Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини

У статті розглянуто особливості орнаментики, колірної гами килимів Житомирщини, а також побутове та обрядове використання їх дрібною шляхтою Житомирщини.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Васянович О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Етнос. Культура
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43423
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини / О. Васянович // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 53-57. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43423
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-434232025-02-09T20:06:13Z Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини Знаковые функции ковров окрестной шляхты Жытомирщины Signal Functions of the Zhytomyrshchyna Vicinity Gentry Carpets Васянович О. Етнос. Культура У статті розглянуто особливості орнаментики, колірної гами килимів Житомирщини, а також побутове та обрядове використання їх дрібною шляхтою Житомирщини. В статье рассматриваются особенности орнаментов, цветовой гаммы, бытового и обрядового использования ковров мелкой шляхтой Житомирской области. The article reviews the features of ornaments and colour gamut of the Zhytomyrshchyna carpets as well as their everyday and ritual use by the Zhytomyrshchyna vicinity gentry. 2011 Article Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини / О. Васянович // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 53-57. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43423 745.52(477.42) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнос. Культура Етнос. Культура
spellingShingle	Етнос. Культура Етнос. Культура Васянович О. Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини Народна творчість та етнологія
description	У статті розглянуто особливості орнаментики, колірної гами килимів Житомирщини, а також побутове та обрядове використання їх дрібною шляхтою Житомирщини.
format	Article
author	Васянович О.
author_facet	Васянович О.
author_sort	Васянович О.
title	Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини
title_short	Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини
title_full	Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини
title_fullStr	Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини
title_full_unstemmed	Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини
title_sort	знакові функції килимів околичної шляхти житомирщини
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Етнос. Культура
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43423
citation_txt	Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини / О. Васянович // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 53-57. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT vasânovičo znakovífunkcííkilimívokoličnoíšlâhtižitomirŝini AT vasânovičo znakovyefunkciikovrovokrestnoišlâhtyžytomirŝiny AT vasânovičo signalfunctionsofthezhytomyrshchynavicinitygentrycarpets
first_indexed	2025-11-30T09:12:20Z
last_indexed	2025-11-30T09:12:20Z
_version_	1850205997947158528
fulltext	53 Центральноукраїнське Полісся – край, який охоплює північні райони сучасної Укра- їни, заслуговує на особливу увагу дослідни- ків. Ця територія була батьківщиною пле- мені древлян, розселених від правого берега Дніпра на сході до Горині на заході, півден- ний кордон яких сягав майже міста Бердиче- ва. Тут у засобах виробництва, архітектурі, одязі, обрядах і віруваннях простежуються ті архаїчні риси й побутові особливості, які зберег лися до наших днів і тепер пристосову- ються до нових вимог життя, змінюються но- вими або зникають. Крім того, у краї є багато сіл, де живе шляхта, яка як у давні часи, так і тепер приховує у своєму укладі побут зви- чайних селян, але разом з тим вона ж, унаслі- док свого пересічно-кращого економічного, а раніше й соціально-політичного становища, збагатила свій побут характерними рисами, властивими лише цій шляхті, завдяки яким вона відрізнялася від звичайних селян. Іван Франко зауважував, що ця шляхта – на- род український, принаймні за мовою. Часто шляхта не відрізнялася від «простого люду», але інколи, особливо в багатих селах, намага- лася вирізнитися 1. Довкола старовинного Коростенського го- родища, обабіч р. Уша (нині – р. Уж ), у ра- ), у ра-), у ра- діусі 40 квадратних кілометрів розташовано близько 40 сіл, заселених саме околичною шляхтою 2. У ХV–ХVІІ ст. ця земля нази- ХV–ХVІІ ст. ця земля нази-ХV–ХVІІ ст. ця земля нази- валася Заушшям, Зауською волостю, а шлях- та – зауською, бо більшість цих сіл лежать на правому березі р. Уша. Головна риса місцевих шляхтичів полягає в тому, що вони поділяють- ся на роди, які носять окремі прізвища, причо- му кожен рід, інколи досить численний, займає окреме село, яке має однакову назву з прізви- щем. Так, у Бехах жили Бехи, у Ходаках – Ходаківські, у Васьковичах – Васьківські, у Меленях – Меленівські тощо. В. Антонович зазначав, що ці шляхтянські роди належать до найдавніших в Україні 3. Прагнучи виділитися з-поміж навколишніх селян, шляхтичі намагалися використати певні особливі прикраси в житлі, одязі, ткацтві, ки- лимарстві, вишивці тощо. Пропонованим дослі- дженням ми спробуємо за допомогою архівних матеріалів та власних польових записів визна- чити знакові функції килимів, виготовлених на Житомирщині, зокрема, зробити акцент на символіці орнаментів та кольорів, святково-об- рядовому використанні тканих виробів. Ще у 20-х роках ХХ ст. відомий україн- ський фольклорист, етнолог, діалектолог Ва- силь Кравченко, аналізуючи життя та побут околичної шляхти, наголошував, що етно- графам слід «особливу увагу звернути на до- слідження геометричних фігур на тих гарних вовняних килимах, які виготовляють вони з предкавіку» 4. Він же запропонував програ- му-запитальник зі збору інформації про ки- лимарство, яка охоплює різні напрями цього мистецтва: історію та розвиток виробництва; техніку й економіку виробництва; призначен- ня, орнаментику й фарби килимів; килим у фольклорі тощо 5. У першій половині ХХ ст. інший україн- ський дослідник Корній Черв’як зробив ак- цент на побутуванні лише у шляхтянських ЗНАКОВІ ФУНКЦІЇ КИЛИМІВ ОКОЛИЧНОЇ ШЛЯХТИ ЖИТОМИРЩИНИ Олександр Васянович УДК 745.52(477.42) У статті розглянуто особливості орнаментики, колірної гами килимів Житомирщини, а також побутове та обрядове використання їх дрібною шляхтою Житомирщини. Ключові слова: шляхта, килим, орнамент, весілля, похорон. The article reviews the features of ornaments and colour gamut of the Zhytomyrshchyna carpets as well as their everyday and ritual use by the Zhytomyrshchyna vicinity gentry. Keywords: gentry, carpet, ornament, wedding, funeral. 54 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 селах Житомирщини килимарського промис- лу 6. Під час класифікації виробів Коростен- щини він виокремив: килими; килимчики або доріжки, що їх спеціально тчуть і жертвують церкві; запаски; переклади на фартухах, по- долках сорочок тощо 7. Значно пізніше до цієї проблематики зверталася український етно- граф О. Дудар-Нестер 8. Вона запропонувала визнати основною зоною поліського килимар- ства північ Житомирщини (Коростенський, Лугинський, Овруцький, Народицький і Ма- линський райони) 9. Дослідниця з Житомира Н. Кобилінська акцентувала основну увагу на символіці поліських килимів Житомирщини 10. Перші письмові відомості про використання килимів у Центральному Поліссі віднаходимо вже в «Повісті минулих літ», де розповідається про вбивство в Х ст. в Овручі древлянського князя Олега, тіло якого «винесли і поклали на килимі» 11. У ХVII – на початку ХІХ ст. ки- лимарство в означеному краї набуло досить широкого розвитку 12. Килими виготовляли як для власних потреб, так і на продаж, використо- вуючи для цього ткацькі верстати простої кон- струкції, які з’явилися тут наприкінці ХІХ ст. Вони були призначені для виготовлення по- лотна, тому поліські килими були з двох полот- нищ – «полок», які потім зшивали посередині. Для основи брали зсукану вдвоє нитку, на піт- кання – вовняну фарбовану пряжу. К. Черв’як виокремив дві техніки виготов- лення килимів на півночі Житомирщини: «в лавку», «в спуск» 13. Під час ткання «в спуск» майстриня постійно мусить вираховувати по- трібну кількість ниток основи і за потреби протягувати нитку піткання через ту чи іншу кількість ниток основи. Ткаля не перекладає нитку піткання за ту нитку основи, яка є спіль- ною для двох різнокольорових елементів орна- менту, утворюючи в такий спосіб невеличкі отвори, вічка. Килими Північної Житомирщини мають складну композицію з рослинних, антропо- морфних та зооморфних елементів, які нази- ваються «в круги», «у кулаки», «в козаки», а також вазонні композиції. Тут вони мають назву «киліми», «кіліми». Означеним ви- робам притаманні геометричні орнаменти з елементами ромбів, восьмикутників, у які вписано розетки, а також смуги в чергуванні з переборами. Основним елементом килимів «у круги» є розета, вписана у восьмикутник. Вона має чо- тири широких пелюстки. У центр розети вмі- щено восьмираменний хрест. Восьмикутник, у який замкнена розета, обведено подвійними прямими світлих кольорів, між якими вирізня- ється темно-червоний. Окрему групу складають килими з ромбо- вими елементами, що називаються «в кулаки». В основу композиції таких килимів покладено ромбоподібне зображення, обабіч якого роз- міщені хрестоподібні фігури. У центрі поля – фігурний ромб, поділений на чотири ромбові площини – «кулаки». О. Дудар було виокремлено кілька антропо- морфних зображень у ткацтві. Перше – це геометризоване зображення людини з підня- тими руками; друге – жіноча фігура, що дво- ма руками тримає пару коней; третє – чоло- віча постать з «підбоченими» руками 14. Саме останній образ, який називається «у козака», досить розповсюджений на килимах околич- ної шляхти. Він має вигляд фігурки з ромбо- подібною голівкою і опущеними руками. На давніших килимах над головою зображено не- великий трикутник, що його можна сприйняти як шапку, корону або інший знак божествен- ності. «Козаків», як правило, робили червоно- го кольору на білому тлі. Найімовірніше, назва виникла пізніше, ніж власне орнамент, який можна пов’язати з поганськими божествами Дажбогом, Велесом, яких дуже шанували по- ліщуки 15. Килими «у вазони» зі складними елемента- ми орнаментування вважаються новішими 16. Квіткові килими складаються з вазонів, дріб- них квіточок або галузок квітів, розміщених паралельними рядами. Серед рослинних еле- ментів наявні Дерево життя, а також вазони, гілки квітів, пуп’янки, дрібні та геометризовані квіти. 55 Етнос. Культура Килими «у круги» мають певні аналоги з виробами греків Маріупольщини та українців Поділля, килими «в кулаки» схожі за орна- ментикою з полтавськими, а килими «в коза- ки» деякими елементами орнаменту подібні до середньоазійських та закавказьких 17. Тло килимів найчастіше чорне, адже цей колір найпридатніший для підбору різноко- льорових елементів. Узагалі краса виробу за- лежить від кольорів, використаних під час ткання, тому фарбуванню пряжі надавалося особливого значення. Найпоширеніші на ки- лимах червоні, зелені, жовті, білі, фіолетові та чорні барви. Для фарбування ниток викорис- товували переважно природні барвники. Так, у Бехах чорного кольору досягали за допо- могою відвару вільхи, червоного – червецю, жовтого – жовтушок, зеленого – зеленцю, білого – з білої глини, добутої в Дідковичах (сусіднє село), синього (так тут називають фі- олетовий) – хімічним фарбуванням 18. Найдосконалішим етапом у формуванні килимів околичної шляхти є композиція, що поєднує центральне поле й кайму. Централь- на частина виробу складається здебільшого з двох дзеркально повторюваних орнамен- тів, які утворюють симетричне зображення. У листуванні В. Кравченка та бехівського священика В. Лук’янова, який провадив етно- графічно-дослідницьку роботу в селі, знаходи- мо відомості про місцевий килим, придбаний для Житомирського краєзнавчого музею. Це свідчення можна вважати найдавнішим, хоча й схематичним описом тканого виробу, якому в 1929 році могло бути понад сто років. «Килім складається з берегів і середини. Берега ма- ють такий вигляд: зуби і квітки, котрі звуться мотилями. Середина – з кругів і по краям чо- ловієчки» 19. �ляхетські килими завжди мають береги, кайму у вигляді багатоорнаментованої широкої смуги. Така облямівка найчастіше динамічна, де можна побачити безконечник – «крівулю» зі стилізованими квітами, зірками, інколи вона статична – у вигляді розеток, зірок та інших геометризованих фігур. Береги майже ніколи не бувають одинарними, маючи по краях ву- зенькі бережечки іншого кольору у вигляді смужечки чи зубців. Загалом зубці – досить популярний орнамент не лише в килимарстві, але й у верхньому одязі українських шляхтичів Житомирщини. Акцентуючи увагу на поширенні килимар- ства серед околичної шляхти, В. Кравченко під час подорожі на Коростенщину в 1927 році записав певні відомості, які свідчать про його широке побутування у краї: коли цар Мико- ла ІІ 1911 року їхав до Овруча, то бехівчани прикрасили сільські паркани та устелили йому шлях своїми килимами, яких було понад 500 20; під час гостини у Беха Осипа Степа- новича господиня винесла цілу гору килимів власного виробництва 21. Килими у шляхтичів Житомирщини мали насамперед сакральне, побутово-обрядове призначення. Їм відводилася важлива роль у різноманітних обрядах: родинах, весіллі, хрес- тинах, похоронах. Також килими з’являлися в хатніх інтер’єрах місцевих жителів перед най- більшими святами. У Бехах під час народин, щоб відмежувати породілю від інших родичів, піл завішували килимом, щоб її ніхто не наврочив. У минуло- му це могло мати символічніше значення, ніж просте відгородження магічного ритуалу наро- дження дитини від оточуючих. На хрестинах хрещених батьків вітають на застеленому ки- лимом ослоні 22. На Середньому Поліссі серед головних атрибутів шлюбно-правової санкції можна побачити деревце, кожух, коровай. Водно- час в околичної шляхти простежуються певні локальні особливості, пов’язані із цими атри- бутами: килим замість посадного кожуха, ві- нок як символ весільної вічнозеленої рослини, «п’єрники» як ритуально позначене печиво 23. Килим є предметом семантично спорідненим з кожухом, темою хутра, вовни та їх зв’язку з добробутом. У більшості регіонів України на- речених садять на посаді саме на кожусі, а на- речені-шляхтичі сідають на килимі. Протягом весілля килим часто використовують у весіль- 56 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 них ритуалах. Так, молоду під час вбирання у весільний вінок садять на ослоні, застеленому килимом (с. Мелені); на застеленому килимом ослоні сідають батьки, щоб благословляти на- речених (с. Михайлівка); під час вінчання пе- Михайлівка); під час вінчання пе-Михайлівка); під час вінчання пе- ред аналоєм стелять килим, а на нього рушник (cc. Бехи, Михайлівка); на килимі сидять мо-cc. Бехи, Михайлівка); на килимі сидять мо-. Бехи, Михайлівка); на килимі сидять мо- Бехи, Михайлівка); на килимі сидять мо-Бехи, Михайлівка); на килимі сидять мо- лоді «на посаді» (с. Михайлівка); коли молоду «завивають молодицею», то вона сидить на за- стеленому килимом ослоні, «щоб була багата і як пані завжди сиділа на килимі» (c. Бехи); збираючи посаг, наречена разом з іконами, рушниками бере із собою і килими (с. Бехи); коли батьки віддають останню дитину, то їх вітають у килимі і співають «Многая літа», до того ж батька вітають у току, а матір – у ко- морі (с. Бехи). У сучасному весільному обряді рідних та хрещених батьків наречених, бабусь та дідусів вітають на ослоні, застеленому ки- лимом, він же зайняв поважне місце на стінах під час влаштування весілля в шатрах, наме- тах (с. Мелені) 24. У разі смерті власника килима відбува- лося його обмивання, наряджання у весільне вбрання та покладення на спеціальну постіль під божницею – на лаву кладуть подушки й застеляють усе килимом. Під час похоро- ну в с. Мелені труну ставили на застелений килимом віз, інший віз був призначений для транспортування хреста. Коней, які вез- ли небіжчика, також покривали килимами. К. Черв’як, описуючи похорон околичної шляхти Коростенщини, зауважував, що в селах Каленському, Михайлівці, Ходаках, Купечі, коли ховали парубків та дівчат, у віз запрягали цугом дві пари коней, передня з яких була вкрита килимами, прив’язаними до коней чорними крайками. Якщо ховали неодруженого парубка, то траурна процесія доповнювалася кількома вершниками, їх на- зивали «маршалками» (в означеному краї так називають парубків зі сторони нареченого під час весілля), які їхали на покритих килима- ми конях, тримаючи в руках чорні прапори 25. З часом подібні традиції, пов’язані із запря- ганням коней цугом, покриванням килимами коней тощо, поширилися і на нешляхетські села 26. У Меленях останнім часом труну почали перевозити вантажівкою, яку також застеляють килимами, проте це вже вироби фабричної роботи. Після похорону килими віддають на користь церкві, що дало можли- вість зібрати там значні колекції. Килимам відводили важливу роль у хат- ньому святковому інтер’єрі. Найчастіше ними застеляли постіль. На Коростенщині, щоб прикрасити хату, на жердці над полом розсте- ляли домоткані килими, а поверх навішували в один чи два ряди подушки з тканими або ви- шитими наволочками 27. У Меленях, як прави- ло, до цього додавали ще й килим, вивішений на стіні біля постелі. Ця традиція могла поши- ритися й на інші села краю, де заможні селяни також прагнули вирізнитися з-поміж місцевих жителів і замовляли такі ткані вироби май- стриням або використовували для оздоб лення рядюги. Таким чином, традиційний килим відігра- вав важливу знакову роль у житті української околичної шляхти Житомирщини. Свідченням цього є полісимволізм знаків та кольорів ткано- го виробу. На давність килимарства вказують геометричні та геометризовані орнаменти, які утворюють струнку симетричну композицію виробу із центральним полем та облямівкою. Як свідчать польові та архівні матеріали, сак- рального значення килиму надавали під час використання його в традиційних святково-об- рядових діях: він супроводжував людину від на- родження до смерті. Під час окремих ритуалів можна простежити його приховане сакральне значення, виділити семантичну спорідненість з іншими предметами. Аналізуючи килимарство як соціальне явище, варто відмітити його роль як засобу виокремлення шляхти з-поміж інших жителів краю, які здебільшого не могли собі до- зволити мати таких речей. Проте досить часто заможні селяни намагалися прикрасити свій по- бут килимами, поступово залучивши їх до бага- тьох родинних обрядів. 57 Етнос. Культура 1 Франко І. Знадоби до вивчення мови і етно- графії українського народу // Франко І. Зібрання творів : у 50 т. – К., 1980. – Т. 26. – С. 180–181. 2 Яковенко Н. Україна аристократична // На пере- ломі: друга половина Х� – перша половина Х�І ст. / упорядкув. і передм. О. В. Русиної. – К., 1994. – С. 304. 3 Антонович В. Б. Содержание актов об око- личной шляхте // Архив Юго-Западной России. – К., 1867. – Ч. І�. – Т. 1. – С. 2. 4 Наукові архівні фонди рукописів та фоноза- писів Інституту мистецтвознавства, фольклорис- тики та етнології ім. М. Рильського Національної академії наук України (далі – НАФРФ ІМФЕ). – Ф. 15-3, од. зб. 47, арк. 56. 5 Там само. – Ф. 15-2, од. зб. 122, арк. 65–67 зв. 6 Черв’як К. Шляхта околишня на Коростенщи- ні. – Коростень, 1928; Черв’як К. Килимарство на Коростенщині // Кра�знавство. – 1929. – № 3–10. 7 Черв’як К. Килимарство на Коростенщині. – С. 17. 8 Дудар-Нестер О. Т. Килими Полісся // НТЕ. – 1980. – № 5. – С. 57–61; Дудар О. Т. Художн� тка- цтво Полісся // Народні художні промисли Укра- їни. – К., 1979; Дудар О. Т. Традиційне і сучасне поліське ткацтво // НТЕ. – 1977. – № 2. 9 Дудар О. Т. Традиційне і сучасне поліське ткацтво. – С. 47. 10 Кобилінська Н. Килими Житомирського Поліс- ся // Народне мистецтво. – 2000. – № 3–4. – С. 18–20. 11 Повість врем’яних літ: літопис (За Іпатіїв- ським списком). – К., 1990. – С. 122. 12 Кобилінська Н. Килими Житомирського По- лісся. – С. 18. 13 Черв’як К. Килимарство на Коростенщині. – С. 20. 14 Дудар О. Т. Художн� ткацтво Полісся. – С. 70. 15 Кобилінська Н. Килими Житомирського По- лісся. – С. 19–20. 16 Черв’як К. Килимарство на Коростенщині. – С. 25–26. 17 Там само. – С. 37–38. 18 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 15-4, од. зб. 361, арк. 88. 19 Там само. 20 Там само. – Ф. 15-1, од. зб. 59, арк. 226. 21 Там само. – Арк. 228. 22 Там само. – Ф. 15-3, од. зб. 213, арк. 27; ф. 15-3, од. зб. 158, арк. 182. 23 Несен І. Околична шляхта Центрального По- лісся: особливості весільного ритуалу // НТЕ. – 2004. – № 6. – С. 97. 24 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 15-3, од. зб. 158, арк. 44, 69; од. зб. 159, арк. 39; ф 15-3, од. зб. 213, арк. 106; Черв’як К. Килимарство на Коростенщині. – С. 36; Васянович О. Сучасні весільні звичаї та обряди у Меленях на Житомирщині // Берегиня. – 2006. – № 4. – С. 38, 40, 47. 25 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 1-4, од. зб. 249, арк. 2–3. 26 Там само. – Арк. 8. 27 Свирида Р. О. Обладнання традиційного житла Правобережного Полісся // НТЕ. – 1979. – № 3. – С. 61. У статті висвітлено один з елементів народного харчування, а саме – обрядовий хліб на весіллі наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Зі слів коровайниці з Опішні (Полтавщина) Катерини Порскало записано рецепти випічки обрядового весільного печива: короваю, медяників, шишок, пирогів, весільної хлібини. Авторка наголошує на гли- бокому символічному змісті прикрас: хлібного колосся, хлібних зерен, барвінку, копійок, жита. Увагу акцентовано на обмеженнях, правилах під час виготовлення весільного хліба серед коровайниць та членів родини, у якій відбу- ватиметься весілля. Ключові слова: весілля, печиво, хліб, коровай, коровайниця, пироги, шишки, медяники, піч, обрядовість, прикраси. ВЕСІЛЬНЕ ПЕЧИВО В ОПІШНІ НАПРИКІНЦІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ Лариса Шаповал УДК [392.51+664.683](477.53)“312” The article illumines one of the compounds of folk nourishment, namely, a ritual wedding bread in the last XXth - early XXIst centuries. There are the recipes of baking the ritual wedding pastry (round loaf, honey cakes, shyshkas, pies, wedding bread) according to the words of a round loaf maker from Opishnia (Poltavshchyna) Kateryna Porskalo. The author accentuates the profound symbolical meaning of the ornaments: ear of wheat, grains, periwinkle, kopecks, rye. Also there is an author’s accent on the limitations and regulations among the round loaf makers and the members of a wedding family while baking a wedding pastry. Keywords: wedding, pastry, bread, round loaf, round loaf maker, pies, shyshkas, honey cakes, stove, ceremonial rites, ornaments.

Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини

Репозитарії

Схожі ресурси