Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття
У статті на основі польових матеріалів систематизовано прикмети й заборони, які були характерні для весільного обряду Слобожанщини в першій половині ХХ ст.; з’ясовано їх обрядовий зміст і зв’язок з релігійними віруваннями. В статье на основе полевых материалов систематизированы приметы и запреты, ко...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43433 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття / С. Маховська // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 106-112. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859761773687603200 |
|---|---|
| author | Маховська, С. |
| author_facet | Маховська, С. |
| citation_txt | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття / С. Маховська // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 106-112. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті на основі польових матеріалів систематизовано прикмети й заборони, які були характерні для весільного обряду Слобожанщини в першій половині ХХ ст.; з’ясовано їх обрядовий зміст і зв’язок з релігійними віруваннями.
В статье на основе полевых материалов систематизированы приметы и запреты, которые были характерные для свадебного обряда Слобожанщины в первой половине ХХ в., определено их обрядовое содержание и связь с религиозными верованиями.
There is an attempt to systematize the Slobozhanshchyna wedding ceremony signs and prohibitions of the first half of the XXth century, based on the field materials, and to find out their ceremonial constituent, as well as their connection with religious beliefs.
|
| first_indexed | 2025-12-02T03:54:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
106
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
48 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп.
117, спр. 254–Е, арк. 80.
49 Там само. – Арк. 60.
50 Там само. – Арк. 46.
51 Там само. – Арк. 11.
52 Голубець О. Любовно-шлюбна семантика га-
ївок давньої верстви // Народознавчі зошити. – Л.,
2001. – № 2. – С. 305.
53 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119,
оп. 117, спр. 254–Е, арк. 43; 7, 68, 72.
54 Там само. – Арк. 48.
55 Kolberg O. Dziela wszystkie. – Wrocław ; Po- – Wrocław ; Po-Wrocław ; Po-; Po-Po-
znań, 1976. – T. 56 : Ruś Czerwona. – Cz. 1. – S. 173;
Килимник С. Український рік… – Кн. І (Т. 2). –
С. 168.
56 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119,
оп. 117, спр. 254–Е, арк. 34–35.
57 Голубець О. Любовно-шлюбна семанти-
ка… – С. 312.
58 Там само. – С. 313.
59 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119,
оп. 117, спр. 254–Е, арк. 48; 80.
60 Там само. – Арк. 80.
61 Там само. – Арк. 70.
62 Голубець О. Любовно-шлюбна семанти-
ка… – С. 310.
63 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119,
оп. 117, спр. 254–Е, арк. 49; 25.
64 Голубець О. М. Гаївки в системі… – С. 11.
65 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119,
оп. 117, спр. 254–Е, арк. 11.
66 Там само. – Арк. 49.
67 Смоляк О. С. Весняна обрядовість… – С. 151.
68 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119,
оп. 117, спр. 254–Е, арк. 64.
69 Там само. – Арк. 22.
70 Календарно-обрядові пісні / упоряд.,
передм., приміт. О. Ю. Чебанюк. – К., 1987. – С. 9.
71 Там само. – С. 10.
Традиційний весільний обряд протягом сто-
літь супроводжувався низкою прикмет і забо-
рон, дотримання яких уважалося обов’язковим
заради щастя і благополуччя новоствореної
родини. У системі народних вірувань поняття
«прикмета» визначається як «основа передба-
чення чого-небудь; за народним повір’ям – те,
що є передвістям чого-небудь» 1. Термін «забо-
рона» («табу») тлумачиться як «система пра-
вил, які регламентують побутову та обрядову
поведінку, а також господарську діяльність
індивідуума і колективу» 2. Наведені озна-
чення дозволяють сформулювати предмет на-
шого дослідження як сукупність передвісників
вдалого/невдалого шлюбу, що виникають під
час весілля, а також систему застережень від
можливих негативних зовнішніх чи внутрішніх
впливів на сімейне життя подружжя. На наш
погляд, чітку межу між прикметами і заборо-
нами проводити недоцільно, оскільки у проце-
сі трансформацій народних вірувань перевірені
практикою прикмети, що віщували нещасливе
У статті на основі польових матеріалів систематизовано прикмети й заборони, які були характерні для весільного обряду
Слобожанщини в першій половині ХХ ст.; з’ясовано їх обрядовий зміст і зв’язок з релігійними віруваннями.
Ключові слова: весілля, «свадьба», прикмети, «примхи», заборони, Слобожанщина, весільний час, весільний про-
стір, весільні атрибути, весільні чини.
There is an attempt to systematize the Slobozhanshchyna wedding ceremony signs and prohibitions of the first half of the
XXth century, based on the field materials, and to find out their ceremonial constituent, as well as their connection with religious beliefs.
Keywords: wedding, signs, whims, «prohibitions», bridegroom, bride, Slobozhanshchyna, wedding time, wedding space,
wedding attributes, wedding ranks.
ТРАДИЦІЙНІ ВЕСІЛЬНІ ПРИКМЕТИ
І ЗАБОРОНИ НА СЛОБОЖАНЩИНІ
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
Світлана Маховська
УДК 392.5(477.52/.62)“19”
107
Трибуна молодого дослідника
майбутнє молодим, поступово могли набувати
статусу заборон. Живучість будь-яких релі-
гійних вірувань, зокрема тих, які ми досліджу-
ємо, С. Токарев пояснював постійним збага-
ченням давніх повір’їв новими, що виникали
внаслідок змін умов людського життя 3.
Прикмети і заборони тісно пов’язані з вико-
нанням обрядових дій і мають своє типове вер-
бальне вираження, де друга частина тексту, як
правило, є народною аргументацією конкретно-
го попередження чи побажання. Так, прикме-
ти («примхи» [ПМА-5, ПМА-29, ПМА-45])
будуються за формульною схемою на кшталт
«якщо.., то», «хто.., той» («Якщо дождь ідьот (у
день весілля), то буде багата жизня» [ПМА-24,
ПМА-44], «Хто перший стане на рушник, той
буде глава в домє» [ПМА-34, ПМА-44]), а за-
борони – стереотипними «не можна…», «нель-
зя…» («Не можна молодим обходити весільний
стіл, бо хтось із них швидко помре» [ПМА-34],
«Нельзя на свайбі нічого брать од молодої, шоб
жили укупі» [ПМА-1]).
Прикмети і заборони, так чи інакше, вклю-
чалися в описи українського весілля, що вка-
зувало на їх органічність у структурі обрядо-
вості. Згадки про них трапляються в таких
основних етнографічних працях, як «Труды
этнографическо-статистической экспедиции
в Западно-русский край» П. Чубинського 4,
«Жизнь и творчество крестьян Харьковской
губернии» за редакцією В. Іванова 5, «Студії з
української етнографії та антропології» Х. Вов-
ка 6, «Нариси народної весільної обрядовості
на Україні» Н. Здоровеги 7, «Весільні звичаї та
обряди на Україні» В. Борисенко 8 тощо. Тор-
кнутися семантики обрядових вірувань, що нас
цікавлять, дозволяє низка сучасних праць, зо-
крема А. Байбуріна 9, В. Топорова 10. Водночас
унаслідок різноманітних причин весільні при-
кмети і заборони не були предметом спеціаль-
ної уваги дослідників. Вони, маючи лапідарну
фольклорно-вербальну природу функціонуван-
ня, мало змінювалися впродовж ХХ ст. Тому
актуальною видається спроба систематизувати
весільні прикмети і заборони, характерні для
весільного обряду Слобожанщини першої поло-
вини ХХ ст., виокремити їх структурно-функ-
ціональні різновиди, з’ясувати обрядовий зміст
та зв’язок з релігійними віруваннями.
Основу пропонованої праці складають по-
льові матеріали, зібрані автором у селах Сум-
ської, Луганської, Харківської та Донецької
областей. Хронологічно вони охоплюють пер-
шу половину ХХ ст. і ґрунтуються на інфор-
мації, отриманій від жінок (чоловіків) серед-
нього та похилого віку, які або самі виходили
заміж (одружувалися) в означений час, або
знають про особливості весілля зі слів матерів.
Аналіз зібраного матеріалу дозволяє ви-
ділити кілька різновидів весільних прикмет і
заборон, кожен з яких пов’язаний з окремими
зовнішніми або внутрішніми чинниками, що
впливали, за народними уявленнями, на про-
ведення традиційного весілля та майбутнє мо-
лодого подружжя. Зокрема, серед таких чин-
ників виокремлюють: 1) погоду в день весілля;
2) час (календарний, добовий тощо); 3) про-
стір (житловий, внутрішній та оточуючий,
зов нішній); 4) весільні атрибути (коровай,
рушник, вінок, кожух, обручки тощо); 5) ве-
сільних гостей та чини (свати («старости»),
коровайниці, весільний поїзд тощо).
Прикмети щодо впливу погоди на шлюб
молодих були численними, адже залишки міфо-
логічного світогляду в українській традиції
вказують на тісний зв’язок життя людини з
природними явищами, а отже, і на залежність
від них. Так, сонячна або морозна погода в день
«свадьби» передвіщала подружжю щасливе
майбутнє [ПМА-3, ПМА-9]. Дощ в одних се-
лах віщував багатство [ПМА-24, ПМА-44],
в інших – сльози молодій [ПМА-4, ПМА-9,
ПМА-20, ПМА-24, ПМА-25, ПМА-26,
ПМА-30]. А от сніг з дощем попереджав све-
крів про ліниву невістку [ПМА-22]. Туман ве-
сільного ранку також трактувався неоднознач-
но. Він міг бути як провісником поганого життя
для молодих [ПМА-5], так і зичити багатство
новій сім’ї [ПМА-26]. Найімовірніше, прик-
мети цієї групи виникали внаслідок проведен-
ня певних аналогій: дощ – сльози – плаксива
молода, дощ – врожай – багатство, сонце –
108
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
світле майбутнє – щасливе життя тощо. Якщо
зазначені аналогії знаходили в подальшому під-
твердження (молодиця була нещаслива чи сім’я
збагачувалася), то вони набували статусу своє-
рідних законів – весільних прикмет.
Особливу увагу приділяли календарному
часу проведення «свадьби». За народними
повір’ями, вибір місяця одруження багато в
чому визначав долю майбутньої сім’ї. Зокре-
ма, уважалося, якщо святкувати весілля в січ-
ні – рано овдовієш, у травні – до поневірянь
і хвилювань («Не виходь в маю ́ місяці, будеш
маятися цілу жизнь» [ПМА-5]), у червні – до
щасливого, а в листопаді – до заможного по-
дружнього життя [ПМА-22].
Не менш символічною часовою характе-
ристикою проведення весілля була пора року.
Осінь, за народними прикметами, уважалася
найбільш вдалою порою року для вступу у
шлюб. На Слобожанщині, як і скрізь в Укра-
їні, більшість весіль грали після Покрови, бо
саме тоді завершувалися всі польові роботи:
«Як жнива – дівка крива, як Покрова – дівка
здорова» [ПМА-23]. На весільному торже-
стві також позначилися особливості сонячного
календаря, зокрема система високосного року.
Неможливість пояснити, чому кожен четвер-
тий рік має зайвий день, призвела до появи
низки забобонів. У народі казали: «У високос-
ний год не можна заміж виходити чи женить-
ся, бо погано буде» [ПМА-18]. Хоча, згідно
з історією виникнення, високосний рік – це
цілком людський винахід, необхідний для
прорахунку точних астрономічних дат. Але на
прикмети, пов’язані з його містичним впливом,
молоді пари зважають і на початку ХХІ ст.
На подальше життя молодят на означеній
території впливав і добовий час. Так, увійти
до свого нового житла молода повинна була
обов’язково до заходу сонця, щоб свекруха з
добром прийняла невістку [ПМА-34]. Для
того, щоб дружина була роботяща і рано вста-
вала, ранком післявесільного дня молодих
обов’язково треба було розбудити «кукурі-
канням», за яке відповідали молодиці з числа
гостей [ПМА-23]. Тут теж простежуються
певні аналогії, адже крик півня сповіщає селян
про схід сонця і початок нового робочого дня,
тому, прокинувшись від «кукурікання», за на-
родними «примхами», молода ніби набувала
необхідних для працелюбної хазяйки якостей.
Для сімейного благополуччя мало значення
усвідомлення елементів простору як своєрідних
кордонів «свого» і «чужого». Найпоширенішою
в цій групі вірувань була заборона переходити
дорогу молодим за будь-якої ситуації. Зокрема,
заборонялося переходити дорогу весільному
поїзду [ПМА-2, ПМА-5, ПМА-7, ПМА-8,
ПМА-10, ПМА-11, ПМА-14, ПМА-15,
ПМА-16, ПМА-17, ПМА-19, ПМА-20,
ПМА-22, ПМА-23, ПМА-26, ПМА-28,
ПМА-29, ПМА-31, ПМА-34, ПМА-35,
ПМА-38, ПМА-40, ПМА-41, ПМА-43,
ПМА-44], не можна було переходити дорогу
молодим, «як од вінця ідуть» [ПМА-45], а та-
кож «весільну доріжку», яку обов’язково стели-
ли через двір для молодят, які поверталися в дім
молодої після вінчання [ПМА-30]. Якщо в селі
в один день грали дві «свадьби», то стежили,
щоб одна іншій не перейшла дорогу, бо, за міс-
цевою прикметою, це «забере щастя подруж-
жя» [ПМА-23, ПМА-30]. А от сповнений
архаїчних мотивів звичай перевозити молодих
через вогонь, розведений на дорозі перед хатою
свекрів, і досі подекуди осмислюється як необ-
хідне очищення від «нечистої сили» [ПМА-32].
Релігійно-магічного значення набував житло-
вий простір та його ритуально марковані части-
ни, об’єкти (вікна, поріг, лава тощо). Наприклад,
молодим заборонялося, сидячи спиною до вікна,
повертатися до нього лицем, «щоб не наклика-
ти біду» [ПМА-18]. У народі вірили, що за ві-
кном «ходить нечиста сила». Відповідне повір’я
пов’язане також, власне, зі способом обертання
як таким. Так, щоб на сватанні не «отримати гар-
буза», старостам не можна було дорогою до хати
дівчини ні обертатися, ні навіть говорити, «шоб
нечисть удачу не вкрала» [ПМА-29]. У такий
самий спосіб пояснювали засторогу, згідно з
якою молода в перший день весілля взагалі не по-
винна була повертатися лицем назад [ПМА-42].
Також не можна було молодим обертатися на-
109
Трибуна молодого дослідника
зад під час церковного вінчання, щоб не лишити
щастя позаду [ПМА-34].
По приїзді до оселі молодого примічали,
хто з подружжя першим стане на хатній поріг,
той у сім’ї буде «старшим» [ПМА-3]. На Хар-
ківщині забороняли садовити молодих на різні
стільці. Через це для посаду їм обов’язково го-
тували одну довгу лавку – «на спільне життя»
[ПМА-30] (звичай зберігався на зазначеній
території до кінця ХХ ст.). За деякими народ-
ними свідченнями, подружні пари, які не до-
трималися цієї традиційної настанови, не про-
жили разом навіть одного року. Щодо власне
хати, то, перш ніж переходити до застілля, мо-
лодим необхідно було провести в хаті наодинці
декілька хвилин: уважали, що в такий спосіб
молода сім’я ніби залучалася до нової оселі,
встановлювала єдність із нею і забезпечувала
своє мирне майбутнє в її стінах [ПМА-30].
Вирізнялися весільні заборони, пов’язані з
простором персонажного плану. На слобожан-
ській «свадьбі» не можна було: проходити між
молодими в перший весільний день [ПМА-19,
ПМА-22, ПМА-27, ПМА-30, ПМА-31,
ПМА-34, ПМА-42], розривати їхні руки
[ПМА-1, ПМА-20], розлучати пару після обря-
ду вінчання [ПМА-16, ПМА-36], брати будь-що
в молодої – «шоб укупі жили» [ПМА-1]. Коли
наречена з дружками йшла запрошувати рідних і
близьких на весілля, то заборонялося проходити
між її подругами [ПМА-34]. Коли ж у селі на
один день припадало кілька весіль, то під час зу-
стрічі обидві молоді закривали обличчя, щоб не
бачити одна одну, інакше, як уважали, у них буде
невдалий шлюб [ПМА-14].
Про зв’язок релігійних вірувань з весіль-
ним обрядом свідчать такі народні прикмети і
заборони: якщо молоді невінчані, то вони піс-
ля смерті не будуть разом [ПМА-12], якщо в
селі «стався покійник, то погано для свадьби»
[ПМА-23, ПМА-30], уважалося також, що
не можна грати весілля в піст [ПМА-9]. Під
час вінчання присутнім не можна ні виходити,
ні заходити, щоб не порушити таємничості і
цілісності магічного дійства, а отже, і єдності
молодят [ПМА-30].
Найчисельніші весільні прикмети пов’язані
з обрядовою атрибутикою, використання якої
мало символічно-магічне значення. На дум-
ку М. Сумцова, оригінальність слов’янського
весілля, зокрема українського, насамперед
проявлялася завдяки використанню обрядо-
вого хліба 11. Саме тому згадки про нього у
весільних прикметах не є випадковістю. Під
час сватання на знак своєї згоди молода роз-
різала хлібину або навпіл, або на чотири час-
тини. Існувало повір’я, згідно з яким дівчина
повинна була перерізати хліб обов’язково од-
ним натиском ножа, «…тому шо як на половині
остановишся, до половини доживеш і можеш
розійтись або шось ізробиться» [ПМА-5].
Найважливіше місце в народних віруван-
нях, пов’язаних з обрядовим хлібом, посідав ве-
сільний коровай. Гарно спечений він уважався
запорукою щастя молодої пари майже на всій
досліджуваній території. Якщо ж коровай не
вдавався (був глевким, тріснув під час випі-
кання або тісто в печі осіло) – це було прик-
метою, що життя подружжя могло не склас-
тися [ПМА-5, ПМА-6, ПМА-9, ПМА-18,
ПМА-20, ПМА-27, ПМА-29, ПМА-30,
ПМА-31, ПМА-35, ПМА-40, ПМА-42].
�маток короваю, принесений з весілля додому,
був своєрідним магічним знаком добробуту для
кожного «свадьбянина». Деякі навіть годували
ним курей, «щоб гарно неслися» [ПМА-33].
У зазначеній групі вірувань виокремлюва-
ли прикмети з негативною семантикою. Якщо
молоді загубили хліб, переданий сватам від
батьків молодої, то говорили, що це «до роз-
лучення» [ПМА-37]. Поганим передвістям
уважалися такі обставини, як: випущена з рук
молодих ікона, якою їх благословляли батьки
[ПМА-36], коні, які несподівано розпрягли-
ся у весільному поїзді [ПМА-5, ПМА-16,
ПМА-20, ПМА-29, ПМА-37, ПМА-40], ве-
сільні обручки, що впали на землю [ПМА-6].
Якщо у «мічику» світилки передчасно згасала
свічка, то, за прикметою, один з подружжя міг
невдовзі померти [ПМА-34, ПМА-41]. Каза-
ли, що не буде щастя тій молодій, яка іде заміж
у чужому вінку [ПМА-16]. Якщо ж наречена,
110
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
узута в босоніжки, то «все життя ходитиме
боса», тобто не буде матеріально забезпеченою
[ПМА-37]. Обов’язковим атрибутом молодої
вважався носовичок, бо не можна було моло-
дим триматися один одного голими руками –
«шоб не були голі» [ПМА-1].
Весільний обряд супроводжували прикме-
ти, пов’язані з обсипанням молодих. У народі
казали: «шоб міцна була сім’я» треба обсипа-
ти наречених горіхами [ПМА-34], на довге
життя – житом, на солодке – цукерками, на
щастя – хмелем, а на багатство – грошима
[ПМА-23, ПМА-30]. Матеріальний добробут
нової родини посідав не останнє місце в систе-
мі народних цінностей. Недарма обов’язковим
атрибутом українського весілля, у тому числі
й слобожанського, був кожух, на який сади-
ли молодих, щоб вони жили багато [ПМА-18,
ПМА-20, ПМА-21, ПМА-30, ПМА-31,
ПМА-32]. Хоча можна припустити, що ви-
користання теплої підстилки на посаді пере-
слідувало ще одну мету – захисну: оскільки
«свадьби» найчастіше грали восени або зимою
(що визначав календар сільськогосподарських
робіт), сидіння молодих «від середи до середи»
на холодній лаві могло негативно вплинути на
їхню репродуктивну функцію.
Певну групу складають прикмети, які стосу-
ються вимог до весільних гостей та чинів. Особ-
ливу категорію запрошених на свято становили
розлучені, удови й удівці, яких не брали на сва-
тання, бо, за народним словом, вони «несли оди-
нокість» [ПМА-34], їх не запрошували і до ве-
сільного поїзду [ПМА-26, ПМА-31, ПМА-34,
ПМА-36, ПМА-37]. На оглядини до молодого
обов’язково мали йти заміжні [ПМА-30]. Ве-
сільний коровай осмислювався як символ по-
дальшої долі молодят, тому до ритуалу його ви-
пікання не допускали вдів, розлучених і вагітних
жінок. Коровайницями брали заможних, щасли-
вих у сім’ї молодиць, щоб у подружньому житті
нової сім’ї теж панували благополуччя, злагода і
любов [ПМА-4, ПМА-12, ПМА-34, ПМА-35,
ПМА-36, ПМА-39, ПМА-40, ПМА--41,
ПМА-42]. Свашка-вдова не мала права покри-
вати молоду [ПМА-12], а розлучена жінка вза-
галі не йшла у свашки [ПМА-31], вона також не
мала права везти скриню молодої [ПМА-43].
Як казали в народі, розлучених і вагітних «во-
обще не бажано було на свадьбу приглашати»
[ПМА-20, ПМА-29].
Важливу роль в обрядовій структурі весілля
відігравала магія чисел. У багатьох досліджува-
них селах свідчили, що сватати має йти непарна
кількість старост, «шоб молода була до пари»
[ПМА-19, ПМА-24, ПМА-25, ПМА-29,
ПМА-30, ПМА-31, ПМА-37]. Трапляються
також повідомлення про число 7, яке називали
«сімейним числом». Саме семеро старостів ішло
на сватання в с. Стара Краснянка Кремінського
району Луганської області [ПМА-13]. Подеку-
ди непарну кількість «поїжджан» садовили у
весільний поїзд, для того, щоб «забрати нарече-
ну собі пару» [ПМА-29, ПМА-34, ПМА-37,
ПМА-42]. І взагалі на свято весілля бажано
було йти в парі – чоловік і дружина, хлопець
і дівчина [ПМА-14]. Особливо це стосувалося
рідні молодих. Іноді весільні «дари» наречені
приймали лише від подружніх пар, присутніх на
«свадьбі» [ПМА-3].
Отже, узагальнивши польові матеріали,
зібрані на території Слобідської України, до-
ходимо висновку, що прикмети і заборони по-
сідали чільне місце в культурі українського
народу, зокрема в місцевій весільній традиції.
Незважаючи на те, що з плином часу деякі з
них утратили свій архаїчний зміст і на сучас-
ному етапі розвитку суспільства існують у
трансформованому вигляді, старше покоління
і досі переконане, що порушення магічних за-
конів, перевірених багатовіковою практикою,
суттєво впливає на майбутнє новоствореного
подружжя. У статті представлено далеко не
весь масив традиційних весільних прикмет і
заборон. Подальші дослідження дозволять
не лише розширити їх склад, але й з’ясувати
ступінь і характер їх функціонування в другій
половині ХХ ст. і донині.
111
Трибуна молодого дослідника
1 Новий тлумачний словник української мови :
у 4 т. : 42000 слів. / [уклад. : Василь Яременко,
Оксана Сліпушко]. – К. : Видавництво «Аконіт»,
1998. – Т. 3 : ОБЕ–РОБ. – С. 706. – (Серія «Нові
словники»). – ISBN 966–7173–02–Х.
2 Славянские древности: этнолингвистический
словарь : в 5 т. / [ред. кол. : Т. А. Агапкина,
Л. Н. Виноградова, В. Я. Петрухин, С. М. Толстая
(отв. ред.)] ; под общей ред. Н. И. Толстого. – М. :
Междунар. отношения, 1999. – Т. 2 : Д–К (Крош-
ки). – С. 269. – (Институт славяноведения РАН). –
ISBN 5–7133–0982–7 (т. 2).
3 Токарев С. А. Религиозные верования вос-
точнославянских народов ХІХ – начала ХХ века /
С. А. Токарев ; Академия Наук СССР, Музей исто-
рии религии и атеизма. – М. : Издательство Ака-
демии Наук СССР, 1957. – С. 150.
4 Труды этнографическо-статистической экспе-
диции в Западно-Русский край, снаряженной им-
ператорским Русским Географическим Обществом.
Юго-Западный отдел. Материалы и исследования,
собранные д.-чл. П. П. Чубинским. – Т. I� : Обряды:
родины, крестины, свадьба, похороны. – С.Пб. : Ти-
пография В. Киршбаума, в д. Минисгер. Фин., на
Дворц. площ., 1877. – С. 52–637.
5 Жизнь и творчество крестьян Харьковской
губернии. Очерки по этнографии края / под ред.
В. В. Иванова. – Х. : Издание Харьковского Гу-
бернского Статистического Комитета, 1898. –
Т. І. – 1012 с.
6 Вовк Х. Студії з української етнографії та ан-
тропології / Хведір Вовк. – К. : Мистецтво, 1995. –
С. 219–323. – ISBN 5-7715-0729-6.
7 Здоровега Н. І. Нариси народної весільної об-
рядовості на Україні / Н. І. Здоровега ; Академія
Наук УРСР, Державний музей етнографії та ху-
дожнього промислу. – К. : Наукова думка, 1974. –
154 с.
8 Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на
Україні (історико-етнографічне дослідження) /
В. К. Борисенко ; АН УРСР, Інститут мистецтво-
знавства, фольклора та етнографії ім. М. Т. Риль-
ського ; відп. ред. М. М. Пазяк. – К., 1988. – 192 с. :
іл. – ISBN 5-12-000155-6.
9 Байбурин А. К. Жилище в обрядах и пред-
ставлениях восточных славян / А. К. Байбурин ;
АН СССР, Институт этнографии им. Н. Н. Ми-
клухо-Маклая; отв. ред. К. В. Чистов. – Ленин-
град : Наука, 1983. – 191 с.
10 Топоров В. Н. О ритуале. Введение в проб-
лематику // Исследования по этимологии и се-
мантике. Т. 1 : Теория и некоторые частные ее
приложения / В. Н. Топоров. – М. : Языки сла-
вянской культуры, 2004. – С. 484–538. – (Opera
etymologica). – ISBN 5–94457–186–1.
11 Сумцов Н. Ф. Хлеб в обрядах и песнях /
Н. Ф. Сумцов. – Х. : Зильберберга, Рыбная, 25. –
1885. – С. 53.
Список скорочень
ПМА – польові матеріали авторки.
Луганська область
ПМА-1 – с. �арівка, Білокуракінський р-н.
Кваша Олександра Іванівна, 1925 р. н.
ПМА-2 – с. Бондарівка, Марківський р-н.
Ріпка Наталія Михайлівна, 1955 р. н.
ПМА-3 – с. Бондарівка, Марківський р-н.
Котілевська Тетяна Єгорівна, 1917 р. н.
ПМА-4 – с. Калмиківка, Міловський р-н.
Хрипко Ніна Максимівна, 1940 р. н.
ПМА-5 – с. Калмиківка, Міловський р-н.
Кононенко Ольга Олександрівна, 1923 р. н.
ПМА-6 – с. Литвинівка, Біловодський р-н.
Мурашка Олександр Іванович, 1933 р. н.
ПМА-7 – с. Литвинівка, Біловодський р-н.
Боєва Ксенія Андріївна, 1928 р. н.
ПМА-8 – с. Чугинка, Станично-Луган-
ський р-н. Пєшкова Надія Костянтинівна,
1939 р. н.
ПМА-9 – с. Чугинка, Станично-Лу-
ганський р-н. Українська Ліза Стефанівна,
1930 р. н.
ПМА-10 – с. Колядівка, Новоайдар-– с. Колядівка, Новоайдар-
ський р-н. Голод Юхим Іванович, 1918 р. н.
ПМА-11 – с. Титарівка, Старобіль-– с. Титарівка, Старобіль-
ський р-н. Юрченко Катерина Харитонівна,
1923 р. н.
ПМА-12 – смт Містки, Сватівський р-н.
Бура Олександра Василівна, 1924 р. н.
ПМА-13 – с. Стара Краснянка, Кремін-
ський р-н. Деркачова Надія Афанасіївна,
1938 р. н.
Харківська область
ПМА-14 – с. Грушуваха, Барвінків-– с. Грушуваха, Барвінків-
ський р-н. Рой Зінаїда Михайлівна, 1950 р. н.
ПМА-15 – с. Комарівка, Ізюмський р-н.
Ярова Галина Микитівна, 1938 р. н.
ПМА-16 – с. Богуславка, Борівський р-н.
Сало Меланія Макарівна, 1926 р. н.
112
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011
ПМА-17 – с. Богуславка, Борівський р-н.
Стопка Зінаїда Петрівна, 1939 р. н.
ПМА-18 – с. Кіндрашівка, Куп’янський р-н.
Пашала Зоя Петрівна, 1945 р. н.
ПМА-19 – с. Тавільжанка, Дворічан-
ський р-н. Артеменко Галина Петрівна,
1945 р. н.
ПМА-20 – с. Тавільжанка, Дворічан-
ський р-н. Гейзік Катерина Ларіонівна,
1927 р. н.
ПМА-21 – с. Левківка, Зміївський р-н.
Доброскок Ганна Василівна, 1924 р. н.
ПМА-22 – с. Сінне, Богодухівський р-н.
Ольховська Наталія Павлівна, 1928 р. н.
ПМА-23 – с. Сінне, Богодухівський р-н.
Ярошенко Віра Назарівна, 1929 (28) р. н.
ПМА-24 – с. Циркуни, Харківський р-н.
Сорока Олександра Степанівна, 1952 р. н.
ПМА-25 – с. Циркуни, Харківський р-н.
Семененко Галина Семенівна, 1939 р. н.
ПМА-26 – с. Сніжків, Валківський р-н.
Бондаренко Олена Петрівна, 1947 р. н.
ПМА-27 – с. Дмитрівка, Первомай-
ський р-н. Гаврилов Володимир Олексійович,
1937 р. н.
ПМА-28 – с. Дмитрівка, Первомай-
ський р-н. Яценко Антоніна Захарівна, 1934 р. н.
ПМА-29 – с. Таранівка, Зміївський р-н.
Журавель Клавдія Василівна, 1925 р. н.
ПМА-30 – с. Юрченкове, Вовчан-
ський р-н. Тесленко Світлана Олександрівна,
1965 р. н.
ПМА-31 – с. Гетьманівка, �евченків-
ський р-н. Рижова Ганна Петрівна, 1938 р. н.
ПМА-32 – с. Гетьманівка, �евченківсь-
кий р-н. Миргородська Галина Іллівна, 1936 р. н.
Сумська область
ПМА-33 – с. Могриця, Сумський р-н. Ра-
химзанова Марина Іванівна, 1962 р. н.
ПМА-34 – с. Могриця, Сумський р-н.
Дегтяренко Віра Миколаївна, 1951 р. н.
ПМА-35 – с. Вільшана, Недригайлів-
ський р-н. Заіка Наталія Олександрівна,
1935 р. н.
ПМА-36 – с. Ворожба, Лебединський р-н.
Любець Полина Пилипівна, 1922 р. н.
ПМА-37 – с. Ворожба, Лебединський р-н.
Демченко Анна Яківна, 1930 р. н.
ПМА-38 – с. Миропілля, Краснопільський р-н.
Заболотна Наталя Андріївна, 1925 р. н.
ПМА-39 – с. Рибальське, Охтирський р-н.
Капуста Олександра Миколаївна, 1931 р. н.
ПМА-40 – с. Рибальське, Охтирський р-н.
Гречка Маруся Гаврилівна, 1926 р. н.
ПМА-41 – с. Річки, Білопільський р-н.
Турчина Марія Василівна, 1951 р. н.
ПМА-42 – с. Боромля, Тростянецький р-н.
Солоха Галина Іллівна, 1948 р. н.
ПМА-43 – с. Нижня Сироватка, Сум-
ський р-н. Кондратенко Марія Миколаївна,
1937 р. н.
Донецька область
ПМА-44 – с. Хрестище, Слов’янський р-н.
Омельченко Лариса Іванівна, 1941 р. н.
ПМА-45 – с. Хрестище, Слов’янський р-н.
Щербакова Марія Фомівна, 1928 р. н.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43433 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T03:54:05Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маховська, С. 2013-04-27T17:16:12Z 2013-04-27T17:16:12Z 2011 Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття / С. Маховська // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 106-112. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43433 392.5(477.52/.62)“19” У статті на основі польових матеріалів систематизовано прикмети й заборони, які були характерні для весільного обряду Слобожанщини в першій половині ХХ ст.; з’ясовано їх обрядовий зміст і зв’язок з релігійними віруваннями. В статье на основе полевых материалов систематизированы приметы и запреты, которые были характерные для свадебного обряда Слобожанщины в первой половине ХХ в., определено их обрядовое содержание и связь с религиозными верованиями. There is an attempt to systematize the Slobozhanshchyna wedding ceremony signs and prohibitions of the first half of the XXth century, based on the field materials, and to find out their ceremonial constituent, as well as their connection with religious beliefs. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття Традиционные свадебные приметы и запреты на Слобожанщине в первой половине ХХ века. Traditional Wedding Signs and Prohibitions on Slobozhanshchyna in the First Half of the XXth Century Article published earlier |
| spellingShingle | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття Маховська, С. Трибуна молодого дослідника |
| title | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття |
| title_alt | Традиционные свадебные приметы и запреты на Слобожанщине в первой половине ХХ века. Traditional Wedding Signs and Prohibitions on Slobozhanshchyna in the First Half of the XXth Century |
| title_full | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття |
| title_fullStr | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття |
| title_full_unstemmed | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття |
| title_short | Традиційні весільні прикмети і заборони на Слобожанщині в першій половині ХХ століття |
| title_sort | традиційні весільні прикмети і заборони на слобожанщині в першій половині хх століття |
| topic | Трибуна молодого дослідника |
| topic_facet | Трибуна молодого дослідника |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43433 |
| work_keys_str_mv | AT mahovsʹkas tradicíinívesílʹníprikmetiízaboroninaslobožanŝinívperšíipoloviníhhstolíttâ AT mahovsʹkas tradicionnyesvadebnyeprimetyizapretynaslobožanŝinevpervoipolovinehhveka AT mahovsʹkas traditionalweddingsignsandprohibitionsonslobozhanshchynainthefirsthalfofthexxthcentury |