Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43436 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила / Б. Ткаченко // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 124-125. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859476262530056192 |
|---|---|
| author | Ткаченко, Б. |
| author_facet | Ткаченко, Б. |
| citation_txt | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила / Б. Ткаченко // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 124-125. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| first_indexed | 2025-11-24T11:41:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
124
ЩОБ СЕРЦЕ РАДІЛО, ЩОБ ПАМ’ЯТЬ ЖИЛА
Таку мету ставить перед собою кожна по-
рядна людина. Не є винятком і вишивальниця
та дослідниця народного мистецтва Євгенія
Стефанівна �удря. У цьому вона ніби пере-
гукується з роздумами нашого філософа Гри-
горія Сковороди. Він запитував: «Для чего мы
делаем материи, вышиваем их разными нитка-
ми и взору приятными цветами украшаем?».
І зараз же відповідав: «Для радости сердца».
Уперше серце Євгенії Стефанівни сповнило-
ся радістю ще в роки навчання, коли побачила
дивовижні вишивки старшокласників, а вдруге
– коли доля звела її з відомою вишивальницею
в Ужгороді. Так, у хатині під Замковою горою
подарована господинею радість серця нестрим-
ним вогнем запалила душу й розтривожила сві-
домість: «Я теж так зумію, негоже бути тільки
споживачем краси – її треба творити».
І Євгенія Стефанівна взялася за вишиван-
ня. Вивчала різноманітні техніки, переймала
досвід відомих майстринь, вишукувала старо-
винні альбоми вишивок... А маючи художнє
бачення, створювала й власні композиції.
Вершиною художньої майстерності Євгенії
Стефанівни стали два килими – «Царський»
і «Квіти Землі». Це у вишиванні. Друге крило
творчості мисткині – копітка дослідницька ро-
бота. Вивчаючи досвід визначних умільців, вона
відкрила цілу низку славних, але, на жаль, при-
забутих імен.
Десятки й десятки імен, їхні біографії та
здобутки у творчості Євгенія Стефанівна опуб-
лікувала в двох книжках-зошитах під назвою
«Подвижниці народного мистецтва» (2003,
2005). У 2008 році шанувальників історії пора-
дувала ще одна праця – «Дослідники народно-
го мистецтва». У ній – біографії і творчі дороб-
ки 26-ти науковців у царині мистецтво знавства.
А які імена! Хведір Вовк, Микола Сумцов, Гри-
горій Павлуцький, Микола Біляшівський, Сте-
фан Таранушенко, Яків Риженко, Іван Гончар...
І ось нещодавно ми одержали ще один дару-
нок від Євгенії �удрі – працю «Оранта нашої
світлиці» – ґрунтовне дослідження творчості на-
родних майстрів і досягнень цілої плеяди мисте-
цтвознавців. Читачам буде приємно знайти тут
відомості про випускницю Харківського інсти-
туту шляхетних панянок Наталію �абельську
(1841–1904), доля якої пов’язана із с. Чупахівка
Охтирського р-ну Сумської обл. Її обурювало те,
що народне мистецтво в державі зовсім незахи-
щене. Спекулянти за шмат ситцю вимінювали
в селян старовинний одяг і відправляли його за
кордон, а жмикрути випалювали із золототканих
тканин золото, чим знищували шедеври народ-
ного мистецтва. Тож вона вирішила рятувати
мистецьке надбання. Про значимість колекції
Н. �абельської свідчить те, що після її смерті час-
тину зібрання (1078 зразків) було передано до му-
зею Олександра III, а ще частину (понад 2,5 тис.)
за 40 тис. крб викупив імператор Микола II
для поповнення музейних фондів. Решта пред-
метів потрапила у Францію та С�А. «Фран-
цузька дещиця» завдяки емігрантам-патріотам
у 1991 році повернулася на батьківщину, а «аме-
риканська» розпорошилася по світах. Також
Н. �абельська заснувала майстерню, у якій
працювало 14 вишивальниць. Вони відтворюва-
ли на полотні зразки давніх вишивок та створю-
вали власні, шиті сріблом і золотом шедеври.
Із Сумщиною (Глухів, Конотоп, Кролевець)
пов’язане ім’я збирачки й дослідниці народного
мистецтва Пелагеї Яківни Бартош (за чолові-
ком – Литвинова). Походила вона з роду ко-
зацької старшини на Чернігівщини. Її дід, Федір
Туманський, був видавцем популярних у XVIII
ст. журналів, членом-кореспондентом Російської
академії наук. За його участю в Глухові заснували
першу на Лівобережжі книгарню. Другий дід
П. Бартош Василь свого часу був генеральним суд-
дею Малоросійської колегії і помічником правите-
ля Новгород-Сіверського намісництва. Пелагея
Бартош досліджувала етнографію Конотопщи-
ни, Глухівщини, Кролевеччини, Новгород-Сівер-
щини. Останні роки проживала в с. Землянка
на Глухівщині, де і знайшла свій спочинок. Вона
Борис Ткаченко
125
Рецензії. Архівні матеріали
листувалася з Хведором Вовком – корифеєм іс-
торичної науки. Її листи до нього розкривають не
тільки глибину душі патріотки, але й тривогу за
зібрану нею «етнографію». І ця тривога не була
безпідставною: більшість її напрацювань «десь
поділися», а саме ім’я дослідниці було занесене до
переліку «буржуазних націоналістів».
У праці «Оранта нашої світлиці» Євгенія
�удря також подала історію розвитку візе-
рунків на рушниках Кролевеччини, висвітлила
діяльність фотохудожника Георгія Крескенті-
йовича Лукомського (1884–1952), який опуб-
лікував дослідження «Михайловка, усадьба
графа А. В. Капниста, Харьковской губернии,
Лебединского уезда».
Прославилася своїми вишивками й Олена
Прахова – випускниця київської гімназії на
Печерську, донька відомого мистецтво знавця
Адріана Прахова, під орудою якого в Києві було
розписано Володимирський собор і Кирилів-
ську церкву. Вишивала майстриня переважно
за зразками полотен художників М. Врубеля,
М. Нестерова, В. Васнецова та В. Котарбін-
ського. Вишита нею «Плащаниця» для Воло-
димирського собору була взір цем художньої
творчості. Майстриня шовком передала всю
повноту колірної гами полотна, спеціально для
цього написаного художником В. Васнецовим.
Є. �удря віднайшла у фондах Інституту ру-
кописів Національної бібліотеки України ім. В. І.
Вернадського листування княгині Яшвіль з
мистецтвознавцем Миколою Біляшівським. Це
стало початком дослідження творчості ще однієї
подвижниці на ниві мистецтва. Наталія Григорів-
на Яшвіль – донька наказного отамана Чорно-
морського козачого війська, яка, овдовівши,
поселилася на власному хуторі Сунки (Княги-
нине) біля м. Сміли. Маючи мистецьку освіту,
вона заснувала в Сунках майстерню художніх
виробів. Роботи сільських вишивальниць були
відзначені нагородами на виставках не тільки в
Києві та Москві, але й у Парижі. І хоча сама
майстерня і хутір Сунки радянською владою
були понищені, Є. �удря зуміла відшукати в
архівах не лише загальні відомості про мистець-
ку артіль, але й імена найкращих вишивальниць
та згадки про їхні нагороди. Під час революцій-
них подій усі народознавчі напрацювання На-
талії Григорівни загинули, а її сина розстріляли
більшовики. Останній притулок вона знайшла
на Ольшанському цвинтарі у Празі.
Розповідаючи про кожного з дослідників
мистецтва, авторка ознайомлює читачів із його
оточенням, і перед нами постає огром призабу-
тих імен, які віддали життя задля духовного
розвою України. А втім, не призабутих, а при-
тінених владою, підданих ідеологічній анафе-
мі, розтерзаних, зарахованих до «буржуазних
націоналістів» та «ворогів народу». Серед них
і дослідник архітектури Слобожанщини Сте-
фан Андрійович Таранушенко, і авторка п’яти
збірників українських вишивок Олена Пчілка,
і репресована дослідниця Чернігівщини Євге-
нія Спаська, і соратниця Стефана Таранушен-
ка Ксенія Берладіна...
А скільки в книзі цікавих історій! Описані
старання мистецтвознавця Євгенії Прибиль-
ської в становленні народної художниці Ганни
Собачко-�остак. Читач дізнається про ви-
явлення в Москві 137-ми «селянських малюн-
ків» з колекції Є. Прибильської. Тепер вони
зберігаються в Музеї українського народного
декоративного мистецтва в Києві. Розвідка
містить інформацію і про тернистий шлях ле-
бединої пісні Ганни Собачко-�остак – її ма-
люнків «Квіти України».
Праця Євгенії �удрі «Оранта нашої світ-
лиці» є цінним посібником не тільки для до-
слідників народного мистецтва, але й для всіх
шанувальників нашої історії, адже вона на-
сичена подіями, фактами, повагою до творців
мистецтва та їхніх покровителів. Звертаємо
увагу читача на неабияке старання авторки у
висвітленні довідкового матеріалу. Вона пода-
ла повний реєстр праць згаданих діячів укра-
їнської культури і список джерел, що містять
відомості про них.
Два крила є у творчості Євгенії �удрі –
диво-вишивки і відродження нашої пам’яті про
подвижників народного мистецтва. Два крила
і обидва дужі. Тож побажаймо їй нових твор-
чих злетів!
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43436 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:41:26Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ткаченко, Б. 2013-04-27T17:22:34Z 2013-04-27T17:22:34Z 2011 Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила / Б. Ткаченко // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 124-125. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43436 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Рецензії. Архівні матеріали Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила That a Heart May Fill With Joy and a Memory May Live On Article published earlier |
| spellingShingle | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила Ткаченко, Б. Рецензії. Архівні матеріали |
| title | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила |
| title_alt | That a Heart May Fill With Joy and a Memory May Live On |
| title_full | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила |
| title_fullStr | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила |
| title_full_unstemmed | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила |
| title_short | Щоб серце раділо, щоб пам’ять жила |
| title_sort | щоб серце раділо, щоб пам’ять жила |
| topic | Рецензії. Архівні матеріали |
| topic_facet | Рецензії. Архівні матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43436 |
| work_keys_str_mv | AT tkačenkob ŝobserceradíloŝobpamâtʹžila AT tkačenkob thataheartmayfillwithjoyandamemorymayliveon |