Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи
Глибинний видобуток руди, наскільки б широко її поклади не були географічно представлені, завжди і скрізь передбачав низку застережних заходів при її знаходженні та вилученні з надр землі. Тут простежується тісний зв’язок з тими віруваннями, коли людина залишає своє природне середовище і змінює його...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43420 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи / А. Матошевич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 31-41. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859665484935331840 |
|---|---|
| author | Матошевич, А. |
| author_facet | Матошевич, А. |
| citation_txt | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи / А. Матошевич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 31-41. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Глибинний видобуток руди, наскільки б широко її поклади не були географічно представлені, завжди і скрізь передбачав низку застережних заходів при її знаходженні та вилученні з надр землі. Тут простежується тісний зв’язок з тими віруваннями, коли людина залишає своє природне середовище і змінює його на невідоме, непередбачуване й дуже небезпечне, у якому намагається адаптуватися.
Глубинная добыча руды, насколько бы широко ее залежи не были географически представлены, всегда и везде предусматривала ряд предостерегающих мер при ее нахождении и извлечении из недр земли. Здесь прослеживается тесная связь с теми верованиями, когда человек оставляет свою естественную среду и меняет её на неизвестную, непредсказуемую и очень опасную, в которой пытается адаптироваться.
Before any deep mining of ore, as far as wide was it geographically distributed, it was always and everywhere expected that it should be a succession of cautionary measures during its discovery and removal out of the entrails of earth. A close connection is traced here with those beliefs after which a man abandons his natural environment and replaces it with an unknown, unforeseeable and very dangerous one in which he endeavours to adapt himself successfully.
|
| first_indexed | 2025-11-30T10:51:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
31
Етнос. Культура
сцені з Ведмедем (с. Акшинка), звичай об’їзду
коней на першу кутю (сс. Неглюбка, Яново),
виконання обрядів щедрування окремими гур-
тами хлопців і дівчат (с. Неглюбка).
Наведені в статті відмінні локальні прояви
різних явищ колядно-новорічної обрядовості зи-
мового циклу демонструють єдність загально-
національного через багатоманітність локального.
1. Кабашнікаў К. П. Вусна-паэтычная твор-
часць Добрушскага раёна / Памяць: Добруш. р-н:
Гіст.-дак. хронікі гарадоў і р-наў Беларуі : у 2 кн. –
уклад. П. П. Рабянок; маст. Э. Э. Жакевіч. – Мінск :
Маст. літ., 2001. – Кн. 2. – 557 с. : іл.
2. Усачёва В. В. Роль звукоподражаний в об-
рядовой практике славян // Мир звучащий и мол-
чащий: семиотика звука и речи в традиционной
культуре славян / отв. ред. С. М. Толстая. – М. :
Издательство «Индрик», 1999. – 336 с.
3. Каляндарна-абрадавая паэзія / А. С. Ліс,
А. І. Гурскі, В. М. Шарая, У. М. Сівіцкі; навук. рэд.
А. С. Фядосік. – Мінск : Бел. Навука, 2001. – 515 с.
4. Славянская мифология. Энциклопедический
словарь. – М. : Эллис Лак, 1995. – 416 с.
5. Беларуская міфалогія: Энцыклап. слоўн. /
С. Санько, Т. Валодзіна, У. Васілевіч і інш. –
Мінск : Беларусь, 2004.
6. Барташэвіч Г. А. Жанравая спецыфіка калян-
дарна-абрадавай паэзіі ўсходніх славян // Узроўні
агульнасці фальклору ўсходніх славян / Л. П. Ба-
рабанава, Г. А. Барташэвіч, К. П. Кабашнікаў
і інш. – Мінск : Навука і тэхніка, 1993. – 258 с.
7. Беларускі фальклор у сучасных запісах.
Традыцыйныя жанры. Брэсцкая вобласць / склад.
В. А. Захарава. – Мінск : Выд-ва БДУ імя У. І. Ле-
ніна, 1973. – 304 с.
8. Ліс А. С. Каляндарна-абрадавая твор-
часць беларусаў: сістэма жанраў. Эстэтычны ас-
пект / А. С. Ліс / Нац. акад. навук Беларусі. Ін-т
мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору імя
К. Крапівы. – Мінск : Бел. навука, 1998. – 188 с.
9. Толстой Н. И. Язык и народная куль-
тура. Очерки по славянской мифологии и
этнолингвистике. – М. : Индрик, 1995. – 509 с.
10. Жыцця адвечны лад: беларускія народныя
прыкметы і павер’і / уклад., прадм. і пераклад
У. Васілевіча. – Мінск : Маст. літ., 1998. – Кн. 2. –
607 с. : іл.
Переклад з білоруської Олени Чебанюк
Глибинний видобуток руди, наскільки б широко її поклади не були географічно представлені, завжди і скрізь пе-
редбачав низку застережних заходів при її знаходженні та вилученні з надр землі. Тут простежується тісний зв’язок
з тими віруваннями, коли людина залишає своє природне середовище і змінює його на невідоме, непередбачуване й
дуже небезпечне, у якому намагається адаптуватися.
Ключові слова: гірнича справа, стахановство, видобування руди, підземні мешканці, шахтарі.
Before any deep mining of ore, as far as wide was it geographically distributed, it was always and everywhere expected
that it should be a succession of cautionary measures during its discovery and removal out of the entrails of earth. A close
connection is traced here with those beliefs after which a man abandons his natural environment and replaces it with an unknown,
unforeseeable and very dangerous one in which he endeavours to adapt himself successfully.
Keywords: mining, Stakhanovism, ore extraction, underground inhabitants, miners.
ВІД «VAGINE DENTATE» ДО «ДОМАШНЬОЇ» ВЕРСІЇ
«СТАХАНОВСТВА»: АСПЕКТИ МІФОЛОГІЇ
ГІРНИЧОЇ СПРАВИ 1
Андреа Матошевич
УДК [82-343:398.22]:622
Видобуток руди в копальнях, наскільки б ши-
роко її поклади не були географічно представлені,
завжди і скрізь передбачав низку застережних
заходів, що супроводжували її знаходження та
вилучення з надр землі. Тут простежується тіс-
ний зв’язок з тими віруваннями, коли людина за-
лишає своє природне середовище і змінює його
на невідоме, непередбачуване й дуже небезпеч-
не, у якому намагається адаптуватися. У допро- допро-допро-
мислових суспільствах такі уявлення є проявом
не тільки страху, пов’язаного з реаліями нашого
звичного світу, розташованого на поверхні землі,
32
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
але й утроби Матері-Землі, плідність якої про-
являється не лише на цій самій поверхні, а й у
її глибинах – просторі, який часто розгляда-
ється як сакральний. Важливо підкреслити, що
Terra mater (дослівно – «материнська Земля»),
як М. Еліаде змалював її за Фрейдом, у міфах
багатьох культур (напр., Полінезії, Фінляндії)
позначає одночасно і Матір-Землю, і Богиню
Смерті 2. На таке подвійне тлумачення натрапля-
ємо також у міфах та переказах Старого Сходу
і Середземномор’я. Воно, вірогідно, пов’язане зі
згадкою про ризик у роботі шахтарів, а також із
почуттям глибокої поваги до цього виду діяль-
ності. Нагадаємо, що спуск під землю часто по-
рівнюється і з «regressus ad inferos», і з «regressus
ad uterum». Ці специфічні риси не лишилися без
уваги ні в доколоніальних копальнях сахарської
Африки, ні в копальнях Стародавнього Єгипту
та, власне, й у копальнях цінних металів Болі-
вії. Уявлення про ризик, пов’язаний з гірничою
справою, сягають своїм корінням давніх часів з
їхньою культовою повагою до підземного цар-
ства. З появою розвинутого промислового ви-
робництва, базою для якого слугувала організо-
вана і науково обґрунтована система, за рахунок
оптимізації праці пересічних робітників було
збільшено обсяг видобутку руди. До появи про-
мисловості люди мали цілу низку ритуалів і віру-
вань, що супроводжували процес спускання під
землю, нижче земної кори, тоді як шахтарі-про-
фесіонали в індустріальних суспільствах, де був
масштабний видобуток руди, розглядали її лише
як витратний мате ріал. Істотні зміни в засвоєн-
ні шахт спричинить їх «ідеологічна колонізація»
як очевидний відголосок масштабного процесу
ідеологізації суспільства, характерною ознакою
якого буде лише те, що робітники шахт, врахову-
ючи специфіку робочого середовища, заплатять
більшу ціну за зміни ритму та обсягу роботи.
Vagine dentate
і символіка «пересічного» шахтаря
Розглядаючи розвиток гірничої справи
крізь історично-економічну призму (ідеть-
ся про видобуток цінних мінералів, заліза чи
просто звичайного вугілля), одразу зауважи-
мо, що це був значний крок в еволюції людини,
явище однозначно позитивного порядку. Цьо-
го, однак, не можна сказати, аналізуючи де-
мографічну ситуацію у світі, а також вивчаючи
діяльність численних гірничих об’єднань 3.
Ризик, з яким повсякчас стикаються гірни-
ки, характерний не тільки для індустріальних
країн, його усвідомлюють усі, хто займається
видобутком руди в менш промислово розвине-
них частинах світу, створення ж надійної гос-
подарської бази своєю чергою теж вимагало
жертв. Подібними жертвами в епоху індустрі-
алізації нерідко ставали гірники, які гинули і
досі продовжують гинути у вугільних копаль-
нях. Тому до символічного бачення копалень,
за М. Еліаде, з позицій сексуалізованого
сприйняття світу як вагіни або матки природи,
як жінки, без жодного цинізму можна додати
прикметник «зубаста» – така, що має на меті
розжувати, з’їсти, проковтнути, поглинути гір-
ників 4. Така праматір наділена негативними
властивостями непередбачуваної сили. Услід
за логікою можемо стверджувати, що гірники
виконують роль своєрідних потенційних жертв
комплексу Медеї Матінки-Землі, її Vagine
dentate, на що звернув увагу і К. Хентце, на-
вівши той факт, що на багатьох іконографічних
зображеннях з Південної Америки рот Мате-
рі-Землі подається у вигляді зубастої вагіни
[11, p. 17]. Наголосимо, що видобуток руди і
вугілля, як і мореплавство, є традиційно чоло-
вічою справою, хоча з історичної ретроспективи
було чимало відхилень від цього правила, тому
його принаймні частково варто переглянути 5.
М. Еліаде наводить вірування, поширене
в африканських племенах Байєка і в малай-
ців, що руда зростає в утробі Матінки-Землі.
Втручання гірників у природний процес «ва-
гітності» Землі мінералами передбачає певний
ризик і тому вимагає обережності. Існує ціла
низка заходів безпеки, що з давніх часів су-
проводжувалися обрядами, необхідними для
ритуального переходу до іншого світу – під-
земного царства. Після перенесення мінера-
лів з утроби землі на її поверхню, у цей світ,
починається найскладніше, дещо авантюрне
33
Етнос. Культура
дійство. Оскільки функції Матінки-Землі
перебирає на себе звичайний ремісник, його
функцією стає закінчення процедури «зрос-
тання, росту». Згодом певним різновидом
нової, штучної «матки» стає доменна піч, де
мінерал закінчує своє «дозрівання» [6, s. 63].
Пошук символіки гірничої справи приводить
нас і до психо-аналітичної теорії Беттельгейма в
контексті аналізу казки «Білосніжка та сім гно-
мів», де гноми займаються підземним видобут-
ком руди. Читаємо у дослідника: «Перше, що
ми дізнаємося про них, – те, що вони поверну-
лися додому з роботи після видобутку руди в го-
рах. Подібно до всіх гномів, навіть не таких не-
приємних, вони старанні та досвідчені у своєму
ремеслі. Робота – сутність їхнього життя; вони
не знають ні дозвілля, ні розваг. Хоча на гномів
справила враження краса Білосніжки і звору-
шила її історія, вони відразу чітко визначають,
що ціна її перебування у них – тяжка хатня
робота. Кількість гномів – сімка – символізує
сім днів тижня – днів, сповнених невтомною
працею. У тевтонських переказах гноми або
карлики – це підземні робітники, що видобува- – це підземні робітники, що видобува-– це підземні робітники, що видобува-
ють метали, з яких у давнину було відомо тільки
сім – ще одна причина, чому кількість гірників
була саме такою. В античній філософії приро- античній філософії приро-античній філософії приро-
ди кожен із семи металів пов’язаний з однією з
планет (золото – із Сонцем, срібло – з Міся- – із Сонцем, срібло – з Міся-– із Сонцем, срібло – з Міся- – з Міся-– з Міся-
цем тощо) […]. Важливо також, що у цій казці
немає гномів жіночої статі. Простежимо: феї –
жіночого роду, чарівники – їх чоловічий аналог,
але ж існують відьми й відьмаки» [3, s. 230].
Автор доходить висновку, що в мотиві
«малих людей» з непропорційно малим ті-
лом, проте завзятою вдачею і покликанням до
гірничої справи, які проникають в темні шах-
ти, прихований натяк на чоловічий статевий
орган. Тим більше, що А. Сакстон у своєму
творі «Transformations», що є пісенною оброб-
кою «Снігуроньки», називає гномів «малими
сосисками». Імовірно, тут між рядками слід
читати, що «ідеальний гірник» повинен бути
малим на зріст, що зумовлено проникненням
у важкодоступні місця, і необхідністю працю-
вати зігнувшись, на колінах чи навіть лежачи.
Доказом цього слугує значна кількість літе-
ратурних, фотографічних та історичних дже-
рел, наприклад свідчення Діодора Сицилійця
(Diodorus Siculus) з І ст., який стверджує, що в
єгипетських золотокопальнях тільки дуже мо-
лоді, прудкі, а головне, невисокі юнаки проби-
вались крізь тріщини в скелях і збирали більші
частинки каміння, які потім піднімали нагору.
Гірники-карлики присутні не тільки в каз-
ках, усна традиція свідчить про їх існування в
середньовічних копальнях центральної Європи
[2, p. 50]. Незважаючи на скептичне ставлення
автора до надзвичайних подій, він наводить ві-
рування, згідно з якими підземні карлики, гно-
ми, «bergmančići» («гірські чоловічки», від нім.
bergmann – «гірник», «малий гірник») настільки
часто були «присутні» в шахтах, а отже, укорі-
нилися в саській гірничій традиції, що він і сам їх
прийняв, а згодом і описав: «Не всі були злими,
були й безкорисливі та людяні. Деякі з них мали
приємний вигляд; німці, як і греки, називали їх
“cobalos” (грец. Cobali – міми) через здатність
імітувати дії людей» 6. «Вони радісно і голосно
сміються, вдають, що напружено працюють, на-
томість нічого не роб лять. Називають їх мали-
ми гірниками через їхній зріст – приблизно дві
ступні (60 см). Одягнені, як гірники, у в’язаний
одяг зі шкіряним фартухом на паху. Вони вірту-
озно вдають, що дуже зайняті роботою, напри-
клад, викопуванням руди або насипанням уже
викопаного в баки. Інколи стріляють галькою в
гірників, але ранять їх рідко, крім випадків, коли
робітники їх висміюють чи лають. Неістотно
відрізняються від гоблінів. Вони називаються
“тролями” (trulli), можуть набувати чоловічої чи
жіночої подоби, нерідко допомагають людям.
Гноми-“гірники” особливо активні в місцях, де
метал уже знайдено або невдовзі буде знайдено;
тоді вони не шкодять справжнім гірникам, а на-
впаки, стимулюють їх та підбадьорюють, щоб
краще працювали» [1, s. 541–542].
Німці не були самотніми, пристаючи на
такі погляди, оскільки ще до середини минуло-
го століття траплялися вірування в «карлико-
ві ходи» в копальнях Кромвеля. Однак автор
праці «Zakopano zlato» («Закопане золото»)
34
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
М. Бошкович-Стуллі [5, s. 30] подає «раціональ-s. 30] подає «раціональ-. 30] подає «раціональ-
не тлумачення» розповіді старого гірника з Істри
«Macmolic u rudniku» («Мацмолич у копальні»),
яку переказав його нащадок. Відтворю її в дещо
скороченому варіанті: «Старі гірники працювали
по 12 годин в шахтах. Щоб вони не померли з го-
лоду, їм носили кукурудзяний хліб. Один з пра-
цівників стомився і заснув. Коли прокинувся, не
зрозумів де він, але, озирнувшись довкола, мит-
тю збагнув, що він бачить того самого “мацмоли-
ча”. Сказав мені той старий гірник: “Підійшов до
мене чоловічок і попросив тютюн. Я відповів, що
в мене його немає. Він сказав, що дасть мені його
сам. Дав, а я тим часом його роздивився: мав
він руки волохаті, як кіт, і довгі нігті-кігті. По-
тім він заліз у камінь, який перед ним відкрив-
ся, а потім закрився за ним”». Це лише одна з
розповідей. Наведу ще одну: «Каже один гірник
іншому, що закриває вагонетки (зверху містився
спеціальний механізм, який піднімав вагонетки
нагору, а гірник перебував під розкопом). Саме
в цей момент до гірника підійшов якийсь чоло-
вічок заввишки 60–70 см, який тримав у руках
ланцюг довжиною приблизно 5 м. Гірник розпо-
відає: “Коли він підійшов до мене, я не збагнув,
що він має ланцюг, а коли чоловічок відійшов,
ланцюг тягнувся і дзвенів, стукаючись об вугіл-
ля. Більше я його не бачив”.
Його спитали:
– Послухай, що ти робив, коли він підій-
шов до тебе?
Відповідає:
– Я більше не мав вагонеток, готових для
підйому, тому приліг на дошку.
– Можливо, ти заснув?
А він:
– Мені здалося, що я на 10–15 хвилин за-
снув. Коли він підійшов, я лежав, а коли пов-
ністю прийшов до тями, той малий чоловічок
був уже переді мною, але вмить повернувся і
побіг. Здається, він був одягнутий у пальто та
чобітки».
Ще одна історія: «Був собі такий Юри-
чич зі Св. Мартіна, працював у якійсь шахті
в Угорщині. “Мацмолич” (гном, подібний до
кота) працював з ним цілих 15 днів, а коли
прийшов час отримувати зарплатню, він каже
Юричичу: “Іди ти по зарплату”. Коли той по-
вернувся з грошима, розділив їх порівну: це –
тобі, а це – мені. Але залишилась одна моне- – мені. Але залишилась одна моне-– мені. Але залишилась одна моне-
та. “Давай розріжемо навпіл”, – запропонував
чоловік. Тоді “мацмолич” йому каже: “Коли
такий справедливий, візьми все”. Попро-”. Попро-. Попро-
щався з ним і пішов, більше його не бачили»
[5, s. 219–220].
М. Бошкович-Стуллі в примітках до тексту
підкреслює, що гірничий фольклор у хорватів зо-
всім не досліджений і нараховує лише кілька ви-
падкових записів. У копальнях Істри трапляють-
ся «орки» з червоною шапочкою, у словенських
копальнях – назви «dimek», «berkmandeljc».
У шахтах хорватського Загор’я ці духи назива-
ються «perhmanec» (від нім. bergmann – «люди-
на з гори»), тоді як у Сербії з’являється вірування
про «срібного царя» [4, s. 211].
«За логікою, шахти мали бути домівкою над-
природних істот», – додає до наших міркувань
Гувер, редактор праці «Agrikolina knjiga» («Книга
Агріколи»), який у коментарях зауважує, що тем-
ний морок, у якому гірничі лампи викривлюють
усі обриси, страхітливі рухи хитких стін зі слаб-
кими підпорами, наближення без попередження
небезпеки, а можливо, і смерті, раптова втрата
чи, навпаки, знаходження «щастя» слугували
додатковими аргументами для неписьменних
людей, які завдяки релігійному вченню були го-
тові до сприйняття дива [2, p. 217]. Звести до-p. 217]. Звести до-. 217]. Звести до-
купи уявлення гірників про гномів, карликів,
гірських чоловічків, тролів, закріпити назви за
іншими видами гномів, було привабливою ідеєю,
хоча такі вірування неповною мірою відображали
повсякденне життя й інтелектуальний потенці-
ал робітника. Тому й ми їх маємо сприймати як
своєрідний фольклор робітників шахти, знаки і
попередження, сформульовані зрозумілою ро-
бітникові мовою, як своєрідні цікаві поняття, а не
як незнання чи забобони. Не дивно, що Агріко-
ла згадує гномів у їхніх позитивних і негативних
іпостасях, адже робота в шахті – процес склад-
ний і суперечливий. Тому, слідуючи за М. Еліаде
в уявленнях про рефлексію підземних істот, пого-
джуємося, що гноми – представники сакрально-
35
Етнос. Культура
го світу, де люди – небажані прибульці і своєрідні
провісники втручання в природне середовище, що
триватиме довго й успішно. Отже, тут не йдеться
виключно про примітивний розум і помилкову ін-
терпретацію звичайних і надзвичайних явищ.
Апелювання до праць Геллнера призво-
дить до розгляду проблематики під іншим ку-
том зору. Соціальний антрополог пише, що в
новому світі немає і не може бути місця для
магічного або святого. Магія в його тракту-
ванні – це існування дій і відношень, тісно
пов’язаних з тими, хто їх практикує, або спе-
цифічними групами, пов’язаними ритуальними
діями. У нашому світі не тільки всі факти, але й
всі спостерігачі і виконавці однакові. Цінність
їх зв’язків є і повинна бути підпорядкована
суспільному контролю [9, s. 64]. В індустрі-s. 64]. В індустрі-. 64]. В індустрі-
альному ж світі тому й не було дозволено жити
«надприродньо», бо це викривлювало специ-
фічне колективне уявлення про певні реалії.
Додамо, що вплив «системи вірувань» на
гірничу спільноту був досить сильним, згадки
про малих підземних істот зведено до офіцій-
ного релікту, що його, до речі, більша частина
членів гірничих об’єднань взагалі не пам’ятає.
Рідний імператив або андроцентризм
У наведених працях про віру в існування
підземних малих гірників частково знаходимо
пояснення факту, чому в шахту спускалися і
видобували руду переважно чоловіки. Еліаде
пише, що через важкість роботи, а також не-
безпеку, яка, згідно зі словником сакральної
природи, була спричинена спробами потур-
бувати підземний світ, гірники контактують з
тим сакральним, яке не має жодного зв’язку
з буденним релігійним світом, сакральністю
набагато глибшою, а тому значно небезпечні-
шою [6, s. 63]. Подібним чином аналізуються
і середньовічні вірування в Англії, де видобу-
ток вугілля пов’язують із чортівнею, оскільки
при спалюванні нечистого відчувається запах
сірки, яка традиційно асоціюється з атмосфе-
рою демонічного підземелля, тоді як Р. Бойль,
один з піонерів сучасної хімії та засновник Ан-
глійського Королівського товариства, уже в
середи ні ХVІІІ ст. заохочував колег до науко-VІІІ ст. заохочував колег до науко-ІІІ ст. заохочував колег до науко- ст. заохочував колег до науко-ст. заохочував колег до науко-
вого аналізу складного питання: чи справді гір-
ники зустрічаються з підземними демонами?
[8, p. 57] 7. У болівійських олов’яних копаль- болівійських олов’яних копаль-болівійських олов’яних копаль-
нях, як свідчить Холловей, у гірників розгор-
тається цікаве дійство. Їх поділяють на групи,
кожна з яких перш ніж зайти до копальні, має
вшанувати скульптуру (часто виконану на пов-
ний зріст) духа на ім’я Ель Тіо (дядько), який
є своєрідним уособленням диявола, підземним
божеством, власником та управителем гірських
запасів руди в підземному царстві, де він і сам
мешкав [10, p. 36]. Ель сван Хоеке допов нює
ці відомості інформацією, що Ель Тіо – це
дядько гірника, його завдання – охороняти
багатства, сховані в надрах землі. Страшним
його робить здатність вирішувати долю тих,
хто приходить на його територію. Душі братів-
гірників, трагічно померлих під час підземних
катастроф, що блукають похмурими гірничими
галереями, потік повітря, каміння, що падає зі
стелі, звук води, що капає, – це все знаки його
присутності. Тому гірники нерідко віддавали
данину статуям з глини – своїм загиблим по- – своїм загиблим по-– своїм загиблим по-
передникам, виставленим у довгих галереях.
Біля статуй завжди повинно було лежати листя
коки і цигарки та стояти бренді; статуї охоро-
няли їх до повернення власників, а також спри-
яли знаходженню цінних металів. Причиною
всіх хвороб, що вражали гірників, вважалася
неповага до Ель Тіо, марний пошук пластів мі-
неральних покладів розглядався як покарання
божества. Сексуальність, відповідно до автор-
ського коментаря, була необхідною складовою
всіх гірничих робіт. Згідно з віруваннями, жін-
кам заборонено заходити до шахти з багатьох
міркувань, наприклад, через ревнощі духів.
Крім того, гірники-чоловіки не впевнені, чи
здатні жінки виконувати цю роботу так само
ефективно. За певними віруваннями, щойно
жінка подивиться на груду металу, він зникає!
Наведемо розповідь одного гірника: «Усе йшло
відмінно, але відтоді, як я дозволив жінці за-
ступити моє робоче місце – “прощавай, мета- – “прощавай, мета-– “прощавай, мета-
ле!” Після цього ніколи не дозволю жінці під-
ходити до місця, де я працюю» [12, р. 277].
36
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
Вхід жінок до шахт Потосії порушує існу-
ючий статевий баланс між чоловіками і жінка-
ми в місцевості Пахамамі (Pachamami), тому
метал підкоряється лише чоловікам – особам,
близьким до Пахамамі.
У бразильських діамантових шахтах на те- бразильських діамантових шахтах на те-бразильських діамантових шахтах на те-
риторії Бахії в ХІХ ст. між гірниками-авантю- ст. між гірниками-авантю-ст. між гірниками-авантю-
ристами було поширене вірування, що діаман-
ти – це енергетичні істоти, які яскраво світять
і закликають своїх обраних шукачів. Старі гір-
ники розповідали, що енергія діамантів могла
набувати жіночої подоби (білявки асоціювали-
ся з білими діамантами, тоді як брюнетки – з
реінкарнованими душами «carbonadosa» –
темними діамантами) і зводити з розуму гір-
ників силою своєї пристрасті [14, s. 55].
Наведені приклади свідчать про наявність
постійної небезпеки при діяльності на терито-
ріях, що не належать людині. Через це гірники
з Гаїті або африканського племені Баєка перед
тим, як спуститися під землю, дотримуються
посту і численних табу, особливо сексуальних.
Можемо погодитися з висновком М. Еліа де,
що всі міфологічні уявлення, пов’язані з копаль-
нями і горами, численні феї, зачаровані люди,
привиди й духи є різними проявами присутнос-
ті сакрального світу, який перетинається в різні
історичні періоди зі світом людей [6, s. 63].
Євгенія В. Герберт, вивчаючи специфіку ви-
добутку руди в доколоніальній Африці, запропо-
нувала теорію, відповідно до якої ступінь риту-
алізації спуску до шахти пропорційний глибині
цієї шахти, а найбільша ритуалізація видобутку
руди присутня в суспільствах, де не всі мали
змогу займатися цим видом діяльності. Тому
в тих регіонах, де видобуток зводився до зби-
рання річного піску, простежується лише незнач-
на кількість ритуалів і немає жодних свідчень
щодо того, хто міг цим займатися. Наприклад,
у племені Мбіре (Mbeere) на плоскогір’ях Кенії
будь-хто міг збирати збагачений металом пісок
і нести його потім до умільця на переплавлення
[11, p. 150], а видобуток руди в шахтах, фактично
в надрах землі, – це вже зовсім інша справа. Се-
ред прикладів ритуалів у племенах – ціла низка
жертвоприношень, сексуальних і менструальних
табу. Так, гірники з Мандинго (Mandingo) у
Бамбук-Бурі (регіон західного Судану) у своїх
пошуках руди спиралися на уявлення про різні
види рослин, що, на думку місцевого населен-
ня, вказували на наявність / відсутність руди
в копальні. Проте вегетація рослин – не єди-
ний індикатор, широко користувалися й різними
техніками пророцтв – снами, сурами з Корану,
ядрами горіхів. Після визначення потенційного
місця видобутку мулла молився, читав рядки з
Корану і кидав на землю червоні плоди горіхів,
після чого різав півня, вівцю чи бика. У випад-
ку, коли копальня виявлялася багатою, наступні
жертви приносили духу золота 8.
Рабдомантія
(пошук цінних металів за допомогою вил)
Пошуки руди передбачали використання
особливого комплексу технічних засобів, най-
цікавішим з яких я б назвав використання ча-
рівних вил, або «рабдомантію», що її застосо-
вували на європейському континенті протягом
усього середньовіччя, відлуння якого знахо-
димо в народній культурі (пише 1950 року Гу-
вер). Причину, зазначає Гувер, потрібно шука-
ти у факті, що в ХІХ ст. мало хто був готовий
сумніватися в успішності функціонування «ру- «ру-«ру-
диментарного інструмента» [2, s. 38].
Агрікола, як і інші численні автори, вважає,
що застосування вил сягає античних часів, і як
приклад на доведення цієї тези наводить ча-
рівні вила в Мойсея та Гомера, за допомогою
яких ті не лише знаходили, але й міняли форму
предмета. Згадаймо, наприклад, Мінерву, яка
за допомогою чарівної палички зробила Одіс-
сея молодшим і знову зістарила.
Згідно з численними віруваннями, най-
ефективнішими були вила з лози лісового горі-
ха, насамперед того, що ріс безпосередньо над
копальнями. Лісовий горіх був найбільш при-
датним для пошуку срібла, ясень – для міді,
смоляна сосна – для свинцю й олова, тоді як
вила, зроблені з заліза або сталі, сприяли зна-
ходженню золота. Усі вила треба міцно взяти в
руки і підняти в повітрі розгалуженням догори.
Потім шукачі повинні були блукати гірською
37
Етнос. Культура
місцевістю. Вірили, що в момент натраплення
на плодючу жилу вила починають обертати-
ся – і родюче підземелля відкривається. Коли
ж шукачі залишають «плодюче» місце, вила
стають нерухомими. Вважається, що вила не
служать абикому, а тільки тим, хто відданий
гірничій справі, а тому для успіху потрібно було
дотриматися п’яти передумов: відповідний роз-
мір і вигляд палиці, що мала бути вилоподіб-
ною / розгалуженою, сховище мало бути досить
великим, щоб вистачило сили почати обертати
палицю, правильне управління вилами, і на
останок потрібно було залишити все, що могло
б завадити успіху. Тому можна зробити висно-
вок, що, якщо палиця не рухається при пошуку,
причина криється або в невмінні користуватися
нею, або в особі самого шукача [2, s. 39]. Далі,
пише Агрікола, усе, як вчать філософи: головна
дієва сила металевої руди – це небеса – їхній
рух, світло, вплив. Дія небес зумовлена поло-
женням і рухом семи планет. Золото перебуває
під знаком Сонця і його впливом, срібло – під
Місяцем, олово – під Юпітером, мідь – під
Венерою, залізо – під Марсом, свинець – під
Сатурном, а ртуть – під Меркурієм. Тому
філософи і відлюдники часто наділяють мета-
ли назвами планет: золото – Сонцем (латин-
ською мовою – Sol), срібло – Місяцем (латин- – Sol), срібло – Місяцем (латин-– Sol), срібло – Місяцем (латин- – Місяцем (латин-– Місяцем (латин-
ською – Luna) тощо [2, s. 46].
У розглянутій технології знаходження руди
в саському містечку Чемнітц (Chemnitz), дато-
ваній серединою ХVІ ст., Агрікола висловлює
сумнів у її успіхові, оскільки простежується
плутанина, перш за все у філософських ученнях
щодо основних елементів і металів та їхнього
значення, посиланнях на «Одіссею» Гомера та
єврейські святі книги, а також при вшануванні
традицій і вчень алхіміків, які в середні віки,
коли автор народився, переживали бурхливий
розквіт, про що він неодноразово пише.
Згадки Хувера про пошук металів за допо-
могою вил підтверджуються і в праці італій-
ського антрополога Ф. Спаньє, який наводить
відомості, що пані Дальпіолуого (Dalpioluogo) з
молодих років використовувала такі свої вміння
в Південній Америці, зокрема при відкритті під-
земних вод, після чого її покликали до Румунії
допомогти відкрити поклади нафти. У Вал Ім-
періні (Val Imperini) 9 завдяки своїм винятковим
можливостям вона визначила місцезнаходжен-
ня підземних покладів вугілля, що спричинило
в цій долині Іспанії промислову революцію. Ан-
трополог наводить цікавий опис цього випадку:
«Пані Дальпіолуого свій пошук здійснює без
згадуваної палиці; вона перебуває під впливом
сили, яка виразно виявляється в ритмічних ру-
хах ніг в момент, коли вона стоїть над місцями
багатих покладів мінералів чи над підземними
водами; у процесі пошуку пульс жінки істот-
но прискорюється, а температура тіла зростає.
Між “відчуттям” води і мінералів існує різниця,
але Дальпіо луого не може їх пояснити, як і не
може нічого сказати про корені своїх винятко-
вих здібностей, але видається, що різна якість і
інтенсивність відчуттів відповідає різним якос-
тям мінералів і води. Беручи це до уваги, вона
оцінює більшу чи меншу важливість знахідки;
тривалість відчуття в секундах пропорційна
глибині, на якій міститься руда. Рівень води був
позначений на глибині 4,75 метрів за кожну се-
кунду відчуття шукачки, тоді як для руди діяло
правило 7–8 метрів за секунду» [20, p. 37].
Зауважимо, що між переходом праці гірни-
ка від старого традиційного способу до сучас-
них не останнє місце посідала й забута техніка
пошуку за допомогою вил, яка знайшла пізні-
ше відображення в численних працях дослід-
ників-геологів.
Ідеологічна колонізація шахт –
приклад Раші 10
Важливим питанням залишаються особ-
ливості організації робочого процесу в його іс-
торичній ретроспективі. Так, з 1920 року в Істрі
гірники перебували під впливом політичної ідео-
логії і за будь-яких умов залишалися робітни-
ками «par exellance». Стійкість їхньої символіки
пов’язана не лише з тим фактом, що від їхньої
роботи – видобування вугілля – залежала еко-
номічна міць країн, на які вони працювали (це,
зокрема, Італія, колишня Югославія, меншою
мірою Австро-Угорщина), а й від почуття по-
38
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
ваги до себе, з одного боку, і невикорінюваного
почуття страху, яке довго в них заохочувалося,
а також з історичного визнання того, що вугіл-
ля – основа промислової піраміди [8, p. 234].
Враховуючи значення гірничої справи в еконо-
мічному і політичному житті суспільства, уяв-
лення про їхнє життя та устрій безпосередньо
залежали від політики режиму.
Журналіст І. Узелац у 1950 році після по-
їздки до Раші зауважив: «Людина настільки
маленька, порівняно з вугільним і кам’яним
масивом, що, якщо дивитися на неї вниз із по-
верхні землі, її взагалі не видно. Але ось вона
(людина), внизу, на стометровій глибині копає
і силою техніки приборкує природу, роблячи з
нею що хоче і як хоче. У руках людини приро-
да безпорадна. […] Сміюся і сам з необґрун-
тованого страху, що його відчув у Раші. Ось
ми стоїмо тут, у вузькій шахті, глибоко внизу,
далеко від світу сонця, і ми такі маленькі, по-
рівняно з тими горами, але сильніші, сильніші
за них!» [22, s. 58].
Таке бачення, значною мірою нав’язане за-
собами масової інформації, що прославляють
працю гірника, який без страху і сумнівів у
правильності кожного свого підземного жес-
ту в ім’я суспільного устрою змушує приро-
ду підкоритися йому, сформувалося на хвилі
післявоєнного соціалістичного натхнення, як
видно, скажімо, з фільму Рудольфа Сремца
«Подія в Раші» (1950). Більше того процес
панування над природою викликав страх у
представників гірничої спільноти. Ключовою
синтагмою виживання робітників була «про-
думана взаємодія» людини з її екстремальним
робітничим середовищем. Її вершиною ставало
«ударництво», «стахановство» 11, сформоване
радянським ідеологічним апаратом, згідно з
яким шахтар перетворюється на добровільний
механізм, що, відповідно до заданої норми,
повинен перемагати себе, свої людські потре-
би в ім’я вищої суспільної організації та її про-
цвітання. Це, однак, суперечило традиційній
практиці видобутку руди, коли успішне знахо-
дження під корою землі вимагало зовсім іншої
структури планування робочого дня.
Звичайно, в Істрі й інших гірничих районах
сприятливі умови для робітників уже не відпо-
відали інтересам хазяїв шахт, а гірники ставали
об’єктом експлуатації, враховуючи потреби для
майбутньої війни. Прообразом такого гірника,
«homo extraordinariusа» – людини-«ударника»,
як називала стахановців Катерина Кларк
[17, p. 211], в засобах масової інформації, що
стояли на захисті федерації, був безликий во-
йовничий гірняк 12. Доказом цього є залучення
системи «Bedaux» 13. Наукова організація праці,
яка набула сили завдяки системі «Bedaux», пе-
редбачає діяльність людини як звичайної робо-
чої сили: вона з низько схиленою головою тягне
вагонетки, підпорядковуючи ритм свого життя
ритмові праці задля отримання прибутків своє-
му роботодавцеві. Система базувалася на про-
думаному використанні праці робітника, а в її
основу було покладено хронометричний вимір
обсягу роботи, виконаної робітником, відносно
показників найбільшої продуктивності за одну
хвилину. Ця величина була одиницею системи
«Bedaux» і визначала темп роботи 14. Якщо пра-
цівник не міг «тримати крок», його звільняли
або вдавалися до грошових санкцій. Хоча да-
них про застосування системи в Лабунштині 15
обмаль, досвід італійських гірників свідчить,
що на момент, коли всі працівники прилаштува-
лися до норм системи «Bedaux», її вимоги знову
істотно збільшилися. Тут, за Антонієм Грамс-
цієм, простежується спроба створення нової
людини і робітника, якому, згідно з висловлен-
ням англійського священика, не треба вивчати
економіку, філософію, європейську історію чи
опановувати якусь справу, крім того, як вико-
пувати більше вугілля і якнайкраще готуватися
до переходу в інший світ [15, p. 280]. Такі два
погляди на функції гірника, хоч і є наслідком
різних історичних тенденцій – соціалізму і фа-
шизму – мають показову спільну тенденцію –
сприймати гірників лише як засіб, не беручи до
уваги особливості цієї професії. В обох варіан-
тах ідеологія має на меті тримати контроль над
діяльністю гірника, панувати над його часом,
керувати ритмом роботи 16, перетворюючи його
лише на засіб, з тією мінімальною різницею, що
39
Етнос. Культура
за часів соціалізму інформація про нечисленних
гірників з Істри і Югославії була рекламована
в засобах масової інформації. Міф про гірника
як про витратний матеріал на службі імперії за-
мінюється міфом про гірника, якому через ЗМІ
«дарується» обличчя 17, але не більш гуманний
розклад праці. Такого висновку доходимо, про-
стеживши цікаву паралель між фашистським
принципом «Bedaux» та «ударницьким» прин-
ципом організації праці, загальне гасло якого –
«Якнайменше зайвих рухів для максимального
збільшення виробництва в робочий час!», про
що свідчить вищезгаданий фільм Рудольфа
Сремца «Подія в Раші».
Водночас з’являється своєрідне благоговій-
не ставлення до «металу», що формулювалося
лише одним словом «Щасливо!», написаним
великими літерами на «sohtu» 18 – башті, якою
спускалися й підіймалися на ліфті зміни гірни-
ків. Це побажання, можливо, найкраще пере-
дає атмосферу невпевненості, що панувала в
шахті. Наведемо слова одного шахтаря-пенсі-
онера: «Ми в шахті ніколи один одного не ві-
тали ні з добрим ранком, ні з днем, а тільки об-
мінювалися цим нашим одвічним “щасливо!”».
Це вітання, поряд із добрими побажаннями,
містить у собі і попередження про численні
небезпеки 19, зайвий раз закликає до точного
виконання дій і нагадує про необхідність від-
чуття єдиної спільноти гірників.
Викладені в цій статті відомості – лише не-
значна частка традиційних вірувань, пов’язаних
з гірничою справою. Цей вид діяльності є спе-
цифічним, оскільки, щоб займатися нею, люди-
на повинна залишити своє природне середови-
ще, замінивши на нове і ненадійне. Керований
думкою, що міф може мати апологічну і критич-
ну цінність [23, p. 1106], я в цій розвідці навів,
а в деяких розділах спробував інтерпретувати
фактично протилежні ставлення до видобутку
руди в різні історичні періоди і в різних місце-
востях. Перший блок пов’язаний з традиційни-
ми уявленнями про специфіку видобутку цін-
них металів – із дотриманням табу і ритуалів,
спрямованих на забезпечення тривалого життя
і процвітання шахти. Стосовно цього гірники
нерідко наголошують на важливості збережен-
ня певного внутрішнього зв’язку з копальнею,
тоді як в індустріальних країнах шахта та руда
сприймаються як інертна матерія, що безпо-
середньо спрямована на отримання прибутку.
Відповідно до такого споживацького погляду
народжується міф про домінацію ідеології над
природою, завдання такої ідеології – перетво-
рити робітника на примусовий або добровільний
механізм, який збирає materiju primu (первинну
матерію) для досягнення деструктивної (Іта-
лія, система «Bedaux», військові потреби) або
конструктивної (Югославія, «стахановство»,
«ударництво», оновлення землі) мети. В ідеоло-
гічній колонізації шахти обсяг роботи визначає
інституція, яка зазвичай і уявлення не має про
роботу гірників, та все-таки вона формує ієрар-
хічну систему, схожу на військову.
¹ Статтю було надруковано в журналі «Narodna
umjetnost» («Народна творчість», № 46/2, с. 37–53)
та в збірнику праць «Mitski zbornik» («Міфологіч-
ний збірник», упоряд. С. Мар’янич і І. Ріца, 2010 р.)
під назвою «Regressus ad inferos – Sicusni rudar
i mitologija kao interpretacija podzemnog radnog
habitusa» («Regressus ad inferos – майстерність гір- – майстерність гір-– майстерність гір-
ника і міфологія як інтерпретація габітусу гірника»).
² За М. Еліаде, прикладом цього � відомий ге- Еліаде, прикладом цього � відомий ге-Еліаде, прикладом цього � відомий ге-
рой-маорі, який в кінці життя, що минуло в при-
годах, поверта�ться до рідної домівки і шука�
Велику Даму (Ночі) (Hine-nuite-poi). Знаходить її
сплячою, швидко скида� із себе одяг і проника�
в тіло жінки-велета. Коли ж він вирішу� вийти з
неї, але ще половиною тіла перебува� в її тілі, пта-
хи, що супроводжують жінку, починають голосно
співати. Раптово пробуджена Велика Дама (Ночі)
стиска� зуби і перегриза� героя навпіл. Згідно з по-
ясненням маорі, у цьому і поляга� причина люд-
ської смерті: якби Мауі встиг непомітно вийти з
тіла Великої Дами, люди стали б безсмертними.
Можна зробити припущення, що ця жінка-велет –
Матінка-Земля. Проникнути до її утроби означа�
потрапити живим до глибин підземелля, тобто до
пекла [7, s. 120].
³ Під «неформальним» розумі�мо гірський
видобуток у по�днанні з будь-якою іншою ді-
яльністю. Визначення у 1995 році запропонував
Мацміллан. Найчастіше це агрокультура, яка
по�дну�ться з видобуванням корисних копалин.
Хоча Фімістер посила�ться на видобуток золота у
народів Схона, його висновок ма� значну цінність
40
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
і для інших народів [11, p. 151]. Георгіус Агрікола,
автор першої і найбільш авторитетної протягом
декількох століть книги про видобуток «De re
metallica», уперше виданої в 1556 році, стверджу�,
що нема� старішого ремесла, ніж хліборобство,
але видобуток та обробка металів не набагато
молодші, оскільки у хліборобстві, як і в інших
ремеслах, використовувалися знаряддя з металу.
Тому метал був і залиша�ться корисним для лю-
дини [2, s. 153].
4 Леві-Cтросс тему vagina dentata («зубастої ва-
гіни») розгляда� інакше: «Самець – той, хто про-
тина�, а самка – та, кого протинають; не потрібно
забувати, що обернена формула часто з’явля�ться
саме в міфічному тексті» [13, s. 155].
5 Записи, що свідчать про появу жінок у шах-
тах, трапляються переважно в країнах, які, згід-
но з господарською класифікаці�ю, називають
країнами третього світу, а також у тих країнах,
які сво�ї матеріальної стабільності досягли не в
останню чергу за рахунок копалень і вугільних
шахт [12].
6 Етимологічна назва мінералу «кобальт» по-
ходить від німецького слова «Kobolt», що позна-
ча� гномів і схожих маленьких істот з підземного
світу (вірогідно, походить від грецького «cobali» –
імітація). Кобальт, сильну отруйну речовину, зна-
ходили в саських шахтах. Вона викликала хворо-
бу, що її робітники називали «cadmia», яка вра-
жала руки і ноги, що торкалися кобальту, а потім
легені, дихальні шляхи й очі. Такі прояви недуги
пов’язують з діяльністю підземних істот.
7 Той самий, прогресивний науковий розум, як
його характеризував Хувер в коментарі до «De re
metallica», переконував в ефективності діяльності
чарівних вил або Virgulae divine, як їх називали
римляни, при пошуку сховищ цінних металів.
8 Доцільно згадати традицію, яка зберігалася
до середини Х�І ст. на острові Лемносі в Егей-�І ст. на острові Лемносі в Егей-І ст. на острові Лемносі в Егей-
ському морі. Особливий вид глини, застосовува-
ний як пігмент, а також у медичних цілях, що на-
зивався terra sigillata, видобували із землі в певну
пору року, надавали їй форми кубоподібних шма-
точків і вкривали шкірою, що була символом
богині Діани. Про фармацевтичне використання
terre sigillate як допоміжний засіб при укусі змії
і для зменшення болю при виразці шлунка писав
ще Пліній [2, s. 31].
9 Гірничий центр на Доломітах, північний схід
Італії, у провінції міста Беллуна (район Венето).
10 Раша – містечко, зведене в 1936–1937 роках
за 547 днів, у безпосередній близькості до схід- днів, у безпосередній близькості до схід-днів, у безпосередній близькості до схід-
ного берега Істри, з багатими покладами вугілля.
Воно з нуля було побудоване під час італійсько-
го «ventennia» – фашизму (1922–1943), а сьогодні
вважа�ться одним з наймолодших міст Істри. Міс-
то було одним з т. зв. «міст-новобудов» (Citta di
fondazione), побудованих за рішенням Муссоліні.
11 «Ударник» (рос.) – російський термін на по- – російський термін на по-– російський термін на по-
значення «суперпродуктивного» робітника, що
походить від російського слова «ударничество»,
яке означа� високопродуктивну працю, працю з
ентузіазмом. Першим ударником в Радянському
Союзі був Олексій Стаханов. Змагання між бри-
гадами та найкращими робітниками-ударниками
були одним зі стимулів для збільшення обсягів
виробництва в післяво�нний час.
12 Важливо нагадати, що скульптуру гірника
Масхіеріні (Maschierini) на площі Раші (1936–
1937) було названо гірником-воїном (солдатом),
і саме тому, вірогідно, роботу в копальні ото-
тожнюють з умовами перебування на війні, на
полі битви.
13 Інженер Чарльз Бедаукс народився 1988 року
в Парижі, помер в 1944 році в Майямі, був «ви- році в Майямі, був «ви-році в Майямі, був «ви-
нахідником» системи виміру часу і продуктив-
ності, заснованої на швидкості відпрацювання
певного обсягу роботи. Його ім’ям названо сис-
тему договірної роботи й оплати, якою користу-
ються майже всі гірничі центри (див.: http://www.
sardegnaminiere.it/index.htm).
14 У копальнях Сардинії цей принцип назива�ть- копальнях Сардинії цей принцип назива�ть-копальнях Сардинії цей принцип назива�ть-
ся sesanta di passo – «шістдесят у кроці»; він перед-
бача� (за наявності хронометричного контролю) при
проходженні 60 кроків обробку певної кількості ме- кроків обробку певної кількості ме-кроків обробку певної кількості ме-
трів або піднімання визначеної кількості вагонеток.
15 Лабунштина – географічно-історична тери- – географічно-історична тери-– географічно-історична тери-
торія у східній частині Істри.
16 Про це свідчить факт, що містечко Раша у
1936–1937 роках, як і через декілька років зго- роках, як і через декілька років зго-роках, як і через декілька років зго-
дом Подлабін, було побудоване дуже близько
до входу в шахту, аби робітники не йшли довго
на роботу пішки або їхали по декілька годин з
околиць, що призвело до максимальної продук-
тивності в ме жах робочого дня. Місто і копальня
перебувають у такій близькості, що історики по-
декуди пишуть, що Раша і копальня – одне ціле
[18, p. 25].
17 Прийом югославських ударників Алі Сі-
ротмановича й Антуна Бічича в Б�лграді Йоси-
пом Броз Тіто було висвітлено в ЗМІ. Крім того,
перший з двох зображений на грошовій купюрі в
20 000 динарів.
18 Від нім. schacht – «шахта».
19 Найбільше жертв у шахті було під час
правління Австро-Угорщини, Італії та в перші
роки існування Югославії. У книзі обліку по-
мерлих істарських гірників «Раша» у 1959 році
в рубриці «примітки» вказані причини їхньої
смерті: «вибух метану і вугільного пилу; гір-
ські поштовхи; засипання шахти, падіння крів-
лі; падіння до шахти; удар струмом; втрата ди-
41
Етнос. Культура
1. Agricola G. Opera di Giorgio Agricola de
l’arte de metallic. – Basilea : Hieronimo Probenio et
Nicolao Episcopo, 1563.
2. Agricola G. De re metallica. – New �ork : Do-– New �ork : Do-New �ork : Do-
ver Publications, 1950.
3. Bettelheim B. Značenje bajki. – Beograd : Pro-– Beograd : Pro-Beograd : Pro-
sveta, 1979.
4. Bošković-Stulli M. Istarske narodne priče: Na-
rodno stvaralaštvo Istre. – Zagreb : Institut za narod-. – Zagreb : Institut za narod- – Zagreb : Institut za narod-– Zagreb : Institut za narod- Zagreb : Institut za narod-
nu umjetnost, 1959. – Kn. 1.
5. Bošković-Stulli M. Zakopano zlato: Hrvatske
usmene pripovijetke, predaje i legende iz Istre. –
Pula ; Rijeka : Čakavski sabor, 1986.
6. Eliade М. Kovači i alkemičari. – Zagreb :
GZH,1983.
7. Eliade M. Mistična rođenja. – Zagreb : Fabula
nova, 1994.
8. Freese B. Coal: A Human History. – London :
Arrow Books, 2006.
9. Gellner E. L’aratro, la spada, il libro. – Milano :
Feltrinellі,1994.
10. Hollowa M. I am Rich Potosí, King of the
Mountains, Envy of Kings // Natural Historу. –
1996. – N 105/11. – S. 36–43.
11. Knapp B., Pigott V., Herbert E. The Archeology
and Anthropology of Mining: Social Approaches to an
Industrial Past. – London ; New �ork : Routledge, 1998.
12. Lahiri-Dutt K., Macintyre M. Women Miners
in Developing Countries: Pit Women and Others. –
Aldershot : Ashgate, 2006.
13. Lévi-Straus C. Divlja misao. – Beograd : No- – Beograd : No- Beograd : No- : No-: No-
lit,1978.
14. Patel S. S. Diamond Rush // Archaeology. –
2007. – March-April. – S. 53–58.
15. Rose J. The intellectual Life of British Wor-
king Classes. – New Haven ; London : �ale �niver- – New Haven ; London : �ale �niver- New Haven ; London : �ale �niver- ; London : �ale �niver- London : �ale �niver- : �ale �niver-: �ale �niver-
sity Press, 2002.
16. Sexton A. Transformations. – Boston : Hough- – Boston : Hough- Boston : Hough- : Hough-: Hough-
ton, Mifflin, 1971.
17. Siegelbaum L. H. Stakhanovism and the Poli-
tics of Productivity in the �SSR, 1935–1941. – Cam-–1941. – Cam-1941. – Cam- – Cam- Cam-
bridge : Cambridge �niversity Press, 1988.
18. Scotti G., Giuricin L. La Repubblica di Albo-
na e il movimento dell’occupazione delle fabbriche
in Italia // Quaderni – centro di ricerche storiche. –
1971. – N 1. – S. 19–181.
19. [S.n.] Labinska republika 1921–1991: Kako
smo razmišljali prije deset godina. – Labin : Naklada
Matthias, 2001.
20. Spagna F. Minatori in �al Imperina: Storia e
antropologia di una comunita’ di montagna. – Sera-’ di montagna. – Sera- di montagna. – Sera- – Sera- Sera-
vella : Museo Etnografico della provincia di Belluno,
1998.
21. Događaj u Raši. Dokumentarni film (Sre-(Sre-Sre-
mec R., 1950).
22. Uzelac I. �gljenokopi Raša. – Zagreb :
Društvo novinara NR Hrvatske, 1950.
23. Wulf C. Cosmo, Corpo, Cultura : Enciclopedia
antropologica. – Milano : Bruno Mondadori, 2002.
хання через СО2; падіння каміння; затискання
деревом, затискання вагонетками; загибель у
шахті № 3; зачеплення залізної стійки і падіння
крівлі» тощо. У 1950–1960 роках нараховува- 1950–1960 роках нараховува-1950–1960 роках нараховува-
лося більше 18 000 поранень, 500 з яких були
важкими, і 58 смертельних випадків. Більшість
мешканців Раші пам’ятають нещасний випадок
1940 року, коли під землею загинуло 186 гір- року, коли під землею загинуло 186 гір-року, коли під землею загинуло 186 гір-
ників, а ще декілька сотень вижило з тяжкими
пораненнями. Тому, сприймаючи шахту крізь
призму теорії «зубастої вагіни», бачимо, що не
потрібно далеко йти, аби підтвердити її досто-
вірність. Агрікола також згаду� про нещасний
випадок у Раммельсбергу (Rammelsbergu) і Гос-
ларі, коли в один день гори забрали чоловіків у
чотирьохсот жінок [2, s. 216].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43420 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T10:51:51Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Матошевич, А. 2013-04-27T16:23:14Z 2013-04-27T16:23:14Z 2011 Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи / А. Матошевич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 31-41. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43420 [82-343:398.22]:622 Глибинний видобуток руди, наскільки б широко її поклади не були географічно представлені, завжди і скрізь передбачав низку застережних заходів при її знаходженні та вилученні з надр землі. Тут простежується тісний зв’язок з тими віруваннями, коли людина залишає своє природне середовище і змінює його на невідоме, непередбачуване й дуже небезпечне, у якому намагається адаптуватися. Глубинная добыча руды, насколько бы широко ее залежи не были географически представлены, всегда и везде предусматривала ряд предостерегающих мер при ее нахождении и извлечении из недр земли. Здесь прослеживается тесная связь с теми верованиями, когда человек оставляет свою естественную среду и меняет её на неизвестную, непредсказуемую и очень опасную, в которой пытается адаптироваться. Before any deep mining of ore, as far as wide was it geographically distributed, it was always and everywhere expected that it should be a succession of cautionary measures during its discovery and removal out of the entrails of earth. A close connection is traced here with those beliefs after which a man abandons his natural environment and replaces it with an unknown, unforeseeable and very dangerous one in which he endeavours to adapt himself successfully. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Етнос. Культура Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи От «Vagine dentate» к «домашней» версии «стахановства»: аспекты мифологии горного дела From «Vagine Dentate» to the «Stakhanovism» Domestic Version: A Mythologic Mining Aspects Article published earlier |
| spellingShingle | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи Матошевич, А. Етнос. Культура |
| title | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи |
| title_alt | От «Vagine dentate» к «домашней» версии «стахановства»: аспекты мифологии горного дела From «Vagine Dentate» to the «Stakhanovism» Domestic Version: A Mythologic Mining Aspects |
| title_full | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи |
| title_fullStr | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи |
| title_full_unstemmed | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи |
| title_short | Від «Vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи |
| title_sort | від «vagine dentate» до «домашньої» версії «стахановства »: аспекти міфологічної гірничої справи |
| topic | Етнос. Культура |
| topic_facet | Етнос. Культура |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43420 |
| work_keys_str_mv | AT matoševiča vídvaginedentatedodomašnʹoíversíístahanovstvaaspektimífologíčnoígírničoíspravi AT matoševiča otvaginedentatekdomašneiversiistahanovstvaaspektymifologiigornogodela AT matoševiča fromvaginedentatetothestakhanovismdomesticversionamythologicminingaspects |