувала і заново створювала їх».
По суті ми не знаємо і не можемо знати, ні ким була
шляхетна пастушка, ні з якої нараторської позиції опо-
відача – підтримки чи осуду – оцінювали її поведінку та
вчинки інші герої, коли балада розпочинала своє тради-
ційне життя, і її сюжет був сформований. Прискорена
модернізація села в Іспанії та змінений професійний
характер селян, за спостереженнями останніх польових
досліджень у цій країні, трансформація опозиції село/
місто в опозицію працівник/безробітний, після вхо-
дження Іспанії до Євросоюзу, еміграції до США й
Австралії, напевно також змінили і коло адресатів цієї
балади. Хоча й текст балади (завдяки процесу відтво-
рення елітарного коду) відносно стійкий як в іспанській,
так і в хорватській традиції, відомо, що порівняння запи-
сів ліричних пісень ХVІ ст. і сучасних сюжетів дозволяє
простежити, яким чином змінення контекстуального
оточення може вплинути на характер тексту. Сьогодні
жінка в баладі про шляхетну пастушку, незважаючи ні
на що, постає і як шляхетна леді, і як пастушка водночас;
чи, може, вона випадково стала і міською мешканкою, і
селянкою, хоча різниця інколи є суттєвою для побудови
сюжету. Дивовижна пісня, яка летить над горами в бала-
ді про шляхетну пастушку, завжди прочитується дещо
амбівалентно і неоднозначно, розтягуючи в часі
розв’язку сюжету.
1. Voces nuevas del Romancero castellano-
leonés / S.-H. Petersen. – Madrid : Editorial
Gredos, 1982.
2. Alonso Cortés N. Romances populares de
Castilla. – Valladolid : Eduardo Sáenz, 1906.
3. Armistead S. G. The Importance of
Hispanic Balladry to International Ballad
Research // Arbeitstagung über Fragen des
Typenindex der europäischen Volksballa-
den. – Berlin : Deutsches Volksliedarchiv,
1970. – N 3. – S. 48–52.
4. Ayensa E. Balades gregues. – Lleida :
Pagès, 1999.
5. Ayensa E. Baladas griegas: estudio formal,
temático y comparativo. – Madrid : CSIC,
2000.
6. Barthélemy D. La vida privada en las fami-
lias aristocráticas de la Francia feudal:
Parentesco // Historia de la vida privada. De
la Europa feudal al Renacimiento. Philippe
Ariès i Georges Duby. – Madrid : Taurus
minor, 2001. – S. 99–171.
7. Biti V. Pojmovnik suvremene književne
teorije (Glossary of Contemporary Literary
Theory). – Zagreb : Matica hrvatska, 1997.
8. Biti V. Politika i etika pripovijedanja (The
Politics and Ethics of Story-Telling). –
Zagreb : Hrvatska sveučilišna naklada, 2002.
9. Boitani P. The Tragic and the Sublime in
Medieval Literature. – Cambridge :
Cambridge University Press, 1989.
10. Bošković-Stulli M. O usmenoj tradiciji i
životu (On Oral Tradition and Life). –
Zagreb : Konzor, 2002.
11. Buchan D. The Ballad and the Folk. –
East Linton : Tuckwell Press, 1997.
12. Catalán D. El Archivo del Romancero.
Patrimonio de la Humanidad: Historia docu-
mentada de un siglo de historia. – Madrid,
2001. – Vol. 2.
13. Cave T. Recognitions: A Study in
Poetics. – Oxford : Clarendon Press, 1988.
14. Cossío J. M. de; Solano T. M. Romancero
popular de la Montaña: Colección de
romances tradicionales. – Santander, 1933–
1934. – Vol. 2.
15. Currie M. Postmodern Narrative Theory. –
New York : Saint Martin’s Press, 1998.
16. Delić S. Između klevete i kletve: Tema
obitelji u hrvatskoj usmenoj baladi (Between
Calumny and Curse: The Family Theme in
the Croatian Oral Ballad). – Zagreb :
Hrvatska sveučilišna naklada, 2001.
17. Delorko O. Narodne pjesme s jednog
dijela otoka Hvara (Popular Songs from One
Region of the Island of Hvar). – IEF rkp. 750,
1966.
18. Delorko O. Narodne pjesme Sinjske kra-
jine (pjesme tradicionalnog sadržaja).
(Popular Songs in the Sinj Region (songs of
traditional content) // Narodna umjetnost. –
1967–1968. – N 5–6. – S. 111–157.
19. Delorko O. Ljuba Ivanova: hrvatske sta-
rinske narodne pjesme sakupljene u naše
dane po Dalmaciji (Ljuba Ivanova: ancient
Croatian traditional songs collected during
our time in Split). – Split : Matica hrvatska,
1969.
20. Delorko O. Narodne pjesme (Popular
Songs). – Zagreb : Zora, 1971.
21. Delorko O. Narodne pjesme otoka Hvara:
prema zapisima osmorice sabirača Matice
hrvatske u devetnaestom stoljeću (Popular
Songs of the Island of Hvar: according to nota-
tions of eight 19 th century Matrix Croatica
collectors). – Split : Čakavski sabor, 1976.
22. Doncieux G. Le Romancéro populaire de
la France: Choix de chansons populaires
françaises. – Paris : Emile Bouillon, 1904.
23. Duby G. La vida privada en las familias
aristocráticas de la Francia feudal:
Convivialidad // Historia de la vida privada,
2. De la Europa feudal al Renacimiento.
Philippe Ariès i Georges Duby. – Madrid :
Taurus minor, 2000. – S. 57–99.
24. Gesemann G. Volkslieder von der Insel
Curzola, aufgezeichnet von Dr. Kuzma
Tomašić // Archiv für Slavische Philologie. –
1929. – 42. – S. 28–31.
25. Graves A. B. Italo-Hispanic Ballad
Relationships: The Common Poetic
Heritage. – London : Tamesis Books Limited,
1986.
26. Honko L. Four Forms of Adaptation of
Tradition // Studia Fennica. – 1981. – N 26. –
S. 19–23.
27. Kuhač F. Š. Južnoslovjenske narodne
popievke III. knjiga (Southern Slavic
Traditional Songs Volume III). – Zagreb :
Tiskara i litografija C. Albrechta, 1880.
28. Lootens A. R., Feys J. M. E. Chants popu-
laires flamands avec les airs notés et poésies
populaires diverses recueillis à Bruges par
Ad.-R. Lootens et J. M. E. Feys. – Bruges,
1879 ; Antwerpen : K. C. Peeters-Instituut
voor Volkskunde, 1990.
29. Lüthi M. Familienballade // Handbuch
des Volksliedes. Band I: Die Gattungen des
Volksliedes / ed. Rolf W. Brednich et al. –
München : Wilhelm Fink Verlag, 1973. –
S. 89–100.
30. Marošević G. Prilog proučavanju
putujućih glazbenika u Hrvatskoj
(A Contribution to the Study of Travelling
Musicians in Croatia) // Poseban otisak iz
Glazba, ideje i društvo (Music, Ideas and
Society). Svečani zbornik za Ivana Supičića /
ed. S. Tuksar. – Zagreb : HMD, 1993. –
S. 199–213.
Література
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
56 Біля витоків хорватської фольклористики
31. Menéndez Pidal R. Supervivencia del
poema de Kudrun // Revista de Filología
Epañola XX. – 1933. – S. 1–59.
32. Menéndez–Pidal R. Romancero hispánico
(hispano-portugués, americano y sefardí) :
2 vols. – Madrid : Espasa Calpe, 1953.
33. Milá y Fontanals M. Romancerillo
catalán: Canciones tradicionales. –
Barcelona : Librería de Álvaro Verdaguer,
1895.
34. Nigra C. Canti popolari del Piemonte. –
Torino : Roux Frasati, 1888.
35. Poyatos F. Literary anthropology: a new
interdisciplinary approach to people, signs
and literature. – Amsterdam; Philadelphia :
J. Benjamins, 1988.
36. Sánchez–Romeralo A., Valenciano A.
Romancero rústico [Romancero tradicional
de las lenguas hispánicas (español – portu-
gués – catalán – sefardí). Colección de textos
y notas de María Goyri y Ramón Menéndez
Pidal, editada por Diego Catalán]. – Madrid :
Editorial Gredos, 1978.
37. Slamnig I. Disciplina mašte (Discipline of
the Imagination). – Zagreb : Matica hrvatska,
1965.
38. Stein H. Zur Herkunft und
Alterbestimmung einer Novellenballade. –
Helsinki : Suomalainen Tiedeakatemia –
Academia Scientiarum Fennica, 1978.
39. Vienac uzdarja narodnoga o Andriji
Kačiću-Miošiću na stoletni dan preminuloga:
A Garland of Traditional Treasure, on the
100 th Anniversary of Andrija Kačić-Miošić
Demise). – Zadar, 1861.
Переклад з англійської Лідії Гайдученко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43405 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T14:32:47Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Делич, С. 2013-04-27T11:58:45Z 2013-04-27T11:58:45Z 2011 Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку / С. Делич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 51-56. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43405 398.87:316.72 The plot of the Mediterranean ballad in the Romance tradition, known under the title of Noble pastora (the Noble Shepherdess), is analysed in this paper, largely on the examples of Castillian and Dalmatian variants. It is emphasised that this ballad is one in which philological criticism has identified the existence of genetic affinity between Greek, Albanian, Croatian, Italian, French and Hispanic ballads. U članku autor istražuje mediteranske balade priču o plemenitih pastira, kao i tekst, što aktsentualizuyetsya semantički aspekt slike žena u smislu seljačkog mentaliteta nasuprot mentalitetu plemenite elite. Glavni ženski lik ove balade smatra se u pogledu obiteljskih i društvenih odnosa. Переклад з англійської Лідії Гайдученко. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Біля витоків хорватської фольклористики Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку Peasant and noble, peasant and urban: the interweaving of popular and elite cultures in the plot of the mediterranean ballad about the noble shepherdess Seljačke i plemenito, seljačke i urbansko: odnos javne i elitne kulture na meђiteranju balade o Plemenitoj pastirici Article published earlier |
| spellingShingle | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку Делич, С. Біля витоків хорватської фольклористики |
| title | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку |
| title_alt | Peasant and noble, peasant and urban: the interweaving of popular and elite cultures in the plot of the mediterranean ballad about the noble shepherdess Seljačke i plemenito, seljačke i urbansko: odnos javne i elitne kulture na meђiteranju balade o Plemenitoj pastirici |
| title_full | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку |
| title_fullStr | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку |
| title_full_unstemmed | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку |
| title_short | Селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку |
| title_sort | селянське і шляхетне, селянське і міське: взаємозв’язок народної та елітарної культури в середземноморській баладі про шляхетну пастушку |
| topic | Біля витоків хорватської фольклористики |
| topic_facet | Біля витоків хорватської фольклористики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43405 |
| work_keys_str_mv | AT deličs selânsʹkeíšlâhetneselânsʹkeímísʹkevzaêmozvâzoknarodnoítaelítarnoíkulʹturivseredzemnomorsʹkíibaladíprošlâhetnupastušku AT deličs peasantandnoblepeasantandurbantheinterweavingofpopularandeliteculturesintheplotofthemediterraneanballadaboutthenobleshepherdess AT deličs seljackeiplemenitoseljackeiurbanskoodnosjavneielitnekulturenameđiteranjubaladeoplemenitojpastirici |