Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»

Non-acceptance of the social mode and dissatisfaction with a political situation by the first Croatian child’s journal «Bosiljak» are revealed not only in direct opposition to existing political and social life, but in numerous suggestions for introducing of new principles. The activity in this dire...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнологія
Дата:	2011
Автор:	Хамершак, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Теми:	Народні традиції та культурологія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43409
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» / М. Хамершак // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 79-84. — Бібліогр.: 89 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859832187676786688
author	Хамершак, М.
author_facet	Хамершак, М.
citation_txt	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» / М. Хамершак // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 79-84. — Бібліогр.: 89 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	Non-acceptance of the social mode and dissatisfaction with a political situation by the first Croatian child’s journal «Bosiljak» are revealed not only in direct opposition to existing political and social life, but in numerous suggestions for introducing of new principles. The activity in this direction is perceptible in articles and headings of the journal «Bosiljak». Nesklonost prvog hrvatskog dječjeg časopisa prema postojećem društvenom poretku i političkom stanju nije se, međutim, kao u primjeru upravo spomenute priče, očitovala toliko u izravnoj kritici postojećeg političkog i društvenog poretka koliko u zagovoru novog i u Bosiljku još uvijek vrlo otvoreno shvaćenog tipa političkog i kulturnog ustroja. Nastojanja u tom smjeru iščitavaju se iz doslovce svih rubrika Bosiljka.
first_indexed	2025-12-07T15:33:06Z
format	Article
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 У популярному виданні під назвою «Bosiljak» («Босіляк»), першому хорватському журналі для дітей [7, s. 34], упродовж короткого терміну (1864– 1868) було надруковано, за твердженням М. Црнковича, тридцять шість оповідань. До останніх дослідник зара- ховує всі художні тексти з елементами надприродного, не завжди розрізняючи категорії чудесного й фантас- тичного [15, s. 101; 16, s. 19–81], виняток, на його погляд, становлять лише казки. Частка оповідань у повному зібранні видань часопису «Босіляк» займає дещо менше чверті прозових текстів. Проте навіть залучення хоча б і незначної частини творів такого характеру можна вважати істотним здобутком, зважа- ючи на повну відсутність цього жанру серед публікацій для дітей у попередній період. Оповідання, надруковані в «Босіляку», істотно відріз- няються від подібних творів, тематично призначених для дітей, переважно за критерієм їхнього відбору. М. Црнковича, скажімо, дивує той факт, що до журналу потрапило оповідання, у якому дівчатка-вампіри або чаклунки виїдають поодиноким подорожнім очі, більше того, ще й супроводжуючи це дійство досить грубою, як для дитячого вуха, лайкою. Дослідникові видається, що подібні факти неприпустимі, коли йдеться про друк народних оповідань у дитячому часопису [15, s. 101]. Серед численних творів, опублікованих у журналі «Босіляк», за переконаннями М. Црнковича, узагалі немає «таких, що відповідають дитячому вікові» [15, s. 102]. У творах, представлених у часопису «Босіляк», на думку дослідника, «не спостерігається також системного підходу до підбору самих принципів, що їх покладено в основу тематики журналу, його обсягу й жанрових особ- ливостей» [15, s. 101]. Позицію науковця поділяють сучасні дослідники хорватської дитячої літератури. Скажімо, С. Хранец пише, що «з-поміж різних прозових творів, надрукованих у журналі “Босіляк”, увагу привер- тають такі, що зараховані до народних оповідань без дотримання належних жанрових критеріїв» [31, s. 34]. Між колишніми й сучасними вимогами до дитячої літератури, безперечно, спостерігається певна різниця. Однак це не означає, що подібних вимог стосовно орієн- тації видань, особ ливостей сприйняття їх дітьми раніше взагалі не існувало. Повертаючись до журналу «Босіляк», зазначимо, що питання полягає не лише в тому, за яким принципом редакція відбирала твори для нього, а й у тому, чого вона очікувала від своїх читачів і літератури загалом. Аналізуючи ситуацію із сучасного погляду, можна зробити висновок, що редактори журналу не добирали «народні оповідання, які б відповідали дитячо- му вікові», хоча саме на читачів-дітей журнал і був орієн- тований [15, s. 101]. На цьому можна припинити поле- міку щодо жанрових особливостей і різновидів народ- них оповідань, а спробувати знайти відповідь на важли- віше питання – до яких саме дітей апелювали упорядни- ки журналу і на які результати очікували. * Відповісти на перше питання – на яких дітей був роз- рахований «Босіляк» – виявляється досить складно, навіть ураховуючи підзаголовок журналу (друковане видання для юнацтва, а з останнього року випуску – дру- коване видання для молоді), оскільки в другій половині XIX ст. до категорії юнацтва та молоді, як зазначає М. Црнкович [15, s. 34–36], залучено як дітей у сучасно- му розумінні, так і молодь, гімназистів, навіть тих, які щойно вступили до початкової школи. Однак у перед- мові до журналу йдеться про те, що юнацтво або молодь, на яких орієнтований «Босіляк», не передбачає залучен- ня такого широкого читацького загалу. Під останніми вчитель і педагог І. Філіпович, редактор і перший влас- ник часопису, пропонує розуміти школярів «старших класів загальноосвітніх шкіл і початкових класів реаль- них та звичайних гімназій» [26, s. 2]. Отже, читачами є діти віком від десяти до п’ятнадцяти років, які навчають- ся в містах. З іншого боку, і на це вказано в передмові до першого видання часопису, «Босіляк» розрахований також і на «друзів юнацтва та молоді, яких варто залуча- ти до прогресивних ідей, думок народу» [26, s. 2] 1. Одночасне спрямування на дітей і пересічних представ- ників з народу збігається з поглядом, який побутує сто- совно того, що «юнацтво (школярі) та неосвічені люди перебувають на одному інтелектуальному щаблі», на цьому наголошувала і Ш. Батинич [8, s. 39; 7, s. 34, 35]. «Босіляк» звертається на своїх шпальтах до дітей і дорос- лих, відштовхуючись від загальноприйнятої читацької Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» Non-acceptance of the social mode and dissatisfaction with a political situation by the first Croatian child’s journal «Bosiljak» are revealed not only in direct opposition to existing political and social life, but in numerous suggestions for introducing of new principles. The activity in this direction is perceptible in articles and headings of the journal «Bosiljak». Keywords: child's journal «Bosiljak», Slovenian ideas, new principles in relations. Nesklonost prvog hrvatskog dječjeg časopisa prema postojećem društvenom poretku i političkom stanju nije se, međutim, kao u primjeru upravo spomenute priče, očitovala toliko u izravnoj kritici postojećeg političkog i društvenog poretka koliko u zagovoru novog i u Bosiljku još uvijek vrlo otvoreno shvaćenog tipa političkog i kulturnog ustroja. Nastojanja u tom smjeru iščitavaju se iz doslovce svih rubrika Bosiljka. Osnovne rijeći: dječjі časopis Bosiljak, slovenska ideja, politički i kulturni ustroj. Маріяна Хамершак УДК 398.21 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 80 Народні традиції та культурологія практики та ідеї, що діти розумово [20, s. 2] та мораль- но [25] не відрізняються від неосвічених дорослих. Орієнтація журналу на дітей і дорослих, точніше на дітей старшого віку та молодь, а також на вчителів і мало- освічених селян, на жаль, не пояснює наявність сюжетів на зразок уже згаданих (про упириць і жорстоких чаклу- нок). Водночас у підручниках, журналах і книгах для дітей розміщували тексти, які мали стимулювати в дітей почуття сміливості, позбавляти їх страху, проте зацікав- леність істотами – плодами народної фантазії – не перед- бачалася. У таких випадках читачам-дітям радили: «Якщо хтось прийде до тебе і почне про примар та пострахів розповідати, то скажи йому, щоб він не молов дурниць, якщо це твій одноліток, а якщо старший за тебе, то від- вернися від нього, наче ненавмисне, та подумай про те, що коли він був молодим, то й шкіл не було, щоб правди навчити та з голови всілякі вигадки неправдиві витряс- ти» [51, s. 149]. Від дитини очікували наступної поведін- ки: коли вона в школі вивчить, «що воно таке, про що бабці розказують: як мавки на роздоріжжі кола водять, як у тій чи іншій хаті опівночі щось грюкотить і вовкулака ходить», то має своїм батькам та іншим усе детально пояснити [70, s. 25]. Отже, зауважимо, що своєрідний сегмент читача- дитини й народного читача мав сприяти процесу про- світництва народу, а не гальмувати його шляхом розпо- всюдження розповідей про вигаданих істот на кшталт мавок, упириць тощо. * Постійна поява оповідань про дівчат-вампірш і жор- стоких чаклунок та іншу нечисту силу не перестає викликати здивування, оскільки оповіді про ці створін- ня бузупинно зазнавали процесу демістифікації та під- давалися критиці на шпальтах «Босіляка». Так, в оповіданні про людину, яка ледь не загинула, утікаючи від вогняної потвори, кот рою, як з’ясувалося, був подорожній, який захопив «у дорогу каганець, та щоб він не згасав, махав ним туди-сюди» [60, s. 14], опублікованому в першому номері часопису, «Босіляк» застерігає своїх читачів від руйнівних наслідків народ- них вірувань та уявлень. У розповіді про господиню, котра за допомогою нібито чарівної скрині побачила, як марно вит рачаються її гроші та де погано ведеться господарство [75, s. 216], простежується думка про те, що необхідно заборонити вірування в надприродні сили як людей, так і предметів. В оповіданні «Учень- привид» [61] про чоботаря, якого учні вмовили не спати всю ніч поряд з їхнім неначе мертвим товари- шем, засуджуються забобони, пов’язані з привидами й примарами, що здатні злякати людину. Про згубні наслідки вірувань у надприродні сили, дивовижні предмети й надлюдські створіння читачі дізнавалися не лише з оповідань, але й із псевдолегенд з елементами повчання (наприклад, «Чудодійна скри- ня, або Чоботар і мрець») 2, з історичних новел, що побутували серед оповідних жанрів доби відродження та в пізніші періоди [5, s. 6], тобто з оповідей у роман- тичному стилі з неодмінними елементами сентимента- лізму, у яких ідеалізується минуле й старі традиції та які сповнені раціоналістичних повчань, характерних для доби просвітництва [72, s. 181–191]. В одній з таких оповідей ідеться про сільську дівчину Цілу, яку помил- ково визнано злою чаклункою [19], а в іншій лунають заклики «викинути й викорінити забобони й простоту народних звичаїв як анахронізм». Про народні вірування в надприродне йде мова не лише в псевдолегендах, історичних новелах або псевдо- історичних повістях, надрукованих у «Босіляку», але й у казках. Показовий приклад – казка «Смерть долі», що з’явилася на шпальтах часопису вже в перший рік його видання. У символічній назві твору є певні вказівки на виховне спрямування, а із самого змісту видно, що об’єктом зображення стає доля народу в його історич- ній ретроспективі – якою вона була колись, яких змін зазнала до сьогодні [24, s. 72]. Виходячи із загальної тенденції до нівелювання народних вірувань і перека- зів, що простежується на сторінках підручників із читання та письма для початкових класів на початку ХІХ ст., «Босіляк» друкує тексти, що мають відверто повчальний характер і сприяють процесові демістифі- кації в подібних пам’ятках як важливих складових народної творчості хорватів і їхніх сусідів-слов’ян. Діяльність журналу «Босіляк» зазнавала критики не лише через уже згадані оповідан ня, до яких було залучено сюжети, запозичені з народних вірувань, але й через так звані пов чальні статті, уміщені практично в кожному номері часопису. Серед останніх варто згадати статтю під назвою «Nješto o vukodlacih» («Дещо про вовкула- ків») [66], у якій замість того, щоб аргументовано довес- ти необхідність демістифікації цих суперечливих віру- вань, як це відбувається в псевдолегендах, псевдоісторич- них оповіданнях і повчальних розповідях або в тій самій казці, висловлено пропозицію щодо їхнього тотального викорінення. У статті вірування про вовкулаків детально описано й інтерпретовано на сучасний лад. Наприкінці автор висловлює не зовсім обґрунтоване, на наш погляд, сподівання, що «завдяки зусиллям священиків і вчителів, що так переймаються питаннями освіти для свого наро- ду, надприродні істоти, у тому числі й вовкулаки, невдовзі взагалі зникнуть» [66, s. 316]. Прагнення виявити, знешкодити чи повністю викорі- нити «відступників» від традиційної культури (краще ска- зати – прихильників нетрадиційної культури) простежу- ється не тільки в суперечливій статті про вовкулаків, але й у псевдолегендах, переказах і казках доби просвітництва й романтизму. Наукові дослідження в галузі традиційної та нетрадиційної культури нерідко характеризувалися подіб- ним ставленням до народних здобутків. Народ, не надто популярний за часів просвітництва й романтизму, відпо- відно до концепції тодішньої етнографічної науки, «одно- часно мав позбутися характерного для нього магічного типу мислення, залучившись до реалістичного, і зберегти в первісному вигляді народні вірування як нерозривний зв’язок з релігійними уявленнями наших пращурів» [53, s. 98]. Отже, спостерігалася дивна ситуація: спершу упо- рядники «Босіляка» друкували оповідання, у яких опису- валися надприродні явища й дивовижні істоти, а потім на його шпальтах закликали забути про них. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 81Маріяна Хамершак. Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» *** Суперечливі з ідеологічного погляду стратегії відтво- рення народних традицій у добу просвітництва й романтизму аж ніяк не поступаються місцем певній цілісній концепції в період модернізації суспільства. З одного боку, читачам журналу «Босіляк» пропонува- ли забути народні забобони, адже, згідно з переконан- нями його авторів, «народ, у якого панує віра в надпри- родні сили, не зростає, не міцніє, зазнає істотних обме- жень у своєму вдосконаленні» [34, s. 455] 3, з другого, – на основі цих самих народних переказів і вірувань могло сформуватися цілісне уявлення про життя наро- ду в різні часові періоди. Відтак «Босіляк» приєднується до часописів, що згадуються в історії хорватської літе- ратури як «охоронці духу народу» за часів відродження та доби абсолютизму [89, s. 42]. Після численних виступів проти влади Габсбургів, за що «Босіляк» мав неабиякий авторитет серед прогресив- ної громадськості [38, s. 455], редактор журналу оголо- сив, що буде надалі уникати «будь-яких політичних дис- кусій» [26, s. 2]. Незважаючи на це, за сприяння І. Філіповича в часопису опубліковано «Яромілу» Божени Нємцової, твір, на сторінках якого лунали неприховані заклики до короля, щоб він замість того, аби дбати про своє особисте щастя й добробут, турбувався про «всю країну, мов батько про своїх дітей» [48, s. 7]. Неприйняття першим хорватським дитячим журналом тогочасного соціального устрою та незадоволення політичною ситуа- цією в країні виявлялося не так у безпосередній критиці існуючого політичного й суспільного ладу, як у пропози- ціях стосовно впровадження нових засад для розбудови держави. Діяльність у цьому напрямі спостерігається в усіх розділах і рубриках часопису: від «Дрібниць», де чита- чі дізнавалися про нові видання, цікаві події, що стосува- лися проекту, спрямованого на процеси інтеграції слов’ян, до «Повчальних статей», які містили інформацію про мовну специфіку, історичний поступ і традиційну слов’янську культуру та прагнули виділити окремі, специ- фічно національні особливості того чи іншого народу, а також виявити те спільне, що має сприяти їхньому об’єднанню в єдину структурну цілісність. «Повчальні статті» з «Босіляка» були відверто політичного чи принай- мні національно-агітаційного характеру, що, на думку Іво Банаца, сприяло новому істотному посиленню актив- ності тодішньої хорватської інтелігенції [3, s. 70], яка ще сповідувала переконання і традиції доби ілліризму з його ключовою ідеєю єднання всіх слов’янських народів. Хоча в цих статтях під поняттям «історія нашого народу» розу- міли виключно південнослов’янський міф, що поєднував історичні події в період від сігетського бою до царювання Лазаря й Міліци [21, s. 151], однак вони часто спонукали читачів до визнання ідеї південнослов’янської єдності, яка тоді була суголосною з ідеєю створення єдиної слов’янської спільноти [40, s. 62]. Проте, не зважаючи на всі ці чинники, звернення до здобутків слов’ян, ідеї єднос- ті слов’янських народів у журналі «Босіляк», як і в інших періодичних виданнях, що виходили друком у ХІХ ст., мало виключно культурний, а не політичний (державо- творчий) характер 4. Інтерес до цих питань побутував як серед реформаторів, так і представників наступних поко- лінь, які ще перебували під впливом панславістських ідей Яна Коллара [74, s. 65–76]. У стислому вигляді їхні наста- нови можна сформулювати в такий спосіб: «визнання величі слов’янства й етнічна єдність» [41, s. 134], додамо ще, зокрема, «близькість почуттів і культурних здобут- ків» [36, s. 25]. Так само, як у Я. Коллара, ідея слов’янської єдності в журналі «Босіляк» зумовлена ностальгією за втраченою загальнослов’янською культурною спільно- тою і пов’язана зі сподіваннями на майбутнє єднання слов’ян уже на вищому щаблі, коли йтиметься про спільні культурні здобутки; акцентується увага на створенні єди- ної – латинської чи кириличної – графіки [74, s. 65, 66; 52, s. 59–63]. Лунали також поодинокі заклики щодо повер- нення до спільного слов’янського коріння й культури як запоруки перемоги «в боротьбі проти германізації та угоризації» [36, s. 25]. Проте не було жодних указівок стосовно необхідності «існування єдиного слов’янського народу (народності) як державної спільноти» [36, s. 24]. Окрім «повчальних статей» [21, s. 151], читачі журна- лу мали змогу ознайомитися з іншими цікавими матері- алами, де не так відкрито, проте не менш ефективно й систематизовано пропагувалася ідея слов’янської єднос- ті. Зауважимо, що майже всі епічні пісні, які вийшли друком у «Босіляку», мають південнослов’янське похо- дження – цикли пісень про Королевича Марка, Воєводу Янка, Вука Чорногорця та багатьох інших фольклорних героїв. Упорядники часопису завдяки запропонованому в журналі варіанту інтерпретації історичних подій (геро- їчних боїв з турками й венеціанцями як спільними для південних слов’ян ворогами, з одного боку, та визнання культурної близькості слов’ян, – з другого) підтримували проект створення південнослов’янської (за термінологі- єю І. Філіповича – сербської) нації 5. Ідея слов’янської єдності, яка наскрізно проходить через усі публікації журналу, побіжно впливала й на специфіку історичних розвідок, наведених у «повчаль- них статтях» [42, s. 251], зокрема в статтях, де лунали заклики до пробудження духу слов’янства [62, s. 285], іноді навіть австро-слов’янської спільноти [62, s. 287]. У рубриці, у якій подано огляд історії Хорватії, запропо- новано твердження, що слов’яни «за своїм спільним коліном і первинним походженням – єдиний народ, щоправда, з багатьма національними відгалуженнями, хорвати ж є часткою цього величного слов’янського народу» [42, s. 251]. У вже згаданій статті, де йдеться про вірування, пов’язані з вовкулаками, наведено відміннос- ті при вживанні власних назв та описі окремих забобо- нів у різних слов’янських народів. Перелічуючи варіації найменувань перевертнів, позначаючи їхній «географіч- ний ареал», збираючи історії, пісні та вірування, пов’язані з ними [39, s. 140], автор свідомо намагається покласти в основу розвідки історико-етнологічний ана- ліз. У статті вміщено приклади, що «промовисто засвід- чують існування великого племені слов’ян, яке долею було розкидане по всіх усюдах» і яке «отримало з давніх часів спадщину від батьків своїх», від якого «ми, слов’яни, успадкували національну своєрідність і красу» [66, s. 313, 314]. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 82 Народні традиції та культурологія Ідея слов’янської єдності позначилася також і на спе- цифіці подання в журналі народних оповідань. Згадаймо, що ще до Й. Гердера Дж. Віко називав усні оповідання «закодованою національною історією наро- ду» [85]. Узявши за основу нерозривний зв’язок народ- ного життя й побутування поетичних зразків, на який указують Й. Гердер і Дж. Віко, брати Грімм у передмові до другого видання «Дитячих і домашніх казок» обґрун- тували ідею щодо значення народних оповідань для усвідомлення відмінностей у культурі окремих народів, а також їхніх функцій при формуванні національної літератури [50, р. 26]. У народних оповіданнях можна віднайти залишки прадавніх міфів. Думка про народну поезію як найвагоміший естетич- ний чинник для кожного етносу побутує і в культурі хор- ватів [11, s. 179–186]. Збиранням і дослідженням народ- них оповідань, серед них і казок, у ХІХ ст. займалася більшість науковців-літературознавців у Хорватії [13, s. 95–102, 121–123]. Завдяки діяльності братів Грімм їх (як самостійну одиницю чи в поєднанні з іншими жанра- ми) активно збирали практично в усіх слов’янських краї- нах. На думку дослідниці М. Бошкович-Стуллі, уявлення про давні звичаї та вірування, що побутували в той час, коли функціонував журнал «Босіляк», «істотно відішли від дидактичних настанов доби просвітництва, уже не викли- кали такого подиву й захоплення, як у добу передроман- тизму, у минулому вже залишилися і спроби духовного єднання з народом, своєрідної ідентифікації себе з ним і захоплення подіями сивої давнини, властивими хорват- ським романтикам; мова йшла тепер про пошуки шляхів духовного відродження народу, нації» [13, s. 95]. Народні оповідання, які сприймалися дослідниками в другій половині ХІХ ст. як своєрідні залишки слов’янської міфології, були популярними серед усіх вікових категорій читачів «Босіляка». Незаперечним є і виключно слов’янська орієнтація журналу, коли йдеть- ся про народні оповідання, їхню тематику та класифі- кацію. Підтверджують цю тезу тексти, надруковані в часопису, простежимо: чеські [49; 55; 68], росій- ські [32], малоруські (українські) [2], польські [32] й так звані загальнослов’янські (де побутують спільні для всіх слов’ян сюжети) народні оповідання [20; 22]. У творах є розповіді про відомі історичні події різних слов’янських народів, героїчні перемоги та тяжкі страждання слов’янських, щоправда, переважно південнослов’янських, «племен» [54]. Народні пісні й оповідання, опубліковані в часопису «Босіляк», виявля- ли різні національні «характери народної душі» – слов’янську загалом і південнослов’янську зокрема. Інше важливе питання – жанрова специфіка народ- них оповідань. Показовим є той факт, що дванад- цять [4; 20; 88; 49; 47; 32; 64; 68; 55; 76–78] з усіх шістнадцяти [2; 4; 20; 22; 88; 47; 32; 55; 62; 63; 67; 68; 76; 77; 78; 84] оповідей слов’янського походження, що вийшли друком у «Босіляку», хорватські дослідники визначають як міфологічні. Привабливість цієї назви для упорядника, читача й дослідника не викликає жод- них сумнівів, оскільки цей жанр, з одного боку, і нині вважається скарбницею спадщини прадавніх міфів [10, s. 41; 14, s. 236], з другого, – частиною поетичних здо- бутків нації, а також твором, що не вимагає від читачів віри в правдивість фактів. Близьким до нього є й інший жанр, який посів гідне місце в збірках усних слов’янських оповідань для дітей у хорватській літера- турі, що побачили світ у наступні десятиліття [44; 45; 46]. Безперечно, цей жанр – казка. Героями казок у «Босіляку» ставали жорстокі та лихі чаклунки [47; 20; 55], королеви-вампірші [4], гноми [20; 64; 76], велетні [88], навіть, що цікаво, сні- гова людина [32]. У нашій статті висловлено думку про те, що упорядни- ки журналу, відбираючи за тематикою матеріал, керува- лися уявленнями про однакові розумові здібності в дити- ни та дорослої людини з народу. Це, безсумнівно, так, проте певне розмежування між цими категоріями чита- чів усе-таки було, на цьому наголошував І. Філіпович як один з упорядників видання [23]. Навіть у самих текстах, а частіше в коментарях до них, наявне твердження, що прочитане має значно триваліший у часі вплив на дитину, аніж на людину зрілого та похилого віку. У розвідці, при- свяченій питанням психології дітей і юнацтва, І. Філіпович слушно зауважив: «Лише те, що в серце закладено з дитинства, і те, що людина з дитинства у світ дорослий візьме, залишається навіки» [23, s. 60], а також наголо- шував на тому, що «перші враження в серці та свідомості дитини – найбільш тривалі й постійні» [69, s. 203], оскіль- ки «дитячі почуття фіксують усе, будь-яку форму; людина й людське слово позначаються на почуттях дитини і зали- шають враження, яке ми не завжди одразу можемо помі- тити й зафіксувати» [27, s. 307, 308] 6. Цю думку не поді- ляли представники старшого покоління та деякі його сучасники, які вважали, що «враження перших років життя – незначні, минущі» [69, s. 205]. Ураховуючи те, що саме з дітьми й молоддю тогочас- не суспільство пов’язувало надії на майбутнє культур- не, політичне й економічне процвітання, тематика тво- рів у журналі підлягала суворому контролю. Саме вони, колишні діти (безумовно, якщо їх правильно спрямувати), будуть ідеологами й виконавцями при побудові нового культурного, політичного та господар- ського устрою [23, s. 60]. Усі ці свідомі й несвідомі настанови спричинили активне залучення до жанрового репертуару журналу «Босіляк» народних казок як важливої культурної пам’ятки слов’янства. Цей жанр має чимало переваг, скажімо, недостовірність пригодницьких сюжетів, що їх покладено в основу казок, залишається привабли- вою для читача в руслі будь-яких новітніх віянь, окрім того, на базі казок можуть бути (ре/з)конструйовані різні ознаки національної ідентичності кожного слов’янського народу. Користуючись девізом, що «молодь може послужити міцним фундаментом для побудови славного майбутнього, якщо її цілковито в народному дусі та в дусі чистого Слов’янства викохува- ти» [25, s. 72 ], та припускаючи, що молоді люди сприй- мають казки так само, як і дорослі, «Босіляк» надавав перевагу саме таким творам, порівняно з іншими народними оповіданнями. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 83Маріяна Хамершак. Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» 1 Про практику ототожнення молоді й дітей пише Філіп Арі (автор «Історії дитинства»). Усі педагоги, згідно з його методикою, використовували до ХVIII ст. у шкільному викладанні латини слова puеr (юний) i ado- lescens (молодик) як однакові категорії. У Bibliothèque national (Національній бібліотеці) зберігаються книги товариства Ісуса Канесса зі списком учнів та їхніми оцінками. Один чотирнадцяти річний хлопчик зареєстрований як bonus puer, а його приятель, якому тринадцять років, названий optimus adolescens [1, s. 43]. У тогочасній французькій мові існували спеціальні слова не лише на позначення дитини як такої, але і юнака та дівчини. 2 Не всі додатки, опубліковані в «Босіляку», були розраховані на дітей і молодь. Деякі тексти, у яких указувалося, що вони призначені «дітям» [59] та «малим дітям» [65], не повністю відповідали згаданим у вступній частині вимогам. 3 Про жанр псевдолегенди див. детальніше в окремих працях Ш. Батинича [18]. 4 Докладніше про новітні національні інтегра- ційні процеси в хорватському суспільстві в 1860–1870 роках читайте в праці К. Шміда [70]. 5 Виняток становило тільки обмежене коло осіб – членів гуртка на чолі з Андріє Брличем, до якого належав і редактор «Босіляка» – Іван Філіпович. Проте як А. Брлич, так І. Філіпович уже в 60-х роках ХІХ ст., коли останній був редактором часопису «Босіляк», рішуче відкинули ідею створення політичного збройного союзу так званих австрійських слов’ян [38]. 6 Ґрунтовніше про це читайте в працях І. Біондича [9], М. Црнковича [15], П. Корунича [35] тощо. Примітки 1. Ariès P. Otrok in družinsko življenje u starom režimu / prev. B. Baskar. – Ljubljana : ŠKUC, Filozofska fakulteta, 1991. 2. Asanger E. Bog i djavo // Bosiljak. List za omladinu. – 1868. – N 4/9. – S. 141, 142. 3. Banac I. Nacionalno pitanje u Jugoslaviji. Porijeklo, povijest, politika / prev. J. Šentija. – Zagreb : Durieux, 1995. 4. Banjalučki G. Careva kći // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 1/12. – S. 301–303. 5. Barac A. Hrvatska novela do Šenoine smrti // Rad JAZU. – 1952. – N 259. 6. Basariček S. Narodne pripovijedke. – Zagreb : Lav. Hartman (Kugli i Deutsch), 1888. 7. Batinić Š. Zabava i pouka dobroj djeci i mladeži. Hrvatski časopisi za djecu i mladež od 1864. do 1945. – Zagreb : Hrvatski školski muzej, 2004. 8. Batinić Š. ‘Crna pedagogija’ u hrvatskim dječjim časopisima 19. stoljeća // Anali za povijest odgoja. – 2005. – N 4. – S. 37–47. 9. Biondić I. Raspuća hrvatskog učiteljstva (od sekularizma do boljševizma). – Zagreb : Hrvatska akademija odgojnih znanosti, 1994. 10. Biti V. Bajka i predaja, povijest i pripovi- jedanje. – Zagreb : Sveučilišna naklada Liber, 1981. 11. Bošković-Stulli M. Usmena književnost // Usmena i pučka književnost. – Zagreb : Liber i Mladost, 1978. – N 7. – S. 641–651. 12. Bošković-Stulli M. Usmena književnost nekad i danas. – Beograd : Prosveta, 1983. 13. Bošković-Stulli M. Priče i pričanja. Stoljeća usmene hrvatske proze. – Zagreb : Matica hrvatska, 2006. 14. Cocchiara G. (Kokjara Đ.). Historija folklora u Evropi I i II / prev. T. Majstorović, J. Vučo. – Beograd : Prosveta, 1985. 15. Crnković M. Hrvatska dječja književnost do kraja XIX stoljeća. – Zagreb : Školska knjiga, 1978. 16. Crnković M. Dječja književnost. Priručnik za studente i nastavnike. – Zagreb : Školska knjiga, 1990. 17. Cunningham H. Histories of Childhood // American Historical Review. – 1998. – N 102/4. – Р. 1195–1209. 18. Dégh L., Vázsonyi A. Legend and Belief // Folklore Genres / ur. D. Ben-Amos. – Austin : University of Texas Press, 1976. – Р. 93–123. 19. Fabković M. Vila čarovnica // Bosiljak. List za omladinu. – 1868. – N 4/18. – S. 275– 280; N 4/19. – S. 292–300; N 4/20. – S. 307–314; N 4/21. – S. 321–331; N 4/22. – S. 337–347; N 4/23. – S. 353–363; N 4/24. – S. 371–378. 20. Filipović I. (F. I.). Smrt usudah // Bosiljak. List za mladež. – 1864. – N 1/3. – S. 67–72. 21. Filipović I. (F. I.). Patriotizam temeljan zakon naravi // Bosiljak. List za omladinu. – 1868. – N 4/10. – S. 147–151. 22. Filipović I. (F.). Mudra ženska glava // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 1/4. – S. 100–102. 23. Filipović I. (I. F-ć.). Zdravlje djetinjstva i mladosti // Narodna knjiga. Koledar za godinu 1858 / ur. I. Filipović. – Osijek : Drag. Lehman, 1858. – S. 87–103. 24. Filipović I. Pravac naše književnosti // Neven. Zabavan, poučan i znanstven list. – 1858. – N 4. – S. 58–60; N 5. – S. 72–74; N 6. – S. 91–93. 25. Filipović I. Mali tobolac za dobru i pom- njivu mladež naroda srbsko-ilirskoga. – Zagreb : Franjo Župan, 1850. – Deo I. 26. Filipović I. Poziv na pretplatu // Bosiljak. List za mladež. – 1864. – N 1/1. – S. 1, 2. 27. Hajdenjak A. O manah modernog uzgo- ja // Školski prijatelj. Časopis za promicanje pučkoga školstva. – 1872. – N 4/20. – S. 305–398; N 4/21. – S. 332–334; N 4/22. – S. 337–341; N 4/23. – S. 360–362; N 4/24. – S. 370–379. 28. Hameršak M. Oglašavanje djetinjstva. Razgovori o proizvodnji // Medijska istraživanja. Znanstveno-stručni časopis za novinarstvo i medije. – 2003. – N 8/2. – S. 67–86. 29. Hameršak M. Višestruki odnosi i neočekivani ishodi. Prvo stoljeće hrvatske dječje književnosti iz vizure povijesti čitanja, knjige i djetinjstva // Časopis za suvremenu povijest. – 2009. – N 41/3. – S. 783–804. 30. Holbek B. Interpretation of Fairy Tales. Danish Folklore ina European Perspective. – Helsinki : Suomalainen Tiedeakatemia Academia Scientarum Fennica, 1987. – N 239. 31. Hranjec S. Pregled hrvatske dječje književnosti. – Zagreb : Školska knjiga, 2006. 32. I Snjegurka // Bosiljak. List za mladež. – 1867. – N 3/12. – S. 178–180. 33. James A., Prout A. Re-presenting Childhood. Time and Transition in the Study of Childhood // Constructing and Recostructing Childhood. Contemporary Issues in the Sociological Study of Childhood / ur. A. James, A. Prout. – London ; New York ; Philadelphia : The Falmer Press, 1990. – Р. 237. 34. Klobučar D. Što bi mogla učiniti škola, da narod knjigu što više zavoli? // Napredak. Časopis za učitelje, uzgajatelje i sve prijatelje mladeži. – 1893. – N 34/29. – S. 449–455; N 34/30. – S. 469–475. 35. Korunić P. Jugoslavenska ideologija u hrvatskoj i slovenskoj politici. Hrvatsko- slovenski politički odnosi 1845–1870. – Zagreb : Globus, Centar za povijesne znanos- ti Sveučilišta u zagrebu, Odjel za hrvatsku povijest, 1986. 36. Korunić P. Jugoslavizam i federalizam u hrvatskom nacionalnom preporodu 1835– 1875. Studija o političkoj teoriji i ideolo- giji. – Zagreb : Globus, 1989. 37. Lang M. Samobor. Narodni život i običaji. – Samobor ; Zagreb, 1992. 38. Lončar L. Iz korespondencije Ivana Filipovića // Starine JAZU. – 1955. – N 45. – S. 469. 39. Lozica I. U susret drugoj mitologiji. Porod od tmine: Jokastine kćeri i unuke // Studia Mythologica Slavica. – 2007. – N 10. – S. 137–153. 40. Ljubinko N. Narodni jezik prva svetinja // Bosiljak. List za omladinu. – 1868. – N 4/24. – S. 378–381. 41. Macan T. Hrvatska povijest. – Zagreb : Matica hrvatska, 1995. 42. Mařik V. Kratka poviest Hrvatske // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 9. – S. 249–253. 43. Mařik V. Ljubic. – Zagreb : Lavoslav Hartman, 1870. Література ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 84 Народні традиції та культурологія 44. Mařik V. Izabrane narodne pripoviedke Slavena. – Zagreb : Mučnjak i Senftleben, 1884. 45. Mařik V. Izabrane narodne pripoviedke Slavena // Svezak II. – Zagreb : Mučnjak i Senftleben, 1884. – Dio I. 46. Mařik V. Izabrane narodne pripoviedke Slavena // Svezak III. – Zagreb : Mučnjak i Senftleben, 1884. – Dio I. 47. Marjanović L. Čudan liek // Bosiljak. List za mladež. – 1866. – N 3/1. – S. 2–5; N 2. – S. 30–32. 48. Nĕmcova B. Jaromil // Bosiljak. List za mladež. – 1864. – N 1/1. – S. 2. 49. Nĕmcova B. Šumska vila // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 2/2. – S. 29–31; N 2/3. – S. 46, 47. 50. Neumann S. The Brothers Grimm as Collectors and Editors of German Folktales // The Reception of Grimms’ Fairy Tales. Responses, Reactions, Revisions / ed. D. Haase. – Detroit : Wayne State University Press, 1993. – Р. 24–40. 51. Novak V. Ima li strašilâ? // Smilje. Zabavno-poučni list sa slikami za mladež. – 1884. – N 10/10. – S. 146–149. 52. Prelog M. Slavenska renesansa. 1780– 1848. – Zagreb : Jugoslovenska štampa, 1924. 53. Prica I. Mala europska etnologija. – Zagreb : Golden marketing, 2001. 54. Propp V. J. Morfologija bajke / prev. P. Vujičić, R. Matijašević, M. Vuković. – Beograd : Prosveta, 1982. 55. Vile // Bosiljak. List za mladež. – 1867. – N 3/24. – S. 373, 374. 56. Milostinja // Bosiljak. List za omladinu. – N 4/1. – S. 13–15. 57. Dĕtinstvo, muževnost, mladost, starost // Obći zagrebački kalendar za 1850 / ur. V. Vežić. – Zagreb : Lavoslav Župan, 1850. – S. 43–46. 58. Nješto za pričoslovje Jugoslovjjenah o sudicama, usudama i rođenicama // Glasonoša. – 1865. – N 1/18; N 1/19. 59. Šareni mačak // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 1/14. – S. 322–328. 60. Ognjeno strašilo // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 2/1. – S. 13, 14. 61. Djak kao sablast // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 1/7. – S. 189, 190. 62. Omladina – naša nada // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 1/11. – S. 285–287. 63. Dosjetljivi dječak // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 1/5. – S. 151–153. 64. Marko Kraljević // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 2/1. – S. 2–6. 65. Tri pripoviedke za malu djecu // Bosiljak. List za mladež. – 1866. – N 2/8. – S. 125–127. 66. Nješto o vukodlacih // Bosiljak. List za mladež. – 1866. – N 2/20. – S. 313–316. 67. Tko je ludji? // Bosiljak. List za mladež. – 1867. – N 3/15. – S. 237–239. 68. Dugi, široki i bistrooki // Bosiljak. List za omladinu. – 1868. – N 4/4. – S. 49–52; N 4/5. – S. 65–68. 69. Što bi imao učitelj kao odhranitelj ćudorednosti raditi, da mladež napreduje u obzoru vjerozakonsko ćudorednom? // Napredak. Časopis za učitelje, odgojitelje i sve prijatelje mladeži. – 1869. – N 10/13. – S. 202–205; N 10/14. – S. 219, 220; N 10/15. – S. 230, 231; N 10/16. – S. 250– 252. 70. Schmid C. (Šmid K.). Janješce ili Bog je stari čudotvorac. Cvatućoj dobi posvetjena pripovĕtka. – Zagreb : Kolo mladih rodolju- ba, 1848. 71. Senjković R. Lica društva, likovi države. – Zagreb : Institut za etnologiju i folkloristi- ku, 2002. 72. Sertić M. Stilske osobine hrvatskog his- torijskog romana // Hrvatska književnost prema evropskim književnostima / ur. A. Flaker, K. Pranjić. – Zagreb : Liber, 1970. – S. 175–255. 73. Smith A. National Identity. – London : Penguin Books, 1991. 74. Stančić N. Ideja o ‘slavenskoj uzajam- nosti’ Jàna Kollàra i njezina hrvatska recep- cija // Radovi Zavoda za hrvatsku povijest Filozofskog fakulteta Sveučilišta u Zagrebu. – 1997. – N 30. – S. 65–75. 75. Stojanović M. Pripoviedčice za mladež // Bosiljak. List za mladež. – 1865. – N 1/7. – S. 216–219. 76. Stojanović M. Kobilić i lakat brade, pedalj muža // Bosiljak. List za mladež. – 1866. – N 2/13. – S. 194–199. 77. Stojanović M. Lažeš // Bosiljak. List za mladež. – 1866. – N 2/23. – S. 353–356. 78. Stojanović M. Guja // Bosiljak. List za mladež. – 1866. – N 3/16. – S. 241–244. 79. Stojanović M. Narodne pripoviedke. – Zagreb : Hrvatski pedagogijsko-knji- ževni, 1879. 80. Šah B. Majci odgojiteljici // Napredak. Časopis za učitelje, odgojitelje i sve prijatelje mladeži. – 1860. – N 2/8. – S. 120–123. 81. Tešić V. Ivan Filipović i učiteljstvo u Srbiji // Ivan Filipović – Učitelj učitelja / ur. M. Ogrizović. – Zagreb : Pedagoško- književni zbor, 1974. – S. 110–121. 82. Valjavec M. O rodjenicah i sudjenicah // Književnik. – 1865. – N 2/1. – S. 52–61. 83. Velagić Z. Nekoliko vidova prosvjet- nog rada na hrvatskom sjeveru osamnaes- tog stoljeća // Zbornik Odsjeka za povijesne znanosti Zavoda za povijesne i društvene znanosti Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti. – 1999. – N 17. – S. 111–131. 84. Vrčević V. Njekoliko narodnih pripovieda- ka // Bosiljak. List za omladinu. – 1868. – N 4/23. – S. 366, 367. 85. Wilson W. Herder, Folklore and Romantic Nationalism // Folk Groups and Folklore Genres. A Reader / ed. E. Oring. – Logan : Utah State University Press, 1973. – Р. 21–37. 86. Dopis // Napredak. Časopis za učitelje, odgojitelje i sve prijatelje mladeži. – 1861. – N 3/15. – S. 242, 243. 87. Zoričić P. Nĕkoliko rĕčih o gojenju dĕce // Obći zagrebački kalendar za godinu 1848 / ur. V. Vežić. – Zagreb : Lavoslav Župan, 1848. – S. 66–69. 88. Liepa carevna // Bosiljak. List za mladež. – 1867. – N 3/11. – S. 161–165. 89. Živančević M. Ilirizam, Ilirizam, realizam / ur. S. Goldstein, M. Mirić. – Zagreb : Liber i Mladost, 1975. Переклад з хорватської Тетяни Федосєєвої
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43409
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:33:06Z
publishDate	2011
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Хамершак, М. 2013-04-27T12:13:47Z 2013-04-27T12:13:47Z 2011 Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» / М. Хамершак // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 79-84. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43409 398.21 Non-acceptance of the social mode and dissatisfaction with a political situation by the first Croatian child’s journal «Bosiljak» are revealed not only in direct opposition to existing political and social life, but in numerous suggestions for introducing of new principles. The activity in this direction is perceptible in articles and headings of the journal «Bosiljak». Nesklonost prvog hrvatskog dječjeg časopisa prema postojećem društvenom poretku i političkom stanju nije se, međutim, kao u primjeru upravo spomenute priče, očitovala toliko u izravnoj kritici postojećeg političkog i društvenog poretka koliko u zagovoru novog i u Bosiljku još uvijek vrlo otvoreno shvaćenog tipa političkog i kulturnog ustroja. Nastojanja u tom smjeru iščitavaju se iz doslovce svih rubrika Bosiljka. Переклад з хорватської Тетяни Федосєєвої. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Народні традиції та культурологія Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» Children, Tales and the «Great Tribe of Slavs, Which was Distant to be Scattered All Over the World» Djeca, bajke i «veliko slavensko pleme, koje je udes nadaleko i naširoko raskomadao» Article published earlier
spellingShingle	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах» Хамершак, М. Народні традиції та культурологія
title	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»
title_alt	Children, Tales and the «Great Tribe of Slavs, Which was Distant to be Scattered All Over the World» Djeca, bajke i «veliko slavensko pleme, koje je udes nadaleko i naširoko raskomadao»
title_full	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»
title_fullStr	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»
title_full_unstemmed	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»
title_short	Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»
title_sort	діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»
topic	Народні традиції та культурологія
topic_facet	Народні традиції та культурологія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43409
work_keys_str_mv	AT hameršakm dítikazkitavelikeplemâslovânŝobulodoleûrozkidanepovsíhusûdah AT hameršakm childrentalesandthegreattribeofslavswhichwasdistanttobescatteredallovertheworld AT hameršakm djecabajkeivelikoslavenskoplemekojejeudesnadalekoinasirokoraskomadao

Діти, казки та «велике плем’я слов’ян, що було долею розкидане по всіх усюдах»

Репозитарії

Схожі ресурси